автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.05
диссертация на тему: Рецепция украинской литературы в немецкоговорящем мире (первая половина ХХ в.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Рецепция украинской литературы в немецкоговорящем мире (первая половина ХХ в.)"

НАЦИОНАЛЬНА АКАДЕМЫ НАУК УКРА1НИ 1НСТИТУТ Л1ТЕРАТУРИ1М. Т.Г. ШЕВЧЕНКА

ЛОПУШАНСЬКИЙ Ярослав Михайлович

УДК 821.161.2(100=112)

РЕЦЕПЦШ УКРАШСЬКО! Л1ТЕРАТУРИ В Н1МЕЦБКОМОВНОМУ СВ1Т1

(перша половина XX ст.)

10.01.05 - портняльне л1тературознавство

автореферат дисертацм на здобуття паукового ступеня кандидата ф1лолопчних наук

Ки1в - 2000

Дисерташею е рукопис

Робота виконана на кафедр! ¡ноземних мов Ужгородського державного ушверситету MinicTepcTBa ocßi™ i науки Украши

Науковий KcpiBHHK: доктор <]ллолопчних наук, професор

Зимомря IM и кол а 1ваиович, професор Закарпатського шституту методики навчання i виховання, пщвищення квашфжацп педагопчних кадр!в

Оф1Щйш опоненти: доктор фшолопчних наук, професор,

член-кореспондент HAH Укра'1'ни Наливайко Дмитро Серпнович, професор кафедри фшолога Нашонального ушверситету "Киево-Могилянська Академ ¡я"

кандидат фмюлопчних наук, доцент Щербина Тетяна 1вашвна, доцент кафедри Teopi'i та icropii cbitoboi л1тсратури Кшвського державного лшпистичного ушверситету

Провцша установа: кафедра перекладознавства i коитрастивиоТ

лшгвютики ¡Meni Григор1я Кочура JlbBiBCbKoro нашонального ушверситету iMCiii 1вана Франка MinicrepcTBa оевгси i науки Укра'ши

Захист вщбудеться " /6УШСМОЛ&фй 2000 р. о -f(/ год. на засщаиш cnenia.ii30BaH0i вчено! ради Д 26.178.02гчтри 1нституп лггератури ¡м. Т.Г. Шев-ченка HAH Украши (01001, м. Кшв- 1, вул. М. Грушевського, 4)

3 диссртащсю можна ознайомитися у б1блютеш 1нституту лггератури ¡м. Т.Г. Шевченка HAH Украши.

Автореферат розклано " /У" itfj? 2000 р.

Учений секретар

спещал1зовано1 вченоТ ради 'Гайшчеру O.I.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сьогодгашнш стан украУнського 1 заруб!жного пор1вняльного лггературознавства з огляду на )ве паттико-правове становище УкраУни в европейському 1 свповому конгексп висувае низку платы их I нових проблем та заддань у сфер! украйюькснамецько-австршських лггерагурних взаемин. уховне вшродження нашоУ краУни, повернення народов! "забутих ¡мен", усеб1чне вивчення ¡сторико-льтурних ! лггературних явнщ минулого вимагае вщ дослщниюв новагорських гадходдв щодо ворення цшюноУ картиниучасп нацюнального письменства в европейсьюму литературному процеа.

До недавньош часу украУнська летература в конгексп взаотоди з тмецькомовним ссредовищем шчалася здебшьшого без урахування яскравоУ когорта письменниюв, вершинга досягнення яких )ипадакггь на 1910-30-11 роки. Повернення в науковий вжиток хуцожньоУ спадщини \ численних 1х!вних матер1агав творчоУ ! громадсьга-культурноУ даялыюсп В. Винниченка, М. Драй-Хмари, Косинки, М. Кущша, Б. Легкого, Олександра Олеся, В. Пщмогилыюго, Миколи Хвильового та гагьох ¡нших виткригае нов1 сторппси украУнсьнэ-шмецько-австршських лггературних взаемин. ня ¡нгенсившсть, особливо в першш чверп XX ст., що була зумовлена комплексом сприятливих стльнснсторичних та етпо-культуролопчних умов шмецькомовного ареалу, - одне з недостатньо »слщжених питань сучасноУ компаративютики.

Популяризаци украУнського письменства активно сприяли шмецькомовна журналистика 1 гературно-крптична публицистика багагьох лггсрагорш, д1яч1в науки 1 культури за межами УкраГни 1ерип й половин! XX ст. Ьшя духовна спадщина повит а заш иги належне м1сце у сфер! лпсракурних «такпв УкраУни з Австр1ею I Кмеччиною.

Актуалыпсть теми дослщження полягае також у тому, що виявле!шя типолопчних аналоги! ж украУнською ! шмецькомовною лггературами базусгься на принципа "¡манентного розвитку щюнальних лггератур" (Д. Наливайко, 1997). УкраУнська художня спадщина розглядасться як одна складових европейського лиературного процесу, без ги'дпорядкуванння ГУ ¡ншш культур» чи ¡меження рамками пролетарськоУ лтсратури. До рецепцдйного процесу залучено, таким чином, вку посгатей, яга з позал1тературнихпричин>тгродовждесятил!ть були вилучеш з паукового вжигку.

У пов'яз1 з помггаими здобутками украУнськоУ (Б. Бендзар, В. Гладкий, Г. Гуць, М. Зимомря, .Напрний, Я. Погребенникта ¡н.) I заруб!жноУ(Р. Гебнер, А.-Г. Горбач, П. Юрхнер, Л. Руцницький, L Сшонекта ¡н.) науки в галуз1 украУнсько-шмецью-австршських лггергггурних взаемин зробпено [б!р теми даного дослщження "Рецепцш украУнськоУ лтсратури в шмецькомовному свга (перша тов1шаХХст.)".

Зв'язок робота з науковими програмамн, планами, темами. Дисертащйне дослщження )в'язане з тематикою комплексних наукових розробок, яга проводяться кафедрою шоземних мов тльно з кафедрою французы™ мови! зарубЬкноУ лггералури Ужгородського держав1 юго утверсиплу.

Об'с1стом дослщження обрано украУнсько-шмалько-австршсью :итер£пурн1 взасшши першоУ товини XX ст. Предметом дисерпгаци слугувала художня спадщина украхнських письменниюв азаного перюду (В. Винниченко, Б. Лепкий, Олександр Олесь, Микола Хвильовий та ¡н.), рекладацька, наутова, летературнсьпубтцистична далыисть попудяризатор1в украУнськоУ культури I. Грицай, Р. Сембратович, Д. Дорошенко, П. Рорбах, А. Шмщг, А.-Ш. Вутдо та ¡к), атакожукраУшка гсленних гамецькомовних перюдичних 1 наукових видань першоУ половини XX ст.

Мета дисертацй' полягае в оцщщ культуролопчних умов ¡нонацюнального середовища 1 йоге впливу на процес входження утфаУнськоУ лггератури в шмецькомовний проспр, у встановленш { анал!з1 основнихфакгор1В, форм {виявшУУ популяризащУтарецепщУв АвсгрГп Кмеччиш в 1910-30 х роках.

Для досягаення поставленоУмети було вшначено таю завдання дослщжсння:

1) виявити основш культуролопчш фактори шмецькомовного репону та Ух роль в ознайомленн чужомовних чигашв з укра]|'нською культурою 1 лггературою;

2) систематизувати опрацьований фактачний матер1ал стосовно украйлки, хуцожньоУ лггератури £ юмецькомовних часописах, альманахах, наукових виданнях тощо 1 показати на основ1 цього рол жур! 1ал1стикн 1 лтературно-критично! публщистикн у справ! популяризацц украУнського художньогс слова;

3) дати анал1з 1 оцшку лперачурознавчоУ, перекладацькоУ та журналкл-ськоУ дшльносп О. Грицая Р. С ембратовичата ¡н. у галуз1 украУнськсьшмецько-авсгршських лггературних 1 культур! их взаемин

4) вивчиги на матер!ал1 теорчосп В. Винниченка, Б. Лепкош 1 Миколи Хвильового основш форми вияви попупяризацГУ украУнсьюУ лггсратури та особливосп и' рецепцн в гамецькомовному ареал! I 1910-30-х роках;

5) показаш посерсдницьку роль письменника як штерпретатора 1 популяризатора национально лггерагури в чужомовному середовщщ (на матср!ал1 творчосп Б. Лепкого);

6) з'ясуваги суть европеваци укршнськш лггсратури в 1920-30-х рр. 1 показати, що типалопчю паралел] -то результат да епшьнихзаюном^рностей 1 фактор1в сусшльного та хуцожиього розвитку регюш чи континенту (на матер1ал1 драм В. Винниченка 1 прози Миколи Хвильового).

У дослщженш засгосовувалися ¡сторию-лпхратур! мй, пор1вняльно-таполопчний, теоретично аналггичнийта огшеовий мегоди. Теоретичним фундамешом дослщження послужили концептуальн положи о ш про основш законом1рпосп конгакшо-генешчних лгературних взаемин 1 особлиюсг пор1вняльно-типолопчного методу, що мютяться у працях Г. Вервеса, В. Жирмунського М.Жулинського, Р. Зор1вчак, Н. КрупковоУ, Д. Наливайка, Ф. Погребенника, М. Яценка та ш. 'У робстп використано також здобугки захщноевропейськоУ компаратсдастики (П. Брунель, Г. Витженс Д. Дюр1ипн, I. Качуровський, М.Мольнар, Е. Райснер, Л. Рудницький та ш.).

