автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.09
диссертация на тему: Проблемы истории Украины XVI-XVIII ст. в освещении журнала "Киевская старина"

Полный текст автореферата диссертации по теме "Проблемы истории Украины XVI-XVIII ст. в освещении журнала "Киевская старина""

РГ8 Ой

^ ^ Ь&Ьі іїз'зЗ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

МАТЯХ Валентина Миколаївна

ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ХУІ-ХУПІ ст. У ВИСВІТЛЕННІ ЖУРНАЛУ "КИЕВСКАЯ СТАРИНА"

1 07.00.09 - Історіографія,

джерелознавство та методи історичного дослідження

Автореферат •

дисертації на здобуття науковою ступеня '

кандидата історичних наук

Київ* 1993

Науковий керівник - доктор історичних наук,

' член-кореспондент АН України

Смолій В.А.

Офіційні'опоненти - доктор історичних неук,

член-кореспондент АН України, професор Шевченко Ф.П.; кандидат історичних наук Тодійчук О.В. '

Провідна, установа - Київський університет ім. Т.Шевченка

Захист відбудеться з р. о ' год,

на засіданні спеціалізованої в«(еної ради ДО 16.31.01 по захисту дисертацій в Інституті історії України АН України /адреса: 252001, Київ - І, вул. Гдоаевського, 4/

З дисертаціє» можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України АН України

Автореферат розісланий р.

Вчений секретар спєцівлізоввнсХ вченої ради /■ >*/ Пінчук Ю.А.

Актуальність проблеми. В час зростання суспільного інтересу до минулого України, відродження вітчизняної медієві стичної школи у ряд першочергових наукових завдань висувагться питання вивчення політичного та економічного життя українського народу, його культурного та етнічного розвитку, взаємовідносин з своїми найближчими сусідами, історії української державності, права, визвольних змагань тощо.

Незаперечним законом еволеці! історичної науки виступає спадкоємність між історикаж різних поколінь, забезпечити яку покликана історіографія. Лише за умови комплексного підходу до вивчення історіографічного матеріалу стає можливої? як реконструкція основної лінії розвитку історії історичної науки в цілому, так і окремих її ланок зокрема. Це сприяє використання? досвіду історичного пі знання для розробки актуальних та малодосліджених проблем.

В останні десятиріччя XIX - на початку XX ст, існували реальні передумови для переходу історичних досліджень в нову якість - від розробок конкретно-лонального характеру до створення узагальнюючих прань. Велику роль а процесі інтенсивного накопичення фактичного матеріалу та оперативній постановці актуальних проблем історичного дослідження відігравала історична публіцистика як засіб найбільш мобільного й широко доступного виходу наукової продукції. Саме на час інтенсивного розвитку історичної науки припадав видання першого українського історичного журналу "Киевская старина", заснування якого зумовлювалося назріло»: потребою у створенні в Україні власного наукового друкованого органу для оперативного висвітлення стану справ в історичній науці, визначення напрямів наукових пошуків, своєчасного поширення знань з місцевої історії серед широкого читацького загалу.

З перших кроків свого існування "Киевская старина" набула слави неординарного друкованого органу, який виступив далеко за межі звичайного історичного журналу. Високо оцїткт значення часопису в історіографічному процесі кінця XIX ~ початку XX от.; його сучасники відзначали велику заслугу "Киевской старины" перед гуманітарними науками, вбачаючи в журналі справжній науковий координаційний центр з якнайширших проблей україністики.

На необхідності всебічно висвітлити багатогранну діяльність часопису неодноразово наголошувалося як в дожовтневих, так і в сучасних історіографічних студіях. Не раз піднімалося й питання про тематичг ні перевидання матеріалів, вмішених у лурналі. Проте, на жаль, ці проблеми залишилися поза уваго» дослідників.

Досять незадовільнов с і ступінь наукової розробки проблеми. Цэ стосується як загального уявлення про стан історичної науки в останніх десятиріччях XIX - початку XX ст., так і питань, пов"язаних з історіє® української історичної періодики зокрема. Початком більш-менш систематичного вивчення і використання сучасники історикам) наукової спадіпши історичних зрурналії можна вважати лише другу половину 60-х років*. Разом з тим слід зазначити, що об"єктом дослідження, як правило, виступали історичні журнали, шо виходили за радянської доби. Водночас історіографія дожовтневої періодики обмежусться лише кількома працяш загального характеру з історії української журналістики поре-форменого періоду, а яких побіжно згадуються й історичні періодичні видання , та короткими довідка»« у бібліографічно-довідковій літературі. Саме це дало підстави О.І.Кияну зробити висновок про поверхове висвітлення в радянській історіографії історії навіть провідних, найбільш значних з точки зору їх вкладу у розвиток вітчизняної історичної науки журналів кінця минулого - початку нинішнього століття?. В повній мірі подібне зауваження стосується часопису "Киевская старина".

