автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.04
диссертация на тему: Структурные, прагматические и функциональные характеристики полилога.

Полный текст автореферата диссертации по теме "Структурные, прагматические и функциональные характеристики полилога."

о

\

\

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ОЛІЙНИК ЛАРИСА ІВАНІВНА

СТРУКТУРНІ.ПРАГМАТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОЛІЛОГУ (на матеріалі англійської мови)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукоеого ступеня кандидата філологічних наук

Київ - 1996

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі комунікації та лінгвокраїнознавства Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат філологічних наук,магістр освіти, доцент БІРКУН Л.В.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Провідна організація: Одеський державний університет

імені І.Мечникова

в ауд_____ на засіданні спеціалізованої ради Д 01.01.09

при Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017,м.КиІв, бульвар Тараса Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського університету імені Тараса Шевченка.

Автореферат розіслано "_________"______________1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради

кандидат філологічних наук,доцент " лова А.Д

КУЛІШ Л.Ю.

кандидат філологічних наук, доцент ТРЩЕНКО І.В.

Захист відбудеться "______".

.1996 р. о "_________" год.,

Дослідження мовленнєвого спілкування неможливе без розгляду такого співвідношення, як діяльність взагалі та мовленнєва діяльність зокрема. Поняття діяльності, спочатку запропоноване Вільгельмом фон Гумбольдтом, надалі одержало свій розвиток у багатьох наукових підходах до вивчення мовленнєвого спілкування. Концепція діяльності була покладена в основу психолінгвістики, соціолінгвістики та прагмал:нгв:стики. Об’єднує всі ці підходи те, що ініціатором мовлєннєеої діяльності виступає суб'єкт. Але мовленнєва діяльність суб'єкта не може існувати ізольовано. Вона заЕжди цілеспрямована і має свого адресата, що дозволяє гоєорити не просто про дослідження МОЕЛЄННЄВОЇ діяльності окремого суб'єкта, але і про дослідження міжсуб’єктної мовленнєвої взаємсді!. Цей Факт лежить г основі величезно: кількості оооіт по вивченим мовленнєвого спілкування двох комуніканті в. Особливо плідники були останні десятиріччя. Але, на жаль, дослідження мовленнєвої взаємодії двох комунікант їв не дає повної картини мовленнєвого спілкування, в якому можуть приймати участь троє і більше суб'єктів. дослідження ж багатостороннього мовлення малочисельні. Де і визначає жтуамьність даного дослідження. Актуальність цієї роботи вбачається у зверненні до найменш розробленого мовлення - полілогічного, вивчення якого буде сприяти удосконаленню опису навичок багатокомпонентної мовленнєвої і. зокрема. етикетної мовлєннєеої діяльності. Актуальність вбачається також у тому, що у зв'язку з комунікативним напрямом сучасного навчального процесу виникає необхідність у розробці комунікативних моделей, які відображають реально наявні частотні мовленнєві ситуації.

Мета дослідження полягає у виділенні і розробці моделі полілога як форми мовленнєвого спілкування, а також у відборі

критеріїв комплексного аналізу полілога та вияелєнні як загальних, так і специфічних його можливостей. Пошук таких критеріїв та властивостей полілогів визначив дослідження полілога е наступних' аспектах.- ,

1. Виділення полілога як особливої форми мовленнєвого спілкування з залученням лінгвістичних та екстралінгвістичних даних.

2. Обгрунтування та дослідження трилога як однієї з форм полілогічного мовленнєвого спілкування.

Реалізація цієї мети зумовлює вирішення таких конкретних завдань: .

а) визначення критеріїв встановлення меж полілога в мовленнєвому потоці, його видіе та типів в залежності від структури полілога, наявної кількості комунікантів та розміщення їх мовленнєвих ходів;

б) визначення трилогічної єдності як вхідної частини трилога-,

в) виявлення та класифікація формальних структурних типів трилогічних єдностей;

г) визначення прагматичних видів взаємодії інтеракціо-нальних ходів в трилогічній єдності в залежності від її структурного типу;

д) дослідження залежності структурних та прагмалінгвіс-тичних особливостей трилогічної єдності від впливу ситуації.

Матеріалом аналізу обрано дві тисячі фрагментів полілогів, які були одержані методом суцільної Екбірки з художніх та драматичних творів англомовних авторів другої половини XX століття, загальним обсягом 25000 сторінок.

Методологічну базу становлять основоположні принципи діалектики як науки про загальні закони розвитку природи,

людського суспільства та думки, зокрема положення про системність, про нерозривний зв’язок мови, думки та об’єктивної

ДІЙСНОСТІ.

Специфіка предмета та дослідницьких завдань визначили використання наступних методів аналізу: структурно-семантич-

ного, функціонального, контекстуального. Приймаючи до уваги багатоаспектність проблеми, в ході дослідження застосовувались різноманітні підходи, а саме:

1. Прагматичний підхід, який дозволяє зважати на особисту характеристику комуніканта.

2. Психолінгвістичний підхід, що дає уяву про полілог як інтерсуб'єктну мовленнєву взаємодію декількох психологічних систем.

3. Соціолінгвістичний підхід, за умови якого увага приділяється характеристиці полілога з точки зору соціального статусу комунікант їв та їх позиційних ролей.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що пе перше дослідження, яке повністю присвячене комплексному виечєнню полілога. У ході комплексного дослідження вперше були сформульовані поняття сумарного стимулу та сумарної реакції. Також вперше у вітчизняній германістиці дається визначення трилогічної єдності, висвітлюється функціональна та позиційна роль третього комуніканта. Вперше вводяться поняття сумісних, напівсумісних та несумісних мовленнєвих ходів, мовленнєвих ходів-дублікатів, езотеричних моелєннєвих ходів. ,

Теоретичне значення дослідження виявляється в тому, що методика комплексного аналізу полілога, яка запропонована в даній роботі на матеріалі англійської мови, може бути використана для аналізу полілога в інших мовах. Такий аналіз дає можливість оволодіти механізмом моделювання полілогів в різ-

них мовах. . . .

