автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Семантические и синтаксические особенности субъекта вторичной предикативности (на материале причастий II современного немецкого языка)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Семантические и синтаксические особенности субъекта вторичной предикативности (на материале причастий II современного немецкого языка)"

Ки1вський деряавний л1нгв1стичний угпверситгт

и ?

Из правах рукописи:

1ВЙДКЙ Людмила Володиыир1вна

СЕМАНТИЧН1 Т9 СИНТАКСИЧН1 ОСОБЯИВОСТ1 СУБ'бКТА ВТОРИННО! ПРЕЙЙКАТИВН0СТ1 /на матер1ал1 д!еприкыетник1в II сучасно! н1нецько! мови/

{О. о*/

/

Автореферат дисертацП на здобдття вченого стнпеня кандидата ф!лолог1чних нанк

Ки1в - 1995

Дпсертадхвю е рукопис

Работа виконана ка кафедр! н1мецько1 йдлологП Кшвського державного л!нгв1стичного ун!верситету

Науковий кер!вник: доктор ф1лолаг1чних наук, професор I.Я. .Харитонова

ОфШйн! опоненти: доктор ф1лолог1чких наук, професор М.С.Веденькова

кандидат ф1лолог1чних наук, -доцент Г.М.Мельничук

. ПроЫдна установа: Волинський деряазний ун!верситет

Захист в1дбуд9ться " " 1995 р. о годин!

на зас1данн1 спец1ал1зовано'1 вчено'1 ради К 113.14.01. по присудженню вченого ступени кандидата наук у Ки1вському державному л1нгв1стичному ун1верситет1 /252150, Ки1в, вул. Червоноарм1йська. 73/.

. 3 дисертац1ею можна ознайомитися в науков1й С1бл1отец1

университету.

Автореферат роз!слано. "//" р.

Бч-янй секпетар - . _ 'х

сп:-;:1£д:говачсЗ вчг-яо! ради ( 'у',, - Л,П.Смелякова

'a' npoueci розвитку лшгвfстично! науки поряд ¡з появсн нових галдзей досл1днення. нових аспектíb знань прл механизм мови та закономерностей йот Функц1онувани>; продовнуеться вивчення таких проблем, ski hí е новиик, .т н1якою н i рою не монутъ вважатися остатп-;«п и.ч-.онями. 0станн5н часом у мовознэвств} písko т'двищирся шерпе лс питань семантики. Поряд ¡з вивченням семантики слова об'ектом дослЦвеннл ставть семантичн! категорП в синтаксис].

НгоОх!дкгсть адекватного вивчення семантично! i синтаксично! структур пШреслввалася багатьма л![нгв1стам« /Н.М.Арват, Г.П.Йрполенко, В.П.Забелина, Н,©.5аланд1на. Б.В.Богданов, I.А.Божок, О.В.Бондэрко, I.Р.Вихопанець, В,Г.Гак. Г.С.Зплотэва. 0.1.Коскальськз, Г.Г.Почелцов, I.П.Распопов, 0.К,Старикова, З.С.Степанов, I.П.Суссв, I Я.Харитонова, Н.ЙЛЙведова, ИД..Chafe. H.ChoEsky, Ch.Fillmore, 2 .D.Fodor, G.Helbig, R.H.Langacker, K.-E.Sónuerfeldt та íhb./.

Семантична структура речения - явкще складне i багато-елеыентне. 3 одного боку, в. реченн! в;добракаеться певна картина св!ту, фрагмент дгйсностi, з другого боку, -оснислення д1йсноип мовцем, його лог1чн1, розумов! операцП. Людина не просто cnocrepirae предмеги i явица та ix взагнодхв. але 8 пояснее причинно-насл!днов! зи'язки Mis ники. ils ррзумова д5яльн5сгь лядиик «{дсбражаеться най61льи ппвно с течениях ís усклаяне:-ию семлнтичнли структурой, яка хг_;ра к гг- гу - ть с .ч спо лучениям двох та б!льве пропоаиаМ. Структц;.о пелрвлвргкнт на семантичноиу рÍbhI поьтерре г: v or-п;? стрч^тпп-лмг^нп!

_ 9 _

и

еитуацП, 1нформац1я про яки м!ститься в даному висловлвзанк!. Позаиовна ситдац!.ч складаеться !з деяко! под!! (процесд, дП, станд, властивостП та його партиципанпв (учасгшпв). В семанткчному уявяекн! таку позаковну ситуацию вЦобраяае пропозиц1я, ака складаеться !з предиката та його аргуненпв.

В реченн! (висловлюванн!) вид!ляеться основна пропозиц1я, яка вираяена в мов! розгорнутов суб'ектно-предикатнош структурой з уйма ознаками предикативност!, а такок эалевна пропазиц!я, яка пов'язана 1з основною р!зниыи лоМко-секантичними в!дновеннями. Залеана пропозищя, яка виражена так названнм вториннии предикатом, повинна, як I основна, розгортатися в суб'ектно-предикагну структуру. Тому при розгляд! семантично! отруктури речения мова ноле й повинна йти про выявления 1 дослЦяення сеаантичного суб'екта. З'ясування потребують такох деяк! питания, як! стосузться проблем вторинно! предикативност!.

Розв'язання вищеназваних питань лягло в основу даного дисертац!йного дослЦзення. Базой теоретичних полонень роботи е узагадьненм результат!в дослЦгень сеыантико-синтаксично! структури речения остатки десятил!ть.

