автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.04
диссертация на тему: Романы Милоша Црнянского (проблематика и поэтика)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Романы Милоша Црнянского (проблематика и поэтика)"

у 1 о V "

2 8 НОЯ •*93'»

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут літератури ім. ТЛІевченка

На правах рукопису

Дзюба-Погребняк Олена Іванівна

РОМАНИ МІЛОША ЦРНЯНСЬКОГО (ПРОБЛЕМАТИКА ТА ПОЕТИКА)

10.01.04 - Література зарубіжних країн

, АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1994

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі слов"янознавства та балканістики Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України.

Науковий керівник - член-кореспондент ЫАН України,

доктор філологічних наук, професор Вервес Г.Д.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Волков А.Р.

кандидат філологічних наук Рудяков П.М.

Провідна організація - Львівський державний університет

ім.І.Франка

Захист відбудеться 13 грудня 1994 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01 24 01 при Інституті літератури ім.Т.Шевченка НАН України (252601, Кшв-1, вул. М.Грушевського,4). .

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України.

Автореферат розісланий "¡0" листопада 1994р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

'айнічеру О. І.

"Є письменники, власні долі яких не дуже відбиваються на їхній творчості. 1 є інші, чиї книжки - дзеркало долі” [3, с.219] До цих останніх можна сміливо віднести Мілоша Црнянського (1893-1977) -непересічну постать у сербській літературі. Його творча спадщина багатогранна. Вона охоплює поезії, оповідання, романи, драми, дорожні нотатки, есе, літературо- та мистецтвознавчі статті, публіцистику, і важко переоцінити її ¡значення та вплив на розвиток сучасної сербської літератури. Життєвий шлях цього обдарованого яскравим поетичним талантом письменника видався нелегким, як це часто стається з людьми, чий новаторський талант, висока духовність і неординарність наражаються на нерозуміння певних верств суспільства. Впродовж усього життя, та й навіть після смерті, "Мілоні Прнянський завжди був оточений напівістинами" [5, ст.ВЯ], основними джерелами яких були рутинність мислення окремих людей та стереотипи комуністичної ідеології. Від критики до визнання, потім знову до всіляких звинувачень і навіть до забуття, а згодом до нового визнання і слави - така складна творча доля випала цьому письменникові. Тепер ім'я Мілоша Црнянського як одного з найвпдатніших письменників Сербії міцно утвердилося п історії літератури.

Так склалося, що сербську літературу XX століття за кордоном, ніс правило, репрезентував Іво Андрич. Творчість його ровесника і друга Мілоша Црнянського до недавна залишалася незнайомою зарубіжному" читачеві. Тепер його перекладено французькою, польською, угорською, російською, болгарською мовами. В Україні, па жаль, Мілош Црнянський залишається і ■ поперекладеним, і маловідомим. Лише останнім часом молпіа відзначити інтерес до нього в українській славістиці (кандидатська дисертація А-Татарепко про роман "Переселення" /ІЕШр.Д розділ у книзі ІІ.Рудякона "Исторпя как роман" /1993р./). .

АКТУАЛЬНІСТЬ дисертації полягає в тому, щоб п українську славістику ввести ширшу творчість Мілоша Прплнського і таким чином доповнити відтворення об'єктивної та цілісної картині; літературного процесу XX століття в Югославії; також з'ясували г> процесі дослідження іворчої спадщини письменника її співззучпість з духовними тривогами нашого часу і потрійність у сучасному ідейно-культурному і і естетично-художньому прос горі, слід також маті: на увалі, по і в сербському літературіізімвсп:і. попри полику кількість спеціальних праць про Приписі.кого. і о1" (

дослідженою залніпаїпьсг ¡іого ром;шк-,ч її є"'. [!<■:■ :а пічо'-г:,

МЕТА дисертаційного дослідження - осмислення романної спадіцхши Мілоша Црнянського в її своєрідності п цілісності та в належності до непересічних нишц літератури.

ЗАВДАННЯ дисертації - проаналізувати романи Мілоша Црнянського; їхню проблематику; визначити їхню жанрову своєрідність; ¡з'ясувати співвідношення біографічного, філософського, ліричного аспектів, спосіб використання історичних джерел;

.слідити особливості композиційної побудови романів, їхньої ■шізідії'Л структури, поетики письменника, його мовно-стилістнчні засоби; дати інтерпретацію основних ідейно-тематичних і формотворчих компонентів прози Г»1.Црнянського.

ТЕОРЕТИЧНОЮ ТА МЕТОДОЛОГІЧНОЮ ОСНОВОЮ роботи стали праці українських та заруб.жних дослідників, присвячені шпаьням розвитку літературного процесу міжвоєнного періоду в сербській та світовій літературі, праці з філософії XX століття, літературознавчі дослідження та критичні матеріали про творчість письменника. У цій роботі дисертант дотримувався історико-порізняльного та системного принципів дослідження і користувався методом цілісного аналізу художнього твору.

НАУКОВА НОВИЗНА роботи полигас в тому, що вона є першою спробою аналізу еволюції романного мислення М.Цршшського, яка недостатньо досліджена в сербському літературознавстві; в Україні ж це с перше систематизоване дослідження романної спадщини М.Црнянського. Слід також сказати, що вперше обговорюється тема України в романі ".Переселення", причетність його фабули до української історії, що фактично залишалося непоміченим як у сербському, так і в російському літературознавстві.

АПРОБАЦІЯ. На тему дисертації опубліковане 4 статті. Повний текст дисертації обговорено на засіданні відділу слов'янознавства та балканістики інституту літератури ім.Т.Шевченка НАН України.

■ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ роботи полягяє в характеристиці творчості М.Црнянського та дослідженні її значення в сербському літературному процесі XX століття. Зроблені в роботі спостереження і висновки можуть бути використані при дальшому поглибленому вивченні творчості М.Црнянського, дослідженні історико-літературних і теоретичних проблем розвитку югославського і світового роману XX століття, при написанні історії сербської літератури, у вузівських лекціях і спецкурсах.

з

ОБСЯГ І СТРУКТУРА роботи: дисертація складається із вступу,

двох розділів, висновків і списку літератури.

ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обгрунтовується актуальність обраної дисертантом, теми, визначаються стан ї! дослідницького опрацювання, наукова новизна та практична цінність, формулюються мета і завдання дослідження. Хронологічно окреслено творчий шлях письменника.

Літературну творчість Мілоша Црнянського можна умовно поділити на два періоди: від першої світової війни до ЗО-х років і від 50-х

років до смерті (між ними тривала пауза, зумовлена драматичними обставинами історії та власної долі). Справжня літературна творчість його почалася в часи першої світової війни. В уніформі австрійського солдата М.Црнянський опинився на Галицькому фронті. Саме тоді написано поетичну комедію "Маска1' (видана 191Вр.), більшість віршів, що увійдуть 1919 року в збірку "Лірика ітаки", розпочато "Щоденник про Чарноєвича'' (надрукований 1021р.). Після закінчення війни Црнянський навчається в Белградському університеті, бере найактивнішу участь у літературному житті повоєнного Белграді, входить до "Групи митців". Роман "Переселення" (1929) остаточно приносить Йому заслунх-ну славу першокласного таланту, провідного письменника колишньої Югославії. Проте його творчий шлях не був рівним. Роман "Слізливий крокодил" (1931) так ніколи і не дістав завершення, а роман "Крапля іспанської крові" (1932) по посіи гідного місця в творчій спадщині письменника. Далі -вчителювання, подорожі, заняття журналістикою, публіцистична діяльність (позначена еволюцією в бік монархічних поглядів), робота в посольствах Німеччини й Італії і 26 важких років еміграції в Лондоні, де він опинився разом з урядом короля П.Караджорджевича. У кінці 50-х років починається повернення творчості Мілоша Црнянського в сербську літературу, а 1965 року повертається на батьківщину і він сам. До другого періоду творчості належать такі його твори, лк драми "Конак" (1958) і "Тесла" (1986), поема "Плач над Белградом” (1962), роман "Переселення" -2 (1962), роман-спогад "У

Гіперборейців" (1966) і "Роман про Лондон" (1971).

У ВСТУПІ стисло проаналізовано головні критичні публікації про творчість Мілоша Црнянського, серед яких кілька монографій, що ’•алежать П.Джаджичу, Н.Мілошевичу, А.Петрову. СЛеовацу НПетковичу.

У ПЕРШОМУ РОЗДІЛІ "Новаторський характер ліричних., романів М.Црняпського" розглянуто два ранні твори письменника. У першому параграфі цього розділу проаналізовано особливості змісту та поетики першого роману М.ІДршшського "Щоденник про Чарноєвича", вихід друком якого у 1921 році в Белграді викликав шквал критики та полемік - адже винвея надто неординарним та незвичним.

На рубежі двох століть, дев'ятнадцятого і двадцятого, в сербській літературі відбуваються процеси, які докорінно змінюють її суть. Позбувшіїся догматичних канонів і стереотипів реалізму та такого ж примітивного розуміння народності, сербські письменники почали звертатися у своїй творчості до нових тем і мотивів, переборюючи національну замкнутісь своєї літератури, відкриваючи її впливам західних літератур. Настає так звана доба модерни Відбувається поступова жанрова трансформація прозових форм- зменшується дескриптивність творів, відбувається їхня дефабулізаціи, мова поетизується, письменники дедалі більше ('концентретуіоть увагу па внутрішньому, /духовному житті персонажів, оповідь

єуб'єктивізусться, спостерігається тенденція. до змалювання зовнішнього світу не як об'єктивної дапоеті, а у сприйнятті персонажів. Творчість М.Ускоковича, І.Секулич, М.Янкивич,

В.Петровича утверджує у сербській літератури самі- ці тенденції. Короткий роман В.Мілічевича "Бездоріжжя" (1912) можна вважати першим ліричним романом сербської літератури панюго століття, прообразом пізнішої модерної лірико-асоціативної прози. Вирішальний крок у створеній нових синтетичних прозових жанрів зробило наступне покоління, яке заявило про себе відразу після війни. Молоді письменники, з запалом відкидаючп всі довоєнні літературні канони та цінності, пошукуючи авангардовнх' форм (що перегукувалися б із західноєвропейським авангардом, але водночас мали б і щось своєрідне), енергіійно "заходилися" руйнувати ¡капроні пежі. пропонуючи тпори змішаних жанрів, максимально зближуючи іюегуію і прозу. У міжвоєнний період розвито!-: сербського роману ніби "г.пїіснешій" на другий план иоозісіо |Дпв.: 2.С.2-1ІІ-252). Хоча саме тоді написані 'Щоденник про Чарж>!и<чча" та "Переселити" ТЛілоша Црпднського - (¡дні з найкращих романів сучасної сербської літератури.

Повернений з війни ІІршшський вважав найдраматичнішою подіє:'! у житті людини, в біографії сьоіо шжо.пішш. Це ста;и» п: •:евл>:кі зг.;іс-і-;. .

ранніх творів письменника - поезій "Лірики Ітаки", романів "Щоденника про Чарноевича" та "Переселень".

Слід зазначити, що "Щоденник про Чарноевича" М.Цриянського з'явився в один рік із романом українського письменника

О.Турянського "Поза межами болю", але на 8 років раніше, ніж відомі у всьому світі твори "Прощавай, зброє!" Е.Хемінгуея (1929), "Смерть героя" Р.Олдінгтона (1929), "ІІа західному фронті без змін" Е.М.Ремарка (1929). Таким чином, саме Црнянського можна вважати одним із провісників літератури "втраченого поколінння", хоча водночас і змістовно, і формально його роман, як і пізніша творчість, не вкладаються в цей канон: філософія "суматраїзму" М.Цриянського пропонує складнішу реакцію на трагічні розчарування доби; його ж експресіоністська виражальніеть с очевиднішим і рішучішим подоланням традиції.

У "Щоденнику про Чарноевича", як і в більшості творів письммпшкіз втраченого покоління, оповідь "ведеться... від першої особи, від особи героя, який до нерозрізнення схожий на самого автора, позичає в нього риси характеру і багато фактів біографії" [4, с.319].

