автореферат диссертации по искусствоведению, специальность ВАК РФ 17.00.06
диссертация на тему: Скульптурный декор в архитектуре Западной Украины XVII—XVIII вв.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Скульптурный декор в архитектуре Западной Украины XVII—XVIII вв."

^МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ІЛП ЛЬВІВСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВ

'.■/І Ґ.К'ІІ

Ця правах рукопису

СТУДНИЦЬКА Мар'яна Ромаиііша

СКУЛЬПТУРНИЙ ДЕКОР В АРХІТЕКТУРІ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ XVII ХУШст.

17.00.00 - декоративне і прикладно мистецніо

А В Т О Р І’’> Ф Iі', Р А Т дшеріадії на здобу ті я наукового стуїкмш кандидата шістоцтіїознанстіїа

ЛЬІНВ — 1Ш>7

Дії ?’р'І аціею <■ рукопис

Робім;: инконана у Льиінськіії Академії Мистецті. Міністерства освіти України.

Науковий ксріпшік кандидат мін іецмклмапсіна,

доцент Голод І.П.

Офіційні опоненти -кандидат мле'іептиозпаїіспіа.

Провідна організація — кафедра іс горіі та художніх

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 04.12.01 у Лмінській академії мистецтв за адресою: 290011 м. Львів 11, пул. Кубійошіча, 38.

З дисертацією можпа ознайомитись у бібліотеці Львівської академії шістентв.

. /2

Автореферат розіслано________тратт 1997 року.

Голова

снеціалізопапої вченої ради

доцен т Любченко В.Ф.

— доктор мисдецтпсппацства, ст.науковий спінробі гшік Тимофієпко В.І.

основ архітектури Дєржашшіо Університету ’’Львівська Політехніка”

годиш на.

доктор мнстеитпознавстпа

Загальна характеристика теми. Актуальність дослідження. Історіографія.

Важлива роль у створенні синтетичного архітектурного образу західноукраїнських будівель Х'/ТІ-Хт/ІІХст. належить декоративним елементам. У цей період декоративна організації архітектурного твору стала одною з визначальних ознак стилістичної характеристики, яскраво віддзеркалювала мистецьку культуру суспільства, процес збагачення усього українського мистецтва ХУІТ-ХУЇТІст. Відбувався важливий процес, з одного боку, усвідомлення скульптурної пластики як певного національного та Історичного засобу втілення художньої ідеї, з іншого - радикальна переоцінка, вибір самої традиції, змагання різних тенденцій, зумовлених сучасним художньо-естетичним контекстом. Загострена увага до архітектурної форми, пошуки різноманітності, більш виразних, складних композицій приводили з одного боку до використання зразків західноєвропейського мистецтва, з Іншого - до залучення мотивів, пов'язаних з українською національною традицій«). Важливо те, що цей процес не набув механічного характеру: всі запозичення, чи то місцевім художніх форм, чи новацій з європейського мистецького арсеналу, відбувалися шляхом творчого перросмислення, детального опрацювання, в результат! чого народжувалося фактично пору за фермою і змістом мистецтво.

Актуальність даної дисертації- полягає, у спробі розв’язати, по суті, маловивчені, але надзвичайно, важливі для сучасного українського мистецтвознавства проблеми пов'язані з процесами художнього розвитку західноукраїнського скульптурного докору .ШІ-ШІТст., як. самой Пшого

явища вітчизняної культури, що відіграло помітну роль і в європейському мистецтві. Не менш важливим є зв'язок теоретичної проблематики з пошуками, що ведуться у царині сучасної архітектурно-скульптурної практики. Помітне пожвавлення реставрації архітектурних пам'яток, насамперед сакральних, виявляв значний дефіцит історичних знань і, зокрема, знань декоративного вирішення фасадів 1, особливо, інтер'єру будівлі. '

Вибір теми дисертації, як і її актуальність, в певній мірі продиктовані й прикладними завданнями. Адже на стан декору архітектурігих споруд все бІльакЯ вплив справляє руйнівний фактор часу, у зв'язку з чим особливого значення набувають питання їх атрибуції. Величезна частіша елементів пластичного декору західноукраїнської архітектури ХУІІ-ХУІІІст. не вивчалась, мистецтвознавча інформація про них не систематизувалась 1 не публікувалась. Зазначимо та-, кож, що на перешкоді об'єктивним критеріям продовжує стояти далеко не завади Вірна атрибуція пам'яток. Крім того, ми прийшли до висновку, що до сьогодні процеси розвитку 1 ху^-

докні особливості західноукраїнського архітектурного декору . ©

не вкладалися в існуючі теоретичні схеми розвитку вітчизняної та європейської культур і, що найважливіше, не визначалися як цілісне 1 цілковито самоцінне мистецьке явище. .4 огляду на це вчасним буде звернення до питання історіографії.

