автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Погребения с конем второй половины VIII - IX вв. верхнего течения р. Северский Донец (по материалам салтовских грунтовых могильников)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Погребения с конем второй половины VIII - IX вв. верхнего течения р. Северский Донец (по материалам салтовских грунтовых могильников)"

РГ6 од

,, НДЩОНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРАШИ ' L-\] ШСТИТУТ АРХЕОЛОГИ

ЛКСЬОНОВ BIKTOP СТЕПАНОВИЧ

УДК 903'1:903.5+903.2+902.01.64 (477. 52/54)

ПОХОВАННЯ 3 КОНЕМ ДРУГ01 ПОЛОВИНИ VIII - IX ст. ВЕРХНЬО! ТЕЧП Р. СГОЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ (ЗА МАТЕР1АЛАМИ САЛТШСЬКИХ ГРУНТОВИХ МОГИЛЬНШОВ)

Тстопичт науки - 07.00.04—anxermnri я

i ^ А

АВТОРЕФЕРАТ дисертацп на здобутгя науковош ступеня кандидата кторичинх наук

KHÏB - 2000

Дисертащао с рукоиис

Робота виконана на кафедр! icTopiorpacbii, джерелознавства та археологи Харювського нацюналыюго ушверситегу ¡м. В.Н. Каразша

HavKoeuu кеагвник:

MiseeB Волсдимнр Кузьмич,

Харгавський нацюпалыпт утверснтет ¡м. В.Н. Каразша, заввдувач кафедри гсторюграфи, джерелознавства та археологй'

Офщшш опоненти:

доктор ¡сторичних наук, провщшй науковий ствробггник Сухобоков Олег Васильевич 1нститут археологи HAH Украши

Колода Володимир Васильевич,

Харювський державний педагопчний угаверситет iM. Г.С. Сковороди, доцет кафедри ¡сторйУкралш

Протона установи:

Дшпропетровський державний ушверситет, кафедра ¡сторюграфц та джерелознавства

Захист вщбуцеться_ А _2ООО р. о И 'годиш на засщанн

спец!ашзоЕано1 ради Д 26.234.0i h захисту доктореысих днеертацш при Ьтсппуг археологй" HAH Укра1ни за адресою: 04655, Украша, м. Киш - 655, проспею Герош Сгалшграда, 12

3 дисертащею можна ознайомитися у б1блштещ Гнститугу археологй HAF Украши (м. Кшв, проспект ГероТв Сталшграда, 12)

Автореферат розюланий_2000 р.

Учений секретар спе1далшовано1 вченоТ ради кандидат ¡сторичних наук t^'y^fj В.О. Петрашенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТЙ

Актуальтсть теми дослщження. За сучасних умов важли-вим е питания вивчення рола Хозарського каганату як пол1етшч-ного угрупування в середньов1чшй гсторн народ!в сучасно? Ук-раши. Вивчення сапгпвськоК культури - державно? культури Хозарського каганату - тривае вже близько ста роив. За цей час у салтознавств1 накопнчився великий комплекс проблем. Ряд цих проблем безпосередньо пов'язаний з ареалом верхньодонсысо-го вар1анта сагтпвсько1 кулыури - басейном (Лверського Дшця на дшянвд м1ж Верхньосалтавським археолопчним комплексом на швноч1 до Маядького городища (Донецька обл.) на швдш, вщ с. Топол1 на сход1 до Сухогомшыпанського комплексу на захода Про складшсть етшчнох ситуацн на цш територц сбщчить факт наявносп тут могильншав, що мютять комплекси з р!зним типом поховальних споруд. Тут вщкрито досить велику кшыасть грунтових могил з конем.

Особливо гостро стопъ проблема етшчно! приналежноеп салтаських поховань за обрядом кремацн, що також концентру-ються у цьому релош. Суттеве значения мае час появи етносу,

ттпгма рпрмяпгннпт лйпотп; V прчлттп-па«/ ТТпплинии! тя тгягчаитч»«

--------------" J «"р'"*"«*'*; * ^^

його взаемодш з аланським та болгарським населениям.

Зв язок роботнз науковимн мрограмами. Робота виконана на кафедр! 1сторюграфц, джерелознавства та археолога ХНУ в рамках комплексно! теми "Археологш залоного вку Схвдно! €вро-пи" державний реестращйний №01974006177 та науково-дос-лщно1 теми "Етнонацюнальш процеси на Харшвщиш з найдав-нших час!в до XVIII ст." державний реестрацшний №01974016651.

Головною метою роботи е уточнения етшчно? ситуацн в ок-ресленному регюш у VIII - першш половши X ст. на основ! детального анашзу нового, добре документованого, масового ма-тер1алу, що потребуе розв'язання ряду шпшх завдань, зокрема: визначення, яким саме етшчним групам належать шгумацшш

та кремацшш поховання з конем, з чим пов'язана велика юльюсть титв та бид1в поховань з конем на поряд розташованих пам'ят-ках, визначення хронолопчних меж поховань з конем, сп1ввщне-сення поховань з р1зних пам'яток та за р1зним обрядом м1ж собою, визначення м1сдя, яке посадали представники erHociß, що залкшили р!знообрядов1 поховання з конем, у сощальнш та вшськовш структур! салттвського сусшльства.

Баукова новизна роботн. У науковий o6ir уводяться ма-coßi матер!али нових пам'яток. Дисертащя е спробою специального дослщження етшчши ситуаци у верх1в'ях Оверського Дш-ця в перюд розквггу саггпвсько'1 культури (друга половина VIII-IX ст.) на основ! матер1ал1в поховань з конем. Уперше разом до одше\' вибурки залучеш шгумацшш та кремацшш поховання лю-дини з конем. На цш ochobï дано всеб!чну характеристику похо-

nli HOIVA il 41 1 1 » .»"1 ill ll'l " ■ 1 П.—> -1 тт. . 11-" T-.■.i ■ ' . ' 1Л T • •• 1 —■*'■' ------

i»wmuuiv иирлд^, иш^пхиуш. i vauianj шнадлл лрипилши i а

перюднзацп, етшчно1", сощально!" гнтерпретацй" сагтвських поховань з конем з пам'яток верхнього Подонеччя.

