автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Слог, его развитие и функционирование в немецкой языке (диахроническое исследование).

Полный текст автореферата диссертации по теме "Слог, его развитие и функционирование в немецкой языке (диахроническое исследование)."

Р р^СЬКЩДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. 1.1. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

МИХАЙЛОВА ОКСАНА ГЕОРГІЇВНА

СКЛАД, ЙОГО РОЗВИТОК І ФУНКЦІОНУВАННЯ В НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

(діахронічне дослідження)

10.02.04 - Германські мови (німецька)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Одеса - 1996

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному університеті

ім.І.І.Мечникова

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор ТАРАНЕЦЬ Валентин Григорович

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ПРОКОПОВА Лариса Іванівна кандидат філологічних наук, доцент ЯЦІЙ Михайло Захарович

Провідна організація: Київський державний лінгвістичний університет

Захист відбудеться 10 жовтня-1996 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.05.01.12 в Одеському державному університеті за адресою: 270058, м.Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 130

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського державного університету

Автореферат розісланий " ^ 1996 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

' ’Сучасне'ТГгаїїовЩе~фонстичй"йЗГ’"досліджень свідчить про те,

що, якщо проблеми фонології, а особливо інтологіі, споріднених мов постійно привертають увагу вчених, то проблеми організації ” складу^~та структуювання мовлення на матеріалі різних мов залишаються далеко не вивченими.

Наукова констатація існування і функціонування складу, як

;факту мовлення викликало ряд спроб лінгвістів (акустиків,

[фізіологів мовлення) вивчити природу складу, дати достатньо і

повне його визначення, описати критерії складоподілу (Прокопова,

19 в 2; Потапова, 1986; Бондарко, 1967; Жинкін, 1958).

■ Одним із важливих і суперечливих питань у лінгвістичній

літературі є питання про межі складу, принципи складоподілу. Незважаючи на велику кількість теорій складу, його природа та принципи складоподілу все ж недостатньо глибоко і повно вивчені. Дослідження складу, які проводились раніше, а також виконані в наш час, спрямовані на визначення артикуляційних, акустичних та перцептивних ознак складу як специфічних, так і загальних.

Протягом усієї історії розвитку мовознавства (фонетики зокрема) склад розглядався як б агатоаспектний об’єкт дослідження. Інтерес до проблем складу і складоподілу з позицій діахронії виявився в появі значних монографічних досліджень (Таранец, 1981; Кулина, 1985; Чеботарь, 1987; Гавриш, 1994), у яких головна увага приділяється визначенню етимології складу, його структури і особливостей функціонування в різні періоди розвитку мов. Контрастивному дослідженню особливостей структури складу і його функціонування в сучасній німецькій мові порівняно з українською присвячена дисертація Армаш (1991). У нашому дослідженні ця проблема розглядається на матеріалах різних періодів існування німецької мови - від давніх писемних пам’яток до сьогоднішнього дня. В результаті проаналізовано структуру складу та його функціонування в процесі розвитку мови. Вищезазначене визначає актуальн ість даної дисертаційної роботи.

За вданням нашого дослідження стало вивчення структури складу в різні періоди існування німецької мови, особливостей його зміни, визначення динаміки розвитку структури складу в діахронії. Склад розглядається в нерозривному зв’язку

з морфемною структурою слова.

Мета дисертаційної роботи полягає в дослідженні структури німецького складу та його функціонування за пам’ятками давньо-, середньо- та нововерхньонімецької мови. Проведено також порівняння давніх німецьких складів зі складами готської мови та рунічних текстів.

На з а х и с т виносяться такі положення:

1. На початку складу (слова) в усі періоди розвитку німецької мови реалізуються сполучення приголосних, які утворюють висхідну зміну артикуляційного напруження, типу БТИ-, БТ-, БЯ-, ТИ-, БЯ-(крім запозичених слів).

2. Сполучення приголосних, які зустрічаються у кінці складу (слова), утворюють в основному спадну зміну артикуляційного напруження в вигляді -Тв, -І^, -ИТ.

3. Різні типи консонантних сполучень у мехах слова дозволяють розрізняти сильну (початкову), серединну і кінцеву (слабку) фонетичні позиції.

4. Розвиток німецької мови свідчить про поступове фонетичне посилення початкового наголошеного складу слова і послаблення кінцевого ненаголошеного складу, що привело до стягнення давньої фонетичної структури слова в напрямку до його початку.

