автореферат диссертации по политологии, специальность ВАК РФ 23.00.03
диссертация на тему: Политическая этнология как наука: теоретико-мето-дологические и науковедчески-праксеологические аспекты.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политическая этнология как наука: теоретико-мето-дологические и науковедчески-праксеологические аспекты."

Г 5 ид

8 ^

0 1 НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМШ НАУК УКРА1НИ

1НСТИТУТ ДЕРЖАВИ I ПРАВА ¡м.В.М.КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ВАРЗАР 1ван Михайлович

ПОЛ1ТИЧНА ЕТНОЛОГ1Я ЯК НАУКА: теоретико-методолопчш 1 наукознавчо-праксеолопчш аспекти

Спещальшсть 23.00.03 Пол1тична культура 1 ¡деолопя

Автореферат дисертацп на здобуття наукового ступени доктора пол!тичних наук

КиУв - 1995

Дисертшцею с рукопис.

Робота виконана у В1длДл1 1сторики-полхтолог1Чних досладжень

В.Ы.Корецьного ПАП Укра1ни

Науковий консультант:

доктор ф1лософських наук, профееар, академ1к У АНН, лауреат державно? npeMÜ im. Т.Г.ШеЕченкя PHMAFEIIKO Dpiii ¿еянович

0ф1Ц1йн1 оппненти:

доктор с0Ц10Л0Г1Чних наук, ппофесор ШУЛЫ'А Ыикодя Олексанцрович,

доктор фглософських наук, профессор АНТОНЕНКО Володимир Григорович,

• доктор фЬюсофських наук, професог MÜitJIHK Микола Ыиколайович

Пров1дна орган1зац1я - Натцональний j нститут стратеГ1чних досл1джень iAH Укра1ни

дин1 на зас1дянн1 Спецьчлхзовано1 вчено'1 ради Д 016.29.02 по захисту дисертащй на здобуття вченого ступени доктора пол1-тичних наук при Институт! держави i права iM. В.М.Ксрецького ПАН Украт'ни за адресою: 2b200I, Khib-I, вул. Трьохсвятитель-ська, 4.

3 дисертащею можна ознрйомитися в б1бл10тст11 .¡.нституту дир-жзви i права im. В.М.Корецького HAH Укра1ни

Автореферат роз1слано 1995 р.

держави i права Укрэ1ни 1нотитуту державн i права iM.

Захист

Вчсний секретар cneqi ийзовано! вчоно1 ради,

доктор юридичнгх наук ^^^¿^О.В.ЗАЙЧУ

I. ЗАГАЛЫ1А ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦШНО! РОБОТИ

У надзвичайно широкому спектр1 сучасних полгголог1чних проблем, ютребують до себе пильно! уваги, масштабного досл1дження I нова-юго осмислення, дедал1 впевненше на передай план виходнть пром пол1толого-етнолог1чн1. Йдеться про - в гносеолог1чному сен- гцлком нов1 в соцхально-полггичних науках проблеми, - про так1, шцентуйовано вивчають мхсце I роль в полггиц1 народ1В як етно-эричних ц1Л1сностей, а не як населенських громад. Цим проблемам зисвячена дисертащйна робота, в котр1й зд1йснена спроба 5£хнього 1епт,уального осмислення I наукознавчого оформления у призм1 су-1их уявлень про законом1рност1 виникнення в процес1 поглибленого 1вння людиною свхту нових теоретичних напрям1в 1 наукових дисцип-, Складаючи окрем1шну гнлуэь всесв1тньох полхтично! теор11, пол1-)го-етнолог1чн1 проблеми лише в наш час набули реально! можливос-;конституюватися в самост1йну сощально-полггичну науку, яку ди-'ант називае "полхтичною етнолог1сю". Остэння всеб1ЧН0 й висвхт-'ься в дисертац1йн1й роботл:.

I. Актуальн1сть 1 значим:гсть дисертац!йнох теми. 3 точки зору асноЗг, тема е "падказкою" минулих рок1в /гиена, факти, под11 та : фактичн1 дан1 наведено дал1 I в сам1Й дисертацй'/, а як П1зна->но-досл1дницький феномен сучасност1 побутуе лише в авторськхй 'ановщ. 0ск1льки тема не е ан1 однопроф1льною в концептуальному :±, ан1 однопроблемною у зм1стовному сенс1, - ы актуалыисть дальефндпе може бути виявлена у трьох критерхальних вим1рах.

У п1знавально-теоретичному вим1р1 конче актуальною стала пот-I в адекватних ввдповвдях на запитання: Чи в тотожними або piзни-вноменальностями "народ-населення'в пол1тиц1" та "народ-етнос в :тиц1"? Якими е стад1! соцхоцив1Л1зац1йно1 зр1лост1 I об"ектив->ази конституювання народу-етноса як суб"екта пол1тики та яким е > пол1тичний потенц1ал на цих стадхях I в цих фазах зростання? е так1 "етнопол1тичн1 суб"екти I об"екти" в пол1тичн1й хсторп ю I кратни I держа в и та якими е законом1рност1 '¿хнього "пол1ти-ння-депол1тизування"? Ц1 запитання, що сутнд:сно 1 концептуаль-1дкристал1зовуються в нов1 пол1толог1чн1 проблеми сучасност1, в ртоц1йн1й роботх висв1тлюються в актуал1зованих аспектах.

У с.уто етнопол1тичному вим1р! актуальн1сть I значупцсть теми ртнц!1 виявляються при постановц! хоча б таких запитань /що най-

рельефн1ше концентруються навколо пс>л1етн1чних спхльностей, до в рих, звхсно, ввдноситься 1 Укра'хна/, як-от: Як найадекватнию дс тини можна втхлюват/ в полх;тичне життя пол1етн1чного суегильствг; алектику спхввд:днощення стад11 соцхоцив1Л1зац1йно1 зр1лост1 нарс етнос1в - П1дцаних дано! держави - I модел1 етнополггики, ун1вер сально-законом1рного I конкретно-1сторичного "етноприродного пра вого начала" /Д.Вхко/ в конституц1йному лад1, етноцентристських нень титульного та ¿нших крупних народхв-етнос1в I космопол1тичн тенденц1й пол1тичнох нацх1 в етносклад1 суспгпьства I етнополгги структур! вс1е1 дано! кра'хни? Як можна ефективнше добиватися ст рення единособорного та соцхолог1чно щл1Сного полхтико-правовог простору, розбудови сучасно! правово1 держави та цив1Л1зованого мадянського суспхльства в крашх, в ЯК1Й мешкають р1зностад1йно л1 народи-етноси? Якими /характеристично/ мають бути форма держа тип полхтичного режиму, структура п0Л1тичн01 системи х модель гр мадянського суспхльства в кра!н1, яку населяють рхзностад1йно зр народи-етноси, що, природньо, мають р1зну пол1тичну культуру, гл бину полхтичного досвхду, структуру полхтичного ментал1тету, пси лог:хю пол1тичного мислення I поведшки I т.п.? Якою е м1ра эдатн т1 народу-етноса як соц10полхтичного феномена на "цз:лковите заев ення" надежного йому "поля суверенхтету", та й взагалл:, як ця зя Н1сть вироблюеться в етнополх:тичн1й 1сторх1 кра!н, держав х сус-пхльств? Чому об"ективно не ввдае полхтико-державного табу I ети 1деолог1ЧНИх евфем1зм1в етнопол1тична соладарн1сть чотирьох труп народ1в-етнос1в - етнхчно спорзднених, державно соборних, терито ально дисперсних 1 просто геополхтично сумхжних - та чому р1знок мхра "прозоростх кордонхв" для транзиц11 етнополхтичних ¿дей I о тац1Й серед цих народхв? На так1 та под1бнх 1м актуальнх запитан жодна традищйна соц1ально-пол1тична наука адекватних вхдповадей не дае. Цю "ншу" й намагаеться конструктивно заповнити полггичн етнологхя, - в чому й вбачаемо 11 актуальн1сть I теоретико-пракс лог1Чну значущ1сть.

У наукознавчо-досл!дницькому вим1р! рельефно зактуалхзувала постановка таких запитань: Ще за час1В класично! Антики поступов стала самовидьпятися галузь пол1тично1 думки, яка вивчае полхтич життя народ1в як етно1сторичних сп1льностей: яким же е сьогодн™ концептуальний статус Ц1е1 галуз1 соц1ально-пол1тичного знания? е II спектр теоретичних проблем I методологхчниХ ор!ентац1й? Якш

Етолого-етнолог1чна теор1я е загальнолюдським надбанням, то яким 1есок в нього предстввникхв конкретних народ1В, кра!н i держав, -1 е В1тчиэняний "слад" у самоконституац11 пол1толого-етнолог1чно-шання? 3 недавн1х nip ледь не повсюдно заговорили про етнопол1-г", "етнопол1тичну icTopin", "етнополхтологхю", "етнопол1тософ-; знания" i т.п.: яким е концептуальне сп1вв1дношення цих понять ш вони релятивно ставляться одне до одного та разом - до пол1-ю1 етнологЛ? В науковому знаннх, як i взагал1 в об"ективн1Й ре-юст1, будь-який новий феномен мае бути показании П1знаючому суб"-)Bi в динампц виникнення i сутн1сноi конституац11, мае бути ви-¡не його м1сце в дгалектичному контекст1 1сторичного минулого i )4h0i сучасност1: якими ж е генезис пол1тичнох етнологй', ii mic-

i кол1 сучасних гуманхтарних наук взагалг та соц1ально-пол1тич-наук зокрема? Сьогодн1 особливо щнують тх теоретико-концепту-

ii новацЦ i hobi науков1 дисцишшш, як1 - одразу i вагомо - ви-'ють СВ1Й "практичний сенс", "прагматичн1 аплиавдГ', "жит1йне ■осування" i т.п.: яким же е праксеолог1чне значения полхтолого-1Лог1чно1 Teopii та ново! сощально-ползстично! науки, що на нхй 'еться? На qi запитання вичерпно водповздае дисертац1я самим

■ом започаткування hoboi соц1ально-пол1тично1 науки, яка спро-ia задовольняти як традищйн1, так i новац1йн1 загшти пол1тично1

pi I.

Зверн1мо тут увагу на те, що bci запитання неначе пронизуе ¡е стрижньове начало об"ективного 1сторико-полхтичного зм1сту -рецедентна етнопол1тизац1я суспхльного життя /або, за термио-ею К.Вальдхайма, - "актив1зац1я пол1толого-етно1стор1ософського мена"/. Нхд етнопол1тиза!цего, з iHiqiaqii 11.0.Сорок1на /книга ктуоцп матер1ал1зму i ¡деал1зму В1д 600 року до н.е. аж до року", 1936 р./, розумхемо сукупн1сть явищ пол1толого-етноло-ого зм1сту х забарвлення, що безальтернативно потребують всеб1Ч-осмислення, а саме: безпрецедентна актив1зац1я суспхльного жит-арод1в, краih i держав на етнокторичних засадах; сутнхсне кори-ння /i ускладнення/ етнодержавотворення на фон1 того об"ектив-факту, що до порогу XX ст. bci cbItobi лгодськ1 сп1льноти д1й-не моноетнхчними, а пол1етн1чними; рельефне самопозначення етно-ричного фактора в сусп1льно-пол1тичних под1ях, електоральних ан1ях, референдумах i плеб1сцитах в компактних i дисперсних по-нхчних середовищах; ускладнення пол1тико-економ1чного i культур-тичного життя етноменшин у контекст! пол1етн1чиих сп!ЛЬНостей;

етнополхтичнх конфлх:кти /зовн1шньосв1тов1 1 внутрвиньодержавнд:/; пс лиичн1 револкяш, в1йни 1 М1ждержавн1 1нциденти етно1сторичного зг барвлення I тЛн.

Актив1зац1я життед1яльност1 Ц1е1 пол1тико-етн1чно! сукупност1 феноменхв - саме вона й обумовлюе актуал1зац1ю дослхдницького зав-дання - виявити, "щЬ то е таке народ як ¿сторична етноспорвднена спхльн1сть в пол1тицх?", або "яким е пол1тичне життя народхв як ет-но1сторичних сукупностей?". У нашому /сх1дноевропейському/ рег1онх

I наций кра!н1, в наш 1Сторичний час I в конкретнхй пол1тичн1й си-туац11 актуальнх:сть дослэдницького завдання набувае дещо бхльшох загоотреност1 постановки, Н1ж в ¿нших геополггичних мхсцях, 1Сториг них часах I ситуацхях. Гадаемо, й саме по соб1 наукознавче базуван-ня теоретично! концетц! /± науково! дисциплхни/, яка единоцЪисни» хнструментарем падходила б до зазначених пол1тико-етн1чних матер1Й, вже одне це е вкрай актуальним науково-досл1дницьким зйвданням су-часностх. Це завдання I е центральним у дисертац1йн1й робот1.

2. Про М1ру вивченост1 проблематики дисертацхйно! теми. 0ск1Л1 ки тема виказуе два субстратних звучания - теоретичне I наукознавче /полхтична етнолог1я як подвхйний пхзнавальний феномен - як упоряд-кована сукутйсть теоретичного знания I як структурована теоретичн; дисцишпна з надежною наукознавчою атрибущею/, важно "з порогу" п: ступитися до 11 1ст0р10граф11. Тому - на певне прояснения ц±еI нештатно! кол1з11 - спочатку торкнемось декхлькох загальносенсових тес рстичних матерхй, якх /г в п1знавальному, х в концептуальному, I в 1стор1ограф1чному сенсах/ лог1чнше, невимушеним чином "пхдводять" як до специф1ки постановки досл1дницько! теми, так I до новац1йно!

II х:нтерпретац1! в дисертац1йн1й робот1. До прел1м1нарного аналхзу обрано так1 проблемн1 матер1!, навколо котрих в науц1 точаться еп1-зодичн1 дискус11, 1 самий факт "недовисвхтленост1" котрих вхдбився на долх дисертац1йно! теми: не "3-яа цього...", а "в силу цього..." II "не пом1чали", !! просто "не було" на п1знавальному горизонт!.., Ми торкнемося лише тих нюанс1В, як1 акцентуйованйю пвдводять до нг шо! теми.

I/ Спхвв1дношення понять "теор1я" I "наука". За Гегелем 1 М.Ве бером, це - I рядоположн1, I р1зж^внев1 реч1, а тому цхлком ото-тожнювати IX не сл1д. "Теор1я" - то е система наукових вдей про яш об"ект /аспект або фрагмент/ досл!джувано! реальност!, а також спо-

орган1зац11 цих 1дей у певн1 1деальн1 ц1Л1сност1 /вчення, кон-й', теоретичн1 проблеми I т.п./. "Наука" ж е галуззю д1яльност1 й по виробленню I систематизащ! теоретичних знань /вдей, кон-1Й, гхпотез тощо/ про той об"ект /аспект, фрагмент/ реальности кож спос1б орган1зац11 цих вдеальностей у певну наукову галузь, адницький напрям. "Науки" раните за "теор1ю" не може бути, а аки - то е правило. Не може бути й "науки" без "теор11", а нав-може бути. До нашого прецеденту: пол1толого-етнолог1Чна теор1я ла конституюватися ще за античних час!в, а /на II базх/ пол1то--етнолог1Чна наука - лише в наш час, I ця законопод1бна дискрет-ь об"ективно позначилася як на !х засадничих позищях, так г на 1хнього досладницького висвгтлення в лггератур1. 2/ Д1алектична стадхйнхсть розвитку "теоретичних галузей" I кових дисциплхн". Як I будь-який феномен реальности теор1я в иу конституюванн1 переживае три д1алектичн1 стадН - а/ виник-я з певно висх1дних передумов; б/ становления неповторною ЩЛ1С-о; в/ розвиток на власнофеноменальних засадах. Вважаемо, що по-аого-етнолог1чна теор1я Ц1 три стад11 пройшла в так1 смуги часу: гадхя виникнення - з У1 ст. до н.е. до початку ХУ111 ст.; б/ ста-зтановлення ц1Л1сн1стю - з початку ХУШ ст. до середини XX ст.; гад1я розвитку на власних засадах - з середини XX ст.... Щодо третьо! стад11. В хсторико-пол1толог1чному свнс1 вона спхв-з 13 розгортанням в сучасному св1Т1, за оцхнкою Ю.1.Римаренка .Ф.Кураса, "процесу полхтизац11 етносхв та етн1зац11 особи..."'''. 1ьн0-в1тчизняна проекщя цього пол1толого-етнолог1Чного феноме-т е досить показовою: "...в Укра1н1 системний падх1д до наро-науково обгрунтована етнопол1тика виникають лише зараз, за ча-зиборювання нами незалежност1 х державностх...Обидва вим1ри лену вказують не Т1льки на актуальн1сть теми, а й на необхад-э 11 найоб"бмн1шого дослвдження - саме задля адекватного науко-обгрунтування етнополиики.

На завад1 ж тут - гносеолог1Чна колхзхя: 3/ "Одна теор1я - од-аука" чи "одна теор1я - дек1лька наук на II ж базис1"? Наш1 дос-;ння спричиняються до формулговання висновку: на баз1 яко!сь "те-

1в.: Етнонацхональний розвиток Укря1ни. Терм1ни, визначення, пер-)нал1г. Енциклопедичний дов1дник / В1дпов. ред. Ю.1.Римаренко, .Ф.Курас. - Ки1в, 1993.-С.9.

1В.: Каныгин Ю.М. Основы когнитивного обществознания /Информа-юнная теория социальных систем/. - Киев, 1993. - С.164.

