автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.03
диссертация на тему: Особенности соотношения композиционных и драматургических принципов в симфониях Д.Д. Шостаковича.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Особенности соотношения композиционных и драматургических принципов в симфониях Д.Д. Шостаковича."

p f Б НАЦЮКАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМ1Я УКРА1НЙ

iweHi П.1.Чайковського

iweHi П.1.Чайковського

2 h ФЕВ

На правах рукопису

ПОПОВДЧ ТЕТЯНА ОЛЕКСАЦЦР1ВНА

ОСОБЛИВОСИ СП1ВВ1ДНОШЕННЯ КОШОЗИЦ1ЙШХ ТА ДРАМАТУРПЧНИХ ПРИНЩШВ В СИМФОН1ЯХ Д. Д. ШОСТАКОВИЧА

Спешалькгсть 17.00.03 - Цузичне мистецтво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертащ! на здобуття наукового ступени кандидата мистецтвознавства

Khïb - 1997

Дисертащеп е рукопис

Дослхдкення виконано на кафедр1 теорхх ыузики НАЩОНАЛЬНО! ЫУЗИЧНОХ АЗДЕШ УКРА1НИ 1МЕН1 ПД.ЧАЙКОВСЬКОГО

Кауковий кер1вник - доктор мистецтвознавства, професор

КОТЛЯРЕВСЬКИЙ 1ВАН АРСЕЩЙОШЧ 0ф1вдйнх опоненти - доктор мистецтвоэнавства, професор

ЫУХА АНТОН 1ВАН0ВИЧ кандидат мистецтвознавства, доцент КОПИЦЯ МАЙ АНА ДАВВДОВНА Провгдна установа - Харкхвсышй гнетитут миотецтв

1иещ 1.П.Котляревського

Захист дисертащ? В1дбудеться "Я? " 1997 р.

о 15 год.ЗОхв. на зас1данкх спешалхзованох вченох ради Д 50. 27. 01 по захисту дисерташй на здобуття наукового ступени доктора наук Нашонально! музично! акадещх Украхни хменх П.1.Чайковського за адресов: 252001, КиЗсв, вул.Арх1-тектора Городецького 1/3, Z поверх, ауд. 36.

3 дисерташею можна ознайоиитись у бхблхотеш; Нашональ-ног музично! академ!!.

Автореферат розгсдано " _1997 . р.

Бчений секретар спещалхзоважн ради кандидат мистецтвознавства, доцент

1.Ц.К0ХАНИК

- I -

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦГ!

Проблеми композита! та драматург?, хх сщввхдношення та взаенодхя в музичному TBopi е важдивини та актуальними в сучас-ному музикознавствх, що викликають до себе пильну увагу дослгд-hhkib. Про необххдщсть хх глибокого та рхзностороннъого вив-чення свгдчить наявнхсть хилого ряду крупних.наукових Д0СЛ1Д-жень, що розробляють дачу проблем в рхзних аспектах /npaui В.П.Бобровського, Т.ЩЦваново!, В.В.Медушевського, б.В.Назай-кинського, О.С.Соколова, Т.О.Черново1 та ih./. 1нтерес до uiei облает! музикознавства не випадковий, оскхльки саме в совокуп-hocti композищя та драматургия утворюють те неподхльне щле, яке i визначае спедаф1ку кожного конкретного музичного твору. При цьому, якщо композищя вхдображае особливостх структурно-лог1Чно'1 сторони твору, то драматург!я ийстить в co6i непов-торнхеть ЙОГО ОбраЗНО-ЗМХСТОВНОГО, СМИСЛОВОГО рхвня, ЩО СВ1Д-чить про еднхеть форми та зюсту, композитах та драматурга при головуваннх зм1СТовного та Драматургчного факторхв. Такий щдххд до проблеми е найважлившою основою сучасного музикознавства.

Актуалыпсть теми данох дисертащх полягае в розвитку Teopi'i спхввхдношення композивдйних та драматургчних функшй, в поглибленому розгляд1 проблем взаемодп композитайних та драматург.! чних закономхрностей на прикладх симфонхй Д.Д.Шостаковича, оскхльки саме в контекстх аналхзу TBopiB одного стилю дана область музикознавства уявляеться не достатньо повно вивченою.

. Обраний аспект Д0СЛ1Джей'ня дае можливхсть виявлення 1длого ряду факторхв, що визначають специфхку музичного формоутворення в кожному конкретному випадку. В ходх детального вивчення пи-тань композит? та драматурга -в працях деяких дослхдникхв з'явились i часто використовуються поняття композитайних та драматург чних функшй,*ЯК1 в запропоноватай po6oTi стали важ-ливим 1НСтрумеитом аналхзу.

Мета дослхдження полягае у вивченкх композитайних та дра-матуричних закономхрностей симфонхй Д.Д.Шостаковича в ix взаз-мозв'язку та взаемозалежност1, в результат чого уявляеться можливим знаходження i характеристика системи взаемод11 компо-зитайних i драматург чних принцитав i функшй.

Наукова новизна. В запропонованому дослхдженщ враховуеть-

- г.-

ся той факт, що поряд з 1снуючими важливими спостереженнями та досягненнями в областх вивчення проблем композит! та драыатур-rii та ix розгляду biähocho до симфонхчно! творчосм Д.Д.Шостаковича, на наш погляд, поки що залишаються нерозв'язанними де-Я.К1 питания. Так, якщо проблемам композит! присвячено багато праць, то спещальне вивчення феномену драматурга уявляеться недостатньо повним, особливо в acneKTi спгввхдношення компози-uii та драматурги. В зв'яэку з шм особливе мгсце займають npaui В.П.Бобровського, який створив досить орипнальцу та роз-горнену концепшю композит! та драматурги, що виникла на ба-3i Teopii Б.В.Асаф'ева. Сл1Д шдкреслити, що посл1Довного роз-витку концепт! В.П.Бобровського практично не виникло i тгльки окрем1 i! положения знайшла вхдображення в роботах дослхдникхв. Саме тому розвиток основно! iflei Teopii В.П.Бобровського про сп1ВВ1Дношення композит йних . та драматургчних функций уявля-ться актуальным i перспективним.

Наукова новизна дано! дисерташх полягае у вчвченш осо-бливостей взасмод11 композит йних та драматург!чних приншшв в подальшему розвитку Teopii.ix сп1ВВ1Дношення, що стае в цен-Tpi уваги дано! дисертащ!.

На захист дисерташх викосяться таи питания:

1. Розум1ння композитйних приншнйв та функщй як сукупщсть формоутворюючих факторхв, що складають муэичне тле /музич-ний tbip/ на структурко-лоичному piBHi.

2. Уявлення /подання/ драматургчних принципгв та функшй як оргашзашх музичного твору на o6pa3HO-3MicTOBHOMy рхвнх /тобто, музичного твору, як CyKynHOCTi 06pa3H0-3MiCT0BHHX факторхв/.