5. Розвиток німецького складу вказує на збільшення кількості реалізованих в ньому морфем, що свідчить про компресію мовної інформації в межах однієї одиниці мовлення.

6. Історична зміна структури складу є перш за все результатом взаємодії фонематичних та граматичних одиниць мови.

Новизна дослідження полягає в тому, що вперше розглядаються в діахронічному аспекті структури німецького складу, частота вживання цих структур і особливості розвитку та їх функціонування.

Наукова цінність роботи виявляється у визначенні загальних тенденцій розвитку структури складу в німецькій мові, починаючи з давнього періоду і до нашого часу. Знання закономірностей у розвитку структури складу дозволяє реконструювати його прадавню форму і прогнозувати тенденції в розвитку фонетичної системи німецької мови.

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані п лекціях до_ вступу п германську__філологію,-при-вивченн і історії німецької мотзи та викладанні німецької мови як іноземиоі, в спецкурса*., при написанні курсових та дипломних робіт.

Матеріалом для дослідження послудили вибірки з текстів писемних пам’яток, що відносяться до різних історичних періодів, а саме: 1) мова рунічних надписів (Макаен, 1'»65; 751

склад). 2) "Готська біблія" (5793 складів). 3) Давньоверхньонімецький період: переклади ІІоткера, Татіана, Ісідорп, носгичш пам’ятки Отфріда з Вейсенбурга, "Пісня про X і льдеоран'; а" ( 1 3 2 5 3 склади). 4) Середньоверхньонімецький період: "їіісия про

Нибелунгів", поема Вольфрама фон Ешенбаха "Парціфаль", поезія Вальтера фон дер Фогельвейде, Освальда фон Волькенштейна (13068 складів). 5) Новонімецький період: твори сучасннх німецьких письменників - Г.Бьолля, Т.Манна, Е.Штриттматтера, й.Р.Бехера (11312 складів). Усього проаналізовано 44182 склади.

Дослідження проводились на основі методі в: порівняльно-і сторичного, структурно-статистичного та описового.

Апробація роботи. Основні положення дисертації знайшли відображення у виступах на наукових та науково-методичних конференциях Одеського університету (Одеса, 1991, 1994), на міжвузівській науковій конференції з проблем контрастивної лінгвістики (Кіровоград, 1993), 1-й Міжнародній

конференції пам’яті Ю.О.Жлуктенка (Київ, 1995).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списків використаної літератури та проаналізованих текстів, додатка.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтується вибір темп, визначаються II актуальність, наукова новизна, методи дослідження.

У першому розділі склад розглядається як одиниця мовлення, подані точки зору багатьох лінгвістів щодо природи складу, складотворепня, принципів складоподілу.

За основу нашого дослідження була взята енергетична теорія

мовлення (Таранец, 1981, 1991), у відповідності з якою

проводився складоподіл слів, дібраних з творів кожного періоду розвитку німецької мови. За енергетичністю структури складу німецькі приголосні розподіляються в порядку зростання їх власної напруги так: фрикативні глухі (Э): Г, б, х, Ьі, Б, фрикативні дзвінкі (г): V, г, зімкнені дзвінкі (Б): Ь, а, g, зімкнені глухі (Т): р, І, к, носові {): ш, п, плавні (Г^): г, І, напівголосні (Я,): V, і (Тагапеїя, 1991).

Другий розділ присвячений розвитку структури складу в давніх германських мовах. Окремо розглядається склад і принципи складоподілу в рунічних та готських текстах, а також склад в давньоверхньонімецькій мові в порівнянні з складами готської мови. До кожної мови подано короткий коментар фонетичної системи, а також тих фонетичних процесів і змін, які мали місце на той час і призвели до перерозподілу складових структур у давніх германських мовах. Основні правила складоподілу в рунічнх та готських текстах формулюються так:

1. У словах типу СУСУСУ інтервокальний приголосний відноситься до наступного голосного і разом з ним утворює окремий склад. Наприклад: рун. Га-Ы-до, ga-hu-li-ja, гот. та-па-Ееіт.

2. Якщо в структурі складу є два і більше інтервокальних приголосних, то початок складу утворюють такі сполучення приголосних, які за своєю власною напругою мають висхідний напрямок. Наприклад: рун. втие-БІат, а-1 іа-тог-кіЯ, гот. Ьгчй-■игіапсіз, (іаи-іиаг.