О б'е к т о ы дослЦнення в ц!й робот! с речения, як! и!стать д1Еприкиетнйк II сучасно! н1мецько1 иови в $уйкцИ вторинного предиката.

Предмет вивчення становить ускладнена семангична структура речения !, зокреыа, семантичний суб'ект вторинно'! предикативност!.

Актуальность зибраио1 теми сбуковлена нг'лох1д!пств подальаога вивчення во!х аспекпв ! бс!х

конституенпв семантично! структур« речения. Ця проблема !нтенсивно розробляетьса вельми авторитетниыи сучаснимн Л1нгв1стами, проте ряд питань залишаеться не з'ясованим. Тйироке трактування положения про предикативШсть, взагал!, та вторкнну предикативн1сть, зокрема,.свичить про те, !снуать значн! розходяення з багатьох приниипових питань. Недостатньо, наприклзд, розкриваеться поняття суб'сктз як компонента семантично! структур« речения. 8диного розум1ння термина "семантичний суб'ект" не склалося, що утруднве-завданвя вивчення семаитичного-саб'екта, а разом з тш секантичного синтаксису в ц!лому.

Н а у к о в а новизна визначаеться об'ектом (д!еприкметйики II в ФункцП вторинного предиката) та предметом дослЦзення (на р1вн1 речения з ускладненов семантичнав структурою, тобто в рамках теорН глибинно'1 граккатикк з використанням системи сзнанткчних ролей).

рснозна мета дано! роботи - комплексний розгляд I характеристика семантичного суб'екта вторинно! пред^кативност!. Д'осягнеиня поставленно! мети передбачае

розв'язання таких конкретних з а в д а н ь : »

- виявити в текстах речения, як! М1стять дкприкмет-никй'П в' сункцИ втсрииного предиката;

- описати семантичний суб'скт в категор!алънс-лексичному аспект!, ув1дношенн1 семантично! якост!, а такок ян!сноз специФ1ки "особово!" ознаки вторинного предиката;

- встансвити систему секантични:'. ролей, релевантних для описи сеиантичного.суб'екта в глкбинн!й структур! рачения;

- провести семантичну класиФ1кац!и Д1еприкметни1ив II:

- визначити ступен1 ексшпцитност! семантичного суб'екта.

И а I е р 1 а я о к дослЦяення послужили 2400 приклад1в, як1 ¡люструють функ1ДОнування д!еприкыетник1в II в рол 1 вторинного предиката. Приклади вибиралися методой суц!льного прочитання р!зножанрових текспв юмецьких автор1в друго! половини 20 стол!ття, а такоя сучасно! преси.

Для реал1зацП поставленних завдань у робот! були використагп и е т о д и синтаксичног трансформацп, лопко-семаитичного, контекстуального 1 пропозтдонально-лог!чного анал1зу.

Методомог1чноа йсновов роботи виступають положения д!алектичного матер)'ал1зму про еднгсть суб'екта та об'екта; про Д1алектичну едн!сть мови I мислення, Фории 1 змкту, а такоя принцип загального зв'язку явищ об'ективно! д!йсност1.

Теоретична значим!сть дисертацП полягае в тому, цо вона являе собою конкретну розробку в галуз1 синтбксично! семантики, сприяе подальшому дсслШенню проблем взаемоди лексики 1 граыагики; результат« дослЦаення доповнювть в1дон! уявлення про природу та Функц1онування семантичного суб'екта, специфику репрезентац11 в мов! категорП суб'ектносп, а такоя поглиблення знань про структурно-сеиантичн1 •упойливосп д:еприкметиик1в II сучасно'1 н1иецько'1 мови.

практична ц 1 и к 1 с т ь дано! роботи гипк-и иоаливост! використення 11 осносних полокень та

висновк!в при читана лекц!йних курс1в з теоретично! граматики та стил1стккк н1мецько1 кови, а такоя на заняттях з практики 1пкецько! мови 1 практично! граматики; основн! результати дослЦкення мояуть бути використан! при написанн! курсових та дипломних робхт.

й и- р о 6 а ч 1 я роботи. Основн! положения та результат« дослЦяення вШбрааен! в чотирьох публикац!ях, а такоя були представлен! у еигллд! повЦоалень на'науково-практичн!й конференц!! творчо! ыолод1/Ки!в, 1992/, науково-теоретичн!й конференц!! "Мовна ! стшпстична орган!зац!я тексту" /Ки!в, 1592/, -на трет!й м!жнародн!й конференц!! . "Мова ! культура" /Ки1в, 1993/. Результати досл1дження обговорнвалися на заиданнях кафедри тмецько! Ф1лолог!I Ни!вського державного педагог!чного !нституту !ноземних мов та на заеданиях кафедри англ1йськоЗ фыологП Черкаського державного педагог!чногоИнституту /1993 р., 1994 р./.

Основн! полоаення.як! виносяться на захист: •

1. Речения, яке вклвчае д1еприкметникову пропозиц!в, розглядаеться як ускладнена семантична структура 1 налеяить до пол!предикатйвних конструкц!й.

2.: 1мпл!цитн1- суб4сктно—предикативн1 вЦноиення, вираяен! д1сприкметником II, носять у поверхиев!й структур! реченнЯ'вторинно-предикатквний характер 1 виявляиться на р1вн! глибинно! структури речення.

3. Валентн1 якост! вторинного предиката е основою для вид1лення семантичного суб'екта ! визначають цей суб'ект. В залеяносп в!д иироти семантики предикативного. д!сприкнетника вид1ляютьея двочленнГ та тричлент

структури. Встановлення потешЦалу сполучуваност! предикативного д1еприкметника проходить !з залученням апарата семантичних ролей.

