автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Типологiя вiдприкметникового словотвору в сучаснiй украiнськiй мовi

Полный текст автореферата диссертации по теме "Типологiя вiдприкметникового словотвору в сучаснiй украiнськiй мовi"

РГ6 од

1 2 ДПР 1993

АКАДЕМШ НАУК УКРАКНИ 1НСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ÍM. О. О. ПОТЕБН1

На правах рукопису

ГРЕЩУК Василь Васильович

ТИПОЛОГ1Я ВЩПРИКМЕТНИКОВОГО СЛОВОТВОРУ В СУЧАСН1Й УКРАШСЬКШ MOBI

Сгти'альш'сть 10. 02. 02. — украТнська мова

Автореферат

днсертацП на здобуття наукового ступени доктора ф!лолог1чннх наук

Khïb — 1993:

Робота виконана на кафедр1 укра'1нсько1 мови Кшвського дгржав-ного педагогичного Шституту 1м. М. Драгомаиова.

Науковий консультант . Оф1ц1йп1 опоненти:

Пров1дна оргашзац1я

— доктор ф1лолог!чних наук, професор Грищенко А. П.,

доктор ф!лолопчних наук, професор Клименко Н. Ф., доктор ф1лолопчних наук, професор Кадомцева Л. О., доктор ф1лолотних наук, . професор Плющ М. Я.

— Львшський державний ушвер-ситет ¡м. I. Франка.

Захист в!дбудеться 20 кв!тня 1993 року о 15 годищ на зас1данн1 спещал1зовано'1 ради Д.016.28.01 для захисту дисертацЩ на здобуття наукового ступени доктора ф!лолог1чних наук при 1нститут1 мовознав-ства 1м. О. О. Потебт АН Укра'йщ (252001, КиТв-1, вул. М. Грушев-ського, '4).

3 дисертац!ею можна ознайомитися в б1бл!отещ 1нституту мово-знавства 1м. О. О. Потебн! та 1нституту укра'шсько! мови АН Укра1ни.

Автореферат роз!слано . ' < * березня 1993 р.

Л.

Учений секретар спец1ал1зовано1 ради . доктор фШолог1чних наук " ; Г Н. Г. ОЗЕРОВА.

За порГвняно короткий час дериватолог!я пройшла не т!лыш етап свого становления, а й !нтенсивного розвитку й утвердження в ролГ пров!дно1 "алуз1 лГнгвГстики. В результат! р{зноаспектного досл!дження словотвору лГнгв{стика збагатилась новики оригГкальни-ми прийомами й методами вивчення слопотв!рно! структури Я семантики, грунтовними описэми деривац!йних систем слов"янських мов в академ/чних граматиках .{ окремих монограф!ях, лексикограф!чними працями нового типу - словотв!рними словниками. Проте ряд тради-цГЙних для дериватолог!Г проблем/ !ктерпретац!я ^системно* ^гдови словотвору, сутностГсловотв!рно! семантики ! и' структури, прин-ципГв деривад!йного анал!зу тощо/ще не знайшли задов!льного роз-виязання. в рамках виройлених концепгцй. Водночас постають { нов! проблеми, зумовлен! !ншими концептуалыгами засадами вивчення словотвору, Так, основна увага в дериватолог!чних досл!дженнях кон-центруеться на словотворчому фэрмант!. Тв!рна основа як типолог!-зуючий чинник у словотнор! недостатньо досл!даена. До цього часу нёмае комплексных монографТчних досл!джепь в!д!менникового чи в!д-д!есл!вноЛ) словотвору в слов"янських мовах !, зокрема, в украш.»

СЬКГЙ.МОВГ.. -..-;.. .,

Об'*ектом. досл!дч?ення в дисертац!! ойраний в!дприкметниковий словотв!р у сучасш'й укра'/нськ!® мов!..Зверяення до прйкметник!в як тв5рно1 бази пояснюеться там, що. створення типологП словотвору з опорою на мотивуючу .'основу як типологГзуючий фактор вимагае окремих Д0СЛ1Джекь десубстантив!в,-девербатив|в, деад"ектив!в тощо. Питания словотворчо! спроможност! обмежених груп д1есл1В та !менник1в, зокрема в рос!йськ!й мов!, васе були предметом спец!аль-них дериватоЯог1чних студ!й. Ирикметнйки з цього погляду мент ви-вчен!, а в украх'нському мовознавств! фактично не дослгджувались.

Важливим у вибор! об"екта досл!'даення прикметник!в як тв!рно1 бази в укра1нськ!й мов! стало, незважагачи на IX семантичну несамо-стгйнЮть, значения прикметник!в I IX функц!онапьне призначення. Ад"ективи в1'дображаоть багатство й' р!зноман!тн!сть ознак предме-

ос!б, явшц. Знания того, як! з них використовуються в слово-твор!' для найменування реал1"й объективно: д!йсност! за характерни-ми для них ознаками, сприяе не тГльки глибшому розум!нню лексично* деривацГГ, а й з"ясуваниа п!знавально? д!яльност! лвдини. Результата когн!тивно1 д!яльност!; заф!коован! в деад"ектквикх ком!нахи-ях, дають змогу визначити, за ягашя параметрами вШувавться вид!-ленкя предмет!в, ос!б, япищ !з класу одиор!дних.

Актуальность досл!дження проблем словотвору, що грунтуеться на використанн| тв}рно! основа як засобу виявлення типолог!! лвк-сичнох деривацН, вишшвас з необхШшст! всеб{чного, комплексного, р{зноаспектного вивчення словотвору, яке враховуе роль 1 фун-кШональне навантаження у словотворГ як дерквацШюго форманта, так 1 тв!рно! основи. Для того, щоб подолати неповноту й одностороннее 1нтерпретад11 структурно-системно!' I Функционально! ор-ганГзацП словотвору, зумовлених лише Формантоцентричним п!дходом до ньою, необх1Дн{ системы! дериватолог!чн! дослхдження, в яких типолог!зуючим.Фактором була б тв!рна основа /тв!рне слово/.

Мета -роботи - виявити й л!нгв!стично {нтерпретувати структур-но-системну } Функцг оналъну' типолог} ю в!дприкметникового словотвору в сучасн}й украхнськ!й мов1. ВШовШо до ц!е! мети визначають-ся так/ основн! завдання:

I/ з"ясувати комплекс теоретичних питань, пов"язаних з Форму-ванням основоцентрично1 дериватолог!, зокрема, окреслити завдання ) проблема основоцентричного Шдходу до словотвору, визначити ком-плексну системоутворюоту одиницю класийЫкац}! й опису в таких до-сл!дтеннях, вивчити специ$1ку, особливост! формування й реал!задП словотвхрнох семантики; ; *

2/ визначити принципи Iдентиф!кац!! деад"ективних утворень 1 критерП в!дмежування явищ в|дприкметникового словотвору в!д су-м(жких, близьккх за структурно-семантичними особливостями;

3/ виявити частиномовну I семантико-словотвIрну структуру де-ад"ективних утворень як особливо! пхдсистеми у словотвгрн!й систем! сучасноГ украх'нськох мови;

. 4/ встановити сп!вв!дношення способ!в дериваЩх та хнвентар деривац!йних Формант!® у в!дприкметниковому словотвор!, визначити семантичнх й структура! типи тв!рних прикметникГв у хх взаемод! х з дериваЩйними формантами; »

5/ проанал!зувати словотворчий потенцГал р!зних лексико-се-мантичних. груп прикметник1в та його реал!зад!ю в мов! ! встановити Фактори, якГ зумовлюють яеривацГйну повед!нку ад"ектив!в як класу тв!рних сл!в;

б/'вивчити семантихо-Функц!ональн! взаемов!дношення, в якшс перебуваоть сп1льноосновн! р{зно&ормантн! деад"ективи, та визначити хх статус на сдовотв1рному й лексичному р!внях.

Наукова новизна робота полягае в реал!зац{Г основоцентричного аспекту досл!даен^я слоаотвору, в постанови! й розв"язайн{ дерива-

толоп'чних проблем, пов"язаних з ним. У дисертацП' вперше в!дпри-кметников! деривати описан| як своер!дна, специФгчна п!дсистема словотв!рно1 систегли сучаснох' украхнськох мови з властивими Ш структурою слоь.TBîpHoi семантики, способами словотвору та слово-творчими ресурсами, вст'ановлен! структурно-семантичн{ типи твхрних ад"ектив1в i охарактеризована ïx деривац{Йна валентШсть. Вперше виявленх законом!рност! словотворчо'х спроможност1 р!зних лексико-семартичних груд прикметник1в ! семантик0-функц10нальн! й прагма-тичн! чинники, що ïx зумовлюють, та визначен! типи взаемов!дношень mîx однофункц1ональними сп!льноосновними piзноформантними ад"е-ктивами. i ïx статус на.словотв!рному й лексичному р1внях.

. Теоретичне й практичне значения рог^оти. Результата проведено-го досл|дження мають значения як для розв"язання ряду проблем теоретично! дериватологП /наприклад, основоцентричнх принципи дери-ват.олог] i, системность f типолог!я словотвору, взаемод!я мовних пГдсистем/, так i для дальшого вивчення украхнського словотвору. Спостереженкя й узагальнення, зройлен! в дисертацП, важлив! для типологхчних дослхджень словотвору слов"янських мов. Результати досл!дженпя знайдуть застосування в лексикогра^чШй практицг, зо-крема при укладанн! морфешшх i слопотв!рних словник|в. Теоретичн! положения, матерГали f висновки дисертацП можуть бути вшсористан! у вузТвських курсах !з морфем!ки й словотвору та в навчальних пГд-ручниках г nociriниках з украхнського й слов"янського мовознавства.

Матерхалом досл!дження послужила спец{ально укладена картотека деад"активïв сучасжн украпюькох мови, зафГксованих в одинад-цятитомному Словнику украхнсько! мови, у шеститомному Украхнсько-росхйському словнику, тритомному Росiйсько-украхнському словнику, даотомному Частотному словнику сучаснох yKpaïHCbKoï художньог про-зи, Орфографхчному словнику украхнськоï мови,. семитомному Етимоло-rfqiiOMy словнику укра/нськох мови /перш! три томи/, а такон у су~ часн!й худокнхй прозх, поезП й публ!цистиц! та в усному мовлевнГ. Бикористан! лексична картотека украхнськох мови Гнституту мовознавства !м. 0.0. Лотейн! та 1нституту украхнськох мови АН Украх'ки та картотеки словник{в поетичних твор!в I. Франка i художн!х творГв В. Стефаника /Прикарпатсышй ун!верситет/.

Иетоди доел1даення. Основним методом дослхдження е описовий з використанням дистрибутивного i компонентного анал1з1в, а також прийомТв перифраз f моделювання.

АпробадГя роботи. Робота апробувалася на зас!даннях в{дд!лу

граматики украхнськох мови 1нституту укра1Нсько! мови А1г Укра1ни i кафедри украхнськох мови Кихвського педагог!чного }нституту Ьч. f". Драгоманова. НауковГ доповШ з теми диеертад!i виголошува-лися на мтжнародних /Дн1пропетровськ, 1975, 1988; Москва-Зеленоград, 1989; Гродно, 1989; Шнськ, 1992/, республ1канських f м!ж-вузхвських /1вано-Франк!вськ, 1978, 1981, 1982, 1986, I99Ó, 1991, 1992; Ужгород, 1978, 1989; KipoBorpan, 1982, 1985, Í987; Житомир, Г983, 1990; ТернопГль, 1982; Дрого^ич, 1984; ВГнниця, 1983, 1988; ЧерШвцг, 1984; 1арк1в, 1985; Черкаси, 1988; Льв1в, 1980, 1991; Львгв-кривор]вня, 1991; Полтава, 1992/ наукових конФеренШях. 3 теми дисертацгi олублiковано 37 прадь загальним о^сягогл 13,7 друк. арк..

Структура i аЩст роботи. Четою í завданнями рог>оти зумовлена íx структура. Дисертацг я складаеться з трьох роздШв, bhchobkíb, списку викоркстанох л!тератури та додатк!в. '•

У в с т у п i обгрунтовукться актуальн!сть теш, визнача-ються о<?"ект, мета, завдання, наукова новизна, теорегичне 8 прак-тичне значения дослгдження, Формулюються основн! положения, як! виносяться на захист.

У лершому розд!л1 "Проблеш основоцентричнох дериватолог/ х" : розглядаються питания формування основоцентричного аспекту досл!-дження словотвору, вибору адекватно*' йому одиниц! клаотНкацП й опиеу деривад!йно'1 системи та особливост! словотв!рних мотиваШй прикметниками в укра'1'нськ1й mobJ .

Сучасна наука про словотйхр розвивалася як ¡Тюрмантоцентрична; визначальним у теоретичних досл{дженнях та практичних описах систе ми словотвору arto П окремих фрагмент [в був í залимаеться слово-творчий формант нав!ть тод!, коли мова Йде не т!льки про словотво-P4f ресурси, деривацгйну структуру похГдного чи словотвГрн! пари, а й про основну одиницю класи'Мкацх i словотвору - словотв?рний тих Значною м!рою-дэ мокла ввакати законом!рним. В!домо, що словотвор-чий формант е виразником словотворчох функцП, проте специф!ка по-х|дного слова як й|нарно1 одиниц!, то включае тв!рну основу й ело-вотворчий формант, вимагаа не менше уваги до TBfpHo'í основи, {ная-ще дериватолог!чн1 досл!дження залимаиться одной{чниглт, неповшми У зв"язку з ним у сучасн!й дериватолог!i одночясно з дальшим роз-витком формантоцентричного аспекту вивчення словотвору першорядно го значения набувае розробка основоцентричного, тобто такого на-прямку, при якому в их f дним пунктом класиф}кацП, Штерпретац!!',. опксу словотвгрного матер{алу стае тв!рна основа. ВсегНчкий аяал!