Зрозуміло, ш факт існування цього журналу не міг бути повністю проігнорований вченим*. На сьогодні бібліографія з теми нараховує близько 50-ти найменувань. Інаа справа, яка інформаційна насиченість приховується за ціев кількість. Майже третину праць становлять короткі повідомлення анотаційного характеру в науково-довідковій літературі, навчальних посібниках з історіографії та історії журналістики, відповідних томах багатотоших праць "Очерки истории исторической науки в СССР", "Історія Української PCP" та "Історія Києва". Невеликі згадки про журнал містяться в окремих монографіях, присвячених творчості провідних дожовтневих істориків,та в дослідженнях відповідних аспектів української історії, а також в літературознавчих і етнографічних працях. До цієї к групи можна віднести й рецензії на окремі книжки журналу та його покажчик, критико-бібліографічні огляди вмішених у ньощг матеріалів, які періодично друкувалися в "Новом времени" "flpa-

*Див.: Киян А.И, История Украины на страницах русской журнальной исторической периодики второй половины XIX - начала XX веков. - Авто-реф. дис.... канд. ист. наук. - К.,1991. - С.4.

‘•Дей 0.1. Українська револеційно-демократична журналістика. - К., 1959; Дмигрук В. Нарис з історії української журналістики XIX ст. -Львів,1969; Історія української дожовтневої журналістики. - Львів, 1983.

^Кияи А.И. Указ. соч. - С.£>.

-З-

вительственном вестнике", Треском архиве", "Киевских епархиальных ведомостях", "Записках Наукового товариства ім. Шевченка" Я інших періодичних виданнях.

На з"ясуввиня окремих епізодів з власної історії проливагть світло публікації самої "Киевской старини". В деяких з них показано історій створення часопису, містяться матеріали з біографій його редакторів та провідних співробітників, 3 редакційних статей мокна прослідкувати програмні засади, на яких було побудовано діяльність часопису.

Окрему групу становлять спогади близьких до видання осіб. Досить рельєфно картини редакційного життя, особливо на першолу етапі існування часопису, постадать у спогадах Г.Лазаревського /"Українська література", 1943-1944/. В жанрі малуарисгкки з використанням епістолярних джерел написані праці І.Китецького, в яких історія журналу поступово доводиться до початку 90-х рр. XIX ст.* Існує такок кілька наукових публікацій /невеликих за обсягом статей в періодичних виданнях чи павукових збірниках/, в яких простежується окремі моменти з історії існування "Киевской старики" та наукової діяльності II співробітників й редакторів, робляться спроби проаналізувати деякі публікації часопису. Насамперед за глибиною подалі матеріалу серед них слід виділити праці В.В.Данилова^ та к.С.Грувевського^. Спеціальний розділ "Киевской старине" присвятив у своїй граці Д.Дорсоенко, де він намагався окреслити коло найбільп важливих проблем з історії українського народу, ех> були підняті на сторінках часопису, та показати внесок у Ясго роботу ряду видатних ухраінських істориків4.

В радянській історіографі! журналу "Киевская старина" приділялася досить незначна увага. Цьоф значно« міро» сприяли позначені зви-

*Китецький 1. "Киевская старина" сорок років току. Нариси та спомтаи // За сто літ. Матеріали з громадського і літературного життя України XIX і початку XX століття. - Ки.В. - К.,1928. - С.І25-І46 та іи.

^Данилов В.В. Литературные помпам // Исторический вестник. - 1907. -С7. - С.205-212.

^Грушевский М.С. Историография 1880-1890 рр. Лазаревский и кружок "Киевской старини" // Украинский народ в его прошлом и настоящем. -СПб.,1914. - Т.І. .

4Див.: Дорошенко Д. Огляд української історіографії. - Прага,1923.

нувачувально-публі шстичним карбом оцінки наукової спадщини дожовтневих українських істориків, більшість з яких одночасно виступала авторами Я співробітниками часопису. Як єдину спробу історіографічного аналізу матеріалів журналу за сімдесят післяжовтневих років можна розглядати статті? Г.К.Швидько, в якій показано вклад "Киевской старины" у вивчення деяких питань історії українського середньовічного міста^. 90- та ІОО-річний »вілеї "Киевской старини" обумовили появу т.зв. гсвілейних статей як в Україні, так і в діаспорі, присвячених часопису^. Об”єктом дисергсаційних досліджень виступили фольклорі: та літературознавчі публікації журналу^.

Загалом існуючі в науковій літературі оцінки "Киевской старины", як правило, неоднозначні. Ьільтістіе сучасників журналу та дослідників наступних поколінь високо оцінювався його внесок в історіографічну спадщину України. Проте неодноразово робилися спроби звинуватити "Киевскую старину" у відсутності реакції на громадсько-політичне життя країни. Однак, на думку дисертанта, т.зв. "аполітичність” жур,алУ слід розціїпевати швидше не як ваду, а як значну перевагу справжнього наукового органу у класичнону варіанті, вільнокф' від будь-яких ідеологічних нашарувань.

В ціло><у радянська історіографія оиітсвала "Киевскую старину" як журнал буржуазно-ліберального напряму з певним ухилом на позиції буржуазного націоналізм та сепаратизм. Бездоказовість та заполітизова-

%видько А.К. Вопросы истории феодальних городов Украины в журнале "Киевская старина" // Некоторые вопросы социально-экономической и политической истории Украинской ССР: Сб. науч. ст. - Вып. 4. - Днепропетровск, 1973. - С.135-146. р

Короткий Ю.А. З історії створення першого історичного журналу на Україні /До 90-річчя виходу в світ першого номера журналу "Киевская старина"/ //Укр. іст. журн. - 1972. - І» І. - С.125-127; Антонович М. "Киевская старина": 3 приводу квілйк? // Український історик. -1980. - Р 2-4 /78-80/. - С.24-35.

