автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Политика США в отношении Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны

Полный текст автореферата диссертации по теме "Политика США в отношении Австро-Венгрии в годы Первой мировой войны"

ЧЕРН1ВЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УИШЕРСИТЕТ ¡м. ЮРШ ФЕДЬКОВИЧЛ

Ф1САНОВ ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ 011

3 СЕ\\ УДК: 940.37.4:327. 51

ПОЛИТИКА США ЩОДО АВСТРО-УГОРЩШШ У РОКИ ПЕРШ01 СВ1Т0В01 вшни

07.00.02 - Всесвггня 1стор1я

Автореферат днсертацп на здобуття паукового ступени доктора ¡сторичннх наук

Чершвщ - 2000

Дисертащоо с рукопис

Робота виконана на кафедр! всесвггньо'х icropil та лижнародних вщносин Чершвецького державного ушверситету iM. lOpiü Федьковича

Науковий консультант - доктор юторичних наук, професор кафедри всесвпньо! icTopii та ьпжнародних вщносин Чершвецького державного ушверситету iM. lOpin Федьковича Макар Юрш 1ванович

Офщшш опоненти:

доктор юторичних наук, професор, завщувач вщдщу всесвитао! icTopii i лпжнародних вщносин 1нституту icTopii HAH Укра'ши Вщнянський Степан Васильевич

доктор юторичних наук, професор кафедри icTopii та полпюлогп Нащонального ушверситету "Киево-Могилянська академш" Кдрсенко Михайло Володимирович

доктор iсторичних наук, професор кафедри ново! та новггньоУ icTopii Тернопшьського державного псдагопчного ушверситету ¿меш Володимира Гнатюка Алекс1евець Микола Миронович

Провщна установа - 1нститут украшсько! археографп та джерелознавства iM. М.С. Грушевського HAH Укра'ши (м. Кшв)

Захист вщбудеться дО 1о£ъол 2000 р. о 10-й годиш на засщанш спещатзовано! BneHoii ради Д 76.051.03 у Чершвецькому державному ушверсигетс iM. Ю.Федьковича (58000, м. Чершвщ, вул. Кафедральна, 2 , корп. 14, ауд.18).

3 дисертащею можна ознайомигись у науковш б1бл1отещ Чершвецького державного ушверситету (58000, мЛертвщ, вул. Jleci Украшки, 23).

Автореферат розюланий ZnYlwXvcP 2000 р.

Вчений секретар спещал1зовано1 вчено! ради, кандидат ¡сторичних наук, доцент Карло B.JI.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Перша свггова вшна була 1 залишасться под!ею, яка усе ще ами, ниш живими. Ми не можемо вповш осягнути минуле -)рно XX столптя I не спроможш "заглянути" у майбутне без о, щоб знов 1 знов не звернутися до тих буремних 1 матичних подш. Вшна докоршно змшила розсгановку тгичних сил в Сврош, П насандком стало виникнення тут низки алежних держав, яш утворилися шсля розпаду атонацюнально* Австро-Угорсько! монархи.

Актуальшсть досшдження пов'язана з теми змшами, яга 5улися у зовшшшй полггащ США саме в роки вшни. В новш уаци американська диплома™, долаючи 1золящошстськ1 ешкоди, виробляе основи власно!' европейськоТ политики. Саме ;тро-Угорщина вщграла тод! роль своервдного пол1гону для ггшав 1 дипломата, яю використали стару 1мперио як эораторда" для геополггичних експерименпв. Тут робовувалася дипломатична тактика 1 стратега майбутньо! ико! держави. Нов1тня американська ¿мпер1я, дбаючи про сш цш, у випадку з Австро-Угорщиною (як рашше з 1спашею) гльно вивчала усе розмаптя досвщу старик ¡мпсрш, вчасно й ктивно використовуючи 1хш ресурси.

Конкретш прояви ще! полгшки 1 рот, в яких бачили себе риканськь гоштики були р1зними - тут 1 дипломатичне гредництво, спрямоване на досягнення "миру без перемоги"; \ гика, пов'язана ¿з можлив^стю укладення сепаратного миру з тем; 1, нарент, методи ведения психолого-пропагандистсь-) наступу на суперника. Багато що саме з цього досвщу було эристане Вашингтоном у зовшшньогоштичнш практищ, [равда, в шпд перюди 1 в шших peгioнax.

Говорячи про Австро-Угорщину та а ¡сторичну спадщину, Зхщно поставити запитання дещо шакше: "Чи е для нас тевим, бодай, хоча б в ¿сторичнш площиш досвщ стар01 [архи?" У даному випадку це те, що квал1фжуегься сьогодш сторична щентичшсть Центрально!" Свропи. Вряд чи можна 'ментовано заперечити, що вона нерозривно пов'язана саме з р1ею Австро-Угорщини як системи, що охоплговала майже розма'тсть економ1чшл, шштично! та духовно! палггри гральноГ та ГБвденно-Схадшм Свропи початку столптя. 3 щею :р1ею пов'язане минуле семи сучасних держав Свропи. 1ншим, ливо, бшьш продуктивним напрямком дослщжень досвщу гро-Угорщини е феномен австршсько! культури у XX

столтч. Парадокс полягав у тому, що 13 загибеллю монар шформацшно-культурне поле старо! ¡мпери немов продовжувало власне житгя, впливаючи на литературу, мистецт: науку не тшьки у Центральноевропейському регюф, але й культурному ареал! Захщного свггу.

У 1918 р. Австро-Угорщина назавжди зникае полпнчно! карта свпу. I в Центральнш Сврош наступае см; хаосу, яка, мабуть, не завершилась з початком XXI столгг Головний урок розпаду багатонацюналышх ¡мперш - це втра нехай 1 неоднозначно!, стабшьносп. I саме вона стае ча< цшшсною ор1ентащею наших дезор1ентованих сучасниюв, яга < радютю помшяли ц на таку неащщвану 1 вимогливу до и свободу.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, програмяп темами. Дисертацшие дослщження виконане в русл! комплекс: теми "Питания сощально-економ!чно!, шштично! ¿сторп мгжнародних ввдносин краш Свропи I Ивтчно! Америки", 1 розробляеться кафедрою всесвггаьо! ¡сторп та м1жнароди вадносин Чертвецького державного ушверситсту 1м. Ю Федьковича.

Мета роботи: проаналпувати особливо

зовшшньополггачного курсу США у дентральноевропейськс репош у 1914-1919 рр. Показати мехашзм прийнятгя важлш рцдень вщносно Австро-Угорщаии, з'ясувати роль 1 вплив р131 дентр1в влади у цьому процесс а саме: адмипстраци президен держдепартаменту, також експертних труп 1 представни полггачно! емгграц» з1 слов'янських областей ¿мпери,

Об'ект дослщження - зовшшня Полита США поча' ХХстхшття. .

Предмет дослщження - полита США щодо Авст Угорсько! монархи у роки Першо! свггово! вшни.

Об'ект, предмет та мета дослщження зумовили т завдання:

- пpoaнaлiзyвaти . розвиток американо-австршсы взаемин у 1914-1917 рр. - до оголошення США стану вшн Австро-Угорською монарх1ею;

- з'ясувати роль офщшного Вашингтона у контеь мирних шщатив держав Антанта, спрямованих на укладе1 сепаратного миру з Австро-Угорщиною;

- проанал1зувати мирш шщктиви США та ми] американську програму для Центрально! Свропи з урахуваш "австро-угорського чинника";

- дослщити нащоналым проблеми монарха Габсбурпв у онтекси американсько! зовтштополгшчнсл стратеги, прямовано! проти геополкичних схем "Мительевропи";

- розкрити особливосп дипломатично? стратеги дмнпстрацп президента Вудро Вшьсона щодо австро-угорсько! гополггично! "спадщини" та держав-спадкоемниць на Паризьгай ;ирнш конференцп.

У запропонованому досладжент також розглядаються кре.\п аспекги зовшшньожштичноГ стратеги США* у Схщнш !врош. Серед них, наприклад, польське питания або "росшський инник". Вони складають той необхвдний фон, анал1з якого додае б'шпостг усьому дослщженню. 3 весни 1917 р. росшська роблсма, без перебшьшення, стае там нервом, що суттево пливав на- американську стратегш у репош й на хздноевропейську геополггичну мозансу. Не випадково президент !шьсон присвятив проблемам регюну при найми I п 'ять пунктов гз отирнадцяти. Зважаюни на важли&стъ Десятого пункту, рисвяченого австро-угорським проблемам, у робот1 здтснений ого текстолог\чний сша.ш.

Постановка дих завдань вимагае чггкого визначення азових методолог1чних тдход'ш. Дослцркуючи тему, автор ерувався принципами юторизму, намагаючись об'ективно ¡дшти до анал!зу конкретних пoдiй доби ПершоТ св1товоУ в!йни. лал1з джерел та науково'1 лп-ератури з дослщжувано"! проблеми цшснювався за хронолопчним 1 структурно-тематичним ринципами.

У ход1 досл1дження дисертант також використав окрем1 оложення, яга дають змогу краще зрозумпи . сутшсть мерикансько! зовшшньо!' полп-ики щодо Австро-Угорщини.

Важливою у цьому контекст! е думка, висловлена з риводу характеру вшни сучасним французьким ¡стариком ).Фейто. Вш зазначае, що свггова вшна, розпочавшись як цшком ласична, перетворилась завдяки зусиллям держав Антанти у шну щеолопчну. Причому ва зусилля 1мператора Карла эерегти старий щеолопчний порядок щодо Австро-Угорщини аштовхувалися на протидда союзнишв1. Вони використовували к ефективну пропагандистську "зброю" тезу про права малих ацш, що чекали визволення внаслщок ще! вшни.

Fejtô F. A propos de la destruction de l'Autriche-Hongrie. De la guerre lassique? la guerre idéologique // Etudes Danubiennes - Tome VII.- N1,-991.-P.40 —41.

Президент США Вудро Вшьсон, на вщмшу в1д "зубр¡с европейсько? дипломат» Ллойд Джорджа 1 Клемансо, шагай ставився до нацюнальних проблем, вбачаючи у визвольних руха малих нацш скоршс не зброю, а цыь. Пщ час вшни сформувалас зовшшньопол!тична доктрина вЫьсотзму, керуючись яко! Америка дв!ч1 намагалася створити св!тоустрш, що базувався б на цшностях л1бералззму.

1нша ключова проблема, що потребуе додатковог методолопчного роз'яснення, пов'язана !з запитанням: "Ч хснувала альтернатива розпаду Австро-Угорщини?" Для бшьшос вчених стало аксюматичним твердження, що розпад Дунайськ< !мпери прогнозувався задовго до св!тово1 вшни. Проте, зрозумш тод1 шхто не мн точно вказати, як 1 коли це станеться.' Уже в на1 час тезу про "приречешсть" Монархи по-рЬному намагалис об1грати ¡сторики р1зних шил 1 напрям^в. Зауважимо, ш дослщники знали, так би мовити, "кшцевий результат" перебп подш у Центральнш та П!вденно-С?идшй Сврош.

[деться про те, що юторичну подто потр!бно розглядати я результат здшснення одтег з моо/сливих альтернатив. Я писав Ю.М. Лотман, рсалповаш шляхи ¡сторп оточен! пучкам нереал!зованих можливостей2. У такому контекст! дещо шакш виглядае проблема "неминучост!" розпаду Австро-Угорщини сал в 1918 р. Якщо розглянути низку чинниюв, що визначили переб полгтичних подш у регюш, необхвдно визнати той факт, що I актившсть ем1грантських угруповань у крашах Антанти 1 США, 1 зацшавлешсть согозно! дипломатп (в останш мюящ вшни воь шдтримала липю на розпад ¿мпери") не вщи-рали виршально!' ро; в цьому прочесь Навпъ нащональш рухи не можуть сьогод1 вважатися детонаторами розпаду габсбурзько! системи саме 1918 р.

Вир1шальним чинником колапсу Дунайсько! монарх] безумовно, стала военна поразка. Тезу про "приречешсть" т "неминучють" розпаду Австро-Угорщини можна сьогод! квал1ф1к}'вати як своерщний методолопчний стереотип, и сформувався у контекст! звичних причинно-наслщкових пщход! 1сторики часто-густо просто шдганяли вщповщь п!д уже вщомий "законом!рний" результат. "У казуальному способ! розгляду, писав Л.Вптенштейн, - спантеличуе те, що в!н пщводить нас / твердження: "Природно, так ! повинно було трапитися". Тод!, 5

2Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек-текст-семиосфср история. - М., 1996. - С.320.

реба думати: це могло вщбутися так \ багатьма шшими ;пособами"\ _ Конкретночсторична ситуащя перюду Першо1 впово!' вшни винесла остаточний вирок архаУчним шститутам ^воедино* монарха, хоча неведомо, як би розвивалася дуалютична истема, якби не пролунав фатальний пострш у Сараево

У ситуаци, коли дезштеграцшш процеси в регют ставали [езворотними, саме президент Вшьсон наважився вущрити геополггичт дужки" Австро-Угорщини. Сучасний мериканський дослщник Ч. Маклеланд влучно назвав Вшьсона вимушеним батьком" Першо! Австршсько! pecпyблiки..

1де1 Biльcoнa багато в чому випередили час. Сьогодш, в мовах нових геополггичних реалга, вшьсошзм отримав немовби юве дихання. Американська зовшшня политика у XX столигп, [ройшовши шлях "в1д Сараево до Сараево", переосмислюе ласт цш у контексп вшьсошвськоУ парадигми4.

