автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.01
диссертация на тему: Особенности видовой соотносительности глаголовв современном украинском языке

Полный текст автореферата диссертации по теме "Особенности видовой соотносительности глаголовв современном украинском языке"

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Гб ОД

Я '£'"'7

! На правах рукопису

ЧУБАНЬ Тетяна Василівна

Особливості видової співвіднесеності дієслів у сучасній українській мові

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

К и ї в - 1 9 9 7

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту ім.Г.С.Сковорода

Науковий керівник - доктор філологічних наук професор К.Г.Городенська

Офіційні опоненти - доктор філологічних наук професор Н.Л.Іваницька кандидат філологічних наук старший викладач І.І.Овчинникова

Провідна організація - Національний університет

ім. Тараса Шевченка

Захист відбудеться " 12 " лютого________1997 р. о 14 год.

на засіданні спеціалізованої ради (шифр Д.01.94.01) для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук при Інституті української мови НАН України /252001, Київ-І вул. Грушевського, 4/.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН Уіфаїни

Автореферат розіслано "-fO " січня 1997 р.

Учений секретар спеціалізованої ради

кандидат філологічних наук Л.М.Береговенко

Актуальність дослідження. Категорія виду дієслова здавна привертала і продовжує привертати увагу мовознавців. Про це свідчать численні наукові праці, зокрема В.В.Виноградова, Ю.С.Мас-лова, Е.Кошмідера, 0.В.Бондарка, О.М.Тихонова, Н.С.Авилової, М.О.Шелякіна, В.М.Русанівського, І.Р.Вихованця, А.ЇЇ.Загнітка та інших), в яких запропоновано різні тлумачення теоретичних засад цієї категорії, а також праці прикладного характеру, присвячені передусім практичним питанням формування видових кореляцій.

У сучасній аспектології загальновизнаною є думка, що категорія виду характерна для всіх дієслів, але не всі вони співвідносні за видовою ознакою: частина з них, виражаючи значення не-дококаного або доконаного ваду, не утворює видових кореляцій і залишається одповадовкми дієсловами. Співвідношення між парнови-довими й одновидовими дієсловами визначається по-різному. Одні мовознавці вважають, що загал дієслів належить до парновидових, а одноеидові становлять виняток (О.М.Пєшковський), інші в цьому співвідношенні збільшили питому вагу неспіввідносних за видовою ознакою дієслів, але не досягли єдності з її кількісному вираженні. У системі російського дієслова, за спостереженнями І.П.Муч-ника, вони становлять понад 30% від загальної кількості дієслів.

Крім цієї загальновизнаної думки в аспектології відома цілком їй протилежна, суть якої полягає в тому, що протиставлення доконаного й недоконаного виду поширюється на всю дієслівну систему, тобто співвідносяться не тільки члени видових пар, а й ті дієслова, що перебувають поза видовими кореляціями, а саме: всі утворення одного виду протиставляються всім утворенням іншого виду. Саме тому відпадає необхідність розрізняти парновидові та одновидові дієслова, бо вони стають рівноправними членами видової системи (О.В.Бондарко). Проте більшість мовознавців ви-

знає кореляцію доконаного й недоконаного виду лише в медах видової пари, тобто за віщовою ознакою співвідноситься частина дієслів, які мають статус парновидових, тоді як решта дієслів перебуває поза видовими кореляціями, виражаючи значення або недоконаного, або доконаного виду.

Видову корелятивність дієслів здебільшого ставлять у пряму залежність від їх лексичного значення. Про це свідчать дослідження видової структури дієслів різних лексико-семантичних груп. Але семантичний потенціал дієслів значною мірою залежить і від їх походження. Більший і різноплановіший він у непохідних, або вербальних, дієслів, вужчий і однотипніший - у відіменних. Видова співвіднесеність дієслів цих двох генетичних груп у зіставному аспекті взагалі не досліджувалася ні в русистиці, ні в україністиці . Саме цим зумовлена насамперед актуальність дисертаційної роботи.

В основу категорії виду покладено дві диференційні семантичні ознаки - цілісність/нецілісність дії, які в свій час виділив Ю.С.Маслов. На цих семантичних ознаках ґрунтується видова привативна опозиція грамем доконаного і недоконаного виду. Видова співвіднесеність вербальних та відіменних дієслів ставиться в безпосередню залежність від понять внутрішньої межі й гранич-ності/неграничності дієслівних основ. Услід за іншими аспектоло-гами, граничність тлумачиться як семантична категорія, а внутрішня межа, або границя, - як така критична точка, до якої спрямовується виражена дієсловом дія або позначений ним процес чи стан, які, досягнувши її, завершуються, бо вичерпують себе.

Дієслова недоконаного виду залежно від здатності досягти внутрішньої межі поділяються на граничні й неграничні. Граничні дієслова недоконаного виду виражають дії, процеси та стани, які

спрямовані на досягнення внутрішньої межі як критичної точки в їх розгортанні. Перспектива досягти цізі межі уможливлює для них перфективний корелят, з яким вони утворюють видову пару. Не граничні д і еолова недоконаного виду позначають такі дії, процеси та стани, які в своєму розгортанні не спрямовані на досягнення внутрішньої межі як критичної точки. Саме тому вони залипають ся поза видовою співвіднесеністю. Поділ дієслів недоконаного виду на граничні й неграничні вмотивовує їх видову структуру, а саме: граничні дієслова недоконаного виду за наявності відповідних граматичних засобів є парновидовими, співвідносними за видовою ознакою, а неграничні - одноеедовнми дієсловами недоконаного виду, або неспіввідноскими за видовою ознакою.