з погляду двох згаданих принципа забезпечуе адекватне вгдобра-жекня складност! словотв!рно'х системи.

Основоцентртний аспект вшчетт словотвору эумовлюе необ-х!дн!сть досдг лення раду нових теоретичних ! практичних проблем, як! при Формантоцентричному' подход! залишалися поза упагоп нау-КОВЦ1В. До кола найваклив{ших питань, як1 потребукггь теоретичного осмислення, належать деривацШш. валентн!сть р!зних класгв твГрних сл{в, 1х словотворч! потекц!I, зумовлен!сть деривацГйно* спромокност{ р1знях сл!в ххн!ш формально-змхетовиш особливос-тями, в!дображення семантичних 1нгред1ент!в тв1рного слове у значеннев!й структур! пох1дного, парадигматика й синтагматика твГрних основ, принципи класкф(кад)I й опису похШшх за оэнака-ми тв{рних сл!в.

К{нцевим результатом досл!даення словотвору при основоцен-тричному пГдход! маа стати типологгя словотвору, в основI яко! лежить функтоналше навантаженяя тв!рно"1 основи в словотвор!. У зв"язку з цим необх!дко встановити т! фактори, як! визначапть дериваШйну повед!нку тв!рних основ, тойто виявити характеристики тв1рно'1 основи, як! уможливлюють чи унеможливлюють процес творения на П баз! дериват!в та лозначаються на словотворч!й активност! й продуктивное^ тв1рно1 основи I П сеглантико-сло-вотвТрнмх трансформащ!ях.

Виявляючн фактори, як! детер.ч}нуу>ть деривац!йну повед1нку тв!рного, пршщипово важливо розмежовувати, з одного боку, не-можливЮть утворення деривата на баз! певного тв!рного, а з другого, - незаса!дчен!сть його в мовленщ. 0ск1льки "скстемнн-ми закономерностями в словотвор! а .всГ законом!рност!, якт ви-значають можливхсть чи немоялив!сть утворення сл!в", а "питания •про те, що реально ввгАшло в ужиток - це питания не системи, а норми , то йдеться про розмежування системшх I нормативних явит, -

Системниш Факторами, якг визначають словотворчу повед1нку тв!рного, на нашу думку, е семантика I т!сно пов"язана з нею сяолучуваШсть твгрного слова, а нормативними - частота викори-втання твгрного в мовлени! та його структурно-семантична вив!д-нхеть чи невивхднЮть._''

* Улуханов К.С. Словообразовательная семянтика в русском языке и принципы ее описания. - М., 197?. - С.16,17.

- 6 - ;

Основоцентричний аспект досл!дження словотвору передбачае ¿становления адекватно! йому одиниц! класиф{кадг i й опису дери-ваШ'йнох системи, яка характеризуемся як комплексна, що воображав системну организацию словотвору. Системнгсть словотвору грунтуеться на багагьох р}зноспрямовшшх опозиц}ях. Одним гз П проявiв в ряди дериват1в, якх об"еднупться totokhictio тв!рно1. основи й протиставляються деривяЩЯними Формантами. Така макросистема noxiдних являе со^ои словотгирну парадигму тв{рного слова. Конкретн} парадами, як? характеризуются тотожнЮтю мнояини слопоттПрнкх значень, реалхзованих ''дериватами, безв1дносно до ^ормальних засобгв ix вираження, утворпготь типову словотвгрну парадигму^.

У структург словотв?рних парадигм вид(лякггься зони./блоки/, тобто сукупностг словотвгрних значень,що вира^аються дериватами одного 8 того ж лекснко-граматичного класу: субстантивна, вер-т бальна, ад"ектиана, адвербиальна. Видслепня зон мае важливе те-оретичне Я практичне значения, але не треба переб{лызуватя ix рол1 в структур! словотв}рних парадигм, абсолтаизувати ix, як це спостер!гаеться в окремих досл!дяеншрс, в яких визкачанть слово-. TBipHy парадигму як сукупнхсть noxiдних одн|ех частшга мови, що , перебувають у в!дногаенн1 безпосередньо1 мотивадт i з одн!вю й т1-. ею ж TBipno» основою. Неправом!рними видаються 1 спроби досл{д-HHKiB обмежити словотв!риу парадигму дериватами одного способу творешш /суф1нсац{я, преф}ксац}я тошо/. У таких випадках неви-правдано pi3Ko зб!льпкться к{льк1сть парадигм, що саке по codf негативно в!д|б"еться на практик опису словотв!рно1 системи. Обмеження парадигми у словотвор! дериватами одного лексико-гра-матичного класу сл!в чи одного способу творения призведе до втрати нею свого основного призначення - показати словотворчу спроможн 1сть TBipimx р!зних структурно-семантичних груп.

Словотв!рна парадигма.'дав змогу виявйти системну орган!за-ц!ю словотвору в такому розр!з!, при якому системи¡сть груету-еться на K0HCTaKTHo-3MiHHiй pfвноваз!, константна частина якоГ п!дтримуеться (Тюрмально-семантичною тото*н{стю TBtpHoi основи, а

1 Земская Е.А. О парадигматических отношениях в словообразовании// Русский язык: Вопросы его истории и современного состояния: Ввно-градовские чтения 1-ЗПП. - f.!., I97B. - С.63-77; Канучарян P.C. Словообразовательные значения и форма в русском и армянском языках. - Ереван, 1Э81. - С.Ш-?Р?-.

эм!нна - р1знофункц!ональними дернвац!йними ^рмантамп. Кокна конкретна словотв!рна парадигма являв собою дерирац{йну м!кроси-стему, взавмозв"язан! й взаемозумовлен! компонента яко! утворюють едн{сть ! ц!лК:ь. Пов"язан! м{ж собою частиномовною спиьн!стю тв!рних сл!в словотв{рн! парадигма формують своер}дну подсистему деривацП'. Сукупн!сть словотв1рних парадигм ус!х частин мови у !'х зв"язках г взаемодН становить словотв!рну систему мови.

Сучасне дериватолоПчне уявлення про внутр}шн!й устр!й сло-вотв!рно'1 системи спираеться на словотв!рншЧ тип як вих1дну сло-вотв!рну одинищо, що ц!дпорядкована б!лын загалышм I абст^ктним одиницям - словотв!рпому розряду, словотв!рн{ й кате гор!'!, слово-тв!рному класу, пов"язаних в{дношеннями посл1довного включения. Концепц!я словотв!рно1 системи як ГерархН р!зиих сукупностей словотв!рних тип!в, розроблена свого часу 1.1. Коваликом, стала загальноприйиятов не т!льки в украШстиц!, а й у славГстиШ, хоч не можэ вважатися задов!льною, оск!льки вона пе враховув !нших системоутвортчих оданиць, зокрема тих, як! грунтуються на сп!ль-ностГ тв1рно1 основи. Розум1ння системност! словотвору буде одно-б1чним, якщо його не доповнити ознаками внутр}шньоструктурно! ти-пологН, яка грунтуеться на таких вих!дних дериваЩйних величинах, як словотв!рна парадигма,' словотв!рний ланцшок, словотв!рне гн!~ здо. •

Системоутворюта властив!сть словотв{рно'1 парядигми робить И специф!чно» одиницею класиф!кацН й комплексно! характеристики словотвору. Така парадигма дае можливготь виявити семантичн! континууми, компонентами яких виступаот,ь словотв{рн{ значения де-риват!в в{д р1зних лексйко-семантичних,' тематичних, структурно-семантичних груп сл!в, Шлих лексико-граматичних розряд!в 1 кла-с|в сл!в як тв1рно! баэи. Вона ж'виступав" { засобом виявлення способ!в словотвору I словотворчих ресурс!в у IX взаемозв"язках 1 взаемодП, за допомогою яких у дериватах в!д р1эних структурно-семантичних класГв сл!в актуал1зуються властип! ш як тв!рн!й баз! семантичн! континууми.

Словотв1рна парадигма воображав словотворчу спроможн!сть як окремого тв!рного слова, так ! ц!лих структурно-семантичних кла-с!в твГрних сл!в, П деривац^ну потухн!сть. 1й власгива орогно-эуюча ФункцГя у словотвор!.

Перший роздГл эавертуегься аналГзом особливостчй словотвГрних штиваЩй прикметиикгп. Украшськ! деад"ектири, в1добратапчи скла-

дн!сть J неодкор!дн1СТЬ в!дприкметниково1 деривац!í,перебувають i неоднакових мотиваЩйнгос в!дношеннях !з cboí'wk тв!рниш, Ця íx разнотипность вимагала детального анаЛ1"зу мотивац{йних в!дноиень у в!лпрккметниковог.'У словотвор}, встановлення тип!в мотивашй, ко одночасно дозволило в!дмекувати явща вЮТрикметникового сло-вотвору в!д сум i г. них, mítko окреслити об"ект анал!зу, розв"язати проблему в!дбору матер!алу досл!дження. '

До мотивац!йнихв!дногаень у n!дприкметниковому словотвор!, по веде до неоднозиачност! !нтерпретац!i твгрно! бязи украх'нсь-koü МОБИ, спркчинилися PÍ3HÍ feKTOpít, ГОЛОВНИМИ з яких е явище тюшниосП словотв}рнгх мотивад!?! í р!зний ступ!нь сададостат-hoctí прикметниково! семантики в мотйвадП деад"ектив!в, як!, в свою чергу, визначаютьсй характером семантики прикметник^в, íx Формальная складя!стю f ссобливостями сполучуваност!. Немас яс-ност! й щодо д! еприкмет!шк!в ян тв1рно! бази.

ГТох!дн!, мотипован! непохГдттаи прикметниками, як! вирака-ють лексичне значения безпосередньо, не викликають cy;.ihibib щодо ix деад"ективност!. В ц!й rpyrrí деад"е kthbíb простежуються и дик! беэпосередн! мотивац!! пршшетшшами, не ускладнен! !шшми пара-лельниш сулров!даими вхднояеннями.

Проте нелоххдних прикыетник!в, як! деривац!йно на"продуктивна!, пор!вняно небагато серед ycíx TBiptotx прикметник1я. Б!ль-га!сть деад"йктив!в мотивована noxiднями прикметникачи, як} вира-тають ознаки опосередковано, через в!дношення до предмета arto д!х. У таких випадках спостер!гаються неедин! мотивацП, оск!льют деривати в!д похгдних прикметник!в допускають р!вноправн! мо-тивацП як прикметниками, так i íx тв1рними чи сп!лькокореневими !менниками або д!есловами. Так, для деривата путник правом!рн{ словотв!р1Н мотивацП прикметником гр!пнкй /той, хто гр!шний/, iменником гр!х /той, хто мае гр!х, гр!хи/ i д!есловом гр!шти /той, хто грт'читъ/. На перший погляд, можна було ñ В!дцати перевагу прикметников!й мотивацГх на тгй п!дстав!, що в тв!рн!й основ! наявний прикметниковий суй{кс - н Проте цьому заважаи та обставина, що в словотв!рн!й систем! украхнськох мови функт^онуе самост!йний- формант -ник, здатний повднуватися з. основами д{е- \ сл!в та fMeHHKKíB, Пор, розв^дник, р!зник, дв!рник тощо.

Детальний анал!з таких дериватГв показуе, що немае семаи-тичких i структурних особливостей, спираючись не як! можнабуло б надати переваг/ одн!й мотивац!i - прикметниковГЙ, !менников!Й

чи д{еслгвн1Й. Тому не можна погодитись 1з м{ркуванням, що мно-кинн!сть словотв!рнкх мотивац!й пох!дних сл{в не мае гцд собою реального rpyn^v в мов!, а « лише результатом суб"ективкост! ело-BOTBipHoro аналтзу. !'ножинн!сть словотв!рних мотивацИ* - ort"активно !снуюче в mobí явище, що воображав складну взаемодИо слово-TBjpHHX тип!в.

П0Л1М0ТИБ0ванг похгдн1 эасв!дчен! серед Шпприкметникових:.!мен-никГв, прикметник!в, прислгвнкк!в. В!дприк.\тетш;ковг гмешппги з паралельною мотивяШею спгльнокоренедими ^денниками або/i г?есло~ вами трапляються майже серед ycix тип!в суФМсалышх пох!дних Í3 значениям нос!я ознаки, наприклад: маковик, побутовець, сап"янець, верхняк, коханок, горбань, бородач, пузан, míдень, хл!бниця, бе^ резина i т.д. Серед вхдприкметникових 1мениик1в з предметшм значениям не мають парялельно! мотивац!I-утворення в{д як{ских при-кметшк1В.

