автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Становление культуры Украины в 70-80 годых: историко-политический аспект

Полный текст автореферата диссертации по теме "Становление культуры Украины в 70-80 годых: историко-политический аспект"

ДНІЯРОІШ'РОаСШЙ ДЙЖАВШЙ УііІБЕРСИГКГ Нр правах рукопису

ВОРСНОВА ІЬдмилр Миколаївна

УСТАНОВИ КУЛЬТУРИ УКРАЇШ У 70-60 РОКИ: ІСТОЙШО-ПйЗИИЧІіИЙ АСПЕКТ

07.00.01 -Історія громадських рухів і політичних партій

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ісгоричиих наук

Дніпропетровськ-1594

Дисертація є рукопис.

Робота гиконаьа на кафедрі політичної Історії Харківського державного університету •

Науковий коріТ'їлс: доктор історичних наук, професор ТУПІШЕ ТВАН ГРИГОШВШ

Офіційні опонента: доктор історичних наук, професор ІБЛНШКО ШЕТЇЩ ВЛСйіЬОБИЧ

кандидат їетсричких неук, доцент СГЕПАНШКО КЛОДІМИР МЖШШБИЧ

Провідна наукоьз організація: Харківський інститут мистецтв

Захист відбудеться "(УУ" 'іЄ'/Уі 1994 р. оА < годині на засіданні спеціалізовано^вченої ради К С53.24.03 по гр-лсудкення наукового ступеня кандидата історичних наук к Дніпропетровському державному університеті Лі.Дніпропетровськ, пр.Гнгаріка, 72, аудиторія 604/.

З диеєргаців'о мокна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського деря-лвного університету, Л

Автореферат розісланий " (ій‘ І^г! р.

Бчений секретар спеціалізованої ізченої ради, кандидат ісм

наук, доцент V ( У І/ І.О.Кризий

Актуальність тими дослідження. Розбудова української держави на. сучасному етапі немоалква баз вирішення проблем культури, що обумовлюється важливою рол.зо, ягу ¡зона відіграє у суспільстві. Культура вист .упас ял специфічній засіб організації та розвитку людської діклькості і, резок з тим, характеризує особливості тведінки, свідомості людей з певних історичних умовах. Бока є не тільки прямим слідством, але & породженням ТИХ СОЦІаааНО-екОНОЛіІЧЬ’ИХ та політичних процесіа, які відбуваються в деркаві. В цьому зв"язху пробяйми розвитку культури викликають не тільки науковий інтерес, але й потребують практичного розв'язання на всіх рівнях громадського життя.

Процес консолідації суспільства навколо державотворчої Ідеї потребує розробки науково обгрунтованої політики держави в галузі культури з врахуванням її специфіки як соціального яви^а, відповідності основним тенденціям розвитку сучасності. Серед різних аспектів визначення культури прачтичкого значенню: набував вивчення її ліс системи соціальних установ, основним призначенням яких е створення, розловгауукєиня, популяризація творів літератури та мистецтва; збереження та використання культурних цінностей; естетичне виховання; організація відпочинку та дозвілля громадян. Сяогоднішкі зміни в суспільстві свідчать про те, ¡цо повинна змінюватися і сада політика по відношенню до установ культури, враховуючи як по-з их и із ну. так і негативну спадщину в цій сфері. Тому астуаль-ним являється вивчення досвіду політики держави та суспільно-політичних організацій України щодо функціонування к..убів, Зібчіотек, музеїв у 70-ті - першій половині Sü-х років, місця і ролі, які їм відводились в умовах тоталітарної системи.

Актуальність наукового дослідження обумовлюється й тим, ■ що сьогодні установи культури зіткнулися з серйозними тр^но-щат - проблемою.виживання а умовах ринку, комерціалізацією культура, закриттям цих закладів. ¿Ітд загрозою існування багатьох вкдхз культурної діяльності, особливо тих, що потребують деркчвних субсидій, Соціальна незахищеність ''■нтелігенції, занаг!т,;і її ціґі сфері, веде до відтоку талановитих людей. Ці те і га! і ьоттіївні яшма £ діяльності установ культури в ід Су-

БыаГьсЕ кь ф’жі загрозливого падіння культурного рівня населення» кокк перехід до ринку під низ значимість матеріальної і знизив V суспільстві роль духовної сфери..

Критичний аналіз попереднього історичного досвіду обумовлений тим, к;о протягом тривалого часу на зміст роботи установ культур:! меха значний вплив едина для всього суспільства ідеологія керуьчоГ /комуністіічної/ партії, що сприяло деформаціям в реалізації ними сьаге функціонального приз начеши, Б сучасних умовах багатопартійності в Україні проходять процеси, що ведуть до активного включеіінн політичних організацій в суспільно-політичне життя. Б зв'язку з цим установи культури мають виконувати гуманістичну функцію, об'єднуючи людей різних політичних, національних та релігійних поглядів. Дослідження проблеми взасмодіІ полі-їичнкх організації? та культ урно-освітніх установ допоможе виявити основні аспекти їх співіснування:, враховуючи, що законодавчо в Україні проголошено невтручання політичних партій, іїеих громадських організацій у творчий процес закладів культури.

