автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Политическая арена Украины: действующие лица и исполнители (общественно-политическое развитие Украины во второй половине 80-х - первой половине 90-х годов)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политическая арена Украины: действующие лица и исполнители (общественно-политическое развитие Украины во второй половине 80-х - первой половине 90-х годов)"

* Нащональна Акадекия наук Украти

•(.1 **

1нститут 1сторП Укра'1ни

На правах рукопису

ЛИТВИН Володимир Михайлович

ПОЛ1ТИЧНА АРЕНА УКРАШИ: Д1ЙОП1 ОСОБИ ТА ВИКОПАВЦ1

(Сусшльно-полиичний розвиток Украши у друпй половит 80-х— перинй половит" 90-х рок1в)

07. 00. & 1стор1'я Укра'ши

Автореферат

дисертацП на здобуття наукового ступеня доктора ¡слюричних наук

КИ1В - 1995

Дисертац1ею е монограф1я

Робота виконана у Кшвському ун1верситет1 iMeHi Тараса Шевченка

0$iuiitai опоненти:

1. Член-кореспондент HAH Украши, доктор 1сторичних наук, професор КУРЛС /вал Федорович

2. Доктор 1сторичних наук, професор КУЛЬЧИЦЬКИЙ Стлал ¡слан Владиславович

3. Доктор 1сторичних наук, професор ПАН1БУЛЬЛЛСКА Володшир Федорович

Пров1дна орган1зац1я: Нац1ональний шститут стратег1чних досл1джень

Захист в1дбудеться " 31 " березня 1995 року о 14 год.

на зас!даши спещал1зовано1 вчено! ради ДО 16.31.01 в 1нститут1

ICTopi'i Укра!ни HAH Укра!ни за адресою: 252001, м.Ки!в-1, вул.М.Грушевсь кого,4.

3 дисертащею можна ознайомитися у б1бл1отещ 1нституту

icTopi'i Укра'1 ни HAH Украши за адресою: 252001, м.Ки!в-1, вул.М.Грушевського, 4.

Автореферат роз1сланий " 28 " лютого 1995 року.

Вчений секретар спец1ал1зовано1 вчено! ради

Шнчук Ю.А.

ЗАГЛЛЫ1А ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТН

Аюпуальп'юпь тени досл1дкетт. У квшп 1995 року минае десятир1ччя в1дтод1, як М.Горбачов висунув концепц1ю прискорення ссщально-еконсшчного розвитку СРСР за рахунок перебудови ус1х сфер життя 1 на ц!й основ! - досягнення нового яюсного стану радянського суспхльства.

ИИсть рок1В, що ввшшли у наше буття як перебудова, не лише докор1нно зм1нили переб1г в1тчизняно1 юторП та започаткували 'П радикальний 1сторичний перелом, а й вплинули на розвиток всесв1тньо-1сторичного процесу. Поди К1нця серпня 1991 року тдвели риску щд епохою, що замислювалася П творцями як переулаштування суспглъства на засадах соц!ал1зыу. В1д середини 1991 року перебудова поступилася м1сцем нащональному самовизначенню республж, розпаду СРС-Р, радикальному зламу та зам1н! старих сусшльних структур новими в1дносинами власностт, державними й полхтичними 1нститущями.

1с.торична практика п1дтверджуе. що в так1, переломи: для сустльства перюди, його розвиток значно прискорюеться. Вони вмщуютъ велику к1льк1сть визначних подш, упцльнених та спресованих у часи визначають сусп1льний поступ на значн! 1сторичн1 В1др1зки. Вже сам факт цього обумовлюв наукову актуальность теми досл!дження.

Важливасть осмислення сучасних сусп1льно-полатичних процеслв диктуеться 1 тим, що такого перех1дного пер1оду, який переживае Украина, сватова практика не знае, а в1дтак - не було й немае досв1ду його вивчення. Тому досл1дження того, що ми переживаемо 1 чому ми це переживаемо,може багато дати для розум1ння зм1сту й лог1ки перем1н - знову ж таки в силу 1х ун1кальност1. Воно необх1дне для творения 1нформац1йно1 бази прогнозування розвитку политичного процесу, а отже, академ1чний штерес на р1дк1сть т1сно перешптавться з полатичним. Лише на основ1 знания конкретно'! реальност! можна вибудовувати теоретичн! модели перев1ряти загально1сторичн1 схеми, передбачувати вектори розвитку 1 "не гадати про майбутне, а розраховувати майбутне" (Рыбаков В.А. История и перестройка. - М., 1989. - С.16).

Отже,за сучасних умов чи не найгостр!тою для нас е потреба в вторичному усв1домленн1 самих себе як народу, нацП й держави. Причому, виходячи з того, що юторгя 1 пол1тика - це насамперед люди, 1хн1 дол1 та вплив на сусп!льний загал, на переСиг хсторичних процес!в. Що особливо виявляеться в пергоди, коли вадбуваються велик! под!! й пол!тик мае можлив!сть внести в розвиток сусп1льства те, що в1дпов1дае його баченню свгту. Наша ж гсторгя останн1х десятир1ч фактично була обезлюднена. У н1й мало выводилось м1сця головн1й Д1Й0В1Й особ! - людин1, за винятком г'ерснзацП кер1вних д1яч1в за 1х перебування на посадах.

Не можна лишати поз.а увагою й той факт, що в УкраТн! зараз в1дбуваеться становления пол1тично1 ел1ти, формування своер1дного поличного класу з ус1ма притаманними йому вадами росту. I це не просто кер!вна верх!вка, пол!тична ел1та, 1стебл1шмент. А сукупнгсть ус!х, хто мае в^ношения до пол!тичного життя у межах пол1тичних партхй 1 рух1в, до формування закон!в 1 1х виконання, тих, хто при в лад! й тих, хто в опозицП.

Зрозум1ло, що важливою складовою реал!зад!1 завдань формування ел!ти, кадрового потенц!алу незалежно! Укра1ни, причому не в одн!й генерацП, е вивчення зазначено'1 проблеми. Адже очевидним е те, що пол1тик1в значнсю м1рою "роблять" засоби масово! !нформацП та вчен1.

Остльки в такому план! в укра'хнськш 1сторико-пол1толог1чн1й литератур! тема не лише не розглядалася, а й практично не ставилася, це визначае И актуальн1сть та головну мету: досл!дити сустльно-пол1тичний розвиток Укра'1ни, дати синтезований та узагальнений виклад П сучасно! пол1тично! !сторП через призму даяльност! укра'!нських державних д!яч1в 1 пол1тик!в, вытворивши, зокрема, малов1дом! стор!нки нашого сьогодення, зробити узагальнення та висновки науково-теоретичного 1 практичного характеру. I на ц!й основ! рельефно показати один хз найважлив!ших та найВ1дпов1дальн!ших перюд1в нашо'1 1сторП. В свою чергу мета, ! завдання досл1дження обумовили його об"бит та предмет.

Автор ставив перед собою таи! завдання:

- визначити ! осмислити фактори, що обумовлюють

науково-теоретичне i практичне значения вивчення проблем сучасно! icropiï У крайни;

- визначити етапи i проанал!зувати вузлов1 проблеми сусп1льно-пол1тичного розвитку Укра^ни в останне десятир1ччя;

- показати атмосферу формування, механ1зм висування та просування останн!х радянських л!дер1в, еволющю ïx погляд1в i позищй;

- вивчити перебудовну шттику М.Горбачова у виконанн1 укра'1нських KepiBHHKiB, його бачення м1сця та рол! Украши в сусп1льно-пол1тичних процесах на союзному npocTopi;

- дати панораму сусп1льно-пол1тичного життя в npoqeci перебудови, видоити обставини та фактори, hkî обумовили його актив1защю, вих1д за мели офщ1йшл пол1тики;

- показати процеси в YKpaïHi загалом та в окремих П регюнах в умовах nepeopieHTauiï союзного кер1вництва на пол1тичн1 реформи та спроб ïx зд1йснення, зародження Шейного плюрал1зму i його органi3auiиного оформления, вих1д на пол!тичну арену опозищйних

СИЛ 1 НОВИХ П0Л1ТИК1В;

- з"ясувати, у тому числ1 на ochobî нев1домих i малов1домих документ1в, мюце чорнобильсько! аварп серед чиннтив, як1 зумовили й прискорили формування нових сусшльно-пол1тичних реал1й в YKpaïHi;

- проанал1зувати кадров! перем1ни на вищих щаблях влади, дИ офщ1йних властей в умовах появи Шейного i пол1тичного плюрал1зму, орган1зац1йного оформления опозицп теля вибор!в у 1990 poui i ïï приходу до влади в окремих областях i районах;

- розкрити процеси в КомпартП Укради, дiï опозицп, кол!зН сусШльно-тштичного життя, як1 зумовили BMiHy вищого napTifiHO-державного кер1вництва республ1ки та закр1пшш пол1тичну 1нщ1ативу за опозшцею;

- визначити Micue Верховно! Ради у сустпльно-полхтичному житт1 Укра'1ни та етапи формування концепцп суверен1тету республ1ки в контекстг п1дход1в союзного . й украшського кер1вництва до розв"язання "проблеми" Союзу PCP i впливу на них серпневих под1й 1991 року;

- показати суть сусп1льно-пол1тичних npoueciB та д1яльнють державних i пол1тичних д1яч1в Укра!ни п1сля проголошення ïï незалежност1, а саме: Укра'1на i СНД, Украгна i Pocîh, перем1ни та протистояння на владному 0л1мт держави, сустпльн1 настро'1 i ïx вплив на державна ршення;

- осмислити пол1тичн1 сходження 1 падшня, типолог1ю л!дерства, генерацп укра!нських пол!тик1в, становления багатопарт1йност1 1 багатопартшно! системи, суть пол!гичних теч1й в Укра!н1, тактику вищих посадових осЮ кра!ни;

- проанал!зувати результата д1яльност1 Верховно! Ради Укра'1 ни дванадцятого скликання, передвиборну боротьбу за депутатство 1 президентство як вияв розстановки сил у сусп!льств1 та його настро1в, результати виборхв через призму перспектив кра!ни, осмислити перш! кроки ново! влади;

- подати висновки щодо стану й перспектив сусп1льно-пол1тичного розвитку Укра!ни.

Методолог!чна та теоретична основа роботи складаеться з двох р1вн!в: досл!дження на р!вн! конкретного 1сторичного анал1зу (принцип 1сторизму) та досл!дження на р1вн1 пол!голог1чних теор!й. Тобто, з теоретичного 1 прикладного аспект1в. При цьому використовувався широкий дгапазон метод!в збору, систематизацП та анал1зу вшидного матер1алу. Умовно !х можна под1лити на три групи: пор1вняльно-1сторичн1, емп1ричн! та системна

В свою чергу порхвняльно-хсторичн! включали в себе так1, методи, як 1сторичний опис, конкретний анализ, пор!вняльний, пергодизащя, хронолог1чний,проблемно-хронолог1чний, ретроспектив-ний та прогностичний, що дало змогу вивчати пол1тичн1 явища 1 факти як у т1сному зв"язку з т1ею 1сторичною обстановкою, в як1й вони виникли та д!яли, так ! в !х як1сн!й змШ на р!зних етапах розвитку. Емпхричн! методи були зумовлен! практичною потребою в об"ективному знашп пол!тично! реальность пов"язано! головним чином з участю громадян у сусп1льно-пол1тичному житт!. А системний метод дозволив вивчати тсштичне життя в Укра'Ш як комплексний процес, виявляти на загальному тл! розвитку найб!льш вадлив1 його елементи, простежувати !х взаемозалежн!сть та взаемообумовлен1сть,

У хронолоНчному в1дношенн1 досл1дження охоплюе десять рок!в: другу половину 80-х - першу половину 90-х рок!в. Вони становлять ц!лу епоху, яка позначена спробами зд1йснити перебудову радянського суспыьства на засадах соц1ал1зму, реформувати Радянський Союз. Бона знаменувала небачений дос1 сплеск полгтично! активное?!, формування идейного 1 жШтичного плюрализму, зростання нацгонально! самосв!домост1 населения радянських

республш ь вреппч-решт, розпад СРСР та появу на його теренах незалежних держав з демонтажем 1снуючого в них поличного та оо1цально-економ1чного устрою.

Цей пер1од започаткував перелом у св1Т0в1й юторП, докор1нно зм1нив геопол1тичну карту бвропи. Зокрема, поява незалежно! Укра1ни, на думку деяких анал1тик1в, стала третьою з найбыыпих геопол1тичних под1й XX стор1!ччя п1сля розпаду 1918 року Австро-Угорсько! 1мйерп та под1лу бвропи у 1945 рощ на два блоки.

В сусли ль но-пол Личному житт1 Украши 1986-1995 рок1в простежуються певн1 етапи,як1 знайшли воображения у дисертац1йн1й робот1.

Перший охоплюв 1986-1987 роки 1 пов"язаний з реал1защею в республЩ! гасла союзного кер!вництва "б1льше сощал13му". Другий припадае на 1988 - ос1нь 1989 року. В1н позначений курсом на пол1тичн1 реформи, виходом на пол1тичну арену орган1зовано! опозицп 1 початком конкуренцп м1ж нею та владою. Трех1й - 1990-серпень 1991 року - перюд зм1ни розстановки пол1тичних сил, дом1нування пол1тики над економшою, пошуку модел1 суверен!тету республики, проголошення ;незалежност1 Укра1ни. Четвертая етап розпочався з серпня 1991 року 1 ознаменувався появою держави Украина, р1зкою змхною сп1вв1дношення пол1тичних сил, становлениям нових державних 1нститут1в, першими кроками в створенн1 ново! полхтично! та економ1чно1 системи. В свою чергу, в ньому можна вцгцлити дв1 фази: перша, яка тривала в1д серпня 1991 до жовтня 1994 року, була пов"язана переважно з розбудовою зовн1шн1х атрибут!в держави, пол1Тйчними акщями, спрямованими на визнання УкраТни як держави; друга - в1д жовтня 1994 року характеризуемся спробами радикального економ1чного та пол1тичного реформування крайни.

1сторшграф1чна та джерельна база досл1дження. При п1дготовщ роботи автор виходив з тоге), що цивШзоване сустльство вимагае науково! пол1тики- з Ч1ткими державними ор1ентирами та прюритетами. Що Украина, яка шукае шлях1в у майбутнв, особливо потребуе опори в наугц, П висновках та прогнозах. 0ск1льки сьогодн1 вкрай необх1дна в1дпов1дь на ряд нагальних питань: що

в1дбуваеться у молод1й держат, як1 напрямн1 п поступу, зв!дки KopeHi багатьох негативних явщ - розпад суспыьно! етики, вибух насилля, rocTpi пол!тичн1 з1ткнення, рел!г!йне протистояння, загроза рег1онал1зацП та розпаду краТни?

