автореферат диссертации по философии, специальность ВАК РФ 09.00.05
диссертация на тему: Роль языковой картины мира в социальном познании(историко-философский анализ)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Роль языковой картины мира в социальном познании(историко-философский анализ)"

На правах рукопису

Іигарєва Марина Олегівна

РОЛЬ МОВНОЇ КАРТИНИ СВІТН З СОЦІАЛЬНОЇ^ ПІЗНАННІ (ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКИИ АНАЛІЗ)

09.00.05 - історія філософії

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидат філософських наук

Дніпропетровськ - 1996

Робота виконана на кафедрі філософії Львівського державного університету ім. Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 03.01.17 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук при Дніпропетровському державному університеті (320625, МСП, м.Дніпропетровськ, пров.Науковий, 13, корп. 1, ауд, 307).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського державного університету.

В.П.Лисий.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

І.В.Бичко:

кандидат філософських наук, доцент

Н.С.Мотрич.

Провідна організація: Національний технічний університет

України (КПІ) м.Київ.

Захист відбудеться 1996 р. о __год.

Автореферат розісланий

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Актдальиість теми дослідження. В епоху докорінних змін суспільних процесів, а саме в таку епоху ми живемо, пізнаємо і діємо, відбуваються зміни також у мовній картині світу. У зв’язку з національним відродженням України виникла необхідність удосконалювання духовного світу особистості, що у минулому зазнав певних деформацій, усунення яких вимагає активного впливу на мовну картину світу, що впливає на свідомість і поведінку людини. Носіями мовних картин світу є особистості, колективи з їх інтересами, соціальні групи з властивим для них типом мислення, нації.

Отже, . в умовах докорінного перетворення сучасного суспільства в Україні розгляд питання про історію філософської рефлексії мовної картини світу як засобу соціального пізнання й фактора соціальної поведінки набуває особливого значення.

Мовна картина світу є предметом дослідження багатьох наук-лінгвістики, психології, нейролінгвістики, психолінгвістики, риторики, теорії стилів.

У західноєвропейській філософії дослідження, що стосуються мовної картини світу, досить поширені. Натомість у попередні часи у нашій країні проблеми мовної картини світу ні в її національному, ні в соціальному аспектах філософи практично не зачіпали. На першому плані в українській філософії перебували проблеми практики й діяльності, при розгляді яких аспект мовної картини світу не згадували. Тим більш важливо усунути певне відставання нашої філософської думки щодо аналізу мовної картини світу як результату і засобу пізнання, регулятора поведінки людини.

Об’єктом дослідження є розробка філософами, починаючи від Стародавньої Греції і до сучасності, проблеми мовної картини світу.

Предметом дослідження є історія філософської рефлексії мовної картини світу як результат та інструмент соціального пізнання, роль мовної картини світу у соціальному пізнанні і соціальній поведінці.

Стан наукового опрацювання проблеми. Окремі аспекти зв’язків соціального пізнання і соціальної поведінки людини з мовною картиною світу розглядали видатні філософи сучасності - Л.Вайсгербер, Е.Ільєнков, Е.Кассірер, П.Копнін, X.Ортега-і-Гассет, К.Поппер, П.Рікер, Е.Фромм, М.Хайдеггер. Останнім часом в Україні цю проблему зачіпали філософи І.Бичко, Г.Заїченко, М.Попович. Е.Семенюк, лінгвісти Г.Почепцов, М.Феллер та інші дослідники. Проте детального розгляду мовної картини світу як результату і засобу соціального

пізнання, чинника соціальної поведінки ми в літературі не знайшли. Автори, звичайно, згадують, але не аналізують'взаємозв’язки і взаємозалежності соціального мислення і соціальних фрагментів мовних картин світу. Не проаналізовано механізми їх виникнення, не розглянуто системи і структури соціальних фрагментів мовних картин світу, закономірності їх формування, розвитку і, нарешті, їх "зняття" через перетворення. А без цього відповідь на принципове для філософії питання про роль мовної картини світу в соціальному пізнанні, а звідси - і в соціальній поведінці різних страт суспільства - неможливо дати. •

В Україні розроблено ряд аспектів, пов’язаних із проблемою мовної картини світу. У працях П.Копніна і М.Поповича досліджено мовну картину світу природничих наук, особливо фізики. Е.Семенюк розглянув вплив науково-технічної революції на категоріальне членування наукової мовної картини СЕіту. М.Феллер зробив лінгвофілософський аналіз мовленнєвих стилів як віддзеркалення типів (стилів) мислення різних соціальних груп, що визначаються не стільки економічним становищем групи, скільки властивим для неї в силу різних соціально-психологічних причин характером світобачення, складно і неоднозначно пов’язаним із економічними чинниками.

Однак цілісного дослідження, у якому розглядалась би мовна картина світу як продукт та інструмент процесу пізнання і як фактор соціальної поведінки, поки що немає.