Основну частину джерел становлятъ матер1али могилыпшв басейну CißepcbKoro Дшця, дослщження якнх проводилося Се-рсдньов!чною експедищею ХДУ гад кер1вництвом В.К. МЫхеева протягом останшх 25 роюв (Суха Гомшына, Червона Прка). Ви-коркстоБувалися матер!али Нетяйл1вськоххэ моптьника (доолщ-жувався у 1990-1995 роках загоном Новобугцвшл експедици ХДУ пщ кср1БШ1ЦТЕ0М A.B. Кританова), могильника Лисий Горб (дос-лщник C.B. Воловик). Ураховаш результата дослщжень подабних пам'яток репону Д.Т. Березовця, Ю.В. Кухаренка. Вивчеш арх!вш джерела та археолопчш колекцй, що збергаються в iHcnnyri археологи HAH Украши, Музе!" археологи та етнографи Слобщсько1' Украши ХНУ, Харювеькому юторичному музе/, Чугу!вському icro-рико-художньому музеьзаповщнику îm. 1.Ю. Репша.

Особистий внесок здобувача. У роботах, налисаних у сшвав-TopcTBi з B.K. MixeeBHM, дисертантом описано поховальний обряд шгумацшних та кремацшних поховань людини з конем могильника Червона Прка, розроблено типолопю шгумацшних поховань з конем, кримськош керам!чного посуду.

Апробацш результап'в дослщження вщображена в доповь дях на засщаннях Вщдшу давньорусько! та середньов1чно1 археолога Енсгатуту археологи HAH Украши, на засщаннях кафедри icro-рюграфй, джерелознавствата археологйХаршвського нацюналь-нош ун1верситету, на наукових конференциях Харювськош ютори-ко-археолопчного товариства (1995,1997), наВсеукраТнськш кон-ференцй, присвяченШ 90-ргччю XII Археолопчного зКзду (1990), на МЬккародних наукових конференции у CaMapi (1995,1997) та Киев1 (1997), атакож в опубл1кованих працях.

Практичне значения одержаних результате. Основы! вис-новки дослщження можуть бути використаш пщ час написания узагальнюючих праць i3 середньов1чно*1 icropii та археологи пщдня СхщноТ Свропи, для читання загальних i спещальних Kypciß у вшцих навчальних закладах, пщ час побудови експозицш крае-знавчих та археолопчних музеТв.

Структура робота. Дисертацк (164 стор.) складаеться гз всту-пу, п'яти роздшв, висновюв, списку лгтературних (459 наймену-вань) джерел, додатка А (5 таблиць), додатка Б (6 таблиць), до-даткаВ (49 рис.).

ОСНОВНИЙ ЗШСТ ДИСЕРТАЦП ВСТУП

У ньому обгрунтовано актуальтсть теми дослщження, виз-начено мету i завдання, об'екг i предмет дослщження, хроно-лопчш меж!, подано загальну характеристику джерельноТ бази i методолопчних основ, розкрито наукову новизну та практичну значущють розробки проблеми, окреслено стушнь апробацц та структуру роботи.

роздал 1.1СТОРШ ВИВЧЕННЯ ПИТАНИЯ

Пернн поховання людини з конем та окрем1 юнсыи поховання

на грунтових могильниках, що пов'язувались з болгарським компонентом салпвськохкулыури, бупи вщкрип у 1959-1961 рр. пщ час дослщження Неташнвськош могильника експедищею 1нсти-туту археологи АН УРСР пщ кер1вництвом Д.Т. Березовця. Тощ ж експедищею Д.Т. Березовця при дослщженш Верхньосал-■пвського могильника було вщкрито 2 комплскси, що шстили предмета юнського спорядження з1 слщами перебування у вогн]. Ц1 комплекси, за складом швентарю, збггалися з двома комплексами речей, яи були дослщжеш Ю.В. Кухаренком на Ново-По-кровському могильнику (Чугу1вський р-н Хармвсько1 обл.). Ю.В. Кухаренко звернув увагу на под1бшсть речей з комплексов могильника Нова Покровка до речей з могильника з иоховання-ми за обрядом кремацп, що був вщкритий наприкшщ XIX ст. у с. Топол1 (Двор1чанський р-н Харывсько! обл.). С.О. Плетньова

ОСТаТОЧНО БЩКССЛа НаЗБаШ Пам'яТКИ ДО СаЛТХВСЬККХ СТарОЖКТ-

ностей.

У 1969, 1973-1982 рр. експедищею ХДУ пщ кер1внидтвом В.К. Мкеева був повшстю дocлiджeний могильник бшя с. Суха Гомшьша (Змпвський р-н Харк1всько1 обл.), що мютив 317 шхо-вань за обрядом тшопалення та 17 окремих комплекыв речей. У 1977 р. бшя с. П'ятнидького (ЧугуТвський р-н ХаршвськоТ обл.) на б!ритуальному сшгпвському могильнику експедищею шд ке-р!вництвом В.К. Мкеева було дослщжено поодиноке юнське поховання та комплекс речей, пов'язакий з кремацшним похо-ванням, що м1стив предмета озброення, юнське спорядження. Наприкшщ 70-х роив в с. Кочеток (Чугушсысий р-н Харивсько1 обл.) було знайдено комплекс речей, що належав вошу-вершни-ку.

Упродовж 1984-1992, 1994 рр. експедищею ХДУ пщ кер1в-ництвом В.К. Мгхеева дослщжувався б1ритуальний могильник бшя с. Червона Прка (Балаклшський р-н Харювськм обл). Усьо-го на могильнику було розкопано 310 поховань, з них 121 поховання було здшснено за обрядом тшопалення, 189 - за обрядом шгумацп'. На могильнику було вщкрито 34 поховання коней, якз у 16 випадках були поховаш разом з людиною в спшьнш могильнш

яш. Наприкшщ 80-xpoKÍB пщ час дослщження селища бондари-xiHCbKoï культури експедищею шд кер!вництвом C.B. Воловика бшя с. Bep6ÍBKa в урочишд Лисий Горб (Балаклшський р-н Хар-KÍBCbKOi' обл.) був вщкритий могильник cajrriBCbKDï культури з по-хованнями за обрядом тшоспалення. На могильнику було до-слщжено 3 поховання, з яких 2 - належали вошам-вершникам, та 1 речовий комплекс до складу якого входили предмета оз-броення, кшське спорядження.

