автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.06
диссертация на тему: Проблемы философии религии в творчестве П.Д. Юркевича

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблемы философии религии в творчестве П.Д. Юркевича"

ІНСГШТ ФІЛОСОФІЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

АРІСТОВА Алла Вадимівна .

ПРОБЛЕМИ ФІЛОСОФІЇ РЕЛІШ У ТВОРЧОСТІ П.Д.ЮРКЕВИЧА

09.00.06 - теорія і історія релігії, вільнодумства і атеїзму

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук

Київ 1293

Дисертацією в рукопис .

Робота виконана у Відділенні релігієзнавства Інституту філософії Академії наук України ' _

ТИ20ЛАЗ Анатолій Георгійович . •

Ведуча організація Одеський університет ім. Ільї Мачникова

Захист відбудеться "28" оічая 1934 р. на засіданні’Спеціалізованої вченої ради Д 016.26.ОХ при Інституті філософії АН України /252001, Київ, вул.Трьохсвятительська, 4/.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту /25200І, Київ, вул.Трьохсвятительська, 4/.

Науковий керівник - доктор філософських наук, процесор КОЛОДНИЙ 'Анатолій Миколайович

Офіційні опонента:

І. Доктор філософських наук, професор

ДУЛУМАН Євграф) Калешшвич

2. Кандидат філософських наук

Вченш секретар Спеціалізованої рченої ради

ЛкигадьдісЕь тема дослідження. Процес сучасного духовного відродження України викликав надзвичайно гострий інтерес то історії її духовної культура. Насамперед це стосується тієї ідейної спадщин*, яка десятиліттями перебувала у полоні ідеологічная штйшів і упереджень, була позбавлена дослідницької уваги і об"єктивної оцінки. Саме така доля спіткала вітчизняну релігійно-філософську та богословську думку середняк XIX от. Вона здеоільшого вилучалася із скарбниці духовних надбань українського народу, бо найглибшими традиціями філософської думки вважалися матеріалістичні чи вільнодумчі ідеї, якими б непослідовними чи наївними вони не були.

"Київська школа” релігійного ідеалізму, що об”еднувала творчу діяльність філософів Київської духовної академії й університету досі залишається найменш вивченим етапом розвитку філософсько-теїстичної думки в Україні. Тому дослідження філософських традицій "київської стопи", що яскраво втілені у творчості П.Юркевича, став внесксм у справу об'єктивного відтворення процесів філософського розвитку в Росії й Україні, визнання ідейно-теоретичної цінності релігійного ідеалізму, чим довгий ( час нехтувала атеїстична думка тоталітарної доби.

Творчість ШКркевича донедавна ще залишалася "білою плямою" в історії вітчизняної релігійної та філософської думки. ' Його ім"я довгий час уособлювало приклад "мракобісся", "ідейної реакції", "войовничого фідеїзму”. Повернення ілеЯної. спадщини мас лете и із забуття і занедбання дозволить відтворити її оригінальність і глибокий гуманістичний зміст, значимість для минулої і сучасної духовної культуриі Важливим е й те, що обрана ■ тема безпосередньо пов"язана. із аналізом тих аспектів творчості ЇЇ.Юркевича, які характеризують його як спадкоємця і виразника українських духовних традицій та ідейних шукань. Своєрідні риси української ментальності найглибше втілюетьія п інгимио-осібніЗ орієнтації, філософської думки; баченні людини як особистості, "мікрокосму"; вичої цінності і таємниці бугтя. Звертаючись до проблем осібного, індивідуального, учікаяьчого духовного єства людини, ТІ..Юркевич розвивав і теоретично розроблює ідеї "філософії серця*, які дають давні й глибокі корені’ в українській духовносгі та релігійао-філософській спаданні.

З

•' Проблема філософії релігії у творчості П.Юркевича /як і в '

• межах "київської школи" взагалі/ залишалися поза увагою науковців. їх аналіз уявляться важлшзш для дослідження процесу коя-центрального визначення філософії релігії як особливої сфери філософського інтересу. Зокрема, стає можливим визначення ідейного впливу П.Юркевича на формування філософії релігії В.Соловйо-ва, як Його найближчого учня і послідовника, чоьф не приділялося досі належної уваги.

Нарешті, обрана тема дозволяє дослідити теоретичні даере-ла та шляхи розробки філософської бази православ"я і головні тенденції його модернізації, насамперед з витань антропології Й гносеології. ' .

Розробленість пвоблеші. Аналіз сучасної вітчизняної та зарубіжної літератури свідчить про те, що творчість П.Юркевича увійшла в царину наукового інтересу головним чином "філософією

• серця" та антропологічною концепцією. Означене мислителем коло

проблем філософії релігії ще не стало об"єктом спеціального систематичного дослідження, ' . , \. . ' '

Головнида текстологічцші джерелами стали твори П.Юркевича, мислителів "київської школи", а також журнальна і газетна періодика другої половини £ра - початку MS ст. '

Пе^зі.дослідження філософської спадщини П.Кркевича з"яви-лися наприкінці XLX - початку £2 ст. Найвагоміший внесок у цю справу належав, безумовно, В,Соловйову «а Г.Шдету. ЇДислителі спеціально аналізувала творчість П.Юркевича, наголошували на цінності та оригінальності його.філософських поглядів; відзначали ті метафізичні й гносеологічні ідеї, які спричинили найглибший вплив аа формування "конкретного ідеалізму" як своєрідної філософської течії. Детальний виклад філософських ідей, творів і біографії П.Юркевича зустрічаємо у прот, О.Ходзицько-го. Критично-філософські судхшння Я.Юркешіча. щодо сучасного Р.о-цу. матеріалізму, насамперед іде?. М.Чершішевського, спеціально аналізуються ©.Волинським, ' -

■ Ідеї іТ,Юрісевича знайош Високу оцінку в працях ряду українських та російських мислителів: О.Введенського, Е.Зінківсько-го, 0,Йлілевського, Я.Колубовського, С.Лук"янова, Е.Радгова, Ф.Тітога, Б.Яковенка. Філософські погляди П.Юркешіча певное мірою вшшнули на творчість Е.Вишеславцева, братів Грубецбких, Д.Флорекського. Ідейний внесок ідисл;ітеля до процесу формування.

