автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Поздний палеолит Закарпатья (памятники оринь-якской традиции).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Поздний палеолит Закарпатья (памятники оринь-якской традиции)."

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

На правах рукопису УДК903 (1/9) “63”+902.01

ТКАЧЕНКО Віктор Іванович

ПІЗНІЙ ПАЛЕОЛІТ ЗАКАРПАТТЯ (пам’ятки оріньякської традиції)

Історичні науки 07.00.04 - Археологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Робота виконана у відділі "Археологічний музей" Інституту археології НАН України.

Науковий керівник - доктор Історичних наук, провідний науковий співробітник Гладилін В.М.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Станко В.Н., кандидат Історичних наук, с.н.с. Кротова О.О.

Провідна організація - Інститут українознавства ім.І.Крип’я-кевича НАН України

Захист відбудеться Т^йВнз 1997 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту докторських дисертацій (Д 50.25.01) при Інституті археології НАН України 252210, м.Київ, просп.Героїв Сталінграда, 12

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту археології НАН України (м.Киів-210, просп.Героїв Сталінграда, 12)

Автореферат відіслано 1$М£>тия 1997 року

Вчений секретар спеціалізованої ради

кандидат історичних наук

В.О.Петрашенко

Актуальність теми. Ще не так давно Закарпатська область України вважалась однією з найменш вивчених щодо палеоліту територій. Якщо в суміжних а закарпатським краєм регіонах вже давно були відомі й досліджені сотні пам’яток палеолітичного часу, в Закарпатті аж до кінця 60-х років нашого століття поодинокі сліди цієї пори мали скоріше епізодичний 1 невиразний характер. Лише в результаті широкомасштабних досліджень постійно діючої палеолітичної експедиції Археологічного музею на чолі з Владиславом Гладиліним у краї за останні роки було відкрито й досліджено велику кількість різних за віком пам'яток далекого минулого.

Відкриття в Королевому багатошарового поселення стало важливим, а в багатьох випадках 1 визначальним кроком у вивченні давнього минулого європейського континенту.

На сьогодні Королеве - опорна пам'ятка для вивчення стародавнього кам’яного віку всієї Європи. А розташування центральноєвропейського регіону на стику двох ареалів -західного 1 східного - надає можливість вирішувати у повному обсязі цілу низку завдань як емпіричного, так 1 Історико-ре-конструктивного рівнів.

Протягом останніх десятиліть сталися значні зрушення 1 в вивченні оріньякоідних пам’яток на Закарпатті: експедицією відкрито й досліджено понад сорок таких місцезнаходжень, у т.ч. стратифікованих - Берегове І, Молочний Камінь. Таким чином Закарпаття перетворилось у один з найбільш насичених палеолітичними знахідками регіонів України та суміжних центральноєвропейських країн.

Отож важливої) 1 актуальною постала потреба в узагальненні накопичених матеріалів, всебічному аналізі наявних даних по пізньому палеоліту краю, введенні їх у науковий обіг, а також у визначенні місця в пізньому палеоліті Центральної та Східної Європи.

Мета і завдання робот. Головною метою роботи б введення, в науковий обіг численних пізньопалеолітичних матеріалів Закарпаття, всебічний техніко-типологічний аналіз та порівняння зібрань пам'яток, а також відтворення складної історичної картини взаємин піаньопалеол1тичного населення згаданого краю в контексті загальноєвропейських Історичних процесів першої половини пізнього палеоліту.

Для досягнення поставленої в дисертаційному дослідженні мети потрібно вирішити низку завдань як методичного» так і історико-феконструктивного характеру: удосконалення методики опису, класифікації та статистичного аналізу пізньо-палеолітичних виробів, обгрунтування археологічних культур, опираючись на визначення їхньої специфічності, встановлення хронології пам’яток, локальних відмінностей у розвитку закарпатських оріньякських індустрій та пам'яток суміжних з Закарпаттям територій Центральної та Східної Європи.

Методика дослідження, у роботі застосовувався системний підхід у вивченні тих чи інших проблем (техніко-типологічний, порівняльний, статистичний методи-тощо). Наприклад, щоб визначити конкретні культурно-хронологічні зв’язки чи локальні відмінності між окремими пам'ятками або ж групами пам'яток, кожен артефакт окремо, як і серійно репрезентовані вироби, вивчався за новою класифікаційною схемою, розробленою автором дисертаційної роботи на основі класифікації

- З -

В.ГдадилІна, що враховує весь перелік основних ознак знарядь праці, закладених у підвалини виділення кількох., таксономічних рівнів, Ієрархічно підпорядкованих один одному.

Теоретичні основи роботи. Теоретичну базу вивчення пізньопалеолітичних матеріалів Закарпаття та суміжних територій склали дослідження падеод1тозндвц1в, геофізиків, геологів, палеоботаніків, палеонтологів.

Головними методологічними засадами можна вважати таке: 1)без побудови схеми типологічної класифікації палеолітичних виробів класифікаційні розробки неможливі. Потрібно виробити єдині методи класифікації 1 потім, опираючись на ці критерії та побудувавши схему підрозділів, їх-логічну модель, розчленувати матеріал на максимально можливе число варіацій, підпорядкувавши їх між собою. шляхом встановлення тих чи тих зв’язків між ними 1 давши їм найменування; 2)заключний етап класифікації - розробка номенклатури, де необхідно відбити основні ознаки виділених модифікацій - від класу знарядь до типу вклпчно і 3)техніко-типологічний підрозділ палеолітичних пам'яток хоча й обумовлюється цілою низкою найсуттєвіших ознак, його ніяким чином не можна ототожнювати з підрозділом культурно-Історичним: ці поняття значною мірою різні, не дивлячись на те, що між ними існує взаємозв’язок (В.Гла-дилін).

