автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.06
диссертация на тему: Срубная культура бассейна Северского Донца (по материалам погребений)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Срубная культура бассейна Северского Донца (по материалам погребений)"

рГ Б ОЛ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ АРХЕОЛОГІЇ

ІІа правах рукопису УДК 930.26

Лігпшпенхо Роман Олександрович

ЗРУБІІЛ КУЛЬТУРА БАСЕЙНУ СШЕРСЬКОГО ДІНЦЯ

( за матеріалами поховальних пам'яток )

Історичні науки Спеціальність 07.00.06 - археологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації т здобуття вченого ступеню кандидата історичних наук

Київ - 1994

Робота виконана у Відділі первісної археології Інституту археології НАН України

Науковці! керівник - кандидат історичних наук В.В.ОТРОЩЕНКО

Офіціііні опоненті! - доктор історичних наук А.Д.ПРЯХІН кандидат історичних наук В.В.ГЕНІНГ

Провідна організація - Дніпропетровський державний уншерсіггет

Захист відбудеться "26" сі ЧИЯ 1995 року на засіданні

спеціалізованої ради ДО 16.47.01 по захисту докторських дисертацій при Інституті археології НАН України (252025, м. Кіш, юул.Володташрська, 3)

З дисертацією можна ознайомитись о науковій бібліотеці Інституту археології НАН України (м.Київ, вул.Віідубецька,40)

Автореферат розісланий 26 Врудш_______________ 1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, :

кандидат історичних наук __ В.О.Пеїрашшко

ЗАГАЛЬНА. ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТІ!

ДісгуальиЕсть тема. До недавнього часу зрубна культура (ЗК) басейну Сшерського Дінця являла собото досить неповно, якоюсь мірою навіть однобічно, досліджене явищ: пізньобронзового віку. В першу чергу, це обумовлювалось тіш, идо найбільш численні археологічні джерела, репрезентовані поховальними пам'ятками, запишалися практично неввданіши і иевивченими, в той час, як матеріали поселень знайшли відображення в ряді дисертацій та монографій. Таким чином, на початок 90-х років склалася парадоксальна ситуація, коли регіон, де вперше на підставі могильників була виділена ЗК, виявився одним з найменьш досліджених за аналізом саме похсзальїтх пам'яток, уявлення про які грунтувались на вузькотериторіальннх та обмежено документованих розкопках В.О.Гсродцова.

Ці причини значною мірою сбумоеилн деяку неоднозначність щодо визначення місця зрубних пам'яток Сіверського Дінця в системі зрубної спільності і трму . рони розглядалися або у сукупності зі ЗК Середнього Дону, Орільсько-Самарського межиріччя, або в межах українського лісостепового чи Донецького варіантів ЗК, без врахування їх локальної своєрідності. Дискусійними залишалися питання походження та хронології зрубних старожипюстей Донеччини.

Першорядне значення для усунення існуючих диспропорцій та вирішення зазначених питань має всебічне дослідження зрубиих мопільщіків Сіверського Дінця на підставі якісно нових джерел. Узагальнення отриманої інформації та співставленім її з матеріалами поселень дозволяє вийти на комплексний аналіз проблеми, рішення якої пов'язане з сучасним станом досліджень пізньобронзового віку Євразійського Степу та Лісостепу.

Мста та ааедаяіа? гоиоти. Мета дослідження налягає в системйшзади та аналізі всіх похоїшьша лам'їлох ЗК басейну' Севрського Дінца, сярніїоеашіх на шіаалешія їх локальної соперіднооті, назначити їх місця з системі зрубної К}7іЬТур:;а-іеїс;;«‘;;іої слілінгсті та с>?лі;;;нж культу;» пізііьобронзової доба Схіаіссьропсйоьхого Огеву та Лісостепу. Це передСачаг шірйиеїшл таких завдали і) Бікягітлення основних степів дослідження зрубпш некрополів Дінця 'із історіографія проблеми;

2) всебічїіа формальис-сгатистичш хараетериспіка поховалмшх пам'яток;

3) харазаеріїспка матеріальної хулмурп за тівріатіміз мошпигаїхш; 4)

аналіз стратиграфії курганів з мсто:з скорешш періодизації пам'яток; 5) порівняльний аналіз та синхронізації! пам’яток Донеччини та ішшос регіонів т предмет побудови схем.! відносної іфсіюлогіТ; 6) аналіз сучасних даних з тітаїп. абсолютного датуоашш дозрубного та ■ зрубшіх горизонтів Сіверсьхога Дінця; 7) гарішешія' дсяміх шгпшь походження та розвитку 311 Донеччини; 8) культурно-таксономічне визначення ЗК Сіверського Дінця іі межах зрубїіої спільності. . - .

Джерелознавча база дослідження складається з 1280 поховань ЗК, які ноход5гп< з біді.щ ніж 300 курганів та 22 грунтовїк мопиіьннкіа, розкепаннх ногобудомшми та іншими експедїіціями на тегяггорії сучасних Харківської, Донецької та Луганської областей. При дослідженні дозрубного горизонту використані матеріали 315 поховань культури баптсопружковеї кераміки (ПЕК). До роботи залучені архіазі та фонди Інституту археології НАНУ, Інгтггуїу археології РАН, ІІМК РАН, Донецького та Київського держуніверситетів, Луганського педінституту, Донецького, Луганського, Харкіьського обласних та деяких районних краєзнавчій музеїв.