3. У багатоморфемних словах граматичний підхід передує фонетичному, тому складоподіл проходить на межі морфем. Наприклад: рун. £и-пф-1)іїй, гот. аГ-ваЕ-^ап-йат, іітГ-Іаі-Ііип.

У результаті аналізу рунічних текстів нами одержано 751 склад. Ці склади утворюють 12 різних структур, серед яких 4 відкритих і 8 закритих. Відповідно відкриті склади становлять 72,96% вибірки, а закриті - 27,04%. Найбільш поширеною з усіх виявилася структура СУ (62,05%), вживання якої переважає в середині слова. У превокальній позиції СУ зустрічаються всі приголосні, крім Р, 2, .і, й. Серед відкритих структур в

превокальній позиції зустрічається до трьох приголосних: ССУ (4,66%), СССУ (0,13%). Структуру ССУ утворюють сполучення ё1 —,

Гг-, її 1 — , Ьг-, БІ-, &Г-, І1П-, 5П-, зк-, БІ-, Ш-, SW-, ІП-, 1 і —,

гі~) пі-, які в загальному вигляді мають висхідне артикуляційне_ напруження: ,_ЗІЦт , БТ-, - ЄЇЦ- Г~ТК'- ЮЯ,-, КА~-

Склад ' СССТ зустрівся у власному імені сіпіо і також утворює висхідний напрямок зміни артикуляційного напруження.

Структура V становить 6,13% вибірки. Ця структура зустрілась у багатоскладових словах, головним чином на початку слова, але ні разу - як самостійна словесна одиниця.

Серед закритих структур найпоширенішою є СУС (17,8%), яка зустрічається як в одно-, так і в багатоскладових словах. Тут реалізуються всі приголосні. Маловживаними структурами є СУСС, ССУСС, УСС, СУССС, СССУС, у превокальній позиції яких зустрічаються такого ж типу сполучення приголосних, як і у відкритих; вони теж утворюють висхідне артикуляційне напруження: БТ- (П-); Б Я,- (вш-, вп-); ТИ,- (кі-); (Ьг-)ї БТЯ, (Мг-).

У поствокальній позиції зустрічаються різні комбінації приголосних: -її, -Іг, -<Ш, -бй, -тК, -вЯ, -їв, а також

триконсонантні сполучення -якії, -ІГв. Вони утворюють висхідний напрямок артикуляційного напруження: -ТЯГ, -С!1г, -БО, -Бї^ , ’

-БТІІ(, спадний: -Ї^ББ і рівний: -ББ.

Усі структури (відкриті і закриті) реалізуються в різних морфемах слова. Коренева морфема може мати два і більше склади.

У готських текстах було проаналізовано 5798 складів, які утворюють 15 структур: 4 відкритих (55,26% вибірки) і 1і

закритих (44,74%). Слід зауважити, що в порівнянні з рунічними текстами у текстах готської мови спостерігається збільшення числа закритих складів за рахунок більш складних структур: СУСССС, ССУССС, ССССУС. Як і в рунічних текстах, найпоширенішою є структура СУ (46,55% вибірки), вживання якої переважав в початковій та серединній позиціях слова. Тут реалізуються всі приголосні, крім [■»] в ауслауті. Наприклад: Гаи-га, та-па-зе-<1аі, ga-ta-wi-de-dun.

Малочисельними е структури V, ССУ, СССУ. Найбільш поширені сполучення приголосних: їх»-, Ііг-, їт~, рг-, sw-, 1і1-, вл-,

5?г~, йг-, Бк-, Ьг-, БІ-, кп-, §г-, Ь1-, к№-, г$-, Ьі—, ІИ-,

Ііл-, 1 і — * вр-, Ьі—, у загальному вигляді БТ-, ТІ^-, Б!^-,

ОІЦ-, Бі^-, ТИ,-, БЯд- з висхідним артикуляційним напруженням.

Наприклад: bro-Jpar, hrai-nja, twa-lif. Структура CCCV (0,068%) утворює три сполуки приголосних htj-, ftr-, stw-, які в загальному вигляді STR- мають також висхідний напрямок артикуляційного напруження. Наприклад: biu-htja, a-ftra, waur-stwa.