православної філософії визначали- М.Бердяєв, К.ЛоськиЙ, Г.Фло-ровоький, ‘

Пристрасними критиками П.Юркевича та академічної філософії взагалі були російські революційні демократи. Серед них особливо відзначимо постать М.Черняшевського, філософська полеміка з яким стала трагедівю Юркевичевого життя й творчості. До спростування філософських поглядів мислителя зверталися також М.Ан-тонович, Д.Писарєв, пізніше - Г.Плєханов. Заповзятими критиками П.Юркевича були також ідейні лідери народництва М.Ткачов та П.Лавров. Українські, революційні демократи не виявили інтересу ' до філософії П.Юркевича та релігійно-філософської думки взагалі.

. У літературі радянського часу зустрічаємо лише згадки та посилання на ідеї П.Юркевича, в окремих випадках - кілька сторінок гострої ідейно-критичної спрямованості, головним чином у енциклопедичних та навчальних виданнях з історії філософії. При цьоад? творчість П.Юркевича розглядається як взірець суб"єктивно-ідеалістичного, містичного напряму філософії або як типовий приклад "войовничого богослов'я". Не випадково ідеологічно упереджену оцінку творчості П.Юркевича зустрічаємо у авторів: В.В.Бо-гатова» О.А.Галактіонова, В.І.І^Оенка, М.ТЛовчука, П.Ф.Нікадц-рова, 1.К.Пантіна, 1.й,Щйіанова. Серед сучасних дослідників філософії П.Юркевича, які прагнуть спростувати упереджене ставлення до мислителя і вказати «а глибокий духовно-гу мані стичний зміст Його творчості - А.І.Абрамов, Е.Л.Гайдадим, Н.О.Запорожець, М.І.Лук, А.Г.Тихолаз.• . : ’

‘ Безпосередню відношення до обраної теми мали праці, присвячені проблемам розвитку, академічної філософії, аналізу ідейних джерел та сутності яеортодоксально-теїстичного напрям?, а також його впливу на подальшій розвиток релігійно-філософської та бо-гослоеської думки, До цих питань зверталися Л.П.Воронкова, Е.Л,Га«дедим, Р.О.Гальцева, М.С. Гордієнко, Є.К.Ду лудан, Ю.П.Зуєв, Ю.А.Каліяія, гі.П.Красніков. В.О.Кувакін, М.А.Маслін, А.П.Моісе-єва, К.І.Нахонов, А.М.ПочапськиП, А.Д.Сухов, В.#.Таячер, Л.О.Фо-кіна,. 0;Б.Чертков. , ■ , . ■

• • . ‘ Разом з тим рад питань, безпосередньо пов"язаних із обраною темою, у філософській літературі не визначений взагалі або. роз- , роблений надто поверхово. Серед них:,спільні методологічні засади філософії "київської ІГЙОЛИ"; філософія релігії як напрям її \ досліджень; особливості йеортодоксально-теїстичного напряму в ре-

лігійно-філософській думці України тощо.

. Для висвітлення теми важливе значення мали праці, присвячені загальним проблемам та принципам філософії релігії як ок-ремох галузі філософського знання. Серед їх дослідників -

В.Ю.До”Я, 1.С»Кон, Б.О.Лобовик, В.К.Такчер, Д.гЛ.Угршювич.

Для. дисертаційного дослідження принципове значення мали праці, присвячені проблемам розвитку філософської думки в Україні, вивченню традицій Києво-Могилянської та Київської духовної академій, взаємозв'язку релігійною і філософського світосприйняття в контексті духовного аиття народу. Тут відзначимо науковий доробок І.В.Ьичка, В.с.Горського, І.Ц.Головахи, Б.В.Ємелья-нова, А.У.Колодного, М. І,Лука, В;М.Нічик, 0.А.Папкової, А.ХІІо-чапського, Л.М.Стратія.

Найвагоміший внесок у систематичне дослідження їворчості Л.Юркеїшча зробили українські філософи та науковці діаспори, зокрема Д.Чижевський, В.Дивнич, В.Дороаенко, С.йрмусь. Треба визнати, що саме вони вперше визначали особливе місце Ц.Юркевича у розвитку філософської думки як в Україні, так і в Росії, провели спеціальний аналіз духовно-іу маністичного потенціалу його ідей, _

Деякі проблеми творчості Д.Юркевича та його .впливу на російську релігійну філософію аналізуються у працях зарубіжних вчених, зокрема Дж.Юіайна, Л.Дж.Шейна, Дж.Саттона, І.Берліна, Ф.Ко-плестона, Р.І.Кемболла, Е.Ламперта, ІІ.І.Сконлана; А.Валіцкі. Погляди Д.Юркевича стали предметом наукового інтересі’ і спеціального дослідження Р.ІІхтча. .

