автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Семантико-прагматические аспекты восприятия текста (на материале русских художественных текстов малого объема).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Семантико-прагматические аспекты восприятия текста (на материале русских художественных текстов малого объема)."

11 Чс игвський ушверситет шеш Тараса Шевченка ^ «I №? $$

На правахрукопису

УДК 808.2 - 73

&имк1на Ольга 1гор!вна

Семантико-прагматиче! аспекта сприйняття тексту (на матер1ал1 росшських текспв малого обсягу)

10.02.02 - росШська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертаци на здобуття наукового ступеня кандидата фшолопчних наук

Кшв - 1998

Дисерташею е рукопис

Робота виконана на кафедр1 росшсько! мови фшолопчного факультету Кшвського ушверситету 1меш Тараса Шевченка

Науковий кер'юник —

доктор фшолопчних каук, професор Смтко Олена Степашвна, зашдувач кафедрою росгйснко! мови фшолопчного факультету Кшвського университету iMeni Тараса Шевченка

Офщшш опоненти:

доктор фшжопчних наук, професор Шумарова Hamanin üempiem, професор кафедри загального i украшсысого мовознавства Кшвського державного лшгвгстичного ушверситету

кандидат фшолопчних наук Тупицъка Ганна Па&п1вна, молодший науковий сшвробшшк Вщщлу ро«йсько! мови 1н-ту мовознавства ¡мет О.О. Потебт HAH Украши

JJpoeidna устаноеа —

Черкаський державний ушверситет шеш Богдана Хмельницького, кафедра загального та pocificbKoro мовознавства, Мипстерство освгги Украши, Черкаси

Захист вщбудеться " 1998 р. о /У год. на засщант

спещалЬованно! вчепо! ради Д 26. 001. 19 в Кшвському уншерситеп iMern Тараса Шевченка (м. Ктв, бульвар Шевченка, 14, к. 63).

3 дисерташею можна ознайомитись в НауковШ б1блютещ Кшвського ушверситету iMern Тараса Шевченка (м. Кшв, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат роз!сланий 1998 р.

Вчений секретар спегцашзовано! вчено! ради

кандидат фшолопчних наук, доцент

Акщалыисть теми. Сучасна шнгвктика, визнаючи недостаттсть абстрактного уявлення про мовпу систему для всеб1чного висвггаення сугаоеп мови, просуваеться пшяхом комплексного анашу реальних процес!в породження й сприйнятгя мовлення. ,

У роботах учених пс1шшнгастичио1 opieнтадu неодноразово вданачалося, що недолжом традацШно! лшгвктики. е щлковите ототожнення структура мовно? системи й мовленневог здатносп. Звичайно, система зв'язюв 1 взаемозв'язгав, яку.називають мехашзмом мовлення, шстить у жомусь узагальненому виг ляда й те, що називаетъся системою мови, але, як показуютъ дослвдкення, зазначений мехашзм мовлення оргашзований 1 функдюнуе не як в^ддзеркаленпя мовно! модел!, а шакше.

Сказане вице дае шдстави для висновку про необхздшсть побудови спехдально! модели мовленнево! даяльносп носш мови. 3 дього, зокрема. випливае необходйстъ вивчення специфики сприйнягга тексту як важливого аспекту мовленнево! даяльносп людини.

Сучасш дослцркення тексту пов'язаш з тим чи шпшм штерпретащйним значениям, приписуваним цьому понятно. Текст як об'ект лштастичного дослцркення е замкненою структурою, його вдаошення до людини мае суто декларативний характер, людина пзд днм кутом зору дужс легко елшнзгусться, залишаючи перед дослщником автономне 1 авторитарне утворення - "текст у собГ, Розумшня тексту в теорц мовленнево! даяльносп передбачае внзод за меда власне системи мови й звернення до прагматичних, когттивних, гносеолопчних аспект ц функщонування, до так званого "людського фактора" в мов1. Беручи до уваги другу з дих точок зору, акцент при розгляда тексту змццуеться вщ вивчення ^зоморфних щодо синтаксису речения засоб!в зв'язносп до вивчення категорй цшсноси й емотивносп, яи не мають граматичного вираження. При цьому до сфери наукових штереав включаються безпосередньо процеси переходу пщ мовних одиниць — складових тексту до його внутршшьо? форми - вщ "тексту в собГ до "розумшня для себе".

Метою дисертацшного досмдження е вивчення взаемодо рецишенга й тексту, тобто вивчення пдасноси й емотивносп тексту в аспекп його сприйнятгя, а також анаш пшюв ввдгворення того самого тексту рецитенгами.

Заедания дослгдження. Мета робота визначае необхщншть розв'язання таких завдань:

1. Розглянуш основш принципа психолшгвктичного опису тексту в конгексп проблем сучасно! мовозяавчо! науки з урахуванням нових тдаодав до анашзу сприйняггя тексту.

2. Провести серыо експерименпв зi сприйняггя та вдаворення росШського художнього тексту малого обсягу й огриматк певну критичну масу текспв-реакщй.

3. Виробити алгоритм дослдасення (з урахуваныям прагматичних характеристик) отрнманого експериментально матер1алу - текст, запропонованих рецитенгами.

4. З'ясувати принципи оргашзацц проекцй-семангем заданого тексту; визначига проведш стратеги впорядкування стимульно! шформаци залежно вщ 1срархи комуншатнвних програм (основна щея/загалышй змст).

5. Розглянуш перетворення стимульного матер1алу„ зумовлеш спецификою формування й формулювання рецишентами смислово! проекцп тексту-стимулу.