Ми розглядаємо мовну картину світу як своєрідну матеріалізацію світобачення. Мовні знаки, виступаючи представниками значень, складають у своїй єдності чітко оформлену і водночас відкриту систему, своєрідну "карту світу", на якій континуум доступних людині явищ поділено на конкретні дискретні поняття. Ці поняття перебувають між собою у певних логічних зв’язках (родо-видових, кон’юнкції, диз’юнкції, протиріччя, численних видів імплікацій). Зв’язки між поняттями є надзвичайно важливою складовою мовної картини світу. При вивченні мовної картини світу в якості засобу пізнання і чинника поведінки особливо суттєві імплікативні зв'язки між поняттями, що досі не враховували.

Не досліджені також проблеми, пов’язані з механізмом виникнення соціальних фрагментів мовної картини світу, їх системою і структурою, закономірностями формування, розвитку, перебудови, а також свідомим та інтуїтивним впливом на мовну картину світу механізмів влади і окремих соціальних груп задля досягнення мети через соці-

• з ■

альну діяльність мовців. Ці обставини сумарно визначили задум даного дослідження.

Мета і головні завдання дослідження. Загальна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб установити основні типи соціальних фрагментів мовних картин світу, дати опис їх систем і структур, виявити особливості виникнення,розвитку і перебудови останніх, визначити характер їх впливу на соціальне пізнання та поведінку.

Реалізація цієї мети передбачає постановку і розв’язання таких основних взаємопов’язаних завдань:

а) аналіз історичного шляху філософської думки від постановки питання про відповідність між словом і думкою до констатації ролі мовної картини світу як своєрідного регулятора соціального пізнання і соціальної діяльності: обгрунтування підходу до мовної картини світу як форми світобачення, яке є результатом пізнання:

б) виявлення процесів формування мовної картини світу на рівні загального (національна мова), окремого (мовлення соціальних груп), одиничного (мовні картини світу мовленнєвих особистостей -мовні світи):

в) опис основних типів мовних картин світу у зв’язку з типами (стилями) мислення:

г) з’ясування закономірностей формування фрагментів мовної картини світу при побудові соціальної науки довкола панівної теоретичної концепції: визначення закономірностей формування і перетворення соціальних фрагментів мовних картин світу, пов’язаних із на-становчим (емоційним) типом (стилем) мислення: опис процесу формування мовних картин світу, які забезпечуить мислення в режимі (стилі ) здорового глузду:

д) розгляд на всіх згаданих вище рівнях формування і розвитку соціальних фрагментів мовних картин світу в тоталітарному (де вони найбільш регульовані) і почасти в демократичному (де вони більш стихійні) суспільстві.

Методологічна основа і джерела дослідження. Загальною методологічною основою дослідження соціальних фрагментів мовної картини світу стали сучасні філософські підходи до визначення ролі особистості в соціальних процесах, історико-психологічні підходи до трактування соціальної поведінки особистості, сучасні лінгвістичні уявлення про стилі мовленнєвого мислення, пов’язані з властивими Ар і с-тотелю і Гегелю методиками опису мовленнєвого мислення і мовленнєвої поведінки різних соціальних- груп. Використано описово-аналітичний та функціональні методи дослідження.

Автор спирався на- висловлювання видатних філософів минулого (Арістотель, Платон, Ф.Бекон, Г.Лейбніц. Г.Сковорода, І.Кант. В.Гумбольдт, Г.Гегель, К.Маркс, Г.Фреге, Л.Вітгенштейн) про зв’язки слова та ідеї, про різноманітність мовних картин світу (навіть коли сам цей термін не вживався). Додатковим джерелом були лінгво-філософські дослідження із семантики і стилістики (0.Потебня, Е.Се-пір, Б.Уорф, Н.Марр, І.Огіенко, О.Селіщев, 0.Леонтьев, Л.Сахарний, В.Караулов, Г.Богін, Г.Почепцов, М.Феллер). Джерелом фактичного матеріалу стали біографії політичних діячів і статті (В.Свинцов, Е.Хан-Піра), що містять аналіз їхніх мовних картин світу, твори художньої літератури, які віддзеркалюють мовні картини світу типізованих представників різних суспільних верств XX століття (твори А,Головка, М.Булгакова, І.Еренбурга, В.Маяковського, М.Іолохова, Дж.Оруелла). Для характеристики фрагментів мовних картин світу використано також матеріали тлумачних словників російської, української, англійської мов.

