автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Общественно-политические и исторические взгляды Христо Ботева

Полный текст автореферата диссертации по теме "Общественно-политические и исторические взгляды Христо Ботева"

РГб од

- 3 '0'Н 1336 .

- ' ' Міністерство- ОСВІТИ України

Львівський державний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

Гшіуи Ніл» Григорівна

Суспільно-політичні та історичні погляди Хрясуго Вотева

07. 03). 01 — вссгвітм» іггорія

' Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Львів - Т996

Дисертацією е рукопис ■

Робота виконана на кафедрі історії слов"янських країн Львівського державного університету ім.Івана Франка

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент

. ЧОРНІЙ Володимир Павлович • "

Консультант - кандидат філософських наук, доцент

АЛЬЧУК Марія Павлівна

Офіційні опоненти - доктор філософських наук, професор

ПАШУК Андрій Іванович

кандидат історичних наук, доцент ІВАНЦЕВ Ігор Денисович'

Провідна організація - Волинський державний університет

ім.Л.Українки . ' '

. іо

Захист відбудеться " № " 1996 р. о 15' " год.

на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 04.04.11 при Львівському державному університеті ім.ІваНа Франка /290602, м.Львів, вул.Університетська, І/, .

. З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці ім.Івана Франка /вул.Драгоманова, 5/.

Автореферат розісланий 1996 р. ' '

Вчений секретар •

Спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент

. І. НАГАЛЬНІ ПОЖШШШ .

Актуальність теми. Ім"я Христо Ботева - видатного поета, талановитого публіциста і одного з провідників болгарського національно-визвольного руху 70-х років XIX ст. - широко відоме ке тільки на його Батьківщині, а й дагэно за її межами. Ботев залишив після себе не-велг <у, але яскраву поетичну спадщину, яка принесла йому сьітову славу. Вігі був полум"яним трибуном, членом Болгарського революційного центрального комітету. Очоливши загін болгарських патріотів, у травні ІЬ7£ р. поет вирушив до Болгарії для підтримки народного повстання, під час якого загинув.

Разом а тим Ботав - глибокий і оригінальний мислитель. Його цікавили філософія, історія та інші гялуаі гуманітарних і природничих знань. Він не був професійним учвнкя-істориком чи філософом, однак, розробляючі, ідеологічні засади та практичну програму національно-визвольного руху, намагаючись дати глибоку всебічну оцінку сучасної йому ситуації і передбачити майбутній розвиток подій, виступив новатором у трактуванні ряду важливих філософських, історіософських та суспільно-політичних проблем. Особливу увагу Вотов приділяв питанням історії, зокрема він висловив ряд цікавих думок щодо середньовічного минулого Болгарії, змалював яскраву картину становища болгарського народу під гнітом Османської імперії, один із перших спробував дати оцінку болгарського відродження, вів непримиренну боротьбу проти фальсифікаторів вітчизняної історії, що значною міро» сприяло розвитку історичної думки в Болгарії. ’

Ботав широко використовував історичний матеріал з метою пропаганди визвольних, традицій болгарського народу і мобілізації його на боротьбу проти поневолювачів. Ян виразник національного духу, борець эа визваяоння болгарського народу від турецького ярма, він всю свои діяльність підпорядковував цій священній меті.

Попри всю велич, масштабність і багатогранність постаті Ботева,

попри його.неоціненні заслуги перед своїм народом і народами сусідніх балканських країн, не сьогодні його творча спадщина вивчена ще не достатньо глибоко і исебічно, У нагромаджених знаннях про Боте на є чимало викривлень і замовчувань. Розвиток сучасної науки і методів дослідження дають змору по-новому, неупаредаено оцінити суспільно-політичні погляди Ботева, а також заповнити суттєву прогалину у ботево-знавстві, пов”язану з історіософією та конкретними, оцінками історичного минулого, відображеними у його працях. Цим і визначається актуальність дисертаційного дослідження.

• Важливість даної теми стає це більш очевидною, якщо взяти до уваги, що перед історичною наукоо зараз постало завдання усунути антинаукові ідеологічні напарування і дати об"активну оцінку як історичного процесу загалом, так окремих явищ, подій та видатних діячів. Дослідження творчої спадщини Ботева, ново прочитання його публіцистичних праць, аналіз соціологічних та історичних поглядів дають змогу більш повно і всебічно розкрили світогляд видатного болгарського патріота, та його роль у громадсько-політичному та культурному житті Болгарії середини минулого століття, а отже, Й одну зі сторінок іс- . .торії болгарського народу. Велике'науково-пізнавальне значення даного питання та його недостатнє теоретичне опрацювання й зумовили вибір теми дисертації. /

Стан дослідження проблеми. Особі Ботева в історичній літературі присвячено чимало уваги. Перші розвідки торкались переважно його життєвого шляху та літературної творчості. Це, зокрема, біографія Ботева, складена З.Стояновим /1688/, та меіфари Ст.Заїмова /1895/, в яких багато уваги приділено Ботееу. Обидва автори - сучасники поета та активні діячі болгарського національно-визвольного руху. І хоч особисто вони не були знайомі з Ботевим, проте мали амогу почерпнути багато відомостей зі спогадів членів його родини та найближчих товаришів, інших сучасників. .