Мета і завдвнпя-дослідження. Метою дисертаційної роботи е . всебічний.аналіз проблем філософії релігії у творчості Я.Юркеви-че. Автор прагне до об"ективлого, адеологічно-неупередаедого аналізу поглядів Л.Юркевича; обгрунтування їх оригінальності й самобутності б нежах неортодокрадьно-теїстичної думки і принци-

- пової прогресивності щодо, тогочасних філософських пошуків.

Означеиа мета передбачає вирішеній таких завдань дослідження: .

~ прошудлізувати фактично нерозроблену у філософській літе-де*урі дроблєвд формування філософії, релігії як особливої сфери філософського інтересу в мехах "київської школи*;

- означити головні шляхи теоретичного обгрунтування і розвитку духовного змісту православ"я представашшми "іщїьської пкс-■ ’ . 6 ' ;

-дослідити низку проблем філософського, історичного, гно-ооологічного, акоіологічного аналізу П.Юркевичем феномену релігії} доказам їх місце та .взаємозв'язок з найістотнішими еоложен-яями його філософії;, ,

■ - проаналізувати головні методологічні принципи аналізу ре-

лігії як соціального і духовного феномену, висунуті П.Юркеинчем; оцінити. Його'як попередника концептуальних форм філософії ралі-гії; ... ' ' .

. - розглянути творчість П.Юркевича у контексті вітчизняних ' духовних традицій; . - .

- визначити вппив мислителя на подальшій розвртр^, релігійної філософії, подолання, догматизм церкоіщо-ортодоксального, вчення., . , • ' •. - '

Методологічна і теоретична основа дисертації. В дисертації Еіікористаяі загальні методологічні, прияцппи аналізу історяко-фі-лософської та релігійно-богословської спадщини - принципи об"ск-тквності, історизму,- причинності, світоглядного плюралізм тощо. Автор виходив з погляду на розвиток філософської та релігійної думки як на альтернативний, діалектичний процес, що передбачав не тільки плюралізм ідей і теорій, а ,й самоцінніеть їх у духовній культурі, нерозривний зв"язок з національно-духовними традиція!,ш. ‘ ■- . ■ ■ . / . ■

У процесі роботи над дисертацією автор використовував різні за світоглядною .Орієнтацією ііраці вітчизняних і зарубіжних дослідників історії філософії, історії релігії, релігієзнавства. Залучено.оригінальні .дзкерела, які рідко включалися у сферу науково-теоретичного апеНізу. Серед них: філософські праці П.Юркевича,

С.Гогоцького, О.Ь'овицького,. И.Дінвдького, 1.Скворцова;;наукові праці дослідників української діаспори,1 релігійно-богословська література,данулого .століття; дореволюційні періодичні видання. Автор враховував результати досліджень вітчизняних філософів різяйх скіл і течій/ дкі аов"язаді з аналізои особливостей' . формування дравоелавко-£ілосоЛського колення в Росії й Україні.

Наукова новизна дослідження. Б дисертаційній роботі вперше . дасться комплексні'.;; аналіз проблем філософії ре-ігії.в творчості П.Юркевича. Філософія Л.Юркевпча розглядається як втілення особливостей язортодоксзльно-теїстичної думки а Україні середина ЖХ с;., один із язрмх підступів, до спеціально-філософського аналі-

ау релігії. . .

. Наукова новизна узагальнена у таких висновках:

- В межах "київської школи" розроблюються принципові підходи до визначення методології і проблематики філософії релігії як особливе' галузі знання. Серед них: перетворення сфера релігійного переживання і сприйняття світу на предмет філософського аналізу; визнання самоцінності релігійних та філософських систем; розуміння релігії як закономірного, історичного духовного феномену і засобу самопізнання лвдства; прагнення узгодити православне віровчення із новітніми досягненням світової філософської думки та науковими знаннями; погляд на релігію як основу і рушійну силу духовного розвитку;.філософське обгспутування і розробка християнсько-метафізичних ідей, У цьоцу £Б'!ЯЗ.Чу робиться висновок про певну спорідненість ідейних шукань та. методологічних засад філософських вчений межах “київської школи". Це дас підстави •розглянути її як цілісний етап у розвитку релігійної філософії в Україні, . : - '' ■ '

■ - Визначаються і аналізуються ті просіяєш філософії релігії, які зна&шш обгрунтування в творчовд доробку П.Юркевича, Озред дах: сутність та шляхи розвитку релігійної-свідомості;'специфіка релігії як вселвдського духовного феномену і факту емпіричної індивідуальної свідомості; історичне призначення релігії, перш аа все християнства; світоглядна спорідненість релігії на ідеалістичної філософії; гуманістичний потенціал православної антропології; гносеологічний аналіз релігійної віри тощо. Аналіз цих проблем дає підстави розглядати Л.Юркегнчв як попередника коїщеця ' туальних форм філософії релігії. ' . -

- Розкрити особливості поглядів Д.Юркеиічо на сутність релігії як однієї з вищих форм духовної діяльності лздеїва можна ли-Е8 на основі спеціального аналізу поняття "вселюдська свідомість", центрального дд<: творчості мислителя. Боно означує сукупність до-філософських,, сг^хіііно-релігійних форм сприйняття і "сердечного" переживання сніту. ,, , ■ ■ . ■ ' .

~ Аналіз поглядів П.Юркевича на проблему ірраціонально-суб"-ективних вите. ;й ідеї Бога, "укоріненості" релігії в духовноад єстьі індивіда відіграв роль теоретичного базису у вивченні ш-лодослідженого аспекту "філософії серця", а сама - ролі "серця" як "охоронця" первісних "зародків", "нахилів", "потягаень" до-релігійної віра; джерела релігійних еьЗДі& і переживаньі озноби ■ б ' "

всіх різноманітних форм релігійного світосприйняття.'

