автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Производственная деятельность работников Украины в условиях либерализации тоталитарного режима (1953-1958 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Производственная деятельность работников Украины в условиях либерализации тоталитарного режима (1953-1958 гг.)"

КИЇВСЬКИЙ ІНІВЕРСИГЕГ ІІ/.ЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

РГБ ОД

- 5 СЕН йод На правах рукопису

. ТКАЧУК НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

ВИРОБНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ РОБІТНИКІВ УКРАЇНИ В Я.'ОВАХ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ТОТАЛІТАНЮГО РЕШУ /1953 - 1958 РОКИ/.

Спеціальність 07.00.01 -Історія громадських рухів і політіиШк партій

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового отупеня кандидата історнчних наук

Київ - 1994

Дисертацією с рукопис.

Робота виконана на кафедрі української історії та етнопалі-тики Київського університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти

Науковий керівник - доктор історичних наук,

професор Матвійчук Микола Макаровій

- доктор історичних наук, професор І'орбул Олександр Дотгрович

- кандидат історичних наук, старший науковий співро-

' бітник Шаповал Юрій Іванович

- Київський державний політехнічний університет

Захист відбудеться _ 1994 р. о 15 год.

на засіданні спеціалізованої ради К.068.18.03 цри Київському університеті іі’єні Тараса Шевченка / 25260І, м.Київ, вул.Володю'.ир-ська, 60, ауд.349/, ’

Провідна організація

. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету / вул.Володигирська, 58/.

Автореферат розісланий " £ " 1994 р.

Вчеїшй секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних Наук, доцент ' Іванцова Ірина

' Володимирівна

Актуальність теми і хронологічні рамки дослідження. Характерна риса нашого часу - зростання національної самосвідомості учраїнського народу, посилення потягу до національного самопізнання, до знання власної історії. Немае необхідності доводити, як важливо переглянути стереотипи мислення, що склалися раніше, відмовитись від догматичних підходів, невиправданих обмежень, відродити історію держави в повному обсязі, у всіх її труднощах і суперечностях. Життя вк..агає нового осмислення багатьох історичних подій, повернення із забуття ряду імен та явищ.

■ Початок цьому процесу було покладено в 50-і роки. Після сг,гарті Сталіна зроблено серйозні кроки щодо подолання культу особи,. його негативних наслідків. Розгорнулася кампанія по демократизації політичного життя суспільства. Засуджено негідні методи керівництва і розпочалася реабілітація невинно репресованих лвдей і цілих народів в епоху сталінізму. В галузі зовнішньополітичних відносин утверджувалась політика мирного співіснування двох протилежних світових систем, зроблена спроба руйнування атмосфери "холодної війни", завдяки чому уряд'глав можливість здійснити значне скорочення збройних (..іл і зекономлені кошти вкладати в розвиток народного господарства. Були спроби змінити економічні порядки, які склалися з' ЗО - 40-х роках. Почалися зміни на к]5аще в промисловості, сільському господарстві, науці, культурі. Значно рс 'ширгавались права союзних республік і місцевих органів, що давала, можливість позбутися надмірної централізації політичних, господарській, культурних функцій в союзних органах на шкоду правам республіканських і місцевих органів. Певні зрушення відбулися в нацрлг.і поліпшення життєвого рівня людей. Бони різко контрастували з періодом сталінського правління. В Україні, зокрема, прибутки середнього робітшг-

ка за 60—і роки зросли на 230?. Якщо раніше рівень особистого споживання зростав щороку на один процент, то в 50-і роки - на чотири. Саш в цей і; ріод лвди в містах почали .вперше масово отримувати квартири. Раціон середньої сіи"ї, що звичайно складався з хліба і картоплі, розширився до більш-менш регулярного споживання овочів і м"яса. Значно зросло пенсійне забезпечення лвдей. Все вище сказане дає підставу говорити яро певну лібералізацію тоталітарного режим,,. Саме цей період письменник І.Еренбург влучно назвав "відлигою" - тимчасовим потеплінням серед тоталітарної зики.