Дієслова доконаного виду завади виражають обмежену внутрішньою границею цілісну дію.

На ці теоретичні засади спирається аналіз видової співвіднесеності вербальних та відіменних дієслів, яка є безпосереднім об'єктом дисертаційного дослідження.

Метою роботи є створення з іставного дослідження видової співвіднесеності двох генетичних груп дієслів сучасної української мови - вербальних та відіменних. Для досягнення цієї мети розв"язако такі основні завдання:

І/ встановлено потенціал видотворчих засобів для вербальних та відіменних дієслів, подано їх порівняльну характеристику;

2/ визначено особливості реалізації категорії виду вербальними та відіменними дієсловами, співвідношення між парновидовими й одновидовими безпрефіксними дієсловами в межах цих груп;

З/ розмежовано дієслівні префікси з граматичною та граматико-словотвірною функцією, встановлено кількісний та якісний склад префіксів з граматичною функцією для вербальних і відіменних діє-

слів;

4/ окреслено межі перфективації дієслів основних лексико-се-мантичних груп, визначено типи префіксальних способів дієслівної дії;

5/ встановлено основні тенденції у префіксальному вираженні видових відмінностей двовидових дієслів;

6/ виявлено спільні £ відмінні ознаки видової неоднорідності багатозначних вербальних та відіменних дієслів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в українській аспектології в повному обсязі проаналізовано видову співвіднесеність вербальних і відіменних дієслів, визначено параметри перфективації дієслів основних лексико-семантичних груп як словотвірно-граматичного та суто граматичного явища, співвідношення між парновидовими та одновидовими дієсловами в межах обох генетичних груп. Це дало змогу створити зіставне дослідження видової структури вербальних та відіменних дієслів сучасної української мови.

Мета і завдання зумовили вибір відповідних методів дослідження. У роботі використано два основних методи; описовий і з і— ставний.

Матеріалом для аналізу послужили дієслова, дібрані із Словника української мови в 11-ти томах, а також із лексичної картотеки Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні та.Інституту української мови НАН України. Проаналізовано понад 50 тисяч найуживаніших дієслів.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її висновки та узагальнення збагачують теоретичну морфологію української мови, зокрема в тій її частині, де йдеться про аспек-тологічні проблеми дієслова.

Результати дослідження можуть бути використані для написан-

ня навчальних підручників та посібників з морфології сучасної української мови, а також у процесі читання спецкурсів з категоріальної морфології та аспектології. Матеріалами дослідаення можна скористатися і в лексикографічній практиці, передусім для виділення дієслів, співвідносних за видовою ознакою, у словникові статті.

Апробація дисертаційної роботи. Результати дослідження було викладено в повідомленнях на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні аспекти дослідаення граматики української мови і лінгводадактичні основи викладання шкільного курсу" (м. Полтава, 1992 р,), Всеукраїнській науковій конференції "Переяславська земля та її місце з розвитку української нації, державності й культури" (м.Переяслав-Хмельницький, 1992 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Дніпропетровського університету (м.Дніпропетровськ, 1993 р.), міжвузівській науково-практичній конференції "Сучасне прочитання творів Т.Г.їїевченка в середній школі” (м.Черкаси, 1994 р.), Всеукраїнській науковій конференції "Творчість і доля Т.С.Осьмачки в контексті українського письменства XX століття" (м.Черкаси, 1995 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 150-річ-чю "Заповіту" і 155-річчю "Кобзаря" (м.Переяслав-Хмельницький,

1995 р.).

Дисертація обговорена й рекомендована до захисту на засіданні відділу історії та граматики української мови Інституту української мови ПАН України.

На захист виносяться такі теоретичні положення:

І. Здатність дієслів недоконаного виду формувати видові кореляції з відповідними дієсловами доконаного виду визначається семантичною категорією граничності, яка може бути реалізована ли-

ше за наявності повністю десемантизованих граматичних засобів.

2. Тільки близько третини вербальних та відіменних дієслів недоконаного виду співвідноситься за видовою ознакою. Решта має статус одновидових дієслів недоконаного виду.

3. Потенціал видотворчих засобів у вербальних дієслів ширший, ніж у відіменних, бо крім префіксів, що є основним і спільним засобом у їх видотворенні, цю граматичну функцію виконують також суфікси £ суплетивні форми. Але відіменні дієслова мають свою специфіку у використанні засобів видової корелятивності, яка зумовлена їх словотвірною структурою і виявляється вона в тому, що від префіксально-суфіксальних та префі ксально-суфіксально-постфіксаль-них відіменних дієслів доконаного виду досить послідовно утворюються співвідносні форми недоконаного виду за допомогою суфіксів імперфективаці ї.

4. Основним засобом утворення корелятів доконаного виду до вербальних та відіменних дієслів є префікси. Свою граматичну функцію вони реалізують лиже в структурі дієслів з граничною семантикою, до яких належать вербальні дієслова односпрямованого руху, конкретної фізичної дії, інтелектуальної діяльності людини, а також відад"єктивні дієслова, що вказують на процеси становлення ознаки в більшому або звичайному ступені її вияву, й відіменні дієслова, які виражають дії, що спрямовуються на об"єкт. Найпослідовніше її виконують префікси по- та з-/с-.