У пізньому палеоліті молоть бути виділені локальні археологічні культури, репрезентовані групами тотожних або досить близьких пам'яток - одночасних чи генетично пов'язаних, розташованих на одній невеликій території. Вважається, що ці групи пам'яток залишені одним соціально-етнічним утворенням, можливо, племенем (Ц.Воєводський, О.Формозов, О.Рогачов,

- 4 -

Г.Григор'єв, М.Гладких, В.Гладилін).

Дкерельш. база. Фактологічну основу дисертації в першу чергу складають матеріали з розкопок та розвідок Т.Легоцько-го, Й.Скутіла, ЇЇ.Сови-Гмитрова, В.ПронІна, В.ГладилІна,

С.Сшфнова, О.Черниша, Л.КулаковськоІ, Ю.Дешденка, В.Усяка та самого автора, а також опубліковані дані по пізньому палеоліту закарпатського краю та сусідніх територій.

Наукова, новизна роботи. Дисертаційне дослідження автора

- це спроба узагальнення всіх даних по пізньому палеоліту Закарпатської області. Вперше вводяться в науковий обіг численні пізньопалеолітичні матеріали, оброблені за єдиною методикою опису, класифікації та типолого-статистичного аналізу й схематизації артефактів. Успішно здійснена спроба виділення в пізньому палеоліті Закарпаття окремих культурних явищ оріньякської традиції. Автор простежив походження різних оріньякоідних груп пам'яток і окреслив їх місце в оріньяку Центральної та Східної Європи.

Практична значимість, у практичній площині окремі висновки і положення здійсненого дослідження можуть бути використані для узагальнюючих наукових робіт з найдавнішої історії України, підготовки спецкурсів та лекцій в учбових закладах країни, складання повних зводів пам'яток історії та культури.

Апробація результатів дослідження здійснена у низці наукових статей 1 публікацій, що вийшли друком як в Україні, .так і за кордоном. Автор неодноразово виступав з доповідями на регіональних і міжнародних симпозіумах, колоквіумах та конференціях (1981, 1992, Київ; 1986, Ленінград; 1990, 1992, Ужгород; 1991, Мішкольц).

На тему дисертації автором опубліковано 13 робіт.

На. захист гопюсятьса такі положення:

- методичні питання класифікації та культурно-хронологічного підрозділу пізнього палеоліту Закарпаття;

- типолого-статистична характеристика пі зньопалеолі точного матеріалу закарпатського регіону;

-культурно-хронологічний підрозділ пізкьопалеолітичшіх пам'яток краг;

-виділення технічних варіантів, типів та окремих культур серед оріньякоідних пам'яток області;

-синхронізація оріньякоідних пам'яток крав з подібними пам’ятками Центрально! та Східної Європи.

Структура та. обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаної літератури, таблиць та ілюстрацій, списку скорочень.

Обсяг дисертації: текст - 151 с,, список використаної

літератури - 15 с., таблиці та ілюстрації - 137 с., список скорочень -1с.

ОСШШЙЙ 2ЯІСГ РОБОТІ

У вступі визначаються актуальність теми, мета і завдання дослідження, методика й методологія вивчення пізньопале-олітичних проблем, а також теоретичні засади дисертації.

Розділ І. ІСТОРІЯ ДОСЛІДИШ, ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ ЗАКАРПАТТЯ. Початок вивчення палеоліту краю, зокрема, пізньопале-олітичних пам'яток, припадає на другу половину XIX століття.

Однак першу пізньопалеолітичну стоянку Павлова гора було

відкрито на початку нашого століття Тиводаром Легоцьким, зачинателем вивчення палеоліту краю. Довгий час пошуки нових пам'яток носили спорадичний характер і тільки в 30-1 роки стало відош про відкриття піаньопалеолітичних знахідок у каменоломні на Надій горі (Берегове І) поблизу міста Берегове.

Лише з кінця шістдесятих років розпочинається планомірний та систематичний пошук і дослідження палеоліту в області. За двадцять два польових сезони експедиційних досліджень (1959, 1971-1991 рр.) число пізньопалеолітичних

пам'яток сягнуло за сорок [Ткаченко, 19893.

Далі проводиться стислий аналіз джерелознавчої бази 1 деяких проблемних питань, що розглядалися дослідниками палеоліту впродовж останніх двох десятиліть.

Розділ II. КОРОТККЯ ©ІЗИШ-ГЕОГРАЗІЧНИЯ НАРйС КРАВ. Відомі на сьогодні в Закарпатті пізньопалеолітичні пам'ятки репрезентовані в цілому місцезнаходженнями відкритого типу (за винятком печери Молочний Камінь), розташованими переважно на окремих узвицах, часто біля виходів кам'яної сировини.

У плейстоцені територія області була цілком придатною для життя пізньопалеолітичного населення. Пам’ятки розташовані в межах двох геоморфологічних районів Українських Карпат - області Полонинсько-Чорногорської і Вулканічних Карпат, міжгірських улоговин та Закарпатської рівнини [Геология СССР, 19663.

