автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.11
диссертация на тему: Организационные отношения: структуры и функции (социально-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Организационные отношения: структуры и функции (социально-философский анализ)"

РГО о л

академ!я наук укра1ни

1нситут шосош

На правеж рунопису

БАПНСЬКИЙ Валентин В!талгйович 0РШ13ДЩЙШ BttfíOCífffl: СТРУКТУРА

I шкци /ссад Ально-айлософсыша

АШГЗ/

CnaiiiajJbHiCTb - 09.00.11 - софальна фглософхя

Автореферат

диоертацГг на здобуття паукового ступеня кандидата фглссофеьких наук

Khïb - 1993

Дисвртацхвю в рукспис

Робота виконана в 1нагитутх ф1лософх1 АН Украхни

Науковий кергвиик - академгк АН Украии, доктор ф1лософських

наук КУЦЕНКО Володашр 1лл1ч

0ф1ц1йн1 опоненти: - Доктор фглооофських наук, профасор

ГОРАК Ганна 1вангвна

- Кандидат фхлософських наук, доцент СШЮМ1Н Олександр Аркад ¡йович

Прсшгдна оргашэац1я - Центр Гуман1тарно1 осв1ти АН Укр&ши,

кафедра фглософх!

Захисг ЕГдбудвться а 2/^-2- 1394 року на зас1дахш

спец!адхэовано1 вчено'х ради Д 03.23.03 в 1нститут1 фхдософГх АН Украхни за адресов: Кихв, вул. Трьохсвятительська, 4

Автореферат роэхслашй ■Л* ^Лу-л 1993 року.

Вчаний секретер спецхалхзовано! сченох ради /

I.В.БОЙЧЕНКО

ЗАГДОЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОВСШ

Актуалыт!сть темя посл!д*ошя. Стол!сть св!ту - од то у внгля-д1 Космосу I М1крокосиу, чи то согйуму ! особист:сно-!ндив!дуальних тип1в, - споконвгку вражала свсию загадков!сго 1 надихала творчу уяву. Соц!альний ггррядок - чи да найб!лыл вт от мнит:» утворэння в характер! людського буття. Йсго цосл! дчэння -одна з нзрЫних оапяань соц!ально! фглософ!!. Аджэ соц! альна ф!лософ!я - тр ф!лософ!я с»!ту людського буття, эвзрнэкого до себе запитом, що осмислоя ! породчсуз онтолог!чн! мэ^ образу людського йиття в нэобмохвноку простор! йо-го духовно! природ и. Тому, сой альна фтлосо^} я як рефлекс! я напружено! эадапокояност! цолеч лодетва, що виражачться рухоьйсто дихотом^ "чуттево-!ррагцональда /понят1Йно-дискурсивн9" охоплов одночасно два плани людського !снування - сутигсть й екзиствнщю, висв!тлкгочя, тим самим, проблемний рахурс буття людини. Скнйадьна ф!лософ!я "до-будов-та" люд сыта буття до стану эавертюно! в!цкритост! ! континуального эв^зкуз позадослгдним.транстрндвнтним, неминудим.

Рагальнозначимтг аятуалыйсть соц! альна ф!лософгя з находить в так зван! переломи! епохи !стор11. В так! часи нэ г!льгш пробломн!-сть буття фокусу.ться на сашусв!домлаинг цгнностэй й смисл!в, п! -ддаяться сумн!ву !снув*нй образ життя, алэ I - що в !нваргантнсю он-голои чноя особлив! сто вице название епох, - в "плавильному тигл! по-всякденност!" /термхн Бернхарда Вальден|вльса/ опинясться дв! сутнх-сга властивост! лодини - трапзд!йн!сть 1 свобода. Здатн!сть повдна-тя в соб1 тй два начала, здолати баздошйсть трагед!! 1 обмэжантсть свободи, визначая народчення обличчя лодяни ! П життя.

Характерк! риси переломно! епохи провдзуить сучаснхсть. Свгда-м!сть лчдики дедал! бглшэ визначаоть гривога, всхатолог!чн!сть, апокал!псичн!сть. Еколойчна криза ! самосв!дом!сть к! идя стол!тгя доводять рэфлэкс!п тевдвийГ до очгкування лидсгвом глобально? на -тастрофи. Одна«», було 6 швяправдакоп слабк!сто вхддатися мазох!с-тському захогатэнно трагедию. I да лобачити в самому характер! пог-ранячностг епохя да»иц1о до II визначальних виток! в ! налрукэну пу~ льсагйю життя.

Виз начальник критер!вм тако! опозиц!! для XX стол!ття стало в!дногаэння до р!эних форм влади, котра часто-густо постап як альтернатива сусп!льству I лодинЬ Влада !з гаранта сусального порядку I стаб!льност! парадоксолыим чином трансформувалася нитй в ряд!

- 4 -

кра!н у механизм соцтальноТ деетрукц!!, засгб гтригшпэння людини. За таких умов социальна усталэшсть эетадала нэпом!рно еисокоТ ц!ии у вигляц! самовгдрэчэкня яодинй в!д мокливостх свого особистого бу-ття.

Стутйнь максимально т велюючого впливу вяеди на яюцину реалтзу-валась, зокрема, у вггчизнятйй 1сгорг1. Онтолопзована самадостат-нгсть влади, - що втглилася як в II органгзаад йних 1нститута;с, так 1 в колектмно-масовг л мфологемг "буд1Бельника нового св1тУ, -ув'язнила тндивйда в еп1срнтр{ вертикального I горизонтального на-силля. В!дтворення соцгальноГ стабхльност! набуяо ритуалгэовано! фо-рки здаособяовання 1нцивтда 1 давальвавд! будь-якнх особистгсга ви-ражених форм життя.

