автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Процессы демократизации в политической жизни стран Западной африки: истоки, эволюция, перспективы

Полный текст автореферата диссертации по теме "Процессы демократизации в политической жизни стран Западной африки: истоки, эволюция, перспективы"

КЧЇВСЬКЛП УНЇВЗРСіта іи. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА РГ6 ОД Інститут !'.ЬтароДНЛ> ВІГ.НОСЯК ,

2 9 МАЙ 1395

• Кп правах рукризоу

УЛК 958. 1:008 + 370

ЛУКІН ВОДОДІШР ЧГ: ОЛ ОДО Е14 Ч

ПРОЦЕСИ ДШОКРАТУїЗАЩ І Б ПОЛІТИЧНОМУ Ж'ЛТТІ КРАЇН ЗАХІДНОЇ АФРИКИ: ВИТОКИ, ЕВОЛЮЦІЯ,

ПЕРСПЕКТИВИ .

Сйеціальність 07.00.03 - Всесвітня історія

/новітній період/

. АВТОРЕФЕРАТ

дисертаці! на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук

Київ - 1995

<?

Робота виконана у відділі Африки. Близького і Середнього Сходу Інституту світово! економіки ^міжнародних відносин НАН

України

Науковий керівник - доктор історичних наук,

старшій науковий співробітник В.К. Гура

Офіційні опоненти - доктор історичних наук,

професор кафедри порівняльної політології і країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського університету ім. Тараса Шевченка В.П. Кириченко

- кандидат історичних наук, радник управління Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Близького та Середнього Сходу і Африки Міністерства закордонних справ України B.C. Плачицца

Провідна організація - Інститут сходознавства НАН ■ України .

Захист відбудеться

«і 3 » ґуіи 1^%_1995 р. в

( 7 годин на засіданні спеціалізованої ради Д 068.18.24 при Київському університеті ім. Тараса Шевченка Адреса: м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського університету ім. Тараса Шевченка

Автореферат розісланий "

_1995 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради КРУШНСНШ В.Ю.

Протягом останніх 35 років Західна Африка являла собою субрегіональк,г зону соціально-економічного, ідеологічного та політичного відтворення господарських моделей, теоретичних доктрин та державно-політичних процесів і явищ, притаманних Африці в цілому за часів її незалежного розвитку.

Переважну частішу цього періоду діапазон вибору шляхів еволюції африканських країн був обмежений жорсткими межами конфронтаційного протистояння двох антагоністичних світових систем, у рамках якого навіть автохтонні моделі суспільного розвитку, що висувались національними політичними елі тами”, з часом вимушено збочувалксь до однієї з означених сил. Тобто залучення Африки до загального простору протиборства між капіталістичною і соціалістичною системами об’єктивно призводило до поступової політичної диференціації більшості африканських держав навколо двох визначених полюсів ідеологічного впливу. Між дами африканськими країнами розташувалась чисельна група держав континенту в ідеішо-теоретичному житті яких панувала, умовно кажучи,_різнобарвна мозаїка, синтезована із традиційних, етнічних, релітійних та інших світоглядних засад місцевого походження в сполученні з довільно запозиченими буржуазними концепціями та соціалістичними доктринами.

При цьому, західні проекти державного устрою африканських країн передбачали сценарії трансплантації на африканський грунт - в' 60-Х-70-Х роках надто обережно і кволо, а в 80-х-90-х роках більш вимогливо і ультимативно - зразків політичної демократії розвинених індустріальних’дергкав.

Незважаючи на багатобарвність ідеологічних спрямувань і спроби перенести в Африку західні моделі демократії, справжньої демократії в Африці ніколи не існувало. Народні гласи всюди були відсторонені від реальної участі в управлінні, а всі політичні режими, незалежно від орієнтації, еволюціонували в бік авторитаризму. Національні лідери і очолювані ними партії перетворювались на безстрокових керівників своїх країн. Але на рубежі 80-х-90-х рр. проблема демократизації перетворилась на важливий елемент міжнародної політики. Не оминули процеси демократизації і Африку. Протягом одного -двох років на континенті не залишилось жодного режиму, який

би не декларував би свою відданість демократії. В країнах континенту, б тому числі західп іфриканських, сформувались політичні рухи і нові групи лідерів, які висунули гасла з вимогами демократичних змін. Паралельно були проголошені економічні реформи, спрямовані ка побудову вільної ринкової економіки. Пік демократизації ніс минув, але процес триває і потребує дослідження і аналізу з метою визначення еконо-МІЧНіЇХ і політичних прогнозів щодо комплексу проблем, які можна окреслити тезою - "західні моделі демократі ї і африканське сус пі дьство",

Необхідність зрозуміти і проаналізувати сучасні процеси в Африці визначила вибір теми дослідження.

Спеїдкпіка дослідження полягає в комплексному вивченні політичних і соціально-економічних процесів в західноафри-канських країнах у період їх незалежного розвитку. Передумови подій сьогодешія склалися ще на початку цього періоду, тому розуміння поточного стану справ пов’язане з пошуком-і аналізом витоків тіос соціальних явищ, котрі зараз визначають стан суспільства африканських країн. Величезне значення мають ідеологічні підвалини, на яких будувались молоді держави. Саме Західна Африка є місцем, де ці ідеологічні підвалини можна на відносно невелико:,у просторі порівняти і показати їх вплив на весь подальший розвиток держав регіону. Аналіз ідеологічних концепцій здійснюється під кутом зору їх ставлення до демократії, робиться наголос на місце демократії в цих концепціях. Термін "демократія" вгашається в його західному розумінні.

Наукова новизна обумовлюється тим, що такі важливі для визначення сучасного стану і шліхів майбутнього розвитку країн Західної Африки процеси як генеза, існуючи моделі і сценарії подальшої еволюції державно-політичних систем під тиском процесів демократизації ще не були об’єктом комплексного аналізу українських науковців. Дисертант уперле дослідив зміни на Африканському континенті в контексті загальносвітової еволюції в період після розпаду біполярної моделі світу, а також зв’язок між сучасними напрямками розвитку політичних і етнічних процесів в країнах континенту.

і

Залучено до наукового обігу певну кількість нових документальних джерел і досліджень іноземної історіографії.

Нові моменти в проведеному, дослідженні мають органічний зв’язок із обгрунтуванням актуальності теми, враховуючи, що подальший перебіг подій може призвести до етно-політичної та етно-конфесійної дезінтеграції суспільства в африканських країнах. До того ж, беручи до уваги, що Африка перетворюється на найбільш нестабільний і вибухонебезпечний регіон планети, комплексний, аналіз наслідків соціально-політичної еволюції африканських держав має суттєве значення для визначення впливу "африканського вектору" на загальношвілізаційні процеси в світі в цілому.