6. Визначитн й описати можлтда тали реагування на текст-стимул.

Омальки експткащя понять цшсносп й емогивнос-п стае можливою лшпе завдяки безпосередньому спостереженню над взаемодаею рецишента й тексту, робота мае експерименталышй характер1.

Материал досмдженпя — одножанровх роойсыа художш тексти малого обсягу (не бшып як 200 слововживань), яга належать одному авторов!. Робоча гшотеза Гругаувалася на тому, що, з одного боку, тир малого жанру (притча) дасть змогу (при прийнятному для аналоу семаншчному обсяз! стимулу й реакци) спостерггати за законом1рностями складно!' взаемодц в межах даади текст - рецишент, з другого боку, узагальнення результат вщгворення дозволить судит про варгантш особливосп сприйняггя жанрово й стилктично однородного матер1аяу.

В експерименп не використовувалися тексти з елементами, що ускладнюють адекватае ввдгворення, такими як: талог, рЪновиди

1 Автор висловлюе щиру вдячшсть доц. Л.С. КовальовШ за наданудопомогу у виробленш алгоритму достджешм й методики проведения сксперименту.

цитування й пряшн мови, шигвокультурга лакуни, негативна форма впралсення 1 т. п.

Методика проведения експерименту. В експерименп брали участь студента Кшвсккого университету ¿мет Тараса Шевченка. Стимульш текста пропонувалися лвга - студентам гуманитарного й природнлчого профшв. Усього було ошггано по 30 оаб у кожшй Ь серШ експерименту (при достатшй кшькосп шформанпв 12-15 оаб'). Одержат дат перев^рялися додатково на чимашй кшькосп шформанпв, 1 щ переварки пщгвердили первкт результата. У хода дослщження було розглянуто 300 текста-реакщй до 10 текстаз-стамутав.

Експерименг поляг ав у безпосередньому (письмовому) вадгаоренш тексту, що сприймався на слух (без команда). Час репродукування стимульного матер1алу не обмежувався (практично в а учасники експерименту виконали поставлене перед ними завдання за 10-15 хв.). Обсяг реакцш попередньо не обумовлювався. Умови проведения експерименту не змшговались.

При постановш й опиа експерименту враховувався вид дальность в першу чергу мовленнево1, в яку було включено текст-с'химул, 'шц кооперацв, який об'еднуе екепериментальну трупу, взаемини експериментатора з рецитенгами, мовний фактор. Серед учасниюв дослщу були лише особи, яга при попередньому анкетуванш визначали росШську мову як рщну. Такий шдхщ до ввдбору шформанпв був гадставою для штерпретапд результата експериментального дослщження з урахуванням нащонально! специфщи росзйськомовнок" ауднторй.

При обробщ експериментально отриманого матер1алу було використано описает метод, метод предикативного аналЬу, а також метод моделювання семантичного конструкту тексту-стимулу за результатами вадгворення. Моделювання включало ряд прийомЬ: безпосередне спостереження над особливостями передач! стпмульних • фрагмент у репродукшях, вгоначення пртщишв йены» органЬаци, узагальнення отриманих характеристик, видогення швар1антних моделей та ххня класифшадш.

Наукова новизна дослщження полягае у визначенш провщних стратепй упорядкування вихщвкп шформацй та характеру специф1чних

' Длв.: Гипотеза в современной лингвистике. - М.: Наука, 1980. - С. 306.

пергтворень стимулу з погляду закономерностей смислового сщшйняпя тексту, який при цьому трактуеться як пшена сутшсть особливого роду.

У робел використано аршодипово новий тдад - смисловий опис тексту на шдстав! його розумшня нос!ямя мови. Передбачалося, що результата вщгворення редишенгами вихадного тексту дозволяють з'ясовувати основш ознаки як структура сприйшптя тексту-стимулу, так 1, гшотетнчно, тексту, який було сприйшто. Скерований на виявлення й пояснения мехагазьпв реального функщонування тексту, такий шдвд виюпочав можлтпеть оперування моделями формального опис у.

Уперше до наукового об1гу вводяться матер1шш суб'ективного репродукування заданого тексту й пропонуються нов1 способи анализу цих даних з урахуванням прагматичных аспект сприйнятая тексту. Узагаяьнення результат сприйняггя й вадгворення вихздного матер1алу дозволяе визначити список текетш-реакщй, яи представляють той чи шший способ обробки стимульнох щформадц.

Теоретичие значения доемдженш полягае в нодалыпш розробщ психолшгвкличного щдходу до вивчення тексту, в розширенш уявлення про процеси його сприйшптя як важниво! складовох мовленнево! даяльност! людини. Зокрема, в дослщжент вюначено дои стратеги впорядкувзкня сткмульно1 щформади, як! використовуються рещгшентамн в сприйнятп й вадгворенш заданого тексту.

Визначення в експериментальному дослщжент таких явищ, як вар1атившсть лопко-композиндйно1 структури, прюритетне сприйшптя комушкативно! струкгури стимульного тексту, диферендайоване вживання cyмilжннx лексико-семангичних вар1ангпв слш тощо е важливим для психолштстики, освальки дозволяе виявитн зони тексту, важлши для подальшого його дослщження.

Подана в робел класифкащя текста-реакщй може бути використаною для подалыши розбудови прагматичнох типологи текст, виявлення яког е так само необмдним, як 1 виявлення типологи мов1. Типолопя текст за дапими етрийнятгя й вдаворення (тобто з урахуванням провщого типу реагування на стимул) е ефективним способом виявлення хстотних ознак тексту на основ1 епшьного

1 Harlmaxui P. Texte als Linguistisches Objekt .// Beitrage zur Textlinguistik. Hrsg.vonW.D. Stempel. - München, 1971. - S. 17.