■ - - 3 - ■ •

На початку XX ст. появилися нові, грунтовніші біографічні праці, присвячені Ботеву, авторами яких- е І.Клінчаров /1910/ та Н.Начов /19ІВ/; Написані вони значно фаховіае, і, окрім спогадів сучасників, • в них використані і д«які документа та матеріали преси. _

Особливої уваги заслуговує обтирка біографія Ботева, складена російським емігрантом С.Валковим, який тривалий час проживав у Болгарії і наполегливо збирав усні та пкзьмосі матеріали про болгарського поета-революціонера. Вона побачила світ у 1921 р. Робота відзначається намаганням автора якнайгіопніко розкрити особу Ботова в контексті болгарського національно-визвольного руху. Водночас він надмірно підкреслив зв"язки і впливи на Ботева російського підпільного руху. Оскільки Волков нз був фаховим істориком, зібрані-ним матеріали не завжди професійно проаналізовані. Однак, дія свого часу праця Ьолкова була найбільш’грунтовною біографією Ботева.

У эп"яэку зі зростанням уваги до проблем національного аідрод-ження ботевознапство займає все помітніше місце у болгарській історіографії та літературознавстві. Одним із перших дослідників, який не лише висвітлив життя і творчу спадщину Ботева, а Я зробив спробу дати оцінку його поглядам, був публіцист та історик Г.Бакалов. У -1934 р. він видав свою першу біографічну працю, присвячену Ботеву, а в наступні роки поглиблював і доповнював свої студії, в результаті чого побачили світ Його нові ботевознавчі дослідження. Однак, праці Бакалова надмірно ідоологізовані, зокрема помітні смакування наблизити Еогева до марксизму. . '

Першим фаховим ботевознавцем можна.эв&'хаги ¿¡.Димитрова, який э 1919 р., коли побачило світ його яерве дослідження про Ботева, і до кінця свого життя /І9С£/ не переставав цікавитися ним.’ И .Димитров с б втором численних книг, статей, а-також редактором двох видань творів Ботева. Працюючи в російських архівах, він відкрив чимало документі гз , що стосуються особи Ботева та його участі в болгарському ре-

волюційному русі, а також зв"язків із російським підпіллям. Відносно світогляду поета, то М,Димитров підкреслював вплив на нього переважно французького утопічного соціалізму, а згодом і марксизму.

Значний інтерес до Ботева виявили у післявоєнні десятиріччя і радянські вченіПротягом п'ятнадцяти років вийшли три книги про Ботева, авторами яких є М.Державін, Л.Воробйов і К.Державін. Усі названі автори трактують Ботева.винятково як революціонара-демократа і роблять головний акцент на соціальних моментах його ідеології, відсуваючи на задній план національні аспекти,

. Найбільш грунтовною і значною мірою підсумковою працею в галузі ботевознавства с спільне фундаментальне дослідження історика І.Унджі-ева та літературознавця Ц.Ундікієвої. У цій книзі життєвий шлях, світогляд, літературна і громадсько-політична діяльність Ботева розкриваються на тлі болгарського національно-визвольного руху £0-70-'< років XIX ст. Однак на сьогодні багато положень цієї праці не можуть сприйматися беззастережно. За двадцять років, що минули э часу И виходу у світ, появилося чимало нових матеріалів, які дозволяють по-іншому трактувати деякі моменти у біографії Ботева. Разом з тим назріла потреба по-новому підійти до оцінки його філософських і суспілі но-політичних поглядів. І ще один суттєвий момент - поза увагою авто рів залишилася історіосо фія та оцінки найважливіших подій історії Болгарії, а також деяких інших країн, що знайшли відображення у боте ській сгздцині.

До праць біографічного циклу належить і невеличка за обсягом, але добре документована книга молдавського історика К'.Поглубка, присвячена тому періоду в житті Ботева, що пов"язаний із його перебувай ням у Росії та контактам з російським підпіллям. У ній наведено, чима ло нових фактів, які суттєво доповнюють життєпис Ботева. ,

Іншу велику групу ботевознавчих досліджень становлять праці, в яких здебільшого розглядається творча спадщина видатного поета,

. - 5 - .

публіциста і літературного критика, відзначається своєрідність і •неповторність його таланту/Д.Стрптимнров, В.Понеп, І.Бурін, П.Зарев/.

Третя - відносно наймекца - група досліджень стосується світо- ■ гляду Хр.Ботева. Спеціальні прачі, присвячені цій Проблематиці, появилися дещо пізніша від біографічних. їхніми авторами з В.Миролобов /д-р К.Кристев/, Г.Бакалов, М.Димитров, А.КисеЛинчев, Ж.Натан, М.Бич-варов, Д.Горов та ін. Поряд із болгарськими дослідниками певну заці-кашгеність до світогляду Ботева проявили і радянські вчені, зокрема Л.Воробйов, П.Шестаков, Н.Бакуліна. У їхніх працях розглядаються ідейні витоки та основні риси світогляду Ботава, характеризується йоЬо бачення природи і суспільства, розуміння ним філософських систем і т.д. Особливістю даної групи праць є те, що практично всі вони, за винятком розвідок В.Миролюбова /д-р К.Кристева/, написані з марксистських або близьких до марксистських позицій. Внаслідок схематичного підходу світогляд Ботева оцінений значною мірою тенденційно, оскільки особливий акцент зроблений на тих моментах світоглядних позицій повта, як і свідчать про його схильність до матеріалістичного розуміння навколишнього світу та розвитку людського суспільства. Про синтетичне поєднання у ботевській філософській концепції різних світоглядних засад говориться як про щось другорядне.

Аналіз праць як болгарських, так і неболгарських авторів дав . підстави зробити висновок, що біографія Ботава, його багатогранна громадсько-політична діяльність і літературна спадщина вивчені досить грунтовно, хоч на сьогодні вони потребують деяких уточнень та переоцінок. Що ж стосується світоглядних позицій Ботева, то вони теж знайшли широке висвітлення в науковій літературі, але їх оцінка є в основному однобокою і надмірно заідеологізованою.‘Деякі аспекти світогляду Ботева, передусім його історичні погляди, взагалі залишилися поза увагою дослідників. Звідси - необхідність серйозного дослідження спадщини Ботева, всебічного і грунтовного вивчення філо-

- 6 - . софських, суспільно-політичних, історичних поглядів у їх сукупності.

