автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.03
диссертация на тему: Развитие науки Украины в 60-х годах XX века

Полный текст автореферата диссертации по теме "Развитие науки Украины в 60-х годах XX века"

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.Т.ШЕВЧЕНКА

ОД

■ '¡3;;5 • ,

На правах рукопису ЛЕГУН йрій Вікторович

РОЗВИТОК НАУКИ УКРАЇНИ У 60-Х РОКАХ XX СТОЛІТТЯ

Спзціальність - 07.00. Ш ~ історія України

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ 1935

Дисертацією е рукопис

Робота виконана на кафедрі новітньої історії України Київського університету ім. Тараса Шевченка,

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор кафедри української історії та етнополітики Київського університету ім. Т.Шевченка

кандидат історичних наук, доцент кафедри історії Національного технічного університету К.І.ПАЛАМАРЧУК.

Провідна організація: Інститут історії НАН України.

засіданні спеціалізованої ради Д 068.18.06 при Київському університеті ім. Тараса іевченка за адресою: '

25201?, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.349.

З дисертацією мовна ознайомитись у бібліотеці університету.

Автореферат розіслано 1995р.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор А.Г.СЛЮСАРЕНКО

В.Ф.ОСТАФІЙЧУК:

годині на

Вчений секретар спеціалізованої ради, _

кандидат історичних наук, доцент с М.О.РУДЬ

СТРУКТУРИ ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація складається Із іПтупу, чотирьох розділів, висновків, додатків, списка використаних дшерел та літератури.

ВСТУП. ЯКГУАЛЬНІС'ГЬ ГЕМИ. Наука, як об'єкт соціальної діяльності дозволяв нам володіти системою знань про об'єктивну дійсність, закони її розвитку, та методи пізнання, а тако* доведені ди безпосереднього практичного застосування способи й засоби використання властивостей реального світу на потреби людства. В умовах сучасної цивілізації роль та значення науки незмірно зростає. Вона займає провідне становище в економічному й соціальному розвитку сучасного цивілізованого суспільства. Прогрес науки й техніки стає головним вахелем у створенні матеріальної бази постіндустріального суспільства, одним з вирішальних факторів зростання виробничих сил і добробуту людства, підвищення ефективності виробництва.підйому матеріального та культурного рівня населення. Розбудова молодої Української деряави потребує посиленої уваги до наукового забезпечення становлення незалешної економіки та поліїики нашої Батьківщини, У навій країні це донедавна в науковій сфері працювало близько .300 тис. вчених, а загалом мільйон працівників. Цей показник удвічі більший, ні«, у Франції, а у перерахунку на душу населення близький до СПІЙ. Однак наукові результати, та й економічні та соціальні показники у нас набагато гірші,- ні* у Західній Європій Америці. Очевидно, причиною цього є цілий комплекс проблем нашого суспільства й науки. І, в першу чергу, та, що роль науки у житті дершави визначається не лише науковоттехнічним потенціалом, а Гі ефективністю його використання, зростання <п:ої обумовлено, серед інших причин, й вмінням вивчити досягнення й прорахчнки попередників. Уважний аналіз розвитку науки дозволить знайти оптимальні форми її організації, визнпити основи і напрямки розвитку. Саме гему нлг»:а

_ 4 - .

сама nu собі таков е об'єктом для наукового вивчення.

Зараз ножна впевнено назвати кіл-ка наукових дисциплін, цп систематично вивчають досвід науки. Серед основних - філософія, що вивчає методологічні проблеми та найзагальніші закономірності розвитку людського знання, поруч з іінкі - історія науки і техніки, що виде літопис науково-технічного прогресу, узагальнює його історичні закономірності, аналізує визначальні сторони процесу розцінку науки, /¡осягнути суттєвих результатів у ній праці можна лише тоді, коли дослідження з історії науки будуть охоплювати як широкий матеріал з різноманітних галузей наукових дог ■ іджень. так і на-йширші хронологічні рамки розвитку в і тчнз.'і! от науки. На най-пильніиу увагу заслуговують ті періоди, яким було притаманне зростання ролі науки, вияв її як безпосередньої виробничої сили, прискорювача сіономічноіо прогресу. В цьому полягає актуальність дослідження головних рис та особливостей функціонування вітчизняної науки у 60-к роках XX сторіччя. Поруч з тим. актуальність теми обумовлена невпинно зростаючою роллю науки у вирішенні проблем, гігантських за своїм масштабом та складністю, що все частіше постаить перед людством та нашим народом зокрема. Перед їх загрозо« не тільки економічна політика, розвиток виробництва повинні грунтуватися на найновіших досягненнях науки,,але й у суспільному митті. повсякденній практиці кожної людини розвиток науки стає необхідною базою для прийняття рішень. Звідси й витікає необхідність осмислення, теоретичного узагальнення, обгрунтування та оцінки швидко прогресуючого процесу зростання ролі та значення науки. Особливо це стосується часу, коли цей процес прискорився та набув вибухового характеру - часу вступу людства в епоху науково-технічної реаолшції. Важливість-вивчення науки України по-яі'чветься притсзиаиниа їй величезним науковим потенціалом,

На її теренах у досліджуваний період діяли Академія наук УРСР, сотні наукових, проектно-конструкторських та технологічних організацій, вищих учбових закладів. У 1960-х роках українські вчені вирішували такі "проблеми >:торіччя", як оволодіння ядерною енергією, проникнення в космос, автоматизацій процесів управління на базі електронно-обчислювальної техніки. Відповідно, завдяки досягненням наукових колективів України відбулися помітні зміни в розвитку багатьох галузей промисловості, створені нові напрямки, такі як спецелектрометалургія. пороикова металургія, та інші, були досягнуті успіхи планетарного значення у космічній техніці та ракетобудуванні. Актуальність теми поясниться такоя хронологічно.