- Проблема співвідношення релігійної віра і .знання, гносеологічного аналізу віри як особливої пізнавальної оили лядського духу', розглядається як визначальна в структурі філософії релігії Д.Юркевича. Це дало можливість визначити зміст поняття "цілісне світоспоглядання", розробленого Л.Юркезичем, а також порівняти його із слав"янофільськими концепціями "цілісного знання". ' , .......

• ; Теоретична і практична значимість дослідяеьня. Аналіз проб-

лем філософії релігії, означених у творчості ІІ.Юркевича, а вив--ском у' справу захисту ідейної й теоретичної глибини релігійно-філософських шукань вітчизняних мислителів ЛйД ст. Висновки дисертації пов’’язані із маловивчеішми аспектами філософської спад-шини ввдагкого українського мислителя і дозволяють глебпіо дослг-дятй його дійсная вплив на подальший розвиток філософської ■ дуг*-* ки«. .• ’' ■ ' . -

Висновки дисертаційного дослідження допонокуть науковцям у розробці, проблем історії вітчизняної філософії та релігієзнавства} можуть бути використані: у викладанні вузівських курсів з філософії, історії філософії, релігієзнавства; у розробці спецкурсів з проблем вітчизняної філософії, філософії релігії, теорії пізнання; для підготовки методичний посібників з історії релігійно-філософської души в Україні. -

Апробація роботи. Головні висновки дисертаційного дослідивши були викладені'у наукових доповідях на Республіканській школі молодих філософів /Алуїпта, 1551/,. республіканській конференції "Філософсько-економічні проблеми національного відродження" /Тернопіль, 1551/, Яздинозназгах &ілософсьішх читаннях "Гуманізм. Людина, Культура" /Дрогобич, І££&У; науково-практичній конференцій "Українська культурна спадщіаіа ІТП-Л.Х ст;'" /Київ, 1993/. Матеріали дисертації апробовані у шшладаїгаі вузівського курсу з філософії та спецкурсу "Історія вітчизняної філософії".

Структура роботи. Дисертація складається із з ступ;’, трьох розділів, висновків і бібліографії. Логіка дослідження вимагала насамперед проаналізувати процес формування філософії релігії як особливої галузі знань в межах "київської школ/"; визначити головні методологічні принципи.філософського' аналізу релігії Д.Юр-кевичем /Г розділ/. .Аналіз.цих проблем дав конливість з"ясувати роль "філософії, серця" -як. основи теоретичної розробки цитат фі-

лософії релігії /й розділ/, дослідити низку проблем ГЕО0ЄОЛОГІЧ-ного аналізу релігії /Ш розділЛ . ’

п. головний зміст роботи .

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, аиа-лізується'рівень її розробки, визначаються методологічні основи -, і теоретична база дисертації, її наукова новизна, теоретичне і практична значимість. . •

У першому розділі "Основи філософії релігії П.Юркевича" автор розглядає головні принципи філософського аналізу релігії, визначені мислителями. "київської школи" та їх обгрунтування у філософії Л.Юряевяча. Розділ складається з трьох параграфів*. ■ '

'У першому параграфі "Філософія релігії як напрям досліджень , у мислителів "київської школи"- обгрунтовується висновок, цо в межах "київської школи" філософії виникає особлива сфера філософського -інтересу - філософія релігії. Бона поступово вичлековує специфічний об'єкт свого дослідження, проблештику і певні мато-' ДОЛОГІЧБІ принципи. , - : .. ; • ■ ... .

На противагу усталеній точці зору автор проводить думку, що "київська-школа" являла собою окрадай ї важливий етап в історії. , української філософської думка, її. представники спиралися,на осмислення своєрідної філософської традиції, що склалася у. стінах Києбо-Цогшшнської академії, і увібрала національно-культурні особливості православного, світосприйняття, самобутні вияви української духовності. -Не,випадково релігійно-ідеалістична1 філософія, створена мислителями "київської школи",' набуває певлах оригінальних рис, не дриташняях російській академічній думці. Серед них автор вичленовуе і розглядає наступні: аналіз проблеми духовного ниття. та духовного саморозвитку індивіда як центральної проблеми філософії; ' визначеній сфери релігійних переживань універсальним способом сприВДьу;.,я,, розуміння і пізнання дійсності; метафізичне бачення світу як цілісно-духовного єства, а ладиш - як духовно-містичного мікрокосму; аналіз християнства як релігії, ісаявдеько-духовяого змісг." і цінності. На цій підставі автор робить висно-. вок про специфік неортодсксально-теїстичного.напряму а українській філософії. . , . :

В дисертації показано, що головним завданням вітчизняної філософської думки цього періоду стає вироблення "вищої", "істинної" філософії, яка зберегла б "аивий дух" православ"я. У цьоод

зв’лязку проблема співвідношення філософії та релігії, розмежування їх предметів та засобів пошуку істини набуває особливого значення. Йвтор доводить, що філософія релігії бере свої витоки із теоретичного аналізу гуманістичного і світоглядного змісту релігії гії, її наіаидого духрвного потевдіалу, ролі у житті індивіда й лвдотва. Це зумовмо принципову відмінність вітчизняної філософії релігії від західно-европейської думки, що виходила із критично-раціоналістичних поглядів на релігію /Спіноза, французькі матеріалісти ІОЩ ст./,.