Актуальність даного дослідження визначається:

1. Важливістю детального дослідження ідеологічної еволюції в країнах Західної Африки і впливу ідеології на політичні процеси.

2. Необхідністю об’єктивного аналізу політичних і соціально-економічних процесів в західноафриканських країнах на різних етапах їх незалежного розвитну.

3. Значимістю вивчення впливу, ролі та місця демократії західного зразка як в ідеології, так і в конкретному її втіленії! в політику країн, регіону.

4. Важливістю вивчення впливу сучасного розвитку подій

в Афріщі на долю народів континенту і долю існуючих зараз держав, спробою зробити певні прогнози щодо зміни природи державної влади, як такої. '

Наукова проблема, що вирішується в дисертації,- проблема зародження, еволюції і перспектив процесів демократизації в західноафриканських країнах, особливості цих процесів в окремих країнах.

Предметом дослідження є політичний процес, який отримав назву "процесу демократизації", соціально-економічні і ідеологічні чинники, що здійснювали і здійснюють безпосередній вплив на розвиток цього процесу.

Об’єкт дослідження становлять країни Західної Африки в контексті аналізу соціально-політичних і соціально-економічних перетворень, іпо там відбуваються.

З

Проблеми, з якими довелось зіткнутися африканським країнам за роки їх незалежного розвитку пов’язані з багатьма об’єктивними і суб’єктивними чинниками, що впливають на розвиток подій, в ксшноцу окремому випадку. Тому метою дослідження є аналіз передумов і причин процесів демократизації, їх розвитку і перспектив. Для реалізації зазначеної цілі ставиться' така мета дослідження: +-

1. Розкрити особливості ідеологічних концепцій, на яких будувалась молода державність Західної Африки.

2. Дослідити природу і характер політичної влади в оз-

начених країнах, ідеологічні і соціально-економічні причини кризи трансплантованих на африканський грунт політичних систем західних країн. '

3. Визначити причини соціально-економічної деградації

незалежних країн регіону у порівнянні з колоніальними часами і першими роками незалежності. ‘ .

4. Розглянути причини і характер суцільної економічної, ідеологічної і політичної кризи в Африці в 80-ті рр., її вплив на розвиток політичних процесів.

5. Проаналізувати вплив міжнародних фінансових інститутів і розвинених країн на розвиток соціально-економічних і політичних процесів в Африці.

6. Дати аналіз зовнішніх і внутрішніх, політичних і економічних причин процесів демократизації, їх ходу і стану на сучасному етапі.

7. Зробити висновки про справжню природу і характер демократичних процесів в Африці і прогнозовий аналіз найближчих і більш віддалених перспектив соціально-економічного і політичного розвитку країн континенту на прикладі західно-африканського регіону.

Хронологічні межі роботи ОХОПЛЮЮТЬ - 60-ТІ-90-ТІ роки XX століття.

ІУІетодологічною та теоретичною основою дослідження є принцип історизму та закони логіки.

Методи дослідкення: порівняльно-історичний, аналітичний, комплексний; застосований також системний аналіз.

В дисертації вперше в українській історіографії зроблена спроба заповнити прогалину, що існує у вивченні сучасних політичних процесів : країнах Західної Африки, причин, характеру і перспектив розвитку демократизації на Африканському континенті.

Ш?§ктичне_значекня_роСоти полягає в тоглу, що фактичний матеріал, а такок еискоїк'и і узагальнення, зроблені е дослідженні, можуть бути використані для подальиюго поглибленого дослідження і докладної історії ставлення е Західкііі Африці до ідей демократії західного зразка, а такок для розгляду перспектив демократичних ідей в регіоні і світовому контексті.

Історіографія проблеми: головними джерелами для дослідження даної проблеют стали праці ідеологів і політичних лідерів західноафриканськлх країн, документи і програші настанови громадських і політичних рухів у цих країнах, офіційні матеріали владних кіл.* Ці праці дають можливість встановити

1 Нкрума К. Африка должна объединиться. Пер. с англ.- М., 1264; Нкрума К. Автобиография. Пер. с англ.- М., IS6I; Нкрума К.

Я говорю о свободе. Изложение африканской идеологии. Пер. с англ.- М., 1962; Организация африканского единства. Сб.документов /Отв.ред. Р.А.Тузмухамедов.- М., 1970; Организация африканского единства. Сб.документов /Отв.ред. Р.А.Тузмуха-медов.- М., 1973; Организация африканского единства. Сб.документов /Сост. Р.А.Тузмухамедов.- М., 1976; Nkrumah К. lieo-Colonialism - The Last Stage of Imperialism.- L., 1965; Mkrumah K. Class Struggle in Africa.- L., 1970; Nkrumah K. Conciencism.- L., 1964; Sengor L.S. Paroles.- Dakar-Abijan, І975; Sengor L.S. Pour une relecture africaine de Marx et d'-Engels.- Dakar-Abijan, 1976; Sengor L.S. Nation et voie africaine du socialisme.- P., I96I;'Sengor L.S. Liberte 4. Socialisme et Planification.- P., 1985; Padmore G. PanAfricanism or Communism.- L., 1956; Thiam D. The Foreign Policy of African States.- L., 1965; Toure 3. The International Policy of the Democratic Party of Guinea.- Cairo,1963; Fanon F. The Damned.- P., 1963; Fanon F. Towards the African Revolution.- P., 1964; Fanon F. Black Skin, iVhite.- P., 1952; Fanon F. Studies in a Dying Colonialism.- N.X., 1965;

Busia K.A. The Challenge of Africa.- U.Y., (1962); Busia K.A. African Eegional Conference.- Accra, 1969» etc.

зміну ідеологічних конвенцій, обставіши їх зародження е думках ідеолоі’іг і політичних лідерівВплив, який ідеоло-*ЧНІ ПОГЛЯДИ конкретику ОСС^КОУОСТЄІІ, Е укоьах hi-rОру.Ткр-і'оус іп^ь'ізгьл, сді/.ем:-ч-а.:.,' н;. нолітпчіїу с::тугпіі і іконо-ігічих. гт&чокіш у кр:;5?:о v>:jio;r;;. По іг.іу деку;-.:«: ї.г.тсріалах j.ccq^ j.oc.r!ді:-?/, і.дол-лііі • воз'лддз’}; і*.€олсз'ії rpoTi.ti ч;..су 'і с.ьол}.д.и , o.’jы. г. .' , очсд.-:--ани> h?j.: рек::«:і . Нащл-к'іг.;;, ¡ч.ІІкрук-. і j• о.ч-їtiо>їуі<:j-. і-гід вхідної еоі’їг'.л-ттг.г.'окр;;.ї: ї :■/. західної ле”о^;хлі У і катіі-

талі:-.;лу г. Афпгги, а після спого у.аяажнп}; - де лзного екпт-рог.пзілу. Ji.Cenrop лро1:яюп іііШіх рід обгрунтувань ГСІКТОЧНОГО африканського ияяху розвитку до пошуків спільності s соціал-демократією.

