автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.08
диссертация на тему: Подтекст литературного творчества

Полный текст автореферата диссертации по теме "Подтекст литературного творчества"

m

АКАДЕМ1Я НАУК YKPAÏHH 1НСТИТУТ Л1ТЕРАТУРИ Ш.Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Матчук АллаЛеонщшна

П1ДТЕКСТ Л1ТЕРАТУРНОГО ТВОРУ СлЕщальшсть 10.01."08. - теорш лггератури

Автореферат дпсертащ! на здобутм наукового ступепя кандидата фшолопчвих наук

Kbîb - 1993

Робота виконана 7 в1дд!л! теорЛ л!тератури Институту л}тератури 1м. Т.Г.Шевчанка АН УкраХт

Науковий кер1вник - доктор ф!лолоНчних наук

В.С.'Брвховецький

0ф1ц1йн1 опоненти - доктор ф1лолог1чних наун

О.С.Чирков, - кандидат ф1лолог{чних нау] «Л .Целов

Пров ¡дна установа - Чершвецышй державний

ушверситег 1м.С.А.Федько1 «

• Захист в{дбудетъта " ■ 1993 р. на

зао1данн! спецхел{зовано1 вчено! ради Д 016.35.01 лри 1нсткт} л1тератури 1м. Т.Г.Шевченка АН Уираши /252001, К«в, вуя. Грушевського, 4/.

3 дисертацхею ыожна однайомитись в науковЗй б1бл!отец1 •1нституту л!твратури.

Автореферат роз!слано

• Биений секредар ' I р

Актуальность досл1дяення. Культура усного I дисенного сдьлкування людей передбачае можливхсть /а нередко I необхгднгсть/ непрямого пфэрмування, коли сгивбеехднику, або читачу "дають зрозу)«ти" те, що мветься щ уваз1, шляхом "тонких", "туманних" чи "прозорих" натякгв, виражених у форм ргзноманхт-ик недоювок, загадкових багатозначностей, прислгв"1в чи приказов I 1Н.

Для дум к з подвгйним зыхстом ужа в гсторичго вхдцалещ час и 1снували образно в и ражен I назви типу "теша вода во обла-пех", "напустити туману", "закидати вудку", "кидати камхнь в чийсь город", щр безуыовно були синогйьпчними вгдповгдниками сучасного поняття "пгдтекст".

• У форм1 сакраментально-загадкових образних символ: в традиций на передбачали наблрт.ення фатальних подхй жерш, оракули, Ц1-ф! I х пророки. Прикладом останнього е "Апокмппсис" 1оанна Богослова,

Зпдао з еЕангельськю-'И текстами 1сус "говорив з народом притчами" I "без притч не розковляв з ним" /Матф., ХП; 34/, оскхльки в "притчах - таемнжп Царства Божого" /Марк, 1У; II/.

Вже за чзсхв написания байок Езопа, поезгй Сапфо г поеми "Слово о полку 1гор8В1М" гайвидатнш1 майстри художнього слова надгляють деяких геро'1в здатнхстю непрямого висловлення думок, пр е одним з найбгльш складаих { творчо результативних прийомгв донесения до читача квгнтесениН авторськог мислх на ргвнх гли-бинних сыислових пластхв /тобто в пхдтекстх/,

Лхтературна практика викеристання подтексту протягом усього историчного перходу спричиняла можливхсть виникнення необмежено! кхльност! рхзноманхтних фггуральних, логхко-емонхйних I формаль-них способхв його вираження /див. с.11-14 автореф./.

Але як лгтературна проблема феномен гидтексту ф:гурув з початку 19 СГОЛ1ТТЯ, хоч значения наукового термхну слово "пгд-текст" набувае лише з друго1 чверт1 20 столгття.

В останн} десятирхччя гнтерес учених до проблеми п{дтексту помгтно зроетае. Бхлыисть лттературознавшв' виевхтлюе проблему прихованого смислу або в абстрактно-теоретичному план1, або На ргвн! узагальнення погльдгв окремих дослхдникхв, висловлених ними щодо пгдтексту конкретних творгв того чи гншого автора /див. с.7-8 автореф./. Проте системно-концептуальний п1дид до вивчення художнIX I публгиистичних ф.ункшй потаемного смислу та способгв його вираження перебувае на с_адд1 свого становления. А ие не сприяе розвитку теор11 п1дтексту, потенглйно затруднгое практичн! можливостг його бикористання.

В1дсутн:сть иШоного кониептуально-теоретичного обгрунту- . вання явикл подтексту в сучаснгй науш зумовила актуальнгсть вибрано'х н<~..и теми дисерташйного доелгдження.

Предмет доелгдження - пгдтекст художнього та публг-цистичного твору.

О б " е к т наукового анал1эу - лоГ1чний та емоохйний р13-новиди прихованого смислу.