Об'єктом дослідження е, насамперед, творча спадщина Хр.Ботева: науково-популярні, публіцистичні та літаратурно-критичні статті і замітки а питань внутріполітичного та міжнародного життя, у яких відображені його суспільно-політичні погляди, загальна історіософська концопція і трактування ряду конкретних подій історії Болгарії, деяких зарубіжних країн та міжнародник відносин.

Мета і завдання дослідження. У дисертації зроблена спроба на основі вивчення творів Ботева та інших джерел проаналізувати його суспільно-політичні та історичні погляди в їх теоретично-філософському аспекті, розкрити його ставлення до найбільш важливих конкретно-історичних проблем, визначити місце і роль світоглядних концепцій Ботева в еволюції болгарської суспільно-політичної думки та історіографії доби національного відродження. Для досягнення цієї мати дисертант ставить перед собою завдання:

І/ вивчити суспільні умови творчої та громадсько-політичної діяльності Ботева, охарактеризувати середовище та виявити чинники, що вплинули на формування його світогляду;

2/ розкрити основні'засади і характер аагальнофілософських та соціологічних поглядів Ботева;

З/ дати аналіз історіософії Ботева, зокрема його концепції історії Болгарії і, передусім, бачення ним доби національного відродження;

З/ охарактеризувати розуміння Ботевим найважливіших подій світової історії та міжнародних відносин, їх вплив і взаємозв"язок з історією Болгарії", •

5/ з"ясувати роль Ботева у становленні болгарської національної ідеї та формуванні демократичних традицій визвольного руху.

Теоретико-методологічноп основою дисертації с загальнонаукові принципи об'єктивності, історизму та світоглядного плюралізму, що дали дисертантові змогу з"ясувати вплив на формування світогляду

Богева різних філософських та ідейних течій, визначити характер та особливості його суспільно-політичних поглядів, розуміння ним історичного процесу та оцінку конкретних подій болгарсько! та світової історії, . '

У процесі наукового дослідження використовувалися переважно іс-торико-генетичний та історико-порівняльннй методи, що найбільша відповідають характеру дисертаційної теми. .

/¡¿керельна база. Основним джерелом дисертаційного дослідження -стали, передусім, твори самого Ботева, які в різний час друкувалися на сторінках газет "ТьпаН” /’’Барабан1’/, "Дума на българските емиг-ранти" /"Слово болгарських емігрантів"/, "Свобода" /"Воля"/, "Неза-висимост" /"Незалежність"/, "Будилиик"/, "Знамв" /"Прапор"/, "Нова Бьлгария" /"Нова Болгарія"/ та ін. Твори Ботева - науково-популярні, публіцистичні та літературно-критичні статті, замітки про події внутріполітичного та міжнародного життя, поезії та листи - неодноразово публікувалися як окремими виданнями і так і в різних тематичних збірниках. Заслуга у підготовці цих видань належить, передусім, таким відомим дослідникам Ботева як 3.Стоянов, І.Клінчаров, Ст.Божков, А.Бурмов та ін. Але у виданнях творів Ботева, що вийшли в світ до 50-х років XX ст. допущено чимало фактичних помилок та пропусків. -

Суттєво відрізняється від усіх попередніх двотомне видання 1966 р. за редакцією М.Димитрова, до якого увійшли невідомі раніше ботевські публікації, зокрема Нові матеріали із газети"Тьпан", завдяки чому майже подвоїлась кількість гумористично-сатиричних статей Ботева; ряд нових матеріалів із газет "Свобода" і "Независимост" ' /14 феїіетонів із рубрики "Чи знаєш ти хто ми в", 10 статей і 65 заміток/. Нові матеріали становлять майже третину загального обсягу видання.

Подальшим кроком уперед у справі встановлення авторства Ботева

. - Ь - '

д

стало тритомне видання його творів під редакцією Ц.Унжіевої, яке вміщає № тільки оригінальні твори поета-раволюціонера, але і його численні переклади, що супроводжувалися примітками та коментарями перекладача,

Ппи написанні дисертації1 використано, головним чином, двотомне видання 1958 р. під редакцією М.Димитрова, да, на нашу думку, найбільш вдало систематизована творча спадщина поета-революціонера.

Переклади Ботева та його примітки до них взято з тритомного видання І97С р. пі-д редакцією Ц.Унжіевої. Використані також деякі тематичні збірники творів Ботева болгарською, російською і українською мовами.

Твори Ботева - це основне.джерело, яке безпосередньо відображав становлення, еволюцію та визначальні риси його світогляду і дає змогу з"ясувати розуміння ним історичного процесу та оцінки найбільш важливих подій як болгарської, так і всесвітньої історії.

. Важливим джерелом дія відображення життєвого шляху Ботева, його суспільно-понітичних поглядів та участі у національно-визвольному русі є численні спогади про нього сучасників, які опубліковані кількома різними виданнями. .

Особливе місце серед джерел посідають газети, редактором яких був Ботев. їх наскріаьний перегляд та грунтовне ознайомлення з вмішеними там матеріалами суттєво доповнюють уявлення як ііро їх редакто ра, так і епоху, в яку він жив, творив і боровся.

• 3 документальних матеріалів у дисертації використано ті публі-

кації, які містять відомості про епоху Ботева, його життєвий шлях, те участь у національно-визвольному русі.