Серед П0Л1М0тив0ваних наэв абстрагованих ознак наявнт похлд-hí, в склад! яких вид1дяються заперечн! npeüi кси не-, без-, ip-типу HepiBHi.cTb, безв1дпов1дальн)сть, !рреальнтсть, якг, на в!д-м!ну в!д под1бних;.за структурою мономотивованих дериват!в на зразок невгамовн!Сть, невтомнгсга, безмГрн!сть. безтямн!сть { т.х.1 допускать поряд з мотивад|en в!дпов!дюши преФ1теальними прикмегниками /нэр;вн;:й, бездГдпов!дальний, грреальний/ також мотивац!» безлреф!ксними сптльнокореневими {менниками, пор. pi finí сть - нер!вн!сть, в!дпов!дальнтсть - безв1Дпов1дальн!сть, ре-альн!сть - ¡ррезльнтсть.

AHSutoriMHe явите cnocTepi гаеться серед преф1ксальних: приел! вник!в на -о, частику з яких можна розглядати як суФ1ксальн! пох!дн! В1Д в!дпов!дних преЛ!ксальних прикметниктв або.як преф}к-сальн! утворення в!д присл}вник|в, пор., необерекний - необережно i обережно - необережно, безв i дпов i дальний - безвгдло^далыю i в!дпов!дально - безв!дпов!далъно, хоча лише невгамовний - невга-мовно, невтомний - невтомно.

.Эагалом мотивац!я пох!дних префгкеальними прикметниками по-требуе окремих яасгерекенв. Бгльшгсть преф!'кс!в спгввШгаситься з приймешшками. 1нтерпретац!я остami fx як анал!тичних синтакск-чних морфем лише п!дсилюе ду?.дау про íx близькгсть до npeñinciB у формально-граматичноиу-й семангяко-грачатично^ аспектах, що створте иярздудюввг идя иараяельнис мотивац!й дериватов основам

%1шжаяетъ I.P. ^ри^енпикойя система украпгсько! worn. ~ , IS8C- - С, 5-?Д.

- ю - •

безпре^ксних прикметник|в ! приРменниково-1менниковими конструк-niями, в яких прийменники сп!вв!дноон! з преф|ксами, Ш переду-мови часто реал!зуються в {менникових /безголосся - безголосий i без голосу, захмар"я - захмарний ! за хмарами/ та прикметникових /безв}тряний - в}тряний i без в!тру,"йередоперац!йний - опера-цК;ний, перед операции, дошк!льний - шк!льний t до тот/ дериватах. ПоширрниИ'у сучасному мовознавств! погляд на под!бн! де-рипяти як на утворення лише в!д Прийменниково-!менникових конструкций, uto виклюпае ix двомотивованi сть*, справедливий лише що-до частики утворень, зокрема тих, у структур! яких не вид!ляеть-ся прикметкикова основа, а якщо й вид!ляеться, то для них не мо-же вважатися семантично мотивугачою. Утворення, що характеризуются подвН'ноп мотиваШею, однаково» mí рою можна розглядати як noxiflHi втд прийменниково-в!дм}нкових конструкц!й J як преф{к-сальн! деад"йктиви.

Отже, серед в!дприкметникових дериват!в вид!ляються дв! грули пох1днкх: деад"йктиви, мотивован} лише прияметниками, та утворення, для яких правомfpHi мотиваШ i' як принметникями, так 1 сп!льнскореневими 1менниками або/{ д!есловами. Створення типоло-гГх украхнського йГдярикметникового словотвору передбачяе ком- : пленений анал}з сукупност! bcíx деадиективних утворень. Наяв-н{сть серед частини укряхнських деад"ектив!в ларялелышх р!вно-правних з прикметниково» словотв!рних мотивад!й не моте бути п!дставоп для обмекення за рахунок пол!мотипованих деад"ектив!в об"екта досл!д-»ення. ТакI утворення, хоч ! мають паралельну мотивами, е в!дприкметниковими дериватами.

Для характеристики словотв!рних мотивац1й прикметхыками особливо* ваги набувае врахування cneimlifKW сполучуваност} кожного прикметника, яка в!добряжае обсяг означуваних ним денотат!в. Иередумовою мотивац!* деривата пршшетником I, зокрема, }менника, е принципова мо*лив!сть приписати ознаку, виражвну ним, денотату псх}дного. Колом денотат!в, яким влястива певна ознака, окреслхь гться 1 можлив! мотявади прикметником í ix реал1зац!х в деад"-ективах, при ньому спостер!гэйться така тенденц!я: чим шири! сполучальн! влястивост! прикметника, тим б!льи! його мотнвац!йн!

можливост!._ '

* Сучасна укра'/нська л!тературна мовя: ?.'орфолог!я. - К., 1969. -С. 208-215.

- II -

Свовр1дним р}зновидом мотива^ I пох1Диих прикметниками с та-кий, коли структура деривата зумовлена лише морфемном будовою ад"ектива, а значения - семантикою ц}лого прикметниково-хменнико-вого словосполучення. Це стосуеться ряду вгдприкметникових гмен-ник1в з предметним значениям, переважно назв ос ¡'б на зразок кон-сервник "робхтник косервного заводу", мхжнародник " йахIвець з питань м1жнародно'х политики, м!жнародного права". Трикметнкки консервний, мхжнародний поза межами б[дпоп(дних словосполучень не можуть стати твхрними для 1мешшкхв - назв ос1б тому, що виражен! ними ознаки не можна приаисати означуваиим Гменнинам. Обмежсння на сполучуван}сть згзданих прикметник{в з особови?ли {мешшками з'умовленГ характером знань, сп{льних для ВС1Х мовц|в, тобто поед-нанню понять, виражених такиш г! потетичнпми прикметниково-шен-никовими словосполучення:™, суперечили б лгадськ! знания*. 3 до.. свгду лвдин1 в{домо, що осо^а не моле бути консервное, проте вона мож.е характеризуватися розгорнутою ознакою, що виражае в?диошення до якогссь предмета чи явгаца через ¡менник з певним атрибутивним -детерминантом, наприклад, прадюе в консервн{й промксловос'Н, умо-жливлвючи таким чином мотиваЦ1Ю поххдних цхлим словосполученням. Очевидно, що структурна мотивация в таких випадках здхйснюеться П1сля семантичних прохюс1в включения.

В1д таких мотиваШй в!др1зняються тх, при яких формально й семантично мотивутачими дериват}в висгупаоть прикметникопо-1менки-ковг словосполучення /наприклад, сивоголовий, жовтобрюх/, що ви-водить IX за межх власне вгдприкметниковох деривацП.

Розгдядаючи мотивац}I лох}дних прикметниками, не можна об-минути проблему мотипацп дериватхв д1еприкметниками. Зважаючи на певн1 особливост} семантики в}дд}епри1шетникових дериватхв на тл1 в1дпсв!дних девербативТв г деад"ектив}в, у практищ слово-тв!рного анал}зу мотивупч! д:еприкметники вщцляють у оамост1й-ний клас тв1рних сл1В. У. той же час д}еприкметншш за свох'ми сло-вотворчими якоотями сП1Вв}дносн1 з прикметниками, вони виступа-ють мотивумчими дериват}в у тих же словотвгрних типах, що й зви-чайн! В1"дц{всл1ВН} прякметники. Таким чином, у сферу втдприкмет-никового словотвору як його складова частйна входять г т} дери-

т

1 ЧеМ. УЛ. Значение и структура языка. - 1975. - С .100-102; Арутшова Е.Д. Предяшение и его свисл. - К., 1976.-- С. III—

та.

вати, як i мотивованг д!еприкме?никами.

У другому роздШ "Законом?рност! гЬормування семантики де-ад"ектив!в" висвГтлюються теоретичн! питания дериваШйно! семантики ! законом!рност! Лормування словотв!рних значень украднських деад"ектив!в та описушться модел! реалгзяцП виявлених словотв!р-нкх значень, то дало змогу охарактеризувати синтагматику тв!рних ац"ективних основ.

Незважаетчи на те, по проблема семантики noxfдних у сучасн!й дериватолог!i займае центральне м!сце, в розум!нн! законом!рнос-тей Формування значень дериват}в, сутност! й природи словотв!р-hoí семантики, особливостей i'i структурування i cniBBfдношення з лексичною i граматичною, засоб!в вираженпя словотв{рного значения f способ!в foro {снування залигааеться багато суперечливого й неясного. Зумоплено не, з одного боку, р!зними аспектами вивчен-ня словотвору, завданнями ! метою досл!джень, застосуванням не-однакових концептуальних засад, а з другого, - иаявнтетю у х;ло-вотв!рн!й-систем! одининь, р1зких за ступеней узагяльнення Я аб-етрагування, реФеренцШшми характеристиками та йункц!ональним навангаженням, семантично релевантних у словотвор!. Однак, попри найр!зноманfтн! n¡i трактування словогв!рного значения, э!дм!нно— . ст! в його poayfntHHi й !нтерпретацх í для bcíx seéfHfuíV словотв!-рного значения сп!льним залишаеться ексшШштна чи .!мпл!цитна вказiвка на те, то воно'грунтуеться на семаитичному сп!вв!'дноше-нн! м!к пох!дним i тв!ряим словами. Розходжения вияпляпться в р!зному ступен! узагальнення. еп!вв1дно:яе1ШЯ м!ж компонентами смисловох структури сл!в, г&еноменолог!чного тлумачення.словотв!-рного значения, foro онтологхчнох ! гносеолог!чнох суткост!.

Кайвагом!шими для дальших теоретичних узагальнень ! розроб-ки методики опису значень noxfдних стали висунут! в рамках оно-мас!олог!чного п!дходу до явищ мови поняття ономас!олог!чних ка-тегор)!f f дигам!чного аспекту вивчення значень пох!дних, як! пе-редбачаить ! забеэпечують можлив!сть синхронно! реконструкц!i словотворчих процес!в.

Оск!льки утворення слова, Формування його семантики недо-ступн!- безпосередньому спостерекенню, досл!дкення словотворчих npouecfB f законом!рностей гЬормування значень пох!дних зд!йснэ>-•'тьегя завдяки хх моделюванню на основ! результат!в деривац}i, доступних для спостереження. Динам!чний аспект доел!днення словотвору передбачае можлив!сть синхронно! реконструки!i' слово-

творчих пронес i в i моделювання i'x протхкашш.

В!дправною точкою при моделиванк! словотворчих акт i в мо-жуть бути лиие похШй як результат дериват i, ix словотв!рн! структури, компонента яких ц носхями певних смислГв. Нроте семантика деривата не завкди е с утлою значень Лоркальло-смислолих компонент!в, якi його утворюють. Виникла проблема так званих "прирощених" значень, асемантичних сегментiп у структур! пох!д~ ного. Це спойукало до поыук!в 1нтерпретац!1 словотворчих акт:в, яка б м!стила несуперечливе пояснения i тих явиц у пох!дному, як! не eKCiutiKOBaHí його словотв!рного структурою. На шляхах цих пошук!в утверджууться думка про те, що утворення слова - це складний мисленнево-мовленнввий акт, якиЯ не зводиться до простого поаднання словотворчих ресурсов, наявпих у поверхнев!й структур! деривата.

ГШдними для методики реконструкШi словотворчих процес!в f формування семантики пох!дних стали 1де1 Teopí'i номхнац!i, зг!дно з якими кожному "акту наРменувгишя передуе анал!тична робота мислення щодо категор!альнох гденти-ТпкацИ об"ект!в ном!-нац!i. Бона здхйснюеться за допомогою ономасiологгчних катего-р!й, ню утворюють поняттеву основу, на як1й грунтуються mobhí словотв!рн! KaTeropii. Структура ономас!олог!чних категорий двочлбнна. Явище, яке п!длягав найменуванню, вклпчаеться спочат-ку до певного поняттевого класу, що май у в!дпов!дн1Й моп! свое KaTeropiальне виралешя, а в межах цього класу визначаеться якогось ознакога. ПоняттевиЙ клас входить до ономастологхчнох структури поняття як означуванё /ойомасхологгчпа база/, а ознака як означугоче /ономас!олог!чна ознака/*.'

У св!домост! нос!ib мови iснують поряд з iнпэши словотв!рн! засоби реайзацН ономас!олог!чних категор!й. Реакцхею на сми-слове эавдання словотворчого акту е niдведення.объекта ном!надi i п!д певний клас явищ /субстанц!я, процес тоще/, а в межах цього класу - налагая йому !ндив!дуал!зуючо1 ознаки.

1дентиф!кац!я того, що пхдлягае найменуваннго в процес! утворення слова, за надежности до цевного класу явищ знаходить свое вГдображення в словотвГрн!Й-структур! деривата через слово-

т

Dokulii ГТ. Tvorení aXov v. oestinés Teoría odvozovani slov. -Praha, 1962. - 8. 196"; *

- 14 - •

творчиЯ формант, а !ндив!дуал!зац!я, виокремлення з в!дпов!дного класу - через тв|рну основу. У традиц!йно окреслене поняття сло-вотворенкя вкличаютьсЯ:Неоднор1дн| щодо характеру прот!кання í результат! в процеси. Не випадково поряд 1.3 в!дзначешш основним типом ономасгологГчних категорий - мутац!йним - видГляють ще транспозиц!йний ! модиф!кац!йний. Т!од!л ономас!олог!чних катего-pi й на .мутац!йн!, транспозиц!йнГ Гмодаф}кац!йн! покликаний в!-добразитк неоднор1дн{ словотворч! процеси-та хх результата.

Типовí словотв!рн! структури, в!дтворюючи т! або !нш! по-няттев! структури, утворюються неоднаково. Отже, анал1зупчи законом! рност! Формування семантики noxfдних, важливо розМекову-вати типи сномасi олог!чних катёгор!й. KpiM того, прочее творения слова не завуди грунтуеться на ономйс!олог!чних категор!ях, за- ■ MfcTb поняттевого аналгзу мояемо мати звйчайне насл!дування сло~ BOTBipKoí структури слова, якою виражаеться под!бне поняття.