Наукова нозима роботи полягає в тому, що вона являє собою перше ( монографічне дослідження, присвячене поховальним пам’яткам ЗК Сіаерсько-Донецькогс регіону.

1. Вперше на засаді метода порівняльної стратиграфії розроблена

хронологія, а на її під етапі періодизація зрубних могильників Донеччини, що розподілені па три хронологічні етапи. ’

2. Вперше обгрунтовано виділення в басейні Дінця групі; пам'яток покровського типу, які раніше відносилися до абашівської культури, та розвинена думка щодо їх участі в процесі складатія місцевої ЗК. '

3. Уточнена відносна хронологія пам'яток покровського типу з горизонтами поховань КБК і вперше з'ясоване їх територіальне співвідношення.

4. Зроблені уточнення хронології андроніпських (федорівсько-чгр* каскульських) проявлень в ЗК Дінця, що підтверджує їх відносно пізню позицію для всієї зрубної спільності.

5. Визначена неоднорідність ЗК в басейні Сіверського Дінця, що відображує певну різницю культурно-історичного розвитку регіонів Лівобережжя та Правобережжя (Донецького кряжу).

Практична цінність дисертації полягає в тому, що основні її результати можуть бути використані: при створенні узагальнюючих праць з

стародавньої історії України та окремих її регіонів, для підготовки загальних або спеціальних курсів з археології та первісної історії в ВУЗах, складання Зводу пам'яток історії та культури, побудові експозицій історичних та краєзнавчих музеїв.

Апробація результатів дослідження проводилась у вигляді доповідей на засіданнях Відділу первісної археології {неп ггуту археології НАНУ, міжнародних, республіканській, регіональних конференціях та семінарах в ми. Донецьку (1986,1989), Перевальську (1988), Одесі (1989), Луганську (1990,1993), Дніпропетровську (1990,1994), Кишиневі (1990), Воронежі (1991), Саратові (1991), Харкові (1992), Санкт-Петербурзі (1993).

По темі дисертації автором опублікована 31 друкована праця.

Структура роботи складається із б ступу, п'яти розділів, висновків і додатку, до якого винесені примітки, список літературі! та архівних джерел, таблиці, діаграми, карти та малюнки.

ЗМІСТ РОБОТИ.

• У вступі обгрунтована актуальність теми, визначені мета та завдання дослідження, висвітлені наукова новизна і практична цінність роботи.

Розділ ї присвячено історії дослідження могильників ЗК Сівгрського Дінця на тлі загалшозрубної проблематики та характеристиці джерел. Виділено 5 етапів дослідження:

І (80-ті роки ХІХст,-1900р.) - перші випадкові розкошні курганів, виявлення зібганих та пофарбованих кістяків (ГІетрн, 188S; Бранденбург, 1908). II (1901 - сер. 30-х років) - почався з виділення В.О.Городцовим пам’яток, віднесених пізніше до ЗК; накопиченій джерел в ході незначних за масштабами розкопок (Локпошсв, Макаренко, Євсеєв), первісне їх узагальнення. III (сср.30-х - сер.50-х років) - відзначався припиненням польової археологічної робота на Донеччині, за виключенням одиничних розкопок курганів (Євсєєв,Ветштсйн,Шрамко). В той ясе час, археологічні свідчення,накопичені за півстоліття вивченій зрубних старожнтностей стспів Поьолжжя і Причорномор’я, дозволили зробити висновок про те, що ЗК в Пімшчному Причорномор'ї з'явилась відносно пізно шляхом пересуванні! зі сходу (Крнвцова-Гракова, 1955). IV (сер.50-х - кінець 60-;; років) - пройшов під знахом дослідження поселень в басеііні Дінця (Березанська, Лібгров, Митрофанова, Пузаков, Телегін, Шрамко, Шаповалов, Чередниченко), що супроводжувалися поодинокими ' розкопками мотальників (Післарііі, Клименко, Шаповалов). Голосним результате!,; цих та інших досліджень став висновок про появу ЗК на Україні, зокрема на Сіверському Дінці, d ранньозрубшиі, покровськнй, час (Березанская, 1959; Митрофанова, I960; Лесков, 1967; Чередниченко ,1970,1973). V (з поч. 70-х років до сьогодешш) - багаторазове збільшення джерелознавчої бази завдяки масштабним робота?.! новобудовних та іншіх

експедиції?: Донецька, Сісерсько-Донецька ІЛ ЛН УРСР (кср.

Чередниченко, Гладхіх, Братченко, Післарій, Даниленхо), Донецького (кер.Моруженко), Київського (кер.Гіондзр) та Харківського (кер.Берестнєв) л^жуь’ісерсіпчлііі і пов'язане з ким осмислення ношіх матеріалів. Иаіігажлишшм досягненнями цього періоду слід БЕажати виділення на Сіг.срському Діані поховальних пам’яток КБК (Писларий, 1975,1983), абзшізсіїко! культури (Гсршксгагі, 1982; Бсрсзжк.кая,1987), андрожБсыснх проявів в ЗІС (Березакскач, Гершкознч,1983; Кузьмина, 1987), а також появу монографічних досліджень, присвячених донецьким поселенням ЗК (Шаповалов, 1983; Березанская, 1950 ). Поруч з цим, характеристика поховальних пам'яток ЗК Дінця, як не дивно, надавалася іп піястзсі г.іагеріалів В.О. Городцсза (Березанская, 1981; Березанская,Чередниченко, 1935;Чередн:іченко,1986); Бракувало узагальнюючої роботи, присвяченої могильникам, через що ЗК Донеччини була вмевіттена однобічно.