Перелічене коло джерел дисертант намагався критично оьмислмтн, глибоко проаналізувати і, належно оцінивии з позицій сучасної історичної науки, використати як підвалину при написанні дисертаційної праці. ■

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона е першим

узагальнюючим дослідженням, присвяченим випчвнно суспільно-пслі-тичних і, передусім, історичних поглядів Вотева. У ній зроблена спроба дати цілісний аналіз його світогляду як в теоретико-філософ-ському аспекті, так і в плані розуміння ним найбільш важливих практичних завдань болгарського національно-визвольного руху; розглянути ьлееок Вотева у вивчення історії Болгарії, передусім доби національного відродження; з "ясувати його роль у розвитку болгарської суспільно-політичної та історичної думки.

Теоретична і практична значимість. Дисертаційне дослідження в теоретичному плані містить ряд нових підходів до визначення характеру суспільно-політичних поглядів і с першою спробою оцінити історіографічну спадщину одного з найви^атнішик діячів болгарського національно-визвольного руху 70-* років XIX ст. Ботева.

Практична значення дослідження полягає у можливості застосування його результатів у навчальному процесі, зокрема, а курсі історії південних і західних слов"ян, слов"янської історіографії, спецкурсів і спецсемінарів з історії та історіографії європейських країн нового часу. '

Апробація дослідження. Основні положення доповідалися автором під час:

- Міжнародного симпозіуму "Російсько-українсько-болгарські взаємини ХІХ-ХХ ст.", присвяченого 150-річчю від дня смерті Ю.Венеліна /Львів, 1989/; •

- Міжнародної наукової конференції "Росія і слов"яни. ХУШ ст.- 1918 р.'

присвяченої 90-річчю від дня народження професора С.А.Нінітіна /Москва, 1991/; . ■

- Перших славістичних наукових читань, присвячених подвижникам слов"-янської культури св.Кирилу і Мефодію /Львів, 1992/;

- Других славістичних наукових читань /Львів, 1993/;

- Третіх славістичних наукових читань /Львів, 1994/;

- 10 -

-Четвертих міжнародних славістичних читань /Львів ,1995/;

- П"ятого міжнародного славістичного колоквіуму /Львів, І99С/. Особистий внесок дисертанта. Дослідження проведено дисертантом самостійно. Його особистий внесок полягає в тому, що він намагався зняти ідеологічні нашарування і внести суттєві корективи в оцінку суспільно-політичних поглядів Ботева, а також - і це основне - здійснив першу спробу розглянути та охарактеризувати його історіографічну спа; вину.

На захист виносяться такі основні положення дисертації:

- філософські погляди Ботева, що синтетично поєднували ідеї раціоналізму, деїзму, матеріалізму та інших філософських систем, відзначалися новизною і теоретичною глибиною. Центральне місце у них посідала проблема людини та її можливостей пізнати світ і, впливати на ньогс

- суспільно-політичним ідеалом Ботева була демократична республіка з

яскраво вираженим соціальним характером: земля належить тим, хто її обробляє, встановляється справедливе оподаткування, забезпечується матеріальний достаток усіх працюючих. Бот.евське бачення історичної долі болгарського народу засновувалось на революційному оптимізмі, характерному для опохи романтизму; .

- історіософія Ботева грунтувалася на ідеї закономірності і невідворотності людського прогресу; Головною формою руху вперед він вважав стрибкоподібні перетворення - революції, а еволюцію як форму зміни буття недооцінював;

- Ботаву належить перша спроба з позицій тогочасної науки оцінити найважливіші події та окреслити загальну .періодизацію історії Болгарії, яка в основних рисах співпадає з періодизацією, прийнято» у сучасній історіографії. Особливої уваги заслуговує ботевська трактування процесу болгарського національного відродження, яке він розглядав у контексті глибоких суспільно-політичних зрушень в тогочасній Європі;

- її -

- події всесвітньої історії Ботев аналізував крізь призму світового прогресу та глобальних міжнародних проблем, а також у площині їх значимості для Болгарії;

- Ботев, як виразник національного духу болгарського народу, свою діяльність на ниві літератури, журналістики, філософії, соціології та історіографії не вважав самоціллю, а підпорядковував головній меті - визволенню Батьківщини від чужоземного гніту.

Гі. СТРУКТУРА ТА КОРОТКІЙ ЗМІСТ РОБОТЯ Структур? дисертації визначається характером теми, поставленою метою і завданнями дослідження. Її складовими частинами е вступ, три розділи', висновки та список використаних джерел і літератури.

У вступі обгрунтована важливість теми, окреслено ступінь її наукового вибчення, сформульовані мета і завдання дослідження, дано огляд джерельної бази, відзначено новизну і практична значення дисертації. .

Перший розділ - "Особа Ботева" - містить стислу характеристику суспільно-політичного, економічного та культурного життя Болгарії 50-70-х: років XIX ст., в загальних рисах окреслює життєвий шлях, літературну творчість болгарського патріота, визначав найважливіші моменти його революційної діяльності.

У першому параграфі охарактеризовано епоху, на яку припадав ■ діяльність Ботева. Весна народів 1846 р., Мо її ровесником був видатний син болгарського народу, ознаменувалась хвилею революцій у Західній Європі. ВаАканський .іівострів як частина європейського простору, хоч зі значним запізненням, розвивався в контексті світових тенденцій та ідей. Незважаючи на жорстоке п"ятивікове турецьке поневолення, з кінця ХУШ ст. і особливо після революції 1648-1849 рр.на Балканах, у тому числі в Болгарії, відбуваються зміни в.політичній, економічній і культурній сферах, виникають і набирають сили національно-визвольні рухи.

