автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.01
диссертация на тему: Романы М.Н. Загоскина конца 1830-х - начала 1840-х годов как художественный итог творчества писателя.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Романы М.Н. Загоскина конца 1830-х - начала 1840-х годов как художественный итог творчества писателя."

Х.ЛРКШСЬКИЙ ДЕРЖАВИН»! ПЕДЛГОПЧШ1Й УН1ВЕРСИТЕТ 1МЕН1 Г.С. СКОВОРОДИ

РГБ ОД

1 9 СЕН

УДК 882

РОМАНИ М.М. ЗАГОСК1НА К1НЦЯ 1830-Х - ПОЧАТКУ 1840-Х РОКГВ ЯК ХУДОЖН1Й ПГДСУМОК ТВОРЧОСТ1ПИСЬМЕННИКА

10.01.02 - росшська лпература

Автореферат днсертацн на здобуття паукового ступени кандидата фиюлопчних наук

Харю в 2000

Диссрташсю с рукопие.

Роботу внконано на кафсдр1 укра'шознавства Ушверситету внутрнших справ Мнпстерства BHyrpiaiHix справ Украши (м. XapKie).

Науковий кер1вннк доктор фшолопчних наук, доцент Чорннк hop

Bira.iiiioBii'i, професор кафедри укра'шознавства Ушверситету BHyTpiuiHix справ (м. XapKie).

Офщшш опоненти доктор фшолопчних наук, професор ФрЬман

Леош'д Генр1Хович, завщувач кафедри свгговоУ л1тератури XapKiecbKoro державного педагог ичного ушверситету ¡меш Г. С. Сковороди;

кандидат фшолопчних наук, доцент Мацапура Валентина 1ва(ивна, доцент кафедри свгговоТ лггератури Полтавського державного педагопчного ушверситету i.vieai В. Г. Короленка.

Пров1дна установи Запорпький державний ушверситет MinicrrepcTBa

оевгги i науки Украши, кафедра заруб1ЖН01 Л1тератури.

Захист вщбудеться 29 вересня 2000 р. о 15.00. на засщанш спевдинзованоУ вчено1 ради К 64.053.03 у Хармвському державному педагогичному ушверситет1 ¡меш Г. С. Сковороди Мнпстерства оевгги 1 науки Украши (61068 м. Харкчв, вул. Блюхера, 2) в аудиторн _.

3 дисергащею можна ознайомнтись у б1блютеш Харк1Вського державного педагогичного ушверситету ¿меш Г. С. Сковороди Мнпстерства оанти 1 науки Украши (61068 м. Харк1В, вул. Блюхера, 2).

Автореферат розклано " Ю " серии я 2000 року.

Учений секретар спсшал1зовано'| вчсноУ ради

ОЛЕКСЕНКО О. А.

ЗАГАЛЫ1А ХАРАКТЕРИСТИКА РОГ.ОТИ

Лктуа.1ыисть теми. Творчий доробок М.М.Загоскша, о ипп з найпомгппших постатей лггературно-сусшльного руху першоУ псловини XIX стор1чмя, марковано причстш'стю до так званого "охоронного напрямку", що одностайно сприймався протягом майже ста п'ягдесяти роюв як негативний, реакщйний. Кр1м того, мова про Загоскша-прозаУка йшла тшьки як про автора ¡сторичних ромаив. Проте цей погляд не пльки збьчшос образ самого митця, але й розставляе дещо помилков1 акцентн у сприйнятп васУ епохи, аджс у романах Загоскша не тшьки пщшмалися та розглядалися найважлнвш! проблсми сучасность а й пропонувався вар1ант IX розв'язання - у дуа та "фшософн серця", яку запропонують "Вибраш мкця з листування з друзями" Гоголя майже десять рою в згодом. I якщо осташнй "тар зараз е предметом докладного вивчення та обговорення, то романи Загосшга, як1 випередили св1Й час на десятир1ччя, доа не розглянуп не тшьки в_ аспекта УхноУ поетнки, але Гг в аспект! УхньоУ рол1 у розвитку сусшльно-громадськоУ думки.

Глибока духовна криза, що ТУ зазнав Загоскш наприкшщ 20-х -початку 30-х роюв XIX ст., падала йому змогу втшити сшй змшений сштогляд у модиф1кованому жанр! роману. Жанр ¡сторичного роману, який прише Загосину велику популярность, вже не задовольняв письменника, заважав йому адекватно втишти у тканину твору вистраждаш ним ршення та пропозицн. Тому Загоскш вирушае у довгий та нелегкий творчий пошук, що приводить його до нового жанру, у якому, використавши досягнення сучасноУ йому европейськоУ та росшськоУ лперагури, письменник зм1г сказати свое неповторне слово.

Проте пл твори ("Искуситель" (1838), "Тоска по родине" (1839), "Кузьма Петрович Мирошев" (1842)) не зустрЬи одностайного водгуку серед сучасниюв. Перший з ромашв вони сприйняли як найслабкшшй тв1р письменника, другий просто не ном ¡тили, а фепй використали як привад полекмзувати навколо "натуральноУ школи", то Т1льки народжувалася.

Крш того, прешдш критики демократичного напрямку (Белшський, Некрасов, Плетньов), полслизуючн з критиками "охоронного"иапрямку, до якого належав Загоскш, нетактовно провели дискусш, вказавши на найслабкнш мюця твор1в 1 "не пометивши" у занал1 ¡деолопчноУ боротьби ат тпорч» досягнення та познтивгп ¡деали, про яю, власне, ! писав Загоскш. 1хнш вирок став для Загоскша фаталышм. Подальший розгляд його ромашв або несе на соб1 вадбиток негативного иисновку демократнчних критшав, або зводиться до простого констатування наявносп цих творив, без розгляду Ухшх щейно-гематпчних та сфуктурпих особливостсй. Цс

стосусгься дослщжснь 1 XIX столптя (О.М. Скаб1чевськпй), 1 початку та середнни XX стол1тгя (В.В.Виноградов, О.Войтннська, Б.В.Нейман, Л.Шкулш та ¡н.), 1 сучасних (В.Муравйов, М.Г.Охотш, О.М.Песков,

0.А.Проскурш та ¡н.).