Наукова новизна дисертацй полягае в тому, що для вивчення й оцшки укратнсько-шмещ>ко австршських литературных зв'язюв уперше використано художшо спадщину В. Винниченка Г. К осинки, Б. Лепкого, В. Пачовського, Олександра Олеся, Миколи Хвильового, О. Гриц ая та ¡ншю гшсьменниюв, а також нов! аспекта й особливосп генези мЬклггерагурних взаемин окресленого I робегп перюду. Дослщжешм М1стить осмислення ваясливого фактичного 1 джерелознавчого матер1а,т для вивчення рол1 ексгсритор1альних культурних центр1в (Вщень I Бсрлш) у популяризащУ > розвипо у1фаУнськоУ лггератури в АвстрГУ 1 Ммеччиш. На основ! Грунговного вивчення шмецькомовноУ украМю 1 багатьох першоджерел (переклади, лпературно-кришчш публкацГУ, твори украУнських автор!в тощо встановлюнлъся основш форми рецепцп' украУнського зддожнього слова в названих краУнах. До сфер! вивчення лгтературних взаемин трьох нарошв уперше залучено низку перекладач1В, лггературознавцв 1 критнгав украУнськоУ кулыурноУ см1гра1цУ (передуам Остапа Грицая).

Теорешчне значения дисертацй' полягае у системному висв1тлснн'| питания типолопчше

налогш, конгакгно-генетичного, ¡сгорико-тематичного характеру украшсько-шмецько-австршських [¡терапурних зв'язмв. Визначальне мюце належить туг теорп ¡нтерпретацГУ, фазам рецепци -яформатившй, критично-оцдночнш, перекладу (М. Зимомря, 1999) як основним ироявам активного асвоення »¡мецькомовним читачем украУнськоУ Л1тератури. Вивчення - у такому контекст! -¡тературознавчоУ украУшки Шмеччини й Австри постае важливою джерелъною базою для рслщження м1жнаи1ональних взаеминУкраУни в першш половим XX ст. Сприятлив! культоролопчт мови ¡нонацюнального середовища, характерш для Вщня 1 Берлша - екстеритор1альних пеитр1в краУнськоУ культури, - розкриваються як важливий фактор популяризац1У украУнського письменсгва гамецькомовному свт. Наоснов1 аналпу х^дожньоУ спадщини, перекладаиьгоУ.лггерагурознавчоУ а публ1цисгичноУ д1яльносп представшшв украУнського письменсгва виокремлена посередницька оль Д1яч1в культури - письменника, перекладача, вченого у творешн "нацюнального ¡мщжу" краУнськоУ лггерагури.

Практична цшшсть дослщження полягае у вивчснш творчосп В.Винниченка, Миколн Свильового, Б. Лепкого, О.Грицая та ш. як складовоУ загальноевропейського хуцожнього процесу. В ауговий вжиток введено чимало арх!вних докуменпв, маловщомих матер1атв 1 факпв, яга можугь ути використаи дослщниками ¡сгори украУнськоУ лптературита'УУ взасмин з европейською культурою. Гракгачний аспект роботи вигтивае також з можливостей засгосування н результатов у лекщшшх урсах, практичних i семшарських загоптях з ¡сторГУ >тфаУнськоУ та свгговоУ лггерагури XX ст., у пецкура "УкраУна та Кмеччина (Лвстр1я) у свгш культурних взаемин", а також при написанш урсових, диппомних робгг 1 комплексних наукових дослцркень.

Апробащя результата достдження. Зм1ст основних положеннь 1 результапв дисертагш икладено у доповщях 1 повщомленнях на науково-теоретичних 1 науково-практичних конференцшх УкраУнська радянська литература 20-30-х роив: проблеми дослщження" (Дшпропетровськ, 1990), [нтапгенщя Закарпатгя XIX ст. 1 розвигок гуматтарних наук у контексп мшслов'янських заемозв'язюв" (Ужгород, 1990), "Використання спадщини повернугих [ забутих да1™ науки та ультури в навчальному процеа педагопчного вузу та шголи" (Р'шне, 1991), "Культура I освгга: роблеми, пошуки, творч1 знахздки" (Вшниця, 1995), "Бойгавгцина: минуле \ сучаскСть" (Дрогобич, 997), "Кмецька мова в сучасному свт" (Дрогобич, 1998), "УкраУнська фшологтя: школи, посгап, роблеми" (Льв1в, 1998) та ш.

Проблемш аспект дослщження були висвплет на 5-ш 16-1Й конференциях молодих учених жгородського державного ушверситету (Ужгород, 1990, 1991), наукових семшарах кафедри юземних мов Дрогобипького державного педагопчного ушвераггету (Дрогобич, 1995, 1996), ослиному семшар1 УкраУнського Вшьного Ушверситету (Мюнхен, квггень-липень 1997).

Результата дослщження обговорювагшся на сильному засщанш кафедр шоземних мов 1 французькоУ ови та зарубЬкноГ лгсератури Ужгородського державного ушвераггету (Ужгород, 2000).

Пубшкаци. Основнийзм1стдисертац1Увисв1тлено в 13 публжащях, видрукованиху впчизняних заруб1жних виданнях.

Структура дисертацй. Робота, обсягом 176 сторшок без урахування ©¡бдУографи, складаегься 31 лупу, чопфьох рсодшв, висновюв, списку викорисганих джерел (469 найменувань) 1 додатгав (24).

ОСНОВНИЙ ЗШСГ ДИСЕРТАЦП

У Bcxyiii обфунтовано актуальшсть i дощльгасть розробки даноУ теми, вшначено предмет об'екг, мету, завдання i мегодолопчну основу дослщження, розкрито його наушву новизну, теоретичне i практичне значения, сформульовано основш положения, яю висуваюгься на захист. Вступ Micron також оглдд наукових здобутгав украУнськоУ та заруб1ЖН01 компаратив1стики з проблем украУнськ» шмецько-австршських лггературних взаем од! й.

У першому роздш "Bideiw та його Micife в генез1 укршпсько-австршсъких nimepamypma взасмш1 "розппядаелъся сукупшсть купьтуролопчнихфакгорш i бахшограшшхсусгально-пояштооо чинниюв, яи зумовили зростання ¡нтснсивносгп в поширенш художшх надбань, знань з icropii етнографй' i мистецгва украшського народу в шмецькэмовному свт. Основнаувага акцентусться нг рол! екстеритор1ального центру як культуро- i державспворчого осередку украУнськоУ духовносп i захщноевропейському культурному npoeropi.

Наприюнщ ХЕХ — у пергаш половши XX ст. Вщень був самобугньою оевпньо-культурнок метрополию для багатьох народ!в СхщноУ i ГПвденно-СхщноУ Свропи. Належшсть частиш-захщноукраТнських земель до Австро-Угорщини, а також гаштико-правове становище тогочасно УкраУни зумовилитой фаю; що у Bim ii сформувався цешр украУнськоУдуховносп. Тутакумулювапис? Hafipi3HOMaiiiTniuii проукраУнсью пода, вагам i icropii4ni факш; столичне Micro притягувало уваг] украУнськоУ полгтчноУ i культурноУ елгга.

1нтенсившсть украУнсько-шмецько-авсгрШських культурних i лггературних взаемин на почагк) XX ст. певною Mipoio пояснюсться екстеригор5альнклю В ¡дня по вцщошеннюдо украУнськоУ Kynbrypt i низкою чинниив шонащонального середовшда, сприягливих для розвигку б1нарних зв'язгав.

1. Важливу роль у генез! украУнсько-австршських культурник i лггературних конгаютв вццфал; дальшеть оргашзованих у Вщш украУнських полггичних i культурно-громадських об'ецнань, товарисп тощо. До них передовом належать академ1чне товарисгво "Cin", полпична оргашзащя украУнцн схщного perioi iy Союз визволення УкраУни (СБУ), Загальна УкраУнська Рада як об'еднання головнго полггичних партш УкраУни, УкраУнський нащональний Союз, Товариство украУнськоУ кулыури тощо 1хня багатофанна дальшеть сприяла культурному розвиткш УкраУни, поглибленню украУнсько' наиганальноУ щеУта ознайомленню ммецыюмовного середовшца з духовною спадщиною украУнсьюгс народу. СБУ, наприклад окр1м того, що видзвав свш друкований орган "Ukrainische Nachrichten" публжував багато брошур i книжок шмецькою, а також французькою, ¡талйюькою та imirenw европейськими мовами. Товариство "Cin" активно сгавпращовало з австршськими кулыурнида дачами, було одним з дальних популяризагорш украУнськэУ художньоУ спадщини. Загалом требг зазначити, що дослщження подггичноУ i культурно-просвтвихькоУ дальности багаггьох об'еднань) В ¡да в першш чвергп XX ст. ще й ниш переб^увають на почагковому erani i вимагають подалыпо пошуковоУ робота, насамперед в авецшгських apxieax.

2. Присугшсггь у столищ Австрп численноУ украУнськоУ полггичноУ, науковоУ i культурноУ елт дала поштовх до заснування шмецькомовних перюдичних видань. Цей культуролопчний чиннш найбшьше спричинився до популяризащУ украУнськоУ лггералури в чужомовному середовипц в 19031918 рр. Помлну роль в цьому аспекп вщдфали таи часописи, як "X-Strahlen", "Ruthenische Revue' (з 1906 р. "Ukrainische Rundschau"), "Ukrainische Nachrichten", "Ukrainisches Korrespondenzblatf' (:

917 p. "Ukrainische Korrespondenz"), "Ukrainische Blätter". 3 багатьма з них спшпрацювали вщом! атератори, перекладам!, науковщ (I. Франко, О. Кобилянська, Б. Легхкий, П. Карманський, М. К ¡чура, I. Горошовський, О. Грицай, 3. Кузеля, Р. Смаль-Стоцький). На cropimax цих ввдань видруковано, piM статей на теми суспшьно-полгтчного та духовного жиля УкраУни, багато переклада TBOpie тсраУнського письменства, крипмних нарист i лггературно-пубтиистичних MarepiaiÜB.