В результаті досліджень розрізів пдейстоценових нашарувань Королевого, Берегового, Молочного Каменю тощо було виділено дев'ять похованих грунтів 1 педокомплексів, що да-

туються від гвяц-мінделю до голоцену. Зокрема, а Береговому визначено чотири палеогрунти, два з яких - третій 1 четвертий - присутні в Королевому і відповідають першому 1 другому похованим грунтам. Таким чином вдалося побудувати найбільш повну регіональну стратиграфічну схему, а застосування різних природничо-наукових методів дало можливість реконструювати природне середовище та його багаторазові зміни протягом тривалого часу, зокрема, його ранньовюрмський відрізок, аж до початку післяпаудорфської доби.

Розділ III. ШГТАНКЯ КЗТОДИІН. Проблема класифікації палеолітичних виробів 1 сьогодні залишається однією з актуальних 1 важливих. Існують різні підходи в області систематики типолого-статистичної обробки палеолітичних матеріалів, що врешті-решт призвело до руйнації взаєморозуміння між самими дослідниками. Одначе значні зрушення в цьому напрямку мають місце у вітчизняному палеолітознавстві. Впровадження методики класифікації ранньопалеолітичних виробів, запропонованої 1 розробленої В.Гладиліним, яка враховує максимальний перелік усіх основних ознак знарядь, закладених у підвалини виділення дев'яти таксономічних рівнів, суворо підпорядкованих один одному, стало якісно новими кроками в світовому палеолітознавстві [Гладилин, 1976]. Ця розробка була успішно апробована на ашельських та мустьєрських .матеріалах Донбасу, Закарпаття та інших територій.

Отже, якщо можна спостерігати певний прогрес у класифікаційних схемах для ранньопалеолітичних матеріалів, то мало втішного можна говорити про подібні опрацювання стосовно пізнього палеоліту. Тут найбільш вживаною є схема Д.Сон-

Вій-Борд 1 Е.їїерро [БоппеУіІе-Вогсіез, Реггої, 1954/19563.

Автором дисертації за основу взята класифікаційна схема Е.Гладиліна. Своєрідний ключем до розуміння класифікаційної розробки:є запропоновані (у співавторстві з Б.Гладиліним) графічні таблиці-схеми, котрі наочно і доступно Ілюструють специфіку пізньопалеолітичних Індустрій.

Певні корективи вносяться в систему класифікаційної номенклатури виробів. Так, серед нуклеподібних виділяються нові типи, які відсутні в ранньому палеоліті. Серед знарядь праці виділено нові відділи, групи й типи.

Типолого-статистичний метод в археології обумовлює ті історичні розробки, котрі дають чіткі уявлення конкретно-історичного характеру, допомагає розібратись у розмаїтті тих чи тих археологічних пам'яток. Отой наша мета - здійснити спробу культурно-хронологічного розчленування пізньопалеолітичних пам’яток Закарпаття та визначити їхнє місце в пізньому палеоліті Центральної 1 Східної Європи. Це досить складне питання вирішується на основі типолого-статистичних викладок, 1 виділених в результаті технічних варіантів і типів Індустрій. На практиці вже діє відповідна методика виділення таких варіантів і типів, що широко застосовується в ранньопалеолітичній проблематиці [напр., Гладилин, 1976; Ситник, 1985, Кулаковская, 1989; Кухарчук, 1993; Евтушенко, 1995 та інші]. Нами пропонується подібний підхід стосовно пізньопалеолітичних матеріалів, проте підрозділ індустрій на технічні, варіанти здійснюється на підставі дещо інших хронологічно сталих показників: 1)ступеня застосування техніки

розщеплювання каменю та двобічної обробки знарядь; 2)питомої ваги мустьєрських, пізньопалеолітичних 1 нейтральних форм.

Типи Індустрій виділяються за методикою В.ГладилІна без змін.

Питання про Існування в пізньому палеоліті археологічних культур давно вже не викликає заперечень, хоча й Існують декілька почасти різних тлумачень самого поняття "археологічна культура" [Воеводский, Формозов, 1950;Замят-нин, 1951; Рогачев, 1957, 1962; Шовкопляс, 1966; Григорьев, 1968; Гладких, 1971, 1972 та ін.3. У своїй роботі ми ке-

руємось визначенням В.ГладилІна, на наш погляд, цілком прийнятним і конкретним.

Не менш важливим є питання Інтерпретації археологічних культур. Ряд палеолітознавців дійшли висновку, що необхідно повернутись до забутої Ідеї стадіальності 1 нерівномірності розвитку суспільства, яка повинна встановити 1 пояснити закономірності глобального характеру щодо проблеми періодизації палеоліту. В.Гладилін виділяє п'ять основних методичних принципів побудови періодизації в археології, на підставі яких будуються зідмінні особливості підрозділу палеоліту: доолдувая, олдуваю, ашелл, мустьє і пізнього пале-

оліту [Гладилин, 19893. Пізній палеоліт як епоха, в свою чергу, обумовлюється різними напрямками розвитку і походження, перший з яких пов'язаний з пізньолеваллуазькими індустріями з трикутними вістрями, другий - з індустріями, що не були під впливом левалдуа 1 репрезентовані двобічними виробами (листоподібні вістря, скребла з двобічною обробкою)

1 тісно пов’язані з мікокською традицією і останній - з індустріями, що розвивались на протопризматичній традиції розщеплювання каменю. Цю гіпотезу висунув ще в 1987 році чеський археолог Мартін Оліва [Oliva, 19873. На його погляд,

в Центральній Європі підосновою цих напрямків були місцеві пізньомустьєрські індустрії, з яких виникають богуніцький тип, селет 1 оріньяк.