4. При визначенн! 1мпл!цитних суб'сктно-г.редикативнйх вЦношень розр!зншвться три ступен! експл!цитност! семантичного суб'скта:

I ступ!нь - збгг синтаксичного суб'екта поверхнезо1 структури речения is семантичниа суб'ектом глибинно! структури;

II ступ1нь - HaaBHicTb у реченн! !дентиф!кагора-показчика семантичного суб'екта або иентиф1катора-суб'екта;

III ступень - формальна невиражен!сть семантичного суб'екта в речекн1.

5.- Суб'ект вторинно'1 предикативност! при йоге Финальному невираяенн! мае в глибишПй структур! речения значения означеност!, неозначеност! й узагальненост!, а також значения числа: одиничн1сть, мнояинн!сть, синкретизм числа.

Структура роботи. Дисертац!йне досл!днення складаетъся !з вступу, трьох: розд!л!в, виснов-к1в, списку основно-! використанс! я!тератури та списку дверел !лвсгративного матер!алу.

У в с г g п i обгрунтовуеться BHöip теми.'визна-чаеться П актуальк!сть, вид!ляеться. об'ект та предмет досл!дяення, висуваються мета i эавдання роботи, розкризаеться 11 новизна, теоретична значения i практична uihhictb. Формулваться ochobhi пологення, що виносяться на

'<лХЛ 7.

Ч зерни роздал! викладеио основн!

- 7 - '

теоретичн1 положения, на яких базуеться дослЦаення, а також розглядаеться ускладнення семантично'! структури речення д1еприкметниковош пропозидЦею та сп1вв1дншяення ochobhoi i залзвно! пропозиц!й.

Другий р о з 5 i я присвячений всеб1чному ннал1зу семантичнсго суб'екта вторинно'1 предикативное?!: губ'вкт розглядаеться в категор1ально-лексичному аспект!, а гакок у Biдношенн! семантично"! якосп та як!сно'! епешШкк "особово!" ознаки вторинного предиката, визначаеться :истена свмантичних ролей суб'екта в глибишНй структур! течения. Розд!л м!стить сеыанткчку таксоном^ предикативних йеприкметншпв.

У т.р е т ь о м у р о з д i л i дослЦяуиться упадки зб!гу синтаксичкого суб'екта поверхкевог структур« .з семантичним суб'ектом глибинно! структури (I ступ1нь); щал1зуеться роль 1дентиф1каюр1в g визначенн! семантичного :уб'екта (II ступень), розглядашться випадки формального ;евиравення семантичного суб'екта (III ступ!нь). Б роздШ доводиться анал!з значень означеност!, неозначеност! та загальненост! секантичного суб'екта вторинно'1 предикатиз-ncti, а також«категор:й одинйчност!, ынокинност!, инкретизму числа.

II . в и с я о в н а х узагальнвються результати роведеного анализу, викладаються висяовки дисертацП, ам1чавться перспективи подальних дослШень в ц!й галузь i1 с я о в н и й з м i с т р о б о т и . йла.Бизначення конпетекцН синтаксично! семантики та Ti 1днежцвання в1д 1ниих граматичких значекь-найб1льи ?вк7ивким у сучасгпй Teopii синтаксису е розгляд речэння

як !ерарх!чно орган!зовано! багатоступенево! ьикросистеыи.

При цьому набули найб!лыиого разповсвдкення дослЦнення денотативно! структури речения. Дотримувчись.цього напрямку, ми будемо виходити з того, цо семантичний зм1ст речения - це система вЦноиень.яку оргашзуе предикат як • його центр, обуыовлюючий к1льк!сть компонент!в. ! який . визначае !х семантичн! рол!. В центр! нашого досливення знаходиться вЦображувана в реченн! ситуац!я та I! семантична модель-пропозищя. Семантична структура речення формуеться знаками семантично! природи. Компонентами семантично! структури виступавть слова як знаки двох вид!в-предикатн! ! непредикатн1. Вивчення семантики речення в сучасному мовознавств! в!дбуваеться через використання таких понять, як "глибинна структура" та "поверхнева структура".

Поверхнева структура на вЦьпну в!д глибинно! мае конкретно-мовну. орган!зац!ю, вона закр!плена за певними морфолог!чними, синтаксичними, словотворчики або лексичними засобаыи та !х тип!зованими'коиб!нац!ями./О.В.Бондарко/.

Зг1дно ц1е1 точки зору граматика дано! мовк мае як Формально-структурний, так ! семантичний аспекти. Такий погляд в!дпов!дае загальному уявлённв про двоб!чну природу мовного знаку в циому, який мае план вираження та план зк!сту. В ранках дано! роботи поняття "глибинна та семантична структура речення" не розр13нкшться.

Глибинна структура речення в нашому розум!нн! включае в себе п елененти, як! характеризувться за 1х роллв в ; гитм.дцП. Таким чином, глибинна структура може бути Е;::нач«кл загалом як конф{гурац{я мовних елемонпв, яка

- 9 -

1добрахуе денотативну ситуац!в.

Загальний'поворог л!нгв1стики в б1к лог1чних теор!й начення в1добразився в тому, що для позначення зм!сту ечення тепер активно використовуеться теры!н "пропози1Ця". ям терм^ом користуеться б!льи!сть л!нгв1ст!в, його эяснення давтъся такоа. в терм1нах предикатно! лоМки.