ХРОНОЛОГІЧНІ РАМКИ ДИСЕРТАЦІЇ охоплюють І9Є0-ТІ рр. Досліджується період, по залишив суттєві й глибокі відбитки в історії нашого суспільства. 60-ті роки були періодом відходу від політики крайнього консерватизму, що була притаманна радянській системі у ‘ сталінські часи. У цей час вже відійшли в минуле масові арешти, терор та чистки. Поступово зростав їііттєвий рівень населення. Діячі культури, представники гуманітарних наук на деякий час отримали ширший простір для самореалізації. •

Однак це десятиріччя не було в політичному та економічному розумінні цілісним періодом. З огляду на загальнодеряавну-політику, яка й надалі залишалася цілком залежною від волі вищого керівництва Комуністичної партії, воно складалося з двох половин, що суттєво різнилися одна від одної. Перш^- це закінчення "періоду Хрущова", що проходив на фоні значних невдач у внутрішній та зовнішній політиці. Зокрема це - розрив з Китаєм. "Карібська криза", безладдя, породжене реформами та невдоволення ними у керівних ланках партії та держави, неврожай 1963р. Все це призвело до відставки М.С.Хрущова у яов тні 1964 року. Друга половина 60-х рр. відзначалася надіями, пов'аза

нини з діяльністю нового керівництва та певним зростанням'життєвого рівна населення. -Зазначимо, що до ?0~х років СРСР за таким важливим показником, як зростання валового національного продукту перевищував досягнення Сполучених Штатів Америки [11. Що стосується України, то в цей час поряд зі значним зростанням її економічного потенціалу зростала і впевненість керівництва республіканської компартії у своїх силах та визначення важливої ролі України у складі СРСР. Наука, як складова частина економічного комплексу країни, безпосередньо сприймала політичні, економічні та соціальні зміни у суспільстві. Загальне зростання економічної лотуиності СРСР, цо відбувалося у ці роки, чй’.звело й до бурхливого розвитку радянської науки. Зміни політичного режиму знаходили ееівий відгук, в першу чергу серед і нтєл і генні ї й наукової зокрема. Пожвавлення зв'язків з зарубіжними країнами сприяло прискореним та розширенню наукових досліджень у різних галузях. Поруч з тим, зберігалися незмінними основополонні ■ риси радянської дійсності, а значне зростання науки носило поревахпо екстенсивний характер, що приховувало у собі загрозу майбутнього сповільнення росту. Важливим моментом, підвищуючим актуальність дослідження, к те.цо в його хронологічні рамки .входить так звана "відлига", короткий, але надзвичайно плідний, в першу чергу для гуманітарних наук, період. У часі йог.о початок визначається липневим (1955р.) пленумом ЦК,'XX з'їздом НПРС, постановои ЦК КПІ'С від ЗО червня 1856 року "Про подолання культу особистості та його наслідків'-.

Та глибинна суспільна реакція на таку інформацію, тим більше в тогочасних умовах не могла бути миттєвою. Потребувався певний час

і. О.Субтельний. Україна, Історія.- К.. , с,438.

на усвідомлення нових реалій. Тому саме з кінцем 50-х - середи-ною_ Й0-х років пов'язуються зміни у громадській свідомості, зростання ролі та значення гуманітарних наук, часткова реорганізацій різноманітних суспільних інституцій, наукових зокрема, інформаційний прорив "залізної завіси" та інше. Цґ процеси, незважаючи на поворот до консерватизму у другій половині Й0-х років, папи далекі та значущі наслідки.

ШіН НАУКОВОЇ РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ. Ііайзагальні в а статистика свідчить, що накопичилось широке коло .літератури, яка розкоивак різноманітні аспекти розвитку української науки у ЬА-х роках XX сг Бке на початку 60-х рр. почали з'являтися узагальнюючі публікації, певнин чином присвячені нашій темі. З середини десятиріччя з'являються роботи,автори яких досліджують окремі питання,пов'язані з розвитком науки в Україні. Тому е доцільним аналізувати видану літературу за окремими напрямками, що .дозволить зробити цей аналіз більш комплексним та глибоким. Досить носовим е напрямок досліджень, що розкривають процес нарощування наукового потенціалу та його подальший розвиток, зокрема у такому аспекті, як розгляд зростання мерокі наукових закладів, організації науково-дослідних робіт, кадрова робота в наукових колективах Ш. Вадливим дяерелом, яке дає змогу розглянути широкий спектр пп-

1. 0стаф1йчук В.Ф. Деятельность партийных организаций Украину по осуществлению научно-технической политики КПСС В УСЛОРИ.ЧХ зрелого социализма. 1>вторпф,дис. доктора ист. наук. -К., 1962; Николаенко И.И. Деятельность КПСС по внчлрению в нроинилепноэ производство Д-ютитзний науки, техники и поредовпго опита п услопип развитого социализма (на материалах Украинской Ш’> дие.докт.ист.паук.-К.,1403.