В результат! вэапыов1цношеяия {нцивтда ! влади, яка виступала в якостх махатзму социального формотвораиня, умови упорядкування 1 васобу колективно-спрямовано! д!1, постаяо у вигляд! абсолютного па-яуваняя влади над люд иною. А сощ ально-д {яльт едай актив! зм - двмг-ург владних вхдносин - обернутся силой, що припйчде лядину, а то I взагалг нядить *1.

Сод} ально-ф:лософоьш осыислення трагэц!йност! взазмовхдношвння 1щив!да 1 влади актуал!зувало проблему сусп{льного упорядкування, усталеност!, яка конституал1зована в тэорг! сусп!льних в!дносин по-нягтям орган:зодтйних вхдносян.

Ступткь роэробки проблещ. Ретроспвкц!я в !стор!я сощально-ф!-лософського осмислвння людського киття пхд про&лемким кутом зору можливостг, нэобхгдносг! г д!йсяост! стало! сумйльноТ форми демонс-труз в перв!снгй свотй стад!1 пэввдй пол!тичний !зоиор$!эм. Б1н ви-явився, зокрема, в тому, до нэрсзведэш сть понять сусгйльетва 1 держава бвзпосерэдньо пов"язувала проблему цосягнэння сусптльноТ стало ет1 !з заэданняи уиаштування 1нституту деркавност!.

СмисловиЯ поворот новозвропэйського мислення, що знайшов вираже кня в лодиноДщив! до/цзитристському пгдходт /Гоббс, Дога, Кант/, пробив ст!ну в пануючому синкретизм! 1 сформулював проблему, що не втратала своз! гостроти I сьогоци!: "як можлива суспгльна сгалгсть при умов! автономЛ людини?" ВтдповЦь на це питания концэптуал!-зуваяа специф!чн!сть деркавно-правових, правових, моральних засад спгльного яигтя, э акцэнтуванням согцально-флософського мислення на здасп взаеыов1дносда "гнцивгд - держава", я1ндив}ц - х.нл.ивтд".

Становления загально! еощолои! як нгуки спгвпадез з обгрунгу-

- б -

ванням свочр{г1Ноот! соцтатьтого зв"язку /О.Конт/, який в умовою за-бэзпэчэння упоряцкоЕоностг х сопельного порядку. Етатшми для гег»-эи теор}1 соцгального порядку я органгэмгчна гвор}я Г.Спенсера /"регул яти в на система" в житт^яльностх соцгального оргашзму/, "совдо-лоНзм" Е.ДюркгеЯма /"оргшпчна" í "шхатп ада сол{ дарш сть"/, где я прогресуочо! рацтональност: бюрократичного управлгння М.Вебера.

СоцхальнтЯ ф^лософЛ XX ст. ~ особливо його друго! полови ни -властивий дух як антипознтавIзму, так { критичност! на адресу класич-нш. форм ращонвльтстг. Цэ визначило загальну цослгдницьку ггггенцт о сми слепня проблем социального порядку, сугаилыкЯ сталостх I упоряд-кованост{. Екзистенцхалыюй бунт Д.Барддав, А.Камо, Ж.-П.Сартр, Л.Шестов, С.Франк/ проти ращоналтзованого { технтзовашго сусшльс-тва, самоусвтдошешя занедбаност! людини Фромм/, ф{ксап{ я нэми-нучостг хрращонального тачала людських взевмин /як в формг калек-гивно-гесвгдомого /5.Фрейд, К. Г. Инг//, гак г у вигаяд1 образ них, си-иеолттоге, цгннгсгагс, смислових посэрвдниктв комушкативних { ооц!а-льно-онтологгчних: усталених в}дноданъ Д1.Хоркхаймзр, Я.Хабермае, Р.Дарещорф, а такс* - працг П.С. Гуревича, В.М.Давидова, А.М.6рмола-нка, М. А.Кхсаля, М.К.Мамардаттлт, присвячет проблем: рацгональнос-тг / багаго в чоыу обумовили зм1 ст нового конца птуального бачання проблеми соцгального порядку.

Гумангстичний па|юе нзприйняття виявленоГ фукгсцгонально! яднос-тг маси й дерчави в прагшннг нтведаватя особистгсть Д. фгега-г-Гассет, М.цеУиамуно/, фэномзнолопчняА аиал1з маси 1 влвди /влача як тцзнти^ткац} я -Е.Канэтт, Дж.Фреч, В.Рэйвен; влада як спосхб ово-лодтння дкерэлом нзвизначэност! щоцо органгзяцг! - М.Крозье/, розрг-здання вертикального г горизонтального розр1з}в структури влади /М. Роджерс/, - деяи теоретичга налрямки сучасно! зарубЬшоТ соцга-льно-фглософсысо! думки, як! а11ал!эуються в правд* А.Л. Алешина, Л.ГЛошна, В.В.Мшветерадзе, В.М.Лоруса.

Проблеми соцхально! сталост: досить тпогано домгёджвно в рамках теорЛ сусптльних ввдюсин /А.С. Айзгкович, Э.П.Андреев, В.С.Ба-рулгн, 1.В.Войчэняо, ГД.Горак , А.В.Дроздов, В.Ж.Каллв, М.Я.Ко-вальзон, В.1.Куцвнко, М.Н.Перфтльвв, Г.В.Мокроносов, В.В.Москаленко, А.М.Мосоров, В.Н.Пзсенко, О.К.ГСлетников, П.А.Рачков, В.П.Фофанов/. Туг розрэблэно г запровацжено широкий яатвгоргально-понятхйний апа-рат для анал1зу змгету, рхзшх вшив сусп1льних в!дносин та Тх сис-теми. Однак за такого пгцходу проблаине пола втдношвнь влади ! люди-

ни полишаэгься поза увагою дослЦникгв. Водночас понятая "оргажза-nífliri вгдносини", виробленэ в контекстх означено! теорт! /A.C. Aítei-кович, Я.К.Плятктков, П.Д.Прилпк, ВЛ.Куцэнко, П. А.Рачхов, А.С.Фр{щт С. А.Шамов/ почтершэ, звдстовно визначалося в залажност! вгд корвля-та /"гфйроцй вхдносиш", гнформащйю, або, - у раз i штодологгчно-го тдходу, як "форма форм" /сусгпльвдх вхдносин/, системотворч!, гйдвид управл!нських вгдносин; а, по-друге, нз включало в себе нг цгйсних ь л ад но-уп ор яд ков то чих характеристик, hí онтолог! чних, соцг-ально-психологгчшк i соцтокультурних визначекостей.