Сучасний рівень розвитку археології пізпьобронзоосго віку передбачає дослідження локальних угрупузань ЗК в контексті всієї культурно-істортічної спільності, а також па тлі суміжних культур Євразійського Степу та Лісостепу. В світі сказаного, комплексне вивчення ЗК басейну Сіверського Дінця, що займає з'єднуючу позицію між північним та південним ареалами грубної спільності (Оторощеико,1994), уявляється пельмн сучасним.

І) розділі II подані стратиграфічні спостереження, на підставі яких будувалась відносна хронологія та періодизація поховальних пам'яток ЗК Сіверського Діиця. Можливість стпорешм такої, досить об'єктивної, хронологічної схеми забеспсчується тим, що для західних територій зрубної культурної спільності (Дніпро-Донеиьке межиріччя) характерним є наявність багатьох стратпфіковашгх курганів, що сбумсшіеис існуванням у зрубників, поряд з основними, поширеної практики спускних поховань, на відміну від східних регіоніп (Доно-Волго-Ураши), де відчувається брак фактів курганної стратиграфії.

Загальним принципом розподілення масиву поховань на хронологічні горизонт буй метод порівняльної стратиграфії, відповідно з яким, стратиграфічна різночасність набувала хронологічного змісту в тому випадку, коли співставлені поховальні комплекси мали суттєву різницю в рисах поховального обряду та інвентаря, тобто відносилися. до різних обрядових груп. ■

Аналіз стратиграфії донецьких курганів підтвердив правильність розроблених І.О.Післаріем та О.Р.Дубовською схем відносної хронології поховань КБК. Разом з тим, новий матеріал дозволив внести в них деякі додатки та уточепня. В цілому ж поховальні пам'ятки КБК розподіляються па 3 хроно-стратнграфічні горизонти. Перший (ранній) характеризується: яминми та зрубними конструкціями могил, західною та східною орієнтацією слабозібганих кістяків з різними позиціями рук, кільцевими та фігурними пряжками, випростувачами древків стріл, точильними брусками, бородавчастим та дворікковим намистом. Другий (середний) визначається: ямкпми та зрубними спорудами, західною - південно-східною орієнтацією середньозібганих кістяків з "адоративною" позицією рук, круглими

плоскими пряжками з бортиком.'Третій (пізній) відрізняється:'ямними та підбойними конструкціями, південною. - східною орієнтацією

сильнозібганих кістяків в позі "адорації", овальними вигнутими пряжками з двома різновеликимн отворами.

З моменту виділення в басейні Дінця поховань абашівської культури (в нашому розумінні покровського типу) в літературі ствердилась думка про їх хронологічну позицію після пам'яток КБК (Гершкович,1982;

' Березанская, 1990). Іноді дослідники відзначали . передування

багатопружкових пам'яток абашівським (Братченко, 1985; Березанская, 1987). Стратиграфія донецьких курганів показала, що покровські лохованця однозначно перекривають тільки комплекси 1 та 2 горизонтів КБК. Щд ж стосується поховань 3-го, пізнього, горизонту, то між ними та покровськими простежено декілька випадків черезсмужної та навіть

одночасної страт: ?трафії. Б свою чергу, пізньобагатопругккові та псхроае«-кі поховання персцріге.’лот‘.ся комплексами розвинутої та пізньої ЗК. На підставі кап^дешгх фіетія е змога містити сбндві групи пам'яток в один хроиострати графічний горизонт - 3-й і тлумачити як стя'хрзіші. Ціл одночасність підтверджують і матеріали сіверсьходонецьких поселень (Іллічів»», Капітанове-І), па яки* ззфіксопані шари, котловани ;;-:нтел та господарські ями з бггптопружковою та покровсьхога керамікою.

Покрояські поховання 3-го горизонту мають такі характерні риси:, перевткаїоча впускна стратиграфічна позиція, ямні та грубні могклг.иі споруди, СЧПбОЗІбгаНІ КІСЛПЛІ З сріктшісіо В ЛІЕИІЧШІ1І сектор, СЕОЄрЩІ'а кераміка з "аЗашісськими" пережитками, ранні типи ногків -.* перехрестя?.!, жолобчасті скроневі підвіси;», кістяні втульчасті. гшрезн та пряжка. На підставі стратиграфії та типології намічається виділення двох послідовних ступініз п межах покрозського горизонт/: раннього та пізнього. Останнії;, поряд зі збереженням головних покропськнх ознак, відрізняється тратою деяких архаїчних рис, набуттям більш "грубного" вигляду: збільшення зк'гяпості гс’стякіті, гострореберна кераміка, наближені до роззинупта тепоз ножі. В цілому покропсмсий горизонт, 3-й з загальній схемі, імдо5ражус період сютовлеипя та раннього періоду ЗК Снзерського Діння і, таким чішом, взгхтсться нами 1-м горизонтом ЗК. .