Об'єктом дослідження являються клубні установи, бібліотеки, музеї, що вход"ли в систему культурно-освітньої роботи Д&]ШШЙ, партійних та громадських організацій і були найбільш чисельними установами культури України. У середині 80-х років налічувалося ¡¿5772 клубних устгнов, 2&У?д бібліотек, 17ч музеї.

Оскільки е культурно-освітній діяльності традиційно виділялася соціально-культурна активність населення в умовах вільного часу, то її часто зводили до клубної роботи. Саме клубні установи найбільш повно відобразили деформації, яких зазнали культурно-освітні заклади в умовах тоталітаризму, внаслідок цих процесів стійкою тенденціє» 70-80-1: років було падіння .популярності клубних ус.’ансв, особливо серед молоді. Б силу цих обставин автор акцентувала увагу на аналізі діяльності клубів, будинків та палаців культури України, здійсненні їх основних функцій.

Предметом дослідження автор обрала органи державної влади та державного управління, а також суспільно-політичні організації: партійні, профспілкові, комсомольські, які у досліджувані . роки здійснювали керівництво культурно-освітніми закладами. Досвід їх роботи особливо важливий для вирішення проблем сьогодення, коли дискусійно» е сама постановка питання про необхідність

управління сферою культури. '

Хронолорічні рамки дослідження охошюоть складний, до кіпця г-е окислений,період 1970-х - першої половиш; 1980-х років в історії йсраїни, коли в усіх сферах життя суспільства., в тому числі і в культурі ,• йшло загострення суперечностей, які ка знаходили свого рсзв"'-ізакня.

Складність та неоднозначність цього пергоду виявила'л п тему, що з одного боку, игв місце поаук, хома і не огшкди послідовний, нових форм і иетодів'в діяльності культурно-освітніх установ, приймалася значка кількість директивних документів, а з іншого - їх можливості не використовувалися в достатній мірі.

У розглянуті роки широке розповсюдження в науковій літературі і в практичній діяльності дер.саштех ооганіз та суспільно-політичних організацій набув підхід до культури як до галузі обслуговування, функції якої прирівнювались до послуг транспорту, Еп"язку тощо. В культурі, як і в масатаоах дерхавн, проповідувався екстенсивний шлях розвитку, ісолн успіхи з цій сфері оцінювалися лише по поширенню мережі культурно-освітніх зекла--дів, зростанню нигуску спеціалістів, зоільаюнло гуртків художньої самодіяльності та її учасників, тобто основним показником роботи була не якісна, а кількісна сторона. В пргчтиці посилився розрив між культурними запитами населення, що мали тенденцію багатоваріатнос?і свого розвитку, і стандартними формами роботи установ культури. В той час, як потреби населення в активних ■формах культурної діяльності зростали, заклади культури орієнтувалися на проведення заходів, в яких відвідувачем відводилась роль пасивних спостерігачів,

Хзрактерною теццєнціею того часу, що негативно вплинула на діяльність клубів, бібліотек, музеїв, було зростати ролі інших , форм та явдхз культурної діяльності, передусім засобів масової інформації, які за останні десятиліття почали займрти більшу частішу з структурі вільного часу населення. '

Отупінь наукової розробки теми. Проблеми рої-зитку культур-ио-освіт-ніх установ як об"екттв історичного аналізу оули в центрі уваги багатьох .".ослідників. Протягом 70-80-х рокІЕ вийшла ціла низка праць, в яких узагальнюється досвід д'рясавко-політичне-го керівництва культ-урно-оевіт'їігеї установам з цей період0 До

і*х-чйслг ya*ii& віднесли яр?чі Ю.Д. Красильникове, К.І.ІІулікова, À.I.&Hoeîcccja, В.Я.Ззаерсысого та i.jn. ^ Основними напрямками їх досліджень стали партійна кєрівкуоггБс установа;.« культури, зміцнений матеріальної базл, підготовка кадрів та і гаї. В:;е в ці роки окремі автори вкапували на необхідність спгвеідноеєкня матеріальної еааи та оахівців цієї сфери з міиливоя структурой соціально-культурних інтересів'*. Але кеьзвкмічи ііз певний фактичний матеріал, що ма» місце в літературі, вски виевет;зосали діяльність- усеаіюа культури відповідно існуючих дс-ічі авторитарної системи, '''ому нздоліййій: цих робіт була відсутність критичного підходу до аналізу питань сприяння здздних структур рсоэит-ку культури, що привело до замовчування існуючих в цій сфері суперечностей, проблем. 2Д недолі:« були зумовлені пануючими в науці еольовкмй підходами у визначенні завдань досліджень, догка-їичьчтх рішень їх разв^азакик, Сьогодні вже відомо, до саме суспільні науки в розглянуті роки найбільш постраждаля вад "боро-кратичких методів керівництва, догаатиому і некомпетентного втручання"0.