- в -

тань розвитку української науки, його особливості та загальні тенденції е фундаментальні роботи з історії Академії наук УРСР. Поруч з цими працями, у яких досліджується загальний стан справ у ЙН УРСР. у кінці ?0-х - в середині 80-х років була вииццина ціла серія дослідвень, присвячених історії та сучасному стану окремих інститутів системи Академії наук (II.

У восьмидесяті роки з'явився цілий ряд публікацій українських авторів 12], в яких серед іниих проблем розглядався й розвиток науки у 60-х роках. В цих працях висвітлюється цілеспрямована діяльність щодо створення та укріплення наукових центрів у різних регіонах республіки, територіальний перерозподіл наукового потенціалу України. Леякі дослідники, вивчаючи процес формування наукових центрів Академі“ наук УРСР, виділяють у ньому три послідовні етапи ІЗ]. 60-ті роки автори пов'язують з першим з них. Саме у цей час почався й швидко прогресував процес створення й нлрищення наукового потен-

1. Історія Академії наук Української РСР,-К..1У67.-Кн.1-835с.; Кн.2.-72бс. Академия наук Украинской ССР.История и современность. -К..1390.-430 С.та ін.; Институт физики.-К.,197ь.-116С. Харьковский физико-технический институт.-К.,"19?й.- 143 С.; Институт кибернетики им. И.М.Глуикова.-К.. 1985.-20 С. та ін.

I. Байдаков О.. Крененицький В. 6., Скларенко А.Є. Формування наукових центрів АН УРСР в єдиній системі організації н^уки. //Вісник,АН УРСР.-1964.N12,-С.78-81; Курносов И.О..Склярен-ко Й.6. Утворення’наукових центрів АН УРСР//У1І.1905.,Н 10.~ С.85-75: ’

3. Байдаков Й.Ь. ,'Ноновець О.Ф. /< Скляренко А.£. Наукові центри АН УРСР.-К., 198?.-С,8.

- У -

ціалу і як академічного, гак і вузівського та гдіг-оепого ) ирої: і дні:/ економічних регіонів України. Окрім розглянутої ииая групи досліджень. по висвітлюють розвиток наукових установ иочплокснп, слід виділити. на най погляд, такі групи пц&лікопій. п ‘ яких об'єктами досліджень виступають окремі сектори пачки. При цыш необхідно відзначити наявність постійного підвішеного інтересу до розвитку науки з боку деряави та партії Ш. Найбільша кількість публікацій присвячена дослідяенню проблем розпитку академічного сектору науки. Це пояснюється, серед інших причин, і тим. ідо само в Академії наук України з 1965 року Функціонує спеціалізований науковий підрозділ, що займається проблемами наукознавства, З ІУ69 року тут видавався куриал "Науковедение и информатика".

Із зрозумілих ідеологічних причин деякі проблеми розпитку науки залишалися поза увагою вітчизняних дослідників. Зокрема, до мало-вивчених тем відноситься відставання радянської науки взагалі та української зокрема у порівнянні з темпами розгортання наукових досліджень у високорозвинутих країнах. З тих самих причин не бралися до уваги дослідження західних науковців, що, не . маючи повних статистичних джерел, користуючись лиие офіційними радянськими матеріалами, завдяки об'єктивному аналізові отримували цікаві результати. Саме такою є праця Д.Солов'я Ш. Хоча у ній розглядається стан української науки до 1960-го року, але вона цікава своєю методологією та висновками.

1. О дальнейшем развитии научно-исследовательской работы в высших учебных заведениях. Постановление ПК КПСС.и Совета Министров СССР от 20 февраля 1964 г.

2. Соловей Д. Українська наука у колоніальних путах,-How York., І963.-173 С,

- - 10 -

Важливим джерелом вивчення кадрової політики в науці е 'настано-ьи партії та уряду, що незалешно під своїх'цілей досить' об'єктивно відображали саме цей бік наукового шиття, и (ІО-ті роки на загальносоюзному рівні було прийнято чотири таких спільних постанови: у ШіО, ІУІіі, 1та 19Ь? рр. Республіканські органи прореагували на них аналогічінши документами, що відповідало тогочасній традиції. Цікаво» своїми підходіми до вивчення кадрової проблеми з використанням каловідоаих фактів е монографія Г.М.Дооринл "Наука о науко" ІП, (Ійтор використовує для порівняння з українськими

показниками загальносоюзні цифри. які у ньг-і і здебільшого гпівпа-

■ о

ДЗШТЬ.

й.останні роки на українському матеріалі написано кілька кандидатських дисертацій, безпосередньо присвячених дослідііінни кадрової політики а сфері науки (21. Поряд з іншими п них розглядаються й події йО-х років. Пвтори розглядайте питання функціонування системи підготовки, проблеми підвищення кваліфікації, територіальне риэгавуаашм наукових кадрів та . ін. Важливий напрям у дослідженні проблеми становлять публікації, присвячені питанням розпитку вузівської наукч. На особливу увагу Заслуговує колективна монографія (З), присвячена досліджений конкретних проблем

1. Доброй Г.Н. Наука о науке,- К..19ЙЗ.- 304с.