Визвольна боротьба балканських народів призвела до послаблення Османської імперії, що стало особливо відчутним після Кримської війни. Щоб не допустити її розвалу, Ііорта за наполяганням європейських деркав у 1856 р. робить чергову спробу проведення адміністративних і правових реформ, які повинні були забезпечити однакові умови для всіх підданих незалежно від їх віровизнання. Незважаючи на половин-чатий характер реформ, їх повільне та непослідовне впровадження в життя, вони все ж дещо полегшили становите немусульманеьких народів, у тому числі болгар.

Впродовж 60-х - 70-х років XIX ст. в економіці Болгарії повільно, але неухильно розвиваються нові капіталістичні відносини. Як у місті, так і в селі зароджується національна буржуазія, яка починає відігравати все помітнішу роль у суспільно-політичному та культурному житті. В основному я її середовища формується інтелігенція, яка піклується про зростання національної свідомості болгар.

Культурно-національне відродження Болгарії у третій чверті XIX ст. набирає більш масштабного і цілеспрямованого характеру. Боротьба за незалежну церкву, яка тривала впродовж кількох десятиліть, стала прологом масового національно-визвольного руху, що знайшов яскравий вияв у створенні в 18© р. Болгарського революційного центрального комітету /ВЩК/ та у Квітневому повстанні /1876/. Одним із найавторитетніших керівників болгарського народу у його визвольних змагання*: поруч з Георгієм Раковським, Любеном Каравеловим і Василем Левським був і Христо Ботев.

У другому параграфі подана стисла біографія Ботева. Народився він 25 грудня І$47 р. /6 січня 1848 р. за н.ст./ в м.Кадофер у родині народного вчителя Ботю Петкова. Саме батько як активний діяч національного відродження значною мірою зумовив вибір сином життєвого шляху. І8Є2 р. Христо закінчує трикласну калоферську школу і за сприянням відомого болгарського просвітника Найдена Герова всту-

- ІЗ -

пас до Другої одеської чоловічої гімназії. За час навчання в гімназії /а листопада 1663 по жовтень- 1866 р./ юнак приділяє велику увагу читанню художньої літератури, науково-природничих журналів, праць

0.Гумбольдта і Я.Молешотта, книг з філософії, соціології, історії.

У цей період Одеса була одним із центрів революційного руху.

Т'ут діяли російські , польські та українські таємні гуртки. За півроку до приїзду Ботева у січні І66І р. вибухнуло повстання в Пальні і Одеса стала місцем вислання багатьох поляків. Ботев зблизився з предстпрниками місцевої радикальної молоді. Т^т нін через своїх друзі в-бол гар дізнався про спроби Г.Раковського та Його прихильників організувати збройну боротьбу проти турецького поневолення і перейнявся їхніми настроями. Це не пройшло повз увагу консервативно наставлених діячів Одеського болгарського настоятельства. Восени 1865 р. за їх клопотання*Ботена начебто через неуспішність було виключено з гімназії.

Понад дворічне перебування спочатку в Одесі, а згодом ще деякий час у прикордонному з Руїлунівю басарабському селі Задунаївка, контакти з учасниками польського визвольного руху та членами одеських таємних гуртків мали великий вплив на молодого Вотева. У цей час були написані і його перші поетичні твори, глибоко просякнуті патріотичними настроями. •

!іа початку 1867 р. Христо повернувся до Калофера, щоб тимчасово заступити у школі хворого батька і підтримати матеріально свою родину. Однак, після виступу на традиційному святі св.Кирияа і Ые-фодія, спрямованому проти турків і чорбаджіїв, йому небезпечно було залишатись у місті. Восени 1867 р, мелодий учитель покидає рідний дім з наміром продовжити навчання в Одесі, чому обіцяв посприяти професор В.1 .Григорович. Але, по дорозі до Одеси, Ботев через нестачу грошей і хворобу затримався в сусідній Румунії, з якою пов"я-зане все його подальше життя. Тут він зблизився з патріотично наст-

роєною еміграцією і брав якнайактивнішу участь у.II діяльності.

У Бухаресті молодий патріот познайомився з Василем Левсь ким та іншими відомими діячами національно-гвизвольного руху і сам активно прилучався до нього. У 1871 р. він видав кілька номерів газети "Дума на бьлгареките емигранти", але через брак коштів П вихід припинився. У 1872-1874 pp. Ботев співпрацював у газетах Любека Каравело ва "Свобода", згодом - "Независимост". Після арешту турками Левсь-кого і розгрому внутрішньої революційної організації та відходу Ка-равелова від активної боротьби Ботев став одним із керівників БРЦК,-видавав його друкований орган - газету "Зламе". Ботев брав активну участь у підготовці Старозагорського повстання 1675 р. Під час Квітневого повстання 1876 р. ві'н на чолі озброєного загону емігрантів переправився з Румунії, в Болгарію, де загинув у нерівному бою.

Другий розділ -"Філософсько-соціоло г і ч н а' концепція" - присвячений філософським засадам світогляду Ботева, висвітленню його поглядів на природу і суспільство.

У першому параграфі, що розкриває філософські, естетичні та педагогічні погляди Ботева, підкреслено, що навколо їх оцінки ще з кінця минулого століття точиться гостра дискусія.. Це пояснюється, передусім, складністю, суперечливістю світогляду Ботева, шо зумовлено впливом на нього різник ідейних доктрин. У його філософських поглядах помітні елементи деїзму, раціоналізму, матеріалізму. Гіопри певну непослідовність Ботева як філософа дня його мислення характерні новаторство і теоретична глибина.

У філософських поглядах Ботева центральне місце посідає проблема людини, пізнання нею навколишнього світу та законів природи. Людське мислення., незважаючи на його відносний характер, здатне встановлювати конкретні істини. Саме бажання людини пізнати природу речей є одним із стимулів прогресу.

