автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.02
диссертация на тему: Займенниково-спiввiдноснi речення в сучаснiй украiнськiй мовi

Полный текст автореферата диссертации по теме "Займенниково-спiввiдноснi речення в сучаснiй украiнськiй мовi"

КИТВСЬКИЙ УН1ШРСИШТ Ьенг ТАРАСА ШЕБЧЕгКА

& правах рутюпису РОМАНОВИЧ Св1тлдна Володидир1вна

эай1еннщ0в0-сп1331дн0с1й .речения в сучаснм ирашськш мой Спецхадьшсть 10.02.02. - унраГнсъна мова

Автореферат

дисертацх" на здобуття наукового ступеня доктора сйлологхчниз: наук

Ки1в - 1993

Робота виконана не кафедр! укра?нського I вагадьнсго ковоэкавства Тернсглльськогс державного педагогичного ¿нституту.

Офхийш опэнектк: доктор ф1лолог1чйих наук,

професор Кадомцева Л.О.,

• доктор ф!лодогхштх наук, професор Дорошенко СЛ.,

доктор ф1лалог1чних наук, професор Щульйук К.Ф.

Прс-В1ЛНа установа - Харкхвський дёр^авняй ушверситет

Захист вгдбудеться ^£^£¿ 1994 р. о /^годип . не зас:даюп саецхелхзовано! ради Д.068.18ЛО для захисту дисертащй на здобуття наукового ступени доктора долог:чних .наук прй КиГвсыому ушверситет! 1мёШ Тараса Еевченка /252017, Кк1ь-Т7, бульвар Т.йевченка, 14/.

3 дисертадгею мою» ознайоыитися в бхблхотеЦ1' КиГвського^ уихЕерсктету хыенг Тараса Ёевченка.

Автореферат роз1сдано

№ " 1994 р.

" /

Учений секретар спегцашзовано! ради доктор йллологхчних наук Л.В.ГРИЦЙК

Сучасну синтаксичну науку вхдзначаз формуванш новлк гпдгс-дхз до анэдйзу речеяня. Виразно лростеяуяться zuim з iKrepape-tayi'i його граматячнох природа. Нерозчленованхсть трастiüKoro уявленкя про спптакспчну Оудову речения, пошук еденого врявцппу органхзацп, який пояснюзав йи сутнхсть речения як один ¿mi еио-го мовного р 1вш, псстугхасться мхсцем поглядовх на ньсго як па багатоаспектну одиниц», структура i семантика якох <з эШюсяо оамоотхЗюши ровнями. IIgmíthoio е ак?ив1зацш семантичних доелхд-кень, олрямсваяих на вияелзнкя чиннгнив творения в речеяневхй структур i амхсту певного типу, зацхкавленгсть дослгднгкхе пи-таннями сяхвагДлесекостх структурного та семантячного аспектíb, взаемозв"язку Mis форнадышаз та власне сешвигчшиа озяакаии. Структуряо-сепашпног.^ анализу, яхэй вхдповхдае сучашш уяз-леншш про' природу речевая, п1длягають перевазно прост i, moho-предскаи'-вн i, оинтаг.сичнг кснстругсШ. .Складах речения, конст-pyityii полшпедгигатнЕнз:, залгаоються поза увагон синтаксист is; досл!дкення, opieiraoBaHi на íx анадхз хз позвцШ структурно-ее-мзатичкох тсори, вхдсута!,

О й " е i • т о у. д о с л i д: z он кя в дисортацх! обранх складноя ijgassii ре-ченнл сучаснох украхнсыгн г,:оея, як i достали назву заггленникозо-cniBBi^íocHEX. Гслозла частша цих рзчень г.пститъ опйвтднссна слово, ас разом i3 сполучникам;; та ссолучника сяозахд! ьиступас як засхб зв"язку ;лн щдадиииивнвш: частивши. Налрзклаа: Той, тто П1знав з •■встецтвх лпд ази. був М!кпланд?.ело Буонаттрот i /Л.Костзн-ко/; I саю:й смисл йуття чи не в TOt". щоб пяти крае7 дих ночей.

златодт з ггодгодою. знати насолоду npsxxt i noesiH дидсыасс взаешн? /0.Гончар/; Пташки спхвали i ввистадд уекди до ^^E-ZSESS^P-l0- гарно г до все кругом неначе поскххэлось /П.Ку-

Як спецяфхчна свнтакоична конструкция заЁменнЕково-слгЕвхд-носн1 реченвя почали усвиомлюватиоя в ухфахнхстяцх. в 50-60 рока!; нашого столхття, але ще й сьогозШ синтаксясти тдумачагь по-рхзкоыу,-Це пояснюеться складнхстю самого об"екта, зо^фема наявнхстя в скнтаксичному механхзьп сдхбвхдноснех супв, ям не належать до визнани: традац1ею засоС1в зв"язку. Те, що хх синтак-тлчва роль була ввзнана не одразу, стало суттевов лерешкодов для Бпвченш заГшекннкоЕо-сшввздкосних речень як конструшШ, якх кавть специфхчнх ознакя.'

Актуалънхсть дослщгення: зайыеннвково-спхвв1Дносних речень сучасно'х укра1Еськох мовв влазкачаеться вхдеутнхетю усталевогс за-гальновЕзнаного погляду на тракатячку природу щвс конструиШ та хх систешг В1Дношення з хккиш конструкцхяма складнойхдрядиого речения. Робота виконана в лус1 системная дослхдженъ, кеобх1дних для подоланвя деяко!' непослщовЕостх та окреких суперечностей, властивнх хенуючии класЕфхкгЩйним описагл Ц151 синтаксичнох одини-Ш. '

Зверненш до анализу, зайзюнялково-стэвхдаошда: речень зу-мовлене пш, да, незваааши на розбхгност! в 1НтерпретахШ' одх конструкций в одясах система складноп!дрядного речения сучасво! УЕра'хнськсх ыови, вош! нхколи не становили об"екта безпосередпьо-го синтакслчнсго аналхзу. ' ■

Мета робота - онисатк ознаки,' ио форвдють займенкаково-сШв-вхдноенх речения сучаснох украхнськох мови як'структурио-семайти-

У ' '

. чний тш складноп1дрядного ^ечення. ВЩюв1дно до ц1е!£ мети в робот I зпзначенх там завданяя:.

i/ венвити типовi риси формально! орган1задГх займенпшково-сп1бз!дносних речень; .визначпти роль спйззхдносного олова в фор-црванн! слешзф№ого подрядного зв"язку; проазал 1 зуватя сдолучу-

BaHicTb сп1Бз!дносних 0л1в is засобаш коре лещ хйного звпязку в П1дряднШ частанг i вотановити рхзновиди зайленняково-сп1ВВ1£нос-кого скнтаксачного кеханхзму; схарактеризуватя займенниково-спхв-bíjhkochí конструюШ з точки зору гнучкостх/аегнучкостх ïx структура; показатл шлиз формальных озяак на характер лекоико-семая-тично!' орган i зац i ï предикативяих частая i, bíaeoeíího, на семантику всього впслоЕлвващн; опасати окремх структурно-семантичях Р13новиди цих речеиь;

2/ проанал1зувати зайыенн2каво-сп1вз1днос;н1 речения в :е-мантачнсму аспект:: виявити ïx особливостг як дол1щшозитеенйх одиншь; визначити тип семантично*' структура i ио формусться в ïx M0SS3C, а такэж семаитачну спзцяф1ку коаного is структуряо-сеюн-тй'я.ш р15новидш; вивчити роль чинникíb pisHoï природа - як фор-MaswfflE, та?! i власяе, севдитячшг, зокрема лексико-семантично! ор-гзд^ецШ предикативних частая, ~ у творешй swicTy певного типу;

3/ визначити спевдф$ку складках яомхиативнох одиницг, шо фор-.чу^тьоя в менах зайнещгакэво-спхввхдносганс ретснъ, вШначити осо-бливост! ÏÏ функцЮнування; .

4/ ароаяал'зувати в структурно-семантичному acusirai зайлемнд-KQÇQwQP1лносвi речещщ, то формують нетаповий дан ïx структура SM i от J эеяветй jo® Ч5кщюс1в pi3K0ï природа у таоренн! семантики, ggii.MöTSB4HQ'i одавШ формх.

На^ков^новизна робота полягае в тому, ща в aaaai3i складно-реченъ заШденниково-спхвзхдносного типу peaai30Ean0 струя-щщо^евднулчниЗ UîMiЛ ia характерним даи-аього поглздоа на реч§щ* як на бчрадоаошящг оданш», форна та оеканиша яко! s вхдзосво qgijQCTjaffl!® ?ia®0© oprasiaaaiï.

Вэвви лла доодйиещщ окдашюго рэчекня увра1Нськох ысви с нзвяшзвнё раа«8в^венн8 здяштанвх bíbhxb ашйзу, -¡по ясзначялося

па Еикоркстатп понять I термгнхв, спехда^чних для кокного з них. Згвдяка дифереыцацхх ознак, що характеризують рхзн1 рхвн1 зай-мегпЕково-сЕ1Вв1дноснш речень, було визначено поняття структур-ко-оемантичного типу складиопхдрядного речения як класу, ио вид1-лястъся на основа формальных ознак, як1 вкзначають особливост1 структури та характер загально!' семантики висловлювання.