Серед закритих структур, як і в рунічних текстах, найбільш вживаною в CVC (24,43%). У превокальній позиції зустрілися всі приголосні, а в поствокальній - сонорні, зімкнені та щілинні, крім напівголосних j, w. Наприклад: sil-ba, ga-hug-dai, sik. У 10,67% аналізованих складів виявлена структура VC, 4,6% якої становлять односкладові слова типу uf, im, аіп. У багатоскладових словах VС переважає на початку слова. її утворюють усі голосні та приголосні, крім j, w. Наприклад: un-te, ai]p--i>au, uf-a-ras-sau.

У поствокальній позиції закритих структур VCC (1,53%), CVCC (3,81%), CCVCC (0,48%), CCCVCC (0,017%) мають місце такі сполуки приголосних: -nd, -gs, -ns, -Is, -st, -ht, -ft, -rh, -Jpp, -rs, -rg, -rd, -ks, -rn, -Ik, -]?r, -)?s, -Id, -kl. У загальному

вигляді: -RD, -RS, -DS, -ST, -TS, -TR, -SS, -SR, які утворюють різні напрямки артикуляційного напруження, що е характерним для поствокальних структур. Наприклад: and-bait, waurd, reiks,

twans, skild.

Маловживаними в структури CVCCC (0,65%), CCVCCC (0,27%), CVCCCC (0,17%), у поствокальній позиції яких зустрічаються трита чотиричленні сполуки приголосних: -sts, -kls, -nds, -mfcs, -hts, -rds, -fts, -sns, -mbs, -nsl, -kns, -rgs, -rbts, -Idrs. У загальному вигляді дані сполуки -RDS, -STS, -TRS, -SRS, -RSTS, -RDRS утворюють різні напрямки артикуляційного напруження, але з перевагою спадного руху. Наприклад: hunsl, fra-waurhts, na-sjands.

Щодо морфемної реалізації в рунічних і готських текстах, то структура складу виявлена в різних морфемах слова. Префікс виступає завжди фонетично автономно, корінь досить часто реалізується повністю або частково разом з суфіксом (флексіею), в результаті чого межа складу не збігається з морфологічною. Суфіксальна і флективна морфеми можуть утворювати і самостійні склади. В кореневій морфемі порівняно з іншими морфемами

зустрічаються найбільш різноманітні складові структури -відкриті і закриті. Цс стало можлипим завдяки закріпленню ще її прагерманськін мові -наголосу на корспі Г 3'фонетичної точки зору відносно сильна коренева морфема створіоє умоьи, необхідні для реалізації великого числа фонематично різних зпукопих одиниці..

При аналізі текстів давньо верхні. он і мец і.кої мови було одержано 13253 склади (див.табл. 1). які утворюють 13 структур, серед яких відкритих - 4, закритих - 9. Як і и готській моїм, перевагу мають відкриті склади - 54.01Г, вибірки, відповідно

закриті становлять 45,99Х. тобто тенденція відкритого склад;, зберігається. Найчастотк ішою з усіх структур кия» нл ас і. структура СУ (46,48%), яка в одно-, дво- та багатоскладових словах реалізується на початку, в середині та в кінці слово (див.рис. 1).

На початку відкритого складу мохе бути до трьох приголосних. Незалежно від позиції в слові в структурі ССУ зустрілись такі двоконсонантні превокальні сполучення: бі-, Іг-, кг-, в 1-, . ҐІ-, ґг-, ёт- , Ь1 -, кп-, б);-, бш-, іп*- та інші. Наприклад: Ыи-<3а, ге-Бииа, Ьаи-Іїлі-ба, Бап-диі-пиш. Сполучення приголосних мають загальний вигляд ТК-, БИ-, 0К-, ЭТ- і завжди утворюють висхідний напрямок зміни артикуляційного напруження.

% '■

50--40-3020-10- -

початок середина кінець слово

Рис. 1. Частота вживання складу СУ у межах слова давньоверхньонімецького періоду

Таблиця 1. Структура складу і частота вживання складів певної структури в текстах різних періодів розвитку німецької МОВИ '