В образі Петра Раїча відтворено духовну драму покоління, "яке' знищила війна, навіть ¡соли воно уникло її набоїв" [8, с.1]. Тому роман набув яскраво вираженого антивоєнного звучання.

Фронтові сцени посідають у "Щоденнику про Чарноевича" не так уже п багато місця. Описів безпосередніх воєнних дій ми матко не зустрінемо, бо, як вважав Мілош Црняпеькии, "найстрашнішими у спогадах є не картини битв, а спогади про нелюдські страждання, троглодитське життя..." [9, с.146]

Картини воєнних дій та фронтового побуту виразно конкретизовані та динамічні. Фрази перевалено короткі, лаконічні. Кожна, як правило, містить у собі новий зоровий образ, внаслідок чого картині: швидко змінюють одна одну. Створюється враження напруисспоі "конспективності" оповіді, ніби перед нами сценарії! фільму ("війна ію роман, а фільм" [9, с.11(5],- скаже пізпіше Црнянський). Оповідач констатує, а не змальовує, упикас будь-яких сентиментальних і мелодраматичних ефектів. Сцени, що можуть викликати почутт; жалю, співчуття, послідовно "казеил'оються", "занижуються". До себе ж оповідач також ставиться з відтінком гіркої іронії.

Війна калічить романтичну душу юного героя, усталені мора:,м/і та етичні цінності нівелюються, поняття добра і зла деформують

Він не в змозі розібратися у тому, іцо відбувається навколо, і його опановують почуття самотності, втоми, сум'яття, розгубленості і гшовіри.

Хаос війни віддзеркалюється в душі оповідача і перетворюється на хаос внутрішнього світу, спогадів і відчуттів. У романі перемішуються, постійно змінюють один одного, без будь-якого дотримання послідовності, спогади про дитинство, фронт, госпіталь, ’гілкування з молодою полькою, одруження. Таким чином досягається ■ либша психологізація і суб'єктивіззція тексту; він зорієнтований не так на логічні; розгортання об'єктивної реальності, як па невловний химерно-асоціативний процес її переживання героєм: щось дуже близьке до "потоку свідомості".

Розгубивши життєві орієнтири й ідеали, оповідач шукає забуття та розради в природі. Вона посідає перше місце в ієрархії його життєвих цінностей. Разючі картини жахів фронтої то життн чергуються з поетичними описами природи, що має у М.Црняпського не натуралістичні, а космічні виміри. Все це відповідає духові суматраїзму як іи".тич;ю-філософської альтернативи житейській безвиході - альтернативи ілюзорної, але длп героїв М.Црняпського заспокійливої.

Форму щоденника Мілощ Црняиський обрав як адекватний з,.сі(ї щопайінтимнішого, найвідвертішого выражения душевного етапу зламаної війною особистості. Тому його "Щоденник..." - це відображення не хронології подій, а складного плетива душевних станів людини, її ментальних асоціацій і рефлексій.

Хоча оповідачем у романі є Іїетар Раїч, у заголовок впиесеш> ім'* іншого персонажа. Перед нам.і - щоденник про Чарноєвича. Це чи ш єдиний випадок у світовій літературі, к чі щоденник пишеться прі когось.

З 00 сторінок Чарішєвичу, віденс ькому студентові, присвячені неповний 14 сторінок у середині роману. Це - найдовший ціліснії! епізод у творі. Чарцоєнич з’являється тільки в спогадах автора, щ набувають характеру марення чи то сну, оскільки в цей час Раї лікується в госпіталі.

Обраи Чарноєвича відіграє в романі подвійну функцію - у ньом Ч.тош Црнянський розвиває свого ідею суматраїзму, і, йоді і ..і. '■! ¿рноєвич є персоніфікованим двійником Цетра Раїча, його други г : Знаменним є, зокрема, той факт, що в оповіді голоси двох персонажі часі іі. зливаються, і їх важко ідентифікувати.

Саме прізвище персонажа - Чарноєвич - викликає у читача певлі історичні асоціації. У 1690 році, під проводом патріарха Арсенія Чарносвича, значна частина сербського люду пересолилася до Австрійської імперії, шукаючи там порятунку від турецького поневолення. В свою чергу, Чарноєвич із "Щоденника..." мав би стати своєрідним духовним провідником генерації суматраїстів, покоління юнаків, чиї душі були уражені війною.

У "Щоденнику..." ми не знайдемо традиційних характерних ознак роману, відповідно до того канону, який ще зберігався у сербській літературі на початку століття. Тут немає певного сюжету, чіткої композиційної побудови, "повноцінних” персонажів, розвитку характерів; замість звичного хронологічного перебігу подій переважає рефлексувашія в пам'яті спогадів і вражень. Дві найважливіші ознаки цього твору - сповідальність і фрагментованість. Темою стає не зовнішній світ, а світ внутрішній. Відбувається "переорієнтація сюжету з "макроподі!" на "мікроподію", коли сам рух почуттів, дуМок і вражень, що проминают^ у часі, служить основою сюжету” [7, с.29]. Тут М.Црнянський не залишився осторонь тієї глибокої переорієнтації естетичної свідомості початку. XX ст., що сталася під впливом як історичних катаклізмів, так і драматичних осягнень новітньої філософії. Не випадково пін посилається на Бергсона, який "відділив психологічний час від фізичного" [9, с.210]. Контраст між фізичним і психологічним часом ляже ' в основу композиційної побудови не тільки "Щоденника про Чариоєвича", а п усіх подальших романів письменника. У "Щоденнику...” повністю домінує психологічний час. Різноманітні події пов'язуються між собою не на підставі логічного причинно-наслідкового зв'язку, а шляхом асоціговашш або ж суто механічно.

Ці особливості твору відбилися і на своєрідно акцентованій синтаксичній структурі, Що Також мас за мету підсилити враження фрагкснтованості, хаотичності, служить відображенню сум'яття почуттів і думок автора щоденника.