Зперке займещяково-спхвв1дносЕ1 речения сучасно! украУнсько! мсЕ2 ояксак! як спедифхчнх хсонструкцП в систем! складнопвдрядно-го речення. Застосуванкя для аналхзу формально'1 органхзацп складного речення поняття структурно!" ехеш. дозволило впявити диферен- ' цхйш ознаки заЁмвнниково-сп1Е31Днооного формального механхзму.ви-значити його роль у твореннх тшпзованого змхсгу /схешо5' семантики/, вотаяовити звиязок М12Е форыалышми ознаками ®а характером лексихо-семантишюго наповншаяпредакативнкх частин, виявити влас-не секантичнх ознаки 1 показам хх роль у форвдванн1 сешнтичних р1зновпдхв зайы9нниково-спхвв1дносн1х конструкцМ. ■

Анал1з займенниково-сп1вв1дноснкх речень зд1йснено в роботI з використанням понятая асшжтрИ Л1нгв£стичного знака, яке тра-дщхйзо застосовуетъся. для дослЩенна одашщъ лексики; висунуто -пове тлуыачения хц>ого поняття' сгосовно складного речення як син-такситаох одиншш асвыэтричниш вйзнано хсонструюШ, 8Шс® яких не вЦшовхдае IX склада 1й, "пол1предикативн1й формх.

Теотетичке х птшсткчве значервя -робота визначаеться тпм,.ио, зшюнана в дус1 структурно-сеыаятичних дослхдкень, вона збагачуе вчення: про складйопхдрядне речення унрахясько'х иови. новш Шдхо-дами, як1 вШовйавть сучаснны уязленням цро природу цхе! синтах-сичкс1 одиниШ. Результата анал!зу заЙыенниково-спхввШосних ре-чень мояуть юти зг.стосуваннЕ ь дашдих дослхдхеннях при розв"я-гаши теоремчних пктань сянгаксиоу складного речення, «аких як

характер синтаксичного пхдрядного зв"язку мхд предикативними оди-ництш { його засоби; роль чяннлкхв ргзноГ природа в органхзацхх структура I семантики полхпредикативних одиниць; асиметрхя форма та зшсту в стосунку до комушкативних однниць синтаксису. Вони дають п ¿детали для уточнения мгсця займеняиково-спхЕвхдноспих нонструкцШ у систем! складной хдротих речень сучаснох ухсрахнсъпЯ новя I моаутъ сприяти розробЦ1 несуперечливох класис^кадй' тех синтаксичво! одияшь

Спостережзння I узагальненЕя, зроблеах в прсцэс1 доелияегта, эШфявадагь г.аа,шв1сть бхльш глибокого остгнення такого характерного для одиниць синтаксичкого р1Еня явила, як взазмздхя лексики 4 градатики.

Тзоре-тн: положения х висновки дасертшШ модуть бути впко-

I

ристаях у зуэ1вському курс! синтаксису с угасно! украхнськох мозя, при чятаяах спецкурсу з сешнтичного синтаксису, в навчалъних по-схбник?". з украхнського мозознавства.

Махав1М.ом дослтддення послузила картотека займенниково-слхв-

\

'31ДДосвдх речззд. сучасно! у1фа1нсько1 мовл, укладка шляхом оу-цШяоК вибфки 3 тззорхв сучаснох худозньох лхторатури, зоезП.пу-бяШочяпя та науковнх драаь.

^тощ^ослгщенш!. Основнам в робогх в описовий метод паукового дослхднення з використаядягл компонентного анализу, а тзкож дряйсмхв перефраЗуваивя та вддедпзання.

Аптюбацгя роботи. ДисертаЦ1Я аоробувалася на заеданиях кафедра УЕэайеьиэ! мови ТернолШського державного педагог1чного гасти-туту ка$едри роохйоысо! ШВИ Московського дерхаЕного ун1версите-ту щ.М.В.Ломоносова. Теоретнчнх положения та результати дослдаен-ня булц вимадецх у долов ШХ на Другому мхкнародному конгресс ук-1993/, на яаукозхй конферв нцП викладачхв фхлоло-

Очного факультету НиХвського ун1вероЕтету ímbeI Тараса Oes-' ченка /Ки'13, "1992/, ка конференциях is цроСлеи сеианмгашх досл&г кень /XapKiB, i9s3, 1985, 1989, 1991; 1^н«-Фрэнк1вськ, 1993/,на читаннях is проблем методологií каукового xtssssEH /Периодfль, 1990, issi, 1992/, на конференциях is проблем словотвору i hoj,;í-KaTEBHOí деривацГх /Гродно, 1982; TepHonim, 199Е/.

3 теми дисертацП олубоикозано 22 працх загалышм обсягом 26 друк.ьрк.

Стгтгктура i smIct дисеташП. Структура роботи зумовлена метою дослхдкення i вазначениш в и!Й завданаями. Дисертацгя скла-даягься з Еступу, трьох роздШв, büchobkíb i списку викордстанох лхтератург.

У в с т у п i обгрунтовуетъся актуальность теш дослхдвдн-ня, визначаються його об"ект, мета i завдгши, наукова новизна, теоретичне i црактичне значения, формулкшьеа ochobhí пежакжяа, якi виносятьсч на захвсу. ( «

У першому роздШ "Формальна opraHiSáEtía за2мешткссвй-сй!й-В1Дяосннх речен£ розгля.даються питания форфваккя спецафМйо? ло-лЛгредикатЕЕнох структури на основ i зайлеЕЯЕКово-са1вв1ДКссного синтаксЕчното механизму, низначасться суизйть цйх ковсгрукгЩ 'як структурно-семантичкого типу.

Для досдхдаення оеобливостей форааяьяох орган!зац}1 'зайкен- . никозо—сп хвв íдносних конструкций було обраао гюшгта cípyiaypHoí схема складного реченда як узагадьненогс spaska, ¡ao шездаа аейб-ххднх i достатнЬознага ышмадьноУ полшрёдйкгтшйб!' шг&ярувдй»

У свниаксгганих лрацах струкгурво-сешнйшого напрашф ьай-меннЕжсшо-сп1ав1дносн1 реченая розглядаягься як нерозчлейоваа! кокструкцi i, Шдрядна часта яхшх псяснхое одне si míb У гол&з-kifi. Пхдряддий зв"язок míe иреддкатввшш чаеяанаии нерозчлено-

вачих речень s лередбачениы, bih мае лрогнозупчай характер: олср-Hi слова в головяхй частинх дикггують наявнхсть лхдрядно* частлш, а такоя окреых риси i"i opraHi3aqi'i, зокрема уживапня певного за-собу зв"язку. Отзе, сутнхсть нерозчленованих донструкцхй зяачкои MipoD визначазться характером опоршк сл1В у ix головшй частзнх. При цьоцу власне onopiJi слова передбачають лоширзння яхдрязяоз частиною, тод1- як вказхвн1 зайгенники - сШзвЩнесензя з нею. На-явя icTD вказ1вниг займенникгв у головни! частит займенндково-слзз-вхдноснлх речень зугловлене ix онреме Micue серед нерозчленсвалих кояструкцхй: вони протистоять речениям йс власне одорнпми словами як слецифхчний тип.

Спхввхдносне слово е осЗов"язковим компонентом структура зай-мекниково-спхввхдномт! речень, функЩя якого - сп^вхднесенш зыгсту пхдрядно! частини 3i smictom головно'1. Йдетъся про Ti речения, де сшввхдноснсму слову в:хдведзно сдравД1 конструятЕвну роль: його скнтаксична позпцхя в головнМ частпн! в обозз"язковоа, пропуск вказхвного 'займенника щизводить або до утворення розмсв-нис, бгльшою мхрою експресивкЕг, EapiaHTiB, або назхть до руйну-егдкя конструкцп. Незамхиенхсгъ позицП сдхввхдносного слова не е показяиком його необов"язковость Змпцузання понять кеобсв"язко-э 1сть/зезам1шен1сть унемоаиавдш послхдовне розмекування займея-никово-сшвэхдноснях ргчень та конструкцш i3 п'хдрядними сзначаль-ялт i з"ясува.тьнш.щ, для яких наявнхсть вказ1вн2х зайыенникхэ у голомхй частинх g явяяем факулгтативаим.

7 ролх СДХИЭХЗЩОСЯКХ C4iB В УКрахНСЬКШ MOBi вживаються pISHi за БКЗЗЙШ! эайшннакл., стосовно яких у робот i прийнятий

порляд яв на олова, шо за властшш 1м затальнокагегор гальнш зка-

ч

ченням i за азот парадигматикою налегать до piehjdc частил г.юзи, утворювчи sospwBBi шше;' з щп груш! займенншсавих слхе: зейкеп-

- в -

ник0в2х ХМеНН15К1В, npEKMSTHHKiB, 4H«IÍEffi¡KÍB, npEEMliBHHKiB. Водно-час сяедкф!чн1сть лексичного значения цих слхв, як i не назлваать реалхй д:йоност1, а в1дсилаюгь до ужитих у контекст} назв або до самих реал ilí, репрезентованих у конситуацП, дозводяе об"еднатс IX у 1фупу займенникових слхв i назпвати гаймепнихшш. .

За участи спхввШюсних cjiíb предметно: семантики утворшзться Taiti речення, як-Одне те, що ншоли таких метрандаж1в не Оулс, е доказом правоти даного дридушення /М.Хвильовий/; Той,

хто бачить це. моде, не .так мгчитиме себе. rídko дитаючпсь, хто я i назйю, звхдки й куда? /О.Гончар/. Спхвбхдноснх слова з о б с -тавзнво - прсстовим значениям е обов"язковша компонентом реченъ типу А таи, де березина вменяла сосну та пропускала паруси сонця, все залите було бенгадьсъким вогнем /М.Кощ>-бхшеыизй/. Ушвання спхввхдносних слхв означально!, . SKicHO-KiJibKicHoi, семантики слостерхгасться в таких речениях, як ДЕбка, шо чекада бхдя других BopiT, ... зчинила в клун! такий га-лас, ио ropoáqi як очманШ дочали ввлхтати в дхрку /В.Винничен-ко/; Край човна, у невеличкощу плес i. оточеному осокою fi ладати-ш лопухами, ваби ляшали так завзято, що заглушали всякий згук у -далек хй околиц! Ум.КохщбЕнський/.