. Автор визначає далі коло питань, які стали об"ектом увага . київських мислителів і увійшли згодом до проблематики філософії релігії. Насамперед, мова йде про психологічний, гносеологічний, антропологічний та аксіологічний аспекти аналізу релігії. Крім того, визначаються.найважливіші методологічні засада розробки іі проблем філософії, релігії, серед яких: принципове розмежування предметів релігії, філософії та богослоз"я; обгрнутування закономірного розвитку релігійної свідомості; погляд ка релігію як вищу форму духовного життя людства; дослідження релігії як світо* глядного. феномену, засобу світо- і самопізнання,* розвиток вчень про віру як.особливу пізнавальну силу лвдського духу і пошук ірра-ціонально-суб"єктнвних витоків ідеї Бога. '

: Дисертант робить вионсвок, що в мзнах "київської школи" філософія релігії ще не набирає' концептуальної форми, але підступи до неї досить виразні і свідчать про вагомий внесок київських'мислителів у справу вирізненая нової- галузі філософських досліджень.

У другому параграфі "Вселшська свідомість: сутність і закономірності розвитку" аналізуються погляди Я.Юркевача на розвиток духовного, життя лвдства,■ визначається зміст концепту "вселвдська свідомість". Автор обгрунтовує висновок, що ідеї Я.Юркевича своєрідно відобразили розвинутий в межах "київської школи" погляд на релігію як закономірний вияв духовного прогресу- лвдства. .

П.Юркевич осмислює поняття "вселвдська свідомість" як сш'ь кретичне втілешш дофілософськ^х, дотеоретичнях форм духовної діяльності. На його душу "вселвдська свідомість" охоплює все багатство виявів духовного життя: і розумову діяльність, і емоційні переживання, і інстинктивні потяги, і несвідоме прагнення до вищого, бічного, святого. Недовершеність, нерозвикутість вселюдської свідомості зумовлена наївним, стихійно-емоційним способом вирішен-

ії

яня найістотніших світоглядних питань, а саме - питань про основу і ціль еліту, відношення світу і лвдияи до Бога. Еволяців від стихійного сприйняття та переживання світу ро філософсько-теоретичного усвідомлення ідеальних зв"язків та закономірностей буття Д.Юркевяч розх'ладаєг як .загальний напрям розвитку, "всвлвд-оької свідомості". ; • .

У цьоцу зв"язку автор відзначає висновки П.Юркевича щодо -одвічної релігійної спрямованості вселвдоької духовності і сут- ■ кості лодського духу як підпорядкованого,"ідеям" та "ідеалам". ■ Саме ці міркування стали основою для вирішення питань про генезис і розвиток релігійних, иоральних; філософських уявлень; відобразили розуміння духовного життя лодетва .як цілісного, закономірного, еволюційного процесу., «о породжує вищі форми релігійного і філософського світорозумінде. , : ' '' . . . .

Дисертант спеціально звертається до висновків Л.Юркевича щодо головних.завдань філософії. Найважливіше. з них - дослідже- . ння "необхідних законів" та "загальних'умов", за якими виникає і поширюється у вселвдськгй свідомості, ідея Бога та релігійні почуття. . . : ' , . . ' :

На основі проведеного аналізу дисертант доводять, що визначення П.Юркевичем релігії як об"єктивного духовного феномену, ■ вияву сукупного духовного, розвитку ладства суперечить усталеним поглядам на філософа як поборника суб"єктивно-ідеалістичного на- ■

• пряму. ■ • ' ■ • “ . : . ' ■ .

У третьому пагагра&і '’Історичне місце матеріалізму і проблема філософського обгрунтування релігійної духовності” дослі- ' дкушься погляди П.Юркевича на сутність і зміст матеріалізму. як ' особливої історичної форми філософії. Головні аргументи, висунуті мислителем проти матеріалістичних ідей російської револвдій-. ної інтелігенції /наоа.-.шеред М.Чернишєвського/, розглядаються як методологічна підстава релхгііШо-ідеалістичного світогляду.,

, И.Юркевич аналізує матеріалістичне вчешш як необхідне явище у складному розвитку новітньої філософії. Він визначає сут- '

ність матеріалізму як вияв реалістичного', прагматичного духу цивілізації, який нехтує вищиш ирагненнями та ідеалами "вселкщ-ської свідомості", відкидає глибокий світоглядний-зміст релігійної ДУХОВНОСТІ. ' ; ■ . . ' ■' ... . ’. ' '

' Автор, узагальнює міркування П.Юркевича щодо.ідейно-теоретичного змісту матеріалізму і зосереджує увагу на тих,висновках, .

які дала особлте значення для розуміння'релігії як особливого , типу світосприйняття і факту індивідуальної свідошсті, Панам- . перед, це.стосується аналізу найістотніших суперечностей механістичного матеріалізму, в межах якого йеможливо: з"ясуватя саморозвиток, цілісність та доцільність світу; розкрити специфіку ідеальної діяльності лвдоької свідомості; обгрунтувати ввдпяно-ння і розвиток'різноманітних духовних явшц та форм вселадського духовного життя; визначити особливості філософського і природничо-наукового витлумачення єства лвдшш; обгрунтувати духовну вя-ність лвдетва, існування вселодських інтересів, потреб і цінностей, - ’ . . '

. З огляду- на приведені міркування автор робить висновок, ідо П.Юркевич передбачив найголовніші аргументи, які пізніше будуть висунуті проти' механістичного та вульгарного матеріалізму /і матеріалізму як течії взагалі/.