Досить складним залишається питання культурно-хронологічного розчленування оріньяку як етнокультурного явища в Центральній Європі. Виділені три фази його розвитку.- рання, середня 1 пізня. Хронологічний проміжок між чеським бо-гуніцьким тилом 1 оріньяком відносно невеликий 10-8 тис. років [Svoboda a kol., 19913. Детально 1 в надійною аргументацією вивчені середня 1 пізня фази оріньяку, одначе рання фаза поки що відсутня. Окремі пам'ятки, що розташовані в чеських Судетах, нібито відповідають ранній фазі, проте їхнє геолого-стратиграфічне обгрунтування ще недостатнє [Fridrich, 19743. Досліджені за останні роки в Австрії та Німеччині пам'ятки - Віллендорф, Стратцінг, Гайсенкльостерлє

- можливо, відповідають ранній фазі і тим самим підтверджують логіку поступального розвитку центральноєвропейського оріньяку CHahn, 1986; Hahn et kol., 19873. Досліджуються ранньооріньякські пам'ятки 1 в Інших регіонах Європи, наприклад, іспанські печери Арбреда 1 Кастільйо, вік яких визначено близько 40 тис. років.

Автор даної роботи також притримується концепції розчленування центральноєвропейського оріньяку на три фази.

РОЗДІЛ 17. ПІЗНЬОПАЛЕОЛІТНЧНІ ПД1ГЯТВИ ЗАКАРПАТТЯ. В

розділі характеризуються матеріали з 18 пізньопалеЬлітичних пам'яток Закарпаття: стратифіковані місцезнаходження з пов-

ноцінними колеціями 1 нечисленними зібраннями та' колекції зібрані на поверхні. Аналізу піддані лише пам'ятки а масовим

- 11 -

1 типологічно визначеним матеріалом.

Королеве Д (Виноградівський район). II культурний горизонт нараховує понад 7 тис. виробів, виготовлених переважно з андезиту.

Шзньопалеолітична група знарядь складає біля 40% (скребачки, проколки, вістря, ножі на пластинах та типу "ша-тельперрон" тощо), ранньопалеолітична - близько 24% (скреб-ла-ножі, сікачі та січки) та нейтральна - 35,57% (листоподібні наконечники, зубчасто-виїмчасті вироби).

У технічному відношенні характеризується як Індустрія цілком пізньопалеолітична, проте колекція знарядь, зберігаючи ще сильні ранньопалеолітичні традиції, демонструє перехідний характер від мустьє до пізнього палеоліту, фіксуючи початкову стадію становлення пізньопалеолітичного виробничого інвентаря.

Датується добрьорупським відрізком раннього вюрму.

Королеве (Гострий Верх). Іа культурний горизонт налічує понад 5 тис. знахідок, виготовлених здебільшого з андезиту. Інструментарій характеризується як хронологічно більш пізній за попередній комплекс. Пізньопалеолітична група(63,29%): скребачки, різці, ножі на пластинах, поодинокі пластинки з ретушшю та вістря тощо), ранньопалеолітична - 25,32% (скреб-ла-ножі, сікачі й січки) та нейтральна - 11,39% (зубчасто-виїмчасті вироби).

Отримані дані свідчать, що в комплексі Іа превалює пізньопалеолітичне формотворення знарядь.

Берегове І (Мала гора). Стоянка досліджувалась у 30-і роки відомим чеським археологом Йожефом Скутілом. У 1969, 1971 рр. дослідження провадились В.Гладиліним 1 С.Смирновим.

Археологічний матеріал (1073 предмети) пов'язаний з суглинком, що розділяв перший і другий палеогрунти 1 подекуди контактує з другим викопним грунтом. За. сировину слугував різноманітний кремінь, а також зрідка кварцит, обсидіан та андезит. Превалюють знахідки в місцевого кремено.

В колекції- різноманітні сколи, уламки, лусочки, нуклеуси та пренуклеуси (89,5%), знаряддя праці (10,5%).

Клас нуклеусів (2,3%) репрезентований виключно призматичними зразками. Пласких ядрищ усього 162, підклино-подібних, клиноподібних та торцево-реберчастих - 26,3%. Слід підкреслити, що частка використання примітивних сколів мізерна, а кількісне співвідношення виробів на відщепах 1 пластинах приблизно однакове.

Серед знарядь домінують скребачки - 37,7%. На відщепах нараховується 44,4%, на пластинах - 38,8. Клас ножів (26,4%) репрезентований виробами як на відщепах, так і на пластинах (досить багато ранньопалеолітичних типів). Різці (22,6%) представлені зразками на пластинах (61,6%) і відщепах (38,4%). Інші знаряддя (виїмчасті, проколки, стамески та мікропластинки) трапляються в поодиноких випадках.