Закотів и й внесок в розробку питань політики деркав и в галузі культури і, зокрема, культурно-освітньої с^єри, зробили праці

В.Б.Чурбєксва, С.ії.іїлоїнхкоза, С.А.Лухіна,- назв акаючи на різні точки зору з цієї проблеми. Одні дослідники -зводила сугь культурної полігши де проблеми взаємовідношення: політики і. культури '1. Оск тлыщ культура реэгледалася жми як система установ і

t.

}{рясильников t.А- іерряйкое руководство учревдениякі культури. 15-, 19?;); Куликов к. її. Шутяиное руководство кулїлурно-просве-•тктельной paîîo-ro;!. - і.!,, I96Ç: Ыоьавккоз А.И. Паи~!1;‘;№.е оогани-зации и культура села.- si.,iOtté; З&эерсттаб Н..й.‘ ¡'ЬосиКноз pv-ковцї.ст-во" кульї'урно-просвіткїєль'іоіі рябого»,- ІТнгО. *

Яремченко Е.П. №/ль-г.ушю п^еобреков-'іння на сам. . К;'Л;-і . Ь.-гг. /Па матеша.іах лгсг«'Г-:о;{'--й (ХЯ/.- Лагсяей.дис. ... к. -к.» Î98-J. - t. ІЗ. ‘ '

XIX Всесоюзная КОНйегріЛуцйС Кожу:-. •І'ЛТ.Ч*,СКо!1. ;П"і ; ¡: Оурзгсного Союза. Огеногр.отчиг. li Z-r. т. 'і'.І, - JüSo. -

Лукин Ю.А. Кнорогрзкн?г. ссциіШїеТ'Г-лсі-ая культура. - ..і. , 1D7?; Плотников С.Н. Культурная политика кпл социологическая про6-л«/.а//Социологические исследования. - ІУ7У. - # І, -С.9'/~1Сй.

організацій, покликанням котрих було обслуговування певних соціальних потреб, то і культурна політ;«! зводилась До управління цими закладами. Інші катари вважали такий підхід спрощеним і культурну політику розглядали як якісну сторону економічної та соціальної політики держави, як послідовну діяльність, направлену на розвиток всіх сфер духовного життя, які з сукупк-істі ї складаать культуру суспільства^. На практиці теоретичні висновки другої групи дослідників не зраховуваг.ись, і традиційним у формуванні політики деркали б сфері культури був галузьзиЯ підхід, 2іо негативно позначилося на рівні культурного розвиту ій-дей. Глибока наукоза розробка цієї проблеми гзягалі сьогодні відсутня. . .

Пєбізій інтерес в історіографії проблеми викликають гі дослідження, до розглядається діяльність державних і суспільно-політичних організацій по ксріїзшцтзу сільськими культурно-освітніми установами, оскільки на селі зосереджене близько 90 відсотків зсіх установ культури цього профілю в Україні'". Огие, в процесі управління сільський клубами, б,удш-жачи культури і бібліотеками віддзеркалилась суть всієї державної політики в минулі десятиліття в сфері культурно-освітньої роботи.

Серед літератури цього напрямку слід виділити монографії А.С.Ковдратюка* М. І. ЕулмнаУ, Б них атоко висвітлюється культурно-ідеологічна діяльність Компартії Україні', на селі в 60-80-ті роки, розкриваються заходи, спрямовані на зміцнення матеріальної бл2.>л соціокультурної сфери. • Оа,іш< авторці припускали поспісі-ні, нерідко необгрунтовані висновки в оцінці досягнень з галузі культурного будівництва, створюючи тим самим ілазію благополучності і безпроблемності в зазначених питаннях. Прихильність’

* Чурбанов В.Б.,Регулятивная функция культуры я культурная политика //Социологические исследования. - І98І. - К» 14.- С.28; і'іаркарян З.С. Теория культуру. и соврекенная н ,ука„ логико-ме-тодолотаиеский анализ. - М., 1983. - С.2І2., '

~ Поточний архів міністерства культури за 1986 рік° КЬццрагюк Л.С. Діяльність ШІГС по розвитку культури села т, сучс-сних умовах» - К., І9С6; В-лнин Н.И. Социально-хультувное сазвктио села на современной этапе,- К.. Х987- ” '

офіцтііням постулатів вела до відповідних висноеків. Наприклад,

А.С.Ій вдрагнк на основі свого дослідження стверджує, ¡цо ідеологізація культурно-освітньої сі|ери та політкзація ї“ - об"єктив-ний і закономірний процес*.

'■ &нткч:іо з поля зору науковців випали проблеми взаємовідносин державних органів влади та управління з устьновамк куль-гур!'. Практично відсутім шукова література, присвкчзна роботі тажк громадських організацій як профспілки і комсомол України з контексті їх співробітництва клубами, бібліотеками, музеями. В той час, як раза"япєкня саме цих проблем важливе сьогодні а точки .зору вироблуніш позиці? профспілок до підвідомчих закладів КуЛЬТур’Л, колл зачиняються ПрО&'.ПІЯКОР.І клуйн, (>ІблІОТЄКИ, комерція витісняв безкоотовиі гуртки, секції, студії, зокрема дитячі. Особлива незадоволеність роботою у етанол культури республіки спостерігається а боку молоді, ель проблема реалізації їх культурних запитів засобами установ культури так і не знайшла свого вирішення. Названі проблеми можуть стати töwswh окремих наукових дсоліддень.