Навколо не1сторичних творщ Загоскша немовби згущуеться "змова мовчання", яку порушила тинжи кандидатська дисертащя КВ.Чорного "1сторичний роман М.М.Загоскша" (1990). Ця робота не пльки висвгглила ранш не публ1коваш матер1али письменника, але й запропонувала нову модель його свпогляду, що дае змогу продовжити анашз творчо!' спадщини Загоскша на новому р1вш.

Таким чином е вел шдстави для повернення до л1тсратурознавчого та ¡сторюсофського простору веш творчосп Загоскша з метою и подальшого об'ективного вивчення. Зокрема це стосусгься ромашв "Искуситель", "Тоска по родине" та "Кузьма Петрович Мирошев", яы були квжтесснцгао творчих пошук!в письменника, художшм шдсумком його життя у мистецтв].

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослщження проводилося у межах плану науково-досшдницько1 роботи кафедри укра'шознавства Ушверситету внугрпшпх справ МВС УкраТни (м.Харгав), яке мктнть тему "Гснеза, жанри 1 функци популярно! та масовоТ культури".

Мета г заедания досл'1дження. Метою дисертаци с створення першого 1 стор я ко-л ¡ге ратур кого дослщження шдсумкових ромашв Загоскша, ицо передбачае виршення таких завдань:

1. Вщстежити генезу роману Загоскша, починаючи з раншх прозаТчних спроб письменника через комедп 10-20-х роив та юторичш романи початку 30-х роюв XX ст.;

2. Розглянути ¡дейно-тематичний змкт, особлииосп образноК системи, • жанровоТ природи та архггектоники ромашв "Искуситель", "Тоска по

родине", "Кузьма Петрович Мирошев";

3. Дослщиги вщбитгя у вказаних романах сволюци погля;йв та переконань автора, пов'язавши це з вивченням у них проблеми самовизначення героя та пошуку письменником морального ¡деалу;

4. Визначиги мюце сощально-побутових ромашв Загоскша у росшськш л1тсратур1 30-40-х ромв XX ст.

Наукова новизна одержаних результатов. У днсергашТ вперше шддано системному 1 рпноб1чному вивченню шдсумков1 романи Загоскша. Простежено еволюцпо лггературних, рел1пйно-фпюсофських, сстстичних та сощально-полпнчних поглядш письменника, продемонстровано 1хню принципову едшеть та внутришио лопчшеть.

Зроблено цс за допомогою введена до паукового oóiry нових, paniiu не опубл1кованнх apxÍBHiix Marepia^ÍB, шо збериаються у Рукописному bíauLií 1нституту росшськоУ л1тератури (Пушкшський д'ш) РАН та Bijam рукопмс1В PocirtcbKOi нацюналыюУ б1блютеки (Санкт-Петербург). Тому виннкае можливють щентиф1каци м<сця трьох вказаних ромашв Загоскша як у творчому спадку автора, так i в роЫйськш лператур! першоУ половини XIX стол1ття в цшому.

Метода досл1дження. Теоретичною i методолопчною основою дисертаци е ;итературознавч1 та критичш npaui досладниюв XIX ст., радянськоУ та сучасноУ науки. Методика дослшження базусться на найсучасшших засобах описового, сощально-генетичного, пор1вняльно-юторичного, контекстуального та частково бюграф1чного методов лггературознавства.

Од'сктом доелгджеиня стали три романи М.М.Загоскина "Искуситель", "Тоска по родине" та "Кузьма Петрович Мирошев" -художтй тдеумок творчос™ писъменника.

Практично значения одержанихрезулынапйв. MaTepiann дисертаци можуть бути використан1 викладачами вищих навчальних заклад!в при читанш KypciB icTopii росшськоУ л1тератури XIX ст. та icTopi'í cbítobo'í культури, при розробщ спецкурсе та спецсемшар1в, яга присвячсш pocirtcbKQMy роману, а також у вндапиичш практши при тдготовщ до публкування TBopiB Загоскша.

Теоретичнс значения доелгджеиня полягае в обгрунтуванш новоУ концепцц жанровоУ своерцщост!, художньо-естетичноУ та фшософськоУ природи poManis Загоскша, створених ним наприкшш 30-х - початку 40-х poKÍB XX ст.

Апробащя результат!в дисертаци. Як OKpCMÍ фрагмента, так i в цшому робота обговорювалася на заседаниях кафедри украУнознавства Ушверситету BHyrpiiuHix справ протягом 1998-2000 pokíb. Ochobhí положения дисертаци викладет у виступах на конференцн молодих науковщв Ушверситету BHyrpiaiHix справ (Харюв, 1999) i на секцп "Фантастика та icTopifl" у межах М1жнародного фестивалю фантастики "Зоряний míct-99" (Харюв, 1999).

Публ'гкаци. Результата досл^дження викладено в чотирьох статтях, опубл1кованих у провщних наукових фаховнх. видаинях, загальним обсягом 1 др.арк.

Структура робота. Днсертафя складасться 3Í вступу, чотирьох роздшв, bhchobkíb та списку використаних джерел. Загальний обсяг- 195 cTopinoK. Список використаних джерел mícti-ггь 200 найменувань.

ОСНОВШ1Й 3MICT РОБОТИ

У ecmyni обгрунтовано актуальжсть теми. Визначено наукову новизну досшдження, його мету i задачу зв'язок роботи з науковими профамами, планами, темами, подано характеристику дослшницьких мегодш, розкрито тсорстнмпе та практичне значения роботн. З'ясовано стан науково1 розробки проблеми.

У першому роздш "Еволюцгя творчостi М.М.Загоск'ша" простежуеться гснеза творчост1 пнсьменника, починаючи з йога перших проза'/чних TBopiß, та подаеться ix класифкащя з точки зору иаявносп у них елемент1В, що напрацьовуютьея для трьох гйдсумкових ромашв. Виявляеться, що жанр роману е цшком оргашчним для творчого мислешш пнсьменника, тому що Кого складов'1, у бшьшому чи меншому обсяз!, iipucyriii майже у Bcix творах Загоскша. Перил його твори (повкят "Пустынник" та "Неравный брак") вивчсш недостатньо i найчастнне лише згадуються в автоб1ограф1чннх нарисах С.Т.Аксакова, Д.Язикова, Л.М.Пескова, О.А.Проскурша та ¡н. Дещо iiouniuic дослщжеж комедп "Проказник" (1815), "Комедия против комедии, или Урок волокитам" (1815), дилопя про пана Богатонова (1817-1818), "Урок холостякам, или Наследники" (1822). Arie виявляеться, що комедп, ям мали свого часу неабиякий глядацький ycnix, вивчагшся з точки зору Tief участи що н взяв Загоскш у rocipiii nojiCMiiu М1ж карамзишстамн та шишковютами на 6oui останшх (про це писали Ю.Тинянов, Ю.М.Лотман, Ю.М.Борисов та in.).