У 1990 р. вщновилися дослщження Неташивського могильника (експедищя пщ кср1вництвом А.В. Криганова). У 1993 р. охоронш робота на могильнику проводила експедицш XIM пщ кер]вництвом B.C. Аксьонова. До 1998 р. на могильнику розко-пано ще 128 поховань.

Поховання VI - середини VII ст. (Сиваннвка та íhhií), що mícth-ли поряд 13 людськимй кютяками рештки коня (черен та шетки hír або цший юстяк коня), бтышеть дослщниюв пов'язуе з бол-гарськими (тюркськими) племенами (P.C. Орлов, А.Т. Смшен-ко, Ю.Я. Рассамакш, I.A. Баранов, А.Г. Атавш). A.I. Айбабш ча-CTiffly поховань горизонту Сиваннвка-Псртове-Ясшюве, що да-туються дослщником другою половиною VII - початком VIII ст., вщшс до ранньохозарських. C.B. Круглов вважае можливим пов'язати з хозарами лише комплекса з щлкми юстяком коня (або його птарою) на одному píbhí або на сходинщ у могил! зл!ва вщ померлого, що датуються серединою Vil - рубежем VII - VIII ст. Поховання ж "сиваппвського" типу VI - nepnioï половини VII ст., за наявшетю залиппов коня поверх Tina людини у засипщ мо-гильжн ями, дослщник вважае болгарськими (барсмьськими).

Вщкрип на початку 70-х роюв XX ст. щцкурганш поховання з конем друпи половини VIII - X ст. (так зваш "кургани з р1вчака-ми"), завдяки присутносп в них специф1чного швентарю, були ÍHTepnpeTOBaHi як хозарсьм (O.I. Семенов, В.П. Копилов, О.В. Смоляк, С.О. Плетньова). Г.О. Федоров-Давидов вважав за можливе под1бт поховання, що дазуються часом шеля 30-х poKÍB IX ст., пов'язати з печешгами. Вщкритгя хозарських поховань другш половини УШ - X ст. дозволило доелвдниками вщне-

ста до болгарських грунтов! поховання з конем (або його части-ною), що зустр1чаються на салтхвських люостепових пам'ятках (О.В. 1ченська, С.О. Плетньова).

Ранньосередньов1чш поховання кшця VI - X ст. з цшим кшським истяком або його частиною швдня Схщщи Свропи бтышсть дослцщиюв пов'язуе з тгаркомовними племенами, хоча мш ученими не icHye едино! думки щодо питания, якому ж саме тюркомовному етносу належать поховання з конем. Так части-на дослщниюв вважае, що шгумацшш поховання з конем належать тюркам (тюркам-тугю), сощальна BepxißKa яких дотриму-валась обряду кремацинеб1жчиюв разом з конем (JI.P. Кизласов, C.I. Вайнштейк, О.Д. Грач, С.Г. Кляшторнкй, Л.П. Потапов, Я.А. Шер, Л.П. Зяблш, Ю.С. Худяков, Б.Б. Овчиншкова, С.П. Нестеров), тод1 як îhimî вчеш пов'язують 1нгумацшш поховання з конем з племенам теле або шпшм тюркомовних племенам i лише поховання за обрядом кремацп у супровод1 коня - з тюрками-iyno (JI.O. Свтюхова, C.B. Кисельов, А.Н. Бернштам, Ф.Х. Арс-ланова, A.A. Гаврилова, JI.M. Гумшьов, Д.Г. Савшов, ЮЛ. Тро-фшов).

Етшчна приналежность кремацшних поховань з конем VII-X ст. на швдш Схщно!' Свропи також досить дискусшна. Поховання та комплекса перещепкнського кола досл!дники вщносили до пам'яток, що залишеш слов'янами-уличами (Б.О. Рибаков), болгарами (Н. Фегпх, A. Mapoini, H. Мавродшов), аварами (JL Ласло), тюрксысими вождями, KOTpi очолювали хозарсью BmcbKOBi загони (M.I. Артамонов, Б.1. Маршак, K.M. Скалон, O.I. Айбабш), "росами" (неслов'янського походження) (Д.Т. Бе-резовець). Не уникнули тако'1 ж дол1 i салпвсыа кремацшш поховання. ïx пов'язували 3i слов'янськими (Ю.В. Кухаренко, Б.О. Рибаков, О.П. Смирнов, С.О. Плетньова), тюркомовними племенами (С.О. Плетньова, П.Н. Третяков), ¡ранськими (Б.А. Шрам-ко) або угорськими (В.К. Mixeee) племенами.

роздал 2. ПОХОВАЛЬНИЙ ОБРЯД

1нгумацшш поховання з конем (могильники Червоно!" Прки та Нетайл1вки) е типовими для болгарських грунтових поховань салпвсько! культури. Неб1жчики лежать у випростаному поло-жешп на crorai, головою на захщ ^ерзона Прка) або схщ (Не-ташнвка) 1з сезонними вщхиленнями. Досить часто в похован-нях е слщи обряду знешкодження мерщв у р1зних його проявах. Для поховань могильника Червона Прка характерно викорис-тання дерев'яних конструкцш р1зних титв (просте перекритгя могильноТ ями, труна-рама, труна-ящик, труна-колода). На Не-ташпвському могильнику поховання розмшуються не досить чтсими рядами, що opieHTOBaHi в напрямку швдень - швшч. У розташуванш могил на Червонопрському могильнику шяко1 си-стеми не простежуеться.

За наявшетю у могилах кшського спорядження, поховання коня, складу кшських залишюв поховання з конем розподшяютъея на типи, за мюцем розмнцення юнських решток в могилах видь ляються види поховань з конем.