Поняттивий анал!з озиачуваного в р!зних типах словотвтэрення, як ! характер ономас!олог!чних категор!й, на як! Bfu спираеться, !стотно в|дм!нний; Ц! bíjímíhhoctí враховушъся в доел!дженн! законом! рностей формування се?лантики дериват!в, оск!льки сЛовотв!р-н! категор!Ï об"ективупть оно:уас!олог!чн!. Однак цё не супере- . чить встйновленнга такох деф!н!ц!х словотв!рного значения, яка б поигарювалась на весь словотвгр з foro вххутр!пш1ми р!зновидами 1 специф!кою. На нашу думку, слопотп!рне значения момш охаракте-ризувати як внутр!шньо структурозану семантичну сутШсть, уста-лену в мовн!й св!домоет! на баз! узягалънення регулярно в!дтво-риваних в!днотаенъ м!ж однор!днкми пох!дними та ix тв!рними, що реал!зуються завдяки використашго устялених формалхзо; лнкх засо-б!в вираяення.

Мова, за словами В. Русан!вського, в ф{ксатором п!злавано! д!йсност1, поява hoboï назви в. мои! св!дчить про завершения п!-знавального пронесу1. У пьому прочее1словотв!рне значения е лише одним !з конститутивних чишшк!в ! виконуе налеяну йому функц!ю сп!льно з частииомовним, граматичним i лексичним значениями. У гносеолог!чному аспект! словотв!рне значения конкретизуе, деталГзуе частиномовне значення як класифГкатора й категоризато-

1 Русан!вськкй B.W. Структура лексичнох ! граматичнох семантики. - К., 1988.- С.73.

ра п1знаванох об"ективнох д}йсност1 на шляху до становления ! н-дивГдуального лексичного значения або його перекатегоризац!I. Така !нтерпретац}я словотвГрного значения сама по соб} недоста-тня для опису повотвору I створення типологН семантики. Бона досягае евристичност! толг,'коли П доповнити процедурою виве-дення й ("Ьормулювання словотв{рного значения.

Поняттввий анал13 означуваного, що е передумовою утворення дериватов мутац!йного типу, вербал!зуеться певними синтаксичними конструкциями, обов"язковим компонентом яких виступае безпо-середньо мотивуюче слово. Якщо ряд дериват!в характеризуемся такими однотипними синтаксичшши конструкциями, що актуалгзують певн{ логгчн! коиструкти, то йому в целому, як г кожному члену цього ряду, зокрема, властиве сп!льне словотв!рне значения. Для створення типолог1I словотв!рних значень встановлшться синтак-сичн| конструкц!Г, в яких вхдображено поняттевий аналт з клас{в об"ект1В ноМ1нац1х, на основ! чого виявляються й тнвентаризу-ються наявн! словотв!рн! значения.

Процедура встановлення синтаксичних конструкц1й, в яких воображено поняттевнй анал!з мовцем об"екта ном!наш"!, грунту-еться на .(снуванн! аналог!! м!ж структурою деривата та структурою мотивуючо! синтаксичнох конструкц!х, перийрази деривата. Двочяехшя структура дериват1в мутац!йного типу вхлбивае лонят-тевий анал!з об"акт!в ном!нац!!, вербалхзований перифразою, компоненти яко* ф!ксують ономас!олог!чну базу й озгомасхологхчну ознаку. Основу ономасхологтчних категорхй мутац!иного типу у вхдприкметнкковому словотвор! складають логхчнх операцИ позна-чення. предметов за характерною для них ознакою та ргзкотипнох процесуал!зац!I ознаки, актуалхзован! у вхдприкметникових 1мен-никах !з конкретним значениям та дхесловах.

Типового перифразою для вхдприкметникових !менник1В !з предметним значениям в атрибутивне словосполучення, означуваний хменник якого вказуе на ономас!олог!чну базу, а означуючий при-кметщга - на ономас1олог!чну ознаку. На рГвн1 перифрази онома-с!олог1чна ознака може бути представлена атрибутивно, а не предикативно, як це характерно для лог!чиих операщ'й, оск!льки синтагш атрибутивного типу передбачають наявнхсть предикативного зв"язку М1.ж ознакою ; тт предметом, до якого вона вх'дне-сена,. бо, сам: вони е трансформами елементарних речень - преди-кативних синтагм, пор», авантюрник - авантюрна лпдина Алюдина

- 16 -

ъ авантюрна/, вэтянка - ватяна куртка/-куртка е ватяна/, чо^ пявка - чорнява дгвчина /д!вчина чорнява/, воронець - вороний к[нь_/к{нь вороний/ гощо. 1

Абстрагуючись Bfд лексичного наповнення конкретних перифраз, мояна одержати узагальнену Формулу перифрази "хтось /щось/ е якимсь" або "якийсь хтось, якесь щось", на основ!'чого у наве-дених похГдних f под{(1них виявити словотв!рне значения "нос!й ознаки". Таке к словотвГрне значения маготь" також т! деад"ектйви з предметним значениям, структура яких м!стить як тв!рну лише основу'прикметиика, хоч <*ункц{ю ix семантично! мотивад!! виконуе ц!ле словосполучення з прикметником певного значения, зумовлено-го позииГйно /пор. конссрвник, м!хнародник 1 т.д./. Кезважалчи на вГдм!нкост! перифрази, деад"ективи на зразок консервник акту-алтзушть той же логГчний концепт глибинног структури "хтось /щось/ е якимсь". Ознака когось чи чогось може вербал!зуватись одним словом або ж описово, словосполученням, яйцо однослГвне вираженкя е недостатньо диФеренцГюичим. Ознакою когось чи чогось ирожа бути те, то хтось е авантпрним чи чорнявим, аде такою .ж ознакою >.:оже бути те, що хтось працюе в консервн!й промисловост!. *>ункц!онально так! ознаки р!вноправн!. В!дм!нност! в структур? вербал!зованих перифраз н!велппться я акт! деривац!*. Односл!вна тв!рна прикметникова основа в структур! деривата в латентному стан! заховуе зм!ст ознаки, вираженоi словосполученнш, а не лише значения структурно мотивувчого прикметника.

Для в!дприкметникових д!«сл!в характера! дз! перифрази. Одна частина деад"ективних д1есл!в семантизуеться перифразою, в як!й ономас!олог!чна база сМксуеться дГесловом робити, а онома-cfcworf4Ha ознака г- тв1рним прик,четником: синити - робити сии!м, солодити - робити солодким, веселити - робити веселим ! т.д. Для HieY групи в1дпр!шметникових д!есл!в словотв!рним значениям е "над!ляти ознакою". Друга група в!дприкметникових д!есл!в об"ед-нуеться сптльним словотв!рним значениям "набувати ознаки", що виявляеться на основ! перифраз, ономас!олог!чна база в яких ак-туалГзуеться дГвсловом ставати, а ономас!олог!чна ознака - тв!р-ним прикметником: мужн!ти - ставати мужн!м, зелен!ти - ставати зеленил, кругл!ти - ставати круглим ! т.д.

Як вторинну факультативпу семантичну функц!ю, шо лоПчно випливае !з значения "набувати ознаки", розглядаеться сп!в!сну-вання в семантичних структурах частики таких д!есл!в семеми "ви-дхлятися такого ознакою", пор. "Травацадвор! вже потроху зеле-

и!е" /Г. Тютюнник/ I "На взггр'Ч' по косогорах черной!ла та зела-ЙТла покрхвля великих дом!в, неначе прилтплених до гори" /I. Не-чуй-Левицышй/. Такий смисловий компонент не моке мати статусу окремого слове:в!рного значения. Властивий семантичним структурам частини д!есл!в, зокрема мотивованкх прикметниками, якг ви-ражають В1зуально сприйманГ ознаки, здеб!льшого на познячення кольору, в!н завкди сп!в!снуе хз значениям "набувати ознаки" г з цього погляду не е деривахШно самодостатн!м.

Поняттевий акалхз мовцем об"ект!в ном!над!I при моднЧ кац{ I мае сво1 особливост!, оск!льки в модиФ!кац!йних поххдних ; ) змг-сту наявного поняття додаеться лише якась моди-Ч куюча ознака, то перифраза будуеться'як словосполучення, структуру якого Аормують твхрне слово, що виражае певне поняття, { його К1ЛЬК1Сний, часо-вмй, просторовий чи якийсь 1'нший детермхнант. МоциФ!кац!йн! ти-пи вгдприкметникових поххдних групуються у градуальн!, заперечнг, просторов! й часов! залекно в!д характеру словосполучень мотиву-ючих прикметник!в ! п!дпорядкованих 1мнеоднозначних детерщ'нан-тгв, як! вгдображають доном!нац!йний.анал!з означуваних.

Перифрази градуального рхзновиду модиМкац! х становлять словосполучення прикметника Г прислхвника-мдафхкатора, який вка-зуе на ступ1нь вияву ознаки, його грададгю. Якщо за точку в!дл|-ку градацП ознаки взяти нейтральний ступ!нь, який виражений при-кметником без лрисл!вшка-модиф!катора, що стае тарного базою, то серед таких деад"ективних.пох1ДНйх видгляеться три групи дериват! в. Перша з них об"бднуе деривата сп!льним словотвгрним значениям "неповний вияв ознаки", яке виявляеться на основг словосполучення твгрного прикметника ! приелгвника трохи, пор.: трохи бглий - бглуватий,' трохи хитрий - хитруватий, трохи солод-кий - солодкавий I т.д. Другу груду утворюють пох!дн1 прикметни-ки, як! вирадають ознаку в б!льш!й мхрг, нхж вона властива нейтральному ад"ективу, аж до крайньох мелех П тнтенсиЛ!кац!х, ! мають словотв!рне значения "сильний вияв ознаки". Базовими для таких пох!дних е словосполучення прикметник!в 13 приел!вниками-моди*!катораш дасе, надзвичайно, наприклад: дуже старий - ста-резний, надзвичайно злий -.злющий, презлий. До третьо? групи належать лрикметникй, як! виражають ступ!нь вияву ознаки б!льшою м!рою, н!ж потр!бно, у них виявляеться словотвгрне значения "надмгрний вияв ознаки". Модиф!катором у базових словосполучен— нях таких утворень виступае приел!вник надто: надто добрий - за-

-18 - .

добрий, надто високий - надвисокий.' ■ •

Уарактерною особлив¡стю градуально! словотв!рно! модиф!ка-ц{[ прккметник|в е 11 повднанняз вираженням суб"активно: оц}н-ки до означуваного в!дпов|дних деад"ектив!в. Анал!з складно! взаемод!! функц!оналъно р!знопланових семантичних ! суб"ективно-оцГнних чинник!в утворення таких "дериват!в доказав, що в структурно однотипних деад"ективах можуть виявлятися.словотв{рн! значения г!покористичност! чи неповного вияву ознаки айо обидва по-еднуватися, при цьому ххреал!зад!я моке бути як синкретичною, так 1 контекстуально зумовленоя.

' Для ряду деад"ективних прикметник!в перифразою е мотивуто-чий прикметник з часткою не, яка заперечуе наявн!сть ознаки, ви-ражено! мотивуючим прикметником, пор, не високий - невисокий, не моральний - аморальний, не реалышй - !рреальний. У таких по-х!дних виявляеться словотв!рне значения "заперечення ознаки".

Основу визиачення словотв|рних значень похШшх просторово! } часово! модиЪхкаШ I' становлять перийра.зи, як! включаютк тв!р-ний прикметник ! прийменник !з просторовою. чи часового"семантикою. К.{льк1сть I як!сть словотв!рних значень таких деад"ектив{в зу-мовлена реалытми можливостями вияву ознаки в просторових ! ча-сових вим1рах. У межах просторово! модисМкяц!! вид|ляються гру-, пи деад"екткв|в !з словотв1 рними значениями "розмхщений над тим / п!д тим, у безпосередн!й близькост! до того, при тому, за межами того, перед тим, м!н тим/, доназвано тв!рним словом моти-вуючого прикметника": надв}конний, п 1дк}стковий, прифронтовой, замЮький, лередоперацЩшй-, м!ксудинний. .:

Серед деад"ектив!в, що постали внасл1док молзгМкац!! ознаки щодо И' часових вим!р!в, вид!ляються лох!дн1 1з словотп{рними значениями "зд^йснюваний або зд!1»сх;ений до того АПсля того, у пер!од м!ж тим, у в!дпов!дност! з тим/, що названо тв!рним словом мотивуючого прикметника": дооб{дн ! й, поподудневий, м!ксе-схйний, поквартальной. . ■ ,

За межами в|дзначених моди;й{кац{й залииавться невелика гру-па деад"ективних прикметник!в, перифрази яких не в!дпов!дах)ть згадагаш типам модаф1кац1й. Сюда належать пох!дн;, як! семанти-зуються перифразами "спр®,юваний проти того, во названо тв!рним словом мотивуючого прикметника" /протипокежнкй/, "прихилыгай до того, зд!йснений на користь того, хто названий тв!рним словом мотивуючого прикметника" /прозах{дний/.