3. Нацюнальний склад Авсгро-Угорщини, культурна дшльтсть у Buuii представнигав ¡нших лов'янських народа в зумовили вихщ у св!т перюдичних ввдань "Ost und West''/'Slavisches Tagblatt", Slavische Jahrbücher", "Prager Presse", "Morgenblatt", "Czemowitzer Allgemeine Zeitung" та батата я., яга цшеспрямовано й активно популяризували слов'янську литературу в шмецыюмовному свш. Ситьюсно украУнсью твори займали, на жаль, одну з останшх позищй на шпальтах названих, а також австршських ("Aus fremden Zungen", "Arbeiter-Zeitung", "Die Zeit", "Österreichische Rundschau" та и.) часопиав. Таку ситуащю можна пояснити вщсутшспо квал1ф!кованих переплатив, малою шьиспо перскладач1в, браком належних контакпв з тими чи ¡ншими виданнями i, зрештою, тим, цо украУнська лггература була на той час маловщома в Сврога.

4. Одшею з визначальних кулыуролопчнихобсгавин розв1ггку украл кько-шмецько-авсгржських хгерапурних зв'язйв було формування у Вщш центру славютич! мх стущй. 3 Вщенським утверсигетом юв'язаний творчий шлях багатьох MaTicrpiB украУнсьюго хуцожнього слова, догав науки i культури. »шышсгь члегав "Молодо!' музи", а також представники схщноукраУнського модершзму здобували утупродовж певного часу освпу i розпочинали свою лггературну дошьшсть. Безпосередш контакт тмецькомовним ареалом сприяли ix активному знакомству з европейською культурою, з одного оку, i популяризащУ хуцожшх надбань украУнського народу - з другого. В apxißi Вщенського HiBepcirrery виявлено численш документи про навчання i наукову д1яльн1сть I. Франка, [.Студинського, Марка Черемшини, Б. Лепкою, В. Пачовського, О. Турянського, О. Грицая, '.Сембратовича, О. Колеси, I. Крушельницького та ¡н. У творчосп бтыиосп лггераторш ростежуеться тюний взаемозв'язок м!жУх перебуванням у сголиш Авсгрп i лггературними мотивами <ньоУ поезй', прозитощо ("Чуж1шою" Олександра Олеся, "1з чужини далеко'!" М. Голубця, "Весши ¡а !сня" ГКрушельницького та iH.).

5. Розвитков! украУнськоУ лтераггури й украУнськтуимецькоавстршських купьтурних взаемин гтриялаакт1™й видавничад!яльшслъ. Численна у крап юмовна периодика ("Нова доба", "Хл!боробська 'краУна", "На перелом!", "Нова громада" та ¡н.) i книжке ва продукщя ввдавницгв "Дзвш", 1СЧайка", Вернигора" тощо слугували сполучною ланкою м!ж багатьма украУнськими письменниками i итаиьюю aynjfropiao; вони бути водночас важливим шформацшним джерелом для iHTepnperaropiB популяризатор^ украУнськоУсловесносп шмецькою мовою.

Таким чином, особлив! культуролопчи умови Вщня бупи вельми сприятлив1ми для розвигку краУнськош письменства i входження його в европейський л!тературний процес. Вони дозволили аппъом лп-ераторам вийги за меж! национального полпичного i культурного простору й розширити явления дагав науки та культури ¡нших народа в про духовга надбання i твор<ц можливосп украУнськоУ аци.

У другому роздал! "Чинники рщещйукрсшюъкт лтерещ'ри в Ншеччинi", побуяованому на юкпиному MaTepiari шмецьких перюдичних, наукових i публ1цистичних видань 1920-30-х рр.,

д1яльносп шмеиько-украУнського Товариства, УкраУнського Наукового Ьклтпуту, ¡нших культурно просвггницьких об'еднань, проанашзовано шмецькомовну украУмку сгосовно пропаганда украУнсько лтсратури як складовоУ частини цшеспрямованого процесу входження УкраУни в поштичне i культурнс життя Свропи. На основ1 цього змодельовано основга шляхи i чинники популяризацГУ украшсько художньоУсловесносп в Шмеччиш у мЬквоенний перюд.

Наприынщ 1910-х- початку 1920-х роюв у Ншеччиш засновано чимало товариств i об'еднань метою яких бупо налагодження полггичних, екопом1ЧНИХ i кушлурних конгакпв мЬк шмецьким тг украУнсыдам народами. Головними м!сгами активно! сгавпращ були Ляйпщг, Мюнхен та, у перил чергу, Берлш, яюш гасля Вщня стае упродовж перших десятилггь XX ст. одним з наступних i важливю екстеритхральних ueinpiB украУнськоУ культури. Зосередження тут значноУ илькосп представнгаш украУнськоУ елгги, студентсгва тощо пожвавлюе ¡нтегращйш процеси, виступас плодотворни* чинником акпшзацп украУнсько-шмецьких культурних взаемин. Особлива роль належшъ у цьом} аспекп н1мецько-украУнському Товариству i його друкованому органов! "Die Ukraine". Засноваш з: акшвного сприяння вщомих н1мецьких погатиив i публщиспв Пауля Рорбаха i Акселя Шмщта вони спрямували свою д1яльшсть на утвердження у шмецькомовному apeani щей украУнсько незалежносп, самобупюсп нашого народу, варгосп йогодуховних надбань. На сторшках шмецько перюдики ("Die Hilfe", "Deutsche Politik" та iH.) вони виступали головним чином 3i статгями на tcmi суспшьно-полггичного розвитку УкраУни та н перспектив на европейському континент!. Важливо що джерелом пубЬицистичних TBopiß П. Рорбаха та А. Шмщта були особисп враження й анаштичн спосгереження гид час подорожей i бсзпосерсднього контакту з украУнськими людьми. 1хн! Marepiaro друкувалися переважно в популярних шмецьких часописах не локального масштабу, еггже, мага широке коло читач!в i вццграли помггну посередницьку роль в ознайомленш шмецькомовного евгп з УкраУною, у пропаганда ТУ дфжавнидьких щей i духовноУ спадацини.

Популяр1ШщУукраУнськоУл1тератури активно сприяв друкований орган шмецько-украУнськогс Товариства "Die Ukraine. Monatsschrift für deutsch-ukrainische Volks-, Wirtschafts- und Kulturpolitik" який виходив у Бертш в 1918-1926 рр. Його сшвробггники А.-Ш. Byujci, А. Лютер, Г.Шпехц Б Лепкий, В. С1мович та ¡н. друкували в ньому здебшьшого критичш нариси про окремих письменникд (Т. Шевченка, I. Франка, В. Винниченка, Б. Лепкого), або ж розлоп огляди украУнсьшго письменства як наприклад, "Короткий огляд украУнськоУ лггератури" (Kurze Übersicht über die ukrainische Litera tur) В. Омовича. HeдoлiкDM часопису щодо поширення знань про художш надбання УкраУни булоте що в i шому майже не публшувалися переклади твор!в бодай поодиноких письменниюв. Така позицЬ редакци часопису мала, однак, свое обгрушування, оскитьки Bei зусилля були спрямоваш насампере; на представлеш ш УкраУни в цшому як свропейськоУ наци, що мае свою icropüo становления, розвито та актуальне становище.

Одшею з основних форм попуояршацп украд 1ськоУ лггералури в М1Жвоенний перюд були кригичн нариси в шмецькомовних монограф!ях, наукових зб1рниках i краезнавчих працях про УкраУну. Вот поещають чшьне мюце у фонда шмецькомовноУ украУнши, позаяк були спробою системашзовано'У багагоаспекпю'У презенгащУ нашоУ краУни шонацюнальному читачеви

У1916-1918 рр. з'являеться низка брошур украУнських i шмецьких учених, в яких, окрЬм ¡сюриго сощолопчних i краезнавчо-гсограф!чних вщомостей про УкраУну, чимало м1сця вщведено проблема\

<ультурних традицш, художнш JTiTepmypi зокрема. Особливо вир!зняклъся у цьому контекегп зб!рник тауиэво-публиистичних MarepiamB "УкраУна" (Die Ukraine) О. Барвшського, £. Левицького та iH., 1евеличка брошура "УкраУнцГ (Die Ukrainer), яка м ¡стала в co6i лекщю професора Фрайбурзького лпверситету К. Гюнгера, атаиэждв1 книжечки, видаш О. Кесслером ("УкраУна Marepi&uiз icropii, сультури та еконоклки" (Die Ukraine. Beiträge zur Geschichte, Kultur und Volkswirtschaft) i Г. Ланцом "УкраУна" (Ukraina), окрем! роздши яких присвячеш украТнському письменсгву. Автори названих траць робгшъ висновок про самобугшсть yKpaii юькоУ лггературн, и нашональний характер i внутркпшй 1в'язок з европейською культурою.