Комбінування серій коротких фраз, дуже слабо пов'язаних (або ж і зовсім не поп’ясашп') причнішо-паслідково, підсилює враження уривистості, калейдоскопічності спогадів, швидкої зміни їх, що тгадус зміни кадрів у кіно (макроструктура повторюється у мікроструктурі). Лджг саме її цей час новаторська для .мист<щп:а поетика кінематографу д:і'і>. тчи'у.тпг.і’і імпули.- оновленню обратил мор!і . птерг-тур:!. В5к:!:ч!ип і і сі'р-ії лиги¡„ч-чеь”,. У ' -::пму

в

дннамізується структура змісту самого речення, і зміна інформації відбувається не тільки з кожним новим реченням, а навіть з його частиною.

Особливого ліризму та мелодійності (а водночас і ущільнення змісту) досягається завдяки вживанню речень із порушенням логічного порядку слів. Характерним є ще один прийом (використання його звичніше для поетичного твору) - повтори окремих слів у межах одного або сусідніх речень і повтори окремих речень (дослівно або з несуттєвими змінами) впродовж усього роману.

Стилістиці роману властива насиченість і яскравість тропіки, особлива образна енергетика. Багатою, поетичною роблять мову твору несподівані порівняння, метафорика, епітети. У "Коментарях до "Лірики Ітаки"" Мілош Цршшський писав: "Не так багато часу

минуло відтоді, як висміяли Дучича, бо він відьажнвея написати: "шелестять зірки1" Ми, бігме, пішли далі"' Письменник рішуче звільнює “мову від банальних кайданів" і прислухається до того, "як вона сама, вільна, розкриває свої таємниці" [У, с 210].

Саме цьому творові судилося стати "найчистішим вираженням модерного ліризму в прозі... і однією а найкращих речей, що колись тільки писалися сербською мовою" (2, с.2С0]

Роман Мілоша Црнянського "Щоденник про Чарпоевича" - явище для тієї доби зовсім нове, цілком унікальне і самобутнє як у сербській літературі, так і в усіх літературах колишньої Югославії. Його поява ознаменувала новий етан у розвитку сербської прози, дала поштовх створенню та афірмації жанру поетичного, ліричного роману, який сяїнув свого піку в 50-(>0-і роки.

У другому параграфі першого розділу проаналізовано роман "Переселення". Цей твір - липи; руїна великого задуму: Шес ти книг, лкі "мали охопити... роман цілого мого "націопу" крізь призму однієї романтичної сім'ї Ісакооичш..." [11, с.5 1)

ïT'Piua книга "Переселень” опубліконана у 1920 році. Описані у h¡ó події ;л.,'г,;::‘.і(.тье;і у 174'J-Ії'ііі роках - поюаїліл п ¡-о.і роману і’-уі Еслі:ог;;ч .-чопі >с спа!іопсько-ио;іу;ги'і('!,кл:і г.і.чі: ав-- т; ІГн і.кої ар- : 11 ; і'Імііі .• 1 пці-.'зо.

гмалмишнп а романі, бу.':а ¡і ' ;.>:;:о'о і -н іч:: :аі ; є:-,;''. ... на[ оду. Г;і туючпсь ГІД rvpeiio: от:: То.;;, cvo'ai o.vp'! :

■ ч ¡ 'тт : і, : і оч оуі-ідиі діокагн ::і "еної : і ; ¿і : :. о. . ' ."'Ті . а-іінч чиє;:;;'.

зусиль сербського народу боронити своє національне буття, утвердити свою матеріальну та духовну культуру.

Працюючи над романом, Мілош Црнянський використав багато історичних та архівних документів, а особливо мемуари Сімеона Пішчевича, сербського офіцера, який переселився до Росії та здобув гам генеральський чин.

У центрі опові.лі першої книги "Переселень" - сім'я Ісаковичів: Вук, його дружина Дафіна і Вуків брат Аранджел. У романі два сюжетні плани. Перший стосується шляху гголку під командуванням Вука від сремських і бачванських рівніш до Рейну, ходу війни, повернення полку додому. Другий простежує долю Дафіни й Аранджела. Перший масштабніший, у ньому присутні історичні й гєополітичні виміри; другий - більше житейський та інтимний. Доповнюючи один одного, вони дають об'ємнішу картину буття ’націону".

Образ Вука Ісаковича несе у собі найбільше психологічне ііавантажешш. У долі цього героя, австрійського офіцера, та його земляків чимало спільного з долею самого Црнянського . і його покоління: унте вкотре синів сербського народу використовувано в безглуздій братовбивчій війні за чужі, незрозумілі інтереси. Тому можна навести багато прикладів перегуку настроїв ліричного героя лоезій Мілоша Црнянського 20-х років і героя роману Вука Ісаковича. Це не просто проекція в історію, але печать тяглості історичної шадіцшш і складна контамінація станів національного духу за умов ієрозв’язаності головних завдань буття народу, постійної загрози самому його існуванню.

Як своєрідна компенсація за душевну порожнечу й розчарування, зикликані крахом надій на національне влаштування сербів в Австрійській імперії, усвідомленням безглуздості ролі австрійських іандскнехтів, з'являється у Вука сон про Росію. Вона йому уявляється не як конкретно-історична держава, а як символ, )середдя його надій та ілюзій.

Наскрізним метафоричним мотивом роману є безмежний синій фуг, а в ньому - зірка, який ввижається Букові на межі сну й ;ійсноті. Він символізує існування вищої, проте незбагненної, краси і •армонії та, водночас, недосяжність, нездійсненність людських мрій. Іе і той космічний імпульс, потяг, що розмикає духовний простір твору М. Црнянського.

Постать Аранджела змальовано па контрастних щодо Бука засада Але протилежності між двома братами впродовж роману і {загострюються, як кожна було б сподіватися, а, навпаки, деда більшії згладжуються. Кохання до братової дружини та емер' Дафіни відкрили для Аранджела існування іншого, ірраціонально життя, непідвладного земним законам. Аранджел виріс у складі особистість, яка своєю глибиною може рівнятися до Вука. У до кожного персонажа М.Црнянський по-різному розвиває думку п неможливість щастя, гармонії, душевного заспокоєння в бруталы; дійсності життя,де людиною погіихається "випадок-комедіант", водночас - про складність людської душі та неоднозначіїачиість можливостей, про пезшіщешіість потягу до вищих цінностей.