орх!" "наука" може виникати лише на друг1й стад11 конституювання першох. Не раните, а П1знхше, на трет1й стадЦ,- то е вже правило На баз! одн1е! теор11 може сконституюватися не Т1льки одна, а де-к1лька наук /або наукових дисципл1н/. У даному досл1дницькому прецедент! но баз1 нол1толого-етнолог1чно1 теорИ конституюеться де-к1лька нових сощально-пол1тичних наук, дисциплин, - зокрема /з т< го, зв1сно, що нам вадомо на початок 1995 р./, политична етнологц /наша ытйя1ця/, пол!Тична державолог!Я /1н1цхац1я ПЛсагва/, ет! державознавство /1Н1Ц1ац1я Ю.1.Римаренка/, етнопол1толог!я /¿или; Ц1Я Ю.Х.Римаренка та О.В.Картунова/, етнонащологая /1н1ц1ац1я М.О.Майбороди/, етносоц1РН1ка /:Ьшйац1я 1.0.Каганця/ та 1н. Мхро! успхшност1 конституашл згаданих наук вважаемо, як водиться, опри-люднення вченими-новаторами дедал1 нових I нових свогх публ1кац1й 4) Часом поняття "теор1я" I "наука" плутають, накладають одне н; одне, ототожнюють, зайве "онаучують" перше I "отеоретизовують" др; ге. В "сцхентистську епоху Декарта" побутувало нав1ть евоерадне "правило": будь-яку теор1ю, що тьльки^но виникла, - одразу назива-ти I "наукою" /"математична теор1я" - "наука математики" - поряд 13 науками алгебри, геометрЛ, стереометр!! та 1н./. Це "правило" д1стало пхдтвердження I в нашому прецедент!. В 1725 р. 1тал1ець Д.Вхко випускае друком книгу "Засади ново! науки про загальну природу нац1й...", в котр1й вперше зустр1чаемо момент ототожнення "т< р11м /в даному раз1 - пол1толого-етнолог1чно1/ I "науки" /"предмег ног назви" для не! в1н так I не д1брав/. Тее хибне "правило" в по-дальшому було спростоване не раз /О.Конт, М.Вебер, Г.Моска та 1Н., Але закладенот тут Д.Вхко традицх! залишилась вхрною Ц1ла плеяда вчених, котрх, - кожний по-своему, щось додаючи до вхдомо? йому пол1толого-етнолог1чно1 теорг!, - неодмхнно називав свхй доробок "наукою": це - росхянин С.Десницький /1768 р.* лекщя в Московсь-кому ун1верситет1/, француз Ж.Миле /1846 I 1853 рр., книги "Наро,] I "1стор1я револгощ!"/, англ1ець Г.Спенсер /кхнець 60-х рокхв XIX ст., партикулярна бесада/, н1меиь Е.Енгель /1871 р., наукова стат-тя/, австр1ець Л.Гумплович /1875, 1883 та 1899 рр., книги "Роса 1 держава", "Расова боротьба" та "Загальне вчення про державу"/, ук-ра'шець 1.Франко /1891 р., трактат "Наука I ы взаемини з працююч! ми класами"/, американець У.Самнер /1906, книга "Народнх зпичяГ'/ англ!ець А.Радкл1фф-Браун /1948 р., книга "Методи етнологИ I соц:

но1 антрополог11"/ та 1н. 1 - об"ективно - так н1кому й не вда-я заснувати оголошену науку, - почасти, мабуть тому, що в зазна-1й смуз1 кторичного часу /з початку ХУШ ст. до середини XX ст./ о ще певне "к1льк1сне накопичення первхсного матерхалу" для ста-лення само'1 полхтолого-етнолог1чно1 теор:х1, - накопичення в тя-

"квантових" показниках, коли к1льк1сть ще не могла перейти в у як1сть: сконституйована на той час теор1я ще не була в змоз1 родити" науку. Дисертант переконаний у тому, що це - завдьння очно1 стад11 конституювання пол1толого-етнолог'1чно1 теор^'.

Отже, сввдомо поставлене вдлепокладальницьке завдання - засну-и нову науку - ще не виконане, а спонтанно виникагт перед вче-и - представниками р1зних народ1В I епох - стиххйнх намагання ати вперед кимось I колись вже розпочату /закладену/ теорп>, -дивовижна кол131я в нашому прецедентх й спричиняеться до розтлу-енпя для себе формули "парадоксу Брунера": "Наука е, але науки немае...", тобто теор1я, 1дейно-теоретичн1 передумови самокон-туац11 певно! науки вже е, - немае ще концептуально I "напрямко-дисципл1нним" чином окресленог само! ще? науки''". На прояснения го парадокса суто стосовно нашо! теми - коротко ще про одну за-ьносенсову матер1ю.

Дос1 в дискус1йному стан1 перебувае питания про сп1ввх:дно-ня "об"екта" I "предмета" у будь-яких наукових дослвдкеннях. Тут ертант додержуеться т^ко! позицп: "об"ектом П1знавально! ува-дослвдника е певне феноменальне "щле" в реальности:, що вивча-ся, а "предметом проф1льного дослхдження" виступае лише частка, лянка" того "цхлого". "Об"ект" даний досл1днику як реальн1сть, предмет" В1Н соб1 створюе /ввдкристпл1зовуе з то! реальностх/ . Якби спхвпадали "об"ект" I "предмет", - не було б I р1зниц1 "теор1ею" I "наукою". Якщо "теор1я", природньо, виникае ранше "науку", то - лог1чно - й "об"ект" якогось теоретико-П1знаваль-о феномена самовикреслюеться ранше за "предмет" певно1 "науки", конституюеться на баз1 то! "теор11".

3 гце! кол1311 - суто стосовно нашого прецедента - доходимо х висновк1в. Перший: у р1зночасовост1 Ц р1знотемпност1/ само-ституац!! "теор1Г' I "науки" I в р1зносенсовостх змктонаванта-

Див.: Врунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Пер. с англ. - М., 1977. - С.378.

ження "об"екта" i "предмета" теоретико-наукових досл1джень вбач;. мо реальну можливхсть виникнення, П1дкристал1энцх! дек1лькох n,nj на баз1 одн1е! яко!сь Teopii, - що й було констатовано дещо вище Другий висновок: оск1льки в певному кол1 вчених-суспхльствознав! /i, зокрема, досл1дник!в полхтолого-етнологхчних матерхй/ не т1л в минулому, а й дос1 пануе певне ототожнення "Teopi'i" i "науки" "об"екта" i "предмета" теоретико-наукових дослхджень, - ост1льки вимушен1 констатувати досить низьку wipy вивченост1, висвггленос проблематики дисертацхйно! теми.

Тепер пкцентуйоваиз:ше уточняемо пшфхльний предмет дисертаг ного досл!дження. В св1тлх пхзнавяльного досвхду i доробку багат попередникхв i сучасникхв /зя термхнолог1ею А.Гелена, "полхтоети лог1В"/, як± свого часу фундували пол:гтолого-етнолог1чну Teopiro, пол1тична етнологхя мае вивчати народи-етноси /етно1сторичн1 cni HOCTi/ не Т1льки як об"ект1в, а, головно, як суб"ект1В пол1тики, дхячхв-перетворювачхв поличного життя, тобто виявляти факторни потенциал та домхнантн1 функцх! етнополхтичних суб"ектхв /народ1 як щл1сних спхльностей, полхтичних парт1й та громадських pyxiB нополхтичного забарвлення, етнопол1тичних елхт, лоббх та етн1чни Л1дер1в/ у державотвореннх та громадсько-полхтичному буд1вництв1 Б1дкристал1зовувати специфЬсу та iep^pxiß щнностей, ролей i рез тативностей соцхально-полхтичного життя особливо в багатоетн1чни суспхльствах, кра!нах i державах; прояснювати об"ект-суб"ектний зм1ст та ситуативнх прояви етнополхтичних явищ, фактор1в i проце eis сучасностх - мхждержавних етновхдносин, визвольних руххв, ет полхтичних революц1й, В1Йн, М1грац1й, депортацхй, а також знконо Д1бн1сть полхтичного життя одноетн1чних i багатоетн1чних людськи сп1льнот; етнохсторичну та етнокультурну забарвленхеть соцхально полхтичних npoqeciB i громадсько-полхтичних явищ /електоральних кампан1й, пэрт1йно-пол1тично! структурал1зацх1 громадянського су пгльства, народно! правотворчостх/, етнополхтичний зм1ст патерна Л1зму, харизматизму, попул1зму, етноцентризму, охлократизму та i ших явищ в багатоетн1чному середовииц, державотворення i громаде ко-полггичного буд1вництва в багатоетнхчному сусп1льств1, що скл дветься з р1знор1внево розвинених народ1в-етнос1в; полиолого-ет лог1чн1 та icTopioflori4Hi оспекти розбудови правово! держави i з лого громадянського сусп1льства на формащйних "эламах" та в сус П1льств1 транзитного статусу; адм1Н1Стративно-мун1ципальн1, куль'

ri4Hi, етико-рел1г1йн1 та церковно-конфсс1Йн1 аспекти етнопол1-ого життя; пол1тичний статус держав, Kpa'iH i суспьльств, роз-ваних в етнононфлхктних зонах та поза ixhimh межами; пол1тико-чний потешдал конфлхктогенних i "сотцоаревольтних" /спок:гйних/

людського сп1вжиття т<4 ih.

Уею цю сощально-пол1тичну феноменальн1сть у cbitobhx сощоло-пл1тологхчних досладженнях /Д.Вхко, Ш.Мшле, Г.Моска, Л.Гумпло-В.Парето, М.Вебер, У.Самнер, З.Бжезинський, Л.Сан1стебан та йменують по-рхзному - найчастхше "пол1толого-етнолог1чною проб-тикою", "етнопол Личною сощ:ореальн1стю", "полйико-етмчним меном". У нас же донедавна 1т позначали такими надто неадекват-термхнами, як "м1жнац1ональн1 вхдносини", "национальна полхти-та "нацхональне питания". У такхй постэновч1й 1нтерпретац11 цей предмет у /св1тових i изняних/ соц1зльно-полхтичних науках майже не досладжено. Чому це сталося, - в деталях i нюансах, - сказано у "BcTyni" та в ому розд1Л1 дисертац11. Тут же коротко лише вкажемо на три ос-i /i найв1рог1дн1Ш1, з нашо! точки зору/ причини тому,- гносео-чну, хдеологхчну i пол1тичну. PiflKi ж, на жаль, випадки виклю-з правила про1лгаструемо конкретними посиланнями на В1дповадн1 ела, що, в свою чергу, буде певним св1дченням М1ри висв!тленос-исертащйно"! проблематики в доступнхй нам науков1Й л1тератур1. Найбхльш "комплексними" гносеолог!чними причинами недовивче-i дисертацхйно! теми вважаемо а/ неадекватне трактування серед вц1в-сусп1льствознавц1в логхки сп1вв1дношення "Teopi'i" i "нау-та "об"екта" i "предмета" в наукових досл1дженнях взагал1 та, ема, в пол1толого-етнолог1чн1й галуз1*; б/ ототожнення понять

иключення становлять лише так1 розв1дки /за укра!нським алфа-itom/, як-от: Картунов О.В. Етнопол:хтолог1я: предмет, актуаль-1сть, функц11 та методологхя / 11ол1толог1чний В1сник. - Части-Ei 3. - Ки1в, 1993. - С.115; Мельников Л.Н. Размышления о наци-х: опыт перестройки понимания национального развития. - Еарна-л, 198-9. - С.9, '¿ö, 119; Римаренко D.i. "Етн1чна ф1лософ1я", ГромаДянське суспхльство х навдональна сфера", "Культура М1ж-гн1чного спйкування" та iHiui статт1 у виданн1: Етнонац1ональ-ий розвиток Украгни. Терм1ни, визначення, персоналх!. - Ки!в, Э93; Рюде Дж. Народные низы в истории. 1730-1848 / Пер. с англ,-1984. - С.9, 16, 108 та iH.

"народ-етнос" i "народ-населения" в пол1толог1чних кол1з1ях i в пу таннях практично? полггики /етнополхтики/'''; в/ певн1 непорозумти навколо лог1ки с ni в в ^ношения политично! та етно1сторично'1 сфер cj nÍJibnoro життя людини*"; г/ недоосмислення самого феномен/] о6"сктие самодиферешдащ} сутн1сних потенщй у структур! окремих oci6 i ni народ1В-етнос!В - з видйенням в них "людини eTHÍ4Hoi" та "людини лт1ЧноГ' як "дом1нуючих ф1гур у BcecuiTHifl пол1тичн1й icTopií"^,

1. Тут псвним виключенням е, зокрема: Бромлей Ю.В. К характеристш' понятия "этнос" // Расы и народы. - Вып. I. - М., 1971. - C.I3, 19; Гумилев J1.H. География этноса в исторический период. - Л., 1990. - С.12, 16, 21 та íh.; Зейну м. Самоопределение народов i контексте обострения межнациональных отношений / Соц.-полит, ж^ нал. - 1992. - №9. - С.32, 36; KipceHKO Михайло. Феномен нац101 л1зму в Схвдн1й 6BPoni / У вид.: Анал^ична доповадь №2: Досвц Украгни в галуз1 прав нац10нальних меншин. - Ки'гв, 1994. - С.66 69; Козлов В.И. О классификации этнических общностей: состояние вопроса / Исследования по этнографии. - М., 1979. - С.38, 42; I Ц10нальн1 вздносини на Укря'хн1 / За ред. М.О.Шульги. - Ки1в, 1< С.86, 118, 163; Наулко В.1. Укра1нський етнос у 4aci i простор: Культура i побут населения Укра1ни / Oocí6h. для вуз1в. - Kh'i'b, 1993. - C.I0, 12; Римаренко Ю.1.: "Етноф1лософ1я", "Культура м: етн1чного сп1лкування" та íhiiií статт1 в еьциклопедичному видят Ктнонац1ональний розвиток Укради..."; Ungureanu Ion. Pjradi^r а|.е c-unoasfer-ii socúe-ta-tii. - feucures^i > 1990. - P.8, 32, :

2. Найч1ТК1ше виключення виявилися у виданнях: Бердяев Н. О на; чении человека. - Париж, 1931. - С.38, 103; Гумилев JI.H. Этносс ра. История людей и история природы. - М., 1993. - С.119, 138; Майборода 0. Дебютуе етнополхтика / В1че, - 1992. - №5; Римаре] ко Ю.1.: "Громадянське супп1Льство i нащональна сфера", "Haui( нальна cbiflomictb: вих1д у пррктику" та íhiuí статт1 в енциклоп» дичному виданнк "Етнонащональний розвиток Укради..."; Этнос и политическая власть / Век XX и мир. - 1989. - №9.

3. Див.: Do^ao Mdüei, Ftlassy Domini^ue.Curri ss comprím na+iuní b.-Buture 1993. - P.62. Виключення з зазначеного "правила", - див. також Дженкинс Дж. "Политикос" и "идиотикос" в политике и жизни // 3; рубежом. - 1991. - №3b; Duver^e-r М. MeiliodeS. de la sc-ienoe polilí^ue Р., 1959. - Р.19, 68, III; Ф1лософ1я. Курс лекц1Й / Навч. nocii для вузíb. - Kh'i'b, 1994. - С.11-13.

, Без всього цього навряд чи можливим був би "вих1д" на зазначе-1 дослвдницький предмет, а вщ нього - на дотичне бачення полио-^о-етнолог1чно! теор1! як галуз1 в контекст1 сучасного сощально-итичного знания, на баз1 котро! можуть конституюватися окремиш цально-пол1тичн1 науки, в тому числ1 - I полиична етнолог1я.

Певним 1деолог1чним гальмом на шляху дослэдження дисертацхйно! «и ми вбачаемо так1 причини, як а/ "сором"язлив1" 1деолог1зування жоло питань адекватизац11 ступени соцхоцивЪпзацхйнох зр1лост1 )од!в-етнос1в I типу х'хньо! подпечно! культури; б/ сер1я ¿деоло-ших редукувань у Ц1й тощай справI. Наприклад, для кра!н Сходно? [ентрально! бвропи досить характерним було зведення вс1х народ1в-юс1В до найвищо1 стад11 зр1лост1 - до "нагц!", в найг1ршому Ви-(Ку - до "народност1", всього етнохсторичного питания як певного :лого" - до "нацгонального питания", вехе! пал1три засоб!в I м1р 11тично1 суверен1зац11 I соцхально! емансипацх! народ1в-етнос1в -"самовизначення", - та й то не вс1х народ1в-етнос1в, а лише на-I, та 1н.; в/ 1деологемн1 "морал1эац1х" навколо само! проблеми род-етнос у полиищ" I т.п.

У суто полхтичному аспект1 дисертац1йна тема зазнала р!знома-них гальмувань як суб"ективного, так I об"ективного характеру, риклад, а/ у тактико-стратег1чних розкладках основних пол1тичних сучасност1 дом1н1ював класовий фактор, а саме хенування "наро-етноса як поличного суб"екта" просто не презумувалося, а коли йсь народ-етнос I намагався саыост1йно виходити на полиичиу аре- його "не пом1чали", "проучували", перекроювали його автономно-жавн1 кордони, навмисницьки "нархзували" виборч1 округи, депор-али, стимулювали економхко-господарську м1грац1ю; в/ аж до наших в закривали оч1 на об"ективний факт пол1етн1Чного складу абсолют-б1льшост1 сучасних кра1-н, держав I сусп1льств*, а коли "згадува-про це, починали жонглюювати гаслом "ц1лковито1 полггично! суве-1защ1", пам"ятаючи все ж про /теж об"ективний факт/ нездатнить х народ1в-етнос1в домогтися одразу ж 1 неодм1нно "циковито!" су-ен1зацх1, I т.п. Ц1 кол1з1йн1 протистояння дедал1 частлпе розв"я-алися /чи були спробою розв"язання/ етновизвольними рухами I зов-

В Укра1Н1 щодо цього перша рельефна констатацхя належить Л.Д.Куч-И1. Показовим е I той факт, що й самий феномен ним був безпосеред-ньо пов"язаний з полггичною стратег1ею I державотворенням. "Визна-чаючи сьогодн! внутршню пол!тичну стратеги), ми в першу чергу по-

Н1ШН1МИ В1ЙН8МИ, пол¿тичними повстаннями I внутрхшнхми вЩнами, ет нопол1тичними конфлхктами I сепаратистським caмoeтнoiзoляцioнiзмc догов1рним I силовим державотворенням, переном1нац1ею держав, етнс ойкумен I геополхтичних просторов.

За таких - гносеолог1чного, здеологхчного I пол1тичного харан теру - умов само! досл1дницькох теми на п1знавальному небосхил1 пр то не 1снувало, I як феноменальне "ц1ле" вона побутуе лише в автор ськ1й постаноиц. Згадан1 ж 11 прел1М1нативн1 сегменти I еп1зоди р дисертац!1 оптимально проаналхзовано, тим самим ваддаючи належне п передникам 1 сучасникам - кожному ххньому новащйному повороту дум ки, кожному нетрадищйному падходу до серцевини само! теми дослвдж ня.