I останне зауваження щодо геополпгично! рол1 Австро-'горшини. 3 розпадом багатонацюнальних ¡мперш.* як це не арадоксально, стабшьшсть надовго зникае з авансцена старого онтиненту. Не випадково впливовий политик ¡мнерськоУ доби, олишнщ мтстр закордонних справ граф Чернш писав у юмуарах: "Габсбурзька монарх1я являла собою прекрасну абораторио• для вивчення невиршених нащональних питань 1 ля констатацн 1хньо1 розривно! да перед там, як вщ них злст1в у ов!тря весь свп-"5.

Наукова новизна дослщження полягае у тому, що в ьому вперше в украшськш гсторюграфн проанал1зовано омплекс проблем, ям постали в американо-австршських заеминах у 1914-1917 рр., а з моменту оголошення США вшни встро-Угорщиш (1917-1918рр.) - у контекст! насамперед ажаного сепаратного миру з Вщнсм \ дипломатичного ротиборства м1ж австро-шмецьким блоком 1 Державами Антанти Центральнш Сврот.

У дисертацн запропоноват й обгрунтоваш нов! етодолопчш пщходи до вивчення дано! теми, як! стосуються, ерш за все, рол1 та мюця Австро-УгорсысоУ монархи в зропейськш ¡сторн в 1914-1918 рр., а також оцшок аериканськоУ зовншшьоУ полпики у зв'язку з процесом Н

Витгенштейн Л. Философские работы. - 4.1. - М.,1994. - С. 146.

Hoff J. The American Century: From Sarajevo to Sarajevo // Diplomatic

istory. - V.23.'- N2. -P.285 - 321.

Чернин О. В дни мировой войны. - М., 1923,- С.209.

розпаду.

У науковий об1г уперше введет оригшальт дипломатичн документа з вдомчих apxiвiв Австршсько! республши, ФРН Росшсько! федераци, Украши, а також цшний фактичнш матер1ал, який мгститься в зб1рниках докумешчв, матер1ала? преси, публщистичних 1 мемуарних виданнях 1 безпосередньс стосуеться теми дисертацшного дослцркення.

Використовуючи р1зномаштну джерельну базу, авто{ намагався объективно й всеб1чно дослщити еволющю полггша Вашингтона у Дунайському басейш у р1зш перюди вшни Автором розкрита дипломатична передютор1я оголошенш Сцолученими Штатами вшни Австро-Угорщиш у грудш 1917 р Вперше в украшськш 1 заруб¿ж^пй ¡сторюграфи проведен( детальний лшгвютичний анал1з X пункту мирно! . програм! президента Biльcoнa, який безпосередньо отосувавея проблед Австро-Угорщини. Показано також складну полггичну боротьб; на Паризькш мирнш конференций що точилася м1ж президешт Вшьсоном, з одного боку, та л ¡дерами Великобриташ! 1 Франца -з 1ншого, насамперед, з питань врегулювання територ1альних етшчних, полшиних суперечок 1 кoнфлiктiв, яга виникали > взаеминах держав-спадкоемниць.

Практичне значения дисертаци полягае у тому, щ< автором запропоновано з урахуванням позитивного й негативногс "ютор1ограф1чного досваду" попередшх десятилггь нов1 пщходи I напрями вивчення австро-угорського "геоп'ол1тичного феномена' у контексп зовшшньо! полпики великих держав на початку Х> столптя. •

По-друге, проблеми, що розглядаються в робот^ мають, н; нашу думку, неабиякий сучасний пщтекст. Витоки дуже багатьо? етнотериторхальних та нащональних проблем репону пов'язаш : розпадом багатонацюнально! Австро-Угорсько! держави Трансформований "досвад" монархи Габсбурпв може стати ; пpигoдi в умовах пошуку нацюнально! щентичноеп та нови: геошштичних ор1ентир1в у Схаднш Сврот.

Висновки та методолопчш положения дисертаци можуп використовуватись у пpoцeci подготовки доел ¡джень ¡стор1 Першо! св1тово1 вшни, краш Центрально! Свропи, зовшшньо политики. Матер1али дисертаци можуть бути використаш пр1 шдготовщ нормативних лекцшних кypciв з ¡сгори крап Центрально! Свропи, м1жнародних вщносин, ютори нового новггнього часу, а також при читанш спещальних курав дипломатично! ¡сторц Першо! свт>во! вшни, в робот спецсемшар!в. На !х основ1 можуть бути шдготовлеш такоя

авчальт поабники 1 програми. Запропоноваш у робот1 теми огли б стати поштовхом для подальшо! науковоГ розробки щеГ роблематики.

Апробац1я роботи. Робота апробована на засщанш афедри Всесв1тньо1 кторп та м^жнародних. вадносин Еершвецького державного утверситету ¡м. Ю.Федьковича, а акож на м1жнародних та всеукрашських конференщях.

Основш положения 1 висновки дисертацп викладеш втором у доповщях на X Всеукрашськш Славютичнш онференци (Чершвщ, 1992) та ¡УПжнароднш конференцп з роблем койфл{ктологп (Чершвщ, 1993); на Славютичних аукових читаннях у Львiвcькoмy держушверситслч 1м. 1вана )ранка (1993, 1994, 1998), на мшснароднш науково-практичшй онференци в Одеському держушвсрситегп ¿м. 1.1.Мечникова 1992), а також гпд час роботи м1жнародних наукових онференцш "Перша cвiтoвa вшта 1 XX стол1ття" в 1нституп агальн01 ютора РАН (Москва, 1994), в 1нституп слов'янознавства балкашстики (Москва, 1989, 1996) та на М1жнародному с ем ¡нар!, ргашзованому Фондом Дж. i К.Макартурт (Чершвщ, 1996). штор виступив з доповщями на М1жнародних наукових онференщях "Центральна та Сходна бвропа як ¡сторичнин erioн: проблема штеграцп у свгтову ¡сторно XX столптя", що ¡дбулася шд егщою Ради €вропи (Чершвщ, 1997); "Перша свш>ва шна та icтopичнi дол1 народ1в Центрально! та Оодшм Свропи" Чершвщ, 1998), а також гад час роботи симпоз1уму, присвяченого 0-р1ччю Сен-Жерменського договору (Чершвщ, 1999) та ш.

Публжацн. Змкт дисертацп розкрито в одни вдивщуальнш мoнoгpaфii, 30 статтях у наукових журналах I б1рниках наукових праць та 6 матергалах 1 тезах конференцш.

Структура роботи. Мета \ заедания дослщження умовили собою наукову побудову { структуру дисертацп, яка

кладаеться з1 вступу, п'яти роздшв, подшених на пщроздши, исновюв (361 cтopiнкa), списку використаних джерел та тгератури (427 назв).

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ ДИСЕРТАЦП'

У вcтyпi обгрунтовуються актуальность теми, мета 1 авдання роботи, визначеш методолопчш засади, розкрито аукову новизну та практичне значения роботи.

У роздш першому и1стор1ограф1я та джерельна ба: досл1дження" лроан&шзовано стан юторюграфп зовшшнь поштики США у Центральны Сврош в роки Першо! свггов вшни, а також подано огляд джерельно! бази. •

Тема Велико! вшни е особливою для досл1дниюв. американськш 1 захщноевропейськш юторюграфп проблематш вшни завжди ретельно вивч&тася 1 вважалася одшею прюритетних. Сьогодн! у науковш литератур! з'являються но шдходи I концепци, автори яких з нових позицш намагаюты переосмислити досвщ вшни 1 дата неупереджену оцшку подш, я змшили обличчя Свропи у XX столггп.

Полянка США щодо Австро-Угорщини досить деталью дослщжувалась американськими ¡сториками. Серед Грунтовш праць, у яких висвшиоються проблеми формування та еволюи позици офвдйного Вашингтону, варто насамперед назван двотомну роботу А.Мея6. Автор вважае, що за наслщками впливом на подалыш юторичш до.ш репону розпад Австр< Угорщинн можна пор1внювати лише з "тр1умфом бшьшовшив Росп .

Дослщники зовншшьо! пол ¡тики США у Схщнш Свро: особливу увагу придшяють д1яльност1 президента Вуд) Вшьсона. Мирна програма США та и квштесенщя "Чотирнадцять пункта"- традицшш теми наукових дискусш суперечок ¡сторик^в. У ряд! праць прямо ставиться запитання: 1 був Вшьсон прихильником збереження Австро-Угорщини, чи в: проводив лшио на !! розпад. На думку сучасного американсько! дослщника Г.Шенафелта, п!д час оприлюднення мирно! пporpa^ США Вшьсон захищав "конститущйну федерал!зацпо монарх!!, не !! розпад"8. Зауважимо, що упродовж усього .1918 р. амерйканських правлячих колах переважала думка що/ збереження "л!берал!зовано!" Австро-Угорщини та !! подальшо1 перетворення у Дунайську федеращю. 1нший американсько ¡сторик Е.Скшнер вважае, що саме схщноевропейська полти Вшьсона акпдазувала д!ялыпсть етн!чних груп у Сполучеш Штатах. . П!д впливом политики, що тод! проводила«

6 Див. May A. J. The Passing of the Hapsburg Monarchy, 1914-1918. - In Vols. - Philadelphia, 1966.

7 Ibid. - P.809.

"Shanafelt G.W. The Secret Enemy: Austro-Hungary and the Genu; Allience.1914- 1918. -N.Y., 1985. - P.182.

5ашингтоном, у кран« виникали оргашзоваш ними земляцтва -мал1 Богема"', "мал!Ггалп" 1 "мал1 Полыщ"9

Особливу увагу дослщниюв привертав

овншшьополггичний контекст формування нових держав на еренах Центрально! та Ивденно-Схадно? Свропи10. Дипломатичш спекти розпаду Австро-Угорщини детально анал1зуються у юнографп польського ¡сторика Г.Батовського, який розглядае 1х ■псному зв'язку з польською проблемою у роки свш)во1 вшни11. 1втор робить щлком правильний висновок, що на початку вшни даней для отримання, а там бшыле визнання державно! [езалежносп народ1в, що перебували у склад1 Австро-Угорщини, [авпъ не могли розглядатися як серйозна перспектива.

Важливою, як 1 в минуй роки, залишаеться проблематика оенно-полп-ичних щлей держав. Не будемо зупинятися на цьому детально, тому що в дисертацй анал1зуеться весь спектр погляд1в подо зазначено! проблематики. Наведемо лише думку професора ид1анського ушверситету Р.Феррела, який, проанал1зувавши |цом1 14 пушслв президента Вудро Вшьсона, дшшов такого исновку: найбшьш значущий територ1альний пун!ст, десятий, що [ередбачав автономний розвиток для народ ¡в Австро-Угорщини, годом був вщхилений. Вшьсон, пише дослщншс, думав, що "абсбурзька монарх1я вийде з вшни у "пом'якшенш формГ . росить щкавим з точки зору висновгав 1 кондептуальних тдход1в втора е досладження Дж.<Иерека, присвячене взаеминам [резидента Вшьсона г полковника Хауза'3. Вчений вважае, що вс1 ажлив! ршення щодо внутр1шньо1 i особливо зовшшньо! юлхтики США у роки вшни приймалися винятково цим дуумшратом". Тут проглядасться деяка тендснцшшсть автора,

American character and Foreign policy I Ed.by P.Hamilton. - Grand Rapids, 986,-P. 105.

Les origines diplomatiques de L'etat Tchechoslovaque par V.Kybal. -'rague, 1929; Chlcbowczyk J. Poczatki emigracji politycznej ze wshodniej zesci Europy Srodkovvej vv szasie pienvszej wojny swiatowej // Studia istoryczna. - Krakyw, 1984. - N 3; Pichlik K. Zaliran'icni odboj 1914 - 1918 ez legend. - Praha, 1968.

1 Batovvski H. Rozpad Austro-WQgier, 1914-1918 (Sprawy narodowosciowe dzialania dyplömatyczne). - Krakyw, 1982,- S.292-293.

2 Ferrell R.H. Woödrow Wilson and World War First, 1917-1921. - N.Y., 985. - P. 126.

5 Viereck G.S. The Strangest Friendship in History.Woodrow Wilson and Lionel House. -N.Y., 1932.

який називае президента "учнем" i "зброею" маленькогс полковника 13 Техасу. "Вудро Вшьсон ув1рвався в icropiro ш ногах Едварда Хауза", - робить дещо шокуючий читача biichoboi OiepeK. Вш ¡нколи змальовував Вшьсона i Хауза под1бними дс mi(J)i4hhx repoi'b схщних казок - Гаруна-аль-Раиида та, йоге в1зира, якi неквапливо прогулювались вулицями Нью-Йорка Навряд чи можна погодитись з тенденцшним резюме Ф1 ер ска. щс "icTopia Америки м1ж 1912-1920 е ¡стор!я Ухньо! дружби". Для нас у цьому дослщженш особливо цшш сторшки, що розкривакт деяк1 особливосп вироблення i прийняття зовшшньополпичню pimenb у Центральной Сврош, дають змогу зрозумп-и. мехашзл подготовки американсько! мирно! програми в кшщ 1917 - нг початку 1918 р.