ПропозшЛя - це стаб1льне семантичне ядро, об'ективна шантична константа речекня, яка в!добраяае структуру 1туацП, подП. Структуру пропозицП визначае предикат, ;ий показуе на характер ситуацП (визначае д!в, процес, ■ан або як1сть предмета) та на вIдповIдн! н!сця для едмет1в - учасникгв ситуацН'/актант!в, аргумент1в/, умовлве 1х 1ильк1сть та семантичн! ФункцП (рол1).

В дан1й робот 1 вид5ляеться основна та залеяна опозицП. Основна пропозиц!я виступае в форм! речения, лежна пропозиц!я представлена формою предикативного еприкметника та його аргумент!в СпартиципантЧв).

При розглядГ семантично'1 структури речения ни маемо кон справу з таким поняттям,як пресупозицГя. Пресупозшия

V

п!нгв1стиц! не мае однозначного визначення 1 част!ие >ого використовувться .т! визначення, як! подвиться в тосоФИ.

Шд пресупозиц1сю в л!нгв1стиц1 розумЪть Гр'ови шильного використання речення та обов'язковий фонд •альних знань, який допускае "попередн1й догов!р" I який 1езпечуе правильне розум!иня мовленнево'1 кбмун1кацП-та-; чазна передумова, яку необх!дно задовольнити, щоб ловлввання мояна було визначити як!стинне або равильнё. Дверелом щзесупозицП е ситуация, як П-

визкачае В.Г. Гак.

Ни вважаемо, що пресупозшця мае виногаення до будь-якого елененту ковленневого зм!сту, який з тих або 1 нагих причин не вербалгздеться.

Смисловий 31пст речения знаходить адекватне вираження в його поверхнев1Я структур! або в результат! трансформацН, згортання отримуе лише часткове мовне оформления. Наявнхсть в глибинн!й структур! речения одиниць, як! не, отримують вербального оформления, обумовлше !мпл!цитну номгнацгш в рамках речения. Таким чином, для синтаксичних побудувань, як! вклвчають на глибинному р!вн! дек!лька предикативних

одиниць, типова !мпл!цитн!сть як особливий зас!б ■

«

воображения ситуацп та I! елемент!в.

1мпл!цитн!сть в побудов! висловлюзання обумовлве р1зного роду зрушування в лексико-грамматичн!й структур! висловлювання ! створюе велик! можливост! для утворення вар!ативних синтаксичних одиниць. Будемо виходити з того, то терм!н "!мпл!цитний" розум1еться як "прихований", "який припускаеться", "невиражений", а не як "скорочений", "редукований". Лаку !нпл1цитн1сть можиа розглядати як: 1) мовну-невираненкть взагал!; 2) невиражен!сть спец!альними морфолог!чниии-засобами; 3) синтаксичну невирааен!сть на р!вн1 речения, яка е в центр! наи.ого дослгдження.

Сучаснов л!нгв!стикою постулюеться положения, пов'язане !з тик, що актуал!зоване в мовленн! речення с ¡■.кладка комб!иаа!я первинних та вторинних /додаткових, ^мпл.иитних, згорнчтнх. эалежних, латентних, прнхованих/ предикативних зв'язк!в. Додатковий предикативний зб'язок

¡авнди залевить в!д основного 1 е, отже, залежний 1редикативний зв'язок.

Сучасн! досл!дники бачать суть предикативносп в тому, ¡о вона як специ$пчний синтаксичний зв'язок створюе шчення, реал!зуе 1 одночасно коикретизуе зв'язок речения ! д1йсн1ста, що е виявленням одн!е! 13 зм1стовних функцзй юви - його комунхкативно! функцП.

Сл1дом.за О.М. Стариковою, ми розглядаемо прсдика-■ивн5сть як Функц1онально-семантичну категор1н, яка мае ¡ропозитивне значения. Предикативн1сть в такому розум1нн1 юзе бути вяастива не т1льки висловлюванкю як 1Ктуал13ованн1й одиниц! мови,' а й словосполученнв 1 ¡кремому члену речения, який мае пропозитивний зм}ст. При ранспозицП речения в залежну синтаксичну позиц!в воно трачае свою коиун!кативну автоном1а, але його називна |ункц!Я збер!гаеться /О.М. Старикова/.

Д1еприкметник II 1з залевними в!д нього компонентами оке бути розгорнутим членом речення 1 в!д1гравати немалу

оль у розширенн! об'ему висловлввання., «

Для квал1ф1кацИ речень, як! вклвчають д1еприкметникову ропозищв, в робот1 використовуеться терм!н "ускладнена емантична" структура речення. Якщо елементарна семантична труктура речення являе собою одну пропозищю, то складнена утворветься сполученням двох 1 б1льие ропозиц1й..Причому одна з них е основна, базова 1 иражаеться в мов! розгорнутов суб'ектно-предикатнов труктурою, яка володзе вс!ма ознаками предикативност!. руга е додатковов 1 пов'язана з основной р1зяими лопко-емантичними в1дноиеннями.

- 12 - . -

Ускмаднену сенантичну структуру речення, яке вклвчае дгсприкметник II, тобто д1еприкметникову пропозиц!», можна

виявити за' допомогою трансформац1йного методу: .......

Die Kriminalisten fahren, die Stimnigkeit des erarbeiteten Subjektivportrats.zu testen, soweit es bei der geringen Zahl von Augenzeugen abglich ist

/0. Bonhoff/.