Таким чином в колекціІ превалюють скребачки та ножі. Серед скребачок наявні серії опуклих та близьких до них косо-опуклих. Деякі з них мають штучно оброблені акомодаційні ділянки. Досить високий індекс отримано для оріньякських скребачок (на "оріньякських" пластинах, кільоподібні та "з носиком"). Класу різців притаманна серійність та стандартизація. Серед них присутні й типово оріньякські зразки, наприклад, торцево-багатофасеточні звичайні - близькі до так званих "бюске". Незначна частка мікронуклеусів та мікроплас-

тинок з ретушшю вказує на зародження нової техніки.

Наведені дані дають змогу встановити вікові рамки Берегівського поселення. Так, на думку В.Гладиліна й С.Смирнова, пізньопалеолітичні знахідки з верхнього культурного горизонту датуються паудорфським часом.

- Існує й інша думка з приводу датування пізньочетвертин-них відкладів поселення. На думку К.Валоха, другий палеогрунт пам'ятки слід співвідносити з Інтерстадіадом. хенгело. Цій гіпотезі не суперечать 1 отримані техніко-типологічні дані.

Берегове II. Знахідки (1959 артефактів) зібрані на поверхні. Переважну частину колекції репрезентують відходи ви-робництва(близько 85%). Асортимент нуклеусів (5,12) набагато ширший на відміну від попередньої колекції. Переважають од-ноплощадкові поздовжні(близько 562). Понад 252 віднесено до біпоздовжніх. Інші ядртр. репрезентовані невеликими серіями. Майже на половину більше пласких зразків. Усі інші показники збігаються з такими для Берегового І.

Виробів з вторинною обробкою 6,32: скребачки, різці,

ножі, виїмчасті, поодинокі проколки, зубчасті тощо.

Клас скребачок (45,12) характеризується виробами на відщепах (712) та пластинах (біля 302). Нуклеподібні складають близько 22. Співвідношення різців (21,72) на відщепах і пластинах приблизно однакове. Клас ножів (12,92) характеризується виробами на відщепах (53,82), пластинах (38,42) та уламках (7,82). Інші класи знарядь кількісно незначні.

Аналіз техніко-типологічних даних дозволяє визначити Індустрію як оріньякську. Техніка первинного розщеплювання паралельна пластинчаста. Типовим явищем є стандартизація та

серійність серед провідних знарядь. Наприклад, скребачки представлені декількома виразними серіями, характерними для оріньякських індустрій (опуклі, косо-опуклі, двоопуклі, напівовальні, шилоподібні тощо). Серійність різців тут дещо обмежена: відсутні зразки, близькі до типу "бюске" - характерний, хоч 1 незначний компонент для переважної більшості оріньякських Індустрій. Натомість багато кутових, поперечних та на зламаній пластині (косокутні, прямокутні фасеточні, двофасеточні, багатофасеточні, поперечнофасеточні тощо), часто-густо присутніх у великій кількості в оріньякських зібраннях. Мікропластинки з ретушшю відсутні, проте мають місце мікронуклеуси й окремі перетушовані мікропластинки. Серед невизначених зразків багато фрагментів з "оріньяксь-кою" ретушшю.

Берегове V: Колекція виробів (744 знахідки), виготовлених переважно з місцевого кременю. Відходи виробництва становлять - 80,52. Призматичні нуклеуси (7,22) характеризуються ядрищами об’ємної модифікації. Пласких зразків небагато. Поздовжні одноплощадкові нараховують понад 362, біпоздовжні

- 252.

Знаряддя праці (7,02): скребачки, різці, ножі,

виїмчасті та поодинокі проколки, ретушовані мікропластинки тощо. Серед скребачок (48,12) зразки на відщепах складають 842, на пластинах - 16. Різців усього 15,32. Згадані вироби виготовлені виключно на відщепах - примітивних та невизначених. Ножів небагато - 9,62. Вони виготовлені як на примітивних, так і призматичних відщепах.

Отже, на підставі техніко-типологічних показників означену індустрію можна вважати пізньопалеолітичною (паралельна

пластинчаста техніка тут е звичайним типовим явищем). Переважають ядрища об’ємної модифікації. Частка ранньопалеолітичних знарядь праці складає 7,7%.- Типологічний склад знарядь також характерний для більшості оріньякських Індустрій Центральної Європи. Окремі розбіжності викликані передовсім недостатньою кількістю знахідок.

Цужіеве і (Берегівський район). Археологічні знахідки (435 екз.) зібрані на поверхні-. Абсолютну більшість знарядь виготовлених з місцевого кременю (близько 82%) становлять відходи виробництва. Клас нуклеусів (4,32) репрезентують призматичні зразки. Серед знарядь праці (8,9%) превалюють різці - 35,8%, на призматичних пластинах. Клас скребачок (20,5%) характеризують'вироби на відщепах (62,5%) та пластинах (37,5%). Ножів усього 15,3%, більшість з яких оформлено на примітивних відщепах. Інші вироби репрезентовані виїмчастими," поодинокими проколками, стамесками тощо.

За своїми техніко-типологічними показниками індустрія належить до оріньякської. Ранньопалеолітична частка знарядь тут сягає 10,2%.