Важливо аспекти впливу групи штелектуал1в F.Kpoyni тс Р.Боурна (видавцов i автор!в вщомого часопису "The New Republic") на президента США, зокрема, на його погляди в царин зовшшньо! полггики, дослщжуються в монографн шдерландсько дослщнищ 1.Дорребом14. До реч1, саме з ще! групи вийшов Уолтер Лшпман, який згодом став одним i3 проввдних eKcnepTii дослщницького комитету 'ЧнкуайрГ'. Багатор1чн1й журналютськи! д1яльносп останнього присвячена книга росшського вченоге В.Печатнова, в якш автор детально ансишуе йоге зовншшьополггичш погляди i концепци15

Говорячи про особисту роль Вшьсона, про його мкце j зовшшньошштичнш icTopii' США навряд чи можна обшти проблеми пов'язаш з "психоаналггачним осмисленням" йоге д1яльноси. Першою у цьому ряд! стоггь психоаналтганЕ бюграфш президента, написана У .Булл¡том у сшвавторств! г З.Фрейдом. Зазначимо, що авторам, зокрема Фрейду, так i не вдалося уникнути суб'огошзму. Почуття досить велико] антипати до Вшьсона проявлялось з роками там сильшше, "чи\-бшьше страждань довелося нам тершти внаслщок його втручанн* у нашу долю"16. Для Фрейда саме Вшьсон був уособленням пуританського моралиста - вщповщальним за розпад Австро-Угорсько! iMnepii. Мабуть, що саме цей мотив був визначальним i

14 Dorreboom I. "The Challenge of our time": Woodrow Wilson, Herben Croly, Randolph Bourne and the Making of Modern America. - Amsterdam - Atlanta, 1991.

15 Печатное B.O. Уолтер Липпман и пути Америки. - М., 1994.

1бФрейд 3., Буллит У. Томас Вудро Вильсон. 28-й президент США Психологическое исследование. -М., 1992. -С. 16.

(цшщ вченим особистост! Вшьсона та його рол1 шд час Зерсальсько! • мирно! конференцн. У радянськш ¡сторюграфи овшшньополтхчна д^ялъшсть Вшьсона та його адмипстрацп, на вдмшу вщ бшыдоси захщних ¡сториив, в основному •цшювалася негативно. Вкпьсошзм характеризувався як буржуазний нащонал-л1берал1зм", сутшсть якого е "поеднання 1греси' та реформ"17. У цшому характеристики президента США 1е виходили за меж1 традицшно! леншсько! оцшки його як (сесв!тньо-досвщченого захисника демократичного катталЬму18. 1еоб'ектившсть у висвпгленш полггики США у Цёнтральнш ^врот була притаманна тод! й ¡старикам ¡з кр'аш Схудаох Свропи. Эцшюючи чехословацьку ¡сторюграфпо теля 1948 р., вщомий мериканський юторик В.Маматей ¡роючно зауважив: "Замють ¡изволителя Вшьсон перетворився на сатану в чехословацькш 1арксистськга есхатологн"19.

Позищя США на Паризькга мирней конференци також е [редметом дослщжень американських ¡сториюв. Цшний ¡шсгичний мaтepiaл наведено у робот1 датсько! дослщнищ .Флото, яка використовувала оригшальш матер!али мериканських арх1в1в 1 де американська позищя на Паризьюй ;Ояференцп аналхзувалася у ттсному зв'язку гз д1яльшстю голковника Хауза20. Важлив1 проблеми повоенного врегулговання, сасамперед у Цёнтральнш та Схаднш Сврот, розглядаються у [ращ К.Клементса21. Особливу увагу автор придшяе позици США га мирнш конференци щодо врегулювання територ1альних гроблем на Балканах. Говорячи про американську тактику фотиди революцшнш хви.щ, Клементе пише: "Вильсон вхрив, що [родовольство 1 л1беральний мир - це зброя, яка допоможе долати червоний привид, тода як французи вщцавали.у даному ипадку перевагу репреешм та штервенци . .

Версальська система договор ¡в мала велику хибу: вона алишила значний вщеоток етшчних меншин у кордонах нових

7 История США. - Т.З. - М.,1985. - С.55.

s Гершов З.М. Вудро Вильсон. - М.( 1983. - С.314.

' Mamatey V.S. Rec.on Politika Spojenych Statu ve stredni Evrope po prvni

vetove valce. By Svatava Rakova.- Prague, 1983 // Slavic Review. - 1985. -

f.44. - N 2. -P.364.

5 Floto I. Colonel House in Paris.A Study of American Policy at the Paris 'eace Conference 1919,- Uversitetsforlaget I Aarhus, 1973. ' Clements K. A. The Presidency of Woodrow Wilson. - Lawrence, 1992. 2 Ibid.-P. 168.

держав (в1д 20 до 33%), що створювало додаткову напругу пр] розв'язанш етношштичних г територ]альних проблем. До того > у бшьшосп кра!н репону нацюнальш права меншин не ттьки н захищалися, а й переслщувалися. Як ч вщзначив сучаснш дослщник А.Перелмуттер, наступниками вшьсошзму на свгговп ареш були зовам не демократичш концепци свптаого порядку,; тоталггарш здеологн та системи23. Проте вшьсошвським1 шдходами намагаються керуватиея 1 сьогодш. Один з дослщник! американсько! зовншшьо! полкики тге! епохи висловив надш, Щ1 Об'еднаш наци у недалекому майбутньому керуватимутьс: вшьсошвським баченням 1 "прогресивними м!жнародним] д^ячами"24.

Проблема мирних договор!в 1 взагалц якщо говорит] ширше, проблематика тсляверсальського свпу набул] актуальности у 904 роки, коли Свропа вже втрете у цьому столпт переживае виникнення нових держав, перегляд кордошв м1жетшчш та територ1альн1 конфл1кти, кривав1 вшни. Деяи сучасних дослщншав звертаються до теми Версалю. Словацькш юторик Я.Валента вважае, що багатонащональш ¡мпери "не бул! знищеш переможцями". Зазнавши поразки у вшш, вони розпалис: завдяки зусиллям самих народов. У цьому контекст! вчешп оцшюе щею "демократизовано! Австро-Угорсько! федераци' я: суто теоретичну ! повшстю нереальну, зауважуючи, що вона н мала жодно! шдтримки у сусшльнш думщ2.

1нший дослщник, С.Борсод1, пише, що трагедш народ1; Центрально! ' Свропи час вщ часу повторюеться внаслщо! неспроможносп кра!н репону об'еднатися у федеральн; державу26. Вони немовби повторюють модель "поведшки" старо Монархи вже за сучасних умов. Як пише Борсод!, дезштегращ Габсбурзько! держави одними сприймалася як трагедк, шш вбачали у цьому триумф. Досвщ XX столггтя свщчить: пол1етшчн держави - спадкоемнищ багато в чому повторили долю Австро Угорщини 1 под1бно до кгптини не припиняють подшу.

23 Perlmuttcr A. Making the World Safe for Democracy. A Century c Wilsonianism and its Totalitarian Challengers. - Chapell Hill, 1997.

24 Knock T.J. To End All Wars:Woodrow Wilson and the Quest for a Nc\ World Order.- N.Y., 1992.

25 Valenta J. Is the Versailles System Dead? // History and Politics Ed.D.Kovac. - Bratislava, 1993. - P.73,75.

26 Musil J. Central Europe - Past and Future // Government and opposition. V.30. - Summer 1995. - №3. - P.420-421.

Сьогодш можна вести мову про те, що у 80-90-х роках озпочинаеться своерщний ¿сторюграф^чний "бум", пов'язаний ¡з ивченням проблем Велико! вшни2. Зауважимо: такий стан речей умовлений там, що, на вщмшу вщ захщноУ, в радянськш ;торюграфн вивчення й осмислення феномену ПершоУ свп-овоУ Шни довгий час не вважалося першочерговим завданням. На те ули своУ причини. Як вщомо, Радянська Рос^я завдяки Бресту )актично "потрапила" до числа кра'Ун, яга програли в1йну. Тому нал13 наслщгав ПершоУ свпчэвоУ вшни не вважався прюритетним ауковим напрямом. До того ж були й суто щеолопчю ¡ерешкоди, пов'язаш з Жовтневого револющею, зокрема з имчасовим альянсом Лешна з шмцями. Не менш важливим >актором можна вважати I те, що ¡з заганченням ДругоУ свгговоУ шни, в контекст» ВеликоУ перемоги, поди 1914-1918 рр. немовби вадшшли" у тшь. Змши ощнок, характеристик, переосмислення саслщюв вшни почалися на меж! 80-90-х рокчв. Остаточний Еерелом у росшськш ¡сторюграфа вщбувся вже теля розпаду "РСР. Показовий факт: 9 грудня 1992 р. за швдативою академпса О.О.Писарева у Москвг була утворена Асощащя по вивченню 1ершоУ свгговоУ вшни. Науков! пращ Ю.О.Писарева, у яких вт [ослщив зовшшню политику держав на Балканах напередодт та у юки свгговоУ вiйни, е на сьогодш найгрунтовшшими28.

Останшми роками дослэдники придшяють особливу увагу людському", або гумаштариому, вим1ру вшни. Цсй неминучий ьогодю поворот заевщчшш дебати, яю вщбувалися шд час юботи М1жнародноУ конференци ¡сториюв "Перша евггова вшна а XX столитя" (Москва, 1994) .

В украУнськш ¿сторюграфа проблеми, пов'язаш з войною, .нал!зувалися переважно у двох площинах: учеш зосереджували вою увагу переважно на дипломатичних аспектах та значенш 1аслщк1в вшни для украУнсько'У державностг'0. Провщними

7 Первая мировая война:дискуссионные проблемы истории. - М., 1994; 1ерша свшгаа вшна i слов'янсыа народи. - К., 1998.

8 Писарев Ю.А. Великие державы и Балканы накануне первой мировой ¡ойны. - М., 1985; Иого ж.: Образование Югославского государства. -Л., 1975,

9 Матер1али секцп "Людський фактор i тотальна вгана'7/ World War I md the XX Century. Acts of the International Conference of Historians, Moscow, 24-26 May, 1994. -M., 1995. - P.169 - 190.

0 Мандрик И. А. Попытки осуществления русско-венгерского сближения гакануие первой мировой войны П Вопросы новой и новейшей истории.

центрами дослщжень ще! проблематики в Укра!ш е науков установи та вузи Киева, Львова, Харкова, Одеси, Чершвщв Украшсыа дослщники пщшшли до вивчення теми скрупульознс вщдаючи перевагу глибокому анал1зу всього-доступного масив; лггератури та оригшальних джерел.

У Чершвецькому yнiвepcитeтi фундатором цьог< юторюграф1чного напряму був проф. 1.М. Теодорович, авто] низки наукових праць, присвячених полтиу Имеччини т; Австро-Угорщини на Сход1. Зовшшньополггачш аспекта розпад; Австро-Угорсько! монархи упродовж тривалого час; aнaлiзyвaлиcя б.В.Сахновським31. Особливосп полптск! Центральних держав дослщжувались С.С.Трояиом т; С.Д.Попиком32.

Важливим етапом у дослцркенш р!зномаштних аспект!] ютори Першй! свггово! вшни стало проведения в Чершвецьком; державному ушверситет! ¿м. Юрш Федьковича у вересш 1998 р МЬкнародно! науково! конференцп "Перша свгава вшна п ктгоричт дол) народ!в Центрально! та П1вденно-Сх1дно1 Свропи".

У сучаснш ¡сторюграфп складаеться ситуащя, кол! перегляд концептуальних шдход1в веде до того, що, cкaжiмo зовшшньополггачш ор!ентацп та поди ощнюються часто-густо : протилежних позицш. Росшська ¡сторюграф1я, облишивип класовий тдюд, усе часпше займае проанташчвську позицию роблячи наголос на "росшському внеску" у военну перемог; союзншав. Украшсьм ж юторики, навпаки. схиляються д<

- Вьш.28. - К., 1982; Кирсенко М.В. Из истории социально политического развития чешских и словацких земель Австро-Венгрии 1 начале XX в. // Вопросы новой и новейшей истории. - 1989. - Вып. 35,-К., 1989; Юрсенко М. В. Чесыа зедш в м1жнародних вщносина: Центрально! Свропи 1918 -1920 рр. - К., 1997.

31 Лихач Е.В. (Сахновский). Корфская декларация 1917 г. и буржуазно! общественное .мнение Великобритании //Советское славяноведение. -1979. - №5; Сахновский Е. В. Национальные проблемы Австро-Венгрш в освещении британской публицистики накануне и в годы псрво! мировой войны 1914-1918 гг. // Вопросы новой и новейшей исторш стран Европы и Северной Америки. - Вып.38. - К., 1992.

32 Троян С.С. Австршська концепцш "Мптельевропи" напередодш та пи час Першо! свга>во! вшни // Науковий вкник Чершвецькоп ушверситету. - Вип.6-7. - 1стор1я. - Чершвщ, 1996; Попик С. Д. Украшц в Австрн 1914 - 1918. Австршська подтека в "украшському питант' потаит перюду Велико! в1йни. - Чершвщ, 1999.