А тому, по-перше, намагався осмислити наявн! 1сторичн1 та пол!толог1чн1 правд радянських, рос1йських та укра!нських вчених 1 пол!тик1в з проблем сусп1льно-пол1тичного життя. По-друге, виходив з того, що сучасн1 обставини вимагають першого слова в!д 1сторик1в, бо, наприклад, псштолог!я певнсю Mipoio ще не готова до того, щоб узяти на себе увесь тягар вивчення сучасного полЛичного життя Укра1ни - суперечливо'1 та в край складно! сфери, де в1дбуваються глибок1 й швидк! перем1ни. Не готова тому, що багато десятил!ть була занедбана, зазнавала таких самих переел З.дувань, як соц1олог!я, генетика тощо, б1лыпе того - не визнавалась як наука.

За овднками дисертанта, приблизно до початку 1990 року мажна було займатися анал!зом проблеми, особливо не замисжючись над тим, що ж насправд! в1дбуваеться у сусп!льств1: yci процеси розвивались на виднотi 1 переважно були локал1зован! на верхн1х поверхах влади. Виступи тод1шнього кер!вництва Союзу тг республ1ки, компарт!йн! документа дозволяли мати уявлення про сусп1льно-пол!тичний продес загалом. Науков! npaui переважно не виходили за визначен1 ними меж!.

Пот1м республ1ка приходить у рух, розпочинаеться активна рев1з!я усталених 1деолог1чних та пол1тичних стереотип1в. Роки укра1нсько! незалежност1 дали досить-таки потужни? "програмотворчий" супровгд. Як влучно зауважують анал1тики, "анал1зом соц1ально-економ1чно!, пол1тично1 ситуац1й, розробкок моделей розвитку займались фах!вд1 вс1х галузеР сусп1льствознавства, пол1тичн1 л1дери, урядов1 функщонери тг найвипЦ державн1 кер1вники. Прим1рювались 1 р1зноман1тн! 1ноземн1 стратеги. Неодноразово зм1нювався курс внутр1шньо1 пол!тики, тоя накопичено певний практичний досв1д випадкових р!шень, 1деолог1чних ширянь, номенклатурних переор!ентац1й" (Пол1тичнг думка. - 1994. - N 4. - С.3).

Однак наявний "банк" статей та книг на сучасну тематику, анал1з переб1гу наукового життя загалом дають Шдстави для

висновку, що зростаючий пформацшшй пот1к переважно залишагться не опрацьованим 1 не осмислюеться на надежному р1вн1. Про це св1дчать розр1знен1 видання, публ1кацП, дослгдження окремих проблем, яй скор1ше в1дбивають уподобання та можливостх автор1в, ЫеолоНчнг засади окремих партгй, пол1тик1в та державних д1яч1в.

Б1лыи-менш опрацьован1 у науковому план1 окрем1 напрями. Наприклац, з питань становления сучасно! багатопарт1йност1 зачищено три докторськ! дисертацп в1дпов1дно у 1992, 1993 та 1994 роках - К.Богомаз "Громадсько-пол1тичн1 рухи 1 партП в Укра1н1 у друг1й половин1 80-х - на початку 90-х рр."; 6.Базовк1н "Пол1тичн1 партП та громадськ1 рухи в систем! сучасно! демократп (пор!вняльний анал1з Украши 1 РосГП"; К.Астахова "Виникнення багатопарт1йност1 в СРСР (1985-1991 рр.)", до твдесятка кандидатських. 0публ1ковано шлька книг. Серед них - О.Гарань "Убити дракона. 3 1сторП Руху та нових партш Украши" (К., 1993); В.Кремшь, е.Базовкш "Гкттичт партП Украши: пор1вняльний анал1з програмних документ1в" (К. 1993), к1лька сотень статей, не рахуючи публ1кац1й та вистуШв парт1йних л1дер1в 1 актив1ст1в.

Той факт, що науков1 дослдаення здебоьшого залишаються "приватною" справою вчених, тдтверджуе тематична спрямовайсть журнальних видань - "Украшський 1сторичний журнал", "В1че", "Полггика 1 час", "<Илософська 1 сощолоМчна думка", "Пол1толог1чн1 читання", "Пол1тична думка", "Розбудова держави", "Сучасюсть" та пших, публ1кац1']' яких були предметом вивчення, анализу та узагальнень у ход1 п1дготовки роботи.

При широкому вибор1 л!тератури з питань хстордЛ, культури 1 побуту Украши, поодинок1 видання узагальнюючого характеру присвячен1 п нов1тньому перходу. Це - праця А.Кам1нського "На перех1дному етап1. "Гласн1сть", "перебудова" 1 "демократизащя" на Укра1Н1" (Мюнхен. 1990), котра, як писав у передмовг до не'1 Мирослав Прокоп, являв собою "необххдний дов1дник для людей, як1 хочуть зберегти живий зв"язок з процесами в УкраШ", книги В.Ткаченка "Украша 1 Росля: проблеми нащонального самовизначення (!стор1ософський анал1з поточного моменту)" (К., 1993), О.Шморгуна "Украша: шлях Е1дродження (економжа, полз, тика, культура)" (К.,

1994). три колективю роботи вчених 1нституту асторп Укра1ни 1 деяк1 окрем1 публ1кацП. Зокрема, С.Кульчицького, I. Кураса, Ю.Курносова, В.Пан1будьласки, А.Слюсаренка, П.Соханя.

Якщо на початку перебудовного пер1оду пубд1цисти та письменники випереджали 1сторик1в, то сьогодн1, схоже, "пальму першост!" у них перехопили мемуаристи. Лише останшм часом винесли на суд громадськост1 сво! спогади та розм1рковування Б.0л1йник (Два роки в Кремль - К., 1992), В.Масол (Упущенный шанс. - К., 1993), В.Врублевський (Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. Записки помощника: воспоминания, документы, слухи, легенды, факты. - К., 1993), ЬСалхй (Я повертаюсь. - К., 1993), В.Скляров (Завтра был Чернобыль: Документальная повесть.- М., 1993), В.Лановий (Зал1зно'1 завЮи вже не буде - не вистачить зайза. - К., 1994). Судячи з публ!кац1й, активно працюють над мемуарами колштй глава уряду республ1ки О.Ляшко, екс-м1н!стр оборони К.Морозов, екс-вще-прем"ер-мШстр УкраIни Ю. 1оффе. БлизьК1 за жанром до них книги С.Кичиг1на (Последние дни империи... Первые годы надежды. -К., 1994) 1 В.Чемериса (Президент. - К., 1994).

Варто згадати й зб1рники промов та статей таких д1яч!в, як Л.Лук"яненко (В1рую в бога 1 в Украину. - К., 1991; Не дам загинуть УкраШ. - К., 1994), Л.Кравчук ("6 така держава -УкраЧна". Матер1али з виступ1в, 1нтерв"ю, прес-конференц!й, бриф1нг1в, в1дпов1дей на запитання. - К., 1992), 0.Мороз (Куди йдемо? - К., 1993) та 1.Плющ (Хто ми 1 куди йдемо. ДоповШ, виступи, статт1, 1нтерв"ю. - К., 1993). Осташп мають оф1ц1йний характер, в1дбивають пол1тику держави та програмн! засади окремих пол1тичних парт1й. I в цьому 1х значения. Щодо л1тератури мемуарного жанру, то П ц1нн1сть полягае в тому, що вона належить в1домим особам, як1 несуть широкому загалу уявлення про мехатзм здгйснення влади, про пол1тичну кухню та формування пол1тично1 погоди, особисте життя представник!в влади та бачення й сприйняття ними сусп1льно-пол1тичних процес1в. Особлива '¡х "вага" в тому, що пернп задуми рхдко залишають документи, а св1дчення очевидадв таким чином заповнюють цю прогалину.

Мемуарна та документальна л1тература 1стотно доповнила джерельну базу дослгдження, основу якого склали арх1вн1 документи та матер1али Рос1йського центру збер1гання та вивчення документов

нсштньсц 1сторП (РЦЗВДН1), Центрального державного арх1ву громадсъких об"еднань Укра!ни (ЦЦАГОУ), ряду обласних державних та вЦомчих арх1в1в Укра1ни. Быьппсть з них вперше вводиться в науковий об1г. У прац! широко використан1 бюлетен1 сес1й Верховно} Ради, закони та норматива 1 в1домч1 акти, документи об"бднань громадян, багато газетних видань, що дозволило всеб1чно 1 об"ективно проанал1зувати сусШльно-пол1тичн1 процеси в УкраШ, як в вторичному, так 1 в псштолопчному аспектах.

Наумова новизна роботи визначаеться постановкою 1 реал1зад1ею авторсько! концепцп дослд.дження сусп1льно-пол1тичного розвитку Укра!ни. Вперше у в1тчизнян1й 1стор1ограф11 зд1йснено щл1сний, синтезовано-узагальнений виклад пол1тично1 1стор11 Украши сучасно! доби через призму д1яльност1 та на фон1 б1ограф1чних портрет1в державних д1яч1в 1 пол1тик1в у динам1чному процес1 публ1чних й кулуарних змагань за владу. Показано розвиток под1й в Укра'Ш у перебудовн1 роки, визначено фактори та обставини, що спричинили пробудження громадсько! активност1 в республ1вд, формування 1 реал1зац1ю аде! П незалежност!. Осмислено суть та впровадження пол1тично1 реформи, причини й етапи становления 1дейного 1 пол1тичного плюрал1зму, пол1тично1 опозицП, проблеми, пов"язан1 1з здобуттям та утвердженням незалежност1 УкраЧни, а також тенденцП та перспективи И сусп1льно-пол1тичного розвитку п1сля сформування нового парламенту та обрання Президента кра'1ни у 1994 роц1.

Особистий внесок автора в розробку проблеми полягае 1 в п1дход1 до 11 досл1дження: в1дх1д в1д м1фологем, партшних схем та ощнок под1й, прагнення об"ективного анал1зу 1 змалювання об"емно! вторично! панорами пол1тичного життя Укра!ни на основ! залучення значного масиву документ1в 1 факт1в. Що дозволило сформулювати так1 науков1 висновки, теоретичн1 положения 1 практичн! пропозицП, винесен1 на захнст:

- розвиток, характер 1 спрямування под1й досл1джуваного пер1оду значною м1рою були результатом д1й державних д1яч1в та пол1тик1в, що в свою чергу спростовуе трактовану дотепер марксистську тезу про виршальну роль народних мае в 1сторп. Завдячуючи особливостям характеру, особистост1 можуть 1стотно впливати на долю сусп!льства. Однак можливост1 такого впливу, як 1

його масштаби визначаються оргатзащею сустльства, глибинними процесами, що вхдбуваються в ньому. Вони е "фактором" сустльного розвитку лише там, тод! й наст!льки, де, коли та наск!льки 1м дозволяють це сустльт в!дносини;

- традиц1йно б1льш високий • р!вень життя, менша загалом люмпетзащя населения та б1лып ст1йк1 джерела прибутк1в, найб1льша самост1йн1сть КПУ з-пом1ж компарт1й союзних республ1к та сталють П кер1вництва, переважання виконавського "синдрому", коли головним спонукальним мотивом до.дп править команда "згори" зумовили те, що з проголошенням у кв1тн1 1985 року нового курсу, Украина тривалий час збер1гала стаб!льтсть, а II сустльно-шттичне життя фактично не було.в1дм1чено дискус1ями навколо геиерально! л1н11 партИ. Йшлося лише про краще досягнення П ц1лей, а передова частина сусп1льства виявила готовн!сть включитися в колективний пошук шлях1в 1 метод1в розв"язання поставлених завдань. Б1льше того, ця готовн!сть виступала як сустльно необх1дна потреба;

- 1дея суЕерен1тету 1 державно! незалежност1 насамперед визр1вае 1 поширюеться в надрах духовно! сфери сустльства, згодом обгрунтовуеться економ1чною 1 пол1тичною дощльн!стыо, цо в свою чергу визначае передумови й етапи II формування та реал1аац11, поовдовне включения в сусп1льно-пол1тичне життя р1зних верств населения.

Перв1сними чинниками щб! ще! в Укра'Ш стали проблеми захисту та розвитку укра!исько! мови, в1дродження культури, в1дтворення стор1нок иашо! 1сторП, реаб1л!тац!! репресованих, як1 в свою чергу викликали до життя перш1 громадськ1 об"еднання -прообрази пол!тичних орган!защй;

- курс на шттичне реформування кра!ни зумовили, по-перше, невдач1 з перетвореннями в економ!ц!, иав1ть у тих обмежених масштабах, як1 мали м!сце при комунгстичних режимах у ряд! кра!н, наростання кризових явищ в економщ! та сотальтй сфер1; по-друге, розрахунок на те, що створення парламентских !нститут1в допоможе залучити народ до зламу усталено! системи.