Класифшагщ поховань мае такий випхяд: тип I-1 - щлий юстяк коня знаходиться в зановнешп могильног ями безпосередньо над ттохоиянням людини (похев.№2,4 Нетайл1Ека; 128,289/к-28 Чер-

вона Прка); тип 1-2 - кктяк коня розташований поряд з тшом людини (праворуч) у загальпш могильшй ям\ (№№75/к-4,150/ к-13,219/К-20,245/К-17,264/к-24,288/к-30 Червона Прка); тип 1-3 А - юстяк коня займае мкце в ногах господаря в загальнш ям1, яка мае форму витягнутого прямокутника, при цьому opiemoBa-ний у тому ж напрямку, що i людина (№№70/к-5,93/к-6,100/к-8, 103/к-7, 200/к-18, 293/к-34); тип 1-ЗБ - вщр1зняегься вщ попе-реднього типу лише комбшованою формою могильшн ями (№№77/к-3, 209/к-10,305/к-32 Червона Прка); тип I-3B - юнське поховання розмнцено в ногах господаря, перпендикулярно довгш oci поховання людини (№№23,53, 127 Неташпвка); тип I - час-тина юнсько1 rynii (череп та кзетки Hir) розмнцена в ншп-шдбо1, що зроблена в торцевш стшщ могильно! ями (№№10, 52,132,

171 Неташивка); тип III-1 - у похованш коня символ1зуе кшська збруя, що розташована над дюдським юстяком або поряд з ним (№№8,17,120 Червона Прка; №№60,71,89,104,116,132,166, 180 Неташнвка); тип Ш-2 - кшська збруя помицена в нппу-шдбш, ЛТ---17 '»«лйттрттл п толнйрлй стштп могильноУ ямк 44 221 Не-

ташнвка); тип ГУ"-! - поодикоьа кшсыа поховання, що супровод-жуються деяким швентарем, але не м1стять людських залшшав (к-1,2,9,16,21,33 Червона Прка; № 16 Неташивка); 1У-2 - безшвен-тарш поодшкш шнсыа поховання (к-15,22, 25,26, 27,29 Червона Прка; №№87,199,221 "А" Неташивка); V - поховання з конем, при якому поховання людини та могила коня вщокремлеш у простора але щ поховання пов'язуються м1ж собою планегра-ф1чно та за складом поховального швентарю (№№144,145,199, 282 та кк-11,14,31,23 вщповщно мог. Червона Прка).

За способом поховання залшшав кремащйш поховання роз-нодшяються на ямш (тип VI) та урнов1 (тип VII). Залежно вщ наявносп схованок ¡з швентарем вони розподшяються на види: вид 1 - швентар знаходиться серед залишшв кремацй, вид 2 -швентар лежить у схованках, що розташоваш поряд з похован-нями.

Ямн! поховання юльюсно перевищуютъ урновь Вони здшеню-вались переважно в овальних у плаш ямах, що ор^ектоваш дов-гою в1ссю у напрямку швдень-твшч, або схлд-захщ. Часто людсыа калыщноваш гастки перемнпаш 1з залишками поховального вог-нища, швентар мае на соб1 слщи перебування у вогнипц, зброя довол1 часто навмисне пошкоджена.

Поховання типу VII-! (№№101,108, Червона Прка, 175 Суха Гомшыиа) 1 VII-2 (№286 Суха Гомшына, 216 Червона Прка) здшенеш в урнах, якими слугували салт!вськл кухонш горщики, дворучш горщики-вази. Кальциноваш кютки у них похованнях здебшыного були очшцеш вщ залшшав поховального вогнища. Урна в похов.№286 Червона Прка була перевернута догори дном 1 стояла на шдставщ, роль яко! вадиравала стшка горщика. Урна з похов. №108 Червона Прка була накрита бронзовим дном клепаного казана.

РОЗДТЛ 3. ПОХОВАЛЬНИЙ ШВЕНТАР

Найбшьш репрезентативною групою речей у похованнях е елементи кшського спорядження. Вудила складаються з двочас-ного гризла та двох псал1'1в. Заюнчення стержшв гризел мають два р1зновиди, при цьому у бшьпккгп випадюв, петш для псалнв I пeтлi для новщного ременя розташоваш перпендикулярно один до одного. Псалн представлеш двома типами: тип 1 - цвяхо-под1бш (3 вар1анти); тип 2 - 8-под1бш (4 вар1анти). Псалптипу 2 найчастше зуспичаються у кремащйних похованнях з конем. У похованнях №№101,216/к-16 (Червона Прка), №175 (Суха Гомшына), №1 (Лисий Горб) знайдеш бронзов1 кшсыа начальники. Лише в похованнях за обрядом кремацп (Суха Гомшына, П'ят-ннцьке) буЛИ знаидсш кшенасп з'еднувач! для рбМСНХБ збруЧ. ОкуТ-тя передньо'1 луки сцща знайдеш лише в кшькох похованнях -№254 (Червона Прка), №221,215 (Неташпвка), комплекс П (Суха Гомшына). Пщпружш пряжки мають три типи, серед яких домь нують пряжки трапещепод1бно1 та прямокутно! форми. Стремена в похованнях репрезентоваш двома типами: тип 1 - з петлею прямокугно! форми, тип 2-з плоскою петлею округло!' форми. Кшьклсно в похованнях переважають стремена 1 типу.

У похованнях з конем досить часто знаходиться зброя. Клин-кова зброя репрезентована шаблями (16 екз.). Древкова зброя розподшяеться на наконечники спиав (44 екз.) та бойов1 соки-ри-чекани (24 екз.). Наконечники сгоняв представлеш шками (36 екз.), лшзопод1бними в перер!з1 пepoпoдiбними наконечниками (№100/к-8 Червона Прка), наконечниками полум'янопод1бно1 форми (6 екз.), наконечниками з ромбоподюною формою пера (№233 Суха Гомшына, №№120,265 Червона Прка). Сокири-че-кани подшяються на три типи: тип 1 - з довгим трапещейод1б-ним лезом (7 екз.), тал 2 - з вщгягнутим у бк держака лезом (13 екз.), тип 3 - з двобородчатою формою леза (4 екз.). Зброя ударно! до репрезентована обушками вщ юстетв (4 екз.). Зброю дис-танцшного бою в похованнях представляють зашзш черешков1

наконечники стрш - трьохлопатев1, плосю, грановаш (13 тишв), залишки колчана (№103/к-7 Червона Прка), колчанш скоби та гачки, юстяш накладки на лук: серединш (№№150/к-13,293/к-34 Червона Прка, №252 Суха Гомшьша), кшцев1 боков1 (№2б4/к-24 Червона Прка), кшцев1 фронтальш (№№150/к-13,216/к-19,254, 282, 293/К-34 Червона Прка), гшсчов! (№№!50/к-13, 282, 293/ к-34 Червона Прка), бронзов1 nerai вщ налуччя (№№120,150/к-i 3 Червона Прка).