Наукова новизна дослідження. Внаслідок дослідження сформульовано концепцію мовної картини світу як світобачення, що грунтується на системних і структурних відносинах, стилістичних особливостях мовного мислення і є результатом та інструментом пізнання, а також чинником соціальної чи наукової діяльності людини. До положень і висновків, що мають дослідницьку новизну, належать:

- обгрунтування історичної зумовленості порівняно пізнього

звернення філософської науки до розгляду мовної картини світу як засобу соціального пізнання, соціального управління, чинника-історичного розвитку: ‘

- виділення типів мовних картин світу (теоретичної, настанов-чо-емоційної, здорового глузду) на основі типів соціального мислення, визначених дисертантом у світлі ідей Арістотеля і Гегеля, а також сучасних лінгвістичних досліджень стилів мовлення як способів зображення дійсності;

- розкриття змісту систем і структур різних типів соціальних фрагментів мовних картин світу:

- встановлення зв’язку між суспільною практикою й розвитком соціальних фрагментів різних типів мовних картин світу в процесі їх формування, функціонування й перебудови.

Теоретичне значення дослідження. У дисертації системно описано основні аспекти становлення, формування, функціонування й розвитку (перетворення, переродження, зникнення і под.) соціальних фрагментів мовних картин світу, властивих різним стратам суспіль-

ства, як результатів та інструментів соціального пізнання і чинників соціальної поведінки.

Практичне значення дослідження. Одержані результати можуть бути використані при вивченні соціальних процесів, пов’язаних із духовним відродженням України, при розгляді мови як чинника державотворення, а також для філософських досліджень. Матеріал дисертації може стати основою при підготовці спецкурсів і спецсемінарів, розробці тематики курсових і дипломних робіт із історії філософії, може бути використаний при читанні лекцій у розділах курсу "Загальне мовознавство", присвячених мові й мисленню, мові й соціальній сфері , мові та нації.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження було обговорено на засіданнях кафедри філософії Львівського державного університету імені Івана Франка, на міжнародних, всеукраїнських і міжвузівських конференціях у -Києві, Львові, Чернівцях, на щорічних філософських людинознавчих читаннях, що проводять Інститут філософії НАН України і Дрогобицький державний педагогічний інститут імені Івана Франка.

На захист виносяться такі положення. Філософська рефлексія мовної картини світу зазнала трансформацій від проблеми зв’язку слова і думки до таких положень:

1. Мовна картина світу як вираз світобачення людини (одиничне), соціальної групи (окреме), народу, нації (загальне), як результат та інструмент пізнання,

2. Мовна картина світу виникає в конкретних мовленнєвих особистостях, в їх мовному світі у процесі практики, тут вона змінюється, перебудовується й руйнується, причому в усі ці моменти мовна картина світу впливає на соціальну поведінку людини, соціальної групи, народу, нації.

3. Регулююча потенція соціальних фрагментів мовної картини світу.

4. Склад систем (сукупності конкретних лексем, сем, семем) і

структур (схем) соціальних фрагментів мовної картини світу з тематичних. модульних і асоціативно-семантичних полів.

5. Кореляція типів соціальних фрагментів мовної картини світу з основними соціально зумовленими типами мислення і сприймання мови, що їх аналізували Арістотель і Гегель.

6. Розвиток соціальних фрагментів мовної картини світу через збурення, спричинені роллю радикальних наукових теорій та ідей у соціальному житті. "Оволодіваючи масами" (К.Маркс), вони стають на

певний час рушійною силою історії. У подальшому ці соціальні фрагменти під впливом соціальної практики дедалі більше відповідають об’єктивній істині.

?. Зв’язок структури соціальних фрагментів мовних картин світу з архетипами - "добро-зло", "верх-низ", "батьки-діти", "свій-

ворог". "справедливість-несправедливість"- зумовлює високу соціальну ефективність мовних картин світу, пов’язаних із настановчим або

теоретичним типами мислення.

Структура дисертації випливає з мети і головних завдань до-

слідження. Відповідно до характеру предмета дослідження дисертація побудована за принципом сходження від загального до окремого і до одиничного, конкретного, яке відіграє вирішальну роль у зародженні змін у мовних картинах світу.

Дисертація складається із трьох розділів: -"Мовна картина світу як філософська проблема. Загальний історико-т'еоретичний аналіз";

"Понятійні та оціночні елементи в мовній картині світу як результат та інструмент соціального пізнання", "Роль особистісного сприйняття у формуванні мовної картини світу", а також містить "Вступ", "Висновки" і список використаної літератури з 165 позицій.

Основний зміст роботи

У "Вступі" розглядаємо актуальність проблеми, її постановку, стан розробленості, аналіз методів дослідження.

Періий розділ "Мовна картина світу як філософська проблема, Загальний історико-теоретичний аналіз" присвячений становленню поняття "мовна картина світу" як певної цілісності, зокрема історії визначення у філософських дослідженнях ролі мовної картини світу і процесі наукового пізнання й у процесі формування буденної (повсякденної) свідомості, соціальній зумовленості різних типів мовно: картини світу, її ролі в соціальних процесах. Цей матеріал подані в контексті поступового розвитку самої структури мовної картині світу, її дедалі виразнішої ролі у пізнавальних процесах, передусім у соціальному пізнанні.