Практична цінність вбачається в можливості використання результатів дослідження при читанні спецкурсіЕ з теоретичної граматики, зокрема теорії дискурсу. , Результати роботи також можна використати на практичних заняттях 5 англійської мови, приймаючи до уваги той факт, що запропоновані б дисертації структурні типи полілога е базовими в багатосторонньому мовленнєвому спілкуванні і легко моделюються на практиці. Таким чином, їх можна використати як учбові моделі.

Запропоновані в даній роботі ситуаційні типи полілогів можуть бути впроваджені як моделі для еивчєння етикетного мовлєннєеого спілкування. ■■■

Апробація роботи. По темі дисертації були зроблені доповіді на семінарі "Шляхи підеищєння ефективності використання аудіовізуальних засобів і ЕОМ в процесі навчання іноземній мові” (Київ, 1988), науково-методичній конференції секції Всесоюзного НТТ їм. Попова (Москва, 1939), наукоЕій конференції "Професійне спрямування при навчанні іноземним мовам" (Київ, вер.1989), науковій конференції "Функціональні та семантичні кореляції моених одиниць" (Київ, ке іт.1990), на засіданні кафедри англійської філології КУ (1990і, ка науковій конференції "Проблеми активізації навчання іноземним мовам е немовних вузах” (Київ, жовт.1991), на науково-практичній конференції "Проблемні питання методики викладання іноземних мов в вищій школі" (Київ, січ.1991), на Третій міжнародній науковій конференц і І "Навчання англійській мові в 21 сторіччі" (Одеса,квіт. 1996). Результати дисертації оогоЕор-оЕались на засіданні кафедри комунікації та лінгвокраїнознавства. КУ (травень,1996).

Основні положення дослідження, що подається на захист.

- 5 -

викладені у восьми публікаціях автора.

.На захист виносяться такі твердження: '

1. Принципова відмінність полілога від монолога і діало-га полягає в тому, що останні є результатом зусиль одного (монолог) та двох (.діалог) суб’єктів мовлення, тоді як полілог створюється мовленнєвими ходами трьох і більше суб’єктів, ідо призводить до змін структурних, прагмалінгві стичних та со-ціол1нгв1стичних характеристик.

2. Полілог має різні форми, види та модифікації. По уг-

рупуванню суб’єктів, приймаючи суб’єкта як суб’єкт-індивідуум або як суб’єкт-групу, визначаються дві форми: ентрагруповий

полілог та інтрагрупоЕИй полілог. По кількості с/б'ектіе полілог ділиться на полілог-тріаду (трилоп. полілсг-квадролог. полілог-квінтолог. полілог-секстолог. іно відбивають види. По реалізації інтенціІ суб’єктів полілоги мають прагматичні мо-ДИфіКЗЦ] І : МОНСЙОНІ !ІН І , ПОЛІ ІОН J ЧНІ , . ГІС ПОИІ-НЯТТЮ

ПОЗИЦІЙНИХ ролей суб’єктами МОРЛЄННЯ ПОЛІЛОГИ МЧЮТЬ 00ШОСР'І-єнтовані типи: ситуаційно-стандартні полілоги та ситуаиійно-

варіабельні полілоги. По спільності інтересів суб'єктів в мовленнєвій та немовленневій взаємодії полілоги діляться на полілоги-унісони та полілоги-протиріччя.

3. Полілоги можуть бути монотематичними. 210 розглядаються на рівні мікрополілогів, та полі тематично спорідненими, шо функціонують на рівні макрополілогів.

4. Полілог може мати елементи більші ніж мовленнєвий хід

- трилогічні, квадрологічні, квінтологічні єдності та блокові факультативні елементи - розщеплений монолог, ділог, поліді-лог. -

5. Полілог на відміну від діалога. може мати сумарний стимул та сумарну реакцію, а також сумісні, напівсумісні та

несумісні мовленнєві ходи. Відміною є також наявність поліа-дичних відносин між мовленнєвими ходами. До відзнак відноситься і можливість використання езотеричних мовленнєвих ходів та мовленнєвих ходів-дублікатів.

6. В трилозі одиницею, більшою ніж мовленнєвий хід, може бути трилогічна єдність, що має різні формальні структури. Диференціація формальних структур дозволяє моделювати триакт-ні та чотириактні єдності.

7. В полілозі нульовий комунікативний акт має комунікативне значення 1 може бути одним Із його компонентів. При наявності нульового комунікативного акту в трилозі виникає редукована форма трилогічної єдності. Таким чином, трилог 1 трилогічна єдність можуть бути повними /ПТ, ПТЄ/ 1 редукованими /РТ, РТЄ/.

8. В трилозі має місце особливий темпоральний режим мовленнєвих ходів (.лінійна різночасовість продукування мовленнєвих ходів), що потрібно приймати до уЕаги при розгляданні властивостей реагування третього суб’єкта, мовленнєвий хід якого має різночасову відстань (Т2).

9. Успішна комунікація в трилозі залежить від способів підключення суб’єктів в міжособову мовленнєву дію, до яких відноситься поліадресатиїсть як один із засобіЕ номінації множинних суб'єктів 1 регуляції їх мовленнєвих взаємодій. Тільки в полілопчному типі мовленнєвої взаємодії можлива по-ліадресатність, яка реалізується через ТАЗ-яиезііоп, та пере-адресатність через посередника з метою непрямого (побічного} інформування.

10. Трилоги можуть мати місце як б стандартних, так і у варіабельних ситуаціях.