Tip;; написанні лослідкс-ння активно використовувалися різні докідкові Еидашія як вітчизняні, так і закордонні,

-звіті: і доповіді Організації Об'єднаних Націй, її спеціалізованих установ, доповіді і документи- міжнародних фінансових інститутів.* Ці джерела дагтх- широку картину економічного _

* Ежегодники ECS. IS7C-ISS0.- М., IS70-I980; Страда і.-.ира. , Справочники,- їй., І970-1990; Страны шра. Краткий политкко-зконог.кчєскик справочник,- і.і., 1993; Африка. Энциклопедический справочник.- В 2-х т.- М., 1987; Странк Африки. Справочник.- I.’., IS70; Страны Африки. Справочник,- Ы.,1889; КВДЦО. Ген .конференция. Десятилетие промите иного развития Африки. Доповідь про свободу. Доповідь про процвітання.-Вена, 1984; ЮгГгЩО. Десятилетие промышленного развития Африки. Информационная записка,- Вена, 1983; Annual Report. World Bank.- Wash., 1967, I980-1986; Handbook of International Trade and Development Statistics. UNCTAD,- N.Y., 1985» 1986; World Bank Group and Africa.- (s.l.), 1963; International Financial Yearbook. IMF.- Wash., 1986; Commodity Trade Statistics.- Д.Ї., 1985» Development Cooperation Efforts and Policies of the Members of the Development As-sitance Committee. Review. OECD.- P., I96O-I986; Economic ‘ Indicators of African Development.- Vienna: UNIDO, 1988, 1989; Africa in Figures. 1986.- N.Y.: UNIDO, 1986; Distinctive Characteristics and Common Features of African Cultural Areas South of Sahara.- P.i UNESCO, 1985* Socio-

t

розвитку Африки на протязі кількох десятиліть. З наведених джерел можна встановити економічну деградаг^ країн континенту. Велике значення має. ставлення розвинених держав і міжнародних установ до вирішення економічних проблем як Африки в цілому, так і окремих країн, яке знайшло відображення Е означених офіційних документах. Вони надають змогу охарактеризувати неоколоніалістську політику перетворення африканських країн на сировинний додаток розвішених держав, програш так званої структурної перебудови економіки, які лише посилювали хибну орієнтацію африканської економіки.

Проблема демократизації в Африці не була довгий час предметом досліджень, оскільки не існувала взагалі. Тоцу можна констатувати явно недостатній рівень розробки теми.

В той же час існує певна кількість праць, присвячених ідеологічним, політичним, соціально-економічним процесам в африканських країнах і в "третього світі" взагалі. Ці праці містять значний фактичний, матеріал і були використані автором при написанні даної роботи. Серед праць, присвячених загальним проблемам "третього світу” відзначимо збірник "Классы и классовая борьба в развивающихся странах", монографії Л.М.Ентіна, Р.А.Ульяновського, Г.Б.Старушенко, Г.І.Мирського.1

Праці, присвячені загальним проблемам Африканського континенту можна класифікувати за проблемами, які ці праці висвітлюють: ідеологічні, політичні, соціально-економічні.

Political Aspects of the Palaver in Some African Countries (UNESCO), 1979; UN.S3CO. Intergovernmental Conference on Cultural Policies in Africa (Accra, І975), etc.

* Классы и классовая борьба в развивающихся странах, В 3-х М., I967-T968; Энтин Л.М. Политические системы развиаюишх-ся стран. Государство и политические партии в странах Азии и Африки.- М., 1978; Ульяновский P.A. Социализм и освободившиеся страны.- М., 1972; Старушенко Г.Б. Нация и государство в освободившихся странах,- М., 1967; Мирский Г.И. "Третий мир". Общество, власть, армия.- М., 1976; Борьба идей в современном мире. Т.З. Развивающиеся страны: проблемы и идеологические течения.- М., 1978 та ін.

і

Серед перших відзначимо роботи Б.М.Змеева, Я.С.Ілларио-нова, П.І.Манчха, А.Н.Мосейко, О.В.Мартишина, Н.Д.Косухіна, І.М.Садовоької, М.Б.^омпгової та колективні праці.1 Треба мати на увазі, що вони писались в умовах гострої ідеологічної боротьби міх Сходом і Заходом, де Африка була важливою ареною цієї боротьби. Тому дослідники доводили переваги соціалістичної ідеології радянського зразка і піддавали критиці опонентів. Ці тенденції характерні і для праць, де аналізуються політичні і соціально-економічні проблеми. Проте на рубежі 80-х-90-х рр. з’являється значна кількість праць, де робляться спроби по-новому поглянути на відповідні процеси, оцінити їх виходячи з конкретних фактів, а не ідеологічної заданості. Серед праць, присвячених політичному і державному

* Антиколониальная борьба и общественная мысль в Тропической и ійясной Африке /Отв. ре д. Б.М.Туполев.- М., 1983; Змеев Б.М. Политическая идеология в странах Тропической Африки: генезис и социальные функдаи.-І., 1988; Илларионов Н.С. Идеология и общественный прогресо в странах Тропической. Африки.-М., 1978; Манчха П.й. В авангарде революционно-освободительной борьбы в Африке.- М., 1975; Манчха П.И. Африка на пути к социальному прогрессу,- М., 1986; Идеология в странах Тропической Африки,- М., 1985; Косухин Н.Д. Формирование идейно-политической стратегии в странах социалистической ориентации /Генезис и развитие идеологии/.- М., 1980; Мартышин О.В. Социализм и национализм в Африке. Очерк развития новейшей общественно-политической мысли в странах Африки.- М., 1972; Идейная платформа Африканского социалистического интернационала //Национализм и социальные движения на Востоке. История, современность.- М., 1986;

Марткшн О.В. Африканская революционная демократия,- М., 1981; Садовская Л.М. Социал-реформизм в Африке: Идеологическое проникновение в рабочее и профсоюзное движение,- М., 1986; Современная социал-демократия и Африка. Программные позиции и практика //Отв.ред. Н.Д.Косухин и др.- М., 1990; Фомичева М.В. Китай и Африка /Подрывная деятельность маои-стов в Африке/.- М., 1972; Антиимпериалистическая революция в Африке.- М., 1967 та ін.