Сдгвв1Дноснлм словам у головнхй частин1 вйпкШдае певний на-6ip 3aco6iB зв"язку .г частинх п1дряднхй: слолучн1 слова /шдноенз займенники/, асемантаачнх сполучники та сполучшаки ippiaibHoro. по"-рхвкяння. Мозкдивим для займенниково-сп1ввЩюсних реченъ е сполу-чення вка31вного'зайиенника з комплексами типу ¡до, toro в пхдрядаИ частин1, як ваггриклад, у речешп: Б1пя собору цього дня знову з"я-вилнея tí. шод Тм за взеоту не пдатять /О.Гончар/. Базначеш кош-лекси е аналогами сполучних слхв, однак реал1зують властив i ím фунюШ аналнично.

- э -

Mis частинами займенниково-сп1вв1Дносних речень ваклкае спе-циф1чке синтаксичне в1дносення, шо не мая аналоев серед зв"язк1в Hi в складному реченн!, Hi в словосполученнь • двосторонн!й коре-ляцШий зв"язок, вашшвов ознакоы якого е обов"язков!стъ. Б осяо-Bi корелацШого зв"язку - як двосторонньсго, так i односторонньо-го /вШ opi Я1зув реченка з п1дряднима супров1дзши/, - лежать, встановлення часткового 3diry семантичного наповкення цредакатвв-пих оданиць, як1 -о<5"вднан1 в складному реченнх. У вярааенн! дього pisboBHfly подрядного зв"язку. беруть участь ana$opa4Hi елемента: cniBBiijiocHi та сполучн1 слова. Анафорична функцй м^вацшоснк: сл!в е опецдачною, вона ыаз прогресавний напряшск, отже, заметь характерного для цдафори повторения, спостер^авться апглцвнацхя, тобто передЗачення, прогнозування. 3 огдяду на цю вдастиз1сть спй-Bijssoosi. сдаеа ложа протвставити сполучним словам, анафоричнш ommfft&t.SiJgHSBOi частили. Значения сполучних сл!в ado довтсрюз заачещг eBiB5fe5ciiO.ro слова, або, якио сшввхдносне слово з структур?' РЗЧеНЕЯ ЪШйЗИ®, ДРр1ШЗв ЗШСТУ BCisi голоено: часткнп., Нзявй1<5Е& ед®м?я?а szxs з подряда it частинг конструк-

ui'i в рэзчленованлзс psm© is я1зрядш2ш суцров1дшш.ЯО-

релтаШгЗ 28"язок к!» чаетанащ в ix склад! в односторонняя i, KpiM того, я#обов"язяовим, ocRtoKB головиа частика не перздбачаз паягвов?! шдаядно!. Бодночас о<5адэ1 «садоз* частили заДданнпко-BO-ssiSBiJlHOOHEpc речень мхотить анафОЕЯчввй елемент i дередбача-STS ОЕЗЪ одну, Т01ДУ КОреДВДШИЙ 2В"Я20К, SO лззшть у IX основi,

estn глзначити як двосторонв1й i обов"язковий. •

ад,яйшюбо-св1вв1дпоср1 p«4SESS, яв t sci сяладнол1дрязш двчщт адрозчденовэвого типу, е «трукттраии явгнучквш, що зшз-Ш <j<?09 5 вемишвоот! розтепуваж.* йс д1дадао! частани в яреяо-яяцИ до голозио? баз того, цоб яв вйокремпта зщ не! сдхвзхдзое-

не олово: пхдрядна частйна фуикцхонуе лиае в кокиле ко i з шм. Вод- . ночас моклнвов для займенниково-спхввхдносних речень е хнтерпозн-ц1п пхдхкднох частини, ио сЕостер1гаеться год!, коли речения роз-лочинаетъся комплексом "спхввхдносне слово+п1дрядна частина", на-вриглад: Те, шо зя птюти росхйського самодераавства, - це ше не рэ-0;;т1- зао революционером. /Б.Лнтоненко-Давидович/.

йлввхдносне олово головно!' частини та сполучник/сполучне слово пхдрядно1 могуть бути коггаактнимз, а такок розташовуватася дистантно. Дистантнхсть засобхв зв"язку спостерхгасться в речениях ls постпогшЦею пхдрядно'х частини, як-от: Лист тим Т1Льки В1др1з-кявся Е1Д рвете ïï лист1в, то в нхм сестра вилаяла доетхв i белет-ркстхв /М.Хвилъовий/.

Кезваяавчи на те, що цредозиц1Я пхдряднох частини е нехидовоп для займенниково-спхБвхдносншс речень, все е oKpeui конструхоШ ре-аяхзуЕТь такий порядок частив. Це речення, ягл становлять спедиф1ч-н! секантичнх рхзновиди займенниково-спхввхдносних конструхШй.Са-ыо Еласне семант:ген1 ознаки умокливлиютъ препозиЩв хх/пхдряднох ■ частики. Так, формування вхдноиень, близьких до тих, ягл виникашть Mis: цредикатившши частинаш розчленованих речень, сдричишшть гну-' чкхсть займе нниково-сшвв1дносних речень типу Що добре, то довго ке поживе на cbîti /Б.ЛешшЁ/. '

Зизначальна роль у форцуванн1 двостороннього кореляцх иного . св"язку налекить сп1ввхдносновду слову, яке, внаслхдок cbosï лексич-hoï'HenoBHcniHHocTi, ншлхчае в головнМ частинi сиятаксичну пози-rciîD для описового позначення, шо мхститься в ni.HTOHiii частшп, i в такий cnociô наповнюсться ковкретним змлстом. Mis предикагЕвними частинами виних-лз певне 3MicT0BBJ вйташення:' оснозну складову се-мангингречения становить зкхст головнох частини, тод1 як suïct пхдрядно! е допившим,!, вхн використовуеться для конкретизаци ком-

лонеята зм!оту головзо*' хао^ни. З^гар-сзл сяяядагвх зг.поту е так в хл-х^епням, яке пзорйтьол. п!д звлзгсм за&шнзашо-спйшхгзкзскс-го формального .мазал 12157, отзз воно становись схег.с^семактшсу цз: речень. Т&юш чином, шглвнхсть у голозШЗ частая х сп1б2Шосеого слова як необидного кошонента полххгрвдакахЕвш? структура у слолученнх з пеняй засобом зв"язку а пхдряднхй частинх в дифэре.ч-цЫнсз &>риадъясэ сзяаксю гаЗкешихово-сп !дэ дао снят речень, яка зумсвлвз не тхлькл особливом: 12 складно! структура, а й характер загадано'! сзшнхига, тобто вв'значае !х спец2ф1ку як стоткттряс-св-.

тшшвтч^ш-

Загадана фук-щй зказ!внах зайкепнлкхз - спхввхдаоеншя з1 зи1стом Шдрядно! частики - по-рхзному реал!зуетьет в речениях кешшково-слхвзгдггасното, типу: способа взздегш змхссу Л1Дрядрс1 частила в позидхэ, во научена спхззХдлоснгм елевом в годовой частая!, неодшаховх. Характер зазначено! фуннШ Еизнзчазться здазг-нхстэ сцхввхдкосксго слова сяолучатлся !з засобакз ззиязе7 в п:д-радщхй чйот5?н!: шзгав! з"сдйаап р!зних за значениям вказхвких займеннй8!в /вредагтнах, оззачальнюс, обетавияно-просторовях/ :з тгм чи '!яшя сполучнкком або слолучнпи словом фсргдуготь р!зновпдг зайш®{в;«>зонгя!г»1лКосного мвхш!г«у. Шдпсв^дно, серед зайшнкз-КОЗО-СЗ^в¡дпоовдвс конструкций вия!ляв'лсл дэк:лька лхдтшпв: ото-тодаадвд!, фрагсюлаггчи! та шйуяч! речевая." Оскхдаки залегло в!д особливостей формально! оргайззгШ, власгзвих ишод з! зга-даних л1дгец!в, головною та л1дрядною часгйната складаоться зм!стов! згдаошеадч, во' мавть свою спецлфхку, ототошшшальн!, дра-зеолоПчн! та вмхоувч! речения слхд вважати стоуктурно-оеман'гячни-ии £13Новидагд] 2зчень займеннлково-сп!вз!дносвого типу.

В отдт^я^зва^ьнгос речениях типу Той, по Алов дозаду, псапшгаз виазхвадй займешшк прямо сп!вв1ДНсситьол зх сдслучним оловом лхд-

pasHoï i s тотозшин йоку. Засоби зв*'язку в'п1дрядн1й частин! них речень - BijîHooHi займенншш» ао вхдповхкавть за значениям вказ!в-иим за&ленникам у голови1й чао тин i, нацрпклад: Щааливдй той, хто напхть сон веселий ввадати мэае за правдиве щастя /В.СамИклэнко/; Але те, до так трусило i так кололо пхд грудьми, не давало снува-тись ripKHM думкам /М.Кыдебинський/.; Почав свою дромову не так,як задланував у тезах /Б.Антоненко-Давидович/; безстрашнЮть. -таи repoï /Д.Гдчпна/.