2. Щербина ТЛІ.Деятельность Компартии Украины по подготовке и воспитанию научных кадров(і966-і3?0гг.) Авторе®.дисс,.. канд.ист.наук.-К.", 1985.-24С; Клапчук С.Н, Подготовка ква-лифицированых рабочих - ванное направление кадровой политики КПСС (Из опита парторганизаций Украйни).-К..1981р.

3. Маланчук В.Й., Попов В,И. .Новомінський fl.ll. Вица школа Ш'СР. Здобутки- і перспективи 119ЬЬ-1970 ).-К..1971.-14ИС

- 11 -

розпитку вищої иішли в Україні у 60~х рр.

Проблемам вищої школи п Україні в першії! половині 60-х років присвятив кілька робіт І.II.Кривий III. Автор подає цікавий матеріал про особливості розвитку вищої технічної вколи в різних регіонах республіки. Аналогічну роботу провів у своїх послідконнлх М.И.Маруиак 12]. Вони стосуються питань матеріальнотехнічного забезпечення технічних вузів та розвитку науководослідііої роботи у них. 9 авторів, ио пізніше розглядали пп тему, вивчення вузівського сектору науки у 60-х роках носить характер виявлення тенденцій.

Йодо розгляду наступного сектору - галузевої науки, то необхідно відзначити, ао цей аспект поки що не став предметом окреного дослідаенкя. Хоча автори багатьох робіт відзначають той Факт, що, починаючи з повоєнних років, галузева наука поступово організаційно відокремлювалася й на кінець 60х років становила собоп велику самостійну ланку 131. В останні роки, завдяки зкиїенни рівня суцільної секретності, змогли з'явитися праці, в яких робляться поки ио перві спроби висвітлити історій українських

1. Кривий І.П. Дальше зміцнення учбово- матеріальної бази

вищої технічної школи в 1959-1965рр.//И ІЯ. 1972. N 11,-С.107-110. '

2. Иарувак Й.И. партійне керівництво науково-дослідною роботою у вищих закладах Нкр.РСР( 1961-1965)//УІИ.1976..

І! 12.- с..82-89.

3. Образцов H.H..Соловьёв fl.К. Наука и производство : организация взаимосвязи.- М., 1907.- с.9: Владимиров Б.11. Ускоряя научно-технический прогресс.-М.. 1988.-е.183-184.

ІІІЛ1ІІИІІ ІІСГі: ВІіНЬКО’ІО-ІфОНМСЛООУП) КОМІІЛККГу ¡1!, І'іІЗШІТі/К ;І.З-

!;><ді:ькnr.j (аси виробничого ' сектору науки у tjO-ї роки довгий час ¡¡.; !'!;» ІІрОАйігТОК рОМГ-ШЦ МауКОНЦЯМИ, В Перш) ЧврГЦ TUH'J, ЭДС* |)Є-

альшік c.if/ji т і Лии)- наукових диичгнинь ijttfi сектор ніч догяг (мова їй!а про наукові занданій:, а не раціон и<паї Орські зміни виробничого процесу). Певну інформант щодо цієї'ланки нам можуть надати ииерьиш різноманітних наці-.ішо-тпхнічних конференцій, ні' проходили її іі.ніаїні у тси час [;?J. Рачом з тм у «0-х риклх з'явилися j,uf.'іііійчння, у яких вивчається загальний стан -такого нанливсго ¡тташи, ук впровадження досягнень науково-технічного прогресу в іфоніїиннніглі України (Зі.

Ііівчашчи і с гор j а ■ української науки 60-х ' років, необхідно іпд.ііичитії такі специфічні риси, притаманні сами цьому періоду: -зо ільїієння кількісних параметрів наукової діяльності, «о відображало ввидкк роздиранії* та иоглиплеїш дослідницьких ’ завдань; -посиленії» ыишу пауки на ті галузі суспільного шиття, де’ вона ■ьикористгівувалас.я це ,р незначній мірі: - иираи використання олв-ментів госпрозрахунку в науці Гза тверд&еннам значної групи українських істориків, активне .впровадивши таких відносин почалося

і. Днепрогский ракетмо-коскичесідай 'центр. Краткий очерк ста-'иовлекия и развития.■»■Дніпропетровськ. ,1534р.. і80 С.

Организация научных исследоганий'ь П)оыииленности и. их аффсктийиисть, Тезисы докл. Р«спубл.научн.-тех. конф.-' '

К., №‘3.. 100 с/. : . - . ■

''.і, (ійхшіаг 0.8. Партийное руководство научно-техническим яро-1 ршіїш в промиилслносш УССР в условиях развитого социа-Дмсертацьі на яд.вч.ст.доктора І с т .наук .-И., .