а) у варіабельних ситуаціях суб’єкти мовлення можуть

займати дійові позиції залежно від ступеня активності: ліде-

ра, активного реагента і аутсайдера; по особистому відношенню до наявної мовленнєвої ситуації: роль арбітра (розсуд), роль

консиліатора (примирення), роль прохача (підтримка погииіі іншого суб'єкта), роль порадника (прийняття рішення), роль розмикача мовленнєвого контакту між суб'єктами (експліцитне та імп.тііцитне переривання з наміром, переривання без наміру,1;

б) в стандартних"ситуаціях має місце клас фіксованих, соціально детермінованих трилогіє, одним з яких є трилог "Знайомство через посередника". В вищезазначеному трилозі мовленнєва взаємодія проходить в трикомпонентній ситуації і має ядро (саме представлення!, а також в галехкос?! віз наявНО і ОИТУсіЦІ І М’-І-ТИ 1 ПСЛе £‘:ГІИ!Гуг Т‘3

периферійне поле. Ядро, або результативне нейтралі не псло, включає Фіксовані мовленнєві одинииі.

Структура та обсяг роботи. Мета та завдання дослідження визначили композшію роботи. Дисертація складається з вступу, трьох глав, заключної частини, бібліографи, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатку.

У вступі обумовлюється вибір теми, визначається її актуальність та наукова новизна, теоретична і практична цінність, формулюються мета та завдання дослідження, твердження, то виносяться на захист, дається характеристика методів.

В першій главі проводиться короткий огляд наявних в лінгвістиці думок про полілог, а також огляд досліджень, проведених зарубіжними лінгвістами, що безпосередньо торкаються багатостороннього мовлення, вводяться критерії делімітації полілога як самостійної одиниці мовлення, обгрунтовуються ці критерії та критерії становлення меж полілога в безперервному мовленнєвому потоці, розглядаються різні форми, види і типи

полілога.

В другій главі розглядаються основні формальні структури трилогічної єдності, досліджуються типи взаємозв'язку мовленнєвих ходів, їх специфічні властивості, дається класифікація комунікативних зв’язків та їх статистичний опис, досліджуються способи включення суб’єктів в мовленнєву взаємодію.

В третій главі описується вплив ситуації на процес мовленнєвої взаємодії, досліджується динаміка розгортання мовленнєвої взаємодії, визначається вплив стандартних та варіа-

бельних ситуацій на вибір мовленнєвих одиниць, детально досліджується структура та вибір мовленнєвих одиниць у фіксованому, соціально детермінованому трилозі "Знайомство через посередника" .

В заключній частині робиться підсумок дослідження полі-лога та окреслюються перспективи його подальшого дослідження.

В додатку 1 наводиться фрагмент драматичного тексту, вибраного для дослідження системно-структурної організації мовленнєвого потоку, що створюється зусиллями суб’єктів, кількість яких більше двох. В додатку 2 даються приклади , що ілюструють 27 комунікативних типів зв'язку між мовленнєвими ходами в трилогічній єдності. В додатку 3 приклади, які подаються в трьох таблицях, демонструють тип трилога "Знайомство через посередника” в стандартних ситуаціях, що мають фіксовану структуру та деформовану структуру.

ЗМІСТ ТА ГОЛОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Різне тлумачення полілога лінгвістами інколи призводить до протилежних розумінь його сутності, як у випадку з визначеннями полілога у Дєвкіна В.Д., який вважає, що полілог зводиться до декількох перехрещених діалогів, та Ляховицького

М.В., з точки зору якого полілог є не що інше як поєднання діалога і монолога. Під зовсім іншим кутом зору розглядає полілог Гончаренко С.Б., який відносить полілог до різновиду монолога і визначає його як виконання одного і того ж тексту повідомлення різними адресантами. Б той же час Винокур Т.Г. тракту*? полілог як рсзмсгу зрззу декількох МОВЦІВ, ЯКЯ р08ВИ~ вається як динамічний обмін короткими репліками. Це далеко не повний перелік протилежних думок про полілог, але і він вказує на необхідність дослідження структури полілога з метою створення цілісної думки про полілог як мовленнєву форму.

При дослідженні полілога нами в основу було покладено розуміння мовленнєвих дій суб’єктів мовлення як О'/МІСКО! діяльності. Будь-яка сумісна діяльність відбиває функціональну цілісну систему взаємодій ( Анехін.19','8 >. Системний підхід виключає созгляд взаємовідносин ізольовано. Де с.авжли гілнс сини або між системою та oeoe^oE'Hiiiev асє міх ецементами системи. або елементами та системо*;. Елемент виступає як еуОоие-тема, і такі субсистеми взаємодіють в рамках цілісної системи. Приймаючи до уваги теорію функціональних систем П.Л.Дно-хіна, ми розглядаємо полілог як функціонально цілісну систему мовленнєвих та немовленнєвих взаємодій декількох суб'єктів. Е основу такої системи покладена інтеграція одиничних сил як субсистем. В ХОДІ інтеграційної ДІЯЛЬНОСТІ КОЖНИЙ MOBé-Ub робить свій внесок в загальногрупову морленнєву взаємодію, а також виконує контроль та оцінку внеску решти мовців в за-гальногруповий результат. Таким чином, полілог - це особлива форма багатосторонньої мовленнєвої та немовленнєвої діяльності, відмінної від діалога та монолога, системно-структурна організація якої базується на полілопчних елементах мовлення, що засновані на міжеуб’єктній взаємодії при наявності ін-

тегративно-міжособового мотиву. .

Системно-структурна організація полілога визначається не тільки присутністю інтегративно міжособового мотиву, але й наявністю інтенцій суб’єктів, спрямованих на реалізацію цього мотиву. Реалізація інтенцій суб’єктів мовлення може мати як індивідуальний характер (Monologic Speech Acts), так і залежати від наміру всієї групи (Group Speech Acts). Дослідження полілога показало, ідо спосіб реалізації інтенцій призводить до його варіативності і зумовлює його різні форми,види та типи.