— Die Kriminalisten haben das Subjektivportrat erarbeitet und fahren seine Stimmigkei zu testen, soueit es bei der geringen Zahl von Augenzeugen möglich ist.

Д1еприкметникова пропозшпя являе собою ситуац!и д1йсностi як конкретне явище, розкриваючи характер взаемо-дiI д!еприкметниково! ознаки та II суб'екта. Д!еприкмет-ник II в поверхнев!й структур! речення пов'язаний синтаксично з додатком i виконуе атрибутивну функцгю. Глибинна я структура речення допускае зв'язок д1еприкнет~ ника II також i3 пЦметом. На наш погляд, д!елрикметник II в поверхнев!й структур! речення на синтаксичному р!вн1. можна розглядати як додаткову актуал1зовану ознаку помета. В даному випадку це вторинне нетигпзоване приписування актуал1зовано1 ознаки предмету ми вванаемо мояливим квалаф^кувати як вторин.ну предикатив.-н i с т ь .

Д1сприкметник II /в нашому досл!даенн! предикативний д!еприкметник/ сучасно! н1кецько! з 1ьш1цитним 1меннш компонентом, семантичним су б'е 'ион, виявляеться на ргвнi глибинних структур. В поверхнев^й структурi речення цей зв'язок мае вторннно-предикативний характер.

- 13 -

Семзнгичний суб'ект-не одерауе спец1ально! формально! нарк!ровки с н!мецьк!й нов! ! не обов'язкозо повинен бути представлений в синтаксичн!й структур!. Семан'тичний суб'ект е завжди сутн1ста.

П!д сенантичним суб'ектом в дан!й робот! ми розум!емо суб'ект як нос!й предикативно! ознаки. Таке розум!ння суб'екта вхдобрагене в роботах С.Д.Кацнельсона, Г.О.Золотово!, О.В.бондарко, Д.Д.Воронпш!. С.I.Кокорино1. Синтаксичний суб'ект не завяди зб1гаеться !з семантичнич суб'ектом елементарного речения, а суб'ект вторинно* предикативност! е'завжди семантичним суб'ектом. У зв'язку з чим сам терм!н "семантичний суб'ект" в постанови! проблеми суб'екта вторинно! предикативност! вваяаемо виправданим. Проте СЛ1Д'в1дзначити. що синтаксичний суб'ект поверхнева! структури.речення'може зб!гатися !з семантичним суб'ектом ГЛИбИННОГО. [НВНЯ I рОЗГЛЯДаТИСЯ ВЦПОВЦНО. як нос1й предикативно! ознаки. Враховуючи це. ми протиставляеио синтаксичний суб'ект речення ! суб'ект вторинно! предикативност!'_ не за семантикой, а лине як язний, експл!цитний ! прихований, латентний, !мпл!цитний.

Основой, яка' дозволяе п!д!Яти до вид1лення семантичного суб'екта, саме з боку семантики в!дноиень м1ж словами та зм1сту речення в цШму, е сучасна теор!я д!есл1вно1 валентность В даному випадку мова йде про валентн!сть предикативного дхеприкметника /зторииного предиката/.

При визначенн! семантичного суб'екта ми видЬ'-яемс в залеяност! з!д пироти семантики дкпрш'.кгтника II перз все двочлэнн1 та тричленн! структури.

В двочлежпй структур! семаит'-пний суй'ект ->нахзднтьсч

- 14 -

б рампах заленно! пропозиц15, тобто в поверхнев!й структур! речения в!н буде синтаксичним об'екток.

7р::членна структура представлена в речениях, як1 ;.-?.роКтеркзувться зб!гон скнтаксичного та сенантичного

г 5 • ект I н.

Суб'ект приховано! предикативное?! коке характери-'•уготися б категор1ально-лексичкоку аспект!, що дае г;1дгтсгву бкд1лпти б ньому перш за все значения еивих та кепших 1стот. Виходячи !з цього, иокка вид!яити так! тгкагичн! групи суб'ект!в вторинно! предикативност!:

I. Суб'ект - еибз 1стота або саматизм /частина т!ла ледини/:

1.1. Особа

1 .2. Кеособа

. С уб'ект - некива !стота

2 Суб' ект - предмет

2 .2. Суб' ект - рослина

2 .3. Суб • ект - речовина-

2 .4. Суб' ект - явище природк

2 .5. С«б* ект - геогразЛчна назва

2 .5. 1. Казва конгинент!в, кра!н, 1пс?

2 .5. 2. Не 13бэ географ!чних гон

С. с • с; ♦ Суб' ект - обстракт.ке поняття

2 .7. Суб' ект - поняття якосп, к!лькост!, м!ри

Суб' ект приховако! предикативност! визначаеться таков з

боку семактичнсЛ ркск.т1 нрьужата. Е пенону зв'язку !з се-1г.античною спецификою предиката знаходиться семантична я!псть найбликчих до предиката компоненте, в першу чергу :;у65екта. Бока рстаноЕЛветься на основ! предиката. Таким

чином, система сеиантичного суб'гкта вторинко! предикативности зклпчае: суб'ект д11. губ'ккт процесу, суб'ект станд або зм!ни стану, сдб'ект сприйнлття. суб'ект в iдноязння, суб'ект - яосiй ffKiсно'I ознаки.

Для бьгыа повно1 характеристики сеиантичного суб'екта в тор инно'1 предикативности розглядаитъся тзкоя його семан-тичн; ФункцП на рiвнi глибинно'1 структури речения. 3 роботi сзкантичн1 грункц!i актанпв олисуатьея на двох р1внях:

1. Речения, в яках синтаксичний суб'бкг позерхнев.У! структури збггэсться 1з секантичнии суб'ектом глибинно'1 структур».