У складній і багатій поетичній символіці роману особливо широ використані мотиви природи та пейзажі. Останні виконують у тв( двоїсту роль: конкретного географічного малюнка та пейзажу -ві: які співвідносяться з двома часовими структурами ромаї об'єктивним фізичним часом і психологічним суб’єктивним час героїв. В одному вони існують фізично, в другому живуть духов Ці два аспекти пейзажної структури органічно входять до контрасті системи побудови твору: персонажі постійно обертаються між два полярностями - реальністю і мрією, дійсним і бажаним. Функі пейзажу в романі переважно асоціативна і символічна: він допома; якнайтонше відтворити душевний стан героїв, їхні найіютасмп почуття або увиразнити філософські думки автора. Пейзаж ми бути і складником потоку свідомості героя.

Атмосферу пригніченості й безнадії, яку так добре передан картини похмурої монотонної природи, увиразнюють факте композиційні. Насамперед - кільцева композиція. Перший і остан розділи мають однакову назву: "Безмежний синій круг. У ньому зірі В останньому розділі роману повторюються не тільки окремі речеі з першого, а й цілі абзаци (прийом дуже незвичний для роману, , звичний для поезії). Густа сітка повторів на початку і в кі роману створює кільцеву структуру, що пов'язана з сюжетом. П< славонсько-подунайського полку літературно оформлений кільцевий рух - закінчується на тій точці, від якої почався. Т композиційне вирішення з однаковим початком і кінцем навіює дуі про марність усіх зусиль персонажів і неминучість блукання колу.

Для "Переселень" характерна "автономність" внутрішнього світу героїв. Тому конфлікти в романі відбуваються не безпосередньо між героями, а в них самих. "Світи, в яких живуть герої, відділені один від одного, але всі вони, різними способами, виражають однаковий настрій, однакове відчуття життя, однакову думку про світ" [2, с.2С(>]. Сюжетна побудова твору є яскравим свідченням того, що автора цікавлять не повнішій перипетії та конфлікти, а драматизм душевних протиріч героїв. Звідси й зовнішня непов'язаність розділів та частин роману. Орієнтація на відтворення внутрішнього життя героїн

спричинилася до спеціальних стилістичних засобів. У романі майже немае діалогів, прямої мови, увага автора спрямована на внутрішній душевний стан героїв, їхні почуття. Водночас самі події (яких у романі порівняно небагато) відтворені не в письменницькому баченні, а через сприйняття, розуміння й почуття героїв. Зовнішній світ присутній постільки, /»¡скільки ного сприймає, помічає, відчуває герой. У розповіді тісно переплітаються елементи зовнішньої та внутрішньої дійсності, душевні стани, картини природи, емоції, описи - все

зливається в єдино поетичне ціле. Письменник вдало стилізує мову в дусі 1!І століття, використовуючи архаїчні слова, форми, вирази. Фраза розлога, з частими інверсіями, незвичайною пунктуацією. На перше місце висунуто інтонаційно-музичний елемент. Рочепня мають свій внутрішній ритм, мелодійність, що максимально наближує прозовий текст до поезії. '

Переселення сербів кінця 17 - середини ЇВ століття, трагічна історична доля народу, життя в чужині - теми, до яких зверталося не одне покоління письменників. У творчості Мілоша Црнянського ваш стають домінантними. Проте, переселення у Мілоша Црнянського -не тільки і не стільки географічний рух народів (якого в першій кпив роману небагато), скільки постійне прагнення щастя та пошук його і житті; важкий процес самоствердження і самоусвідомлення нації символ вічних змін і минущості всього; внутрішнього неснокок людської душі, що завжди щукас вищого ідеалу; невдоволенні людини своєю долею і долею свого нараду, яке мучить її і не да< зупинитися в русі вперед.

Історична тема з далекого минулого, конкретний фактографічниі матеріал стали основою для глибоких роздумів про долю свого народ} людську долю взагалі. Тому роман набуває широкого метафоричног звучання і переростає у своєрідний поетико-символічпий твір.

У ДРУГОМУ РОЗДІЛІ дисертації "Еволюція сталю в пізніх .романах М.Црнянського" розглянуто також два твори: другу книгу

"Переселень" і "Роман про Лондон". Перший параграф розділу присвячено аналізу роману "Переселення" (другої книги).

Через багато років, набувши гіркого життєвого досвіду, досвіду побуту на чужині, Мілош Црняпський повертається до теми переселень, далекого 1В століття. Дія другої книги "Переселень" П.'Ч'З) припадає на 1753 рік - час масових переселень сербів з фінської імперії до Російської. Доля Павле Ісаковича, головного '■.рол другої книш, і ііого земляків, відірваних від батьківщини, перегукується з гірким досвідом самого письменника під час і після другої світової війни.

У центрі розповіді - молодша генерація Ісаковичів. Четверо братів -Павле, Петар, Джурдже і Тріфун - переселяються до Росії (власне, в Україну), і письменник уважно стежить за їхньою долею в цій країні. Тому тема Росії та України посідає тут вагоміше місце, ніж у першій книзі і вирішується й розвивається по-іншому. Відбувається розвінчування міфу про ідеальну державу, іцо принесе порятунок сербському народові, про яку стільки мріяв ідеаліст-романтик Павле Ісакович; розвіюється ііого "російський сон" [12,існ.3,с.403]. Переселенці бачать, що в цій країні людей б’ють кнутом [12,кн.3,с.3б0], а їх, сербських вояків використовують проти українських козаків та втікачів від кріпацтва. З метою підкреслити що причиною цілковитого краху благородних планів Павле, його драми була не якась випадковість, Црняпський розповідає і про долю інших переселенців. Переселення справді змінило долі Ісаковичів та їхніх земляків, але ті зміни були протилежними сподіваним. Не вперше і не востаннє в історії ті, хто сподівався знайти нову вітчизну, гірко розчарувалися. Проте душевна драма Павле Ісаковича "переростає" конкретно-історичні умови і стає загальнолюдською драмою духовної, моральної, благородної особистості.