"Неравный брак" - це парод)я на усталеннй зразок сентиментально! карамзишсгськоТ noBicxi про двох нещасних закоханих, суспшын га майнов1 розбЬкносгп мш якими стають перешкодою до ix з'еднання. Але пружиною сюжету Загоскш робить не страждання розлучсннх фатумом закоханих, а елементарний, шод1 иашть низький иобут. Письменник дуже ефектно використовуе прийом ошуканих спод1вань: иазр1ваючий сентимснтальний конфлжт кожного разу Biipiшусться шдкрсслено знижено i naniri, меркантильно. Автор пояснюс свою позицпо, вводячи вигадану рецензентку, яка доркае йому за зображення "низького побуту". Виявляеться, що письменник шлком св1домо зводить yci вигадаи! КОНфл'исТИ ДО "lipHMiTIIBHHx" mothbib фошей, побугу, нростих почутпв, тому що це, на його думку, i е правдою життя.

Дилопя "Господин Богатонов, или Провинциал в столице" i "Богатонов в деревне, или Сюрприз самому себе" базуеться но на модному в Ii часи мотив! рефлсксуючого штелигенга, а на викригп згубного вшшву тако! життевоУ иозицн не -ильки на моральний стан сустльства, але й на його сконошчшш добробуг. Богатонов, шдпавши шд вшшв иовомодшх захидннх ¡дей, ледь вщент не знищуе свш Marcpiaju.imii добробуг i

внутрпинш духовний свп\ Ллс розпов1дь про цс позбавлсна будь-якого викривного пафосу: письменник м'яко ¡рошзуе над "дсмократичними" способами ведения господарства 1 приводить свого героя до традишйного щасливого кшця, не зоветм лопчного з точки зору декларовано! ним "иравди життя", ал с такого, що вшюв!дае "надзавданню" автора.

Комеди "Добрый малий" та "Деревенский философ" пропонують ще одну важливу тему, яка попм стане одною з провщиих у творчосп Загоскжа, - тему удавашм вченость Геро1 першо! п'еси Вельський та друген - Ландишев, уособлюють тип невдах, що компенсуготь нереатзоваж кар'ерж чи особист» сподтання (дуже завшцеш), фтософською маскою нiгiлiзмy, заперечення, в1дмови вщ уах позитивних цшностей. Ллс ця маска с прнкритгям для дуже нсгарних вчинив егсястичноТ мотиваци. Тому Загоскш вважае сво'1М письменницьким обов'язком викрити "фалыиивих ф!лософ1в", пщкреслений шгшзм яких камуфлюе \х низьку сутшсть.

Наступним етапом творчосп Загоскша стали ¡сторичш романи, яю принесли йому широку популяр!петь: "Юрий Милославский, або Русские в 1612 году" (1829), "Рославлев, или Русские в 1812 году" (1831) та "Аскольдова могила. Повесть времен Владимира Первого" (1833). Незважагочи на визначешеть жанру (¿сторичний роман), сощально-побутовий план представлений у них традицшною для Загоскша опозицкю "столиця - провшшя", де позитивно маркованим е другий складник опозмци. Письменник шби тестус мешканщв цих двох евтв за найважлившими для його с1лтогляду питаниями: жиггаи цшност!, любов до батыавщини, насшдувания захщноТ моди та способу мислення та ш. Патр1архалыпсть провичщальних дворян е тим плюсом, що дозволяе поблажливо ставится до ?х вад: др1бного хабарництва, кошювання захщноУ моди в одяз1, невелико'1 осв1ченостг Саме патр1архалыпсть е гарашлею щирого патриотизму, коли будь-якии ворог держави автоматично стае ворогом особистим, а щастя держави - повсякденною працею кожного и фомадянина. Мешканщ столиц!, иавпаки, насшдуючи Захщ зовшшньо та си по коппоючи його ипелектуалыи здобутки, ототожшоють себе з европейцями, незважаючи на те, що батьювщина зараз перебувас у сташ вшни з 1Х(пми кумирами. За Загоскшим, це - шлях до зради.

Вщчуваючи вичерпашегь жанру ¡сторичного роману, неможливкть у його межах вислопити гмдеумки тяжкоУ морально')" кризи, що и зазнав Загоскж напрнкнно 1820 - початку 1830-х роьтв, письменник поступово рухасться до синтетичного роману, але цей ироцес не с мнттевим. Тому ним створюються так знаш нерехщш твори: оиовщний цикл "Вечер на Хопре" та пош'сп "Три жениха" 1 "Кузьма Рощин".

Цикл "Вечер на Хопрс" с експсримснтом 3i створсння угони, дуже популярного на xoii час жанру (згадаймо хоча б "Вечера на хуторе близ Диканьки" М.В.Гоголя та "Пестрые сказки" В.Ф.Одоевського). У встугп до циклу Загоск1н вщтворюе побут дворянства старого, патр1архалыюго, яке розважае себе фантастичними чутками та вигаданнми ¡стор!ями, щоб чимось зановнити вечори вщпочинку шеля важкого робочого дня. А працюють провнццйш дворяни на тшьки на св1й добробут: вони шклуються про своУх "дней" - крншюв, бо вони залежать мд "батька". Ця нраця задовольняе не тшьки матер1альгн, але й мораль»! потреби дворянства, бо надас йому шдчуггя виконаного обов'язку. Проте "вггамш жаху" теж noTpi6en нормалынй людськш психищ. Тому repo'i Загоск1на i розповщають у затишнш 3aui дивш icTopii про мерцт та нежить, не дуже переймаючись Ухньою нравдивютю.