Публжащя под1бних дослщжень актшпзуеться з початком д1яльносп в 1926 pouj /краУнськош Наукового Гнсппуту (УН1) в Берлин. Це - особливий етап украУнсько-шмецьких (улыурних взаемин, на якому посилюсгься сгавпраця украУнських i шмецьких науковщв у cnpaei топуляризаци' нашого письменства. Важливу роль у цш дшякщ робота УН1 вцщграли Hayraßi 36ipi шки нсппуту "Abhandlungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin" (1927-1931), "Mit-eilungen des Ukrainischen Wissenschaftlichen Institutes in Berlin" (1927-1928), сер^я украУнознавчих юслщжень "Beiträge zur Ukrainekunde" (6 випусгав), а також часопис "Ukrainische Kulturberichte" 1933-1939). Ha cropinKax щк вцдань з'явилося чимало лггерагурознавчих Marepianie I Мйрчука, X Дорошенка, Д. Чижевського, М. Масюкевича, 3. Кузега, Г. Шпехта, К. Маера про художнш cßiT '.Сковороди, Т. Шевченка, ЛеЫ УкраУнки, ¡нших класимв украУнськоУ ."птеразури. Не залишалася юзаувагою i модерна лпература в oco6i В. Винниченка, О. Досвггнього, Г. Косинки, В. ГЕдмоп шьного, i. Плужника, Миколи Хвильоюго. Однак майже не друкувалися хупожш переклади, за винятком ыостого номера "Beiträge zur Ukrainekunde" (1937) i 25-го числа "Ukrainische Kulturberichte" (1936), ie буш помпцеш Шевченюэв! поезй'у перекладах А.-Ш. Вуцю, Б. Орлгка i Г. Шпехта.

3 нишативи УН1 уже в 1930 pouj започатювусться пубшкування монографш i галективних 1раць 3i сфери украпюзнавства шменькою мовою (Ух авторами булл переважно представники тсраУнськоУ науки в ем1грацн). Яскравим прикладом був зб1рник дослщжень гад назвою "Духовне кнття УкраУни в минулому i сучасному" (Das geistige Leben der Ukraine in Vergangenheit und Gegen-vart), виданий В. Залозецьким 1930 року. Це - своерщний поабник з icropii украУнськоУ кулыури, в кому окреслено розвиток perarii" i Церкви, лггерагури та мистецгва, театру i народознавства впродовж >аппъох BiraB. Письменсгву присвячено статп Д Дорошенка "кгоричний огляд украУнськоУ лггерагури вд другоУ половини XVI ст." (Geschichtlicher Überblick der ukrainischen Literatur von der zweiten Hälfte les 16. Jahrhunderts) i О. Бшецького "Романтика та засоби "и вираження в украУнсьмй лггерагурГ (Die tomantik und ihr Ausdruck in der ukrainischen Literatur), "Основга течп в украшсыай лп-epaiypi XIX i (X столггь" (Hauptströmungen in der ukrainischen Literatur des 19. und 20. Jahrhunderts), в яких >б'ективно, з наведениям таполопчних паралелей описано жанрово-стильову систему художнього ipouecy 3axim юУ i СхадноУ УкраУни.

Багагим на украУнознавч} студи' купьтуролопчного 3Miciy був юнець 30- х - початок 40-х рогав, юли у CßiT вийиши монографи 3. Кузел1 i Р. Димшського "УкраУна" (Die Ukraine), М. Цулуюдзе УкраУна" (Die Ukraine), А. Шмцгга "УкраУна, краУна майбушьош" (Ukraine, Land der Zukunft), . M ¡рчука "Пщручник з УкраУни" (Handbuch der Ukraine) та "Icropw украУнськоУ кулыури" (Geschichte ler ukrainischen Kultur), Грунтовне дослшження Д. Дорошенка "УкраУна та Шмеччина. Дев'ять

стсшть шмецько-украУнських зв'язгав у дзеркат шмецькоУ науки та лггератури" (Die Ukraine und da; Reich. Neun Jahrhunderte deutsch-ukrainischer Beziehungen im Spiegel der deutschen Wissenschaft unc Literatur), зб1рник наукових статей про украУнське письменство "УкраУнська лггература на служб! ii наци" (Ukrainische Literatur im Dienste ihrer Nation) тощо. У популяризаторсьмэму фонщ нацюнальнопс художнього слова ui видання мали вагоме значения. Кожне з них Micrvmo в co6i не лише констатуюч: факш, а й пор1вняльно-аналпич] ii ощнки та висновки про художш стиш, жанри i творч1сть багага» украУнських письменшшв юнця XIX -початку XX ст. Критиками лггератури виступали вчеш перекладащ, майслри слова; юни жили за межами УкраУни, творили не з комушстичних позищй, е на засадах украУнськоУ державносп.

Упродовж 1910-30-х роив украУнська тема була актуальною на стор1нках шмецькоУ преси. Так авторитета часописи, як "Süddeutsche Monatshefte", "Ostdeutsche Monatshefte", "Orient und Occident", "Deutsche Monatshefte" та ¡н., присвячували наипй icropii, культурi та nrrepaxypi спещальн украУнознавч1 випуски. До популяризащУ знань про лггературний процес в УкраУш суттевс спричинигшся публ1кацшми кригичних нариав i художшх TBOpiß "Das literarische Edio", "Der Gral" "Zeitwende", "Vossische Zeitung", "Deutsche Allgemeine Zeitung", "PragerPresse", "Germanoslavica" "Slavische Rundschau" та багаго iminra перюдичних видань. Як важливий посередницький чинник вони вщзначалися у бшьшостт випадив об'ективною ощнкою i цшсним щдходом до розгляд} ллературного жштя УкраУни. Вщбф прозових i поетичних зразы в украУнськоУ словесносп вщбувавс? на принципах щейно-есгетичного значения i хуцожньоУ вартосп творчого доробку письменника Тому на шпальти цих видань псгграпляли талановип i самобугш майстри пера XIX - XX стоят (Т. Шевченко, I. Франко, Леся УкраУнка, В. Сгефаник, В. Винниченко, Б. Лепкий та ш.), хуцожшй свп яких був суголосний з багатьма предсгавниками захщноевропейських лтератур. Переважна юльюсп переклада i лiтepaтypI io-кригичних MaTepiaraB побачили ceiT з-пщ пера Г. Адама, В. Горошовсьиэго А. Лютера, А.-Ш. Вуцю, Ф.Бек, 1.Лоського, В. Левицького, 3. Кузел1, О. Поповича та ¡н Популяризагорська дошьшсть багатьох ¡3 них мае стати в майбутньому об'екгом окремих дослщжень

Одшао з важливих форм пропаганда украУнськоУ культури у достщжуваний nepioÄ був цикл лекцш, оргашзований предсгавниками шмецьких ушверсипптв, культурних установ, УкраУнськогс Наукового 1нститугу тощо. Публ1чш виступи про УкраУну вщбувалися в Берлин, Любеку Дюссельдорф!, Карлсруе та ¡нших Micrax Нмеччини. Темою доповщей були полггико-економ1чн умови УкраУни, УУ етнограф^я, культура Особливою увагою серед шмецькоУ пубджи користувалися лекцц Д. Чижевського, в. Кубшовича, Д. Дорошенка, i. mipnyka, А. Пенка, Ф. Шуппа, П. Рорбаха те ¡н. Про ui украшознавч1 заходи украУнських i шмецьких учених систематично повщомляла преса зокрема "Vossische Zeitung", "Kölnische Zeitung", a "Ukrainisches Korrespondenzblatt", наприклад друкував то виб1рково, то в повному обсяз1 матер1али доповщей. Лекцй" науковщв i сгавробпниш УН1 публ1кувалися в шсппутських вццаннях або ж виходили у свп окремими брошурами.

У Имеччиш мiжвoeшюгo перюду склалися сприятлив1 умови для популяризащУ украУнськогс письменсгва i защкавлення читач1в TBopnicno багатьох майстр1в хуцожнього слова. Пропаганд* украУнськоУ лтератури була складоюю частного щлеспрямованого процесу входження УкраУни t полггичне i культурне жштя Свропи. Важливими шляхами ¡нформування шмецьюмовноУ аудиторГ про геополггичний i духовний розвиток украУнськоУ нацп, УУ лггературний процес зокрема, булг

терюдичш ввдання, науково-популярш брошури й украУнознавч1 поабники, дальшсгь шмецько-жршнськихтовариств, видавничих спшок, УкраУнського Паукового Институту в Бершга тощо.

У третьему роздш "Внесок Романа Сембратоеича та Остапа Грицая у справу укратсько-Iшегрко-австртських ттературних зв 'язк1в " на MaTepiani житгя i творчосп вщомих narpioriB жраУнського народу простежуеться важлива функщя журналстики i публщисгики як своерщного ¡иду словесноУ творчосп у становленш й розвипсу украУнсьш-шмецько-австршсьгагх полпичних, ;коном1чних i кулвтурних контактов.

Роль публ1иистики у популяризащУ в шонацюнальному середовицц духовних надбань краУнськпго народу яскраво виявилася у першй чверп XX ст. Це засвщчуе пубтиисгична i ввдавничо-юдакторська даяльшсть М. Драгоманова, I. Франка, В. Винниченка, О. Грицая, В. Куширата ¡н.

Вагомий внесок у становления суспшьно-полгшчних i культурних зв'язгав мЬк европейським ;впом та УкраУною, у поширення украУнськоУ нащональноУ щеУ в шмецькомовшму середовилц зробив >оман Сембраггович (1875-1906) - вщомий политик, журнал1ст i пубйцисх Йога активна творча цяльшсгь розпочинасгься у В щт (у 1896 poui вш став студентом юрцдичного факультету столичного тпверагтету). Сгавпраця з товариством "С14" вщкривае йому шлях до шмецькомовноУ публвдсгики. Зтаггп Сембрагтовича з'являгагься в часописах "Volksstimme", "Neues Wiener Journal", а згодом у Trankfiirter Zeitung", "Vossische Zeitung", "Zeit" та in. Кожною публкащао, позначеною гостротою 1умки i BMimraM аналвувати актуальш подо, журншисг наголошував на важливосп украУнського штання на полшмшй карт! £вропи, прагнув до якомога глибшого проникнення УкраУни в сусгально-голгшчне й культурно-нащ'ональне жштя европейських краУн.