Мета дисертаигйно'1 роботи - визначати джерела, сутщсть, механгзми I фунмиональнг характеристики пгдтексту.

Реалгзаихя поставлено: мети передбачае роэв"язання таких з а в д а н ь:

- з"яс.увати особливостг еволюш! теоретичних поглядгв на проблему глибинного зьисту;

- проаналхзувати його роль г значения в лгтературному творг;

- охарактеризувати способи вираження пгдтексту I особливостг його розу).чння.

Г I п о т е з 8 доел1д'лення. Шдтекст як лоточка категория -не результат штелектуалы-ш сп1втворчостг автора й читача, коли перший - опсобамц непрямого висловлюэання фэрмулюе нормативно (пстку л1тературну"задачу", а другий - одеркуе мок-ливгсть аналгтично збагнути глибинну сутщстъ "скаганого неоказании".

Методологхчну основу дослгдження складають ф1-лософськг категорг'г:

а/ мокливо1 сеыантичкох невхдповгдност! значения 1 с м и с л у висловлювання'автора або його персонажа;

б/ фунипонально1 взаемообумовленостх зкцсту та форми в я1-тературному творг.

М е т о д и дослгдження:

1. Аналгз I систематизетя наявних теоретичних В1 домоете,! про п^текст.

2. Вивчення функгнональних особливостей пгдтексту у в1тчиэ-нянгй та гаруб!жн1й класигп.'

3. Пор1вняльниЯ аиал!з ролг I значения пгдтексту в художтх творах I в публхдастии!.

4. Анкет.ування читач{в П{ дтг{тково-юнапького вгку з метов виявлення IX моклизостей уов1домлюзання п1дтекстових думок автора /в залекност! вгд динам1ки оевттнього й вдового иеноу/. '

Наукова новизна доелгдження полягав в спроб{ дослЦника шляхом пор1вняльно-анвл1тичного пг ©соду до проблеми п1дтексту з"ясу-вати оообливоот{ його, детерм?нант, механ1зы:в 1 спосаб{в об"5кта-

в л!тературному твор!; э опрагяованн! тестовой методики екоперкментального вивчення оообливоотей адекватного 1 неадекватного розум!ння приходного а^сту.

Апробаигя робота. Матергали досшдження допов1да-лись нь обласних ['¿квузг вських науково-практичних конференциях

"В.А.Сухомлинськкй - видатний педагог-новатор" 1 "А.С.Макаренко-видатний педагог-новатор" /Рхвне, 1988/; на областей нзуково-ме-тодичнхй конференцП, присвячен1й 125-рх:ччя з дня народаення Ы.Ы.Коотбинського /Черн1г1в,1989/; на республхканськхй 1«жв.уз1в-ськхй науково-практичнхй конференпН "Л1тературно-еусП1льна дгяль-игсть М.О.Ост^овського 1 сучаснхсть" ЛЧвне, 1989/; на науково-ме-тодичнхй конфереНтй1 "'Гормування I становления сучасного вчителя" /РхвнеДЭЭО/; на республ1канськ1Й мшвузгвсьмй науково-практич-Нхй конференцН "Використання спадщини повйрнутих I забутих д{Я-чхв науки та культури в навчальному прс.^сх педагоггчного вузу та школи" /Рхвне,1991/. Дисертагця обговорювалась на засцданнг кафед-ри евхтовох лгтератури Ргвненського державного педшституту. По тем1 дисертаиГх надрукопано 10 робгт /2 з Них - у сшвавторствх/.

На захист виносяться такт положения:

1. Л1тературний ггёдтекст - важливий спосгб непрямого вира-гкення авторськох мислг в релгНйних, худоиих та публхиистичних текстах.

2. Теореткчке обгрунтування про Слеш идтексту в 1сторично-му аспектг характеризуемся як дзтермгнована практикою еволюпхя наукових уявлень про його природу, сутн{сть та комуш кативно-ху-догенг фунтах.

3. 1нфориатквно-художне значения пгдтекоту визначаеться його худояшьою, етико-дипломатичнога, е.моигснальнога, антипенэурною I с."ксло т рапсфо рыуючоы риллго.

4. Основнг способи об"бктиваглх логгчного та емопхйного подтексту в художнику I публицистичному творг - пе смислове спхвзхдноиення логгчшх I образнкх структур тексту.

5. Текстуальнх нислг, якх складаюгь певцу трудность для ро-аугпшя, мояуть бути або за резани у ваги читача, або усвгдомлюкть-ся ту в план! неадекватного вдогаду на рхвщ псевдопгдтексту.

Структура роботи. Дисертаихя екладаетьея з виту-пу, двох розд1Л1в, виснов!г1п, <ябл4ограф11 I додатку. Обсяг тексту 147 сто р1 гак.