Внасл1док цього парламентська демократ1я в Укра'Ш ун!кальна за сво1м походженням ! функц!ями, 5 продуктом реформаторсько! д1яльиост! комун1стичного режиму. 0ск1льки жоден з них до цього не розпочинав реформи з демократизацП псштично! системи, це

призвело до гострих внутршШх суперечностей в радянсыий систем!, руйн1вного впливу на не! демократизавдI. В1н виявився через нацшнаиьно-демократичн1 рухи в республ1ках, як1 спочатку дистанщювалися в1д центру, а пот1м проголосили свш суверенитет та незалежн1сть. Такий взаемозв"язок двох процес1в заслуговуе на увагу 1 тому, що розпад СРСР нередко ставиться у провину виключно тим силам, що в1дс.торонили комун1ст1в В1Д влади;

- розвиток сусп1льно-пол1тичних процес1в в СРСР та республ1щ з початком политично! реформи поставив Компарт1ю Укра!ни перед необх1дн1стю займатися быьшою м!рою пол1тичною д1яльн1стю. Однак вШйшовши В1д економ1ки, втративши над нею контроль, парт1я пол1тичними методами д1яльност1 так 1 не оволодыа. А в1дтак - не змогла контролювати н1 економгчну, н1 пол1тичну сфери. ЕЛдставання парт1йно-державних структур в1д розвитку под1й, 1х неадекватна реакц!я на сусшльно-пол!тичн1 процеси значною м1рою радикал 1зували настро'1 активно! частини суопльства;

- утвердження НРУ, яке ознаменувало вих1д на пол1тичну арену опозицП, - результат об"еднання двох сусп1льно-пол1тичних теч1й в УкраШ з р1зним на той перюд ставленням до влади. Першу уособлювали переважно представники творчо! й науково! 1нтел1генц11, часто 1з значним соц1альним статусом, котр1 знаходили можлив1сть поеднувати свое "я" з правилами гри, що 1х диктувала система, що й зумовлювало 1х початкову ор1ентац1ю на дП в межах 1снуючого устрою. Друга - дисиденти, колицт пол1тв"язн1 та хнда в1дкрит1 супротивники 1снуючого ладу, як1 не були пов"язан1 сп1вроб1тництвом з системою;

- чорнобильська трагед1я - своер1дний потужний катал!затор наступних сусп1льно-пол1тичних процес1в в УкраШ, один з найважливших чинник1в, який остаточно Шдштовхнув народ до незалежност!, сприяв пол1Тичн1й кар"ер1 багатьох людей 1 Б1дпов1дно И втрат1;

- легая1зацш полхтичного протистояння, що фактично склалася в республвд, зумовили закони про вибори 1989 року, а сам1 вибори сприяли згуртуванню та структуруванню опозицп як антикомун1стично1, антисоюзно! 1 власне парламентсько}, орган1зац1йному оформлению Шейного плюрал1зму, активному використанню опозищею в боротьб1 проти влади и власно! збро"1 -влади, формуванню ознак двовладдя в Укра!н1 та вияву у пол1тшйв феномена двозначность 3 виборами в основному завершуються

поляризащя та розмежування псштичних сил, визначення !х юнцевих щлей й розпочинаеться боротьба за принципом "хто кого";

- втрата Компарт1ею Украйни монополп на владу виявила 11 внутршню слабость, прискорила наростання у н1й кризових явищ, нагромадження передумов розпаду. Приклад КПУ дав п1дстави для висновку: якщо парт1я не бажае бути высунутою на узб1ччя пол1тичного життя, вона повинна мати здатн1сть до зм1ни структури, пост1иного саморозвитку, вм1ти використовувати внутр1парт!йн1 розб1жност1 . та дискусп. Парт1я не повинна боротися проти об"ективних суспгльних тенденц1й, лог1ки розвитку 1сторичних процес1в, а гпдтримувати !х. До таких процес1в передус1м можна в1днести прагнення нац1й до суверен1тету 1 незалежност1, як посл1довного завершения запшив нац1онального розвитку та самовизначення будь-яко! народности, яка займае певну територш 1 мае достатн1 задатки й енергИс розвитку.

Якою б сильною не була парт1я, П спроба вступити у конфликт з рел1г1ею, тим б1льше самш стати церквою, спробувати свою 1деолог1ю зробити рел!г1ею, в к1нцевому пхдсумку зак1нчуеться трагед1ею для партп;

- розпад СРСР - одна з визначальних под1й всесв1тньо1 кзторН друго! половини XX стор1ччя, в чому особлива роль належить Укра!н1.

Пол1тичн1 фактори цього мають юторичний вектор. Головною об"ективною причиною розвалу Союзу е розпад тоталитарно! системи. Однак коли б союзне 1 республ1канське кер1вництво виявило псштичну далекогляднють, розбхгання республ1к не мало б обвального характеру, вдалося б безбол1сно трансформувати СРСР в широке сп1втовариство. Була б хнша пол1тика - був би 1нший результат. Пол1тичн1 фактори значно п1дсилили економ1чн1 обставини. Спроби пристосувати адмШстративно-розпорядчу економ1ку до ринково!. поклали початок дезинтеграцп единого господарського простору. Почалася швидка само1золяц1я республж, виявилась неоднор1дн1сть економ1чного простору СРСР, посилилось прагнення взяти управл1ння економ1кою в сво! руки, встановити пол1тику протекщонхзму, захистити нацЮнальну економ1ку;

- угода кер1вник1в Беларус1, РосИ та Укра!ни про утворення

СНД - визналня псштичних реал1й, того.що Союз фактично припинив свое 1снування. Але з точки зору норм закону, процедури, це були неконституц1йн1 дП.

На процес становления СНД значною м!рою впливають експериментальний характер споруди Стивдружност1, р1зн1 цШ зодчих, в1дсутн1сть у них досв1ду, загальна нестаб1льн1сть, тектон1чш явища политичного характеру. II" перспективи визначатимуть так1 обставини та фактори: по-перше, стримуватиме СНД в1д розпаду територ1альна проблема, хоча вона 1 спонукае держави до вростання в зовн1шн1 структури м!жнародно'1 безпеки. По-друге, республ1ки фактично перетворились на 1нтегральн1 частини уютарного вдлого, а тому нереально поставити засл!н напрацьованим економ1чним зв"язкам. По-трете, стандарта !х продукцЗЛ здеб1лыгого не дотягують до свгтових, отже, певний час ш доведеться Шдтримувати економ1чн1 в1дносини в основному м1ж собою. По-четверте, у партнеров по Сп1вдружност1 багато зб1жних 1нтерес1в та шлей. По-п"яте, в перспектив! важливими стимулами на користь взаемодЛ кра'1н-член1в СНД будуть геопол1тичн1 фактори.

Реальним е так званий "р1зношвидк1сний" п1дх1д до буд1вництва Сп1вдружност1 з р1зними р1внями та обсягами участ1 держав у багатосторонтх угодах та практичтй д1яльност1 СНД;

- процес становления Укра!ни як держави в1дбуватиметься складно, проходитиме р1зн1 етапи (усв1домлення сутх незалежност!, розбудова атрибут1в держави, створения ново) економ1чноз та пол1тично! системи тощо), з выступами, загрозами протистояння та протидп на р1зних р1внях. Причини цього - в1дсутн1сть у св1тов1й практиц1 досв1ду зд1йснення такого переходу, несформовамсть структур влади, брак необх1дного досв!ду та достатньо! к1лькост1 кадр1в, здатних д1яти самост!йно, на р1вн1 прийняття р1шень та забезпечення IX реал1зацП;

- В1дсутн1сть в Укра!'н1, як 1 в 1нших посгкомун!стичних кра!нах, контрел1т значною м1рою пояснюе той факт, що 1нтел1генщя почала активно пробувати себе в пол1тиц1. Значною м1рою саме вона забезпечила 1деолог1чний демонтаж радянсько! системи. Однак з нею пов"язуеться депрофес1онал1зац1я пол1тики, в яку вона привносить як болтну прихильтсть до влади, так х бол1сну опозищшпсть,

намагання будь-що реапзувати сво! 1деЗ, не рахуючись з сустльними настроями;

- в УкраШ склалася мультипарт1йна система з наголосом на вкрай поляризовану: в наявност1 чимало парт1й р1зно! пол1тично! ор!ентацП, в тому числ! антисистемних. Абсолютна 61льш1сть з них приблизно однакова за впливом у його незначному вим1р1. Укра!нська багатопарт1йн!сть приходить у пол1тично однопарт!йний прост!р, де формула партП у масов1й св!домост1 - "авторитарна парт!я -держава". Роль парт1й як еднально! ланки м1ж державою 1 сусп!льством не усв1домлена як !х л1дерами, так 1 61лып1стю член1в.

До серпня 1991 року пол1тичн! сили Укра'ши умовно мсакна було подыити на дв! групи - комун!стичну 1 антикомун1стичну. Останню еднала боротьба за вих1д республ1ки 1з СРСР 1 проти компартП. Вир1шення цих завдань, поряд з 1ншими чинниками, привело до значного вр1зноман1тнення пол1тичного св1ту, який визначають ш1сть головних пол1тичних теч!й;

- в перюди радикальних перем1н, коли, як правило, спостер1гаеться "криза законност!" влади, е три "чистих" способи досягнення !! лег1тимност1: традиц1йний, рацюнально-правовий 1 харизматичний. 'Для Укра'ши найпльш придатний останн1й, тим паче, що украшська державн1сть е ягацо не харизматичною, то надто персон1фжованою. Саме влада може забезпечити консол!дац1ю сустльства, оск!льки на кожному з трьох р1вн1в пол1тичного процесу (населения - партП - пол1тики) можлив!сть досягнення громадянсько! злагоди все ще не проглядаеться;

- сучасний пол1тичний клас Украгни на переход! в1д тоталитарно! до представницько! системи формуеться з . трьох труп шттик1в: попередня парт шно-державна 1 господарська номенклатура, значна частина представник1в яко! стала "демократами за обставинами"; шестидесятники та дисиденти, творча 1нтел1генц1я; нова генерац1я пол1тик!в, не обтяжених минулим. Сп1вставлення !х реально! ваги дае п1дстави для висновку, що пров1дн1 позицП збер1гае за собою номенклатурний прошарок. 0кр1м 1ншого, це можна пояснити тим, що при виршенн1 питань, пов"язаних з освоениям ринкових механ1зм!в, б!льше всього досвхду саме у нього.

В1дпов]дно можна визначити три потоки зусиль щодо полтшно! конструкцИ сустльства: прихильники представницько! демократы на баз) розвинено! ринково! економ1ки; прихильники збереження сис-теми Рад з допущениям ринкових вгдносин is сильним регулюючим впливом д^ржави; прихильники самобутнього укра!нського шляху.

Життя вимагае формування ново!, четверто! генеращ! ел1ти, яка б повною Mipora в1дпов1дала потребам сусп1льства. Шсля розпаду СРСР в Украпи утворився вакуум влади i не в останню чергу через те, що укра!нс-ька ел1та не мае навичок самост1йно! д1яльност1;

- вибори до Верховно! Ради Укра!ни 1994 року виходили за меж! свого прямого призначення i були покликан! визначити налрям постуну кра!ни, прискорити пол!тичне структурування сусп1льства;

- тривале панування партИ - "авангарду" зумовило особлив! складнощ1 на шляху утворення нових парт1й. В1льш!сть з них народжувалися з бунту проти монополп одше! napTi'i, а утворення такого характеру нер1дко нестаб!льн! й слабк1. Специфша радянського режиму, включаючи його стрижень - компартш, полягала в тому, що йому вдалося об"еднати два принципи легатимност!, якими послуговуються й демократичн! режими, але в розд!льному вигляд1 -HayKOBicTb та демократичну репрезентативн1сть;

- слабка розвинен1сть парт!й обумовлюе посилення в укра! нському сусшльств1 груп тиску, яга повднують в co6i функцН полиично! opraHi3aui! та групи iHTepeciB. Така аномал1я в пол!тичному представництв! може означати, що дв1 л1н!! взаемод!! громадянського сусп!льства й держави - парт1йна та групова -будуть викривлен! й не зможуть виконувати свое головне призначення: забезпечення конструктивно! участ1 ycix сусп1льно-пол!тичних сил у державному управлшн!;

- вибори п!дтвердили, що нацюнально-демократичний рух не е загалыгоукра!нським явищем, а йому завдано в1дчутного удару. Це пояснюеться, ло-перше, тим, що з незалелипстю Укра!ни нащонал-демократа взяли на себе моральну в1дпов1дальн!сть за стан справ у держав!. По-друге, вони всю енерг!ю витратили на руйнування системи, а в1дтак - вступили у фазу кризи.

Вибори засв1дчили наявн1сть перспективи подальшо! мобШзацП нащональних сил для нац!онал!стичних потреб, враховуючи усе

бьлыпе домшування двох тенденц!й на р!вн! масово! св1домост1: перша - зберегти сощальн1 набутки 1 колективк1 щнност1, що асощюеться у масов1й св!домост! 1з соц1ал1змом; друга - знайти нац1ональну повноц1ннЮть, повернутися до зруйнованих корен1в, власно! !сторп. Щ протилежн1, з першого погляду, тенденцП в реальному житп дедал1 б1льше починають зливатися;

- поляризащя украшського суспЫьства, про що св1дчить розстановка сил у парламент!, в1дкривае перспективи для пол1тики центризму, суть яко! полягае у збалансуванн!, в1дображенн1 та здшсненн! курсу в 1нтересах б!льшост1, що в!дпов1дно забезпечить р1вновагу, стаб1льн1сть та поступ крайни;

- вибори народних депутат!в та Президента Укра1ни - свого роду наближена до об"ективност1 сощолог1чна ощнка стану та настроив сусп1льства, наочне Мдтвердження того, що крагна став на шлях демократичного розвитку. Вони неминуче викликають ефект р1зкого зростання оч!кувань населения,який у свою чергу ставить нову пол!тичну ел!ту в жорстк1 часов! меж! - вони повинн1 довести свою ефективн!сть ран!ше,н1ж настане можливе масове розчарування.

Теоретична 1 практична значуц!сть результат!в досл!дження визначаеться новизною 1 комплексним п!дходом до анал!зу поставлено"! проблеми, першим систематизованим висв1тленням сусп!льно-пол1тичного розвитку Украши на сучасному, переломному етап1 11 !сторп. I1 розробка сприятиме подалыюму становлению та розвитков! : науково! концепцП !сторичного шляху украшського народу наприк1нц1 XX стор!ччя, створенню в1льно! в1д !деолог!чно! чи пол!тично! кон"юнктури !стор!ограф!1.

Матер1али, основн1 1де1 та висновки, постановочн1 проблеми роботи можуть бути використаш у подальших наукових розробках, при п1дготовц1 спец!альних та узагальнюючих праць, створенн! навчальних програм, вуз!вських курс!в та спецкурс!в з ЧсторП Украши й пол1толог!1, у пол!тичн!й 1 леюцйтй робот1. Положениями пращ можна скористатися в ход1 вироблення 1 реал1зацП моделей сусп!льно-пол1тичного розвитку Украши, тактики та стратег!! д!яльност1 державних !нститут1в й пол1тичних орган!зац!й, у законотворчому процес!.

Anpoöania робота. Результат« доел Жжения пикладенг у пуСШкащях, список яких додаеться. Монография, що е дисертащею, обговорювалась на кафедр1 нов1тньо! icTopi'i Укра!ни Ктвського ун1верситету iMeHi Тараса Шевченка, зас1данн1 в1ддШв сучасно! icTopi'i та icTopi'i культури 1нс.титуту IcTopi'i Укра!ни HAH Укра!ни.

Ряд наукових проблем, досл1джуваних автором, висв1тлювались у його виступах на наукових конференщях i "круглих столах" за участю вчених та жмптшив. Знайшли воображения у передачах укра!нського радю та телебачення, всеукра!нськ1й, регюнальнгй та MicqeBiH npecl шд час роботи дисертанта пол1тичним оглядачем Держтелерадю та Укр1нформу, використат при розробЩ ряду законопроектiE, у дхяльностх ком1с!й Верховно! Ради Укра!ни. окремих об"вднань громадян та Адм1н1страцп Президента Укра!ни.