В історії філософії є декілька етапів, коли проблема зв’язк1 мислення та мови, дійсності та мови виходить на передній план. Ана ліз історії філософської думки дозволяє, на наш погляд, визначит сім таких етапів філософського осмислення проблеми зв’язку мов (мовної картини світу) і мислення, пізнання.

Періий етап пов’язаний із античною філософією і встановлення у ній зв’язку між предметом і його назвою, поняттям і словом, щ називає його, та аналізом цього зв’язку в працях Платона й йр і сто

теля. Зв’язок мислення й мови зацікавив філософів античності передусім щодо співвідношення слова і відповідної ідеї, але в їхніх працях ще не йшлося про цілісну мовну картину світу, тим більпе про вплив її на мислення і поведінку суб’єкта-об’єкта мовлення.

Щоправда, Арістотель у "Риториці" вже робить спробу дослідити (але без відповідних термінів) принципи формування мовної картини світу в соціально і психологічно відмінних середовищах ("натовп”, “члени народних зборів", "судді"), наблизившись до визначення залежності поведінки цих соціальних груп від притаманних їм принципів конструювання мовної картини світу.

Другий етап - від раннього Середньовіччя до ХиШ ст. - пов’язаний із формуванням уявлень про "символічний світ" Біблії (тут істотний внесок зробив Г.Сковорода) і про мовний світ науки (зокрема у працях Г.Лейбніца і Й.Лавуазьє). ..

Уявлення про "мовну картину світу" ("мовний світ") вперше оформлюється в ранньому Середньовіччі у зв’язку із тлумаченням Біблії. Розглядають дві (або більше) цілісності, співвіднесені через знак і протиставлені одна одній значеннями - ними є мовні світи вченого і "простеця". Аналіз мовної картини світу являв собою біблійну герменевтику.

Філософія Відродження звертається до проблеми мовної картини світу переважно у зв’язку із утвердженням ролі термінів у формуванні й розвитку науки, що найбільш виразно виявлено в працях Г.Лейб-ніца.

Третій етап - кінець ХиШ-середина XIX ст. - пов’язаний із вивченням, зокрема В.Гумбольдтом, екзотичних мов і формуванням уявлення про національний дух як мовотворчий і світотворчий чинник.

Четвертий етап - друга половина XIX ст. - пов’язаний із розумінням можливості в природничих науках створити кілька альтернативних і внутрішньо несуперечливих картин світу,кожна з яких задається певнош системою понять і логічних зв’язків (передусім, ідеї Г.Фре-ге, а згодом Л.Вітгенлтейна).

П'ятий етап - периа половина XX ст. теж пов’язаний із іменем Л.Вітгенитейна відзначається тим, що філософські міркування

передбачають аналіз природної мови як носія істини.

На шостому етапі (з середини XX ст.) під впливом соціальних

збурень та у зв’язку з посиленням ролі мас і масової свідомості У

соціальних процесах увага переноситься на роль мовної картини світу в соціальному пізнанні та соціальній поведінці.

Цей поворот до філософського дослідження зв’язку мовної карти-

ни світу й соціального мислення, соціального пізнання та поведінки тісно пов’язаний із висуванням на перший план у філософії проблеми людини, визнанням відносно самостійної (у певні періоди навіть провідної) ролі свідомості соціальних груп і типів у соціальному процесі (Е.Кассірер, К.Поппер, Х.Ортега-і-Гассет та ін.).

Сучасний - сьомий етап - характеризується аналізом у соціальній філософії (й водночас - лінгвістиці) розмаїття структур мовних картин світу в їхніх конкретних проявах.

Проведене дослідаення дозволяє уточнити і зробити більш повним уявлення про історичний аспект філософської проблеми мовної картини світу взагалі та ролі мовної картини світу в соціальному пізнанні та діяльності зокрема. Водночас воно розширює й доповнює наші уявлення про будову соціальних фрагментів мовної картини світу, особливо у її зв’язках із типами мовленнєвого мислення -стилями як способами зображення дійсності.

Хоч у неявному вигляді проблема мовної картини світу окреслюється ще у Стародавній Греції, її соціальні аспекти у той час не розглядалися внаслідок неісторичності античної філософії, несприй-няття ролі мас як суб’єктів соціальної історії в античності. Це становище по суті не змінилося і в Середньовіччі, хоч тоді у філософії формується первісне, але вже розгорнуте, уявлення про мовну картину світу, яке мало переважно теологічний характер.

Лише в XIX ст. у концепції національно зумовлених мовних картин світу В.Гумбольдта мові приписується вже мислетворча роль, а в працях неогумбольдтіанців у XX ст. мовна мислетворчість 'розглядається як у національному, так і в соціальному аспектах, причому національним особливостям далеко не завжди віддається перевага перед соціальними.