Певні труднощі гірк написанні роботи були викликані тим, що теорія культурно-освітньо! роботі: застаріла і не відповідач сьогоднішній е о ц і с ку.'і ьт урн і і; ситуації. Б новітній літературі це ке склалося -загальновизначеюї точки зору на ця проблему, хо’^а окремі азторк вважають необхідним створення такої теорії, в якій культурно-освітня діяльність розглядалася б не тільки іік педагогічна, але й як соціальна, психологічна, культурологічна система'”'. '•

Надмірна ідеологізація культурно-освітньо і теорії вела до того, що голоенкм в ній вважалась педагогічна спрямованість.

Цо точку зору відстоювали дослідники, які підпорядковували дану теорію педагогічній науці та ідеологічній роботі .та підсистеми до більшої систета“. Лодібкий підхід 'був домінуючая, хоча, окремі гахівці ¡зказувад.ч, що повне ти глибоке осмислення законсмір-

^ Коцдра.тюк A.C. Ділльніств іСЇРС по розвитку кугьгую сел? в сучасних у;ловах. - it., !.-j86. - С.І.73. ‘

^ Культурно-просве’гиіч;льнй.л рабси*... - ivv'J. - ?; ?. - (,.¿2.

^ Триодин ¡Ö.E. Ш^егопічису/е оск >т к;л%ьїурмй-иі:асаедг?ельно£

ностей культурно-освітньої роботи МОЇЛИВЄ Л!ИШ8 при умові розвитку теорії культури*.

Здійснення виховної функції установами культуру, вивчалося дослідниками як у кої.ллеіссі,, так і по окремим напрямкам: ідейно-політичному, трудовому, моральному, інтернаціональному і т.д.~

В склу цих обставин у досліджувані роки неможливим був об"єктив-кий аналіз виховної функції установ культури, яка знаходилась г.оза критикою, не вивчалася і роль культурного фактора з їх діяльності. Це підтверджують висновки деяких авторів, ідо вказували на відсутність в українській історичній літературі досліджень, а янкх на матеріалах 70-80-х років розкривалася б соціальна функція культурно-освітніх установ України, Не висвітлені також негативні тенденції, котрі гальмували розвиток культурної роботі« серед населення'3. '

Деякі проблеми даного дослідження знайшли сзоз відображення в роді дисертаційних робіт. Аналіз змісту, фори, методів діяльності клуб* тих установ., бібліт&л, музо їв Укра¥ни в аспекті політичного керівництва ними мас місце в дисертаціях Л.Г.Вагчен-ко, В.В.Кози, О.В.Ко/лтанової. В.Е.Кукушкікої % Воаи присвячені різним напрямкам виховної діяльності культурно-освітніх установ в'рамках п'ятирічок. І завершуються середино» або кінцем 70-к років. Дисертаційні роботе містять багатий фактичний матеріал,

* Совершенствование систеїгк клубной работы в условиях Качерко-зегья. Актуальные .вопросы клубной работы.-М., І97У. - С.55.

~ КЬлпакова 0,Б. Роль хультурно-прсі-зетителоїтих уіфзздешй з коммунистическом воспитаний тЬудяляхся з условиях совершенотволання социализма.- К.-І9Ш; Шевченко Л.АІ ІЬвнивнйе хулчгуоного уровня груд..д;ихся з'условиях развитого оощтали^мч К» ,-УВБ; йультурно-проснетитедьная работа и комиуниетичгское аоспиязние трудящихся //Сб. с?. ШЖ. - Л., 1977 VI ди.

” їиез^еикс Л.А; ііоб"Дьн:!л: культурного .урозіу; трудГіГ.і-«с:я Украинской ССР з пекіод 50-:' - первой пслсзкке ЧС~і: гедзя? 07Ы7- • гроблзм“-- Аьтооеи-дяс- ... д,к.,:-:. -■ 'А.-

Л.:\ ,ІЄл'П?/-.-пс'’’^ лаі>гмНгоГл, оргаг-'Лоаци'ї г.<- >

голм лулз,гугі;г-;гіосзе'г;ітзлоіжх: уипогдеьчй ~:с'С'гу:”'>7Г'^аее:'а:. '¡оспиі’гіниі-.' тсудлі"ііхс.і:. і‘.!7л-іу76гс’';-і1чс.':.уі.ь-,-;и” и-- ■

^ет-ітель^ос.'ть Х'?тл‘.т,Г:..;чг г.о

'.і'іЄі,:іО-;.і;С”.:іт.'г'Т'ЄЛ'іг:(.';'. ; стзеді; '?>;я иго ’г

і ¿'"І- 19?с::"~ -ІІ., 10'?;:;'' а Н.,.', ¡іЄГітЬ.-.'.'-о:.:'.’-

аналіз кількісних змін, передусім кадрового складу та стану матеріально-технічної бази. Сднак об'єктивного аналізу якісних змін б той час ио було проведено дослідниками. Серед причин кожна назвати» по-перше, неможливість використанім тих дкерел, які могли б дети науковий аналіз діяльності культурно-освітніх установ та керівництва ними з *оку державних органів і партійно-громадських організацій. По-друге, офіційна ідеологія гальмувала розвиток теоретичних досліджень з цієї проблеми; вони співвідносились лише а позитивним характером практики, були відірваним від реальних складних проблем роботи закладів культури. Шсновки, які робились авторами, відповідали існуючим стереотипам того часу на хід суспільнс.’о розвитку. Так, О.В.Колпакова характеризувала гД>ті роки як період поступового розвитку всіх ланок культурного будівництва, зокрема, і культурно-освітньої роботи т хоча реально цей період характеризували деструктивні явища,