з tiltil року III. Ücivinii',! ocoüJim: i с т t. зн.гшим чином сириек-. по КИПШШВ Ч 1)0 X pOlUX «ВЛГИ ЯП dJ'l'KTJIHHOmi IM'IKOUuV JUmmKTi leí штуку мртодш rt n.it.uriin до Yí iiUmusoiihíi, i: нонтпкп I ■ р^прии

¡:н||«дини iiO-x, ti i снройи 1;и'¡í:JiiuiH г*íCo ц ||11йчк,1>: uiiTHM.m.H<¡Y фнр-mu oiir.ühi j u¿¡ i r,¡ ’jfip.iHjiiHit-i i; iIikohühii lífu'ji¡джоншши, Tmiiaií i:imifi|¡ jUí liiiijK и i-ч i и .4 i’.HjniijirHtivíifn:, iMipcn jíiíciiiimh ч плуг.ылиЧ про-lltít: I! 1Й11СН1ВИХ TOXimfllil'iíl l't lll. (ту? 3l|.t4i!,i |{|Л|>КМП» íiiiCjií-

Kulliil. PliMHIX НИМ ПИТ.НШМЙ I ,! I . Mlfpí'Hiui iniipJM'tK ИЧЙЛ i -

noüiíi i'.iüi.iJiii pnooru, ar> flüUHjitijriTi. pr,miifhi; ii.ihhh y OK¡b.'ttux ун;г-iüii ix ‘¡iquiíün. I 3 1 , ,

llbrlH'j KÍ ЛЬК|СТЬ 11(1.1111,. t:f p» д них i дек f лькл аисеркщШшх, ii|jiii:íiy.'i!,iií¡ лчс л i дхсимк ii.njKOfinro cnlnporuTiiiiii'ru.i УщмУни з liruimn

I. .iKOüOMU'fUCKOe 'jdp.Ü l/lt’IIMf: í) CKCIfcKé “rt.'Mji.'.i- f «ХИИК.Д-1ф4ИЗйиД-

riun".- K., liltUj.- c.3; flp.ixrm fi.f. 3 ícTíiptí риаиитк!| rocii-розрзхункокнх jíi'üíkíü «муки з нирибииитпяк // iílJi. 1371.

N C.32-34. . . - . ■ . ' . -

2. Чернения /i.Д., Косолапой.h. Злс««нт« орга.чичоции и управления научными исслед>жшпми.-К., I3f)9.-J2ti с.: Янтаграцо* науки и производства и усливиах {«»»итог« социализм. Cfi.ipn. статей.-К.. 1У73.-204 с,; Плослренип А.Й. Руководство KI1CI' развитием науки и внедрением üí¡ результатов r¡ прймиылмшио производство р. условиях- зрелого сащшизма. Дисурт,...док. íct .наук.- К., 1Í182.

3. Дядук И.И.Ь содрчаестну с наукой.- Ль.. I !104. - >'4 С,;

Бородюк Í4,К. Розпитик ьииоУ ои;ити » айя1дних о 0 j¡ .i стах UPlP.

«. ГШ-1У'ЛЗ > //'JIM, 13?Н,, N11, _c,3íi “13; Розвнгок изучи r задних ¡lüJiaciMií ÜIÍJ..-Jtiii;t-'Koy l't'P 3.1 роки PamnicomiY .jjiíiíhí. t-1ЯЙЯ1 И, , lü'JÜ.- 3041.

республіками Радянського Союзу. Серед цих публікацій с як праці українських істориків 11]. так і статті дослідиш' них рес-

публік 12). Однак, висвітлюються в них виключно по. ні моменти такої співпраці. '

Підводячи підсумки загального розгляду літератури з історії науки України 60-х років слід зазначити, ио різні аспекти и і є г проблеми характеризуються різним ступенем д о с я і джеїшсті. Загальним недоліком праць з історії науки є залекність від певних стереотипів водо підбору і викладу матеріалу, які були породжені тогочасною деряавною системою і. відтак, на мояуть бути поставлені в вину авторам. Такий слід зазначити, ио ці зауваження значною мірою стосуються не основного змісту праць, «о в більшості залишається політично інертним, а швидше сиснрсків та узагальнень, ДЇЕРЕЯЬНЙ БАЗА ПРАЦІ. Робота над темо», що хронологічно припадає на період панування в суспільстві однієї ідеології, не мове’претендувати на об'єктивність без застосування неупереднених архівних документів. Дисертація підготовлена на широкій д«е-

1. Овчаренко II.Д. Еро участь Української PCP у науковому співробітництві братніх союзних республік (1959-1975) //911. 1Ô76.. N 8.-С. 102-110: Ііанібддьласка В.Ф. Друяба і співробітництво українського народу з братніми народами СРСР.1959-19С5.-К.,1967; Лисенко В.Г. Розвиток наукового співробітництва. України та Молдав1ї( 1959-1969 )//У1«. 1970.N8.-С.119-122.

2. Афонин Ю.И. Сотрудничество Белорусской и Украинской ССР в области науки (1959-1965)// Проблемы обцегтвенннх наук.1970.-

С.228-233; Захаров С.ф. Співробітництво узбецького та українського народів у галузі науки та культури (195Э-1964)//У18. 1965. С.65-68.

- 15 - '

[цільній tiaji. яка включає в себе як раніше опубліковані, так | н перши зал учені до наукового ойігу архівні матеріали. Основна маса використаних документів зберігається в Центральному Деріавному Архіві Віщих Органів влади України (ЦДАІ10), Центральному Деркаи-ноиу Архіві Громадських Організацій України (ЦДАГО), Лрхіві Президії Наиі'ліальїшї Академії наук України I All ІІАН), Львівськомц, Харкіиськомч. Донецькому та інших обласних державних архівах.

