автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Соотношение корневых и производных глаголов в лексическом и грамматическом аспектах (на материале немецких глаголов речи с неотделяемыми префиксами)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Соотношение корневых и производных глаголов в лексическом и грамматическом аспектах (на материале немецких глаголов речи с неотделяемыми префиксами)"

£> -Ф7

°У/

АРТЬОМЦЕВ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

УДК 801.541.2

СПІВВІДНОШЕННЯ КОРЕНЕВИХ І ПОХІДНИХ ДІЄСЛІВ У ЛЕКСИЧНОМУ ТА ГРАМАТИЧНОМУ АСПЕКТАХ ( НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКИХ ДІЄСЛІВ МОВЛЕННЯ З НЕВІДОКРЕМЛЮВАНИМИ ПРЕФІКСАМИ )

Спеціальність 10.02.04- - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ - 1997

Дисиртацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського державного лінгвістичного університету

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Харитонова І.Я., кафедра німецької філології, Київський державний лінгвістичний університет, професор

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Швачко С.О., завідуюча

кафедрою германської філології, Сумський державний університет

кандидат філологічних наук, доцент Лобач О.О., кафедра • германської філології, Національний університет ім.Т.Г.Шевченка, доцент

Провідна організація: Черкаський державний університет ім. Богдана

Хмельницького, кафедра практики німецької мови.

Захист відбудеться * 17 * грудня 1997р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Київському державному лінгвістичному університеті (252650, МПС, Київ-5, вул.Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці університету.

Автореферат розісланий “ 17 * листопада 1997р.

Вчений секретар Професор

спеціалізованої вченої ради ~^> Дворжецька М.П.

Загальна характеристика роботи,

Проблема слова є однією з найбільш дискусійних лінгвістичних проблем Г через свою надзвичайну складність вважається кардинальною в теорії сучасного

мовознавства ( див.роботи Бенвеніста Е; Бондаренко В.Н.; Вихованця І.Р.;

Кацнельсона С.Д.; КубряковоІ О.С.; Маслова Ю.С.; Потебні О.О.; Тараненко О.О.; Шмелева Д.Н.; Найди А.Е.; Палмера Ф.; Шипанна Т. та інших).

«Насиченість» слова активними та різноспрямованими семантичними якостями викликає певні труднощі при вивченні слова як самостійної одиниці мови. У з'язку з цим продовжуються пошуки нових підходів до вивчення складних механізмів

взаємодиїї різних типів значення в семантичній структурі слова.

У центрі уваги лінгвістів перебуває зокрема семантика дієслова, що становить собою широку галузь дослідження в межах функціонально-семантичного напрямку. Особливу увагу привертає семантика дієслив зі складною морфологічною будовою. До них належать дієслова з невідокремлюваними префіксами. Багатоаспєктна семантика таких дієслів гетерогенна і пов'язана з семантикою простих ( вихідних) дієслів,від

яких вони утворені. При дослідженні цих дієслів суттєвим і актуальним є поняття

«перехідної зони»[ Харитонова І.Я.].

Предметом даного дослідження був обраний вплив невідокремлюваних префіксів be-, де-, єґ-, ent-, uber-, unter-, miss-, ver-,wider-, zer- на лексичні, субкатегоріальні та граматичні характеристики похідного дієслова, а також на його поведінку в мовленні. Йдеться про взаємодію словотворення, лексичного значення і граматичних значень у слові. Невідокремлювані префікси фактично виступають засобом транспозиції дієслів у інші підкласи.

Об'єктом цієї роботи є дієслівні пари, що складаються з простих ( кореневих) і похідних дієслів. Дослідження обмежується лексико-семантичною групою дієслів із значенням мовлення ( verba dicendi).

Наукова новизна роботи визначається характером предмета та об'єкта вивчення. Новою є спроба в межах конфронтативного аналізу, на прикладі зіставлення німецьких кореневих та похідних дієслів визначати зміни в семантиці дієслова при префіксації.

Суттєвою є не тільки ідентифікація семантичної різниці між дієслівними семантичними структурами, але й схожих рис, що в цілому дає можливість визначити діапазон семантичних розбіжностей і меж при вході кореневих та похідних дієслів у зону синонімічного простору.