Теорэтико-емгпрхчну баз у дано го домпдлсення склали роботи в га-лузх соцгального угсравяхння /А.Г.Arairtfeгян, Б.Г. Ананасмв, В.Г.Бвлов .ГЛ.Варламов, ОЛ.Дейноко, Г.А.Жебгт, Т.В.Кйримов, В. А. Мед се дев, В.Н.Орлов, Г.Х.Попгов, В.Д.Гихонэнно, Ф.М.Руцич, О.О.Соломхн, С.М.Хан/ в яких оогангзацтЯщ прогрей дедалг iure ней в Hirne конституються в bí-цносно самостгйну прадметну сферу; дооидженкя, що знахоцяться на стику Teopit упрашпння з сгруктурио-футгкгдональниии теор1ями, зага-льною Teopiso систем, сидаргетикоо /В.П.Боголапов, Е.Г.Винограй, Ш. А. Гударов, В.Г.Гушкгн, M.M.WoiceeB, Jt. А.Пзтруданко, ГЛ.Рузавхн, МЛ.Свтров, B.C.Tdxtíh , АЛ.Уйомов, А.Д.Урсул/, в рамках яких роэ-виваэться сьогодга загальнонауковий покятгйний апарат Teopií самоор-rani3aqil; сопд агсыго-теорзтичт побудови моделей сощальних opraHi-зацтй/МЛ.Бобтва, В.Т.Дронов, О.Н.Дроиов, О.Н.Яеманов, В. Г.Подмар-ков, АЛ.Прнпокин/, що вюшчаоть в себе оргшйзацтйш процэси i ст-руктури.

Акцентування увага доелгдниками на владно-оргашзацг Иному маха-тзмг цосягнення соцгально! er ало ст i - надбання шдавнього часу, -периоду первинно? цеьйфологхзащ! тоталитарно! влади /A.B. Гайда, Н.В.Любомнрова, В.В.Китазв, Г.С.Померанц, М.К.Мамардаяшлг, АЛ.Ет-кхн/.

Соц(ально-ф1лосйфська кумулятивнт сть дисертацтИного досл{джешя-зайэзпэчувться самоусвтдоммвнияы напружено-проблемного характеру взшмовгдносин , людиня í рхзномаштних ыоцифгкащй соцгально-сталих форм Tí 1снування, що знайшло своя вираження в цглях i завдашях дисертацИ.

Мета f аавцання доелтдження. Метою дисертацтйного доипдчення в аналгз егкцифгки соцтачьно-ст&лнх й упорядкованих содаальннх зв"я-3KÍ в людей, що втглеи} в оргащзацхйтх вгцносинах. Головна увага при цьому приц{лязться з"ясуванно дилэмно-онтолог! чного зшету вито-

- 7 -

к! в свободи й с овально го порядку.

Рвал1эац!я поставлено! мэти первдбачае розв"язання таких дослг-дницькиг зав дань:

- цата со!$алъно-ф1лософськ9 виэначання поняття орган!зац!йних в!дносин э точни зору 1х м! сця в соцгальн^ Я структур! у контеиет!

суперэчливого взавмоэв"язку сусп!льгагс 1 особист!сних в!дносин;

- дослхдити п!двалини !нгеграц!йних ! дхфренц!йних взаамоц!й людей,'що закргплштьея в орган! эшй йних формах функтй онування сус-п!льних в!дносин ;

- проанал1эувати характер рвгулятивно-упорядковуочого впливу оргатзагй йних в!дносин на !ндив!да через класиф}кац}го форм орган!-зац!йних эввязктв;

- розкрити внутр!шй кол!з!1 ! парадокси орган!заф-йно! упоряд-кованост! через анал!з орган!зад! Ядах проблем ! орган!эацхйшх криз.

Методолог! чна ! таорагична основа дисзртацгТ. В своТЙ теоретичной основг дисэртац!* сггераяться на виксристання ! вивчення, - п!д кутом зору досл!джуванот теми, - працъ вхтчизняних ! эаруб!жних фгло-соф!в, еоц!олог1В, !сторикгв, правознавц!в, пол!толог!в. Матодолог!-чний п!дх1д дисертац!йного досл!джеиия викристал!зувався м!роо критичного усв!домлення установок, як! панували до недавнього часу у вхтчиэнягай еоц!альн!й ф!лософ!1. В}дпгговхуочиоь в!д критики спро-щення, редукц!он!зму, сциянтиэму, мзхахЛчного дегерм!тзму, пан-!де-олог!зац!1 ! пол!тизац!1, тему експл!ковага як одну з нар!жних, !с-торично !нвар! антик проблем ф!лософ!1. При цьому порядок ! його гли-бинн! характеристики, що п^лягаоть виявлэнш 1 оеягганно, стал!сть св!ту суоп1льного життя осмислюоться як тайна. В контекст! соцг&ль-но-фглософського доел!дчсвння названа тема постав у еипяядг парадоксу, - коли соц!альиа стал!сть видавться поэ!рнао наможлив!сти в жи-ттевому простор! автономного !вдив!да ! в од но час - глибинноо умовою його сохйалъно! !дентиф!кац!х, таким чином, вивчвння »эможливост!/ иожливост! соц!альноГ сталостг зор!внговаяе на смислояиттавий св!т !ндив!дуально-осойист!сного буття, де виэначэнхеть символхв, норм, смисл!в ! йнностай протиетоТть хаосу ! аном!1.