Особливим же чином це стосуеться сучасного етапу розвитку сои ально-полхтичних наук в Укра1н1. Узагальнкжт нюанси, 1цнн1 спосте реження, нетрадиц:гйн1 падходи до висвхтлення етнополхтичного життя м1стяться в працях осташих рокхв укршських дocлiдникiв В.Г.Антон ка, В.Д.Бабк1на, А.О.Бхлоуса, В.М.Бебика, В.С.Буцевицького, М.М.В1 чарика, Ю.С.В1лкова, Ф.Я.Горовського, 1.С.Дзюбка, В.П.бвтуха, 1.Г. 1ванченка, В.0.1гнатова, О.В.Картунова, В.П.Кипеня, М.1.К1рсенка, Ф.М.Кирилюка, Ю.М.Корж, В.Г.Кременя, 1.Ф.Кураса, О.М.Майбороди, 0. Мироненка, МЛ.Михальченке, М.М.Мокляка, Л.П.Нагорно1, В.1.Наулка, М.1.Обушного, В.Г.Огхрчука, В.Ф,Пан1будьласки, В.С.Пазенка, М.1.Па чука, Б.В.Попова, К.Ф.Поповича, Ы.В.Поповича, В.А.Потульницького, Ю.1.Римаренка, Ф.М.Рудича, 0.1.Семк1ва, В.1.Серг1йчука, В.А.Смол1* В.М.Ткаченка, 1.С.Хм1ля, В.0.Шведа, Л.Ю.Шкляра, М.О.Шульги, В.М.Ян шика та 1н. Констатуемо 13 вдячнхстю: навхть "не-прям1" ххн1 вислс лювання послугували авторов1 додатковим аргументом, методолог1чни* 1мпульсом, кол1з1йним пвдсодом до теми.

Коли ж доступне коло джерел було вичерпано, дисертант дедал1 уважнше став прислуховуватися до поради американського фЪюсофа-наукознавця Д.Брунвра: у под1бн1й кол1з11 саму досл1дницьку тему слхд сформулювати як власне проблемне завдання, в котрому "в!дпов]

винн! розумхти те, що Укра1на е багатонагцональною державою. Б^ як1 спроби хтнорувати цей факт загрожують глибоким розколом у I шому суспхльств1 х крахом ¿де! украхнсько! державностх" /Прися! на В1рнхсть народов! Украхни. Промова Президента Укра'ши Леон1; Кучми // Урядовий кур"ер. - 1994. - 21 липня/.

5х1дно активно видгляти самому, а не вишукувати в книгах..."*, эда нам видаеться слушною I вчасною, - бо, може статися, тхльки 1М чином найадекватнше самовимальовуеться висх1дна лыия прогре-з як1йсь галуз1 досл1джень, чггкше виявляються як предметн1 об-1 то1 ново! галуз1 знания, так 1 недовисв!тлен1 завдання 1нших иджень дано! теми.

3. Мету та завдання дисертац1йного досл1дження визначаемо в эх основних сенсах.

У теоретико-методолог1чному сенс! належить

- окреслити ¿дейно-концептуальне поле пол1толого-етнолог1чно! э±1 як окремипньо! галуз1 соц1ально-пол1тичного знания, на баз1 )01 об"ективно може бути фундована полггична етнолог1я;

- показати основн1 "стовбов1 В1дм1тини" д1алектичного I трива-> процесу конституювання пол1толого-етнолог1чно1 думки в контек-сучасно! соц1ально-пол1тично1 думки, - виявляючи стад11 П виник-ш з певних передумов, становления феноменальною ц1Л1сн1стю I роз-су на власних засадах;

- нам1тити об"ект п1знавально1 уваги пол1толого-етнолог1чно1

э±I I 1стор1олог1чн1 ступен1 його самоконституац11 в процес1 змуж-!я вселюдсько! та в1тчизняно! соц1ально-пол1тично1 думки;

- виявити концептуальний статус то! вузькогалузево! методологй', базуеться на пол1толого-етнолог1чи1й теорй" I "обслуговуе" полх->у етнолог1ю як сощально-полггичну науку;

- розробити методолог1чний 1нструментар сучасно! полиолого-ет-)Г1Чно1 теор;Ё1 як галузх знания, окресливши статус суто специф1ч-) методу П1знання етнопол1тичних феноменов /явищ, подхй, факт1в/, >ном1рностей життед1яльиост1 останн1х, принцип1в I способхв 1хньо-|,осл1дження I осмислення.

У наухознавчому сенс! маемо на мет1

- виявити предмет вузькопроф1льного досл1дження пол1тично1 етно-:1 як суто соц1ально-пол1тично1 науки;

- визначити хдейно-теоретичний прост1р /або, за терм1нолог1ею линовського, "поле вдейно-концептуально! правомочности:"/ ново1 и;

- з"ясувати принципов! обриси основного закону пол1тично1 етно-

I в контекст1 загальносоц1олог1чних I специф1чних законом1рностей,

ив.: Брунер Дж. Психология познания. - С.392.

що вона вивчае та вхдкривае в етнополхтичних реалхях;

- розробити понятхйно-категорхйний апарат /терм1нолог1чну мо полиично! етнолог11 як науки;

- локалхзувати полхтичну етнолог1ю в контекст сучасних согцо маниарних наук взагал1 та в кол! суто соц1ально-пол1тичних наук.

В праксеолог!чному сенс! метою досл1дження е - з"ясування принципово! логхки д1алектичного спряж1ння I сп1 в1дношення "трьох тро!стостей" /М.Блок/ в пол1толого-етнолог1чн1й галузз:: I/ "теор1я" - "досвхд" - "практика", 2/ "пол1тика" - "1де логхя" - "культура", 3/ "концепц1я" - "свхтогляд" - "хнститущ!", на фон1 чого самовиявляеться жит1йно-прагматичне навантаження пол тично! етнологх! як науки;

- розкриття праксеолог1чного потенц1ар1я пол1тично! етнолог1 в И буденних стикуваннях 13 етнопол1тнчним життям, - тобто виявл ня властивостей вироблюваних нею полгголог1чних щнностей перевт1 ватися в прагматичн1 рекомендац11 поточн1й етнопол1тиц1;

- прояснения законом1рност1 об"ективування "теоретичних етно полхтизмхв" у так зван1 "етнопол1тичн1 праксеолог1зми" /термхни Л н1стебана/, тобто перетворень "1деального" в "реальне" в пол1тико етнхчних матер1ях.

0ск1льки, як уже зазначалося, ц1 феноменальност1 у св1тов1й В1тчизнян1й лггератур1 спецхально не вивчено, - дисертант у прав1 вважати !х своею досл1дницькою новизною теоретико-практично! знач мост1, що виноситься на захист.

4. Методолог!чн1 засади дисертац1Йного дослхдження е такими:

- до самого поняття "методологхя" зд1Йснено /апробований вже науц1/ подв1йний П1дх1д: по-перше, як до загальноф1лософського об тування теоретичного П1знання об"ективно1 реальности по-друге, я до галузевого вчення про методи, принципи ! способи п1знання якох вузько! I специф1чно! дхлянки об"ективно1 реальности,

- вузькоспециф1чний П1дх1д до "методолог!!" дае змогу збудув лог1чно щл1сний ланцюг П1знання, ¿нтерпретащ! I перетворення ет] пол1тичним суб"ектом реальности етнопол1тична реал1я - висххдна ; навально-теоретична позиц1я суб"екта - пол1толого-етнолог1чний ви> вок суб"екта - д1яльн1сна практика суб"екта - оемислення суб"екто! практики - досв1дна апробац1я суб"ектом теоретичних висновк1в - № ва етнополиична реал1я - нова п1знавально-теоретична позиц!я 1 т

- спряяйючи загальнофЪюсофський I вузькоспециф1чний П1дходи,

' методологию "примушуемо" щоразу конкретный в1дпов1дати на най-■ев:ш1 запитання полйолого-етнолог1чного досл1дження як науково-еномена: I/ якими е принциповий устр1Й I неповторна природа ет-1Л1тичного предмета П1знання? 2/ яким е внутрхшне, притаманне личному етнопо л Личному предмету пгзнання джерело саморозвитку? гкою е система взаемозв"язк1в етнопол1тичного предмета п1знання шими феноменами реальност1?

- спряжзсння обох падход1в до "метододогИ" у пpизмi конкретики !мшних етнополиичних феноменов, факт1в I под1й дае гносеолог1Ч-[вдстави для заснування специфхчного методу П1знання етнополгтич-реал1Й - 1Стор1олог1Чного, а також на теоретичне базування ряду IX методолог1чних принципхв I способ1в розгляду полгтико-етноло-|их матергй сучасност1.

5. Наукова новизна дисертац!Йного дослиження.

На основ1 теоретичного анал1зу полиологхчного феномена роз-,'ння поняття "народ" - на "народ-етнос як переважний суб"ект погано! 1стор11м I на "народ-населення як переважний об"ект полхти-в дисертац!! викладено 1Цлд:сну концетдю ново! соц1ально-полхтич-науки - полиично! етнологх!. Пхзнавально-предметним призначен-цхеЗг науки е дослхдження специфичного мхсця, ситуативних ролей г м1чних функцгй народу-етноса- в полхтичному житт1, - державотво-1Я на етшпсторичних засадах, заснування пол1тичних парт1й I гро-:ько-пол1тичних рух1в етно1сторичного I етнокультурного эабарвлен-електоральн1 кампанх! I референдуми з загальнодержавних та суто |ПОЛ1тичних питань, геополхтичне розмщення I державницьке грома-тво народ1в-етнос1в, 1хня мкцево-регхональна самоврядувальнхсть, мини 31 спорадненими, сп1вв1тчизняними I геопол1тично сум1жними |дами I т.п. Концепщ! започатковано! науки притаманн1 так1 якос-риси I ознаки досл1дницько'1 новизни, що варт! винесення на за-Зокрема:

I/ Сформульовано нов1 теоретичн1 положения щодо кхлькост! х ло-[ розташування сфер сусп!льно1 життед!яльностх людей. Виявлено, ;амих сфер - п"ять /за к1льк1стю груп потреб I Ь1терес1в, що !х I в1дчувають за конче необх1дн1 для себе х реалхзують у своему бу-юму житт1 та на П1дстав1 котрих вони спроможнх ставити перед со-певн1 Ц1Л1, проблеми х завдання свое! життед1яльност1 на поточ-день I В1ддалену перспектив^ 3"ясовано, що ц! сфери розташован1

законопод1бно, концентричним чином: в самому базис1 сусп1льного : тя - економхчна, дал1 - полггична, духовна, культурна х /в самом; центр1/ етно1сторична. Встановлено, що на соцхологхчнхй площин1 , сумшних сфер - пол1тично-1 I етнохсторично! - щомит1 розгортаеты специф1чна життед1яльн1сть "двох головних часткових ос16, як1 "С1 дять" в кожному з нас" /Антифонт/, - "людини етнхчно!" та "людин; лиично!" /звхсно, поряд 1з людинами "екожтчною", "ум1ючою", " живацькою", "вдиотичною", "мислячою" та 1ншими, що вздкрито як й юч1 в структур! кожно! особи I цхлих народов ще античними миелита ми/. 3"ясовано, що цю специф1чну життед1яльн1сть - етнополх:тичне тя - вивчали здавна, але вивчали спорадично 1 безсистемно. Сформ; вано висновок: сьогодн1, за умов взаемозалежност1 людства, виход практично вс1х народгв-етносхв планети на арену "велико! пол1тию безпрецедентно! актив1зац1! етнополхтичних фактор1в, що в синтез спричинявться до неск1нченно! ланки етновизвольних В1йн I револю: етнопол1тичних I м1жетн1чних конфл:хкт1в, пол1тичних депортащй I ном1чних М1грац1й народхв-етнос1в, алегмимного державотворення ; масового порушення природних, полх:тичних х громадянських прав ет1 меншин I т.д. I т.п., - за таких умов усю цю феноменальн1сть об"< тивно необхадно ц1леспрямованше вивчати, системологхчнхше осмис. вати I переосмислювати в теоретико-методолог1чн1й призм1 соц1алы пол1тичних наук, одною з котрих визнано полиичну етнолог1ю.

2/ Проблемно-актуальним анал1зом свхтових I В1тчизняних нау] во-л1тературних джерел I документ1в виявлено 1снування в спектр1 людсько! соц1ально-пол1тично! думки окремшно! га луз I /або напря> пол!толог1чних знань - пол1толого-етнолог1чно! теор!!, яка й слу! концептуальним фундаментом пол^ично! етнолог!!. Об"ектом !! П131 вально! уваги визначено сп1льне соц1олог1чне поле двох сум1жних ( сусп1льно! життед1яльност! людей - полггично! I етнохсторично!. I явлено основнх Д1алектичн1 стад1! конституювання пол1толого-етжи Г1ЧНО! теор1! - !! генезисне виникнення /з У1 ст. до н.е. до почг ХУШ ст./, становления неповторною Ц1л1сн1стю /гз початку ХУШ ст. середини XX ст./ I розвиток на власних феноменальних засадах /з с редини XX ст. до теперишього часу/. Вперше в пол1толог1чних роз1 ках представлено цЪпсний нарис 1сторй' розвитку всесвиньо! I в: чиэняно! пол1толого-етнолог1чно! думки.

3/ На методолог1чних засадах пол1толого-етнолог1чно! теор1! сновано власне полхтичну етнолог:по як наукову дисципл1ну - з ус1< надежною наукознавчою атрибущею: об"ектом уваги I предметом дос;

ня /вказано вище/, гпзнавальним методом I методологхчним ¿нстру-тарем, корпусом дослхджуваних закономхрностей I основним законом, ят1йно-категор1йним апаратом I праксеолог1чним потенщархем /вка-о дал1/. На баз1 концептуального сп1вставлення под1бних атрибувдй у С0Ц10гуман1тарних та сощально-полггичних наук стала заможливою окалхзащя в 1хн1й контекст само! полггично! етнолог11. Сформульо-о висновок про те, що полхтичну етнологЬо концептуально оточують кола наук: внутршне коло - пол1толог1я, правознавство, пол1тич-С0Ц10Л0Г1я, пол1тична державолог1я, полхтична фхлософ1я, полгтич-культуролог1я та 1н., I зовншне коло - етнолог1я, соцхологхя, ф1-офхя, етнограф1я, 1сторхя, антрополог1я, психолог1я та ¿н.

4/ На П1дстав1 корелятивного анал1зу предметно-досл1дницького алу ряду С0Ц10гуман1тарних I сощально-полйичних наук /вказано е/ висунуто припущення про необхгднхсть визнання ще однот форми пхльно! св¿домоетI - етнЬси, яка б позначала собою феномен вхдоб-ення в 1нтелектх, пол1тичн1й культур1 I пол1тико-правов1й поведхн-людей суто етнопол1тичних реал1й. Розташуванням "етн1ки" в кон-ст уже "працюючих" в наущ форм св1домост1: "пол1Тика" - "право" -ика" - "культура" та за допомогою нововведених понять I категор1й азано далг/ - тим домагаемось б1льш вагомого принарощування теоре-о-праксеолог1чних потенщй полхтично! етнологЙ', посилення П оможност1 новащйно 1нтерпретувати традиц1йн1 ! сучасн1 етнопол1-Н1 вдеологеми, м1фологеми I праксеологеми /на кшталт: "Держава в з1н1 е унхтарною, але з федеративним елементом - автономною Рес-лхкою Крим", "Вояки Червоно! Армп та УПА, примирхться!", "мова ульного народу-етноса -"державна мова" чи "офицйна мова"? та и./.

5/ Обгрунтовано положения про специф!чний П1знавальн0-д0сл1дниць-метод - 1стор1олог1чний /метод 1СТ0р10Л0Г1зму/, який найадекват-э - I дхалектично сполучае два дом1нантних начала в етнопол1тич-явищах - хсторичне /"1сторична достов1рн1сть"/ I логхчне /"лог1ч-належнхеть"/. Новий метод, звхено, може бути використаним I в 1н-науках, а суто пол1тичн1й етнолог11 слугуе формоутворюючим стриж-всього II методологхчного ¿нструментархя /вказано дал1/, допома-нетрадицхйному прояснению багатьох "пол1тософсько-етнолого-1сто-яих парадоксхв" /А.Гелен/ /на кшталт: "заххдно-слов"янське плем"я :1В - один з перших етноосередкхв суто н1мецько1 державност1"; род Криму обрав свого президента"; "Бер1ть ст1льки суверен1тету, иьки зумхете проковтнути" /В.бльцин/ та 1н./.

6/ Дано класифхкацхю основних методологччних принцигпв i спос бтв пол!толого-етнолог1чних дослдджень, як1 /на баз1 1стор1олог14^ го методу та в супрязх 13 вказаними дал1 законом1рностями/ складак I структурують методологхчний 1нструментар1й полггично! етнолог1х. Системологхзовано, зокрема, С1м нових принципхв /плюрал1стично1 и терпретац11 етнополхтичних феномен1в; геопол1тично! нострифхкащ! народом-етносом простору свого буття; соцмполггично! домхнащл пе ного народу-етноса в пол1етн1чному сусп1льств1 та 1н./ I п"ять ное способ1В /факторного аналхзу етнополхтичного життя; постадхйного а Л1зу полхтичного життя народу-етноса; врахування форс-мажорного мс менту в етнополмичних феноменах та 1н./, за допомогою яких полии на етнолог1я нетрадихцйно П1знае I 1нтерпретуе етнополхтичн1 реалз

7/ Розроблено типолог1защю пров!дних об"ективних законом!рнс тей, як1 полхтична етнолог1я вивчае I вхдкривае в етнополйичних реалхях. Виявлено п"ять груп таких закономхрностей - а/ прел1М1нар б/ ситуативно! динам1защ! етнополхтичного життя, в/ полггичного я тя суто пол1етн1чних спхльностей, г/ етнодержавологхчнх, д/ етноге пол1тичн1, - всього до двадцяти п"яти нових наукознавчих одиниць. типолог1зованих пол1толого-етнолог1чних закономхрностях визначено власну детерм1Н1стську силу, поле компетенцп, п1знавально-д1яльн! н1 функц1I та хнии атрибута! буття, що в синтез1 спричиняеться до сприйняття пхзнаючим етнополхтичного життя як законоподхбно! феном нальностх, а не як "гри ¿сторичного казусу" або волюнтаристських в Т1В0К ПОЛ1ТИЧНИХ вождхв.

8/ Обгрунтовано положения про основний закон пол!тично! етнол г!!. На П1дстав1 корелятивного аналхзу теоретико-методологхчного н вантаження виявлених груп об"ективних закономхрностей /вказано виш висунуто припущення: в !хньому контекст1 основним законом ново! на ки с гае "закон динамхчно! адекватизащ! пол1толого-етнолог1Чних аспектхв буття народу-етноса" Основна його детерм1нац1я - полхтоло г1чне сп1вставлення, взаемоспряж1ння, аксхологхчне взаемонакладанн таких аспект1в етнополхтичного життя, як стад1я соцхоцив1Л1зац1йно зрхлост1 I р1вень полиико-культурнидького розвитку даного народу-етноса, з одного боку, х форми держави в суспхльств1, типу полпич ного режиму в держав1 I модел1 громадянського суспхльства в кра!н1 з хншого боку. Поле компетенцх! основного закону започатковано! на ки визначено, головно, з оглядом на специфхку полиичного життя по л!етн1чного суспхльства.