Байбшьша заслуга Р. Сембратовича - заснування двох шменькомовних журнагав "X-Strahlen" "Ruthenische Revue" та пу&шкащя брошур "Пологая ¡реденга" (Polonia irredenta, 1902) i "Царшм у )opon>6i з цивипзащао" (Das Zarentum in dem Kampfe mit der Zivilisation, 1905). Осгання згодом 1907) вийшла також франиузыюю мовою з передмовою вщомого прихильника укра'Унсьшго народу норвезыюго письменника Б'ернсгъерне Б'ернсона (1832-1910), лауреата Нобел!всьюУ преми.

У ттгжнсвику "X-Strahlen" Р. Сембратович видрукував понад два десятки статей, пqpeвaжнo на •еми полггичного життя Авсгро-Угоршцни, Галичинита УУ стосунгав з Польшею i Pociao. Питаниям ультурного розвитку украУнсько'У нацГГ, проблемам художньоУ лггерахури зокрема, Bin присвятив дв! rrarri: "1ван Франко (Лггературний портрет)" (Iwan Franko (Ein literarisches Charakterbild) та 'Заборонена национальна лггература (Юридичний курйоз з ¡мперГУ миролюбивого царя)" (Eine pro-cribierte Nationalliteratur (Ein juristisches Curiosum aus dem Reiche des Friedenszaren). У першшзних юдано лггературний портрет 1вана Франка як письменника, вченого, подлинного i громадсько-ультурного дояча. Автор статп пщкреслюс, що надзвичайний дар спосгереження, блискуча мовна гайстершсть, пшбоке прагнення до правда ставлять I. Франка в один ряд з найвидатшшими тфаУнськими письменниками. Цей майсгер слова постае в очах зарубЬкного чигача як ромашсг i [OBenicT, який змальовуе справжне coiij ально-с коном ¡чне i культурне життя галичан, як вчений, що фагне збагатити духовну скарбницю народу вершинними досягненнями захщноевропейськоУ улыури, як акгившш полпик у 6oporb6i проти будь-якэго шовшзму. 3 великим гастегом до у1фаУнськоУ ультури написана сгаття "Eine proscribierte Nationalliteratur...", в якш Kpi3b призму ¡сторичного юзвитку взаемовщносин УкраУни з Pociao простежуеться процес насильницького вилучення i

ВСШЯГОГО роду оборони }Тф31НСЬ^

публицист на питания вщродження нацюнальноУ лггерагури, вершинний стал якого ознаменували своею творшспо Т. Шевченко, П. Kynim i М. Костомаров.

Вагомий внссоку справу популяризацп'знань про УкраУну в Сврога Р. Сембратович здшснив як засновник i редактор "Ruthenische Revue"- першого украУнського часопису, що видавався шмецькок мовою у Вщш. "УкраУнською трибуною в Сврош" називали "Ruthenische Revue" його видавщ те редактори. Впродовж майже трьох роив чи не в южному номер! часогшсу Р. Сембратович знаходип мюце для краицих гамецькомовних перекладов з украУнсью! лггератури - Т. Шевченка, I. Франка JTeci УкраТнки, О. КобилянськоУ, В. Стефаника, Б. Лепкого, Л. Мартовичатощо. Уже у першому числ: журналу були вмицеш Шевченюв "Заловн" (переклад ¡.Франка) i два оповщання О. Кобилянсьш ("Покора" i "Жебрачка" в штерпретацй" К. Ганкевича). KpiM оригшалы гихтвор!в, i ia cropi нках вида Ш5 друкувалася низка нариав i критичиих оглядав про украУнську лгтературу I. Брика, В. Чапельсыюго Б. Лепного, С. Русою!, О. Турянського та iH. Перу Р. С ембраговича належали численн! сгатп з питаш полггичного становища УкраУни, Vi духовного вщродження та входження у европейський евгг. Пита! пи украУнсько!" культури riyüniuncr порушив у таких розвщках, як "Ншцення велико'! культури" (Eira hohe Kultur in Liquidation), "Каменяр. Галицький cwiyef'(Ein Steinbrechen. Galizische Silhouette) "Визначний державний дач" (Ein grosser Staatsmann) та iH.

Популяризаторсью трэдицп Р. Сембратовича на сгоршках украУнськоУ шмецькомовноУ перюдию Вщня активно продовжив Остап Грицай (1881-1954), що увйпдов до украУнськоУ культури Я1 талановигий ж>'рнал!ст; критик i лтературознавець, поет i перекладач. Уся художня i литературно публшислична даяльшегь украУнського repMaiiicra пов'язана шловним чином з Вщнем i його науювш та купьтурно-мистецьким жштям. Другий перюд його перебування у столищ Авсгрй' (1914-1945 позначений шцдною перекладацькою, журнал!сгською i громадською працею. Упродовж 1914-191 i рр. О. Грицай присвятив себе даяльносп СБУ та його органу "Ukrainische Nachrichten", ав 1918-191' рр. редагував "Ukrainische Blätter". В обидвох часописах в!н публшував численш переклади i статт на лггературознавч1, сусгально-полггичш та егнограф!чш теми. Завдяки йому шмецыдаю мовок з'явилися твори I. Котляревсьюш, Т. Шевченка, Лес! УкраУнки, L Франка, Б. Лепкого, Олександр; Олеся та iH.

У перекладацьюй даяльносп О. Грицая найповшше представлена творч1Сть Т. Шевченка. П01 iaj 30 його переклада ум!щен! в "Ukrainische Nachrichten" за 1915-1916 рр. У бшьшосп випадюв авто] переклад!в зиаходить образна i водночас просп вщповщники, подекуди не зовам адекватш, да вщгворення ¡дейно-художньогозм1сту Шевченкэвихпоезш. BiH дотримуегься нетшьки норм метрига але й правил шмецькоУ граматики i синтаксису; яскравим прикладом цього с переклад "Заловл/ "Якби меш черевики...", "Минаклъ дга, минають ночь..", "Ой, одна я одна..." та iH. Лише зрщк О. Г риоаев! iie вдавалося передаги всю красу орипналу, сповненого номшащями реалш украшськоп побуту. Перекладач адекватно не вщтворюе OKpeMi лексеми, через що втрачаеться емощйшет першотвору, як це видно, наприклад, в йггерпрегащях "На Великдень, на соломi...", "Бувае, ¡ног старт...", "Сонце заходить, гори чорншэть..." тощо.

Перу О. Грицая належать не лише переклади поезш i прози Т. Шевченка, а й лггературнс критичш нариси про його життевий i творчий шлях. Boim заевщчують глибоке фшософськ

юмислешм Шевченкового слова, розум1ння його paii в розвитку нацюнальноТ i свгговоТ лтератури.

3 класичноТ украУнськоУ поезГУ у Грицаевш перекладацькш спадшиш представлена також ворч1сть I. Франка, Jleci УкраУнки, П. Грабовського i П. Кушша. Прагнення представити украУнську [¡тературу шмецькомовному CBrroBi в усьому УУ багагсга виявилося i в попупяризаци художньоУ ¡падщини письменниюв, освоений стал творчосп яких припадае на 1910-1930-ii роки,-Олександра )леся, Б. Цепкого, П. Карманського, В. Пачовського та ¡н. Перекладаючи поезй' pi3imx епох i стел ¡в, 1 Грищй намагався у кожному випадку вщтворити ¡дейний 4Micr л1рнки, ТУ настрй i мелодйне вучання; Bin ¡шов шляхом наближення до ритму першотвору, вдало вштворюючи його рими. HaBiTb 'сингаксичному i лексичному планах Грицаев! ¡нгерпретащУ гранично близью до оригшалу. Бшышстъ ioro переклад1в можна вщнести до фонду найкращих шмецькомовних BapiamiB украУнського удожнього слова

Вагомим внеском О. Грицая в ознайомлення чужомовних читач1в з творами украУнсьгоУ ловесносп був його пфеклад "Слова о полку 1горев1м", дванадцять строф i3 першоУ часгини "ЕнеГди" . Ксггляревсьюго, пмну "Ще не вмерлаУкраУна". Шмецькомовна шгрепреташя "Слова..." (серед гисленних спроб украУнських, авсгршських i шмецьких перекладачш) посщае тут особливе Micue; юна с одгаего з найбЬчьш поетичних i спршвштхивих для читачг'в. Осюлыш метрика noBicri мае (юрму своерщноУ ритънзованоУ прози, однаку цшому не ерипшчно виразною,то О. Грицай на власний юзсуд вибрав co6i в!ршований po3Mip. BiH послуговуеться тими розм!рами, ям bLiomi пмецькомовному читачев1 з ¡нших героУчних niceHb. Перекладач залучае широкий арсенал шражальних засоб1в для вщтворення майстерних алгтерацш i асонанав першотвору, анафоричноУ >удови речень, заримованих заинчень тошо.