Ипступтш, -1-й в загальній схемі, 2-й зрубнкй горизонт репрезентує пам'ятки розітнутої ЗК, які після досліджень В.О.ГородпоБа вважаються класичними: це яскраві і гнразні комплекси похопань з ямах та зрубах з орієнтацією в східний сектор, з' розвинутою баїютиою, горщиковою та тптгоорігзментовоною госгроребернсю керамікою, дерев'ятім посудом, бронзовими ножами з перехрестям розвинутих та пізніх типів, овальні скроневі підвіски тощо. Стратиграфічні та типологічні спостереження дозволяють намітити виділеіпи в рамках розвинутого горизонту раннього та пізнього- ступенія. На пізньому ступені з'являються кам'яні скрині, гострбрсбсрний посуд з уступом і ргехева-черБошш ангобом, пружковз

орнаментація, федорівсько-черкаскульські прояви в- обряді та кераміщі; розвинуті перехрестя ножів деградують, перетворюючись в невеличкі виступи-упори.

Останній, 5-й загальної схем», 3-й зрубнкй горизонт відповідає пізній ЗК. Вій характеризується значною кількістю впускних _ поховань, розповеюдженістю кам’яних курганних та поховальній конструкцій, переважно великою зібганістю кістяків, східною то південно-східною орієнтацією. В кераміці виділяється гостроребершій посуд зі згладженим ребром, відносна розповсюдженість пружхової орнаментації та пізньо-федорівсько-черкаскульських проявів.

Територіаиьне розподілешш масиву зрубтіх поховань по виділених горизонтах виявило локальну специфіку в їх насігченості.

Лівобережжя то блізьке Правобережжя Дінця: 1 горизонт - 18% поховань, 2-й - 39%, 3-й - 43%; Донецький кряж: 1-й - 1%, 2-й - 31%, 3-й -68%. Таким чином спостерігається хронологічне неспівпадіиня зрубних сгорожитностей Лівобережжя та Правобережжя Сіверського Дінця, яке відображує загальну тенденцію до омолодження ЗК при просуванні з півночі иа південь.

В розділі III надається всебічна характеристика поховальних пам'яток по семи струкгурним параметрам. •

Аналіз топографії показав, що основна частіша курганів ЗК (90%) ■ зосереджена на верхів'ях вододілів та краях вододільних плато. Довколопоймена та глибинна вододільна зони містили відповідно лише 4% та 6% курганів. На відміну від вододільних, в довколопоимешгх зрубних 1 могильниках власне курганне будівництво не відоме, оскільки використовувалися насипи попереднього часу.

Дія курганних некрополів ЗК Донеччини типовим є рядове планування. При цьому зрубні насипи або продовжували курганні ланцюжки раннього часу, або ущільнювали їх, розташовуючись між уже існуючими. Нерідко носи ЗК створювали цілі курганні ансамблі з багатьох насипів складної

!ілзі!Іграфії та архітектури, які пигч ему салі! функції не тільки некрополів, я ft меморіалів та свяішккц.

Про рівень курганного Суяішпіцпіа носіїв ЗК свідчать такі цифри: з 293 насипів, то містили 1023 похованім ЗК, 352 куртки (52%) г.ули гласне зрубними і містили 534 по:;ссамш (57%). Крім того, у 56 курганах (19й) простетеко 73 достаток, що перекривали 166 поховань (16%). Відомо' три форми курганних насипі»: круглі (50%), овальні (42й) та гаїггельоподіоні (8%). IIаїіЗільш рогпевеззджена висота курганних пасппіо 0,5-1,0 м. *

Дкя правобережній кам'янистих районів Донецького крягку, па відміну під Лівоберехокя, характерна розвинута кш’япа архітектура: хромлехи та огорожі (39), паїщсрі (3!) та кам'яні насипи (б).

Типовою рисою курганів ЗК басейну Дінця слід вв.гхапі досить виразну упгротссЕдпу планіграфі» поховань під пастюм. Це стосується не •гідт.'-гя курпініц з групою основії;;:: мс;гл, а також і впускних. Зідсмі ?хтг..’ ;ї розпіщеіпи поховань в курганах - радіальїпій (19 випадків) та лілійний (43). Перший слід вважати більш орузічні»*, оскільки рін зустрічаслгся із курганах покрозського етапу і разгтоас:одж;нин на Лівобережжі Дііпія. Лінійний, за якім поховання розташовані в 1-3 раді на підкурганному майдашнху або на ногерші насипу, більш типовий для розвинутого та пізнього етапів на Донецькому кряжі. ■

Поховальні споруди репрезентовані трьома типами: ямами (77%), зрубами (8%) та кам'яними скринями трьох груп (15%). Зазначимо, гео розміри поховальних споруд навряд чи слід взалати хронологічною ознакеіо {Березагіскал,19о2; Чергдшгггпка.іЗВб), оскілгхи еони, пов'язані з віковими та соціальними факторами. Розповсіодженість різних типів споруд неоднакова і значно» міре» залежала бід природно-географічних умов: наявності дерева або каміння відповідно для зрубних та яипппіих конструкцій. Тому зруби зосереджені, головним чином, па Лівобережжі та близькому Правобережжі Діїшя, а кам'яні скрині та заклади - на Донецькому кряжі. Звернемо увагу і на те, що кам'яні скрині з'являються

пізніше ям та зрубів, десь наприкінці розвинутого етапу, та набувають поширення - на пізньому. ■

В басейні Сіверського Дінця відомі чотири способи поховання померлого: інгутція (89,8%), розчленування (0,3%), кремація (!,7%), кспогаф (1,7%); решта поховань (6,5%) не визначені в зв'язку з поганою зберезиіістю. Основні риси зібганого трупопоклад-ння: лівий бік - 95%, правий - 5%. Бідпоьідію з різницею, що намітилася, зрахувашш орієнтації проводилось по регіонам. Для Лівобережжя: північний сектор (ПиЗ -ПнПнС) - 22%, ПнС - 26%; піаценно-східішй сектор (ЯгіСС - ПдС) - 5!%. Для Правобережжя: північний - 6%, ПнС - 24%, півдешю-східшш - 69%. Таким чином, поряд з загальною переважною східною орієнтацією для обох регіонів, Лівобережжя хардктерізусться виразною північною, а Правобережжя - південно-східною орієнтацією. Показово, що ступінь зібганості з часом дещо змінювався: ранній період - слабкий, розвинутий та пізнііі періоди - середній та сильний. Окрім індивідуальних, відомі колективні поховання, представлені парними (2%).