розвитку країн Африки відзначимо колектив;., монографії, підготовлені головним чином Інститутом Африки, а також монографії і статті В.К.ГУри, Н.Д.Несука, Ю.''.КЗщша, В.П.Веріна,

І.Т.Катапяцінсї, Л.Д.Яблочкова, АДГ.Дергачьова.1

При написанні даної роботи суттеве значення мав аналіз економічних проблем Африки та їх вплив на відповідні політичні процеси на різних етапах розвитку, політики міжнародних фінансових установ щодо африканських країн. Цим проблемам присвячений великий блок колективні« і індивідуальних прань. Серед них найбільшу увагу привернули роботи, опубліковані на початку 90-х рр., де об’єктивно досліджуються

* Современная Африка: Итоги и перспективы развития. Эволюция и перспективы развития. Эволюция политических структур /В.В.Бочаров и др.- М., 1990; Африка: классы, неклассовые общности и общественный прогресс /Отв.ред. Ю.ВЛотемкин.-М., 1990; История Тропической и Южной Африки. І9І8-І988,-М., 1989; Общество и государство в Тропической Африке /Ота.ред. А.А.Громьпсо.- Ы., 1980; Гура В.К., Несук Н.Д. Проблемы и пути развития освободившихся стран Африки.- К., 1981; Гура В .К. Африканські країни соціалістичної орієнтації: Проблеми і перспективи.- К., 1981; Юдин Ю.А. Политические системи не завис ии.шх стран Тропической Африки.- М., 1975; Юдин В.А. Высшие органы государства в странах Тропической Африки,- М., 1980; Верш В.П. Президентские республики в Африке /Очерк государственного развития некоторых стран Тропической Африки/.- М., 1963; Катавдина И.Т. Интеллектуальная элита в странах Тропической Африки: университеты, власть, оощестпо.- М., 1991; Шабаев Б.А. Африка; из прошлого в будущее,- М., 1984; ГУра В. Подалі від Юпітера. Проблеми демократизації в країнах Афржи //Політика т час.- 1994, ЯЗ; Дергачев А.11. Территориально-пограничные проблемы и национальный вопрос в Тропичєскоіі Африке //Вестник Киевского унипзрситета.- К., 1982.- Выи, 14; Дерга-чев А.П. Некоторые ьогсросы укрепления безопасности на африканском континенте //Вестн.Киев ун-та.- К., 1£'82,- Вт .22; Яблочков Л.Д. Принципы внешней политики африканских государств.- М., 1974 та ін.

. У

у

причини і наслідки економічної кризи 80-х рр. в Африці га її вплив на майбутнє континенту. Існує також певна кількість праць, присвячених регіональним проблеми Західної Аврики. З метою узагальненні.! ідеологічних, політичних і соціально-економічних процесів був проведений аналіз подій в окремих країнах регіону. їїевною проблемою тут була непропорційна кількість праць, присвячених тигл чи іншім західно-

* Африка в 70-80-е годы. Становление национальной экономики и стратегия развития.- М., IS80; Современная Африка. Итоги и перспективы развития экономики /Отв.ред. A.A.Громыко.-М., 1989; Сдвиги в экономической политике стран Африки /опыт 80-х гг./ //Отв.ред. Л.В.Гончаров.- M., 1991; Рост или стагнация. Экономика Африки вчера и сегодня /Отв.ред.

А.В.Гончаров.- М., 1991; Показатели экономического и социального развития Африки в 80-е гг. /Отв.ред. Л.В.Гончаров,- М., 1990; Страны Африки в системе экономических отношений Юг-Юг /Отв.ред. В.С.Баскин.- ГЛ., IBSI; Зарубежные ' концепцій экономического развития стран Африки: Критический анализ /Отв.ред. А.А.Громако.- М., 1980; Зарубежные концепции экономического развития стран Афогтки: Проблемы 80-х гг. /Отв.ред. Л.В.Гончаров.- М., 1988; :«5аценко Л.Ь. Африка: социальное развитие и стратегия самообеспечения.-М., 1990; Гаврилов Н.И. Проблемы планирования и развития сельского хозяйства в странах Африки.- М., 1973; Павлова В.В. Африка: демократизация экономики.- М., 1991;

Гура В. внаслідок технократичного підходу. Проблеми розвитку африканських країн і програш структурної перебудо-_ ви економіки //Політ::1«, і час.- 1994, і* 4 та ін.

Лобедек-- O.E. Политическая роль профсоюзов Западной Африки .- M., 1974; Огаиова A.C. Урбанизация и формирование городского рабочего класса Западной Африки.- М., 1977; Аграрная политика Западноафриканских государств /Отв.ред. П.И.Купряянов.- М., 199Т; Механизм политической власти в странах Западной Африки.- М., 1991; Бальде Альфа Ахмаду. Роль интеграционных процессов в решении продовольственной проблеш /на материалах стран Западной Африки/. Автореф. дис. ... канд.ист.наук.-K., ISS2 та ш.

африканським країнам. Про одні /Йггерія, Гана/ існує великий олок літератури, а про інші /загалом малі країни/ .в кращому Зипадку є невеликі брошори з серії "У карти світу", до того ж видані багато років тому.'*'

Іноземна література, присвячена проблемам Африки, попередніх десятиліть загалом страждала тими ж хибамй, що й радянська. На проблеми дослідники дивились через окуляри світового протистояння, висвітлюючи успіхи "вітринних" країн західної орієнтації. Існувала частина розвідок, які розглядали проблеми з лівих позицій і тому перекладались і видавались в СРСР.2 Найбільший інтерес для автора даної дисертації складали праці, присвячені процесам політичного розвитку в країнах Африки, особливо армії. Такі дослідники як Е.Лефевр,

История Нигерии в новое и новейшее время /Ред. Ю.Н.Зотова, И.В.Следзевский.- М., IS8I; Нигерия: тридцать лет независимости /Отв.ред. Н.Б.Кочакова.- М., 1990; Нигерия: власть и политика. Сб.статей /Отв.ред. А.М.Васильев.- М., I98S; , Глущенко Е.А. Первая республика в Нигерии. Формирование, кризис-и падение неоколониалистского режима.- М., 1983; Обасандко 0. Нигерия в огне: 1 Гражданская война в Нигерия 1967-1970. Пер. с англ.- М., 1984; Новиков В.В. Между океаном и Сахарой,- І.!., 1990; Шарце Н. От военного решила к гражданскому правлению //Азия и Африка сегодня,- 1990,

Ik 10,- С.8-Ю; История Ганы в новое и новейшее время.- М., 1985; Родионов Ю.А, Политическое развитие современой Ганы /1967-1989/.- М., 1985; Лавренов Е.Л. Гвшгея-Еисау,- М., 1976; Семепец O.E. Национально-языковые проблемы современной. Пдгории //Вести. Киев.ун-та,- К., 1984,- Вып.19;

Смирнов Е.Г. Республика Сьерра-Леоне. Справочник,- М.,

1988; Республика Либерия. Справочник,- М., 1990; Гвинея. Справочник,- М., 1980; Евсеенко В. Гвинея после Секу Туре //Азия а Африка сегодня,- 1990, J« 4, та ін.