У контексп украшсью-тмецько-австршських культурних взаемин О. Грицай висггупив нетиьки ж поег-перекладая, але й як талановишй лггературознавець, критик i знавсць ¡стор1УукраЗ|'нського i :вггового письма ютва На сгоршках i пмецькомовних часопиав вш опублжував числент лггератур! ю-гритичш нариси, SMicroBiii crrarri про жигпя i творч1сгь багагьох письменниюв, про мистецьм епохи -а перюди. Його стущУ "Украшський поет. Передмова до циклу нарисш" (Der ukrainische Dichter, /orwort zu einem Zyklus von Charakteristiken), "Видагш письменники УкраУни" (Ukrainische Dich-erköpfe), цикл "УкраУнсьга noBicrapi" (Ukrainische Erzähler) та ¡н. позначеш психолоп>-фшософсьюш LHarii30M особливостей сш'тосприйняття у художньому доробку I. Франка, М. Коцюбинського, .Ксггляревського, В. Винниченка, Т. Бордуляка, JI. ЯновськоУ тощо. У кожному окремому випадку йтературно-критичш Marrepiann О. Грицая розкривали пщивщуальшстъ письменшжа у контексп ioro TBopiB. В ocTOBi ощнки творчога мигця слова чи лггературноУ доби завжди лежали психолопзм нтерпрегацй'та ¡деали мистецько'У краси. Публ! цисти 4i га дошл пстг» (ж шмецько-, так i украУномовна) Э. Грицая переконливо засвщчувала новий гндхщ i розум!ння рош журналгстики в ¡деолопчшй i гулыуршй сферах «легального розвитку: Bin школи не подавав звтв про caMi факт чи явшца, а )бм!рковував Ух шд кутом якоУсь фшософ1чноУ ¡деолопУ, здебшыиош сустльно-етичноУ i ;агатьнолюдськоУ. Цьому принципов! гумагастичного свггогляду О. Грицай залишався BipnnM на ¡cix дшянках сюеУ творчосп, що якнайпродукгившше спричинилася до популяризащУ украУнськоУ ;улыури в Авсгрй'та Имеччиш.

У четвертому роздал ''Рецепцш укршнсько1 jiimepainypu в ншецькамовному ceimi в першш

половшиХХст."висвплюються спеццф1чшзакономфносп ллературнихвзасмозв'язгав мйжУкрашок i шмецьюэмовним репоном в контакп ю-генепта юму i пор1вняльно-типолопчному аспектах. Основы; увага зосереджена на прячих й опосередковш шх контактах, а вщгак на особливосгях i формах рецепт" творчосп В. Винниченка, Б. Лепкого i Миксши Хвильового в Австрй'та Кмеччиш.

У першому пщроздоп "Творчкть Володимира Винниченка в ишецькаиовних перекладах Kputrtw.fi 1910-1930-хрр. "розшядагапъся посередницью факгори-лтературно-кригична публ1цисгика художшй переклад театр - входження В. Вшшиченка в ¡нонацюнальну лггерагуру. Його творч: спадщина посщае одне з найпомггшших м1сць у систем! украУнсько-шмецько-австршськш Л1тсратурних взаемодш першоУ третини XX ст. Популярний своУм яскравим i об'ективиик вцпворенням сощальних i моральних конфшкпв суспшьства, проблематикою i художньою формок TBopiB, подоланням побутово~егнограф1чноУ тематики, вш став об'екгом посиленого захдкавленн) украУнських i ншецькомовних перюдичних видань, кришгав, лгтсратурознавщв, театральних дач1в Основною формою рецепца В. Винниченка в шмецькомовному середовииц буш художм переклащ i лперапурна критика на сторшках числешмх друкованих видань. Ьггерпретаггорами творчосп автор; "СонячноУмашини" тмецькою мовоюу 1910-1930-х роках виступили О. Гузар-Павлюх, Е. ИЛман М. Лкний, Г. Шпехт, М. Нижанювська Tain. Поява авторизованого перекладу роману "Чесшсгь: собою" (Ehrlich zu sich selbst) особливо заев щч ила зростання защкавленосп TBop4icno укра'шськоп письменника. Це був перший украУнський роман, який з'явився мовою Гете окремим виданням Такий yenix можна було пор1вняти xi6a що з творами М. Коцюбинськош "Pro bono publico" (В ¡день 1909) в переклащ В. Горошовськошчи3i зб1ркою BipmmT. Шевченка"AusgewählteGedichte"(Ляйпци 1911) i його noßicri "Художник" (Der Künstler, Ляйгчвг 1912) в переклад! Ю. BipriHÜ" й A. 3eni6a.

Найбшьшого визнаши В. Винниченко досягнув на початку 20-х роюв, коли в Захщшй Сврога зокрема в Имеччиш, стала широковщомою його драматурга. Драми письменника вццграли важлив; роль у культурному вщродженш i поспупальному pyci украУнськоУ лгтератури. I формою, i зм!стс» вони творили своерщну, нацюнально-новаторську драматурпю у дуй новггшх течш европейськоп мистещва. Завдяки Винниченков! шмецькомовна громад сьисть уперше змогла побачити украУнськ сцешчш твори. Театр став важливим посередником литературно!" рсцепш художнього доробк письменника. Ь 23 п'ес найбшьша популяршегь випала на долю його "Брсхш" та "ЧорноУ Пантер! i Бшого Ведмедя". Кожна постановка п'ес супроводжувалася численними вщгуками в шмецькомовнп npeci. Були це, головно, позитивш peuemfi, яи оиднювали, наприклад "Брехню" як один з найбшыпи: сцешчних ycnixiB у Bcix европейських краУнах. Проте не обшшпося i без негативноУ кришки саркастичних висловлювань про п'еси, зокрема "Чорну Пантеру...", а також про автора та йоп краУну.

Лггературна критика на сторшках численних перюдичних вида и> вбачала у Винниченкж новш талант, який шдносигь украУнську лггературу до р!вня захУдносвропейсыдах; його називали глибокш анаштиком i знавцем лкщськоУдушь Р!зномантисп. тематики, психолопчш й фшософсьга аспекп його TEop'm - ni ocoonroi прикмета доробку Винниченка давали багагьом критикам (Г. Адам, А. Лютер

A. Шмцп; М. Троцький, О. Грицай, В. Слмович та ш.) гадставу итерпретувати його як найвизначншюп представника модерноУ украУнськоУ лтератури i сгавиги в один ряд з I. Франком, М. Коиюбинським

B. Стефаником. Свщченням вшнання i високоУ oluhkh таланту письменника було занесешь йоп

«em в популярний лексикон Мейера та енциклопедш Брокгауза.

У другому шдроздоп "Микола Хвшьовгш у контекст украшсько-ншецьких ттературних заемин 20-30-х роюв XX ст." розглядаються контакты! i пор!вняльно-типолопчш аспекта [¡тературних зв'язкш украУнського письменника з шмецьюомовним культурним ареалом. У пошуках [етрадищйних сюжетних форм, у внесении радикальних змш в укра'Унську прозу 20-30-х роюв та вднесенш п до захщноевропейського р!вня творщсть Миколи Хвильового вциграла важпиву роль, loro художш здобутки переконливо засвщчували прагнення украУнськоУ ел ¡та першоУ третини XX голпггя "европеУзувати" рщну лггературу. Opieirrauk письменника на европейське мистецгво [ислилася ним не як полпичне протистояння росйсьюй культура bíii прагнув формувати повнотцнну краУнську литературу на грунп загальнолюдських художнк надбань, европейськоУ класики зокрема. Нмецькомовна перюдика почала писаш про Мишлу Хвильового пщ час лтературно'У дискуси 1925928 рр., коли письменник заявив про себе як палкого поборника високих ¡дейно-естетичних ринцишв. ГВсля виходу у cbít його зб|рки "Вибраних оповщань" шмецькою мовою в переклада 1л1забети Веллер шмецька преса високо оцшила його художню майстершсть. А трапчна смерть 1итця стала своерщним поштовхом до цшоУ низки вщгуюв про його творч1слъ в австршсько-¡мецькому культурному середовшщ.

У конгексп взашоди украУнськоУ i шмецькомовноУл1тератур длятворчосп Миколи Хвильового арактерн1 типолопчш паралелд з прозою Т. Манна, Ф. Кафки, Г. Гессе та ¡нших майстр1в ш'мецького удожньош слова. 1дейнотематична спорщнешстъ, подцбга форми i характер зображення сусгальсгва ростежуються, наприклад, у "Санаторшнш зош" украУнського письменника, "Чародайнш ropi" '.Манна, "Замку" Ф. Кафки, в "Записках одного пана в санагорГГ Г. Гессе. Типолопчш аналопУ аявш тут за вщсутносп прямих чи опосередкованих конгакпв, вони породжеш д1ею сгальних 1коном1рностей i чиншшв сусптьномсторичного й художньо- мисгецького розвитку. Тематична порщнетсть TBopis представниюв р1зних культур свщчила про пошуки нових форм осмислення ¡йсносп як в шмецыюмовнш, так i в украУнськш л1терагурах.

У третьому п ¡дрозд üii "Роль Богдана Лепкого як посередника украшсько-ншецьких \mepamypmtx взаемодш " розглядаються найр1зноманти1ш форми сшвробппицгва письменника з ¡мецькомовною ттерахурою, йога посередницька фунгада у конгакгно-генетичних зв'язках лператур рьох народ]'в. TBop4Ícrb Б. Лепкого е яскравим прикладом того, як завдяки зусиллям i гоццшй npauj исленних украУнських л!терагор!в, науковщв i культурно-громадських дотав за межами УкраУии озвивалися украшсько-шмецько-австршсью лггературш взаемини юнця XIX - першоУ половини IX ст. Ь дослщжуваного Marepiajiy про письменника випливае, то його зв'язки з лггературним роцесом Австрп й Ншеччини виявилися у прямих контактах, педагопчнш, кулыурнснросвтшцьюй зидавничш дшльносп, в лпературно-кришчшй публщисгащ й перекладах, у типолопчш tx аналопях TBop4¡cno Й. В. Гете, Г. Гайне, Т. Шторма та íh.