Основною метою даної роботи є опис особливостей зміни семантики похідних (девербативних) дієслів у ході дериваційно-транспозиційного процесу.

Щоб досягти поставленої мети, слід розв'язати такі конкретні завдання:

- на основі відбору кореневих і девербативних дієслів мовлення із тлумачних словників Дуден та Варіг визначити корелятивні дієслівні пари;

- виявити різницю денотативних значень кореневих і похідних дієслів за допомогою зіставлення словникових дієслівних дефініцій та простежити переміщення девербативних дієслів у просторі лексико-семантичного поля;

- визначити субкатегоріальні ознаки, на базі яких кореневі та похідні дієслова вступають в опозитивні відношення;

- дослідити спеціалізацію невідокремлюваних префіксів у визначенні субкатегоріальної ознаки;

- описати граматичні наслідки девербації: встановити наявність дефектних парадигм граматичних категорій девербативних дієслів;

- проаналізувати процеси зміни синтаксичної та семантичної валентності;

- визначити контекстуальні умови нейтралізації та збереження опозицій субкатегоріальних ознак кореневих і девербативних дієслів.

Матеріалом дослідження послужили 72 дієслівні пари, які були виявлені у лексикографічних джерелах, а також у текстах німецьких та австрійських авторів 20-го сторіччя загальним обсягом 18 тисяч сторінок{ 72 тисячі висловлювань).

Методи дослідження зумовлені його метою, завданнями та фактичним матеріалом. Основним методом є конфронтативний аналіз, який визначає напрямок дослідження: виявлення розбіжностей у семантиці кореневих та похідних дієслів. Йому підпорядковані методи: аналіз словникових дефініцій, компонентний аналіз, польова організація одиниць мови, словотвірний аналіз, а також метод трансформацій. ‘

Теоретична значимость дисертації полягає в тому, що результати конфронтативного аналізу семантики кореневих і похідних дієслів та розбіжностей у їх граматичних особливостях доповнюють уже існуючі уявлення про специфіку взаємодії лексичного та граматичного у слові. Дисертація може сприяти подальшому розвитку досліджень лексичної та граматичної семантики.

Практична цінність роботи визначається можливістю використання її основних положень і висновків при читанні лекційних курсів з лексиколокології.теоретиної граматики та словотворення, а також на заняттях з практики мовлення. Основні положення дисертації можуть бути використані при написанні курсових і дипломних робіт, а також при підготовці підручників та навчальних посібників для студентів мовних вузів.

Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження відображені в трьох публікаціях, а також представлені як повідомлення на третій міжнародній конференції “Мова і культура’ /Київ, 1994р./, на науково-практичній

з

конференції аспірантів і студентів факультету німецької мови Київського державного лінгвістичного університету (1995р.), на Всеукраїнській конференції германістів (1997р.). Результати роботи обговорювалися на засіданнях кафедри німецької філології Київського державного лінгвістичного університету.'

Основні положення, які виносяться на захист:

1. Невідокремлювані префікси німецької мови можуть виступати засобом транспозиції похідних дієслів із значенням мовлення в інші лекико-семантичні поля та на периферію ЛСП мовлення.

2. Внаслідок змін лексичних значень девербативів відбуваються перетворення в їх субкатегоріальній семантиці. Утворюються семантичні опозиції кореневих і похідних дієслів за ознаками: перехідність / неперехідність; особа / не особа; конкретність / абстрактність; одиничність / множинність; ствердження / заперечення; перфективність / імперфективність, які у певних умовах контексту можуть нейтралізуватися.

3. Семантичні зрушення в сфері субкатегоріальних характеристик девербативних дієслів зумовлюють дефектність парадигм граматичних категорій числа, особи, способу, стану та часу.

4. Лексичні, субкатегоріальні та граматичні зміни похідних дієслів з невідокремлюваними префіксами впливають на характер синтаксичної та семантичної валентності.

5. Існує межа максимальних і мінімальних семантичних розбіжностей кореневих та похідних дієслів у системі мови. Із зоною мінімальних розбіжностей межує зона синонімічного простору, в якій стираються семантичні відмінності дієслів ЛСП мовлення.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів, списку використаних джерел (290 найменувань) та двох додатків. Дисертація має 180 сторінок.