Матер1али, узагальнення i висновки досл1дження

впроваджувались в учбовий процес вторичного факультету

Ктвсъкого ун1верситету 1мен1 Тараса Шевченка, використовувались у лекцшюй робот1.

flocTOBipHicTb ix результат!в забезпечуеться документами i матер1алами, а також методикою, на основ! яких виконана робота.

Структура дисертацП зумовлена об"ектом, предметом, метою i завданнями дослгдження. Бона складаеться 1з вступу, десяти роздШв, BHCHOBKiB - пюляслова обсягом 27,5 друкованого аркуша.

Основний 3MiCT роботи

У встугп обгрунтовуються дощльн1сть та актуальность теми досл!дження, його мета i завдання, наукова новизна, розкриваються методолоНчна, теоретична й емтрична основи, визначаються ochobhi положения, що виносяться на захист, хронолог1чн1 рамки, 1сторюграф1чна i джерельна база роботи.

Перший розд1л присвячено анал1зу феномена М.Горбачова, що пояснюеться наступними обставинами: фактично до серпня 1991 року стратег1чне кер1вництво Укра!ною зд1йснювалося з Москви; радянський л1дер (BTiM, як 1 ycl попередн1) особливого значения надавав наипй республЩ; BiH ув1йде в iCTopiro, бо 1985-1991 роки

наклали величезний вхдбиток на св1товий розвиток; екс-президент не облишив над И на повернення у велику полхтику; укра!нськ1 дослхдники не зверталися до Ще'1 пол1тично! ф1гури. Тому, кажучи словами А.М1хника, не можна об1йти увагою того, хто "мав нам1р зробити з Росп першу державу св!ту, а комутстичний режим б1льш функцюнальним 1 людяним, а заметь цього зруйнував 1 комунгзм, 1 радянську !мпер!ю" (Новое время. - 1992. - N 1. - С.6).

Автор розглядае наявн1 публ1кацп про М.Горбачова, як1 под1ляються на апологетичш та критична наводить дан1 про в1дсутн1с.ть одностайност! у поглядах на цо постать на Заход1, звертаеться до дискусхй аналхтшив з приводу того, на чию користь виявилась оберненою зд1йснювана ним перебудова, викладае ряд факт1в щодо його закулюно! д1яльност1, в тому числ1 пхд час под1й 19-21 серпня 1991 року, юноси та перших пол1тичних сходжень майбутнього кер!вника СРСР.

Приклад М.Горбачова - наочне шдтвердження того, що основу налюго "механ1зму" висування кадр!в значною м1рою становили особист1 симпатП кер1вник1в вищого рангу. За умов жорстко! дисципл1ни в партП цей принцип д1яв практично без ускладнень. В1н же й сприяв тому, що М.Горбачов зум1в стати над парт!ею, зосередити в сво!х руках необмежену владу, яко! формально не мав н1хто з його попередник1в. У роздШ порушуеться "проблема дружин" державних д1яч1в з огляду та через значний вплив Р.Горбачово! на чолов1ка, 11 втручання в парт1йн1 1 державна справи.

3 1менем М.Горбачова пов"язують перех1д в1д протистояння двох военно-стратег1Чних блок1в до роззброення, припинення в1йни в Афган1стан1, перш1 кроки демократизацп. Проте п1дсумок майже семир1чно1 д1яльност1 - не на його користь, нав1ть на тих напрямах, де в1н започаткував позитивн1 зм1ни. Звертаючись до д1яльност1 екс-президента, автор, зазначае, що П лейтмотивом стала тема Союзу РСР. Пор1внюючи себе з генералом де Голлем, М.Горбачов вважае, що знаходиться "в резерв!" свое! Батьгавщини, що "ера Горбачова лише розпочалася..." (Цит. за: Известия. - 1993. - 25 мая). М.Горбачов намагаеться осмислювати в теоретичному план! минуле та сьогодення, продукуе мемуари, оприлюднюе секретн! документи, читае лекцп, залаштовуе особист! справи. Поряд з кер1вництвом Фонду свого 1мен1, очолив м1жнародну неурядову

орган!зац1ю "Зелений хрест", в чому деяк1 анал1тики вбачають не випадковий. крок, виходячи з того, що на початку майбутнього стор1ччя 1де! еколог1зму охоплять св1т, як 1де"1 комун1зму на початку XX стор1ччя.

У другому роздШ розглядаеться сусп1льно-пол1тичне хиття в Украиа на першому етап! перебудови, визначаються фактори, що зумовлювали пильну увагу М.Горбачова до Укра"!ни. Зокрема, вказуеться на роль В.Щербицького, який перебував на посад1 першого секретаря ЦК КомпартП Укра!ни понад 17 рок1в, тод1 як на решту 16 кер1внигав республ1кансько! парторганЧзацЛ за всю П !сторш припадало 56 рою в.

Робиться висновок, що кер!вництво Укра'ши неухильно виконувало "маневри" центру по зд1йсненню перебудови. Особливо добре це простежуеться на приклад1 кампанП по боротьб1 з пияцтвом та алкогол1змом. Бона заслуговуе на увагу як один з найб1льших вияв1в некомпетентного п1дходу до серйозних сощальних питань з жттичним забарвленням. I як перша крупна аквдя нового союзного кер!вництва, в як1й воно зазнало нипцвно! поразки. В республ1ц1 було знищено десятки тисяч гектар1в виноградник!в, зруйновано виробництво вин св1тово1 слави. Сусп1льство наочно в1дчуло страх1ття наркоманы та токсикоманы. Показник поширення щв! хвороби в Укра!их перевищував середньосоюзний в 1,5 раза, а показник захворювання - у 2,4 раза (див.: ЦЦАГОУ. - Ф.1. - Оп.И. - Спр.1554. - Арк.34). Бюджет респубЛ1ки втратив 10 млрд.крб. (у тодшн1х щнах), в роздр1бному товарооб!гу утворилася "д1рка" в 13 м1льярд1в (див.: Масол В. Упущенный шанс... - С.26).

ЦК КПУ впевнено тримав у пол1 зору вс1 аспекти життя республши, виступаючи переважно як державно-господарський орган. Як 1 ран1ше, тут виршувалися б1льш-менш принципов! питания, незм!нно д1яв принцип "кадри вир1шують усе". В цей пер1од в1дбулися значн1 кадров! зм!ни, почалося сходження В.1вашка, очолив уряд В.Масол. Загалом теля ХХУП з"!зду зм1нилося 1912 пращвншйв, затверджуваних ЦК КПУ, в тому числ1 5 заступник1в Голови Ради М1н1стр!в, 7 м1н!стр!в, 6 гол!в держком1тет1в. Упродовж 1988 року - 36 секретар1в обком1в, з них 8 перших, 147 перших секретар1в м1ськком!в та райком1в партН, 6 перших кер1вник!в мшастерств та в1домств (див: ЦЦАГОУ. - Ф. 1 - Оп.И. -

Спр. 1911. - Арк. 68). Напршинщ .1987 року номенклатура ЦК КомпаргП Укра1ни була Ictotho зменшена, проте в н1й залишилося понад 5200 посад (див.: ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. - Спр.1563. -Арк.185).

Проаналхзован1 документи та матер1али дають п1дстави стверджувати, що сусп1льно-пол1тичне життя в республш тод1 не було В1дм1чене серйозними дискус1ями навколо генеральное л1нп партП. Йшлося лише про те, як краще досягти и щлей, що, зокрема, засв1дчив IX з"1зд письменник1в Украши. На ньому в черговий раз була порушена проблема захисту украшсько! мови, яка затим реалгзувалася у пропозищях про доц1льн1сть и правового захисту. Гостроти набувають питания про деяю стор1нки в1тчизняно1 icTopiï, особливого звучання-тема Чорнобиля.

Звернення до них, по-перше, не лише актив1зувало творчу 1нтел1генщю, а й поступово збудило до громадсько-пол1тичного життя б1льш широк1 верстви населения; по-друге, сприяло формуванню групи .людей, як1 невдовз1 вийшли на пол1тичну арену. Проте громадська Шцгатива майже до кхнця 1988 року практично не виходила за меж1 оф1ц1йно'1 пол1тики. Бона значною Mipoio йшла на розвиток pinieHb opraHiB влади або ж "п1дштовхувала" ïx до прийнятгя ршень, що в1дпов1дали громадським настроям. Серед них автор, зокрема, анал1зуе заходи щодо розширення сфери вживання укра1нсько1 мови, реабШтацП репресованих або незаслужено забутих людей та iMeH, досл1дження й висв1тлення "б1лих плям" в icTopiï УкраЗ ни.

Робиться висновок, що завдяки таким крокам, як1 до певно! Mipn спрацьовували на випередження, оф1ц1йним л1дерам та 1нституц1ям республ1ки вдавалося не лише утримувати ситуац1ю п1д контролем,а й спрямовувати розвиток сусп1льно-пол1тичних процесхв у бажаному для них русл1. У.вистуш на зустр1ч1 з комсомольським активом, ветеранами партп 1 ..комсомолу в жовтн! 1988 року В.Щербицький констатував: "Пол1тична й 1деолог1чна обстановка в налай республ1щ здорова" (Радянська Украина. - 1988. - 30 жовтня). "Неформальн!" орган1заци, що виникали на перебудовн1й хвшп, у своЗй абсолютна быьшост!.- не виходили за меж1 Tieï пол1тики, яка декларувалася на державному piBHi (на л1то 1987 року ïx нал1чувалося близько 20 тисяч). Однак вони залочаткували гостр1

дискусП, як1 не вкладалися в оф1щйн1 версП, засв1дчивши тим самим, що ватишв1 сусгплып проблеми дедал1 б1льше виходять на перший план громадського життя, стали прообразами майбутнзх пол1тичних утворень.

У третьому розд^ розкриваються причини, що зумовили нереор1ентащю на пол1тичн1 . реформи, П теоретична 1 практична спрямованють та вплив на сустльно-пол!тичне життя в УкраШ. Показуеться, що його починають визначати р1зн1 форми прямо"! демократы, у першу чергу масов1 м1тинги. Насамперед у Киевг. Криму, Львов1 через дедал1 быьше звучания рел!г1йних питань та проблеми кримських татар.

Якщо за весь 1987 р!к до Криму прибула 661 с1м"я кримських татар (2297 чоловж), то на грудень 1988 року - 5311 с1мей, або 18589 чоловзк. Уже тод1 1х тут проживало 8466 с!мей (39187 чоловж). з них 521 с1м"я взагал1 без прописки, в тому чис.л1 327 с1мей в ьисцях обмеження прописки. Владу турбувало те, що в Криму "зд1йснюються спроби шспгрування групових антигромадських прояв1в, п1дбурюють татар до прискореного переезду на проживания до облает Г' (ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. - Спр.1774. - Арк.167, 168).

Шдготовка до святкування 1000-р1ччя християнства на Рус1 р1зко загострила й без того складну рел1г1йну обстановку. В1дкритого й масового характеру набувають вимоги легал1зац11 УГКЦ та в1дновлення УАЩ. За офгцшною статистикою, 1988 року в Закарпатсьюй, 1вано-Франк1вськ1й, Льв1вськ1й, Терноп1льськ1й областях проживали 4 уйатських епископи, 269 священиюв, 489 ченц1в. Вони мали сво!х прихильник1в щонайменше у 200- м1стах, селищах та селах (див.: ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. - Спр.1853. -Арк.118). Протид1я 1м, зокрема з використанням можливостей РПЦ, посилювала протистояння серед в1руючих, ускладнювала сусп1льно-пол!тичну обстановку та формувала опозицш.

У пьому зв"язку автор анал1зуе витоки становления 1де1 НРУ та И реал1гащ1. Початков1 задуми щодо нього знаходились у русл1 перебудовного курсу 1 були Х1ба що реакщею на неадекватне реагування влади на загострення соц1ально-еколог1чних 1 пол1тичних проблем, що не лише спричиняло и в1дставання вхд життя,, а й прискорювало пол1тизацт сусйльства. 1дея Руху викликала

негативку реакщю з боку В.Щербицького, що й визначило офщгйне ставлення до не!. В свою чергу, це, по-перше, в1д!грало роль своер1дно1 реклами для майбутньо! оргатзацП; по-друге, призвело до протистояння м1ж частиною 1нтел1генщ1 та кампарт1ею. Саме на кампанП протидп оргашзаторам НРУ висунувся Л.Кравчук, полИичне сходження якого розглядаеться в робот!. Цьому сприяла й проведена у жовтн1 1988 року реоргаизавдя структури парт!йних ком!тет1в, внасл1док чого в1н очолив 1деолог1чний в1дд1л ЦК.

В роздШ показана антирух1вська кампан1я, повищя Шщаторгв Руху та участь у його дол1 М.Горбачова. Поряд з анал1зом заход1в парт1йно-державного кер1вництва республ1ки "по актив1зац11 роботи у зв"язку з! спробами екстрекистськи настроених ос1б з числа Шщативних груп створити организации! структури НРУ", висв1тлюються його д!1 по "нейтраШзацП" нин!шньо! державно! символ!ки, особистий внесок в це Л.Кравчука. Робиться висновок, що завдяки . таким маневрам, кер1вництву республ!ки та його органам на м1сдях вдавалося в ц1лому утримувати сусп!льно-пол1тичну ситуац!ю п1д контролем.

Розглядаються вибори народних депутат!в СРСР 1989 року, як! об"ективно висв1тлили розстановку сил у сусп1льств!, справжн! настро! людей, зниження авторитету партИ та II пров1дник1в. 0ц1нюючи !'х п1дсумки, В.Щербицький констатував: "Ми виграли крупну полхтичну кампан!ю у складних умовах. По краШ обрано 80 в!дсотк1в член!в парт!!, в республ!ц1 - 88. Але п"ята частина ! в краШ, ! в нас не отримали п!дтримки" (див.: ЦЦАГОУ. - Ф.1. -Оп.И. - Спр. 1865. - Арк.15). А ускладнення умов, як визначаеться у роздШ, полягало в тому, що розвиток сусп!льно-пол!тичних процес!в ставив КПУ перед необх1дн!стю займатися б1льшою м!рою пол1тичною д1яльн!стю, в актив1завд! самод1яльних формувань, як! у багатьох випадках почали перехоплювати !н!ц!ативу, подальшому загостренн1 ситуацП в Криму, рел!г1иного протиборства та загалом обстановки у зах1дному рег1он! республ1ки.