9/ Введено в пхэнавально-досл:гдницький об1г нов! поняття 1 ка-гегорй", серед них - 1 етноплацента, етноойкумена, етнокультурнйй ареал, теоретичний етнополхтизм, титульний народ-етнос, пол1толого-;тнолог1чна теор1я, етнополхтичний фактор, дом1нуючий народ-етнос, зецесивний народ-етнос, етновалентн1сть, етновайленснхсть, етнохдео-югема, етнопол1тична мгфологема, етнопраксеологхзм, етнопол1тичний 1арг1нал1зм та 1н. Нова понят1йно-категор1Йна "мова" не т1льки ввдоб-)ажае пхзнавально-досладницьку специф1ку започаткованог науки, а й :проможна пожвавити пол1толого-етнолог1чн1 розв1дки, 1мпульсувати !тнопол1тичне мислення, ур1зноман1тнити науковг уявлення про етнопо-[1тичне життя.

10/ Висунуто припущення щодо можливого праксеологхчного потен-цархя пол1тично! етнологп, "уречевлення" II теоретичних здобуткхв. I потенгцарп йдеться про спробу визначення "заходхв" х "напрямхв" [рагматизування знань закономхрностей етнополиичного життя, практич-Ю1 утил1зац11 наукових розВ1док полггично! етнолог11, жит1йно1 ап-юбац11 полмолого-етнологхчних досл1джень. В так1Й якост1 визначено ■ри етнополхтизми - а/ праксеолог1чнх акцентуацп /змщен1 смислов1 кценти, св1тоглядн1 посування I методолог1чн1 зрушення в П1знанн1, ;нтерпрета1Ц1 I "застосуванн1 на практищ" здобуткхв пол1тично! ет-юлогй'/; б/ праксеолог1чн1 рекомендац1! /загальносенсов1 роздуми, еоретичн1 припущення та 1деальн1 медитащ!, що !х виробляе пол1тич-:а етнологхя I - як благопобажалы« "нам1ри" - адресуе суб"ектам рактично! етнополиики/ та в/ праксеолог1чн1 проекц11 /передбачення аукою можливо1 етнопол1тично1 перспектив^ проец1ювання ниншн1Х деальностей на г1потетичн1 етнопол1тичнх реал11, намагання науки зматер1ал1зувати" в етнополггиц1 майбутнього сьогодн1 ще не визна-ен1 вдеальн1 матер1! I т.п./,

П. АРХЙЕКТ0Н1КА 1 ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРГАЦ1ЙН0Г0 ДОСЛЩЕННЯ

Дисертац1я складаеться 31 Вступу, чотирьох роздЬив /все-един1 котрих, у свою чергу, досл£дницький сюжет детал1зуеться а параграфи/, Заключения, Цитованих джерел I примйок, Списку ауково-лхтературних джерел та шести наочних таблиць. Арх1тектон1ч-а логхка розташування роздЬив i параграф1в побудована таким чином, об проблемна дом^анта кожного з них звучала в кожному ж, щоб актурний матер1ал кожного попереднього був би методолог1чно висххд-им I вказуюче-в1дправним для наступного, а материал наступного ув би I падсумком попереднього, I посл1довницьким трамшгёном сп!ралепод1бному висходженн! вс1ет концепц!! досладження.

У пвдсумку, за задумом, перед п1знаюч;;м суб"ектом мае виникат: ко видима 1 в1дцнференц1Йована "двоповерхова побудсва": перший зиский поверх - пол1толого-етнолог1чна теоо1я в 1стор1олог1чнг моконституацЛ, другим, надбудоьанкй поверх - полггична етноло як одна з соп1ально-пол1тичних наук, щс з то! теор11 висходить на ни зфундована.

Дхйсве спрялання вказаних дсслзщн/щьких план1В I способ1в авторов! змогу - з точок зору арх1тектон1чно1 I концептуальноI леосмисленше розташуватл фактурно-змхстовний матерхая за стру1 ними п!дрозд1лами дисертзц11. В результативному сенс1 це зд1йс; таким чином:

У Зступ! влклад ыатер1Рлу сконцентровг.'но навколо новац1йн( постановки до дослхдження само! дисертац1йно1 теми. Найперше -явлено 11 актуальн1сть, загальносенсова значим1сть /полд:тична, ксво-теоретична, хдеологхчна та 1н./ I м1ру 'Ц висв:гтленост1 у ТОВ1Й та вхтчизнян1й науков1й Л1тератур1; сконструйовано пхзна] ний предмет досл1дження I вказано на методолог1ЧН1 способи зд11 ня самого дослхдження.

Вдругорядь, - задля прояснения сучасних гносеологхчних I I сеолог1чних обрисхв дисертащйно! теми, - з"ясовуеться загальн< сове х вузькоспециф1чне спхввлдношення в наукових роззадках мё "теор1ею" I "наукою" та "об"ектом п13навально! уваги" I "предм« профхльного досл1дасення". На Ц1й П1дстав1 гносеологхчно В1дкрж л1зована "полхтолого-етнолог1чна теор1я" /як галузь у контекст: часно! сощольно-полхтично1 теорх!/ та "пол1тична етнолоГ1я" /1 на з сучасних соц1ально-пол1тичних наук/ - два рхзноякхсних фе; ни, якг й дослыдуються в дисертащ!.

У третьому кол1 вузькосенсових значимостей, що викладено т Вступх, Ч1льне мхсце посвдсють визначення мети I конкретних за! дисертац1йного дослхдження, а нгйголовнше - його методологхчш засад. На ц1й П1дстав1 визначаеться обумовленкть архйектонхк! сертец1йнот роботи та ы значимост1 за сучасних углов з точок зс теоретико-гносеолог1чно1 I ниуково-праксеолог1чно1. Зрештою, з' вуеться шлеуподобання винесенням на захист суто авторсько! ног в досл1дженн1 дисертац1йно! теми. Остання /новизна/ - задля 61; рельефност1 I сткслост1 викладу - угрупована в три блоки новац: не второваних ще в науц1 п1дход1в автора до етнопол1тичних явип факт!в I под1й, - у визначенн! ним I/ специфики буття етнополи

юI реальности яку вивчае пол1тична етнолог1я як наука; 2/ гносео-ого-теоретичного статусу само! политично! етнолог11 як согцально-:ол1тично! науки та 3/ праксе'~лог1чного сенсу, практично! наванта-:еност1 теоретпчних здобутк1В I щинкних ор!ентащй, що виробляють пропагують пол1толого-етнолог1чна теор1я як галузь знания I полх-ичнг; - етнолог1я як наукова дисцишина.

Перший роздтл /"Пол1толого-етнолог1чна думка в 1стор1олог1чн1й ,инам1Ц1"/ присвячено виявленню ¿стор1олог1! пол1толого-етнолог1ч-о! теор1! - Г! виникнення з певних передумов у рамках загальнопо-хтично! теор1!, самов1дкристал1зац1! в окремйшу галузь согцально-олйично! думки I розвитку на власних феноменальних засадах. Внут-шня побудова розд1лу /розбиття його на три параграфи/, за эвтор-ьким задумом, вадтворюе т1льки-но згадан1 три д1алектичн1 стад!! онституащ! будь-якого феномена реальност! /виникнення, становлен-я !ЦЛ1СН1Стю, розвиток на власних засадах/.

У першому параграф! /"Основн1 сутн1сн1 проблеми, що концепту-льно конституюють пол1толого-етнолог1чну теор1ю як галузь сощаль-о-пол1тичного знания"/ орган1зуючим стрижнем I сюжетною серцеви-ою дослхдження е поняття "народ-етнос у пол1тиц1" /"пол1тичне жит-я народу як етнозхторично! сп1льност1"/. Навколо нього анал1зуеть-я ряд П1знавально-понят1йних кол131й ¿з фондового загалу полхтоло-о-етнолог1чно! теор1! - колхз!й, як! тут аналхзуються в першому вдход1, лише пролегоменно /детальнтаю - в 1нших роздмах I параг-афах/ ! лише в хсторхологхчних прелхмгнахцях, - I анал1зуеться !э иявленням гносеолог!чних х когн1тивних обставин винЙнення /поста-овки/, становления самостШшми П1знавальними феноменами I подаль-о! 1ст0р10Л0Г1ЧН0! еволюцх!, - аж поки /за сучасних умов/ не стали ундахцями понят1йно-категор1йного апарату науки пол!тично! етноло-11. Серед них - кол1з1!:

- про одночасне спхвкнування в структур! кожно! людсько! осо-л I ц!лих народ!в ряду "часткових ос1б" - "людини етн!чно!", "лго-ини полмично!", "людини економ!чно!", "людини мислячо'Г та !н. Кон-зптуально тут спираемось на думку Платона про те, що саме щ "част-эвх начала" в склад! ос!б ! 1илих народ!в - особливо ж "людина по-гтична" ! "людина етн1чна" -. "роблять свою справу щодо правлхння ! 1дкори" /тобто "роблять" пол!тику. - 1.В./*. Обгрунтовуеться поло-

Див. Платон. Соч.- В 3-х томах. - Том Ш. - 4.1. - М., 1968. - С.229.

ження про те, що комб1нацхйна I ситуативна активхзащя "людини тично!" I "людини етн1чноГ' обумовлюе настання в життг окремих ських сп1Льнот /кра1н, суспхльств, держав, народонаселень/ обет ки надм1рного пожвавлення життя етнохсторичного, поличного, е м1чного, культурного I т.д. Особливу увагу звернено на ввдкритз 11.0.Сорокины "обстановки пол1Тизацх1 сусп1льного життя на етне ричних засадах"*, якх в наш час назван1 Л.М.Гум1льовим "вибухаи нопол1тично1 пасинарно! напруги" в тих окремих людностях^;

- про трикутникове /не традищйне, лпийне/ сп1вв1дношення г "полхтика" - "народ-етнос" /"етнохсторична епгпьнхеть"/ - "нарс селения" /"народонаселения"/, - код!з!я, що слугуе базою констит Ц11 дослхдницького предмета полггично! етнолог11 як науки. Г'ене не I сучаспе звучания цих понять виводиться ввд Конфуц1я I Плат /У1-У до н.е./, Д.В1К0 /1725 р./, Ж.Мшле /1846 р./, Л.Гумпловс /1883 р./ - до сучасност1 /Р.ФЛтс. Л.МЛ'умхльов, Ю. 1.Римаренкс 1н./. 1з ситуативного спряж1ння "змктовних полей" цих понять Е умовиводить новацгйне положения: етновизвольнх вхйни I рухи на нохсторичнкх засадах, беззастережливе втручания иарод1в-етнос1Е державотворення I зовншню пол1тику, етнопол1тичнх 1 м1жнароднз конфл1кти, депортацп I ихгращ! народхв-етносхв I т.п. - явищ<: якими ряен1с полхтична 1Стор1я сучасностх, - все це е евхдченш дал1 ¿нтенсивниюго перетвореиня нпрод1в-етносхв з об"екта пол: в суб"ект пол1тики, а народ1В-населень - навпаки /на ними пол1Т суб"ектнх рол1 залишаються лише в галузях прав людини, полхтич} громадянства, економ1чного оподаткування, а також участ1-неучас у виборчих кампанхях, референдумах, плебкщитах та хн./;

- про стадЛ сощоцивЪизащйно! зрхлост1 /змужн1ння/ нарс етносхв з В1дкристал1зац1ею моделей пол:хтики, адекватно! для чс рьох р1зних тип1в етносогцумхв /суспхльств/. Певними геиезиснии "натяками" коицепщя питания висходить до Л.¡«органа /1874 р./, ЛЛ'умпловича /1899 р./ та А.Радкл1ффа-Брауна /1948 р./, а в цЬ нхй 1нтерпретащ1 е 1И1цхац1ею дисертлнта, отже, - його новатш йдеться про таке: на стад1"! роду народ-етнос створюе даинтхльне

1. Див.: Сорокин Нитирим. Человек. Цивилизация. Общество. - М., 1992. - С.523.

2. Див.: Гумилев Л.Н. География этноса в исторический период. -С.33, 100, 143, 182.

зусгйльстпо, якому адекватна пол1тика збройно-ордовська, на стадх! племен1 - трибусхальне суспгльство з псиитикою вождхвською I хариз-матичною, на стлд11 народност1 - попорац1йне сусп:сльство э пол1ти-гсою патернал1стською 1 попул1стською, на стад11 нащ! - пол1етн1чне ^усгальство з полггикою консенсуеною I 1нтеретн1чною. В наступних :труктурних п1дрозд1лах дисертацЙ' дана кол1з1я екстраполюеться I ма пол1етн1чне сусгйльство - та ще й на таке, що складаеться з р1з-мстлд:гйно зр1лих Нсфод1в-етнос1в, х це дае вихад на так1 пекуч1 лроблеми сучасност1, як етнопол:гтичн1 конфлхкти, федерал1зм етнопо-яхтики, етнодержавотворч1сть народхв, етноперсональна автономхя та ш.;

- про законом1рност1 створення /виникнення/ в пол1етн1чних «ргп'нах пол1тично1 нац11 I громадянського сусп1льства, як1 слугують эб"ективною базою для гпднесення над ними правово! держави. Питания генезиено виводиться В1д Т.Гоббса, Д.Локка, Д,В1ко, Ш.Монтеск"е I К.К.-Руссо - через 1.Франка I А.Гелена - до сучэсност1 /Л.М.Гум1-тьов, Ю.В.Бромлей, ЮЛ .Римаренко, М.О.Шульга та 1н./.

У першому параграф! 1стор1олог1чно I пролегоменно анал1зуеть-гя також концептуальний змхст пол1толого-етнолог1чних 1дей числен-1их труп мислителхв вхд час1В Антики до сьогодення, ЯК1 /аде!/ в }В1й час складалися в певн1 школи /напрями/ I - в кйцевому пвдсум-<у - звелися до ваддифереищащ! пол1толого-етнолог1чно1 теорх! як д1Л1сно! галузх в контекст1 сучасно! соцхально-пол1тично1 думки, (онкретно йдеться про так1 школи /напрями/, ян конфущанц1 Д1 - 1У :т. до н.е./; елл1но-римськ1 мислител1 класичних час1в /Гекатей 1етський, Платон, Аристотель, Геродот, Пл1Н1й, Пол1б1й, Марк Авре-йй, Цицерон та 1Н./; ренесансн1 мислител1 /Г.Грощй, Т.Мор, Н.Ма-йавеллх:, 1.дх Перейра, Х.Вольф, Х.Некулче та хн./; кантханц1 х 1еокант1анц1 /м1сторико-пациф1стськ1 етнологи"/; гегельянц1 I нео-"егельянцх /"полггико-державницьк1 етнознавщ"/; позитив1сти-дарв1-исти /О.Конт, Г.Спенсер та хн./; "етичнх етнопол:гтософи" /В.Вундт, Й.М.Ковалевський, П.П.Чубинський, МЛ.Кареев та т./; "етноавтоно-ш:ти" або австромарксисти /К.Реннер, О.Бауер, Р.Штайнер та 1Н./; 'евр;зз1йськ1 етнотеоретики" або ортодоксальн1 маркеисти /К.Каутсь-сий, Р.Люксембург, Г.В.Плеханов, ВЛ.Ленхн, Г.Л.Пятаков, Й.В.Ста-ан та 1н./; "соц1альн1 антропологи" або структурно функцхонал1сти 'А.Радклхфф-Браун, В.Малиновський та хн./; сучасн1 "соц1опол1тичнх ¡тнософи" /М.Дюверже, М.Доган, А.Коз1пг, Л.Санхстебан, Я.Лхндблад

та 1н.Д До вс1х цих ШК1Л /напрямхв/ неодноразово ще повертае» /особливо в другому I третьому параграфах першого ж розд1лу/, вже не як до певно! колективно-суб"ектнОТ сили, що висловлю< аде!, а до самих цих вдей.

Нарешт1, в першому параграф! в суто хстор1олог1чному сенс Л1яуеться концептуальной зм1ст до десятка випадк1в "вибуховогс зр1ння" I "проривних намагань" /Г.Адорно/ ряду видатних мислип Нового I Нов1тнього час1В, якх ставили перед собою завдання -П1дстав1 вадомо? 1м на св1й час пол1толого-етнолог1чно1 теор1] "заснувати нову науку про..." - про М1сце 1 рол! народу-етносг Л1тиц1 /конкретн1 1мена I джерела наводилися вище/. Але, пхдкр еться, йдеться саме про благопобажальн1 нам1ри х незд1йсненн1 гання, - бо й дос1 така наука не заснована. Це завдання взяв 1-бе дисертант, чому й присвячена його робота.

Специфхкою пвдходу автора до цих та ¿нших досладницьких к 31Й - змстосування "хдейно-фЪаацхйного силогхзму" /що найчаст визначаеться як 1Н1цхац!я Г.В.Плеханова/, коли кожна теза випл з попередньо'1 ! слугуе базою для наступно! тези /г антитези/, в свою чергу, виводиться з не! I слугуе... I т.д.^. Ф1Л1ац1йнс логхстичне спряж1ння концептуальних потешцй зазначених вище п т1йних I 1СТ0р10Л0Г1Чних кол1з1й спричиняеться до можливостх с лення зм1стовного поля нововведених понять "етнопол1тичний фен "етнополхтична реал1я", "етнополхтична 1стор1я", "етнопол1тичн процес", "етнополхтичний суб"ект" та 1н., як1 синтезуються нам категор1ю вищого порядку - "етнополггичне життя народу-етносу"

У другому параграф! /"1стор!олог!чн! в!хи самоконституащ всесвиньо! пол!толого-етнолог1чно1 теор!!"/ викладено коротки рис розвитку пол!толого-етнолог!чно'1 теор!! по ступенях ! щабл становления вже зазначених шкьл /напрямхв/ всесв!тньо! сощаль полиично! думки. Специф!кою анал!зу матер!алу е чикий йтор! г!зм: будь-яка 1дея, ледь помина позиц!я, щонайменш визначени ворот думки, - все "лягае" в лог!чно вибудований концепту,Jльни прям, в суворо самовизначену л!н!ю кторико-адекватно! констит ц±х пол!толого-етнолог!чно1 теор!! як окремишо? галуз! знания що в першому параграф! йшлося, головно, про "стовбов! в!дзнаки

I. Див.: Философско-литературное наследие Г.В.Плеханова. - В 2 мах. - Том Ш. - М., 1974. - С.61.

орико-лог1чного шляху виникнення, становления I розвитку ц1е! тео-11 та про пролегоменне /попередньо-констатацхйне/ фмсування !! кремих результативних П1дсумк1в, то тут вже Йдсться саме про Ц1л1с-ий "нарис" 1сторично! зумовленостх 1 конкретно-логично! самовнзна-еност1 то! теорЛ. Цей нарис, за задумом автора, 1 е об"сктивною азою для пвднесення над ним 1 вибудування на ньиму суто наукознав-ого "каркасу" пол!тично! етнологЛ.