Приймаючи суб’єкта мовлення як суб’єкта-індивідуума, або як суб'єкта-групу ми поділяємо полілог на дві форми: а) ент-

рагруповий полілог; 0) 1нтрагруповий полілог. Ентрагруповий полілог може мати місце при дистанційному контакті (аудіопо-лілог, відеополілог) та при безпосередньому контакті суб’єкта- індивідуума плюс суб’єкта -групи (лектор—аудиторія), або суб'єкта-групи плюс суб’єкта-групи (актори —глядачі). Інт-рагруповий полілог проходить тільки при безпосередньому контакті ' суб'єкт-індивідуумів. Безпосередній контакт мовців спричиняє таку системно-структурну організацію, яка базується на поліадичних відносинах (в термінах Кондакова). Складність поліадичних відносин в межах полілога збільшується в залежності від кількості суб’єктів мовлення. Необхідність прийняття до уваги при дослідженні взаємовпливу поліадичних відносин потребує поділу полілога в залежності від кількості суб’єктів на відповідні види: полілог-тріада, або трилог (три суб’єк-

ти), полілог-квадролог (чотири суб’єкти), полілог-квінтолог (п’ять суб'єктів), полілог-секстолог (шість суб’єктів). При наявності семи і більше суб'єктів мовленнєвої взаємодії полілог втрачає свої рамки і виходить з-під контролю якраз внас-

лідок граничної складності поліадичних відносин між суб’єктами.

Типи (або модифікації) полілога виділяються в безпосередній залежності від типу сполучення базових та факультативних елемент 1в.

БАЗОВІ ТА ФАКУЛЬТАТИВНІ ЕЛЕМЕНТИ ПОЛІЛОГА Найменшими базовими одиницями полілога є мовленнєвім крок та мовленнєвий хід суб’єкта взаємодії. Щодо мовленнєвих ходів, то вени можуть дути сумісними, наш всумі сними та несумісними, оскільки мовленнєві ходи продукуються трьома ! більше мовцями, є залежними ОДИН ЕІД одного і ЕХОДЯТЬ в поліадич-Н! ВІДНОСИНИ. '

Мовленнєвий хід, що є безпосередньою реакцією нн моелои-нєвиїі хід попереднього мовця та виступає стимулюючим модем для наступного суб'єкта мовлення, ми називаєм; сумісним мовленнєвим ходом : приймаємо як найменший базоьий елемент поділо га. Напівсумісний мовленнєвий хід - пе мовленнєвий хід, хс є безпосередньою реакцією на мовленнєвий хід попереднього мовця, але не знаходить свого адресата. Таким чином, вік сумісний з попереднім і несумісний з наступним мовленнєвим ходом. Під несумісним мовленнєвим ходом ми розуміємо мовленнєвий хід, що виникле внаслідок бажання мовця виявити своє ставлення до ситуації в цілому. Такий хід не є реагуючим безпосередньо на попередній мовленнєвий хід та не виступає стимулюючим для наступного мовленнєвого ходу. Прикладом може бути полілог: (К1) Marston:(to Wargrave) Don’t know about

you,but I feel I need another drink.(K2) Wargrave: I agree.

(K1) Marston: I'll get them. (КЗ) Mackenzie: (Muttering

angrily) Preposterous - that’s it is - Preposterous.iKl) Marston: Whiskey for you,Sir Lawrence? (K4) Eiiuly:' I should

like a glass of water,please. CK5) Vera: Yes,I’ll get it.

I’ll have a little whiskey too.

(A.Christie,p.21)

Мовленнєвий хід комуніканта КЗ є несумісним з жодним із продукованих мовленєвих ходів в наведеному полілозі та розглядається нами як тематично відокремлений. Наступний полілог має тематично співпадаючий несумісний хід. (К1) Corporal:It is no reflection on madame.It is a matter of routine nothing more.(K2) Stranger (mumurmg):The Great God Routine! (K3) Madame: To ask for his paper was routine,to insist on their

production is discourtesy.(Davіot 6.,p.135) Напівсумісні та несумісні мовлєннєеі ходи класифікуються нами як найменші факультативні елементи полі лога.

До блокових факультативних елементів полілога ми відносимо розщеплений монолог, ділог, поліділог. Розщеплений монолог -це блок мовленнєвих ходів декількох суб’єктів, що включає велику за обсягом мовленнєву подію, яка продукується одним суб’єктом на протязі достатньо довгого часу, при збереженні однієї теми та має короткочасні інтродукції мовленнєвих ходів декількох суб'єктів мовлення як реакцій. Ділог - це блок мовленнєвих ходів двох суб'єктів мовлення, що може мати місце в полілозі, та входження якого обумовлюється бажанням мовців зробити уточнення з приводу предмета або події, що обговорюється на цей час. Слід прийняти до уваги, що тільки збереження теми дозволяє говорити про наявність в полілозі ділога. Якщо ж два мовці відокремлюються і змінюють загальну тему полілога, то це слід розглядати як перехід до діалога. Поліділог - це блок мовленнєвих ходів декількох мовців, що може входити до полілога у вигляді діадичних відносин на фоні поліадичних відносин. Як 1 у випадку з ділогом, входження полі-

іілога до полілога обумовлюється збереженням загальної теми. Прикладом може бути фронтальна бесіда викладача та студентів, перекличка в армії і т.і. Поліділог також е факультативним елементом Е ПОЛІЛОЗІ.

СТРУКТУРНІ ТА ПРАГМАТИЧНІ ТИПИ (МОДИФІКАЦІЇ) ПОЛІЛОГА

Вибір тієї чи Іншої форми комунікації, в структурі ЯКО'1 можуть бути базові або факультативні елементи, визначає типи полілога. В ході дослідження було виявлено наступні структурні типи полілога: 1). Полілоги, що складаються тільки з базових елементів. 2. Полілоги, що складаються з базових і факультативних елементів. 3. Полілоги, що складаються з факультативних елементів, які інтегруються в єдине ціле через "вузол з’єднання”.