5. Неграничний характер мають дії, які виражають дієслова обох генетичних груп із значенням звучання, мовлення та мислення, вербальні дієслова, що передають різноспрямований рух, від-субстантивні дієслова, що виражають словотвірні значення "бути кимсь, уподібнюватися до когось" і "займатися певною діяльністю", а також стани, які позначають вербальні дієслова, вказуючи на по-

відтворюють звуки людей, тварин, птахів, машин, пристроїв, предметів тощо, пор.: гавкати, курликати, мурчати, бряжчати, скрипіти. стогнати, шипіти.

Дещо меншу за обсягом групу становлять вербальні дієслова мовлення, мислення, інтелектуальної діяльності людини, пор.: говорити, казати, балакати, базікати, шшрити, міркувати, тямити, рахувати, вчити. -

Окрему лексико-семантичну групу в межах вербальних дієслів на позначення дій формують дієслова із значенням переміщення у • просторі та руху, пор.: бігти, бігати, іти, ходити. їхати. їздити, сунута, совати, мчати.

На цих п"ятьох лексико-семантичнвх групах розгорнений аналіз видової співвіднесеності вербальних дієслів із значенням дії. Його доповніть спостереження над видовою корелятивністю непохідних дієслів, що позначають процеси та стани.

Залежно від особливостей реалізації категорії виду вербальні дієслова поділяються на три основних групи: І/ непарновндові, або неспіввідносні за видовою ознакою дієслова; 2/ парновидові, або співвідносні за видовою ознакою в межах еидової пари дієслова;

З/ двовидові дієслова.

Видова непарність є визначальною рисою видової структури вербальних дієслів у сучасній українській мові. Її виявляють дві категорії дієслів: І/ неграничні вербальні дієслова недоконаного виду, які не можуть формувати видових кореляцій; 2/ префіксальні вербальні дієслова доконаного ваду,.що не мають імперфективних форм. Відповідно виділяються одновидові вербальні діє-

слова Еедоконаного виду та одновидові вербальні дієслова доконаного виду.

Одноввдові вербальні дієслова недоконаного виду становлять близько двох третин від загальної кількості безпрефіксних вер-

бальних дієслів недоконаного виду. Це зумовлено, з одного боку, тим, що вероаЛЬНІ дієслова основних і найбільших за обсягом лек-сшсо-семантичних груп, зокрема із значеннями різноспрямованого руху, звучання, звукового вияву, мовлення їа мислення, виражають внутрішньо необмежені, неграничні дії, через що не можуть співвідноситися за видовою ознакою, а з другого - вербальні дієслова недоконаного виду, які за семантичною ознакою виражених ними дій можуть мати кореляти доконаного виду (йдеться про дієслова одно-спрямованого руху -та частину дієслів конкретної фізичної дії), але в сучасній українській мові немає граматичних засобів їх реалізації, оскільки префікси, що приєднуються до дієслів односпрямова-ного руху, надають їм словотвірних просторових значень, а потенційно спроможні виступити в ролі граматичних показників виду префікси дієслів конкретної фізичної дії нерідко зберігають результативне значення.

Парновидовими є ті вербальні дієслова недоконаного виду, які означають дії, спрямовані на досягнення своєї внутрішньої межі, ї які мають засоби вираження граматичного значення доконаного виду. До них належить більшість дієслів конкретної фізичної дії та порівняно невелика частина дієслів на позначення інтелектуальної діяльності лвдини. Основним засобом творення відповідників доконаного виду до дієслів цих лексико-семантичних груп є префіксація. Суфіксація, яка здебільшого супроводжується чергуванням звуків або зміною наголосу, та суплетивізм відіграють другорядну роль, пор.: давати - дати, сідати - сісти, лягати - лягти, брати - взяти, ловити - піймати.

Типовим граматичним перфективатором цих вербальних дієслів є префікс по-. Про його суто граматичний статус, на думку більшості аспектологів, свідчить відсутність вторинних імперфективів у дієслів доконаного виду з цим префіксом, пор.: шити - пошита,

молоти - домолоти, молотити - домолотити, будувати - побудувати. рахувати - порахувати, многити - ломгохити. Друге місце посідає префікс з-/зі-,с-, за допомогою якого утворюються кореляти доконаного ваду до дієслів конкретної фізичної дії, пор.: сукати -зсукати, ткати - зіткати, пекти - спекти, доїти - здоїти, нищити - знищити, рубати - зрубати. Префікс на- через стійкий характер свого просторового значення досить рідко вживається як засіб граматичної перфективації вербальних дієслів цих лексико-семантич-них груп, пор.: малювати - намалювати, креслити - накреслити, гасати - написати, вчити - навчити (дітей читати). Слід заувагпти, що деякі з цих дієслів не корелюють за видовою ознакою, якщо виражені ними дії визначають професійне заняття лвдини, пор.: Він будує (Він - будівельник), Вона в"яле (Вона - в"язальшщя), Вона тче (Вона - ткаля), Він пише (Він - письменник). Він малює (Він -художник).