Досл1дницька концепщя параграфа спиряеться на пров1дну тезу ¿алектики Геракл:ста - Гегеля - Маркса - Вебера - Ленпш - Блока: С1 феномени реально! д1Йсност1 в пронес! свое! конституацЛ мають сойти три /основн1/ стадЛ - виникнення з певних передумов, ста-овлення неповторною Ц1л1сн1стго I розвитку на власних засадах. Ц1 гадЛ - загалом 1 в цьлому - сп1впадають !з В1дп0В1дними ступенями згел1всько! "сп1ралепод1бно! тро!стост1": I/ виникнення - то е те-ис, 2/ становления ц1Л1СН1Стю - то е антитезис, 3/ розвиток на ласних засадах - то е синтез. "Щось принпипово нове", "ранки неба-зне" I "безпрецедентно-ун1кальне" може виникати лише на сп1впадан-х трет1х стадЛ I ступеню. Всесв1тня пол1толого-етнолог1чна теор1я ройшла так1 Д1алектичн1 щабл1 зростання: I/ стад1я виникнення - з 1 ст. до н.е. до початку ХУШ ст.; 2/ стад1я становления Ц1Л1СН1С-о-з початку ХУШ ст. до середини XX ст.; 3/ стад1я розвитку на часних засадах - з середини XX ст.

У параг^|)1 констатуеться: лише з середини XX ст. перевалена ча-гина народ1в-етносхв планети почала виявляти себе як д1йовий суб"-<т поточно! пол1тично! кторЛ, евздченням чого були I е сер1я ет-звизвольних в1йн I рух1в, полхтичних револющй 1 державних перевозов на етнопол1тичних пвдетав.чх, етнополхтичних, мхжнародних I гждержавних конфлхктхв, пол1тичних депортами I економхчних М1гра-гй народ1в та 1н. Нова соц1альио-пол1тична наука на базис! П0Л1Т0-эго-етнолог1чног теорЛ об"ективно могла вкнкнути лише на зазначе-[й трет1й 1стор1олог1чн1й стадЛ.

3 нюанс1в другозначно! сенсовост1 в цьому параграф! видЪшмо з два: I/ йдеться про вп1 народи евхту та про вчених будь-яко! :1ентацЛ, - аби лише вони на зазначених трьох стад1ях конституа-Л пол1тологп-етнолог1чно! теорЛ дали до !! фундацЛ хоча б щось лщептуально помхтне I методологхчно загальноцхнн1сне; 2/ детал1-^еться I когн1тивно профхлюються окрем1 аспекти пол1толого-етноло-ечно! теорЛ /скаж!мо, принцип федерал!зму, пол!тизац1я сусп!льно-

- гъ -

го життя на етно1сторичному базис1, пол:готн1чн1 засади политично: нац11, специфхка державотворення в пол1етн1чному сусп1льств1, ет; пол1тична с0л1дарн1сть та 1Н./, - аби в подальшому це згодилося I визначеннг об"ект-предметних, теоретико-методологхчних I наукознг чо-праксеолог1чних обрис1В пол1тичыо! етнолог1! як науки.

На концептуальному фон1 другого параграфа рельефншю В1дт1Н1 еться х вхтчизняний внесок у всесвхтню пол1толого-етнолог1чну тес рхю, чому присвячено трет1й параграф /"Пол1толого-етнолог1чна дун в Укра!н1м/. На цьому фон1 самовидЪшються хст0р10Л0г!чна правом] Н1сть об"ективного виникнення х суб"ективного створення саме в У} ра1н1 ползстично! етнологй', як I ¿нших вказаних вище наук дано! т полог1Чно1 характеристики.

Досл1дницька специфхка побудови концептуального зм1сту цьогс параграфа вадзначаеться двома моментами. Нерший. Якщо в перших Д1 параграфах розд1лу М1стяться лише певн1 нам1тки /або штрихопод1бг вказ1вки/ на :тст0р10Л0Г1чний взаемозв"язок полхтично! х;стор:с! /в ному раз1 - всесв1тньо'1 за дв1 з половиною тисячх рок1В I Украх'ы за Ц1ле тисячол1ття/ I полхтично! теорЙ' /в даному раз1 - пол1то; го-етнологхчно!/, то . тут цей акцент конкретизовано на грунтх с^ укра!нсько! 1стор11 - в1д IX ст. до сьогодення. Увагу зосередженс навколо крупномасштабних епох в1тчизняно! пол1тично1 1Стор11 - и жо! доби, козэцько! республ;гки, "перходу московитсько! дом1нац1!' /С.Дн1стрянський/, "перходу першо! спроби полйичнох суверенхзаф Украхни" /Л.Д.Кучма/ - 1917-1920 рр., першо! х друго! половини Х> ст. До уваги взято також такх ледь пом1Т1й спершу факти I фази пс л1тично! 1.стор1!, як "простолюдинський лист" ки!вських мщан до I рязького вельмож1 /"ПриУде, княже, княжити нами..."/, середньовп нап1Вгумористична фацетхя, "Гадяцький трактат" 1658 р., л1тератз но-художн1 арабески М.В.Гоголя 30-х рок1В XIX ст., еп1зодична стг тя ки!вського професора н1мця О.Ейхельмана /що згодом стала конце туальним Вступом до Конституцд:! УНР/, приватна еп1столяр1я I т.й У цих р1зномасштабних феноменальностях "приск1пницьки I оригхняль мкцевим чином змишно" /М.В.Гоголь/ дв1 неповторност1 - полхтичь 1Стор1я I пол1толого-етнолог1чна думка конкретного 1сторичного че су, - I в так1й якост1 це все виявилося щкавим I благодатним дос ладницьким матерхалом.

Другий момент специфхки. 3 формально-лог1чно! точки зору пол тична 1стор1я Укра!ни охоплюе вс! три стад!! конституац!! пол1Тол

|-етнолог1чно'1 Teopiï, - xi6a що стад™ виникнення Укра'ша починае : з класичшл Антики, а з IX ст. н.е. Особливо ж применим тут е [¿впадлння на площинх другое стпдН - становления niaï Teopiï не-ibtoрною цiлicнicтю. Г1ер1ид з початку ХУШ ст. i до середини XX ст. : для пол^ично! icTopiï укр.ч'хнства, так i для icTopiï становления ¡uioï Teopiï, виявився багатющою i плвдною смугою часу. А^-^из, прошений у третьому параграф^ сввдчить: протягом двох сотень з лиш-)м рокхв украïhctbo не тхльки встигло засво^и здобутки cbîtoboï )л1толого-етнолог1чно1 думки, а й саме дечому навчило людство.

Але хто то е "укрчïhctbo" в даному paai? Щодо цього дисертант :ре на озброення критерп, висунут! В.А.Потульницьким^: украхнсь-ши полхтоетнологами вважаемо три KaTeropiï людей - того, хто е ?нхчним украхнцем; того, хто хоч колись мешкав на етиоукрад'нсьий îpnTopiï, i того, хто хоч i нетривалий час належав до державноук-JÏHCbKoro громадянства. У такому pa3i, констатуеться в параграф^ {рахнськими полхтоетнологами були молдавський чернець i царевич ,Мов1ле, обукра1'нен1 поляк В.Липинський та pociflHHH М.Костомаров, эбрус^ий" М.Гоголь, н1мець О.Ейхельмсн, Пилип Орлик /етноукрах-зць, гетьман Украши i головном /hatman/ козатдького в^ська Мол-зви/ та iH. 1, як виявилося, Bci вони були досввдченими вченими, э стояли на pibni CBiTOBoro часу та його вимог в наущ. Вони зба-)тили людство, зокрема, такими оригиальними здобутками /в дисер-1Ц1ï - "пол1толого-етнолог1чними новац1ями"/, як адеею федерал1з-у в державному i громадсько-полхтичному буд!вництв! в пoлieтнiчнo-/ cycпiльcтвi Дллар^н Ки'1'вський, В.Мономах, П.Орлик, М.Костома-эв, М.Драгоманов, М.Грушевський та хн./; 1деею cniBBÏflHomenHff "ет-хчних кордоьив" i "географ!чних кордон1в" у державотвopehhî /ано-XMni автори "Гадяцького трактату"/; започатками концетцт полмич-3ï Haqiï /П.Орлик, М.Гоголь, А.Степаненко та iH./; ifleeio сп1ВВ1дно-эння "державноï мови" i "офщ^но'1 мови" в державно-громадянському ихлкувпнн1 i в етноконтактах з геопол!тичними сусадами /M.Mîxhob-ький/; концетцею "етноперсонально1 пол!тично'1 aBTOHOMiï чужинця нол1етн1чному cepeдoвищi" /А.Степаненко/; ориг1нальним погяядом а "детермхнхстський охлократизм народних низ1в" у дepжaвoтвopчocтi ^.Ейхельман/ та ih.

. Див.: Потульницький В.A. Teopin укра1Нсько'х пол1толог11 / Курс лекщй. - Khïd, 1993. - С.б.

Ui та inrni по;атолого-етнолог1ЧН1 HOBaqii дисертант вписуе 1ст0р10Л0г1чний контекст тогочасно'х пол1толого-етнолог1чно1 дум! виявляючи в них як "дозу" оригинальность, так i загальнолюдськи{ зм1ст, як конкретно-1сторичну зумовлен1сть появи на духовному гс зонтх, так i законошдобне в когн1тивному засбоеши i 3acTocyBat в етнопол1тичн1Й практищ. В цьому - центральне дослвдницьке за! дання параграфа.

Другим роздхл /"0б"ект-предметн1 засади пол1тично!' етнологз присвячено уже не стЪхьки суто теоретичним, скхльки наукознавчм мэтерхям, пов"язаним з об"ект-предметними ор1ентацхями започаткс hoi науки та визначенням i'i контекстового м1сця в кол1 сучасних П1огуман1тарних наук. Роэд1л детал13овано на два параграфи.

У першому параграф! /"Об"ект П1знавальнох уваги та предмет проф1льного дослхдження пол1тично! етнолог11"/ детально виявляет ся "загальнс" i "особливе", антином1чне i .пдалектичне в сп1вв1дн шеннях М1ж об"ектом уваги науки i предметом i'i проф1льного дослх ження - як у Hayqi взагал1, так i стосовно пол1тично"1 етнолог1'1 крема. Питания не декларуеться, а базуеться теоретичними аргумен ми загальносенсово'1 значимое^. Серед них - i такх аргументи, як

- логхка розташування i спхвхспування в структур! кожно! лс ськоI особи та окремих народ1в-етнос1в декмькох "часткових люди "людини eTHi4Hoi", "людини полмичноГ1, "людини економ1чноi", "л дини мислячох" та ih. /то й е згадане В1дкриття античних миелите Л1в/, - задля виявлення умов актив1зацй' суто людини етн1чно1 i л1тично'1, а в к1нцевому падсумку - пол1тизац11 суспхльного життя окремих спхльностей на етнохсторичних засадах;

- соц1ально-пол1тична детермхнащя вчинк1в oci6, груп i Ц1л етносп1льностей у повсякденному kutti та в екстремальних ситуахд пот-ребами i 1нтересами, hki вони пересладують в пол1тиц1, та qi ми, завданнями i проблемами, як1 вони ставлять перед собою в етн полдничному життi, - задля прояснения /на подальше/ пол1тичного тенцхалу народу-етноса як пол1тичного суб"екта в 1Сторичному про ci;

- законом1рност1 розгортання життед1яльност1 людей у п"яти pax взагал1 та особливо ж у сферах пол1тичн1Й та етнохсторичн1Й

е сум1жними, а тому анал1зуються як взаемод1гоч1/ - задля подальШ' го виявлення етнопол1тичного змхету трьох нев1д"емних елемент!в будь-яко'1 сфери: I/ "в1дносин людей" /з приводу найважливхшого д.

них у Ц1й сферх;/, 2/ "поглядхв людей" /на сво! в1дносини з приводу.../ та 3/"1нституацхй людей" /якими вони - вэдповхдно до cboix погляд1в - нормативно "фз:ксують" прийнятн1 ними в1дносини з приводу. . •/•

На П1дстав1 цих та irarax аргумент1В визначаеться "загальне" i "особливе" у пол1толого-сощолог1чному сп1ВВ1дношенн1 понять "народ-етнос у пол1тищ" та "народ-населення в полггиц1"; окреелюеться по-Л1тичний потенщал народу-етноса; з"ясовуеться эдейно-науковий змд:ст пол1толого-етнолог1чно1 Teopi'i як базису i об"екта уваги пол1тично1 етнологх!; уточнюеться пол1толого-етнолог1Чне навантаження пол1тич-но1 св1домост1, полггично! ifleonorii та пол1тично'1 культури i, зрештою, окреслюеться "предметне поле" псл1тичнох етнолог11 як науки. Синтетичний висновок параграфа: об"ектом уваги полхтично! етно-логх! /як галуз1 соц1ально-пол:гтиччо1 Teopii/ е вся сутн!сна пло-щина двох сум1жних сфер суспхльного життя окремих людей i цхлих т-роддв-етносхв - пол1тично1 i етно1сторично1, a i"i предметом дослвд-ження /як OKpeMiiUHOi нпуково! дисцишини/ - лише досить вузька д1-лянка mi« цими сэрами або, за тер:и1нолог1ега Т.Адорно, - "поле вза-емомхжсферного покриття" /книга "Авторитарна особа", 1950 р./.

Другий параграф /"Полз.тична етнолог1я в контекст1 сучасного гуманхтарного знания та в kojii соц1ально-пол1тичних наук"/ уже б1льи акцентуйовано присвячено роэробц1 теоретико-предметних проблем пол1-толого-етнологхчного знания. Основне дослхдницьке завдання параграфа - типологхчне окреслення контексту теоретичного знания, що вив-чае i сама виробляе полх.тична етнолог1я як наука. Завдання вирму-еться подв1Йним П1знавальним способом - I/ окресленням вдейно-тео-ретичного простору основних соц1огуман1тарних наук сучасностх;, на якому розташований i вузькопрофхльний предмет пол!:тично1 етнолог11, та 2/ виявленням об"ект-предметно1 диференщацх! ряду С0Ц10гуман1-тарних наук - задля BiporiflHo'i "локал1зац11" пол1тично! етнолог:п в кол1 суто соц1ально-пол1тичних наук.

Задля б1льш ефективного виявлення багатор1внево1 i пол1сенсо-Bo'i сц1ентистсько'1 диферетцацзл в параграф! вхдтворюеться ведома /нами дещо переструктурована/ класиф1кащя сучасних наук про люди-ну i суспхльство. Чотири цикли цих наук розташовано i субординовано таким - генезисним i колопод1бним - чином, аби /в центр1 четвертого кола/ лог1чн1ше локал1зувати полхтичну етнолог1ю. Tee четверте коло - й е група суто соцхально-пол!тичних наук, яким прид!лено особ-

ливу увагу. Политична етнологхя потрапляе в епщентр "чотирику ка" саме цих наук - у контекст своервдного cy6iepapxÍ4iioro cni ho¡"»kh» з пол1Толог1ею, етнологгею, пол1тичною соцхолог1ею i п тичною державодогчсю.

Друге за значимхстю дослвдницьке завдання параграфа е вия ня м1ри генезисного походження i предметно! сум1жност1 пол1тич. етнолог1! в конктекстх сучасних наук про людипу i сусп1льетво. тальним анал1зом показано безпосередню спор1днен1сть i i з полi' гiсю i етнолог1сю та неповторн1 взаемоошидненсый сп1ВВ1дноше| Í3 пол1тичною психологгею, полд:тичною icTopiero, пол1тичною reo фхею, пол1тичною культурологию та íh. 3 самого факту об"ект-п] метно! спор1дненост1 ряду сощально-полхтичних наук, що вивчаку етнолюдинознавч1 MaTepii, формулюеться висновок: то е сввдченш перетворення абсолютно! б1льшост1 людських сп1льностей сучасно< /кра'!н, держав, сусп1льств, народонаселень, народ1в-етнос1в та з моноетн1Чних на пол1етн1чн1. На П1дстав1 цього висновку зддйс но прел1М1нарний пвдххд до концепщ! основного закону полмичнс етнологх!, який синтезуе бнгатор1внев1 i багатосенсов1 впливи q пол1етн1чно! складностх етнолюдських спхльностей на пол1тику вг ni та на етнополхтику зокрема, особливо ж - на форму держави, т пол1тичного режиму в нхй, модель громадянського сусп1льства, мс конституцхйного ладу та iraní полхтолог1чн1 феномени сучасност1.

Друглй розд1л дисертащ! присвячено, таким чином, окреслеь "зовншньо! форми орган1заод!" пол1тично! етнологй' як науки те явлению !! загально-принципового об"ект-предметного обрису. Тут йшли за порадою Л.Гумпловича: якщо самовизначився об"ект теорет п1знавально! уваги, диферешцюйте його на предмети окремих наук визначаючи для них концептуальну форму i адекватнх назви, - i т в1дкрито шлях реального 1снування цих наук, - В1дтепер займхтьс "внутр1шн1м навантаженням" отих наук*. Останне е д0сл1дницьким данням третього розд1лу.

Трет1й розд!л /"Теоретичний отатус^ методологхчний арсе та евристичний 1нструментар пол1тично! етнолог1!"/ е центральни ус1й дисертацхйнхй побудов1. Bíh складаеться з чотирьох парагра у котрих дослхджуеться найсуттовию в науц1 вз<чгал1. Побхжно до лвджуютьоя й деяк1 загальносенсов1 MaTepii i KOJiiaii, на фон1 к

I. Див.: Гумплович Л. Основы социологии. - СПб., 1899. - С.47.

их рельефнее самовиявляеться специфхчна природа пол1тично1 етно-огп в Д1алектичн1й едност1 форми орган1зац11 1 змасту, внутрли-ього теоретичного потенщалу 1 зовнииньо-наукознавчо! феноменаль-ОСТ1.