Нарешті, у філософії неопозитивізму мовна картина світу постає критерієм істинності пізнання, а наукова й політична практика і дослідження в галузі політології і психолінгвістики окреслюють мову як результат та інструмент наукового і масового соціального пізнання.

Сучасна філософія ніби на новому витку спіралі повертається до проблеми слова і дійсності, але тут йдеться не про окреме слово, а про мовну картину світу - сукупність семантичних полів, де значення беруться не лише в родо-видових відносинах, айв інших логічних зв’язках, особливо імплікативних.

Розгляд проблеми мовної картини світу в історичному аспекті, зроблений у першому розділі, переконує, що розгорнуте уявлення пре

мовну картину світу і її роль у соціальному пізнанні та поведінці виникає тільки в сучасності, із зростанням ролі мас в історії, підвищенням значення ідеології в управлінні масами, у зв’язку із виділенням індивідуальності масової людини. Це дає підстави розглядати мовну картину світу у варіантах загального Снаціональна мова і, відповідно, національна мовна картина світу), окремого (мовлення соціальної групи), одиничного (мовленнєва особистість і, відповідно, мовна партія літературного героя).

Відповідно до цього у другому розділі зроблено спробу розглянути мовну картину світу в межах загального й окремого, а в третьому розділі - на рівні одиничного (мовленнєвих особистостей).

Другий розділ "Понятійні й оціночні елементи в мовній картині світу як результат та інструмент соціального пізнання" має своїм предметом історію філософської рефлексії щодо соціальних фрагментів мовної картини світу різних соціальних груп і соціальних наук.

Зроблена в "Риториці" Арістотеля характеристика трьох типів мислення ("натовп", "член народних зборів", "суддя"), продовжена Гегелем ("Хто мислить абстрактно?"), дозволяє дати чітку класифікацію структур мовних картин світу.

Сучасна філософія (Е.Агацці, П.Рікер) висунула ряд аспектів, які відіграють важливу роль у формуванні концепції мовної картини світу. Це такі зв'язки, як “як повинно бути", "Я - ти", "моє - їхнє", "відповідальність за свої дії". Сюди додається надзвичайно важливе виділення типів світобачення "людини маси" і "людини еліти" (Х.Ортега-і-Гассет), які за конкретних умов втілюються в мовній картині світу "гвинтиків" (Д.Ольшанський), "інтелігентів" (В.Кормер) і под.

Філософськи орієнтовані психологи, котрі, як. наприклад, О.Ле-онтьєв, вважають, що психологія особистості - психологія драматична, а в центрі цієї драми - боротьба особистості проти духовного руйнування, яке зумовлюється впливом на неї чинників, що виходять із суспільства. При такому підході напрошується висновок про соціально-психологічну зумовленість понятійних і особливо оціночних елементів тієї частини мовної картини світу, яка пов’язана із соціальним пізнанням.

Формування мовної картини світу індивідууму починається із здатності виділяти себе (і, відповідно, таке, що собі належить, себе оточує, собі протистоїть), зі здатності відчувати належне, нарешті, здатності до самооцінки і переживання оцінки себе іншими людьми. На цьому наголошує, зокрема, П.Рікер.

Відтоді,як основним предметом філософи' стали людина і людська особистість, а отже, і її внутрішній світ, для багатьох філософів обов’язковим стає звертання до мовної картини світу як уже не тільки національно, а й соціально зумовленої (X.Ортега-і-Гассет). Мовна картина світу розглядається не лише як результат, але і як інструмент соціального пізнання.

Розвиток соціальних фрагментів мовної картини світу відбувається через збурення, що їх викликають у соціальній свідомості радикальні наукові теорії та ідеї. З цим пов'язана можливість більш або менш тривалого маніпулювання свідомістю мас через соціальні фрагменти мовної картини світу, яке, щоправда, закінчується із розпадом штучно сформованої мовної картини світу і заміною її більш адекватною. ■

Зв’язок структур соціальних фрагментів мовних картин світу-з архетипами - "добро-зло", "верх-низ", "батьки-діти", "свій-ворог", "справедливість-несправедливість" - зумовлює високу соціальну ефективність цих систем, з одного боку, та неминуче спрощення їх розмаїття - з іншого.

Соціальне пізнання дійсності - різновид пізнання взагалі як проникнення суб’єкта, що пізнає, в сутність об’єкта, який він пізнає. Визначають пізнання й інакше: віддзеркалення суб’єктом пізнання характеристик і законів пізнаваної реальності. Пізнання можне уявити як систему, що складається із суб’єкта пізнання, об’єкте пізнання, результата пізнання, нарешті, застосування результате пізнання суб’єктом у практиці. Останнє - межа системи пізнання, і випадку його недосконалості результат пізнання знімається на новомі його витку. .