Найбільш ранніми публікаціями на. тему архітектурної' пластики можна вважати історико-краезнавчі праці, видання старих'хронік, життєписи, що почали виходити у ХІХст. Це, зокрема, праці О.Чоловського, С.Баронча, Яворського ггро пам'ятки та ансамблі архітектури' .' Хоча воші в незначній

мірі торкаються скульптури, однак, досить виразно окреслюють формування місцевого мистецького середовища, дають характеристики споруд. .

Львівська мистецька школа привернула особливу увагу польських учених на початку ХХст. Першим спробував виділити львівське мистецтво у локальне'художнє явище В. Лозинський. Мистецький Львів, в окремих випадках його скульптурні пам'ятки, стали темою публікацій В Жили, А. Бохнака, З, Горнунга, !Г. Маньковського.

. У дослідження мистецтва цього періоду помітний науковий внесок М. Гємбаровича. Його праці містять цінні інформації атрибутивного характеру базовані на солідному вивченні архівних матеріалів. Водночас, висновки до яких' приходить дослідник, зокрема атрибуції окремих пам'яток, можна вважати дискусійними.

Початок вівчизняного дослідження західноукраїнської архітектури і частково скульптури припадає на останні десятиліття ХІХ-початок ХХст. Щоправда українським мистецтвознавством вирішувались, переважно, проблеми пов'язані із загально-культурними явищами, що віддзеркалювались у творах мистецтва. Зокрема, слід відзначити "Історій української культури" - працю створену видатними українськими вченими і мистецтвознавцями І. Крип'якевичем, В. Рядзиковичем, М. Голубцем, С. Чарнецьким, В.’ Барвінським у 30-1 роки та курс лекцій "Українська культура", шо об'єднав праці вчених-емігрантів Д. Антоновича, Д. Чижевського, Д. Дорошенка, В. Сочинського. Важливо, що у цій книзі міститься окремий роз--діл "Скульптура", в якому хоча й побіжно, але фахово розпочинається наукове опрацювання українських скульптурних пам’яток і, зокрема, пам'яток скульптурного декору. Такою ж

послідовністю позначена д^охтомна '"Історія українського мистецтва" В. Січшгського. Великий обсяг фактичного маторі-алу про декоративну різьбу Іконостасів та глибоке його осмислення знаходимо у ннииі М. Дрпгана "Українська декоративна різьба ХУІ-ШИст.". Жовків(лк.,й мистецький осередок освітлений В. Свенціцькою, яка також уклала цікавий словник майстрів. '

Чи не єдиним найбільш повним дослідженням, з великом кількістю ілюстративн го матеріалу та аналізом широкого кола пам'яток, до сьогодні залишастья "Історія українського мистецтва" в 6-ти томах. Щодо предмету і, головне, об'єкту нашого дослідження, то у цій фундаментальній праці скульптура ХУІІ-ХУІІІст. на західноукраїнських землях виділена в окремий розділ, у написанні якого брав актину участь львівський дослідник Д. Крвавич. Аналізуючи цю працю, Загату на скульптурні пам'ятки, імена скульпторів, маемо все к таки зауважити - власне скульптурний декор, декоративно вирішення західноукраїнської архітектури ХУІІ-ХУІІІст. має епізодичний характер і часто губиться поміж статуарними творами.

В останні десятиліття інтенсивну роботу в плані систематизації та атрибуції пам'яток у власних дослідженнях провадили, зокрема, Г. Лоі'виіі, В. Вуйцик. Найсуттєвішою, із оглядом майже усіх відомих пам’яток скульптури Львова, залишається’ праця В. Любченка "Львівська скульптура ХУІ-ХуіІст". Фахово точні й аргументовані спостереження стосовно генезису та стилістики українського мистецтва ХУІ-ХУЩст. викладені в працях В. Овсійчука. Це дозволило авторові обгрунтувати чишість в Україні ренесансної та барокової стилістики, тобто те, що українське мистецтво не лже рівноправнії!! учасник світового культурного процесу

т

ХУІ-ХУІІІст., а й творець свого неповторного стилю. У книзі "Українське барокко та європейський контекст" міжнародний авторський колектив розглянув українське барокове мистецтво, 1 що найважливішо для нас скульптуру 1 архітектуру, як одну и> національних шкіл цього великого стшім.