2. Речения, в яких синтаксичний об'ект поверхнево'1 структури е сзмантичним суб'сктак глибинно! структури.

За основу з данону досл!дяенн1 береться система семантичних ролей, розроблена Й.Д.Йпресянок, З.З.Зогдановим. 3.Г.Гаком та Г.Г.Почепцовим.

Для I р1вня релевантна так! сеяантичн! ролг. агзнтиа -Функц1я активного в1дправника дП: експер!еисив - оункц1я учасника ситуацП, лкий зазнае якийсь стан: елементиз -Функция аргумента, який входить у склад другого аргумента.

Кокпозитив характеризуй семантику аргумента як складну частину другого аргумента. Як кояпозитив ни розглядасао частини т!ла лвдини, соматкзки /руки. ноги, голова, оч! I т. д./, як! В1добраяаать в1днпз5гшя "частлна-Щле".

Фуикц!з комгшигизд ввазаеьм (г-гр«хЦкаа Ria Г 3ifir:i, ,-. Ii "Ленч, rarj за чистина 'сочлппу) - ц.-» суа'ект:

Sie stan.i vor ter Muster .jaГ 3-In. ¿¿s :-r-.

hochgezogene, blutete stark, ... /З.Вгёгап/.

Для II piBHSi релевантн! перш за все семантичн1 функцП, як1 характерна для I р!вня: Пагентив, 2) елементив, 3) eKcnepicHCHB, а такой 4) ¡нструментив - функщя аргумента, який позначае зас!б для виконання дП; 5) дескриптив - фуншця, яка характеризус процес пр.от!кання дП; б) каузатив - функи1я учасника ситуацП. який е причиною дП; ?) результатив - Функция активного аргумента, яка направлена на досягнення результату.

Сл1дом за I.S. Харитоновою,розр!знвемо три ступен! ексшпцитност! предикативних зв'яз^в речення: •

I ступ1нь - "поверхнева предикативн!сть", яка виранена особовов формою д!сслова. КатегорП предикативност! - час, модальность, особа аф1рнативн1сть/ негативн!сть вираЕен1 експл!цитно.

II ступ!нь - потенц1йний предикативний зв'язок, який виравений lieuwBOM не в тн!й форм!, а в !менн!й /1нф1н1тиви, дгеприкыетники, номшацП/. Категор!я часу, модальность особи, аф1ркативност1/негативност1 вираяена при цьому 1мпл1цитно. • ■_.''-..-

III cTyniHb - предикативний зв'язок, який виявляеться в ¿менних словосполученнях,' тальки при певикх уксвах /лексичних, стилктичних, в уновах певнсго актуального членування/.

Якео прийняти ui три ступени експл!цитност! предиката, то уявлясться исглиби!'' i нсобх;дним розр1знювати тэкое три ступен! експл!иитносл i суб'екта. При д1,еприкметнику II. як "згорнутому" предикат! ц! три ступен! мовуть бути подан! такик чином:

- i? -

I cryniHb харак-теризуеться зб!гом синтаксачного суб'екта поверхнево'1 структур» 1з сэмаитичним суб'ектсм вторинно! предикативность При цьону суб'зкт мозг бути вираяений 1менником або займенникок:

Fürs erste hat Herkules' Schwester die bisher behauptete Fassung verloren /0.Bonhoff/.

II CTyninb характеризуется кзпвн1стз в рэченн! 1дентиф1катора сенантичного суб'екта, якяй ноже вказувати на зб!г синтаксичного та сенантичного сиб'ект{в або сан виразати суб'ект дП.

1денти01катор - показчик сенантичного суб'екта моче бути виразений присз!йник-займенникоа та ¿нзшми займенникоЕими засобами /eigen, selbst, seinerseits.../: Schon am Hacimittag naha sie ihre vorbereitste Frageliste her und setzte sich für eine Keile zu der Mutter der Bäuerin • /3 .Bre'zan/.

В роя1 1дентиф1катора-суб'екта иозуть виступати особов! та присв1йН1'займенняки:

Eine иагие Helle überflutete sie und spülte den eben erlebten Spuk hinueg : /З.Вгегап/.

ft так'оя: !менники в родовому та' знахинону в1д?инках. *!менники з прййкенникаыи, !менники э рол! предикатива, склади! слова, як! склодавться i3 даах компонент1з (I компонент - 1менна частика. II компонент - пр^дикатизиий д!гпрнкмзт'ник). 1менна частика складного слова е сеыантичним суб'екто»:

Das stand ein Perlonpudel «n.i hru« ein eiklsUtnlw-selztes Halsband /\Гг- •.-./.

- 18 -

мати так! значения: суб'ект-соматизм; суб'ект-лреднет; с у 6'ект-речовина; суб'ект- абстрактне поняття; суб'ект- : ук1кук; суб'ект- пустий денотат; суб'ект- колективне поняття (назва парпй, оргатзац!й, совз!в 1 д.т.): експл!цитний суб'ект,за якин CToiTb !шшцитний неозначено-сссбоькй суб'ект.

III ступеней ввакаемо так! випадки, колисеыантичний суб'ект формально не виражений, не мае маркеров i виводиться лише is контексту, ситуацП або флнових знань.