Застосування у практиці результатів соціального пізнання орієнтоване прямо й свідомо на задоволення інтересів певних соціальна чи психологічних груп. Виділення цих груп в науці відбуваєтьсі по-різному. Для марксистської теорії це, як відомо, - передусії класи, що визначаються їх становищем щодо власності та місцем ] розподілі праці. Для А.Тойнбі - це "творча меншість" і "інертні більшість", що поділяється на "внутрішній пролетаріат" даногі суспільства і "зовнішній пролетаріат", або "варварську периферію" Для Х.Ортега-і-Гассета - це "люди маси" і "люди еліти".

' Оскільки результат соціального пізнання виявляється підпоряд кованим інтересам певної соціальної групи, мовна картина світу н.

кожному витку свого розвитку поєднує об’єктивне і тенденційне (або, як писав В.Ленін, - "партійне").

У соціальному пізнанні виявляється принцип доповняльності

Н.Бора. Як відомо, згідно із цим принципом, на наслідки дослідження впливає дія застосованого у процесі пізнання інструмента. Результати соціального пізнання залежать від суб’єкта пізнання, його інтересів, від його мовної картини світу не менше, ніж результати пізнання природи - від приладу дослідника.

Понад те об’єкт соціального пізнання в певному розумінні містить у собі і суб’єкт пізнання. Об’єкт цей - передусім, Иошо зосіаііз, людина суспільна - і ті зв’язки, в яких вона виступає, ніби підпорядковані у процесі пізнання очікуваному суб’єктом результату соціального пізнання.

Об’єкт соціального пізнання - предмет багатогранний. Було б помилково зводити все у поведінці суб’єкта соціального пізнання до його особистої зацікавленості. Знаходження заздалегідь заданого, що звичайне для науки в тоталітарній державі, взагалі не є пізнанням. Відхилення від об’єктивної істини у процесі пізнання багато в чому пояснюються конструкцією мовної картини світу суб’єкта пізнання, в якій закладені не лише істинні, а й хибні поняття та імплікації, що випливають із них. . '

Якщо у природничо-науковому пізнанні мовна картина світу змінюється в основному внаслідок появи нових наукових теорій, то в соціальному пізнанні вона зазнає інтенсивних змін під впливом і соціального досвіду мас'-, і теорій, що виникають на його основі. У цей спосіб соціальні фрагменти мовної картини світу, повсякчас відхиляючись від істини, все ж наближаються до неї.

У системі соціальних фрагментів мовних картин світу, що пов’язані з різними стилями (типами мислення), можна виявити у теоретичному мисленні наявність певної спрощеної абстрактної схеми, яка, на думку- носія теоретичного мислення, покликана у розвитку від абстрактного до конкретного дати відповідь на всі питання. У соціальній теорії подібні спрощення неминуче ведуть до соціально забарвленого, упередженого, заздалегідь визначеного мислення. Вона справді дає таку відповідь, але до межі, коли вмикається дія нових факторів що не були передбачені у стрункій органічній схемі теоретика, не підпорядковані їй. Тоді теоретик не раз змушений відкидати доведені до абсурду твердження своїх надто прямолінійних і негнучких адептів На початку XX століття внаслідок застосування таких спрощень принципом побудови наукової картини світу стає протиставлення на

зразок "Пролетарям нема що втрачати, крім своїх ланцюгів, одержаті ае вони весь світ". Наукова, хоч і вкрай однобічна, мовна картин, світу перетворюється в емоційно забарвлену, настановчу, властив передусім натовпу. Спотворюється зміст більшості компонентів у со ціальних фрагментах мовної картини світу. Слова і пов’язані з ним поняття перетворюються в ідеологеми, часом настільки спотворені що можна говорити про їх оксюморонність чи псевдометафоричність.

Найвищим ступенем поділу соціально і психологічно зумовлени картин світу уявляється чітко висловлене у працях Х.Ортега-і-Гассе та протиставлення "людини маси" "обраній людині" - "людині мен шості". Для "людини маси" принципом побудови картини світу ста "бути як маса". У свідомості ж "людини еліти", "людини меншості принципом побудови мовної картини світу стає "бути не як усі" Конкретизацією цих типів є за певних історичних умов мовні картин світу "гвинтиків" і "інтелігентів". У дисертації розглянуто і тео ретичні, елітні мовні картини світу, і мовні картини світу "гвин тиків", починаючи від властивої російському селянинові часів фео далізму картини світу, притаманної більшості населення в умова сталінізму, до напівправди і ' "подвійної свідомості" радянськог інтелігента в умовах розвинутого соціалізму.

В результаті аналізу перед дослідником виступила ієрархія мое них картин світу, побудованих за різними засадами, - настановчи> теоретичних, підпорядкованих законам здорового глузду. Останні на{ більш рівноважні, емоційно найменш забарвлені.