структури двн. кільк. % ранг свн. кільк. % ранг | кільк нвн. . % ранг

СУ 6159 46,48 1 4206 32, 18 2 3831 33,86 1

СУС 3810 28 ,74 2 5306 40,6 1 3026 26,75 2

vc 1193 9,00 3 1194 9,13 3 1287 11,37 3

V 439 3,31 6 214 1, 53 8 722 6,38 5

ССУ 528 3,98 4 449 3,38 5 235 2,07 8

СУСС 400 3,01 7 801 6,13 4 930 8,22 4

ССУС ' 499 3,46 5 374 2,86 6 328 2,89 7

УСС 152 1,14 8 338 2,58 7 410 3,62 6

СУССС 5 0,03 12 26 0,19 12 210 1,58 9

ССУСС 57 0,43 9 87 0,66 9 157 1,38 10

ССУССС - - - - - - 44 0,38 11

СУСССС - - - - - - 42 0,37 12

СССУ 30 0,23 10 30 0,23 11 4 0,035 18

СССУС 17 0,12 11 60 0,45 10 14 0,12 15

СССУСС 3 0,02 13 2 0,015 13 13 0,114 16

УССС - - - ' 1 0,007 14 35 0,309 13

УСССС - - - - - - 15 0,13 14

ССУСССС - - - - - - 5 0,044 17

СССУСССС - - - - - - 1 0,009 20

СУССССС - - - - - - 3 0,026 19

Всього: 13253 100 0 13088 100,0 11312 100,0

Склад СССУ малопоширений у давньоверхньонімецьких текстах (0,23% вибірки). Він утворює такі триконсонантні сполучення: які—, Брт-, Пг-, зіш-, біг-, зИ-. Наприклад: врга-сітп, Га-зітиа-іе, ge-scri-bєn. Вони мають загальний вигляд 8Т1Ї- і також утворюють висхідну зміну артикуляційного напруження.

Складів із структурою V - незначна кількість - 3,31%

вибірки. Такі склади вживаються як слово на початку дво- та

багатоскладових слів. Наприклад: i-len-te, o-ba, o-fto.

Серед закритих складових структур у давньоверхньонімецьких

текстах найпоширенішими виявились CVC (28,74%)_____і VC Л9Х)CVC '

має місце в одно-, дво—та багатоскладових словах. Наприклад: тії, fon, en-gij, bi-grif-fun.

У дво-, три- та багатоскладових словах VC зустрічається а основному на початку слова. Нприклад: un-reht, aer-da, іг-wel-lu, Деякі односкладові слова VC походять з більш складних структур. Наприклад: гот. aba - двн. ob, тобто vcv > VC.

У превокальній позиції закритих структур CCVC (3,46%), CCVCC (0,43%), CCCVC (0,12%), CCCVCC (0,02%) зустрічаються такі ж сполучення приголосних, як і у відкритих структурах, і вони теж утворюють висхідне артикуляційне напруження. Це сполучення типу ST-, TR-, SR-, DR-, STR-. Наприклад: la-stront, o-strun,

frifint, breit-tin. Така характеристика початку слова е загальногерманською, відхилення від неї мають місце тільки в запозичених словах.

У поствокальній позиці І закритих структур VCC (1,14%), CVCC (3,01%), CCVCC (0,43%), CCCVCC (0,02%), CVCCC (0,03%) дво- та триконсонантні сполучення приголосних мають загальний вигляд -RjR,, -RS, -RT, -TS, -RD, -ST, Наприклад: burg, le-rent,

cu-ning, gern-H-cho, chumpf, uuer11-me-res. Вони утворюють різну зміну артикуляційного напрухення: спадну, висхідну,

спадно-висх ідну.

Порівняльний аналіз давньоверхньонімецьких структур складу з готськими та більш давніми виявив фонетичне стягнення їх у напрямку початку слова і зникнення окремих звуків. Пор.: рун. -dagaR - гот.dags - двн.tag.

За своїм морфемним наповненням відкриті і закриті структури можуть мати одну морфему (uuerlt, stat, folc), частину морфеми (mih-hil), частину кореня + суфікс (be-su-chent).

Третій розділ присвячений дослідженню структури складу в текстах німецької мови середньоверхньонімецького та новонімецько го періодів. Спочатку подано короткий опис фонетичної системи кожного періоду мови, а потім також коментар фонетичних змін і процесів, які відбувалися під час переходу від давньоверхньонімецької мови до середньоверхньонімецької, і від

середньоверхньонімецької до новонімецької.

У середньоверхньонімецьких текстах (13082 складів) було виявлено 14 структур складу: 4 відкритих і 10 закритих. На

відміну від давньоверхньонімецької мови перевагу мають закриті структури (62,66% вибірки).