Лібералізація тоталітарного режиму не могла не позначитись на виробничій, трудовій діяльності робітничого класу. Ширилось соц-змагання, набираючи нових, більш конкретних і ефективних фор.;, зростав кількісно і якісно рух винахідників і раціоналізаторів, вагомішим отав внесок робітництва у розвиток всіх техніко-економіч-них показників промислового виробництва, про що свідчать матеріали даного дослідження. І все ж реформаторські новації в суспільстві, в тому числі й економіці давалися нелегко. Давалися взнаки важка ноша консервації суспільних структур, потяг до збереження або від- ' родяешія системи ідеологічних орієнтацій і політичних настанов, характерних Для сталінського соціалізму. Нові підходи до розуміння соціально-економічної стратегії зустрічали стійкий опір, прихильників аділністративно-командних методів' керівництва, вихованих на традиціях сталінської школи 'й здатних лише проводити волю "верхів". Трагедія Хрущова і його покоління полягала передусім в ідеологічній зашореності. Новий лідер деркавя діяв в дусі партійної програші, не зазіхнув на систему, що оклалася в 30-і роки. Її доктрини, побудовані на партійної,у диктаті та державному монополізмі, залишились недоторканими. Згадані вище Нововведення в раїїках не норуше-

ної командно-адміністративної системи намагалися втілювати в яиттч не економічними, а суто політичними, організаційними методами. Змінивші, наприклад, форі® керівництва промисловістю та будівниці-вом, реорганізаційні заходи не зачіпали саке сстго бюрократігшо-натискного управління економікою, оскільки не спиралися на широке розгортання процесів демократизації і гласності. І ще. Певні успіхи в розвитку народного господарства викликали ейфорію, спроби перескочити через об"ективні процеси. Про це свідчить, зокрема, прийнята на,початку 1959 р. глибоко помилкова, абсурдна по суті установка про те, що країна вступила в період розгорнутого будівництва комунізму. Це призводило до'штурмових методів будівництва, що відбивалось на посиленні експлуатації і погіршенні [.’.атеріпявного становища робітничого класу. Тому не випадково, що після 1958 р. намітилася тенденція до спаду трудової активності лицей.

На жаль, після багаторічних захоплених висловів пго період "відлиги1! у радянській літературі, в останні роки майже нічого про неї не говориться,' замовчуються масові рухи і почини робітництва в 50-х роках. Тому дослідник у своїй праці прагнув відійти від-крайнощів, стереотипів, відрізнити кар”єргам, егоїзм керівників від самовідданої праці шахтарів, металургів, машиністів та інших- трудівників промисловості-України. їх іноді називають заложниками більшовицької політики, підпірками режиму, наче вони в цьому винні. • ' " ■

■ Зараз важливо звільнитись від надмірних емоцій, по-новому глянути на виробничу діяльність робітників, на новаторський рух тих років не тільки як на складову част.іну політичної іпотеки, але й як на прагнення працьовитого народу зробити внесок у матеріально-технічний потенціал республіки.- Очевидно, уроки ті« чяоів наобхід-

«о глибше вивчати, вони дали б можливість уникнути помилок в сьо- 1

годенні. • .

Ступінь вивченості теми. Виробнича діяльність робітництва України в період "відлиги"'одержала значне висвітлення в історичній, особливо історико-нартійній, та іншій літературі. Коло досліджень, яке в тій чи іншій мірі зістикувалося з даною проблемою, досить широке. Інтерес становлять праці, що були написані в 50-х - першій половині 60-х років, тобто, по свіжих слідах подій.* В них аналізуються питання розвитку промисловості республіки, що постали в 50-х ропах, оообливо після XX з"їзду КПРС,-висвітлюються зміни, що відбулися в робітничому класі України в цей період, розкриваються методи залучення робітників до управління виробництвом, нові форми соцзмагання тощо, беззастережно вихваляються хрущовські реформи. ,

Використана в дисертації література другої половини 60 - 80-х років.^ Багато праць, опублікованих в ці роки, досить змістовні В постановці питань дослідження становища на виробництві, торка-

* Аланович А.М. Соціалістичне змагання і розповсюдження досвід новаторів на промислових підприємствах УРСР. - К., 1958; Рудой II.С. Технічниіі прогрес і підготовка кваліфікованої робочої сили. - К., 1958; Партійна робота в промисловості /3 досвіду роботи парторганізацій України/. - К., 1959; Скрябін В.В. Нове в роботі парторганізацій по керівництву прог.лсловістю. - К., I960; Мітючов О.Г. Творчого працею робітника. /Роль робітничого класу в технічному прогресі промисловості України/. - К., 1963;

Його ж. Габочий класе Украйни в борьбе за развптие промншленнос-ти /1956 - 1961/. - К., 1965. '

’ І'атвейчут; Н.М. Руководство Коглгунистітсгой партип развіггием

ються перебудови управління промисловістю і будівництвом, науково-технічного прогресу і учаоті в ньому "робітників, підготовки кадрів робітничого класу, його трудової активності і творчої іні-