ІІІ‘ЬЛМЬТиМ ДииЛ1ЛМКПНЯ ч дисертації е комплекс проґілем, пов'язаних зі станом підготовки кадрів, зйільеепнмм загальної чисельності начксіьиів, ситуацією у фінансуванні пачкових 'дослідіень. роОотои по підвищенню ефективност1 начкн, станом української пачки ч загальносоюзному начкивому комплексі та іншими подіями ft процесами ч науковому житті України ч Іі0-х роках XX сторіччя.

UtТії ДОСЛІДОИЯ полягає ч тому, «об, грунтуючись на архівних документах, рані по опуолі кованих історичних диеролах, а такої на результатах наукових розвідок, присвячених даній проблема піці , вивчити сукупність фактів, що стосуються визначеного нами предмету дослідившій, з'ясувавші при цьому зміст перейудоачих процесів протягом вказаного періоду та їх наслідки для загального стану української науки новітнього часу.

Загальній меті дослідкенна підпорядковані наступні ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ : - вивчити об'єктивні та суо'екгивні передумови змін у ставленні до науки, як ваїливої складової частини загальноекономічного комплексу України, з бпку органів деряавішї та партійної влади; - проаналізувати загальний стан та чиновні проблеми української науки загалом, та окремих її секторів; - з'ясувати роль і місце науки України у науковому комплексі Радянського Союзу, Виявити тенденції до зміни цієї ролі; - дослідити перебіг основних подій протягом зазначеного часу та виділиш його етапи;

ПІ'О-ЇИ.ІЯІгчВЙТИ КОЯрОВЧ політпкч в українській нічні та окремі її

.-.спиті. :шксена національний; - э'Лсчвати характер нововведень. ' , •.> ’ . чо і-проволи'івалися в українській науці у 50-х роїму. та. зокрема.

р. зв'язку з загальними чиінами політичного ррнимч: - показати

наслідки', що виявили себе в наступі!: десятиріччя, як результат

прочосів. що відпивалися в науці України у досліджуванії:'! період.

НАУКОВА НОВИЗНА роботи визначавтьг,я наступним: комплексною постановкою та дослідження« зазначених питань; узагальненням досягнень історичної науки з винчышя намої теми, визначенням актуальних питань подальшої її розробки, внявлонням та аналізом тих аспектів проблеми, що ни отримали висвітлення,. або лише частково розглядалися в попередніх історичних дослідяєннах ( розвиток наукового потенціалу вищої школи. співвідношення у фінансуванні української та російської науки з союзного та республіканських бюджетів, участь України у «^республіканській співпраці з розвитку науки та впровадженню її результатів в виробництво, розгляд національного аспекту у кадровій ситуації в науці та ін.!; дисертація має більш грунтовну дяерельну базу, аніж попередні дослід-аення. Це дозволило автору.ввести до наукового обігу новий документальний матеріал, иовніие розкрити зміст поставлених проблем.

. л»

сформулювати узагальнюючі висновки; певна увага приділена автором працям зарубіжних дослідників української науки. Під час роботи над деякими проблемами застосовувалися методологічні ідеї цих авторів. .

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ дисертації полягає у тому, що її матеріали, основиі^висновки та положення мовуть бути використані при розробці широкого-кола проблем з новітньої історії України. Насамперед це стосується питання про роль та значення України у політичній та.економічній структурі СРСР. Можуть Послугувати резуль-

мти дисертації і при вивченім етапу протистояння двох світових систем, та поразки соціалізму, а першу чергу, завдяки більі низькій економічній ефективності. Подальше вивчення розвитку науки моше мати значення і для справи реформування науково-технічного комплексу України, як незалежної держави. Матеріали дисертації моїутьбути використані при підготовці узагальнюючих наукових праць, підручників та популярних нарисів. •

НАУША АПРОБАЦІЯ. Гема дисертації була розлянута і затверджена на кафедрі новітньої історії України Київського університету їм Тараса Шевченка, Основні положення і висновки, обгрунтовані авторам для публічного захисту, викладені у чотирьох статтях та одних тезах виступу на республіканській науковій конференції.

У ПКРШУ РОЗШИ "Підготовка та підвишення кваліфікації наукових та науково-педагогічних кадрів" аналізуетья якісний стан кадрової структури наукового комплексу України та ситуація з підготовкою наукових працівників.

Як свідчить аналіз документів та матеріалів, саме на 1960-ті роки припадає найпвидве зростання основних показників кадрового потенціалу української науки. Це притаманна риса загального розвитку науки в ІРСР, цо носив характерний екстенсивний характер. За десятиріччя кількість науковців в Україні зросла з 46 657 до 123 7а1 чоловік. ' ' .

Однак, порівняння цих показників з аналогічними загальносоюзними та російськими переконливо свіпчить, «о збереглася тенденція відставання наукаг"г'о розвитку Уі.; аїни від Російської федерації. Автор доводить, ь , розрахунку на дуву населення, за такими показниками, як кількість наукових працівників, підготовка аспірантів, чисельність кандидатів та докторів наук та іншими, Україна ВДНІ'Ш В І «СПІКШІ ВІД РРФІ.'Р

лпча, ц 1900-х роках припинилася сталінська практика відвертої дискримінації українціп ц науці. однак, помітних зусиль щодо вип-рззлення подібних нерэкричснь не Очло зроблено.