3. Введения та використання понять ведучих та допомгкних композит йних та драматургчних принципе i функшй в симфот-ях Д.Д.Шостаковича /що BiÄpi3HHSTbCH В1Д багаторхвневого ро-зум1ння музично! форми у В.П.Бобровського, як наприклад, форма другого та третього плацу, розглянут1 дослхдником пе-реважно у бхльш узагальненому вигляд^.

4. З'ясування закономхрностей взазмодхi композитйних та драма-тург1чних принштв в симфоН1Ях Д.Д.Шостаковича,

Методи досл1дження, використага в дисертащ! базуються на концепциях i теоргях з питань композит! та драматурги, розроб-лених укра!нськими та зарубхжними вченими, що зокрема вхдобращено в праиях Б.В.Асаф'ева, В.П.Бобровського, Н.О.Горюххно!, I.A.

Котляревського, В.В.Медушевського, А.П.Мхлки, б.В.Назайкинсько-го, Т.С.Черновог.

Практична значения дисертацг! полягае у можливостг викори-стання матергаЛ1в та результате у вузхвських курсах з ана-лхзу музичних творгв, 1сторхх музики у зв'язку з вивченням сим-фонхчног творчостг Д.Д.Шостаковича, а також може уявляти хнте-рес для композиторхв та музиканТ1 в-виконавщв, зокрема для ди-ригент1в.

Апробащя праш. Матерхали та висновки дисертащх воображен! у публ1кац1ях Войтех Т.О. Теорхя композищ йних та драма-тургхчних функщй в радянському музикознавствх Днформащйна. справка/. - Ки1В, 1нформ.центр з питань культури та мистецтва, 1938, в депоноваких рукописах: Попович Т.О. "Характер епгввгд-ношення компоэищйних та драматургхчних функщй /закономхрнос-тей/ в симфонхях Д.Д.Шостаковича. - КиЗгв, 1995 та "Функщ ональ-Н1 аспекта аналхза композищI та драматурга". - Ки1в, 1995, а також у виступг на науково-практичихй конференщ'х "Актуалыц проблеми методологх ЗЕ та методики естетичного навчання. та вихо-ваиня" /НиХвська дитяча Ахадемхя мистецтв,26 березня 1996 р./ зг доповхдда' "Формування ритыо-1нтонащйного иислення у дхтей 6-7 р1чного вхку". Дисертац1я була обговорена на кафедрх тео-р1д музики Нашонально1 музично? академн Украхки 1мещ П.1. Чайковського.

Структура дисартац!?. Робота складаеться з вступу, чоти-рьох глав, заключения та списку лхтератури.

ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦИ

У вступх обгрунтовуеться актуальщсть вибранох теми, виз-начаеться мета роботи та характеризуется предмет дослхдження, в зв'язку з чим зроблено оглад Л1тератури з приводу особливо-стей композит? та драматургах в симфонхях Д.Д.Шостаковича, а також з'ясовуеться наукова новизна дисерташх, основьц питания, що виносяться на захист та практичне значения роботи.

Перша глава /Депкх проблеми георгI композит? та драматур-гх I/ присвячена розгляду питань композит 5 та драматург! I у зв'язку з хснувчими рхзноманхтними подходами при дослхджеинх них категор!й. В шлому можна констатувати, що якщо композищя в бхльшост1 випадкхв визначаеться як система структурно-логхч-них принцип в орган1защ1 музичного твору, то драматургия вияв-ляеться системою принпипхв образно-змхстовного, IнтонащИного

ргвня. При цьому необидно пгдкреслити, що розум1кня категор^ "композищя" та "драматург!я" як оргашзованих систем маг яскра-во виражений функшональний характер, оскхльки саме функшональ-ний П1ДХ1Д в дослхдженга эаконом1рностей музичного формоутворен-ня обумовлюе !х вивчення I уявлення як системи тялцнь. Такий ракурс дослхдження дае можливхсть прогнозування в процесх музичного сприйняття, а також виникнення певно? психологгчног установки на сприйняття в1дповхдцрго типу форми, передбачення /перед-чуття/ слухачем тих чи хнших "подхй", повторхв, неспод1ваних поворота I зсув1в у ходх композитйно-драматургочного розвитку. Головна мета функцгопального аналгзу, на думку В.П.Бобровського, полягае в пояснею« будь-якого музичного фе^ецу впливом худо-хньох 1Дв1 твору. Вежливою умовою при цьому слхд вважати з'ясу-вання виникаючох системи композицх йних етапхв та рхвней, а також спгвв1Дношення драматургхчних та композиодйних функцхй. В зв'яз-ку з цим необххдно звернути увагу на той факт, що при вивченнх феномену композит йних та драматургечних функшй повит« мимово-Л1 усуватись та згладжуватись проблеми, пов'язат 13 багатома-нхтнхст» та суперечливхстю трактовок при визначенш понять "композишя" I, особливо, "драматургхя". Так, саме понйття "драматургхчних функшй", яке розглядатиметься вгдокремлено В1Д влас-не "драматурге?", набувае бхлыпо'х саыостгйностх та'ущверсаль-ност1 навхть у тих випадках, коли феномен драматург^ пов'язу-ють з обов'язково» наявшстю в твор1 драматичних рис г яскраво виратсеного конфл1кту. Таким чином, вивченкя феномену композит й-них та драматургечних функшй, IX сшввхдношення та взаемодге . уявляеться одним з важливих аспекив функшонального аналхзу композит? та драматурге!. В зв'язку з шм необххдно вхдзначити вагомий внесок по розробш та вивченню проблем композицх йних. .х драматургхчних функшй дослхджень В.П.Бобровського. %зикозна-вець запропонував класиф1кащю обох вшив функшй I принципи хх аналхзу. Зокрема, вченим видхляиться тает рхвт класифхкашх: загальщ логёчн1 функш?, загальщ та спешальнх композищйнх та драматургечщ: функш?. Кр1м иього, при класиф1каш? драматургхчних функшй В.П.Бобровський пропонуе використовувати катего-ргх якост1 /безконтрастнхсть, коктрастнхсть, конфлхктнхсть/ та к1лькостх /одноелементна, двоелементна, трьохелементна та бага-тоелементна драматургхя/.