Специфгка транспозицхх як особливого внутр!пнього р!зновиду

словотворения, суть якого полягае в граматичн!й перекятегоризацГх певного поияття, накяадае вГдбиток на характер словотзГрнкх значень транслозицГйних дериват}в I хх встановлення. Основу транс-позицГйного тину ономасГологгчних категорхй становить здатнхсть мови до передач; одного й того ж поняття'засобами рхзнкх частил-мови. Лексичне значения, вирахене засобами певнох частини мови, обмежене в засобах сиктаксично'х реалГзац11 вхдповГдно до позкт'х П0Х1ДНИХ у реченн}. У.комун}кативнхй Д1Яльност1 може виникати необх}дн{сть використати не ж значения в }ки}й синтакскчнхй Фухх— кц1х. Забезпечуе так! процеси транспозиц!я як один !з ргзновид}в словотворення. .

Граматична перекатегоризащ'я ознакових значень прикметник!в може здгйснюватися в двох напрямках, результатом одкГих' з яких е абстракты} в}дприкметнкков! !менники, а }нгаох - деад"с:ктиЕН! присл!вники.

' Шдведеиня ознакових значень п!д загальну категортю субстан-цхх здГйснкмться шляхом абстрагування ознак в{д хх носГх'в. Регулярно повторюван! вГдношення м}ж твГрними прикметпиками Г пох}д-ними в{д них абстрактними }менниками - це вхдношення айстрагува-ння ознак в!д хх нос!х'в, тому слопотв}рним значениям таких утво-рень е "абстрагована ознака", пор. добрий - доброта, весела? -весел }сть, дешепий - дешевизна, син{Й - синь, голуби й - голубень.

• > Якцо утворення. деад"ективних абстрактних }меиник!в супрово-джуегься подведениям ознакових значень п}д загальну кагегор/ю субстаяцП, то утворення приел}вник}в в}д прикметникх'в пе вихо-дить за меж! категор!х ознаковост!. Потреба такох катех^орП сл}в у мов! викликана необх}днхетю мати означения до нласу сл!в не т|'льки з. субстанхп'йним, а й.з предикативним значениям. Утворен-ням присл!шшкГв вхд прикметник}в забезпечувться переведения присубстантивно! озпаки в привербальну, }накше кажучн, адверб}а- . л}зац}я озиаки, що ! в словотв1рним значениям ц}ех категорП по-

пор. дойрий — добре, веселий — весело, батвкгнський — по-баты<1 пському.

Створения типологП словотв}рних значень передбачаа виявле-шхя не т!льки тип}в словотв}рних значень, а й засоб}в хх'реал}-зацП { вкракення. Засобами реал}зац|х сЛовотв!рних значень у в}дприкметнкковому.словотвор! виступають суф}ксацгя, лрефгкеа-Ц1я, конфхксацГя, основоскладання та субстантивацгя. Серед них дом(нупчоп о суф{ксад!я, }ни( зеривад}йнг' процеси зкачно посту-, паються продуктивнхетв;} де.мають такого ун!версального характе-

• -гору, як суф!ксац!я. За допомогою словотворчих суф!ксальних Лор-мант! в в!д основ прикметник!в утворюються пох!дн! чотирьох час-тин мови з широким семантичним спектром: г'менники, прикметники, д!еслова та прислГвники. Преф!ксац!я, конф!ксац!я, основоскла-дання, субстантивац!я у в!дприкметниковому словотворх обмежен! як частиномовною належщ'стю утворпваних дериват!в, так ! специ-ф!коп словотв!рних значень.

Словотв!рний анал!з не обмежуеться з"ясуванням способгв I засоб!в утворення пох!дних, виявленням системного характеру ле-ксичноI деривац! IV його можливост! набагато .ширш!. Так, вивчен-ня словотвору деад"ективних дериват!в мохе дати в}диов!дь ка питания про характер ! особливост! вибору ознак, за якими людина ном!нуе явища об"ективно1 д!йсност!. Враховуючи т!сний зв"язок ном!нативно'1 ! когн!тивжл Д1Ялъност!, одержан! дан! виходять за меж! звичайЯЪгсГ л!нгв!стичного зац!кавлення I можуть пролити св!тло на окрем! сторони п!знавально! д!яльност! людини, струк-тури П' мисленневого освоения навколишньо'1 д!йсност!, :

СтудП над словотвором деад"ектив!в дозволяють з"ясувати, завдяки яким ознакам ! властивостям лядина вид!ляе предмет !з ряду под!бних до нього, а тим самим уточнити механизм його на-йменування, ¡цо грунтуеться на вибор! з велико! кглькост! р!.зно-ман!тних ознак, властивих тому ни !ншому класу предметгв, пев-них, найб!льш важливих характеристик. Для типолойзування ко- • гн^тивних процес!'в, пов"язаних !з вид!ленням .статично! ознаки як характеролог!чно1 з достатнхм ступенем детал!зац!'х','пропону-еться класиф!кац!я, ЗГ1дно з якою вид!ляються прикметники, що виражають: Г/ внутрГшнг ознаки когось чи чогось /смтливий, р!д-кий/, 2/ зовнх'шн! ознаки•когось чи чогось /вродливий, син'!й/. 3/ ознаки ос!б за !х соц|альним статусом /незааюяний/, 4/ ознаки ос!б за IX в!ковими особливостями /моло^Й/, 5/ ознаки ос!б за родом IX д!яльност! /швейний/, 6/ ознаки предмет!в за в!дно-шенням до того, з чого вони виготовлен! /шктряний/, 7/ ознаки предмет!в за в!дношенням до IX призначення /дощовий плащ/, 8/ ознаки предмет!в за;в!дношенням до способу IX виготовлення /варений/, 9/ ознаки предметов за вГдношенням до того, з вико-ристаяяям чого вони виготовлен! й функцгонутаь /восковий пап!р/, Ю/ ознаки за вгдаошенням до м!сця /заднгй/. ГГ/ ознаки за в!д-ношенням до часу /весняний/, 12/ ознаки за в!дношенням до етносу, краЗГни, краю /циганський/, 13/ ознаки за втдношенням до того, ко-

му чи чому вони властив! /рабський/.

Встановлен! титг твГрних основ прикметникГв е опт'шальними для э"ясування законом!рностей в!дприкметникового словотвору, якими характеризуемся участь ад"ективних основ у деривац!,1. В!-дображагачи семантичну спе'циФ5ку ознак, виражених словогворчо активними прикметникаш, видIлен}' типи тв{рних достатньо диФе-ренц!ююч! для аналГэу в!дприкметникового словотвору, оск!льки вони дають можлив}сть з"ясувати деривац!йно й когн!тивно реле-вантн} типи прикметник!в.

Подальша характеристика засоб!в реал{зац!х словотв}рних значень здГй«|ена з урахуванням зменшення продуктивное! слово-творчих формант} в у межах виявлених словотв!рних значень 1мешш-к!в, прикметник1в, ,дГ:есл!в, лрисл!вник}в I включав опис семан-тичних та структурнкх тап!в тв!рних прикметник{в, як! взаемод!-ють !з тим чи !ншим Формантом у рамках певного значения. Резуль-тати такого опису узагалънен} у зведеИй таблиц! "Дериваи!йна валентн}сть ад"ективних основ", Фрагмент якох наводиться1.

СЗ } за-

Семантичн! типи основ тв}рних прикметникГв:

реал!за-! п? I ! I 2- 3 4 5 6 7 8 9 10 II- 12 13

"НОС1Й ознаки" -ик - + -А +■ п. + + + + + + + - -

-ець + + + п ' п п п п п .и _ __

-ак/-як/ + + + п - + - + п + - - -

-ок +/- -А - п - - п - - -

-ун

-ист -

-ань п/- +/п

-к/о/ +/-+/--------- - - -

1 ЦиФри в!дпов!дають нумерацП перел!чених семантичних тип!в

прикметгакових основ /див.с.20/. Знаки "+", "-" вказують на наяв-

н}сть чи в!дсутн!сть деад"ектив!в, а "п" позначае поодинок! випад-

ки деривад!!. Диференц}ац}я основ прикметнш!в, як} виражають вну-тр}ш} якост!чос|й ! внутр!шн!, Л!зичн! якост} предмет}в, зовн!ш! ознаки ос{<1 { зовн}шн} ознаки предмет}в, релевантна для словотв}р-ного значения "нос!0 ознаки", ядГйснена в{дпов!дкимк знаками через ск!сну л}н!ю, при цьому перший з них стосуеться сполучуваност! основ прикметниНв, що виражаиггь ознаки ос!й, другий - прикметник!в, що виражають ознаки предмет!в.

У третьому роздШ "Структурно-семантичкий анал!з словотв!т>-них парадигм прикметникГв в украпшьк{й мов!" висвхтлюються про-блеми реал1зад!1 словотворчо! спромокност! прикметниками на позначення BHytpimHíx якостей людини, кольору, смаку, просторових ознак i параметричними прикметниками та семантико-ФункцхональнГ оеобливосгг спгльноосновгах деад"ектив!в is однаковим словотвхр-ним значениям.

Типов a cjíOBOTBf рна парадигма прикметник{в на позначення вну-трхшШх якостей людини мае чотиризонну структуру з такими семан- :■ титаими позициями в коянхй 13 зон: субстантивна - "нос;й ознаки", "абстрагована ознака", ад"активна - "непов.ний вияв ознаки", "сильний вияв ознаки", "надмгрний вияв ознаки", "ггпокористич-HiCTb", "заперечення ознаки", вербальна - "надГляти ознакою", "набувати ознаки", адвербиальна - "адвербхалгзахия ознаки".

1з 654 проаналхзованих парадигм прикметникгв на позначення внутр1шн!х якостей людини' РЗ мають чотиризонну структуру з нере-' ал13ованими одним або^бцгъгае словотвгрнкми значениями будь-якоГ зони чи кглькох, KpiM адверб|ально1, зокре'ма парадигми ад"ектив{в' веселий, дурний, добрий, хитрий, мудрий, злий, мидий, щирий, суи-ний, тихий, радий, розумний, бадьорий, гордий, байдухкй, серди-' тий,л^кавий, смfливий, лютий 1 т.д. 153 парадигми прикметникгв мазоть трмзонку структуру, здеб!льшого субстантивно-ад" активно-' . адверб1альну, з нереал! зованими тими чи Шюми семантичними пози- ■ Щят: вхрний, скромний, ласкавий, заздргсний, лххшвий, пгдлий,' скучний, дотепний, зрадливий i т.д. Мже половина з ■ них -'три-компонентнх парадигми на зразок активн|сть, неактивний, активно. вв!члив1сть, неввтчливий, ввтчливо. Окремим прикметникам власти-.-в!, тризонн! субстантивно-вербально-адверб!альнг або субстантивно-ад"ективно-вербальн! парадигми: безумний, падений, f.tyj¿Hf'ff. хороб-рий, МВ1авий, скнарий. Структура 350'парадигм прикметникгв на "~, позначення внутрхшнгх якостей людини обмежена субстантивними та адвербхальюшк деад"активами, причому серед {менникових утвореиь поел!довною регулярного вхдзначаються лише абстрактнг гменники, пор. безеоромний, на'1вний, вхдчайдушний, в^ялий, добродушний, ек-спансивний, жад!бник, .щ^стокий, запальний, кокетливий, наглий.. улесливий i т.д. Двозонн1 парадигми.ГншЬХ 'структура властив! не-багатьом прикметникам, зокрема субстантивно-вербальна /б!снуватий/ " вербально-адверб!альна /жалхсгай/, субстантивно-ад"ективна /ба- ■ лакучий/, ад"активко-адвербх альна /гов{ркий/. Ще 83 прикметники ■

- 23 - .

мають однозонгг} парэдигми: безталанний, беикстний,- знав!сн?лий. норовистий } т.д. В!д прикметник!в балакливий, беручкий. тглко-навський, вольовий, хщоровий, егоцентричний. компан!?ський, одур!лий, окаянний, непутн{Й, твердолобий, теркотливий, товстр-шкГ[Я1й_ деривати не засв1дчен!.'

Днал1з словотв!рних. парадигм прикметник{в на позначення внутр!ш!х якостей людики'показуе, що шг трупа тв}рш1х слово-творчо досить активна, хоч реал!зяц!я деривац!йного потешх!алу конкретними пох!дними дуже неоднор!дна. ОномагГолоНчи], логНю-поняттев! передумови рэал}зац}! заданих системою мови слопотв{р-них значень для прикметник!в на позначення внутр!!шМх якостей людини неодяаков! ! детерм!нован{ семантичною структурою зони та типу словотв!рного значения. Законом!рна найб}льш посл1довна ак-туал{зац{я в дериватах словотв|рних значень "абстраговяна озиа-ка" субстантивно! зони та "адвербГалх'заШя ознаки". Якщо в кому-н!кативн!й дГяльност! виникае.потреба в таких дериватах, не Генуе семантичних перегакод для ¡х утворекня. Ознаки, що в!добра-хатъ внутр!ин! якост! людини, пиражен! тв!рними дрикметниками, усвГдомлюрться як самост1Йн5 сутност}, тим самим забезпечупчи як переведения таких прикметник}в }з предикативно! позиц!! в су-б"ектну ябо об"ектну, так { редистрибупГю атрибута присубстанти-вного у привербяльний. Т1 нечисленн! прикметники,- в!д яких не за^!ксонан1 абстрактн! Гменники { приел}вники, свГдчать про не-повноту джерельно! бази або про в!дсути!сть комуШкативно! потреби в деад"ективах у зв"язку з маргхналыгам характером таких прикметникГв у систем! ад"ективних ном!нац!й внутр}шн}х якостей людини, що п!дтвердку^ться !хньою частотн!стю.