Схлввцщоснх слова разом i3 сподучними словами в структур: ототоялювальних речень утворшть рхзнх за значениям сполучнх скр:-пи: предаетн1, Ьзначальн1 /яглснх й зсШ>к!сн1/ та обставлипо-цро-cTopoBi. йпввцшоашм словам предметно!" й обставинно-цросторово!' семантики властвве значения як в1дцалено1, так i близько"1 вказхв-к:, дор.: Ех, якбд-то, якби-то найшш те. шо там схоронила,не плакали б матк не аурилаоь /Т.Еезденко/ - Де s, ао ти мен! на-писев, е бездардонна поихолоПчна просв1тянавна /М.Хвильовий/;

. Гвкг-адено таблица з собору !] Тал, де вис1ла, зоставсь хгрямокутник неооаашлдй та дтрки в!д гвинтхв /О.Тончар/"- I тут, де сонце зли-лося з зеленям океаном в одну гЕремгячу силков 1ю. Сайгор знову nis—-пав надзвичайшй солодаий 6i£b /М.Хбдльовей/. Займенники означаль-hoï семантики не шстять в своему значена! вказ1вки.ва В1ддале-

HÎCTb "ЧИ бЛИЗЬК1СТЬ.

Сп1вв1дносними словами в ототоааювадьних речениях модуть.бути,. KpiM Еказ1Бнп займенник1в, такоЕ зайкеннвки хнпих розрядхв, шо ви-ступаЕть як ÏX. аналоги. Це означальн!, заперечнх,.. неозначен i saû-мзнеики, як! мвють предмэтне значения або набувають його внаслхдок субстанэШгдаТТТКЕ^ОУ! Bct. хто бувас на Скарбному, делиться дан Нечуйвхгра на майстрхв i браконьер1в; В зйдулених плечах, в яал1б-ещькШ nosi П иссь було таке. шо птойтало i агора /в творхв

0.Гончара,''; ...Es терпко зсяо в своему кол1 н_гчогс, що йзло О усуцарзч íHiepeco-M проводив /З.Тулуб/. 1м вШозхдавть таког зайиеяанш з обставянно-просторовим значениям, TaKi як скшзь, десь. подекуди, н!де. нацряклад: Скр1зъ, де е руда в надрзх, будэ й наука твоя /0.Гончар/.

Б рол! сп13в1дносюес слхв ототозшззальнях рэчень униваються, KpiM займензшкйз,' таког слова, ejo иави» у лексичновд значеян! еле-мэнт вказíbhoctiналраклад, слова першй. оотакшй. единий. Вони вносятъ у рзчення. додатхюве обмезувальке значения, наприклад: Пешим. кого'зЯ! побачив, був Захар Поберегший... /М.Стельмах/; gggEe, шо в!д нас, ime залезать, дрдвайин! bík прошзта як налеанть /Л.Костенко/.

' ОооЙлшвЮть формально х структура Дтзеолог1чних речеяь тяну Bíh та:с втсмився. л;о лэдве доплентав до хатп визяачазться специфя-HicTD.saco6iB звиязку Miz: предикатившш частин&чи. В ролх спьвззд-носяих СД13 у склад! цих конструкЩй уяиваються'вказ!знх займекни-ки означашга!, як1сно-кхлыйсно1, секантика: так, такий. каст 1ль-М» ст!лька та устадена зайленниковаоювоформа до того, Властизе . хм означачьне значения ciiíbbíí[hochí олова реалхзувть через BKaeiB-ку на яж*сгь has., гадай, каст хлъки. до того/ або на xírsrdcTb

Сп йвхдкоспх слова так, тзкпй г.кнуть фориувага вдаоне hkích? значения - дазати як!сну характеристику предмета або дii', налрик-лад: А день талий. во тЯлъки жить i вхрити /Б.ОлШхик/; Треба ви-брати так, щоб ta дошу не подаотз П1Д ринву... /Б.Леиккй/, а так® значкдщ хнтенсифхкэдп. наприклад: Плаче уз"яло хпд клунхюм. а замерзла так, ко й тягоря не годна перенхстити; Таддй йо^о яадь ваяв, щр сздл дгаувезся. звхдки ge та й з чого /з творíb М.Шк1ва/. lío ж до займенникхз иастхльки й до того, то в нозшш сахввхдносного

олова »они фчрвдштъ значения хнтенеифхкацх! г тШке, цащшаад: Бое се кгачдться; в палгоадндку, разростасться, сз!те, наповказ ароглатом еодр1р"я нд-стхлъкд, ао забивае дух розквхтлих трсянд... /А.111кяе/; 3' нас так Оагато великих еконо?.пст1В, якх пииуть дро-гра'у'Д ¿ю_12го просто, не;.;овб;; ходять на рыбалку /з газетд/.

Др?гг2 тал сп!ввШоснгас слхв у структур! фразеологхчнпх рз-— т 1, IV,о глзхэть значен}« кзлмлекс! хат^1Л?г8рпзацх1» Це вказхз— пай зайуаннкк г? тлъки та кого аналоги ~ слоБссясдучзння так бага-22.» гаг пало, тага кЪты-лстъ, Вказхвна яа кхлькхсть, властпва гх значения, спрдяз твореин» головное частиноа, яка г-с ихстить, се-, ЮН5ЙК4 характеризуй, нацрзквд: Цього разу невхльнигль було пт кс стаэгй еврой-китар тхльки здквова-чо хит-ав годовою

/3. Ту луб/: Я вас: зпша, шо в^алатк вас за глхсан дои: со

из рпзякуи /И.2ввяьовпй/.

. якво в структур! ототоянввалша речень реалхзуеться вхднос-вк2 теп пхдрядиостх, тс б речениях фразеолог Много тину пхдряд-нгсть ви» , •игалучнакова: -вЗДрядна часигаа дрисднуеться до го-ловыох за допсотсго асеиантвчнис сдолучпкс1в-£о, коб, а сашк спо-ХГй:вк& Ирреального порхвкнння, як-от: Вхн тек'неприемно зарего- „ тав, шо Л1кгв1сг назхть розгубпвся 1 подавився назквуги себе вди-вованлш очвьа. /Н.£вилъсвик/; А на цзй гурк!т зараз ге виб!гла паршива орендаторка х гвалтувала дза, _езззвз. близня Н р!зала /В.ВпнЕЕчекко/.'

Сп1льна для всхх сп1В31Дносних сл!в фузкц1я- вманоаленвя вхдшопення мйь злотом головно! та п!дряднох частин - реалхзусть-ся в речениях фразеояог Много тицу сдециф1чно. Передовой, значения спхеВ1ДИ0сного слова коралле зх зьпетом усхе! п!дрядно1 частини. При цьому змхет пхдрядно'х частини иске безпосередньо фор-иувати йсго, як, наприклад, у реченнх: Бувае жак, в литому ве-

снод сахне cuir /М.Нагндбхда/. Однак бхлылхсть фразеолоПчдях рг;-чень станозлять структури, в якях вказхЕНИй залменник сшвз1дно-ситься 3i зм1отом п1дрядно'1 частила не прямо, а опосередзэзаяв. Б'рол! посередняка виступае певннй асоц1ативний смисл, що виникас Mis головною та шдрядоою частиками: вони в1добраяатаь ситуаци, лк! в уявленн1 учасншйв moeeoi комунхклШ s пов"язаними певншл в1дношешим, як, налриклад, у реченнх: .Дпвилася так, нхби ншшвля-лася Еостанно /0*Гончар/. Саыэ да сторона фразеологхчша: речекь трядшЦйно враховуеться при imacE$iKauii, коли ix розглядаотъ як речения з п1дрядними касл1дковими, порхвняльними, мети та т.in. При цьому до уваги береться ильки один ряд вШотень, в ят'ий включен! головна та пвдзядна частани, а саме вхдношення ассдхатив-нЬ'Щэ ж, до другого ряДу вщноиюнъ, якх формуються займенплххво-сп1ВВ1дносним синтаксичним метанхзмом, а сама iepapx:4noro вхдношення Mia предикативними часизнами, -то цей аспект залишавться не-врахованим.

0ск1лькл семантика речеяь фразеологхчнсго типу складазться не т}лька з Оезпосередкьо вираяеного В1Дноиэння, але й апеясз до хмплйитного смислу, ио виникас на грунтi асоцхатиЕних 3E".isi;iB, ix розгладаать лк оинтаксично зв"язан} кониг.гкцп.

Характерна для фразеологхчнкх рг*ень В1дс;тнхсть цряко! оез-пос^редаьоК сл1ввхднэсеност1 wis 3mictom хсонструкцы в цьюцу х зМхМсм олфвша i х чаотин дозволяв провести саралель sits шгаи та фразебйогншдй одашщями в лексвчн1й систэмЬмовл. SbUoe i за-п$ОпонозаййЙ В.А.БелсианкоЕою> i прийяятий в дисертацп термхн -фрааеолог!чнх речения.