Пов1сть "Кузьма Рощин" е сиравжшм конгломератом жанрових утворень, тому що акумулюе у co6i ознаки юторичноУ та розбншицькоУ повкгп, притч1 та полем1чноУ cTarri. Останне визначення стае очевидним нри 31ставленш з "Дубровським" Пущина. Конфлкт заможного та бщного дворян, що заважае коханшо Ух дггей, Загоскш розгортас по-шшому, апелюючи до християнськоУ запов1Д1 покори. Нижний сощальний та майновий стан, на думку Загоскша, просто не надае можливосп виявляти погорду, а образа батька не дае cinioni права брати участь у повстанш. Так письменник бачить ймош'рний розвиток конфлжту, змодельованого Пушмним, вважаючи лопку "Дубровського" такою, що не вщповщае дшеносп, неоргашчною, скошйованою з европейськоУ романтичноУ Л1тератури.

Таким чином, аналЬ творчоУ еволюцн' Загоскша виразно демонструе поступовий рух письменника до жанру роману складного, що вбере в себе ознаки багатьох шших жанр1в. Социальна кол!31я як основа сюжету твору ("HepiBiiufi шлюб"); духовний евгт сучасника (три комедп кшця 1820-х poKie); викрнття, у найкращих традищях росмськоУ сатири ХУШ ст., галомаш'в (назван! комедн); патр1архальннй побут як ознака чистоти, морально'У uijibHocri та натрютизму, - ось -п напрацьоваш Загоскшим складов1, що станугь констнтутивними ознаками романш, написаних ним на зла\н 1830-1840-х рою'в.

Другий poidiji "Искуситель": типологЫ образов у структурi роману" присвячений анал1зу структура та образноУ снстеми твору з иогляду акумулювання у них творчих набугкш художпьоУ еволюцн письменника.

Звертання до крцтичних в1дгук1в сучасникш та гйзннннх досшдшшв наочно демонсгрус, що одну з основних щей твору - внкрнггя фальшивих

софтпв шд маскою фшософи (Ф.В.Булгарш, П.А.Плетньов) вони вгадали в1рно. Але, зв1вши весь роман лише до полем1чного твору середнього художнього р1вня, вони не тин,ки примусили самого Загоскша вважати його своею творчою иомилкою, а й не побачили найважливиного в творк утвердження високих 1дсалт на нобутовому простора

Дшсно, найбшьш сильним поштовхом до створення "Искусителя" стала публ1кашя "Философического письма" П.Я.Чаадаева. Проте ¡стор(я формування задуму твору дещо складшша: тут з1грали свою роль 1 особиста криза письменника, викликана под1ями 1825 року,) листування з читачами, 1 просто спостереження за тенденшями розвитку штелектуалыюго життя сучасноУ молодо що все бшьше хвилюваяи Загоскша. Почавши писати вщпош'дь Чаадаеву, Загоскш швидко зрозум1в, що ступив на чужу тсриторпо: по-перше, абстрактна фшософ1я не була його сильною стороною, а по-друге, цензура не дозволила друкуваги нав1ть т1 вщповцн Чаадаеву, що вже лежали у редакц1ях "Московського телеграфа" 1 "Телескопа". Тому письменник починае у 1837 рощ писати роман, викривний пафос якого побудований на звичному любовному К0И(|)Л1КЛ]' з домшжою фантастики.

Цетром опов1д1 стае наГвний юнак, за душу якого ведуть запеклу боротьбу добро I зло. Експозиц1Я роману змальовуе щшпчне провшцшне дитинство героя, яке виховало у ньому не тальки досить тверд! моральш настанови, але й заронило в його душу потяг до надзвичайного. Це -перше зернятко тих коливань, що призведуть героя до найважчого вибору.

Олександр, як лоипвський Дафшс, зростав поруч ¡з чар1вною д1вчиною, що згодом стала його нареченою. IV мудрий батько вимагае перешрки почугпв часом, 1 герой шд'Уздить спочатку до губернського м1сга, а пот1м - до столищ. Туг Загоскш використовуе прийом поступового збшьшення масштаб1в: садиба - провшцшне мюце - столиця. Це надае йому можливють зктавити характеролопчш риси кожно'У одинищ зображення на тл1 попередньоУ. Розбещеш звички столичноУ богеми вражають героя своею удаваною романтичшегю 1 бунтарством.

ГПдиавши шд чари галомашв, Олександр викликас диявола - барона Броксна, який 1 штовхае його на шлях до згуби. Робить вш це у досить шкавий споаб. Перша спокуса, що П Брокен пропонуе юнаков1, - цс щеа/ш ФранцузькоУ революцм. Але Олександр вихований у патр1архальному дуа, тому участь у револкздшшх "веселих" под1ях його не приваблюе, 1 Брокен висуиае шшу иропозицно - пристрасне кохання. Молодють героя бере верх над розважлив1стю, i вш зраджуе нарсчсну, вщпов1вши на палке кохання зам1ЖньоУ жшки.

Загоскш розвертас грацицшпни для захщнооо роману адюльтер не як ошаву пригоду, а як енравжшо трагедно трьох хороших людей. Симиатоя Олександра - Надона Дошорооюька, с вплеиням протилежного його нареченно типу жшки, коло мпереав якоо обмежусться домашшми та родинними справами. Бона живс напруженим штелектуалышм жиггям. Протс Загоскш надае перевагу наречешй Олександра Marni, адже самс такою, на його думку, мае бути суто росойська жонка - подруга героя, опис якого не толькн епшзований у фольклорно-невизначених рисах, алс й сама його доля ашдадноситься з фольклорнимн зразками ("Повость про Горс-Злощастя" та "Повесть про Савву Грудцина"). Так виникае перший структурний трикутник псрсонаж1в роману: Маша - Олександр - Надона, для розв'язання конфлокту якого Загоскш порушае лопку характеров та подш i використовуе авторську сваволю. Другий трикутник (Брокен -Олександр - Луцький) водбивае боротьбу добра i зла за душу героя. Якщо Брокен гпдкреслено шоземний дпявол, то ангел-охоропець Олександра Луцький змальований у найкращих традищях апографочного жанру. Саме вон вщкривае Олександру oni на правдиву суть його "друга" i рятуе героя В1д загибело дупл, повертаючи на "путь ¡стилиГГ'. Зггкнення протилежних сил добра i зла призводить до безумовноо перемоги добра: Олександр, як боблнший блуднин син (апофеоз б1блшних ремшосцснцш ми зустршемо в останньому з трьох ромашв), повертаеться до витооав, i винагородою йому стае тихе подружне життя з коханою жшкою.