пропозищоналшого прототипу.

Практична цттсть робота. Даш про способи оргагозацц й специ4ичш особливосп проекшй-семантем, яи виникають на основ1 тексту-стимулу, сприятимуть розв'язанню практичних питань анашу художнього тексту в вуз1 й шкош, можуть бути враховаш для вироблення критерив оцшки прийнятностх тексту в редагуванш, а також для вдосконаленяя способ1в атрибуци тексту.

Експериментально одержат даш про смислов! стратеги, що використовуютъся в сприйнятп й ввдгворенш тексту залежно вщ подано!" в тексп-стимуж 1ерархц комушкативних програм, мають загальнометодолопчне значения для розподалу ново! шформахщ год час навчання й при виявленнх координат тексту, що мають найбшьше концепту алъне навантаження, як. точок максимального впяву шдпвадуальнпх ститстичних рис.

Знания особливостей формування основно! комунжатавнох одинищ мови - тексту -- дае можливхсть цитеспрямовано гадвищити ефектившсть навчального й шформативного тексту.

На пщставх одержаних даних стае можливим створення сфективншшх методик текстових трансформаций, зжйснення машинного редагування, реферування й анотування. Окрсш вясковки можуть бути використат при кодувант шформащйно-потукових систем. :

Положения, ям ваносяться на захист. Згкно з визначеними. завданнями на зашст виносягься таю положения:

1. Для психолшгасшчного анашзу релевангним виявляеться розумшня тексту як переважно ишсного "глибинного утворення": -набору когштем й емощонем. на як1 в основному й ор1ентуеться рецишент у процеа смислового сприйнятгя.

2. Як показуе дослщження, в сприйнятп й вщгаорент вихадгого, тексту ноаями мови використовуютъся вщмшт стратеги впорядкування стимульнох шформацц. Щ стратеги можуть бути протиставлеш як таи. що розр1зняються високою/низькою частоттеда вхдгворепня, стабшыцстго/вар1ативтстю вщгворення сишуяьного фрагмента; актуашацхею зв'язку за диференцдаванням або зв'язку за подабшстю. Застосування рецишентами риних смислових стратепй пов'язане з поданою в стимул! крархкю комушкативних програм (основна щея/загальний змкт).

3. Характер перетворень тексту-стимулу (вар1атившеть лопко-композищйног струетури вихщного тексту при вдаворенш, пов'язана з можливим ушзнаванням початку/кщця тексту як квазшочатку/квазшнця; реальшсть сприянятгя комушкатившм структури стимульного тексту, яка виражаеться в репродукувашп штонацй цшого тексту; диференщйоване вживання суьожних лексико-семашичннх вар1анпв полив "говоршня" й "знання/розумшня", яке свщчотъ про эктавлення й взаемодаю сенсорно! й концептуально! щформацц; характерна задашсть вюодним текстом меж асощативного поля, в яких формуеться реаыця, особливоси лексичних замццень) зумовлений спецификою смислово! проекцц, яка вившкае в рецишекпв у ПрОЦСС! СПрИЙНЯТТЯ.

4. Експериментальний матер1ал шдлягае класифисацц зпдно з поданим у кожному з ведтворень типом реагування на стимул. Кожна з видшених груд виявляе б1лыл або менш специф1чш правила перифраза, побудови вцщошення "диспозищя - композишя", змжи модальносп, конверсивних замнцень й ощнки та га. Вадносно стайкою е штонащя, що доьшгуе б текст1-стимул1 й вщображае мотив вшадного висловлювання, який е спонукою до витвору тексту-стимулу й, ьчомрно, найбшып нашйыим ор1ентиром при вадтворенш,

Апробацт результате / публгкаци. Основш положения идсД' робота вщображепо в трьох авторських публ1кацдях та апробовано на Шжнародних наукових конференндях Даугавтльського педагопчного университету (1993, 1995 рр.), на конференциях молодах учених Кшвського университету 1меш Тараса Шевченка (1995, 1996 рр,), на М1жнародшй науковйй конференций "Функщональна лшгвктика: принципа оргашзаш! тексту" (Ялта, 1996 р.).

; Структура й обсяг роботи. Мета й завдання доелвдження обумовили структуру дисертаци, яка складаеться вступу, трьох роздшв, загалышх висновкш, списку лггератури (175 наймензгаань). У додатках подано: 1) стимульш текста, 2) матер1али психолшгвштичного експеримешу. Загальний обсяг дисертаци: 237 сторшок, у тому числ! список лггератури - 21 сторшка, додатки -57 сторшок.

ОСНОВНИЙ ЗМ1СТ РОБОТИ

У ястуш обгрунтовуеться виб1р теми, ц актуальтсть, формулюеться об'ект дослздження, вганачаклъся мета, основш завдання й методика дослщження, иаукова новизна, теоретичне значения та практична дшнасть, перспектившсть й апробацш, називаються основш положения, яю виносятъся на захист.

У першому роздш "Сприйияття тексту в контекстт проблем еучаеио! психолшгнстихи" анатзуеться розвиток поглядав на текст як на гшпсну сугшсть особливого роду, що характеризуеться наявшсгю смислово! структури; розглядаютъся нов1 пщходи до анал!зу сприйнятгя тексту в вичизютий та зapyбiжшй теорц мовленнево* дальности; розробляються принпипи психолштстачного опису експерименталшого матер1алу.