У похованнях зустр1чаються знарядця пращ та предмета по-буту. Це черешков! нож1, тесла-мотижки (8 екз.), господарсьш сокири (2 екз.), стовбчиков1 (6 екз.) та складш (17 екз.) серпи, долото (№ 54/VI Суха Гомшыла), ложкар1 (№254 Червона Прка, №175 Суха Гомшьша), свердла(№254 Червона Прка, №175,252 Суха Гомшьша), риболовш гачки (№175 Суха Гомшьша), калачи-

кшюдшш кресала, sajiiimi ишцет (jiüj^iui, ¿jt, ¿ич/к-zt червона Прка, №233, 252, комллеск XVII Суха Гомшьша), рогова скринька (№264/к-24 Червона Прка), казани (№№252,286/XVI, 214/ X Суха Гомшьша та №№101,108,162,254,15О/к-13 Червона Прка), виделки для витягування м'яса з казана (№252 Суха Гомшьша, №19,150/к-13,254 Червона Прка, П'ятницьке), шаш-личшщя (№175 Суха Гомшьша), зашзш детал1 вщ дерев'яних скри-

ulс\хг P\nrci rmnnltitq Wol 0 ммгны Глп^

111/V/1V <— I vy; ИЛ WJ t VV4 А villiiixliuavtj V X J *> W UlVllll J. V/ JM> J •

3 прикрас в похованнях знайдено: сережки (6 екз.), браслета (8 екз.), каблучки (14 екз.). 3 И поховань походять 12 зал1зних ф1бул, як! належать до двох тишв: двочленш прогнул з завитком на кшщ п'ятки (№17,54/VI, 122ЛХ, 252, комплекси III, XVII Суха Гомшьша, Кочеток, Torioni) та ф1були-кресала "вуточки" (№№ 101, ЮЗ/к-7,254 Червона Прка, № 286/XVI Суха Гомшьша). Елемен-ти поясно1 гарштури репрезентоваш бронзовими бляшками, пряжками, наконечниками.

У дослщжуваних похованнях знайдено 44 керам1чш посуди-ни, щорепрезентують характерш для саггпвських старожитнос-тей види: глечики, кухл1, кубишки, миски, шфоси, корчаги, гор-щики. У 5 похованнях могильника Червона Прка (№№70/к-5, 77/к-З, ЮЗ/к-7, 150/к-13, 264/к-24) були знайдеш кримсыи ой-

Hoxo'f баклинського типу. Фрагмента ойнохой баклинського типу були знайдеш також у похованняк №19 (Червона Прка) i №1,2 (Лисий Горб).

РОЗДТЛ 4. ХРОН0ЛОГ1Я ТА СОЦ1АЛЬНА

ШТЕРПРЕТАЦШ ПОХОВАНЬ ЛЮДНЫМ 3 КОНЕМ

Зштавлення речей дозволило видшити три хронолопчш групп поховань i комплексов.

Першу групу складають комплекса з Топол1в, Кочетка, Hobo'í Покровки (№1 i 2), комплекс» I, II, III, V, XV, XVII та поховання №233 Cyxo'í Гомшыд]. Для ц1ех групи xapaicrepHi зал!зш прогнул ф!були з завитком на п'ятщ, 3anÍ3ni елементи поясно'1 гарштури (пряжки, наконечники), пластинчат! та юльчасп з'еднувач1 ре-mchíb kihcbkoi 3upyi, вудила з петлями, розташовакими в однш гагощшй i 8-под1бними псал1ями з юнцями у форм! кшських гчшв, сокири-чекани 2 i 3 тишв з дуже витягнутим обушком, плосю наконечники стрш у вигляд1 широких та прор!зних лопаточок, ромбовидн! рамчат! наконечники стрш, зал1зн! портунейш скоби з нашвокруглим виступом у середнш частин1 одше! 3i сторш. Датуеться ця група серединою - кшцем VIII ст.

TTm/ra гтмлт ттт n!Vpnu\rc 1т\лппечгои Г\/ YTT nnvf^üítuuu ЛаЛТ

^ ^ J 1 » • ^J J l.H, V V * * J V » I ч V " " 4 ilVí .UUW1..4/A «I — » I ,

54/VI, 252 CyxoiToMmbiui, П'ятницьке, поховання №289/к-28,216/ к-19 ЧервоноТ ripKii характеризуеться появою речей, ííkí одержали свш подальший розвиток у "класичних" салпвських ста-рожитностях, та присутшстю речей, що характеры для nepiiioi' хронолопчно!" групи (ф!були, портунейш скоби, елементи пояс-Ho'i гарштури з зал!за, з'еднувач!в рсмешв збруК, вудилами з S-под]бними пешнями). Лотосопод1-бний орнамент на бляшках та пряжках Í3 поховань uie'i групи вщповвдае початковому етапу зас-воення "лотоса" салтаськими майстрами (за Н.О. Фоняковою). Датуеться ця група рубежем VIII - IX ст.

Третя група об'еднуе поховання Червонопрського, Нетай-л1вського, Сухогомшьшанського могильниюв та могильника Лисий Горб, в яких pe4i представлен! салтсвсышми класичними

типами. А саме: саливсыа поясш набори, вудила з перпендикулярно розташованими петлями та цвяхопод^бними псапшми, стремена !з середньою та досить широкою пщн1жкою (у деяких вона досягае 4,4 - 4,8 см), <Ыбули-"вуточки", кримсыа ойнохо"! баклинського типу. Час гснування ще! групи поховань - початок-третя чверть IX ст.