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, його новизна, теоретичне значення і прикладне застосування, визначається об'єкт та предмет дослідження, його мета і завдання. Формулюються основні наукові положення, що виносяться на захист.

У першому розділі висвітлюється історія проблеми, аналізуються лексико-семантичні розбіжності кореневих та похідних дієслів, описується транспозиція девербативів у межах ЛСП мовлення та в інші лексико-семантичні поля; визначаються можливі зміни в семантиці девербативів; розглядаються опозиції субкатегоріальних ознак кореневих та похідних дієслів у системі мови та аналізуються контекстуальні умови нейтралізації чи збереження їх; описуються зміни у сферах . синтаксичної та семантичної валентності девербативних дієслів.

У другому розділі досліджуються граматичні наслідки девербації, зокрема дефектні парадигми граматичних категорій похідних дієслів.

У висновках обгрунтовуються основні положення, які винесено на захист, узагальнюються результати дисертаційного дослідження, намічаються перспективи подальших досліджень у цій галузі.

Додаток містить список корелятивних дієслів і список семантичних ознак.

Основний зміст роботи

Релевантним для аналізу семантичних розбіжностей кореневих та похідних дієслів є виявлення зв’язку подібності та відмінності в їх семантичних структурах. Досліджувані дієслова можна зіставляти на різних рівнях: структурному,

семантичному, функціональному. Найбільш проблемними параметрами дієслівної семантики вважаються два останні.

Невідокремлювані префікси німецької мови впливають на значення кореня таким чином, що семантичний зв’язок між первинним і вторинним значенням може бути частково ослабленим або повністю розірваним. В обох випадках мова йде про різну міру лексико-семантичних розбіжностей кореневих та похідних дієслів, яка потребує своєї ідентифікації в межах ЛСП. Спостерігається різниця входження кореневих та похідних дієслів у структуру ЛСП. Іншими словами, девербація не однаково впливає на лексико-семантичні параметри девербативів, тому і віддалення кореневих і девербативних дієслів від центру ЛСП мовлення різне. Різна польова дистанція між дієслівами досліджуваної семантики залежить від того, як невідокремлювані префікси входять у семантичну структуру девербативного дієслова, тобто як його семантика модифікує структуру денотативного значення похідного дієслова. '

Отже, внаслідок девербації похідне дієслово може частково змінити своє денотативне значення. Це означає, що сема мовлення залишається домінантною, але на неї нашаровуються інші лексичні семи. Відбувається взаємодія семантики мовлення та інших значень, наприклад:

- спонукання : гесіеп —* ОЬеггесІеп

геидеп—» йЬеггеидеп єадеп—» иггіегзадеп

- досягнення мети : Іидеп —» егійдеп

^адеп —* егїгадеп

- емоційного ставлення : гсЬгеіеп —► Ьєбсіігєієп

Ійдеп —► Ьеіидеп

Спостерігається втрата семи мовлення та транспонування девербативних дієслів в інші лексико-семантичні поля. А саме:

- відношення : sprechen —*■ entsprechen

sagen besagen

Сема мовлення втрачається в похідному дієслові beklagen, яке переходить у ЛСП дієслів емоційного ставлення, наприклад:

klagen —► beklagen

Кореневе дієслово klagen залишається на периферії дієслів мовлення, де сема мовлення взаємодіє зі значенням емоційного ставлення.

Девербативи можуть переміщатися по периферії ЛСП мовлення, наприклад:

bitten _* erbitten rufen —*■ errufen

Кореневі дієслова bitten, rufen містять сему мовлення і спонукання. Девербативи не втрачають домінанту - сему мовлення , однак, змінюється периферійна сема. Втрачається сема спонукання. Її місце займає сема досягнення мети.

Поміж досліджуваних кореневих та девербативних дієслів є такі, що не виявляють опозиції семантичних ознак. Девербація не впливає на зміну лексико-семантичних параметрів девербативів, наприклад:

antworten —► beantworten warnen —► verwarnen

fragen —► befragen lesen —*■ verlesen

У структурі ЛСП такі дієслова перебувають на одній ділянці поля: або в центрі, або на периферії. В системі мови вони отримують статус лексичних синонімів.

Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що лексико-семантична транспозиція девербативних дієслів здійснюється:

а) з центру ЛСП мовлення на його периферію;

б) з центру ЛСП мовлення в центр іншого ЛСП (стик з іншими ЛСП);

в) з периферії ЛСП мовлення в центр іншого ЛСП.

Взаємодію лексико-семантичних підсистем через призму змін у семантиці девербативних дієслів можна уявити собі за допомогою такої схеми:

Схема!. Лексико-семантична транспозиція девербативних дієслів.

2. - ЛСП дієслів знання

3. - ЛСП дієслів спонукання

4. - ЛСП дієслів досягнення мети

5. - ЛСП дієслів емоційного ставлення

6. ЛСП дієслів відношення напрямок транспозиції

" 1Щ периферія ЛСП мовлення Ц - центр ЛСП

Кореневі та девербативні дієслова, що розрізняються за лексичними параметрами, можуть виявляти відмінності в субкатегоріальних значеннях. Утворюються опозиції субкатегоріальних ознак конкретність / абстрактність; особа/ не особа; перехідність / неперехідність; одиничність / множинність; ствердження / заперечення; перфективність / імперфективність.

Кореневі дієслова мовлення, які розглядаються в цій роботі, є переважно дієсловами конкретної семантики. Однак, поміж них є дієслова, що мають одночасно семантику конкретності та абстрактності, але в цілому вони виражають конкретні дії. їх домінантною семою є сема конкретності ( klagen, bitten, rufen ).

В ході девербаціТ конкретність дієслів мовлення може зберігатися або усуватися. Отже, створюються передумови для опозитивних відношень кореневих і похідних дієслів за ознаками конкретність/абстрактність.

Опозиція ознак конкретність/абстрактність має особливості прояву, що залежить від впливу девербаціТ на семантику дієслова. У системі мови утворюються девербативи з чіткою семантикою абстрактності. До них належать дієслова відношення bedeuten, besagen, entsprechen, verantworten, verdanken. Дані дієслова виражають поняття, які в суб'єктно-об'єктних відношеннях не мають конкретної матеріалізованності. Названі відношення не реєструються за допомогою органів чуттів. їх кореневі кореляти deuten, sagen, sprechen, danken характеризуються якістю реєстрації. Поняття, які виражаються цими дієсловами, в суб'ктно-об’єктних відношеннях отримують конкретну матеріапізованність. Отже, між вказаними кореневими і девербативними дієсловами спостерігається контрастивність ознак конкретність/абстрактність дії, наприклад:

1. a) (j-d) deuten (etw.) : (etw.) bedeuten (etw.)

(j-d) sagen (j-m etw.) : ( etw.) besagen (etw.)

(j-d) sprechen (etw., mit j-m) : (etw.) entsprechen (etw.D)

b) (j-d) antworten (j-m) : (j-d) verantworten (etw.)

(j-d) danken (j-m fur etw.) : (j-d) verdanken (j-m etw.)

Виділяються семантичні опозиції ознак конкретність / абстрактність, які показують мінімальні розбіжності кореневих і похідних дієслів, наприклад:

2. (j-d) lOgen : (j-d) erlugen (etw.)

(j-d) sagen (j-m etw.) : (j-d) untersagen (j-m etw.) .

(j-d) schreien : (j-d verschreien (j-n)

Вищезазначені кореневі дієслова вказують на конкретність дії. Девербативи ж мають у своїй структурі семи і конкретності, і абстрактності. Необхідно підкреслити, що сема конкретності є домінантною, а сема абстрактності - підпорядкованою. Тому опозиція показує співвідношення ознак конкретність/ умовна конкретність.

Поміж кореневих та похідних дієслів є дієслова, рівнозначні за даними субкатегоріальними ознаками. До них належать:

(j-d) antworten (j-m) = (j-d) beantworten (etw.)

(j-d) lesen (etw.) =(j-d) uberlesen (etw.)

(j-d) sprechen (etw.) = (j-d) besprechen (etw.)

Відомо, що одиниці мови, потрапляючи в контекстуальне оточення, по-різному реалізують свій семантичний потенціал. Опозиція як різновид значення може нейтралізуватися або не нейтралізуватися (зберігатися).