В першому параграф! /"Загальнотиполог1чна характеристика вдей-о-теоретичного простору пол1тично'1 етнологх!"/ концептуальною дожитою е погляд на полиолого-етнологхчну теор1ю як на певну сис-емолигхчну орган1зац1ю зх своею 1ерарххею, аксхолог1ею I способом амовиразу. Вид1ляються два субстрати знань, що виробляе полстична тнолог1я, - I/ вищого р1вня абстракц11 I '¿/ абстрактно-прагматич-ого зм1сту. Анал1з поводить до формулювання висновку про те, що олмолого-етнолог1чн1 знания мають трьохр1вневу акс:юлог1Чну зна-им1сть: вериф1кац1йний, операщональний I фундаментальний. Акс10-ог1чний П1дх1д до полхтолсл'о-етнологхчних 1дей дае змогу типолог1-увати IX /окремйиностей х цхл1сних сукупностей/ як таких, що син-езують знания людини про етнопо;атичне життя в певну лог1чну сис-ему; слугують людинх адеальною моделлю в осмислюваша етнопол1тич-их явищ I процес1в; виконують функцИ активних евристичних факто-1в в п1знаннх людиною етнополхтичного життя; орхентують пошуки лю-иною свого етнородоводу, сучасного стану I гхпотетики майбутнього; пливають на темп руху I р1вень зр1Лост1 етносоцхального прогресу.

В цьому "вузликовому" М1СЦ1 дослхдження дисертант вимушений ув нетрндищйно П1Д1йти до, здавалося б, найяснхшо! на сьогоднх роблеми - до сп1вв1дношення форм I р1ВН1В буття суспмьно! св1до-оот1 людей. Вхдштовхнувшись вз:д констатац11 У.Самнера: "...вс1м юдям I народам прнтамапна ун!версальна риса - усвадомлювати I ОЦ1-юпати явища навколишнього св1ту у призм1 1сторико-культурних Ц1Н-остей своех етн1чно! сп1льност1" , ми д1йшли висновку про необхвд-хсть визнання ще одн1е1 фсрми сусп1льно1 сввдомостх людини - "ет-1ки", яку розташували м1ж "пол1тикою" I "правом".

Ця авторська новатдя обумовлюе 1 В1дт1нюв 1ншу новацхю, але не тнологхчного або пол1толог1чного характеру. Йдеться про введения зв1сно, - до обговорення/ нового, третьего якхсного р1вня буття удь-яко! форми людсько! свхдимост1 - "М1фОЛОГ1ЧНОГО" /або "спотво-зно-1люзорного"/. 1 тепер Д1алектична тр1ада стала ц1Л1СН0го: надто Я1деолог1зован1 атрпбутд!! етнопол1тичного життя - I/ "¿деологемн!

Зцплпег \V.G-. Ро\ к у/ауз.-Ь.,195Ь. - Р.19.

етнопол1типми", 1люзорно-спотворен1 пол1толого-етнолоР1чн1 явищ; 2/ "м1фологемн1 етнополхтизми", запрограмован1 пол1тико-етн1ЧН1 тер11 - 3/ "праксеологемн1 етноподггигши".

Спряж1ння у призм1 пол1тично*1 етнологп "полдники", "права' "науки", "етн1ки" та 1нших форм св1домост1 I проведения результ; тако! анал1тично1 роботи за ступенями зазнячених трьох як1С1Шх | Н1В сввдомост1 спричиняеться до необх1дност1 I .'МОжливост1 введе; в досл1дницький об1г нових понять - "етнопол1тизм", "гем1ноадеа; Н1сть" та 1н., за допомопою котрих стае можливою новащйна клас1 кац1я по;атолого-етнолог1чних вдей сучасностх за "чарунками" вже зазначених р1вн1в "етн1ки" як форми сусп1льно! свадомостх - I/ : логемних етнопол1тизм1в, 2/ м1фологемних етнопол1тизм1в та 3/ п) сеологемних етнопол1тизм1В. Дану кол1з1ю дослхдження про1люстро1 двома таблицями.

Другий параграф /"Методологхчний арсенал пол1тичнот етноло] розробляе комплекс теоретичних проблем навколо поняття "методолс науки". Анал1з починаеться з прояснения двох ракурсних пвдходхв самого цього поняття, - 1/ як до "методолог11 науки взагалх" та 2/ як до "методологх! вузькогалузево! науки", у даному раз1 - гк тично! етнолог!!. В контекст1 другого ракурсного падходу деталь} анал1зуеться корелятивне спхввхдношення м1ж "пол1толого-етнолог; ною теор1ею" I "методологхею пол1тично'1 етнологхГ', зв1дки вивo^ ся ряд принципово вагомих висновк1в "в режим1 корелящ!". Серед ни* - найважливиш

- полхтична етнологхя е галуззю теоретичного пхзнання етног тичного життя, а пол1толого-етнолог1чна методолог1я е сукупн1ст( П1знавальних засоб1в дослхдження того життя I одержання /видобу! ня/ знань;

- полх:толого-етнолог1чна наука е безперервним процесом тво} ня /видобування/ знань про етнопол1тичне життя, а П методологЬ показом об"ективнсст1 цього творения знань та 1х свхтоглядною п терпретац1ею;

- полхтична етнологхя 1ннцюе процес пошуку I генерування ; дал1 нових I нових знань Адей, концепц1й/ про етнополхтичне жит а Ц методолог1я евристично забезпечуе цей процес безперервного нання етнополггичного життя;

- полхтична етнологхя виступае як макроструктурна орган1за1 пхзнання об"ект-предметних етнопол!тичних феномен1в, а методолог

•щвляе лише 1дейно-св1тоглядницький сенс ше1 пхзкаяально-досяхд-;щькс1 д1яльност1 науки;

- як наука, полхтична етнологхя у СЗО1Г1 П1знавальн1й роо'от1 экусуеться на прсфхльно-лнячутдочу, а метододог1Я - на особливо-при-¿тному, загальносенсовому;

- полхтичнэ етнолог1я зинчав св1Й предмет в уявлювакхй Л1Н11 онкретно-ситуативного I всэлюдськогс совдального ггрсгресу, я мето-олог1я зказуе вектор- стрзтег1чного руху у висххдну л1Н1ю соцьчль-ого прогресу.

Центральна для зсього параграфа колхзхя корелятивного спхвстаз-ення науки политично! етнолог11 I И галузево! методологЛ пхдсумо-уеться синтетичном виснонком: зепсчаткована наука структурно склсинеться з об"<зкт-предмета теоретичного п1знання I докладного дослвд-ення; з теоретичних пэгляд1Е Ддей, кснцепщй, позицхй/; з вдейно-еоретичного простору Дпзнзаального поля/. "Дулею" науки е 1дея, формою органхзавд1 виступэе конпепшя. :/1етодолог1я ж складаеться принцип1В теоретико-п1зназально]с д1яльност1 людини; 31 способгв рган1защ1 самого процесу П1знання; з методу /г методхз/ вдейно-еоретмчного мяслення I орг.".-н13сцХ1 теоретико-п1знавальнсх Д1яльнсс-x. "Душею" методологп е метод, а формою орган1зацх1 - принцип.

У призмх отих теоретико-методологхчних полояень i бисноекхв .лсертакт 1н1цхюе введения н науково-дослпшицький об1г ряду новях [снять - "етноплацентйГ, "етноойкумена", "етнокультурний яреял", титульний народ-етнос", "марг1нально-аборигенний народ-етнос", 'субаборнгенний народ-етнос", "етнопол1тичн1 вхдкосини", "етнопол1-'ичний прост1р", "полхтичний потенщал нарслу-етнсса" та хн., якх, ¡а його погляд, могли б посприяти псжвавленню пол1толого-етнолог1Ч-¡их дослхджень за сучасних - свиових х В1тчизняних - утов, д_авати [рактичн1й етнопсл1тиц1 перходичний позитивний г-лпульсний "плйитск" : стимул. Цхнною для нэс в тока констатац1я ЮД.Римаренкэ та Х.ш.Ку-)аса /1993 р./: зазначен1 новащйнх поняття за сучасних умов "набу-ш особливого значения", "вагомими мали б стати", напрпклад, для 'визначення етнополхтичного простору Украши...", для того, доб 'розхбратися, кого в Укра"1н1 можна ввчжати власне етносом, а кого -:убетносом, кого - "корхнною", кого "некор:снною" нацгями, кого -'нацхональною меншиною", кого - "нацхею", кого - "нацхональною /ет-«чною/ групою", зрештою - для виявлення того, хто е хто в Криму у :п1вв1дношеннях росхйськс-укрэхнського та 1ншоетн1чного народонасе-

лення, з одного боку, та аборигенного кримсько-татарського нарс етноса - з другого*.

У параграф! детально анал1зуеться поняття "методолог!Чний цип" - як у загальносенсовому, так I у вузькопрофхиьному /поли го-етнолог!чному/ значениях. У започаткован1Й науцх принципи ви чають засади загально! орган1зац11 всього процесу дослвдження / нання/ етнопол1тичних феноменхв I висх1дну систему Ц1нн1Сно1 к претацп одержаних знань /ведомостей, хнформативних даних/ про лхджуваний предмет. Тому 1хне застосування спричиняеться до тог що шукан1 Ц1НН1СН1 характеристик дослхджуваних полгголого-етнс г1чних матер!й биявляються, говорячи словами британського полгг га Сир1ла Н.11арк1нс0на, не т1льки в особлив1Й форм1, а вищою М1 окрем1шно'1 визначеност1**.

Дзл! - з 1Н1П1ац11 дисертанга I нз суто авторськ1Й новацхй теоретичнхй падстав1 - наведено I проаналхзовано зм1ст с1мох ме дологхчних принципхв /...всезагальност1 права етнополхтичного с екта на саме пол1тичне ¿снування; геотериторхально! ностриф1ка простору буття етнополхтичного об"екта; пр1оритетност1 полхтоло етнологхчно! 1стини над ситуативною конкретикою етнополхтичного тя; плюрал1стично1 1нтерпретац11 етнополхтичних феноменхв; етно Л1ТИЧН01 дом1нац11 повного народу-етноса в полхетнхчному сусп1л ств1; диференц1Йовано1 орхентащ! на "центр" I "периферхю" в ет пол1тичних ввдносинах; полхтико-культурно! кореляЦ11 народ1в-ет С1В, розташованих на певизсй геопол1тичн1й площинх/, як1 - в тим часом розгорнутому анал131 - виказують свою дослхдницьку навант Н1сть I концептуально висвхчують "операщйне поле" досладження, спричиняючись до бхльш рельефного з"ясування того, хто е хто I об"ективно рол1 виконуе в етнополхтичному житт1 певно! кра!ни I жави, в конкретному /найчастше - полхетнхчному/ сусп1льств1. Д р1 з цих принципхв являють собою певний висх1дний матерхал для моконституацх! методологхчних способ1в пол1толого-етнолог1чного лiджeння, а декотр1 - Ч1ткий зародок яко1сь закономхрност1, - п що мова йде в подалыпому анал131 теми.

1. Див.: Етнонацхоналышй розвиток Укра1ни. Термхни, визначення персонал11 /Вступ/. - С.6-7.

2. Див.: Паркинсон Сирил Нортроп. Законы Паркинсона. - М., 1989 С. 22.

Конструюванню цих: принципов i ЗЕхньсму перетворенню в д1Йовин 'одологхчний 1нстру;.№нтар1й звторов1 посприяло апел1ювання до :л1дницького досвхду великоi групи попередникхв - Цел1С?1я /"пр;;н-i leges legum"/, Хоанна Безземельного /"Велика хартхя вътьнос-i", 1226 р./, Д.Локка, Д.Вгяо та Ш.к>нгеск"в /концепция природно-права народ1В як етно:гсторичних спхльностей i поселенських оп1ль-:/, У.Петт1 /"гдея полхтичног арифметики"/, Б.Франкл1на /"гдея 1руль"/, В.Г.Белгнського /¿еде я сп1ВВ1дно'лення любов1 до свого нэ-iy i любовi до всього людствн/, В.Парето /концепция елхтологЦ в iiTHqi/, Р.Мгхельса /концепцгя опозищолог11 в полииш/, Д.Чел-зса /"вдея CTpaTerii мхнхмакса"/« УШ принцип з "Декларацгг прин-iib" Заключного Акта НБС6 1S75 р. та ih. Тут, скориставшись геге-зським "принципом переосмислення вгд противного", вдалися до пе-)смислення i утил1зац11 нав1ть оруелл1Всько! гуморески про тва-i, що s "найргвншими серед ргвних", паркшсон1Вськога полхтичною гирою про "троглодитську центробоягузливхсть" i сакраментальною зцинською апеляцхею до "хнородцхв Pocii": "Бергть стгльки сувере-гету, скхльки зум1ете проковтнути!". На П1дстав1 корелятивно! ком-■lauii "свого" г "чужого" в цгй доелгдницькгй кол1311 базуеться горська новац1я - "аутентична iepapxiH народ1в-етносгв в пол1ет-адому сусп1льств1", в kotpih /iepapxii/ ниспадаючим чином, "пере-рнутою П1рам1даю" розташованг: титульний народ-етнос, а за ним -роди-етноси дом1нуюч1, рецесивн1 i марггаальнх /як1, в свою чер-, можуть бути материковими, мхецево-корхнними, аборигенно-автох-чними або геосум1жними/, що разом синтезуються в народ-населення золиичну нащю, а останнх вже, в свою чергу, - слугують полхто-го-людським "матерхалом" для громадянського суспхльства, над кот* Т1льки й може пгдноситися правова держава.

Наступним елементом методологхчного шструментар1я пол1Тично! НОЛОГ11 е способи. У контекст1 проблеми "галузева методолог1я" «етодолог1я галузевоi науки"/ натрапляемо на недовирхшене дос лодками питания про спхввадношення принпипхв i cnoco6iB пгзнання i ретворення реально! д1йсност1. Дисертант додержуеться тако! пози-I. Якщо "принцип" В1дп0В1дав на запитання "На чому базуеться ni3-вальна або практична дгя?", то "cnoci6" вадповодае на шше запк-ння: "Яким саме чином розгорнута П1знавальна або практична Д1я?". му питанию в дисертац!? дано таке дефх:н:гшйне визнэчення: методо-

лог1чний способ - то е шлях прагматичного розгортання певно! П1зна-вэльно! або практично! дх!, !! /д::!/ образ, р1зновид та конкретна спрямован1сть реал1зац:п то! Д1х.

Дал1 анзл1зуеться тесретичний зм1ст I методологхчне навантаже! ня п"яти нових, введених у дослгдницький 061Г дисертянтом способгв факторного аналхзу етнопол1тичного життя; постадхйного подходу до етнополЛичного життя; ситуативного пошуку 1 розв"язання конфл:хкт-них вузл1в у поточному етнополгтичному житт1; прогнозування гшоте-тики етношттичних колгзхй майбутнього I акс1олог!зап11 етнополх:-тичного життя. Як I повсюдно в дисерташ:!, аналхз спираеться на на-лежний фактичний матергал з пол!тико-етн1Чного досв1ду всесвгтньогс

X В1ТЧИЗНЯН0Г0.

У сво!х сп1ВВ1дношеннях I взаемод11 принципи I способи цемен-тують ! базують центральний структурний елемент методологх! - метод П1знання I перетворення реальност1. В цз:й кол131! також апелюе-мо до св1тового досв1ду пол1толог1чного /г наукознавчого/ мислення I натрапляемо на дв1 позищ'х - Л.Гумпловича /80-Т1 роки XIX ст./ та А.Грамш1 /30-Т1 роки XX ст./. Л.Гумплович вважав, що з колхзп можна вийти подвхйним чином: нова наука може /тимчасово, принаймн1/ скористатися вже апробованими в сумхжних науках методами, тим часом "поступово вводячи в досл1дницький об1г суто СВ1Й, локально-абори-генний метод"''". А.Грамш1 ж щодо цього був б1льш однозначниы: нова наука одразу ж, "В1д народження" мусить мати СВ1Й метод, -"у против ному раз1 вона не мае власно! методологх!, а без цього - вона просто не наука...Виявляеться також, що, якщо в 30-х роках позиц1я А.Грамип була певним винятком, то в наш час, як констатують французы^ пол1тологи Р.Пенто та Л1.Грав1тц, це вже ст1йка свиова тен-денцгя - "надхляти кожну сощальну науку свохм, специф1чним методом"2.

Дисертант синтезуе вс1 Ц1 точки зору I вважае за можливе дгяти надал1 подвхйним чином. По-перше, в пол1толого-етнолог1чних досл1д-женнях ситуативно користуватися методами сумхжних соцхогуманхтарних наук, особливо ж "п&ними" /наприклад, анал1з I синтез, 1деал1зац1я

1. Див.: Гумплович Л. Общее учение о государстве. - СПб., 1910.- С.(

2. Див.: Грамши А. Избр. произвед. - М., 1980. - С.288.

3. Див.: Пэнто Р., Гравитц М. Методы социальных наук / Пер. с франц, М., 1991. - С.199.

)дел1ювання, диференщащя 1 узагальнення, 1ндукщя I дедукщя, ['рагування I конкретизацгя та 1н./ I "унгтарними" /наприклад, 5ЛЯТИВНИМ , динамично'! констеляцп, к:торичного контину1тету, горного анал13.у, системним, каузальним та 1Н./. Як сввдчать дос-тт, це - вже стгйка тендешця поточно! сучасностз:*. По-друге, самому початку процесу 1наугуращ! ново! совдально-полхтично! <и ршуче йти на заснування "локально-аборигенного методу" /Л.Гум-зич/, суто свого для полттично! етнологй', найадекватншого I! чстичнхй специфпй. Наш1 дослвдження останн1х рокхв подвели до -ювку: в так1й ролг М1г би бути визнаним :гстор:голог13м, ¿стор1о-гчний метод. Вважаемо, що за його допомогою в б1Льшост1 дослщ-ьких кол131й можна вхднайти шукпну дом1нанту.етнопол1тичного жит-- спонтанне 1 непрогнозоване, але Д1алектичне сполучання "1сто--ю достовхрного" I "лог1Чно надежного" в щй досI мало вивчен1Й /31 пол1Тично! реальность В сам1Й постановщ питания перший кон-гуальний I терм1нолог1Чний гмпульс ми одержали в1д видатного ро-зького вченого рубежу в1кхв М.1.Кареева, який 1915 року випустив КОМ книгу "1сТ0р10Л0Г1я".