Серед відкритих структур найпоширенішою є С\г (32,18%), яка в одно-, дво- та багатоскладових словах реалізується на початку, в середині та в кінці слова (див.рис. 2). Наприклад: іио, ІСе-геп, Ьі-ше-1е.

Рис.2. Частота вживання структури СУ в межах слова середньоверхньонімецького періоду

Зменшується в даний період частота вживання структури V (пор.: двн.З.ЗІЯ, свн. 1,53%). Вона зустрічається головним чином на почату дво- та трискладових слів. Поступово зменшується частота вживання структур ССУ (3.38%), СССУ (0,23%). Таке явище пояснюється тим, що в середньонімецькш'і період вже має місце тенденція до закритих складів (див.табл.1).

Двоконсонантні превокальні сполучення структур ССУ, СССУ (бш-, іг-, <іг-, Бг-, £Ґг~, рі —, бі-, вп-, згг-, Брг- та інші) мають загальний вигляд ві*-, ТЯ-, БК-, БТ-, 5ТЇІ- і утворюють висхідну зміну артикуляційного напруження. Наприклад: Ьгио-сіег.

Ьга-Ше, врге-сЬеп.

Найчастотнішою серед усіх структур е СУС (40,6%). Вона зустрічається як на початку, так і в середині та в кінці слова.

_ Двоконсонантні та' триконсонантні превокальні сполучення закритих структур ССУС (2,86%), ССУСС (0,66%), СССУС (0,45%), СССТСС (0,015%) мають моделі ЗТ-, БЯ-, ТЯ-, ВИ-, А {й-, ЗТЕ-(налриклад: зі-, кг-, рґ1 —, йг-, кп-, ерг-, біг- та інші), які, як і всі превокальні сполуки, мають висхідне артикуляційне напруження. Наприклад: Б^геІ-Ьег, кгаіЧ, уєт-врагі, яе-зргіп-

gent. ■

У поствокальній частині складу реалізується також до трьох приголосних. Це структури УСС (2,58%), СУСС (6,13%), ССУСС (0,66%), СССУСС (0,015%), УССС (0,0076%), СУССС (0,19%). Типовими сполуками приголосних е: -пі, -пб, -Н, -тг, -гп,

-ке, -гп, ~гіЧ, -nft та інші. Наприклад: ипсі, итЬ-Іпп, (1апк-ре-гібі, ве-єігеп, аіпЗД. У загальному вигляді -МІ, -Яв, -1ІТ, -8Т, -гй, -Т8, -І^Т утворюють спадну, висхідну, спадно-висхідну аміну артикуляційного напруження. На відміну від давньоверхньонімецької в середньоверхньонімецькій мові виявляється тенденція до оглушення поствокальних дзвінких Ь, сі, е, а тому ні разу не зустрілося поствокальне консонантне сполучення з дзвінкими зімкненими Ь, СІ, Я.

Щодо морфемного наповнення, то як відкриті, так і закриті склади можуть мати одну морфему (іипс, ГОпП, частину морфеми (Ье1-<іе, гіі-іег-Іі-сЬе), частину кореня + афікс (зе- ша-сИеІ).

Важливою фонетичною особливістю в розвитку новонімецької мови стало закріплення тенденції оглушення кінцевих дзвінких приголосних Ь, й, g, а також перехід середньоверхньонімецького нейтрального [е] в редукований голосний [З], який у закінченнях -еп, -ет, -еі, за винятком деяких випадків, зовсім зникав, змінюючи тим самим структуру складу. Наприклад: нвн. (НсМел [аісгп], тобто сус+сус --> суссс.

У відібраних новонімецьких текстах виявлено 20 різних структур, серед яких 4 відкритих і 16 закритих (див.табл. 1). Більшість складів належить до закритих структур (57,64% вибірки). Відкриті структури становлять відповідно 42,36%. Найпоширенішими з усіх, як і в попередні періоди, крім

середньоверхньонімецького, виявився склад СУ (33,86%), частота кжішаїшя якого зросла головним чином внаслідок вокалізації кінцевого І г ] (див.рис. 3). Наприклад: ['<1і:гР], [''о:<ІЕ], [іТЄ-' 81 е : І ] .