Отже, опозиція конкретність/абстрактність нейтралізується в таких контекстах:

1.1. Der Baron deutete auf • Er bedeutete ihr etwas einen dunklen Seitenweg. mit Zeichen.

Кореневе та похідне дієслово виражають конкретні дії, тобто дієслова стають носіями однієї ознаки. Таким чином, системна опозиція руйнується.

Може виникнути така мовна ситуація, в якій опозиція не нейтралізується, наприклад: (див. опоз. 1 стор. 8 )

1.2. Die letzten Worten : Es besagt folgendes.

sagte er schon ziemlich sicher.

Однією із суттєвих субкатегоріальних ознак дієслова виступає кореляція особа/ неособа. Ця субкатегорія виявляє різницю семантичних потенціалів, утворену в процесі девербації. Спостерігається контрастивність кореневих і похідних дієслів за ознакою особа/ неособа.

' Кореневі дієслова deuten, sagen, sprechen означають дії, здійснювані людиною. Девербація усуває особу як активного носія дії. В девербативах bedeuten, besagen, entsprechen відсутня ознака особи. Таким чином, вказані девербативи транспонуються в підклас дієслів,які передають значення неживих істот.

В контексті опозиція особа / неособа може нейтралізуватися, наприклад (див. опоз.1.1. стор.8). Ці контексти показують одночасно нейтралізацію опозиції особа/неособа і опозиції контректність/абстрактність. Здебільшого ж дана опозиція має тенденцію зберігатися, наприклад:

1а.1. Er sprach mit den Kindern : Die Erzahlung entsprach im

uber die Angelegenheiten aligemeinen der Wirklichkeit

Семантично релевантною є синтаксична перехідність/неперехідність дії. Ці хараістеристики одержують новий зміст при зіставленні кореневих та похідних дієслів. Спостерігається складний процес вирівнювання взаємозв'язаних і взаємозумовлених дієслівних ознак vt, vi. Це означає, що в системі мови обидва дієслова можуть мати такі ознаки.

В цілому в межах досліджуваного матеріалу нараховується 37 дієслівних корелятів, які демонструють співвідношення кореневих та похідних дієслів за цією ознакою.

_ Найбільш спеціалізованим у плані транзитивації виступає префікс be-. За ним іде невідокремлюваний префікс ver-. Інші префікси характеризуються меншими транзитивними можливостями.

Особливу увагу при дослідженні розбіжностей кореневих та похідних дієслів привертають опозиції deuten : bedeuten, sagen : besagen. їх утворення має свої особливості. У формально-змістовому плані кореневі дієслова deuten, sagen синтаксично перехідні. Девербативи bedeuten, besagen є формально перехідними, але семантично не перехідними, тому що не виражають дії, активно спрямовані на об'єкт. В цьому випадку мова йде про опозицію на семантичному рівні.

Виділяються опозиції ознак перехідність/неперехідність, виражені формально-семантично. Можливі різні варіанти співвідношення ознак, наприклад:

3. (j-n) antworten (j-m) : (j-d) beantworten (etw.)

(j-d) lugen : (j-d) belugen (j-n).

Опозиція може мати співвідношення ознак vt: vi

4. (j-d) sagen (J-m etw.) : (j-d) entsagen (etw. D)

5. (J-d) warnen (j-d vor etw. D): (j-d) entwarnen

У системі мови є кореневі дієслова мовлення, які характеризуються гетерогенністю субкатегоріальної ознаки, тобто вони перехідні й неперехідні одночасно. їх девербативні кореляти мають ознаку перехідності. Утворюється опозиція слабкої диз'юнкції, наприклад:

6. (j-d) sprechen (etw., uber etw.) : (j-d) versprechen (j-m etw)

(j-d) reden (etw. von etw.) : (j-d) uberreden (j-n)

Опозиція субкатегоріапьних ознак vt: vi нейтралізується в контексті:

7. Dabei schrie er etwas : Meine letzten Worte

der alten Frau. uberschrie Kai.

Інші опозиції сильної диз'юнкції зберігають свою силу. Це означає, що кореневі та девербативні дієслова в будь-якому контексті зберігають свою системну ознаку:

8. Mein Vater warnte mich : Der General hat sofort •

vor einer solchen Mesalliance entwarnt.

in der Zukunft

Jacob schimpfte auf Herren. : Er beschimpfte ihn.