інвентар був присутній в 95% поховань, 5% були безмнвентарннмгв. Кераміка знайдена в 95% могил, які містиш 1 посудину -81% поховань, 2 -15%, 3 - 3%, 4 - 0,3%, 5 - 0,1%, 6 - 0,3%, 7 - 0,1%.

Інші категорії репрезентовані деякими предметами побуту, знаряддями праці та прикрасами. Зустрічаються кістки жертовних тварин (4,5% поховань) та напутньої їжі (7%). Відомі нечисленні жертовні комплекси з похованнями тварин.

Груитоїі могильники. Я басейні Сіверського Дішіл нам відомо 22 пунхти з безкурганнимн, грунтовими, похованнями ЗК: 18 досліджені розкопками, З шіявлені під час розвідок. Всього вони налічують 66 поховань. Майже всі могильники розташовувалися біля водойм. В 4 випадках молільники знаходились на місцях зрубних поселень, в 5 - на більш давніх поселеннях та стоянках. Окремі самостійні грунтові некрополі містили 10-12 поховань, розташованих радами. Обряд досить стійкий. Поховальні споруди - ями та

. л

кам'яні скрині. Відомі тільки трупопскладеїшя в зібганому стані з

Переважно» СХІДНОЮ ОрІЕІІТПЦІЄІО.

Інвентар складається в пода&пяючііі більшості з кераміки: 1 посудина -42% поховань, 2 - 20%, 3 - 3%. Досить часто (42% поховань з керамікою) посудина знаходилась на перекритії. Посуд відрізііяється бідним декором, низького якістю виробні. Зеертає увагу відносно висока доля пружкової орнаментації (5,4%). Серед інших категорій речей назвемо одиничні) взшадхи знахідок бронзової схроневої підвіски, кістяної проколки та дпох крем'яних відщепіз. Напутня м’ясна їжа зафіксована лише один раз.

Аналіз обряду та інвентаря грушових могильників дозволяє відносити їх до розвинутого та пізнього етапів ЗК Донеччині!.

Розділ ЇУ присвячено характеристиці матеріальної культури за даними могильників.

Кераміка розподілена на чотири форми: банки (57%), горщики (і6%), гострореберні (26%) та миски (0,2%); розглядалась за хронологічними періодами, посуд яких кількісно тз якісно дещо відрізнявся.

1 період: баихи - 46%, горщики - 41%. гострореберні - 13%.

Привертає увагу велика кількість горщиків та рідкість гострореберши форм. Характерна, але не обов'язкові риси покрозського посуду: дзвоновидпість, внутрішній жолобок або виступ на шинці, відсутність закраїн дна, глибокі розчоси зубчастого штампу па зовшіШ|ій та внутрішній поверхні, черепашка в тісті. Орнамент зусгрічаєтьря нечасто, відносно простий: жолобки, плавлення, зигзаг, трикутники, ромби, виконані ярокреслеиням або крупнозубчастим штампом. Незважаючи на своєрідність, керамічний комплекс покросського періоду уже містить в собі більшість форм, які стали поширеними на розвинутому та пізньому етапах.

Н період: банки - 56%, горщики - 13%, гострореберні - 31%. Простежується стандартизація керамічного посуду, -з'являються класичні гострореберні форма з багатим геометричним декором: кути, зигзаги, трикутники, ромби, меандр, спіраль, ускладнені торочками, хрестами.

І

Розповсюджується орнаментація відбитками шнура, плоского, мілкозубчастого штампу, зустрічається інкрустація білою пастою то вохрою. Десь наприкінці розвинутого періоду з'являїоться гистрореберш посудини з уступом і пружкою орнаментація. Слід вЩмтпм аадронівські, головним чином олакульські, прояви. .

III період: баики - 63%, горщики - 14%, госгрореберні - 23%. Гострореберний посуд втрачає ребркстість, набуває - опуклобскі форми. Значна частина кераміки иеорндментоБана. Зникає декор зубчастим штампом та перетнутим шнуром, одночасно поширюється пальцьо-нагтьоса та пружкова орнаментація, більш розповсюджена на Правобережжі Дінця. Слід зазначте таку особливість, ик чітко виділені пізньсшідропівські, федорівеько-черхасхульські, елементи в формах та орнаментації, теж більш характерні для Правобережжя.

Вибори з металу знайдені в 7,5% поховань і репрезентовані бронзовими ножами, накладками та скобами дерев'яного посуду та інших предметів» чашою, прикрасами у вигляді скроневих підвісок, кілець, браслетів, сурм'яних намистин. За методикою В.С.Бочкарьова розроблена метрична схема^_ типологічного розвитку зрубних ножів з плоским псрехрссті-упором, завдяки чому отримана чітка модель досить відомого тшгаяого-хронологіЧного ряду еволюції цієї категорії виробів: від нохас з

неглибокими виїмками, тільки намічаючими перехрестя, до екземплярів з глибокими виїмками, відокремлюючими перехрестя від клинця. .