Базуючись на прагматичному підході, що дозволяє розглядати суб’єкт як особистість, яка впливає на хід дискурсу, можна виділити прагматичні модифікації полілога: монофоніч-

ний, поліфонічний та езотеричний. Можливість суб’єкта мовлення реагувати на вербальний вислів та стимулювати іншого суб’єкта дозволяє класифікувати вербальні вислови як реагуючі та стимулюючі. Загальноприйнято, що один стимул (або реакція) належить одному суб’єктові. З нашої точки зору це відповідає дійсності в діалозі. В поліфонічному ж полілозі слід спиратися на такі поняття як "сумарний стимул" та "сумарна реакція" (наші робочі терміни).

Сумарний стимул - це мовленнєві ходи декількох суб’єктів, що послідовно або одночасно продукуються та направлені на одного суб’єкта з метою викликати його вербальну/'невер-бальну реакцію. Сумарна реакція - це об’єднані мовленнєві ходи декількох суб’єктів, що продукуються послідовно або одно-

часно як реакція на один стимул. Наявність в полілозі або сумарного стимулу, або сумарної реакції (або обох одночасно) при співпадаючих інтенціях суб'єктів і визначає поліфонічний полілог. ■

Езотеричний полілог як прагматична модифікація ентрагру-пового полілога був досліджений на мовленнєвій події в умовах дистанційного спілкування трьох суб’єктів по телефону. Наявність третього "таємного" комуніканта в езотеричному полілозі призводить до виникнення специфічного мовленнєвого ходу, яки0 ми називаємо "прихованим, або езотеричним мовленнєвим ходом”. Досліджуючи прагматичний аспект поведінки суб'єкта в езотеричному полілозі, ми прийшли до висновку, ідо прийняття де уваги інтенцій комунікант ів дозволяє вияеити дихотомію "ба-жання-небажання" прихованого комуніканта та "дозЕіл-запере-чення" головного комуні канта. Так. мають місце наступні дихотомічні пари (ДП): ДНІ: "бажання /+/ - дозвіл /+/"; ДП2: "бажання /+•/ - заперечення ДПЗ: "небажання /-/ - дозвіл

/+/". Знак /+/ означає внутрішню позитивну інтенцію, а зна* /-/ - негативну. Найбільш продуктивною (під продуктивністю мі розуміємо реалізацію інтенцій комунікантів) є дихотомічна пара ДНІ.

Оуміоні мовленнєві ходи, що продукуються В1ДПОЕ1дно кож ним суб’єктом мовлення як безпосередня реакція на ініціальнш мовленнєвий хід, визначаються нами як структурно-прагматичн: єдність. Так, в наведеному нижче полілозі-квадролозі в так; прагматичну єдність об’єднуються перші чотири моелєннєві хо ди. Ця структурно-прагматична єдність складається з першогі ініціального ходу комуні канта К1 та сумарної реакції комуні кантів К2, КЗ, К4, що роблять наступні три мовленнєві ходи яі безпосередні реакції. (Kl) Blore: What, about the food idea

(K2) Armstrong: No, no, let’s stay here.We're safe here. (K3) Vera: I can't say I am hungry. (K4) Lombard:I’m not revenous

myself. You can go out and have a guzzle by yourself (Kl) Blore:Tell you what. Suppose I go and bring in a tin of biscuits? (K4) Lombard: Good idea. (A.Chnstie,p.59)

Сумісні ходи, що належать трьом комун і кантам відповідно., складають трилогічну єдність (Т6). Оскільки комунікативне значення має і акт мовчання (або нульовий мовлєннєеий акт в термінах В.В.Еогданова, 1986, 12-18), то трилопчна єдність

може бути повною (наявність всіх мовленнєвих ходів.) та редукованою (наявність нульових мовленнєвих актів). В дисертації цоеліджується:

а) повна трилогічна єдність /ПТ67. Наприклад: і УЛ)

Veronica:! hope you don't think Iі. ]ust too awful jf me

butting m like this. (KS) Ladv Ang.katei’.: i:or af all. ¡Кп

Sir Henry:. We are honoured, < A . >’V.r ^, p. 192)

б) редукована трилогічна єдність /РТЄ', прикладом якої

може бути наступний трилог: (Kl) Mrs. Boynton: ...You and Ray go. I want my spectacles. You two go on. Nadіп* and I follow.(K2) Lennox and (K3) Raymond move to the lift door.

(A.Christie,p.100)

Функціонування будь-якої системи мокна описати га допомогою теорії графів (Сікорський, 1977, 45-46). Спираючись на теорію циклічності системи та на теорію графів при дослідженні були виділені та представлені схеми найбільш вживаних формальних структур Тв. які описані як триактна радіальна структура з послідовним реагуванням, триактна радіальна структура в одночасним реагуванням, триактна кільцева структура, чоти-риактна розбіжна радіальна структура, чотириактна збіжна радіальна структура, чотириактна двохланцюжкова структура з пе-

реключенням адресатності. Формальні структури демонструют лінійний напрямок передачі мовленнєвого повідомлення. Комуні катквна природа зв’язку мовленнєвих ходів закладена в розу мінні не тільки впливу адресанта на адресата, але й того, щ будь-який акт комунікації спрямовується на взаємодію ! ма зворотній зв’язок. В ТЄ. така взаємодія відбувається між адре сантом та-поліадресатами.-Виникають комунікативн1 структури мсно- та поліадресатиіетю,¡до можна класифікувати як: і. Полі адресатка комунікативна структура зі співадресатами, що розг лядаються нами як: а) триактна ТЄ з одночасними реагуючим

мовленнєвими ходами; б) триактна Тс з двома реагуючими куль овими актами; в) триактна ТЄ з одним реагуючим мовленневи ходом та одним реагуючим нульовим актом. 3. Поліадресатна ко мунікатквна структура з прямим та побічним адресатом (переад реоаиія через посередника). Наприклад: і К1) Мг^.Воугясі:: їеі her to go away. (K2) Raymond: і ... please go away. < КЗ