Кілька префіксів, зокрема в-/у~, за-, ви-, при-, роз- та інші, у структурі вербальних дієслів конкретної фізичної дії та інтелектуальної діяльності лодине десемантизуються зрідка, утворюючи префіксальні видові пари переважно для деяких їх ЛСВ, пор.: красти - вкрасти, бити - вбити ("позбавити життя кого-небудь"), бити - забити (свіжої олії), різати - зарізати ("убивати на м"ясо свійських тварин або птахів1), топити - витопити (у печі, грубці), готувати - приготувати (обід, вечерю), фасувати - розфасувати.

Поза процесами десемантизаці ї перебувають префікси над-, о—/об—, пере-, перед- та під-.

Вважаємо, що в Словнику української мови безпідставно об'єднані у видову пару дієслова звучання і утворені від них за допомогою префікса про- дієслова доконаного виду типу кукурікати -прокукурікати, дзюрчата - продзюрчати і под., тому що дієслова

звучання, виражаючи неграничні дії, взагалі не можуть корелювати за видовою ознакою, а префікс про- надає їм значення цілісної одноактної дії, що зближує його з суфіксом -ну- однократних дієслів, пор.: кричати - крикнути і кукурікати - прокукурікати.

Вербальні двовидові дієслова представлені дієслівними основами іншомовного походження, оформленими на ґрунті сучасної української шви за допомогою суфіксів -ува-, -1зува-/-изува-, -іру-ва-/-ируза-, -фікува-, пор.: абсорбувати, акредитувати, атестувати, експропріювати, амортизувати, акліматизувати. нуліфікувати. Вони характеризуються відсутністю морфологічного вираження граматичних значень доконаного та недоконаного виду, обмеженістю дії тенденції до префіксального виранення евдових відмінностей.

Лексико-сешнтичні групи вербальних дієслів із значенням дії мають свої особливості і в сполучуваності з префіксами як реалі заторами граматичної та словотвірної функцій, що спричинилося до різних параметрів їх граматико-словотвірної перфектива-ції. Найактивніше поєднуються з такими префіксами дієслова декси-ко-семактячної групи із значенням руху, переміщення в просторі, передусім дієслова односїіршгованого руху, до яках належать іти, їхати, бігти, летіти, лізти, котити, ринути та ін. Це пояснюють сумісністю їх значень з локят^вними значеннями первинних префіксів Рг-/у~»Уві-. ви-, від-, з—/зі—,с—, за-, до-, на--, над-, о-/об-, під-. Утворені від дієслів односпрямованого руту префіксальні дієслова доконаного виду вирізняються своєю виразною локативною семантико?, і тим, що воші не наділяться в сучасній аспектологі ї В окрему спосіб ДІЄСЛІВНОЇ дії.

Тривалий, неграничний характер дій, які виракають дієслова різвоспрямованого руху, спричинився де поєднання їх з префіксами, які передають обмегу вально-т ееторальні значення. Вони зумови-

- ІЗ -

ли домінанту часових, або фазових, способів дієслівної дії, до яких належать одновидові префіксальні дієслова доконаного виду починального способу дії, що об"єднує дієслова з префіксом за-, який визначає початкову фазу дії (забігати, заходити, засовати), обмежувального способу дії, що охоплює дієслова з префіксом по-, який обмежує дію коротким проміжком часу (побігати, походити, політати), тривало-обмежувального способу дії, до якого належать дієслова з префіксом про-, що вказує на обмеження дії певним відрізком часу (пробігати, проходки, пролітати) та фінітивного способу дії, який представляють дієслова з префіксом від-, що визначає кінець дії як наслідок її повної вичерпаності (відбігати, відходити. відлітати).

Високою активністю відзначаються також і префікси з кількісними значеннями, з якими дієслова різноспрямованого руху утворкн ють два способи дієслівної дії - багатократний, який репрезентують одновидові дієслова доконаного виду з префіксом попо- (подобі гати. попоходити, попоїздити, поповозити), та розподільний (дистрибутивний), що об"єднує одновидові дієслова доконаного виду з подвійними префіксами (повходити, повиходити, позаходити, попідходити. попереходити).

Характерно, що в процесах граматико-словотвірної перфектива-ції дієслів руху префікси із спеціально-результативними значеннями використовуються обмежено.

Граматико-словотвірна перфективація дієслів лексико-ееман-тичної групи із значенням звучання, звукового вияву істотно не відрізняється від граматико-словотвірної перфективації дієслів різноспрямованого руху, що зумовлено насамперед неграничним, тривалим характером виражених ними дій. Одновидові дієслова доконаного виду мають однаковий набір часових способів дієслівної дії з тією лише відмінністю, що дієслова звучання з префіксом за- по-

сідають домінантне місце в межах починального способу, пор.: завити. закурлккати, застогнати, забряжчати, зашипіти. Спільним для них є і кількісний багатократний спосіб дієслівної дії (пор. поповити, попоревіти. попостогнати, попогрюкати). а також те, що вони обмежено поєднуються з префіксами, які виражають спеціально-результативні значення. На відміну від дієслів різноспрямованого руху дієслова звучання не можуть сполучатися з подвійними префіксами.