Вшсшовгэд; В робот J названо ■ речения тхшу Те, шо зхн знав gM_jj^ettt_^noMQi?Jto, йому в дисьмепнвдвкй npaxii, тобто речен-Ш% Mi 3 ОуслЕевсы'лЗ, яласифйсаци розглядакется як

скдадноп1дрядн1 конструкцп з лхдрядними пхдыетовимЕ або з лхдрядними додатковиш, - залежно В1Д ролх сл1ВВ1Дносного слова те у склад: головно!" частини. В синтаксичних о пи с ах, що роблять крок у напршвд структурно-семантично! ютасифхкацп, вони сб"еднан1 в одну групу у склад! з"ясувальних речень, чим Долаеться штучний роз-под1Л цих конструкций на тили. Водн.очас В1дзначаеться самобутшсть тих з"ясувальних речень, головна частина яких пустить сп1ЕВ1ДНОс-не слово як о6ов"язковей кошонент лол1предакатЕвно1 конструкцИ. Вцшовхдно до концешШ, яка реалхзуеться в дисертаци, цх речения розглядаються як рхзновид зайненниково-сп гвв хдносних конструк-Ц1й. Наявшстъ сп1вв1дносного слова - .конструктивно необхщюго кошонента в 1'х структур: - становить рису, ио в!др!звяе 1х В1Д речень з"ясувального тшу. Вказ 1вний за&ленник те в £х головн!й частин1 прямо стввхдноситъся 21 зы!стоы ус1еI гпдрядноУ частики, його значения вичерлуеться И зШстом, тобто дорхЕНюе йому. Специ-ф1чною ознакою вмщувчих речень е те, що сп!вв!дносне слово птзямо еводить змхст л1дредно! частит в позец1ю, яку воно нашчаз у скла-головко! частини.. Це п!дтвердауе ыокливхсть трансфоршШ пй-ря.дно'1 частини - реченвевоТ структури - в ^менне словосполученвя з, наступим введениям йогго до складу головно! частини, наприклад: Знания аиття 1 людей допомогло йому в "хшсыленницькШ праа!.

Сп1ВВ1Дносне слово те-в структур I выхщувчих речень формуе аб-страктно-предметне значения, несумхсне о вказхвкою на ыгасне предмета об"ективно!" дшсност!. Це суттево вхдрхзняе його в!д сп!Вй!д-носного слова те^в структур! ототоЕшваяькшс речень, яке мае пёре-доесхм конкретно-предмегае вначенкн, хоча за умови опояучушюс?! з лексемоп пеьного типу його значения моке бути абетраетно-нредает-ниы, як-от: ГЩе прийдутъ дэтдаД Роз1б"ить на стократ оеше-1 \ н&д!ю. х те, що висловить не зм!ю.../Т.Шевченко/. В1дгл1нн1о?ь значения

вказ¿вного зайыенника те в таких рхзяшс синтаксичщсс позпцхях, як структура ототокнювальнюс 1 структура вмзщувчих речень, закликала неоЙХ1ДЦ1СТЬ рхзного лозначення в описах займешшково-сл1вв1д-носнлх речень. Так, стосовно сп!вв1ДНОсного слова вмшуючих речень використовувться лозначення твд^'цифровнй хндекс указув на абст-рактне знаттоння, да в:др1зняе це слово вхд конкретно-предметного те^"1. Введения в науковий ужиток згаданях цифровш 1йдекс1в з до-ц!лышм, однак вхдаишпеть у значеннх сл1вз!дноснш елгв, як! вони гззначавть, потребув уточнения: воыа полягав в тону, шо те, че шже, подано до з&р форедватя конкретно-предметного значения, чим ! полонятся його сприняття як найбхльш семаптично ненадов-неного, фэрщл1гоЕаного сп1вв1дносного слова.

' ОлШзшюоив олов4 те2 реал^зуе в структур: головно! частини р{зн! в!да!шш! та щ>иАмешшково-в:да:нков! форми, значения якнх з дэсита р1зкомгш!:ггш. Ш створю? широк! кожшвост1 для слолучу-вшли цтцрядно! ча5?Я!Ш внктлпах речень 13 головною в тому чл !н-Ш<5МУ зм!етове>му в!двдщ9да!. Так, наяриклад, характер цього вхдно-вдшя меяз тзпач&т&ч штетяш ешхавоичних в!«лнг!в,у форм! ШШ ущ:?в те^, т, вадриквд, у речений Спхльна дж вс!х шеазз-абЖ оловхдздь риса - це те, щд вег вони - факти, що все че - на-ао "розкя^ та^нз довейте ? алв це фант!" /О.М.' ■ щ/, 51мошвння шя зщетом головдо! та л1дрядно'1 частин махе бу-?3 ещвдй здаченвящ сеиадигших в1я*пяк!в, ко формуються прий-М§®&ШМ^да1щс6вшщ форта® до значения ужиткх

ра§9й |§ ИМ вторинвих цряЯшИШк!?,• ййврШСШ: -Йоцт-було вт¿¡дно, Птздда£*.э що чао?дед ярмп вдступала шрел ним з таквгя а

г йаижаакава Л,А. СЕнтаксис//Ссвреыекный русский язш'/Под ред. В^гь-вяааавксэй. - У.: Высшая школа, 1989. - С.750.

1 його рздний полк /О.Гончар/, де вйага-

нова форма сп1ввхдносного слова те 2 ирийменникоы в!д форыуе пра-чиного-каузатнвне значения. Як аналоги Е голозьЧй часты! вм*-ютчих речень угивавться словосполучення той Факт, та обставгаа. налрнклад: Звичайно, за велика зазоввання цозша. ввадааи той^акт. ло гвш вороги читашь те. що ми хочомо /Б.Антовепко-Давидович/.

Пхдрядна частина вмотуичих реч_ень ариеднусться до головно! за допомогою асемантичних сяолучникгв що, шоб. чи та вс!х в!днос-нпх зай«еннЕК1в у рол! слслучшх сл!в, напрлкдад: Р?ч не в со;.;;. та оеруть люди ." безнос ереднв участь" у мзстсцтв!, чп 111, а в ¡¿у, со с лззди, глухх 1 сл1п! до мпстеххтва /М.Рвльський/; Залеено £хд_того, як. предмета дноть на почуия людей - м"яко чп-грубо, вхддовхдно I IX назвд утвортогься г ы"якшс чи тверда: звукгв ДДо-роаенко/.

У другому роздШ "Зайк8вник:ово-сп1вв1дносн! речення" в семан-тичноцу аспект^' висв1тлюються дитання семантично1 орган!задх1 складного речення, анал1зуеться роль чишш-лв р1зко* щироди в твореных тигпзоваього змхсту, визначаютьоя особлпвост1 займенниково-сп1еехдеосншс речеяь як схащдних семантичних структур.

Увага до змхсту складного ■ речення завдци була вла'стлва свн- „ 1'ш;сичнхй думец, навхть бШлою м1рою, кхк до зм1сту речення :цро- ■ стого, однак, на вхцапну В1Д семактичнпх досл!д2ень останнзх ро-кхв, у традпцШюму синтаксис I В1Н школа не становив сашостхйно-- ' го предмета аналхзу.

Синтакспчыа наука 50-60 рокхв надгого стол1ття пройшла певняй шлях у розвитку' .уявлень про семантику складного речення. Вахниау роль у цьому прочееI вШграли праЩ М.С.Поспелова, яхшму валеЕизь теза про те, шо суттева формальна ознака сх:ладнодхдрадних речень -одночленн1сть/двочленн1сть езруктури - вхдобрагае хх змхетову вхд-мЛннхсть, а саме тип логхчною'судкення, що визначае характер се-

- 1Э -

мантики висловлпзаЕня. Вадлизою в такой теза M.(í.Поспелова про певпу csîiocTifiHicTb smïctoboï оргашзацп: "складнопхдрядш речения, ШО ВЕСЛОВЛВЮТЬ ОДН1 i Tí ле смислов! винопення Mis головной i пхдрядкою частотами, мояуть бути неоднор1дними за своею структурою"1.

Згадан1 хде'х значною мхрою визначилз той напрямок у вивчек-HÍ складнойijCHjiHoro речения, що ставив за мету не тхльки окрес-ллти особливост! foro формально! структури, а й виявити власне семантнчнх ознаки. Суттввим досягненням праць цього налрямку s зизначення рол1, яку Bteirpas характер лексзко-семантичного на-ловнення синтаксичнях позицй головно!' та гндрядхюх' час тин у г>-явх внутрплн1Х вхдношень Mise ниш. Бони лхдготувалл hkícho новий дхдх:1д до вивчення семантики складоопвдрядного речения, а саме зверяоння до власнэ семантичиох орган1зацй" як вщяссно самостхй-. ного його аспекту.

Реальн1 передумови для семантичних доелвдгань пол1дредика-тивнях одиницъ були стЕоренх завдяки досягненням у галузх зивчен-ня семантики простого речения. Сфорцульован! тут положения стали основопологшама при анал131 семантики речения складного. Це понятая про секантичяу структуру як узагальнений тмоенй 1нфсрматпз-ний 3MÍCT рзчення, иоложення про модус i дагум у семантяцх речея-ня, виз"аченяа прсзхзпШ як оданицх опису диктумного змхету еп-словллвання.

"лцшим виявив себе напрям дослхдтень,' цо реалхзуе денотатив-ний пигххд до вивчення семантики речения, який ставить за глету ви-значити В1дношення Mis структурою висловлювання га структурою ой-

I Поспелов Н.С. 0 различиях в структуре слогнохгодчиненного предложения // -Исследования' до. синтаксису русского литературного язк-

- M. : Изд-ЕО АН СССР, 1956,. - С.54.

ту an i ï JiilScHocTi, яку воно в!дтворщ, atío z лоГ1Чноя структурою думки. BazijîHEK для цих Д0сл1Дкенъ е розуыхння речения як номинативно! одинщх, що даг назву ситуиШ, на в дайну Bis слова, денотатом якого е предает. ... *

. Вявченнп семантика речення зпачнов ы!ров сприяють досл1даен~ ня з дексЕчяо! семантики, skí визначають значения СЛ1В i3 ураху-ванкяы XX синтаксично'х позицП в речении Увага в цех прадях зо-середнуеться на лэксечв1ё сеыанши fliecnib та c;iíb, що bsbtí в : цредикатн1й фуннШ, тобто семантицх предикатних слхв.