Контекст вносить зміни в опозицію слабкого зв'язку ознак. Дана опозиція

нейтралізується в контекстах такого змісту, який створює умови для розпаду

опозиції, наприклад:

6.1. Dies sprach er *Sie versprachen einander

zu den Boten. Treue.

Нейтралізація відбувається при реалізації значення перехідності в кореневому дієслові sprechen. Девербатив у всіх контекстах залишається перехідним.

При реалізації неперехідності кореневого дієслова sprechen опозиція зберігається, але в формі сильної диз'юнкції:

6.2. Der Arzt sprach mit Franz : Sie versprachen einander Ferdinand uber den Grafen Treue.

Wurmbrand.

Субкатегорія одиничність/множинність суб'єкта/об'єкта - одна із складних категорій, яка не є тотожньою категорії числа. У дієслова категорія числа не має абсолютного характеру, тобто стоїть у залежності від кількості предметів, з якими співвідноситься ознаковість. У відношення, виражені дієсловом, можуть вступати відповідно один чи декілька предметів або осіб. Вказівка на кількісну характеристику суб'єкта та об'єкта наявна в кореневих та девербативних дієсловах мовлення. Це значення приховане в глибинних семантичних структурах кореневих і девербативних дієслів, воно актуалізується на рівні мінімальної лексичної синтагми .

Опозиція цих ознак має особливості свого виявлення. Візьмемо,наприклад, опозицію Бргесіїеп : ЬевргесИеп, де Бзд - однина суб'єкта, БрІ - множина суб'єкта:

Кореневе дієслово sprechen у потенціальній лексичній синтагмі передбачає одну сторону мовлення, яка може бути показана однією або кількома особами.

Інша справа при типізованому вираженні семантичної мікроструктури девербатива besprechen. Він вимагає наявності рівноакгивного участника мовленнєвого акту як обов'язкового Тому і утворюється опозиція одиничність/множинність суб'єкта.

Ця опозиція існує на рівні мови,тобто є системною. У мовленні вона нейтралізується, коли дієслово sprechen в контексті отримує субкатегоріальну ознаку множинності суб'єкта, наприклад:

9.1. Er sprach mit den Kindern : Der Konig und sie

niemals uber die Angelegenheiten. besprachen die Dinge sehr laut.

Семантика заперечення є складним поняттям сучасної лінгвістики. Категорія заперечення розглядається з різних сторін, тобто як лексичне, лексико-граматичне чи граматичне явище. В цій роботі йде мова про імпліцитне заперечення під назвою «сема негації», яка відображує єдність лексичного та граматичного в слові.

Дієслова з семою негації є дієсловами пропозиційного відношення. Вони ідентифікуються за допомогою дієслів tun, geschehen,модальних дієслів, дієслова veranlassen. Зазначені характеристики дієслів із семою негації складають основу для встановлення опозиції за субкатегоріальними ознаками ствердження/заперечення. Розглянемо такі опозиції кореневих та похідних дієслів:

10. sagen : untersagen (j-n veranlassen etw. nicht zu tun)

Кореневе дієслово эадеп виражає значення ствердження. В девербативах иг^егэадеп, єпізадеп ідентифікується сема негації. Причиною наявності семи негації є семантика невідокремлюваного префікса, який вносить у девербатив таке заперечення. Внаслідок цього утворюється вказана опозиція.

ствердження/заперечення можуть бути й іншими,коли, наприклад, кореневе дієслово містить у собі сему негації, а девербатив - сему ствердження. Отже, опозиція виражає співвідношення ознак заперечення/ствердження:

sagen : entsagen (nicht wollen)

Умови утворення опозиції граматично релевантних ознак

11. warnen (verlassen etw. nicht zu tun)

: entwarnen ( Alarmzustand fur beendet erklaren)

Помітним є те, що в ході девербації відбувається заперечення в похідному дієслові entwarnen. Це веде до появи семи ствердження, тобто подвійне заперечення дає ефект позитивної дії.