У встугц обгрунтовуеться актуальнхсть теми дисертащх, виз-начаеться наукова новизна дослхдкення, формугаться його отль, зав-дання й гипотеза, характеризуются методологхчна основа, методи дослхдження I особливостх функшональних властивостей пхдтексту, як: полягаоть в тому, що:

а/ за буквальким значениям сл1в автора чи героя його твору може (5ути прихований зовс1м хнший смисл;

б/ за ЗМ1стой эовмннъо репрезентованого образу слхд розу-мгти його вхддалено-асогцативний аналог;

в/ за емощйною експресхею пврооиаяса розпхзнаеться пиле /тнколи за тоналы^стю полярне/ почуття.

В першому роодШ "Теор1я пхдтексту х лхтературна практика його використання", яккй складаеться з двох параграфов, характе-риэуються особливостх розвитку теоретичних поглядхв на проблему приховакого смиолу, анап!зудться роль 1 значения пхдтексту в литературному творЬ

Еволюгля теоретичних поглядхв на проблему пхдтексту /§ I/ розглядаеться нши як хсторично обумовлена логхчна посл1довшсть гаких етапхв:

I. Стиххйне нагромадаення ошночних судань мисйитёл|в мину-юго про непрямг способи усного висловлення.

Наприклад, Горашй Флакк /У1ст. до н.е./ писав у зв"язку а им: "Стислим хочу бути - вксловлююсь туманно".

На думку Пор|>ир1Я /Ист. до н.э./, говорити загадками, коли цумок... бхльше, щж слгв", - означав виражати народну мудрхсть. 'ТДН1 похвали тх, - ввежав Плутарх /1-Пст.н.е./, - хто защсть

- б -

зайвмх с.л1в силкуеться ва допомогою сиывол1В

П. Усв1домлення практичного значения пхдтексту в художньому твс рг.

М.В.Ломоносов пгдкреслював, що "потаемне лякае бгльше, щк очовидне". Г.С.Сковорода позитивно оихншав такий спосгб формуван-ня думки, коли "на поверхнх неправда» а в серединх гстина".

1.Я.Франко видгляв асошавдх як спосгб вираження додаткового сыислу в творчостх Т.Г.Шевченка; Л.Украхнка звернула увагу на невзрбалып способи його об"ективагпх: ь хтслхйськхй прозЬ На думку 0.М.Толстого,Л1тературний "портрет виникае 13 рядкгв, пом!к рядками, помгж словам, виникае поступоБо".

Ш. Усвгдомлення смисловох багатозначност1 абстрактно-симво-лгчного образу франиузышми симЕолхстами, якх гитерпретують його с план} поеткчнох' пол1вар1атквност}, як таемниот, "юшч В1Д якох повинен вхдиукати читач" /С.Маларме/.

IV. Фхлософсько-кониептуальнэ осмисяення М.Метерлп1ком пхд-тексту Драматичного твору в меяах поняття "вторинного /нхмого/ дх слогу", коли "правда наазого хснування... заявляв про себе в мовчанн{" /"Скарб смиренних", 1896/. Апробаихя иього методу здхАснена в п"есах "Та;,), всерздинх", "Сл{тп", "СингП птах" та хн.

V. Збагаченкя Тв&ТраяЬНОI П8Д£Г0Г1КЙ ечонням К.Стан1славсь-кого, В.Немировича-Да!гченко, й.Вахтангова про практичне значения "другого плану" савнхчро'х ролг, тобто 1!хдтексту; коли "пргосовяниа смисл СЛ1В автора доносить до глядача внутрхищ переживания героя, таемгё думки, бажання".

Сучаснх вченх, що аналхэують явице пхдтексту, розглядають його на дяох р1Бнях. Пергпь" - фундаментально-теоретичниЯ, представ-:гн!3! якого з"лсовуить логгчнх дяерела потасмного смислу.

Так, В.Брюховзиъккй Еизначаз феномен тдтексту як "прихоЕання

внутргингй смисл висловлювання, що випливае епгвв!дношекня прямих словесних значень з контекстом ситуашй".

В..\есин характеризуе пгдтекст як потентально можливий умо-висновок, що сам по собг випливае гз сюжетних ситуашй.

Л.П.Дрбласв розглядае лНературний тв{р як систему текстуадь-них суджень, що е логичною основою для потеншальш можливого умовисновку.

Такий пгдагд до феномена прихованого ем}сту з позишй логгки е концептуальною основою нашого дослгдтення природи I спеиифгки прзяву подтексту.

Другий - конкретно-прантичний напрямок дослгджен^я складають роботи,'що з"ясовують, так би мовити, прикладний характер виктрис-тання прихованого смислу.

Ф.Прийма, наприклад, розглядае езопову кову творгв В.Г.Белгн-ського, а О.Дей - полеьпчннй пгдтекст в поем! I.Я.Франко "Моцсей". Психологгзм як джерело еыощйного пгдтексту характеризуе Б.бсхн; лгричниЯ пгдтекст - об"ект дослгдження З.Маянц. Проблем: псевдо-шдтексту присвячуе ряд робхт Д.Урнов.