Найб1льшим випробуванням для влади став страик шахтар!в вл1тку 1989 року, в ход1 якого "р1зко виявився деф1цит дов1ри до парт!йних ! радянських прац!вник!в" (ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.И. -Спр.1890. - Арк.40). Вакуум, що утворився, стали заповнювати самод1яльт угруповання. Розпочалася боротьба за оволод1ння

роСЧтпичим рухом, молодажним, зокрема студентським. середовищем. Щ та пши чинники. дедал1 б1льше в!дставання влади в1д. розвитку подш радикал 1зували настро! в суспыьствь в тому числ1 фундаторгв НРУ. Його установчий з"1зд (вересень 1989 р.) став можливим завдяки об"еднанню двох сусп1льно-пол1тичних теч!й: власне прихильник1в Руху та б1лып радикальних, опозицшних сил. Явгдси - компром1сний характер першо! програми НРУ.

В роздШ розкриваються спроби дискредитащ1 як установчого з"1зду. так 1 самого НРУ, як1, за ощнкою дослддника, дали протилежний результат - нарощування впливу Руху. Не в останню чергу 1 через те. що з-тд партшного контролю почали ■ виходити засоби масово! гнформацп й якраз т1, що користувалися тод1 полулярнютю у населения, значно впливали на формування його настроив. Не спрацювала 1дея в1дволшання уваги 1нтел1генцП в1д полтиних проблем через "утягнення" П в розробку та реал1защю програми розвитку куль тури в УкраШ до 2005 року. 0с1нь 1989 року знаменувала вих1д на пол1тичну арену опозицп, початок етапу конкурент! м1ж нею та владою.

Четвертий розд1л присвячено подп, яка стала свого роду символом зм1ни епох: 28 вересня 1989 року пленум ЦК Компартп Укра'ши розглянув заяву про выставку В.Щербицького. Участь в ньому М.Горбачова - ще одне св1дчення того, яке значения Москва надавала Украш!.

Хоча про В.Щербицького - людину 1 пол1тика - впродовж осташах рок1в висловлено немало, автор робить висновок, що сьогодн!, коли пристраст1 дещо вщухли, з"являеться можлив1сть для ощнки рол! й м1с.ця те! особистост! в житт1 укра!нського сусп1льства. Остльки чи не найб1льшим його злочином, теля звинувачень у погромах укра!нсько! кулътури, вважаеться приховання нас.л1дк1в аварИ, автор звернувся до проблеми "Щербицький 1 Чорнобиль". Враховуючи 1 те, що чорнобильська б1да прискорила суслпльно-полатичний розвиток Укра!ни, внесла 1стотн1 корективи в склад пол1тично! ел1ти. Наприклад, вивчення передвиборних лист1вок показало, що на виборах 1990 року перпп М1сця мщно пос1дали питания екологИ, л1кв1дац11 насл!дк1в аварИ на ЧАЕС (див.: Ф1лософська 1 соц!олог1Чна думка. - 1992. - N 1. - С. 10).

Матер1алами овдства встановлено, що випЦ посадов1 особи крайни та республики в перип дн1 п1сля аварп 1 в подальшому волод1ли необх1дною гнформащею про масштаби аварП та 11 можлив! насл1дки, проте необх1дних заход1в для захисту населения не вжили. Через два дн1 П1сля вибуху ядерного реактора Полгтбюро ЦК КПРС розглянуло питания про те, як приховати правду про цю авар1ю. На виконання 1х ЦК КПУ декглька рокгв вживав заход1в "по протидП антирадянсьгай кампанП у зв"язку з р1чницею аварП на Чорнобильсьгай АЕС".

Арх1вн1 матер1али з цього питания, б1льш1сть з яких вперше вводиться автором в науковий об1г, св1дчать, що до розгляду ситуацП на ЧАЕС кер1вництво республ!ки фактично приступило з 3 травня. 3 них постають так1 масштаби катастрофи: на 15 травня забруднено 637 господарств, 26 район1в Кшвсько!, Житомирсько!, Черн1г1всько1, Черкасько! областей. Територхя - 3,6 млн.гектар1в, або 6 в!дсотк1в загально! плошд республ1ки, з них 1,8 млн.гектар1в - уг1ДЬ (див: ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. - Спр.1331. - Арк.17); на с1чень 1989 року на забруднених територ1ях проживало 1,3 млн.населения. В зону выселения самов1льно повернулося 1085 .чоловш, серед них - 728 ж1нок 1 10 д1тей (див: ЦДАГОУ. - Ф.1. -Оп.11. - Спр.1854. - Арк.45); на територп зони суворого контролю 1з забрудненням цез1ем-137 понад 15 кюр1 на квадратний галометр розташовано 49 населених пункт1в з населениям 39,5 тис.чоловж. У 15 з них за шдльн1стю забруднення становлять понад 30-40, а в окремих - 100 1 б!льше гаорь 1988 року з 22-х район!в Кшвсько1, Житомирсько!, Черн1г1всько1 та Р1вненсько! областей над1йшло 1 перероблено 76,8 тис.тонн забрудненого понад норму молока (див: ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. - Спр.1854. - Арк.46-48); у 623 населених пунктах цих областей вареестровано понадграничн1 р1вн1 вм1сту радшнуклШв у молодь У 151 з них можливе формування 1990 року дозових навантажень, що перевищують допустим! 0,5 бера на р1к (див: ЦДАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. - Спр.1896. - Арк.61).

Наведене не означав, що випц посадов! особи не докладалк зусиль до лжв1дад11 насл1дк1в аварП. Йдеться про те, що не зробили головного: вчасно й у повному обсяз1 не 1нформувал1 населения про радюактивну небезпеку. Боялися панши 1 слухнянс виконували вказавки центру. У цьому чи не найтяжча !х провина. 0станн1 листи В.Щербицького до ЦК КПРС св1дчать про те, що вп

усв^домив, хоч 13 загпзненням, усю небезпеку АЕС для Укра!ни.

У п"ятому роздШ анал1зуються кадров! перем1ни, як1 викликала выставка В.Щербицького. Насамперед автор звертаеться до постап В.1вашка, поцазуе, що готувати його на "першого" Москва почала задовго до вересневого (1989 р.) Пленуму ЦК КПУ. "Конкуренщя" С.Гуренка В. 1вашку п!д час вибор!в означала, що в1н плануеться на "другого". 18 жовтня 1989 року його й було обрано на цю посаду. Тод1 ж секретарем ЦК 1 кандидатом у члени Пол1тбюро ЦК КПУ став Л.Кравчук. Якщо перший проклав соб1 шлях у велику пол1тику через господарську д1яльн1сть, то осташпй - завдяки активному опонуванню Швдаторам Руху. Хоча ван, на думку автора, уже тод1 був уражений двозначн1стю, прагнув до значно б1льшого. Це п1дтверджуе хоча б той факт, що Л.Кравчук практично вадразу вит1снив Ю.бльченка, котрий все ще лишався секретарем ЦК, за меж1 ОеолоПчно! сфери.

У розд1л! стверджуеться, що новому керхвництву випало прадавати в умовах, коли на зм1ну 1дейн1й монополи з"1зд1вських р1шень прийшло 1дейне 1 пол1тичне багатоголосся, за наявност1 опозищйних структур. Якщо до цього часу енерг1я перем1н йшла переважно "згори", а вектори розвитку влади й громадсько! думки зб1галися, то В1Д к!нця 1989 року Швдатива поступово переходить до опозицп. Кожне решения влади стае приводом для висування нею нових вимог, а в1дпов1дно наступн1 д!"1 сприймаються як поступки громадським настроям. Наприклад, так була сприйнята резолющя березневого (1990 р.) пленуму ЦК КПУ "Про пол1тичний 1 економ1чний сувереи1тет Укра1ни". Тим часом, п можна назвати передтечею Декларацп про державний суверен1тет.

Опозищя ефективно використовуе мхтинги та демонстращ1, а кергвництво республжи "в1дбиваеться" заявами. В1дчуваючи втрату контролю над громадськими настроями, воно здшснюе спробу опанувати ситуащю через економ!ку. 30 березня 1990 року ЦК КПУ приймае ршення "Про необх1днасть посилення парт1йного впливу на розвиток економ!ки в республ!ц1". Таким чином, нове кер!вництво в1д початку д!яло так само суперечливо, як 1 вся КПРС. Стало б1льше розмов про демократш ! дещо було зроблено в пд>ому напрям!. Наприклад, зареестровано низку самод1яльних громадських орган1зац1й. В заслугу соб1 нове кер1вництво ставило прийняття

б1льш прогресивного, н1ж союзний, закону про вибори, а також закону про мови, х!д розробки яких розглядаеться в роздШ.

Тут же анатпзуеться перебп' передвиборно! боротьби, склад ново! Верховно! Ради, яка оновилася на 90 в1дсотк1в, що формально засв!дчило прих!д у пол1тику нових людей. 3 погляду досл!дника, пер!од "критично! несамовитостГ' сусп!льства багато в чому формував Верховну Раду 1 П м1сцев1 органи. Багато хто прийшов до влади на хвюп розвшчування "прив1ле!в партноменклатури". Частина депутат1в була обрана завдяки своему посадовому становищу. Члени КПРС у Верховий Рад1 становили 85 в!дсотк1в, м!сцевих Радах -51,8 в1дсотка, що в1дпов1дно на 16,5 1 8 в1дсотк1в було б!льше, н1ж у попередне скликання (див: ЦЦАГОУ. - Ф.1. - Оп.И. -Спр.2005. - Арк.45).

Не потрапили до складу обласних Рад близько 80 перших секретар1в м1ськком1в 1 райком1в парт11. Було забалотовано майже 90 гол1в виконком1в м1ських 1 районних Рад. Понад дв! .третини складу Льв1всько! облради склали представники опозиц1!, а в 1вано-Франк1вськ1й обласн1й Рад! - 78,7 в!дсотка, у м1ськ1й - 86 Б1дсотк1в, майже половину - у ,Терноп!льськ!й обласнш та 40 в1дсотк1в - у Ки!вськ1й м1ськ!й, 2/3 м1сць - Харк1вськ1й обласн!й 1 мхсьюй Радах (див: ЦЦАГОУ. - Ф.1. - Оп.И. - Спр.2005. -Арк.47).

Вибори кер1вництва Верховно! Ради наочно п1дтвердили, що на перше м1сце вийшло питания боротьби за владу. В1дмова В.1вашка в1ддати посаду першого заступника Голови демблоку викликала заяву про перех1д до парламентсько! опозицп у вигляд1 Народно! Ради. Цю посаду отримав 1.Плющ, заступником Голови обираеться В.Гриньов, який став фактично першим пол1тиком такого високого р1вня, котрий не належав до номенклатурного кола. Шд час вибор1в кер1вництва Верховно! Ради пол1тичн! сили в Н1Й набули орган1зац1йних обрис1в. 3 одного боку,- опозиц1йна Народна Рада у склад! 125 депутатов 13 21 област1 та м.Киева. 3 другого - депутатська б!льш1сть. Опозищя була визнааа В,1вашком, про що засв1дчило обрання головами семи !з 23 пост Мних кои1с1й представнюав опозиц!!.

Шостий розд1л присвячено анал!зу д!яльност1 опозиц!!, яка одночасро виступала антикомун!стичною, антисоюзною та власне

парламентскою, розгляду процесив у Компартп Укра!ни, кризов! тенденцп в якш позначилися вже 1985 року. В 1988 роц1 вперше було в1дзначено зменшення роб1тник1в у партп, 1 що означало "зниження парН иного впливу в робпничому класГ' (Радянська Украина. - 1989. - 17 травня). 3 1987 - розпочався добровхльний вих1д з П лав, який масового характеру набув у захЧдних областях, про що свадчить наведена в робот! статистика. В н1й, зокрема, розглядаеться 1 процес розпаду парНйно! орган!зацп л1тератор1в. На середину 1991 року чиселыисть КПУ зменшилася до р1вня 1981 року (див: ЦДАГОУ. - Ф. 1. - Оп.И. - Спр.2047. - Арк.49). Поряд з в1дставанням багатьох парНйних комНеНв та оргашзащй В1д сусгпльних процесав. у них набувають поширення в1дцентров1 процеси, яю опозищя намагалася пздштовхнути. На початку 1990 року на иоверхню вийшли 1дейн1 розб1жност1, органгзащйно оформлен! у "Демократичну платформу в Компартп Украши".

Автор зазначае, що для виправлення становища в першу чергу було проведено кампанию зам!ни кадр1в. Впродовж 1990 року зм1нилися третина секретар1в первинних парторган!защй, кожний четвертий секретар м1ськкому або райкому. Обрано 74 нових секретар1в обкомов, у тому числ1 18 (з 25) перших (див: ЦЦАГОУ. -Ф.1. - Оп.И. " Спр.2044. - Арк. 37). Шсля ХХУШ 3"13ДУ номенклатура ЦК була обмежена посадами кер1вник1в парНйних ком1тет!в, тдв1домчих видавництв, ЗМ1, наукових установ 1 учбових заклад1в, (загалом 407 посад), що р1зко звузило сферу впливу компартп. А значне скорочення надходжень членських внеск1в зумовило зменшення партапарату: в ЦК - на 45 в!дсотк1в, райкомах ! мюьккомах - на 35-40, обкомах - на 32 в1дсотки (див: ЦЦАГОУ. -Ф.1. - Оп.И. - Спр.1986. - Арк.61-62). Шд впливом обставин парт1йне ! державне кер1вництво'республжи поступово еволющонуе. у 61 к дедал1 б1льшого врахування национального чинника. Програмт принципи КПУ проголосили П самост!йн1сть у склад! КПРС, що п1Ен1ше знайшло в1дображення у статут! компартп. Цей новий курс виявився зрозумыим далеко не вс1м з майже трьох м!льйон1в комун1ст!в Укра1ни.

У робот! розглядаються подп. як1 передували в!дставц1

B.Iватка : вивели на вищий посадовий щабель у Компарт1! Укра!ни

C.Гуренка. а у Верховшй Рад1 - Л.Кравчука, характеризуются ц1 пол1тичн! постатп Робиться висновок, що зрос.таючий вплив

опозищ 1, посилення невдоволення низ1в, з одного боку, та традищйна "оп1ка" центру, з шитого, вивели В.1вашка з р!вноваги, прискорили його выставку.

Аналхзуються перни кроки нового Голови Верховно! Ради, розвиток сусгпльно-пол1тичних процес1в наприк1нщ л1та та восени 1990 року, коли вони набули практично некерованого характеру. Республ1канська та м!сцева влада була фактично парал1зована 1 не могла адекватно реагувати на поди, наступ опозищ 1, що наочно подтвердили акщя голодування студентгв, неоргаюзовшсть 1 розгубленгсть депутатсько! 61лыюст1 у Верховн1й Радь 1з 380 комун!ст1в - народних депутат1в на початок серпня 1990 року 44 було виключено або заявили про св1й вих1д з партп, 40 - ув1йшли до опозищ 1.