творческой активности рабочего .класса. /Опыт партийной организации Украшш в 1951 - 1958 гг./, - Автореф. дис....докт.истор. наук. - К., 1966; Его ке. Організаторська робота пертії у промисловості України /1952 - 1958 pp./. - К., 1966; Історія тобіт-ничого класу Української PCP. - К., I96V. - T.2; ЇЇодпригорщук Я.В. Рабочий класс Украины в период пятой пятилетки / 1951 - 1955 хт./ - К., 1969; Полурез В.і. Комуністична партія України - організатор трудової активності робітничого класу. - К., 1969; Шевчук В.П. На вирішальному напрямі. - К., 1970; Глогусь Я.С, Підготовка кваліфікованих кадрів робітничого класу в 1951 - 1955 рр./ДШ. - 1974. - JÉ8; Денисенко 1.0. Керівництво партійних організацій України соціалістичним зметанням робітничого класу республіки в період мін XIX і XX з"їздами КПРС, - К., 1974; Ше-пета М.Т. Рост творческой активности рабочего класса Украинской ССР на завершающем этапе строительства социализма /1951 - 1958 гг./. Автореф. дио....докт.истор.наук. - К., 1974; Партійне керівництво розвитком промисловості України / 1917 - 1975/ - К., 1976; Кржукалсі І.П. Компартія України в період будівництва розвинутого соціалізму.' /З доовіду діяльності парторганізацій республіки в 1951 - 1958 pp./. - К., 1976; Клапчук С.Н. Подготовка квалифицированных рабочих - важное направление кадровой политики КПСС. - К., 1981 ; ІІлгіц Н.Р. Вклад рабочего класса Украинской ССР в ускорение научно-технического прогресса в промышленности) /50 - 70-е годы/. - Автореф. дис....докт.истор.наук. - К., 1983; Промышленность и рабочий класо Украинской ССР /1951 - 1950 / :

Сб. документов и материалов. - К., 1984; Рабочий класо Украинской ССР! традиции и современность. - К., 1986; Про минуле заради майбутнього. - К., I9Q9.

ціативи і т.д. В них використано немало раніше невідомих джерел,

матеріалів преси, архівних документів. Разом з тим в цих дослідженнях переважають формулювання, узагальнення і висновки про партійне керівництво промисловістю,'про головну роль партійних організацій в її розвитку. Роботи в основному нагадують відтінок офіційного, дозволеного історико-партійного напрямку, їм притаманне до певної міри механічне пристосування до політичної кон"юктури.

В істориків не було іншого вибору: відсутність об"єктивної інформації, недопуск до необхідних архівних.матеріалів, сувора секретність - все це ускладнювало і об'єктивно вводило працю дослідників в офіційне, дозволене русло наукових пошуків і відповідно, пс винно було приводити до "зручних”, наперед відомих висновків.

В 50-і роки виходять з друку публікації, написані робітника-ни-новаторами виробництва.^ І Вони мають для дослідника певне значення, оскільки написані безпосередніми учасниками подій, творцями трудових починів і рекордів. Хоча багато в чому вони зберігають на собі відбиток тогочасних уявлень про виробництво, без серйозного аналізу причин невдач та швидкого згасання багатьох масових починань. '

Особняком стоять роботи та навчальні посібники по історії

Севершюв К.Ы. Жить и работать по-комлунистически. - Донецк, 1958; Кольчек А., Бирюк В.> Ляш В. В ногу с жизнью. - Донецк, 1958; К’аїлай Н.Я. Слово коммуниста, - М., 1959; Переверзев Н.В. Слово сталевара. - Донецк, І959{ Нежевенко Г. Заводской институт передового опыта. - М., 1960; Гургаль В.1. Сторінки робітничого життя. - К., 1963.

КПРС, написані на загальносоюзному матеріалі.* Україні там відводиться цілком визначене місце: досліджуються виробничі процеси, які .відбувалися у досить вузькому "географічному ареалі" - східніГ частіші республіки. І це не випадково, Керівницгром партії та уря-

- ду завади відводилась особлива роль Донбасу і Півдня України в розвитку республіки. У відповідності з ідеологічними установками цей великий регіон розглядався як бастіон робітничого класу і був покликаний стати провідною силою радянського суспільства, оплотом Радянської влади в Україні.