Авторський щдтекет г його мовно-виражальнг засоби аналхзуе В.Шиприкевич; пгдтекст як глибина тексту - основна тема дослгдаень Т.Сгльиан.

Перспективними е нов! вспекти вивчення подтексту з позишй".

а/ лгнгвгстики, що даерелом додаткового эмхсту вважае полг-Фснтю "мовних знакгв,,якг вживаються для вираження "другого плану" повгдомлення" /I.Гальпергн/; г "активгзашю латентних значень слова" /¡з.Тураева/;

б/ психолгнгвгстики, що характеризуе глибинш-й смисл тексту як йог о другу гнформативнгсть А.Дргдзе 1 гн./;

• в/ фглософи, що аналгзуе гносеологгчний аспект розумхння

пг^тексту, який являе собов "метафорична ргвень тексту" /В.Па-рахонсысий. В.Васильев/.

В дисерташ1 роз.мековуеться сутщсть вяразу "езопова кова" I поняття "шдтекст", яй не е смиеловими етвалентами. Во персе - из лике мовниЯ з а с х б об"ективашг додаткового змхсту, а друге - XI лог1ко-смисловий результат.

В структурно-функшональному плащ пхдтекст - явище багато-факторне, тому можлив1 так1 аспекта класифгкаип його ознак:

1. За способом об"сктивао11 - вербальний I невербальний.

2. Ба 1кформашйнои сутнхстш - логхчний I емошйний.

3. За ступеней складностг - прос .Ил I складний /пхдтекст шдтексту, символ символу I хк./.

4. За парою тр'дносЦв росуьпння - глибинний 1 поверзсновий /очевидкий/.

5. За характером хнтелектуальнох I емошйно'1 активностх чи-тача ■- пхдтекст-сияоггзм, пхдтекст- здогад, пхдтекст-аналопя, П1дтекст-асош&ш я.

6. За об"емними характеристиками пгдтекст диференшюеться (.иров його сП1вв1,дношення з контекстом - в межах шлхсного тексту, його роэдглу, абзацу чи речения /дхапасон/.

Прихований зя1ст як квпиесенцхя аьторсько! мисл1 - завжди пвище детермхнованэ худозшьою, пол1ТИчкою чи етико-дипломатичном нообххднхстю.

Це I обумовило р^эномангтщсть рсльсвих функшй тдтексту /§ 2/, що проявляться як:

а/ мояливгсгь непрямого вир&кення хнформашх негативного смгсту в етичи1й формг /етико-дипломатична роль/;

б/ засгб актив1заи11 мислення читача /дискурсивна роль/;

в/ здатщсть тдтексту передати поетичному образу пейзапш:

лирики багатозначно-фгтасофеьку тональшсть /трансформуюча роль/;

г/ спосгб эробити натяк на можлив1 варханти подальшого роз-витку сюжету /прогностична роль/;

д/ засхб акцентуатп1 худокнього образу, що гндсилюе його емощйний резонанс /емопхогенна роль/;

е/ спосгб приховуэання пол1тичних думок /антииензурна роль/.

У кожного автора в ¿ндошдуальна палгтра апробованих ним прийоьпв пхдтекстового виражання думки х неповторно-оригхнальна спепифоа 1х практичного вико'ристання, що с одн1со 1з основних о з н а к його т в о р ч о I м а н е р л. Про че св1дчить рхзноианхттсть {ндив1дуаяьних способхв алегоричиого вираг.еннг. думки багатьма представниками украхнськох г росгйсько1 класики.

Перенесения образгв х под1й, характерна дня пергоду ирг-паптва, в б1бтайне передовице, "подражатя" староэавхтним пророкам г смиеловий паралелгзм художнгх оимвол1в в укра!нськ1й л^'е-ратур: спостерхгаеться в поезП Т.Г.Шевченка /"Мархя", "Псалми Давидов!", "Великий льох"/.

1ронгчна характеристика персоналцв в комплхментарнгй формх, вставн1 сюжети, еквхвалент тексту характернг для поез11 I прози О.С.Пунтана /"бвгенгй Онегхн", "Каштанська дочка"/.

Дво1ет1Сть образхв як засгб 1х психолог1Чно1 акгтентуаш I /"Герой нашого часу"/, вираження фглософських погляд1в в алего-ричному план1 /"Хмари", "Вгтрило" I 1Н./ - одна з важливих ознак творчостг М.Ю.Лермонтова.

М.Г.Чернишевський використовув опис вщих сновиДнь в зна-ченн1 символхко-прогностичних образов вгропдного напрямку роз-витку 1сторичних П0Д1Й /"Що робити?"/.