Чолов1ч1 поховання з предметами озброення та кшського спо-рядження (Суха Гомшына, Червона Прка) розподшяються на дв! р!зш у сощальному план! групи вопив. Одну складають воши, в похованнях яких знаходилось 3-4 види озброення, повний наб1р кшського спорядження, господарський реманент, начольник, казан. Ц! поховання належали представникам вшськово? елгги: група А - сотникам (№№ 101,216/к-19 Червона Прка, № 175 Суха Гомшына) (по два наконечники спиав (пшшод!бний та широ-колезовии) та кшсыши начольник), група Ъ - представникам нижчо'1 командно!" ланки -десятникам.

Третя група (група В) вшськових поховань бшын чисельна, нал ежить рядовим вогнам. Поховання заможних во'ппв мютить б!льш р!зномаштке та ел!ше озброення, яке майже завждя сун-роводжуеться або конем (частиною), або кшським споряджен-ням. Тод! як в шших похованнях кшське спорядження представ-лене окремими його елементами, а озброення - лише одним, як виняток, двома видами (наконечник списа, лук з! стршами).

Поховання групп Г мютидм лише кшське спорядження (коня) та предмета господарського призначення (сокири, серпи, тес-ла-мотижки). Належали щ похова;шя заможним вшьним общинникам.

Як показують даш, 16 поховань (5% вщ загально! юлькосп) могильника Суха Гомшьша належали прсфесшним вошам, тод! як предмета озброення знайден! в 21 (6,6%) похованш, у тому ж числ! поховань було кшське спорядження 1 лише в 14 похованнях (66,6% вщкшькосп поховань з1 зброею), зброя знаходилася в комплекс! з кшським спорядженням.

Аналопчш показники по могильнику Червона Г!рка дещо вщизняються. Так, 18 (14,8%)кремацшних! 29(15,3%) шгумац-

шних поховань пов'язаш з похованнями bo'íhíb, елементи верш-ництва вщшчеш в 15 (12,4%) i 27 (14,3%) похованнях вщповщ-но, в 11 (64%) i 19(65,6%) похованнях, вщповщно, предмета оз-броення та кшського спорядження знаходяться разом.

В1дмлншсть ступеня оз6г>оеност1 населения пояснюеться тзоз-б1Ж1гостями в 4aci виникнення могилыншв. Основний час icHy-вання могильника Червона Прка - початок - середина IX ст. -збнжться з початком громадянськоТ вшни у Хозарському кага-нагп та з появою на початку IX ст. у прилеглих районах мадяр-ських племен. Час виникнення могильника Суха Гомшьша (се-рсдина VIII ст.) в1дпов1дають пер!оду теля завоювання хозара-ми поличного панування на твдш Схщно1 Свропи.

РОЗД1Л 5. ЕТНРША ПРИНАЛЕЖШСТЬ ПОХОВАНЬ

Поховання з конем Неташпвського могильника вщображають тюркську (болгарську) (тип I), порко-угорську (тип II. III-2) та тюрко-угорсько-аланську (I-3B) поховальш традици. Поховання типу I-3B показують розвиток поховальшм традици, ввдшчено! у похованнях типу II та III-2 в мшцевих умовах. Пщ впливом алапськош поховального обряду череп та kíctkií nir коня замгня-ються цшою тушею, яка розмицуеться в ногах померлого. Завдя-ки сЫентуванкю неб!жчиюв головами на схщ, малочисельносп инвентарю, майже повшй вщсутносп дерев'яних конструкцш в могилах, поховання Нетаймвки зближуються з болгарськими поховапнями друго"1 половили VI - nepuioi половшш VII ст.: кут-ригурами (Р.С. Орлов) або оногурами (I.A. Баранов). Зм1шаний характер цього болгарськош населения (тюрксько-угорський) витйсае вже з ix етшчного iMem (M.I. Артамонов).

На етшчну близьюсть населения могильнигав Червона Прка (захщне ор1ентування неб1жчик1в) i Неташивка (схщне opiony-вання неб1жчимв) вказуе наявшеть на обох пам'ятках поховань з конем типу I-1. Тип I-1 вщповадае загальнопоркськш поховальнш традици. Поховання 1-2 (цший кшь поряд з неб1жчиком у загальнш

могильнш £MÍ) за обрядом збнаються 13 пщкурганними похован-нями тюркомовних кочовиыв евразшського степу, починаючи з VI ст. (А.А. Гаврилова) до XIII - XTV ст. (Г.А. Федоров-Давидов). Поховання з конем типу 1-3 А, I-ЗБ знаходять чисельш аналоги на деяких аварських могильниках, в похованнях VI-VIII ст. з тсритори сучасно! Украши (Р.С. Орлов). Тип 1-3А, I-ЗБ, V е подалыним розвитком типу 1-1, коли турбота про померлого зу-мовила перемнцення тупн коня з перскриття могильно! ями до шг померлого. Тип V е вщображенням крайнього випадку тур-боти про померлого - вщнесення поховання коня вщ могили господаря на деяку вщстань. Широке використання дерев'яних конструкдш в похованнях (могильник Червона Прка) вважаегь-ся одшею Í3 рис, що виникла у болгарських (тюркських) племен унаслщокк контакту з угорським населениям у районах Повол-

f'J Л.г^^..,..... г ^ ____ . » __________|-I *_____. , ,_____. „_____á „ ,___„__•„

ЖЯ. хаоХОВоКНЯ ГуЮхгШЬНККа iCpHuHa jl 1рКа ЧаС1КСБ03и1ГаЮи>СЯ íj

похованнями друго1 мнрацшноТ "хвшп" болгар Криму (I.A. Баранов) . В похованням Червоно! Прки бшын рельефно виступають риси тюркського поховального обряду.