У другій половині 80-х років з"явилися дисертаційні дослідження, автори яких спробували критично оемчелити історичний досвід попереднього періоду, винести уроки з помилок та лрорахун-ків. Ллє вони не могли позбавитися трактування в цілому успішного розвитку партійного керівництва установами культури, а суперечності і негативні тееденції характеризували як окремі недоліки^.

Огке, в 7>>-80-ті роки в умовах тоталітарної системи установи культури були предметом пильної уваги науковців, але через відсутність об"єктивного матеріалу, заборону критики марксистсько-ленінської теорії та практики будівництва "розвинутого оо-

Колпаяова О.В. Роль кул^рно-поосветктельнкх учреждений ъ коммунистическом воспитании трудящихся в условиях совершенствования социализма. 1971-1980гг. На материал;« Украинской ССР. -К., 1у8£. - С.З.

О

Афонин Е.И. Деятельность Компартии Украины по совершенстзова-нич работы культурно-просветительных учреждений республики. 1975-ГЭ&й'г. Лвтореф.дис. ... к.м.н. - К., 1Э90;.* Костеоев В.Н. Местные организации ;С1и, и культурно-просветительная рабстана селе: опыт, негативнее явления, исторические .уроки.1965-К;?0!'Г. На материйка;: Бслго-Ьятскогс района. Автосеф.дис... .к.и.к.-Никчкй Новгород, 1990; Куайн С*.й. Культурное строительство на селе: опыт, проблемы, угюки партийко-госуеарственкого руководства. 1976т Х98огг. На материалах Весхнего Поволжья, Лвтороф. дне. ... к.и.н. - .Ярославль, 1990/

цізлізму" вони ухилились від наукових оцінок, всебічно і об"ек-тивно не розкривали складних, суперечливих теццанцій культурних процесів, не показували причину труднощів та невдач, тобто критично не розглядали об'єктивні та суб"ектшзні фактори, що зава- -■ жали ефективній діяльності уствлов культури. При цьому позитивний; досвід більше декларувався, достатньої уваги функціонуванню установ культури відносно задоволення культури«; потреб населення ■ . ' республіки Н9 приділялося.

На основі істсріоі рафічного огляду автор дійшла висновку, що існуючі публікації не далть об'єктивного уявлення про діяльність установ культури у визначені роки*, нз розкриті проблеми . впливу на них державко-політкчни.х структур. .

itera і завдання дослідження. Враховуючи наукове і практкч- , не значення досліджуваної теми, міру її вивченості та звертаючи увагу на недостатній півень її розробки з позицій нових вимог, ' дисертант поставила мету: проаналізувати ефективність діяльнос- • ті установ культури України у ?0-тх - першій половині 80-х ро- '' ків; зиясуват.ч та висвітлити головні їх функції; суперечності та основні тенденції в управлінні держави та суспільно-лолігич*-иих організацій установами культури. .

Визначене мета конкретизується автором наступними завдгг»-нями: •

- розглянути основні напряжи політики держави, партійних та громадських організацій з сфері культурио-оеяіткьсї роботи, ■ не претендуючи на вичерпну характеристику цієї проблеми;

- розкрити стан та основні методи дертавио-барократячної • 1

системи управління уетаиозама кулюурч; виявити вплив цієї системи ка вирікання питань розвитку матеріальної бат та кадрового потенціалу ?аюіадій КуЛілчр«; .

- критично та об'єктивно- проаналізузатк ідейно-виховку діяльність клубних установ, бібліотек, музаїв; -

- охарактеризувати можливість та здатність установ культура задовольнити культурні запити населення; на' основі аналізу змісту та робсти цих .закладів виявити суперечності і осно-■*ні тенденції реалізації їх культурологічної функції;

- спробувати винести деякі історичні уроки і дати прз.ктич-ні рекомендації.

Сьогодні є очевидним, що минулі теоретичні, методологічні догми та постулати, ча яких базувалось суспільствознавство протягом‘багатьох років, виявились однобічними.'і тому недостатніми. Склався феномен кедідеологіаованої науки, котра була націлена • .більше не коментування, ніж на об"ектишшй аналіз'*. На над погляд, виходячи о того, що історія людства багатомірна, то і методи її дослідження кс мсжуть буги однаковими. Огке, не може бути ■ монополії ьа Щетину, хоча па сбітошмі історичний досвід слід оли-ратксл. У ав "явку з цим, дисертант прагнула відійти від спроще-;МХ ’трактовок і намагалася дати ііравдявЯй аналіз минулого, спираючись на реальні факт.*, і не підганяючи їх під завчасно задані схеми. З цією мети» автор використовувала загально-наукові методи дослідження, такі як 'історичний, логічний, методи класифікації, стх-'укгурного та функціонального аналізу, статистики та іни.