пдтримки зовшшньополпгичного курсу Центральних держав. Кшвський ¡сторик М.С.Держалюк пише про "скоординовану й югоджену антиукра'шську полггику", що и проводили краши \нтанти. Водночас вш зазначае, що особливо ткне ;твробтшцтво Украша иалагодила з Шмеччиною, якш 'потр[бен був союзник на СходГ'. Пщгримуючи Украшу, пише штор, Центр альш держави "не ильки визнали н незалежнють", а \ допомагали захищатися вщ заз!хань Роен33. Зауважимо при дьому, що провщш полп-ики союзних держав керувалися у щному випадку власними м^ркуваннями. Сучасний укра'шський сторик Г.Г.Буркут вважае, що захщт украшш виглядали в очах \нтанти "проавстршською нащею". Тому у польсько-/крашському кoнфлiктi ЗУНР не отримала вщ Англи та Францй пс1 пщгримки, на яку вона розраховувала34. Заслуговують на /сагу I новтп В1тчизняш досл!дження, автори яких намагаються тсреосмислити поди 1917-1918 рр. у контексп становления лкрашсько! державное«35.

Зазначимо, що до юторюграфп проблеми ми вщнесли ~акож праци ям виевтпоють ¡сторико-культурний феномен ^встро-Угорсько! монархи. В ¡сторюграф1чнш традицн на Заход1 дайже завжди домшувало традицшне уявлення про Австро-/горщину як гаранта статус-кво у репош. 3 розпадом монарха Европа немовби втрачае у м1жвоенний перюд "геополптшне цеплення" проти шмецько! експанса та революцшно! хвил! з1 2ходу.

Ситуащя не завжди адекватно! оцшки рол! { М1сця Дунайсько! монархи в европейсько! ¡стори, зрозумшо, була вадою ш ильки марксистсько! школи. Перед дослщниками упродовж фвгого часу з'являвся, як зауважила американський ¿сторик >арбара блавнг, "затьмарений образ" Монархи. Зауважимо в ;в'язку ¡з цим, що своерщною науковою "мeтpoпoлieю" (теля \.встри) по вивченню габсбурзького феномена без перебщыыення южна назвати сьогодш США. 3 1960 по 1985 роки у Сполучених

3 Держалюк М. С. М1жнародне становище Укра'ши та п визвольна юротьба у 1917 - 1922 роках. - К, 1998. - С. 21?, 66.

4 Буркут I. Г. Розпад Австро-Угорщини 1 формування нових держав Центрально!" та Схщно! Свропи // Народне в^че Буковини. 1918-1993. -Гершвщ, 1994.-С.38.

5 Украшська державшеть у XX столггп: 1сторико-шштолопчний ана.шз. • К., 1996. - С.225-253. Томенко М. Самоозначення Укра'ши: вщ ¡сгори (о полшпеи,- К., 1998. - С.46-49.

Штатах захшцено десятки дисертацш, присвячених австршськш проблематицК Лише в Колумбшському ушверситет1 присудили 42 ступеш доктор1в фшософи, Наступним були 1нд1анський ушверситет -18, пстм йшов Ушверситет Беркш (Кал1форшя). Майже половина ¡з наукових результате оприлюднена в "Austrian History Yearbook". 144 i3 326 oci6, яким присуджено ступ1нь доктора у щ 25 роив, зробили внесок в icropiro Австро-УгорськоТ монархи 6.

Американський дослщник Д. Гуд вважае, що сьогодш необхщно переглянути традищйиий погляд на справжш можливостх австро-угорсько! економжи. У фундаментальшй монографй О.Урбан, наголошуючи на проблемах монархи, фактично щцводить читача до висновку, що продес и остаточного розпаду, незважагочи на Bci протиргччя, притаманш габсбурзькш CHCTeMi доби занепаду, не обов'язково мав вщбутися саме у 1918

Зауважимо, що зрушення вщбуваються також щодо оцшки Австро-Угорсько! iMnepii' та и багатовекторно!' спадщини у росшськш ¡еторшграфн, яи стають усе помтишими. Росшськг дослщники вважають, що австро-угорсьи проблеми не можуть i не повинш розглядатися поза складними, школ и асинхронними i багато в чому не тотожними процесами формування нацш, розвитком нацюнальних pyxie у центральноевропейському кторико-культурному ареалк У цьому напрямку працюють представники московсько! академ1чно1' школи австро-унгаристики - А.Г. Айрапетов, Т.М. 1сламов, С.А.Романенко, В.И. Фрейдзон3*.

36 Rath J.R. Three Score and Fifteen Years of Habsburg and Austrian Historiography and a Quarter-Century of Editing the Austrian History Yerbook // Austrian History Yearbook. -V.XXII. -1991- P.18-19.

37 UrbanO. Ceska spole6nost, 1848-1918-Praha, 1982.

38 Освободительные движения народов Австрийской империи. Возникновение и развитие (конец XVIII в. - 1849 г.). - М.,1980.; Исламов Т.М. Конец Среднеевропейской империи // Австро-Венгрия: опыт многонационального государства. - М., 1995; Його ж.: Российская империя и монархия Габсбургов: основные тенденции во взаимоотношениях (конец XVIII- XIX вв.) ' //Австро-Венгрия:интеграционные процессы и национальная специфика. - М., 1997; Фрейдзон В.И. Нация до национального государства. Йсторико-социологический очерк Центральной Европы XVIII в. - начала XX в. -Дубна, 1999; Айрапетов А.Г. Историческая судьба Австро-Венгрии // Вопросы истории. - 1999. - №1.

Як слушно зауважив ВЛ.Фрейдзон, головною причиною безвиход1 >ула етносощальна структура Австро-Угорщини. Тим не менше, 1к зазначае дослщник, "ця держава могла зберегтися- зберегти \ тримножити те чимале позитивне, що було досягнуто" 9.

Автори деяких наукових праць, на нашу думку, деал^зують останш десятилптя правлшня Гaбcбypгiв. Вщомий /горський ¡сторик 1штван Дьосеп намагаеться у своТх працях ¡найти альтсрнативш шляхи ¡сторичного розвитку. Дослщник (амагаеться виртити питания, як би розвивався полггичний троцес в Сврош, якщо уявити, наприклад, що у. роки ПершоУ ;вЬговоУ вшни Австро-Угорщина не ¡снувала, а у роки ДругоУ ¡вгговоУ така держава, навпаки, продовжувала б юнувати. I чи не тала "балкашзащя" СхщноУ Свропи т1ею фатальною ишадков1стю, яка зробила и легкою здобиччю Птлера40.

Одшею з ключових причин загибел1 ¡мпери сучасний 1мериканський ¡сторик Д. Масон вбачае у тому, що останнш 1ерюд и юнування харакгеризувався глибоким конфл1ктом м1ж ювим нацюнальним принципом 1 старим принципом 'династшного 1мпер1ал1зму"41 Вщомий знавець Австро/ горщини Р.Канн, пщкреслюючи, що в умовах неминучого >озпаду Австро-Угорщини для Заходу единим рят1вним решениям югло бути створення велико? СхщноевропейськоУ федерацн"42. "абсбурзька мoнapxiя, на його думку, була тим "видом спшьноУ тоди" для народ1в Сходу (Свропи - В.Ф.), що прокнував до амого останнього моменту дезштсграцн дуагистичноУ шпери. )собливо июля ДругоУ свш>воУ вшни, 1 цей факт шдкреслюеться 'крашськими дослщниками, на Заход! з'явились апологетичш 1ращ, в яких'розпад Австро-Угорщини трактуеться як "нещастя щя Свропи".

1ншою важливою темою для розумшня мозаУки (ентральноевропейських метаморфоз в !сторюграф1чнш традицн' ¡Ых, без винятку, краУн вважалась 1 вважаеться проблема ¡амовизначення нацш та його наслщюв для' м!жвоенного

9 Фрейдзои В.И. Не увлекаться крайностями // Австро-Венгрия: [нтеграционные процессы и национальная специфика. - М., 1997. -113.

0 Dioszegi I. Hungarians in the Ballhausplatz. - Budapest, 1983. - P.ll-12.

1 Mason J. The Dissolution of the Habsburg Empire, 1867-19 IS. - L. - N. Y„ _985.-P.81.

2 Kann R. A. The Habsburg Empire. A study in Integration and Jisintegration. - N.Y., 1973. - P. 166.

розвитку. У зв'язку з цим нагадаемо, що складна палпра нащональних полггичних програм, штереав • i дш розглядалася довп десятюнття Kpi3b призму радянсько-американського щеолопчного протистояння, яке породжувало в ¡сторюграфп ситуацио своерщно! невшпковно! дихотомн. Американца щеал1зуючи моральний виб1р Вшьсона, наполягали на власних пр1оритетах "запровадження" самовизначення для вврдпи.

На противагу таким пщходам у радянськш цлорюграфи утвердилася думка, що лише леншська модель самовизначення нащй може розглядатися як д1ева та едино можлива альтернатива "iMnepiaflicmi4Hift полтин ошукування i змови". Вщома рошйська доошдниця ГС.Яжборовська пов'язувала розвиток процсхлв у perioHi суто 'з "революцшним вибухом" у Pociйcькiй iMnepii. Внасл1док цього розпочалася "демократична перебудова всього репону Центрально! та ГЕвденно-Схщно! бвропи, поява низки незалежних держав". Проте не можна, мабуть, i применшувати значения цього фактора. Росшська револющя, як зазначае сучасний американський дослщник Й.Калвода, внесла серйозш змши у ситуащю, надавши, зокрема, значного "щейно-полппчного поштовху" ем1грантському pyxoei43. Не випадково центральною темою дослщження росшського историка I.A. Сгпзарова став анатз "вшьсошвсько-леншсько! д1алектики" мшнародних в^носин на заключному еташ cBiTOBoi вшни44.

Зауважимо також, що досить детально вивчалася юториками р1зних краш проблематика, пов'язана з д1яльшстю политично! ем1гращ! з Австро-Угорщини. У центр! дослщжень майже завжди знаходилась постать президента Чехословаччини Т.Г.Масарика. Иого фiгypa викликала особливо критичне ставлення як Д1еве уособлення впливу держав Антанти i США в Центральны Сврош i нового порядку в CBponi, що склався на основ! вшьсошвських принцишв. У мiжвOeнний перюд на цей шлях вступали адепти нацистського реваншу. Вщомий британський консерватор лорд Лондондерр1 навпъ називав Чехо-Словаччину "диявольським продуктом божевшьних професор^в Т.Г.Масарика i В.Вшьсона"45. ГЕсля Друго! свггово! вшни його полгшчна Д1яльн1сть (особливо ц сощальний аспект) шддавалася

43 Kalvoda J. The Genesis of Czechoslovakia. - N.Y., 1986,- P. 163.

44 Елизаров И.Ю. Идеологический фактор во внешней политике Вильсона (1913-1918 гг.) /Автореферат на соискание уч. степени канд. исгор. наук. - Л., 1990.

45 Крал В. Дни, которые потрясли Чехословакию. - М.,1980. - С.20.

;ритищ в радянськш ¡сторюграфи. Цкаво, що важливхсть лсгивносп Масарика як лидера чесько! eMirpauii загалом не аперечувалася дослдотками, оскшьки вона сприяла юнцевому прогрссивному" результату - розпаду Австро-Угорщини. Однак 1сй результат вважався другорядним, оскшьки першорядною юд1ею для виникнення ЧСР визнавалася перемога Жовтнево! >еволюци.

Период "Празько! весни" дав змогу, насамперед, чеським сторикам, переглянути стереотипш уявлення марксистсько! сторюграфи, як1 тод1 були пануючими. З'являються бюграфи Масарика, де об'ективний анал1з поеднуегься з 1деал1защею доби Тершо'1 республжи. Головною заслугою Масарика, справою його китгя вважаегься феномен "Масариково! республжи" як 'державного та вторичного утворення"46. Зрозумшо, що саме цей феномен державотворення був у центр! уваги ¡сторишв краш Дентрально! та Схщно! Свропи, як то кажуть, у Bei часи. Це ;ауваження без перебшьшення стосуеться як м1жвоенного перюду повоенного часу, так i дослщжень останшх рок1в.

Алал1зуючи стан науково! розробки теми, можна зробити 1ИСновок, що у багатьох заруб1жних доошдженнях проблеми 1мерикансько1 полшиси в Центральнш Сврош пepioдy Велико! пйни розглядаються у контекст! зовншньополггично! активное^ :оюзних держав, спрямовано! на досягнення перемоги над ■Кмеччиною та Австро-Угорщиною. В украшськш хсторюграфп щпломатична icropia вшни, зокрема особливост! полпгйки США цодо Австро-Угорщини, дослщжена недостатньо i потребуе юдальшого глибокого вивчення.

Джерельна база грунту еться на р!знопланових >публжованих i неопублжованих джерелах.

Оригшальш документа опрацьоваш у вщомчому Толггичному apxiei МЗС Австршсько! республиси (Haus-, Hof-, ind Staatsarchiv). Найбшьш цшними для нашого дослщження е юкументи, яю присвячеш анал1зу военно-полп-ичних щлей (ержав Антанти й офщшшй позицй Вщня з цього приводу ф.1052). 1нша група джерел розкривае проблеми американо-.встршсыотх взаемин пер ¡оду перших poKiß, зокрема справу гасла Думбй (ф. 1/897, ф. 1/898). В арх1вному згбранш федставлеш численш звгги дипломатичних представництвг ^встро-Угорсько! монархи в США, Шмеччиш, Швейцари, Дани, Пвецп, Болгарн, Норвегп, Icnami, як! дають змогу проаналгзувати

5 Machovcc М. Т. G.Masaryk . - Praha, 1968. - S.22.

особливосп взаемин м\ж Вашингтоном i В ¡днем - серпень 191' р.- грудень 1917 р., а також в умовах, коли Сполучен! Штат! перебували у сташ вшни з Дунайською монарх1ею (фф.1/ 426 1/523,1/1092, Х/157).