^ Уодцис Джек. Африка. Лев пробуждается. Пер. с англ.- М., 1962; Уодцис Джек. "Новые" теории революции,- М., 1975;

Барбе FaiiMOH. Общественные классы в Черной Африке. Пер. с франц.- И., 1966; Кастро К. География голода,- М., 1954 та ін.

■ ’» А

Р.Фьорст, А.Золберг, В.Гаттерідж, М.Мартін, Р.Пікні, А.Беб-лер, А.ІГерлмуттер, С.Декало, Ф. Ліплене, С.Хантінгтон та ін.1 досліджують різні аспекти вище за знач' :юї проблеми. Вони аналізують природу і характер військових режимів, їх еволюцію. Відзначимо також праці Р.Сігала, Дд.Діскі, В.Зартмана та ін.?

^ Lefevre Я. Spear and Scepter. Armyj Police and Politics in Tropical Africa.- Wash., 1970» First R. The Barrel of a Gun. Political Power in Africa and the Coup d'Bbat.- L., 1970; Zolberg A. Military Rule and Political Development in Tropical Africa. A Preliminary Report. Military Profession and Military Regimes /fid. by J. van Dorn.- The Hague, 1969; Gutteridge W. The Military in African Politics.-bnd, Methuen, 1969« Gutteridge W. Military Regimes in Africa.- L., 1975; Murtin M. La militarisation des systems politiques africains (1966-1972). Un tentative d1interpretation shecbrooke.- Quebec, 1976; Pinkney R. Ghana under Military Rule. I966-I969.- L., 1972; Bebler A. Mili-■ tary Rule in Africa. Dahomey, Ghana, Sierra Leone and

Mali.- li.Y., 1975; Perlmutter A. The Military and Politics in Modern Times. On Professional, Pretorians and Revolutionary Soldiers.- New-Haven & L., 1977; Decalo S. Coups and Army Rule in Africa. Studies in Military Style.- New-Haven & L., 1976; Lippens Eh. La Republique de Haute-Volta.-P., 1972; The Role of the Military in Underdevelopment Countries /Ed. by J.Jonson.- Princeton, 1962; Soldier and State in Africa. A Comparative Analyses Intervention and Political Change /Ed. by C.Welch.- Evanston, 1970; Heeger G. The Politics of Underdevelopment.- L., 1974-; Huntington S. Political Order in Changing Societies.- New-Haven, 1968, etc.

p

Segal Ronald. Political Africa. A Who's Who of Personalities and Parties.- L., 1961; Dickie J., Rake A. ї/ho’s who in Africa. The Political, Military and Business Leaders of Africa.- Lad, (1973); Arnault J. Du colonialisme au socialisme.- P., 1966; Zartman W. International Relations in New Africa.- New Jersey, I96S; Rous J. Leopold Sedar Sen-gor.- P., 1967, etc.

j.

присвячені важливим аспектам зовнішньої політики африканських країн і конкретним політичним та військовим лідерам. На рубьлі 80-90-х pp. на Заході почали з'являтися дослідження, що Аналізують новітні явища політичного розвитку і гроблеми демократії в Африці. Це роботи В.Кюне, С.Аке, СЛСокері-Відровича та ін.*

; Так, С.Аке підкреслює, що ліберальна демократія1. - це дитя індустріальної цивілізації і не властива Африці, де не розвинений індивідуалізм. У свідомості африканців домінує почуття приналежності до якоїсь соціальної групи. Зберігається сила первинних зв’язків, перш за все етнічних. Держава є ареною боротьби протидіючих первинних груп. На противагу ліберальної демократії автор висунув ідею африканської демократії, яка повинна базуватися на використанні етнічних та національних груп як електоральних одиниць для представництва. Африканська демократія, на відміну від ліберальної, має базуватися не на абстрактних політичних правах, а на конкретних економічних. У свою чергу, Дк.Кандех виходить з тези, що політизація 'етнічності обертає ї ї на політичний інструмент. Політична етнічність на південь від Сахари виступає як механізм панування еліти. Але в системі етнократії є важливі протиріччя - проти пануючого етносу об'єднуються інші етноси, які вважають себе пригніченими. Тому легко пояснити дестабілізацію держав в Африці. На відміну від Аке, Кокері-Відрович вважає, що відсутність традицій демократії не означає, що вона не може виникнути в Африці. Колоніалізм перетворив африканське середовище; колоніальні міста пере-

^ Kuhne W. Africa nach dem Unde des Ost-West Konflikts.

Die Notwendigkeit zu einer "Newen Realismus”. Africa Spectrum.- Hamburg, 1990; Ake G. The Unique Case of African Democracy //Intern.AffairsL., IÇ93.- Vol.69,

No.2.- P.239-244; Kandêh J.D. Politisation of Ethnic Identities in Sierra Leone //Afr.Studies Kev.- Los Angeles, 1995» Vol.35, No.I.- P.81-99; Coquery-Vidrovitch C. Histoire et historiographie du politique en Afrique: La nécessite d'une prelecture critique (A propos de la démocratie) //Politique afr.- P., 1992, Wo.4-6.- P.31-40

j■

творюються на могутні каталізатори нових соціальних відносин. Кокері-Відрович вказує, що в містах утворюються нові форми соціальної організації, які об'єднують нові і традиційні форми киття. 60-70 % міських жителів - це молодь до 25 років. Міста визначають політичне життя і політичне майбутнє Африки. Міста є колискою сучасної африканської демократії.