^Иоониди А.Л. Журнал "Киевская старина" и вопросы фольклористики на Украине в конце XIX - начале XX в. - Автореф. дис.... канд. филол. наук. - К.,1969. - 20 с.; Кучинский Н.В. «урнал "Киевская старина" и украинский литературный процесс конца XIX - начала XX ст. - Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - К.,1990. - 23 с.

ність такої характеристики цього видання очевидна /навіть свідчить про зворотне/. Слідування за конкретним історичним фактом і нвукова сумлінність перш за все визначають його справжнє місце в українській /та й світовій/ історіографії. Насамперед часопис слід розглядати як наукову трибуну, відкриту для представників практично всіх гуманітарних наук кінця минулого століття. Однак тенденція яюдо приниження ролі 'Киевской старины" в і сторично ку процесі в Україні другої половини XIX - початку XX ст. ие виразніше, ніж в історіографічних працях, проступила в дослідженнях з історії журналістики. Так, у монографії Б.І.Єсина "История русской журналистики XIX в," /И.,1989/ про журнал відсутня навіть побіжна згадка. '

Короткий історіографічний оглдц показує, то проблема відображення основних питань історії України ХУІ-ДОШ ст. на сторінках журналу "Киевская старина" до останнього часу не була предметом спеціального дослідження. Наукова актуальність і недостатня розробка даної проблемі диктують необхідність комплексного дослідження багатої наукової спадщини часопису, його вкладу у розвиток дожовтневої історичної науки.

Обмеження хронологічних рамок дослідження ХУІ-ХУИ ст. поясняється тим, оо саме на цей період припадав найбільша питома вага публіка» цій журналу. В своє чергу це дозволяє виявити основні напрями дослідницьких інтересів в українській дожовтневі медієвістиці стосовно цільного хронологічного проміжку часу, який характеризувався такими поділки і явищами, як становлення українського козацтва, формування української нації, створення Української козацької держави тошо.

Комплексне вивчення та використані публікацій журналу в сучасних історичних розвідках дає можли0ість переглп<ути оцінки окремих подій, більш повно реконструювати загальну евояяціг історичного процесу, виявити пріоритетні напрями і нові проблей» наукових досліджень. *

Мета дисертації полягав у визначенні вкладу журналу "Киевская старина" у розвиток історичної науки f з^ясув^Иі Його місця в українській історіографії, комплексної^ досяі&єкнІ Його багатої наукової спадщини з основних проблем історії УкрШШ ОД-ХУФ ст., виділенні у ній найбільш цінних елементів, важливих- дах сучасної медієвістики.

Загально» мето« продиктовані й основні ДОдаотя« «сі автор намагався вирішити у процесі дослідження те»й;

- висвітлити умови, в яких відбувалося аШнудоїм журналу Тфеін ская старина"; дослідити його діяльність а*2!нИчІкйЙ ййріод існування;

- окреслити коло проблем, які стали предметом дослідження вчених

-6-

- авторів "Киевской стариш";

- э"ясувати схлад авторів і кореспондентів;

- визначити ступінь відображення на сторінках часопису основних досягнень української історичної неук у другій половині XIX - на почаї ку XX ст.;

- вияснити місце "Киевской старини” серед наукових установ гуманітарного профілю;

- проаналізувати зміст публікацій журналу з питань історії України ХУІ-ХУШ ст., виявити найбільш важливі з них з точки зору використання сучасно» історичною науко»;

- показати значення вмішених на сторінках яуриалу матеріалів в розробці пріоритетних напрямів сучасних медієвістичних досліджень.

Основним об"ектом дослідження е публікації часопису, присвячені соціально-економічній га суспільно-політичній історії України ХУІ-ХУШ ст. Дисертант обмежився лише загальною характеристико» публікацій з історії української культурі, враховуючи їх значно ширші хронологічні межі /переважно ХУП - початок XX ст./.

Джерельно» базо» дисертації виступає комплекс друкованих та архівних матеріалів, значна частина яких вводиться до наукового обігу вперше. Дослідження базується пери за все на грунтовному вивченні повного комплекта журналу "Киевская старина" за 1682-1906 рр. У пражці також широко використані епістолярні джерела з історії видання часопису, добірки яких а грунтовними передмовами Я коментарями друкувалися в "Української^ археографічно^ збірнику", журналі "Україна", в інпих наукових збірниках. Значну цінність становлять джерела Центрального державного історичного архіву України та-Відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки АН України ім. В.І.Вернедського, особливо фонди 112 /понад 300 од. зб./ та П ЦНБ АН України, де зберігаеті ся редакційний архі"в "Киевской старины*, фонд 295 Київського тимчасового комітету у справах дроку /ЦЦІА України/, у якому є справа про видання у м.Києві журналу "Киевская старина". Використано також особисті фонди видавців-радакторів лурналу й визначних представників історичної неуки кінця XIX - початку XX ст., імена яких тісно повязан! з існуванням часопису, документи ряду офіційних установ. За своїм характером це ділові папери, зокрема, договори, довідки та посвідчення, конторські книги, а також кореспонденція офіційного характеру, приватне листування, рукописи Праць, шо надходили до редакції, спогади про співробітників журналу того.