Наукова новизна дослгцхекня. В год! диеертац! йшно досл!джеш1я сформулъован! так! положения, що в!дзначаогься науковоо новизной;

- органаац! Ян! вхдноеиня - вид суспгльних в!дносин; вони опо-середковупть взаямодх! людей в прочзст !х сильного життя, нлдаоть вгдноеянам лодзй нормативно!, ролавоТ, ! я^ормяцг йноУ визначзност!,

фткеуоть стал/ структуру образ1В, зраэк1В { символов повед1нки людей, зумовлкгачи зкачною мхроя 1х тцентифткащ» I само^еитиф1кащю, регулюпчи способи сп{лкування ! в{дображвочись в терминах соцгаль-ного порядку;

- органЕзацгйнх в!дносини являоть собою ст! йкий, рвгулягивгай вид взер,иодII людей, що виникав на "перегреет!" свободи 1 "совдаль-но! детерытнащ!" 1 гготистоХть, тим самих, оофальному хаосу, ано-1яТ, марг!налькост1 I вскапгзму. В багатомгрному простор: соцгвльних структур вош займаоть промгкнэ кйсцз Ы1К 1нцивгдом ! державою, в^ докреюшготь Тх одвэ в{д одного I надають 1х {снуванно автоноиност!

1 "прозорося^У раз! ж привласнення державою органгзащйних ав"я-»К1В сустлъство вироджувться в мехашзм вхйськово-правового контролю "державного порядку", в поягтичниЯ тнетрумант знщення спонтанних нэзалежиих вгд дерчави зв"язк:в { вгдношэкь;

- в предметному пол{ аналхэу суспхлькик в!дносин особливост! органхзац*йнях в{дносин втцобрахаотюя через проблемний ракурс дихо-томН "гнтегравд я - дифэрвнцгацхя", власгивоТ сусп*льним прочесам 1 людськнм В1дносинам, а в граничн: й сощально-фхлософськг й {нтерггре-тацт! - через дихотомию порядку I свободи. Дихотомичн}сть 1нтетращ-йних та диференцг Днях процэс!в розкривазться як на ргвш аналхзу струхтури суспхльних вхдносин /нзобхтдгаеть саыоцостатньо! розвида-ност* I соцхально-просторово! вгдособленост{ кокного типу сусйльних в1дносия з одночасноп каявнгсто втдносин, якх впливаоть на розв"яза-ння 1нтвграц} Книг проблей суойльства/, так 1 при роз гл яд г опозюр! "людина-сгусгп льстЕО-ледика", коля 1ндив1дуал1зовадай, персоналгзова-ний вибгр сталого образу буття пов"язаний э формами, що прагнуть ви-передити дай вибгр формами соцхально! хнтеграцИ;

- ярикладои сощ альноГ 1нтвгращх е р1зношцйтга форми I онтоло-Нчн{ р{вн! {нгеграфйно! упорядкованост{ вхдносин лицей, - вгд стадних, племгнних, родових, обцинних, С1мэйних, калективно-трудо -внх, авторитарно, харизматичних, колективно-гест1домих, до - роло-вих, цгльовит, образ но-сямвол1чних, культурно-сияслових та Iгрових форм 1нтеград!1;

- результат картида "розввртки" угворювться при " горизонтальному" I "вертикальному" роэрхзах упорядковуючо-1нтегрованих вгдносин

у В1дпоб1дност1 з характере« вшгаву 1х на гвдив{да. Даний методоло-гтчний спосх б дозволив роз гор нута класиф1 кавдйну сттку п!двцдгв орга-нтзад1йних в}дносин . Горизоигаяьиий зр1з лвляв собою такий перед!к

орган!зац!йних эб"язкгв: координация, уэгодження, п!дтримка, вэ«?мо-замтновага сть, приклад, зразой, ритуал, гра; вертихальняй - роэкри-вая эв"язки: субординацт!, 5ерарх!!, субпгдрядноси, панування, пгд-поряднування, нав"язування, примусу. Ляалгэ взазмод!й горизонталь -ниг 1 вертикалью« оргая!эац!йют эв"яэк!в даз об"вину панораму ор~ гагйзащйних вхдносин суспгльства, а досл!дження суспхльного цхлого кр!зъ призму застосованого методу дозволило виявити розмаХття стан!в соц!алько-гнтепрованюс утворонь /стала упоряцковангеть, "органгэац!-йниЯ ефзкт",орган!эац1Йна криза тсщо/;

- орган!зацтйна криза гтсэ"язана з процэсои каростання н9розв"я-заних органгзащйних проблем, до викикають при первмгщатп горизонтальных оргагазацгйних вгдносин /як} маоть годаостатичний статус функ-цхонування/ у вертикальну, владно-упорядковупчу площкну органхзацгй-них взазмовгдносин.

Теоретична т практична значзння яосл!дження. Результата даного досл!дження дозволять поглибити соц!ально-ф!лософське розум!ння при-роди I форм гснування орган! зац!йиих вгдносин, г маять методолог! ч-»э значзння в протузс! конкретгашого розв"язання ряду питань соцгаль-но! фглософх!, теорт Г суспхльких вхдносин, теор!Т соц!ального управляя, пол!толог!1.

Висновки й поло*ення дисертад!! мсиуть бути вияористаш:

- для подальяого розвитку соцгально-ф{лосо$ських дослхдтсень проблеми соцгально! сталост! в II взаемозв'язках з пщивгдом;

- при розробщ В1 дпов!дн!1х розд1л!в курс! в соцгально Г ф'лосо-ф!1, соцгологг! х !сторх1;

- при створанн! спецкурс! в з в1дпов!дко1 теми;

- для опрацовання спздхалыих методик у ртзних галузях науново-досл1дницько! я1ядьност!, якх безпосередньо стикаоться !з проблемами орган!зацН ! сопгально! усталеност1.