Основна роль у популяризащУ хуложнього доробку Б. Лепкого в шмецькомовному ареал1 алежигь A.-LLL Вуцю, яка переклала на початку 20-х роюв десятки прозових ("Настя", "Гостина", Вечором", "Над ставом" та íh.) i поетичних ("Якась блудна з1рниця...", "Неси в дукш свою найкращу уму..." та ¡н.) TBopie письменника й опубшкувала про нього критичга матер]'али. Гнтерпретаторами зорчосп митця в першш чверп XX ст. виступилитакожВ. Горошовський, О. Попович, М. Ючура,

1рина Бупз, О. Грицай та ¡н. Б. Лепкий був одним з небагатьох JiireparopiB, твори якого чи не найбУльш популяризувапися у цей период на сторшках шмецькомовноУ преси. У багагьох випадках йоп представляли як мищя меланхолшного настрою, сграждакня i смугку. Така ощнка, хоч i об'екгивна проте одноб1чна, бо вш - поет не лише знев1ри, але й великоУ надо та в1ри у 1фащу долю свого народ} Особливо прихильний вщгук у шмецькш кршшц мали новели письменника.

Важливою длинною посерсдшшькоУ дальносп Б. Легкого була популяризащя рщноУ культур] серед шмецькомовноУ лггературноУ громадськосп. Bona знайшла свое вщображення у виданих ни» шмецькою мовою творах украУнських письменниюв i в лггературознавчих розвщках про них у npeci 3 Ьшюго боку, Б. Лепкий, будучи сам об'осгом популяризацп у захщноевропейських лггературал виступив водночас посередником зюрогного процесу украшськсн^ецько-австршсьюк лпсрагурни взаемин. Иому належить неабияка заслуга в ознайомленш украУнського читача з творчилю братУ Гр1мм, В. Гауффа, И.-В. Гете, Т. Шторма та ш.

Виконане дослщження дозволяе сформулювати таи висновки:

1. УкраУнсько-шмецько-австршсьга лпсратурш взаемини першоУ половини XX сг. здШснювалис: i га контактно-rei 1етичному i типолопч] юму piBiwx. У цьому багагогранному npoueci брали учасг не лише письменники трьох народе, а й перекладач1, вчеш, лгеературознавш, фомадсько купыурш ддяч1 та ifflni посередники М1жнацюнапьного спшкування лггерагур.

2. Важливими факторами у систем! контактно-генетичних зв'язк1в М1Ж укра'Унською шмецькомовною Л1тературами були посередництво (переклад i лггературно-критичн пубгацистика) i комплекс суспшьно-1сторичних та етно-культуролопчннх умов чужомовноп серсдовища; Ум нерщко належала визначальна роль в ознайомленш читача з лггсратурню процесом УкраУни.

3. На 191O-30-ri роки припадае зростання ¡нгенсивносп лтературних взаемозв'язгав, зумовлен формуванням у i пмецькомовному свт украУнських культуро- i державогюрчих осередюв ■ екстеритор1алышх uempie украУнськоУдуховносп. За культурну метротолпо ганця ХЕК-почапс XX ст. правив В ¡день; його наступником у 20-30-х роках став Берлш. У. них Micrax бута акумульоваш найр1зномаштш1ш проукраУнсью <^спшьно-полггичш чинники й ¡сторичге факта ям сприяли розвитков1 й популяризацУУ украУнськш культури i лператури.

4. Одшао з основних форм поширення знань про украУнське письменсгво в nepuiifi чвертт XX сп була публщистика i журналистика. Як специфнний вид л!тературноУ дошьносп - вони посщаш чшьне м1сце у творчш спадщиш багагьох письменниюв, учених, культурно-громадських даячи Поряд з цим у 1910-20-х pp. вщбулося становления шмецькомовноУ украУшки, яка пожвавил процес популярюащУ украУнського художнього слова в чужомовному середовшц1.

5. Контакгно-генетичш зв' язки украУнськоУ лп-ератури з шмецькомовною виявилися найбшыион Mipoio в художшх перекладах поезГУ, прози i драми. Процес популяризацд хуцожшх надбан УкраУни мав, хоч i цшеспрямований, проте все-таки спорадичний характер, не однаковою Mipon акгивний упродовж першо'У половини XX cr. Публ1кування перекладов, лггературно-критични MarepianiB вщбувалося нерегулярно, часто-густо виб1рково, а тому творч1сп> окремих майстрт слова залишалася маловщомою для загального кола шмецькомовних читач1в.

6. Типолопчш аналопУ м1ж укра'Унською i шмецькомовною литературами були результате,'

литературного вгагиву, рецепцд i спшьних законом)"рностей сусгального та культурного розвитку в европейському oöiimpi; вони виявилися передуам у тематищ й проблемаггищ художшх твортв. Проанал1зованнй та осмисленнй художшй i критичний матер1ал не охопив, певна pi4, ycix моменпв украГнсысо-тмецько-австр1Йських лггературних взаемин першо! половини XX ст. Особливосп рецепцп'украУнського письменства в цей перюд можуть бути в nepcneimmi сутгево доповнеи залученням до icropii кулыурннх контакпв трьох народов оригшальних TBOpiß, перекладов i лтоературно-критичних магер]ал1в Б.-I. Ангонича, М. Голубця, М. Драй-Хмари, М.Иогансена, П. Карманського, Г. Косинки, В. Пшмопшъного та ¡н., чиспенних представмига в украл юькоУ доаспори, австрИгських i шмецьких доя™ куяьтури i лтератури.

ОСНОВНИЙ 3MICT ДИСЕРТАЦП ВИСВ1ТЛЕНО В ПУБЛ1КАЦ1ЯХ:

. Творчкть Миколи Хвильового у контексп украУнсько-шмецьких л1тературних взаемин // Проблеми гумаштарних наук: HayKOBi записки Дрогобицького державного педагопчного ушверситету. - Дрогобич: Ви\пр, 2000. - Вип. 5. - С. 234-245 (0,6 др. арк.).

'.. Богдан Лепкий як пропагандист украУнськоУ Л1тератури у шмецькомовному свт И Актуальш проблеми сучасноУ фшологи. Л1тературознавство: 36ipnnK наукових праць. — PiBHe, 2000.-Вип. VIII. - С. 170-180 (0,5 др. арк.).

I. УкраУнська класика в шмецькомовних штерпретащях О.Грицая // Wiener Slavistisches Jahrbuch. - Bd. 42 - Wien: Österreichische Akademie der Wissenschaften, 1996. - S. 205216 (0,5 др. арк.).

L Рецепщя творчост1 Володимира Винниченка в шмецькомовному cbiti // Studien zu deutsch-ukrainischen Beziehungen. - Bd. 3. - München 1999. - S. 31-42. (0,5 др. арк., шм. мовою).

ДОДАТКОВ1ПУБЛ1КАЦИ:

i. Особливост! генези укра'Унсько-австршських л]'тературних взаемин юнця XIX - початку XX сто-л1ття // Acta Philologica. - Vol. 1. - Дрогобич, 1995.-С. 21-30 (0,5 др. арк.).

¡. Остап Грицай - студент i доктор Вщенського ушверситету // Acta Philologica. - Vol.l. — Дрогобич, 1995. - С. 30-37 (0,3 др. арк.).

'. Життевий шлях та поетичш мотиви украУнсько-шмецькоУ письменниш €вгенп-Ольги ЖураковськоУ: CTopiHKa призабутоУ спадщини // Культура i oceiTa: проблеми, пошуки, TBopni знах1дки / Вщп. редактор i укладач М.Д. Джола . - Вшниця, 1995. -С. 61-63 (0,2 др. арк.).

!. Роман Сембратович у контекст) европеУзацц украУнськоУ культури // Acta Philologica. -Vol.3.-Дрогобич, 1995. - С. 8-16 (0,4 др. арк.).

>. Творч!сть Володимира Винниченка в шмецьких перекладах та критиш 20-30-х рокт // HayKOBi розробки молодих учених: Тези доповщей VI науковоУ конференци молодих

учених i cneuianicriB. - Ужгород, 1991.- С. 128-130 (0,2 др. арк.).

10. Спадщина Миколи Хвильового та и Micue у контекст! взаемодп украУнськоУ i шмецью Л1тератур: особливосп використаня культуролога у навчальному npoucci // Використанг спадщини повернутих i забутих д1яч1в науки та культури в навчальному проце< педагопчного вузу та школи: Тези республ1 канськоУ м1жвузтськоУ науково-практичт конференци. - Р'шне, 1991. - С. 107-108 (ОД др. арк., сшвавтор - М. Зимомря).

11. Тииологические параллели - критерий сравнения (на материалах поэзии Б.-И. Антонь^ и Р.-М.Рильке) // Тезисы докладов 5 научной конференции молодых ученых. - Ужгоро, 1990.- С. 9 (0,1 др. арк.).

12. Украинско-немецкие литературные связи 20-30-х годов: проблематика, задач! перспективы изучения // Тезисы докладов молодых ученых 5 научной конференции. Ужгород, 1990.- С.10-11 (0,1 др. арк.).

13. Творч1сть М. Драй-Хмари в контекст! взаемодй' з европейськими лггерагурами // Тез доповщей науково-практичноУ конференци молодих учених, присвяченоУ 45-р1чч1 Ужгородського державного ушверситету. - Ужгород, 1990.- С. 53-54 (0,1 др. арк.).