Кістяні предмет супроводжували 1,7% поховань. Це тулки, 'іЗСТЇіПС* з якнх є верхів'ями та втокаші кяейнодіз (Оіращенкс,!994), набори сліпи, та 1 гребнїв, пряжка, кільця, намистина, "гудзики", наконечники стріл, прясла, кочедшчі, руків'я швайки та астрагали.

Кам'яні знаряддя походять з 1,8% поховань, репрезентовані крем'яними відщепами, абразивом, сохирою-молотком, булавою, нефритовим:* намистинами та підвіскою.

. .13 ■

У розділі V розглядаються питання відносної та абсолютної хронології дозрубного та зрубного горизонтів Сіперського Дінця. Для визначення абсолютних дат виділених періодів автор спирався на західну лінію синхронізації, яка грунтується на хронології культур бронзового віку Центральної та Південної Європи (Тереножюпі, 1965; Чередниченко, 1977, 1986; Березанская, 1986). Разом з тим, приймалася до уваги сучасна тенденція поглиблення абсолютних дат европейских культур періодів ВА2-ВВ за Рейнеке і пов’язаних з ними хронологічних зміщень (ІчапскЬогв,1991).

Низка паралелей, найважливішими з яких с дископодібні псаліі, пряжки та деякі типи намистин, дозволяють співвідносити пам'ятки КБК зі східними Доно-Волго-Уральськими культурними утвореннями. 1-й, ранній, горизонт КБК Донеччини синхронізується з горизонтом пам'яток Синташта-Потапово-Утьовха, які містять архаїчні типи цілиюшипастнх псаліів та бородавчасте намисто (Отрощенко, 1994). 2-й, середній, горизонт КБК взагалі відповідає пам'яткам, що відносяться до розвинутої доно-волзької абашівської культури, яку характеризують комплекси поховань воїнїв-колісшічих з складеними, або комбінованими шипастимн псаліями, орнаментованими в мікенському стилі, а також пряжками з одним або двома різновелнкимн отворами. Приймаючи до уваги цей синхроністичний ряд, абсолютну дату 2-го горизонту КБК мояаппао вивести з дати шахтових гробниць в Міхенах, а також пам’яток культури Монтеору ІСі-ІСі, з яких походять аналогічні псаліі або пряжки (Лесков, 1961; Чередниченко, 1977; Кузьмина, 1980,1994;Пряхии,Беседіш, 1991; Савва,1992 та інш.) і відповідно з новими датами середньоєвропейського періоду ВАг, позначлти XVII ст. до н.е. Передуючі їм пам'ятки 1-го горизонту КБК, в зв’язку з цим, можливо співвіднести з пізньою фазою середньоєвропейського періоду ВАі та датувати XVIII ст. до н.е., що знаходе підтримку серед дослідників (Шарафутдинова, 1990; Савва, 1992).

Період, до якого відносяться пам'ятки 3-го, пізнього, горизоіггу КБК та покровського типу, що репрезентують становления та 1-й, ранній, період

ЗК, в цілому співвідноситься з покровськнм горизонтом ЗК Волго-Урпляя та пізньоабашівськимн, або абашіисько-зруьшгми пам'ятками Середнього Дону то ра і ніьо алакульс ьки м и етарожитностши. Абсолютна хронологія похровського етапу Сіверського Діііцп традиційно визначається на підставі жолобчастих псаліїв, відомих тільки з матеріалів поселені». Ці псала співставляються псслідникаші з більш-меиьш близьким:; аналогіями в пам'ятках Мадярівської культури періоду ВА2-ВВі, Фюзешабонь часу D1II та Тссег С в Угорщині, Огомань, Ватіи періоду ВА2, Метеору ІЛ (Смирнсв, 1961; Чередниченко, 1977,1986). Сучасні дати цих горизонтів припадають па XVII-XVI ст. до н.е. Відповідно з датою складених шипаспк псаліїв (XVII ст. до н.с.), та напрямком розвитку вуздп бід дископодіишіх псаліїв до прямокутних жолобчастих (Кузьмина, 1980,1994), час існування останніх можливо позначити десь з кінця XVII ст. до н.е. Таку дату підгвгрджуе знахідка бронзового ножа з наміченим перехрестам архсічного типу в комплексі культури Монтеору ІСз-ІА: кінець XVII-XVI ст. до н.е. (Савва,1992).

2-й етап ЗК Сіверського Дінця сшввідпосіггься з розвинутою ЗК Середньої Волги та Дону, ранньозрубшши пам'ятками Шгашього Доиу та Приазов'я, маївськнм горизонтом Лівобережного пергдетепу. Для визначенім абсолютних дат цього період)' деякі підстави на сьогодні дають лише ножі з плоским упором. Нижній рубіж розвинутих типів кожій обмежує дата передуючих їм похровських екземплярів, а верхній визначається на підставі ножі з Монтеору ІІВ (Чередниченко,1971,1977). Приймаючи до увага той факт, що в комплексах заключної фази Монтеору ІІВ уже відомі кинджали з кільцевим упором, скреслюється хронологічний діапазон XV-початок XIV ст. до н.е.