Аттообащя робота. Осковга полсисення дясертащйного досл!дхення викладега автором у виступах на IУ ! У Рвспублх ханеьк! й школ! моло-дих ф1лософ1В /Алушта, 19Э9 ! 1991 рр./, на ХШ Всесоюзному теоретичному сэмтнарт иСв1тогляд г науковз пт знания" /Ужгород, 1990р./, на Нхжнародн!й К0н|ер9нцх1 "Укра1нознавство в розбудов! деряави" /Ки1в, 1993 р./.

Структура дисертащ! ви знача на метою ! заеданиями досл!дження. Дисэртагоя скл/здавться !з вступу, чотирьох роздШв, заключения, списку Л1таратури.

-10 -

0СН0ВНИЙ 3MtCT ДОШДШНЯ

У вступг об грунтоваться актуальшсть теми, визначаеться сту-nim> II опрацьованостг, формулюгсться шта i завдання дослгдження, окреслюеться теоретична i практична значущг сть.

Перший роздгл "Сутн!сть оргатэац!йних вгдносин", присвячэний розгляду мотодолог!чних проблем согпально-ф^лософського анализу орган: зацгйних вхдносин. Об грунтов,уз ться думка про те, що проблема включения будь-якого сощального феномену в контекст сощально-фхло-софського осмислення, вид{ленкя його предметного поля з простору со-щального буття нерозоивно пов"язане нэ т!льки э рефлэксхею з приводу !снуочих методолог!чних засобгв пхзнання, але й виходить далеко за меж! эа$!ксованого тнструментартю Tiel чи ircsol teopil. Нерефлек-сована втдкриттсть фхлософського мислэння до таямнищ буття св1ту ! людини, вектор особистого екзистетцального досвгду життя атрибутивно, !манэнтно властивг ф!лософському дослгдженда г складаоть його нэроэчлэновану основу - форму.

Цзй ракурс сощально-фхлософського пгзнання, розум!ння i переживания набувае вигляду smictoboT наповканостг руху до дефтщ! t окресленно понятгйного контуру проблеми сощально! сталост!, онтоло-ггчна i niзнавалько-гтрива5лива напрукетсть яко! вбачояться в пара-доксалькгй навангаженостг дихотом! чга сто виххдно! теаи:"як ыоклива соц!альна стал1сть за уыови автонокц? !нцив!да?!п.

Проблемний npocrip, Bin якого спочатку в!дштовх}еться дослщ-ження, включав в себэ два ргв/ri: те ope mto-ni знавал ьнт установки,що дом!нували до недавнього часу при iнторпрататцI соц!ально-сталих форм людського хснування, i факт сощально-онтологхчно! деструкц!! сощуму, породжэний руйнхвними силами тоталитаризму. Критичда осмислення основних принцип1В моцел! соцхальноГ упорядкованост1 виявляе в II штодолоНчшй частищ гранично-роэвинуту i екстрапольовану на всю людську кнтмд1яльнгсть парадигму, рад! онально-романтичного уто-шзму; а в теоретичнгй - демонотрув раалгэацто iusi вичерпаност! стосовно зм!сту ! характеру людського життя, II смислу i сутност1. Теоретико-п!знавальна установка Bi детою вала, закр!плавала i давпин-но уточшвала евгй осьовий принцип, який полягая в редукц!! лядини /!ндив!да, особистосг!! до soBHimHtx, стосовно ml, виэначэнь.

В першому роздгл! виявлано, що мзтодологгчний редукцгогазм, який спрощув ! опрощу», св!т яодського буття, сггараяться на хцей простота. Ця !дея отримала сощально-прахтнчний !мпульс паралельно з

виникданням новое вропейсько! св!домост! ! сформувалася як репиц? я на дамо*лив!сть подолання духовно-онтолог1чно1 кол!з!1, в якгй опи-нилась людина Нового часу. Верифхкацхя 1де1 простом в простор! Л соц}ально-фоософських !нтешйй, й особливо, стосовно побудови соц!-ально-оргажэованих, сталих систем, вгдкривая II головний прантичний визначник. Вгн полягаа в зовнгш^йй в!дсторомзност! вгд свхту ! вияв-ляз себе як влада над лядиною х II буттям.

Анал!з дослхдженъ, в яких вивчаеться !стор!я тотал!таризму, показав, що адекватна картина його - твеляючий лядину мехагазм /сила/ - да моте бути отримана на шляху позначзння I розкриття т!льки !дей-них, або полгтичних, або соцт&льгшх, або економхчних його детермх-нант. Нав!ть в самтй продвинутой- етатиськ!й - кокцлщх! тоталхтариз-му очз вид на лтйшсть политолог: чних кате гор IЯ створюе модель сутэ пол1Тичного пропсу виникиэння I фунтцонування одертавленого сусп!-льства. Тобто - модель "вертикального'' впливу полгтичио! силн на гн-дивхда, ¡до пгдкорэотьоя або приймага И. Павна етуп!нь лростоти прос-тежена тако* на приклад! застосування дихотомгчноГ моделг "Схгд- Эа-ххд", рхзноыаштт хнверс11 яко! так чи гнакшэ згамають моральну ггро-вину ! вгдпов1далыпсть з в!тчизняного ¡сторивдого бугтя I спгв1сну-ючих в ньому людей.

Тому аналгз сталостх, цо, однак, поступово саморуйнучться ! са-молгкв!добиться, - сада пгд таким хугом зору розглянуто !стор!ю то-тал1таризму, - зверюно до проективного плану реконструхц!! м!фоло-гхчно! свгдомоет!, владно-онтологгчна структура яко! д!яла I утвори-ла д!йанхсть в!дносин сталого сусального порядку.