Розвиток мовних картин світу відбувається у свідомості особис тості. У третьому розділі "Роль особистісного сприйняття у формувс нні мовної картини світу" показано подальший етап розвитку дослі* ження соціальних фрагментів мовних картин світу, які поступово прі стосовуються до соціальної реальності, відбиваючи її дедалі білі наближено до істини,охарактеризовано формування різних типів мовні картин світу залежно від типу мислення мовців. Деякі з цих карті будуються на грунті високоабстрактних і притому спрощених конструї цій,іноді не здатних через свою органічність врахувати реальну рі: номанітність явищ. Інші мають оціночний характер і в різних форм; підпорядковані самоствердженню маси чи елітарної особистості. У пі рівнянні з тими й іншими видаються невиразними й еклектичними мові картини світу, які обслуговують мовлення носіїв здорового глузд Проте у них менше крайнощів, що спотворюють реальну картину світ Можна вважати, що ці мовні картини світу виникають у процесі пер вірки практикою теоретичних і настановчих мовних картин світу.

Завдання цього розділу - виявити на рівні одиничного здійснен-я механізму формування мовної картини світу, що вибудовується здо-овим глуздом, на противагу тим спотворенням, які вносять структурі особливості й настановчого, і теоретичного мислення. Це вимага-

0 передусім розгляду соціальних аспектів мовної картини світу мов-еннєвої особистості. Для цього виявились корисними як міркування інгвістів (І.Гетьмана, Ю.Караулова, Л.Сахарного, М.Феллера), так

матеріал, що стосується мовної картини світу визначних політич-их особистостей (В.Леніна, й.Сталіна. Л.Троцького, А.Гітлера), постереження над соціальними характеристиками мови в її пов’яза-их із соціальною дійсністю фрагментах (О.Селіщев, О.Федик).

Оскільки реальними носіями мови є індивідуальності, мовленнє-

1 особистості, то саме в них народжуються, оформлюються, виправиться особливості більш конкретної мовної картини світу, В цьо-іу зв’язку розглянуто вплив соціального пізнання на формування ювленнєвої особистості. Результати соціального пізнання викли-;ають зміни в індивідуальній мовній картині світу особистості, що.

: свою чергу, впливають на її соціальну поведінку.

"Натовп", "люмпен", "гвинтик" мають соціальні фрагменти мовних ;артин світу, однобічно оціночні, високо емоційно забарвлені. Інтелігент" - двоїсті.

Вчені (теоретики) і політики часто користуються соціальними ірагментами мовних картин світу, підпорядкованими цілісній, а не іклектичній, однобічній структурі. Ці мовні картини світу, зумов-іені методом сходження від абстрактного до конкретного і через це іисоко абстрактні, у соціальному плані пов’язані з дихотомічними іціночними протиставленнями.

"Народ", "свідомі громадяни" - найчастіше представники третьої іерстви, носії прагматичного світобачення, позбавленого однобічнос-■і, що спотворює істину, є водночас носіями соціальних фрагментів ювних картин світу, підпорядкованих структурі загальнолюдських іінностей, порівняно мало емоційно забарвлених, еклектичних. На в і д-ііну від нетривких жорстких систем, ці мовні картини світу є досить ■ривкими і здатними до довгого, тривалого виживання, незважаючи на іміни політичного устрою суспільства і навіть соціального ладу.

Дослідження привернуло увагу до явища "полікультурності" - од-ючасного співіснування у різних мовленнєвих особистостях різних юціальних фрагментів мовної картини світу. Це дозволило визначити (явлення про поступовий розвиток одиничної мовної картини світу ісобистості в напрямку від настановчо викривленої до побудованої

за законами здорового глузду.

Дослідження на рівні одиничного особистісного сприйняття свідчать, що мовні картини світу розрізняються не лише характером емоційного забарвлення, але за властивими їм конкретними організуючими протиставленнями: "куркуль - бідняк", "активний - пасивний",

"сильний - слабкий", а також за імплікаціями "кращий ворог - мертвий ворог", "коли ворог не здається, його знищують", і навпаки -"прощай ворогам своїм". До обов’язкових компонентів обговорюваних мовних картин світу належать образи "ворога" із протиставленням "ми

- вони", "батька" із протиставленням - "великий - маленькі".

Кидається у вічі побудова конкретних типів соціальних фрагментів, організованих довкола протиставлення "батько - діти", “пан -слуга", "друг - ворог", наповнюваних образами конкретних історичних діячів, партій, соціальних шарів, етнічних груп. Все це накладено на архетипові структури ("добро - зло", "обов’язок - гріх", "мати - син").

Дослідження дозволило зробити висновок про наявність у структурі соціальних фрагментів мовної картини світу позитивної або негативної. але завжди яскраво емоційно забарвленої оцінки явища, реального або фальсифікованого поняття. Мовна картина світу містить у собі системи та ієрархії ознак та імплікацій, які входять до складу поняття або уявлення, що передаються даним словом, не завжди об’єктивні, часом тенденційні.