Отже, друга книга "Переселень" і своїми морально-філософськими мотивами, і тематично продовжує та поглиблює першу. Логічно розвивається далі думка про постійні людські пошуки щастя, загостреиіше постають роздуми про історичну долю свого народу. Тут ця тема знаходить нове худо?кнє вирішення.

Впродовж десятиліть, що відділяють другу книгу БІД першої, стялися великі зміни в культурному, політичному і літературному житті Югославії та Європи. Збагатився життєвий і художній

досвід письменника, масштабнішим став його світогляд. З'явилася потреба поєднання ліричного та поетичного начала а ширшим, епічним зображенням подій їй століття. Схожу еволюцію творчого шляху пройшло багато шісьмсшшкіи міжвоєнного періоду, .'¡окрема І по Апдрпч. Тому друїа книга "Переселень" істотно відрізняється під першої.

Організація оповідної сіруктури других "Переселень" набагато складніша, ніж у попередніх ром,шах М.Црпяпського. Події н творі зображено за допомо"оіо різних часових схем, кожній з яких відповідає певний спосіб парацїї. У залежної."!і від того, як здійснюється оповіді, і з якої часової дистанції щодо змальованих подій, можемо виділити чотири способи парації, або нарапшпі голоси: ангорський,

хронікальний, історичний, епічний.

Якщо в першій кинзі роману всі події локалізовані в Аранджслошшу домі та в місцях перебування Букового полку Сиро які майже нічого не дізнаємося), то в другій дія охоплює великі географічні простори. Можна говорити про значне розширення історичного та іеополі пічного діапазону оповіді. Дістаємо широку і переконливу картину життя Сербії в той час, побуту сербів під владою Австрії, у Відні, відомості про хід переселень, про російських послів у Відні Бсстужена і Кайзер.’шіга, про Київ, сербські іюселснпя в Україні, про інтриги між сербськими офіцерами u Кисні, Москві, Петербурзі Маємо зовсім іншу, німе у першій книзі ''Переселень", міру насиченості історичною, біоі рафічпою, локальною конкретикою У другій книзі, па відміну від першої, перед нами розгортається ціла галерея цікавих і оригінальних обраній. Багато з них - історичні особи.

V кожному з 2!) ро.чдічіп Приміський нічно повідомлює дати, час і місце подій, песиланічись па григоріанський та юліат ькш'і календарі, 'лпць;:і та правеє.іаьні :_шпа. архівні документи, листування,

увінчалася генеральським чином.• А такої перспективи Црнянйький не міг дати своїм героям, бо він, у ширшому ідейному контексті, з'ясовував долю тих сербів, чий слід загубився в географічних і етнічних просторах Російської імперії.

"Переселення“ с прикладом того, як письменник історичний, життєвий факт може художньо збагатити і виразити в такий спосіб свій загальний погляд па життя, людину, історію. На історичному матеріалі Мілош Црнянський ставив і шукав вирішення "вічних" моральних питань, в історичний твір вніс психологізм і поетичну символіку. Тому, мабуть, цей своєрідний роман не було б правильно кваліфікувати однозначно Як тільки історичний чи тільки поетичний, ліричний, як це часто роблять сербські літературознавці. "Переселення" є синтезом поетичного, лірико-філософського й історичного. Або, інакше кажучи, Црнянський по-Нува'горському трансформував жанр історичного роману, внісши в нього поетично й лірично виражене філософське начало.

Другий параграф другого розділу присвячено останньому твору М.ЦрнЯнського - "Роману про Лондон".

1946 року, живучи у передмісті Лондона, Црнянський гшше роман англійською мовою "Shoemakers" - сповідь емігранта, який працює у підвалах фешенебельного взуттєвого магазину. Цей твір став основою двотомового "Роману про Лондон” (1971).

В основі оповіді - життя російського князя Миколи Рєпніна та його дружини Наді в еміграції, де вони опинилися під час другої світової війни. Доля головного героя в Лондоні багато в чому перегукується з долею самого Цршшського, що дало привід для численних тверджень про автобіографізм роману.

Роман порушує широке коло загальнолюдських філософських, моральних, етичних, психологічних, соціальних проблем на матеріалі життя однієї родини. Цього матеріалу вистачає для письменника, який вміє бачити за конкретним загальне. .Црнянський у даному випадку .•’отримується думки Квінтіліана, на яку й посилається: "для ¡¡¡знання людства не потрібно знати все людство. Досить запізнати, добре, і одну сім'ю", наприклад, сім'ю Рєпніна [13,кн.1, с.10).

Традиційні для творчості Црііянського теми - людська самотність, пошуки щастя і сенсу буття, смерті, пересолень, життя на чуг.шпі, національне самоствердження - знаходять свій логічний р кипгшк у ро*мапі Вони тут особливо загострені й яскраво виражені, .іонфліктп набувають Пільїсиі напруги та особливого драматизму.

Ми зустрічаємо Рєпніна у критичний час житія в еміграції, колі’ він опиняється перед загрозою жебрацтва. З і умов майже пошило нерозуміння навколишньої ! світу, не сприймаючи морально-етичних цінностей сучасного англійського суспільства, Рєпнін дедалі більше сконцентровується на своєму внутрішньому світі, на своєму Я. втікаючи від гнітючих роздумів у спогади про минуле, батьківщину. Прагнення буд^-якою ціною зберегти свій національний та < еобистип ідентитет, - головна морально-психологічна проблема Рєпніна.

Своїм образним світом "Роман про Лондон" істотно відрізняється від попередніх твор:в Мілоіпа Црнянського. Символічними

картинами цього роману стають підземна залізниця та її пасажири -

"пресовані сардини" {що на поверхні землі перетворюються на мурах). Герой книги є в'язнем великого індустріального міста, в якому немає місця для безмежних голубих далей, синього неба, гірських висот, яскравого сонця, до яких були прикуті погляди попередніх героїв, в яких вони знаходили втіху та заспокоєння. Світ Рєпніна, простір його існування зовсім протиле;. :і - підземелля та багатолюдні вулиці Лондона-мурашиика, Ландона-чудовиська. Безперечно, тут далися взнаки не лише лондонські враження самого Црнянського (мабуть, не завжди адекватні реальності), психологічні труднощі входження в зовсім інший спосіб життя, ностальгія за батьківщиною,

- а й відгомін філософсько-етичного песимізму, пов'язаного з

уявленням про тупиковість прагматико-технологічного прогресу людства.