3-й етап ЗК Донеччини в самих загальних рисах синхронізується з пізньорубними пам'ятками Волги, Доиу та Причорномор'я. Однією з найважливіших підстав для цього, окрім іншого, є наявність в усіх перелічених регіонах федорі Бсько-черхасгульських проявів. Для

абсолютного датування цього періоду на Дінці в матеріалах поховальних пам'яток відсутні будь-які вагомі критерії. Поселення ж дозволяють в цілому синхронізувати пізньозрубнніі період Дінця на заході з культурами сабатинівка (розвинутий та пізній етап), Ноа, Кослоджені, Монтеору Пв, що відносяться до періоду ВС-ВД і датуються ХГУ-ХІІІ ст. до н.е.

У висновках подано історико-культурішй нарис подій другої чверті -другої половиш: II тис. до н.е., створений на підставі аналізу археологічних джерел. Відповідно з ними, загальний процес виникнення зрубної культурно-історичної спільності проходив в контексті глобальних змін, результатом яких був розпад культурних угрулуваш. середньої бронзи (абашівської, синташтинсько-поталовської, КБК) та, як наслідок розвитку волго-уральського осередку культурогенезу, виникнення зрубно* андронівського блоку культур доби пізньої бронзи (Чершіх, Кузьмини.4,1989; Бочкарез,159І). Вірогідно, в світі означених процесів проходило просування з Середнього Дону в басейн Сісерського Дінця труни племен - носіїв пам'яток покровського типу (иізньоабашівських за

А.Д.Пряхіним). Вони проникли на Дінець в той час, коли ця територія була зайнята населенням КБК. Катрографування синхронних пам'яток, покровського типу та пізньої КБК, виявило, що вони територіально не співпадають: перші зосереджені, головним чипом, на Лівобережжі Дінця та Доно-Донецькому межиріччі, а останні, навпаки, займають Правобережжя і мг.саво виявлені далі в Приазовї та Подніпров’ї. Ця ситуація тим більш наочна, якщо врахувати, що на ранньому етапі могильники КБК відомі майже на всьому Доно-Донецькому межиріччі. Вузька смуга вздовж обох берегів Дінця є своєрідною контактною зоною, в якій відомі і поселення зі змішаними багатопружково-покровськнми комплексами. Таким чином, складається вражрішр, шо племена К|>К в пізній період свого існування відсунулися з Донецького Лівобережжя на південь та південний захід за Сіверський Дінець. Це переміщення, очевидно, було пов'язане з просуванням з Середнього Дону покровськнх племен.

Описані події ми вважаємо одним з головних імпульсів появи ЗК в басейні Дінця. Таке припущення відповідає позначених! в останній час позитивним зрушенням щодо оцінки ролі старожитносте» абашівської культури або пам'яток покровського типу в генезі ЗК різних регіонів (Васильев, Кузьмина, Семенова, 1985; Чередниченко, 1936; Пряхин, Матвеев, 1938; Горбунов, 1992; Огрощенхо,1994 та інш.). Звичайно, в цьому процессі брав участь і місцевий компонент т населення ККК, але для різних територій не однаковою мірою (Чередниченко,1986). Таким чином, в басейні Сіиерського Дінця ЗК з'явгшась не в сформованому вигляді (Березанская,1986,1990), а в стані становленій. Східні імпульси уже в посталій ЗК простежуються за присушім у ній андронівськнм компонентом (Ковалева, 1981; Березанская, Гершкович, 1983; Кузьмина, 1987). Але це стосується не ранньої а розвинутої та пізньої ЗК Дінця та України в цілому (Отрошенко,1991).

Аналіз розглянутих в роботі матеріалів дозволяє дійти висновку про неоднорідність ЗК басейну Сіверського Дінця, в якій виділяються дві групи пам'яток, умовним кордоном між яшми можна вважати Сіверський Дінець. Правобережна група відрізііяється складною, зокрема кам'яною курганного архітектурою, рядовою планіграфією .поховань в курганах, виразною південно-східною орієнтацією померлих, відносною розповсюдженіспо пружкового декору та пізньоаїшронівськіїх елементів в керамиці. Лівобережні пам'ятки, навпаки, характеризуються радіальним плануванням поховань, переважливою північною орієнтацією померлих, відсутністю кам'яних конструкцій, пружкової орнаментації та невиразністю федорівсьхо-черкаскульських проявів. Показово, що матеріали поселень теж вказують на відміни в матеріальній культурі Лівобережжя та Донецького кряжу. Зазначимо і неповне хронологічне співвідношення зрубних пам'яток обох регіонів. Існуючі розбіжності пов'язані з цідим комплексом причин різного роду: природно-географічних, історичних та інших. Серед них особливе значення має базовий культурний компонент, який дещо

різнився: для Лівобережжя Дінця рішучіш фактором формування та подальшого розпитку ЗК слід вважати покровський імпульс мігрантів з Середнього Дону. Для Правобережного Донецького кряжу більш суттєву роль відігравала місцева КБК. На підставі існуючих фактіп для культурно-таксономічного визначення ЗК басейну Сіверського Дінця пропонуємо виділити два локальних варіанти: Донецький лівобережний та Донецький правобережний. _

З опублікованих по темі дисертації праць основними є:

1. Об одноіі нз групп каменных подхургашіьгх сооружений срубной культуры // Проблемы первобытной археологии Северного Причерноморья: Тез. докл. конф. - Херсон, 1990. - Ч.І.-С.74-75.

2. О курганном обряде в эпоху средней и поздней бронзы Донетчнны // Проблемы исследования памятников археологии Северского Донца: Тез. докл, конф.-Луганск, 1999.-С.80-83.