У розділі проаналізовано засоби маніпуляції, якими в умовах тоталітаризму свідомо формуються мовленнєві особистості: для цього розглянуто мовленнєві особливості пропаганди, типізовані побудови "новомови" (Дж.Оруелл). Для подібних мовних картин світу, поряд із штучними поняттями, характерні максимально спрощені й редуковані нечисленні логічні зв’язки і потужні, безваріантні імплікації.

Такі системи дуже жорсткі, через що, з одного боку, ефективні,а з іншого - зазнають руйнування при виході з ладу хоча б одного елемента. У цьому випадку виникають умови для заміни їх мовними картинами світу, побудованими на основі здорового глузду - : розмаїтими і досить багатими семантичними полями, варіантнимі імплікаціями.

У Висновках підкреслено, що жорсткі системи мовних картин світу - настановчих і теоретичних - зазнають руйнування внаслідок виходу з ладу хоча б жодного елемента, який руйнує цілу систему те

ставить її ("перевернену") з голови на ноги, створюючи іншу мовні

картину світу, яка відповідає типу мислення, властивому здоровом;

глузду, з помірною емоційною'забарвленістю, багатоваріантністю в логічних відносинах і помірною силою імплікацій.

За межами дослідження лишилось ще чимало цікавих для філософського розгляду фрагментів мовної картини світу та їх зв’язків із процесом управління, відносинами в молодіжному середовищі, між різними етносами, статевими і віковими групами. Все це плануємо розглянути в окремих дослідженнях.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях:

1. Языковая личность // Преподавание языка в условиях реального билингвизма. Навчально методичний посібник для філологічних факультетів педінститутів. - Дрогобич, 1991. - С.49-51.

2. Анализ языкового мира произведения и гуманизация мышления

учащихся // Гуманізм. Людина. Сучасність. Тези доповідей людинознавчих філософських читань. - Дрогобич, 1990. - С.174-176.

3. Внутренняя свобода героя художественного произведения и от-

ражение ее в языковом мире героя повести М.Булгакова "Собачье сердце" // Гуманізм. Людина. Свобода. Тези доповідей людинознавчих філософських читань. - Дрогобич, 1991, - С.136-137.

4. Відображення культурних цінностей у мовній картині світу

// Гуманізм. Людина. Культура. Тези доповідей людинознавчих філо-

софських читань. - Дрогобич, 1992. - С,73-74.

5. Культурологический аспект творчества писателей-сатириков 20—30-х гг. XX ст. (Отображение языковой картины "перевернутого" мира) // Творчість.Культура. Гуманізм. 3-я міжнародна наукова конференція. Тези виступів. - Київ, 1993. - С.227-228.

6. Семантические особенности языковой картины-мира в "антикультурах" // Вторая международная конференция "Язык и культура". Тезисы докладов. - Киев, 1993. - С. 64-65.

7. Синонимия "верхнего" и "нижнего" в языковых картинах мира носителей разных культур // 3-я международная конференция "Язык и культура". Тезисы докладов. - Киев, 1994 - С. 226-227,

8. Языковая картина мира и социальное познание // Перші культурологічні читання "Культура на зламі тисячоліть". Тези виступів.

- Київ,’1994. - С.97-99.

9. Мовна картина світу в історичному контексті суспільних відносин доби тоталітаризму в Україні //Гуманізм та утвердження громадянського суспільства в Україні / Вісник Львівського університету: Серія суспільних наук,- Вип.32.- Львів, 1995.- С.63-71.

SUMMARY

Shigareva H.O. The Role of the Linguistic Picture of the World in Social Cognition (a historical-and-philosophical analysis). The thesis aims at the attainment of the academic degree of Candidate of Sciences (Philosophy) according to speciality 09.00,05 - the History of Philosophy. Dnepropetrovsk State University. Dniepropetrovsk, 1996. The manuscript of the thesis has been presented for the defence.

The problem of the history of the shaping of philosophical approaches to social aspects of the linguistic picture of the uorld is under scientific investigation. These social aspects in question have' been treated as peculiarities of the uorld outlook and as a result and means of social cognition. ■ '

Division into periods of the given problem in the making has been provided by the author, the basic types of the linguistic picture of the uorld have been determined and the mechanism of their changes and the reaching of their greater correspondence to reality has been described.

АННОТАЦИЯ

Шигарева M.O. Роль языковой картины мира в социальном познании (историко-философский анализ). Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09,00.05 -история философии, Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 1996. Защищается рукопись диссертации.

Исследуется история формирования философских подходов к социальным аспектам языковой картины мира как особенностям мировиде-ния, результату и инструменту социального познания. Предлоаена периодизация становления проблемы в философии, указаны основные типы языковых картин мира, описан механизм их смены и достиаения их большей адекватности реальности.

Ключові слова: історія філософії, соціальна теорія, соціальне

пізнання, мовна картина світу, соціальний фрагмент мовної картини світу, мовленнєва особистість, настанова, здоровий глузд, теоретичне мислення.