• Спроби по-новому, об"ективно висвітлити події 50-х років здійснюються наприкінці 80-х - початку 90-х рр. Спостерігається бажання істориків ліквідувати численні догми і фальсифікації у питаннях підготовки, трудової і творчої діяльності робітництва України.2

* Рабочий класс СССР /1951 - 1965 гг./. - U., 1969; Ворожейкин ІЇ.Е. Сенявский С.Л. Рабочий класс,- ведущая сила советского общества.-М., 1977; Рогачевская Л.С. Социалистическое соревнование г СССР. //Исторические очеркй. 1917 - 1970 гг. - М., 1977; Зиновьев М.Н. Коммунистическая партия и повышение культурно-технического уровня рабочего класса. - Л., 1977; История социалистического сорев--нования в СССР. - М., 1980;.Ворожейкин И.Е. Эстафета трудовой доблести: беседы о социалистическом соревновании. - М., 1984; История советского.рабочего класса. //Рабочий класс СССР в годы упрочения и развития социалистического общества 1945 - I960 гг. -М.,- 1987. - Т.4.

^ Про минуле - заради майбутнього. - К., 1989; Ковать М.В. Українська PCP в період відбудови і розвитку пародногэ господарства /1945 - 1955 pp./. /ДіК. - 1990. - ¡’А; ІСожукало І ЛІ. Компартія . України в добу "відлиги". // У їй. - 1990. - .'ЛІ; С гаю лоб W.B.

Осмислення сьогоднішніх суспільно-політичних та економічних процесів, які проходять в Україні, неможливе без глибшого аналізу подій і явищ, виявлення причин їх виникнення та характеру. В своїй дисертації автор намагався слідувати цим завданням і викоті.

Мета дослідження полягав в тому, щоб, спираючись на досягнення сучасної історичної науки, використовуючи широке коло джерел, висвітлити роль робітництва України, насамперед його виробничу діяльність, у розвитку промисловості республіки в 1953 - 1958 рр.

Звідси випливають основні завдання дослідження:

- критично проаналізувавши праці попередників, визначити завдання подальшого дослідження теми;

- дослідити нові підходи до питань управління промисловістю в даний період, шляхи підвищення загальноосвітнього та професійного рівня робітників;

- виявити все те нове, що появилось у виробничій та творчій діяльності робітництва України в 50-і роки, показати його суперечливий характер;

Масове трудове змагання: ідеали і реальність, //¿'ЇЖ. - 1990. -1!3} Лановик Е.Д., Матисякевич З.М., Тирса Л.А. Історія України.-К., 1991; Сторінки з історії України: нариси, статті. - Дніпропетровськ, 1992; Новые страницы в истории Донбасса. - Донецк, 1992; Баран В.К. Україна після Сталіна. Нариси Історії 1953 -

• 1985 рр. - Львів, 1992; Історія України: Курс лекцій у 2 кн. -К., 1992; Білю« Б.І., Гриценко 1.С., Клапчук С.М. Економічний, соціально-політичний та культурний розвиток України в 50-і - на початку 80-х років. - К., 1992; Страницы истории Украины. - Запорожье, 1993; Шаповая ЮЛ. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної історії. - К.,1993; Україна в другій половині 40 -60-х років. Конспект лекції. - К., 1993; История Украины /1920 -1990 гг./. Тексты лекций. - К., 1993.

- з"ясувати причти, що гальмували посилення виробничої діяльності .трудівників промислових підприємств України.

: Л процесі розв"язання цих завдань автором зроблено певні уза-

гальнення, а також висновки.

Джерелами, дослідження о партійні, деркавні і профспілкові документи з проблем господарської діяльності республіки, статистичні довідники,' матеріали Центрального державного архіву громадських організацій України, Центрального державного архіву вицих органів влади України. Широко представлені публікації центральних, республіканських і обласних*газет та журналів, а також багатотиражок -промислових підприємств.

Наукова новизна дисертації полягав в тому, що автор на багатому фактичному матеріалі комплексно досліджує позитивні і негативні явища, що мали місце у виробничій діяльності робітництва України. При цьому зроблено висновки, що відходять від тенденційного, ідеологічного напряму офіційної радянської історіографії. Дисертант намагався розкрити причини як піднесення, так і згасання трудової активності робітників, позитивне і негативне в системі підготовки кадрів, що мали як о б" активний, так і суб'єктивний характер. При дослідженні теми автор залучає і вводить а науковий обіг нові дані і факти, почерпнуті з архівів і періодичної преси, що суттєво збагачують документальну базу дисертації.

, Аптюбапїя роботи. Головні положення дисертації відображені в депонованих статтях, викладені в тезах на наукових конференціях, обговорені на засіданнях кафедри української історії та етно-політики Київського університету імені Тараса Шевченка, використані дисертантом при проведенні семінарських занять з курсу історії України.

Структура і основний зміст дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьх розділів і висновків, списка використаної літератури, архівних та інших джерел. • .• - '

У "Вступі" обгрунтовкно вибір теми дослідження, її актуальність і хронологічні рамки, визначено мету і завдання, показано наукову і практичну значимість отриманих результатів, дасться історіографічний огляд і аналіз вивченої літератури. Тут також розкривається джерельна база дисертації. .