Як же вир1шуе Загоскш проблему поеднання в одоий oco6i оповщача та головного героя? Bin дистанцоюс зображеш поди на тридцятирочну водстань, тому Олександр Михайлович може максимально об'ективно водтворювати в onoswi свой стан того часу, коментуючи його з висоти свого ниношнього житного доевщу. Його висновки просто: вщфвашеть в1д рщного коршня не тольки не е корисною, але й смертельно небезпечна. Це - вербашзацоя "надзавдання" автора роману.

Третш роздш "Тоска по родине": памфлет у роман!" розглядае другий пщеумковнй Teip Загосшна з боку розвитку в ньому вже усталеинх слемситов поетики та новацш, идо Ух вше письменник до свооотвору.

Цей роман е найбиоьш полем1чмо загостреним твором Загоскша, звщеи його зовн1шня спрощенють та "офозоркть" одсино-тематичного зм1сту. Композицшний розподЬ "Тоски ою родоше" на дв1 частник с принципово суотсвим, бо саме так оюдшяеться i змют твору. Якщо перший роздш, поди в я кому водбуваюгься на геригорн Pocii (з уже зазначеним поширенням масштабу садиба - провонцшне мюто - Москва), е натхненним осойвуванням рщноУ 3CMJii, вщ краен оточуючоУ нрироди до милування naTpiapxiuobiiHMOi звичками московських купцов, то друоин

(мандршка героя трьома краУнами Свроии Францию, Англ icio га lciiaiiino) г вщвсртим впкрнттям захиного способу жпття.

Чому ж герой цього роману Завольськнй. багашй спадкосмець, так хоче оселитися в 1снанп? Ми вважагмо, що Загоскш мав на yna'ii юлька мотивов. По-iiepuic, 3arocKÍua дуже гурбуиав зростаючин космополитизм серед молод}, яка , як йому здавалось, засво'Ула пропаговаш Чаадасвим ¡дсали. Тому йому треба було показати згубний вплив захйшо'У демократ» та кульгури на *íx носив, продемонструвати безеумшвш переваги росшського полгшчного устрою. По-друге, досить натягнуто BiipiuiiiBiim конфлжт "Искусителя" i "не пустивши" його героя за кордон, Загоскш вщчувае певну нереал1зовашсть сюжетного руху i Bitpiuiye "додуматн" його до кiнця. Приводом мандр1вки Завольського у Зах1дну Свропу иисьменник робить легке иепорозумшня мпж героем та його коханого (своерцша "коме;пя помилок"). [спашя як краша майбугнього перебування теж вибрана не внпадково: саме вона у 1830-1 840-bí роки викликала найбшьший жтерес росшського читача своею боротьбою за незалежшеть (це шдкреслюс i прпвище героя - Завольський, тобго той, що Уде за волею). А да_т розгортаеться панорама сучасно'У, як вважас автор, бвропи, яку bíh створив не з особистих вражень, а з цитат (явних чи прихованих) iiiuuiix иисьменник}в. Д1апазон джерел вражае: в\д "Писем русского путешественника" Карамзша та "Писем из Франции" Фонв^зша до опису мадридськоТ пул и ni з малюнка на габакерш.

Широко вцюмим стой факт, що з Свропою 3arocKÍH познайомився шд час BÍT4H3HHiioí вшни 1812 року, коли перебував у склад! ополчения. Зрозум|'ло, що сам 3arocKÍH прекрасно уевщомлював свою нездатшеть створити правднве зображення Свропп, яку bíh бачнв крпь призму переможного походу росшських вйкьк. Чому bíh все ж такп звертасться до матер1алу, яким 30bcím не волод^е? Вщновмь дуже проста. Загоскш i не намагався створити фактографпнии портрет Свроии (дуже характерною е така фраза з тексту роману: "Якщо ви бажаете знати,... то звсршться до другого тому журналу..."), lloro мета була ншгою.

Пропагування впчизняних цшиостеП, пор|"вняння УхньоУ глибини з noBcpxoBÍcTio та меркантилыпетю, притаманними громадянам Заходу, -ось для чого Загоскин иисав "Тоску но родине". Це шдкреслено вже назвою роману: нсмае i не може бути шчого кращого за рщний ;пм. HaiÍKa3KOBÍnii míchh у будь-яких кугочках илаиети не можуть задоколмштп потреб щироУ pociiicbKo'í душ i. Цеи висповок автор шдкрсслюс словами Bipnoro слуги героя - HiKanopa, який, сноглядаючи будь-якч дива, рсагуе на bcí однаково: "Гарно, але не ио-нашому, не по-росшськи".

Фшал роману вЫкривае задум автора: любовпе пепорозумшня будо не плькн приводом для (ад'Узду (як го;и гадав герои - назавждн), але и приводом для ф1умфалыюго повернсния. Людина, до якоТ Завольськии помилково ревнував свою кохану Соф'ю, виявляеться п рушим братом. Конф;пкг, пи) шшпк винадково, зшмаеться.

Важливим для розкрипя авторського зампслу е образ геро'нп роману, що е невщ'смною частиною майбутнього щастя героя. По-перше, УУ ¡м'я (Софш) апелюе до символжи масошв, яку шдхоиило масове енрийнягтя 1-0« третини XIX ст. 1 де це ¡м'я втшовало нсбссну, чиету мудр1сть. Подруге, п образ те ж продовжуе образи иоиереднього роману Загоскша. Автор поеднуе в нш крапп риси геро'шь "Искусителя": напружснс штелектуально-духовие життя та прнстрасшсть Надпш ДшпровськоУ з суто росшською домовипстю, покорою 1 чистотою Майи. ЬПби компенсуючи "несправедлив1сть", що ТУ припустив Загоскйг у покаранш Надши, "Тоска по родине" завсршуеться щасливим иоеднанням закоханих.

Так, для чергово'У побудови у художнш тканшп твору опозицн "свое -чуже" Загоскш викорнстовуе вигаданий зовшшшй конфл1кт, вже не вперше доводячи незмшну цжшеть для нього самого 1 його героУв понять "батьк1вщииа, в1ра, родина". Але на найвищий р1вень узагальнення письменник вийде у настунному ромаш.

Четвертый роздт "Кузьма Петрович Мирошев": б15лшш ¡де/ у сучаспому сусптьствГ* розглядае найсоаднший з точки зору романного хронотопу I оргашзацп сюжету тв1р Загоскша та анашзус приховаш мотиви його нсвизнання пров1днпми критиками того часу.