На основ1 1снуючих положень, ведомостей та результат в по проблемам дослгдження композишйних та драматургхчних функшй у

дисертащ5 сформульованг узагальнем, "робечг" визначення да-них понять. Так, композицгйга функцгх виявляються сукупгастю закожнирностей, що здхйснюють структурно-логхчний зв'язок еле-ментгв музичного шлого. Кдпов1Дно до цього, драматургхчнх функщ! - сукупнхсть закономгриостей, здхйснявчих образно-змх-стовний, смисловий зв'язок елементхв, що утворюють музичний твхр. Одним гз аспектгв ф/нкщонального аналхзу уявляеться визначення та розгляд у кожному конкретному випадку /наприклад, в композиторському" стилх або окремсму творх/ домгнуючих або пере-важаючих компоэишйних та драматург:чних принцип! в та функшй, а також 1х спхвв1Дношення та взаемодхя. Завдяки цьому, на наш погляд, виникае можливхсть виявлення шлого ряду спеииф1чних фактср!в, вотановлення закономерностей такого спхввхдношення, розкриття своерхдност! та оригинальное« :свдив1дуального стиля або конкретного твору. При иьому слгд розрхзняти поняття "принцип" та "функщя". Зокрема, "принцип" розумхеться як спосхб орган! зацы форми в щлому, прояв будь-яких загальних властивос-тей, тевденщй або напрямкхв, в той час як "функшя" уявляеться бхльш.рухливим та н1нливим фактром оргатзащ1 дослхджувано-го явища немовби зсередини, як використання того чи ¿ншого принципу в конкретних умовах. Так, композищйнх "функщх" виявляються способом орган1заод1 конкретного музичного твору в уих деталях, процесом формоутворення на мхкрор1вн1 /в1Д виникнення мотивхв, фраз, речень, перходхв, а також тем, парий до утво-рення крупних роздхлхв х форми/ хз спрямованнгстю В1Д окремих, поодиноких момент1в до бхльш загальних /узагальнених/, В1Д ню-аНС1В до. шлхсностх. Щдповхдно ДО ЦЬОГО КОМПОЗИШЙН1 приншпи-це Т1 фактори, що оргащзують форму /в тому числ1 й цикл/ в цх-лому, на макрорхвнх, як Д1Я провхдних, домхнуючих тевденшй,як1 визначавть бхльш загальнх законом:рностх формоутворення /наприклад, приннцпи сонатностх, тричастинностх, рондальностх, вар1-ашйносТ1 та 1Н./. Аналогхчно з цими визначеннями можна вивес-ти, що драматургхчнх функцхх е системой оргашзащг образно-смислово'1, 1нтонашйнох сторони музичного твору немовби зсередини, як виникнення образно-драматургхчного ряду конкретного твору на основх образних зхставлень або протиставлень, тод1 як драматургхчнх приниипи пов'яэащ з проявами в твор1 тих чи 1н-ших тенденшй, що оргащзують його драматургию в щлому /таких як драматизаадя, Л1ризац1я тематизму та роздхлхв форми, метод образно-хнтонацхйнох трансформаш'1, а також принцип протистав-

лення, 31ставлення, взаемодоповнення, хонфлхктного зхткнення , згасання та 1Н./. Перевага тих чи 1нших компоэищйних та драматург чних принцип1в та функщй в кожному конкретному випадку часто пояснюеться як змхстом, так 1 обраким типом форми. При иьому виявлення специфики, ориг!нальност1 форми конкретного тво-ру стае можливим завдяки визначенню системи тяжгнь та з1став-лення, порхвняння 11 з класично традищйними, загальновхдомими . нормами, що нередко обумовлюгать певну передбачещсть, запрогра-мовашсть в чергуваши тем, парйй, розд1Лхв та 1Н. В зв'язку з цим одним 13 можливих шляххв аналхзу може бути визначення та диференшашя дхючих у твор1 функцхй та лринципхв на провхдга та допом1жн1, що сприяе виявленню дом1нуючих тут композицхйно-драматургхчних тенденщй та закономхрностей.

Дослхдження драматург чних гтринципхв та функщй, з'ясуван-ня 1х специфгки обумовлено якхснов характеристикою - визначен-ням типу драматурга, М1рою контрасту, кон$л1кту або хх вхдсут-нхстю, а також мльмсним показником /одноелементна, двоелемен-тна, трьохелементна або багатоелементна драматургхя/. При цьому, одним з важливих яйсних показниив типу драматургу е кульм1-наихя, яка в багатьох випадках обумовлена М1рою ¿нтенсивностх тятйнь образно-зм1стовного рхвня, внаслхдох чого, на наш пог-ляд, в процесг музичного сприйняття виникае можливхсть прогно-зування розвитку "под1Йи, зокрема, конфлхкту та його розв'язан-ня. ' •

Звертаючись, наприклад, до вивчення симфонхй Д.Д.Шостако-' вича, необххдко пхдкреслити, що вони уявляиться яскравим прикладом невичерпаио'1 рхзноманхтностх прояв1 в композит йних. та драматург:чних закономхрностей, прийомхв та приншпхв формоут-ворення. Так, ваг ливою"е проблема спхввхдношення класично-тра-. дишйних композитйно-драматургхчних закономхрностей з такими, яке в симфошях Шостаковича сприймаються як виключно хндивхду-алхзованх та спеиифхчнх. Принципово вежливою проблемою при цьому е з'ясування ознак х причин своерхдноси та ун1кальност1 даного симфогазму, внасл1док чого необххдно розглянути там питания:'

1. Еиявлення джерел даного симфонхзму, щдстави, на основ1

ЯК01 В1Н виник. "

2. Визначення домхнуючих образхв та образних сфер в симфонхях, хх спхввгдноаення та зв'язок, а також характеристика образно I скстеми в шлому.

3. Спешфхка формоутворення в сймфогаях Шостаковича.

У яругг й главг /Пров1дт та допомхжга композите йга принда-пи I функш1 в сиыфонхях Д.Д.Шостаковича/ дослхдження компози-цхйних законом1рностей на основх конкретних музичних явищ здхй-снюеться в аспект! виязлення провхдних, тобто домгнуючих, пере-важаючих та допомгжгеос або щдпорядкованих, етзодично викорис-тованих композит йних принципхв та функщй. В дагай дисертатх провхдними називаються тага принципи I функщг, яга органтзують композишю в щлому /зокрема, сонатгасть в сонатно-симфон:чн1 й формг, тричастиннгсть в тричастнхй форм, або тага не пов'яза-нг з будь-якою конкретною формою, але основга в процесг викла-дення* музичного матер! алу приншпи тематично конпентрованого розгортання та тематичний калейдоскоп/. Вхдповхдно до иього, допомхжними виявляються тага приншпи та функш1, яга виконують хоч 1 важливу, але частхше епхзодичну або Л1дпорядковану роль з обмеженим ребусом дхх /наприклад, вархашйнхсть/ або ж тага вхдокремлега вгд своех структурно? першооснови приншпи I функ-1ПI , що не утворюють в1дпов1дно! композишйн01 форми, але вхд1-грають при цьому хстотну роль у формоутворент, характер1 вик-ладення та розвитку тематизма /рондальщсть, полхфошчтсть/. Саые у велигай мхрх завдяки взаемодхг провгдних та допомхжних принципхв х функщй досягаеться яскрава, ориг1калька трактовка класично вхдкристалхзованих традиш йних форм.