Дієслова лексико-сеїлантичної групи із значенням мовлення, мислення та інтелектуальної діяльності лвдини за сполучуваністю з префіксами досить неоднорідні. 3-поміа них виділяється підгрупа дієслів мовлення, семантична спільність яких з дієсловами звучання спричинилася до подібності процесів їх граматико-словотвір-ної перфективації, яка виявляється у сполучуваності з префіксами, які виражають обнежувахьно-темпоральні значення, та префіксом по-по— виразником кількісно-темпорального значення. Але дієслова підгрупи мовлення нєодноткпні за своїми семантико-стилістичними характеристиками, що надає процесам перфективації з участю цих префіксів певної специфіки. Дієслова підгрупи із значенням мислення та інтелектуальної діяльності людини поєднуються переважно з префіксами, які передають спеціально-результативні значення, зокрема різні вида кількісно-результативних та дистрибутивно-результативних значень, на основі яких виділилися однойменні способи дієслівної дії. Широкий спектр спеціально-результативних значень реалізують префікси з двома дієсловами мовлення - говорити і балакати, пор.: вговорити, виговорити, вибалакати. відговори-ти, заговорити, забалакати, наговорити, набалакати, оговорити. обговорити, переговорити, перебалакати, підговорити, розговорити.

Специфіку граматико-словотвірної перфективації вербальних дієслів конкретної фізичної дії визначає використання префіксів

із спеціально-результативними значеннями, що зумовлено семантичною особливістю цих дієслів: вони позначають дії, які чинить насамперед лвдина, рідше - інші живі істоти з метою створення чого-небудь, досягнення певного результату або, навпаки, знищення того об"єкта, на який вони спрямовують свої дії. Результативне значення цих префіксів невіддільне від таких словотвірних значень, як фінітивне, кількісне, кумулятивне.дистрибутивне та просторове.

На їх основі дієслова із значенням творення, різних видів трудової діяльності лвдшш сформували групу спеціально-результативних способів дієслівної дії, до якої ввійшли фінітивно-результативний спосіб дії, що об"сднує дієслова з префіксом до- (дов"язати. дошити. доплести). нагромадаувально-результативний спосіб дії, який репрезентують дієслова з префіксом на- (наварити, напекти, наліпити). дистрибутивно-результативний спосіб дії, який утворюють дієслова з префіксами по-, об-, пере- (поварити, попекти, обліпити, обвішати, перепрати, перетесати), інтенсивно-результативний спосіб дії, який представляють дієслова з префіксами пере-, про- та у- (переварити. перепекти, просмажити, пропекти. уварити, усмажити), сумарно-результативний спосіб дії, до якого належать дієслова обшити. обіпрати й под., та просторово-результативний спосіб дії, що охоплює дієслова з префіксами з-/о-,в-/у-, при-, від-, об-, роз-та ін. (зв"язати. зліпити.сплести, вкрутити, вплести, ув"язати. прив”язати.приплести. відв"язати.відкрутити.відліпити, обстругати, обтесати, розкачати, розорати, розплести).

Серед спеціально-результативних способів дієслівної дії, утворених від дієслів, ...що ■ виражають дії, які спрямовуються на об"єкт з метою його руйнації або повного знищення, основна роль належить дистрибутивно-результативному, до складу якого входять дієслова з префіксами по-, пере-, ви- : побити. порізати, потоп-

тати, перебити, перерізати, перетоптати, вибити, вирізати, витоптати. Так само широко представлений і просторово-результативний спосіб дієслівної дії, пор.: відірвати, відтоптати, обідрати. обкусати, пробити, прогризти, розбити, розідрати, розрвати й под. Кількісно поступається перед ними фінітивно-результативннй спосіб дієслівної дії, до якого належать переважно дієслова з префіксом до-, пор.: добити, дорізати, дотоптати.

Ддя вербальних багатозначних дієслів, які становлять більшість, характерна видова неоднорідність ЛСВ, тобто в одній дієслівній лексемі поєднуються парні й непарні за видовою ознакою ЛСВ. Це зумовлено тим, що вони представляють неоднакові типи лексичних значень, які розрізняються за семантичною ознакою гра-ничності/неграничності дії, а також за іншими ознаками, зокрема за стилістичними характеристиками, ступенем поширеності тощо, які більшою або меншою мірою впливають на їх видову співвіднесеність.

Співвідношення між парновидовими й одновидовиш ЛСВ у багатозначних вербальних дієслів має асиметричний характер. Якщо вони корелюють за видовою ознакою в межах одного ЛСВ, то тоді їх одно-видові ЛСб переважають над парновидовими. Так, наприклад, у Пятизначного дієслова шити граничним є лише одно значення - "виготовляти одяг, взуття і т.ін., з'єднуючи його частини нитками", на основі якого воно співвідноситься з корелятом доконаного виду пошити. утвореним за допомогою префікса по-. Чотири його ЛСВ виражають такі дії, які не спрямовані на досягнення своєї внутрішньої межі, що унеможливлює видові кореляції дієслова шити на рівні цих неграничних лексичних значень. Коли ж багатозначні вербальні дієслова формують видові пари у межах двох і більше своїх ЛСВ, то тоді їх парноввдові ЛСВ здебільшого переважають над одновидовими. Прикладом служить видова структура шестизначного дієслова писати, яке корелюе з дієсловом написати на основі чотирьох своїх ЛСВ, а

саме: І/"зображувати на папері або іншому матеріалі графічні знаки", пор. писати - написати (літери); 2/ "повідомляти про що-не-будь у пресі", напр.: Про цей випадок писали (написали) всі газети; 3/ "складати і записувати який-небудь текст", пор. писати -написати (сценарій); 4/ "створювати твір живопису", пор. писати -написати (автопортрет). Два ЛСВ дієслова писати, які виражають значення "займатися літературною діяльністю, бути письменником" та "ВОЛОДІТИ ПИСЬМОМ якої-небудь мови", 8 0ДН0ВИД0В2Ш, пор.: Він пише вірні; Іноземець читає й пише по-українському.