Розглянун ! критично проаналхзовал! методолоНчнг засади ращ-онально-утопхчних прэтензгй та 1х влацно-гмперативш т приховант причини, а тако* розужння траично! негативное?! пафосу, цо виявля-еться тд машкароо сощального М1фу, в хсторично еформов: них стосун-ках взаимного лодського пркдудакня й саыозницення, дозволили п!д! й— ти до визначэиня оргагазац!йних вгдносин 1 проблема сусп!льно! ста-лост!, виходячи 1з умов прэЕзнтивно! заданос?1 лпдськоТ свобсщи ! характеру II проблемного хенування у в!дносинах мотального порядку. Таким чином з"ясов\еться сутн!сна характеристика соц!ально1 сталос-т!, яка включ® в себе й проблему власного залерзчання чзрез основного агента II досягдання, - хндивхда, в!льносамозд!Йсновахв бугтя якого розриваз мокт уст ал е них кордон! в соцгального порядку.

Лареходячи до другого роздтлу "Mi еде оргаизацг йних в!дносин в систем! eyenf льних вгдносин", автор виходить з визначэння орган!-защйних ni д носин як воду сусп1льних вхдносин, що опосередковують взазмоц!! людей в npoqeci Ix спгльного життя, надають bí дно си нам нормативно!, ролэво!, i кформагр йноТ визначеност!, фтксують сталу структуру образíв, зразкхв i символов поведгнки людей, спрямовуючи Ix 1дентиф1кащю i сашндентифгкащю, регулюючи способи мйлкування i в}дображаочись в терминах «овального порядку.

Основним эавданням даного роздглу е розгяяд форми 1снування ор-гашзацхйних егдносин у зв"язку з tísm роллю, яку вони вШграоть в життедг яльнос^ coqiyvy в ni лому i його «лйальних зв"язк1в. 1нги-ми словами, основна увага спрямована нэ на проблемно-антиномгчк! в!д-носини 1нцив1да i совдального порядку, а - на а"ясування питания: як i чому в^дносини соцгально! сталостг i упорядковаяоет! стаготьобов"я-зковим i тобхгдним чинником 1ндив1дуальних взазмов1дносиН?

Даний ракурс постанови i роз гл яд у доелгджувано! проблеми дозволив вд1 йснити специ^чну соцгально-фглософську тнтерпретацтю coqia-льно-сталих зв"язкгв. I, що важливо, - вчинивши ti при цьому вгд 1нших /цо мають значения для подалыпого доелгдження/ тдход1В, з точки зору яких суопльна упорядковашеть виступая як наелтдок суо-п}льного розподглу npaqf, - в пол1текономг!. А такояс - результатом шштико-правового запроваджекня единих правил стшиття, або -громадяиською формою евгдомого взаимного договору, - в фглософ!! права та юриспруденции. АЙо к, нарешт}, - безпосередньо матерхальшш продовкенням f втхленняы хде£ духовно! сутност! чи абсолютно! с.уб-станщ! - в теолог: I й рел1гчйнгй фглософЛ. Тут же показано, що нзедекватними стосовно запроаонованого тдходу е виргшення анал1эо-вано! проблеми в рхчищ1 онтологх чно-колективг стських, соцгально-дэ-термтшстських, opraHÍ3MÍ4jMx, функгдональних, структурно-систеыдах напряммв, - для яких соцгальна цШснгсть i сталхсть зв"язк{в вис-тупають одв! чними, основными i зацаниии характеристиками соцгально го буття.

Не задантсть i нэ прирачейсть социально! сталост} ставить II в контекст духовно-онтолоНчних проблем буття, яке нзможливе поза ЛЮДСЬКИИ 1ндив|д0м в ЙОГО В1ДН0ШЭННГ до другого ГНДИВГДУ ЯК Hocifl його-ÍHtnoro людського обличчя. В дискурсивному планх дана теза обг-рунтовувться таким чином. Спгв-буття людей передув як первинда вгд-ношання i початковий екзистенщальний факт, що розгортаяться в пос-

л!довн!еть п!энавання, потреби, мети, !деалу ! смислу; в своТЙ же онтолог{чтйй п!дстав{ вони постають як одночасна локал!защя нэвиз-наченост1 !нцив! дуально! свобод и 1 П визначэння у взаямних формах сп!льност! лхщсысих житив.

Току сп}в-буття те в "елементарн!й" своТй формх - зустр1ч! э !нпим - перв!сна екэистен^альна межа для !ндив!ду зх сторони !н-шого 1нцивгду. Ця мажа, на подолання яко! давпинно спрямовано люди-нао !мпульс в!льного покладакня свого буття, }, в той же час, яка да моисе бута усунзна прямим ф1зичним шляхом, - став пхдгрунтям нэоб-х!дноет! социального зв"язку. Причому така зустр!ч да е безпосеред-!йст» самого сталого зв"язку, як I сам соцгальний зв"язок да е чистою безпосареднт сто в!дношень. Зустрт ч ця я людським феноменом про-будження власно! самостг в простор! духовного вза^мовгдноиэння э ! н-шим. Бизнання фактичное™ 1няого, достовгрнтсть самост!, що знамену-ють феномен эусгр!чг, стають початком вактору, який звернутий до духовно! онтолойэащ! в!дносии, структурна розгорнут!сть 4 визначэ-н!сть яких в образних, символхчних ! смислових формах укор!новться в способ! взапмного людського гснування ! в ргзноматтних формах його согйального буття. Варг ативнх сть ! випадковгсть зустр!ч! в форм! переживания И !щивхдом як подИ /"Хто та?, - "Хто Я", - "Чи мм цэ Я?"/ кристал!зузться в спосхб взвямного сп!в-буття.