На жаль, сьогодні не можна говорити про повну збереженість ре-

дакційного архіву. Слід також констатувати факт його розпорошеності по багатьох фондах. Проте наявні документи дозволяють простежити механізм редакційної роботи та джерела поповнення редакційного портфеля, географі» розповсюдження "Киевской старини", кількість її передплатників, виявити труднощі фінансового та цензурного характеру, які супроводжували видання журналу.

В процесі роботи над темо», крім праць, шо безпосередньо стосуються "Киевской старины", було опрацьовано твори видатних українських істориків дожовтневої доби, історіографічні студії, дослідження з історії журналістики другої половини XIX - початку XX ст., праці, присвячені окремим представникам української історичної науки та діяльності наукових установ, а також використано літературу критико-біблі-ографічного характеру у вигляді рецензій, критико-бібліографічних оглядів топю.

Методологічно дисертація побудована на діалектичних принципах наукового пізнання. В П основу покладено пробяешо-темати*гний метод. Автор прагнув зберегти об"ективний підхід щодо оцінки наукового доробку журналу, який передбачає, зокрема, строге дотримання принципу історизму й відмову від перенесення ідеологічних установок на оцінку подій і фактів історії. Натомість основна увага дисертанта звертається, насамперед, на конкретні результати /як позитивні, так і негативні/^, яких досягли історики за певний проміжок часу.

Наукова новизна дисертації зумовлюється характером проблеми, а також комплексним підходом до вирішення поставлених питань. Вперше у вітчизняній історіографії досліджуються головні аспекти середньовічної історії України на сторінках провідного друкованого органу українських науковців кінця XIX - початку XX" ст., виявлена проблематика журналу, дана оцінка його наукової спадщини. У праці вперше в історичній науці визначаються роль та місце журналу "Киевская старина" в українській дожовтневій історіографії, розкривається наукова цінність його публікацій подо розробки конкретних проблем історії украг-їнського середньовіччя.

Практичне значення роботи полягав у тому» шо II матеріали та висновки можуть бути використані при створенні узагальнимо! історії • історичної науки * Україні та написанні фундаментальних історіографічних праць і досліджень з історії української дожовтневої журналістики, при розробці вузівського курсу української історіографії і навчально-методичних посібників З ОКреИІХ проблем історії історичної науки, а також при розробці широкого кола проблем а історії України

ХУІ-ХУШ ст., в неуково-популярних, навчальних та історико-краєзнав-чих дослідженнях, в практичній викладацькій роботі.

Структура дисертації відповідає основній меті дослідження. Праця Складається із вступу, трьох розділів і висновків. У додатку вмішено список використаних дежерл і літератури.

П. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір гемі дисертаційного дослідження, відзначено його актуальність, нсукову новизну та практичну значимість викладено мету і завдання роботи, визначено її хронологічні рамки, охарактеризовано джерельну базу та ступінь дослідженості проблемі.

У пещому тхззділі розглянуто комплекс питань, пов"язаних з заснуванням і виданням у Києві першого українського історичного журналу, визначенням його місця у дожовтневій українські« історіографії. Дисертант вважав за доцільне дослідити ці питання на тлі загальноісто-ричного процесу, який відбувався в Україні у другій половині XIX -на початку XX ст. Це дозволило зробити висновок про наявність на цьом; етапі не кризових, як це традиційно стверджувалося, а, навпаки, своєрідних явиві ренесансу у розвитку української історичної думки. Саме загальним піднесенням історичних знань, створенням великої кількості досліджень як монографічного характеру, так і у вигляді журнальних публікацій можна пояснити появу на початку ЬО-х рр. XIX ст. такого унікального явища, як часопис "Киевская старина”, який не мав на той час аналогів в історичній періодиці.

Майже за 25 років існування /ІВ02-І906/ в його історії можна виділити кілька періодів. На особливу увагу заслуговує перший з них -період створення "Киевской старины" й перших років її видання, який умовно визначається 1682-1887 рр. На цьоьу етапі вирішувалася не тіль. ки доля майбутнього- журналу, а й формувався його основний напрям, внутрішня структура й тематична направленість. Саме тоді сфори^вало-ся основне авторська ядро "Киевской старины" /в різні роки з журналом співробітничали історики В.Б.Антонович, Д.І.Баталій, М.Ф.Владимирсь-кий-Буданов, В.С.ІконНіков, І.М.Каманін, М.1.Костомаров, О.М.Лазаревський, А.О.Скальковський, Д.І.Яворницький, археолог М.М.Білозер-сы?ий, еїнограі{и М.Ф.Сзгмцов, Ц.Г.Нейман, Ф.Р.Рильський, мовознавці Б.Грінченко, П.І.ЖитецькиЙ, В.11.Науменко, ЦД.Петров, 0.0.Потебня, шсьменники М.Вовчок, І.Карпенко-Карий, О.Кобилянська, М.Кош>бинсь-кий. П.Кирний, Д.Українка, І.Фрвнхо та інші автори/, виразно виявився її національний характер.