Автор, підКреслш, що необхідною передумовою філософського аналізу релігії стає захист Л.Юркевичем тієї світоглядної позиції, яка, по-перае, розглядає об"ектішно-духовяий зміст сівігу як умову ісяуваяяй: царини духовного /у тому числі релігійного і морального життя лкщстза/, по-друге, робить предметом свого аналізу самосвідомість, духовне, аиття індивіда, дату і призначення життєдіяльності лвдинз. ’ ' . ! •

. ■ У другому розділі "Філософія серця" як основоположний принцип філософії релігії" досліджується зміст "філософії серця" • П.Юркевича як вихідного принципу вирішення найістотніших проблем антропології^, етики, теорії пізнання, філософії релігії. Розділ складається з чотирьох параграфів, .

У першому параграфі "філософія серця" П.Юркевича як розвиток, традицій кордоцентризму в духовній культурі України" автор розглядав- творчість мислителя в контексті тих націояально-духов-шх традицій, які надавали силам "серця" визначальної мотиваційної, рушійної та духовної ролі в житті 'ладани».

В дисертації показано, що традиція кордоцелтризвд бере свої витоки ще з літературних пам"яток.княжої доби; вбирає в себе християнське- тлумачення античного платонізвд, біблійне вчення ирс серце та-спадщину- візантійських богословів;,втілюється в ідейних шуканнях мислителів Кизтзо-Могшіянськох академії. Окремий етап у . формуванні "науки про серце" пов"язаний з іь?'ям Г. Сковороди. Символічно-образне тлумачення "серця" в творах Сковороди іноді набли-

’ ' ‘ ' " -... із

каеться до рівня філософського, кордоцеятризму. Традиції емоційного, мі стично—психологічного бачення світу втілюються далі у філософських ідеях мислителів Київської духовної академії, яка стала духовною і професійно» основою "київської дкоіяи'Ч Автор доводить, що розуміння "серця" як центру безпосередньої інтимної єдності людини з Богом було невіддільне від міркувань про сутність релігійної СВІДОМОСТІ, ЄСТВО ЛВДИШ!, її.духовний розвиток, можливості і засоби спітоаізнаняя. ї цьому контексті особливо цікавими е погляди П.Юркевича. . v . ? . -

В дисертації обгрунтовується висновок, що специфікою вчення П.Юркевича було філософсько-теоретичне. осмислення кордоцен-тризму: "серце" набуває змісту найістотнішого філософського концепту, а не тільки біблійного образу <и містичного символу. Філософ прагне обгрунтувати вчення, яке охоплює усі головні сфери духовного досвіду лвдетва: науку, філософію, мораль, релігію, знайти їх спільні глибинні духовні витоки. "Філософія серця" . .

стає однією з .найістотніших метафізичних підвалин такого синтезу. ; : у - ' > ■ ■ - ' -"

Автор звертав увагу на особливе значення вчення про "серце" як основи узгодження,; "збігу1' релігійного та філософського; сві-торозуміняя; засобу філософської розробки християнського віровчення. ■ ... \ •’ ’

. У другому параграфі "Проблема генезису релігійної свідомо-

• сті" досліджуються погляди ІІ.ЮркеЕича на виникнення і розвиток релігії в суспільстві. . ' ■ . • . . , г

Автор звертається до тих концепцій природа і сутності релігії, які стали об"єктом спеціальної критики П.Юркевича. Мова йде ' про атеїстичні погляди французьких просвітників JQfffi ст.;, ідеї, пропаговані російськими революційнимидемократами; крайнощі суб"-єктивісгського та абстрактно-раціоналістичного тлумачення феномену релігії. . • ■ . • ■ .. .

В дисертації відзначена зваленість і'грунтовність критичних висновків П.Юркевича щодо тих філософських течій, які; а/ розглядали ідею Бога як хаотичний витвір психіки суб"вкта; б/ виводили весь різної,инітяий зміст свідомості із-розвитку-абсолютної лргіч-ної ідеї аоо діяльності -розуму; в/ вважали вирішальними факторами генезису релігії почуття страху» залежності,, егоїстичні пориванім, корисливі-інтереси. , • .. . '

П.Юркевич обгрунтовує власний підхід до1 ішріаеяня проблеми

генезису релігійної ,овідомооті: лодська душа одвічно шггкае у собі "зародки", "семена", "нахили" до релігійних і моральних явищ, джерелом і "охоронцем" яких в серце. Ііею, логос'розвитку лодства П.Юркевич вбачає у поступовому розгортанні цих зачатків, вияві глибинних за-душевних поривань до релігійної діри.

У 'іцисертації аналізуються погляди П.Юркевича на роль "серця" у розвитку релігійної свідомооті: "серце" розглядаєтеся як джерело релігійних емоцій і переживань; життєдайна сила релігійної віри} основа богопізнання; центр вищих моральних станів людини. ■

Оцінюючи погляди .ЦЮркевича на витоки та генезис релігійної свідомості, автор вказує на ряд оригінальних філософських висновків мислителя: визначення християнства як продукту духов-норозвішутої "вселодської свідомості"; наявність суперечливих шляхів розвитку релігійної свідомості — "правильного" й "хибного", "хворобливого"; єдність об"єктшзних та суб"єктивних факторів еволщії релігії. Разом з тим звертається увага на обмеженість поглядів П.Юркевича, зокрема на абсолютизацію саморозвитку духовності лодства та ірраціональних витоків уявлень про надприродне, нехтування цілісною сукупністю суспільно-матеріальних факторів та їх впливом на генезис релігійної свідомості.