Sarah: I'm not going. (Ki) Mrs.БоуиIon: Tell tier to leav~ yo alone. !K3) Raymond: I...You’d better - leave me alone.1,КЗ

Sarah: Your mother arid I are going to have a talk

(,A.Christie,p. і 19

3. Поліадресатна комунікативна структура в роздвоєним мовлен нєвим ходом (реалізація з використанням TAS-questicn), як може бути проілюстрована наступним прикладом: (Ki) Carla: Oh : know it was meant to be hind. But kindness doesn't reall

help. (КЗ) Meredith: You know the facts - (to just in) doesn' she? (КЗ) Just m: Yes, sir , she does. (A.Christie,p.593

ТЄ розглядається як смислова, комунікативна та структур на єлність. що притаманна текстовій єдності, і як текстов єдність має в сеоїй основі цілісність 1 зе’язність. Зв’яз ність. що є категорією лінгвістичною і визначається на де

кількох послідовних реченнях, лежить в основі організації мовленнєвих ходів в Тв в єдине семантичне ціле. Між мовленнєвими ходами виникають комунікативні, функціональні, смислові (змістовні) та граматичні зв’язки. Спираючись на розуміння комунікативного типу зв’язку та їх класифікацію, запропоновану Девкіним В.Д. (1981, 27-35) для діалогів, нами було виявлено 27 комунікативних сполучень в ТЄ, що вказує на їх велику варіативність. З метою визначення активної наявності того чи іншого типу комунікативного сполучення було проведено статистичний розподіл комунікативних типів зв’язку в ТЄ в обмеженому масиві мовленнєвих подій з використанням методу вибіркового спостереження (при вибірковому методі розглядаються не всі одиниці, а лише деякі, відібрані випадково,Нелюбін,1983,51). Аналіз даних дозволяє робити висновок, що найбільш частотним комунікативним типом зв’язку речень є сполучення інтерога-тив-декларатив-декларатив (19,22%), деклзратив-інтерога-тив-декларатив (14,671), декларатив-декларатив-інтерогатив (11,56%).

В ТЄ на характер стимулювання та реагування має вплив темпоральний режим мовленнєвих ходів, а саме спосіб контролю та регуляції темпорального режиму учасниками, що регламентують час та спосіб підключення кожного з мовців. З Ще! точки зору цікавим є мовленнєвий хід третього комуніканта, що має віднесення в часі Т2, де Т - час мовленнєвого ходу першого комуніканта, а ТІ - час мовленнєвого ходу другого комуніканта. Цей факт є дуже важливим для змісту та структури мовленнєвого ходу. Оскільки мовленнєвий хід третього комуніканта орієнтований на попередній мовленнєвий хід другого комуніканта, то він рідко буває інформаційно однозначним. Таким винятком є продукування однакових висловів в мовленнєвих хо-

дах-дублікатах, коли лексичне наповнення мовленнєвого ходу третього комуніканта КЗ ідентичне лексичному наповненню мовленнєвого ходу комуніканта К2. Як, наприклад, в приведеному нижче квадролозі при лінійній рівночасовості продукування моелєннєеих ходіЕ: 1st man:It is fear!2nd man:It is fear! 1st woman:It is fear! 3rd man: It is fear! (Anderson M.,p.330-331) їемпораліний режим не має впливу на інформаційну насиченість і при паралельному (одночасному) продукуванні мовленнєвих ходів, при якому комуніканти не мають змоги прийняти до уваги інформаційне насичення висловів один одного. Прикладом може бути трилог: (К1) Inspector: Gudgeon.(К2) Doris: And hope

I’ve done right, in coming to you, but what they'll say to me in the servants' nail I don't know, but what I felt was - let

— !K3) Sergeant: justice be done (K£) Dons: together

justice be done iKSi Sergeant: You jid quite weII,my

girl. (A.Christ 25,p.£35)

Як було зазначено вище, кожний мовленнєвий хід робиться в свій період часу і, таким чином, займається своя особиста позиція. Залежно від позиції мовленнєвий хід комуніканта К2 в момент 71 розглядається нами як інформаційно незалежний, а поєднаний з ним мовленнєвий хід комуніканта КЗ в момент часу ТЕ як інформаційно орієнтований <за винятком мовленнєвих ході в- дублікат і в та одночасно продукованих мовленнєвих ходів). Інформаційно орієнтовані мовленнєві ходи можуть мати наступні структурно-семантичні типи: МхРКЗ-протиріччя, МхРКЗ- унісон

'.підтвердження), МхРКЗ-доповнення, МхРКЗ-уточнення, МхРКЗ-переривання (екопліцитне переривання із запланованим наміром, імпліцитне переривання з наміром, переривання без наміру), де МхРКЗ означає мовленнєвий хід-реакцш третього комуніканта.

Невід'ємною складовою частиною процесу комун ікаці II є

- 19 - .

ситуація. Через досвід комуніканта, його можливість прогнозувати ситуацію формується модель ситуації в еталонах сприйняття дійсності, які з одного боку залежать від минулого соціального досвіду людини, а з другого - від завдання та мотиву діяльності. Якщо розуміти мовленнєву ситуацію як ситуацію акту мо'вленняя, як складне ціле, що включа? адресанта : -‘дг^са-та мовлення з усіма їх соціально-демографі чкямк (соціальні відношення та позиційні ролі комуні кант їв) ьл-чо?пеоєтд:й!, г характеристиками відношень між ними, як сєо^лорпь^ мовленнєвої дії, як тему мовленнєвого ТЕорення і, наг-йст;, як <?ункаіж ВСЬОГО попереднього, ЛІНГВІСТИЧНУ причетність Мовленнєвої ДІЇ ■, Авторін В * А. то стяг обгрунтовано?-1 і і

тального доелідхення динаміки ситуації в под.:.