Прсшдишу дослхдаенн1 заЁменЕпково-cniBB хдносних речень украхнсько': шви, орхентованому на окреслен! досягнення сеыантич-ного синтаксису, s поняття 1фопоз2Ц iï, з викорнстанням якого. БИ-свхтдогтьса питания про характер вхдаошенвя Miz пропозитивниыи компонентами в сшхаднхй семантичн!й структур i цих .конструкцп та способа його релрезентацП в ïx пол&гредикативнхй структур!.

3£йменниково-сл1вв1дносн1 речения належать до склаязих кон-струкцШ, прЕзначенням яких е формування полхпропозЕтивного 3mi-сту, що вхдобраяае складну сптуадхв Д1йсностх. .Схгладна семантич-на структура цих речень míстить MiHiíiyM дв1 пропоницП, пов"яза-нех давним Е1Дношенняш, характер якого в загальних його рисах вл-значають форкальнх ознаки, властивх !ы як хсонструкЩнм нерозчле-. • нованото типу. Сутн1оть цього. вхдношення полягае в його олосеред-кованостх зв"язкош míe одним is компонентов у пропозЕцп голов-eoï частини та пролозицхев ЩдрядноГ частини - в повноыу ïï об"е-Mi або частково. При цьому Mis препозициями головно! i хпдрядног частин спостер!гаеться функц!ональна BtflMiHHicTb: пов"язаним i3 пролезшие» п!дрядно$ частини моае бути лише компонент пропозитив-ного зыхету головнох, i насоли хгролозщ1я в ЦШ)МУ, тод| як бути .лов"язаними 3i змхетоы головной частдни вдуть як ода i3 кошо-

нент1в зм1сту п1дряднох частини, так I препозиция в цхлогф. Да в!дм1нн1сть заовхдчуе р1зну значшхсть для семантики складнопхд-рядного речення кожно! з пропозицИ: одна з них, репрезентована в Шдрядпхй частинх, становись допом1яний, другорядний змхст.яхшй, будгчн так чв 1накае повиязаним 1з компонентом пропозпцп голов-ноТ частина, аба форыуе його значения / наприызд, у гш£кгнннЕозо-сп1вв1Дносних реченнях/, або збагагуз /яе речениях присубстантдвно-атрибутивних, опорне слово в головой частил! ятд з лгхссемов незайменнякового типу/.

. 1зрарЕ1ЧЕа оргвнхзацхя пропозитивного змхсту заЗмевниково-сяхвв1деося2Х ре^езъ виявлнз себе в такй специфхчнхй рисх, як фо-рмузання складна! номхнативпо: оданзцх - нсмхнативного .-блока "сдхез1деосез слх■ хдрядна частика",

ЗЬтаз1дао дэ сучасаах уявлень, одинидями ноглнаци Евазазоть-С,~ £5332251" 2с£с мзееих р1вн1в, будь-якох дротягностх, будь-якого гггагга?. Елэк "спхввхдносЕе слово+пьцрядна частица" налэзить хзэ нзк&агтпзнлх зассбхз малого синтаксису, призначення яких - форму-3323 ввся|дааюст1, да в Еомхнатзвноглу аспект с аналогами слова, а39 за своев л&и&гаэ просты !стю пэресНльшуюта його. На зхдмгну п!я есиййязвяях «етээстдучеяь» блоха у склад: займбнаиково-сл|&-р&чеяь »¡зш статусу синтаксичног оданши, вош кале-ааяь да сташтезаг сизлутейв, ао вякпкають У результат: зв"язг..-язиготт-гкгеш! ртзкз! прхгрдп, а сало м1ж словом х дростнаречен-ГШ1» 1% сдеафйа ЯЕ одета», номхнативирго ряду внзначаеться не хеш, цо ж> 1х фрауваявя залучена предикативна одиниця, 0%Шт им, з яйяй це здхйснюзтъся, адаэ Еикористання ре-

фЯЯ&ХО аШф да утщрезня HOi.tiF.aiiB - явище, звпчайяе для мс-влеяж. Так, агсртакпян змхсту речення до його предиката утворюють-зз шшяШзшШ та йс аналога - лрадозгтнвн! номшати, денотата-

кп яких е певн! стали речей у дозашвнхй дхйсность Шляхом пере-будовп прояозитвзного змхсту речения, лри якому предикатний компонент семантнчЕох структура став допомйкним при нвпредикатноцу, утворюються одзлилг з елементною ном!кац1вв, зокрема атрибутивнх грудЕ. Анализ Еоьппативнж блоков "спхввхднооне сдово+П1Дркдна частина" засвхдчуе, шо принцип '¿х утворення ь;д реченневих структур той ке, во к при утворенкх ном}нал1задтй та атрибутивное хруп. Так, у реченш Те. то 1Нфляцхя в с1чнг всходить на 50-проц?нтний бар"ор, не впала на нас з вами а неба /з газети/ за доломала блока "те, во..." зд1ёсеюсться ноыхнацхя стану речей, тобто яро-позитивна номхнедхя, i вхн фуныШнуе як своер1дна нок1нал1зац1я. • Всдкзчае блок "тэ, со..." в реченн: Модна було тут добачига выставку грай1кц Ваоькозцева - те, що експонувалося вае в ЯдонП, С'РН, та на знапвнзтпх одеськкх гуыоринах /з газети/ зД1йснюе ноих-нацйз предаетну: "те, що експонувалося" означав "ек'сдонати". .

Вт!!,:, номгаативнх блоки "сл1Бв1дносне слсво+пхдрядна части-, на" нзтеь риси, цо В1др1зняпть |х вхд хнпшх номхнатхв, при "творен-нх яких викорксговуеться змхет речения. Це передовым'те, що вони_ шетять у своему оклад! базов! речения як предикативно оформленх. синтаксичкх одинвд1. Речения, шо входить до ноихнативного блока, не зазнае будъ-якого впливу з боку займенниково-сп1вв!дносного механизму, зберйае свою.будову та зм1ст, тодх як утворення ном!на-Л1зад1й та" атрибутивное труп передбачав руйауванвя предикативнох структура базового реченш.

{¿еханхзм утворення номшативнлх бломв е спевдфхчним. Базове ■ реченкя вступав в синтаксичний зв"язок зх сп1вв1ДНосним словом як залезший В1Д нъего компонент, внаслхдок чого формально вершинвюв складовою блока став сл1вв!даосне слово. Фуншпоналып компонента номинативного блока е аналогхчними складовим хнпих ноыхнаПв. Так,

сц!вв1дносне слово виконуе роль класифхкуючо! складовох: як ана-форичне слово воно позбавленз конкретного значения I виражхз ка-тегор!альне значения, властиве частзнх мовя, до якох воно вхдси-лае. Отже, утворення номхнативного блока е анадог1Чним до перегво-реиня речения в нецредикативне словосдолучения з граматично неза-лежним компонентом - словом девно! час тина мови. Що ж до шдряд-ноI частини, статусу яко! набувае базове речения, то и аразна-чення - формувати .семантичну складову номхнативного блока. Завдя-ки II змхсту компенсуеться синсематичн1сть сп1вв1дносного слова, иом£нативни# блок отримуе референтну сп1ввхднесен1сть.

Окресленх особливост1 семантично'х орган хзаци зайленнвко^о-СД1ВВ1Днбсних конструкций по-рхзному виявляить себе в окремих 'струкгурно-семантичних вхзновидах - речениях отстожнювалзних.фра-зеолог1чнхк. 1 вмхщувчих, зазнаючд впливу формалъндх ознак.сяе— цифхчиих ддя кожного з них.

В ототсжгазвальних речекшгх семантичн! в!дношення М1Ж пропо— зиШями, незалежно в£д конкретного значения сдолучно! скр1пн -предметного, означального, обставлино-просторсвого, - зведек; до такого абстрактного В1Дношеиня, як тотожнхсть. Конкретна значения сП1ЬвШосного та сполучного ол!в перекряваеться вхднсшенняи . то-тогкост х як вершишшм смислом речения. Це.в1дношення й стансвить семэдт:/гу структурно'! схема ототолвювальних речень.Найбхльшого уэагадьневия аабувад ототожнювалышй синтаксичнкй механхзм у речение 31 сполучнол скрхяо те=п;о. Вясоким ступеней абстрагованостх засоб1в зв"язку I, вхдповхдно, схешох семантики зумовлена тагса власгяв1сть цих реченв, як вхдкосна свобода у вираженнх рхзного за тадоы зыхсту.

Семш.-.ична органхзадхя ототожаивальних речень мхстить да! цроггазнШ , до шделювть ситуацП. дйсностх,' пов"язаих сщдьним

учасяаком. Завдання ызвдя - назватз одну is ситуахий, вйображен-н?: ж другого викорвстовуегься як sació позначеввя окремого еле-мента nisi' ситущ'к, який s р1знш причин не може бути позначе-

Hiíií лекоемок.

Формування змхсту головнох частини за долошгою пролозитив-ного BMicTy п1дрядно1 здхйсшеться у склад! номинативного блока' "спÍBB!дносне слово=сполучнё слово..." При його узворенн1 эд1йс-кветься nepexÍA Bis предикативно! структура до непредикативно i, при вкому прохш^итивнлй SiiicT базового речення згортаеться до одного з його компонент1в, по спхвзхдноситься з елеьвнтоы в!добра-кувано! ситуацп síSchoctí.