Кремацшш поховання з конем за рисами поховального обряду, за швентарем суттево ввдр1зняються як вщ одночасних з ними слов'янських кремащйних поховань (волинцевсыа, роменсыа), так i в!д поховань 1меньк1вськоХ куяьтури та бшьшосп кремацш-них поховань Дунайсько1 Болгарн, яй пов'язують 3Í слов'янсь-ким населенням. Дослщжуваш поховання повшстю зб^гаються з похованнями VIII - IX ст. з Кубано-Чорноморського району типу Дюрсо. Це вказуе на етшчну спораднешстъ населения, що залишило поховання ДонецькоЗ та Кубано-Чорноморсько! груп (А.В. П'янов, В.А. Тарабанов). Тюрксыса основа цих груп кремащйних поховань не внкпикае сумшву. Свщоцтвом цього е i факт впущення кремащйних поховань в засипку шгумацшних поховань, без пошкодження останшх (Червона Прка). В деяких ви-падках комплекс могил, що складаегься Í3 сукупносп кремацш-них та ¡нгумацшних поховань на могильнику, складають тери-TOpianbHO вщособлений комплекс - родову дшянку.

висновки

Проведене дослщження дозволяе зробити таи висновки: 1нгумацшш поховання людини з конем у MÍKpoperiom належать болгарському населению, яке опинилося у цьому perioHi в pÍ3HÍ часи та за pÍ3imx обставин. Це населения спорщнене з болгарами "першо!" та "друга" Mirpaniñinix груп салтсвщв Криму -Неташпвський могильник та могильник Червона Прка вщпов1-дно. Поява нових розб1жностей у поховальному обряд1 представ-hhkíb цих "хвиль" пов'язана з перебуванням üx у р1зному етно-культурному OTOHeHHÍ. Для одних (Неташпвський могильник) вщм!чаеться вплив аланського населения, для шших (Червона TipKa) - степового тюркомовного компонента.

Кремацшш поховання з конем належать представникам тюркомовного етносу, яке спорщнено з населениям Кубано-Чорно-морського репону. Hocií цього поховального обряду - нащадки тих тюркських род1в, що знайшли притулок у xo3apÍB шсля заги-6ejii Захщнопоркського каганату.

У хронолопчному вщношеиш поховання з конем розподшя-ються на три групи, що датуються: серединою - кшцем VIII ст. (Нова-Покровка, Кочеток, Tomwii, деяю поховання Сухогомшь-шакського та Нетайлхвського могильнигав); ганцем VIII - початком IX ст.(П'ятницьке, частина поховань могильника Суха Го-мшьша, деяк! поховання могильника Червона Прка); початком -третьою чвертю IX ст.(могильники Червона Прка, Лисий Горб).

Вшськова справа стала прерогативою представнишв со-щально! (майново!) верх1вки суспшьства. Незначна частина поховань належить представникам вшськово'1 верх1вки - сотникам та десятникам, тод1 як бшына частина - рядовим kíhhhm во'шам (списарям та лучникам), яю були нер1вними м!ж собою у майно-вому вщношенш.

За темою дисертацп опублпсоваш таы робота: 1. К вопросу об этнической принадлежности захоронений с конем Нетайловского могильника // Bíchhk ХДУ. - 1997.- № 396.

- IcTopk. - Вил. 29. - С. 31-37.

2. К вопросу об уровне вооруженности населения салтов-ской культуры (по материалам погребений с сожжением Сухо-гомолыпанского и Красногорского могильников) // Вюник ХДУ.

- 1998. - Ка 413.- IcTopifl. - Вип. 30. - C.39-5I.

3. Крымский импорт и хронология некоторых салтовских памятников верховий Северского Донца // Культуры Евразии второй половины I тысячелетия н.э. (вопросы хронологии). -Самара: СамВен, 1998. - С. 344-357 (у ствавторсгт з B.K. Mixee-вим).

4. Обряд погребения с конем у населения салтовской культуры (по материалам Красногорского могильника) // Материалы I тысячелетия н.э. по археологии и истории Украины и Венгрии.

- К: Наукова думка, 1996. - С. 116-129 (у сшвавторств1 з

а тэ —-------; о т/- * ----л

гл..и. хурш cinviunm l JJ.xv. iviiA^^rn-nvij,

5. Захоронения коней в погребальных обычаях населения салтовской культуры // Аюуальш проблеми вггчизнян01 та всесвггнын icTopii. - XapKiß*. Вид-во ХДАДТУ, 1998. - Вип. 3. - С. 4-9.

Аксьонов B.C. Поховання з конем друпм половини VIII-IX ст. верхньох течй' р.С1верський Донець (за мэтер1алами салтазсь-ких грунтових могильшшв). - Рукопис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня кандидата 1сторич-них наук за спещальшстю 07.00.04 - археолопя. - 1нститут археологи HAH Укра'ши, Кшв, 2000.

Дисертащя присвячена анал1зов1 поховань людини з конем за обрядом кремаци та шгумаци другот половини УШ - IX ст., що були дослщжеш в басейш р. Оверський Донець. В науковий o6ir уводяться матер1али дослщжених за останш десятир1ччя пам'я-ток. В едину зб1рку зведено близько 100 поховальних комплекте, що походятъ з 8 пам'яток регюну. У робот-i дана всеб1чна характеристика поховального обряду та поховального швентарю. Видшено типи i вар1анти поховань з конем. Уточнено час кну-вання поховань з конем на окремих пам'ятках. Поховання з ко-

нем вщнесено до трьох хронолопчних груп, що датуються: серединою - кшцем VIII ст., танцем VIII - початком DC ст., початком IX - третьою чвертю IX ст. Значну увагу придшено питанию сощально1 атрибутацп поховань з конем. Видшено групи похо-вань, що належать представникам вшськово! елки - сотникам (трупа А) та десятникам (група Б), рядовим вошам-верпшккам (група В), заможним обищнникам (група Г). Розглянуто питания залежност! ступеня озброеност! населения окремих общин вщ сощально-полггичши ситуаци в Хозарському каганат! Вида, типи та BapiaHTH поховань з конем пов'язаш з поховальними тра-дицкми конкретних народ1в.

KiiiOHOBi слова: салт1вська культура, поховання людинк з конем, поховання за обрядом кремаци, поховання за обрядом imy-маци", юнське спорядження.