У першому розділі "Нові підходи до питань управління промисловістю і підготовки робітничих кадрів" автор розкриває необхідність і механізм перебудови управління промисловістю, розширення прав союзних республік, нові форми підготовки кадрів робітників.

Характерною особливістю початку досліджуваного періоду була надмірна централізація в керівництві галузями промисловості. Процвітала і набирала широкого розмаху бюрократична практика, при якій основна увага партійних, радянських і господарських органів зосереджувалась на складанні численних-директив, звітів, листів, що породжувало безвідповідальність і тяганину при вирішенні життєво важливих питань, вело до розбухання адміністративного апарату. Партійно-державне керівництво нарешті дійшло до розуміння того, що тзетливип чинником активізації трудової діяльності робітників може служити досконале поліпшення управління народним господарством, визначення нових підходів, які диктувались вимогами часу.

В розділі показано, які після смерті Сталіна приймаються рі-иения з метою докорінного поліпшення справи управління промисловістю. Лібералізація цієї справи проявилась у поступовому розширенні прав союзних республік, окремих регіонів, економічних центрів. Зокрема, у відання України переходило немало підприємств союзного

підпорядкування, в цілоігу питома вага республіканської і місцевої промисловості зросла до 67,1 усієї продукції в 1954 р. і до 76'? в 1956 р. проти 355 у 1950 р. . .

■ Було нанесено удар по канцелярсько-бюрократичних методах керівництва, що проявилось в ліквідації зайвих ланок управління і скороченні надмірно розбухлого управлінського апарату, який по суті гальмував народну активність і творчу ініціативу. Із матеріалів дослідження видно, що в Україні проведено декілька турів спрощення структури управління, в результаті чого наприкінці 1958 р, було ліквідовано 2262 паралельно діючі організації, установи, різні-структурні підрозділи, адміністративно-управлінський апарат скорочено майже на 90 тис.чол: з фондом зарплати 682,3 шн.крб., а разом з іншими витратами по управлінню ^.аІЬш на мільйон карбованців,*' Автор показує, що ця непроста справа зустрічала замаскований опір, а то Й саботая збоку місцевих номенклатурщиків і керівників підприємств /"директорського корпусу"/, які звикли жити по-старому і не бажали розлучатись з бюрократичнпми надбудовами в .’правлінні. . ,

Чудодійним одномоментним актом вважалась перебудова, при якій і'алузева система управління замінювалась територіальною, ліквідовувалась таким чином його надцентралізація. В 1957 р. були створе-

• і економічні райони, ялини керували раднаргоспи, ліквідовані яі-¡гстерства. В Україні раднаргоспи почали керувати підприємствами будоваг/и, які раніше підлягали 34 союзним, 18 совзно-респуйяі-нсшш і 17 республіканським міністерствам і відомствам/* Мате-

Игтральний державній архів громадських об'єднань України. -.1, оп.214, слр.374, арч.26, 28-31, 33,'54.

1 чдянська Україна. - 1957 - 5 липня.

ріали і документи, проаналізовані автором, засвідчують, що в економічних районах внаслідок самостійного вирішення питань як рад-наргоспами, так і промисловими підприємствами до певної міри зрої; тала виробнича діяльність підприємств, підвищувалась продуктивнее праці, 1 це при умові, що нова форма управління лише почала на той час впроваджуватись. І все ж адміністративно-командні методи керівництва залишались. Форлалізм, бюрократизм, паперовий потік різних розпоряджень перейшли із старих у нові форми управління.

До того е сталіністи як зверху, так і знизу не хотіли поступитись "принципами", особливо таким як всемірна і всеосяжна централізація господарства. Не дивно тому, що незабаром повернулись до вседержавної планової, гачузевої системи управління, яка по суті залишилась і сьогодні, не зважати на розмови про необхідність переходу до ринку. ■ - . ' .

Значне місце в дисертаційному дослідженні займають проблеми підготовки' і підвищення кваліфікації робітничих кадрів, від яких, у значній мірі, залежало високопродуктивне використання і дальша вдосконалення техніки, збільшення випуску промислової продукції,' зниження її собівартості та поліпшення якості. .