Для вивчення західноукраїнської, зокрема львівської, рококової пластики непересічно значені я мав діяльність Львівської картинної галереї. Зокрема, виставки львівської скульптури ХУІІІст. у 1987 та І9в9 роках стали важливим джерелом для сучасних дослідників.

Та все ж , при значній кількості архітектурних розвідок, праць присячених львівській скульптурній школі •

ХУІ-ХїІІст. -спеціальних досліджень з питань Історико-художнюго розвитку скульптурного декору Західної України нема. Загальний огляд бібліографії, аналіз цілого ряду джерел свідчить, що визріла необхідність у цілісному дослідженні західноукраїнської декоративної пластики, з врахуванням усього комплексу відомих на сьогодні у мистецтвознавчій науці джерел, архівних, іконографічних документів, а найголовніше реальних пам’яток, що дійшли до нашого часу.

Отож, можемо константувати, що у дослідженні цього виду українського мистецтва склалася певна проблемна ситуація. Усвідомлення її важливості для розвитку сучасного декоративно-скульптурного мистецтва в Україні, а також важливості для розвитку одного з напрямів вітчизняного мистецтвознавства дало поштовх нашому дослідженню і впевненість у його актуальності. .

Виходячи з цього метою дисертації стало - дослідження і доведення на прикладі пам'яток ХУІІ-ХУІПст. поступального і безперервного характеру історико-художнього розвитку

скульптурного декору в архітектурі західноукраїнських земель; виявлення автохтонності багатьох його національних особливостей, а також здатності місцевого скульптурного осередку адаптувати і творчо переосмислювати європейські культурні новації.

У процесі дослідження ставився , ряд конкретних завданнь, зокрема:

- виявити і проаналізувати історико-культурні витоки

- західноукраїнського архітектурного декору;

- розкрити художньо-функціональну роль скульптурного декору в образній структурі західноукраїнських архітектурних ансамблів ХУІІ-ГЛПст.;

- виявити найхарактерніші локальні особливості декору в контексті українських традицій та новацій західпо-європейської стилістики;

- проаналізувати зв'язок функціональних, конструктивних та художніх властивостей архітектурного декору:

- провести класифікацію та типологізацію основних еле-ментіь західноукраїнської декоративної пластики ГШ-ХУІІІст.

Предметом дослідження стали особливості розвитку скульптурного декору Західної України ХУІГ-ХУШст. Об’єктом дослідаення обрано пам'ятки скульптурної пластики західноукраїнської архітектури зазначеної доби. Виходячи ?. того, що значна кількість пам'яток не вціліла, або дійшла до нас . у значно зміненому або знищеному вигляді, авторці довелось провести дослідження фотодокументів із архівів Львова, Києва, Кракова 1 залучити їх до об'єкту наукової уваги. .

Хронологічні иєжі дисертації • сягають Галицько-

Волинської лоби (середини ХІІст.). Нпуковйй аналіз скульптурного декору як окремого явища, виходячи з мети дисертації, проводиться в межах ХУІІ-ХУІІІст.

Територіальний ареал обмежений землями Західної України (у історичному варіанті - галицько-волинські землі). Пристосовно до сучасної карти Європи - це Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Волинська, Хмельницька, частково Житомирська області України, Ряшівське та Перемишльське воєводства Польщі. .

■ Методологічною основою дослідження обрано принцип історизму, а також системний підхід до матеріалу, у відповідності з чим пам'ятки західноукраїнського скульптурного декору часто аналізувалися на міждисциплінарному - мистецтвознавчому, історичному, філософському, етнографічному -рівні. Науково-аналітичнім Інструментом дослідження найчастіше виступав метод художньо-історичного порівняння. Окрім того, більш вузьке дослідження структури та класифікація композиційних схем скульптурного дзкс-ру визначили потребу застосування структурно-типологічного методу, насамперед до пам'яток частково вцілілих або маловідомих, що вперше вводяться в науковий обіг.

Наукова новизна дисертації зумовлена, насамперед, метою і завданнями здійсненого дослідкеїг'я, так як спроба комплексного, монографічного характеру, наукового висвітлення процесів, особливостей і наслідків розвитку західноукраїнського скульптурного декору ХУІІ-ХУІІІст. здійснена, по-суті, вперше. Новітньою, у значній мірі, 8 спроба аналітичного осмислення національних особливостей скульптурного оздоблення західноукраїнської архітектури, о рівнозначно -і цілого ряду аналогій, виявлених у процесі порівняльного

аналізу пам'яток України, країн Східної 1 Західної Європи.