До початку 70-х рр. лшгв1сшка редко виходала за меж речення. Вщ 70-х рр. вшшкла тендепгця в бис тексто- й контекстно-залежного анатау, яка виявплася у рамках так звано! функщонально! парадигми.

Передумови для наукового вивчення тексту було закдадено в Захщшй бврош роботами Ш. Балт та вчених, що входили до ПразькоТ лшгвютично! школи, у вггчизняному мовознавств! - працями дослщниюв, як! займалися в 20- 30 рр. вивчснням "практично'Г й ноетично'{ мови (ОПОЯЗ), а також роботами В. Проппа, О.О. Реформатського. М.М. Бахпна, Л.С. Виготського, М.1. Жтшна таш.

У вггчиэняшй лшгвктиш традицШно пщкреслювалися два аспекта розумшня тексту: по-перше, текст - це креативний процес, по-друге, текст стае реальним лише в граф{чшй форш. Щ два напрямки вивчення тексту ьвстили деяку суперечшсть. I подальший розвиток теори тексту вадбувався в напрямку його виршення,

Протягом багатьох роив предметом науково! дискусй залшпалося розмежування визначальних ознак тексту - зв'язносп, дшсносп й емотивноеп (СЛ. Гшдш, Т.М. Нжолаева, Б.О. Маслов, Ю.М. Лотман, 1.Р. Гальперш, Г.В. Колшанський, 0.1. Москальська, Н.Д. Зарубша, Н.О. Слюсарева, А.А. Брудний, О.О. Леонтьев, Л.Г1. Доблаев, АД. Новжов, Т.М. Дрщзе, Ю.О. Сорован). Сьогодш € вс1 пщстави вважати, що зв'язшсть - це понятая, за допомогою якого

дагернретуються феномени, що хх вадносять до поверхневог структури тексту, а цшстсть й емотивтсть - поняла, за допоыогою яких шгерпретуються феномени, що гх вщносять до глибинно! структури тексту, тобто феномени ментального порядку, яка виникають при взаемоди рецитенга й тексту.

Розходження (на семантичному ргвш) м1ж знаковим утворенням, постулъованим як текст, та його проехщями, утворюваними в процес1 сприйняття, розумшня й одшки тексту реципиентом, з одного боку, породило "лшгвктияний штиазм", а з другого - покликало до житгя прагматику й так звану прашатнгастику. "Дещо спрогцуючи справу, ~ пише М.М. Бахтш, - суто лшгвктичш вадношення (тобто предмет лшпистики) - це вцщогаення знака до знака й знаив у межах системи мови або тексту (тобто системш або лшйш вщношення мйк знаками). Вщношення висловлювань до реально? дайсносп, до реального суб'ехда, шо говорить, 1 реальних шших висловлювань, вадношення, якх вперше роблятъ висловлюваиня клиними або хибними, прекрасними 1 т. п., школи не можуть стапа предметом лшгвютшси"1. Уявлення про текст як про знак, що розрахований на шгерпретащю, що передбачае таявшсть тлумача, вводить дослццшка у сферу вщюшень "суб'ект -знак", тобто в сферу власне прагматики.

3 психолшгвютичного погляду (Ю.О. Сорокш, Т.М. Дрдае, О.О. Залевська, АЛ. Новисов) текст трапуехься як знакова продукта, що е системою вЬуальних/звукових сигнашв, як! штерпретуються рецишентом 1 формують у нюго систему уявлень (смисл1в) - проекцию тексту2. Текст е чимось цшсним, певним концептом, ментальным утворенням. Ознака дшсносп мае психолщгвктичну природу. Це не , властив!сть тексту, а власташсть свадомоси, яка сприймае. Янцо текст не сприйнято як ншсний, то його взагат не сприйнято, тобто вш не е для рецитснта текстом.

Зхадно з концешдею активного характеру сприйняття, останне являе собою даяльний стан, що об'еднуе пронеси "вшзнавання", "звгряння", "зустр1чно1 програми-прогнозу (антиципацй)",

1 Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках. Опыт философского анализа // Бахтин М.М. Эстетика словесного гворчесхва. - М.: Искусство, 1986. - С. 319.

г Сорокин Ю.А. Психолингвистические аспекты изучения текста. - М.: Наука, 1985, - С. 8.

"внутршшього даалогу", "встаповлення смислових зв'язюш" 1 "формулювання смислу".

Процес перетворення тексту при сприйнятп й розумшт е своерщним процесом смыслового воображения - перекодування (А.О. Смирнов), реконструкций (АЛ. Новжов), переформулюваяня (0,0. Залевська), переоэначування (О.Д. Наумова) зшсту вихщного тексту у власну концешуальну структуру рецишенга (пор. з думкою О.О. Потебш про "збудження" в процес! розумшня ¡снуючих мехашзм1в таким чином, що думка мовня не передаеться, але слухач, розумиочи, створюе свою думку1). При цьому концептуальна структура тексту е абстракпзим об'ектом, який матер1алпуеться в тому чи шпюму мовному субстрата - тексп-вислов! суб'екта.

При вдаворенш далий процес знаходить вираженшг в конкретних формах вщступу вад тексту-стимулу: узагальнепш або згущекш того, що в сгамульному текст! подаеться в конкретней розгорнупй формг, конкретизацц того, що подаеться в текс-п в бшьш загальному й стислому виглядЦ замцценш одного зм!сту дашим, р1внодшним за значениям, а також ступеней стльноста й дспиш аци.