Виділяються дієслівні пари, які не утворюють опозиції даних ознак:

12. leugnen (nicht wollen) = verleugnen (nicht woilen)' ~ warnen (veranlassen etw. = verwarnen (veranlassen etw.

nicht zu tun) _ • nicht zu tun)

Системні опозиції лексико-граматичних ознак ствердження/заперечення зберігаються в контекстуальних умовах. Наприклад:

10.1. Er sagte jedes Mai : Die Versailer Regierung

sene Meinung von ihr untersagte ihnen die Ausreise

В німецькій мові немає категорії виду. Тому суттєвою є наявність лексико-граматичних розрядів-способів, дієслів, які мають більш лексичну вираженність, ніж граматичну. До таких розрядів відносяться перфективні та імперфективні способи дії. Це такі лексико-граматичні розряди, які виражають аспектуально-часові відношення в семантичній структурі дієслова. Перфекгивність включає поняття моментної дії (МД), обмеженої дії (ОД). Імперфективність характеризує дію, як необмежену (НД). Крім того, в аспектуальні параметри дієслів входить поняття ітеративності дії. За цими ознаками кореневі і похідні дієслова мовлення утворюють такі опозиції:

13.sprechen : versprechen bitten : verbitten

14. bitten : erbitten fragen : erfragen

Джерелом таких змін в аспектуально-часових характеристиках девербативних дієслів мовлення є модифікуюча роль префікса.

Продуктивними префіксами, які впливають на аспектуально-часові значення девербативів, виступають префікси er-, ver-, zer-, а також unter-, uber. Дані префікси спеціалізуються в утворенні результативних способів дії.

Опозиція аспектуально-часових ознак перфекгивність / імперфективність по-різному актуалізується в мовленнєвій сфері. Базою актуалізації опозиції виступає змістова структура речення, яка включає в себе суб'єкт, об'єкт а також адвербіал. Бесперечно, головним критерієм при визначенні контекстуальних умов реалізації аспектуальних значень є обставини. Однак, об'єкти певною мірою також впливають на вказані характеристики дієслова.

В ході девербації спостерігаються зміни в синтаксичній та семантичній валентності. Існують кореневі дієслова, при яких обов'язково повинен бути тільки один актант (суб'єкт). Під час транзитавації девербативні дієслова реалізують обов'язковий другий актант (об'єкт). Виникає різниця в валентності.

Девербативне дієслово здатне реалізувати три обов'язкових синтаксичних актанти. Кореневе дієслово реалізує тільки один актант.

Кореневі та похідні дієслова виявляють зміни в семантичній валентності девербативів. У предикатно-аргументних структурах кореневих і похідних дієспів спостерігається різний рівень розбіжностей семантичних валентностей. Речення-ситуації кореневих і похідних дієслів показують зміни в позиціях суб'єкта. У процесі девербаціі зникають семантичні ролі.

Кореневі і похідні дієслова можуть сполучатися з предикатними актантами. Девербативні дієслова змінюють лексико-семантичні характеристики, які призводять до змін в залежній предикації. В синтаксичній структурі девербатива залежний інфінітив або усувається, або відновлюється.

Девербація має граматичні наслідки. Утворюються дефектні парадигми числа, особи, способу, часу та стану.

Дієслова Ьезргесіїеп, Ьегесіеп не мають 1,2,3 особи однини, тобто дефектна парадигма граматичної категорії числа. Похідні дієслова Ьесіеиіеп, Ьеэадеп, еШэргесЬеп мають суб'єкт, який не виражає персонапьності дії. Вони утворюють дефектну парадигму особи.

Граматична категорія особи пов'язана з граматичною категорією способу. Від девербативних дієслів ЬеэргесЬеп, Ьегесіеп не можна утворити форми 2-ої особи та ввічливу форму імператива. Девербативні дієслова ЬесІеїЛеп, Ьезадеп, егЛэргесИеп взагалі не мають форм імператива.

Вищезгадані девербативні дієслова відношення не утворюють форм процесуального пасиву, тому що виражають дії, які статичні. Дефектністю парадигми стану характеризуються також неперехідні дієслова епізадеп, епйгагпеп, уегсіапкеп, уегап!\гоПеп.

З дефектністю парадигми стану пов'язана дефектність парадигми граматичної категорії часу, яка виявляється у відсутності семантики результативного перфекту. Девербативи Ьесіеиіеп, Ьеэадеп, еШэргесИеп не утворюють перфекгну форму. Відсутність цієї часової форми обумовлюється відсутністю форм пасиву та імперфектністю дії у дієслів з абстрактними денотатами. Такі дієслова характеризуються високим ступенем імперфективності.