При написанні даної дисертації такон використовувались роботи закордонних дослідників, присвячені економічній проблематиці: Р.Макнамари, Р.Оланійана, ПЛСьорнера, Г.Мааба, І.Сіболда, Х.Мінта, Дж.Кірі, У.Сімоніса, Дк.Іе-велліна, С.Поттера, А.Камарка, Г.Греллета та ін. В роботах останніх років підкреслюється, що економічне зростання не повинно бути самоціллю, воно повинно підвищувати добробут людей. Центральним завданням економічної політики в 90-ті pp. мало бути підвищення темпів накопичення капіталу і покращення його розміщення. Р.Кере зауважує, що уявлення про перспективи чудового нового світу, який вста-

^ Ityint Н. The Economics of the Developing Countries.- L., 1965; McNamara K.S. The Challenges for Sub-Saharan Africa.- Wash., 1985» Kamark A.M. Appraisal of Country Economic Performance. Some Aspects of the Economic Philosophy of the World Bank.- Wash., 1968; Körner P., blaab G., Siebold I. In Tenfelkreis der Werschuldung.-Hamburg, 1984; Simonis U.E. A Development Strategy for the 1990's //Intereconomics.- Hamburg, 1990. Vol.25, WJ.-Р.ЇІІ-І2І; Llevellin J., Potter S.J. Economic Policies for the 1990's //Economic Policies for the 1990's.- Oxford; Cambridge, I99I«- P»3-2I; Carev R.H. The Developing World //Ibid.- P.156—160; Grellet G. Pourquoi les pays en voie de development ont-ils des rythmes de croissance aussi defferents? Un survol critique de quelques orthodoxies contemporaines //Rev. Tiers Monde.- P., 1992. T.33, If 129.- P.3I-66; Olaniyan E.O. Towards a New Industrial Policy in Nigeria.- Budapest, 1990; Giri J. Afrique - Asie: des evolutions divergents. Pourquoi? //FuturiblesP., 1993, N 172, etc.

c

новиться після перемоги Заходу в "холодній війні", як про мирне змагання наддержав, що розквітають, т-чорує нові проблеїм, які можуть бути такими ж руйнівними як і "холодна війна": зростання населення і потреби в продовольстві, житлах, освіті, руйнація навколишнього середовища, міжнародний терор, торгівля наркотиками. В новій ері може домінувати боротьба Північ-Півдонь, яка тягне за собою бідність, боргову кризу, економічну міграцію, расизм, етнічні і релігійні конфлікти. Всі ці проблеми конче актуальні для сучасної Африки.

Дж.Жірі, в свою чергу, згадує, що перед Африкою на початку 60-х рр. відкривався, як здавалося, шлях швидкого розвитку, а перспективи Азії були похмурими. Через ЗО років Африка живе в умовах гострої кризи, а Азія домоглася серйозних успіхів. Жирі вказує, що критерієм успіху не є ліберальна політика в умовах демократичної правової держави. Для Азії характерна авторитарна модель розвитку при провідній ролі держави. Пояснюючи причини занепаду Африки і розкьіту Азії, аЕтор зазначає, що капітали в Азії /Таїланд/ інвестуються у виробничий сектор і туди ж реінвестується прибуток. В Афрлиі /ЕСот д’Івуар/ капітали вкладаються в землю, житло, які претосять високу ренту, а рента витрачається на споживання або інвестування за кордоном у невиробничу сферу. Виробництво не розвивається. Серед можливих шляхів подальшого розвитку Африки такий дослідник як Стіл вважає найбільш прийнятним 'шлях розвитку дрібних підприємств, які не залежать від іноземного капіталу. В той же час Греле вказує, що ідея про економічну незалежність держав, популярна в Африці, є міфом. Він підкреслює, цо економічне зростання залежить від одкри-тості зовнішньому світові; конкуренція та ринок сприяють оптимальному розподілу ресурсів, а державне втручання цьо?.у заважає; темпи розвитку визначаються потребами господарська суб’єктів, а не якоюсь об’єктивною необхідністю, реалізація якої є функцією держави. Правда, Греле зауважує, що казати про перемогу нового підходу передчасно. Загалом, ж зустрічаємось в його праці з апологетикою економічного лібералізму, переваги якого, принаймні в Африці, є спірними.

У дисертації використані також матеріали періодичних видань ■*-, поточна інформація радіо і телебачення.

Критично використовуючи праці попередників, різні першоджерела, дисерт&ят прагнув дати об’єктивне, неупереджене бачення проблеми демократизації і сподівається, що його дослідження зможе частково заповнити наукову прогалину, що виникла. (

Основні поняття:

"Авторитарні режими першої хвилі" - політичні режими, утворені в країнах Західної Африки після проголошення незалежності, що базувались на одноосібній владі національного лідера /"батька нації"/, який поєднував у своїй особі функції ідеолога режиму і політичного керівника держави і правлячої партії.

"Квазідемократичні режими першої хвилі" - політичні режими, які існували в деяких країнах регіону в перші роки незалежності і характеризувались механічним копіювання.« ' західних форм демократії при відсутності реальних внутрішніх передумов такої форми правління.

"Авторитарні режими другої хвилі" - політичні режими, утворені військовими на руїнах авторитарних і квазідемокра-тичних режимів першої хвилі, ідо характеризуються панівною роллю в них армії, частина з них, оформивши себе конституційними рамками, перетворились на військово-цивільні.

^ Le Monde.- P.- 1973« 1975-1976, 1978; Le Monde Diplomatique.- P., IÇ82; Afrique Nouvelle.- P., 1983, N 1799;

New African.- L., І98І ; Le Soleil.- Dakar, I98I-I983; Jeune Afrique.- P., 1974, îi 702; 1977, -N 876; I97S,

N 888; I98I, H 1084; Africa Report.- Jash., 1979;

Africa Research Bulletin.- .dbceter, iSaglynd., І974; Afrique-Asie.- P., 1973, W 24; 1978, îi 166; International Herald Tribune.- P., 1977; The Journal of Modern African Studies.- 1975, N I; The Times.- 1976; The Guardian.- 1973; The Financial Tiaes.- X., 1973» 1978; West Africa.- L., 1972; Africa Report.- .7ash., 19931994; Current History.- Philadelphia, 1994. Vol.93, iio.583, etc.

"Квазідемократичні режими другої хвилі" - їх ознаки співпадають з ознаками відповідних режимів першої хвшгі, але утворювались і діяли такі режими під безпосереднім або опосередкованим контролем армії. '

"Авторитарні режими третьої хвилі" - політичні режими, які почали формуватись в 90-ті рр. внаслідок еволюції, ква-зідемократичних режимів третьої хвилі або були встановлені військовими і характеризуються поєднанням демократичних гасел і авторитарної практики.

"Квазідемократичні режими третьої хвшгі" - утворились внаслідок трансформації на рубежі 80-х-90-х рр. під зовнішнім тиском авторитарних режимів або внаслідок еволвдії режиму в тих країнах, де шляхом ззовні демократичних багато-партійних виборів відбувся перехід влади до нової владної еліти.

Структура роботи. Дисертація містить вступ, три глави, бисноеки і бібліографію.

У вступі пояснюється вибір теми, визначається предмет дослідження, його хрогологічні рамки. Показана ступінь вивченості тет у вітчизняній та закордонній літературі, сформульовані цілі і завдання, охарактеризована джерельна база.

В_главі_І - "Еволюція шляхів громадського розвитку в країнах Західної Африки після отримання незалежності: між ідеологічною багатобарвністю та політичним авторитаризмом" -аналізується ідеологічна база, природа і характер авторитарних і квазідемократичних режимів першої хвилі. Матеріал викладається в двох параграфах.