Журнал відіграв важливу роль у розробці і популяризації знань з історії України. Значне місце на його сторінках було віддано давній українські історії /Д.БагалІй, ЦІГолубовський, М.Костомаров, ПЛе-бединцев, ЦЛейман/. За регіональним розподілом найбільш багагоас-пектно була представлена історія Лівобережної України за доби середньовіччя /Н.Китицин, О.Лазаревський, В.Неуменко та ін./. В той же час чимала увага приділялася науиовону вивчення історичного шнулого інших українських земель - Правобережжя, Слобідської України, Галичини топю /Д.Баталій, М.Грушевський, О.Єфіменко, І.Лучицький, 6.Максимов та ін./. В рамках загально історичних проблем автори часопису зробили чималий вклад у розширення історико-красзнавчих, топографічних, демографічних досліджень в Україні /В.Антонович, М.Біляшевсь-кий, М.Владимирський-Буденов, П.Лаакарьов, В.Ляскоронський/. Чимало уваги /особливо в працях В.Барвинського, О.Левицького, М.Оглоблина/ приділялося побутовій історії українського народу. В церковно-і сторичній тематиці, поряд з замальовка»« з історії окремих храмів чи монастирів та описе*« церковних пам'яток, в ряді студій /С.Голубев, П.Лебединцев, II.Орловський, В.Тарновський/ досить виразно простежується історія конфесійних відносин і церковно-громадського життя в українських землях та тіаю пов"язаних з нимі культурно-національних рухів. На сторінках журналу неодноразово вміщувалися розвідки з історії освіти й культури /С.Голубев, Д.Вишевський, В.Сторожев, Н.Харлаг-мпович та ін./. Рецензії "Киевскрй старини" внесли певний вклад в історіографіє1 другої половини XIX - початку XX ст., оперативно й глибоко висвітлісрчи загальний стен розвитку історичної науки цього періоду.

Мурнал вдало поєднував в своїй практиці риси дослідницької інституції з діяльністю археографічної установи. На високе наукове значення вмішених на Його сторінках актових і наративних джерел неодноразово вказувалося в історичній літературі,

В той же час часопис виступив своєрідним літературно-філологічним центром, координуючим органом етнографічної науки, місцем збереження української фольклористики тооо.

Основні засади, на яких базувалася діяльність редакційного колективу, виразно простежуються й на подальших етапах існування часопису. Найбільший вплив на його роботу справляли Ф.Лебединцев, О.Лашкевич, Є.Кивлицький, В.Науменко, В.Антонович, П.Хитецький, 0.Лазаревський,

І.Петров, О.Левииький та інші.

Однак а початку 1900-х років з ряду причин об'єктивного та суб"о~ ктивного характеру книжки журиаду помітно втрачаеть своє науково-ін-

формаційну насиченість. На його сторінках все частіше починають вмішуватися публіцистичні праці, белетристичні твори. Докорінна зміна спрямування журналу, на думку дисертанта, може розцінюватися як одна з головних причин підриву життєздатних сил "Киевской старины". Припинення І! видання виявилося тяжкої? втрато»? насамперед для української історичної науки.

У другому розділі проаналізовано публікації часопису з соціально-економічної проблематики. Автор вважає безпідставним твердження, шо проблеми соціально-економічної історії України виявилися поза межами наукових інтересів авторів журналу. Тематично найбільшу питому вагу займають дослідження, що стосуються поземельних відносин в Україні.

В працях В.Антоновича, Д.Баталія, О.Єфименко, О.Лазаревського, Є.Максимова, В.Науиенка, М.Стороженка, А.Шиманова та ін, дослідників розглядалися питання про форми землеволодіння та землекористування, співвідношення різних форм ренти, специфічні риси розвитку сільського господарства в окремих регіонах України у ІУП-ХУШ ст. тоио.

Редакція журналу регулярно вмівувала в "Киевской старине" першоджерела з аграрної та соціальної історії середньовічної України, що, як правило, вперше вводились до наукового обігу і досі масть першорядне значення для моделювання соціально-економічної історії України, зокрема, дослідження таких питань, як поземельні відносини та кріпосницька політика російського самодержавства у Лівобережжі у другій половині ХУП-ХУІН ст. і роль у цьому процесі українського гетьманату; зміни в соціальній структурі, чисельному я етнічному складі населення; типи й форми господарств поселенців; джерела доходів великих феодальних маєтків; вивчення сябринного та общинного землеволодіння; виявлення спільного та відмінного у засобах та формах землекористування у правобережних і лівобережних землях тошо.

В "Киевской старине" було не тільки зібрано великий фактичний матеріал з історії заселення різних регіонів України та розвитку у них поземельних відносин і процесу закріпачення селянства, але й поставлено ряд теоретичних проблем, зроблено певні узагальнення /зокрема, у працях Д.Багалія, 0,Лазаревського, В.Милорадовича, М.Петрова, В.Сто-рожева, Ф.Щербини/.

Матеріали часопису спростовують існуючі в ряді наукових прань твердження щодо недооцінки дожовтневими істориками соціальних наслідків Визвольної війни, замовчування відповідних зрушень в соціальній структурі середньовічного українського суспільства. В публікаціях

О.Лазаревського, 1.Лучицького, Д.Міллєра, О.Редакової та деяких інших

-Ліна основі фактичного матеріалу доведено роль українського гетьманату в розкладі общинного землеволодіння і концентрації великої земельної власності в рунах козацької старшини та ¡поступового перетворення її в клас нової української земельної аристократії. Саме на сторінках "Киевской старини" праця*« Д.Багалія була започаткована полеміка відносно ролі общини в Україні, відголоски якої відчуваються і в сучасній історичній науці. Проте в матеріалах часопису /за незначним винятком/ практично не дискутувались питання про характер відносин між велики-№ землевласниками та різними категоріям* селянства. Мало уваги приділено проблемі орендних відносин в Україні, типам і форма« господарств, шо склалися в лівобережних землях після Визвольної війки. Практично не досліджено козацьке землеволодіння напередодні 1648 р.