Вихщний текст, вцоторюваний редитентом, трансформуехься в його свжомосп в певний смисловий конструкт, текстове вираження котрого, ймов1рно, вибудовуеться на основ! внутршшього мовлення, тсбто текст-реакц5я ввявляе креативгн озиахи (пор. з твердженням О.О. Потебщ про наявшсгь творчого начала в уах випадках вербально! даяльносп'). Одинищ структурного членування такого гшотетичного тексту можна опосередковано виявити або реконструювати, зктавляючи результата вщгворення. Саме завдяки зютавлешта певши кшькосп текста-реакгцй виявляеться ознака сгщкосп таких одитшь при змш1 вводного тексту. У хода експерименту припускалося, що видитеш таким чином струхтурш одинищ е реальними одиницямн тексту, а сеыанхичний конструкт - -лею структурою, яка реально сприймаеться, осмислюеться, а тот (при збудженш аперцешивного мехашзму) ввдгворюеться редишентами.

. Отже, власне сприйнятгя й вщгворення тексту може бути представлении таким чином:

1 Потебня A.A. Мысль н язык. - К.: СИНТО, 1993. - С. 95.

2 Потебня A.A. Психология поэтического и прозаического мышления // Потебня A.A. Слово и миф. - М.: Правда, 1989. - С. 201-235.

МОВЕЦЬ

СЛУХАЧ

1 !

-Х-.. _--и

СПРИЙНЯТТЯ ВИТВОРЕННЯ

-1-• -1-

-. =-!-• ■-

текст-стимул | | смисловий конструкт •> апераеотнвяия

] "] окрем »пстовш елемевтя,; "смисловий конструкт ■

смисловий конструкт] { яга було спряввято слулачеи:

I . (сфера прагма-

мнттстзхв в семантики): текст-реакшя

Розумшня тексту рехщшентами, зафксоване в результатах вадпюрення, було скориговане з нашим власним розумшням стимульного материалу, репрезентованим за допомогою 1ерархй рьзнопорядкових предакащй (за методикою Т.М. Дрдае).

: Споаб зведення тексту до структура рпноиорядкових предикацШ було описано й обгрунтовано в роботах Т.М. Дрдае на основ1 класифжацц предикат, запропоновано! МЛ. Жинкшим.

У свою чергу структура рпнопорядасових предикат може бути описаною 1 як ¿ерартая комунжативних програм. Як предикацц першого порядку виетупають мовш засоби, якнми передано мету повщомлення (В.Д. Тункель), основну адею (Т.М. Дрдае), як предикапд другого, третього 1 т. д. порядив - мовш засоби, яи складають охшсову частину (В.Д. Тункель), за допомогою яких передано загальний змкт тексту (Т. М. Дрдае).

Принципова вадмшшсть двох комушкатавних програм на рЬьа головних 1 другорядних предикаций мае вадобразитись у стратегиях упорядкування стимульно! шформацц, яи суттево вщразняються одна вщ одно!'. Д1 стратега можуть бути розглянутими й описаними з погляду:

1. ступени релевантное!! стимульно! шформаци для рецишента (висока/низька частотшсть вцггворення);

2. стабшьност1/вар1атнвносп вщтворення стимульного фрагмента;

3. набупя актуальное« зв'язком за диференциованням або зв'язком за подабшеио.

Таким чином, особяивосп вщгворення стимульних текст

виявлялися, шляхом анатзу експериментального матер1алу в таюй послщовносп: спочатку ¡ерархш предикат моделювалася (за методикою Т.М. Дрщзе) для тексту-стимулу; гйсля цього за принципом стимульного алгоритму розглядалися вщповда учасншав експеримешу. При цьому иумерний принцип (¡з зазначевням р!тга предикавдй) дозволяв гнучко фксувати ступшь 1 характер збк-у "значение вих фокуст" текстш-проекщй з1 сшмулыгими.

Передбачалося. що такий розгляд експериментального материалу дозволить висновувати про мехашзми смислово! переробки заданого тексту в процес1 його сприйнятгя й вщгворення не на штутгивтй основ!, але на осшт процедур, як! тддягають формалЬацц,

У другому роздш "Експеримевггальпе дослщженяя специфки » припцшйв оргавЬацц текстт-реаквдй на вихЗдний текст" розглядаклъся перетворення стимульного матер1алу, обумовлега спецификою формування й формулюванда рецитентами смислово! проекци тексту- стимулу.

Розгляд результат® психолшгвктичного експерименту 'Л сприйнятгя й вздгворення дозволив виявити у вихщних текстах 2 тшш фрагмент, що ¡стстно розрЬняютъся при Ьс репродукуванш. Характерними особливостями ввдтворення стимулышх фрагментов першого типу (вони вудовадалн безпосередньо предкхацц першого порядку, на р1вш яко! в загальиому вигляш формулювався репродукований концепт) були перевалено висока частотюсть (бшыпе половили вад загально! кшькосп вадгворень) 1 стабшыистъ репрезентацй у вщповщк учаеншав експеримешу. Вадтворення стимулышх фрагмент другого типу, яы вцщовщають. р1вневг другорядннх предикашй г становлять охшеову частину сформульованого концепту, вщриняла низька частоттсть (менше половини вщ загально! кзлъкоста вщгворень) 1 вар1ативний характер рецродукування. Припувдення про використання рецишентами в процео. вщтворення двох рЬних стратегий подання стимульного матер1алу - максимальне розринення форм 1 значень при репродукуванш предикаци першого р1вня й переробка фоново! шформадц в режти зютавлення - отримало експериментальне шдгвердакення.