Вже сама жанрова форма "Кузьми Петровича Мирошева" (три часов)' пояси, три кола розвитку подш, що розмикаються у сучасшеть) стала загадкою для читач1в. В.Г.Белшський так 1 не змп' дшти остаточного внзначення, називаючи тв1р то повютю, то сатиричним романом, то лубочною картинкою. Аналв його кригичних роб1т у контекст часу демонсфус "надзавдання" Белшського: роман Загоскша вийшов за к!лька мюящв до появн "Мертвпх душ" М.В.Гоголя I пропонував зовам пине внрйнення проблем сучасноУ Росп, з яким критик не ми" погодитися у силу своУх ¡деолопчних настанон. Звщси намаганпя Белшського уникнутн об'екшвного роиляду твору, зосередигись на його слабких мшцях I шднерпугп вьч нього увагу чпчачт. Цей намф, у реал пани якого до Белшського иригдпалися Некрасов та Плетньов, досяг мети: навгп. тир! нрнхпльникп Загоскша нважали його тв1р "дещо нудним" (С.Т.Аксаков), не иобачивши Гюго пршщипових новацштасильнихмкць.

Про що ж насправд нисан Загоскш? Пролюдниу Божу, ¡снування якоУ невцфивно нов'язапе з и батьшвщшюю. В1Д сивоУ давнипи вщетежуе

нисьменпик icropiio родини. яка у cuoïx супсвих моментах с шдображеиням iciopiï усього народу. Головний герой роману - Кузьма Петрович Miponien - людина чиста та цппена, позбавлена pecJjJicKciï. Осиовним принципом свого жиггя Bill вважас покору Божш BOJii. Так виростае найбишиий симвошчнпй план роману - посилання на GioJiiiiny ¡CTopiio 1ова, що його iiipv випробував Господь. У найскрутншшх обставинах (загроза Marepiajibiioro банкрутства, тяжка хвороба едино'Г дочки, ¡н григи воропв) герой 36epirae християнську покору i закликае до HCÏ близьких.

MipoiucB - вт ¡л сын я авторського ¡дсалу не тшьки дюдини як такой але й ÏÏ взасмин 3Î cb1tom. Герой чггко зиас свос mîcuc, вмк, збернаючи особисту пдшеть, сшлкувагися з представниками pi3nnx верств сусшльства, викликаючи у них повагу своею чесшстю, розважливютю, спокшним ставлснням до житгя. Саме тому люди навколо нього сгають кращими, адже вони мають вз1рець для самовдосконалення. Але це вщбуваеться не з yciMa. Вже традиншне для Загоскша иротиставлення "провпиия - mîcto - столиця" у цьому poMani набувае рол1 своерщного "водорозпод1лу" М1Ж позитивними та негативними персонажами. Уа неприемное^, що ïx запод^яио Miponiciiy, с штригами людей, так чи шакше пов'язаних з мютом. Саме там ïx природна супнсть зазнала рушпвиого впливу меркантилизму та поверхово сприйнятих захщиих модних ¡дсй.

Вслику небезпеку не тй|ьки для героя, але й для усього супшьства, на думку автора, становлять люди недворяиського походження, що зайняли ключов1 пости у державк Тому щеалпована епоха Катсршш II, за наав правлпшя яко'1 вщбуваються основт поди роману, набувае шшого звучания: адже ¡мнератриця не тшьки склада "Наказ", що полепнуе життя и народу i надае великт nijibru дворянству, але й дозволила людям "низького" походження займаги Micue, якого вони не вар п. Так з'являгться ще одна ировщна тема творчосп 3arocKina: в1диовщ!исть кожного громадянина своему Micura у сусишьстгн (нагадаемо, що саме ця настанова стане промдною у "Вибраннх м1сцях лисгування з друзями" Гоголя). Весь xi;i !io;iiii роману мае зааидчити дуже просту думку: щасливим може бути тальки той, кто, як MipouucB, icuye на призначеному йому вщ народження Micui, не заздрячи шкому i не бажаючи для ссбс тчого занвого, не зашхаючи на мирсма вичи i добробут cyci.uiii.

Загосктн у ромаш" доводить що думку rpinii - на приклад! трьох генераши родиии Mipouicna. Щастя героя у роднимому жпгп (зазначимо, що 1нд родиною дворянина Загоскш розум1в не плькн його родпч1н, але ii селян, що ному належать, - згадаймо "Вечер па Хонре") не с наявним. до

тою часу, поки не вшшкас ta грот втратиш Гюго назавждн. Тому un юр знов i знов вппробовуе евфо героя на справжшо BÍpy: ранне ciipiicibo, невдала (через недоброчичливе сгавлспня поганого командира) кар'сра в армн, за1роза матер1ального краху через судовий нозов, смертельна хвороба сдино1 доньки та imuc.

Але непохитшеть MipouiCBa у будь-яюй скрут! винагороджуеться втручанням Божого промислу. Кожний конфликт, що його Загоскш зтмае досить штучно (наприклад, судовий позов був шегпрований не графом-суа'дою, а його управителем-селянином, i граф, днпавншеь про це, вщзивае справу ¡з суду ¡ компснсуе MipouiCBy збитки), доводить щею автора: покора Бож1Й вош с запорукою щастя. Тому в фшагй кожний отримуе те, на що заслуговуе. Ti, що взяли приклад з MipoujeBa i виправилися, нагороджеш; tí, идо запхали на вищий, гнж Ум належить вщ народження, щабель у сусшльно-майнов1й iepapxi'ú покараш.

Слщ зауважити, що Загоскш одним з перших зобразив тихе родинке життя людини, що 30bhí шчим, oxpiM морально! чистоти, не вщр1зняеться вщ шших. Це була вщповщь нисьменника на появу двох Л1тсрагурних тигнв: романтичного героя-бушчвника, що шзшше трансформувався у "зайву людину", i створену Пушкншм та пщхоплену сучасниками "маленьку людину". Загоскшу вдалося збалансувати ui два полюси: його MipouicB, безумовно, школи не бунтуе проти усталених норм сусшльства, бо це просто не може входит» до складу його свггосприйняпя. Але водночас герой, який фактично с "маленькою людиною", au/ком i hobhíctio щасливий у цьому сташ, на вщмшу в1д своУх лпературних "двшниюв" (Самсон Вирш, Акакш Акакшович- та íhhií). Так Загоск1н робить с ni и внесок до досить актуальноУ год! дискуси про справжнього героя часу: людина, яка намагаеться вщновщати сво'ш Богом иризначешй рол1', е справжшм вз!рцем для тих, хто i'í оточуе. Саме вона - герой нашого часу. I не мае значения, що поди роману вщнссеш до кшця XVIII стор1ччя, адже час у TBopi рухаеться за сшраллю, що гпдшмаеться вщ прадашпх нодш (сюжет 1ова) через вщносно недалеке минуле маиже до сучасноУ 3arocKÍny епохи. А вщкритий фшал роману прямо апелюс до сучасшшв 3arocKÍna, викликаючи потребу сгпввщнестй себе з головним героем i замислитися над cboim míchc.m у цьому cbití.