■ Слід відзначити, що а.дослідженні проблем культури, е тому числі теоретичних і методологічних, мають місце ряд СЯЗЦйфІЧНИХ йсладнощіа. Передусім,це недостатня визначеність наукових понять, необхідних для аналізу предмету дослідження, гдо створюс труднощі у вивчанні Зункціоиуаанкд установ культури, оскільки не дозволяє достатньо конкретно сформулювати цільові орієнтири їх діяльності. _ ,

Джерельну ба&у дисертації .«дали документи та матеріали центральних та иісцезих дзраавшх, відомчих архівів, нормативні та законодавчі акти, статистичні збірники, результати соціологічних досліджень, а також публікаціях преси.

. Основною дуервльмои базою досдідтадв являються архівні матеріали, які зосерєдазні у фондах Центрального державного архіву громадських об'єднань Укр&їик, фкгргльяого державного архіву видих органів влади ті? державного уаразлїння України,' об"однан-.иого архіву Федерації незалежних. профспілок України, поточного архіву міністерства культура України. В процесі роботи, ¡над діл-серга цеж були вивчені так oit фоздк Івако-4ракківськоУс Донецької, Київської, Одеської, .ііьбівської, Ліхрювеької. Черяірівск:ої партійних організацій. fcwrs було опраадоьанс олязько 500 спра*.

Аналіз архівних джерел показу«. ао в них перезглагл па par tUCVfc: ОДКОМЧІІО. t» оспор ho\:v яооЛ'Ивіїй, nv.ci; :vjürie-'.,¡ась ,ГД )j.

i.-jnii.ic;-' і'г.ч'оо’.ц-,

ність установ 'культури; разом з тим замовчувалися негативні яви-:ча, нерідко перекручувалася інформація. В багатьох документах обласних, міських організацій емпіричний матеріал переважав аналітичний, стиралися існуючі суперечності. Характерною рисою ба- . гатьох документів є декларування загальних положені' політики деркави без глибокого конкретного аналізу їх виконання на місцях, і се ие знижує вірогідність джерел і потре був критичного ставлення до тх. а також необхідності порівняння документів суспільно-політичних організацій, законодавчих і виконавчих органів управління кулмурьо-осв ітніии установами та реальних підсумків результатів їх діяльності.

Наукова новизна і практична значимість роботи полягає у постановці проблеми державного та суспільно-політичного керівництва установами культури в Україні в 70-ті - перлій полонині 80-х' ..-оків, його впливу на реалізацію їх основних функцій в умовах 'тоталітарної системі, яка р українській історичній літературі доедідесует ься•вперше. Ь зв"язку з великим розбігом думок щодо необхідності управління установами культури з боку державних органів автор зробила спроби накреслити основні контури культурно-теоретичних підходів до визначення цієї проблеми. На основі фактичного матеріалу, нових оцінок практики функціонування суспільства у визначеній період, дисертант критично проаналізувала діяльність державно-політичних структур України по керівництву установами культури, простежила вплиз їх політики на основні напрямки роботи закладів культури. Аналіз діяльності клубів, бібліотек, музеїв здійснювався автором не з точки зору тих завдань,' які висувалися комуністичною партією та урядом перед ними, а з позицій культурних запитів населення та специфічних функцій кожної установи культури, що дозволило автору зробити висновок .про їх кризовий стан, ¿іксергант намагався обгрунтувати положення, що головни;.! елементом формування духовних потреб е не класові гбо національні, а загальнолюдські цінності. Наукова новизна дослідження обумовлюються тают тим, що вперше з науковий обіг введень значна кількість архівних матеріалів тз статистичних даних, які не були використані у попередніх дослідженнях.

Г! на кти чна з на чи а. і ст ь дослідження полягає в току, ідо викла-дс-ний у дисертації «етеріал, узагальнення, висновки -та рекомеи-

' . ІЗ _ -

Дації можуть бути використані державними органами, установами культури для визи&че:ия найбільш елективних напрямків державної політики в галузі культурно-освітньої діяльності.

' Результати дослідження можуть допомогти в розробці учбових

•спецкурсів, семінарських занята1 ь з проблем культурної політики деркави в курсах історії України, політичної історії та, особливо, історії культури України,

’ . Апробація» дослідження. Основні положення та висновки дисер-

тації викладені у трьох сіаттях, тезах наукових республіканських конференцій та конференцій професорсько-викладацького скла-;ду Харківського державного інституту культури.

. " П. ГЗ'РУКГУРА 1 ОСНОВНІ ДОЛШЕШ дисергацїї

'' Дисертація складається іа вступу, трьох розділіз, виснов-

ків, списку використаних джерел та літератури,

- У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, її

хронологічні рамки, дається історіографічний огляд літератури, визначаються мета та завдання дослідження, його джерельна база, наукова новизна і практична значимість.