Зусгргч з I плим в сталих структурах онгологг чно-духовного 1 сопельного буття втрачае свою первинну невизначзн!сть, пов"язану зг страхом, даобх!дн1 сто вибору, нэвпевнеистп ! набуват упоряцкованоТ ! социально значущо! форми зразк1В вэаямовхдношэння ! повед!нки: тим самим, формуються 1 починаоть дгяти так! умови I засоби взазмо-вхцносин, як1 опосерздковупть, упереджують-! "гасить" недмтрну сту-п!нь нэлередбачвност!, спонтанност!, багатсмашття хндивгдуальних вз£емо-1дентиф1куючих вгдносин, ! прагнуть надати остакн!м регулярного I беэпробламио-вщтворюваяого характеру.

Такого гатунку автоматизм в!дносин сталост1, який прагш до за-к!нчэност1 ! повнотя, потрапляз в центр досл!дження третього розд!-л^ "Регулятипна роль оргатзац! йних в!дносин". Розглядаячя в цьому розд!л! механ!зм !нтв1рац!Иного впливу, який справляють орган! защй-Н1 в!дносиня на простгр-час взатмов!дношэкь !ндив!д!в, автор пропо-нда розгорнуту, багатофуютйональну ! р1знор1ВШЕу його характеристику. Спочатку мова йде про так! - що мяють !нтеграц!йнх якостг -

властиЕостх оргашзащйних вхдтосин, якг мокна зафхкоуваги за эасо-беми абстрагуваняя втд безпосерзднього зм1сту 1га,ив^дуальких взаемо-в?д носин•• 1>с класифгкаг#я включая в себе такт элемэнти, як формал!-ваийя, стандартизация, регламенгавдя вхдносин, оуборцянацхя, херар-х^зацт я I координащя зв"язкгв. Отриманг на цьому штодолоичяому рхвш мсцелх соцт ально-сталих урворань, що п!дтримують свою цШс-и}сть, концалтуалгзу^-'ься в георетичних иэжах эагальноТ творх! орга-н!эащ1, теорг! соцталъного управл!ння. I виявляоть даж1 сво1х п!з-навальних ыожливостей при з1ткшнн! э проблемами ¡нтергтрзтац} I ста-яих согцально-ролевих вхдносин х упорядкованих, ц{лэрахцональних

Настхльта к зовтшньога виявляятьоя етатистська модель шдтрим-ки 1 регулювания сусгильно-сталих вщносин, коли останн! виявляоть-ся залояниками пол1тичного ал арату 1 його сил.

Великий ггёзнавальний потенцтал при поясизнн} пробег в социально! регуляхй! маоть методи психоанал1зу, а так о* когерпщ!, цо роз-криваотъ харизматичн! якост! вождя вбо лIдера. Одна«, в силу того, що в 1х хнтерпретацН спрямовано-стала, {нтегрована повед1нка 1нди-в^в зумовлэна колективно-шевхдомим або еыощ йно-м} стичким, проблема гидтримки х в}дтворання соц!ально1 сталосн в простор} взаяко-вгдносин {ндив}дхв наЕке повн}стю вичзрпу!ться щэ до II постановки.

Загостроачи увагу на соцхапьно-фхлософському осягшннх доелгд-жуваного феномену, йцучи в!д 1ндивхдуальних вхдносин, автор формуляр !мператив ноповноти, - ян з точки зеру буць-якого социального регулятора 1ндив1ца, так } - отосовно прете нэ1 й на абсолятну адеква-тн{сть п1знания взаямоцтй {нцив!да ! регулятортв його 1нтеграцт йних втдносин з хншш 1ндив{дом. Осмислення ж щвХ проблеми в запропоно-ваному контекст! розгортазться на иляху осяпвння саыодостатнього 1 диферешййованого простору духовно! онтологЛ, социального бут?я х актуально! проблеиностг евхту {вдивхдуалыю-особистхсного життя.

Тому рвгуяящя людського хиття розглдцавться як проблема овобо-ди волг людига, що обмену? саму сабе. Феномен самообшлення власти-вий ильки люцил, розкривазться в онгогештичнхй I ф!логенэтичнхй динавд чих й властивостг людини до пэретчлення /в!д первинних форм, таких як уподИлення, страх, прикидання, до бтлыюрозвинутих, - ролей, зразк}в, фхгур, способ*в життя/. 1 вт1лання - шлей, !дей, норм, щнностэй, стиелгв, красота, либов!; а в житт! особистост! -вттлення самост!, свого буртя як загальнолюдсысого загального смис-лу.

3míct духовноГ онтологгТ, цо зорТвнтована в площину соцгально-го буття, являя собою досвхд взазмовхдношевдя спонтанних автономий гндив1дуальнях воль i переведения Тх водночас в npocTip духовно-iH-тегратдйного, символ!чного, сшсложиггявого сп!в-буття i його пережи-вання. Смисложигтева наповнэ>йсть тодивгдуального буття, можлива при розвиюноотг i KorepeHTHOCTf /але ш тотокност!/духовно! i соцхаль-но1 онтологг!/. Вона являв собсо справит основу життя соцхуму, ос-новне начало ! показник регулятивно! сталостг життя !ндив!да в floro взоемовщноизнн! з хншим !ндив!дом та floro cbítom життястверджупчих

см31сл1в.

Одна®, мзжега хснуваяня будь-якого сойального порядку а свобода {ндивгда, яка проривавться чер?з гснуичий сталий образ буття, i освгглоэ своею салйстю нов! гориэонти людського життя. Тут розташо-вано нэрв як злетхв, так i ncuiisiñ хидського життя, Його трагед1я i слава. Радикальним чином ця к теза протисто!ть тоталгтарно-експери-мэнтальнш, сощально-утопгчням проектам, раалхзащя "благих HaMipiB" я'ких энидила разом з зароджуваними вбо i снуючямн соцх умами шльйони людських життгв.