Динаміка ситуації салёкить. е . * ■ '*71 :1,

1! 1 Ка?Л0НС'ОІГ1: В С*П 1 ЛЬ “ ' И п 1 -:-гІЬНг,''ІТ 1 ( і ! Г"': - ’ ......

і Н'і’осьювакост і (/.). гю^тг'^т*?. ?ія рівча актиг:- •' ‘/т--* ■ і,->; т і в (3), по-четверте, від статусу комун і кака . -і •:1 ч::.-.

та індивідуальних характеристик, їх відношення де наявної ситуації, їх відношення один до одного і4;.

(1) Координація зусиль суб’єктів мовлення призводить до кооперативного типу мовлення і створює П0Л1ЛСГ-.7КІССЯ. ТІрик-ладами можуть бути полі лог-розпитування та п- ■," : ня. До їх головних характеристик належать дотримання т^мг. учасниками, готовність вступити в полі логічну ку ді-

яльність, дотримання принципів включення в хід мовленнєвого акту, дотримання етикетних обумовлень. Порушення принцип!в кооперування веде до конкурентного типу, в якому вакладеник антагонізм думок. Це 1 перехват ініціативи врд^нчя по.яілога, 1 введення нової теми, в зв’язку з чим виникає лолітємніоть при збереженні домінантної теми. Ця група об’єднується ь по_

лілог-протиріччя (полілог-диепут. полілог-спір).

<2) За рівнем інформованості необхідно брати до уваги як адитивне /кумулятивне/ та неадитивне накопичення інформації, так і інформаційний напрямок. В трилозі адитивна інформація поступав на запит першого комуніканта в сумі двох відповідей. У разі збільшення кількості моешв виникає поступове накопичення інформації. При наявності запиту (.запитання поставлене) відбувається маніфестована кумуляці я і нфо рмаці І. Але в потоці мовленнєвого спілкування навіть при не інформаційному напрямку висловлювання га умови достатньо довгої мовленнєвої взаємодії виникає прихована кумуляція інФррмнціі. Чим вища інформаційна обізнаність комуніканта, тим оільша інформаційна насиченість висловлювання і тим ефективніша кумуляція інформац-ї. Але оскільки не всі ком'.'н:канти володіють однаковим іл.внем інооима-ц;ї, виникають інформаційні піки, тобто наявність найбільшої її кількості у тих мовленнєвих ходах, що належать найбільш інформованому учаснику, за рахунок якого ; виникає елективне накопичення інформації.

;3) За рівнем активності комун ікант і в в полілозі має місце їх "добровільне" та "примусове" підключення. Оскільки ініціатор полілота Еизначае напрямок адрееатності, то його можна назвати лідером комунікативної дії. Відповідно, комуніканта К2 - активним реагентом, а комуніканта КЗ - аутсайдером . Для успішної комунікації необхідна відповідність реакції активного реагента експектаціям лідера. Б протилежному випадку позицію активного реагента займає аутсайдер, що Еідбува-.--■.тьо! кили: а; активний реагент неуважно слухав лідера і ро-

бить свій запит-уточнення, при цьому аутсайдер перехвачує ініціативу і дає очікувану лідером інформацію; б) активний реагент не бажає вступати в комунікацію, виявляти свою точку

зору., надавати інформацію, оцінювати ситуацію й т.ін.: з) активний реагент не може дати компетентну відповідь. В одночасних мовленнєвих ходах ми маємо дєа активних реагента.

(4) При розподілі ролей ПО £ ідкошеннм комунікант1В до мовленнєвої ситуації слід відзначити поліфункшональність ролі третього комуніканта К* - аутсайдера. Ьін моле їжонугапі контактоп 1 дтримуючу, контактоветановлшчу та контакторозмика-ючу Функції, приймаючи на себе різні ролі: роль "арбітра",

роль "консиліатора (заспокоювача)", роль "прохача в підтримку Іншого (заступника)”, роль "едвайзера (рекомендувача)". Такий діапазон варіативності можна еиявити е нестандартних ситуаціях. £ стандартних же ситуаціях ¡зокрема в ритуалі них: шкнеіш для дослідження фіксовані, соціально' дет^рміновчн: трилогії, до яких ми відносимо тип теплота '’■і.найом:іЛко ч^р-с :гсередника". Накип трнлог має центральна :;ол- ■ .-’Л;.'о - ''-їм моіл~ннез;:и акт представлення > : в -.алчкяост: від ситуації мож*- мати р-риферінні поля - формуюче- периферійне поле ?ч завершальна периферійна поле. Ми розглядимо центральне поле мовленнєвоІ взаємодії як одиницю, цо має трикомпонентну снт'-’уціГ'. Тіл трикомпонентна ситуація складається з трьох підситуацій, котрі відображають ступеневий характер знайомства через посередника . Порипи отупінь - підснтуація N’1 "ч-р^д предог ціл-.-іінл'". Сюди входить блок фіксованих мовленнєвих ОДИНИЦЬ, ЩО рр.ОЛЯТЬ в процес знайомства. Другий ступінь - гпдситуація «Т "акт представлення - називання". Сюди входить блок фіксованих одиниць сумісно з варіабельними .мовленнєвими одиницями. Це імена, прізвища, ідо продукуються в Ч'тко установленій послідовності. Третій ступінь - підситуація М'З "після представления”. Завершу? представлення комунікативний блок фіксованих мовленнєвих одиниць, що закріплює акт знайомства. Це сума зусиль

підситуацій N'l та №2.

Фіксовані мовленнєві одиниці, незважаючи на сбою стереотипність, можуть відбивати відношення самого посередника до акту знайомства. За характером вияву відношення еводні фіксовані мовленнєві одиниці поділяються нами на нейтральні (This is ..., It is ..., Here is ...), хезітаційні (May I Can I...., Let ;ne ...), інтенційні (I wish to present, I want you to meet), спонукальні (типу You must meet...).