Дослхцження провгдних та допомхжних прииштхв г функщй можливо здхйснювати при ?х розглядх на двох р1внях, перший з яких безпосереднъо пов'язан з переважанням ознак якого-небудь конкретного типа структури /наприклад, сонатно-симфонхчнох форми х цикла, тричастинностг, рондальност1, бар1ащйност1, пол1-фогачних форм та 1н./. Другий рхвень вкдючае в себе домгцуючх в аналхзованих творах приншпи г функш! викладення музичного матергалу без ойов'язковох конкретиэашг типа структури, прикладами чбго ыожуть бути експоэишйгасть, розробковхсть, розгортання, реприэнхсть, а такок спешф1ЧН1 принципи тематично кон-центрованого розгортання та тематичного калейдоскопу. Зокрема, в симфотях Д.Д.Шостаковича, на наш погляд, до числа провхдних композишйних принпипхв першого р1вня належать сонатно-симфонхч-на та тричастна форми, в той час як до другого рхвня можно вгд-нести принципи експозипхйностх та розгортання, яга активно вза-емод1ють М1Ж собою, що обумовлюе виникнення х бикористання принципхв тематично концентрованого розгортання, тематичного калей-

доскопа I, крхм ш»ого, репризностх без квадратно! симетричносй структур..

Вхдносно допомхжних композицхйних принцигпв I функшй пер-шого ргвня вхдзначимо принципи ровдальностх, вархашйностх ,кон-тсастно-складено? форми I полхфонхх /як контрастно?, так й хмх-тащйног/. Допом1*ними фугасшями другого р1вня уявляються роэ-робковхсть, експозищйнгсзъ та репризгасть з квадратно-симетрич-ним принципом викладення тематизму. Необххдно уточнити, що в за-пропонованхй робок принципи полхфош? розумхються I розглядаю-ться як допомхюй. оскхльки полхфонхчнх форми в симфонхях композитора виникають лише епхзодично, як правило у вигляд? окремих роздхлхв композит! /наприклад, канони х фугато в розробш сонат-нох форми/. Однак при цьоцу враховуеться той факт, що як принцип або метод мислення полхфощя в творчост1 Д.Д.Шостаковича е одним з визнач.альних та основополагаючих факторхв. Не будучи провхдним принципом формоутворення в симфонхях композитора, полёфогая як метод мислення активно впливав на всю логхку процесу темо- та формоутворення, немовби потайки визначаючи тип тематизму х характер його викладення. Так, прилип тематично концентрованого розгортання обумовлен передусхм саме пол1фон1Чною природою мислення Д.Д.Шостаковича.

Перел1ченх спепиф1ЧН1 для симфонхй композитора копозищйнх принципи формоутворення уявляються спричиненими найбхльш загаль-ними та своерхдкими властквостями музики композитора. Серед таких самих характерних та посййних властивостей тут видхдяються конфлхктнхсть, тяжхння до великомасатабних висловлювань, а також численнтсть та багаторхвневхсть контрастуючих зхставлень та про-тиставлень. При цьому конфлхктнхсть, як виявяення драматург!иного ргвня, часто характеризуемся як величезною загостренхстп, так х особливим та специф1чним розсередженням, немовби рознесен-нхстю в часх та в музйчному простор?. В результат? цього конф-Л!ктн1сть виявляеться неначе прйхованою I сприймаеться як влас-не конфлхктнхсть частхшё всього не вхдразу ж, а в ходг сприйняття всього композишйно-драматург1Чного процесу. Що стосуеться великомасштабност1 музичних висловлювань, то така особливхсть, безумовно, пов'язана 13 явним прагнекням композитора до багато-гранного I всесхоплюючого в1Дображення життевих явищ в !х пос-'т1йН1й та безперервгай М1нливост1 та суперечливостх. Таким чи-' ном, вплив образно-смислових, драматургхчних факторхв обумовив

виникнення хилого ряду структурно-композишйних особливостей, як1 нергдко виявляоться як закономгрнг. Отже можна зробити ви-сновок, що саке домхчування в симфонхях Д.Д.Шостаковича гостро-драматичних та трагедхйких обраэхв в поеднаннх з перевалеанням великомасштабних композишй,. обумовило головування тут принци-пгв сонатно-сиыфонхчного формоутворення, яке в найбгльшгй М1рх, в пор1ВНЯНН1 з 1ншими'тяж1ють до конфЛ1ктнох драматург!?, а.та-кож сприяють багатогранному воображению проиесхв темо- та фор-моутворення в уС1х !х складносТ1, рхзноманхтностх та суперечли-вост1. Саме сонатнхсть виявилась для Д.Д.Шостаковича найбхльи важливим, оргагачним та природним принципом формоутворення, який в його симфонхях став ущверсальним та пров1дним засобом при вплети складгаших та гранд10зн1ших драматург чних кон-цепшй, осильки сама природа, суть даного принципу формоутворення бхльш всього вхдповхдае багатогранному. та гостроконфлхкт-ному сприйманню композитором навколишнього евхту, а також по-в'язаному з цим шлому ряду драматургчних особливостей. Все це позначилось на наявноси тут рхзноманхтностх та багатоеле-ментносТ1 тематизму, багатопл'ановостх та багатор1 вневостг вме? композихцх в шлому. При дьому важливо В1дзначити присутгасть у творах композитора оргащчного поеднання, здавалося би проти-дежних, суперечливих факторхв - рхзноманхтностх та едност1,як1 в даному випадку не вступають одне з. одним в протирхччя, ос кальки рхеноманхтнхсть у Д.Д.Шостаковича частхше всього мае спгльну основу, едине корхння /тобто зростае з единого 1нтонашйного ядра/ х, як правило, стае наслхдком хнтенсивного 1нтонашйнэ-тематичного розвитку. Подхбне явище, зокрема, складае основу принципа тематично-кониентрованого розгортання /термЫ В.П. Бобровського/, а також е властивим для вархантнох перебудови тематизму.

Розгляд Д1х композихц йних принпишв в екмфонхях Д.Д.Шостаковича та диференшашя IX на провхдга та допом1Жкг дозволяв зробити такх висновки.

1. Переважання закономхрностей сонатно-симфонх чно! форми обумовило дом1нування принципе даного типу формоутворення, а також IX використання навхть в структурах з хншим типом орга-шзаш1 /наприклад, в тричастшй формх/. -

2. Поряд 13 сонатною, велику роль вхдгграе тричастна форма, приниипи утворення якох д1ють не ильки на ртвнг орган!за-

Ш1 окремих частин, а також взаемодёюгь хз сонатно-симфонхч-ними закономерностями, що проявилось як в характерх викла-дення складених роздхлхв форми /наприклад, тричастиншсть викладення багатьох головних та побхчних партхй/, так I при виникапчому обрамленнх вс1ех форми в щлому /завдяки функциям вступу та коди/.