Перший з них присвячений розгляду загального становища в країнах Західної Африки після отримання незалежності і проблемам ідеологічної багатоваріантності в процесі розвитку незалежних держав. Робиться висновок, що на момент проголошення незалежності там не існувало соціально-економічних, ідеологічних і політичних передумов існування західної демократії, як однієї з ознак неприйнятного для традиційної африканської спільності способу життя.

Другий розглядає проблеми еволюції авторитарних і квазідемократичних режимів у країнах Західної Африки після

отримання незалежності: та їх кризу і занепад. Нерозвиненість соціально-класової структури і традиції африканського суспільства не сприяли утворенню демократичної політичної системи. Всі політичні режими еволюціонували в бік авторитариз-аду. Опинившись в глибокій кризі, вони, в своїй більшості, були повалені військовими. ’

В процесі дослідження робиться висновок про те, що всі політичні режими в Західній Африці хлали авторитарний характер, що пояснювалось відсутністю передумов демократії. В той же час, неспроможність авторитарних і квазідемократичних режимів організувати ефективне управління призводило до кризи політичних режимів, виходу військових на політичну арену і формуванню ними авторитарних режимів другої хвилі.

В Главі П - "Трансформація державних систем в західно-африканських країнах: від авторитарних режимів до політичного плюралізму” - в центрі уваги державний розвиток країн регіону і виникнення умов для існування плюралізму. Матеріал викладається в двох параграфах.

В першому - розглядаються проблеми розвитку авторитарних і квазідемократичних режимів другої хвилі в країнах Західної Африки. Загалом там так і не склались реальні передумови демократії західного зразка, авторитаризм в різних формах залишився пануючою формою влади. Одночасно, в деяких країнах місцеві умови призводили до утворення квазідемократичних режимів піц наглядом армії.

Другий параграф присвячений кризі авторитарних і квазі-дешкратичних режимів другої хвилі в західноафриканських країнах і проблемам становлення політичного плюралізму за-'хідного зразка. Економічна криза 80-х рр. призвела до кризи всіх політичних режимів у країнах регіону. Як зовнішні, так і внутрішні фактори призвели до виникнення там демократичних процесів та рухів за демократизацію політичного життя, які проголосили своєю метою побудову в західноафриканських країнах демократії західного зразка.

В процесі дослідження робиться висновок, що економічна криза і розклад авторитарних режимів ставили на порядок денний пошук альтернатив політичного розвитку. Вперше з’явились

елекзнти, які мокка було розглядати як передумови формування

ПОЛІТИЧНОГО ПЛК-Р&.' '3!4У, ? • ЕКЛЯПТІ'СЯ партії І 7'У;С.І. ЦС }: ЙЯЛІІ

о:.сссе):к5. гасл.‘ • лсгокрс'.-і ї. і; ] ■; ::уліїг-гі, з:;. рус о;л ЬО-у-і ¡г-. і /ч-;..о:5 ;>;^-і:СтлЛ.ся процес, і:д.

'-'Од. я-: с о’:лчог.:;і ;;і:л сГ.хзд-ч-.; ■; :р;;:кь.

З л.'тг. Г - "І”; -п: гі і !';гЛ:;; \ !-■ ' '' ■ ••..'

¡•і.'";: ч; сучг-.сн:\'л- •'• і лс pr.ni. нгул <■" ~ Щ'кстл-

'іоііс. 7'*г”:тк’ арг.чкн, с;у':.‘:С;-:о"с «.Тиі-у і ’,:оу~',кісл'і.'і-

КТї> І'роік-С^ ДіС-'.'ОКрЧ.ТГ.КЬГІ І І СІСЛЬГч'ХТХ'СЯ о ТГЛ.СО' КарЩ'р-ТІГ..

Ь порво:.?; пг.]'йграфі рсйгляьаьтх-оя к-іутріппл і аошіі»иі ирі-ічпт: процесів демократизації в країнах Західної Афршш на рубєкі 6'0-х-50-х рр. Об'єктивних внутрішніх передумов втім не було. Проголошення демократизації було викушеним кроком урядів ііід сильші?.: зоьнішім тиском Заходу. Одночасно цс:і тиск і віліюі'Хлно прспегаилг, прл непопулярності старгіл ПОЛІТИЧНИХ. 'РОГШЛІВ, ІіріІЙІСЛИ ДО ПОЯВЙ ІЇЄЕНІЇХ спозішіулигх рухів, у яких брали участь досить широкі верстви населення і які проголосили своєю ідеологічною концепцією демократію західного зразка.

У другому параграфі аналізуються проблеми становлення і розвитку плюралістичної демократії в країнах Західної Африки на сучасноцу етапі. В ході демократичного процесу різко загострились міжетнічні, міжрегіональні і територіальні протиріччя, посилилась трайбалізація політичного життя; здійснення програм структурної перебудови економіки призвело до подальшого загострення економічної ситуації. Демократизація звелась до зміни однієї правлячої еліти іншою чи до зовнішньої трансформації авторитарних рекимів в квазідемо-кратичні режими третьої хвилі. З’явилась і відверто авторитарні режими третьої хвилі, які поєднують демократичні гасла і коротку реальну політику.

В третьому параграфі має місце спроба дослідити розвиток політичних процесів і еволюцію державних структур захід-ноафриканських країн, зробити прогнозний аналіз проблем і перспектив. Ні квазідемократичні, ні авторитарні режими третьої хвилі нвздатні в перспективі забезпечити стабільність своїх держав. Спостерігається паралельна ерозія державних

структур західного зразка і відродження традиційних африканських суспільних інститутів.. Мова навіть може йтк про зник. нення ісп/ючкх дерглв, створених колись колонізаторами.

Б процесі дослідження робиться висновок, що демократичним процес е Західній Африці не шв об'єктивних ВНУТРІШНІХ передумов. Внаслідок цього швидко виявилась обмеженість демократії ‘В країнах гормону, а відсутність у неї соціальної бази призвела до зупинення демократичного процесу і появи тенденції до відновлення авторитаризму. Розклад старих дер-навних структур разок з погіршенням економічного становий# мокє призвести до суцільноУ дестабілізації країн Західної Африки, що буде мати негативний вплив на ситуацію в усьому світі. -

У Висновках до дисертації визначені підсуши дослідкек-ня, зроблені відповідні узагальнення.

В країнах Західної Африки на момент проголошення незалежності були відсутні передумови демократії західного зразка, а всі політичні режими шли авторитарний характер. Неспроможність квазідемократичних і авторитарних реготів першої хвилі організувати ефективне управління призвела до їх кризи, виходу військових на політичну арену і формуванню ними авторитарних режимів другої хвилі.