Серцевинна концептуальна сенсов1сть методу - Д1алектичне спря-^я /сполучання, сп1вставлення, взаемопереходи в процес1 зносин, зхресне взаемоошиднення/ "1сторичного" 1 "логхчного" н пол1тич-у житт1 народ1В-етнос1В. Стрижневг термгнологгчнг елементи ново-эви навантажен1 таким зм1стом:

- "тсторичне" - пе "фактично зд1йснене", "щось Д1Йсно вгдбуло-гак-то", "правильно /з точки зору хсторично! !стини/ вщображе-, "повна адекватн1.сть правд1" I т.д. В полхтолого-етнологхчних зргях "хсторичне" акцентуе на стад1йн1сть конституацп будь-яких ополхтичних феноменгв; на необх1днхсть пгдходу до етнополгтичних омен1В як до таких, що перебувають в невпинному процес1 зм:сн,

у, перетворень; на розгляд1 етнополгтичних феноменгв як певних гсностей, яким властив1 сво!, внутр1шн1 законом1рност1 буття;

- "логгчне" - це фгксащя в мислеши того, що "щось мае вгдбу-я /вже в1дбулося/ саме так, а не 1накше", що в д0сл1джуван1й ре-ност1 "зд1йснився законоподгбний процес", що щось "обов"язково етерм1нхстськи мало б розвиватися так-то" I т.д. В полз:толого-олог1Чних матерхях "лог1чне" здебгльшого наполягае на адекватно-Цив.: потульницький В.А. Теор1я укра!нсько! пол1толог1! / Курс лекгцй. - С.13.

му теоретичному ведтворенн1 в мислешй етнополгтичних феноменгв у сво1х найсуттеввиих рисах I ознаках; на В1добрряенн1 етнопол1тичн1 феномен1В в теорп як таких Ц1Л1сностей реальностх, що позбавленг випадкового 1 наносного; на всеаспектному анал131 етнопол1Тичних феномен1в як атрибущй фактично! або гглотетично! реальности

Дана дослвдницька новащя в параграф! обстоюеться рядом авто; ських теоретичних аргумент1В, Серед них - х так!:

- 1ст0р10Л0Г1зм - це комплекс 1нтелектуальних Д1й, за допомо-гою яких пол1тична етнолог1я встановлюе хстини про етнопол1тичне життя, доводить 1х, перевгряе, апробуе;

- 1стор1олог1зм являе собою широкий спектр можливостей в 1нте претацЛ результате пол1толого-етнолоР1чних досл1джень - ввд дете м1нованого конкретно-!сторичним чином до Л0Г1ЧН01 ¿нвархативностх;

- 1ст0р10Л0Г1зм "фхксуе" досить чаете в пол1тичн1й 1стор11 Я1 ще: як1сь под11, факти, процеси ввдбуваються, зд1йснюються таким "фактичним" чином, що зм1ст в них, так би мовити, "складэеться половиною на половину", - коли половина того змкту е в1ропод1бним, ймов1рним /"з усього судячи, так воно й повинно було здд:йснювати-ся..."/, а друга половина - лог1чно неприпустима результативн1сть /"все це чомусь не повинно було б здгйснитися саме так..."/. Щ ш радокси - "в1ропод1бн1 алог1зми" /А.Гелен/ та "погано прихований детерм!Н1зм" /М.Дюверже/ - досить часто зустр1чаються саме в етно-полггичному житт1 р1зних народ1В I кра!н, держав I сусп1льств;

- в пол1толого-етнолог1чних доелвдженнях 1Стор!олог1зм може виявитися ефективним 1нструментарем, оск1льки В1н забезпечуе висо-кий рхвень теоретичного абстрагування ввд випадкового I несуттево1 гармонЛйно сполучае базування на Д0СВ1Д1 I традищях, творчу М1ст-К1сть I вадкрит1сть для критично! новизни; девдеологхзуе I "деети-зуе" суто етнохсторичний зм1ст пол1тики та специф1чно! рол1 в Н1Й окремих народ1в; етнопол1тичну аксхологХю позбавляе ситуативних ек Ц1Й, часткових смак1в I поверхових оцхнок I, зрештою, враховуе об' ективний факт "нер1Вном1рного розлиття по чарунках Д1Йсност1 чаете 'Исторично достов1рного" ! "лог!чно належного" в под1ях, явищах I фактах поточного /в нашому прецедент! - етнополиичного. - 1.В./ життя"*.

I. Див.: Кареев Н. Историология. - СПб., 1915. - С.109.

Трет1Й параграф /"Про понят1Йно-кате горений апарат пол:хтично'1 игагхГ'/ присвячений виявленню концептуальноI ролг в контекстх >доло1'1чного 1нструментар1я започатковано! науки терм1нолог1ч-- пол;хтолого-етнолог1чно1 - мови сучасностх:. Г1ол1толого-етноло-1а мова мае свою трир1вневу 1ерарх1ю 1 семантичну навэитажен1сть -11ни, категорхг I поняття; частково нов1, ¿н1Ц1йован1 I введен1 )сл1дниць*ий об1г дисертантом, частково ж запоэиченх 13 сушжних [огуман1тарних наук I лише сенс1бельно оновлених. Проввдною ф1-зю в трхад1, за авторською концетдею, виступае "поняття". Зад1я-з досл1дницький об1г тергани, категорхг I поняття у спряж1ннях I зляц1ях м1ж собою оновлено 1нтерпретують об"ект-предметн1 реалЛ, зивчае полхтична етнолог1я, виявляють св1тов1 х! концептуальну :;иф1ку, висв1тлюють П щейно-теоретичний прост1р /"концептуаль-цослхдницьке поле"/, забезпечують 1й П1знавальну наступальнхсть, лстмчну ефективн1сть, розкривають дедал1 нов1 й нов1 потенц11 11 этетичного розвитку.

Домхнантне дос.'йдницьке завдання параграфа - виявлення теоре-о-методолог1чних симог до конститугаоання, використання I сенсо-о тлумачення понят1йно-категорхйного апарату пол1тично1 етноло-як суто соц1зльно-пол1тично1 науки. Аналхзом виявлено чотири новнх/ ознаковх риси ц1нн1сного диференцхговання полгголого-етно-хчних понять, категор1й х терм1н1в: I/ за зовнхшньословесною ор-1зац1ею; 2/ за генезисним ориг1нал1тетом, 3/ за вдейно-теоретич-навантажен1стю та 4/ за х:стор1олог1чною забарвленхстю зм1Сту. креслено: з точки зору методолог1чноЗ£, диференц1лц1я I аксх:оло-яц1я понят1йно-категор1йного апарату сприяе саморозкриттю полх-но1 етнологх1 як ново! науки, 1ипульсуе сенсове розрхзнення II овних хдей, впорядковуе 11 концептуальний зм1ст. В пхдсумку все спричиняеться до того, що сама наука, говорячи словами Гегеля, не зрозумхлою I придатною для того, щоб бути вивченою вс1ма, ти надбанням кожного"^. На це дисертант, природньо, спод1ваеться.

У т1льки-но цитованому м1сих Гегель констатував: "Розсудливя >ма науки - це вс1м представлений I для вс1х однаково прокладений гх до неГ'. Вважадмо, що пол1тичнхй етнологх1 розсудливот форми ,ають I П1знавальний шлях до нет як до науки ввдкривають дослх:д-

Диь.: 1'егель. Сочинения. - Том IV. - М.-Л., 1936. - С.7.

жуванх законо^хрностх. Про них мов.ч в остшшьому, четвертому пар рафх: "Про законом1рност1, якх полиична етнологхя вивчае та ввд вае в етнополстичних реал1ях". Пронадне методолог1чне положения р.чграфа: пслхтична етнологхя вивчае дих парн1 категор11 законом!; ностей - а/ загальносоцхологхчнх х специф1чнх /вузькопроф1льн1, ( "мхсцев1"/, а також б/ зчкономхрност1, вже ввдкрит! /кимось, кол! десь/ та гхпотетично хснуючх, але як1 ще належить вадкривати. На закономерностях вона як наука методолог'1чно базуеться, Ц1 ж зако! м1рност1, в свою черту, конституюють II профхльну феноменальн1ст[ снме як С0цхальн0-п0л1тичн01 науки.

Оскхльки полхтична етнологхя - нова наука, все, що стосуетьс II закономхрностей, нриродньо, мае в1дбиток новизни постановки са мого питания. Новапдйними в параграф! е такл положения:

- визиачнння осноыних джерел видобування полхтичною етнолог1 ею сво Ух, профхльно-галузевих закономхрностей у процес1 досладжен етнополт-чного життя. Основними ж джерелами, вважаемо, е: I/ сам по соб! етнополхтичне життя, тобто досл!джувана об"ективна реаль-нхсть; 2/ полхтолого-етнологхчна теор1я як 1Стор1олог1Чна сукупнх розумових знань про етнополхтичний св1т в йоге колишнхх I сьогочгл них проекцхях та 3/ мхжпредметнх х м1жсферн1 теоретико-праксеоло-гхчн1 простори ряду сумхжних пол1тичн1й етнолог11 наук;

- загальнотипологхчна характеристика закономхрностей полхтич-но! етнологх!. В1дт1нюючим фоном слугуе не досить чхтко виршена I сощогуманхтарних науках проблема типологсзащ! загальносоцхологв них закономхрностей. Виявивши три великх групи останнхх, - I/ спе-циф1ЧН1 або частковх /як1 вивчають окрем1 галуз1 суспхльного житт* або лише певн1 предметн1 дхлянки сощо вторично! реальноот!/;

2/ загальносферн1 /як1 вивчають окремх цхл1СН1 сфери суспхльного життя або досить велик! групи суспхльних явищ х проблем/ та 3/ уш версальи1 /як! вивчають оусгильство як унхкальний феномен Всесв1-ту/, - доходимо висновку про те, , що законом!рностх полхтичнох ет-нолог11 мають мхжеферний х загальносоц1ологхчний характер /оск1льк вивчають як дв1 окрем1ШН1 сфери суспхльного життя - полхтичну I ет нохсторичну, так I, особливо пильно I детально, - 1нтегративне "по ле взаемного покряття" М1ж цими сферами/;

- аксхологхчна диференцхац1я суто пол1толого-етнолог1чних закономхрностей. Абстрагуючись В1д деталей, вкдыяемо п"ять груп ос-

1нхх:

I/ прел1м1марн1 з.чконом1рност1 /про стад1йн1сть кторхюлтйч-^ конституювання народу-етноса полхтичним суб"ектом; про стих1Й-входження народ1в-етнос1в у полйику через посередництво мхжет-<них вйн, пол 1тичних революций, екслюм1чних М1гр;щ1й та 1Н.; про 'вктивну иритаманн1сть ВС1М пародам, кра1нам I сусп1льствам етно-аткчних рис охлократизму, етноцентризму, анарх1зму, харизматиз-, патернал1зг.:у I т.п., як1 е св1дченням лише прелхм1нарност1 ще? 'дтики, тобто стяну метапол1тичност1 того народу, та :гн./;

2/ законом1рност1 ситуативно! динам1зац:п етнопол1тичного життя х полиизшцю-депол1тизнщю сушильного життя на етнохсторичних про законоподдбну актив1запхю П0л1тичних ппрт1Й I громад-кп-нол1тичних асоц1ац1Й етшисторично! забарвленост1; про логхку чн1мац11 в громадському житт1 етнополиичних атрибущй минувшини -нодержавних формувчнь, вхйськово-етнополхтичних фундащй, етноте-тор1альних окреслень простору буття, родо-династичних сполучань, ноном1нац1й, етноментальностей I т.п./;

3/ закономхрност1 пол1тичного життя пол1етн1чних спгльностей ро громадсько-поЛ1ТИЧне сп1вжиття р1зностад1йно зр1лих народдв-нос1В в багатоетН1ЧнЫ кро1нг 1 державI; про лог1ку конституащ! бпгатоетн1чн1й кра!н1 пол1тично1 нацп, громадянського суспгль-ви 1 правово! держави; про взаемодхю стиххйно! та св1домо1 засад виробленнг единогромядянського менталхтету 1 единодержавного кон-нсусу в багатоетнгчному сусп1льств1 та 1Н./;

4/ етнодержявологхчнт закономхрностг /про логхку спхввхдношен-| принципхв ун1таризму, автономхзму I федералхзму в процесг держа-творення; про рхзнодерарххчну диференихацдю адм1Н1Стративно-уп-вл1нських структур I засад стосовно "центру" I "периферп" бага->етнгчно! держави; про сп1.ввхдношення начал дантральнодержавно'х ;исдикц11 I М1С1дено-регхонального самоврядування в П0л1етн1чн1й )Я1Н1 та 1Н./;

5/ етногеополхтичн1 законом1рност1 /про етнополп:тичну солгдар-:сть 1 взаемодш етноспорхднених народов, що в даний момент е юрис-исшйно п1дданими сус[дн1х 1 сум1жних держав; про логхку динам1за-;г I взаемодх'х внутршнхх 1 зов1цшн1Х фактордв у контекст1 соща-зно-полхтичних революций, В1йн, торг'овельно-економ1чного сп1вро-¡.тництва рхзнопхдданських народ1В-етносгв I народонаселень крадн держав; про лог!ку взнемодп сумхжних народ1в-етносхв у контекст1

Л1кв1дац11 етнопсиптичних 1 М1ждержавних конфлд:кт1в на спхльних геопол1тичних теремах та т./.

П1дсумовуючою концептуальною новпщею в параграф! е положенн: про основний закон пол1тично! етнологг!. Оскмьки пол1тичне житт: народ1в-етнос1в проходить, як правило, тр1адн1 ступенх спхралепо-д1бно! еволюцй', - мз:сцево-регз:ональне самоврядування на компактн I дисперсн1й етноосновах /тезис/, самоорган1зац1я свл:домо активни: етнополйичних сил рамками полгтичних парт1й х громадсько-полгтич-них асоц1ац1й всекрашного масштабу /антитезис/ та акумулящя всг конструктивних потенщй сп1вв1тчизняних народхв-етносхв у творенн: едино! держави, громадянського сусп1льства I пол1тично! нащ! /си1 тез/, - основному законов! дано таке словесне I понят1йно-катего-р1йне формулювання: "закон адекватизащ'т пол1ТОлого-етнолог1чних аспектгв буття народу-етноса" Йдеться про адекватизацш /спхвста] лення, корелятивне порхвняння, взаемоспряжтння, параакс10Л0г1чне взаемонакладання адекватизоваиих одиниць I т.п./ таких аспект1в, 1 стад1я С0ц10цив1л1зац1йн01 зр1лост1 даного народу-етноса, з одногс боку, та форми держави в сусп:гльств1, типу поличного режиму в дс жав1 I модел1 громадянського сусп1льства в кра!н1, з 1НШОГО боку.

Основний закон синтезуе деяк1 сутн1сн1 атрибущ! вже визначе-них груп пол1толого-етнолог1чних закономхрностей I мае двомодельнз екстраполящю - на реалп моноетн1чного I пол1етн1чного суспхльст! Теоретичн1 мхркування з цього приводу в дисертащ! мають -пролегоме ний характер I переважне застосування до пол1етн1Чних людських спхльностей /кра!н, сусп1льств, держав, народонаселень/. Вважаемо, що д1ю основного закону, як I 1нших пол1толого-етнолог1чних законе под1бнов*ай, значно коригують I "е!?6мляють" такг етнопол!тичн1 фа!' тори, обставини I явища, як I/ об"ективне М1сце I рол1 даного нарс ду-етноса в 1ерарх11 полхетнхчного сусшльства /одна справа, коли йдеться про титульний народ, шш^» коли йдеться про народи дом1-нуючх, марг1нальн1 та 1Н./; 2/ р1вень панування в етномасив1 даног народу-етноса настро!в патернализму, харизматизму, анарх!зму, сепг ратизму, соладаризму та хн.; 3/ мгра валентно-авалентного ставлена даного народу-етноса до 1нших н:)р0дхн-сп1вв1тчизник1в, Ьюдержав-них сус1д1в, спорвднених, сум1жних та хн.; 4/ ступшь закоршення в етноцсихологх! даного народу-етноса тцннхених рис етноцентризму, ксенофобу, шов1н1зму, етноелхтизму та хн.; 5/ "глибина залягання в етноменталхтет! народу" /Ы.Блок/ почуття образи за вчинент колис

имось до нього так званих "хсторичних несправедливостей" /насиль-ьке роздержавлення, геопол1Тичн1 депортацй', в1йськов1 агреси, иторхальн1 анексГт, майновЁ контрибувд! та хн./.

Осташий, четвертий розд1л /"Практичний сенс" полгтичноУ отно-И"/ присвячений в1дповхдх на буденн1 запитання: для чого I кому р1бна полхтична етнологЁя як наука? в чому ж полягае жит1йно-рисливий" сенс ново! науки 1 галузх соцхально-полхтично'! теорП, як1й Бона базуеться? В1,п,пов1Д1 дано в трьохплановому вим1рх прак-но1 значимостх якоУсь теор:п г науки взагал1, - свхтоглядного дуиання етнополгтичного грунту, що е об"ектом уваги полхтолого-олог1чно1 тсор1х; дцеологемного "випробування" етнополхтизм1в, виробляе полхтолого-етнологччна наука, та суто прагматичного тосування ¿деальних продукувань I здобуткхв ново! науки в поточ-етнополггтц.

Продукована, результативна вт1лен1сть "1деального в реальне" .исертацп позначаеться терм1ном польського вченого Т.Пщоловсь-'о "праксеолог1зм". Структурно розд1л складаеться з трьох параг-1Хв, в яких викладено сутн1сть трьох праксеолог1зм1в, в як1 "вт1-:ться" пол1тична етнолог1я.

Злстосовуввна в розд1Л1 методология аналхзу 1 викладу матерха-вважаемо, ввдповвдае критерш Гегеля: плани, теорИ 1 науки жуть претендувати на практичну реальн1сть лише тою м1рою, якою 1И здхйснимз:, - значим1сть же !хня не змхнюеться В1д того, чи ¡нали вони свое втмення в реальнгсть, чи нз:..."^. Практична ре-■н1сть /значимз:сть I зд1йсним1сть/ пол1тичнот' етнологх! може бути :лена в тризначти праксеолог1зми, - а саме:

- в новащйн1 акцентуацИ /змхщен1 смислов1 пЁдкреслювання в 'Х1Ц розвитку I трактуванн1 рухливого сенсу етнополхтичних феноме-I, подхй 1 факт1в; посування у св1тоглядн1й хитерпретащ! полхто-'о-етнолог1чних матер1й; зрушення в методолог!!' П1знання I еврис-и засвоення етнопол1тизм1В та 1Н./;

- в праксеолог!ЧН1 рекомендац!! /загальносенсов1 медитацЛ I [еспрямован1 роздуми науковщв-полхтоетнологхв, що побуджують до )влення практики етнопол:гтики I етнополхтичного досв1ду; благопо-'ивн1 "намхри" науки вдосконалювати практичну етнополхтику за ра-юк опредмечування, матер1ал1зац;п положень досг абстрактно! тео-

Див.: Гегель. Политические произведения. - М., 197Ь. - С.76.