2. Паралельно з провхдним значениям таких прйнштхв формоутворення як сонатмсть та тричастнхсть, важливхшим композитй-ним принципом, безпосередньо пов'язаним хз способом викладення музичного матерхалу виявляеться активна тематичне просу вання I як одне э найбхльш яскравих його проявгв - тема-тично концентроване розгортання.

4. Спеиифхчнос якхстю викладення цузичного матерхалу в симфонх-ях .Д.Д.Шостаковича виявляеться оргащчний синтез Принцип!в експоцування,розробковост1, розгортання та репризноста.

5. Бахливими композит йними принципами також уявляються рондаль-нхсть та пол1фон1чнхсть, якх тут як правило, виконують знач-ну, але при цьому допомхжну роль /по термхнологхх В.П.Бобро-вського дхючи як додатковг функш5 на фога основних, якиыи частхше всього е сонатнхсть та тричастишлсть/. Кргм цього, специфичною виявляеться сфера використання вархашйного принципу, що лише епхзодично зустргчазться в симфонгях композитора в якостх особливого композищйного прийому.

6. Епхэодичними у використаннх е також приниили контрастно-складено1, кантатно-ораторхально! форм. Кр1м цього, ка р1В-Н1 оргагазашг ииклу хнодх проявляються принципа сю1тшст1 у поеднанн1 з сонатно-симфотчними закономхрностями оргакг-зашх ииклхчно1 форми.

7. Тендешля до розгортання обумовляе тдкреслену текучхсть

тей I форм, що вхдповхдно, впливае на тип виникаючих структур, переважно не квадратно-симетричних I без чхткого дхлен-ня. Вгдносно чхткого структурного розчленування, частгае по-в'язаного з квадратною симетричнхстю, можна помхтити, цо виникнення подгбного типу структур частше всього показово для тем з яскраво вираженою таншвальною ханровоо основою, як наприклад, у II частит симфога! № 5, I частига х середньо-го роздоу II, частково 11) I У частин симфонх1 № 9.

Вхдносно дослгдження дгючих у симфошях Д.Д.Шостаковича

компоэишйних функшй, IX диференшашх на пров1ДШ та допомхж-

нх, то IX специфика безпосередньо пов'язана з розглянутими прин-

шпами формоутворення /сонатностх, тричастинностг, рондальностх, пол!фон1чност1, вар1ащйност1 та 1н./. Слгд шдкреслити, що в сво?х симфощчних творах композитор тонко та багатогранно вико-ристовуе практично всг види функшй, особливоси прояву яких /1х зсув, взазмодгя/ повгастю обумовлещ художшм задумом.дра-матургхчними закономерностями. Так, дгя загальних логгчних функшй I : т.: £ , що передбачають експозишйне, розробксве та реп-ризне викладення, характеризуеться своерхдною взаемодхчю г синтезом, завдяки чому фактично вех етапи формоутворення в симфонх-ях Д.Д.Шостаковича характеризуются тематично» рельефнхетю, хн-тонацхйнов насиченгств в поеднанн1 з безперервним ггроиесом онов-лення початково? думки, яка перходично повторюеться, стверджу-еться, але кожного разу на новому рхвкх - черговому етат хх становления та розвитку. Зокрема, спеиифхчною рисою, що стала яскравою стильовоп ознакою в еймфонхях композитора уявляеться синтез експозишйностх та розгортання при тематичному викладен-ш, в результат чого г виникае така характерна теку-исть, про-цесуальнхсть багатьох тем та роздхлхв. При цьому проводам в да-ному випадку виявляються двх взаемодхючх фунхих! експонування та розгортання, завдяки чому з'явились та стали тут типовими принципи ядро-розгортання, тематично кониентроване розгортання або проростання, природа яких полягаз в утвореннг тематично нагачено! симф0Н1ЧН01 тканини без ихткого роэдглення на тематкчнх та нетематичщ або 1нтонашйно самост1ЙН1 та допомхжнх фрагмен-ти та розд1ЛИ форми. Необхгдно пхдкреслити той факт, що Д1Я функ-Ш1 розгортання виявляеться переважаючою в симфогаях орглого та шзнього перходу творчоей композитора, як наприклад в I I Ш ча-стинах симфон11 5, I частинах симфонхй № 6, 8, 10, 15, II частинах симфошй № 9 та 15, 1У частинах симфонхй * 8 та 15, У частим симфонхх * 8. Завдяки цьому досягнено надзвичайно високого рхвня хнформашйно! насиченосй цузики.

По-р1зному виявляеться Д1Я в симфогаях Д.Д.Шостаковича фунхщ! репризи як на рхвш викладення тематичного материалу, в результат! чого виникае свосрхдна тричастингасть роздхлгв та парйй, так 1 на рхвнх форми в и л оку, що вхдзначупться як на саме репризному розд1Л1, так 1 ширше - на використаннх принципа обрамлення /та спепифхчнох дН функшй вступу та коди, де кода виконуе важливхшу репризну функцхв/. Зокрема, принцип обрамлення сприяз утворенна ёнтонащйно-тематичних арок, посилен-

ню вхдчуття цхл1стност1, стрункостх та структурно! врхвноваже-ностх вс1ех композитаI. Великою своер1дщстю та оригхнальшсгю вхдзначаються функш1, пов'язанх з конкретними та« здавалося бч, достатньо традишйними роздглами та частинами, починаючи з трактовки окремих тем, парий, роздхлхв та форми в шлому, та эак1нчуючи особливостями утворення всього симфонхчного никла. При цьоыу важливо шдкреслити, що така своерхднхсть повщстю обумовлена специф1кою художщх задач, особливостями драматур-гг чнэго задуму, внаслхдок чого дам закошиярност! важливо до-слхджувати не тхльки диференшйовано, але й, що найбхльш перспективно та переконливо, в комплекс^ в спхввхдношенга двох р1вней - композит Иного та драматургхчного. Саме образно-зм1-стовний фактор визначае структура умови, диктуе появу нових композищйних спхввхдношень, зв'язкхв та залежностей.