АНОТАЦ1Я

Лопушаиський Я.М. Рецепщяукрашсько(ßimepainypu в ншецькамовному ceimi (перш половина XXст.). - Рукопис.

Дисертащя на здобутгя наукового ступеня кандидата фшолопчних наук за спещальшст 10.01.05 - пор1вняльне лггературознавство. — 1нститут Л1тератури ¡м. Т.Г. Шевченка ПА УкраУни, КиУв, 2000.

Дисертащя присвячена проблемам укра'шсько-шмецько-австршських л1тературни взаемин першоУ половини XX ст., зокрема 1910-30-х роюв. До наукового вжитку в щ'й дшян1 пор'шняльного л1тературознавства вперше залучено художню спадщину В. Винниченк Г.Косинки, Б. Лепкого, Олександра Олеся, Миколи Хвильового, О. Грицая та ¡н., а тако: нов! аспекта й особливосп генези бшарних лгтературних контакпв окресленого в робо-перюду. Досл1дження е, передуам, осмисленням важливого невщомого i мапознаного попередш десяташття фактичного материалу для вивчення рол1 екстеритор1альних культурни центр iß (Вщень i Берлш) i шмецькомовно'Уукра'Ушки в популяризащУ украУнськоУ Л1тератур в Австрп та Шмеччиш. На ochobI анал1зу художньоУ спадщини, перекладацько л1тературознавчоУ i публщистично'У д1яльносп украУнських письменниыв, шмецьких австр1йських д1яч1в культури, численних представниюв украУнськоУ Д1аспори вняв лен особливу посередницьку роль журнагнстики i публ1цистики, лггератора, перекладача i вченог в популяризацп i рецепци украУнськоУ Л1тератур и в шмецькомовному свш, а в1дгак i в гене: украУнсько-шмецько-австршських лкературних взаемин.

Ключов1 слова: украУнсько-шмецько-австршсью лпературш взаемини, популяризащ: рецепщя украУнськоУ Л1тератури, переклад, л1тературно-критична публщистик; шмецькомовний CBiT, контактно-генетичш зв'язки, типолопчш аналог!!.

SUMMARY

Ja. Lopushanskyi. Reception of Ukrainian Literature in German Speaking World (the first ilf of the XX-th century). Dissertation presented for candidate academic degree in philology, )eciality 10.01.05 - Comparative Literature Studies. Taras Shevchenko Institute of Literature of le National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2000. - Manuscript.

The dissertation deals with the problems of Ukrainian — German - Austrian literary ties in le first half of the XX-th century (the years 1910-1930 in particular). Each chapter ("Vienna and s place in the genesis of Ukrainian-Austrian literary ties", "Factors of the reception of Ukrainian terature in Germany", "The contribution of Roman Sembratovych and Ostap Hrytsai to the cause f Ukrainian-Austrian-German literary connections", "The reception of Ukrainian literature in ic German-speaking world in the first half of the 20-th century") comprises conceptual princi-les and concrete facts, new documents, a persuasive relay of the investigated material in connec-on with the literary heritage of V.Vynnychenko, B.Lepkyi, O.Hrytsai, R.Sembratovych. In this ispect a large number of unknown or little known sources have been discovered in the leading braries of Austria and Germany , many names of writers, translators, literary critics who were i known in Ukrainian literary criticism are introduced by the author of the dissertation.

Special attention is devoted to the discovery and evaluation of socio-political and prima-ly culturological factors of the national environment which had a decisive influence on the ;velopment of Ukrainian-German-Austrian cultural and literary ties. The increase in the activi-■ of contact-genetic ties in 1910-1930-ies was promoted by the formation of Ukrainian cultural id state-forming centres of Ukrainian spiritual life in the West-European countries at the end of te 19-th and at the beginning of the 20-th centuries. Vienna was a cultural mctropoly of the erman-speaking world, Berlin followed suit in the 20-ies and 30-ies. A favourable culturologi-il atmosphere for the development and popularization of the Ukrainian literature was created in ¡ese two cities. 1903-1923 were the years of the most active Ukrainian-Austrian literary con-cts. As a mediator in the international communication, Vienna accumulated various pro-Ukrai-an socio-political circumstances and historic facts. The political and cultural activity of the krainian emigration, the political representation in the Austrian Parliament, studies of nume-ius Ukrainian cultural activists and writers at Vienna University, their scientific and literary ;tivity, the foundation of various cultural and educational societies, Ukrainian periodicals, pub-shing houses etc gave an impetus to the growing interest in Ukrainian life, to the active penetra-Dn of its cultural and literary heritage into the intellectual world of Europe.

The popularization of the Ukrainian literature in the German-speaking environment of the )-ies and 30-ies was stipulated by active political and cultural contracts between Ukraine and ermany after World War I. Chapter II deals with periodicals, Ukrainian Studies manuals, popu-r scientific brochures, the activity of Ukrainian-German societies, the Ukrainian Institute of :iences in Berlin which were an important factor in the popularization and reception of Ukraini-l literature.

Increase in the intensity of the receptions of the Ukrainian literary word in the German speaking

area in the first quarter of the XX century was realized mainly due to journalism and literary publicistic activity of a great number of social-cultural figures, scholars and men of letters. Th individuals like GAdam, L. Yakobovskyi, A.Bosh, A.Sh.Vutski, F.Bekh, R.Sembratovycli V.Kushnir, O.Popovych, O.Hrytsai and others made a considerable contribution to popularisatioi of Ukrainian literature in Austria and Germany. A special part belongs to the famous journalis and publicist, Roman Sembratovych and his compatriot, - a talented translator, connoisseur o world literature, Ostap Hrytsai. The greatest service of the first one consists in founding twi German magazines "X-Strahlen" and "Ruthenische Revue", as well as in publication of a numbe of literary critical essays and works. "Polonia irredenta" and "Das Zarentmm im Kampfe mitde Zivilisation". On their pages he acted as a mature publicist and inspired propagandist of the Ukrai nian idea, and of the Ukrainian word in particular. His work was faithfully proceeded by Osta] Hrytsai, his name and creative work have been a kind of taboo for literary criticism in his mothei land.

All creative work of the literary man is connected mainly with Vienna and is markei with fruitful translator, journalistic and publicistic work. He translated the works written b I.Kotlyarcvskyi, T.Shevchenko, Lesya Ukrainka, I.Franko, B.Lepkyi, O.Oles' and others. Amon numerous German interpretations of "The Lay of Igor's Host", the translation done by Hrytsay i notable for its poetical character and skillful rendering of alliterations and assonances, rhyme an< rhythm of the original. Thus the author of the investigation vividly introduces this figure in th context of Ukrainian-German-Austrian literary contacts.

One of the most important aspects of familiarizing the German speaking world with th Ukrainian literature of 1910-1930-ics was the literary activity of the new generation writer (V.Vynnychenko, H.Kosynka, B. Lepkyi, O. Oles', V. Pidmohylnyi, V. Pachovskyi, M. Khvylovy etc. whose artistic searches were orientated on artistic Europe. Their creations raised the Ukraini an prose, poetry and dramaturgy to the level of European literatures revealing at the same tim unity and specificity of Ukrainian writers in the context of the European literary process. Thei creative activity was a vivid example of the Ukrainian literature entry into the German-speakin world. Translation and literary criticism turned out to be the most widely-spread form of thi process. One of the most significant places in the system of the three-nations contacts in the firs half of the 20-th century belongs to the literary heritage of Volodymyr Vynnychenko, Bohda; Lepkyi and Mykola Khvylovyi who became the object of research in Chapter 4. It is actually her that the evaluative-and-critical as well as interpretative-and-translative phases of the reception o the above-mentioned artists of word is described. To a certain extent this chapter also deals witl their mediatory role in the process of Ukrainian-German-Austrian literary contacts.

Key words: Ukrainian-German-Austrian literary contacts, popularisation and reception o Ukrainian literature, translation, literary-critical publicistics, German-speaking world, contact am genetic ties, typological analogies.

АННОТАЦИЯ

Лопушанский Я. М. Рецепция украинской литературы в немецкоязычном мире ервая половина XXв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по тециальности 10.01.05 — сравнительное литературоведение. Институт литературы л. Т.Г. Шевченко HAH Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена проблемам украинско-немецко-австрийских литературных ;язей первой половины XX века, в частности 1910-30-х годов . В научный обиход в этой pepe сравнительного литературоведения впервые вводится художественное наследие В. инничснка, Г.Косинки, Б. Лепкого, Александра Олеся, Мыколы Хвылевого, О. Грицая и )., а также новые аспекты и особенности генезиса бинарных литературных контактов ;азанного в работе периода. Исследование является прежде всего осмыслением важного ¡известного, а также мало известного в предыдущие десятилетия фактического материала тя изучения роли экстериториальных культурных центров (Вена и Берлин) и :мецкоязычной украиники в популяризации украинской литературы в Австрии и Германии, а основе анализа художественного наследия, переводческой, литературоведческой и 'блицнстичсской деятельности украинских писателей, немецких и австрийских деятелей 'льтуры, многочисленных представителей украинской диаспоры установлена особая )средническая роль журналистики и публицистики, литератора, переводчика и ученого в )пуляризации и рецепции украинской литературы в немецкоязычном мире, следовательно, в генезисе украинско-немецко-австрийских литературных связей.

Ключевые слова: украинско-немецко-австрийские литературные связи, популяризация, :цепция украинской литературы, перевод, литературно-критическая публицистика, ¡мецкоязычный мир, контактно-генетические связи, Tunoj огии.