Видова структура шестизначного вербального дієслова мазати характеризується не лише переважанням парновидових ЛСВ над одно-видовими, а й тим, що воно співвідноситься з різними префіксальними відповідниками доконаного ваду не тільки на рівні кожного ЛСВ, а й у межах того самого ЛСВ, пор.: мазати - помазати (рану йодом), мазати - помазати (хату валком), мазати - намазати (печатку чорнилом), мазати - замазати (одяг), мазати - промазати (промахнутися під час стріляння).

Повна видова співвіднесеність багатозначних вербальних дієслів спостерігається духе рідко, напр, дієслово питати.

Семантичну структуру двозначних вербальних дієслів представляють переважно пряме лексичне значення і похідне від нього переносне значення, яке успадковує здебільшого властиву базовому пря.-мому лексичному значенню граничність дії. Саме тому такі двозначні дієслова зрідка залишаються поза видовою співвіднесеністю в межах свого переносного значення, для них не характерна видова неоднорідність ЛСВ, пор.: зорі меркнуть і зорі померкли, мрії меркнуть і мрії померкли .

У другому розділі "Видові кореляції відіменних дієслів" на тлі непохідних дієслів встановлено особливості видової співвіднесеності відсубстантивних та відад"єктнвних дієслівних основ.

Відіменні дієслова вживаються передусім як назвн дій та процесів, значно ріділе - станів. Значення дії виражає переважна більшість відсубстантивних і порівняно невелика частина відад"єктивних дієслів. Відсубстантжвні дієслова із значенням дії передають насамперед різні вида діяльності людини. Проте похідний характер таких дієслів сщшчшшвся до того, що їх зручніше диференціювати за словотвірними типами, тобто за словотворчими афіксами як виразниками певних словотвірних значень. Так, серед відсубстантивних дієслів на позначення різних видів трудової діяльності лвдини виділяється кілька синонімічних словотвірних типів з суфіксами -уоа-, _и-ннча-, -ствува-, що виражають словотвірне значення "бути кимсь за професією, видом занять тощо" (пор. лісникувати, директорувати, вівчарити, саботажничати, акторствувати), а також дієслова з суфіксом -ува-, що передають значення "займатися діяльністю, визначеною твірною іменниковою основою" (пор. меценатствувати, кри-тиканствувати, вільнодумствувати).

До відсубстантивних дієслів конкретної фізичної дії належать утворення з суфіксами -ува-, -а-, -ізува-/-изува-, що виражають словотвірне значення "покривати зверху або обробляти тим, що визначено твірною іменниковою основою” (бальзамувати, солити, бактеризувати), а також дієслова з суфіксами -ува-, -и-, -а-, -ірува-/ -ирува-, що передають словотвірне значення "діяти, обробляти за допомогою засобу, знаряддя, визначеного твірною іменниковою основою" (боронувати, свердлити, пиляти, драгірувати).

Відсубстантивних дієслів звучання, на відміну від вербальних, зовсім мало. Вони утворені за допомогою суфіксів -а-, -і-, -и-, що передають словотвірні значення "видавати, створювати те, що визначено твірною іменниковою основою" (кричати, свистіти, сигналити) та "створювати, видавати звуки, сигнали тощо за допомогою інструмента, названого твірною іменниковою основою (сурмити, дуді-

ти, трембітати).

Із значенням дії вживаються лише ті відад"єктивні дієслова, які виражають словотвірне значення "робити що-небудь якимсь за ознакою". До них належать дієслова з суфіксами -и-, дії яких спрямовані на зміну кольору об"етта (білити, чорнити, синити). та ■ -ізува-/-изува-, дії яких можуть змінити будь-яку ознаку об"єкта (стерилізувати, стабілізувати, модернізувати). Значно частіше це словотвірне значення виражають префіксально-суфіксальні відад"єк-тиені дієслова, утворені за допомогою суфікса -и- і різних префіксів (випорожнити, удосконалити, збагатити, подовжити, підвищити).

На позначення процесів вживаються передусім відад"єктивні дієслова з суфіксами -і-, -ну-, що мають словотвірне значення "ставати, робитися якимсь за ознакою" (біліти, дрібніти, крижаніти, глухнути, худнути) та з суфіксом -а-, що передає словотвірне значення "ставати, робитися якимсь за ознакою в більшому ступені її вияву” (важчати, вищати, глибшати, тоншати).

Статичну ознаку передають відад"єкгивні дієслова з суфіксами -ува-, -а-, що виражають словотвірне значення "бути таким, як визначено твірною прикметниковою основою" (хитрувати, гордувати, скромничати), та суфіксом -і-, що має словотвірне значення "виділятися певною ознакою" (біліти, чорніти, кругліти, горбатіти). Зовсім небагато відіменних дієслів позначає психічний або фізичний стан людини (сумувати, морозити) та стан природи (дощити, хмарити).