Aksjonov V.S. Men and horses' co-burings of the second half of the Vni-IX-th centuries in the upper reaches of the Seversky Donets (on the materials of the Saltov soil cemeteries). - Manuscript.

Thesis for the candidate's degree by the specialty 07.00.04. -Archaeology. - The institute ofArchaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000.

Master's thesis analyses the problems of men and horses' co-burings of the second half of the VIII-IX-th centuries made by the inhumation and cremation rites. Those co-burings were investigated in the Seversky Donets basin area between the Verchny-Saltov archaeological complex (in the north of the area) down to the site of ancient town Mayatskoye (south; now the Donetsk region) and from Topoly village (east) to Suchaya Gomolsha complex (west). It starts scientific using the materials of the monuments investigated during the last decades. About 100 funeral complexes from 8 monuments of the region are brought together to one collection. It also gives the detailed description of the funeral rite and inventory. The work is distinguishing 5 types (with some variants) of men and horses' co-burnings made by the inhumation rites and 2 other types made by the cremation rite. The time ofthe existence of some co-burnings is verified as well. 3 chronological groups of co-burings with the horse

had been defined and dated as the middle - the end of the VIII-th cent., the end of the VIII-th - the beginning of the DC-th cent, the beginning -the third quarter of the IX-th cent. Much attention is given to the problem of co-burings' social attribution. The author is defining several groups of co-burings which had belonged to the military upper crust of that time: to the squadron commanders (A gr.) and the foremen (Б gr.), rank-and-file warrior riders (B gr.) who were inequality in their property and to well-to-do ordinary commune members (Г gr.). The work is examining the dependence of the weaponry in different communes upon social and political situation in the region of the different stades of the Chazar state. The author succeeded to define on an ethnic and cultural plane those burials which had Turkic, Turkic and Ugrian funeral traditions as well as Turkic, Ugrian and Alanion. That gave the opportunity to define the inhabitants' possible ethnic belonging.

y™..™-^-. —— l,——„„__:„t—

xvvy wuiuo. oaiiuv v/iuiuii;, vyvj-uuiiugo vjiшшaiiuiiuisus, шишшиии

rite, cremation rite, harness.

Аксенов B.C. Погребения с конем второй половины VIH - IX вв. верхнего течения р.Северский Донец (по материалам сал-товских грунтових могильников). - Рукопись.

Диссертация нз соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04 - археология. - Институт археологии НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена анализу ингумационных и кремационных погребений человека с конем второй половины VIII - IX вв., которые были исследованы в бассейне р. Северский Донец на участке от Верхнесалтовского археологического комплекса на севере до Маяцкого городища (Донецкая область) на юге, от с. Тополи на востоке до Сухогомольшанскош комплекса на западе. В научний оборот вводится материал, исследованных в последние десятилетия, памятников (Нетайловского, Сухош-молынанского могильников, могильников Красная Горка, Лысый Горб), которые относятся к верхнедонскому варианту сал-товской археологической культуры. В единую выборку сведено

около 100 погребальных комплексов с 8 памятников региона. В работе дан всесторонний анализ погребального обряда, ингу-мационных и кремационных погребений человека с конем. В зависимости от состава конских останков (целый конь, часть коня, конское снаряжение) и расположения их по отношению к человеческим останкам выделено пять типов (с вариантами) погребений с конем по обряду трупоположения. По способу захоронения останков погребения по обряду кремации делятся на ямные и урновые. В зависимости от наличия или отсутствия тайничка с инвентарем погребения по обряду кремации подразделяются на виды. Детально рассмотрен погребальний инвентарь захоронений, основное внимание уделено изучению наиболее массовых находок - предметов конского снаряжения, предметов вооружения, элементов поясной гарнитуры, керамики. Па основе анализа погребального инвентаря были выделены три хронологические группы погребений человека с конем, которые датируются: серединой - концом VIII в. (Тополи, Кочеток, Новая Покровка, часть комплексов и погребений Сухого-мольшанского и Нетайловского могильников), концом VIII - па-чалом IX вв. (Пятницкое, комплексы и погребения Сухогомоль-шанского могильника, некоторые погребения могильника Красная Горка), началом - третьей четвертью IX в. (основная масса захоронений Нетайловского и Красногорского могильников) соответственно. Анализ распределения предметов вооружения и конского снаряжения (конских останков) по погребениям позволил выделить группы захоронений, которые удалось соотнести с определенными группами салтовского населения. Так погребения группы А (3-4 вида вооружения, конское снаряжение, хозяйственный инвентарь, котел, конский начельник) принадлежат военачальникам - сотникам; погребения группы Б - представителям низшего командного звена - десятникам; погребения группы В - рядовым конным воинам, которые в имущественном отношении не были равны; погребения группы Г -зажиточным свободным общинникам; группа Д - женам и детям из зажиточных семей. Рассмотрен вопрос о степени воору-

женности населения общин, оставивших наиболее крупные могильники - Сухогомольшанский и Красногорский. Установлено, что 5% захоронений (от общего числа погребений) могильника Сухая Гомолына и в среднем 15% захоронений могильника Красная Горка принадлежало профессиональным воинам, при этом в 66% этих погребений предметы вооружения находились в комплексе с конской сбруей. Разница в степени вооруженности населения этих общин обусловлена социально-политической обстановкой в регионе на разных этапах существования Хазарского каганата. В этно-культурном плане удалось выделить захоронения, в погребальном обряде которых проявляются тюркская, тюркско-угорская, тюркско-угоро-алан-ская погребальные традиции, что позволило определить возможную этническую принадлежность населения, оставившего разнообразные типы сопогрсбсния человека с конем в исследуемом регионе. Погребения с конем по обряду кремации принадлежат тюркскому населению, родственному населению оставившему подобные захоронения в Кубано-Черноморском районе (типа Дюрсо). Это население, вероятно, является потомками тех тюркских родов, которые нашли прибежище у хазар после гибели Западнотюркского кагатата и способствовали установлению у хазар каганской династии кз рода Ашина.

Ключевые слова: салтовская культура, погребение человека с конем, погребения по обряду кремации, погребения по обряду ингумации, конское снаряжение.