В розділі показано, як в 50-і роки робиться спроба по-новому поставити і розв”язати ці питання. Аналізується робота загальноосвітніх шкіл, технічних учшшц, технікумів, які готували робітників, поєднуючи виробниче навчання /з. елементами інженерно-тех-, нічної підготовки/ з трудовим, політехнічним і фізичним виховані, ням. Різнили формами навчання, що забезпечували підготовку нових кадрів робітників і підвищення їх кваліфікації охоплювалась велика кількість трудівників безпосередньо на виробництві. Без перебільшення можна сказати, що в 1953 - 1958 рр. в цій справі було

досягнуто значних успіхів, внаслідок чого появилось немало робітників нових професій, яов"язаяих із зростанням технічного рівня підприємств. Відживали застарілі форш підвищення професійного й культурно-освітнього рівня підготовки кадрів, виникли нові, більш ефективні. Якщо в 1951 р. в республіці було підготовлено нових робітників 475 тис.чол., то в 1958 р. - 5ІІ тис., підвищили кваліфікацій відповідно: 673 тис. і 872 тис. І все ж можна було б добитись кращих і вагоміших результатів, .як би нові форми навчання й підвищення кваліфікації не впроваджувались поспіхом, іноді комуністичним штуртд, без заздалегідь підготовлених для цього уїлов.

В розділі робиться висновок, що при всій тій недосконалооті, половинчатості реформ, які1 проводились в галузі управління й підготовки кадрів в умовах хрущовської "відлиги", вони все ж до певної міри активізували виробничу діяльність робітників, що сприяло підвищенню продуктивності праці, інших техніко-еконогічних показників промисловості України.

" У другому розділі "Участь робітників України в подолаїші технічної відсталості промисловості, рух винахідників і раціоналізаторів" головна увага приділяється аналізу технічного переозброєння промисловості на т>снові посилення уваги до питань розвитку досягнень вітчизняної і зарубіжної науки і техніки, ролі передовиків і новаторів в цьому процесі.

. В розділі звертається увага на те, що економічний потенціал республіки створювався на екстенсивній основі, внаслідок чого, темпи зростання промислового виробництва на початку досліджуваного періоду скорочувались. Найновіші досягнення вітчизняної науки і техніки повільно впроваджувались у виробництво, а зарубіжної - іг--керувались. Непривабливою була картина з справою технічного прогре-

су і в Україні,, де випуск застарілого устаткування по продукт™-, пості, економічності, вазі та якості значно відставав від рівня сучасної вітчизняної та світової техніки. В дисертації висвітлено причини такого стану, організаційні та інші заходи щодо його поліпшення. /Створення Держкомітету Ради Міністрів з нової техніки, проведення традиційних після з"їздів і пленумів ЦК зборів нижче-, стоящих парткомів і трудових колективів, громадських оглядів механізації й автоматизації виробництва з участю передових робітників, нарад інженерів, конструкторів, створення ініціативних груп по виявленню резервів техпрогресу тощо/.

На поліпшення справи технічного прогресу спрямовувався творчий пошук винахідників і раціоналізаторів. Автор висвітлює недоліки з цією великою категорією людей. Це - не лише косність і рути-, на з боку "командирів виробництва" ¿'ай закон господарської байдужості, притаманний соціалістичній системі господарювання, побудованій на приматі державної власності на знаряддя і засоби -виробництва. Не спрацьовував принцип матеріальної зацікавленості. ‘

Автор аналізує значну кількість організаційних заходів/ чи-.. роблених парткомаш і профкомами для підвищення раціоналізаторської і винахідницько'1' думки на підприємствах України. Серед них -створення виробничо-технічних рад в окладі інженерно-технічних працівників, конструкторів і технологів, передових майстрів і робітників, новаторів і раціоналізаторів виробництва, які діяли лід керівництвом Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів, створеного в 1957 р. В Україні працювали республіканська рада, обласні рада і ради первинних організацій ВГВР /в серпні 1958 ¡. тут нараховувачось 4 тис.рад, які об"сднали понад 150 тис.чол./. *

* Робітнича газета. - 1958 - 26 серпня.

З січня 1958 p. ВТВР будувалося за територіально-виробничим принципом. Науково-інженерні-технічні товариства /НІТТ/, куди входило порівняно вузьке коло спеціалістів, перетворювались в иасові науково-технічні товариства /НТТ/ по галузях виробництва з иетою залучення до технічної творчості ширших мас трудящих.