Наукове значення дисертації 1 перспектива практичного використання результатів роботи полягають в реальності їх застосування для ров'язання як специфічних, так 1 загальних проблем сучаного мистецтвознавства, вдосконаленні навчальних програм з історії українського мистецтва, подальшій публікації одаоїмвшгої монографії, а також введеш! в науковий обіг раніше невідомих пам'яток західноукраїнського скульптурно-декоратиіг'ого мистецтва.

Апробація основних положень дисертації" .здійснена у трьох доповідях на наукових конференціях, а також у п'яти наукових публікаціях. Результати 1 висновки дослідження розглядалися на засіданнях кафедри історії та теорії мистецтва, а такок Вченої Ради Львівської Академії Мистецтв.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку літератури по темі даного дослідження загальним обсягом 180 сторінок. Додатком до тексту в 165 ілюстративних таблиць, які включають 340 фотографічних та графічних Ілюстрацій. Весь ілюстративний матеріал ьиконаний власноручно авторкою дисертації з оригінальних пам'яток. .

Зміст та основні положення дисертації.

.У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, визначені мета і завдання дослідження, цінність для мистецтвознавства, методологічні принципи розв'язання дисертаційної проблематики. Література, як вітчизняна, так і зарубіжних авторів, розглядається із дотриманням хронологічного принципу, що дозволило прослідкувати також історіографію

виступили 1 виконавцями статуарної пластики. Це втілювалося найбільш повно у неподільному синтезі математично розробленого плану споруди і фантастичного посдншпш ’ увігнутих просторів, розглядаючи структуру яких,' нел жллво вказати, де закінчується архітектура і починається скульптура.

На основі аналізу сакралмшх об'єктів, і була опрацьована їх класифікація, згідно з якою усі фасади за характерними ознаками розподілилися на основні типи: кулісні, з однією вежею, з двома вежами, фронтонні.

■ Узагальнення наслідків дало можливість виявити: .

- типологічні стандарти композиційних рішень фасадів,

- локально-географічні інваріанти,

- типологічно-хронологічні стадії еволюції. ' ■

2.2. Система прикрас інтер'єру споруди.

"агато спільного І навіть ідентичного виявляється при порівнянні декоративного вирішення інтер'єрів соборів Західної України першої половини ХУІІст. Зокрема, це стосується декорування склепінь західноукраїнської сакральної архітектури першої половини ХУІІст. Стикова ліпнина, витісняючи різьбу, стає поряд із фресковім живописом основній елементом декоративного вирішення інтер'єрів храмів. Орнаментальна пластика склепінь цього періоду базується на поєднанні двох різних конструктивних типів: перший з них -ренесансна основа ішлідричного склепіння, другий - готична лініарно структура норвюр. В процесі дослідження склепінь західноукраїнських сакральних споруд ХУІІст. виділено декілька головних типів композиції лініарної основи, назви' яких подаються виходячи з форми, а також слідуючи усталеній термінології. Це, зокрема, промениста основа,, ромбовидна '(сітчаста) основа та її пяідна, в якій у місці перетину із

повздовжньою віссю..композиція набував додаткові членування, основа квадратів, кесонова основа. .

Від 30-х років ХУІІІс'г. .утверджується уява про Інтер'єр, як . про цілісний архітектурно-декоративний ансамбль. Зодчі прагнуть ’ досягнули повної ' художньо-стильової єдності усіх компонентів внутрішнього оздоблення, декору стін і склепінь, форм вівтарів та амвонів, живопису та різьби. Весь інтер’єр заповнює архітектурна скульптурна пластика, однак, ілюзорна - живописна. Все ж, власне скульптурне багатство, сконцентроване в малих архітектурних формах

■ вівтарях та амвонах. ■ -

Глава 3, "Художні особливості орнаментальної пласти. ' ті”. • ’ ' ■

3.1. Конструктивно-декоративні деталі.