Потенціал засобів творення відповідників доконаного виду до відіменних дієслів недоконаного виду менший, ніж у вербальних дієслів, бо цю граматичну функцію виконують лише префікси. Але відіменні дієслова мають свою специфіку у використанні засобів видової корелятивності, яка зумовлена їх словотвірною структурою. Вона виявляється в тому, що від префіксально-суфіксальних та префік-

сально-суфіксально-постфіксальних відіменних дієслів з суфіксом -и- доконаного виду співвідносні форми недоконаного виду утворюються за допомогою суфіксів імперфективації. Отже, відіменні дієслова беруть участь у формуванні перфективних та імперфектившх видових кореляцій на першому ступені видотворення.

За особливостями реалізації категорії виду відіменні дієслова так само поділяються на три групи: І/ непарковидові, або не-співвідносні за видовою ознакою дієслова, які об"єднують дві підгрупи: а/ одноввдові дієслова недоконаного виду; б/ одновидові дієслова доконаного виду; 2/ парновидові, або співвідносні за видовою ознакою дієслова; 3/ двовидові дієслова.

У сучасній українській мові налічується близько шестисот відіменних дієслів, які вживаються лише із значенням недоконаного виду, причому домінанта належить відсубстантивним, яких нараховується майне п"ятсот. Видова непарність цих дієслів зумовлена передусім неграничним характером дій, процесів та станів, які вони виражають. До них належать відсубстантивні дієслова на позначення різних видів діяльності людини, що передають словотвірні значення "бути кимсь за професією, видом занять" (столярувати, чабанити, посереднкчати) та "займатися діяльністю, визначеною твірною іменниковою основою" (доброчинствувати. опікунствувати). відсубстантивні дієслова звучання (кричати, свистіти, шуміти). мовлення (бесідувати, дискутувати), мислення (думати, мислити), із значенням стану лвдини (сумувати,пан і кувати) та природи (хуртовинити. весніти), а також відад"єктивні дієслова, що виражають статичну ознаку (слабувати, хитрувати, сіріти (вдалині).

Відіменних дієслів, які вживаються лише у формі доконаного виду, небагато. Статус одновидових дієслів доконаного виду мають тільки ті відіменні утворення, що вербалізовані за допомогою суфікса -і- й різних префіксів,які виражають словотвірні значення

"стати якимсь за ознакою" (збуденніти. знерухоміти, закуддатіти) та "уподібнитися до когось за якоюсь ознакою" (збюрократіти, змішані ти).

У системі відіменних дієслів недоконаного виду співвіднесеність за видовою ознакою найпослідовніше виявляють відад"єктивні дієслова із словотвірними значеннями "ставати, робитися якимсь за ознакою у більшому ступені її вияву" та "ставати, робитися якимсь за ознакою", тому що вони передають процес становлення ознаки, який має граничний характер. Основним засобом їх граматичної перфективації є префікс по- (пор. тоншати - потоншати, дорожчати - подорожчати, червоніти - почервоніти, старіти - постаріти, добріти - подобріти), а на рівні другого процесуального значення цю граматичну функцію виконує також префікс з-/с- (пор. непритомніти - знепритомніти, трухлявіти - струхлявіти), що нерідко спричиняється до функціонування дублетних форм доконаного виду (пор. жовкнути - пожовкнути, зжовкнути: м"якнута - пом"якну-та, зм"якнути, лагідніти - полагідніти, злагідніти).

Семантична ознака граничності властива також відад"єктивним дієсловам дії, що виражають словотвірне значення "робити якимсь за ознакою (кольором)", у межах якого вони корелюють з перфекти-вани, утвореними за допомогою префікса по-, пор. білити - добілити. білувати- побідувати, синити - посинити.

З префіксами по- та з-/с- як виразниками граматичного значення доконаного виду гранично зблизилися у структурі небагатьох відад"єктивних дієслів із значенням становлення ознаки на рівні одного або всіх ЛСВ префікси о- та за- (пор. німіти - оніміти, заніміти; костеніти - окостеніти, закостеніти), але повністю не десемантизувалися, бо префікс о- вказує на повноту набуття певної ознаки її носієм, що лов"язано з його просторовим значенням, а префікс за— на завершення процесу набуття ознаки її носієм, що

- 22 -

зумовлено його темпоральним значенням.

Видова корелятивність відсубстантивних дієслів представлена обмежено, бо серед них зовсім небагато тих, які означають граничні дії. Граматичними перфективаторами граничних відсубстантивних дієслів так само, як і відад"єктивних, є префікси по- та з-/с-, але вони характеризуються значно меншою послідовністю вживання, що зумовлено неоднотипністю словотвірної та семантичної структури цих дієслів. Префікс по- послідовно реалізує свою граматичну функцію лише з тими із них, які виражають словотвірне значення "покривати зверху, обробляти тим, що визначено твірною іменниковою основою", пор. крохмалити - покрохмалити, вощите - повощити. фарбувати - пофарбувати. У префікса з-/с- не простежується якась чітка залежність його десемантизації від типу словотвірного значення, про що свідчать поодинокі видові пари, пор. чарувати - зча-рувати. братати - збратати, корчити - скорчити.

Потенціал префіксів з граматичною функцією відсубстантивних дієслів останнім часом активно поповнюється за рахунок тих, що сформували префіксальні видові пари з первісно двовидовиш відіменними дієсловами. До цього спричинилася загальна тенденція до префіксального вираження видових відмінностей у системі двовидо-вих дієслів. Найвищу продуктивність мають нові десемантизовані префікси за-, з—/с— та про-, пор. кодувати - закодувати, реєструвати - зареєструвати, шифрувати - зашифрувати. Фокусувати - сфокусувати. пікірувати - спікірувати, аналізувати - проаналізувати. контролювати - проконтролювати.