Пам’ятки Берегове ІІІ-ІУ, VI, Добросілля Д Дідова гора. Пйлдяки Д характеризуються невеликим складом колекцій, зібраних на поверхні грунту і розглядаються лише в загальному плані. Увагу привертають вироби селетоідного типу - поодинокі фрагменти двобічно оброблених знарядь (Берегове III та VI). Подібні двобічні вироби характерні для так званих селето-оріньякських індустрій Центральної Європи. На Закарпатті присутні поки що окремі граветські прояви (Королеве II

- верхній культурний горизонт. Шаданки II?). Інша частина закарпатських пам’яток - Кам’янське ІІІ-ІУ. Шаданки Д Доб-

- 16 - .

ппмлля II, Дубринич. Оноківці. Богаревиия. Сільце, Великі Ком*яти. 1&игя Копаня, Ддешка Д Гурка. Чорна III. Хуст 1-ІI. Липча тощо - через малу кількість знахідок та свою типологічну невиразність не розглядалась.

Біганьська гора (Берегівський район). Кам'яні знахідки (458 екз.) зібрані на оранці. Більшість виробів складають відходи виробництва - 88,82. Клас нуклеусів (5,12) характеризується зразками об'ємної модифікації, серед яких співвідношення поздовжніх 1 61поздовжніх ядрищ однакове. Наявні мікронуклеуси.

Знаряддя праці (6,72): скребачки, різці, ножі та поодинокі виїмчасті, вістря, відбійники тощо. Клас скребачок (31,02) характеризують здебільшого вироби на пластинах (понад 602), а також на відщепах. Серед різців (24,12) найбільше виробів на пластинах - близько 602. Усі інші виготовлені на відщепах. Провідне місце займають ножі (34,42), серед яких превалюють зразки на призматичних пластинах.

Отже, Індустрія БІганьськоІ гори характеризується пізньопалеолітичною паралельною пластинчастою технікою. Великий відсоток мікронуклеусів (61,92) - характерна риса цієї Індустрії. Більшість скребачок виготовлено на пластинах з характерним ребром на спинці або з "оріньякською" ретушшю. Переважну кількість виробів становлять знаряддя на якісних крем’яних заготовках видовжених пропорцій. Ранньопалеолітичні типи тут зовсім відсутні. Серед виробничого інвентаря трапляються поодинокі пластинки типу "дюфур", що вказує на існування досконалої техніки.

Заставне (Берегівський район).. Колекція (272 екз.) зібрана на поверхні. Найбільшу частину знахідок складають

відходи виробництва (72,4%). Клас нуклеусів (7,6%) репрезентують ядргаца як з пласкою, так і об'ємною робочою поверхнею. Мають місце мікронуклеуси.

Знаряддя праці (13,9%) репрезентовані різноманітними скребачками, різцями, ножами, а також поодинокими виїмчастими та вістрями. Серед скребачок (52,6%) найбільше зразків на відщепах (70%). Клас різців (23,6%).характеризують здебільшого вироби на пластинах (55,5%). Ножів небагато - 15,7% (вони виготовлені як на масивних примітивних відщепах, так і на призматичних). Варті уваги тут вістря, одне з яких -фрагмент селетоідного типу.

Індустрія має певні селетоідні елементи, притаманні деяким центральноєвропейським селето-оріньякським Індустріям.

Шаян 1 (Хустський район). Зібрано 230 кам'яних знахідок з кременю, кварциту, андезиту тощо. Найбільша кількість виробів припадає на відходи виробництва - 86,9%. Клас нуклеусів (5%) характеризується призматичними ядрищами переважно з пласкими робочими поверхнями.

Знаряддя праці (7,3%) складають скребачки, різці, ножі, зрідка виїмчасті. До класу скребачок (47%) зараховані зразки, виготовлені переважно на різноманітних відщепах (75%). Клас різців (17,7%) репрезентований виробами на примітивних відщепах. Серед ножів (23,5%) превалюють вироби на відщепах.

Наявність у колекції певних оріньякоідних рис дозволяє віднести шаянську індустрію до оріньякського кола пам'яток.

Радванська гора (Ужгород). Археологічні знахідки зібрані в місцях поступового розкриття пізньочетвертинних. нашарувань у діючому кар'єрі (4452 екз.). Стратиграфічна ситуація не з’ясована. Значну частину виробів становлять

відходи виробництва - 81,IX. Серед нуклеусів (8,5%) багато ядршц зі сплощеною робочою поверхнею. Виразними серіями-репрезентовані поздовжні, біпоздовжні, поперечні, біпоперечні та ортогональні. Мають місце мікронуклеуси.

Знаряддя праці (6,9%) репрезентують численні ножі, скребачки, різці, виїмчасто-зубчасті, . поодинокі проколки, мікропластинки, вістря , а також декілька фрагментованих двобічних знарядь тощо. Ножі - найбільше зібрання серед виробів: 46,8%. Вони виготовлені здебільшого на різноманітних відщепах (близько 80%). Серед скребачок (23,4%) вироби- на відщепах також превалюють (близько 75%). Клас різців (14,3%) репрезентують вироби переважно на відщепах та невизначених сколах. З-поміж інших знарядь заслуговують на увагу декілька фрагментованих біфасів (IBif - 2,32), а також уламок селе-тоїдного вістря (IPf - 0,4).