При всьому різноманітті архітектурних прийомів, в зас-. тосуванні скульптурних деталей б деяка визначена специфіка. Архітектори не вбачають глибокої різішці між вирішенням декору палацу і собору, міської ратуші та кам’яниці. Для них Існують єдині засоби архітектурно-художньої виразності. Пропорція і пластика декоративних деталей, композиційне розміщення цих елементів мають велике значення у формуванні образу споруди, його емоційного впливу на людину. Створюючи додаткова членування, архітектурні деталі розвивають основний ритмічний лад споруди, допомагають виявити композиційний замисел автора. Знаходячись у виразних пропорційних співвідношеннях дозволяють гармонізувати споруду, забезпечують людський масштаб ¿архітектури, формують її силует, фіксують- своїм розміщенням основні вузли тектонічної системи. Рельєфна лиштва вікон та дверей, архівольти арок,

ся анімальнім елементам, які, поряд із рослинними мотивами,, виступають одним із варіантів символічного коді'. Це, зокрема, лев, орел, дельфін, мушля та їх похідні - лапа, паща. Найповнішим антропоморфним орнаментальним мотивом е людсь-. на фігура - інкога у формі атлантів, інколи, як опора картуша, інколи, як завершення ятиків і фронтонів. До антропоморфної орнаментики належать також серафими, маски, маска-рсни, півфігури. У декоруванні інтер'єрів та екстер'єрів часто використовуються орнаментальні форми, .що відтворюють предаети людської матеріальної культури - посуд (.ваза, урна, каделябр, ліхтар, кошик), тканину (ламбрекен, стрічка, шнур). Найпопулярніїтга архітектонічними декоративним! елементами виступають волюти й антаби. ' •

І тут слід відзначити, .що майже для кожного елементу західноукраїнської орнаментики мотка знайти західноєвропейську аналогію. Однак, запозичена форма спонукала творчі пошуки. Тому абсолютно тотожні Іконографічні мотиви зовсім не сприймаються як близькі аналогії, вони художньо незалежні. Трактування орнаментальних мотивів, за рідкюті винятками, значно стилізоване, що є до певної міри спадщиною візантійських 'традицій. І навіть у ХУІІІст. орнаментика ще не зовсім звільнилася від стилізуючої дисципліни візантизуючої національної традиції. В одних вшздках трактування західноєвропейської- орнаментики відзначається деяким спрощенням, в інших - нескладний в деталях та ритмічній побудові орнамент на західноукраїнському грунті перевтілювався, набував винятково складних обрисів (виноградна лоза). ■

Тают чином, активний розвиток скульптурної пластики ХШ-ГОИст. був процесом консолідації попередніх напрацю-йянь із сучасними стилістичними виявами мистецької думки.

Відбувався процес .творення специфічних, локально-західноукраїнських виражальних скульптурних засобів. ~

Висновки.

1. У ХУІІ-ХУІІІст.- скульптурна плас 'ика став характерною ознакою західноукраїнської архітектури, виразником нових естетичішх уподобань, компонентом синтетичної програми декорування будівель, важливим елементом оздоби, що несе •в собі необхідне.естетично-емоційне забарвлення.

2. Впродовж ХУІІ-ХУІІІст. у західноукраїнській деративній пластиці розвиваються і вдосконалюються національні романські та готичні традиції. Окрім того, широко використовується арсенал західноєвропейських декоративних форм. У багатьох пам'ятках узгодження цих двох джерел аспірації здається розв'язаним з вражаючою легкістю, у формах, що дивують тонким співвідношенням традиції та новації. •

3. Широке застосування при створенні декоративного образу

західноукраїнської архітектури знайшла емблематика і символіка. Була утворена стійка система алегоричних фігур, їх співвідношень та атрибутів. Західноукраїнські майстри значно змінили трактування, а інколи і семантику запозичених мотивів, закцентувавши найактуальніші на їх думку деталі. '

4. Вперше на основі загальноприйнятого методу класифікації орнаментів згруповано декоративні мотиви західноукраїнських архітектурних пам'яток’ХУІІ-ХУІІІст., що дозволилоконстантувати, що. • формально західноукраїнський скульптурний орнамент* за невеликими винятками не поступається арсеналу західноєвропейської орнаментики.

5. У досліджуваний тріод використовувались природні мате-

ріали (камінь, дерево) та штучні маси (стык). Техніка виконання варіювала від барельєфу до круглої пластики.

6. Вмілим використанням декоративнії;' детаявй західноукра-

їнські архітектори І скульпчори ХУІІ-ХУІІІот. добивались складних перспективних та оптичних ь^ктІіі,< зокрема, за- значимо використання явища дифракції в композиції вівтарів І атиків. .