У цей перюд на перше м1сце для влади 1 опозицИ виходить проблема засоб1в масово! шформацП. Не випадково в одному з документ1в КПУ наголошувалось, що втрата контролю над ними "равнозначна втрат1 впливу на маси, втрат! пол1тично1 влади" (див: ЦЦАГОУ. - Ф.1. - Оп.11. - Спр.1962. - Арк.37). Для утримання позиц1й ЦК КомпартП Украши приймае ряд розгорнутих ршенъ про п1дтримку преси та розвиток видавничо! д1яльност1 партИ. В свою чергу опозищя, за пхдрахунками автора, на кхнець року вке мала до 200 видань, одночасний критичний залп яких значно перекривав офзщйш видання, 1нтерес та дов1ра до яких до того ж падали.

Автор детально анал1зуе документа та матер1али зас1дання Пол1тбюро ЦК КПУ в1д 19 жовтня, на якому розглядалася пол!тична ситуац1я, що склалася, й обговорювалися можлив1 заходи по зниженню напруженост1 в республзщ. Одним з них стало ршення про в1дставку В.Масола. 3 велико! полз.тики було виведено (хоча автор прогнозував його повернення) в1домого представника "команди" В.Щербицького. В1дхиливши кандидатуру О.Булянди - генерального директора "Азовстал!", народного депутата Украши, Верховна Рада зупинила св1й виб1р на В.ФокШ. Вперше на посаду Голови Ради МШстр1в В1Н балотувався в червн! 1990 при формуванн1 уряду 1 був п1дтриманий Народною Радою, проте отримав тод1 всього 208 голос1в. Згодом народорад1вц1 в1д1грають вир1шальну роль у його в1дставц1 та звинуваченн1 в розвап економжи 1 корупцп.

У сьомому роздШ розглядаеться nepeôir ключових под1й в УкраШ у 1991 poui, коли Верховна Рада, высунувши ЦК КПУ, остаточно пос1ла центральне м1сце в суспоьно-шттичиому житт1 республ1ки i найточнше взбивала динамику пол1тично'1 боротьби. Сес1йна зала стала своер1дним генератором громадських npoueciB. Боротьба в н1й в1дбивалася на широких верствах суспгльства. Цьому влада намагалася протиставити актив1зац1ю роботи депутат1в-комун1ст1в у Верховн1й Радй посилення свого впливу на економ1ку, оскоьки стан П катастрофгчно поггршувався й в1дпов1дно падав авторитет правлячо'1 napTiï. Однак пол!тика остаточно взяла гору над економ1кою. Ïï "об"ектом" стали концепц1я * укра'1нського суверенитету, питания майбутнього Союзу PCP.

1У з"!зд народних депутат1в СРСР (грудень 1990 року) прийняв ршення. щодо проведения всенародного референдуму з питань збереження едност1 оновлено! радянсько! федерацп. Необх1дн1стю п1дтвердити волю Укра!ни жити у Союз1 суверенних держав обгрунтовувалося й прийняття Верховною Радою республ1ки ршення про проведения одночасно республ1канського опитування. Автор анал1зуе позицп та цШ, як1 пересл1дували опозищя та КПУ- в npoueci п1дготовки союзного референдуму i республ1канського опитування, ïx результати, як1 i опозищя, i правляча парт1я розглядали як свою перемогу. 70,2 в1дсотка виборщв висловилися за збереження Союзу, а понад 80 в1дсотк!в громадян, що брали участь у голосуванн1, дали позитивну в1дпов1дь на питания про входження Укра'1ни до складу Союзу на основ i Декларацп про державний суверен!тет республ1ки.

Шсля 17 березня 1991 року першочергового значения набувае проблема cyTi Союзного договору, вжштленню яко! через призму позицп Украши та И м1сця в "ново-огарьовському" npoueci прщцляеться значна увага у роздали Це ж стосуеться i подш 19-21 серпня, як! прискорили розпад СРСР i виявилися фатальними для частини пол1тик1в. Зокрема, показу позицп Л.Кравчука, серпнев1 flHi для якого стали руб1коном, що знаменував його остаточний перех1д з одного полгтичного стану в 1нший. 24 серпня Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежнос^ Укра'1ни. А затим ряд ршень про тимчасове припинення i заборону даяльноста Компартп Укра1ни, що призвело до зм1ни розстаиовки пол1тичних сил у сусЩльстви У цьому зв"язку автор звертае увагу на те, що ця

акц1я д1стала неоднозначну сяднку, в тому числ1 серед юрист1в, на повед1нку Л1дер1в комун1ст1в, подальпп ршення Верховно! Ради з приводу заборони КПУ 1 вхдновлення П д1яльност1.

У робот1 зазначавться, що п1сля Акта проголошення державно! незалежност! все сустпльно-шжтичне життя в республ1щ було п1дпорядковане референдуму 1 грудня.на якому виборцям належало визначитися щодо Акта. За незалежн1сть Укра!ни висловилися 76 в!дсотк1в ус!х д1ездатних громадян. В цьому, на думку дисертанта, виявився ! ц!лий зб1г ун!кальних обставин: укра'1нський номенклатурний !стебл!шмент п!дтримав !дею державно! незалежност! в !нтересах самозбереження; д!стали прост1р для фронтального наступу навдонал-демократа; далася взнаки економ!чна криза в Рос!!; населения голосувало проти "реформаторського" кер!вництва М.Горбачева; позитивним насл1дкам референдуму сприяла передвиборна президентська кампан1я, учасники яко! одностайно виступали за незалежн1сть Укра!ни, хоча поб1чним !! результатом став розкол у демократичному табор!.

Дисертант подае характеристики претендент!в на президентство, умовно под1ливши !х на три категорП: перша - пол!тики з! стажем (Л.Кравчук, В.Чорнов1л та Л.Лук"яненко), друга - т1, хто утвердився у пол1тичному житт1 п1сля вибор1в 1990 року (В.Гриньов та 1.Юхновський), третя - малов!дом! у пол!тичних колах,не кажучи про широкий загал (Л.Табурянський та О.Ткаченко). Розглядае складов! впевнено! перемоги Л.Кравчука: по-перше, вдаграла свою роль схильн1сть населения в1ддавати перевагу високим оф1ц1йним особам; по-друге, чимало виборщв голосували не сильки за Л.Кравчука, ск!льки проти В.Чорновола або Л.Лук"яненка, тобто не мали вибору; по-трете, в1нчаючи п1рам!ду влади, Л.Кравчук мав !стотн1 переваги над сво!ми конкурентами. 3 обранням Л.Кравчука Президентом Укра!ни на вишу сходинку у парламент! п1днявся 1.Плющ, першим його заступником за другим заходом став В.Дурдинець.

У восьмому роздШ викладаються проблеми, пов"язан! з виходом Укра!ни на !сторичну авансцену як незалежно! держави. Перша з них - ставлення до Союзу. 25 листопада 1991 року л1дери республ1к в!дмовилися парафувати Союзний догов1р. 8 грудня 1991 року в М1нську кергвники Беларусь РосП та Укра!ни п1дписали угоду про створення СНД. У цьому зв"язку автор анаИзуе факти, як! вказують

на те, ' що доля Союзу була виршена задовго до грудня, а акщя в М1нську знаменувала лише початок непростого процесу творения Сгпвдружность'

В робот1 розглядаються взаемини м1ж Украиною 1 Рос1ею, стереотипи мислення укра!нських 1 рос!йських пол1тик1в з цього приводу. Визначаються десять бар"ер1в, як1 розд1ляли дв! кра!ни: ставлення до СНД; територ!альн1 претензП; проблеми громадянства, оподаткування, пешпй; скорочення ядерно! збро!; Чорноморський флот 1 Севастополь; 1ноземн1 борги й закордошп активи та майно СРСР; зах1дна допомога; холодна в1йна держбанк1в РосП та Укра!ни; проблема комун1кащй; ц1ни на нафту 1 газ. Дагомиськ1 та Ялтинськ! угоди М1ж Рос1ею та Украпюю, економ1чн1 угоди, п1дписан1 у Москв! в С1чн1 1993 року, не подолали !х. Це, зокрема, п1дтверджуе загострення суперечностей вл1тку 1993 року з приводу статусу Севастополя, про яга йдеться у роздШ.

3 вересня 1993 року на зустргч! в Масандр1 Л.Кравчук та Б.ельцин йдписали Протокол "Про врегулювання проблем Чорноморського флоту", за яким в1н фактично повтстю мав перейти в користування Росы. Автор анал1зуе причини такого кроку, який викликав зрозум1лий сплеск емощй укра!нських гкштиюв. Жорстка позиц1я Б.ельцина на переговорах була складовою плану ос1нньо! атаки президентсько! команди на представницьку г1лку влади та результатом наявност1 в руках такого важеля, як засуви на нафто-та газопроводах. 3 другого боку, в1н був насл1дком то! пол1тики, яку проводив Л.Кравчук щодо СНД, - збереження 11 в аморфному вигляд1 та в1дсутност1 у нього вол1 до розв"язання нагальних питань соц1ально-економ1чного життя держави, дедал1 бШшого занепаду економ!ки.

У роздШ показано, що внутр1пол1тичне життя в Укра!н1 у 1992-1993 роках переважно було зосереджене на д1яльност1 Уряду та на оцгнщ взаемин у вищих ешелонах влади. В останн1 дн1 п"ято! сесп Верховно! Ради депутата поставили питания про выставку уряду. В.Фок1ну вдалося в1дбити !х натиск за допомогою контрзаходу заяви член1в Каб1нету про те, що вони зн1мають з себе в1дпов1дальн1сть та звернення до народу Укра!ни. Однак Л.Кравчук вперше за час свого президентства не зм1г контролювати депутатський корпус 1 на шост1й сесП Верховна Рада "ввставила"

уряд. 13 жовтня 1992 року Прем"ер-м1н1стром було затверджено Л.Кучму, трудовий шлях якого висв1тлюеться в досл1дженн1.

В1дпов1даючи на запитання, чому Президент погодився, щоб уряд очолив Л.Кучма, автор стверджуе: по-перше, жодна з пол1тичних орган1защй публично не виставила свою кандидатуру; по-друге, Л.Кравчук в1дчув, що суспгльство пшйшло до меж1, яку переступати не можна; по-трете, було враховано тиск директорського корпусу; по-четверте, свою роль вшграла дедал1 очевидн!ша поляризац1я суспыьства, в тому числ! й за територ1ально-пол1тичними ознаками.

Склад нового Каб1нету М1н1стр1в зм1нився майже на 40 в1дсотк1в, а команда вще-прем"ер1в оновилася повн1стю. 1нформац1я нового Прем"ер-мпастра про стан економ1ки 27 жовтня, його допов1дь про антикризов1 заходи уряду на сесп Верховно! Ради 18 липня розкршш жахливу картину економачного занепаду держави. Саме тому, на думку дослгдника, народт депутати легко дали згоду на додатков1 повноваження Каб1нету М1н1стр1в для зд1йснення економ1чних реформ. Однак повноваження уряду, як1 помгтно переважали можливост1 Президента, викликали суперечност!, як1 переросли в протистояння м1ж Л.Кравчуком та Л.Кучмою, суипсть яких викладаеться та анал1зуеться в роздШ. На пропозивд! Прем"ер-мШстра Верховн1й Рад1 18 травня 1993 року щодо спещального режиму управл1ння економшою, Президент виклав сво! мхркування: вхн бере на себе безпосередне кер1внидтво Каб1нетом МШстр1в. Отже, народним депутатам було запропоновано два сценарп утворення едино! структури виконавчо! влади.

Анал1зуючи можлив1 насл1дки !х реал1зацп, автор стверджуе, що здгйсненню президентських задум1в до певно! м1ри перешкодив страйк шахтар1в Донбасу, який швидко перерю галузев1 меж! 1 набув поличного забарвлення. На вимогу страйкар1в було спочатку прийнято ршення Верховно! Ради про проведения 26 вересня 1993 року референдуму про дов1ру Президенту та парламенту, а 24 вересня 1993 року - про достроков1 вибори Верховно! Ради (27 березня) 1 Президента (26 червня 1994 року). Таким чином, д1кт депутати отримали моральне право знову змагатися за депутатськ1 мандата, а Л.Кравчук - час для ршучих крок!в у напрям1 реформ. Тим б1льше, що 21 вересня Верховна Рада задовольнила прохання Л.Кучми про вадставку, яку, за ощнками д0сл1дника, прискорили кримський.раут

Л.Кравчука та Б.Ельцина, гостр1 дискусП довкола входження Укра!ни в Еконсшчний союз СНД.

Дев"ятнй розд1л м!стить анал1з сусп!льно-пол!тичного розвитку Укра!ни через призму сходжень та падхнь пол!тшав, осмислення рол1 штел^енцП у громадському житт: та у владних структурах, явища багатопарт1Йпост1 на укра!нському грунт!.

Автор показуе еволющю у ставленн! компартП до багатопарт1йност1 - в1д заперечення, нейтральност1 1 до вЦмови в!д пол1тично'1 монополП, що юридично було заф1ксовано вилученням 6 17 статей союзно! Конституц!I та новою редакц!ею в!дпов!дних статей Конституцп УРСР. На його думку, в 1990 рощ в основному формувалася нин1 дшча багатопарт1йн1сть. Якщо до проголошення незалежност1 було зареестровано 4 парт!!, то п1сля серпня 1991 року (на початок 1995) - 35. Поряд з характеристикою л1дер1в пол1тичних парт1й та оЩнкою 1х стану, в роботх визначаеться, що в Укра'Ш склалася мультипарт1йна система э наголосом на вкрай поляризовану. Зроблено висновок, що багатопарт1йн1сть е такою, яким е сусшльство. I не варто "накачувати" П, подаючи будь-яку 1з щойно проголошених парт!й вир1шальною силою, н! принижувати II значения. Бо саме це середовище демонструе химерн1сть чи обмежещсть становления демократичних процедур, тобто потенщал того самого "людського матер1алу", який виршить врештЬрешт долю держави.