Третя глава /Спектр драматург1чних принштав та функшй в симфонхях Д.Д.Шостаковича/ присвячена характеристик образно-змхстовного рхвня симфон1Й композитора, виявленню найважливхших драматург чних особливостей, притаманних даному симфогазму,Зокрема, вс1 розглянуТ1 у попереднхй глав1 структурно-композищй-нх закономхрностх симфонхй Д.Д.Шостаковича виявляються результатом впливу на них образно-змхстовних, драматург!чних факторхв. Так, спиравчись на принципи класиф1каш1 хсторичних тип1В симфонхчно1 драматургах 1.1.Солертинського, а саме - вида лента драматичного, лхричного або ионологхчного та епхчного тип1в дра-матургхх, очевидним фактом е переважання в симфонхях Д.Д.Шостаковича образхв, що в1дносяться до сфер драматизма, трагедийность а також синтезу драматизму с герохкою та епхчнхстю. Дрм1-нування драматизму та трагедхйностх, ям посилюються та поглиб-лвютьсг в проием' еволютах творчост1 композитора /що в найбхль-шхй м1рх притаманно изюм симфонхям * 14 та 15/, пояснюеться особлив1ств свхтогляду художника, не0бх1днхстю втхлення в свохй твсрчостх багатьох складних життевих протирхч, а також трагхч-них под1й сучасноI д1йсностх. Кргм того, наполегливе прагнення композитора до втхлення психологхчних стагав, ассошйованих э напружен/.« проиесом мислення, обумовило виникнення спепифгчного образнэ-хнтонацхИного шару, який можна, на наш погляд, назвати ф1лософсько-медитативним або хнод1 - лхрико-фхлософським, джере-ла якого ми знаходимо в веперевериених лхричних образах I. С.Баха. СпешфхчноЕ якхстю вхдрхзняються образи, що ы1стять в соб!

скерцозщсть, яка виявляеться тут в найрхзномаНхтщших' облич-чях, градацхях та вгдтггосах /в1Д витонченого, гращозного юмора до грубого, 1дкого, а часто нав1ть i страшного гротеска, особливо показового для так званих образiв зла/.

Перел1ченх особливост1 образно-драматургхчного рхвня bti-ленг в симфощях Д.Д.Шостаковича свочргдно та яскраво гвдивгду-алхзовано у велик! й Mipi завдяки складному синтезу та взасмодг'1 рхзних сфер /зокрема, погднанню драматизму з трагедхйН1стю, Л1-ризмок, скериозгастю, а також лхризму i3 скериозгастю та хн./, що риникае на ochobi специфхчного жанрового синтезу /в тому числх побутових жанрхв з рхзномагатними проявами жанргв "високо-го" стилю таких як хорал, api030, речитатив, монолог та ih./. В1дзначений жанровий синтез тематизму симфонхй композитора ,бе-зумовно, передбачас наявнхсть оригшального 1нтонашйного синтезу, результатом якого е виникнення специфхчних хнтонашй та хнтонацхйних комплексхв, що стали невгд'г.мним, характерним сти-льовим показником музики Д.Д.Шостаковича. Серед типових 1Нтоиа-цхй та хнтонашйних зворотхв та комплексхв вид1ляеться нисх1Д-ний поступовий рух в поеднанн1.з неспод1ваними стрибками на ши-poKi 1нтервали, що також моде чергуватись i3 обертаннями - ро-тавдсй, в ряд1 випадив поеднуючись з пружним, гостро пунктир-ктп1 ритмом, який п!дкреслюе активгасть та хльостк:гсть хнтонашй. Показовим також уявляеться хмгташйний, каногачний виклад про-В1ДНо! теми I частини симфога? № 5, де оригхнальн1 i вкрай напружен! мелодичнх ходи виникають в результат: чергування висххд-них та несх1дних стрибйв на cwpoki 1нтервали. При цьому гнтона-шйна напруженхсть посилюеться завдяки загостреному пружньому ритму. Слхд П1дкреслити, що 1нтонашйкг комплекси в симфогаях композитора В1дрхэняються ихстктстю та комлактгастю хнтонашй, що характеризуются,-в той же час, великою хнтенсившстю та на-пруженхстю в поеднагай з вражаючою рхзномаштнхстю.

стосуеться визначення та характеристики дхючих в симфонхях драматург1чних приниишв та функщй, то в зв'язку з цим можна стверджувати, що серед найважливхших е приншпи драмати-зашг тематизму, його обраэно-1нтонашйно5 траясфсрмашх, що призводить до вражаючих змгн початкових образхв, а також'прин-ципи эхставлення, взаемодоповнення, протиставлення, вторгнення, конфликтного зхткнення, розрадки, згасання, продовження единого стану та ih.

При виявлети д1очих в симфотях Д.Д.Шостаковича драматурге чних функш й, особливу увагу звертае на себе переважання кон-трастних I конфлхктних обраагв, наявнхсть тевденщй до багато-елементностх тем та образхв, хх складносоставгасть та р1знома-штнхсть, переважання в процесх формоутворення тематичного ви-кладення /експонування та розвитку/ хвилеподхбнох таГвисххднох Л1Н1Й розвитку з тенденшею до зб1лыпення драматург!чного тем-1 пу, динам1зап11 та хн. В зв'язку з наведеними спостереженнями виникае можливхсть приведения системи спешальних драматургёч-них фунншй, що дце в симфогаях композитора:

1. йункш! багатоелементносп.

2. Функщх контрасту та конфлхкту.

3. Функш1 хвилх, висххднох Л1Н11 розвитку з тевденшею до з рост ання драматург!чного темпу.

4. Зункш! збхльшення идльнення форми, якг сприяють динам1заш1 драматургечних процесхв I безпосередньо пов'язанг з принципами образно-1нтонашйно1 драматизащх тематизма 1 форми в шлому. '

Щкавою та важливою при дослхдженнг особливостей драматурге чних закономерностей в симфогаях Д.Д.Шостаковича е проблема вивчення таких фактор1в як стимули руху /зав'яэка/ та гальму-вання /розв'язка/, а також безпосередньо пов'язане з ними ви-квлення М1ри передбаченост! та непередбаченост! музики даного стилю /наприклад, моменти кесподхваних зрушень, вторгнень в уыовах зовнхшньох стаб1льностх та ргвноваги/. В зв'язку з иим виникае важлива проблема дослхдження мокливостей прогнозування композитаПно-драматургхчного процесу п1д час музичного сприй-няття. Зокрема, для музики Д.Д.Шостаковича притаманнх спешф1ч-нхеть г несподхваннхсть логхки хх викладення, внаслхдок чого, навхть маючи багатий слуховий досвёд у сферх даного стилю, не-: рхдко бувас валко передчути ххд думок композитора. Це с евхдоц-тйом високого ступеня хнформативнох насиченостё, непередбачено-сТ1 музики Шостаковича, яка з самого початку базуеться на ти-них стимулах до руху I виникненню активних хмпульсхв для всього подальшого процесу формоутворення.

Пхдсуыком розгляду особливостей Д1х в симфонхях композитора драматурге чних приниишв х функш й, можуть бути так1 вис-новки:

I. Дом!ну1очими образно-драматургхчними сферами в симфонхях

Д.Д.Шостаковича уявяляються сфери драматизма, трагедийностг, скерцозностх /в рхзномащтних проявах/, а також оригхнальнг, специф1чнх образи фхлософського-медидативного i л1рико-ф1ло-софського плацу при П1Дпорядковащй, епхзодичнхй рол1 спокхй-Hoi, св1тлоЗЕ Л1рики.