Як показав експеримент, на початок I кшець репродукцй

зсуваеться па&стотнша шформащя, закладена в стимульному текста. Однак в окремих випадках ця шформащя не збигаеться сгимульною, що свщчоть про варновання логко-композицишо! структури стимульного тексту в сприйнятп й вщгворенш. Початок/кшець тексту-стимулу е квазшочатком/кзнцем, ушзнаним учасниками експерименту. Змша лоико-комнозигцйно! структури вихщного тексту, пов'язана з переоформлениям початкових 1 фшальних позищй, може зумовлювагась квал1фкащею присугньо! в стимул! щдгекстово? шформацй як основно! для формування й формулювання концепту, актуашзащею представлених у тексп-стимуш. темарематичних вцзношень, наявтстю в рецишенпв загальних уявлень (стереотишв) про "правильну" структурну оргашзавдю початку/кшця тексту (прюригет "обгрунтованого початку" (В. Матез1ус)).

Результата вдаворення пщгверджуклъ реалдастъ сприйнятгя рецишентами комунжативно! структури стимульного тексту, яка передусш виражаеться в репродукуванш штонацй цшого тексту, в шдстави припускати, що шгонахця е не тшьки головним, але й (1 це важливо) хронолопчно першим конструктивним елементом у сприйнятп тексту.

Результата вщгоорення стимульного матер1алу, виявляючи реальну сумкшсть р!зних семангичних пол1в для рецитента — койкретного нос^я мови, показуютъ, яким чином у смисловому сприйнягт вщбуваетъся зктавлення й взаемодая таких вида шформади, як сенсорна й концептуальна. Вислови "я знаю" 1 "я говорю" вживаються учасниками експерименту з урахуванням прагматичних вздмшностей безпосереднього стану знання/розумшня (тобто "знания по суп" як особливого ментального стану) й опису цього стану знания на словах.

Результата юдаворепня стимульного материалу сввдчать про специф1чну задашсть вихщним текстом меж асощативного поля, в яких формуеться реакщя.

Анашз експериментального матер1алу показав, що в середньому блшько 50% лексики оригиналу при репродукуванш стимульного тексту вщгворюеться буквально, решта лексики перетворюеться. Показовим е характер реконструкцШ, що ведбуваються при вщгворенш вихщного тексту. Бигышсть о них здайснюються за типом замццень у межах одного семаетичного поля. Характер синонМчних замицень

тдтверджуе загальне правило, зпдно з якпм слово одного синовамчного ряду найчастпе зашщуеться домшантою цього ряду з найзагальшхшш значениям. Як правило, сшоншчш замнцення посияет експресивно, Результата ввдгворення демонструють також характерне правило замнценпя рздковживаних конструкций на б!лып частотш ("всякий - каждый", "пестрый - цветной", "труд - работа"). Морфолопчно! спорщненосп мЬк вихщними словами й словами, що замодують '¿х при репродукуванш стимулу, не помечено. Подабт реконструкци становлять у середаъому блнзько 20% лексики в^цтворюваних текст.

Заслуговують на увагу також виявлет при розглядц вщгворень стюпстичш замицення, зумовлеш виразною спшстичною марковатстю тексту-стимулу. У цьому випадку замнценяя репитентами гиен референт, мкць (та iмeн) актанпв здайснюються не просто за типом синошиачних, а в першу чергу ор1ентуються на збереження стшпстичшп однорщносп стимулу й реакци. I ця законошрН1Стг> виявляетъся в даному випадку бгяып значущою, шж меж1 тематичних рядш або семангачних жшв.

Досигь частотними е так зваш "лексичш повтори", пов'язат з замшою оригшально1 конструкци на шаблонну або вживану ранше, узагалыдакга замши. При узагальпюючих замшах редукщя юлькосп лексичних одинидь 1, вшповшю. втрата елемештв зшсту можуть часом буш довол! значними.

Окрешш рвновидом е замни, зумовлеш актуалиащею в (млыпосп рецигаенпв схожого фрейму штерпретацп стимульного матер1алу (лексичне замицення гшеронМчного типу "пушинка -пылинкег", зумовлене позатекстовими знаниями, безпосередшм доевщом редишента, 1хтм уявленням про театр).

У третьому роздш "Ътолопя текста за далями спркйиятгя й вщтворешя" подано класифжащю текст, що гх було отримано вад учасштв експерименту.

Найбишп вразливою при вщтворент виявилася ознака цЫсносп тексту: високий пропент складають реакцй, яю. вщгворюють референтну картину тексту-стимулу завдяки збереженню мовних значень (як правило, словникових, тобто найчастотшлшх), але не смислу тексту, який мктить пресупозици та гру прямого й

переносного значень. Щ результата одержали назву рефереитиих текатв-реащт. Вони мають значну кшыастъ piзнoвидiБ.

Денотаттш тексты -реащи представлен! вдаовщями учасшшв екеперименгу з ктотаими викривленнями аспектам й стильово! картини стимулу. Таи реакци оркнтоваш на вдентифкацио денотата (предмета або ситуаци). Серед них можна видшши реакци "дефЫтивного" тану. Мета дефшщШ - денотативна. Реагуючи через дефшщда, учасник екеперименгу роз яснюе значения стимулу з метою його осягнення. Окремим риновидом денотативних текст е реакци, в яких певний "порядок речей", представлений у стимул^ в процесс вщгворення моделюехъея внаслщок активаци рецитентом фрейму ттерпретаци (Ч. Фшмор), в основ! якого е способ уявлення стереотипно? ситуаци.