/огхко-поняттевою передумояою утворення деад"ектив!в !з значениям "нос !й ознаки" е мо*угап!сть приписати ознаку, виражену фикметшгком, людин}, що- на л!кгвчльно?яу р}вн} виражаеться в на-явност} предикативно! чи атрибутивно! синтагаи з означуваним 1менхтком. Такими властипостяг.от характсризутоться вс} аналгзован! прикметники, адже !х в!дб}р зд!йснювався саме на ц!й основ!..

Комун}кятивн} потреби в иом!нац!! ос!б за характерными для них внутр}1ан!ми якостями обходиться (Тактично кожним четвертим тв!рним прикметником.в!дпов?дно! семантики. Не заф!коован! в мо-в! потенШальн! деад"«ктиви !з значениям "иосГй ознаки" св!дчать про можливост! дальгаого розвитку дериваШйно! системи украх'исько! мови. В!дсутн}сть окремих пох}дних пояснйеться тим, що тв!рн! прикметники утворен! в!д !менник!в па позначення ос!б, як! ком-

пенсуюгь назви носП'в ознаки. пор. боягузливий, егохстичний, за^ б}якураткй, ехкдний, 1нтел?гентний, педантичний, песищ'стичний, простакуватий, товариський, шахраюватий I т. д.

Аналхэоваиг тв!рн1 прикметники, вкражаючи виутрШИ' якостх людинк, позиачають такт ознаки, як1.можуть проявляться в сЧльшй чи ментГй м}р}, отзке, 1снують спркятлптч передумови для граду-альних мод»Мкалхй таких ознак. с тТлъки поодинок! прикметники, що виракають абсолюту внутрШн! якостх, як! за своею сутн!стю не допускають градац!I, пор. мертвий, живий, н1мий тощо. В!д них не можна очхкувати поххдних. Значения градаш'х ознаки деривацГй-но реал 1зували здеб1льшого неггох1ДН{ високочастотн! прикметники, якх в!дбивають основн! характеристики внутрПднього свх'ту людини. . Стримуючим <?вктором в утворешп градуальних дериватхв може бути характер семантики твхрних прикметник1в, який виявляеться в тому, що вони свохм лексЯчнйм значениям виражатоть максимально високий стуЩнь прояву ознаки або його крайню межу, наприкпад, безумний, кавхкекий, нхкчемкий, .¡делений, ярий { т.д. Причиною в{дсутност! тих чи {нишх потенд!ально можливих деад"цктив1в е компенсад{я браку "соц{ального замовлення".на так! слова ном!нативними одини-пями несловотв1рнох структури. *

Розходження в реалхзацг'х словотвх'рних значень градац{ х ознаки та г!покористичност{ прикметниками на позначення внутр{шн!х якостей людини незначн!. ВГдм1нност( стосуються твхрних прикмет-ник!в на позначення негативних ознак, семантика яких виключае пестлив!сть, хоч не перешкоджае градуальной модиФ|кац{I, пор. ле-дачий, п"яний. скупий, гидкий 1 т.д.

Сприятлив: семантичнх передумови для утворення деад"ектив!В значениям заперечення ознаки. Проте певна частина тв!рних де-' ривацхйхю не реалгзувала св!й словотворчйй потенШал в дан}й семантичнх й функцП, що пояснюеться наявн1стю синтаксичних засоб!в вираження заперечення ознаки, якг адекватно компенсугать в!дсут-нГсть можливих деад"ектив1в.

Знутр1шн1 якостх людини.за своею сутнГстю онтолоПчно не ви-ключаоть провесу' 1х иабуття особою, тому прикметники, якх виража-ть так! ознаки, а такок ¿х кохпаративи характеризуются сполучу-ван1сти з Щ¿словом ставати, забезпечуючи сприятлив! семантико-валентн*сн! передумови утворення деад"ектив!в {а значениям "набу-вати ознаки". У той же час не кожного з ознак.на позначення вну-тр!шн{х якостей особи можна над!лити когось. Сполучуван!сть при-

кметник!в, наприклад, гордий, милий, пдаркй, тактов'ний 1 т.д. з д!всловом робити, яка * перецумовоп деривац!!', некоректна, ио унеможливлхы утворення в!д них л!всл!в Iэ значениям "над!ляти ознакою". За таких умов законом!рна к!льн!сиа- перевага утво-рень !з словотв!рним значениям "набувати ознаки". Водночас реа- ' лГзаШя словотИрнох семантики у в!дприкметникових дгесловах загалом не виходить за межг ядра лексико-семаптйчнох групи тв)р-них прикметник!в на позначення внутр!|зн1х якостей.людини.

Отже, прикметникя на позначення внутр!ган!х якостей лпдини як тв!рна база досить активы), хоч реал!зац!я словотворчого по-; тенц!алу цонкретними тв!рними р!зна як иодо П повноти так { що-до тип!в деривяцП". ТенденцГю до повно! реал!зац}1 словотворчого потенЩалу з багатьох прикметник!п на позначення внутр1шн!х яко-стей людини виявляа лише невелика грула ел! в, здеб!лыпого непо-х{диих, семантика яких в!дбива^ так! основн! ознаки внутр!пшього св!ту лпдини, як характер, поля, темперамент, !нтелект,. душевний ! Ф!зични!» стан. Сзнаки, вкражен! ними приюгетниками, значуиИ в практична дхяльност! людини, про пб. св}дчить частота використан-ня тв!рних у мовлелн}.

З-помгж тип!в деривац!х на1б!льш результативною вияпилась транспозиШя. Лише п!д небагатьох при:<метник!в на. позначення • виутр!шкГх якостей лпдини не в!дэначен! синтаксичн! деривати, хоч потеНи1яльно можлив!, В окремих випадках {'снулть несприятли-в! лог!ко-поняттев1 передумови деривапГхмутац!'йних I мощШка-Шйних деад"ектив!в. <*ункЩопально тотожн! синтаксичн} зясоби репрезентаи!х семантики, адекватно! словотв!рн!й, 1нш{ чшшики, по частково чи гтовн!стга компенсупть в!дсутн!сть певних деад"ик-тив}в, можна розглядати як стримуючий Фактор, а не як обмеження в утворенн! пох!дних в!д. прикметник!в на позначення внутргшМх якостей лпдини.

АналоПчно доел!джупться й !кш! лексико-семантичн1 групи прикметник}в як тв!рня база, /нал!з слолотп!рних парадигм прик-метник!в р!зно! семантики показав, що кожна з лексико-семантич-них груп характеризуемся, поряд !з сп!лыгами, специФ!чними, своь-р1дними особлипостяш реал!зац!х деривац}йнох спроможност!, що зумовлене складом лексико-семчнтичних груп, структурними.се-мантяко-граматичиими } Фуикп! ональними властивостями ад"ектив1к, як! хх утворпять.

Так, словотворча активн!сть прикметник!в на позначення ко-

льору п сучаснгй укра1нськ!й мов} неоднакова . Серед них е тв}р-hf. цо луже результативн! /хх небагато/, íhuií мет результатив-н}, частила характеризуемся мШмальною продуктивною, в!д двох TpeTix прикметнккi в кольористичнох семантики похгдн} не засвечен!. Така кхлькхсна I якхсна неоднор}дн!сть i строкат{сть в1дпрккметпикового словотпору на Яазх прикметник!в на позпачення кольору виявляеться законом)рною. Геал!зац!я словотворчого по-тенцГялу аналхзованими ад"ективами детермхнована такими власти-востями базових прикметник}в, як cnocirt номгнац}i ними кольористичнох ознаки, i"i характер та прагматика.семантики кольору.'

Пайб}льгаою деривац!йною спроможихстю характеризутоться Ti прикметники, для яких найменування кольористичнох ознаки е единою arfo первинною номинативною Лункщ'ею, пор. (Илий, жовтий, зе-лений, чорний, ckhíí1., сивий, червоний, с хрий, голубий, сизий, . рожевий, багрятй, ■рум"яний, блакитний, щдий, рижий, русявий. Прикметники, в семантичнхй структур}' яких ознака кольору é вто-ринною ном}нац}ею, ябо зовс!м не дають поххдних, або характери-зуються незначною спроможнхстю. ЗумовлеШсть дериват'йнох спро-можност! прикметник!в на позначёння кольору способом ном}над}I корелюе з íx частотн}стю: найбДльшою частотою вживання характеризуются т! прикметники, значения кольору в яких едине або основне. '

■ ПеможливЗсть деривацИ поххдних з певними словотвiрними значениями на баз! прикметник}в на. позначёння кольору поширюеться на незначне коло твхрних, зокрема, на' назви мастей Коней, вол!в. Прикметники буланий. вороний, гнхдий, карий, митастий, мурий, чалий позначають своер}дн} кольористичн! ознаки. Специй}ка семантики наведених слхв виявляеться в тому, що, на в!дм}ну в!д 1нщих кольористичних ознак,. як} сприймаються як самостШ!, б}ль-иою чи меншою MipoB незалежн} в!д пряроди субстанц!х поняття, ознаки мает! т!сно пов"язан! з властивостями субстанцГх, п!дпо-рядкован} хй. Сполучуван}сть прикметник!в - назв мастей, пумов-лена обмеженнями на денотативному piBHf, допускае деривад!ю на íx баз! . лише пох! дних i з значениям iíoc i я ознаки та зменшено— пестливГ утворення. Ташв® ознакаш не мтеа над1яиги fmuy суб-станц!ю, не мэжш íx гзЛуватг, тому еиодучувашеть тзв кистей э дГесловами робити, ставата некоректна, отже, законом}рва в|даут-HíCTb в}д них пох!дних вербальнох зони !э значениям "надíдата ознако*»", "набувати ознаки". Не дають назви мастей поздних ад-

верб!альнох эони, оск(льки так! прикметники кеможлйво поставити в синтагматачний зв"язок з класом предикат!в.

Бдизьк! до таких тв!рних, але з б!льшими,словотворчими мо-жливостями, зумовлениш ширпими лексико-синтаксичними зв"язками, прикметники на позначення кольору волосся, шерст!, оперення: б!-лявий, зозулястай, рижий, рудий,- р^сий., чорнявий I т.д. В'д них також не можна утворити пох!дних адверЛ!яльно( Зони та д!есл!в-ноХ !з значениям "над!ляти ознакоп".

Прикметники типу хак!, •5пез, електрик, !ндиго на денотативному р!вн! не в!др|знят,ься в!д звичайних прикметшк!в на позначення кольору, тому творения в!дних пох!дних залежить в!д ступени IX ядаптацП до граматичнох системи укрпхгоькох мози, в результат! яко1 вони набувають властквостей, в тому числ! й слопо-твГрних, як!сних прикметник!в, пор. ^"ШпЦонувчиня прикметник!в беж ! Пекевий, бордо | бордовий, !ндиго ! {ядиговий ! т.д.

У к!льк!сно обмежен!й ! замкиенхй лексико-семантичн!й груп! прикметник!в' на позначення розм!ру простежуеться проткставлення двох груп тв!рних.за реал!зад!сю cлoвoтвopчof спроможност!. Я-одного боку, вид!лдеться група непох!дних прикметниМв, в!д яких, за незначними винятками, регулярно утворюються деривата, реал!-зупчи словотв!рн! значения вс!х зон пярадигми. Для не Г характер-кий високий ступ!нь системности який, кр!м {нтегрукчо'х семи "розМГр", п!дсилюеться антон1м!ч1Шми опозиЩями, пор. високий -низький, глибокий - м!лкий, великий малий,, широкий - вузький. товстий -тонкий, довгий - короткий, просторий - т!сний, крупний - др!бний, грубий - тонкий, довгий - купийАнтон!м!чи! опозицП перес!каоться синон!м!чними в!днопеннями: високий - великий -довгий, ниаький - малий - короткий - куций, широкий - товстий -грубий, вузький - тонкий, - т!сний тощо. Ц! параметричн! прикметники утворхипть своирхдне ядро словотлорчох бази: становлячя 45!» тв!рних, вони дапть понад 9С# деад"вктив!в. 1н:а! 55е! тв!рних продукупть всього 9,8?» пох1дних. Високий ступ!нь реал!зацП сло-вотворчого потенЩалу акал!зопаними прикметниками зумовлений чинниками семантичного, валентн!сного ! прагматичного плану.

В!д прикметник!в на позначення розм!ру, як! Формують другу групу /незм!рний. неоглядний. неэсяжний, ¿езурайк!й, безмежний. безодн!й, обширний, г!гантський. метровий тощо/ регулярно утво-' рдагься лише синтаксичн! деривата - абстракта! !менники й приел! вники, що ц!лком законом!рно. 3 погляду завдань сиптаксично'х

.- 28 - "

деривацх'х - переведения ознаки з предикативноЧ позицП" в суб"ект-ну або об"ектну або з присубстантивнох в привербальну - для таких параметричних прикметник!в немае семантичних чи прагматичних пе-реикод. Водиочас гснують несприятлив! семантико-валентнгсн! засада для гнших р1зновид}в лексичнох дериват I - мутадГх й модиЛ!-кацП. Аналхзован! твхрн} прикметники виражають ознаки абсолютно великих /зргдка - малих/ або строго 'Мксованих розмгр}в, через що так! ознаки не можуть виявлятися б|льшою чи ментою мгрою, не зна-ють градацП. Д{апазон хх сполучуванссгг, зумовлений обмеженнями на денотативному рГвиг, перевашо не виходить за меж} 1мешшк!в !з просторовим значениям.