"Ромам про Лондон" має незвичну сюжетну побудову - ще на початку ми дізнаємося про те, що станеться наприкінці: по-перше, читача повідомляють, що Рєцніи часто думає про самогубство; подруге, вся атмосфера роману, від перших його сторінок, не залишає нам ніяких ілюзій щодо можливого фіналу. Кожна художня деталь ще на початку оповіді підкреслюс приреченість герол та готує читача до трагічної розв'язки роману. Здавалося б,- така "напередвідомість" мала послабити інтригу, але насправді досягається протилежний

ефект: за рахунок підсилення інтересу дц мотивації такого

незвичайного самоцастановлення та процесу його розгортання.

Приймаючи остаточне рішення про самогубство, Рєпнін у подробицях уявляє, як саме це відбудеться. Він роздумує, мов режисер про якусь вистар'.', вживаючи стосовно себе театральну фразеологію- Взщ^лі, Рєпнін часто думає про себе - як свідка, споглядача подій, а не їх учасника. Такий спосіб ‘парації зумовлює

немовби відсторонення під самого себе, завдяки чому досягається більша психологічна об’ємність і гострота.

Важливим елементом композиційної структури "Роману про Лондон” с контраст між голосом неперсоніфіковаїюго оповідача та внутрішніми голосами головного персонажа, які є його alter ego. Один голос належить покійному товаришеві Барлову, інші два - таким собі п...;.Лу та дЖОцу( цК їх назвав сам князь. Голос Барлова не раз овлює гірку неприємну істину, котрої сам Рєпнін часто .иігається уникнути. Голоси Джіма та Джона втілюють два відмінні один від одного погляди на світ у суперечках про жиїтя та смерть, рефлектуючи зростаючу психологічну напругу князя. Звичайно, самоусвідомлення Рєпніна не можна ототожнювати ні ;і яким із цих голосів окремо. Вони є разом втіленням розщеплення особистості Рєпніна - риси, що визначає психологічний портрет усіх героїв Мілоша Црнянського. Думки Рєпніна, виражені у суперечках внутрішніх голосів, надають оповіді характеру сповіді.

Основна частина "Роману про Лондон" написана від третьої особи. Але для Црнянського вживання займенників 1-ої та 3-ої особи не означає обов'язково поділу між героєм та оповідачем. Неважко визначити, що у більшій частині твору власне Рєпнін виступає оповідачем. Співвідношення між "всезнагачим" об'єктивним

оповідачем і суб'єктивізовапнм героєг.і-оповідачем динамічно змінюється. Перехід фуш. дії оповідача від автора до персонажа супроводжується зміною минулого часу теперішнім. Теперішній час вживаться переважно для ефективнішого відтворення безпосередньої дії, синхронна нарація з'являється разом із зростанням напруженості оповіді. Авторові ж належить функція ретроспективної наради. У романі часто не визначена чітко .межа між прямою мовою та загальним описовим текстом (це характерна риса всіх романів Црнянського), що зумовлює злиття голосів персонажів з голосом оповідача, або Тхне "взаємопереливанпя".

Зміни ’олосів неперсоніфікованого оповідача і головного персонажа, перехід від минулого до теперішнього часу, нечітка диференціалі;: прямої мови і загального описового тексту, внлетешія в канву твору спогадів та марень голоеіюго героя покликані якнайглибше і найповніші' віддзеркалити драму внутрішнього сьіту Рєпніна.

Образ І’єкнНа є логічним згвзршечннм галереї попередніх образів Мі чіп.!?. Црччнського, чиї трагічні і неспокійні жмття лиш їли у кеїхчч'тн'ішч> па. безмежних просторах Європи у пошуках щастя,

сенсу буття та свого ідентитету. Страждання Наді та Рєпніна у Лондоні інтерпретовано в загальнолюдську драму самотності і нікчемності існування в добу нівелювання людських цінностей.. За своїм змістом цей роман органічно вплітається в тематичні течії творчості Мілоша Црняпського, с логічним її продовженням і завершенням (адже це - останній роман письменника, який він назвав свосш лебединою піснею в прозі). "Історією про мандри російського князя Рєпніна закінчена ... розповідь про мандри серба Павле Ісаковича. "Роман про Лондон'' завершує тему переселень отверезливим висиог.ком - "Були переселення і будуть нічно", але "жити в своїй країні логічно, хоч би яким було це життя. На чужині -ні" [(>,0.2801.

У ВИСНОВКАХ дисертації підсумовано головні результати дослідження, окреслено характерні риси іі особливості стилю Мілоша Црняпського, що підтверджують органічну цілісність властивої йому лірико-психологічної манери письма. Аналіз творів М.І.Іршшського дозволяє зробити висновок, що йото творчість - оригінальне та самобутнє явище в сучасній сербськії'! літературі. Дасться конкретна аргументація такого висновку і для цього використовуються і оцінки сербських критиків та літературознавців. Творчість М Цриипського с оригінальним складником усього європейського літературного процесу XX століття; вона розвивалася п контексті напруженого переосмистонни європейської гуманістичної спадщини. М.Цршшський

- один із чільних репрезентантів сербського авангардизму, власно, такого ііого "флангу", як експресіонізм. ( "У рамках авангардизму, який охоплював усі види ¡і жанри художньої культури... слід виділяти принаймні три домінуючих напрями: футуризм. сюрреалізм і

експресіонізм" |Д, с.ЛН).) Хоча про остаточний розрив ііого з

реалістичною традицією важко говорити, оскільки в пізніших творах с ОЧЧІ'КИ зважено!'!) повернення до неї.

Нчіібе.іінісоредпіше підношення мала творчість М.Цршшеького

■ раннього періоду) до літератури "втраченого кеко.тіппа", однак і ,.. .... і :тот!!І відмінності ічд ії ¡•■¡ас пчпої парадигми ;:а рахуно;-- і.:; м:;р;"\,'ї емоційної и ілітри, гак і і'ільпюї енергії пошукуічшн.ч іл..-алу, відтінювамо драматизм резигнації та впевіреппя, а також ;:а Г’іГ’.’но'.г болісного її'¡н'я.чанна і;ласжії Долі з паціоналг поа).