висновки

Ромами М.М.Загоскша "Искуситель" (1838), "Тоска но родине" (1839) та "Кузьма Петрович Мирошсв" с лопчним шдсумком иопсредшх творчих ношуюв письменника. Структурною основою кожного з них € опозишя "свое - чуже", що реагйзуеться у прогиставлснш Micra i нровпщп, Pocii i Свропи, старого та нового способу життя.

Це протиставлення втшоеться у темах удавано! вчсногп, м'юця родини у житп чолов1ка, становища жшки в сучасному cycninbcrei, права людини на самощентифкащю та ¡н.

Кожний з ромашв презснтуе свш аспект вираження цих тем: якщо "Искуситель" с романом з елементами жанру фентез! (одним з засновшшв якого в росшськш л1тератур1 можна вважати саме Загоскша), то "Тоска по родине" е гостро полем1чним гвором, що доводить хибшсть космополтпму та ор1енгованост1 на захщй стандарти демократичного устрою, а "Кузьма Петрович Мирошев" - найб!льш фшософський TBip 3arocKina - дае максимально узагальнення Bcix його життевих принцишв (батьювщина, sipa, родина) з посиланням на авторитет Б ¡6 ли.

ГероТ Загоскша знаходять себе не в бурхливих под1ях, а в поглибленому самоанал1з1. Геро! двох перших ромашв - Олександр Михайлович та Завольськнй - мають пройти спокусу диявольськими оманами, щоб зрозумпи очевидце: у них вже е все необхщнс для щастя. Проте шлях до цього розумишя трикалин i важкий. Обидва rcpoi повинш дистанцповатися вщ усього, що е для них найдорожчим (Олександр у "Искусителе" шукае себе у столищ, а Завольському для цього потр1бна далека подорож), щоб на вщсташ побачити ус» речг у ix снравжньому виглядь Загоскш поступово долге схематизм характср1в, i якщо у його романах е протиставлення персонаж1в за принципом "позитивний -негативний", то воно зумовлене "надзавданням" автора довести читачсв1 обов'язковюгь декларованих ним ¡спш.

Синтезом пошукш героТв i самого письменника, постае головний герои останнього з трьох ромашв - Кузьма Петрович Мфошев, все життя якого е вз1рцем для оточуючих i, на думку автора, для сучасшшв. Таким е внесок Загоск1на до дискусп про героя часу: шире иереконания письменника у тому, що справжнш герой - не бутчвник i не "маленька людина", ein - людина Божа, що живе за загалыюприйнятими та нерев1ренимн часом законами Божими та государевими, не намапиочись 1пчого змшити у своему га сусшлышму жигп, не заз1хаючи на бшьщ високий щабель у сусшлыю-майноиш iepapxii, а снокшно виконуючи cboi родишп та громадянсыо обов'язки у кращих бгпъмвськнх традищях. /(ля

того, щоб довести цс, Загоскш використовуе складну структуру хронотопу, який сшраллю розгортаеться у дсюлькох часових та просгорових вим1рах, залишаючись роз1мкнсним у тепсршшй час.

М1рошсв шби акумулюе у соб1 низку гсроТв Загоскша, гпдводячи шдсумок IX пошукам. Ус1 винробування, що вкпали на його долю, тшькн збагачують внутршнш свгг героя життевим доев ¡дом 1 поглиблюють його переконання у правильное^ обраного шляху.

Усе це евщчить про гпдеумкову роль ромашв "Искуситель", "Тоска по родине" та "Кузьма Петрович Мирошсв" у творчост! письменника. Навиъ враховуючи певну "другорядшеть" творчого спадку письменника пор1вняно з доробком його великих сучасниив - Пушкша, Гоголя, Лермонтова, можна стверджувати те, що проза Загоскша була актуальною для свого часу 1 внесла певш новадп до сучасно! йому росшсько1 культури. Згадуючи справедливо твердження про те, що загальний р1вень нацюнально! культури визначасться не 'и найвищими проявами, а середшми творами, з упевнешетю можна констатуваги великий внесок Загоскша у розробку найактуальшилх культурних та сусгильних проблем т1еТ спохи. Тому звернення у реферованш робот1 до рашш не дослщжуваних у лпературознавств1 твор1в цього безеумшвно талановитого письменника мае заловнити одну з бших плям у нашому баченш стану росшсько! культури другог чверп XIX стор1ччя.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛ1КОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦИ

1. К проблематике романа М.Н. Загоскина «Искуситель» // Науков1 записки ХДПУ ¡м. Г.С. Сковороди. Сер4я лпературознавство. - Харюв: ХДПУ, 1998. - Вин.9. - С.60-63.

2. О некоторых литературных параллелях в повести М.Н. Загоскина «Кузьма Рощин» И Науков1 записки ХДПУ ¡м. Г.С. Сковороди. Ccpiя лпературознавство. -Харюв: ХДПУ, 1998.- Вип.10. - С.22-26.

3. 1С вопросу о жанровой специфике романа М.Н. Загоскина «Кузьма Петрович Мирошсв» // Науков1 записки ХДПУ ¡м. Г.С. Сковороди. Сер4я лпературознавство. - Харюв: ХДПУ, 1999. - Вип.1. - С.41-44.

4. У истоков социально-бытового романа М.Н. Загоскина (Повесть «Неравный брак») // Науков1 записки ХДПУ ¡м. Г.С. Сковороди. Сср1я лпературознавство. -- Харюв: ХДПУ, 1999. - Вип.2. - С.215-218.

лнотлцп

Ложкш Б.С. Романи М.М.Загоскша кпщя 1830-х - початку 1840-х ромв як художнш пщсумоктворчосп письменника. - Рукоиис.