В розділі йдеться про різноманітні фОрШ роботи, які проводило партійно-господарське керівництво з раціоналізатораг.:и безпосередньо на виробництві. Створювались і діяли комісії по робітничому винахіднищву і раціоналізації; періодично скликались збори активу для всебічного обговорення практики раціоналізаторської роботи; пропагувались досягнення раціоналізаторів через виставки, загальнозаводські бюлетені; вишукувались нові, ефективніші фор?;л документації особистих рахунків раціоналізаторів; проводились "дні раціоналізаторів”; комплектувались рейдові бригади для перевірки впровадження винаходів і пропозицій і правильного пврахування економічного ефекту від них; удосконалювались формл заохочення раціоналізаторів і т.ін. Використовувались і касові форти роботи, такі як наради, конференції раціоналізаторів окремих галузей промисловості, областей, підприємств, огляди і .конкурси на кращу організацію роботи з винахідникаш і раціоналізаторам. Нового і більш дієвого фор.юю поширення руху раціоналізаторів і винахідників стало створення комплексних творчих бригад на підприємствах, до складу яких входили інженери, техніки, »'.айстри, винахідники і раціоналізатори, передові робітники. Отже«факти і дані, приведені в розділі, свідчать, що в умовах лібералізації, особливо після XX з"їзду КПРС, чимало було зроблено для того, щоб активізувати творчу діяльність трудівників промислових підприємств,

Що особливо яскраво проявилось в масовому потоці раціональних про-

позицій і винаходів сама збоку рядових робітників. У 1958 р. в Україні нараховувалось 230 тисяч винахідників і раціоналізаторів. Вони подали 400 тисяч рацпропозицій, з яких у виробництво було впроваджено 220 тисяч з економічним ефектом 1,3 млрд.крб. із розрахунку на рік.^ Немалу роль в цьому відіграло посилення катері-ального стимулювання, а також віра робітників в те, що викриття . культу особи і боротьба за ліквідацію його негативних наслідків ■ приведе до зміни на краще в їх житті. І вони хотіли брати в цьому активну участь. У великій мірі завдяки технічній творчості робітників в названий період відселися серйозні позитивні зміни в галузі технічного прогресу, про що переконливо свідчать дані, приведені в дисертації.

У третьому розділі "Трудове змагання робітників: ідеали і __ дійсність"розглядається трудове змагання робітників, Його роль в розвитку промислового виробництва, певному піднесенні в умовах лібералізації тоталітарного режиму.

Слід відзначити, що історики й політологи в останні роки не-1 тало подаокутували в питанні оцінки ооцзмагашш. Чи не більшість. а них відкидає його роль в розвитку промислового виробництва начисто, приводячи чипенні дані про недоліки.організації. З цим поглядом автор не погодкуеться. Звичайно, формалізму,.бюрократизму в організації змагання було достатньо, про що йде шва в даному розділі. Звичайно також, що змаганню нема місця в ринковій економіці. Але в минулі, в тому числі й 50-і роки, змагання жило й результативно діяло, безвідносно того, яку мету переслідували його натхненники й організатори. В розділі йдеться про те, що немало трудових починів, які перетворювались в масові, організовувались

* Партійне керівництво розвитком промисловості України. - К., 1976г С.231.

парткомам в Україні. їх могутні важелі пропагандистської й масово-політичної роботи спрямовувались на те, щоб підняти в трудівників почуття Патріотизму, звичайно, радянського. 1 це не проходило безслідно. Штучно викликану трудову активність робітництва держава використовувала сповна. Автор звергас увагу на те, що в досліджуваній! період, особливо після XX з"їзду КПРС, змагання набираю більш конкретних, а тому й ефективніших форм /до прикладу, організовані почини бригад М.Иагдя, О.Кольчика, !1. ІІереверзева/, а а головне - підкріплювалось насиченням виробництва новою тє^нікор й передовою технологією, поліпшенням матеріального становща народу. Здавалось, вищі ешелони влади починали розуміти, що робітники без будь-якого матеріального ст т,'¡уливання лите силою своої свідомості не-забезпечать виконання високих народногосподарських Штанів. ,

Факти, наведені в розділі, свідчать, що хоч "відлига" активізувала трудову діяльність робітників, внесла певні зміни в організацію змагання, все я воно здебільшого проходило за старти методами, на перше місце, як і раніше, висувалось моральне заохочення замість матеріальної зацікавленості, орієнтування на йисоку "соціалістичну" свідомість. Форми організації змагання в основному по-старому носили формальний характер: зводились до документального оформлення зобов'язань. Багато трудових колективів /і навіть галузей/ систематично не справлялись із завдашіями державного плану по важливіша« показниках, хоч в них. змагання й мало гасовий характер. Організація змагання "зверху" далеко не завжди вносила натхнення в думі трудівників.

Питанням узагальнення і попяреннл досвіду передовиків внроб-птггва, як важливішого чинника підвищення продуктивності праці,

поліпшення роботи всіх техиіко-еконоілічних показників підприємств присвячено четвертій розділ дисертації "Вивчення, узагальнення і поширення досвіду передовиків виробництва".