Вважаючи, що всі процеси, які відбуваються у природі та сус-

- 15 - .

пільстві, при'/инно зумовлені, Ботев твердо стоїть на позиціях наукового детермінізму. Заперечення зв"язісу між причиною і наслідком веде, на його думку, до заперечення науки. Зовнішній світ, природа діють на органи чуття, породжуючи відчуття і уявлення людини. Однак інформація, отримана на основі чуттєвого пізнання, е неточною.- Відчуття перебуває в єдності з мисленням, яке здатне проникати в суть явищ і предметів. _

Як раціоналіст Боте я вірив у непереможну силу людського розуму, здатного добувати знання, що відтворюють об'єктивну дійсність. Він застосовує діалектичний підхід до пізнання, однак надто категорично стверджує, що позитивні істини, доведені математичним шляхом, незмінні. Питання про критерії істини Боти в трактує за Гегелем, вважаючи, що істинність визначається життям, суспільною цінністю.

У пошуках саксу людського буття Боте в підходив до складного питання про роль релігії в житті людини і суспільства. В історії філософії було чимало мислителів, що намагались відшукати середній шлях, на якому і ідеальне, і матеріальне знайшли б для себе однаково глибоке вираження. У публіцистиці Ботева, його художніх творах простежується пошук саме цього середнього шляху. Ботеа підкреслює велич моральних ідеалів первісного християнства, визнає істинність віровчення про прихід Ісуса Христа на Землю, а, отже, й існування його Отця - Бога. Однак, Ботев все ж не провіденціаліст, а радше деїст: створивши світ і необхідні закони, Бог надалі не втручаємся в його справи. Вихований на православних.традиціях, Ботев розглядає право-слав."я як вищий моральний ідеал.

. Ботев - один з найбільших теоретиків естетики доби національного відродження, а Його поезія - новий етап у розвитку болгарської літератури. Він критикує формалізм у мистецтві; відстоює єдність форми та змісту художніх творів. Ботев поєднує літературну теорію з політичними проблемами своєї епохи, ставить естетику на службу

- ІС -

національно-визвольній боротьбі. Література, мистецтво, наука, журналістика повинні служити суспільному прогресу.

Ботев порушує і деякі проблеми освіти, виховання і педагогіки, головною передумовою вирішення яких вважає завоювання болгарами політичної незалежності.

У другому параграфі розглянуто погляди Ботева на розвиток суспільства, який він трактував як об”єктивно-закономірний процес. Вивчивши і проаналізувавши найважливіші події всесвітньої історії, болгарський мислитель робить висновок, що людське життя постійно змінюється не лише в рамках однієї форми суспільної організації, а проводить через ряд етапів, кожен а яних має тільки йому, притаманні особливості. Якщо ранній Ботев трактує історичний процес як стихійний, то згодом він акцентує увагу на його закономірностях. Ботев вважає, що розвиток суспільства відбувається головним чином завдяки стрибкоподібним перетворенням - тобто шляхом революції, недооцінюючи при цьому еволюцію як спосіб зміни буття. У боротьбі протилежностей Ботев вбачає джерело прогресу людства. Ьін визнає роль матеріальних факторів у суспільному житті, які визначають ідеї людей, їх погляди і теорії. Ботев дотримується порівняльно-історичного методу пізнання, поєднує детермінізм з історизмом.

Шукаючи шляхів повалення суспільного ладу, у якому є багаті і бідні, Ботев бачив єдиний порятунок від усіх народних страждань лише у революції, збройному повстанні. Але він був далекий від анархічного трактування революції, відстоюючи необхідність її підготовки. Головною причиною революційних виступів він вважав зубожіння народу, пояснюючи його суспільно-політичними умовами. Ботев негативно ставився до філантропічної діяльності як такої, шо нездатна кардинально поліпшити становище бідноти. Завоювання матеріального достатку працюючих мас було складовою частиною загальних завдань революції, рушійними силами якої Ботев вважав селян, ремісників

та робітників.

Важливим для розуміння Ботавим.історичного процесу ег питання про роль особи. Якщо у ранніх ботевських творах підкреслюється значення діяльності окремих видатних осіб, то згодом він доходить висновку, що вирішальну роль в історії відіграє народ. .

* Питання про шляхи подальшого розвитку болгарського народу Ботев вирішує з урахуванням європейського досвіду. Водночас він наголошує на специфічних особливостях болгар як "молодого" народу, який має великий творчий потенціал, на його здатності створити свою незалежну державу. ' ' '

Помітно місце у творчій спадщині Ботева займає питання етнопсихології. На основі аналізу психологічних рис болгар, який враховує підсвідомі психологічні процеси і Мотивації, шо виростають на грун- * ті тривалих традицій, він намагається оцінити поведінку своїх співвітчизників на різних етапах історичного розвитку. І цим вносить цілком новий струмінь у ,болгарську історичну думку.

Соціальний ідеал Ботева - демократична республіка, в якій усі члени суспільства були б рівними. Зародок нового ладу він абачае у болгарських общинах та цехових організаціях., £,о означає електичне поєднання архаїчних форм життя з утопічними ідеями соціальної рівності. Реальною політичною основою його програми національно-визвольної революції стала ідея Дунайської /Балканської/ або Південно-слов"янської конфедерації. .

У третьому розділі - "Історичні погляди" - дана характеристика ботевських зацікавлень і трактувань найважливіших подій болгарської та всесвітньої історії. Необхідно зазначити, що цей аспект творчої спадщини Ботева це не був об'єктом наукового дослідження.