Д іо-і мотшш ['Гоі''!і:;пі, спосіб трактувати трагі::;і ссамьгнешш іі '-лспості людини у вирі но.чро.,умілих йоді,! у і'ЛЛТрняпсь'лОіг,, і * .».ірпча та ТЛ.Со.тшоїшча. змушують ::пд;'.тп філософію

екзистенціалізму, екзистенціалістський мотив "закиненості людини в світ". Своєрідним чином М.Црнянський причетний і до інтерпретації псликої теми відчуження (очужіння) людини, але, на відміну, скажімо, під Ф.Кафки, не вдається такою мірою до міфологізування й і і іс.рболізації, оскільки його герой ще не с безособовим, він змагається аа свою особистість і прагне обстоювати певні цінності. Мотивом обстоювання і втрати цінностей М.Црнянський якоюсь .ірою перегукується а М.Прустом, Г.Брохом, Р.Муаплем, але в той чі»с, коли и них драма ціннісної дезорієнтації відбувається в одній системі ціннісних координат європейської духовності, у М.црнянського як пункт відліку виступає спадщина патріархальної духовності його нації, що ускладнює тему цінностей та їхньої втрати.

М.Црнянському не чужий був принцип міфологізації. В "Ліриці Ітаки" своєрідно присутній міф про Одісея; мотир блукань і і юшуковуваиня батьківщини є наскрізним у всіх романах письменника.

Деякі тексти М.Црнянського багато в чому близькі до "потоку свідомості”, хоч і не тотожні йому, в усякому разі, "потік свідомості" не с єдиною формою оповіді в них, а елементом складної амальгами.

Таким чином, проза М.црнянського і змістовно, і формотворчо співвідноситься з найхарактернішими тенденціями модерної свроиейської Прози, а водночас с високою мірою самобутньою і національно означеною.

, • ЛІТЕРАТУРА

1. Вервес Г. Український авангардизм у контексті європейських маніфестів і програм //Слово І час. - 1092. - 4. -

С.37-43.

2. Дерети^І J. Српски роман 1000-1050. - Београд, 1981.

¡5. Затонський Д. Минуле, сучасне, майбутнє. - Київ, 1982.

4. ЗатонсКий Д. Художественные ориентиры XX века. - Москва, 1908.

Гі Popovic'M. Crnjanski izmedu dva sveta. - Beograd, 1904.

<>. Пувачи^і Д. "Изгнании ли проблем caMotie у "Роману о Лондону"// Книжевно дело Милоша Црнанског. - Београд, 1972.

7. Ржевская Н. Концепция художественного времени в современном романе // Философские науки, 1970. - № 4. - С.2В-40.

8, Ремарк Э.М. На западном фронте без перемен.- Москва,! 959.

3. Crnjanski М. Pesme. - Е -ograd, 1983.

І0, Crnjanski М. Roman о Londonu. - Beograd, 1971. - Knj.1-2.

11. Crnjanski М. Ispunio sam svoju sudbinu. - Beograd, 1992.

12. Црнански М. Сеобе. - Бооград, 1973. - KnJ-3.

13. Crnjanski M. Roman о Londonu. - Beograd, 1971. - Knj.1-2.

Основні положення дисертації висвітлені п таких публікаціях:

1. Художні особлипості роману Мілоша Црнянськпго "Пс-реселен ня // Слоп'янськэ літературознавство і фольклористика, 1090.

- випуск 18. - С.58-ІЛ.

2. Роман Мілоша Црнянського "Переселення”// Слово і час. -1993. - № 9. - C.59-SG.

3. Роман Милоша Цріишсісог "CeoGe" у лонтоксту yicpajitncito-cpn-скпх вела у 18.секу // Зооршік реферата н спонттет McTjyua-родног слааистичког центра /Београд/. - 1994. - Кн.23. - Св.1. - С.73 85.

4. Особливості змісту та форми романа Мілоша Црнянського

"Щоденник про Чарнасшпа". - Деп. у ДНТБ України 03.01.1394.-20-Ук94. - 30с. ■

SUMMARY

Dziuba-Pohrebniak O.l. "Novels by Milosh Tsrniansky: Themes and Style".

The dissertation, submitted for a scholarly degree of a candidate of philology in specialization 10.01.04 - Foreign Literature, at the T.Shc-vc-henko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1994.

This dissertation is the first in Vkrainian literary studies to present a research on the novels of a prominent Serbian writer, M.Tsmiaiuky, taking under consideration the entire body of his work and the evolution of his creative; expression. O.Dziuba-Pohrebniak presents an analysis of basic themes and underlying motives in writer's novels, unified by a metaphor of "scobe" (migrations) - the loss of motherland and an illusion of finding another, search for individual and elhnic identity, desire for full life aad happiness, and the abyss of dissapoiri-tmenls. The author thoroughly explores artistic expressions of

M.Tsrniansky. The importance of writer's works is examined in the context of Yugoslavian and European twentieth century literature, especially in relation to modern literary trends.

АННОТАЦИЯ

Дзюба-Погребняк Е.И. Романы Милоша Црнянского /Проблематика и поэтика/.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - Литература

зарубежных стран, Институт литературы им.Т.Шепченко НАН Украины, Киев, 1994. I

Защищается рукопись, в которой впервые в украинском литературоведении исследуется романистика выдающегося сербского писателя М.Црнянского в целостности и одновременно в эволюции романного мышления писателя. Анализируются основные темы и мотивы романов писателя, объединяемые метафорой "сеобе" ("переселения"),- потеря отечества и иллюзорность обретения нового отечества, поиск личной и национальной идентичности, жажда полноты жизни и счастья и глубина разочарования. Обстоятельно исследуются особенности поэтики М.Црнянского. Романистика писателя рассматривается в контексте югославской и европейской литератур XX века, в частности, в соотнесенности с их модернистскими течениями.

Ключов1 слова: л1ричний роман, жанр, композищя, оповщач.