Іншим важливим напрямом медієв істичних досліджень у сфері соціально-економічної історії виступає комплекс проблем, пов"язених з виникненням і господарським розвитком міст і містечок України. В публікаціях О.Андріевського, В.Антоновича» В.Ейнгорна, В.Іконнікова, І.Ка-моніна, І.Лучицького, Н.Молчановського, О.Стороженка, М.Сумцова, І.Теличенка, В.Хижнякова та ін. вимальовується широка палітра життя міського населення за доби середньовіччя, його чисельності, соціального і етнічного складу, побуту та роду занять, озаемзвідносин між різними соціальними прошаркаш, адміністративного устров міст, розвитку в них ремесел, науки, культури топю.

Провідною ідеє» шх студія виступає теза про згубний’вплив магдебурзького права на економічний розвиток українських міст, ио призвело на кінець ХУШ ст. до їх практичного занепаду. Значна увага приділялася структурі міського управління а Україні в ХУП-Ш1 ст., взаємовідносинам міських органів управління з державними інститутами. Певне місце відведено характериетиці урядових реформ ХУШ ст. в галузі міського урядування, доводиться наявність процесу різкої диференціації в місько^ суспільстві, появи міської аристократії, при цьо*у підкреслюється виклична роль у цьому процесі самодержавного уряду.

Доцільно наголосити на то&у, с» в "Киевской старине" практично не лустрічається узагальнюючих пращ, з питань розвитку промислового виробництва України в ХУ11-ХУ11) ст. Лише в невеликих замітках, а також публікаціях документів, знайшли відображення окремі епізоди з історії ремесел, про шел і в та мануфактури. Певне відображення, зокрема, у формі публікацій документів, знайшла діяльність та роль в економічному житті українського міста братств.

У матеріалах журналу відзначається малочисельність, і нерозвиие-

ність міианського стану в українських землях, наголошується на превалюючій ролі в його господарській діяльності землеробства. В цілому ж робиться виоювок про незадовільний стан господарського розвитку міст та містечок України в ХУІ-ХУШ ст.

Більшість публікацій "Киевской старины" з соціально-економічної історії українських міст можна характеризувати як епізодичні замальовки. Проте на її сторінках друкувалися й грунтовні монографічні дослідження /зокрема, праці В.Антоновича, В.іконнікова, 1.Каманіна/, шо містили нові теоретичні узагальнення і висновки.

В третьому розділі показується висвітлення на сторінках "Киевской старины" проблем суспільно-політичної історії України ХУІ-ХУШ ст. Одним з провідних напрямів стало дослідження політичних відносин України э Росією і Польше«; /В,Антонович, 0.Востоков, М.Драгоманов,

0. та Л.Єі}именкиі П.Шафранов та ін./. У ньому контексті було розглянуто політичний та економічний розвиток українських земель у складі Речі Посполитої, піддавалася критиці думка про культуртрегерську місію польського шляхетства по відношенню до українського народу, досліджувалися умови входження України де складу Московської держави, дальший розвиток українсько-російських зв"язків під час т.зв. Руїни тоюо. При цьоцу наголошувалося на самобутності історичного розвитку українського етносу, вказувалося на формування особливого суспільно-політичного устрою Української козаіької держави, який був несумісним з соціальними порядками та монархічним державним ладом північного сусіда.

Особливу актуальність мали публікації "Киевской старины" з проблем української державності /М,Василенко, О.Левицький, Д.Міллєр, М.Стороженко та ін,/. Заслуговує на увагу оцінка епохи Б.Хмельниць-кого як перелошого моменту 9 історичному розвитку України, Польші та Росії. Цікавим) уявляється гогляди авторів публікацій на форку та зміст гетьманської влади, зокрема, ототожнення її з президентським правлінням розвинутих європейських країн кінця XIX ст. Не без інтересу сучасним читачем сприймаються оцінки таких непересічних постатей в політичній Історії України ХУІІ-ШІ ст., як гетьмани Б.Хмельницький, П.Дорошенко, І.Мазепа, Н.Розумавськйй, Ю.Хмельницький та інші. .

Значну питоцу вагу в публікаціях журналу займає тематика з історії української юриспруденції /Й.Бакай, В.Василенко, О.Лазаревсь-кий, І.Теличенко та ін./.

Іншим важливим непрямом історичних досліджень в проблематика,

-ІЗ- .

пов"язана з політикою російського самодержавства шодо України. Автори публікацій /Д.Баталій, М.Василенко, В.Павелко, М.Стороженко.../ намагалися простежити етапи й конкретні шляхи інкорпорацією! політики царизму» причини втрати Україно»? своєї національної державності. Характеріо, то серед останніх в пєриу чергу називалися економічні чинники.