Перший параграф присвячено аналізу поглядів Ботева на історіє Болгарії, які будувалися і основному и& засадах романтизму. Виняткову увагу Ботев приділяє проблемі етногенезу болгар, якій лрисвя-

чена праця Д.Іловайського "Про слов"янськз походження дунайських болгар”, що її він переклав болгарською мовою і опублікував з власними коментарями. Перекладач погоджується з основними положеннями праці російського вченого і намагався підкріпити їх власними міркуваннями.

Ботев чи не перший робить спробу періодизації історії Болгарії яка здебільшого збігається з періодизацією, прийнятою в сучасній історичній науці. Він виділяв три періоди болгарської історії: "візантійська минуле" /з часу прийняття християнства до турецького завоювання наприкінці ХІУ ст./; "часи страшного ярма, дикого зла" /період османського панування/ та епоха національного відродження, початком якої вважає 30-ті роки XIX ст.

Період "візантійського минулого" Ботев у свою чергу ділить на ряд етапів, які він датує в основному роками правління князів і царів: Бориса І, Симеона, Самуїла, Асенів і т.д.

Болгарський мислитель звертає особливу увагу на проблему боя-гаро-візантійських відносин. Він дає неоднозначну оцінку факту . прийняття християнства, розкриваючи його як позитивні, так і негативні наслідки, які він справедливо вбачає у посиленні візантійського тиску на Болгаріо та її "візантізацію", розуміючи під цим поширення на болгарське суспільство "духовної і політичної розбещеності Візантії”.

Сообливу увагу Ботева привернули постаті слов"янських першо-вчителів с в, Кирила і Мефодія, культурно-просвітницькій місії яких він дав високу оцінку.

Ботева цікавило і таке специфічне явище в історії Болгарії як богумільство,, особливо періоду візантійського панування. При цьому він цілком справедливо відзначав, що помимо соціально-релігійного змісту на даному етапі богумільський рух мав ще й визвольний ха~ Яак'£Р. .

Помітне місце у творчій спадщині Ботева посідає характеристика османської деспотичної системи і висвітлення становища болгарського народу під турецьким ярмом. На підставі власних спостережень, а також відповідних матеріалів він детально списує систему оподаткування і зловживань чиновників, відзначав національне безправ"я та культурно-релігійну дискримінацію болгар.

Найбільш грунтовно Ботеп висвітлює епоху національного відродження, суть якого вбачає у поступовому усвідомленні болгарами своїх національних інтересів. Провісниками болгарського відродження він вважає Гіаісія Хілендарського і Софронія Врачанського, що "проповідували народні принципи". Духовне пробудяення болгарського народу, за Ботевим, проявилося у створенні національної світської школи та читалень як культурно-просвітницьких 'ісередків, у народженні болгарської періодики, національно-церковному русі.

Нк активний учасник визвольних змагань, Ботев цікавиться історією національно-визвольної боротьби свого народу. Він, зокрема, дає високу оцінку гайдуцтву як формі опору османським гнобителям; висуває власну періодизацію національно-визвольного руху £0-70-х років XIX ст. Ботев, як і сучасні історики, першим етапом вважав І8С2-І8Ш рр. , тобто час переходу від розрізнених локальних повстань і заворушень до організованої збройної боротьби і поп”язував його з ідеями та діяльністю Г.Раковського. Другий етап датується ним Шбй-1875 роками, тобто часом виникненні! внутрішньої революційної організації і до Старозагорського поЬстанни. Виділення цих двох етапія болгарського національно-визвольного руху є науково виправданим і збігається з сучасною періодизацією. Однак Ботев називав ще й третій етап, початком якого вважав повстання в Боснії та Герцеговині /1675 р./, що спричинімося до піднесення національно-визвольних рухіп на Балканах, в тому числі й в Болгарії. Але це, звичайно, не новий етап, а радта кульмінаційний момент другого етапу боротьби.

Займаючи позиції на крайньому лівому фланзі визвольного руху, Ботев критично характеризував політичні напрями: консервативно-помірковану "Добродійну дружину” та БїЦК з його ілюзорними сподіваннями на перетворення Османської імперії в дуалістичну ТУрецько-Болгарську державу. Ботев оцінював СтарозагОрське повстання як передчасне і надёжно не підготовлене. З великим ентузіазмом він зустрів Квітневе повстання, на перемогу якого сподівався.

Другий параграф розкриває погляди болгарського мислителя на деякі питання загальної історії. Будучи людиною широкого кругозору і непересічних здібностей, Ботев як історик не обмежувався лише болгарською проблематикою. В міру можливостей він знайомив болгарського читача з життям інших народів та міжнародною ситуацією, передусім на Балканах.

У своїх цубліцистичних працях Ботев торкався багатьох подій світового розвитку, географія і хронологія яких дум різноманітна. Але немає сумніву, що головною причиною цих зацікавлень був пошук фактів та аргументів для підсилення Ботевим власних суспільно-політичних поглядів. Тому його особливо цікавили проблеми нової історії. Зокрема, він досить детально розкривав події іспанської революції /1868-1074 рр./, що супроводаувалась різкими соціальними потрясіннями. Якщо консервативна європейська і болгарська преса з неприхованим задоволенням константувала падіння республіки і реставрацію монархії в Іспанії /1874 р./, то Ботев оцінив цю подію як одну з трагічних сторінок в історії іспанського народу. У короткому огляді іспанських подій /від моменту зречення престолу королевою Ізабелою П у І8С6 р./ він наголошував на важливості завоювань іспанською демократією основних політичних свобод, негативно оцінюючи з цієї точки зору "кантональну революцію" анархістів-бакуністів. .