IL-етичний взаеморезонанс емопгйного тонуса природного i социального середовища прит&чанний проз! М.М.Кошобинського /net-

Поеднашя гротескно-фантастичних o6pa3iB i курйозно-анекдо-тичного сюжету ми зустрхчаемо в творах М.В.Гоголя "Записки боже-В1льного" та "Hic".

Поглиблюе 3MÎCT тексту за рах.унок антитези моральних Позишй автора i його персонажхЕ Л.М.Толстой.

"Потайний" психолоГ13М, цо грунтуеться на контраст! внутрш-нього самопочуття героя i эвично1 манери його вхдношення до Д1йс-■racTi, - характерна риса оповгдань i п"ес А.П.Чехова.

В рамках конкретного твору деякг письменники використовують MOHocnoci б пскргзного вираження П1дтекстово1 мисл1 /наприклад, роман-фантасмагорхя М.Булгакова "Майстер i Маргарита", фглософська казна ФЛскандера "Крол! та удави" i ïh./.

Характеристика рольерих функшй шдтексту обумовлюз його значения для письменника i читача. Для первого - ие один Ï3 стильо-вих прийомхв досягнення худокньо! мети; для другого - передумова адекзатного розушння хдейного заиислу автора.

У другому роздгл! "Функшональнх характеристики пхдтексту, мехонгзми об"ективаш1 i особливостг його адекватного розумгння" характеризуються типовх способи вираження прихованох" думки в лхте-ратурному текстх ; розкриваеться проблема розущння читачем п1д-тексту, а такой причини, цо з.уыовлюють можливгеть виникнення в свгдомостг читача феномена псевдогцдтексту.

Логгчнийта емоихйний види шдтексту характеризуются спеаи-фхчними механгзмами виникнення i ргзнсмангттстю прикладхв Л1те-ратурного вираження /§ I/.

'•'ехр.щгм виникнення лог!чного хидтексту полягае в тому, що

довгльнг чи ыимов1льн! смислов1 сшввгдноиення текст.уальних еуд-жень, змальованих у творг ситуашй, подгй, образхв, свгтоглядних позишй персоналов е потени{альною передумовою виникнення сило-ггзму, нов1Ьс судаень у формг здогаду чи в грог г дно можливис 1нту1-тивних припущены Наприклад, у твор1 "1 мертвим, : живим, I ненв-ро жденним..Т.Г.Шевченко використав в значенн! епгграфа бхблгйну фразу: "Аще кто речет, яко люблю бога, а брата своего ненавидит, лйжь есть". Назва вгриа г епгграф До нього - ие два поетичних судження, з яких випливае умовисновок-натяк автора на хронхчний дефшит морал1 в суспхльствг пригноблсвачгв { пригноблених.

Способи об"вктивап!1 логгчного пгдтексту в лгте-ратурному твор1 р1зн0ман1тн1. Найбгльш поширеним серед них в сп1вв!дношення: ■

а/ окремих те'кстуальних судаень, якг здатнг наатовхнути уваяного читача на передбачений /або непередбачений/ автором умовисновок;

б/ змгсту основного I вставного сюжетхэ у формг казок, байон, легенд, притч, анекдот{в I ¡¡н.;

в/ смислу заголовка твору I наивного при ньому одного чи дшилькох еа1граф1в;

г/ смислу епгграфа г лейтмотивного судження автора чи його героя.

Типовими способами поглиблення смислу тексту е- перенесения пзрс.онашв твору в хнший худоот-цй прост1р т час /А.Твардовський, "Еасиль Тьоркхнна тону св!Т1"/; смисловз перепентров-к а 31 домих б1бл1йних гстин-стереоияив Д.Шевченко, "Псалмя Лзбидовг"/; сп! ивгдноиення демлькох'символ!чних зиачекь одного образу: Прометей - символ бория прзти язичеських богчв I Прометей -сг.мзол борпя проти колонхэаторгв /Т.Г.Шевченко, ''Кавказ1'/.

Лог1Чний пгдтекст в практиш художнього чи побутового сп1л-курадая нергдко вирагкаеться за допомогою натякгв, що проявляються як:

а/ часткова гнформашя про подг! чи явища /в рамках причин-но-наслхдково! залежносп чи суб"ектно-предикативного зв"язку/; б/ двозначност1 судасень автора чи персонажа; в/ иедомовки автора чи його героя, що активгзують мислення читача;

г/ загадкова багатозначтсть суджень;

д/ орис зовшшгх ознак предметов, що дозволяе автору уник-нути IX назв.

Дкерелом лопчного тдтексту е смисд{ОВ1 протиргччя: слова I вчинку персонажа, значения I смислу його висловлювання, смислу I тону мовлення, оглночного вхдношення автора /або його героя/ до зображуваних подгй I 1Н.