Рефлексивш текста можна розглядати як результат актуашанд в процеа вщгворення стимулу цщшених оркшащй рецшнента. Рефлексивна текста представлено трьома головними piзнoвидaми: текстами-шркуваинями про концептуальний змкт стимулу, лиркуваннялш про форму органЬаци вихщпог о тексту й деоптичними текстами. Перший рйновнд вибудовуеться на основ! збярання й зктавлення факпв, другий - з опорою на аксюлопчний критерШ. Деонтичт (шперативш) текста вибудовуютъея за принципом "практкчних" м!ркувань, скерованнх на спонукання до иевного модусу поведанки. Експонентом ¡мперативно! модальное« у вщповадях цього риновиду е спонукальш форми, а також шли комушкативш форми, завдяки введению до Ьшього складу потужних "перемикач1в" -оператор1в суб'ективно! деонгачно! установки.

Окремим р1зновидом рефлексивних реакщй е текст-резюме й текет-силогим, у яких вщ стимульного тексту залшпаються тальки объект 1 акггантна ежа, ключов! слова замЬцуються гшерошмами, а текст умещено в лоичну рамку ("Мы занимаемся тем, что определяем понятия...", "...Словно в этом сущность понимания жизни"), Так! реакци властиш рещшкнтам з профеейшою эвичкою до мислення.

Реакци емотитого типу - доенгь рщюсний р1зновид поведанково! реакци, оркнтований на вираження емоютно! настанови рецишенга. У деяких випадках емоцшний стан рецшнента гид час сприйняття тексту-стимулу при вщгворент не лише уев¿домлюеться як "образ супровщно! емоци" (Ю.О. Сорокш), але як домшанша

настанова зумовлюе оцшно-експресивну актуал1защк> стимулшого матер1алу. 3 крайтм виявом емотивно! настаиови пов'язана змша поля персональноеп рецродукованого тексту. У таких реакщях онтолопчно реальна особа - рецишент - привласнюе роль автора й певним чином актуащзуе текст: задае Bei вщношення прямо! вербально!' уяви як себе самого,.використовуючи шдексал "Я" ("Я не простейший...", "Я крутая былинка...").

Респонденты текста е реакщею-вщповцщю, решикою в даалоз1 сшврозмовншов. 1ще О.О. Ухтомський, говорячи про поведанков1 настанови, висував на перший план щею MixociöHoro сгалкування, "прагнення сгвврозмовника" - пряме безпосередне стлкування, що глибоко вкоренилося в роайсыай культуртй традици. Це положения О.О. Ухтомського близьке до бахтансько'1 ¡де! даалопчносп. У респонденгних реакщях хшсьменник сприймаеться як мовець, його текст - як решшса й спонука до розмови, а реакщя рецишента - як ретика-вщповщь. Серед респондеетних текста виявлено тексти-eidzyrn 3i спробами актуального даалогу ("Непонято все это...", "Все совсем непонятно и запутанно.,.", "...тогда почему") i тексти-пригадуватт стимулу, провщною ознакою яких е домшування предихатквкнх значекь над об'ектними: тут, як у внутршгньому мовленш, переважають реми, яга е часто безособовими, або яавггь не оформляються за законами граматккк.

В Шоматичних реакщях у результат! вздгворення стимулу вадбуваеться не формування загального текстового концепту за моделлю сприйнятого, а аперцептування й продукування власних моральних правил, при формулюванш яких рецищент спираетъся на готов! формули ("Мой дом - моя крепость"; "Под лежачий камень вода не течет"; "Разом добре й батька бити", "С est la vie"; "Perpetuum mobile"). Реакхщ цього типу вщбивають сирийняття не змкту тексту (прагмалшгвктична сфера), а смислового конструкта, який перекодовуеться в пощбнх до заявлених у тексп психолопчш смисли редитенпв. До окремого риновиду ццоматичних реакшй можут бути вдаесеш "вгршоваш"реакцй.

"Сенситавт" текста-реащи мктять спробу "матер1ажзувати" вадчуття, викликаш сшмульним текстом, аж до специф1чнпх помилок, яких допускаються учасники експерименту ("песочный берег" замктъ "песчаный берег" в асощативному ряда: "песочные часы" - "песочный

берег'). Реакци такого тешу можна розглядата: як результат актуал1зацй асощацш рецигпенга внасладок процесу зв1ряння гож сладами пам'яп й отримуваною перцепщею.

Метатекстш реакци с того чи шшого виду освоениям рецитенгами мехатзму смислового функщонування стимульного тексту. Настанову ще! групи рецишенйв можна назвати креативною: вони прагнуть не лише оптимального сприйыятгя й розумшня тексту, але й пояснения його структури й механизму функщонування, що вимагае застосування понять, надалених певною поясшовальною силою. - -

Креолаоваш (змшаш) текспш-реакцП'. У реакшях цього рояовиду мовш знаки виступають не ¿зольовано, а в сукупному вживанш з шшими знаковими засобами, тобто спостер1гаеться паралельне використання в процеа вдагворення деюлькох кодш -вербального { схемо-образного, зображувального. Основна частина рёпродуковано! шформацц передаешься за допомогою малюнка-схеми, з якою словесгот коменгар пов'язаиий як "синонМчний" 1 "додатковий". Реакцц цього типу внрЬняе точшсть вадгворення "огирних пункта", пов'язаних безпосередньо з1 смисловим конструктом стимулу. 3 шшого боку, настанова на зображування, яке мае обмежену конотацно, накладае певш обмежетпта й на можливосп репродукування заданого тексту в б!к зменшення його "емощйност!" й "виразностГ.