Болгарський публіцист звертався також до найважливіших подій історії Франції. Він давав високу оцінку революції ШІ ст., з по-

зииій французької демократії висвітлював події часів Другої республіки, Другої імперії то початкового періоду Третьої республіки, яка рішуче противилась монархічним домаганням легітимістів і бонапар- •

тистським інтригам. .

Певну увагу Ботев приділяв і деяким подіям внутрішньої та зовнішньої політики Німеччини. Зокрема, він критично ставився до войовничих планів Бісмарка. Симпатизуючи демократичним ідейним течіям в європейському політичному житті, які могли б протистояти хвилі реакції, клерикалі ;му і мілітаризму, Ботев далекоглядно передбачив, що суперечності між великими державами неминуче викличуть глобальний європейський конфлікт, тобто світову війну.

Предмет постійної уваги Ботева - доля польського народу, його визвольні змагання. Він гостро засуджував політику національного поневолення Польщі з боку Росії, Німеччини та Австрії, відзначав патріотичні пориви і самопожертву польських революціонерів, а також їх безкорисливу участь у визвольних рухах інших країн.

Ботев торкався також і деяких питань, пов"язаних з розвитком, робітничого і соціалістичного руху є країнах Європи та Америки, причину якого вбачав у валкому становищі робітників, з величезним пієтетом говорив про Паризьку комуну.

. Особливу увагу Ботев приділяв історії балканських країн та їх ставленню до визвольного руху в Болгарії. Він критично оцінював політику правлячих кіл Сербії, Румунії і Греції, характеризуючи її як егоїстичну та антинародну. Офіційним колам цих країн Ботев протиставляв позицію демократичних сил Сзрбії, очолюваних С.Марковичем і грецької опозиційної республіканської партії, що прихильно ставились до болгарської справи. ’

Помітне місце у ботевській публіцистиці посідали питання історії Туреччини. Ботев відзначав, що внаслідок внутрішніх суперечностей, зумовлених розкладом спахійської системи, Туреччина неухильно наближається до своєї загибелі. Реформи, які декларує Порта, не вті-

- гг - ' ' . • .

люються у життя, оскільки турецька бюрократія у них не зацікавлена. А сама імперія тримається лише на підтримці західних деркав, що зацікавлені у збереженні ііаіиі £ио на Балканах. - .

Боте в цікавився також історіє» Росії, зовнішньополітичні інтереси якої, не будучи тотожними, об"єктивно співпадали із завданнями визвольної боротьби болгар. Проте ставлення Ботева до цієї держави було неоднозначним. Він чітко розмежовує Росію Герцена і Чернигаевсь кого та Росію Олександра П і Каткова, явно переоцінюючи при цьому значення російсько-болгарських революційних зв'язків у справі наіціо нального визволення Болгарії. Характеризуючи зовнішню політику Росі Ботев чи не найбільше уваги приділяв.її гіалпапському аспекту. У пол зору болгарського патріота знаходилося східне питання, особливо в середині 70-х років XIX ст., коли піднесення національно-визвольної боротьби південно-слов"янських народів призвело до нового загострен ня міжнародних відносин на Балканах і сприяло виникненню Східної . кризи. Ботев з гіркотою відзначав, що жодна з західноєвропейських держав не бажає поступитися своїми політичними та економічними інтересами в цьому регіоні і всім їм є байдужою важка доля південно-сдоп"янських народів. Тому,’ на його думку, східне питання повинні вирішувати самі народи Балканського півострова.

У "Висновках" відзначається, що видатний поет і публіцист доби національного відродження Хр.Ботев належав до плеяди керівних діячів болгарського визвольного руху 70-х років XIX ст. Водночас він був глибоким мислителем, який намагався прилучити боягар-сыу інтелігенцію до європейської думки. Створюючи власну концепцію політичного розвитку Болгарії, Ботев приділяв велику увагу питанням вітчизняної та загальної історії, до яких підходив переважно з позицій романтизму. Тям самим він сприяв розвиткові поступової історичної думки Болгарії доби національного відродження.

. . - ¿л -

Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1. Христо Вотев про бвлканську політику Росії //Проблеми слов"яно-

. анавства.- Львів, 1990.- ВипЛЯ. - С.100-101. .

2. Христо Вотвв про культурно-просвітницьку місію святих Кирила і Мефодія //Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1993,- Вил.45,-С.146-148.

3. Любен Караьелов і Христо Ботев про балканську федерацію //Проблеми слов'янознавства. - Львів, 1994.- Вип.46. - СЛ0І-І05.

4. Христо Ботев про болгарсько-візантійські відносини //Проблеми слов"янознавства. - Львів, 1995. - Вип.47. - С.ІОО-ІОЗ.

. - 24 -

. Annotation

Hiilun N.H. The Socio-Political and Historical Views of Khristo Ilotev

A thesis for the academic degree qf Candidate of Historical Science in speciality 07. 00. 02. ■— World History. Lviv State University named after I. Franko, Lviv. 1996. •

The rmnusrcript of the thesis is presented. In it the nutor tackles К hr. Botev's socio-political views and historlosophy as well as his vision and evaluations of major problems of the Bulgarian and world history laying particular emphasis on the internation relations in the Balkans.

Аннотация

Гилу» Н.Г. Общественно-политические н исторические взгляды Христо Ботева .

Диссертация, на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. — всемирная история. Львовский государственный университет им. М.Франка, Львов, 1996.

Защищается рукопись. 0 диссертации исследуется общественно-политические взгляды и историософия Хр.Ботева, анализируются его видение и оценки важнейших проблем болгарской и всемирной истории и, в частности, международных отношений на Балканах. -

Ключові слова: Христо Ботев, суспільно-політична думка, національно-визвольний рух, історіографія, історія Болгарії, всесвітня історія.