Значна увага приділена всебічному аналізу ропо ги аспірантури, йк основної Форми підготовки качковиіе г-ицої кваліфікації. Виявлені недоліки та трцдноці в системі планової підготовки науковців, відзначено, по, поруч я і значним розширенням всіх напрямків підготовки науковців, відбулося надзвичайно вьидке зростання чисельності аспірантів технічних та фізико-математичних наук. Це свідчить про спрямування державних пріорітетів на розвиток промисловості, в першу чергу - ВПК.

У розділі розглянуто питання структурного розпіаісння наукових кадрів, співвідношення ролі різних секторів української науки. Аналіз свідчить, що не було досягнуто раціонального балансу науково-кадрового потенціалу мія академічною , галцзевап, вузівською та заводською науками. ' . >

Проблеми розвитку структури наукових установ, стан їх матеріально-технічнії бази, питання фінансування пачки розглядаються у другому розділі - МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ Тй ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАУКИ. * -

Автор проаналізував зміни співвідношення у Фінансуванні науки мій республіканським та загальносоизним бвднетами протягом десятиріччя. При загальному, досить ивидкому збільшенні витрат на науку, прогресуюче зростала частка Фінансування української науки з загальносоюзного Оядасту. Зворотньою стороною цього процесу було змениеннч видатків на науку з республіканського боджету, Це приз вело до того, !Г,о на кінець 60-х років в руках республіканських органів залишилися просто мізерні' відсотки загальних бюджетних ыпрат на-науки.

Однак, бюджетні асигнування не були єдиним джерелом надходжень кошт і в у науку. На протязі 60-х років, особливо у другій їх половині все ширшого застосування набирала практика Фінансування досліджень за рахунок госпдоговорів. Особливого поширення вона набула у вузах України. Наприклад, тільки вузи МВССО виконали таких рабіт ч 1959р.- на 10 нлн. крб., у 1966 р. - на 26 мільйонів, а у 1970 - на 50,3 мли. крб. (і 1

Дещо меншого розповсюдження набуло виконання госпдиговірних робіт у системі Академії наук УРСР та наукових закладах галузевого підпорядкування. .

U розділі розглянуто :*юцес змін структури та чисельності наукових закладів Української PCI'. Як свідчать документи, неоднозначність політичних подій у країні призводила до боротьби за контроль та керівництво над науковими структурами республіки w1 я загальносоюзними та республіканськими державними органами. Чинниками. ио визначали перебіг цієї боротьби були зміни політичного керівництва та керівництва AH ÜPCP, економічні реформи середини 60-х. ліквідація раднаргосШв та ііші. Домінуючою, очевидно, слід визнати іанденціз до посилення централізації та керівництва у руках загальносоюзних структур.

Загалом, у і&ЙО-х роках Україна значно розвила та посилила матеріальну базу науки, ио давало ïft можливість виконання наукових робіт різних ступенів складності та .спрямування. Паралельно досить швидкими темпами відбувався процес нарощення та розширення технічного оснащення наукових установ.

Проблеми всебічної Інтеграції науки з виробництвом, скорочення строків практичної, реалізації результатів наунивнх досліджень, їх

І ШВО.- ф.2,0п 13,С.419'},А,4?; C.4G50.A.41.

вплив на суспільний розвиток розглядаються у третьому рсзділі РОЛЬ НАУКОВИХ ДОСЯГНЕНЬ У СУСПІЛЬНОМУ НИТТІ Тй 6.НОН0М1ЦІ УКРАЇНИ.

У розділі показано, ао на основі пачкових досліджень та розробок були досягнуті певні успіхи ч розпитку олгатьох галузей економіки, впроваджені нові технологічні процеси, ооладнанчя. матеріали, прилади, препарати, системи автоматизації. Наголошується на особливому значенні співпраці вчених з тими галузями економіки, що були провідними, або мали виключну вагу для її розвитку.

Незваяаючи на промовисті показники впроваджених за десятиріччя 9 народне господарство дослідиень та розробок та досягнутий економічний яфькт, адміністративно-командні методи управління на дозволяли досягнути значної ефективності використання наукового потенціалу, призводили до подальшої невирішенності головної проблеми - забезпечення інтеграції науки й виробництва. Народне господарство й надалі заливалося несприйнятним до науково-технічного прогресу., , ' .

Автор вказує' на своєрідність та особливість розвитку наук суспільного та гуманітарного спрямування. Специфікою їх було «орсткє підпорядкування ідеологічним структурам тоталітарної держави, Саме тому значна частина результатів наукових досліджень у

• О .

сфер! суспільствознавства народилася на замовлення короткотривалої політичної кон'юнктури, чо призвело до втрати або змениення їх наукової цінності. . ; .

У розділі проаналізовано стан розвитку історичних дисциплін у 60-х роках, та, зокрема, Історичного краєзнавства. Саме у цкіі період'спостерігається значна активізація краєзнавчого руху в Україні. За деякими показниками Україна значно випереджала інші республіки СРСР. Зокрема, у нас впєрйе була видана "Історія міст І сіл УРСР". унікальна праця, ¡по не мала аналогів.