Тому в четвертому розд!лг "Оргагазацгйнт проблеми: гензза i ро-зв"язання" в центрх уваш - проблема порушення сгалих форм людського буття. А самэ - в таких зразках со!дольно! анемхГ, як! стали "чуыся" XX сгол1ття. Предметом авторського осмяслекня стали тут найбглья дв-структявш фантоми сучасно! ícTopfí: людина-маса i людина тотал!тар-гаГ систвми. С пгльноо рисом я к людиня-маси, так г люднни тоталитарно! система е втрата цтнтсно-сшслових основ i ор!ентир!в життя. А такок - ототсквэння себе з влацою, яка прагнз заповнити bcí пори со-щального життя i нхвелав&ти буць-як! прояви !вдивщуально-особист!-сного !снування.

В роздхл! узагальнзно характэризузтызя досвхд дослхджень людм-ни-маси в з&хгдгей сосцалыггй фглософг!. Покпзовш е той факт, що в цих дослхдиеннях "онтологхя" маси постав глибоко пщив}дуал1эовансю /"натовп поодиноких" - Ксмен/, а II !снування утворюз едида tíло, в якому хндивгд губить здатмсть до само!дентиф!кац!1 свого вяленого тгла /автороька !нтерпретац!я положения Itere»Ti про втрату "страху перед торканням"/.

Англгзмочи спхлькг фэношнолог!чт рисн людини-маси i людини тотал1тарно! системи /дегац!я oco6hctíchhx рис, закрит!сть, експаи-сивна агреоившеть, тхлесна, що досягаяться в дотику, !дентиф!кова-hí сть/, автор акценту увагу на 1х даоднаков1Й сощально-онтолоМч-

шй основ!: яюцо для лвдини-маси цэ - крайня !вдив1цуал!защя, що сягаз ыалс в!дчао у самотностг, то для людини тотал!тариэму цэ - коле ктивно-з гурт ована в дтсть, яка перекивазться перемокно-оптим! стич-но. Наступна деыаркащ йна лхгая 1х в1д)лнност1 проходить в вдншсно-духовшй онтологхТ: для хвдиЕгда людини-масищнност! втрачеш в факт! в тещ ! злиття з "единим т!лом";Аодина тотал!тарна - схильна ! схилязться перед тими щнностями х сын слеш, як! об"ецну»ть Його в сукупно-жпод1 льну спгльноту.

Заглиблшчись дал1 в аналхз тотал1 таризну, автор протиставляе св!й п!дхгд пол1толог!чдам ! детермгнгсгсьюш методологаям, дослхд-жуе соц!ально-онголог!чну форму тогалгтаризму, що прибрала виглдд дхйсностг у форот иг фу про "бугцвшцтЕО с.уепгльетва". Показана регу-лятивна ! ритуал1зована"роботап колектнвного "ми", яке здхйсноа горизонтальна насилля I здаособлювання людини людиною. ГТростежування етап!в демхфологгзацх! вхдкривав цхнтсний "валишок", котрий постаз цантрАльним символом мгфу, - ца - поклошння перед безглузд!сто сш-рт!.

1сторико-геютичну основу виникнзння соцхального М1фу автор знаходить в невизначаност1 * радикальшй антокшчност! духовно! онтоло-и!, сплавити яК1 /антяномН/ в не супера иливу тотсйшсть вдалося т!-льки в рамках мгфу.

Осмнслюючи сигуацгю пооттотал1 тарного хаосу ! нзвизначэност!, дисвртант вбачаа избезпеку в можливгй консервант! онтологхчних основ що породили тоталхтаризм. А такси - стверджуе мтслив! сгь 1х "переплавки" в перэживашн грагг чностт ! снгв-причетностг Д до - Я-при-четност!/до тоталгтарно! !сторП, I пороцження семостх з онтологчч-шм простором власно! свободи, В1дкритост1, дов!ри, людсько! гхднос-тх. Смислолиттява ж хнвар!анта народження лодського проходить по на-пружетй догичшй свхтлоносного произня доброчеснот, - чи то у ви-гяад1 "ясност!" думки, чи то "чистоги помисл1В г намгрхв". Або ж, на-рэитх, - яскравост! особистгсних св!т1в та "прозоросп" умов сильного буття.

В заключзтп дисертацН автор тдсумовуе найв&кливхпп результата свого дослхдження та визначая найпэрспектившш! наггрямки по-даньшого домидження проблема.

Основнт хде! дксертавдГ викладенг в публгкацхях:

1. Елада мгфа: октологхя проникай чо Г трагедгГ //Фхлософська ! соц!о-лоична дуыка, 1993.- »3.-1,5 д. а.

2. Организационные отношения как тип общественных ог'ошений // Обще-

ственные отношения и юс основные виды /Методологический анализ/.-К., 1993.- Рукопис двпоновано » 190 р - 93 вгд 13.09.93.-I д.а.

3. Сущность организационных отношений //Мировоззренческие проблемы общественного раз вития.-Ворошиловград,1987,- Рукопис депоновано, » 32376 В1Д II.01.88 р. - 0,7 д.а.

4. Организационные отношения как регуляторы социальной инициативы // Творчество как предмет философского исследования. Материалы всесоюзной межвузовской научно-практической конференции.- К.: Вид-во Kill, 1989.- 0,3 д.а.

5. Со-твори-н/«/ ли мир? // Духовное творчество: процесс, эффективность . Тезисы ХШ Всесоюзного теоретического семинара "Мировоззрение и научное познание".- Киев-Ужгород, 1990,- 0,3 д.а.

6. ... Начало // Век XX и мир, 1991.- № 2.- 0,2 д.а.

7. Мысль, в которой мы живем // Век XX и мир, 1991.- 12.-0,Зд.а.