2. Серед переважаючих, домхнуючих драматург:чних принципхв видх-ляються принцили драматизац!?, образно-гнтонашйно1 трансфор-мащх, а також зхставлення, взаемодх!, протиставлення, роз-рядки, згасання, а також специфхчний принцип продовження единого стану. Особливу роль в драматург:! i симфонхй композитора В1Д1Грають приниипи вторгнення i кон£л1Ктного зхставлення як виключно важливий 3acf6 в ггроцсг загострення конфлхкту. Серед менш типових для даних композищйно-драматургхчних умов уяв-ляеться принцип лхризацхг тематизму, що пояснюеться переважною драматичною, трагедхйною спрямоващстю концепщй симфо-Hifi.

3. PiзномащTHi види драматургхчних функщй, що дхють в симфо-Н1ях Д.Д.Шостаковича можливо розподхлити на три групи, перша э яких включае в себе функщ1 контраста,. конфлхкту, ба-гатоелементност1, а також "хвилхГ./бисххдной та нисх1Дной Л1Н1Й розвитку з тенденщею до збхльшенню щхльностх форми. До друго1 групи В1Дносяться функвдх, пов'язащ з тенденщею до поеднання та роз'еднання розД1Л1в форми на рхзних ii' piB-нях, функш'х безперервного динам1чного зростання, вторгнення, зхставлення, протиставлення, зав'язки руху та його галь-мування, а також функщ1, що стимулюють pyx i розвиток, до-сягнення кульмхнашх. 1\зетя група функщй безпосередньо по-в'язана з ix Д1ею, проявом в конкретних композишйних формах, що викликае виникнення однотипних назв композишйних

i драматургхчних функщй /зокрема, функшй вступу, експози-uii, окремих napTifl, тем та хн./. Важливою та щкавою проблемою при иьому виявляеться дослхдження збхгання та незбхган-ня /вхдпов1Дност1 та невхдповхдностх/ композишйних та драма-тур г.гчних функщй по i'x призначенню в композищ йно-драматур-г1чному npoueci, визначення характеру сп1вв1Дношення та вза-емод1'х обох видхв функщй. .

Четверта глава /Законом1рност1 i спхввхдношення композишйних та драматургхчних принципхв в симфотях Д.Д.Шостаковича/ s щдсумовувчою, оск1ЯЬки образна система музичного твору у вели-KiH Mipi визнача<з його 3mict, специф!ку драматург!!, активно

впливае на композищйш; законом! рностГ, часто спричиняючи вхдпо-В1ДН1 структура умови, принципи органхзаш! цузично? форми. Б пронес! музичного формоутворення часто в1дбуваеться активний взаемовплив, взаемод1я драматург!чно го х композищйного р1вней, насл1Дком чого стае виникнення спеиифхчних компоэишйних закономерностей х навхть поява нових форм та рхзновидхв традищйних, ¿сторично сформованих структур. В зв'язку з ним важливою е проблема вивчення характеру спхввхдношення компоэишйних 1 драматурга чних пришили в, хх функшональнох взаемодхх, а також художньо-го результату як насл1дка поД1бнох взаемодхх. В дисерташ1 ия проблема вивчаеться на основ1 анал1зу симфошй Д.Д.Шостаковича х передбачае 11 зд1йснення по таких параметрах:

1. Характер сиввыношення р1вней композит 1 та драматурги /тип драматурги та тип форми/.

2. Р13новиди форм у залежностх В1Д типу драматург!I /образно-змхстовного рхвня/.

3. Принципи композитйного викладення як результат впливу драматург! I на композит ю /тип темагизму I принципи його викладення/.

4. Структурна логхка /наприклад, квадратнхсть х неквадратнхсть/ I II залежтсть В1Д драматург1чних фактор1В.

5. Полхфощчний I гомофонно-гармоичний типи /принципи/ мислен-ня та IX роль у формоутвореюи в залежност! В1Д особливостей драматург!I.

6. 0дно1менн1, аналог1чн1 за назвою композит йщ та драматургч-Н1 функш1, IX сп1вв1Дношення, роль, збхгання або незбхгання в одночасовостх.

В результат! роз г ляду особливостей сп1ВВ1Дношення компоэишйних та драматургхчних рхвней став можливим висновок про вхд-пор!дн1сть у б1Льшост1 випадив конкретним композищйним формам те принципам тих чи ¿нших драматургхчних образно-зм1Стовних за-кономгрностей та принишив, загальних драматург!чних функшй. Зокрема, 13 сонатно-симфонхчною формою у Д.Д.Шостаковича частх-ае всього пов'язага образи, що вТ1Люють фхлософсько-медитативне начало, драматизм та трагедиймсть, хнод1 - скерцозшсть у р13-них проявах та поеднашп з драматизмом, лхрикою, трагедийН1стю. хричастним композитйним структурам, як правило, вхдповхдають скерцознгсть 1 Л1ризм Лнколи з елементами, окремими проявами драматизму або в сполученнё Л1рики 3! скерцознгстю. Значку роль

в процесг формоутворення симфощй композитора вхдхграе ровдаль-нхсть /зокрема, приншпи ровдальностс/, як? часто дшть не в напрямку утворення самостхйнох форми, а як найважливхший компо-зицхйний принцип, особливо при поеднант з образами, що е велениям фхлософсько-медитативного начала, драматизма, 1НОД1 -скерцозностх. Особливо характерним уявляеться поеднання рондаль-ност1 з сонатн1стю та тричастиншстю /в композищ Иному В1Дношен-нх/ при домхнуванн1 в кожному конкретному випадку тих чи ¿нших ознак. Вархаихйним принципам формоутворення в образно-драматур-г1Чному в1Дношенн1 в одних випадках вхдповхдають скерцознгсть /нерхдко шаржована, трактована в гротесковому плат/, в 1нших -образи драматичного I нав1ть трагедийного характеру /наприклад, в пассакалхях/. Щэдо полхфотчних форм /зокрема, фугато та канон/, то вони нерхдко виконують важливу роль у формоутвореннх та розвитку композит йно-драматургёчного процесу, особливо з се-реднхх роздхлах /передуем в розробках/ I в драматург!чному В1д-ношенш, як правило, пов'язат з образами "натиску", "напору" /часто у рамках скерцозност1/. Вгдносно рол1 принципов пол1фо-шчного викладення I розвитку тематизма симфокгй СЛ1Д В1дзначити IX дом1нування та визначний характер при експонуванга: тем, що вилкзють образи фглософсько-медитативного, драматичного, в р1Д-К1сних випадках - Л1ричного плану /зокрема, прийоми 1М1таш1, контрастно! пол1фош! в головних партхях сонатно! експозиш!/, а також активну, Д1ючу функвдю при 0бразн0-1нт0нашйн1й тран-сформаш! /прикладами чого можуть бути контрапунктичн1 поеднання контрастних тем в зон1 кульм1нащй або на тдходах до них/.