Пертий розділ'- "Основні тевдєнції розвитку адміністративно-бюрократичної системи управління установами культури" - присвячений аналізу державного та суспільно-політичного управління закладами культури у 70-ті - на початку 80-х років в Україні.

' Проведене дослідження дає змогу стверджувати, що система управління клубами, бібліотеками, музеями у зазначені роки була малоефективною. Цр було обумовлено різниш причинами, але серед головних моїша назвати*. _

- по-перше, існуюча панівна бюрократично-ієрархічна управлінська система сприяла тому, що культурно-освітні заклади одночасно були підпорядковані різним владним органам, політичним і громадським структурам, внаслідок чого вся їх діяльність Оула зосереджена на виконанні численної кількості документів,які вироблялися апаратом урядовців, а не на культурно-творчій роботі серед населення;

- по-друге, відсутність науково обгрунтованої політики дешевії в галузі культурно-освітньої роооги вела до немохлпвосї: по-ліппе.чш ситуації в цій сфері, коли популярність закладів кудьту-

рв постійно падала. Для цієї політики характерними були адміністративні заходи: спрямування діяльності установ культури до _еди- . но І мети, планування роботи, контроль оа їх діяльністю; добір і-розстановка кедрів; розробка кору&гивних докумєигіа-і т.д. Сква-лсоя протиріччя між сзіадіяльнкм потенціалом в роботі культурно-освітніх установ та адмінісгративно-комавднов системою, що опиралася на бюрократичні методи управління;

•- по-трете, різноманітність керівних органів з умовах авторитарної системи привела до неузгодкеногаі територіального та галу-, зезого управління; функції партійних, радянських органів та громадських організацій настільки близько переплелися, що їх важко було розмекувати. ‘

Існуюча багатосгуиінчата система управління, відома розпєд-наність установ культури потребували в умовах адміністратквко-бврекратичного устрою централізації цих закладів. Оцнак, аналіз показує, ¡до такгм чином проблеми управління ке були вирішені» . незважаючи на окремі позитивні ргзультати. Якізних змін в ггульту-рно-сгаітній роботі не сталося: продовжували панувати автсрстгр-. ні тезденції в управлінні, мало місце втручання у творчі процеси, продовжувалася стандартизація те уніфікація установ кулвруря»

Сгяс, зміни в організаційній структурі шляхом централізації різних інститутів соціокультурної сферії лияе створювали ілооіо.гге~- ' ребудови управління ї.< діяльністю; .

- ло-че?верге, утвердження адміністративно-бюрократичних методів управління негативно вплинуло на підготоЕку кадрів культу— рноосвітніх працівників, які з умовах однопартійної системі розглядалися нк ідеологічні кадру, партії. Uesearaso'm ’¿а зсх аусзси, забезпеченість кадрами цих установ- у ^ослідкуззні роки залишилася недоев птніїою. Преігтиянтсть професії культурно-освітніх працівників була ті’кенш популярно» еєре^, різких груп інтелігенції;

по-лг,/-тз, культуг-ін політика держазя та партії,мскопольно-відемче упргшління yc?0.40B;i/v'K культури прирікали останніх на "::єл:г.ї:<опції" пслниип фінаксучаїт?.. Незважаючи на величезну кількість прийнятих ріие’їь, магеріальйо-'гзшїина база клубних установ, бібліотек, муэе.1в залишалась на раійязечеку рівні.

У днугоку р.ілділі - "Іі,оихонна zsSbvа ісультурко-осяіт-:ігх зпкледів: критичний аналіз1" - азтором аналізуються ідейно-

- 15 -

політичний напрямок виховної роботи вказаних установ. Установи культури належали до ідеологічно значущих соціальних інститутів, які здійснювали пропаганду рішень партійних форумів, документів парт і І та держави, перетворив чи цим культурно-освітню роботу в . гферу агітаційно-пропагандистської діяльності. Успіхи с роботі установ культури цього профілю оцінювались передусім 2 точки зору виконання завдань.ідеологічного, а ке культурологічного оміе-ту. В певній мірі такий підхід був наслідком теоретичних розробок а-.галузі нультурно-ссвігньо! роботи, яка розглдцалаея дослідниками як складова частина системи комуністичного виховання населення , ідеологічної роботи партії.

• , Оскільки куль-і'урко-осзітик робота у розглянуті роки часто

зводилась до діяльності установ клубного типу, то в їх діяльнос-.vi-ідейно-виховна спрямованість вважалася головною, Виконуючи ідеологічну функцію, в роботі цих закладів стали переважати ма' сові уормц роботи: щорічно в Україні ними проводилось близько -2,5 млн. масово-політичних заходів*.

... Традиційним показником рівня ідейно-виховної роботи бібліотек вважалося зростання видачх суспільно-подіт/чкої літератури.