Окремим р1зновидом реакцШ е "текста про текст". Такий тип реагування характерний для вщгворення в умовах експерименту, тобто в пггучних умовах. Текст вотворюеться як текст, а не як смисл.

■ Аутсайдш (зовнтш) реакци фксують випадаи, коли взаемода шж текстом I рецишенгом не вщбулося через перешкоди, яю виникли в "ланщ" редшиента. Учасник експерименту виявився не в змоз! ("плохая память", "не успел настроиться") квал1фисувати стимулышй текст як цшсний ("текст имеет смысл, но я его не понял"), надавши йому "пе! чи шшо! штерпретаци в процесг вщгворення ("не осознав смысл, я не могу отобразить данный текст", "смысл где-то глубже"). Текста цього рЬновиду свщчать про вадкрипсть процесу смислоутворення, "нескшченну смислову валентшсть" (В.В. Налимов) текстового продукту в сгцлкуванш. виявляючи творчий (нехай навга» у

прихованому виг ляда) потешцал рецитента1.

Виявлення типолопчних вщмйшостей Mix текстамн-реакцкми дозволяе траюувати даялъшсть сприйнятгя й розумшня системно, тобто не як "одномаштний процес" рецепцц тексту, а як упорядкований Ha6ip сгаввщношепъ Mix риновидами сприйнятгя й рвновидами текст.

У загальних висновках констатуються основш положения й теоретичт узагалънення, як! вишшвають з поданого в дисертацц анашзу результат сприйнятгя й вщгворення стимульних текст. Накреслюються шляхи подалыпого дослщження тексту з погляду категорШ пшсносп та емотивноеп. Зокрема, розглядаетъся можливкяъ використання даних сприйнятгя й вщгворення для побудови прагматично'1 типологи текст.

Основш положения робота викладено в таких публЬсапдях дисертаита:

1. Опыт применения понятия психологической установки для истолкования художественного текста // Ритуалъно-^фолопчний шдад до штерпретаца литературного тексту: 36. наук. пр. -К.: КДУ, 1995.-С. 199 - 206.

2. Внутренняя индивидуальная модель мира в романе Л. Добычина "Город Эн" // Писатель Леонид Добычин: Воспоминания. Статьи. Письма. - СПб.: Изд-во "Журнал "Звезда"", 1996. - С. 235 - 240.

3. Повествовательная структура в художественных прозаических текстах малого объема // Третьи Добычинские чтения: Сб. ст. -Даугавпилс: ДПУ, 1996. - 5 с.

4. К проблеме типологии текстов по данным восприятия // Материалы Международной научной конференции "Функциональная лингвистика: принципы организации текста": Тезисы докладов. -Ялта, 1996. - 2 с. (у сшвавторста з Л.С. Ковальовою, яюй належить вироблення методики проведения експерименту).

1 Налимов В. В. Спонтанность сознания: Вероятностная теория смыслов и смысловая архитектоника личности. - М.: Прометей, 1989. - С. 124-130.

Юимкша ОЛ. Сематико-прагматичш аспекта сприйнятгя тексту (на матер1аж росШсышх художшх текст малого обсягу).

Дисертащя на здобупя вченого ступеня кандидата фшолопчннх наук за спещальшстю 10.02.02 - роойська мова, Кшвський ушверситет 1меш Тараса Шевченка. - Кшв, 1998.

У дисертадд представлено психолшгвштачний тдвд до вивчення законом1рностей сприйнятгя тексту, який трактуеться як пшена сутшсть особливого роду. Встановлено, що застосування рецишентами у сприйнятп й вадгворенш вщмшних смислових стратепй пов'язане з наявною у стимул! !ерарх1ею комуткативних програм (основна щея/загальний зьпет). Подано типолопю можливих текспв-реакщй, яей шострують конкретней спос1б обробки стамульноХшформаци.

Ключов1 слова: психолштстика, текст, зв\язшстъ, цшешеть, емотивнють, текст-стимул, текст-реакцш, сприйнятгя, вдаворення, смисловий конструкт,

Ювашша О.И. Семантико-прагматические аспекш восприятия текста (на материале русских художественных текстов малого объема).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык, Киевский университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 1998.

В диссертации представлен психолингвистический подход к изучению закономерностей восприятия текста, который трактуется как целостная сущность особого рода. Установлено, что применение реципиентами в процесе восприятия и воспроизведения отличных друг от друга смысловых стратегий связано с представленной в стимуле иерархией коммуникативных программ (основная идея/общее содержание). Дана типология возможных текстов-реакций, представляющих конкретный способ обработки стимульной информации.

Ключевые слова: психолингвистика, текст, связность, целостность, эмотивность, текст-стимул, текст-реакция, восприятие, воспроизведение, смысловой конструкт.

KSmkiaa O.I. Semantico-Pragmatic Aspects of Text Reception. Dissertation presented for the degree of Candidate of Sciences, Philology (speciality 10.02.02 - Russian Language) in Kyiv State Taras Shevchenko University, Kyiv, 1998.

The dissertation presents a psycholinguistic approach to the study of reception of text taken as an integral entity of a special type. It is established that recipients' use of different sense strategies in the process of reception and reproduction is connected with the hierarchy of communicative programs presented in the stimulus (main idea/general content). The typology of possible text-reactions presenting the specific way of stimulus information processing is given.

Key words: psycholinguistics, text, coherency, integrity, emotiveness, text-stimulus, text-reaction, reception, reproduction, sense construct.