Г творенн i номхнативнвх 6jk>kís отстоЕнювальнлх речень . бе-руть участь BKasiBHi ira bíshochí займешшки bcíx сеыантичних ти-híb: предаетнх, означальнх, Bpociopcai, ¡до забезлечуе íx статус ун1версального засобу елкентно! новйнацП.

За допсмогою блока "тегщо«.." здхйсйюеться як вяасве предметна нсмхнац!я /жонуванна учасникгв хростох сатугяп/, таг: i HOMiHsqiH препозитивна, тобто позначенач севного стяну речей у позвцовйхй дйоностх,- лор.: С,"надриклад, цех крамарф, який тор-"* rys тим, то ми вЕробляемо /З.Тулуб/ та Те1дшо hhhí вхдбуваеться на cbítí, мае cBifi gaBHift початок i причини /Р.1вааичук/. •

Наголошена bíümíhhíctb у характер! ном1нацп блока "lecaio.-.? зумовлека типом препозитивного зьйсту пхдрядно! чаотини. Якщо 3MÍCT подрядного речення е простим i в його центр1 - предикат,¡цо задае miens для' предметних актант íb, то при уtbopshhi номгаатив-ного блока Bin згортаеться до одного з актант!в, внаслйкж чого блок здхйснюз предметну ном1наи1вЛгщож.зм1ст nispsuBoí частини е скледним, тобто йото семантику формуе предикат того рангу, шо в рол! актантхв при ньогду виступашть не власне яредоетн1, а про-

дозитивн! компонента, ном1натявний блок утворсеться шляхом згор-тання складного гшсту до пролозитивного ахстаата,. якай позкаче-язй у його структурI сдгвэцшосним словом те. Такий номхнат функ-Шонув в шв1 як засхб номшацП певяого стану речей. Отже, характер номхиацП блока "те=зцо..." коредюа з типом предиката як центра пролозитивкого змгсту дхдрядно!. чаетини.

ЗдЫснювана блоком "те=до...в нсмхнацхя елекзята сягуадх! /просто! чи складао!, коли дей елемент сам в ситуадхвю/ е непрямою. !х ном1наЦ1Я опосередкована вказ1вкою на участь у лезя ситуахШ. Брак' 1нцрркец15, ею зяникав внаедхдок непрямо! комхна-Шх, яка здхйснюзтьсз ном1ная:ивними блоками ототсЕншалышх ре-чень, компенсуе копгекст, нацрикдад: Те^що вхн влмрхав, иовляв, .мхг влмрхяти лише монах ¡1' В1чний в"язень: нормовзний роздалхл одя-гу, 121, продуктов пращ /О.Гончар/.

Власне секантячнога ознахоп ототокнювалыш: реченз, ях:а безпо-середньо вплавае на !х зм1ст, формувча той чи 1ншяа його рхзновлд, е лексико-семадтична орган ¿зад хя. Обмаження на вживания лексики у складг првдпкатшзних частил, ¡до нш'ладазться дослть ибстрактяш ототожвизальпим механизмом, г мхнхмалышля. Вони мозуть вячерпува-ТЯСЯ НЕЯЗНХСТИ Г0Т02НЕ2 одно одному ВКа31БНОГО а зхдносного зай-кеншосхв, якио подхбнхсть зхдобразузаних ситуаций дШсносгх лсля-газ лшззе в сМльностх одного з !'х учаснакхв. Бодночас поз"язанх слШним учаснином слтуацхх мояуть взявлятл лодхбнхсть ! в хнел:: сво!х рисах, бути однотнвшлп. Це дозначаеться на однорхдясстх предикатно-актантЕо! будовя пропазшЦй головно! д!дрядзсх час-гай, що«!'х моделюкта, I, в1дпов!дно, на лексичному склад х та час-тин: вялвавнх синонхмхчно! лексики, лексем-дублетхв, кончрастухчс! лексики, зокреыа антон!м1а, иаприялад: Зазнав я там усього, чого з.азнатл моде зслоаська дитдна ль.Лелкий/; ...Гут я не моет дата

Батькхвалнх те, що могла б в Пшгос умовах, - дв1-три напорист 1. глднх 1 захоплююч! книдки /3.Тулуб/.

Стосовно сбмезкень на лексико-семантичне наповненш дредика-тивних частнн ототожнювалъвих речень необх!дно наголоситв на спе-циф1Чност! конструкций 31 сполучною с!ф1пою "те=заоп, пов"язано'1 з ссоОлнвостяш IX номхнатЕвно}' фушШ - здртшстю називати як. предмета, тобто окрем1 елементи простих ситуацхй дхйсност!, так 1 ситуацй' в Д1Лому. Характер номгнацп, який визначаетьсн типом семантичного .предиката''в зшсТ1 П1дрядж>1 частини, позначаеться на лексико-семантичнхй органхзщп речення в цьлому. Залежно вхд того, яким е значения те - предметним чи пропозитивким, - воно сполучаеться з рхзними за типом предикатнкми лексемами у складх голобно1 частини. Оскхльке е значення те с того к семанггагого типу, шо й значення сполучвого слова що. то предикатна лексема, лка сполучаеться з ним, належитв до того х семантичного типу, що й предикатна лексема в П1дрядн1й частин1. Таким чином, готошпсть спгввхдносногс та сволучного слхв зумовлюз дзеркальн!сть головно! та п изрядно I частини стосовно семантичного типу предикагних дек-сем у 1х складх. Так, у реченнях :з номхнативним блоком на позн&-~ чення стану речей головна 1 пхдрядна .частина ы1сеять гредикам 1 лексеми, що сполучаитьсяз1менними компонентами пропозитивно!. семантики. Це модусн:, ло,Г1ЧН1 та фазиса лексеми. 1х уживання сго-стерхгаеться в реченнях: Згадалось багато з того« до "^ддос.ь,£с>-ворилось" /м.Рильсышй/; сьогодн! його зовс!м гтоисмутило те. що почув в1н в!д свого товарища на Скарбноыу; н!бито над цим козаць-ким собором п1днято сокиру браконьера' /0.Гончар/; Почалося все з того, про що нав1ть не варто ба говорим /з газети/. Згхдно з тим ке принципом дзеркальност! орган!Зован1 ототокннвалып речення з номхнативним блоком на позначення предметов - окремих, едементхв

прост еитуедш д!йсвост!. У головн1Я та П1дрядн!й частин! цлх речень ухиваэтъся предиката! лексеми р!зниг дексико-семантичних груп, коло яких обмехене лексемами, здатниш сполучатися з 1менами предметно* семантики. Це, наприклад, ггреликати хараятерЕзацп.фх-зично! д!Т, буття /!снуванпя/ предаета, пологенея та перемхиення у простор!. Законом!рним для них е вживахпи у склад1 речень: Петь покл^ перед наш те, що тримав у руках /з газети/; Але те, то Ви прислали, здаеться мен! нёдбалим подо форми. написании поквапливо /М.Ральсышй/. Стосовно ототожнювальних речень з !ншиш сполучни— ш скр!паш, то йштаксичний мехав!зм'обмеху« 1х лексико-семантич-ну орган !зацш мгншою Шров, предикативн! частини в хх склад! в!-доброжають будь-як! пов"язая1 сп!льним елементом ситуацП . д!й-сност 1, формути рхзялй за типом зы!ст.

Семантична сутн!сть речень фразеолог1чного типу передбачена ¥х формальнимп особливостяыи як р!зновиду ЗаЙЫЭЕНИКОВО-сп!ВВ1ДНОС-конструкц!2. ПропозпцИ головно!' та п!дряднох частин у !х се-мантичнхй.структур! е включенный водночас у два ряди вдаояень. Першгй з них е задании 5£х синтаксичним.1жхан1змоы - сполучною скр!пов "спхввх&носне слово ятисно-кхлъкшюго значения... п!дряд-най сполучник" г становить !ерарх!ю двох ситуативних пропозшШ, одна з'яюй задучазться для формуванвя компонента !ншо!. Другий тип - в!днооенш. зумовленост1 аИ зШстоы головноТ ! пхдрядно! частая: вош моделюють так! ситу ад Л' дхисност!, що в евхдомоетх носПв мовн пов"язан! цричиново-наслхдковим вхдношенням шонайза-гальн!шого типу. Кошфетизацхя змхету головнох частини як причина потребуе певпого витлуыачення значения спхввйносного слова, яке логично виводиться !з змЮту шдрядно!' як наслхдку. Таким чином, характер, схешо! семантики фразеолоПчнш речень визначавть тша 'й конструктива! озншш, як спеаиф!чи1 засоби кореляцхйного

зв"язку, а такок формування предикативншн чаотанамз зм!сту п@в~ ного типу, ао сприяв несуперечливому штлумзчешш значвквя са!в-е{дносного слова.

У склад! фразеодог1чних речень, фсрмуетьет ном!нагиЕВИй блок "сп1ЕРлл!ссне слоао+пхдргщна частина", який дозначав компонент препозитивного зьЦсту головнох частини, репрезентовалий сп!ззхд-дацкау, словом якхсио-кхльгЛснсго значения так, тааий. настхдькя. ст. ж того, напраклад: Чи його вдача була така.'ао в!н, на-скглькл м;г, намагевся с а?.; тати сяокхйво х не робити шкоди 1штим /Б.Лптенвжо-Даввдовач/.