До вело до -зосередження'великої кількості такої літератури у фондах, значка.частин© яких зовсім не задавалася читачам. Взагалі, в роз_’лянугі роки, як вказують джерела, комплектуванням книжкових фовдів були незадсволені -49Й з середньою і 74$ читачів з вищою освітою*". <■

■ . - В дисертації,ка конкретних прикладах розкривається ідейно-виховна робота музейних закладів, що була зосереджена в основному на радянському періоді історії України, в той час як дорздяк-ський період заливався малодоелідженкм. В кількісному відношенні -деркавняй музейний фоїщ за 15 років збільшився, але якісниП стан свідчив, іцо основну його частину складали історичні джерела радянського періоду. •

" ; У 70-ті - першій половині 80~х років специфічне місце серед засобів ІДЄЙЙО-ВЮССБНОЇ роботи клубів, бібліотек,, музеїв в

І *'

, Поточний архів- міністерства культури України. $.5116, 0П.І9.

Сяр,2-0бЄ. цгл.З. ”

? Tax* же. Chp.I5¡>6, Арк.46; Qip.2077. Арк.47.

Україні займали нові куль'Г’рні традиції, свята та обряди. Але незважаючи на всі зусилля державних органів та суспільно-політичних організацій створити свята та обряди, икі б одночасно забезпечували і політичну пропаганду, і давали естетичну насолоду, виявилось неможливим.

У третьому розділі - "Культурологічна функція установ культури: суперечності та тєццєіщії розвитку" - обгрунтовується соціальна функція установ культури, яка повинна базуватися, на думку автора, на аналізі людської діяльності. ' -

В радянський період проблема розвитку культури теоретично розглядалася як проблема розвитку самої людини, але на практиці, це ігнорувалося. На основі аналізу документів автор дійшла висновку, що у розглянуті роки в Україні існувала уніфікація куль • туршх потреб населення, які вироблялися державою, без врахування дійсних інтересів людей. Установи культури своїми стандартними формами роботи ке могли зацікавити населення, внаслідок чого їх ’ відвідувача все кенаа кількість населення, що, в свою чергу, вело до процесу "одомашнення" культури.

Розкриваючи зміст діяльності клубних установ по реалізації даної функції, автор показує, цо вона розвивалась за двома основними напрямками: культури дозвілля та самодіяльної художньої творчості. Зіер-чкі і використані в дисертації матеріали дозволяють стверджувати, що такі нові форми та види дозвілля як дискотеки,’ аматорські об'єднання та клуби за інтересами не ґнзходилг? своєї підтримки з боку установ культури.

Політика деркази в сфері культурію-доззільн&Т роботи ігнорувала національно-культурні погреби українеілото народу, тоді як культура своїм корінням виходить із національних особливостей народу, історично стйооеиих традицій та звичаїв. У розділі з'ясовується роль і місце ¡¡ародної творчості у розвитку національної культури на основі йналхзу функціонування самодіяльних художніх гуртків. Основна увага звергається на суперечності і тецденцй розвитку, які тут існували. . .

Чисельні матеріали вказую* ь, 25° установи культури мали обмежені можливості по формування історичної свідсі:ссті населення за допомогою збереження та охорони пам"лтоіг історії та культури, т.я. "залияа?овий"принцкп фінансування культури, недостатня увага

І? -

, з боку дерсавюіх органів, набуття справжньої історії і культури українського народу та інші причини ке сприяяк взагалі поліпшений справи в цій сфері, незважаючи на певні позитивні моменти.

В розділі автор робить загальний висновок, цо держава своєю політикою сприяла формуванню суперечностей між потребами, структуро», обсягом культурних запитів суспільства та тими культурними п слугами, що пропонувались закладами культури. Існували такой: об'єктивні диспропорції в споживанні культурних благ між людьми, що мешкали в місті і селі, а також між різними соціальними групами населення.

■ У висновках підсумовуються основні ідеї дисертаційного до-• слідження, формулюються деякі уроки державного та політичного керівництва установами культури України у 70-ті - першій лолови-лі 80-х років, висуваються окремі практичні пропозиції.

Основні положення дисертації викладені автором у публікаціях:

1. Интернациональное и патриотическое воспитание - важный фактор повышения качества подготовки специалистов культурно-поосоеп-

. тельной работы /в соавторстве/-, Харьков, ГС69. ~ С.67-69.

2. Роль культурно-освітніх установ України у вихованні «ас /в співавторстві/, -'Харків, І9У0. - С. 17-18.

И. Деякі проблеми святково-обрядової діяльності культурно-освітніх установ /На матеріалах УРСР/ /в співавторстві/

Харків, 1991. - С.23-24.

4. Актуальные пробке.лы перестройки культурно-просветительного об-

• разования /На материалах компартии Укрлиьы//в соавторстве/,

-Вестник Харьковского университета.-1991.- №350. - С.33-43.

5. Історико-куяьтуриа спадщина і сучасність.-Харків, І9уИ. - ■

С.56-5?. ■

6. Деякі проблеми спадкоємності культурних традицій в діяльності закладів культури/в співавторстві/.-Харків, 1992.-С.УЗ-100.

7. Учреждения культуры к церковь: некоторые аспекты празднично-

обрядовой деятельности //Сб.науч.тр.аспирантов ХГУ - - Харьков, 1992. - С.134-130. ■ *

В. Национально-культурное возрождение Украины: проолеш и перспективы /в .соавторстве/ //вестник дарьковсігсго унивзректета-1903. - .к 375. - С.230-23с. ■