рп; 1деальн1 побажання науковхцв практичним политикам та 1Н./;

- в праксеологтчн! проекцх:! /проещювання певних пол;гтолого-етнолог'1Чних 1дей на гпютетичн1 реалх! невизначеного майбутнього; передбачення щодо можливо! практично! реал1защ! в гхпотетичн1й пс спективг таких здобутк1в науки, якх сьогодн1 с лише припущенням, умоглядною 1деологемою або й ¿люзорною мхфологемою; намагання "ма-тергал1зувати" в етнополтпц майбутнього такого 1деального феноме на, що сьогоднх 1снуе лише в невизначених тенденхцях I законопод1С них започатках, та .

3 точок зору практично! ваги : м1ри готовност1 переходу "1дег ного" в "реальне", пол1толого-етноло1'1чн1 праксеологчзми побутують на двох сутн1сних рхвнях, - 1/ як безпосередньо практичн1 /пол1то.1 го-етнолог1чн1 матер1'!, що дослвдним чином вже апробуються в практична етнопол1ти1ц/ та 2/ як гшотетично практичнг /пол1толого-ет нологччн! матер1'!, що СВ1Й корисний емпхризм могли б виказувати лк ше за певних умов ! лише в гшотетичнхй перспектив!/. Таким »йном, перший р1вень праксеологхзм1в млстить в соб1 дещо бмьше емпгричнс корисност:г, Н1ж теоретико-1деально! невизначеност1, а другий р1веи навпаки. Зазначен1 праксеолог1ЧН1 актдентуатйт, рекомендацг! г прое тц! - у сво!й 1СТ0р10Л0Г1чн1й конституащ! як певних ц1лз:сностей -побутують на обох сутн1сних р1внях.

Досл1дницько домхнанта розд1лу: пол1толого-етнолог1ЧИ1 прак-сеолог1зми е своерхдною результат»внхстю взаемооплх:днення молодо! науки I практично! етнопол1тики, що потребуе пост1йного оновлення Л1дпитування новими вдеями, коригування застандартизованих хпоста-сей, надто затвердмих !стин - злп1к!в 31 вчорашньо! реальности Саме ж це взаемоошаднення здгйснюеться в процес1 нисхадного I ви-сх1дного курсування полгтолого-етнологгчних 1дей в простор! М1ж "теор1ею", "досв1дом" I "практикою". Перед кожною акщею праксео-лог1за!ц! пол!толого-етнолог1чних тдей /концепщй, позищй, теоре-тичних установок ! т.д./, вважаемо, слхд реалхстично I у послхдовн каскадному порядку ставити три суворих запитання з контексту свое-р1дного етико-етнополхтичного 1мперативу:

I/ чи потр1бно?.. /чи беззаперечио потрхбно ставити до матерт Л1за1ц! таку-то хдею? чи необхадно саме зараз переводити такий-то здобуток науки з! статусу 'Идеального" до статусу "реальне"?/;

2/ чи можна?.. /якщо ж визнано за потр1бне матер!ая1зувати та ку-то полхтолого-етнологлчну гдею, - чи можна д!яти саме так-то? ч!

кнл вчинити саме те-то I те-то?../;

Су'чи допустимо?., /якщо ж визнано потр1бним 1 можливим те-то I -то, - чи допустимо дхяти саме так-то, враховуючи те-то I те-то?., допустима запобзжана результативность попри видимим вже сьогоднг :юГ1дним негативам?../.

За умови проведения кожно! пол!толого-етнолог1чно1 ±деI /кон-ипН, позигцг, теоретичного здобутку I т.п./, який належить опрак-элог1зувати, по щаблях етико-етнопол1тичного ¿мпэративу, - за та-I умови сама нова наука щоразу зримше розкривае свое теоретичне гатство, евристичнх можливост1 I методологхчнх особливост1, деда-впевнен1ше виявляе досить широкий спектр свггоглядницьких г з:н-рпретагцйних потенщй, в1дкристал1зовуе свою гдейно-теоретичну ецифгку I праксеолог1чну потр1бнхсть /"жит1йн1сть"/ вироблюваного ю сотцально-полггичного знания, демонструе здатнгсть виконувати дпов1лальн1 завдання I замовлення поточного поличного життя.

В Заключение гпдбито пхдсумки проведеного дослгдження теми в новних Л аспектах - теоретичному, наукознавчому, 1стор1олог1чно-, праксеолог1чному та 1н.; окреслено мотиви суто авторсько! побу-ви досл1дницького сюжету I фабули викладу матергалу; висловлено од!вання на те, що таку загальнозначиму, м1стку I "гарячу" проб-матику - пол1толого-етнолог1чну - неодмгнно будуть вивчати нов1 нов1 покол1Ння досл1дник1в, а вивчаючи, ззсновуватимуть поряд э Л1тичню етнолог1ею новг й нов1 науков1 дисциплши.

Фундац1ею пол:гтично1 етнолог1"1 малося на мет1 - в силу наявних жливостей - реал1загцю задуму видатного полгтоетнолога минулостг, алпЧця Д.В1К0: на базисЛ 1стор10пол1Тософсько1 теорй' /так В1Н на чатку ХУШ ст. називав пол1толого-етнолог1чну теор1ю/ - створити ауку про свгт пол1тично] громадянськост1" народдв-етнос^в, та там чином наукознавчо "окреслити 11 орган1зац1йне буття", щоб "вона ла осягнута нами"*. Зрештою, П1дкреслено: дисертащя мгстить лише нови ново! соц1ально-пол1тично1 науки. Вдосконалення започаткова-го - м1С1я майбутнього, справа 1 праця наступних покол1нь дослщ-

К I н.

Див.: Вико Д. Основания новой науки об общей природе наций/ Пер. с итал. - Л., 1940. - СЛОЬ.

Ш. АПР0БАЦ1Я ДИСЕРТАЦ1ЙН01 РОБОТИ

Дротягом бгльше 20 рокхв роботи над темою дисертацх! !! про лематика автором «пробована багатоплановим чином - у р1зноформат творах наукового друку, у виступах у колах епец1ал1ст1в-фах1вц1в у навчально-виховному процес1 I засобамк письмового 1нформування К1лькох апробащйних 1нстанц1й.

Найбхльш вагомим апробац1йним каналом визнаемо науков1 публ кацЦ по тем1, розпочатх в 1973 р. /наукова стаття "Нагцональне тання в лен1нськхй теоретичн1Й спадщин1 пер1оду 1894 - 1903 рр." Украхнський ].сторичний журнал. - 1973. - №1/. На сьогодн1 пробле) тика дисертацх! найадекватнхшим чином изображена в двох наукови; монографхях - вхдпов1дно, по 12 I 17 друк.арк. - "Полиична етно. Г1я як наука" /депонована в ЦН'1Б НАН Укра!ни в 1993 р./ та "Долг на етнолог1я як наука: 1ст0р10Л0Г1я, теор1я, методолог1я, праксеологхя" /видана друком у Киевх в 1994 р./.

Досл1джуван1 аспекти теми втхлено також у публ1кац1ях /хронс логхя останнього часу/:

- И"ятнадцять тематично-галузевих статей до довздкового виде ня: Этническая группа; Этническая, этноисторическая общность; Эт> ческая территория; Этнические процессы; Этнический ареал; Этничес ренессанс; Этнический центризм; Этногенезис; Этническая группа те 1Н. - У вид.: Межнациональные отношения. Термины и определения: С варь-справочник /Отв.ред. Ю.И.Римаренко. - Киев, 1991, заг.обсяг б друк.арк.

- Розд1л у колективному виданн1: Феномен етноса в сучасних я центуацхях I пол1толог1чних осмисленнях. - У зб.: Етнополхтична с туац1я в Укра!н1 /Шд.ред. ЮЛ.Римаренка. - Ки!в, 1991, 0,4 друк.

- Роздхл у колективному виданн1: Три тези про пол1тико-держп ний устр1й суверенно! Укра'/ни: 1мпульси до роздум1в у призм1 пол1 тично! етнологх!. - У зб.: Проблеми демократизацй' мдсцево! влэди в Укра!нх. - Ки]'в, 1992, 0,4 друк.арк.

- Розд1л у колективному виданн1: Нация и народ в политике. 11 литолого-этнологические аспекты запутанной теоретико-практической проблемы современности. - В зб.: Политология / Курс лекций. - Вып Под ред. И.С.Дзюбко. - Киев,, 1992, 1,7 друк.арк.

- Розд1л у колективному виданнк Полхтична етнолог1я в систе! со1цально-полггичного знания. Досв1д концептуально-методолог1чног

¡унтування ново! галуз1 1дейно-пол1тично! думки. - В зб.: Пол1то-чний В1сник. - Частина 2. - Ки!в, 1993, 1,3 друк.арк.

- ¡111стнадцять тематично-галузевих статей до енпиклопедичного ння: 11ол1тична етнологхя; Державне буд1вництво Укра!ни в призм1 .тичнох етнологх:!; Етн1чна антрополог1я; Етнхчна популяц1я; Ет-|а исихолог1я; Етнхчна со1цолог1я; Е-гнонанхональне вэдродження; :тико-етн1Чна суверен1зац1я народу; Етн1чно батькхвщина; Етнокуль-|ий ареал; Етноойкумена; Етноплацента та 1Н. - У вид.: Етнонащо-.ний розвиток УкраУни. Терм1ни, визначення, персонал^ /Ведп.

ЮЛ.Римаренко, Х.Ф.Курас. - Ки!в, 1993, заг. обсяг 7 друк.арк.

- Розд1л в Иноземному/ колективному виданнх: Что там, в Транс-■рии? Наблюдения и размышления политического этнолога над этно-1тическим конфликтом. - В зб.: От Боснии до Днестра: Политичес-радикалы наблюдают, размышляют, предлагают. - Сараево - Киши-

1993, 1,3 друк.арк

- Розд1Л в колективному виданнк 11олхтолого-етнологхчн1 аспек-чзополхтичного статусу Укра'!ни. - В монограф:п: Укра!на I СВ1Т.-!, 1994, 1,2 друк.арк.

- Стаття в Иноземному/ журнала:: Г1ол1тична етнолог1я як соц1-1а наука. - Вопросы философии и права /на рос. I рум. мовах/. -1Н1В, 1994. - №1, 0,4 друк.арк.

- Розд1л у колективному виданн1: Полхтолого-етнологхчний зм1ст >дер5авоэнавства. - У вид.: Абетка етнополхтолога /За ред. С.I.Ритка. - Ки!в, 1995, 4,6 друк.арк.

Зм1ст дисертащйно! теми викладено у виступах на рядх мхжнарод-зустрхчей фах1ВЦ1В. Зокрема, -

- на м1жнародн1й науков1й конференщ;! з пнтань етнохсторичного :ту способу життя евраз1Йських народхв, - м. Фрунзе /Киргизстан/, - р.;

- на укра т'нсько-польсько-н1мецькому симпоэхумх з питань етно-:тично! 1Стор11 Центрально! I Схвдно! бвропи Нового часу, -

Си!в, 1904 р.;

- на м1жнародн1Й науков1й нонферентц! етнохюторикознавцхв, -)свенцим /Цолыца/, 19Ь9 р.;

- на лас1данн1 "круглого столу" теоретикхв полхтичного радикалу, - м. Рим /1тг<л1я/, 1991 р.;

- ьа м1жнародн1Й наукоР1Й конференгц! пол1толог1в, - м. Одеса,

г р.,

- на всесвггньому симпоз1ум1 румунсько! етнологз;!, - м. Киши нхв /Молдова/, 1993 р.;

- на мхжнародних фЪюсофсько-етнологхчних читаннях, - м. Сгн: /Румунхя/, 1994 р.;

- на М1жнародн1Й науково-практичн1й конференщ;! з питань пол: тико-державного регионализму, - м. Ки!в, 1994 р.;

Деяк1 полгголого-етнолог1чн1 проблеми з контексту дисертащй-но! теми висв1тлено у виступах на ряд1 внутр:шн1х /до 1991 р - вс« союзних, пхсля того - всеукра!нських I регхональних/ эустр1чей фа-Х1вщв. Зокрема, -

- на всесоюзна науков1Й конференщ! з питань нового полгтич-ного мисленля, - м. Лен1нград, 1985 р.;

- на всесоюзных теоретичных читаннях з питань полхтико-ф1ло-софського осмислення сучасностг, - м. Севастополь, 1986 р.;

- на всесоюзному науково-педагогхчному семл;нэр1 з питань ви-кладоння в вузах нових ф1Лоссфських I сощально-полхтичних дисцип-л1н, - м. Москва, 1988 р.;

- на всесоюзному теоретичному сем1нар1 з питань розвитку полх тичних систем сучасностх, - м. Куйбишев, 1990 р.;

- на засаданн! всеукра!нського "круглого столу" з питань сп1в ввдношення центрально! 1 мхсцево! державно! влади в Укра!н1, -

м. Ки!в, 1991 р.;

- на зас1данн1 рег10нального "круглого столу" з питань полхти ко-державного устрою суверенно! Укра!ни, - м. Ки!в, 1992 р.;

- на всеукра!нськ1Й науковхй конференцх! з питань етнополмич но! ситуацх! в Укра!нх, - м. Ки!в, 1993 р.;

- на всеукра!нськ1Й науковхй конферешШ з питань генези I структури укра!нсько! сощально-полггично! думки, - м. Ки!в, 1993 ]

- на всеукра!нськ1й науков1Й конференщ! з питань геопол1тич-ного статусу суверенно! Укра!ни, - м. Ки!в, 1994 р.;

- на всеукра!нськ1й науково-практичнхй конференщ! з питань викладання укра'г'нознавчих дисципл:гн у техн1чних вузах, - м. Ките, 1994 р.

Щрдо бмьш предметно-прагматичного застосування на практищ теоретичних розвздок дисертанта. Матерхяли дисертацхйного дослхджеь ня ряд рок1в використовуються в навчально-виховному процес1 за ав-торськими програмами в трьох учбових закладах: I/ в 1991 - 1993 рр. в теоретичному курсх "Соцхально-полхтична теор!я. Базовий навчаль-

урс", для студентхв Технологичного 1нституту хчрчово! промисло-/нин1 - Укра!нсысого ун1верситету харчових технологий/, - по-ого-етнолог1чна проблематика була "вкраплювана" и усг розд1ли тичного курсу з вадокремченням однхе! лекгшЧно! теми I двох тем 1»рських занять; 2/ а 1994 р. - там же, в теоретичному курс1 "По-;ог1я", - полхтолого-етнологхчна проблематика видЬюна в окремий ;л, який читяеться як спецкурс; 3/ в 1991-1993 рр. - у спецкурс1 :толого-етнолог1чнх проблеми сучасностх:", для слухачхв Щжрегхо-юго 1нституту п!двищення квал1ф1кац:г! вчителхв; 4/ в 1991-1994 - в навчальному курс1 "Основи суспхльних наук", для студент1В :ького техн1куму електронних прилад1в.

Апообовдею дисертэщйнох теми вважаемо три аналггичн1 доводки, [дготовлено в 1992-1994 рр., - I/ на замовлення Керхвництва Транс-энально! Радикально! парт1!: "Полхтолого-етнолог1чний подход до гн1чних конфл1кт1в сучасност1 /На прикладах Босн1! х Трансн1ст-", грудень 1992 р., I авт.арк. Доводка була перекладена на хно-г мови I розповсюджена як "робочий документ" серед учасникхв гжнародного конгресу полхтичних родикзлхв /Рим, лютий 1993 р./; э замовлення Мастерства Укра!ни у справах нац10нальностей, зщй I культхв: "Пол1толого-ет1:олог1чн1 аспекти другого проекту гитувд! Укра!ни", травень 1993 р., 1,3 авт.чрк.; 3/ на замовлен-одком1С1! М1жнац10нальних водносин Ком1с1! Верховно! Ради Украх-прэв людини та нащонпльних меншин: "До концептуальних засад гх:-тичного Закону Укра!ни про стгтус корпших народхв I етнхчних /Роздуми I нотатки полхтичного етнолога/", листопад 1994 р., авт.арк. Доводки в зазначенпх 1нстанцхях апробовоно I схвалено, що авторовх видано вхдповхднх сертиф1катн1 документи.

Варзарь И.М. Политическая этнология как наука: теоретико-мето-(ические и науковедчески-праксеологические аспекты. Диссертация опись/ на соискание ученой степени доктора политических наук по ,, 23,00.03 - Политическая культура и идеология, Институт госу-твм и пр;зва им. В.М.Корецкого НАН Украины, Киев, 1995. В диссертации изложены истириологический поиск и итоги выкрис-изацин самостоятельного исправления политологических исследова-- иолитолого-этнологической теории, на базе которой основана но-нзука - политическая этнология. Выявлены этапные фазы истории 'мтия всемирной и отечественной политолого-этнологической мысли, аботаны теоретико-методологические и науковедчески-праксеологи-

ческие основы политической этнологии, ее метод и основной закон, нятийно-категориальный аппарат и корпус изучаемых ею об"ективны> кономерностей.

' М V;in:ar Political athrclogy as the science: theoretically methodological bcientincaiiy-praoseolcgical aspects. The dissertation (manuscript) for taking rteqree of tin» doctor ct Doiiiicai jcisnces in speciality 23.00.03 • Political cuiti and ideology, Institute cf state and ¡aw by name of Koretskiy NAS of Ukraine, К 1996.

The historiological search and results of the crystallization of the independe direction in politclogical researches - pc.'itolcgical'y-ethnolcgical theory is expos in the dissertation. The new science - political ethnology - is founded on the ba of the poiitologicaily-ethnological theory Th<? stage phases of the history of th development of world and, native poliiologieally-ethnclogiual thought is discovert: The theoretically-methodological and scientifically-pracseolcgical foundation of I political ethnology, it's method and the basic law, the intelligibly-categorica apparatus and the frame, learning by it objective regularities is worked out.

Ключов! слова: етнокультурний ареал, етноойкумена, етноплаце етнопол1тичн1 процеси /подil, суб"екти, феномени/, етнопол1тичне тя /icTopifl/, народ-етнос в полггищ, пол1етн1чне суспхльство, по тична етоетнологема, пол1тична культура, полхтична нацгя, полхтол етнологхчн1 проблеш, практична етнополгтика, С0ц10цивгл1ззцхйна пол1тико-культурна зр1л1сть народу-етноса, титульний народ-етнос, теоретичний етнополиизм та ih.

Падл. до друку 03. Формат 60 х 84 VI6.

Папхр друк. . Cnoci6 друку офсетний. Умовн. др.арк. J Умовн. фарбо-в1дб.2,?-. Обл.-вид. арк. й,?. Тираж0 • Зам. »Ц-6$ .

Вид-во "Школяр" 252030, Ки|в, вул. Е„Хме,льни.цького, 16/22.