Документа Военного apxiey м1н1стерства оборони ФРН ; м.Фрайбурз1 (Bundesarchiv-Militararchiv, Freiburg im Br.) мютяп цшаву i маловадому шформащю щодо учасп американськш вшськ у военних операщях на Захщному фронт!, зокрема прс зггкнення у Франдн в двобо! американсько! див1зп й аветро угорських формувань, присланих на допомогу шмецьком; союзнику (ф.РН.З/93).У цьому ж apxisi автором опрацьован важлив1 джерела, яю дають змогу з'ясувати деяк! невщо.ш аспекп плашв створення Мптельевропи (ф. РН.ЗО-1/81).

Автором використано також важлив! матер1али, як збepiraютьcя у вщомчому apxiBi МЗС PocificbKoi федерацн (Архш Внешней политики Российской империи). Документа apxiBj дають змогу проаналгзувати полтпсу Царського i Тимчасовогс уряд!в вадносно Габсбурзько! монархи, i пор1вняти и з шштикок офщшного Вашингтону (ф.Особий полггичний в1ДД1л).

Опрацьоваш також матер1али з Чершвецького обласногс державного архиву, яю стосувалися пропагандистських акцн австршсько! влади проти психолопчного наступу Антанти у 1918

р. (Ф-3).

Серед опублжованих документальних з1брань особливс вщзначимо багатотомну фундаментальну публисащю "Паперп президента Вшьсона" у 66 томах. Значне мшце у нш вщведенс матер1алам, ям безпосередньо стосуються амсрикансько зовтшньо! полпики щодо Австро-У горсько! ¡Mnepii", а такоя особливостей курсу США у центральноевропейському perioHi пер ¡оду Першо! св1тово! вшни i Паризько! мирно! конференцп47 Редакцшну колепю очолював професор Пршстонськогс ун!верситсту Артур С. JliHK, який дослщжував ricpio;: президентства Вшьсона.

Ще бшьшу вагу цш публшацн додае вих1д низки книг-додатюв. Вони дозволяють глибше зрозулпти витоки, характер i особливост! американського курсу в Сврош. Назвемо хоча б одн\ з них - монографш професора Техаського ушверситету Бета Унтербергер "Сполучеш Штата, революцшна Рос ¡я i виникнення

47 The Papers of Woodrow Wilson / Ed.by Link AS. and others. -66.-Princeton,N.J., 1966-1995.

Vols. 1 -

Чехословаччини"48. Зауважимо також, що "Папери" добре прокоментоваш [ прекрасно проадексоваш. Миля Пршстона тут не випздкова. Як вщомо, наукова 1 викладацыса д1яльшсть Вшьсона впродовж чвертс столптя була пов'язана саме з цим учбовим закладом.

Публ^ащя "Папер1в Вшьсона" вщр1зняегься в1д попередшх залученням значного обсягу арх1вних матер1ал1в ¡з Нацюнального Архгву у Вашингтон!, а також особистах колекцш вщомих гоштигав { дипломатов. Насамперед, це документи президента Вшьсона, яга зберпаються у Б1блютещ конгресу США I частково - у Пршстонському ушверситеи. Використаш також документи держсекретаря США Роберта Лансшга, голови Комггету сусшльно! шформацн Джорджа Крита. У публпсаци наведет також з1брання документа пом1чника президента США полковника Едварда Хауза, голови секретар1ату Бшого дому Френка Полка, резидента британсько! розвщки у США сера Ушьяма Уайзмена. Матер1али цих останшх збер^гаються у документальны колекцн Иельського ушверситету. У поеднанш з шимми публкащями м1жвоенного перюду ("Арх1в полковника Хауза", "Папери Лансшга") вони становлять найбшьш повну колекщю документальних матер!ал1в з проблем американсько! дипломатично! ¡сторИ" Велико! вшни.

Важлив1 матер1али, яга безпосередньо торкаються нашо! теми мютяться у численних зб1рках документ. Так, щкав! документи в!дносно военно-полггачних цшей воюючих держав мютяться у сучаснш американеькш публжащ!49, яка дае змогу детальшше проана.тоувати мотиви полгпшв 1 дипломата при прийнягп важливих зовшшньополтпших р1шснь. Ставлення американських профсгалок до вшни I зокрема щодо европейсько! пол1тики президента Вшьсона вщображеш в пропозищях АФТ на м1жсоюзницьк1Й робггничш конференщ!50. Важлив! документи, в яких воображена позищя шмецьких полштав 1 дипломатов

48 Unterberger B. ML The United States, revolutionary Russia, and the rise of Czechoslovakia. - Chappell Hill, 1989.

49 Official statements of War aims and peace proposals. Dec. 1916 to Nov.1918.- Westport (Conn.), 1984.

50 Proposals of American Federation of Labor Delegates to Inter-Allied Labor Conference, London, Sept.l7-20,1918//Labor's official war record /American Labor and the War by S. Gompers.-N.Y., 1919.

вщносно цшей вшни та мирних иищатив президента Вшьсона, опубл1коваш у збipникy, який побачив свй на початку 20-х рр.51

З'ясувати британську дипломатичну стратег!ю 1 тактику щодо Австро-Угорщини, зокрема позицт у питанш укладення сепаратного миру з Габсбургами, допомагае публжащя apxiвниx матер1ашв Форш офк52.

Вплив росшського чинника на американську стратега в Центральнш Сврога дають змогу проанал1зуватн документальш збгрки документов, присвячеш цш тематищ53.

У дисертаци використано оригшальш мемуарш та публщистичш твори. Мемуари члешв адшшстрацн президента Вшьсона - военно-морського миистра И. Дашельса, мшкггра внутрдшшх справ Ф.Лейна, голови ко\пса з Продовольчо! допомоги Г.Гувера54, яю е щнними джерелами для з'ясування "внутрошньо'1 кухш" розробки I прийняття найважливших зовшшньополггичних ршень з проблем европейсько'1 полггики та сепаратного миру з Австро-Угорщиною. Важлив1 свщчення та одшки тактики офщшного Вашингтону з проблем мирного повоенного врегулювання 1 позици щодо незалежних держав, яко виникли теля розпаду Габсбурзысо! монархи знаходимо у мемуарах держсекретаря Р.Лансшга55. ГЦкавими е також спомини Стоктона Акксона - двоюродного брата Вшьсона56. Тут вмодено нотатки переважно особистого характеру, що додають нових рис, здавалося, вже добре вщомому образу Вшьсона - як полггику i як людиш.

Роль США у пропагандистських акщях держав Антанти проти Н!меччини та Австро-Угорщиня у 1918 р. виевгглена у мемуарах 1 публщистичних ростах ведомого американського

51 Official German Documents Relating to the World War. - V.I.- N.Y., 1923.

52 Hie Mirage of Power. British foreign policy. 1902-1922. / by C.J.Lowe and M.L.Dockril.- V.3.- L.,1972.

53 Седьмой экстренный съезд РКП(б).Март 1918. Стенографический отчет- М, 1962; Советская Россия-Венгерская Советская Республика, 1919 год: документы и материалы. -М., 1990.

54 Daniels J. The Wilson Era. Years of War and After. 1917-1922. - V.2.-Chapel Hill, 1946; The Letters of Franklin K.Lane. - Boston & N.Y., 1922; The Memories of Herbert Hoover. -L., 1952.

55 War Memories of R.Lansing. - N.Y., 1935.

56 Axson S. "Brother Woodrow". A Memoir of Woodrow Wilson (Supplementary volume to the Papers of Woodrow Wilson) / ed.by A.S.Link and others. - Princeton, 1993.

курнатста К.Аккермана та голови Комггету публ1чно'1 шформаци ^ж.Крша"

Не менш ориггаальш зауваження щодо позицц Вшьсона (а Паризькш мирнш конференций такгищ американсько!'. [ипломатн з проблем повоенного врегулювання .чистяться у поминах Ж.Клемансо "Блиск 1 злиденшсть перемоги"58 . На торГнках книги перед читачем постае реальний Втьсон - часто мбп-ний, школи безпорадний, що спод1ваеться на штелектуальне юнорство свого друга Хауза.

Джерелами додатково! щнноУ шформаци щйдо позици [ержав Антанти в австро-угорському питанш, зокрема пщтримки оюзниками вимог емнрантських груп, як! опинилися гид час шни на Заход!, були мемуари 1 щоденники мшктра закордонних прав 1тали С.Сонншо, щоденники англшського дипломата 1Емерг, а також мемуари росшських дипломата Г.Трубецького а Н.Базш59. Важлив1 аспекти американо-австршських 1 мерикано-шмецьких вщносин у 1914-1916 рр, вщображеш у юмуарах австро-угорського та шмецького посл!в у Вашингтон! С.Думби 1 графа Бернсторфа60.

На противагу под!бним мемуарним свщченням вщразу с п!сля зак!нчення в!йни з'являеться провшьсошвська [ропагандистська литература. Ц!кавою у цьому сенс!, особливо з гляду на розумшня мехашзму творения в!льсон!вського м!фу у ювоеннш Сврош, е книга Е.Воски "Американська демократ!я". )станшй у роки в!йни служив у американськш розвщщ, будучи дним з оргатзатор!в антигабсбурзьких акщй Антанти. Автор, окрема, вданачае, що американщ внесли у перемогу союзниюв правжню "демократичну течио". 31 старою Свропою, юбудованою на засадах абсолютизму та !мпер!ал!зму„ поюнчено.

' Ackerman C.W. Germany the Next Republic?. - L.~ N.Y., 1917; Creel G. ublic opinion in war time // The Annals. - 1918. July; Idem. The War, the ,'orld and Wilson. - N.Y.-L., 1920.

! Clemenceau G. Grandeur and Miseiy of Victory. - L.- Bombey - Sydney, 930.

1 Sonnino S. Diario, 1916-1922. - Roma-Bari, 1972; Sonnino S. Carteggio, 916 -1922.-Roma-Bari,1975; Трубецкой Г.Н. Русская дипломатия 1914917 годов и война на Балканах. - Монреаль, 1983; Basily Nicolas de. »iplomat of Imperial Russia, 1903-1917. Memoirs. - Stanford, 1973. ' Dumba C. Dreibund - und Entente-Politik in der Alten und Neuen Welt. -itirich -Leipzig -Wien, 1931; Memories of Count Bemstorff. -N.Y., 1936.

Повоенний ceiT розвиватиметься, виходячи з цшностей новл-ньо! демократ!! та респу&мкашзму,- констатував Воска61.

Вивченню та новому погладу на пода 1914-1918 pp. мали служити перевидання низки натвзабутих джерел. Серед них вщзначимо мемуари французького та британського поел ¡в у Pocii - М.Палеолога та Дж.Бьюкенена62. Неоцшенне значения для переосмислення дипломатично! icropii евггово! вшни мало репринтне перевидання у 1990 р. спомишв глави МЗС Pocii С.Д.Сазонова, написаних тодц коли иода европейсько! вшни, як вш сам зазначив, не стали "предметом науково-кторичного розгляду"63. У контексп "лихоманного" присвоения власного минулого необхадно розглядати i видання мемуарно! лгтератури, яка стала надбанням досщцнишв шеля 1991 р. Вщзначимо, зокрема, двотомне видання "Записок" кер^вника юрисконсультсько! служби росшеького МЗС

Г.М.Михайловського64, яш бшыд нЬк швстол1ття пролежали на полицях apxiey. До такого типу мемуарних джерел, як! безпосередньо стосуються дипломатично! icropii Велико! вшни, належать i мемуари ¡итого вщомого росшського дипломата Олександра Ону6 .

Серед публщистичних творгв - брошури i памфлети, що побачили св!т у перий военш роки i мали на мел протщцяти шмецьким планам Мительевропи. Згадаемо найбшьш вщомк французького фшософа Anpi Бергсона, письменника Артура Конан-Дойла, вщомого англшського ¡сторика Арнольда Тойнб! . Автори наголошують на особливо руйшвному характер! вшни, яка стала наслщком мехашетично! цившзацп початку XX столггтя. 1нша трупа публщистичних праць (ц без перебшыпення можна назвата прогностичною ли-ературою перюду евггово! вшни), присвячена перспективам повоенного светового переустрою. Вона 4iTKO под1ляеться на дв! велик! гадгрупи в залежноеп вщ того, з яко! краши був той чи шший автор.

61 Voska E.V. Americka demokracie. - Praha, 1919. - S. 13.

62 Палеолог M. Царская Россия во время мировой войны. - М., 1991; Бьюкеиен Дж. Мемуары дипломата. - М., 1991.

63 Сазонов С.Д. Воспоминания. - М., 1991.

^Михайловский Г.Н. Записки. Из истории российского внешнеполитического ведомства. 1914-1920.-Кн. 1-2. - М., 1993.

65 Ону А.М. Загадки русского сфинкса. - М., 1995.

66 Conan Doyle А. То Anns! - L.,1915; Bergson Н. The Meaning of the War. - L„ 1914; Tovnbcc A. J. The Murder of a Nation. - L. - N.Y., 1915.