Отже, можна констатувати, що техніка рощеплення тут пізньопалеолітична паралельна пластинчаста. Натомість виразно простежуються ранньопалеолітичні риси, зокрема, в самій техніці розщеплення, а також серед численних ножів з обушками, п'ятками та на дольках. Такі типи виробів характерні для мустьєрської доби. Скребачки та різці, навпаки, притаманні для розвинених центральноєвропейських оріньякських індустрій і представлені серійними та стандартизованими зразками. Присутність селетоідного елементу.виразно свідчить про культурні традиції, притаманні для так званих селєто-оріньяксь-ких пам’яток Центральної Європи (серед них також чітко простежується дуалізм у типології виробів).

Павдова гора (Мукачеве). Збереглося 233 знахідки, виготовлених переважно з кременю радванського типу. 55,8% скла-

дають відходи виробництва, серед яких нуклеуси (4,6%) репрезентовані призматичними зразками.

Вироби з вторинною обробкою (24,4%) характеризуються скребачками, різцями, ножами, виїмчастими та поодинокими прополками, вістрями, ретушованими мікропластинками тощо. Скребачки (35%) складають вироби на пластинах (65%). Клас різців (10,5%) репрезентований зразками, виготовленими на пластинах. З-поміж ножів (29,8%) вирізняються зразки на пластинах (близько 60%). Тут також варті уваги присутні фрагментоване двобічне вістря селетоідного типу та декілька ретушованих мікропластинок.

Підсумовуючи, можна зазначити, що техніка розщеплення каменю тут була призматичною паралельною пластинчастою. Склад знарядь праці загалом характеризується пізньопале-олітичнини виробами, хоча серед них присутній і певний ранньопалеолітичний елемент (декілька ножів з обушками та п’ятками, селетоідне вістря). -

Молочний Камінь - печера (Тячівський район). Культурні залишки отримані в стратиграфічних умовах (рештки двох лінзоподібних вогнищ, репрезентованих скупченнями деревного та кісткового вугілля, численні остеологічні знахідки та невелика кількість археологічних предметїв).Отримано радіовут-лецеву дату - 25550 +/- 350 років (От- N7761). Здійснено спо-ро-пилковий аналіз пізньочетвертинних нашарувань.

Археологічна колекція налічує всього 26 предметів, 25 з яких - кам’яні, а один - кістяний. Майже половину з них зараховано до відходів виробництва.'' В колекції знарядь (15 шт.) присутні скребачки, різці, виїмчасті, пластини з ретушшю, мікрознаряддя та фрагмент кістяного наконечника (мла-

дечський тип?).

Як показав аналіз виробів, індустрія Молочного Каменю близька пам'яткам, які характеризуються специфічним складом знарядь - кістяними вістрями (наконечниками) як з розщепленим, так і не розщепленим базисом, шилами тощо.

Розділ V. КУЛЬТУРНО-ХРОНОЛОГІЧНЕ РОЗЧЛЕНУВАННЯ ОРШЬ-ЖОЇДНИХ ПАМ’ЯТОК ЗАКАРПАТТЯ. При співставленні пізньопале-олітичних пам’яток краю враховувались як статистичні показники, так і специфічні риси місцевих індустрій. Техніко-ти-пологічні 1 морфологічні відмінності простелені в декількох аспектах: характері сировини, первинної і вторинної обробки та типології знарядь.

Враховуючи досвід попередніх розробок, було проведено співставлення пізньопалеолітичних індустрій Закарпаття, зокрема, проаналізовані матеріали берегівської групи пам'яток під кутом подібності та відмінностей (Берегове І-ІІ, V, Мужієве І). Отримані результати, як здається на перший погляд, були не зовсім вдалими: з вісімнадцяти типів знарядь співпало лише вісім. Проте, ягацо не враховувати поодинокі знаряддя, присутні в одній із колекцій і, навпаки, відсутні в інших, зважаючи як на чинник випадковості, так і на звичайне відхилення від стандартів, що завжди існують у будь-якому виробництві, відсоток збігу значно зросте. Наприклад, збіг серед відділів, груп 1 типів провідних класів знарядь складатиме тепер 80%І

Отже, індустрії берегівської пізньопалеолітичної групи слід розглядати як однотипні 1 в культурному відношенні однорідні, тобто вони репрезентують одну культуру. Для

підтвердження отриманих результатів застосовувався й Інший спосіб визначення типової та культурної належності пам’яток. Це - існуючий тип-лист або список пізньопалеолітичних типів знарядь, розроблений французькими дослідниками Д.Сонвій-Борд та Л.Перро, з супровідними типологічними індексами.

Також здійснено співставлення берегівських індустрій з іншими закарпатськими пізньопалеолітичними зібраннями. Проведений аналіз показав, що серед закарпатських пізньопалеолітичних Індустрій має місце чітка культурна диференціація. Тому доцільно було розчленувати їх на окремі технічні варіанти та типи (при цьому обов'язково враховувалась сукупність сталих ознак).

Було виділено два варіанти - оріньяк центральноєвропейський та селєто-орівшс центральноєвропейський. До першого варіанту зараховано тип Берегове І (де тип розглядається як окрема культура), тип Шаяп І, тип Бігаяьська гора, тип Молочний Камінь. До другого варіанту ввійшли: тип Радванська гора (як окрема культура), тип Заставне.

Такті чином на Закарпатті за оріньякської доби Існувало принаймні дві самостійні й хронологічно дистанційовані культури - радванська і берегівська.