Серед факторів, що впливають на форму знайомства через посередника, є фактори загальні (середовище, вік, службовий та соціальний стан) та особливі , що е характерними тільки для цього виду трилога. До таких факторів налетать рівень знайомства посередника а кожним учасником та рівень зацікавленості. В ситуації, коли посередник знайомий тільки з одним учасником, змінюється регламент представлення. Посередник еи-конує стимулюючу функцію, використовуючи тільки першу частину лідситуації N'2 - "Mr...” , не називаючи прізвища. Таким чином, посередник займак очікувальну позицію. Інколи на це вказує ”-ег-”, як, наприклад, "Mr. ... -ег-...". ЕиріЕКЮЕання ситуації відбувається внаслідок підхоплення та продовження мовленнєвого ходу тим, кого називають. Рівень зацікавленості також змінює регламент представлення, якщо стимулюючу функцію Еиконує не посередник, а той, кого він представляв. Бажання бути представленим формується як запит про знайомство через периферійне поле. В цьому випадку ситуація запиту знайомства як периферійне поле передує трикомпонентній ситуації і таким запитом може бути такий висліе, як:" Won't you introduce me?”. Наявність цих факторів, притаманних тільки полілогічно-му мовленню, створює умови для виникнення деформованої структури представлення.

- 23 -

Таким чином, підводячи підсумок, можна стверджувати, що полілог - де надзвичайно складна мовленнєва форма з особливою структурою, що потребує детального дослідження. Слід зазначити, що поданий спосіб аналізу полілога (гокрема, трилога як форми полілога ) вбачається необхідним у з'ягку г тим, шс виділення формальних структур, дослідження особливостей ПОЛІЛОГІЧНИХ мовленнєвих ходів дозволяє створити оптимальні моделі полілогів, які є своєчасними у ев’гку в висуненням на передній план комунікативного типу навчання, тому що методичні можливеє?і полілога є перспективними для області інтернаціональних стилів.

Головний зміст дисертації відображено в наступних публікаціях автора:

і.Полилог как форма ;бЛ“Нпя /Ма'.'-: -і';.г:ь■ і.— ,?^.с-

корокои городской научнок ■я.'л-'р'-нц:!::. я ::еі-:чоп ра.л:;о-.- '/‘..іу'лГ*. - ^ .

г- . Лрагмнт!1.'!^ :-кая характ^ристи.км трц.сога.' Фун гильне и семантические корреляции ягыковнх единиц: Тезисы Всесоюгной

КСН^тр-КПИИ. - Н.^У'ГО. - •. I ‘гу-.г-Г.1.

З.К проблеме выделения полилога как оормн общения/-' Яро -фоесйональная направленность в обучении иностранным языкам.-К..1591. -Чнег:Ь 1. - ■1 .ГГ -Гу ; в ■..•оавт,;.

4.іг'оль психологического актора при есставл-нПії ‘коммуникативных упражнений ''Профессиональная нйправл-нн г-сть в обу чении иностранным языкам. - К., -- Часть 2. - 0.І46-150 (е со-авт.).

5.Этнопрагмалингвистические характеристики контактоустанавливающего трилога/УПроблемные вопросы методики преподавания иностранных языков в высшей школе. - К.,1991. - С.96-98.

б.Влияние ситуации на речевое взаимодействие в полило-

ге-триаде//Проблемы активизации обучения иностранным языкам в неязыковых вузах: Материалы научной конференции. - К.,1992. -С.86-92 (в соавт.).

7.Общность интересов в речевой и неречевой деятельности// Проблемы активизации обучения иностранным языкам в неязыковых вузах: Материалы научной конференции. -К.,.1992. -

С.95-98.

¿.Developing students' communicative competence//îATEFL Ukraine Third International Conference "English Language Teaching for the 21st Century m Ukraine",25-28 April,1996. -

ûdesa,! 996. - ?,94-95.

Oil i>-wi. ^^ 7 4 Structural,Prs-g^T'Htiс sivi Furiot.ionчI Hj13.r3.c~ teristies of Polylog ion Material from the English Languagesi.

The dissertation submitted fo: the r'ari-:i:dat^ of Philology degree. Speciality: 10.02,04 - Germanic Languages. Taras Shevchenko Kyiv University, Kyiv, 1996.

Dissertation is presented to del’end theoretical research on poly logs as fonts of the multi-part у conversation. Ir- has been established that polylogs have hierarchical structures of basic (fundamental) and facultative elements. Functional analysis or" the polylogs has shown that interlocutors m the multi-party conversation are engaged m the joint efforts of constructing a text. Three-party interaction patterns of communication (structural models') have been selected. The research proves that turn-taking and different time distance of interlocutei-s ' utterances affect the functional interconnect ions. The influence of the extralinguistic factors on a polylogs' structure in standard and non-standarc

. - 25 -

situations has been revealed.

Олейник Л.И. Структурные, прагматические и функциональные характеристики полилога.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.92,04 - Германские языки, Киевский университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1996.

Защищается диссертация, содержащая комплексное и^следова-

/

ние полилога как формы многостороннего речевого общения на материале английского языка. В ходе исследования было установлено, что полилог имеет сложную иерархическую структуру базовых и факультативных элементов. Были выявлены иговариантные структурные модели интрагруппового полилога как системы, установлена природа совместимых, полуоовместимых и несовместимых речевых ходов, их коммуникативных и функциональных связей. Определено влияние экстралингвальных факторов на функционирование полилогов в стандартных и вариабельных ситуациях.

Ключові слова: багатостороння мовленнєва взаємодія, мовленнєвий хід, полілогічна єдність, трилог, лоліадресатна структура, інформативна неоднозначність,динаміка розгортання оитуації.