В робот! наголошуеться, що Меля здобуття незалежност1 Укра1ни деяк1 партП впритул наблизилися до завершального етапу свого розвитку, позаяк в '¡хньому "генетичному код1" була запрограмована едина мета - знищення радянсько! системи. В1дпов1дно пол1тичн1 сили Укра1ни до серпня 1991 року умовно под1лялися на дв1 групи - комун1стичну та антикомун1стичну. Розпад СРСР та заборона компартП привели до значного вр1зноман!тнення пол1тичного св1ту Укра!ни. 3 точки зору автора, в досл1джуваний пер1од його визначали ш!сть головних теч1й: соц1ал!стична, загальнодемократична з в1дт1нком сепаратизму; л1берально-демокра-тична.яка у свою чергу вт1лювала два напрямки - л1берально-консер-вативний та сощал-демократичний; нащонально-демократична або, точн!ше, над!онально-державницька. В н!й автор виокремлюе дв! своер!дн1 п1дтечП, як! уособлюють КНДС ! частина Руху п1д умовною

назвою "старий" та "чорновол!вський" Рух у сокт з деякими угрупованнями. П"яту теч1ю складають нащонал-радикальн1 утворення, а шосту - кер^вна елз.та, так звана "парт1я влади", яка вбирала в себе тод1 три в1дгалуження, ор1ентован1 в1дпов1дно на Л.Кравчука, Л.Кучму та I.Плюща.

В роздШ м1ститься обгрунтування того, що строкапсть парт!й та полИичних теч!й, широкий д1апазон 5х _1дейних ор!бнтир1в надзвичайно ускладнюють, больше того - унеможливлюють консенсус в сусп1льств1 через порозум1ння пол1тичного багатоголосся. У цьому зв"язку наголошуеться на рол1 Президента, яка е б1льшою,н1ж П юридичне визнання як "найвищо! посадово! особи". Тому автор звертавться до анаШзу тактики Л.Кравчука, яка, на його думку, полягала в дистанщюванн! в!д пол1тики соц1ально-економ1чних перетворень, намаганнх втримати кредит довгри через Шдвшцення нащопального престижу, актив!зад1ю зовнашньо! пол!тики, своечасному усуванн1 явних та потенщйних суперниюв.

Фактично зруйнувавши те крило укра'1нсько1 пол1тики, яке привело його до влади, в1н поставив себе п1д перехресний вогонь критики. 3 одного боку, звинувачення в проведенн1 курсу на зм1ну сусп1льно-пол1тичного устрою, з. жшого - незадоволення недостатн1ми темпами здгйснення цього курсу. Граючи на суперечностях р!зних полатичних теч1й, Л.Кравчук намагався внайти полпичну, силу для п1дтримки й опертя, однак виявився в пол Личному та хнтелектуальному вакуум!. У нього фактично не було програмних виступ1в з грунтовним анал1зом та окресленням перспектив, якх б, образно кажучи, розставляли в1хи, спонукали до роздум!в усе сусшльство, зн1мали напружене оч!кування перем!н, переконливо доводили переваги нового курсу.

У десятому роздШ йдеться про три генерацп политиков, якл репрезентують сучасну владу та пол1тичне життя в Укра'1Н1. Розглядаеться пол1тична "вага" П державних, парИйних та громадських д1яч1в за експертними овднками, даеться трактування причин, що змушують людину до боротьби за пол1тичне л1дерство, розкриваеться типолог!я л1дерства.

В ньому викладено тдсумки д1яльност! Верховно'! Ради дванадцятого скликання, до найб!льш вагомих з яких досл!дником

тпднесено: прийняття ДекларацП про державний суверен1тет, проголошення державно! незалежносП Укра!ни, закладання перших цеглин у фундамент держави, яку визнав с'в!т. За чотири роки було напрацьовано й прийнято'402 закони та 1108 постанов (див.: Голос Укра!ни. - 1994. - 27 кв!тня). Бона була стабШзуючим фактором у суспыьств!, сприяла уникненню нац!онапьного роЗбрату.' Водночас нею вкрай мало було зроблено для виходу з економ!чно'1 кризи. Причини такого становища досл^дник вбачае у вакуум!' влади П1сля розпаду СРСР, недостатньому профес!онал!зм1 та ' велйтй поляризованост! депутатського корпусу.

В робот! акцентуеться увага на значенн1 вибор1в 1994 року до Верховно! Ради. як1 були покликан! не лише сформувати законодавчий орган краши, а й визначити напрям поступу Укра!нй, прискорити пол1тичне структурування сусп1льства. I в1дпов!дно аналгзуеться склад претендент1в на депутатство (!з 6750 претендент!в зареестровано кандидатами в народи! депутати Укра!ни 5833 чоловжи). Сплеск тако! активност1 досл^дник пояснюе, по-перше, об"ективною реактею широкого заг'алу на в!дмову в1д практики "призначення" на депутатство. По-друге, результатом з1ткнення громадян з реальними можливостями та якостями тих, хто уособлюе владу. По-трете, насл!дком спрощеного розум!ння завдань влади на приклад! !! носив. По-четверте, усв1домленням того, що влада -джерело й зас!б особистого збагачення. Щодо парт!йност! кандидат!в, то автор розглядае цю проблему п1д кутом зору под1лу пол!тичних орган!зац1й на два р1зновиди: парт!! та групи тиску ! визначенн1 перспектив останках.

За Шдсумками вибор1в 27 березня та 10 кв1тня Центрвиборчком визнав повноваження 338 народних депутат1в Укра!ни, що дало можливють розпочати роботу ново! Верховно! Ради 11 травня 1994 року. Виходячи з того, що статистика результате вибор1в - справа техн1ки, автором викладено узагальнення, законом!рност1, тенденц!! та перспективи поличного життя в Укра!н1. Дей п1дх1д обгрунтовуеться такими факторами: !сторичним досв!дом, який св1дчить, що з часом 0б"ективн1сть може поступатися пол1тичн!й дощльност!; тяжднням ощнок зарубажних спостер!гач1в, котр! нередко шдганяють укра!нський сусп1льний орган1зм п!д власн1 концепцП та особисте бачення: складним становищем, в якому перебували держави! !нституц1! й громадяни, адже далеко не вс! пол!тики бажали, щоб вибори в1дбулися.

Значна увага в досл1дженн1 прщцлена обранню кер1вника Верховно! Ради, враховуючи, що у нас голова парламенту - не просто спжер, а орган!затор д1яльност1 представницького органу держави, одна з найвищих П посадових ос1б. 1з 9 кандидат!в ним став 0.Мороз, що,за визначенням автора, зумовили ряд загальнопол1тичних чиншшв та особист1сть лгдера сощал1ст!в, якого, в свою чергу, такий розвиток подш поставив перед необх1дн1стю зб1льшення прихильник1в у Верховнгй Рад1, демонстрування пол1тично! р1шучост1, що е найбгльшим деф1цитом серед пол1тик1в, п1днесення над пол1тичними симпат1ями, утвердження як самостгйно! пол1тично1 ф1гури. Тим быьше, що в1дразу ж п1сля обрання Голови виникла перша парламентська криза, причиною яко! було питания про його заступник!в. Випробуванням для нього, як 1 для парламенту, стала "кримська проблема".

Розд1л м1стить докладний виклад ситуацП напередодн1 президентських вибор1в, - ставлення до них Л.Кравчука, 1нших кандидат1в на президентство та широкого сусп1льного загапу, власне переб1гу передвиборно! кампат 1 1 аналхз перспектив П головних д1йових ос1б - кандидат1в у Президента Укра!ни. Другий тур вибор1в

10 липня вив1в на найвищу посадову сходинку в УкраЧн! Л.Кучму, який став трет1м Президентом в П 1сторИ.

У Еисновках узагальнено основн! п1дсумки досл1дження. Його зм1ст засв1дчуе суперечлив1сть, складнють та надзвичайну насиченють сусп1льно-пол1тичного життя Укра1ни останнъого десятирхччя, основу якого складали формування й утвердження 1де!

11 незалежност1, становления ц1ло! плеяди державних Д1яч1в 1

ПОЛ1ТИК1В.

Далеко не повний перел1к проблем 1 питань 1сторП Укра1ни сучасно! доби вказуе на нагальну необх!дн1сть 11 осмислення для найб1лъи повного врахування сустльно-шттичних умов при зд1йсненн1 перетворень. 0ск1льки проведения реформ без осмислення 1сторичних передумов, 1сиуючо1 соц1ально-економ1чно1 структури,р1вня пол!тичного плюрал1зму, пол1тично! культури р1зних верств та груп населения може не лише призвести до дискредитацП 1нститут1в влади та н носПв, а й загальмувати становления украшсько! державност1. А це - головне, бо пол1тики та державн1 д1яч1 приходять 1 в1дходять, а Укра!на, П народ - залишаються.

СПИСОК

наукових праць дисертанта з дослдаувано! проблеми

Монограф1I

1. Псштична арена Укра!ни: Д1ЙОВ1 особи та виконавцп - К.: Абрис, 1994. - 27,5 друк.арк. (Рецензп: В1че. - 1995. - N 2; Урядовий кур"вр. - 1995. - 11 лютого; Демократична Укра'1на. 1995. - 11 лютого).

2. Хто е хто: ск1льки 1 як1 партп д1ють на УкраШ. 1х програми, статути. Совдальна база цих парт1й, '¡х ладери. Спецвипуск "Комун1ст УкраТни". - 1991. - N 5. - 11,2 друк.арк. (у сп1вавторств1).

Розд1ли у монографиях, статт1 в журналах та зб!рниках

1. Сучашп пол1тичн1 партп 1 рухи на УкраШ. К.: Радянська Украина, 1991. - 15 друк.арк. (дв! статт1).

2. Громадсько-пол1тичн1 формування на Укра1н1: становления, тенденцп розвитку // Шд прапором ленШзму. - 1990. - N 23. -1,2 друк.арк.

3. Парпя демократичного в^дродження Укра!ни // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 1. - 0,5 друк.арк.

4. Демократична парт1я Укра'1'ни // Пол1тика 1 час. - 1991. N2. - 0,5 друк. арк.

5. Молод1жн1 громадсько-полничн! орган1зацн // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 3. - 0,8 друк.арк.

5. Конфронтащя чи сп1впраця? На як1й соц1альн1й баз1 можливе партнерство нових громадсько-пол1тичних орган1зац1й// Комун1ст Укра1ни. - 1991. - N 3. - 1 друк.арк.

7. В1д демократично! фрази - до вадкрито! пол1тично! боротьби // Комун1ст Укра1ни. - 1991. - N 4. - 1 друк.арк.' (у сп1вавторств1).

8. Сучаап пол1тичн1 блоки та об"еднання на УкраШ // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 4. - 0,8 друк.арк.

9. Укра')нська християнсько-демократична парт!я // Политика 1 час. - 1991. - N 5. - 0,6 друк.арк.

10. УкраЗнська селянсько-демократична парт!я // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 6. - 0,8 друк.арк.

11. УкраЗнська республ1канська парт1я // Пол1тика 1 час. -1991. - N 7. - 0,9 друк.арк.

12. Сучасвд совд ал-демократичн1 партП УкраЗни // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 8. - 0,8 друк.арк.

13. Асовдавдя "Зелений св1т" 1 Парт1я зелених Укра'Зни // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 9. - 0,8 друк.арк.

14. Комун1сти в Радах: уроки 1 завдання // Пол1тика 1 час. -1991. - N10.-1 друк.арк.

15. Народна парт1я УкраЗни // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 10.

- 0,5 друк.арк.

16. Республ1канц1 проти республ1ки // Ракурс. - 1991. -Вип.З. - 0,9 друк.арк.

17. Л1берально-демократична парт1я УкраЗни // Пол1тика 1 час.

- 1991. - N И. - 0,5 друк.арк.

18. Нов1 орхентири нових парт1й // Пол1тика 1 час. - 1991. -N12.-1 друк.арк.

19. Сучасн1 пол1тичн1 партИ 1 робхтничий рух // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 13. - 1 друк.арк.

20. УкраЗнська народно-демократична парт1я (УНДП) // Пол1тика 1 час. - 1991. - N 15. - 0,9 друк.арк.

21. ЛЮеральна партая УкраЗни (ЛПУ) // Пол1тика 1 час. -1991. - N 16. - 0,8 друк.арк.

22. Сощал1стична парт1я Украхни (СПУ) // Пол1тика 1 час. -

1991. - N 17-18. - 1,5 друк.арк.

23. Парт1я як форма шттично! оргашзацп сусвдльства // Пол1тика 1 час. - 1992. - N 1. - 1 друк.арк.

24. УкраЗнська навдональна парт1я (УНП) // Пол1тика 1 час. -

1992. - N 2. - 0,9 друк.арк.

25. Пол1тична партхя: поняття та генезис // Науков1 правд з питань пол1тичноЗ юторИ. - 1992. - Вип.178,- 0,6 друк.арк.

26. Пол1тичне об"еднання "Державна самост1йн1сть Укра1ни" // Пол1тика 1 час. - 1992. - N 3. - 0,7 друк.арк.

27. JliBi, правь центр // Псштика i час. - 1992. - N 4. -1.1 друк.арк.

28. Про сучасн1 укра'1'HCbKi napTii, ix прихильникхв та Л1дер1в // Пол1толог1чн1 читання. -1992. - Вип.1. - 3 друк.арк.

29. Pyx i проблеми осв1ти // Нова осв1та Укра!ни. - 1992. - N 2. - 0,3 друк.арк.

30. Пол1тична парт1я: природа i розвиток у правов!й держав1 // Вхче. - 1992. - N 6. - 1 друк.арк.

31. )KiH04i громадськ1 орган1зац1! в Укра!т // Пол1тика i час. - 1992. - N 9-10. - 0,8 друк.арк.

32. Micue та роль проблем культури у формуванн1 1де1 державно! незалежност1 Укра!ни // Матер!али науково-практично! конференцП. - Харк1в, 1992. - 0,3 друк.арк.

33. ЦивШзоване "шлюборозлучення" чи лаборатор1я сп1ВДружност1 // Bi4e. - 1992. - N 8. - 1 друк.арк.

34. Проблема сусп!льно! злагоди та розбудови держави // Пол1толог1Чн1 читання. - 1992. - N 4. - 1,4 друк.арк.

35. Громадянська злагода. На яких засадах? // Bi4e. - 1992. -N9.-1 друк.арк.

36. Запов1Дь пол1тика - передбачувана пол1тика. Якщо складно подыити сусп!льний пир!г, найрозумн1ший вих1д - спершу збгльшити його // В1че. - 1993. - N 2. - 1 друк.арк.

37. Зовншня пол1тика Укра!ни: в1д адаптац1! до конкретних Д1Й // В1че. - 1993. - N 3. - 1,1 друк.арк.

38. Громадянська злагода: п1дходи до проблеми // Трибуна. -1993. - NN 4,5. - 0,9 друк.арк.

39. Кр1зь призму парт1йного бачення. Зовн1шня политика i пол1тичн1 партП Укра!ни: п1дходи до проблеми // Пол1тика i час. -1993. - NN 3,4. - 1,2 друк.арк.

40. Солодка ноша чи г!ркий хрест? Проблема пол1тичного л1дерства i влади: чому вчить досв1д перехгдного першду // В1че.