Ос(йльки одна з головних завдань мистецтва - органгзаспя по-чутт1В, то в художщй Л1тератур1, поряд з логгчним тдтекстом, ¿сруе його 1нший рхзновид - емотпйний П1дтекст, коли за певною експрес1ею сп1вбес1дника чи персонажа криеться переживания зовсхм ушлого зм1сту. Ця думка спгвзвучна з такими поетичшши рядками Л.Костенко:

На вулии! - я чую кр1зь В1Кно -СМ1еться ж:нка штучним см1Хом. Мабуть, 1й сумно...

Емои1йний П1дтекст найчастше виражааться у формг а с о -и 1 а и I I /за сушжщств, за контрастом, за шдабнгстю/, шля-хоу подвитого чи метафоричного поргвняння, уособлення як результату перенесения антропоморфних якостей на образи живо* г неживо'1 • дрироди.

Згаданий pi эно вид шдтексту нергдко сприймазться читачем в межах поняття "синестез1я", коли худржнхй образ створюоться на pfBui зорових i смакових в{дчутт1в /ВЛванов, "Кольоров! В1три", 'Толуб{ пгоки"/.

Концентрованою формою емоихйного п{дтексту нергдко бувае психологгзм, Коли автор:

- передав внутргингИ стан героя шляхом опису його {мпульсив-но! поведгнки, м1м{к0-пант0м1мгчних реакхлй i iH.;

- змальов.уе особливостг амбхвалентних /суперечливо-подвгй-них/ переливань персонажа /любов - ненависть, радгсть - озлобления/;

- роэкривае сутигсть його рефлекс:!, за якою проглядае 'ix глибинна мотиваптя /самоаналгз, покаяния, молитва/.

Емоигйний пгдтекст об"ективуеться як у вербальнхй, так i невербальшй формах. Наприклад: "Тут Mis нами, /тобто Min; Bipon f Печорхним - A.M./, почалася одна з тих розмов, котрт на nanepi не мають смислу, котpi повторити не мохиа i не мокна навгть за-па.м"ятати: значения звумв замгнввть i доповгазять значения слхв..." /М.Ю.Лермонтов, "Герой напого часу"/.

Невисловлеш автором почуття в npoueci уского спглкувания-можуть виражатися за допомогою тактнльнкх 3aco6iB сШлкувания /потиск рук, псшлукок/, позою спгвбесгдникгз, MiMiKoo, тонет мовлекня /кизхгдний i висх1дний/, тембром голосу /невпевнений, треытячий, С1ШЛИЯ i iH./, довгльно! i мкмовхльно! емошйно! encnp^cii /кагпзль, плач, cmix i iH./, жестом.

Ochosmi сяссоби формально! об"ектизап{! автором емоихйного i логгчкого пгдтексту в литературному творх - ие пауза, недомов-ка, опкс MiMiKO-naKTOMiMi4Knx стангв герохв, композшлл i форма тсору, екзхвалэнт тексту, цитати, введет в текст роздглов1 зна-i in., щдсилгать дэдпткозг смисловг згдтхнки.

Вхдмшюв рисов прихованого змгсту публшистичних твор1В с те, що мотива ц I я його використання обуыовлена не творчов потребою збагачення сыислу, а усвгдомленов необх!ДН1СТ«э автора донести пфэрмашв до читача всупереч иензурним обмежен-ияы.

Способи виракення подтексту в публпмстиш в основному т1 к, що И в худоюпй л^ературь проте функии 1х р1эш, Якщо в худож-ньому твор! /як уже в!дзначздось/ П1дтекст - це засгб створення художнього образу, то в публпмстичному - не нергдко гнструмент {деологхчного протистояння своему опоненту.

У такому випадку правомгрнгсть власно'г концептуально 1гш4ттп',га-падавча" сторона доводить шляхом заиасковано! критики иорально-1деологхчн1к шнностей свого супротивника. А не мокливо за умови досягаення ряду прощжних шлей, як? полягають в тому, цоб: викди-кати сунщв в достовгрностг теоретичних положень полгтичного опонента, пгдгрвати його авторитет I сформувати у читача установку критично! упередаеностх до його лозунггв та сошально-полгтич-них орхснтиргв.

Осйльки пгдтекст випливае 13 буквально виражено*' текстуально! гнфорыаиГх, одночасно збагачуючи II, то очевидними е в Л1те-ратурному твор1 там аспекти 1х смислоеого ст ввх дношення в форлг:

- доповнення прихованого змгсту до об"ему 1нформаиг1 основного тексту;

- протиставлення буквально вираженого змгсту I П1Дтекстово1 1нформаш1;

- смисловий паралел1зм суджень на ргвнг тексту I пгдтексту.

0дн1ес з кайбгльа тц каиих проблем е з"ясування особливостей

роаущння пх.цтексту читачаки /'"< 2/.

Операагональна структура процос.у "докодування" глибишо!