7. Узагальнення наслідків дослідження окремих архітектурних пам'яток дозволило виділити особливості обробки фасадів:

- відсутність пластичного членування замінюється мальовничістю різьблених декоративних елементів,

- поєднання геометричної простоти елементів Із ускладненою структурою цілого,

- органічний синтез складних архітектонічних членувань Із тонким рисунком декоративної пластики.

8. Дослідження топографії гм характеру зосередження різьбярських майстерень на території Західної України

ХУІІ-ХУІІІст. дало можливість виділити такі середовища Із суспільно-диференційованою структурою:

- організовані у цехи або незалежні на основі королівських привілеїв майстерні у великих містах - Львові, Кам' янц.1 -Подільському, Перемишлі;

- окремі майстерні, які не підлягали цеховій організа-

ції в малих королівських чи приватних містечках - у Жовкві, Золочені, Самборі,' Бродах; ,

- майстерні у го. овних магнатських резиденціях, центрах великих маетностей-латифундій. Наприклад, в Одеську (Ообеських), Ляшках (Мнішків), Бережанах (Селянських), Яялівці (Конецпольських),' Збаракі (Вишневеньких), Острозі та Дубно (князів Острозь-

ких), Олиці (Радзивілів);

- майстерні при деяких монастирях - Крохсві та Ііліс-нвнську, Скиті-Манявському - василиян, Львові - до-мініканів, Сокалю 1 Дубно - бернардинів.

9. Якісна оцінка Ідейно-художніх властивостей скульптурного декору ХУІІ-ХУІПст., його характерних особливостей є обов'язковою для науково обгрунтованої реставрації пам'ятників даної епохи.

П;і іемгчо ліч’врчоції опубліковано:

1. Студницька М. Р. Еироиейськз стилістика у скульптурному декорі західноукраїнської архітектури // Нові дні.

- Торонто, 1990. - ГІ54-1. - с. Я?-29. .

2. Студницька М. Р. Проблема світла в українській

архітектур! ХУП-ЗГУТІТст.// Нові дні. - Торонто, 19Э5. -КБ4в..- с. Р9-30. -

3. Студницька М, Р. Атаки Львова XVI-ХУІІст. // Альманах'95-96. -II 2. - 1997. - о. 73-74.

4. Студницька М. Р. Дослідження львівської рококової

скульптури польськими мистецтвознавцями на початку ХХст. // Наукові читання Ов. Гординського. - Львів, 1ЭЭ7. -

с.98-103. ■

С. Студницька М. Р. Атаки в архітектурі Західної України: структура І стилістика. // Народознавчі зошити. -

1937. - II І. с. 33-36.

Studnitska M. Sculptural decorum of West-Ukrainian architecture of XVII-XVIII centuries.

The dissertation is submitted for the obtaining of Master of Art Degree, speciality 17.00.00 - Decoraiive-applied arts, Lviv Academy of the Ministry formation of Ukraine, Lviv, 1997.

The geneeiB and the features of development pf decorative plastic art in West-Ukrainian architecture during XVII-XVIII centuries вя well as the art-functional role’s problems of sculptural decorum in graphic structure of architectural ensembles have been studied. The interaction's specificity of function, harmony and of expressiveness of constructive elements form has been investigated. Characteristic local peculiarity in West-Ukrainian baroque architectural dccorum in the context of Ukrainian traditions and innovations of West-European sty,;Htic device have been revealed. Classification and systematization of ornaments and compositional constructions of sculptural plastic art hes been implemented for the first lime.

Key words; West-Ukrainian architecture of XVII-XVIII ccnturies, sculptural decorum, baroque, classification, art-stylistic deviccs.

Отудньщька M.P. Скульптурный декор в архитектуре Западной Украины XVII—XVIIIbb.

Диссертация па соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.00. - Декоративное и прикладное искусство. Лызопскап Академии Искусств Министерства образования Украины, Льнов, 1997. .

Изучены генезис И особенности развития декоратштой пластики западноукраинской архитектуры XVII-XVIIIbb., проблемы художестиенпо-функ-циональной роли скульпгурпого декора п образной структуре архитектурных ансамблей. Исследована специфика взаимодействия функции и гармоничности, выразительности формы конструктивных влементов. Выявлены характерные локальные особенности декора эанадноукраннской Ьарочлой архитектуры в. контексте украинских национальных традиций и новшеств западноевропейской стилистики. Вйервые проведены классификация и систематизация орнаментов и композиционных построений скулг.нтурпой пластики. .

скульптуршш декор, бароко, класифшщш, художньо-стильов! осоСлилост/.

эахщиоукрайкька архпкктура XVII-XVIIIct.,