Кглькхсно невелику лексико-семантичну трупу становлять прикметники.на позначення смаку, але вона як дери ваш 5! на база до-сить продуктивна. Найбтльшою продуктивною характеризуються прикметники солодкий, г}ркий, кислий, солоний, квасний, в семантиц! ' яких актуал!зован! основн} смаков! протиставлення. Категор!я 1стгвного, репрезентантам якох притаманн} ознаки смаку, загалом не дуже обшрна, проте важлива в киттед{яльност} людини. Сполучу-вянтсть прикметник!в смаковох семантики в!дображае обмеження на денотати, яким властива ознака* смаку. Цим пояснюаться досить ре- . гулярна реал1зац}я семантичнох позшЦ х "нос!й ознаки" дериватами на позначення вузького кола понять, перевали о ш!, нашив, 1ст!в-них плод}в.

Семантичн} особливост! прикметникГв на позначення'смакових якостей сприятлив! для утворення в!д них абстрактних гпенник}в ! присл1вник|в. Абстракта! ¡менники не засвгдчен} втд прикметник!в смачний, ласий, лакомий, винний, хоч потенциально так! деривата молОгав!. В адверб!альн!й зон}' нерезультатившм виявився лише прикметник виготй, в!д ус!х !нптх твтрних' смаковох семантики утворе-н! присл!вники.

Внутр!шньоприкметниковий словотв!р зосвреджений головним чином у межах прикметник!в, як! виражають основн! протиставлення якост! смаку. Деад"ективи з модифхкаШйним значениям градацП ознаки в!дсутн! в!д прикметник¡в ласий. лакомий, бо вони своею семантикою виражають високий ступ!нь вияву ознаки - "дуже смачний", та в!д ад"ектива винний,.оск!льки семаитичний континуум, який мав би в!дпов!дати неповному, сильному чи нада!рному вияву ознаки, виражено? ним, перекриваеться семантикою похгдних в!д ад"ектив1в смаково! семантики, що передають основне протиставлення да хквИ

- 29 -

кислий - солодкий. ■

Уоч лог I ко-понят'тсв! Я семантико-валентн!сн! властивост! прикметник!в на позначення смаку сприятлив: для утворення в}д них д!есл!в. потенц!альн! можливост! реал{зували перепаяно т{ ад"чктиви, як! виражають основн{ смаковз якост', пор. солот/ти, СОЛОД!ТИ. ГТрЧИТИ,' Г1ркнути, КИСЛИТИ, КИСЛ1ТИ, ощЯснити, опр_}-СН7ти. В!д !наавс прикметник!в Д!'есл1В1п похтдн} не заФгхсовак}, але можлив I. Для окремкх з них стримуючим Фактором мож.е бути наявн}стъ д! ь'слга, як! семантично компенсують в!дсутн!сть в}д-пов1Д1Шх пох{дних. Так, Функц!ональними зам!шшками деркза^в !з значениям "иадШти оэнакоо", ив представленкх у парадигмах прикметник}в соло;г/й, смачни^, квасний, е десубстантивн! дтц-слова содто;, засмачити, квяскти.

До лекскко-семантичнох групи прикметник!в на позначення просторових ознак належать лексичн!. одиииШ, якж.: властива сема просторово! локал13ац|!' "який зпаходиться...; розм!шегп!:\ роз-ташоланий". В!дображаючй рхзн} просторов/ <ЫксацЦ реалг'Й об"ек-тивно'1 д!йсност!, так! прикметники дуяе строка?} за свохмн стру-ктурно-семантичними особливостями. Незначна часткна з них впра-жае просторов! ознаки безпосередньо, свош лексичним значениям /блкзький, далекий, л!вий. правкУ, бхльнпсть - через щ'дношення до м!сця, яке може бути певним просторовим ор!<штиром /сп!дНЙ, нижнТй, заднГй ! т.д./. Скреш прикметники просторово! семантики запозичен! з 5'нигах мов: вертикальний, перпендикулярн.ий, певите-р!йний," локалыюй товдо.

Анал!з реалГзацП семантичних позши'й ткпово! словотв!рно1 парадигми показав, шо лише значения субстантивноГ та адверб!аль-но! зон бГльшою чи менаоп ш'рою маньФестован! пох!дними в кон-"кретних парадигмах. ГросФоров! ознаки для денотат!в не [макентн!, як, наприклад, ознаки кольору чи розм!ру. В!добраяа»чи певн! просторов! дислозиц!/ реа/пй навколишньох д!йсност!, вони часто ха~ рактеризують конкретн! предаети або певне м!сце, зр!дка - ос!б. Це створюе сприятлив! лог!ко-поняттйв! засади для утворення казн нос!Кв просторових ознак, якими виступають переваяно ¡менникк на позначення конкретно» предает!в. Для осГб ф!ксац!я мгсцезнахо-даення в простор! через в!дпов}дну ознаяу малохарактерна. 1!ав!ть у тих вшшдках, коли в!д прикметникгв просторозох семантики утворен! напви ос!б, базол для 1х створення стаготь лексико-семан-тичн! варианта з непросторэвим значениям, пор. л!вша "той, хто

. - 30 -

jifвою рукою володГи крапе, Hfк правою", захНник "прихильник Геолог!*, яка обстоювала зах!дкоевропейський шлях розвитку", л! в! "прихильники радикально! полfтики" тощо. Нереал1зован1 словотворч! потенцП зумовлен! прагматичними чинниками, зокрема, неактуальною таких тв!рних прикметник!в в мовленнев!й практиц!.

Утворення деад"ективних абстрактних !метшк!в 1 присл!вни-к!в регулюсться семантичхгими особливостями базових прикметник{в. Абстрагуванкя ознак в!д хх нссН'в, як I редистрибущя з присуб-стантивно1 позиШх в лривербальну, властива як!сним ознакям. Значения "абстрагована оэнака" та "адверб|ал!зац!я ознаки" поел! довно реалхзуеться лише прикметниками, як! виряжають просторов! ознаки безпосередньо, лексичним значениям, а не через в!дно-иення до предмета, м!сця, flli. 3 такими значениями заф!ксован! пох!дн! також в!д тих вГдносних прикметник!в просторово1 семантики, ян! роэвянули перепоен! як!си} значения непросторово* семантики /полярн!сть, полярно, поверхов f сть, поверхово/. або коли вГдносне значения .отримуе як!сну оцПшу предметного в!дношення чи як!сне осмислення дН /зорян!сть, зоряно, протилежн!сть, no-Mi сцевому/.

Низька результативность. реал!зад!X словотв!рних значень ярикметниковоi I д! вел! вао'х' зон зумовлена складом прикметник f в, як1 утворшгь анал!зовану лексиксм2емантичну групу. Р1лып!сть з них е в!дноспими прикметниками f як TaKf не допускаюгь сполучу-раност! з к!лькГсно-означальними прис^вниками, що в "передумо-вою формування деад"ектив!гв !з модиФ!кац!йним значениям, i'x ва-лентн!сть э д! «¡словами тюбити. ставати некоректна. а отже. за-KOHOMfpHa вгдсутн!сть в!д них дГеслГвних утворень.

На cnenfajibHy увагу заслуговуе проблема глибини семантичних позицШ у словотв!рн!й парадигмЬ Внасл)док реал!зацГ]£ кожнох" семактичнох поаицП словотвГрних парадигм прикметник!в укра'хн-ськох" мови формуються ряди деад"ектив1в, утворених в{д сп!льнох TBfpHoK ос нови за, допомогою однофункцГокальнюс, але р{зних за звуковим складом .словотворчих форматов, пор.: мудрець - мудрак-мудрГй - мудрагель у субст. мудрий, добр!сть - доброта, густ!сть - густота - густина,- сустизна, солодкуватий - солодкавий. мале-у^'^кий - малесечкий - маленький -малюо!нький. багатпций -пребагатий, загустий - надгустий. бл!дн!ти - бл!днути, хигрити-хятрувати, добре - по-доброму, сл!по - сл!пма тодо.

Сп*вЯункп!онуванюг сп!льнооснотшх дериватt в з однаковвми

словотвГрними значениями, яле структурно рГэнотитшот доривац?й-ними Формантами, спркчинено асиметрГю форми й зм!сту в словотво-рГ. У мовознавчГй л!тератур! немае единого погляду на природу таких сп!льноосновних утворенъ з р!знозвучними деривацГйнгам формантами. ОднГ вчен! вважагсть íx окремими лексичними одиницями, íHiflí - вартантами сл!в. Валежпо в!д аспекту дослх'дження й розу-Mi ння .природи-таких дериват!в х'х називапть лексдчними дублетами, сШ'льнокореневими чи словотвГрними синон!мами, словотвГрними arto морфолог}чними вар}антами.

Для з"ясування сутност} I визначення статусу спГльнооснов-них Деад"ектив}в Гз одноЛункд!ональними pi гшозвучнк,\гл 'Тюрмантами проаналГзован} семантичн} структури таких дериват!в за сшсловим обсягсм, за м!сцем i роллго спхввхдносних лексико-семантичних ва-рГантГв у семантичних структурах деал"екткв!в з урахуванкям хх функШонально-стилГстичних ! прагматичних характеристик.Аналiз спГлыюосновних р!ано<Тгармантних деад"октив!в у сучаснГй украхн-ськГй mobí засвГдчив р!зноман1тн!сть семантико-^ункц!051альних вГдношень мГя ними. Одн! з них нгчим не розрГзняються м!ж собою, !нш!, магочя однаковi лексичнГ значения, вг'дмгннГ конотап!яг,га, емодГЯно-експресийним'забарвленням, частотою f сферою використан-ня, ще ГншГ при'спгльност» одного або.бГльше значень прот'/ставля-ються Гншми компонентами лексико-семантичних структур, при дьо-му м!сде í роль тотожного значения у семантичних структурах cni-льноосновних деад"ективГв здебГльиого неоднаковГ. Трапляпться так! деривати, що мапть р!зн! значения.

Сп}льноосновн! рГзноа^ГксальнГ деад"ективи, в тому числГ й tí, як!' не po3pfзкятсться мГж corto» семантико-^ухпсдГонально, е окремими словами, а не вар}антами одного слова, оскГлъки в х'х структур! наявн! р!зн1 словотворч! йорманти, а тотожнГсть слова не може збер!гатися, якщо не збер!гаеться тотожнГсть морфем, якГ утворюють його. основу.

Однаkobí чи близьк! за значениям спГльноссновн! деад"ективи з рГзноструктурними Дормантяш е словотвГрними синонi мами^. Во* Пор. визначення словотв!рних синонI мГ в як рядГв дериват!в з однаковоя тв!рною основою, з однозначними, але рГзнозвучгапли де-ривад!йниш а*!ксами: Ковялик IЛ. Питания словотворчоГ омон!м!х f синон!mí i а сфер! !менник!в слов"янських мов // Питания ело- • в"янознапств'1. - Льв!в, 1962. - С. 22.

дночас як одинкп! лексики вони нар^вн! з р!знокореневими словами с Феноменом лексично! синоШмП, адже лексико-семантичн! вза-емов!дноиения, в яких перебувпють сп}льноосновн! одноЛункц! она-льн! деад"йктиви, в!дпов!дають типам семантако-Лункц!ональних кореляц{Г: м!ж р!яноосновтши лексячними синон{мами.

У висновках синтезовано результата теоретичного опрацпвашш проблем основоцентрично! дериватолог! ! та досл!дже-нкя в!дприкметы1кового словотвору в сучасн!й укра!нськ!й мов!.

Реал!зац!я основоцентричного принципу вивчення словотвору вимагала внесения суттевих коректив у методику традиц1йних дери-ватологхчних досл!джень ! зумовила встановлення адекватно!.йому специйчно! одинец! класигМкацГх й опису словотвору. Визначення словотв}рних значень дериват¡в ! виявлення словотв!рних тип!в, тобто те, що е_зар_ершальним етапом при формантоцентричному п!д-ход1 до словотвору, служить, лише вих!дною позицГею в основоцен-тричних досл1'дженкях. Словотвхрн! значения пох!дних складають семантичний континуум, у рамках якого деривацхйно реал!зують себе тв!рн! слова. Специф!ку й особливостг реал}зад!!' в дериватах т!е! чи !ншо! словотв!рно! семантики р}зних структурно-семантич-них.1 формально-граматичних труп тв!рних сл!в вГдображае комплексна одиниця словотвору - словотвхрна парадигма, як!й властива системоутворююча Функц!я. Дом!нуючав сучасн!й дериватолог!х кон-цепц!я системность яка грунтуеться на !ерарх!! р!знирс сукупно-стей словотвхрних тил!в, е односторонйьою { не у вс{й довнот! в!дображае властивост! системи словотвору, тому повинна бути до-повнена даними про системну орган!зац!ю словотвору, одержаними в основоцентричних досл!дженнях лексично! дериваЩ!.

Украхнськ! деад"ективи, що стали об"ектом дериватолог!чнох'о анал!зу в дисертац!!, становлять пом!тний пласт дериват!в, як!, утворюють специф!чну подсистему в словотв!рн!й; систем! сучасно! украгнськох мови. Ця специфГка виявляеться в частиномовн!й структур! деад"ектив!в, у сп!вв!дношенн1 тип!в ономас!олог!чних кате-гор!й, способ!'в словотвору Г деривац!йних засоб!в, в законом!р-1Ж1ХХ еловотв!ряо! семантики 1 появи П носПв.