- —-

авторсько'1 мислг характеризуемся в таккй спосгб:

1. Сприймакня тексту на буквальному ргвн:. ,

2. Усв1Домлення наявностг в ньому додаткових позатекстових думок.

3. Ппотетичне припущення В1рог1дних смислових вар1ант1в прихованого змгсту.

4. Особистгсна хнтерпреташя I подальша /в проиесг читання/ р.ерифхкашя хстинност1 сприйнятого "пом!я рядК1в".

0б"эктивн1 I суб"ективщ причини, що утруднтоть проиес адекватного розутяння читачем пгдтексту таи:

- иерозумхння авторського смислу образу;

- смислова неадекватном образхв творчох уяви письменника I образгв репродуктивнох уяви читача;

- алоггчнг умовисновки;

- глпзорна догадка на рхвнх вигадки;

- !сош!тивний бар"ер сприйняття тексту, який обз'мовлюсться е!ком ! к'ллгтичними явостями гнтелекту читача;

- ргвень його ксмпетентностг з проблемах, якх ставить автор.

¿Ьерелсм псевдопгдтексту е готовнгсть бачити його там, де

зтн эгдсутнгй. В тогаму випадку змхст пгдтекстовох IнфоращI . неадекватно усзхдзмлпсться в формах П1дтексту-!люз11, пхдтексту-фптах ч« ' п5дтсксту-дез115формаих1.

Пс:кологгчн1 д~срела викикпзння псевдопхдтексту такг:

1. Сх!иьн1сть читача за автологхчноэ думкой автора вбачати алегортя.

2. ''имовхльне переломлпвання гстор;гчно вхдцалених : -Д1Й через призму сучасних стереотипов /иодертзатя образхв репродук-

ТИПНОХ уявч/.

3. Ббачаннл у фянтасмагоргях ргалгй, в метеЛорах - конкретики, з г-втологхчних образах - символу.

4, fiaktb3ifl - домисел на ochobî смислових та орфоегцчних acouieuifi.

5, Усвгдомлвване m неусвгдомлюване перенесения св1Тогляд-них позишй персонажа на автора.

6, Неправокпрна аналог:я.

7, Софгзм.

ГЦдтекст - не смислова глибина тексту, а тому гнформативним для читача е ïx взаемозбагачуюча смислова еднхсть.

Одним Ï3 завдань дослхдження е визначення М1ри труднощхв j ступеня адекватности розумпшя пхдтексту поезх'х читачами пгд-лхтково-юнапького вхку, анкетне опитування яких зд1йснювалося за допомогою 10 спегпально пхдхбраних лхтературних тестгв, що мхетять в co6i додатковий глибинний смисл'''.

Результати експерименту дозволяють зробити висновок про те, що проиес розумхння пгдтексту дня багатьох учшв t студентхв е досить складним: is загальнод кхлькосп опитаних вех тести змогли пояснити лиие 64% щдяхткхв, 71% отаршокласниив, в?% студентхв, цроте адекватно хнтерпретували ïx змгот в1дповхдно 20?,, 49Я i 64$,

1з 74% загально'х к1лькостх респондент¿в.що слрийнялн пхд-текст, ильки 44$ змогли виконати завдання задовгльно.

Експериментально идтвердясуеться гхпотеза про те, що можли-BicTb усв!домлення пхдтекстовох мислх об.умовлена; а/вхком читача; б/ його piBHSM осв1ти;'в/ якостями штелекту, що полягають в логхчност1, критичност1 та посл1Довностх мислення.

I. В рол1 Л1тературнкх"задач"винористов.увалися тексти типу:

1. Над рекою стояла засохшая яблоня,

А в реке отражалась зеленая. /И.ГОкляревский/

2. Две осени через дорогу

Так нежно смотрят друг на друга.

_ ,, * /Г.Седельников./

3. У аистов нелетная погода...

/Е.Яковлева./

Для чктач:в, цо були учасниками експерименту, иаЯбхльш труднощх викликають вгрлованг тести, що вгдносяться, до сугестнз-нох та медитативно I Л1рики, поетичнх "абстрактГ' у формг афоряэ-мхв.

У висновках лакоНхчно формулюються найважлившх теоретичй положения дисертаахйного дослхдаення. Основнх з них там.

Шдтекст - категоргя хсторична: вхн такий же давшй, як х культура побутового, релейного I худокаого сп1лкування.

Шдтекст - явищэ, детерм^оване етичними нормами спхлкуван-ня, худокньою чи полхтичноп необххднхстю.

Про давн1бть практичного використання пгдтексту свгдтать деяк{ мовнх фразеологхзми, антична л!тература I рел1г1пн1 книги. Проте термхн "пхдтекст" з"являсться г набуваа чиннсстх в кауко-в!й л^ературх Лише з друго* половини 20 столгття.