- 1993. - NN 7,8,9,10. - 4 друк.арк.

41. Центризм. Micue злагоди змшити не можна // Bi4e. - 1994.

- N 1. -1,1 друк. арк.

42. Политична опозищя. Деяк1 аспекти св1тового досв1ду та сучасно! укра!нсько1 практики // Политика 1 час. - 1994. - N 1. -1,4 друк.арк. (у сп1вавторств1).

43. Перех1дний етап. Чи робити ставку на пол1тичн1 партп // Вхче. - 1994. - N 3. - 0,9 друк.арк. (у сп1вавторств1).

44. Хто мае виб1р, той мае муки // В1че. - 1994. - N6. - 1,2 друк.арк.

45. Де шукати стратеПчних партнер!в 1 союзник1в? // Пол1тика 1 час. - 1994. - N 5. - 0,9 друк.арк.

46. Г1ол1тичн1 партп та молодь Укра'1ни у виборах-94. - К., Академпрес. - 1994. - 1,85 друк.арк. (у сп!вавторств1).

47. На пол1тичн1й арен1 Укра!ни (90-т1 рр.). Роздуми 1сторик1в // Украшський 1сторичний журнал. - 1994. - NN 1,2-3. -3 друк.арк. (у сп1вавторств1).

48. Общественное мнение в политическом и политологическом контексте // Философская и социологическая мысль. - 1994. - N 3-4.

- 0,5 печ.лист.

49. Выовезька угода. Спогади про майбутне // В1че. - 1994.

- N 9. - 1 друк.арк.

Статт1 у газетах

1. Багатопарт1йн1сть у сощальному i 1деолог1чному вим1рах. -Радянська Укра1на. - 1991. - 21, 22, 23 травня. - 1 друк.арк. (у cniBaBTopcTBi).

2. Роб1тничий рух: анал1з ситуацП. - Робгтнича газета. -1991. - 9 липня. - 0,5 друк.арк.

3. Два цвета времени. На кого опираться Президенту Кравчуку? - Правда Украины. - 1992. - 27 мая. - 0,4 печ.лист.

4. Президент такий, яке суспгльство. 1ншого бути не може. -Кшвський BiCHHK. - 1992. - 21 кв1тня. - 0,5 друк.арк.

5. Плач не дав свободи ще Hi кому. Або про партП, опозищю та шштиюв. - Кшвський вхсник. - 1992. - 26 червня. - 0,6 друк.арк.

6. 6 так1 партП. - Урядовий кур"ер. - 1992. - 31 липня. -0,5 друк.арк.

7. Не ход1ть у розв!дку з двуликим Янусом. - Демократична УкраТна. - 1992. - 1 серпня. - 0,5 друк.арк.

8. Час тривог для президент1в. - В1ст1. - 1992. - 15 серпня. - 0,4 друк.арк.

9. Они не верили, что наверху всем хватит места. - Киевские ведомости. - 1992. - 13 августа. - 0,2 печ.лист.

10. Перший виток - вол1 ковток. - Демократична Укра!на. -1992. - 22 серпня. - 0.6 друк.арк.

11. "Средний класс" в Украине. Существует он или это выдумка тех, кому этого очень хотелось бы? - Правда Украины. - 1992. - 1 сентября. - 0,5 печ.лист.

12. Народ нищал, борьба крепчала. - Киевские ведомости. -1992. - 15 сентября. - 0,3 печ.лист.

13. ПартП. Президент. Парламент. Або розмова у трубку з вдарваним проводом. - Демократична Украина. - 1992. - 19 вересня. -0,8 друк.арк.

14. Законом1рност1 1 протирхччя протистояння. - Кшвський в1сник. - 1992. - 6 жовтня. - 0,5 друк.арк.

15. Середтй клас: бажане 1 реальн1сть. - Кшвський в1сник. -1992. - 14 жовтня. - 0,6 друк.арк.

16. СНД: реальтсть 1 перспективи. - Демократична Украина. -1992. - 8, 10 жовтня. - 1 друк.арк.

17. Чи хто "поступиться" принципами? - 0бласн1, м1ськ1, районн1 та м1жрайонн1 газети (Укр1нформ)1992. - 0,4 друк.арк.

18. Нащонал1зм в теорП 1 практивд. - Там же. - 0,4 друк.арк.

19. Лишаеться спод1ватися на розум, власн1 руки 1 бога. - Там же. - 0,4 друк.арк.

20. "... Загальна згода, переважаюча думка..." - Там же. -0,3 друк.арк.

21. Щоб не лунала музика на замовлення. -Там же. - 0,4 друк.арк.

22. Перманентн1 потряс1ння чи процв1таюча Укра!на. - Там же. ■ 0,4 друк.арк.

23. Держава легко не будуеться. - Там же. - 0,4 друк.арк.

24. Мы подошли к непонятному финишу. - Киевские ведомости. -1992. - 10, 13 октября. - 0,6 печ.лист.

25. Древние говорили: не ищи врагов, ищи союзников. Нашел ли союзников Президент? - Киевские ведомости. - 1992. - 29 октября. -0,3 печ.лист.

26. Лидеры недовольны народом? - Киевские новости. - 1992. -20 ноября. - 0,5 печ.лист.

27. Без згуртування народу будь-яка 1дея буде мертвонародженою. - Кшвський в1сник. - 1992. - 25 листопада. -0,5 друк.арк.

28. Рух: учора, съогодт... завтра? - Демократична Украина. -1992. - 5 грудня. - 0,7 друк.арк.

29. Социалистическая партия Украины. - Киевские новости. -

1992. - И декабря. - 0,2 печ.лист.

30. Багатопарт1Йн1сть: прагнення 1 реалп. Шдходи до проблеми. - Демократична Украша. - 1993. - 13 с1чня. - 0,5 друк. арк.

31. Если знать приемы иллюзиониста - можно многое понять в политической жизни. - Киевские ведомости. - 1993. - 16 января. -0,4 печ.лист.

32. Украинская республиканская партия (УРП). - Киевские новости. - 1993. - N 4. - Январь. - 0,2 печ.лист.

33. Несуч1 конструкцп влади. - Демократична Укра1на. - 1993. - 10 лютого. - 0,5 друк.арк.

34. Даже при плохой игре у нашей власти по-прежнему хорошая мина. - Киевские ведомости. - 1993. - 17, 18 апреля. - 0,5 печ.лист.

35. Коли рос1яни п1дуть до урн... - Демократична Украина. -

1993. - 24 кв1тня. - 0,4 друк.арк.

36. Виновата ли музыка, если фальшивит музыкант. - Правда Украины. - 1993. - 5, 6, 7 мая. - 1 печ.лист.

37. Кому вона потр1бна, ця влада? - УНГАН. Огляди, коментар!, прогнози. Щотижневий випуск. - 1993. - N 4. - 0,4 друк.арк.

38. Страна - открытая рана. Как будем лечить? - Киевские ведомости. - 1993. - 10 июля. - 0,5 печ.лист.

39. Референдум для власти - прыжок в пугающую пустоту. Альтернатива - чрезвычайное положение? - Киевские ведомости. -

1993. - 20, 25 августа. - 0,8 печ.лист.

40. Укра!на перед вибором. - Демократична Укра!на. - 1993. -20,22 жовтня. - 1 друк. арк.

41. Шок п1сля шоку. - Демократична Укра1на. - 1993. - 18 грудня. - 0,5 друк.арк.

42. Песим1зм пол1тичних оч!кувань. - Обласн!, М1ськ1, районн1 та м!жрайонн1 газети (Укр1нформ). - 1994. - 0,4 друк.арк.

43. М1ж сходом 1 заходом.. - Там же. - 0,3 друк.арк.

44. Не заганяймо себе у глухий кут. - Там же. - 0,4 друк.арк.

45. Краща форма контролю над уйм... - Там же. - 0,4 друк.арк.

46. Не сплутати б незалежн!сть з само1 золящею. - Там же. -0,4 друк.арк.

47. Хто - "справа", хто - "зл1ва", але е 1 по "центру". - Там же. - 0,4 друк.арк.

48. Чи тыьки музику револющ") треба слухати? - Там же. - 0,4 друк. арк.

49. Три погашння пол1тик!в. - Там же. - 0,4 друк.арк.

50. Не стати б ус1м червоними 1 б1лими одночасно... - Там же. - 0,4 друк.арк.

51. Дочекаемося нового закону про вибори?.. - Там же. - 0,4 друк.арк.

52. Парламентар1в порахуемо в березн1... -.. Там же. - 0,4 друк. арк.

53. Оильки коштуе депутат? - Демократична Укра!на. - 1994. -1 лютого. - 0,5 друк. арк.

54. Что же происходит за кулисами власти? - Киевские ведомости. - 1994. - 19 марта. - 0,4 печ.лист.

55. Вирушаючи до виборчих урн... - Демократична Украина. -

1994. - 24 березня. - 0,6 друк.арк.

56. Акт, що не п1длягае перегляду.,. Зате потребуе анал1зу. -Демократична Украина. - 1994. - 14, 16 квхтня. - 0,9 друк.арк.

57. Народные депутаты готовятся стать властью. Но какой? -Киевские ведомости. - 1994. - 26 апреля.. - 0,4 печ.лист.

58. До 18 мая Александр Мороз был знаменем и мишенью. Теперь же; становится еще и предметом изучения. - Киевские ведомости. -1994. - 20 мая. - 0,4 печ.лист.

, 59. Полiтика шануе тверез1сть. - Демократична Укра1на. 1994. - 16 червня. - 0,4 друк.арк.

60. Этот человек никогда не играл чужой роли. И не пел с чужого голоса. - Наша республика. - 1994. - 24 июня. - 0,6 печ.лист.

61. Дещо про енерг1ю парт1й на nopo3i нашого вибору. -0бласн1, MicbKi, районт та м1жрайонн1 газети (Укр1нформ). - 1994.

- 28 лютого. - 0,3 друк.арк.

62. ПартИ свое сказали... - Там же. - 15 березня. - 0,3 друк.арк.

63. "Bei на вибори!" - старе гасло на новий лад. - Там же. -18 березня. - 0,3 друк.арк.

64. Ми xBopi на пол1тику. - Там же. - 12 кв1тня. - 0,4 друк.арк.

65. Стиль "ретро" чи тверезий розрахунок? - Там же. - 28 червня. - 0,3 друк.арк.

66. Смотрите, кто пришел... - Киевские новости. - 1994. - 24 июня. - 0.4 печ.лист.

67. 10 липня 1994 року демократп в УкраШ ще не буде. -УН1АН. Пол1тика. Щотижневий випуск. - 1994. - N 26. - 28 червня. -4 липня. - 0,2 друк.арк.

68. Пол1тизована 1стина - сурогат науки. - Демократична Укра1на. - 1994. - 9, 13, 16 серпня. - 1 друк.арк.

69. Леонид КРАВЧУК. Путь на Олимп власти. - Киевские новости.

- 1994. - NN 14-16, 18, 20-24, 31-40. - 17 печ.лист.

Summary

V.M.LITVIH Political Arena of Ukraine: Characters and Performers (social and political development of Ukraine in second half of 1980s - firsf half of 1990s).

Thesis for a doctor of history degree: specialty - 07-00-02 -History of Ukraine, National Academy of Science, Institute of History of Ukraine, Kiev, 1995.

(»tonography is defended, giving a comprehensive synthesised description of the present period of the political history of Ukraine for the first time in the national historiography, in the light of activities of state and political figures and on the background of their biographical portraits, in the dynamic process of public and hidden competing for power. Developments in Ukraine in the years of perestroika have been shown, factors and circumstances haye been determined, which caused the upgrowth of public activeness in the republic, shaping and implementation of the idea of her independence. The thesis interprets the essence and the process of political reforming, reasons and stages of establishing ideological and political pluralism, political opposition, problems connected with proclaiming and establishing independence, as well as trends and prospects of social and political development of Ukraine after Parliamentary and Presidential elections in 1994.

ЛИТВИН В.Ы. Политическая арена Украины: действующие лица и исполнители (общественно-политическое развитие Украины во второй половине 80-х - первой половине 90-х годов).

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.02 - История Украины, Институт истории Украины Национальной академии наук, Киев, 1995.

Защищается монография, в которой впервые в отечественной историографии дается целостное синтезированное изложение политической истории Украины современного периода через призму деятельности и на фоне биографических портретов государственных деятелей и политиков в динамичном процессе публичных и закулисных состязаний за власть. Показано развитие событий в Украине в период перестройки, определены факторы и обстоятельства, обусловившие нарастание общественной активности в республике, формирование и реализацию идеи ее независимости. Осмыслены суть и ход политической реформы, причины и этапы становления идейного и политического плюрализма, политической оппозиции, проблемы связанные с провозглашением и становлением независимости Украины, тенденции и перспективы ее общественно-политического развития после избрания в 1994 году нового парламента и Президента страны.

Ключовi слова:

сусгпльно-пол1тичне життя, радянський ■ л1дер, прискорення, перебудова, державн1 д1яч1 i политики, ел1та, парт1йн1 комИети, апарат, номенклатура, кадрова политика, антиалкогольна кампан1я, мовна проблема, реабШтащя, "6Ш плями" icTopi'i, "кримська проблема", рел1г1я, пол1тична реформа, Рух, 1нтел1генц1я, м1тинги, громадсько-пол1тичн1 opraHisauii, napTi'i, засоби масово! 1нформацП, державна символiKa. атрибути держави, вибори, народн1 депутати, пол1тична обстановка, страйки, дисиденти, демократа, пол1тв"яз1п, Чорнобиль, 1деолог1Чна сфера, Народна Рада, парламентська б1льийсть, опозищя, демократичний рух, голодування, Декларащя про державний суверен1тет, референдум, Союзний догов1р, cepnHeBi поди 1991, розпад СРСР, Акт проголошення незалежност1, заборона КПУ, президентстька кампан1я, СНД, Укра!на i Рос1я, Уряд, в!дставка, достроковд вибори, типи полхтшав, багатопарт1йн1сть, пол1тичн1 течп, napTin влади, громадянська элагода, центризм, генерацЛ пол1тик1в, рейтинг, типолог!я лидерства, Верховна Рада, пол1тична система, Закон про вибори, розстановка полПичних сил, полИичне структурування, державна влада, Президент Укра'пш, реформи.

ГПдп. до друку 15.02.40 p. «Pupкат ЗОлЬí 1 ¡-Í. Пам!р для глибокого друку '.рук о';)с. Укоси, д р у к. í' р X. 2,6 Оол-видаз. арк. 2.0. Тираж 100. (1-459,'3. Бсзкзппопмр

Видавництпо »Прсса Укрл'!гк"->