Таким чином, невідокремлювані префікси німецької мови впливають на лексико-семантичні та субкатегоріапьні характеристики похідних дієслів, що веде до транспозиції останніх. Утворюються опозиції лексичних та лексико-граматичних ознак кореневих і похідних дієслів, які в контекстуальних умовах зберігаються або нейтралізуються.

Девербація впливає на стан парадигм граматичних категорій. Спостерігається утворення дефектних парадигм.

Проведений аналіз семантики кореневих і похідних дієслів в порівняльному плані не є вичерпним. Перспективним уявляється вивчення питання мовних синонімів в сучасній німецькій мові.

Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:

Співвідношення кореневих і похідних дієслів у лексико-граматичному аспекті. -Наук, вісник Волинск. держ. ун-ту. Сер. Романо-германська філол. - № 5. -1997,-С. 42-43.

Корелятивність кореневих і похідних дієслів у лексичному та граматичному аспектах // Актуальні проблеми вивчення мови, мовлення і перекладу. - Вісник Київ, держ. лінгв. ун-ту. Сер. Філол. - № 2. - 1997.- С. 3-7.

Транспозиція девербативних дієслів та її семантично-граматичні наслідки. -Вісник Київ держ. лінгв. ун-ту - Сер. Філол. - №4.-1997.-С. 3-11.

Співвідношення кореневих і похідних дієслів в лексичному та граматичному планах (системна репрезентація) // Язык и культура. Третья международная конференция. Тезисы. - Киев, 1994. - С.144-145.

Соотношение лексических и субкатегориальных признаков корневых и девербативных глаголов. - Киев, 1995. - 11с. - Деп. в ГНТБ Украины. - № 1178. - Ук. 95 от 11.05.95.

Девербация, ее грамматические и грамматико-лексические следствия. - Киев, 1995, - 12 с. - Деп. в ГНТБ Украины. - № 1177. - Ук. 95 от 11.05.95.

Анотація.

1). Артьомцев О.В. Співвідношення кореневих і похідних дієслів у лексичному та граматичному аспектах (на матеріалі німецьких дієслів мовлення з невідокремлюваними префіксами). - Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Київський державний лінгвістичний університет, Київ, 1997р.

В дисертації розглядаються семантичні розбіжності кореневих і похідних дієслів, які зумовлені процесом девербації. Результатом цього процесу є опозиції лексичних і субкатегоріальних ознак. Дані опозиції можуть зберігатися або нейтралізуватися в контексті. Девербація має граматичні наслідки. Утворюються дефектні парадигми граматичних категорій числа,особи, способу, стану та часу.

Ключові слова: дієслова мовлення, девербація, транспозиція, опозиція, нейтралізація, дефектна парадигма.

2). Артемцев А.В. Соотношение корневых и производных глаголов в лексическом и грамматическом аспектах (на материале немецких глаголов речи с неотделяемыми префиксами). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский государственный

лингвистический университет, Киев, 1997 г.

В диссертации рассматриваются семантические различия корневых и производных глаголов, обусловленные процессом девербации. Результатом данного процесса являются оппозиции лексических и субкатегориальных признаков, которые могут сохраняться или нейтрализоваться в контексте. Девербация имеет грамматические следствия. Образуются дефектные'парадигмы грамматических категорий числа, лица, наклонения, залога и времени.

Ключевые слова: глаголы речи, девербация, транспозиция, оппозиция, нейтрализация, дефектная парадигма.

3).А. Artjomzew. Correlation between Root and Derived Verbs in Lexical and Grammatical Aspects (German Verbs of Speaking with Prefixes). - Manuscript.

A Candidate Dissertation in Speciality 10.02.04 - Germanic Languages, Kyiv State Linguistic University, Kyiv, 1997. '

The dissertation deals with semantic differences arising between root and derived verbs of the German language as a result of the derivation. Oppositions between lexical and subcategorial distinctive features established due to this process can be either preserved or neutralised in the context. The deverbation leads to the formation of defective verb paradigms of number, person, mood, aspect and tense.

Key words: verbs of speaking, deverbation, transposition, opposition, neutralisation, defective paradigm.