Параметри граматико-словотвірної перфективації відіменних дієслів значно вужчі, ніж вербальних, тому що загал відіменних дієслів поєднується з одним-двома, рідше - трьома префіксами з граматико-словотвірною функцією, тоді як переважна більшість вербальних дієслів - з десятьма і більше префіксами. Активніше пер-фективуються відіменні дієслова, які виражають граничні дії, спря-

мовані на об"єкт. З ними поєднуються переважно префікси, які вказують на неповний або надмірний вияв дії, а такс® ті, що надають їм дистрибутивно-результативного та інтенсивно-результативного значень. Неграничні відіменні дієслова приєднують здебільшого префікси з обмежувально-темпоральною семантикою.

Відіменних багатозначних дієслів порівняно небагато, загал становлять одно- та двозначні дієслова. Багатозначні відіменні дієслова так само, як і відповідні вербальні, мають неоднорідну видову структуру, але в ній інше співвідношення між парновидови-ми й одновндобими ЛСВ: одновидові переважають над парновидовими

лев.

У плані видової неоднорідності специфіку заявляють двозначні відадЧєктзвні дієслова, у семантичній структурі яких поєднуються граничне пряме лексичне значення, яке вказує на процес становлення ознака, і переносне лексичне значення, що передає неграничний стан предмета, який конкретизується як "виділятися певною ознакою” пор. біліти - "ставати білим" і біліти - "виділятися білим кольором"; горбатіти - "ставати горбатим" і горбатіти - "виділятися горбатою формою? На рівні першого ЛСВ такі дієслова завжди є пар-новздобими (пор. біліти - побіліти - "стати білим", гобатіти -згорбатіти - "стати горбатим"), у межах другого ЛСВ не корелюють за видовою ознакою. Парновидовими обидва ЛСВ відад"єктивних дієслів бувають тоді, коли перлий із них вказує на становлення ознаки в безпосередньому її вияві, а другий - на вияв цієї ознаки чим- або ким-небудь за подібністю, схожістю, пор.: дрібніти - по-дрібніти - "ставати дрібним щодо величини, розміру" і дрібніти -подрібніте - "втрачати значення, важливість".

У висновках узагальнено результати проведеного дослідження. Відзначається, зокрема, що параметри граматичної перфективацх ї у вербальних і відіменних дієслів в основному збігаються, хоч від-

ад"єктивні дієслова послідовніше утворюють префіксальні видові кореляції, що визначальною рисою видової структури дієслів обох генетичних груп є їх видова непарність, оскільки дві третини дієслів не співвідноситься за видовою ознакою.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Особливості префіксального вираження видових відмінностей у системі двовидових дієслів // Мовознавство. - 1996. - № 2-3. -С. 60-63.

2. Категорія виду в сучасній українській мові //Українознавство і гуманізація освіти : Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Дніпропетровського університету, 19-21 травня 1593 р. - Дніпропетровськ, 1993. -С. 89.

3. Відіменні дієслова в поемі Т.Г.Шевченка "Тарасова ніч"// Другі Шевченківські читання, присвячені 150-річчю "Заповіту" і 155-річчю "Кобзаря" : Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції, 22-23 травня 1995 р. - Переяслав-їмельницький, 1995,-С. 84-86.

4. Роль дієслівного виду в поезії Олега Князенка // Тези всеукраїнської наукової конференції "Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності й культури*! 21-23 вересня 1992 р. - Переяслав-Хмельницький, 1992. - С. 177-179.

5. Префіксовані дієслівні основи в поезії Т.Осьмачки "Лист"// Творчість і доля Т.С.Осьмачки в контексті українського письменства XX століття : Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої ІОО-річчю від дня народження Т.С.Осьмачки, ІІ-ІЗ травня 1996 р. - Черкаси, 1995. - С. 89.

Chuban Т.V. The peculiarities of verbial acpectual correlation in Modern Ukrainian.

Dissertation for the Candidate's degree in philological sciences, speciality 10.02.01 - Ukrainian language. Institute of Ukrainian language NAS of Ukraine, Kyiv, 1997.

The dissertation presents a comparative analysis of aspectual correlation of verbs of two genetic typies - underіvat іve and derivated from nouns. The common and different features of aspectual stracture of verbs of this typies are ascertained, the limits of their grammatical and grammar-derivative perfect іvatі on are determined.

Чубань ToB. Особенности видовой соотносительности глаголов в современном украинском языке.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык, Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 1997.

В работе проведен сопоставительный анализ видовой соотносительности глаголов двух генетических груш - непроизвольных и отыменных. Установлены общие и отличительные черты видовой структуры этих глаголов, определены параметры их грамматической и гракматико-словообразователыгой перфективапди.

Клшові слова: категорія виду дієслова, доконаний вид, недоконаний вид, видова співвіднесеність, вербальні дієслова, відіменні дієслова, граматична перфективація, граматико-словотвірна перфективація.

Підписано до друку 04.01.97р. Формат 60x84/16.

Ум. друк. арк. 1,0. Обл.-вид. арк. 1,0.

Тираж 100. Зам. 5.

Відділ оперативної поліграфії Центру “Міжнародна освіта” 227-12-75, 227-37-86