Комплекс матеріалів присвячено дослідженні? народних рухів в Україні, окремих моментів соціальної боротьби народних мас. На сторінках "Киевской старины" /в працях В.Антоновича, І.Лучицького, І.Кама-ніна, М .Костомарова, О.Нінолайчика, В.Павелки, Я.Шульггна та багатьох інших/ по-новочр були поставлені питання про визвольні рухи і пери і козацькі повстання, їх характер та і сторічне значення, причини і головні завдання Визвольної війни українського народу /за термінологією досліджень - Хмельниччини/, її соціально-економічні та політичні наслідки, значення гайдамаччини, роль православного духовенства в Коліївшині 1768 р., відношення урядових кіл Росії до народних повстань тощо.

Аналіз публікацій жур<алу не підтверджує існуючу і по нині тезу про ігнорування дожовтневими дослідниками соціально-економічних передумов народних виступів. В працях даються нові матеріали до біографій видатних ватажків та проводирів народних рухів в Україні ХУІ-ХУЫ ст., проливається світло недіяльність окремих загонів повсталих, з'ясовується їх чисельність і соціальний склад.

Разом з тим спостерігається помітна диспропорція наукових інтересів дослідників. Якшо тема гайдамацького руху простежується на сторінках журналу досить детально і в різних аспектах, то, наприклад, оприкківство практично залишилося поза уваго» істориків. Недостатньо вивчалася також проблема визвольної боротьби проти іноземіих завойовників, лише фрагментарно висвітлювалася така ({юрма соціального протесту, як втечі та міграції у південні степи України, т.зв. "шукання козацтва". Практично невивченими залишилися питання формування соціально-політичних поглядів учасників народних виступів.

Особливий вклад внесла "Киевская старина" у вивчення історії українського козацтва. У публікаціях В.Антоновича, Н.Довнар-Заполь сь-кого, Ф.Кондратовича /псевдонім й.Вовка/, 0.Лазаревського, Л.Падалки,

І.Новицького, А.Скальковського, А.Шиманова та ін. авторів спостерігається намагання відійти від традиційних схем польської історіографії» на основі нових фактів здійснити спробу перегляду основних висновків праць попередників. Основна увага при цьому зосереджувалася на постп-

новці та вирішенні таких кардинальних проблем, як шляхи виникнення українського козацтва, його еволюція в окремій стен українського середньовічного суспільства, роль козаків у колонізації великих степових масивів земель на півдні України, заснування Запорозької Січі як військового, адміністративного й господарського центру козацтва, участь козаків у визвольних змаганнях українців в ХУ-ХУШ ст.,зни-пення Запорозької Січі наприкінці ХУШ ст. тощо.

Характерно, сю дослідники намагалися по-новону осмислити суть феномену українського козацтва, зокрема, розглянути військову та господарську діяльність запорожців, простежити процес диференціації козацького стану та намагання козацької старшини перейти у дворянство.

Безперечним досягненням редакції "Киевской старины” стало введення до наукового обігу великої кількості нових документальних матері-.алів з історії козацтва. Постановкою нових проблем з цієї тематики і пошуком оригінальних способів їх вирішення яурнал помітно збагатив досягнення українського козахознавства.

У дисертації наголошувалося, то в публікаціях часопису відбилися найбільш значні досягнення вітчизняної історіографії кінця XIX - початку XX ст. Використання багатого історіографічного доробку з проблем суспільно-політичної історії України ХУІ-ХУШ ст., зосередженого на сторінках "Киевской старини", набуває особливої гостроти сьогодні, враховуючи, зокрема, факт, то значна частина піднятих дожовтневим) історикаж питань виявилася практично закритої? в радянській іо-торичній науці.

У висновках підведено основні підсумки дослідження, по виносяться на захист:

- заснування історичного журналу "Киевская старина" стало можливим завдяки інтенсивної^ розвитку історичної наухи в Україні у другій половині XIX ст., то обумовило, зокрема, оперативне і своєчасне висвітлення її досягнень на сторінках спеціалізованого друкованого органу;

- з іншого боку, часопис "Киевская старина" відіграв велику роль

в історіографічному процесі другої половини XIX - початку XX ст. своїм вкладом у розробку пріоритетних напрямів історичних досліджень, популяризацію знань з минулого України серед широкого читацького за>-галу; .

- виступаючи трибуною апробації нових ідей та концепцій для провідних науковців, журнал одночасно надавав свої сторінки для проб пера початкугчим дослідника», тим самім консолідувавши навколо себе тодішній науковий потенціал України;

-15- "Киевской старине" належить особливе місце о дожовтневій історичній публіцистиці, то обумовлюється надзвичайно широкими хронологічним та тематичним діапазонами ТІ публікацій;

- публікації часопису охоплювали таке коло проблем, як історія

Київської Русі; соціально-економічна і суспільно-політична історія України ХУІ-ХУШ ст.; питания етногенезу українців; суспільна думка; історія українського козацтва і Його твердині - Запорозької Січі; питання національно-визвольної боротьби українського народу; створення Української козацької держави; конфесійні рухи; історія української культури, освіти тощо; '

- на сторінках "¡'невской старины" широко розроблялися питання

археології, історіографії, джерелознавства, топоніміки, демографічних та міграційних процесів; .