Британсыа австрофоби та американсыи л1беральш ублщисти проводили лшпо на розпад Австро-Угорщиии. ¡икористаш також мемуари Р.Му1ра, • як] дають змогу роанал!зувати контакти М1ж британсышми \ американськими кспертними "фупами67. Представники австро-шмецького блоку :р1яли про систему Мптельевропи й про власну колошальну ■шерпо68. Не менш щкаво у цьому контекеп проанал1зувати пролетарський погляд" на поди 1 цш вшни69. Важливими у з'язку з цим видаються матер!али, як! дозволяють скоригувати радицшну оцгаку рол! Ленша та його вплив на эвтшньополггичну ор1ентацно радянсько! Росй'70.

Експертш оцшки зовшшньополгшчного курсу США в врот М1ститься у статтях 1 нотатках вщомого либерального ;урналюта У.Лгапмана, який був одним ¡з авторов 14 пункт!в71. астина використаних публщистичних джерел присвячена анал1зу айбутгах умов миру 1 американсысш позицп на мирнш энференцй72.

I ще одна група джерел варто представити окремо. Це ¡зномаштн! прогнози, що мгстять екзотичт оцшки й судження (одо переб|гу подш европейсько! та свггово! полггики апередодш I в роки Велико! вшни. Зокрема, це стосуеться ожливоеп утворення рпних, ¡нод! майже фантастичних

Headlam-Morley J. W. The Dead Lands of Europe. - L - N.Y, 1917; ngell N.The fruits of Victory. - L„ 1921; Dikkinson G. L. After the War. -, 1915; Muir R. An Autobiography and some essays / ed. by S.Hodgson. -

1943.

Poehlmann L. Das Gute des Weltkrieges. - M, 1914; Nchrmaim К. Gross-eutschland. Unsere Stellung in der eltstaatengemeinschaft. - Dresden,1915; mmermann E. Das deutsche Kaiserreich Mittelafrika'. - В., 1917. Trotzky L.The Bolsheviki and world peace / Reprint 1918- Westport, >73; Kautsky K. Die Vereinigten Staaten Mitteleuropas.- Stuttgart, 1916; autsky K. Die Wurzeln der Politik Wilsons. -Berlin,1919.

Парвус A.JI. Правда глаза колет! Личное разъяснение Парвуса.-гокгольм, 1918; ХальвегВ. Возвращение Ленина в Россию, в 1917 году. М, 1990.

Lippmann W. The Political Scene. An Essay on the Victory of 1918.- N. Y., 119; Lippmann W. Early writings. - N.Y., 1970.

America's Foreign Policy. A Catechism. By Charles P. Howiand. - N.Y. -a.; Howe F.C. The only possible peace. - N.Y., 1919.

федеративних 1 конфедеративних утворень73. 1ншу шдабну груп; можна квал!фжувати - "вшна очима мштцв". К складаюп брошури, памфлета, листи, написат вщомими представникам! богеми. Думки, л!ричш замальовки 1 навггь' прогноз! М.Метерлшка, Б.Шоу, Р. Муз! ля додають колориту 1 неспод!ванш поворопв окремим сюжетам74.

У другому роздш "Политика оф1Цшного Вашингтон; щодо Австро-Угорсько'1 монархи у 1914-1916 рр.' проанашзовано важлив! аспекти американо-австршських вщносш у перпи военш роки. Теми, пов'язаш з геополггичною роллк монархи в Центральнш Сврот, систематично обговорювались ] контекст! розвитку военно-политично! ситуаци в Сврош. Ъ потттав виникало питания: чи не можна використап багатонацюнальну ¿мпер!ю Габсбурпв для послабления усьогс Четверного союзу? У зах!дних столицях намагалися за будь-як} щну укласти сепаратний мир з В ¿днем. На роль посередника 5 переговорах претендували тод1 США в особ! президента Вшьсона Нейтрагпзм ! можливють посередництва у' справах воюючт держав вважав за дощльне використати тод! й австро-угорськш посол у Вашингтон! К.Думба. Дипломат наголошував на тому, щс у раз! послабления або знищення Австро-Угорщини я! геопол1тично1 одинищ "стан анархи та хрошчно! в!йш пануватиме у П1вденно-Сх!днш Свроп! упродовж поколшь".

Взаемини м!ж Вашингтоном 1 В ¡днем серйознс попршилися у зв'язку 31 "справою" самого посла Думби Останнього звинуватили у тдбурюванш робтшхав-угорц!в дс страйюв на вшськових заводах. Проте -Думба не в!д!граваг проведши рол! в антиамерикансыай д!яльносп, ¡н!ц!аторами яко: вважалися тмедьи дипломата фон Папен 1 Бой-Ед. У Вашингтон! не бажали пог!ршувати взаемини з В ¿днем, тому в офщшних коментарях наголошувалось, що об'ектом немилосп адмшстраци "е доктор Думба, а не австршський уряд".

У цьому ж контекст! розглядаються окр ем! аспекта.

73 Ponti E. La Guerra dei popoli e la futura Confederatione Europea Seconde in Metodo Analogico Storico. - Milano, 1916; America's Foreign Policy. A Catechism. By Charles P. Hovvland. - N.Y., - L„ 1914; Azbel. Les États-Unis D'Orient. - Paris, 1917.

74 Maeterlinck M. The Wrack of the Storm. - N.Y., 1916; Show B. Peacc Conference Hints. - L., 1919; Musil R. Allerhand Fragliches. Aphorismen. -Hamburg, 1996.

тов'язаш ¿з включениям Австро-Угорсько! монархи у систему тангерманських плашв Мггтельевропи, яю загрожували не тшьки тар им колошальним ¡мперзям, а в перспектив! I США.

Отже, у перин военш роки политику админстрацп Вшьсона додо Австро-Угорщини потр1бно трактувати як таку, що в щлому 1С виходила за меж! традищйних дипломатичних взаемин з будь-[кою ¡ншою крашою. Зрозушло, що справа посла Думби значно юпршувала ситуацш, проте не робила перспективи -американо-шстршських взаемин безнадшними. Водночас у Вашингтон! не йдкидали можливють дипломатичного посередництва м!ж державами Антанти ! Дунайською монарх! ею, сподгваючись на /кладення останньою сепаратного миру 'з союзниками. Така ювшшньополдтична тактика була частиною амсрикансько! ггратеги- "мир без перемоги", щдтримано! президентом Зшьсоном.

У третьему роздШ "Австро-Угорщина I США В1д миру вшни (1917-початок 1918 рр.)" детально проанал1зоваш )бставини, що спонукали США оголосити вшну Габсбурзысш лонархн. Головними причинами, на нашу думку, було, по-перше, ге, що американцям так 1 не вдалося виконати посередницьку пс1Ю. По-друге, саме восени 1917 р. очшувалось прибутгя на :вропейський театр военних дш бшьшо! частини американського »йськового контингенту.

Ршення про оголошення стану вшни прийнято на ;ааданш обох палат Конгресу 7 грудня 1917 р. Проте й пхсля {ього американська диплома™ вважала центральноевропейсыи фоблеми одним ¡з зовншшьополггичних прюрите™. Експертне ¡абезпечення мирно! програми США покладалося на створений пд патронатом полковника Хауза дослщницький комитет Чнкуайр!". У концентрованому вигляд! програма военно-юлггичних ц!лей США проголошена президентом Вшьсоном у Сонгреа 8 ачня 1918 р. (бшьш вщома як 14 пункта Вшьсона). У юздш зро&лено текстолопчний анализ X пункту, який >езпосередньо стосувався проблем Австро-Угорщини. Зиступаючи проти дезштеграци монархи як геополггичного и лого, США 1 провщш держави Антанти вимагали надання 1Встро-угорським нацюнальностям можливостей "автономного юзвитку". Под1бна тактика союзно! дипломат!! дезор!ентувала шозицшних Габсбургам представник!в гаштично! емнрацй з! яов'янських земель. Не випадково, в дипломатичних 1встр!йських документах тдкреслювалось, що мирт заяви Зшьсона ! Ллойд Джорджа щодо майбутньо! полггики в австро-горському питанн! суттево порушують великосербськ! плани.

Згодом американщ змшили акценти, опинившись перед необхщшстю тдтримати визвольний рух народов. Взагал! 14 пункяв виглядали скор!ше як дипломатична гра, ешзод своерадно! психолопчно! вшни. Анал1зуючи промову президента, головний американеький "пропагандист" военно! доби Дж.Крш писав, що чотирнадцять пунктов "не варто розглядати як визначну практичну формулу, а лише як широке оприлюднення принцишв".

Останш надн врятувати монарх!ю дипломатичним шляхом 1 примусити Вздень шти на поступки державам Антанти були пов'язаш з таемним листуванням (при посередництв! короля 1спани Альфонса XIII) м!ж ¡мператором Карлом 1 президентом Вшьсоном. Австршський ¡мператор наполягав на нсобхщносп збереження Дунайсько! ¡мперй як геополггичного г територ1ального цшого, доводячи, що Австрию примусили вести цю оборонну вшну. Проте подальш! подо змусили офщшний Вашингтон змшити ор1ентири. Вже наприкшщ травня держсекретар' Лансшг запропонував Вшьсону зробитн самовизначення нащй нар1жним принципом схщноевропейсько! полггики США. У Вашингтон!, як \ в шших захщних столицях, намагалися хоча б частково тримати складну шштичну ситуацио шд контролем, оскшьки шсля перемоги Жовтневох революцн в Рос1! Центральнш Сврош загрожувала "червона хвиля" ! дехто з аналтшв не виключав можливостп перемоги тут радикальних, максималктсысих сил.

У четвертому роздШ "Особливосп американсько! зовшшньополггичноУ стратег!*! в Центральнш Сврош на завершальному етап» в1нни" основна увага придшяегься впливу росшського чинника на дипломатичну стратепю США у Центральнш Сврош. Анашзуючи шштику офщшних кш царсько'У Росп, а згодом Тимчасового уряду щодо Австро-Угорщини треба особливо зазначити, що цш, мотиви 1 загалом п характер до сьогодш залишалися поза увагою науковщв. Здавалось, Росш першою повинна виступити за розпад дуалютичноУ ¡мпери, вимагаючи розподшу й територш М1ж державами переможницями. Проте, незважаючи на зккнення геополггичних штерездв на. Балканах, у Петроград! дотримувалися загалом пом1рковано1 позицц в австршському питанш. Це сталося шд впливом двох чиннишв. По-перше, раптовий розпад Австро-Угорщини ми би стати небажаним прикладом для багатонацюнальноУ Роси. 1ншим фактором, який суттево впливав на позищю Рос11, стало те, що австро-угорський геополгоичний напрям вважався у Петроград! другорядним. Проблема проток

;тала геопо.штичного домшантою, яка формувала стратепчш 1рюритети росшських полгтиюв.

Ось чому американца звернули увагу на росшський шнник лнше наприкшщ вшни, коли бтьшовицыи идеологи даступили з планами сощалктичного переустрою вс1е! бвропи, а ¡годом 1 свпу. У Мосюм розглядали можливють трансформаци л-аро! монархи у сощалютичну федерацию. Причому головною ^етою Ленша було не стЬьки нащональне самовизначення, жшьки створення у рспош могутньо!, зор^ентовано! на Радянську Росда репональноУ держави. Цей проект мав стати гльтернативою американським планам повоенного розвитку в эепош. Як вщомо, адмтстращя Вшьсона також планувала ;берегти л^беральну гошетшчну систему у Центральнш бврот у зигл5ЦЦ Дунайсько! федераци. Вона б мала стати буфером, з эдного боку, проти Шмеччини, з шшого - проти Росшсько! зсволюцн.

Кр1м цього, у Вщш плекали шюзорт нада на перемогу. Вони пов'язувалися, зокрема, з Брестським миром, укладеним ¡з Центральною Радою \ бшьшовицьким режимом. Вш, як вважали *1мецьи та австршсьга политики, допоможе нейгралгзувати Ройю я остаточно перемогти держави Антанти на фронтах Захщшн та ПКвденно! €вропи. Проте, потрапивши у полон власних шюзш, Габсбурги не використали рятсвний потенщал пунетчв Вшьсона. Бшыле того, у В1дш опинилися перед суворою нсобхишстю зщгошдати на психолопчний наступ держав Антанти, який у поеднанш з революцшною пропагандою бшыловшав, завдавав непоправно! шкоди послабленш у виснажливих битвах щсарськш грма.