III CTyniHb ексшйциткосп суб'екта при 1ипл1цитн1м предикат! передбачае такон наявнкть речень, в яких 1мпл!куеться неозначено-особсве значения суб'екта.'-Так! . речения.мовуть бути трансфоркован! в конструкцн з.шап.

При зктавленч! !мгшцитного суб'екта 'з кеозначено-особовим займенником шап i перенесенш особливостей семантики останнього на 1мпл1цитний суб'ект, трансформований в конструкт'® з паи, виябляються значения означеност!, кеозначеност! та узагальненост! семантичного суб'екта. . .

Шд означен!стк 1ипл1цитного суб'екта в даноку випадку ми розуихеко посилання-на реальну Д1ючу особу або особи, яке !кпл!куеться перк за все д!ссл!внов семантикою д1епрйкиетника II та позамоБНою пресупозиц!ев при з6ер?*енн! сиктаксичного.значения кео$нечоко-исобовост:[. Значения означеност! спостер!гаеться тод1, коли 1«пл!кована пише iipKcyTHictb суб'екта б речекнк але не його зм!ст: Das alle? w«-.r Iii cht ¡»ehi als ein berbeieewehles Körnchen, Staub - das Wasser des Flusses vermochte es nicht zu trüben 7.1 .Brezan/.

' .................... - 19 -.......

Означен1сть суб'екта виПкае. часто при в'изначеин! ситуацП з великои-к!льк1стз. учасник!э, таких, як ¡птикги, демонстрацП i т.д.. Абсолютна конкретизац1я виконавц!в у таких соцгально-направлених актах не входить у наи1р мовця, фокусом комун!кацП е сама д}я.

0значен1сть 1мпл1цитного суб'екта 4itKo виступае там, де у висловлвванн! м!ст.иться д1еслозо ви6}рно! профес 1йно1 спрямованосп: eingravieren, verhaften, operieren... Sie hatte ihn ein silbernes Etui geschenkt - alt eingravierten Initialen - und ein Sasfeurzeug

/K.H.Weber/.

Значения кеозначеносп 1мггл1цктного суб'екта реалт-зуетьса прихочвнии суб'ектом особливо! семантики:

Es иаг nicht der vielgerühite Tod auf den Felda der Ehre ... /U.Kleaperer/.

При цьому враховуетъся cnociö виразення в1диоиення ознаки до П Hociij. S даноыу випадку в'дзначаеться приховане вШовення ознаки. до суб'екта дП, що об'едпуе неозиачено-особоз! речения. Неозначений суб'ект дil зустр!чаеться в таких випадках, коли пэвну д!а air зд1йснити будь-який суб'ект/яива або негива icrcrа/. Звичайно иеозначений суб'ект обнеяугться левним класса суб'ект1в.

Уыовоя розвитку неозначено-особовога значения в реченш е I значения г1потетичност{, нереальност{ дГТ. Неи.че нГяко! необх$дност! иозначатн суб'ект тзно! дЛ. зiн гакяй яе нереальний,' як i сама дгз.

Значения звичайност! дП ознаки для г*-';гзт».о>: ..й в явозначено-осойозойу реченк! irr» левккх sj4.--.iv

KPSKTiKycTbca в значения загального лваеила, приписання для ccix, яке кокна назвати узагальненим значениям:

Modems Hörgeräte sind wahre technische Kunstwerke, zum Teil iü Gehör gang getragene und perfekt getarnte Apparate /Deutsche Tribüne/.

1кпл1цитний неозначено-оссбовий суб'ект, поряд !з значениями сзначеносп, неозначеност1 та узагальненосп суб'скта, вкличае такой значения одиничност!, мнонинност! та синкретизму числа:

1. in dem einen Sessel lag ein eingewickelter Blimenstrauss, Herbstastern, iE anderen sass ein junger Hann /К.Н.Weber/.

2. Robert Härtung erzählte von- seines Kongress und dem Land zinschen den verkarsteten Balkahgebirge und deE Waldgebirge der Rhodopen /J.Brezan/.

3. Wie umgeknickte Bäume im Haid erscheinen sie auf elektronennikroskopischen Bildern ....

, /Deutsche Tribüne/. Значения одиничност! та множинност! ыожутъ л!дтримува-тися лексйчними показникамк, семантикой 1мпл1цитного предиката та контекстом. ■

Йнал1з семантично'Г структури д1сприкметник!в, II дозволив видзлитн двк1лька труп дзесл!в, якз мокуть характеризувати 1мпл1цитшй суб'скт; з точки зору означеносп-неозначеност^узагальненосп та одиничносТ1-

MHOHHHHOCTi.

¡.Значения сзначе?1нос.т1-кеозначенност}-узагальнёност1 мокуть експл!кусйтн такГ групи д»еел i£(дiеприккетникiв II): ■

- ¿1 -

I, sprechen,nennsn,erzählen ... 'лирике коло д1вчих ociß/

Wenn aich nicht alles täuscht, schrieb er sich die ihn genannten Huaaem gleich auf /O.Bonhnff/.

2. einberufen, verordnen, reaktivieran ... 'павне коло дтзчих ocio/

"Sedantag" und "Kaiser;jeburts+ag" иагеп verordnete 'lationl feiert,age ... /Deutsche Tribüne/.

3. rauben, schneiden, zensieren ...

суб'ект не nornefiys без особливо! мети окреногй позначення/ Wer jahrzehntelang nur zensierte Texte zu sehen bekaa, Scaua konkurrierenden Meinungen begegnete, der hält das gedruckte für eine Akt Regierungserklärung

/Deutsche Tribüne/.