Економічна криза 80-х рр. і розклад авторитарних і квазідемократичних реяимів другої хвилі спричинили пошук альтернатив політичного розвитку. В країнах Західної Африки вперше з’явились елементи, які мокна було розглядати в якості передумов формування політичного плюралізму. З’являються партії і рухи, які висунули гасла демократизації.

На політичний процес, що розпочався на рубежі 80-х-90-х рр., дивились як на процес становлення демократії західного зразка.

Демократичний процес в Західній Африці не мав об'єктивних внутрішніх передумов. Парті І і рухи, які висунули гасла демократизації почали виникати в регіоні в значній мірі під цілеспрямованим зовнішньоекономічним і зовнішньополітичним тиском і при активній зовнішній підтримці. В частині країн ці рухи набули великої масовості і в деяких країнах новим

• . 20 і #

політичним силам вдалося прийти до влади нетрадиційним для Західно! Африки шляхом через багато партійні вибори.

Демократія в Західній Африці швидко виявила свою обр-еженість. В ній була відсутня реальна соціальна база, то призвело до зупинення демократичного процесу. З'явилась і почаяа набувати силу ♦гекденщя до відновлення авторитаризму. Майже в усіх країнах Західної Африки ми мавмо справу з квазідемократичними режимами траьої хвилі, де новий авторитарний реадм поєднується з існуванням легальної чи напівлегальної опозиції, боротьба між таким режимом і опозицією йде лише на рівні еліт.

В частині коаїн встановились відверто авторитарні режими, які дешо змінили формл свого паїїування. Для придушення опонентів вони не завжди використовують тільки силові методи, не відкидають демократію, називають себе тимчасовими. Але поновлення авторитарної тенденції очевидне, воно відбуваються на тлі усвідомлення того факту, що демократія західного зразка не и загально прийнятною для всіх держар і континентів. Плюралістична демократія ь останньою ідеальною ідеологічною конпепш'ою, яку намагались запровадити в захі лноаїїриканськях країнах згори.

Моксна констатувати загострення міжетнічних, міжрегіональних і міждержавних конфліктів. Етнічний фактор граь все більшу роль в політичному житті країн Західної Африки. Розпочався процес розкладу державних структур, створених за західними зразками. На зміну цим структурам приходять традиційні африканські суспільні організації. Все це та погіпіпення економічної ситуації, що відбувається одночасно, може призвести ло суцільної дестабілізац] ї в регіоні і навіть до зникнення нинішніх яеожавніге утворень, що буде мати негативний вплив на ситуацію в усьому світі.

По темі дисертації опубліковані наступні праці:

1. В системі постколоніальних координат. Національно-державний розвиток і проблеми демократизації в країнах Західної Африки //Політика і час.- 1993, № 5.- С.32-34.

2. Найбільша в Африці. Нігерія: проблеми і перспективи

політичного розвитку*// Політика і час.- 1993, № 11.- С.65-69.

3. Проблеми вибору моделей політичного розвитку країн

Західної Афри-и в 60-ті-70-ті pp. // Збірник наукових праць v

молодих учених. І випуск. Інстлтут світової економіки і між- ,

народних відносин,- К., 1994.- С.40-43. ‘

4. Нігерія: рада б мати демократію, та минуле не пускай

'// Тижневик УІїШ.- 1994, М 1.- G.7-9. ■

5. Африка. Етнічний фактор і проблеми стабільності // Тижневик УНІАН.- 1994, № 6.- С.21-22.

6. Військові проти військових на тлі ідеї демократизації // Тижневик УНІАН-світ.- 1994, № 39.- С.13-14.

'' Annotation То Thesis

Lookin V.V. "The Processes of Democratization in the Poli. Life of Countries of West Africa: Sources Evolution Prospects"

( The thesis to be conferred the academic degree

the candidate of science ( Ph.Q ) in history, speciality 0?.0 03 - General history ( Modern period ) Taras Shevchenko Kiev-University. Institute of International Relation, Kiev, 1995*

Kain points and conclusion of the thesis.

In this work author ):as analysed the problems of originat evolution and prospects of the processes of democratization in the countries of West Africa which took place on the border of 80th - 90th, the political process which was named of " proces of democratization, social economic and ideological factors, w carried out and carry out the direct influence on the developm of this process.

Che democratic process in Vest Africa did not have object internal pre-conditions and was stimulated of the goal-directe foreign econoraic and political pressure of the West.

The west raodel of denocracy in West Africa has not real s basis. It appeared and took strength the tendency to restoring the authoritarism.

In some countries was established frank authoritic regime Pluralistic democracy became the last ideal conception which v attented to introduce into life in the countries of West Afri( from the top.

It can state the pointing of the interethnic, inrerregioi and interstate conflicts and the worsening; Of the economic si1 ation. It. can be drive to the overal destabilization in the r< and,to the disintegration of the present states.

oo

Аннотация к диссеоташончой работе

Лукин В.Б. "Процессы демократизация ^ политиче-, с-ой *азна сі?£н с&падой А$о/ка: «стоки. эволюция, перспективы" /не пра-sx рукоп.гсл/. Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специально-1 стч Э7.0Э.03 - рсеэбшая історія /ноз’ейш* период/. Киевский университет и м. Т.Шєечєчко, Янстлтут международных отношений, Клев, 1995. ' ’

Осчорчь'е идеи я выводы диссертация.

Б работе автор исследовал проблемы запождения, эволюции и пепспектлв пэоиессдемократз г,ац.ы в странах Западной Ароики, когорыз имели место на рубеже ЗЭ-х-УЭ-х гг., политический процесс, который получил название ’процесса демократизации", социально-экономические и идеологические факторы, осуществлявшие я осуществляющие непосредственное влияние на развитие этого процесса.’ .

Демократический пронесе в Западной Аррике не имел объективна зг-утренних предпосылок и был вызван целенаправленным внешни'.: экономическим и политическим давлением Запада. ' ’

Демократия заданного обоазца не лг.’еет в Западной Африке реальной социально? базы. Возникла я усилилась тенденция к восстановлению авторитаризма; .

3 некоторых странах бнпп установлены откровенно авторитарные ре~и?'ы. П.тарадистическая де'/пкоатия стала последней идеальчу": концепцией, которую пыталась ввести р жизнь в странах Западной Африки сверху.

‘(ото консгагсозвать обострение межэтнических, межрегиональных z межгосударственных кокйлхктоя ;і р:"ДІЄНН': :/сочг.мчесхо“? ситуации. Это мочеет протести к всеобщей дестабилизации в per тоне л к распаду дачллних государств.

Ключові елрда:

демократія, авторитаризм, політичний плюралізм, кваз¡демократичний ре" ?м, авторитарний режим, тра^балізм, етнічний фактор, структурна перебудова економіки.