0сновн1 етапи еволиих1 теореткчних погляд{в - не: а/ нагро-мадження ощночних судяень про феномен пгдтекету на протязх всьо-го хсторичшго перходу; б/ характеристика скмволхстами багато-з.чачностх образу; в/ нонпепшя "другого дгалогу" /М.Метерлхнк/; теор1Я "другоххз плану" ролх актора /К.СтанхслзЕсьикй I хн./; г/ опасно вивчення пхдтексту в лхтературознавчому.псксолгнГвге-■х'ичному I фхлософському аспектах.

Теоретично- осмислення проблеми пхдтексту перебувае на почат-::оьсху стапх розвитку.

Е ;судожньоиу тзорх пгдтекст - один хз вакливих стилхстнчних кдсобхв стзорення худоянього образу; в полхтичнхй публхтстиш -пе г.ереЕМэдо засхб форкування негативного образу супротивника.

Способхв об"бктилап11 прихоЕаного змгсту гснуд бззлгч. НаП-т^иопхмг з них обуковленх логЬтнгаи, смоыхйними г формальиими 1*с?ливостя1:и Него в;;рй~-х-ння.

Виходячи з фунншональних ознак пгдтексту, можна видхлита ■ТВК1 його види: вербальний I невербальний, емо1Лйний i логтчний, просткй I складнкй, глибинний 1 поверхневий.

Роль пгдтексту в лгтературному твор£ функционально багато-гранна, осильки в кожному окреыому випадку зумовлюсться конкретное шллю його використання.

Неадекватна сприйняття читачеы прихованого зыхсту спотворюе авторський задуы /психологгчне джерело псевдошдтексту/.

Проблема шдтексту - одна з найменш дослхдаених в литературой анавствг, а тому потребуе подальшого всебгчного вивчення.

Осноеш положения дисертаа:I висв1тленг у таких публх кашах:

1. Що ПОМ1Ж рядками Кобзаря...// Украк'нська нова I л1терату-ра в школь - 1989. - № 3. - С.5-9.

2. Подтекст литературного произведения и особенности его анализа на уроке /методические рекомендации/. - Ровно, 1990.3 п.л.

3. Б1ля порогу свгдомост! // Наука г сусптльство, - 1985. -№ 12. - С.20-21 /сшвавтори - Коптюк Л.М., Бучак Н.В./.

4. Подтекст в литературно-педагогической деятельности А.С.Макаренко // А.С.Макаренко - выдающийся педагог-новатор: Тезисы докладов областной межвузовской научно-практической конференции. - Ровно, 1988. - С.50-51.

5. Подтекст сказок В.А.Сухомлинского как средство морального воздействия на учащихся // В.А.Сухомлинский - выдающийся педагог-новатор: Тезисы докладов областной межвузовской научно-практической конференции. - Ровно, 1988. - С.67-68.

6. Роль пгдтексту в проз: Ы.Коцюбинського // Обласна науко-ро-иетодична конференшя, присвячена 125-р1ччв в дня народження

М.М.Коцюбинського: Тези допов1дей. ЧЛ. - ЧернШв, 1989, -- С.60-61.

7.Островский и критика // Литературно-общественная деятельность Н.А.Островского и современность: Тезисы докладов республиканской межвузовской научно-практической конференции /Ровно, 26-28 октября 1989 г./. - Ровно, 1989. - С.7-9.

8. Шдтекст як засгб педагогхчного спхлкування // Формуван-Ня х становления сучасного учителя. ЧЛ. Проблеми психолого-пе-дагоггчног подготовки майбутнього учителя: Тези доповхдей науко-во-методично1 конферетл I, приурочено1 50-р1ччп Ровенського державного педагогхчного 1Нституту 1м.Д.З.Манугльського /Ровно, 24-26 кв1тня 1990 р./. - Ровно, 1990. - С.&7-88.

9. Г.С.Сковорода I проблема П1дтексту // Використання спад-щини повернутих I забутих Д1ячг в науки та культури в навчальному про нес г педагогхчного вузу та школи. ЧЛ. Питания укра'хнськох мови I л!тератури та методики 1х викладання: Тези доповхдей рес-публхкансько1 мхжвузгвськоI «ауково-практичгаI конференц^I /Ровно, 29-31 травня 1991 р./. -Ровно, 1991. - С.93-94.

10. Огазгоналгзми як один гз нетрадиахйних способ}в вираяення п} дтексту // Використання спадщини повернутих- { забутих д{яч{в . науки та культури в навчальному проаесх педагог1чного вузу та иколи. ЧЛ. Питания украхнськох мови I л!тератури та методики IX викладання: Тези доповгдей республгканськн М1Жвуз1всько1 науково-практичног кокферениГх /Ровно, 29-31 травня 1991 р./. - Ровно, 1991. - СЛ66-167 /спгвавтор - Вокальчук Г.М./.

Зач.314-100 прим. Розмножено ВОП РХвненського облуправлТння статистики, 1ЭЭЗ р.