Рис. 3. Частота вживання структури СУ у межах слова новонімецького періоду

На відміну від мови середньоверхньонімецького періоду в сучасній нові значно зростає вживання відкритої структури V (6,38Я), головним чином за рахунок сполучень "голосний+ вокалізопашпі (г)", утворюючи, за думкою Мартенса, особливий вид дифтонга. В нашому дослідженні такі сполучення ми називаємо дифтонгоїдами. Наприклад: [’є:*], [’и:*], [’і:1], [’о:*]. У

межах багатоскладових слів склад V зустрічається як на початку, так і в серединній та кінцевій позиціях.

Значно зменшується вживання відкритих структур з двома та трьома превокалышмн приголосними ССУ (2,07%), СССУ (0,035%), консонантні сполучення яких мають загальний вигляд А(5Т-, ВЯ-, ТК-. 5Т-, БК-, БТК-. Найбільш уживаними є сполуки <3г-,

кп-, {т-, вп-, 5р-, еІ —, Брг-, Біг- та інші. Наприклад: ['<іга?-іі?], (’Бпк-ГЭ], [' ’чп-^Ізр-Ьід], 1'8рга:-хй]. У порівнянні з попередніми періодами в новонімецькій мові в складі ССУ

з’явились нові сполучення Ар[2-, вг-. Наприклад: (' івуае-сізо-і іс-каеі]. Усі превокальні сполучення приголосних утворюють висхідну зміну артикуляційного напруження. _ ________________

Серед закритих структур найуживанішою е СУС (26,75%). У новонімецьхиїї період з’явилось також 4 нових структури: УСССС (0,13%), ССУСССС (0,04455), СССУСССС (0,0098%), СУССССС (0,026%). Наприклад: [ ’«гпаї], ІЬїгрз!;), { Б1 хліз г п ] г [5рг*спсЗл). Усі

поствокальні сполуки структур СУСС, УСС, СУССС, ССУСС, ССУССС, СУСССС, а також вищезазначені, в загальному вигляді утворюють різні напрямки артикуляційного напруження: -ЯИ, -1*5, -КТ,

-011, -те, -БЗ, -А,,К, -А{ІТ, -ТК, -БТ, -ОИТ, -І^Т, -ЯТЯ, -І^Т. -5ШК.Т.

У превокальній позиції в закритих структурах може бути, як і у відкритих, до трьох приголосних. За своїми моделями ці консонантні сполучення нічим не відрізняються від превокальних сполучень відкритих складів: РЯ-, ТЯ-, БК-, БТ- • Бї-. А,,г-, 5ТЛ-. Наприклад: [Бігіс]. [8Г*п\$п1, [Ггзві), {'Ьгщ-дпі, ['Бііт-ті]. Усі вони утворюють висхідну зміну артикуляційного напруження.

Відкриті і закриті структури в новонімецьких текстах, як і в попередні історичні періоди, можуть мати одну морфему, частину морфеми або частину кореня+афікс. У деяких випадках склад уміщує дві морфеми. Наприклад: [&д-' Ігі:Ьт], (%д~' Брі:11 ], тобто ССУСС (корінь+афікс).

Отже, реалізація в складі двох морфем свідчить про велику інформативну насиченість складу і в цілому - про компресію інформації в мовленні, яка витворилася в ході розвитку німецької мови.

У висновках подано підсумки результатів дослідження та деякі узагальнення, зроблені на основі напих спостережень:

1. У процесі розвитку німецької мови співвідношення відкритих та закритих структур істотно змінювалося. Якщо в більш давніх мовах (рун., гот., двн.) переважають відкриті структури, то в середньоверхньонімецькій та новонімецькій мові переважають закриті структури (закриті склади: двн.45,99%, свн.62,66%.

нвн.57,64%). У середньонімецькій мові проявляється тенденція до закритого складу (див.рис.4).

Рис.4. Співвідношення відкритих Г 1 і закритих 7У////Л складів у різні періоди розвитку німецької мови

2. Внаслідок утворення нових закритих структур кількість різновидів складів у німецькій, мові поступово збільшується, особливо за рахунок звукових змін у некореневих морфемах (пор.: двн.- 13 структур, свн.- 14, нвн..- 20).

3. У нов он імецькій мові порівняно з мовою середньоверхньонімецького періоду у результаті випадіння кінцевого ненаголошеного 03 виникли нові закриті структури: УСССС, ССУСССС, СССУСССС, СУССССС.