' :І четвертому розділі - М ІШІ'ОДНІ СТОСУНКИ ТЛ МіäSI'iiCil’JLiЛ1КПНСЬКП СПІВПРАЦЯ УКРАПІСЬКОЇ НАУКИ розглядаються основні напрямки нон-тактів та спільнот праці вчених УРСР - зі своїми колегами з інших реснуплік Радянського Союзу, з представниками наукових організацій країн "соціалістичного тапору", та їх участі у роботі різноманітних міинародних наукових структур тл організацій. Гака структура розділу пояснюється тим, що наука Української РСГ‘ у (ї0-х роках оула глипино і нтсграпанов складовою частиною загальнора-папського наукопого комплексу. Характерно«) рисою Її функціонування. як і інших республік СРІР, .пула «орстке підпорядиування єдиному керівному центрові/Саме ним визначалися напрямки міянарод-ної співпраці української науки - контрольовані зв'язки з країнами соціалістичної орієнтації та майже повне обмеження контактів з розвинутими капіталістичними країнами.

Тим не мена. визначальною рисою міжнародної співпраці у галузі науки, протягом десятиріччя було значне розширення та поглиблення такої співпраці у різноманітних напрямках. Про це свідчить зростання кількості контактів між науковцями. До прикладу, у закордонних наукових відрядженнях у 195? році побувало 45 вчених Академії наук УРСР. у ІЗЬЗ - понад 200, то у 1965р. - 272 . чоловік

111. Разом з тим, на иляху вільного розширення міжнародної співпраці українських вчених заливалися ідеологічні "габц" комуністичної ідеології та надмірна бхірократизація й централізація радянської управлінської системи.

У ВИСНОВКАХ узагальнено основні підсумки дисертаційного дослідження, весь зміст якого доводить, ща у 60-х роках Україною було досягнуте значно просуванні вперед у справі забезпечення та ор-

і. У1Ш // i960 p., N1,-C,9?,b8.

• - - 21 -гакїзації розвитку вітчизняного наукового комплексу, «о. однак, завдяки екстенсивному характерові цього процесу та збереженню відставання від розвитку російської науки, несло у собі зародки майбутніх проблем та конфліктів.

Автор висловлює ряд практичних рекомендацій. Перш за все. від декларованого визнання провідної ролі науки необхідно перейти до її реальної підтримки, збільшення державного фінансування, підвищення престижу наукової праці та залучення до неї молоді; у системі "наука-техніка-виробництво" сдним з головних пріорітетів має стати скорочення часової дистанції від моменту відкриття до його практичного втілення; слід звернутися до світової практики та переглянути традиційну для нас схему відриву науки від навчальних закладів, надавши можливість університетам стати справжніми центрами наукового життя: одним з пріорітетів державної науково-технічної політики має стати випуск иаукоємкої конкурентноспро-можної продукції, адже її експорт, а не сировинний є свідченням, рівня розвитку економіки.

Основні положення та висновки дисертації знайнли відображення у наступних публікаціях автора: .

1. Кадровії політика в науці України у 60-х роках XX ст.- Деп. в І'НТБ Укр..09.08.93.,N 1680-Ук.93.

■>

2. Розвиток науки в Україні- 6 ОО-Ц роки XX ст. Історіографічний огляд // Вісник Київського університету.-К..13Э4.-С.75-84.

3. Матеріально-технічне забезпечення розвитку науки України у 1960-х роках.-Деп. в ГНГБ Укр., 09.08.93.,Ц 1979 -Ук.93.

4. Наука України у 60-х роках XX сторіччя.- Деп. в ГГНТБ Укр.. 10.01.94.,N бО-Ук.94. (у співавторстві).

5. Роль та завдання Інституту історії АН України у розвитку Історичного,краєзнавство в 130-ті роки //Тези доповідей 14 всеукраїнської наукової конференції з історичного краєзнавства.-Луцьк. 1933р.- С.З'Ч'..

Ю.В.Легун. Развитие науки Украины в 60-х годах XX века. Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности - 07.00.02. - история Украины, Киевский университет им.Тараса Мевченко, Киев.^ 1995.

Защищается рукопись, которая содераит исследование комплекса проблем, связанных с состоянием подготовки кадров, источниками финансирования, ролью укр айнской науки в общесоюзном научном ксмплексе, вопросами повышения эффективности и другими процессами в научной жизни Украины в 1960-х годах.

Рассматриваются вопросы подготовки и повыиения квалификации на-учныхъ кадров. Большое внимание уделено роли научных исследований для економики и социальной жизни общества.

Y.U.Legoun. The Development of the Science in the Ukraine in 60th. The thesis of an applicant for a candidate's degree of History in speciality 07.00.02 - History of Ukraine, Kyiv University named after T.Shevchenko, Kyiv,1995.

The manuscript brought for defence contains a research of a complex of problems which are connected with the training of scientific uorkers, funds and the part of the Ukrainian science in an all-Union scientific ccmplex, as well a? the questions of rising the effectivenes and other processes in the scientific lifehood of the Ukraine of iS60th.

The ail of the thesis is to investigate the question of the peculiarities of the training scientific workers in the Ukraine. Great attention is paid to the role of scientific achievements in social life and economy.

Key words:investigation, science, all-nion complex. Effectivenes

Зам. >6 43. тир. lOQ БПЦ " Київський Уніе Київ. Б.Шег.ченкаД¿.