За таких умов, починаючи з травня 1918 р., у Вашингтон!, «к 1 в шших столицях Антанти, виршили зробити ставку у 5оротьб1 в Центральнш Сврош на полЬзнав-ем^гран™ з1 слов'янських земель Австро-Угорщини, намагаючись спочатку послабити суперника, а згодом завдати йому руйшвного геогоштичного удару. 3 щею метою президент Вшьсон та його раднгаш неодноразово зустр1чалися з представншшш польсько! га чесько! емн-рацп на Заход! - Шадеревським та Т.Г.Масариком. США тод1 взяли курс на контрольований розпад Австро-Угорщини (насилыси де взагал( було можливо за тих умов). Не випадково президент на\птив тод1 план "контрольовано!" революцп для Австро-Угорщини з • метою спрямувати цестабЫзукга нащональш рухи в рспош у по\йркованому напрямк

У роздш п'ятому "Австро-угорська "спадщина" позиция американськоТ дипломата на Паризькш мирны конференци" анатзуються проблеми, пов'язаш

територ!альними та етшчними труднощами, що виникали 3 Центральнш Сврош в умовах розпаду Австро-Угорсько'1 монархи Першу трупу проблем складали та, яы зачшали штерес! союзниюв по Антанта - ГталЙ та Pyмyнii, яы вщповщнс претендували на колишш облает! монарх!!. Найб!льш складнт виявилося адр1атичне питания, яке в концевому рахунку призвелс до серйозних дипломатичних ускладнень у ход! робота Паризько мирно! конференци аж до прямого конфл!кту м!ж !тал!йсысок делегащею та представниками пров!дних держав Антанти ! США У цьому питанн1 президент Вшьсон зайняв тверду позиц!ю намагаючись хоча б в одному пункт! дотриматись нацюнальногс принципу, тому пщтримав югослав!в, претензи яких нг Адроатичне узбережжя виявилися набагато переконлившшми. Не менш складними були й проблеми територ!ального та етшчногс врегулювання з Румушею, зокрема угорськоУ та шмецько етшчних груп у Трансильвани та украшсько! в Буковин!. Позици американсько! дипломата!, як, до реч1, й англшсько!, щодс приналежносп ГОвшчно! частини Буковини Румунц -довгий час залишалася достатньо стриманою, ! тальки в умовах наступ) бшьшовиыв гоштики погодилися на передачу вЫа тсриторг Буковини Румунп.

1нша група проблем, розглянутих на миршй конференци була пов'язана з формуванням, можна навпъ сказати "конструюванням" нових державних одиниць на тсрсна> колишньо! Габсбурзько! ¡мпери. Такою насамперед була Чехо-Словаччина. Враховуючи внесок чеських лепонер!в у стльн> перемогу держав Антанти, полкики виршшли передати пц; юрисдикцйо Праги не тальки етшчш чеськ! та словацьк! земл!, а \ земл! судетсыах шмщв ! Карпатську Русь. Отже, етшчний принцип територ1ального облаштування (яким намагалася оперувати американська дипломатая) у випадку з Чехо-Словаччиною взaгaлi був про!гнорований.. На цьому тл! у Центральнш Свроп! точилися менш значущ!, але не менш болюч: територ1альш конфл!кти. Скаж1мо, чесько-польська територ1альна суперечка з приводу Тешинсько!" Силезп. Гостро стояло також питания приеднання Австри до Кмеччини. Проте I в цьому випадку вшьсошвсыа принципи не спрацювали. Проблем, щс посгали перед переможцями, виявилося набагато бшьше, н!ж дипломатичних схем 1 ршень, якими могли оперувати политики ! дипломата напередодш конференци. Один сучасник.

¡дсумовуючи змши у Централ ьшй бврот, писав: "У цьому ещасливому балкашзованому сусшльств1... у самому серщ 'вропи, кожна держава конфл!ктуе з! своУми сусщами: чехи з оляками, угорщ з чехами, румуни з угорцями та ус! разом з 1встр1ею. Цша ¡мпер1я роздшена на ворогуюч1 частини з ласними тарифами, паспортами та озлоблешстго".' До цього сього додавався страх Заходу перед "червоною хвилею", яку особлювали Лешн, Троцышй та Бела Кун. Тимчасовий триумф ереможщв досить швидко перетворився у драму упослщженого" регюну, яким стала роздшена Центральна 'вропа м1жвоенного перюду, ставши згодом у геополггичною здобиччю" диктаторських режтив.

У висновках визначеш основш результата та загальнкжга положения проведеного дос.шдження.

У процес! дисертацшного дослщження автор дшшов таких исновюв:

1. У роки Перикм сватово! виши американська дипломам статочно визначила одним сво!х зовшшньополтшних рюртчгпв европейський напрям. Адмппстращя Вшьсона, зажаючи на затяжне военно-гаштичне протиборство м1ж нтантою 1 Центральними державами, довгий час претендувала а роль дипломатичного посередника. При цьому бралися до ваги нам1ри Лондона 1 Парижа (з метою послабления Имеччини) класти сепаратний мир з Австро-Угорщиною.. Взаемини получених Шта-пв з останньою не виходили за мою спокшних, востороншх стосунюв у 1914-1916 рр. Лише справа посла Думби гщо попршила Ы.

2. Линя на укладення сепаратного миру з В]днем ще бшыц осилилася з юнця 1916 р., коли воююч1 держави, вщгукнувшись а заклик президента Вшьсона, виступили Ь заявами про власш зенно-полтгчш цт у вшт. Навш> теля оголошення вшни ¡меччиш, а згодом (на початку грудня 1917 р.) Австро-Угорщиш ША не полишали дипломатичних зусиль, спрямованих на вадрив ¡дня в'щ Берлша. Проекти Мигель европи, яга тод! активно эзроблялися шмецькою дипломат!ею, загрожували провщним ;ржавам Антанта, насамперед !хшм колошальним володшням. ому в захщних столицях ! Вашингтон! шукали методи шломатичного тиску на ¡мперда Габсбурпв.

3. Дезштеграцшш процеси в багатонацюнальнш унайськш монархп значно посилювалися 1 загрожували самому

нжуванню. Ось чому союзна дипломатия з прихильшетю авилася до представнигав елпгрантських груп ¡з Австро-

Угорщини, пщтримуючи !хню пропагандистську активтсть полггичш акцн проти Вщня. США спсдавались на почесну рол! посередника у складних переговорах держав Антанти з Австро Угорщиною. Одним ¡з засоб1в военно-дипломатичного тиску н; останню було оголошення у грудш 1917 р. стану вШни мгя Сполученими Штатами та Австро-Угорською монарх!ею.

4. Ведучи подготовку до мирно! конференци, американськ; дипломапя використовувала вс! можливост! для посилен» власних позицш на Свропейському континент!. Створений з; ¡шщативою пом1чника президента полковника Хауз; дослщницький комитет "1нкуайр1" розробив розгалужен; програму американсько! учасп у розв'язанш складних етшчних територ1альних проблем Центрально! Свропи як шд час вшни, та] 1 по Г! закшченш. Головною метою експерпв була пщготовк; американсько! програми военно-полггичних щлей, один важливих пункт яко! торкався безпосередньо австро-угорськи: проблем.

5. Оприлюднення на початку 1918 р. мирно! програм! США, бшьш вщомо! як 14 пунетчв президента Вшьсона, означал« новий етап в австро-угорськш шштищ адм!н!страци Лшгв!стичний анал1з X пункту, де трактувалися нащональш т; полггичш проблеми Австро-Угорщини, дав змогу зробит! висновок, що американська дипломами хоч остаточно \ н вщмовилася В1д пщтримки едносп Габсбурзько! монарх!'] поступово зм!нюючи ор!ентири, почала надавати бшыие увап нащональним вимогам политично! емирацн з! слов'янськи: земель монархи. Багатонащональнш монархи немовби надававс шанс для реформування на л!беральних федеративних засадах.

6. У Вщш, однак, упродовж першо! половини 1918 р. так не зум!ли використати миротворчий потенщал 14 пункпв, що н виключав можливост! збереження цшсносп Австро-Угорщини межах "спадкових" провшцш. Пов'язан! з Брестом тимчасоЕ усп!хи на Сход! стали своерщною Пфровою псрсмогою, як! н дали змоги Габсбургам реалютично оцшити ситуац!ю. До того > укладення сепаратного миру з державами Антанти стало взагаг неможливим теля вщомо! справи С!кста, шеля яко! Австрс Угорщина, по сут! справи, була нездатна на незалежну в!, Берлшу зовн!шню полггику.

7. На завершальному еташ в!йни американська дипломат! зробила остаточну полтину ставку на полггичш угрупованн Т.Г.Масарика, ГПадеревського, А.Трумбича, як! виступали з радикальне виршення австро-угорсько! проблеми. Проте нав!ть цш ситуацн Вшьсои та його радники намагалися' зберегт

можливють для створення у центральноевропейському регюш л1берально! федерацн. Вона мала стати альтернативою бшьшовицьким планам революцшного переустрою, за допомогою яких у Москв! иамагалися контролювати дезштеграцшш процеси, використовуючи IX для створення тут одного ¡з форпостчв свстово! револгоцй.

8. ГПсля розпаду Австро-Угорсько! монархи американська дипломатия зггкнулася з низкою етшчних 1 територ1альних проблем, яю вимагали розв'язання на Паризькш мирнш конференци. Незважаючи на ва дипломатичш зусилля, адмшютраци Biльcoнa не вдалося застосувати принципи, викладет у 14 пунктах при формуванш нових державних кордошв у Сврош. Будучи прихильниками усталених, консервативних тдход1в до проблем повоенного врогулювання, Ллойд Джордж 1 Клемансо майже завжди залишали президента наодинщ з власними л1беральними шозмми. ГНдсумок вшни на цьому напрям1 був нев-пшний: Вшьсон програв демократичний мир, а династия Габсбурпв ¡мперш.

9. У роки свггово! виши США вийшли на европейську сцену як.держава першо! величини. Австро-Угорщина стала тод1 для полтгав \ дипломата своерщною геополгшчною ;'лаборатор!его". Тут випробовувалася дипломатична тактика 1 лратепя майбугньо! велико! держави. Новп-ня американська iмпepiя, дбаючи про власш цш, у випадку з Австро-Угорщиною з стельно вивчала усе розмаптя досвщу занепадаючо! ¡мперн, зчасно та ефективно використовуючи !хш ресурси.

Основш положения дисертацй викладено в таких тубл1кац1ях автора:

I. Фканов В.П. Програне супернивдво (США та Австро-Угорщина у Цешралыай Сврот в роки Першо! свггово!' вшги). - Чершвщ: Золо-п литаври, 1999. -261 с. ». Трояп С.С., Фисанов В.П. Германская "Срединная Европа" и'ее оппоненты

(научное издание). - Черновцы: ЧТУ, 1993. -78 с. !. Фканов В.П Чехословацысе питания в полагав Великобританп (1917-1918)

// Украшський ¡сторичний журнал. - №8. -1987. - С. 125-132. I. Фисанов В.П. Политика США в чехословацком вопросе (январь 1917-октябрь 1918) И Вопросы новой и новейшей истории. - Киев: Вшца школа. -Вып.35. - 1989. - С.91-99. 1. Сахновский Е.В., Фисанов В.П. Британские историки о распаде Австро-Венгрии (историографический обзор) // Вопросы историографии и источгшковедепия. Межвуз. сб.статей. - Омск: Издание ОмГУ, 1990. - С.

48-59.

6. Фисанов В.П. Национальные проблемы Авс'гро-Венгрии во внешне! политике СЩА в 1917-1918 гг. // Нации и национальный вопрос в страна: Центральной и Юго-Восточной Европе во второй половине XIX - нач.ХХ в - Москва: Институт Славяноведения и Балканистики АН СССР. - 1991. -С.269-279.

7. Фисанов В.П. Чехословацкий вопрос в американо-английских отношения; в 1917-1918 гг.: дипломатический аспект // Вопросы новой и новейшс] истории cipaif Европы и Северной Америки. - Киев: УМК ВО, 1992. -С.65-77.

8. Фисанов В.П. Югославянскии вопрос во внешней политике США (январ; 1918-апрель 1919)//Вопросы новой и новейшей истории. - Киев: Лыбидь. • Вып.38.-1992. -С.98 -106.

9. Фисанов В.П. Политика США в польском вопросе в 1916-1919 годах I Питания ново! та hobíthloí ieropü край! Свропи i Пшшчно! Америки. ■ Чершыд: ЧДУ. - 1993. - Вил. 2. - С.94-108.

10. Фканов В.П. Американсый хиани повоенного устрою Схцщо! Свроти напередодш Паризько} мирно* конференцй 1919 року // Питагаи hoboí т нов1тньо*1 icTopii / М1жв1домчий науковий зб1ршж, Ки!в: Ьгсштут системии: доел. Ocbíth Украйм, 1994. - Вип.40. - С. 107-114.

11. Фканов В.П. Слов'янська проблематика на сторшках британськог часопису "The New Europe" (1916-1919) // Проблеми слов'янознавства М1жв1домчий науковий зб,- Лынв: Cbít, 1994. - Вил. 46. - С. 118-122.

12. Фканов В.П. На перехрестях думок i дай: Буковина у роки евповог конфтпкту 1914-1918 pp. II Буковинський журнал. - 4.1-2. - 1994. ■ С.190-196.

13. Фканов В.П. Укра'йюьке питания в полгшщ держав Антанта i США у рок Першо! cbítoboi вшни // Питания icropi'i нового та новгшього часу. 3f наукових статей. -Вип.З. -Черншщ: ЧДУ. - 1994. - С. 122 - 134.

14. Фканов В.П. Слов'янсысий фактор у коктекеп американсько! полтлеи Центральнш Еврот (1917-1918) // Проблеми сяон'янознавства М1жвщомчий науковий зб. - Львш: Cbít, 1995. - Вил. 47. - С.75-79.

15. Фканов В.П. Розпад Австро-Угорщини у 1918 р.: чикнувала альтернатива // Питания icTopií нового та новггнього часу. 36iproiK наукових статей. Чершвщ: ЧДУ, 1995. - Вип.4. -С.40-46.

16. Фканов В.П. Особливосп полпики США стосовно Австро-Угорщин (1917-1918 pp.) И Науковий вкник Чершвецького ушверентеагу. - Вип.6-' IcTopifl. 36. наукових праць. - Чершвцй ЧДУ, 1996. - С.235-245.