4. töten, zerstören, bomben ... :уб'ект зрозум!лий 1з загально1 ситуацП/

Es war einer der ersten, die über den Bau der zerstörten Brücken zaisehen Deutschen und Polen gesprochen haben

/Deutsche Tribüne/.

II. Значения одиничност1-мнояинност1 реал!зуяться такими грдпами д1есл'в. ■

!. vereinbaren, diskutieren, streiten ... енантика гЛеслова передбача?. не менае двох ос1б~учасник1з/ Doch die vereinbarten zwölf Milliarden Mark zuzugleich 'Tins Milliarde ¿insbelastung für einen zinslosen «Credit, ... sind bei «eite« nicht alles. ...

/Hei^sche Tribihw. 2. ¡wnduehen. rasieren. uerUtzen ...

- 22 -■

.•cfefeSHTKBa Е1есл1в моке передбачати б даному контексп кк одну д!вчу особу/

Dcrri die Sirene und das Singen und allmähliche Verstauen der abgestoppten Rader

/ü.Kießperer/. smictüm речения або контекстом може бути визначена Kiльк:cti. осiб учасниктв в дан!й ситуацП, але суб'ект дП. тоОто с&мантичний суб'ект, залииаеться при цьому кепзиачйнкк.

На значения мноминностг монуть вказувати так! слова-конкретизатори: alIgemein, geneinsam, allseits, überall, international.

Biese allgemein gehaltene Erklärung leuchtet Gertrud Groditz ein /0.Eonhoff/.

При трансфорнацП таких ьечень «к семантичний суб'ект ойведи ыояуть виступати займенники alle, viele.

Проведений анахЛз семантичних та синтаксичних особливостей суб'екта вторинно1 предикативное^ не е Ьйчерпиик, Перспективамуявляеться вквченкя в цьому капрякку д1еприкметншив I та д^ярикметникових зворопь. Певнкй интерес ьикликае вивчення секаитичного суб'екта з урахуваннаи Функи1ональних стилей;..а також суб'сктно-об'ектних еiдноиень вторинко'1 предикгтнвнс.ст£.

О с н з г. н i не i о к : н и я ' L г- с е р т & ц i 5 в i д о 5 р а к е н i у т я к их п у б л i к а ц i я х :

Шыецька форма гЛспрукиетника II у ФункцП 5КНЯ1ЦИ7КиГг; п, кат.'-- />' }'-fü-гт^л i стн-^„ъiс.ui текст?,1". 36. Häy;;o,i. праць/ КЩТЛ. -г Кип;. 1932. - ..

I,

...... - - 23 -

2. Усложненная семантическая структура прплся^-.и; кг.к полипредикативная йонстрдкцня (на натеоизле поичлст, .• !1 созренчннпго ненецкого язчказ - Чеокссоы, - -Рукопись предст. Чврк. гос. ин-т. Дел. з ГНТ5 'К^т'кк от 2.03.35. Я 574 Нк 05.

3. Виракекня семонтипногз -чб'?ктз зри Iмп-"Iг;^тк-"* предикатизнсст! // Реэл!з.зц1з ыоэюм а+лихпь грзмаги«ж>1 " ло:;с;!Ка--^рбЗболог1чно1 сиотзни гзрч.лпС.ькиА нов; 7 ■ни конферакиП. - Ки1э, 1 352. - С. 39-42.

4. 0 нгопределенно-лйчн.'лс значения лчтзнтксго сд^с зторичноа предикативности /на матезазя? атпмстчй II современного немецкого лзнка // 5зик и кчлътчг>а. Та-?-ь~ международная конференция. 7«зися. - Киев, 1994. -

С. 141-142.

Ззыдкая Я.В. Семантические и синтаксически? особенности субъекта вторичной предикативности (на материале причастий II современного немецкого языка5. Диссертация на соискания ученой степени кандидата' рилологичееких наук по специальности IG.Q2.C4. -■ерманские язык«. Клгзекнй госудзрстзенннй лингвисти-чеа.нй [ниверснгет, Киев, 1?35 г. '

работе рассматривается семантическая структура ■редлояеная, услозненногс причастной пропозицией, пределявтся суйъектко-предикатн-знче отно»';н!«ч. к**тг,рчг мевт в поверхностной структуре прйдл.;зен;ч ¿г.'.ркчн;-редякативнпй характер я обнаруживается ил «:пп~нгл"' труктуок, ?| исслял?5ани;г дли а л.чрлит.^ь'::^-*

г.;^ тр

- 24 -

определены степени его эксплицитности. Ключевые слова:

ненецкий язкг,, семантика, полкпредикативность, псичастие, субт>йкт, икг.;;ицитность, зксплицитность,

Shvydka L.U. Semantic and Syntactical Peculiarities of the Subject of Secondary Predicativity (on the Material of Participles Ii of Ködern Serman). Dissertation presented to acquire candidate degree in philology, speciality 10.02.04 - Seraanic Languages, Kiev State Linguistic University. Kiev, 1995. The paper investigates the sentence seiaantic structure cojrpHeated by a participial proposition and dcteraines the subject-predicative relations which are characterized by secondary predicativity in the surface structure and found in the deep structure of the sentence. The investigation includes the characteristic of the semantic subject of secondary predicativity as well as the criteria determining the degrees of its explicit expression. Key words:

German, semantic, polypredicativity, participle, subject, inplicitness, explicitness.

л \ - ■ -•,-,•- .. ,

jC o. LA /1 v а к tn. i VÄU,.1 -