У третьому параграфі "Принцип "серця" як основа релігійно-філософської антропології" визгачаються особливості розробки П.Юркевичем християнської антропології. Автор проводить думку, що антропологічне вчення набирає концептуального, вигляду вперше саме у. філософії П.Юркевича /порівняно із ідейною спадщиною інші* представників."київської школи"/.

Центральне значення проблеми індивідуального, осібного в людині» обгрунтування унікальності Й цінності кожної людської Істоти розглядається як найголовніший шлях розробки і модернізації мислителем християнської антропології.

Дисертант зазначає, що творчість П,Юркевича постала як вза-ємозв“язок двох головних завдань: дослідження внутрішньої таєи-ниці єства ліщина і доведення на цій підставі "бездуховності" антропологічних погледів штеріаліяму. Підкреслюється, ідо 'П.Юркевич грунтує свої погляди на метафізл^яому принципі спорідненості ідеально-духовної сутності буття із духовною сферою лвдшщ. Виходячи з цього, він доводить обмеженість лриродничо-яаукових та •раціоналістичних принципів аналізу буття і духовної діяльності

" ' . • ' » , . -■ ••• .

лвдшш і, в персу чергу, визнання за інтелектом вирішальної сили у процесах пізнання і духовного розвитку ладиш в ділом?, її моральної поведінки та життєдіяльності» . ,

Раціоналістичним та природничо-науковим побудовам антропологічного матеріалізм П.Юркевич протиставляє своїоогляди, за якими сутність лвдшш вбачається у її духовно-моральнолу житті, а духовна життя визначена "сердечним" єством. "Серде" осмислюється як джерело осібних, індивідуальних якостей лвдщш, вирішальна умова самовизначеності її духовного життя; основа унікально-оті та своєрідно-відособленого 'душевного розвитку. З цієї нагоди аналізуються погляди Ц.Юркевича на закономірності духовного саморозвитку лвдини: з одного боку, багатство душевного й духовного життя немов би розгортається ізсередини, зумовлене "зрушеннями" і; "пориванняш" серця, з іншого - визначене діяльністп л«ь диня "під ідеями та ідеалами”, які ”сердечно" схоплюються кожним індивідуумом. На ці?. підставі мислитель і: аяачаа лвдинуяк істоту духовну /а не природну, чи соціальну/, а закони і форми її духовного життя - як апріорні принципи живої існуючої душі /а не надані зовні чи природжені лвдині/. . . ' .

Автор вказує на ідеПну спорідненість поглядів Ц.Юркевича із антропологічними вченнями пізніших форм релігійно-філософської думки /екзистенціалізмом, персоналізмом, інтуїтивізмом/. Робиться висновок, що мислитель передбачив і обгрунтував найістотніші шляхи подальшої модернізації православної антропології як в межах світської філософії, так і в межах богословської думки.

' У четвертом? параграфі "Вчення про мораль та засади христи- . яиської етики" аналізуєгься проблема внутрішнього взаемозв"яаку моральної свідомості і поведінки лвдини із релігійним світоглядом, що стала предметом особливої уваги П.Юркевяча. Мислитель прагне довести, до християнське вчення про серце розкривав глибинні джерела моральної свідомості індивіда,надає підстави для визначення моральних та аморальных вчинків, з"ясовув критерії моральної вартості кожної лвдини. . :

Д.Юркевйч обгрунтовуй м сновок. пре загальну -залежність морального життя лвдетва від релігійних уявлень про вищу мету й . призначення лвдського роду. Відкддаша розуміння моралшщ-норм ■ і законів -як продуктів "вільної діяльності" розуму, вія визначає їх як усвідомлення ідеї добра безпосередніш зрушеннями серця.

Автор обгрунтовує висновок, що своєрідність інтерпретації П.Юркевичем християнського етичного вчення визначена такими головними аспектами':-по-перше, наголошеі&ям ролі "серця" як дкера-■ ла індивідуальних моральних прагнень і вчинків лвдшш; по-друге, метафізичним обгрунтуванням етичних погладів; по-трет®, вченням про духовну едність та моральний прогрес лвдства на величних засадах шротворчості як принципу християнського співжиття. У цьому зв"язку автор аналізує поставлене П.Юркевичем завдання надати філософії "практичного характеру", як такого, що лов"язане із духовними потребами індивіда й лвдства. -

У третьому возділі "Богопізнання як предмет філософського аналізу" досліджуються погляди П.Юркевича на низку проблем гносеологічного аналізу релігійної свідомості. Розділ складається з двох параграфів. '

У першому параграфі "Проблема "цілісного знання". Шляхи інтеграції філософії та релігії” автор аналізує одне із найцікавіших надбань "київської школи", і в першу чергу П.Юркевича, у розробці православно-філософського мислення - ідею сукупності пізнавальних сил дїдаші, узгодженості емпіричного, раціонального та містичного досвіду.

• У дисертації показано, що П.ІОркевич означив проблеад співвідношення знаная і ліри як завдання, узгодження "усіх надбань лодського' духу"/тоб'ґо філософе:ких, наукових та релігійних істин/ у "цілісне світоспоглядання". Подібний сантеа обгрунтований, за П.Юркевичем, самою природою пізнання як взаємодії різних пізнавальних сил лодини /де розум поєднаний із почуттями, досвідом, вірою* "сердечними зрушеннями", релігійш;:.я переживаннями/,

Автор спеціально аналізу© підстави узгодження кожного із елементів "цілісного світоспоглядання" - філософії з релігією, релігії з наукою, науки з філософією. Особлива увага зосереджена . на висновках П,Юркевича щодо перспектив та шляхів інтеграції релігійного і філософського світорозуміння. Мова Іще, насамперед, про створення "істинної" християнської філософії, яка б втілила і зберегла духовно-насичений зміст пі;авосяаввя.