- поряд з публікаціє» оригінальних розробок редакціс» журналу провадилася велика археографічна робота, по відбивала наукові методи та принципи підготовки до друку джерел, вироблені археографічними установам« країни;

- часопису належить не тільки пріоритет у першодруку документальних матеріалів, але й збагачення історіографічної спадщини новими концептуальними підходеш до розробки ряду проблем, оригінальними теоретичним! положекнлш і висновкам;

- за умови відсутності в Лівобережній Україні у другій половині XIX - на початку XX ст. спеціального коорчинсціИного центру "Киевскую старину" слід розглядати як повноважну наукову та організаційну інституцію по розробці пріоритетних напрямів історичних досліджень

в регіоні;

- на підставі аналізу публікацій "Киевской старт ги" стає можлиеор загальна переоцінка історіко-історіогрофічної ситуації в Україні у другій половші і XIX - на початку XX ст., перегляд багатьох положень, вироблених радянською історіографіє» щодо оцінки деяких важливих аспектів середньовічної історії України;

-вироблені редакціє» "Киевской старини" критерії відбору та прикіл пи публікації історичних матеріалів можуть бути використаними на практиці сучасної» журналістико»;

- публікації часопису, при певному критично^ ставленні до них, становлять суттєву наукову базу для постановки та розробки пріоритетних проблем як українознавства загалом, тек і сучасної української медієвістики /зокрема, при вивченні соціально-економічних процесів

-16в . українських землях в ХУІ-ХУШ ст.; формування феодального землеволодіння; розвитку промисловості, торгівлі; взаємообумовленості соціально-економічних факторів і форм соціального протесту; дослідженні свідомості учасників народних рухів; результативності національно-визвольної боротьби; еволюції класово-станової структури українського середньовічного суспільства; генези української державності; етнічної культури українського народу та багатьох інших/.

Дисертація пройшла апробацію у відділі історії України середніх віків Інституту історії України АН України.

Основні її положення викладено у наступних публікаціях автора:

1. Історія Новгород-Сіверської гімназії на сторінках "Киевской старины" // Новгород-Северскоіу - ІООО лет: Тезисы докладов областной научно-практической конференцій /май 1989 г./. - Чернигов - Нов-город-Северский,1989. - 0,1 авт. арк. /рос. мэва/.

2. Діяльність цеховик братств м.Степані /за матеріалами журналу "Киевская старина"/ // Минуле і сучасне Волині: Тези доповідей та повідомлень Ш-ої Волинської історико-краєзнавчої конференції. -Луцьк,1989. - 0,1 авт. арк.

.3. Курная "Киевская старина" як джерело для історико-краєзнавчих досліджень // ІУ Республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства: Тези доповідей і повідомлень. - К.,І898. - 0,1 авт. арк.

4. Журнал "Киевская старина" і Ного місце в дослідженнях з української історичної медієвістики // Проблеми української історичної медієвістики. Методичні рекомендації. Теоретико-практичні розробки.

- К.,І990. - 0,4 авт. арк.

5. Поземельні відносини на Брацяавшні /за матеріалами журналу "Киевская старина"/ // УШ Подільська історико-красзнавча конференція. Тези доповідей. - Кам"янець-Подільський,І990. - 0,1 авт. арк.

6. До питання місцерозташування запорозьких січей /дослідження Л.Падалки в журналі "Киевская старина”/ // Матеріали першої республіканської науково-практичної конференції "Проблеми історії запорозького козацтва в сучасній історичній науці та музейній практиці? -Дніпропетровськ,1990. - 0,2 авт. арк.

7. Публікація журналу "Киевская старина" // Укр. іст. журн. -1991. - )* 3. - 0,3 авт. арк.

8. Наукова обробка тексту та коментарі до праці: Ролле И.И. Жен-

щины при Чигиринском дворе во второй половине ХУП века // Укр. іст. журн. - 1991. - № 3,4. - 2,0 друк. арк. '

, -17-

9. Висвітлення на сторінках "Киевской старины" деяких аспектів відносин України a Poetes та Річчю Посполитою в кінці ХУІ-ХУП ст.

// Українська козацька держава: Витоки ta шляхи історичного розвитку /Матеріали республіканських і сторичних читань/. - К. ,1991, - 0,2 авт. арк.

10. Біля витоків "Киевской старини" /До ІІО-річчя виходу першого номера журналу/ // Укр. іст. журі. 1992. - )* І. - 0,9 авт. арк.

11. Юридичні нормі та система судочинства в Гетьманщині /3& мате-ріалаш журналу "Киевская старина"/ // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку /Матеріали других всеукраїнських історичних читань/. - Черкаси,1992. - 0,2 авт. арк.

12. Гайдамацький рух у висвітленні журналу "Киевская старина" // Проблеми історії національного руху на Україні /до 1917 р./: Тези доповідей. - 4.2. - Київ-Миколаїв,І992. - 0,1 авт. арк.

13; Історія українського козацтва в публікаціях журталу "Киевская старина" // Укр. іст. »урн. - 1992. - Р 9. - 1,0 авт. арк.

14. Внесок журналу "Киевская старина" в українське коэакоэнавст-во // Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина: Матеріали міжнародної наукової конференції, присвяченої 500-річч» українського козацтва /Киів-Дніпропетровськ, 13-17 травня 1991 р./: У 3-х вип.

- Вип. П. - К.,1993. - 0,3 авт. арк.