17. Фисанов В.П. Феномен австрийской культуры в XX веке: "эффек отраженного света" И Австро-Венгрия: интеграционные процессы национальная специфика. - М.: Инстатут Славяноведения и балканистик РАН, 1997. - С Л11-118.

18. Hacman S., Fisanov V. Bucovina la interesectia intcrcselor nationale ¡

geopolitice la sfarsitul primului razboi mondial // Acta Musei Porolissensis.-XXII. - Zalau : Porolissum, 1998. - P.599 - 618.

9. Фканов В.П. Австро-Угорщина як геополггичний експеримент // Питания нового та нов1тнього часу. 36. наукових статей.,- Вип.6, - Чершвщ: Прут, 1999. -С.28-38.

0. Фюапов В.И. Слов'янсьш проблеми у мирнш программ президента США Вудро' Вшьсона: дипломатичний аспект // Науковий вкник Волинського державного утверситету. 1сторичтнауки. -Вип.5,- 1999. -С.133-136.

1. Фюанов В.П. Поразка, про яку знали заздалепдь (до 80-piira Версальсько! мирно! конференцй) // Украшсьы Bapiaimt. - №3-4. -1999. - С.134 -138.

2. Фюанов В.П. Вшгив росшського чишшка на полпттну стратепю США у Центральтй Сврот в роки Перпго! свиово! вдаш // Науковий вгсник Чершвецького ушверситсту. - Вил.73 - 74. - Icropifl. - Чершвцг Рута, 2000. -С.138- 154.

3. Ф1 санов В.П. 1з icTopii" американо-австршських вщносин доби велико! Biiimi: справа посла Думби i .перпп мирш шнцатиш // Науков1 записки Тернопшьського державного педагопчпого ушверситегу ¡мет Володимира Гпатюка. - Cepir. IcTopii. - Вил. 10. - Тернопшь, 2000. - С.218 - 225.

4. Фюаноз В.П. США проти Алстро-Угорщини у 1917 р.: В1йна, яко\ не бажав шхто И Питания нового та иовггнього часу. 36. наукових статей. - Вип.7. -Чершвщ: Прут, 2000. - С. 135 - 145.

5. Фисанов В.П. Национальные проблемы монархии Габсбургов в политике Вашингтона в 1917-1918 гг. (к вопросу о генезисе и трактовке X пункта мирной программы президента США) // • Нацюнальний фактор i м1жиацюнальт мдносини: ¡етор1Я та cyracrricri. / 36ipKa наукових праць ¡з загально! icTopii. - Чертвцг. ЧДУ, 1992. - С.64-74.

6. Фисанов В.П. Американские историки о планах создания Дунайской федерации // Нацюнальний фактор i мгжнащопалыи тдноешт: icTopin та сучастсть / Зб1рка наукових праць i t загально! icTopii. - Чертвгц: ЧДУ,

1992. -С.131-139.

7. Фюанов В.П. Пункт X мирно! программ президента Вудро Вшьсона: спроба текстолопчного аналгзу // Проблеми icTopii м^жнароднпх в!дносин / 36ipiMK наукових статей. - Чершвщ: ЧДУ. -1993,- С.5-11.

8. Фюанои В.П. Уолтер Jlinroian i адмнпстращя Вудро Вшьсона у роки cBiTOBoro конфлшту: до icropi! стосуггав полтшв та експерта // Там же. -

1993. - C.11-19.

9. Фисанов В.П. Вильсон против Ленина в Восточной Европе в 1917-1919 годах: метаморфозы федералистской идеи // Первая мировая война: страницы истории / научное издание. - Черновцы: ЧТУ, 1994. — С.114—133.

0. Фисанов В.П. Румынская проблема в политике США (конец 1917- янв.1919) // Питания icropil Велико! вшни 1914-1918 pp. / 36iproiK наукових статей.-Чершвщ: ЧДУ, 1995. -С.25-30.

1. 'Исанов В.П. Особливосп полшжи Pocii шдносно Аветро-Угорщивд

(серпень 1914-жовтень 1917) // Свропейська полггика: вщ репональш: конфлйспв до Першо! cbitoboi вцпш / Зб1ршж наукових статей. - Чертвп ЧДУ, 1995. -С.76-86,

32. Фканов В.П. На nepexpecri дипломата та пропаганда : вдауння "шин raiB" на БукЪвши у 1914 -1918 pp. // 3 ¡еторичного минулого Буковини. 3( наукових статей. -Чершвщ: ЧДУ. -1996. - С.166-175.

33. Фканов В.П. Проблема майбутнього Галичини й Буковини в англе американськш публщистшц перюду nepiuo'i cBiTOBOi впши // 900 Дрогобич; icropia i сучасшстъ. - Дрогобич, 1991. - С.21 -22.

34. Фисанов В.П. Проблема "управляемой революции" дм Австро-Венгрии американской внешней политике в 1918 году // Актуальные проблем исследования и преподавания новой истории стран Западной Европы Америки. - Одесса: Одесский госуниверситет, 1992. - С.61-63.

35. Фканов В.П. Слов'янсЫа проблеми Австро-Угорщини у зовшшшй полтп США (1917-1918 pp.) // X Всеукрашська славктична конференгця. Тез доиовгдей. - Т.П. - Чершвтц: ЧДУ, 1992. - С.191-192.

36. Фисанов В.П. Итало-югославский конфликт 1919 года: анали внешнеполитических факторов Н Природа, фегомеполопя та дииамж конфлигпв у сучасному сот. Тези догеямдей М1жнародно1 науковс практично! хонференцц 19-21 жовтня 1993 р. - 4.1. - Чершвщ, 1993. С. 172-175.

37. Fisanov V.Wilson versus Lenin in Eastern Europe: Metamorphoses of Federali: Idea //World War I and XX Century. /Acts of the' International Conference с Historians. - Moscow, 24-26May, 1994. - P.l52-153.

38. Фисанов В.П. Проблема безопасности в условиях подвижны: геополитических точек: случай с Букониной II Пограничные районы и постсоветском пространстве: нетрадиционные аспекты безопасности Материалы семинара. - Черновцы, октябрь 1996 г. - К.,1997. - С. 82-89.

Анотацш

Фканов В. П. Полпика США щодо Австро-Угорщини ; РОКИ ПсрШ01 СВ1Т0В01 виши. - Рукоиис.

Дисертащя на здобуття наукового ступеня доктора ¿сторични: наук за спещальгастю 07.00.02 - Вссоитня icropiji- Чершвецькш державний ушверситет ¡м. Юрш Федьковича, 2000.

У дисертацп на основ! орипнальних документов apxiBiB ABcrpii Ьймеччини, Pocii, матер1ал!в перюдичноГ преси, публщистично! мемуарно! лггератури, наукових публжацш дослщжуеться шштик США щодо Габсбурзько! монарха на ршшх етапах Першо! евпово ваши.

У робоэт простежена еволющя американсько

;овшшиьопол1тично1 стратеги й тактики у Центральнш \ Схщнш Сврош. Эсоблива увага придшсна рот президента В.Вшьсона у виробленш кштичного курсу США в репот. ПроанаМзоваш "чотирнадцять 1ункпв" В1льсона, зокрема т1, що безпосередньо торкалися дол! ¡агатонащонально! Австро-Угорщини та народ1в, що и населяли.

Розкрип важлив1 аспекти дипломатично! тактики американсько! депломати у регшш, зокрема плани, що передбачали трансформащю гонархп Габсбурпв у Дунайську федеращю: Проте там прожекта иывились тод1 нежиттездатними.

На завершальному етат в!йни у Вашингтон! виршшга пдтримати полггичш ем^грантсьш групп Т.Г.Масарика, 1.Падеревського, ^.Трумбнча, котрх виступали за радикально розв'язання австро-горсько! проблеми.Особлива увага в зв'язку з цим придшена позици к{ицшного Вашингтону щодо держав-спадкоемниць у ход! Паризько! шрно! конференци.

Ключом слова: Перша свггова вшна, дипломатия США \.встро-Угорщина, сепаратний мир, права малих нацш, президент Вудро Нльсон, "чотирнадцять пункпв" ЕИльсона, Паризька мирна конференция.

Фнсапов В.П. Политика США в отношении Австро-Венгрии I годы Первой мировой войны. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени доктора [сторических наук по специальности 07.00.02 - Всеобщая история. -1ернов1щкий государственный университет им. Ю.Федьковича, 2000.

Диссертация посвящена исследованию политики США в тношении многонациональной империи Габсбургов в годы Первой шровой войны.

В работе широко использованы оригинальные документальные 1атериалы из архивов Австрии, Германии, России, а также мемуары, [ублицистика, материалы прессы.

Проанализирован обширный комплекс архивных источников, асающихся внешнеполитической активности официальной Вены на азных этапах войны. При этом особое внимание уделено периоду 1917918 гг., когда США, объявив войну Австро-Венгрии, разрабатывали рограмму военно-политических целей. В центре исследования ;ипломатическая стратегия президента США Вудро Вильсона в Центральной и Юго-Восточной Европе. Рассматривая "альтернативные ути" истории, автор считает, что распад Монархии не был жестко редопределен именно в 1918 г.

У венских политиков и тогда еще оставался шанс, используя озможность американского посредничества, попытаться сохранить елостность Австро-Венгрии. Однако связанные с Брестом временные

военно-дипломатические успехи на Востоке не давали политики возможности реалистично оценивать ситуацию. К- тому же заключена сепаратного мира с державами Антанты, на который союзник! рассчитывали вплоть до весны 1918 г., стало невозможным поел известного дела Сикста, когда Вена, по сути дела была неспособна н; проведение независимой от Берлина внешней политики.

Вильсон и его советники на разных этапах предлагали проект! создания Дунайской конфедерации, основанной на либеральны: принципах. В этом контексте в работе исследуются лингвистические ] дипломатические аспекты 10 пункта американской мирной программы ] его эволюции в течение 1918 г. Иными словами, Вильсон планирова. сохранить либеральную полиэтническую империю во главе Габсбургами. В то же время американцы рассматривали Дунайскую федерацию как возможный буфер с одной стороны - против Германии, другой - Русской революции.

Большевики поддерживали иное решение: трансформации старой Монархии в социалистическую федерацию. Этот проек рассматривался ими как альтернатива американским плана; послевоенного развития в регионе. Именно такая федерация многи? виделась в качестве аванпоста мировой революции. Главной целы Ленина было не столько национальное самоопределение, скольк создание в регионе мощного централизованного государства тесн связанного с Советской Россией.

Альтернативные американские и российские проект] либеральной или же социалистической федерации в Восточной Европ походили скорее на идеалистические схемы, нежели на реалистичны программы. Политические реалии оказались значительно сложнее драматичнее. К тому же, опережая свое время, проект либерально федерации оказался, на наш взгляд, своеобразной утраченно возможностью для региона.

На заключительном этапе войны в Вашингтоне решил поддержать политические эмигрантские группировки Т.Г.Масарик; И.Падеревского, А.Трумбича, которые, как известно, выступали з радикальное разрешение австро-венгерской проблемы.

После распада Австро-Венгерской монархии американска дипломатия столкнулась с рядом сложных этнических территориальных проблем, которые рассматривались в ходе Парижско мирной конференции. Несмотря на все усилия, администрации Вильсон не удалось применить принципы, изложенные в 14 пунктах, пр формировании новых государственных границ в Центральной Европ< Будучи сторонниками привычных, консервативных подходов проблемам послевоенного урегулирования, Ллойд Джордж и Клеманс почти всегда оставляли президента наедине с собственным

нереализованными либеральными иллюзиями. Итог войны в данном случае был неутешителен: Вильсон проиграл демократический мир, а династия Габсбургов империю.

Ключевые слова: Первая мировая война, дипломатия США, Австро-Венгрия, сепаратный мир, права малых наций, президент Вудро Вильсон, "четырнадцать пунктов" Вильсона, . Парижская мирная конференция.

Fisanov V.P. U.S.PoIicy toward Austro-Hungary during First World War years. - Manuscript.

A Dissertation for the Degree of the Doctor of Sciences (History). Speciality 07.00.02 - World History- Juriy Fed'kovich Chernivtsi State University, 2000.

In this dissertation author analyses problems of US foreign policy toward multinational Habsburg Monarchy during Great war period. Scientific study based on the original documents from Austrian, German and Russian archives, on the-memories and press materials.

President's Woodrow Wilson strategy in Central and South - Eastern is examined. From my point of view disintegration of the Dual Monarchy is not only the possible way in 1917-1918.

Linguistic and diplomatic aspects of the Ten point of the American peace programme and its evolution are investigated in this context Wilson intended to form a liberal polytechnic empire with the Habsburgs at the head. At the same time, the Americans viewed the Danubian Federation as a buffer, both against German expansion and Russian Revolution. . Political realities turned to be much more complicated and dramatic. Besides, being ahead of its time, the project of liberal federation turned into "a lost opportunity" for the region. A comparison of old political projects and decisions in Eastern Europe and contemporary ethnic and national processes is a serious research and practical task for scholars. The question: Quo vadis European Union or the CIS, and what model will the policy -makers prefer considering its future, is a highly topical problem of today and XXI century development.

Key words: First World War, U.S. diplomacy, Austro-Hungary, separate peace, rights of small nations, president Woodrow. Wilson, Fourteen Points, Paris Peace Conference.