Шшфовдчна природа мислення Д.Д.Шостаковича /при наявно-СТ1 синтезу пол!фон1чних I гомофонно-гармотчних приниитв/ обумовила евоер1ДН1СТЬ його музики практично на ВС1Х р1внях формоутворення I в тому числ1, при' тематичному розвитку, де Д1-ють як приншпи розгортання, так I розробковост1. Шшфогачна основа тематизму у велиетй М1р1 пояснюе домгнування принципу розгортання над розробков1стю, особливо в експоэищйних розд1-лах, при великий ролг розробковост1 в розвивавчих розд1лах форми. Д1Я принципу розгортання передумм притаманна темам та пар-Т1ям, як1 е вт1ленням"0браз1в ф1лософсько-медитативного плану, часто почднаних з драматизмом, трагедийтстю та Л1рикою. Засто-сування же принсипгв розробковост1 здеб1Льшого пов'яэано 13 скерцозними та драматичними образами.

При розглядх спхввгдношення конкветних композищйних та дра-матургхчних функщй необххдно вхдзначити так1 з них, як функ-тпя вступу, експонування, розгортання, розвитку, репризи та ко.ди /композитйга функщ! в сонатно-симфощчтй формг/. При цьому вступ, експозищя та кода,' як правило, В1дзначаються найбхльшою врхвноваженхстю, завершетстю, вхдчуттям стабгль-ностх, в той час як розробка х реприза стають основною зоною конфлхкту - його зав'язкою, розвитком та розв'язанням/, де нерхдко застосовуеться принцип образно-хнтонаййнох трансфор-мащ'1 тематизму. Показово, що найбгльш статичним роздхлом в симфонхях Д.Д.Шостаковича /вступ, експозищя, середина три-частнох форми, хнодх - кода типу "згасання"/ част1ше всього вхдповхдають принципи продовженого /тривалого/ единого стану, в кодах - розрядження напруженост!. Розд1Ли же, що виявляють-ся головним зосередженняы дх£, основним джерелом протирхч, розвитком конфлхкту, частгше всього пов'язанх з принципами, дхвю функщ'й контрастного або конфл1КТного протиставлення, зхткнення протилежних образно-1нтонацхйних сфер.

Розглянутх особливостх спхввхдношення композит йних та драматург! чних принципе в симфощях Д.Д.Шостаковича характеризують-ся наявнхстю цхлого. ряду специфхчних законом!рностей, ЯК1 разом з тим, дшть х виявляють себе в кожному конкретному випадку по-рхзному, вносять в композитйно-драматург!чний проиес яскраво 1ндив1дуалхзован1 риси. У зв'язку з цим у дан!й глав1 також спещально аналхзуються композитйно-драмагург1ЧИ1 особливостх П'ятнадцятох симфонх! композитора.

У Заключен« даяться узагальнення проведеного дослхдження, тдсумовудться факти, що дають можливхсть глибокого та рхзносто-роннього виявлення спешфхки композит Йних та драматургхчних за-коном1рностей.

Основш положения дисертацп знайшли вхдображення у таких публхкашях:

1. Войтех Т.Д. Теория композиционных и драматургических функций в советском музыкознании /Информационная справка/. - Киев: Информационный центр по вопросам культуры и искусства.-1968. - 8 с,

2. Попович Т.О. Сунктональт аспекти ашицзу композит? та драматургу. 18с.-Деп.в ДНТБ Украхни 01.0б.95,»1385-УК95.

3. Попович Т.Д. Характер,; соотношения композиционных и драматургических функций /закономерностей/ в симфониях Д.Д.Шостаковича. Депон.рукопись. - Киев, 1995.

ЗОс.-Деп.в ДНТБ Украхни 01.06.95,1Н384-УК95. \

4. Попович Т.А. Ведущие и вспомогательные композиционные принципы и функции в симфониях Д.Д.Шостаковича. - Киев, 1997. - 15 с. /Препринт2, Национальная музыкальная Академия Украины им. П.И.Чайковского/.

5. Попович Т.А. Закономерности соотношения композиционных и драматургических принципов в симфониях Д.Д.Шостаковича. - Киев, 1997. -II с. /ПрепринтI,Национальная музыкальная Академия Украины им. П.И.Чайковского/.

Popovich Tatyana. Peculiarities of compositional and. dramatagical principles correlations in symphonies by D.Shostakovich, Cand.Bc. (Arts) thesis in the field of musical art in speciality 17.00.03 - art of music. The National Musical Academy of Ukraine named after P.I.Tchaikovsky. Kiev, 1997.

In this dissertation explore specific of compositional and dranatagical regularities in symphonies by D.Shostakovich, proposed difference of compositional and dranatagical principles and functions on leading and auxiliary, .considered kinds of compositional and dranatagical principles in correlation with an imagenation and meaning content and specialized composicional and dranatagical functions wich are acting in concret composicional and dramatagical conditions. Peculiarities of dramatagi-cal regularities in symphonies by D.Shostakovich are under investigation in aspect of relations with processes of music form and investigation of coincidence and uncoincidence of compositional and dramatagical functions, the detecting of relation between certain of inageational spheres and composicional fosm of embodiment.

Попович Татьяна Александровна. Особенности соотношения композиционных и драматургических принципов в симфониях Д.Д.Шостаковича. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 - Музыкальное искусство. Национальная музыкальная академия Украины им.П.И.Чайковского. Киев, 1997 .

В диссертации исследуется специфика композиционных и драматургических закономерностей в симфодаях Д.Д.Шостаковича, предложена дифференциация композиционных и драматургических принципов и функций на ведущие и вспомогательные, рассмотрены виды композиционных и драматургических принципов в соответствии с образным

содержанием, а также специальные композиционные и драматургичет ские функции, действующие в конкретных композиционно-драматургических условиях. Особенности драматургических, закономерностей в симфониях Д.Д.Шостаковича изучаются в аспекте их связи с процессами формообразования, что обусловило выяснение факторов совпадения композиционных и драматургических функций, обнаружение связи между определенными образными сферами и композиционной формой их. воплощения.

Клачовг слова: композит я, драматург!я, композит йм Та драматург: ЧНГ принципи I функцп, ПрОВХДН! та Д0П0М1ЖКГ принципи I функшЗс, сп!ВВ1ДНОшення, формоутворення.

П1дписано до друку 9.01. 97р. формат 60x84/16 Пап1р офсетний. Умовн.-друк.аркуш. {,0. Об.-вид.аркуш 0. Тираж/оо . Замовл. 2

ПолГграф. Д1льн. 1нституту електродннамикв АН Укра1ни, 252680, Кв1в-57, проспект Перемоги,56