4. В усіх проаналізованих нами текстах німецької мови найбільш уживаними є структури СУ, СУС, УС, які покривають текст в двн. на 84,22%, свн.- 81,73%, нвн. - 71,98%.

5. Починаючи з давньоверхньонімецького періоду і до сучасної німецької мови зберігаються структури СУ, СУС, УС, ранг яких найбільш високий (див.табл.1).

6. Протягом усього розвитку німецької мови в структурах складу відбувався перерозподіл частоти їх уживання як результат певних фонологічних процесів. У ряді випадків деякі відкриті

склади в новонімецькій мові перейшли в закриті, сприяючи появі нових закритих структур. ___________

7. У превокальній-позиці 1“відкритих і закритих структур у

проаналізованих німецьких текстах зустрічається до трьох приголосних. Характерними дво- та триконсонантними сполуками в загальному вигляді є БТ-, БИ', ТИ-, ЭТИ-, які

утворюють висхідне артикуляційне напруження.

8. Поствокальні консонантні сполучення можуть мати до п’яти приголосних, утворюючі! різні типи артикуляційного напруження: висхідний -ПБ., -ТК, -БК, -БТ, -2Я, -БТІ?; спадний — ЇЦ.^, -ЇП’. 'КБ, -ТБ, -КБ, -Яг, -РТБ; ріпний -ББ та їх комбінації: -ІЦБТ, -КТ8Т, -Р^цБТ та інші.

9. У межах одного складу в словах може реалізовуватися частина морфеми, одна морфема, дві, іноді три морфеми. Наприклад: всЬб-пе, їо^-іе, копиле!:, зсіїтйскешіеп [БтукрсІп].

10. Структура складу, реалізуючись у мехах слова, як правило, не збігається з морфемою. Тільки межа міх префіксом та коренем завжди збігається з межею складу. В інших випадках фонетичний зв’язок міх морфемами досить тісний.

11. У процесі розвитку структур складу в різні періоди розвитку німецької мови відмічається фонетичне стягнення складів у напрямку до кореня, в результаті чого трискладові слова переходять у двоскладові, а двоскладові - в односкладові.

Результати дисертаційного дослідження представлені в таких публікаціях:

1. Склад, його структура та функціонування в українській мові (в порівнянні з германськими мовами) //Тези міжвузівської наукової конференції "Проблеми контрастивної лінгвістики". -Кіровоград, 1993. -С.45-46 (у співавторстві).

2. Склад у давньогерманських мовах (на матеріалі рунічних,

готських та дапньонімецьких текстів) // Склад і слово о діахронії: слов’янські та германські мови. -К. , 1994. -С.33-39

(у співавторстві).

3. Розвиток складу та гемінація приголосних у західногсрмапських

мовах.//Тези доповідей 1-ої Міжнародної наукової конференції пам’яті професора Ю.А.Жлуктенка (1915-1990) "Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії”. -К. , 1995.

-С.23 (у співавторстві).

4. Сравнительный анализ структуры слога в древне- и срсднсперхнеиеиецкий периоды языка. -Одеса, 1996. Депоновано в ДІІТП України N 1060 - Ук 96 від 29.04.96. -19 с.

SUMMARY

Michaylowa O.G. The Syllable, its development and functioning in German Language. Candidate Dissertation of Philology. Speciality 10.02.04. - German Languages (German),

Odessa State University, Odessa, 1996.

Presented for defence the manuscript and 4 publications represent the development of the syllable in the German language from ancient times till present. The tendency of the development of structure of the syllable, its change and function in the German language are given in the diachronic aspect.

АННОТАЦИЯ

Михайлова О.Г. Слог, его развитие и функционирование в немецкой языке (диахроническое исследование).

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04. - германские

языки (немецкий), кафедра немецкой филологии Одесского государственного университета им.И.И.Мечникова.

Защищается рукопись диссертации (176 страниц машинописи), в которой рассматриваются структуры слога, их развитие и особенности изменений в древних германских языках (рунические тексты, готский и древневерхненемецкий языки), а также в средне-it новонеыецком языке. В диахроническом аспекте выделены тенденции развития структуры слога, его изменения и функционирования в немецком языке. Выявление закономерностей в развитии структуры слога позволяет реконструировать фонетическую систему языка н прогнозировать общие тенденции в развитии структуры слога.

Ключові слова: склад, складоподіл, частота вживання,

морфема, консонантні сполучення, артикуляційна напруга приголосних.