Поставлена проблема певної спорідненості гносеологічних пошуків П.Юркевича із ідеями "цілісного знання", розвинутими в межах філософії слав"янофільства. Разом з тим визначаються істотні розбіжності у розумінні "цілісного знання’, пов,гязані з обгрунтуванням духовних підвалин філософії /П.Юркепич звертається до

• . 17 . . - .

вселюдських духовних цінностей, в не до особливостей "російського духу" та типу мислення/; визначенням містичної складової пізнання /для П.Юркевича це "зрушення" і "потяги" серця/; тлумаченням гносеологічних особливостей віри; аналізуй ролі емпірично-достзідішх наук. • . .

Спеціально розглядається зміст поняття "цілісне світоспоглядання" /щодо категорії "цілісного знання"/, яке передбачає злиття процесів пізнання із релігійно-світоглядним сприйняттям дійсності. ...

У другому параграфі "Філософське розуміння Бога і проблема богопізнаїї'ш" автор звертається до філософської інтерпретації П.Юркевичем найістотнішої теологічної проблеми - вчення про Бога та можливості його пізнання.

Обгрунтовується висновок, що в межах академічної філософії православна теологія поступово оформлюється як система ідеї!, що запозичує мову, методологію, стиль філоомського мишіеяня; прагне до діленого синтезу із світською '{ілоеофіа» та секуляризо-веною свідомістю. ' *

Автор розглядає висновки П.Ю^крйцчо щодо оволщії філософського тлїмачешт Бета п історії <£ідосс4’ії Д ід Платона до Гегеля/. Шкжгедь довсг;іть, ао філософське розуміння Бога істотно , відрізнялося дід конфесійно-релігійного вчепвд та суб"с;:ти&ного сприйняття надприродного. Саме, топу £ін вбачає настійну потребу філософії звернутися, по-пері’еї до емоційних "сердечних" прагнень індивідуальної -дуді у сприйнятті божественного, і, по-друге, до^ особливостей стихіГло-релігійнрго^характеру "вселвдської свідомості".-Саме не такому оіляху він ^кзначае можливість пізнання істинно-сущого як ідеально-духовної основи ДІЙСНОСТІ.

Проблему богопізнанвд ІЇ.Юркевич розглядає як таку, де збігається завдання філософії, мета богосяов"я і потреби релігійної свідомості. Дгоеріант досліджує погляди. мислителя на ішіяхп ■ і засоби пізнаяня абсолютного, надприродного. Увага звертаєіься на такі моменти; обгрунтування духовно-особистішої природи "істинно-сущого"; існування сфери непізнаванного, незбагненного буття; гносеологічна роль і специфіка доказів буття Вога; можливості та обмеженості досвідного і раціонального пізнання; роль "серця” в усвідомленні надчуттєвого; гносеологічні особливості й функції віри. » ■ ’ : : ’

П.Сркэвяч спеціально аналізує і спростовує погляди Канта ' ■ Ї8. • ' ' . ’' ..

на релігійну віру як оліпу і неовідоцу* а на ідею Бога як простий регулятивно-моральний принцип. Мислитель захищає висновок про особливе гносеологічне значення аїри, яка заповнює "прогалини" знань та підсилює обмежені мозливості розуму у світо- і бого-пізнаїші. ' . .

Автор обгрунтовує висновок, що Д.Юркедич відобразив у своїх поглядех характерний для "київської школи" ухдаї до психологічного, спірітуалістичного тлумачення буття і шш.~іії його пізнання, захист глибинного містично-духовного зв"язку лвдиіш з надприродним. . .

У висновках узагальнюються голосні полонення і висновки дисертації.

Основний зміст дисертації відображений & наступних публікаціях:

1. Бурлакова А.В. Проблема бога і богопізнання у філософській спадщині Л.Сркевича // Філософсько-економічні проблеми національного відродження. - Тернопіль, 1991. - 0,2 др.а.

2. Бурлалова А.В. П.Юукевщ: пошук загальнолюдського змісту

релігії // ^шнізт, Релігія. Культура. - Дрогобич, 1992. - 0,1 др.а. . _

3. Арестова Н.Я., Бурлакова А.В. Релігійність як особливість української філософії //Проблеми філософії. - Ьип. 94. - К.,1992.

- 0,5 др.а. .

4. Аристова А.В. Из философского наследия Л.Д.Юркевича:

"всечеловеческое сознание" и задачи философа // Деп. в УкрНДІНТІ від 02.11.92 р. за Я 1776 - Ук 92. - 0,9 др.а. '

5. Арістова А.В. 1де% вселодсько-ду*са»ої цінності релігії у філософській спадщині "київської школи" // Українська культурна -спадщина ШІ-фХ ст. - К., 1993. - 0,2 др.а,

6. Арістова А.В. П.Юркевич: аналіз матеріалізму як історичної форми філософії // Філософська і соціологічна думка. - 1593. -№ 9-10. - 0,8 др.а.

Підписано до друку 16.12.93. Формат 60x84/16. Папір друкарський. Офсетний дрУк. Ум.^арбовід.б. Ум.вид.арк.І,16. Обл.вкд.арк.І,25. Тираж 100 прим. Замовлення № 2^0-1. Ціна . Вид. № 27І/Ш.

Видавництво КІІЦА.

252068. Київ-58, проспект'Космонавта Комарова,!.