Дисертащя на здобуття паукового ступсня кандидата ф1лолопчних наук за спещальжстю 10.01.02 - росшська л1тература. - Харювський дсржавний педагопчний ушверситет ¡меш Г.С. Сковороди, Харюв, 2000.

У дисертацн впсрше пропонуеться науковий анашз рашш не дослщжуваних л1тературознавством творт Загоскша (ромаш'в "Искуситель", "Тоска по родине") та малодослщжекого роману "Кузьма Петрович Мирошев" з визначенням Тхнього мюця у культурно-суспшьному контсксп епохи. 3 цюо метою здшснено розгляд жанровоТ генези, ¡дейно-тематичноУ едност1 та арх1тектошки вказаних твор1в. Анашз продемонстрував шдсумкову роль цих трьох ромашв у творчосл Загоскша: еаме в них свггосприйняття письменника знаходить найповшше та нагпптюше визначення, формулюючи триедшсть життевих ш'нностей Загоскша та його героТв - батьмвщина, в1ра, родина.

Ключог» слова: жанрова генеза роману, нщсумкова роль, ¡дейно-тематична едшсть.

Ложкин Б.Е. Романы М.Н.Загоскина конца 1830-х - начала 1840-х годов как художественный итог творчества писателя. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.02 - русская литература. - Харьковский государственный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2000.

В диссертации впервые предлагается научный анализ ранее не исследованных литературоведением произведений Загоскина (романов "Искуситель" и "Тоска по родине"), а также малоисследованного романа "Кузьма Петрович Мирошев) с определением их места в культурно-общественном контексте эпохи. Для достижения поставленной цели изучены жанровый генезис, идейно-тематическое единство, архитектоника названных произведений.

Появление в творчестве М.Н.Загоскина романов нового для писателя типа было подготовлено всей его предшествующей литературной деятельностью. Загоскин изначально тяготел к изображению быта и социальных конфликтов, о чем свидетельствуют его ранние прозаические опыты, драматические сочинения и отчасти исторические романы (повести "Неравный брак", "Кузьма Рощин", "Вечер на Хопрс", комедии "Добрый малый", "Деревенский философ", "Недовольные", дилогия о Богатонове,

роман "Рославлев, или Русские в 1812 году"). Уже в повести "Неравный брак" двигателем сюжета становится социальная коллизия. Автор изображает причины и последствия брака людей, находящихся на разных ступенях имущественной лестницы. В ранних комедиях Загоскин поднимает проблему духовного мира своих современников. Кто он, человек, претендующий на роль властителя дум, выразителя общественных настроений? Комедиограф утверждает, что люди, пытающиеся играть героев времени, всего лишь пустышки, прикрывающие внутренний вакуум блестящей мишурой софизмов, бездумно почерпнутых из европейских источников. В основу "Рославлева" писатель кладет традиционную для его творчества оппозицию, противопоставляющую "офранцузившуюся" часть русского дворянства (столичную аристократию) истинно русским патриотам (провинциальное дворянство). По мнению Загоскина, именно благодаря самоотверженности мелкопоместного дворянства, не зараженного модным скептицизмом, Россия смогла победить грозного противника. В произведениях 1830-х годов можно заметить и усиление религиозности в мировоззрении писателя.

Анализ продемонстрировал явную итоговую роль романов "Искуситель", "Тоска по родине" и "Кузьма Петрович Мирошев" в творчестве Загоскина. Эго произведения достаточно разноплановые в идейно-тематическом отношении, особенностях образной системы, жанровой природы и архитектоники. Экспериментируя с жанром романа, писатель строит "Искусителя" на фантастическом элементе, тем самым становясь основоположником криптоистории (то есть, тайной истории) в русской литературе, кладет в основу "Тоски по родине" политический памфлет против космополитов (главным образом, Чаадаева), синтезирует библейские мотивы с современным хронотопом в "Кузьме Петровиче Мирошеве". Все три романа призваны защитить идею, поборником которой Загоскин был всю свою сознательную жизнь: основные ценности исконно русского человека - это родина, вера, семья. Отсюда следует предложенный им нехитрый универсальный рецепт счастья: каждый должен заниматься своим делом в том звании, которое определено ему от рождения, не желать большего и не мудрствовать лукаво.

На страницах своих не исторических романов Загоскин создает многоликую и пеструю вереницу характеров. Здесь и провинциальные и столичные чиновники, великосветская молодежь, иностранцы, русские помещики и купцы. И даже сам сатана во главе сонма оживших мертвецов. И обязательно в центре каждого произведения - главный герой, вокруг которого группируются остальные положительные и отрицательные

образы. Впрочем, однозначно "плохих" или "хороших" персонажей п рассмалрииасмых романах нет. Загоскин в значительной мере преодолевает схематизм, которым страдали в этом плане его произведения 1820-х - начала 1830-х годов.

В данном случае есть все основания утверждать, что, являясь представителем так называемой "охранительной литературы", традиционно представлявшей средний уровень беллетристики, Загоскин практически на десять лет предварил религиозно-философские искания Гоголя ("Выбранные места из переписки с друзьями"). Предвзятое отношение представителей демократической критики (Белинский, Плетнев, Некрасов) к романам писателя надолго вывело названные произведения из сферы интересов литературоведческой науки, образовав тем самым пробел в изучении одной из заметнейших эпох истории русской литературы. Исправление этого положения - главная цель предпринятого исследования.

Ключевые слова: жанровый генезис романа, итоговая роль, идейно-тематическое единство.

Lozhkin B.Y. M.N. Zagoskin's novels of the late 1830 - early 1840 as an artistic result of the author's creative work. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Sciences in Philology, speciality 10.01.02. Russian literature. - Kharkiv State Pedagogical University named after G.S. Skovoroda, Kharkiv, 2000.

For the first time the thesis gives scientific analysis of Zagoskin's novels that have not been researched before by literary criticism. The place of these novels in cultural and social context of the epoch is fixed. For this purpose the genre genesis, the idea-and-thematic unity and the architectonics of the above mentioned novels are examined. The analysis has obviously demonstrated the total role these three novels play in Zagoskin's creative work. Just in these novels the author's world perception finds the fullest and the clearest expression and formulates the unity of the three life values both for Zagoskin and his characters. These values are motherland, faith, and family.

Key words: genre genesis of the novel, total role, idea and thematic unity.