3. Курганы эпохи раннего металла Ивано-Дарьевского микрорайона в Донбассе.-Донецк; ДонГУ, 1991.-100 с. (в співавторстві з Д.П.Кравцом та

В.О.ПосрєднікоБіїм.).

4. О хронологическом соотношении срубной культуры лесостепной Донетчнны с донской лесостепной срубной культурой // Мосоловское поселение эпохи поздней бронзы в системе памятников степи и лесостепи: Тез. докл. и матер, к конф.-Воронеж,1991.-С.78-82.

5. К вопросу о погребальном обряде сабатиновской культуры // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V тыс. до н.э. - V в. и. э.): Тез. докл. междунар. конф.-Киеп,1991.-С. 131-133.

6. Памятники покровского типа в бассейне Северского Донца // Проблемы культур начального этапа эпохи поздней бронзы Волго-Уралья: Тез. вторых Рыковских чтений.-Саратов:СГУ, 1991.-С.21-23.

7. Погребальные сооружения срубной культуры Подонцовья и СевероВосточного Приазовья // Донецкий археологический сборник.-Донсцк,1992.-Вып.1.-С.29-46.

8. Курган эпохи бронзы бллз г.Славяногорска // Древности Северского Доцца.-Луганск,1992.-Вып.2.-С.!01-115 ( в співавторстві з С.М.Санжаро-вим).

9. О степени преемственности погребального .обряда предсрубного горизонта и срубной культуры в бассейне Северного Донца // История и' археология Слободской Украины: Тез. докл. и матер. конф.-Харьков,1992.-

С. 145-147.

10. Культурная ситуация в Донбассе середины II тыс. до н.э. // Материалы археологического семинара,- Донецк, 1992.- Вып.1.-С.10-13.

11. О социальном членении погребений срубной культуры донецкой лесостепи // Теория и методика исследований археологических памятников лесостепной зоны: Тез.докл.конф.-Липеик,1992.-С.138-140.

12. Критерии выделения памятников Покровского типа в бассейне Северского Донца // Новые открытия и методологические основы археологической хронологии: Тез. докл. конф.-СПб.,1993.-С.86-87.

13. Могильник эпохи бронзы у с.Зрубное на р.Миус // Донецкий археологический сборник.- Донецк, 1993.-Бып.3.-С.72-93 ( в співавторстві з

A.О.Моруженко).

14. Курганный могильник Возрождение - II на Донетчине // РА.-1993,-N<>3,-С. 188-197.

t ' . ' ’ •

15. Об одном аспекте курганного обряда срубных племен ЮгоВосточной Европы // Burial mounds in South-East Europe: First international simposium.-Kazanlak, 1993.-P.42-43.

16. Курганы срубной культуры у с.Терновос // Донецкий

археологический сборник.-Донецк,1994.-Вып.5.-С.114-124 (в співавторстві з

B.А.Косіковнм).

17. 05 одной категории костяных изделий срубиой культуры // Древнейипге общности сешздельцев и схотоподоп Северного Причерноморья (Утыс. до. м.э.-У в. н.э.): Тез. докл. медпутар. конф.-Тироспалъ, 1S34.-C.I2S-122 { в сгаваэторста з А-МУсачуком).

18. О Ергме::н scirrcrcns носителей памятников Покровского типа и культуры мпсгезалнкоэой >:грп:.п:к:з в бассейна Северского Донца // Изуче:же Ергг.шк культур и вдизлноаций: Тез. докл. копф. -СПб., 1991.-

С.73-76.

. 19. Керг».я1”есхий комплекс погребений Покровского ropmoirra

Донежой лесостепи // Срубная культурно-историческая область: Матер, трегьна Рыксескш чтеннй.-Сарятов: СП’7', 1594.-С.51-56.

Litvinenko R.A. Umber-grave culture of the Seversky Donets basin (over the materials by the cemeteries). '

The thesis of candidate's decree of speciality 07.00.06 - Archaeology, Institute c? Archaeology of Ukrsalan National academy cf sciences, Kiev, 1994.

The basic points of the thesis are reflected in 35 scientific papers. It was established that the formation of the timber-grave culture of the Seversky Donets basin had taken place as a result of migration Pokrovsk tribes from the Middle Don and their contact with aboriginal population of nsdlirira-ceramic culture. Two local variants of culture - Donets left-bank and Donets rig'it-bank - are determined.

Литвиненко' P.A. Срубиая культура бассейна Северского Донца (по материалам погребальных памятников).

Диссертация па соискание ученей степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - Археология, Институт археологии НАН Украины, Киев,1994.

Основные положения диссертации отражены в 31 научной работе. Установлено, что формировшше срубной культуры в Северскодонецком бассейне происходило в результате продвижения покровскнх племен со Среднего Дона и их контакта с местным населением культуры

многоваликовой керамики. Выделены два локальных варианта культуры: Донецкий левобережный и Донецкий прааоберешшй.

Ключові слово: зрубна культура, СіверсьюЕй Діиець, могильники.

Рис. 1. Хронологічні горизонти могильників зрубної культури Сіверсікого Дінця.

Сдано в производство №. /2.9/, ф0рМат 60x90/16.

Офс.печ. Тираж£0') Заказ($0 Уя.-тдл. {.О

Ц.ЧНТ1/ угольной промышчашоапи Цех оперативной полиграфии 3400000 Донецк, у&Артема, 60