Форми передачі передового досвіду досліджуваного періоду, про які розповідається в дисертації, загалом заслуговують на увагу. Це - школи і курси передового досвіду; виробничі наради; тематичні семінари по професіях; "дні" та "вечори" новатора; технічні конференції заводського, міського і районного масштабу; виробничі екскурсії і відрядження; зустрічі передовиків з робітниками суміжних професій; видання брошур, книг, плакатів з описом методів роботи новаторів; випуск "блискавок", "багатотиражок” і т.д. В 50-і роки з повно» віддачею і добрими результатами працювало немало новаторів виробництва, передові методи роботи яких ояужи- , ли прикладом для мільйонів. І все ж і цю добру справу часто-гуо-то губили формалізм, декларативні, неконкретні рішення з цього питання вищих партійних форумів і державних організацій, відсут- ■ ність належної матеріальної зацікавленості новаторів-наставників, взагалі - фактичне ігнорування матеріальних стюлулів, безпосередньо пов"язаних з кількістю і якістю праці. Акцент, головним чином, по-старому стагився на свідомість, як.головний важіль народної ініціативи, на моральні фактори, не підкріплені системою організації економіки, при якій неякісна праця'невигідна для всіх членів колективу. Все це позбавляло багато цінних починів масовості, не давало очікуваного ефекту. Не дивно тому, що багаточи-сельні рухи, ініціативи, на які спочатку покладались великі надії, незабаром сходили нанівець. ■

В кінці дисертації автор робить висновок, що в 1953 - 1958рр. було немало зроблено щодо подолання культу особи і його негатив-

них наслідків, /а це/, безугавно, сприяло активізації виробничої діяльності робітництва і, як наслідок, досягненню значних господарських успіхів. Валова продукція прошсловості Україні! зросла за ці роки більше ніж в 1,3 раза, а продуктивність праці, яка с мірилом всього суспільного прогресу і найважливішим джерелом зростання життєвого рівня ліодей - в 1,8 раза, тобто в 2,2 раза більша, ніж у 1940 році.

Проте загальновідомо й те, що. хрущовські реформи носили по-ловинчатий характер, здійснювались командними методами, не йихо-дили за межі догматичних комуністичних доктрин суспільного розвитку, не зачіпали самої тоталітарної системи. Мова не йшла про демонтаж командно-адміністративної системі і тоталітарного режиму, а по оуті про їх зміцнення імлхом поточного ремонту. Не випадково тог.ту добрі наміри часто залишались нездійсненими, а ліберальні реформи попадали в глухий кут. Згасала відповідно до деякої міри віра лвдей у можливість добитись кращого життя, а у зв"язку з' цим - і- трудова активність. Проте в цілому робітники підтримували партію і її керівництво, а, значить, підтримували й тоталітарний режим, хоч і лом" яз злений в період "відлиги". І не нам їх за це судити. Лади чесно трудились на благо країни, овос власна.

Те, що відбувалося з нами в минулому - наша історія. Покоління, виховане на хибній ідеї, - Наші лади. Етапи, пронизані соціалістичною ідесю, запилили слід в розумі, відбилися в серцях багатьох із них. Тому нестримне бичування, заборони, очорнен-нл минулого не вирішують проблему. Потрібне максимально об'єктивне висвітлення минулого - не перекреслювати все добре, зроблене лвдьми, але й не замовчувати злочини, хиби й прорахушпі їх керівників. Цим і повинні керуватись дослідники гдиулого. Цим намагав-

ся керуватись ,і автор даної дисертації.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора.

1. Впровадження передового виробничого досвіду на промислових підприємствах України в 50-і роки.//Всесоюзна міжвузівська науково-практична конференція "Інтернаціональне виховання студентів в умовах корінних змін ідейно-політичної і громадської атмосфери. Тези доповідей, Київ, 1990. - С.95-102.

2. Творчий пошук винахідників та раціоналізаторів в промисловості України /1953 _ 1958 тю./-//Актуальні проблеми історії . України та методика їх вивчення у вузі. Тези науково-методичної конференції. - Запоріжжя, 1992, - С.130-132.

3. Виробнича діяльність робітничого класу України /1953 _

1958 рр./. - Київ: 1992. - 46 с. - Деп. в УкрНДІНТІ. - 21.09.92.-

- №І457-УК92. ' '

Підписано т1 о.‘Друку 25.07.1994р.Сб.1,2*.Форнаі 60x84 і/Кг; Друк офсетна3. Тир. 100.Зам.185’.Бетаватно';

7.0Л УДПУ Чі.Дрпгомппова, Ки?в. Пирогова, 9.