1ГД Нрй1ше?нйк!й у оловотворчих процесах мутвцГх, модиф!ка-Ш й Тршшеашц! у?!Юр&НГ !мешшов!, прикметников!, д!есл!вн! й ЩШД|ВИШ0В! "ДёрШТй, прчему *раиспозил!я мае м!сце в утво-р§нн! абетрк^шй !м§тшкГв I прел}внйй!й, модиф!кац!я характерна яля внутр}ш!!ьеврм!ше'шкев&1' дерваШ, & мутаЦя - пр у?ао-реки! !менник!ь з кешрешш анашним ? ,д}«ол!в.

- 33 -

Ун!версальним словотворчим засобом у деад"ективн!* дерива-rtf jf виступае суф!ксэц!я, преФ!ксац!я f суйстантивацГяобмежен! частиномовною налеян!ств утворпваних за !х доломогою деад"екти-в!в та-специй!кою словотв!рно! .семантики, коиМксацГя зр!дка ви-конуе бункц!га вторинного допомГжного засобу на йон! суйгксац!Í.

Синтагматика тв!рних основ прикметник!в багата й розма!та. Разом з тим ч!тко простежуеться тенденцГя до розмежуванпя <?|ункл!-онального навантаження основних, ядерних моделей реалfзол!i кожного словотв!рного значения f вторинних, марПнальних. Таке роз-межування, по виявляеться в незначн!й продуктивном! або в непро-дуктивност,! останн!х, здеб!Лыпого супроводжуеться ir,a й (ТункЩо-нально-стильовим ? емоШйно-експресивним розгааруваняям.

Вивчення типових ! конкретнее словотв!рних парадигм р!зних за якгсним! к!лькгсним складом лекскко-семантичккх груп прикиет-никгв показало, що ад"ективи дериват" "но досить активн!, але в словотворчгй спроможност! конкретних tbí?h^x fcirybtb суттев! в!д-мГнност! щодо повноти та типiв деривацП. Реал!зац!я дериваяГйно-го потенн!алу конкретними прикметникачи зумовлена комплексом се-мантичних, валентнлсних i прагматичных чинник!в. Под!л прикметни-kfb на як!сн!' й вГдносн! мае принципове значения для ¡птерлрета-ц!i Гх слопотворчо! спроможност!, бо cave ним детергЛнованиЯ к!-льк!сний f як!сний склад деад"ективГв в!д того чи fншого прикмет-ника',. але в!н недостатн!й. Перспективними щодо виявлення семан-тичних особливостей прикметник!в як тв!рних сл!'в е вивчення семантики статичних ознак як позитивних чи негативиих, як набутих чи !манентних, як абсолютних чи неабсолютшх, як стандартных та нестандартних.

Важливим чинником реал!зац!! словотворчого потенцГалу ?в!р-них прикметкииТв е безпосередньо пов"язаиа з семантикою 1 нею зумовлена íx валенп^сть у вс!х cboí'x проявах - синтаксичному, лек-сико-граматичному та лексико-семактичному. Власне семантико-ва-лентн!сними особливостями твхрних прикмет:гак!в зумовлена структура словотв!рких парадигм. 3"ясувати й пояснити суттев! в! д?Шшо-ст! в шююшах деад"екигв!в в!д конкретник приккетник!в дозволяе врахування !кших фактор! в, як i впливакггь на появу деад"ектав!в, зокрема прагматичних /значущ!сть семантики у практичн!й дхяльнос-т! людини, опосередковано'1 частотн!стю адпектив!в, що П виража-ють/, та наявш'сть функционально тотояних кесловотв1р!п?х засоб!в репрззентац!í семантики, адекватно! словотв!рн!й, що комленсують в!дсутй1сть в!дпоа1диих деад"ектив!в i не стимулюють деривацП.

OcHOBHf положения дисертацГх в!дображено в таких публ!кад!ях:

1. СпТльнокоренев! !менники на -icTb, -ота, -ина, -изна в су-4acHfft украхнськгй мовf //Мовознавство. - 197?. -tf 2.- С.27-32.

2. üpo fcTopfn словотвору украхнських !менник1в на -!сть /•ость/, мотивованих прикметниками э суфхксом -н-.// Украшське мовознавство. - Вип. 5. - 1977. - С. 62-67.

3. Спостереження над лексикою сучасного студентського жаргону// Проблеми дослхдження д!алектно'1 лексики í Фразеолог!i украт i'HCbjcoi мови: Тези доп. - Ужгород, 1978. - С. 16-17.

4. ДерквахНйна здатн!сть прикметникових основ в утвореннг fmeiihhkib на -fctb//Питания словотвору. - К., 1979. - C.I24-I3I.

5. 1стор!я словотвору украшських в{дприкметникових гменни-, kíb на -ство, -ота, -ина, -изна в порхвнянн! з росГйськими// fpo-блегл*. типолоИчного дослГдження сх1'днослов"янських мов радянсько- . го пер Г оду. - Bíchhjí Льз!в. ун-ту, серГя фШл., яип. II. -jibbfb, 1979. - С. 71-76.

. 6. ICTopfH словотвору украхнських абстрактних ¡менникхв на Четь /-ость/ у ncpfвнянн! з росг'Йськими// ДослГдження з грамати-ки f граматично* стилГстики украхнсько! мови: 36. наук, праць. - ' ДнГпропетровськ, 1980. - С. 73-79»

7. ТермГн{зад1"я абстрактних 1менник!в украхнсько! мови /в-по-pfBHítHHf з росхйською/ // Пауково.-т ехн iчний прогрес i проблеми терм!нологП: Тези доп. респ. конф. - К., 1980. - С.70-71.

8. Гсторичний розвиток словотв!рнох .структури укра1но"ькиг fMeHHHKfB на -¡сть/-ость/ // Мовознавство. - 1981.- №. - С.60-66.

9. Напруга - напруження - напружеШ'сть // Культура слова. -Вип. 24. - 1983. - С. 80-81.

10. СемантичнГ зв"язки Mix !менниками на -{сть f i'x тв!рни-ми словами в сучасн}й укра1нськ|й mobí //.СловотвГрна семантика cxf днословиянських мов. - К., 1983. - С. II3-I20.

11. Cnfльиокоренев! девербативи на -ба, -ння в сучасн{й укра-x'HCbKffl мовГ// УкраХ'нське мовознавство. -Вип.II. - 1983.-С.44-50.

12. CwüífewtHf fyimufi saoe6fB еловотнору й худокнГй проз! Марка Вовчка// Тёэи да«. f rosísomb. peon. наук, конф., приев. I50-pf44B з дня народам« Марка Вовчйа,-Шшщ, BBS. -С.Э5-Э6.

13. Стил1стичнГ функШ saco<5fв словотвору в прозf Ю. Федько-ййча // Юр1й Федькович: Тези доп. респ. наук, конф., приев. 1б0-ргччю з дня народкення видатн. письменника-демократа í громад. д!яЧй Í4 *едьковича. - Черн!вц!, 1984. - С. 232-233.

Й* Штт fejTOBOTBípHoi парадигми в сучаснхй дериватолоп'х'//

- 35 -

Мовознавство. - Г985. - № I. - С. 21-27.

15. Семантико-словотв!рна структура украХнських сп!лыгокоре-невих деад"ектив!в на -!нь, -fcTb, -ота, -ина, -изна, 0С// Досл!-даення з словотвору та лексиколог!i. - К., 1985. - С. 30-34.

16. 0.0. Яотебня про генезу й розвиток логГко-мовнох катего-pfi якост!// Творча спадщина 0.0. ТТотебн! й сугасн! Ф!лолог!чн! науки '/До 150-р!ччя з дня народження 0.0.' Потебн!/ : Тези респ. наук. конф. - lapKfB, 1985. - С. 28-30.

17. Принципи укладання украгнсько-росГйського шк!льного словника словотв!риих парадиш /рос. мовою/ // Русский язык - язык межнационального общения, дружбы и сотрудничества народов СССР: Тез. респ. научн-практ. конФ. - Кировоград, 1985.'- C.II5-II7.

. . 18. ДеривацГйний потенц{ал прикметник!в на позначення кольо-ру в, сучасн!Й унра1'нськ!й мов!// Мовознавство.- 1986.-SP..-С.23-30.

19. 1.Я. Франко в боротьб! за еднГсть украх'нсько! л!тератур-Ho'i мови // Гван Франко - лисьменник, мислитель, борець за дружбу м!ж народами: Тези допов!дей обл. наук, конф., приев. ТЯС-р!ччю в!д дня народжетня Великого Каменяра. - 1вано-Т>ранк!вськ, 1986. -С. 93-94. ■

20. Ред.: С!корська З.С. Украiнсько-рос!йський словотворчий словник // Украхнська мова f л!тература в школ!. - 1986. - №10.-С. 77-78.

'21. Валентн!сть як!сних прикметник!в ! структура ix слово-тв!рних парадигм /рос. мовою/ // Семантика языка и текста: Тез. межвуз» научн. конф, - Кировоград, 1987. - С. 297-298.

22. 3fставно-типолог!чна характеристика словотв!рних парадигм як!сних прикметник!в у сучасн!й укра!нськ!й ! рос!йськ!й мо-вах // Двуязычие в советском обществе /двуязычие и многоязычие как характерная ocodeHHöCTb общественно-политической и культурной жизни советского общества / : Тез. респ. научн. конф. - Винница, 1988. - С. 209-210.

23. Питания нормал!зац!'1 укра'!нсько! мови в еп!столярн!Й спа-дщин! I.C. Нечуя-Левицького /у сп!вавторств!/ // Творча !ндив!ду-альн!сть I.C. Нечуя-Левицького ! л!тературний пронес: 36, тез доп. !' пов!домл. респ. наук. конф., приев. 150-рхччю з дня народження письм. - Черкаси, 1988. - С. 96-98.

24. 1стор!я формування ! розвитку категор!! якост! в сх!дно-"слов"янських мовах/рос. мовою/ //Актуальные проблемы исторической лексикологии и лексикографии восточнославянских языков: Тез. докл. 2-Й всесоюз. конф.: В 2 ч.- Днепропетровск, I988.-4.I. - С.195-196.

25- До питания про словотвгр приел ¡вник! в на -о /рос. мовою/ // Словообразование и номинативная деривация в славянских языках: Тез. докл Ш респ. кон«. : В 2 ч. - Гродно, 1989. - 4.1. - С.48-50.

26. Ун|вербац!я в лексиц! укра'хнсько! народно-розмовно1 мови// Гауково-технхчна револющ'я { сучасн! процеси розвитку укра-пгськох кародно-розмовнох мови: Тези доп. респ. наук. конЛ. -Ужгород, 1989. - С. 45-46.

27. До питания про словотвхр присл!вник!в на -о // Мовознав-ство. - 1990. - № 2. - С. 38-42. .

28. Словотв1рне значения як один !з компонентхв смисловох сфери мови // }'атер{али мхжвуз. наук. конй. "Семавтика мови ! тексту": В 3 ч. - 1вано-Франк!вськ, 1990. - 4.1. - С. 44-46.

29. Особливост! словотв!рних мотивацхй прикметниками // Сло-вотвГркаЮемангична структура украхнськох лексики: Методичн! чи-тання, приев, пам-ятх- засн. дериват,, шк. на Украх'н! проф. '1.1.■ Ко-валика : Тези доп. - Льв!в, 1991. - С. 36-37.

30.Деяк! теоретичнх питания словотв!рного значения // Мово-энавство. - 1991. - !Ь 3. - С. 34-41.

31. Словотв!р ! художнхй текст /на матер!ал! новел В. Стефа-ника/ // Василь Стефаник ! украГнська культура: Тези: У 2 ч. -Твано-Франк!всь.к, 1991. - Ч. 2. - С. 21-23..

32. Структура словотв! рних- значень вхдлрикметникових утво-рень у сучасн}й.украI не ьк Г ймов { // Украхнське мовознавство. -Вил-. 18. - 1991. - С. 51-58.

33. Популярно про словотв!р. Рец.: Клименко. Н^. Як народку-еться слово •// Мовознавство. - 1992. - » 3. - С. 73-74.,

34. Роль I. Фрахта у збагаченн! лексики украхнськох лхтера-турнох мови // 1ван Франко ! нац!ональне в!дродаення .: Тези респ. наук. конф. - Львгв, 1901. - С. 166-169. '..-'. ...

35. Словотворча спроможн!сть слова "козак" в укра!нськ!й мо-в!// 500-р!ччя укра1Нського козацтва } Галичина: Матер!али м!жвуз. наук.-теор. конф. - 1вано-«ранк!вськ, 1992. - С. 121-123.

36. Проблемы вивчення дериватологхх у вуз! й середн!й школ! // Сучасн! аспекта досл!дження граматики украхнськох мови 1 л!н-гвометодичнт основи викладання шк!льного курсу : Матер!али все-укр. каук.-практ. конф. - Полтава, 1992. - С. 88-89.

37. Словотворчий потехщ!ал прикметник!в на позначення внутр!-шн!х якостей людини // Мовознавство. - 1992. - 1±3, - С. 8-15.

ОУС 3.136 т.100 ов.1/1в 1.0 д.ар«.