Роадія 71. МІСЦЕ БЕРЕГІВСЬКОЇ ОРІНЬЯЕСЬПЮЇ КУЛЬТУРИ В юшеясгі ПІЗНЬОГО ПАЛЕОЛІТУ ЦЕНТРАЛЬНО! ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ.

В Центральній та Східній Європі відома велика кількість пізньопалеолітичних пам'яток, що за своїми техніко-типо-логічними показниками інтерпретуються як оріньякоідні: Чехія (богемська та моравсько-силезька група - Бечов, Холедеч, Му-тейовіце, Странська Скала ІІа-4, ІІІа-3, Міловіце, Мало-

мержіце-Борки II, Кржепіце та ін.). Східна Словаччина (гор-надська група оріньякоідних пам'яток - Барца 1-ІІ, Сенья, Кехнец I та ін.), Румунія (оріньякські місцезнаходження Оашського мідкогір'я - Бойнешті, - Келінешті, - Реметя-Сомош 1-І I), Польща (Краків-Совінець, Краків-Звєржинець, Пєкари II .та ін), Угорщина (Мішкольц, Іштадлошкьо (верхній горизонт), Пешкьо, Кольюк), Молдова (пам’ятки з-характерними оріньяксь-кими рисами - Бринзени 1-ІІ, Корпач-Мис - верхній горизонт, Старі Куконешти IV), Північне Причорномор'я, Крим, Подніпров'я, російське Приазов’я (Зелений Хутір, Анетівка 13

- нижній горизонт, Сюрень І, Ворона III, Любимівка І, Перемога І, Сагайдак, Анетівка І, Мураловка та ін.).

Проведений аналіз численних центральноєвропейських та східноєвропейських оріньякоідних пам'яток показав, що як і в Закарпатті, так і на суміжних територіях впродовж тривалого часу існувала велика кількість археологічних культур, частина яких формувалась під значним впливом акудьтурації (це своєрідне поєднання власне селетських та оріньякських-рис у матеріальній культурі), інша частина - типово оріньякські культури зі специфічними локальними особливостями 1 строкатістю хронологічного спектру.

ЕШЮВЯИ. Грунтовний аналіз кам’яних індустрій Закарпаття на основі впровадження нової методики опису, класифікації пізньопалеолітичних виробів та обгрунтування археологічних культур, опираючись на визначення їхньої специфічності, дозволив виділити дві пізньопалеолітичні культури - радванську 1 берегівську, розвиток яких проходив у різному етнокультурному спектрі, а також визначити їх місце

в пізньому палеоліті Центральної 1 Східної Європи. Здійснено спробу вирішити питання визначення вікових меж інших пізньо-палеолітичних пам’яток краю та сусідніх територій 1 простежити загальні закономірності й локальні відмінності у їхньому розвитку.

основні тжжния ДИСЕРТАЦІЇ опубліковані В НАСТУПНИХ ПРАЦЯХ:

1. Позднепалеолитические памятники Закарпатья (к археологической карте Украины). // Каменный век: памятники, методика, проблемы. - К.: Наукова думка, 1989. - С.101-113

2. Береговская группа позднепалеолитических памятников в Закарпатье. // КСИА. Вып.206. - М.: Наука, 1992: - С.73-77

3. О культурных особенностях в развитии позднего палеолита Закарпатья. // Археологический альманах. 4. - Донецк. -

1994. - С.181-192

4. До питання про датування печери Молочний Камінь на

Закарпатті. // Археологический альманах. 4. - Донецк. -

1995. - С.81-83

5. The Beregovo group of Upper Palaeolithic sites in

Transcarpathia. //“ Anthropologie. - XXVI1/2-3. - Bmo. -

1989. - P.213-222

6. Les premieres industries a pointes foliacees en

Europe centrale (у співавторстві з В.Гладиліним та В.Ситли-вим). // PALEO-Supplement. 1. - 1995. - Р.111-118. -

Tkachenko V.I. Upper Paleolithic of the Ukrainian Transcar-pathian region (sites of Aurignacian tradition).

The thesis of candidate’s degree in history of the speciality 07.CXJ.04 - Archaeology, Institute of Archaeology National Academy of Science Ukraine, Kyiv, 1997.

It is the dissertation where are stated the detailed results of Upper Paleolithic investigations of the Ukrainian Transcarpathian region. There are presented the following data in the dissertation: detailed techno-typologіcal

characteristics of the region’s sites, proposed original approach for investigations of Upper Paleolithic, discussed problems of cultural-chronological subdivision of Ukrainian Transcarpathian Upper Paleolithic sites and their place and role in the context of Central and Eastern European Upper Paleolithic.

Ткаченко Б.И. 'Поздний палеолит Закарпатья (памятники оринь-якской традиции).

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04-археология. Институт археологии Национальной академии наук Украины, Киев, 1997. Защищается текст диссертации, где изложены результаты исследований позднего палеолита Закарпатья. В работе дана исчер-пывапцая технико-типологическая характеристика памятников края, предложена оригинальная методика в подходе к исследованиям позднепалеолитической проблематики, рассматриваются вопросы культурно-хронологического подразделения позднепалеолитических памятников Закарпатья и их места в контексте позднего палеолита Центральной и Восточной Европы.

Ключові слова: Закарпаття, Західно-Карпатський регіон, пізній палеоліт, класифікація, варіант, тип, культура, хронологія, синхронізація. .