Но.М1над!я за доподюгсш <5лока у склад! фразеолог!чних речень в елвшнгшв. Б ¿я фораде як! сно-к 1 дък! с нпй компонент семантики головноУ частина - класЕф1куючо! сшшдово! ном!нахивноТ одащцх. Змхст парадно! частика, оемаймчно! склодово! номхната, мэтивув певне ватдушчення сп1вв1даосного слова, одвак не -прямо, а через , вегановлення насударачливого лог!чного вШоиенпя 31 -зм1стом го- . ловнох частина. Нзпрямим характером ноШнтИ за доподагою блока -у склад! ёразеолог1чних речень зумовлена яаязн1сть у контекст! в!дпов1днах пряыпх ноыхнат!в, як напракяад: Ба^усши ми так, до якби я й пам"ятав ! записав, то самому було 6 соромно читати: н^^юа^непхкавоо здадась би т розиэва /М.Ридьський/. Зрозум:до, . ио така яоыхнаЩя е непропозитивною: позкачатя стан речей могуть, кр!м речень, нга.инативнх одиниц! з яредаетням значенном,

Зайкенниково-сп!вв!дноснЕй механ!зм пезнои м!рою регламенте лексико-сешнтичну орга1-изац1ю фразеологхчних речень: цредакадяв» нх частини у 1'х складх формують змхст, ио дозволяв учасяивш коод«. ахкацхх вегановити .логхчний зв"язок мха вгдобраяуванивд ними ситу-« ацЫми дХйсностх. Водночас рхзень лексико-семантично'! оргзн1задхх зиявляе яевну самзстхйнхсть..вщговхдно до його осооливостзй вид!-

' литься семантичн! р!зновиди цех конструщ1й. ïz утворення зуигв-леве передовым здатн!ств oalEBiSHOCHzr сл:в як1сно—к1лък1сно'1 семантики форчувати pisai за »илом значення. Першш 13 eux е значення AKicHO-KtoKicHoï ознаки предмета або дП, тобто власне якiсие значення, друге е значения ¿ктенсиДнгaa'ï. по в1добракае високу 1нтенсввн:сть Д11 або вляву ознаки. Спгзвьяносн: слова так, такий, сттлыш кояуть фортдуватв як власне як!сне значена;, так i значення 13тенсиф1кац1'1, тод! яде корелятя наст^льрт. до того набувають лише зяачеши 1нгенсиф1кад11. Asaiis речень 3i enis-в5;даосниш словами тагщД, дИлькп заевщчиз, ио формування одного 3i згаданих зяачекь - власне як!сяого чз 1нтенсЕф1каШ -визначагться ïx сподучувад1стю з дредигатнЕми локсемаиз деввого семантичного типу у склад} головно1 частини. Так, значення 1нтен-сифхкацП е властивим сп1вв1ДносШ1ы словам, як! сполучавться з'. дредикатвима лексемами на позначення озкак, ио >становлять neBHi дараметря предметов, лШ, ipmz о si гак, гк, надриилад, у реченнях: Коли анатд ysilteoB у воду, в!н навЛь здивувався: воза була така тепла, побито зараз стаяв л!тн!й ранок; Десь yropi кричаля гуси, LSSg ЯШШл HÎ6H вони буди вае за не⹫инз морями; Цз так скоро зройилосъ, со аяаэ:, додувии_за*.ком1ром стаял! холодно! води, здйвоваЗзо подйвився яа_йебо /И.Хвааьовий/. Значения 1нтенсп-фхкацП властиве такоз eniBBlitaocMM олсвам, но сполучавться з дредикатнимв лексемами ва.дозначеаня дгй, лрсцесгв, огпак, шп хо-42. £ не п1длягенгь вим1ршашю, все к е еум1енима -з уявлешям про eîyniHb 'Шевеяваост!, як, наярпклад, У ; зчеян^-Раз побив H так, m.Mt з постел! /О.ХОбилянська/; Любка задх-

ШШЯ^ШШ&Ж-ЯроРУ, i -TêmS У ¿eï був_ящ, тша туга на лщ1, рзд„Йвазко ад губу №6î_прикусив i швядко гнову павевнтв голову до с iporo /В.БянййЧейКо/. Що ж до сп1вв!дноснсго слова стЕлыш. то

значения 1нтенся£ bobo набуваз тод!, дали к1льк!сно-1менна група, до складу яко! вено входить, сполучазться з предикатною лексеме», цо míctotb у своецу значенн! вказ!вву на високий сту-niHb tirreHCBBHOcTi, як, направлял, у речениях: В евхтлиц! Абруля набилось стхлькя народу, що стало дихати трудно УМ.КовдхЗинський/.

Цра сполученн! з лекседаыи 1ншшс сеыантячнах тил1в, а сама такиш, значение яких не сум!сне з уявленням про йтенсивнхсть, сп!вв1дносн1 слова в головачастин! фразеологхчних рефень фор-«у:оть власна як^сне значения, напри клад: У карет i сидгинну'^оз-кладалося так, до модна було полеаати co6t /Б.Дедкий/; Сучасна кон"юнагура тыт, що híxto не моге сказати, шо буда завтра /Х.Бор-цак/. Вт1ы, значения cniBBiflHocHoro слова не завадв Bisaos toas типу сполучуваног з шш предикатно! лексеш. Годовна часгааа мохе м!стити слова на позначения д?й та о знак*, ню е сум1сниш з уявлзв-ням про 1нтенсизн1сть та зодночас характеразуються як!сно. За в№» сутност! 1шшх Еоилртач1в, кр!ы сп1зз1даосниг сл1в» И значенна формуеться лиае завдяки сп1вв1днесеност1 з! ам1сюм тдрядао! чае-тини, дор»: С1в так, що ст1лець пгд ним'затртдаа та С1в так, во Mir бачдти коеюго. Значения сп1вв1днос..ого слова а структур! косного 1з двох окреслепшс семантичних р!эновид13г своерйко шга'яза» на si зм1стом нхдрядно!.. 0ск1льки власне як!сне значения за сеойв природою е таким, цо йоге бути Еитлумаченим по~р{зном? i ахШкш у.р1зншс, Hasira антонМчних, лексемах, роль зм!сту п*дрздшо! частини у floro конкретизадН в досать суттевсяи На цротивату чьему значения 1нтенсиф1кац1!, властиве спхввхдноснзм словам iasoro сеыантичного р!зновиду, мохе бути виралвним за додомогоп досить обмеженого кола однотипних за значениям лексем на зразак "даже", "вельш", "конче", "винятково", "надзвичайно". Цризваченаа змхету тдрядно! частина - визначати стутнь штенсиЕвоет! д:1 etío веяву

ознаки, що коливазгься в!д "духе" до "надзвичайно". То us в речениях типу Bíh так втомився, що ледве додлентав до гати, 3jjíct п!д-рядно!' частини не мохе вар1юватися, формуючи протялеасп значенш: сп1вв!дносного слова, як, наприклад, у речениях 3i ceîbsîshochhm словом у власне як!спому значена:, пор.: Настрiй у нього Оув та-кий, шо bíh xotIb обняти весь степ /О.Десняк/ та У кяяжни був та-кий настрой, ио все i во i довкола вддавалися Ш геть поган та, bimyisemm /Е.Чайковськлй/: "bíh так втомився" ыохе означати "вё дрге втомився" i т1лыш. Висловлпвання з протилегким значениям ут-воривтася лише илягом 'заперечения значения 1нтенсиф1кац15, яке спхввЩюсне слово фэрмуе у toro с клад i, пор.: Bíh не так ваз вто-ьився, щоб ледве длентати. Шнш вирагена залеанхсть значения 1нтен-сифхклцп вхд-кочкретного змхету пхдрядно'х частини виявляе себе в тому, но головка час тина форыуе 3míct, близышй за тшом до того, до властявай простим речениям з експресивно-Шдсилпвальними чает-хсами типу: £ак тоскно було~бачити толоку без батьк1в, гаке сумае .вое етало-довкола - згарища i спустошення i kímí опудала, проколо-тх.багнетами^ i сиве, захдареве небо ocíHBe /0.Гончар/. 31ставлен-вя з простими речениями цього типу заев Шуе; до сл!вв1дносне слово зi значениям iHTeHC2$iKaniï иабував додаткового прагматичного значения вказхвки на емогЦйно-огцнне ставлення мовця до того, про 120 лсвгдомляетьск. Ирирошення цього значения позначаеться на ви-ковл£Ш1 crfiBSíSHocHoro слова: воно в акцентно вщШеним. Характер-ним для фразеологхчннх речень з акцеятно вид1леним спхввхдносним словом е в1Добракенвя в П1дрядн1й чаотин1 типових ситуаций дНгс-hocti, so слриймалться як еталони нестандартности, екстраордшщр-ijocTi. "Наприклад: Я тебе кохав, як i колись кохала. - дуже, так, що аа зтати важко /М.Хвильовий/; BiR мовчить, аде дивиться Сиволапов i просто в Bí4i, так дрезирливо. так зневадлкво, що Сиволапа

зя петесмикге в}д лот i /Б.Автоненко-Давидовач/. П!дрядна час тина може таксж в!добрахати зшхятков! ситуацП, нацриклад: [Знай той квас 0 Такий м1дний, що й око одном? пробкою вибив 1 /о.Гончар/.Семантику незвичайност!, винятковост! увяразшлиъ кодалън! частки й, as, HaBtTb. у склад! п!дрядно? частини. Той ке семантичний ефект ванзкаа таю» завдчки току, да Шдрядна частияа пов!дом2не про сз!даш нереадьнх, взгадан! стана речей, ив позначаеться на хрреадьному модальному И офорклзкн! та nzsssnst спалучхииса ippe-ального-пор!вкяння, як-от: За хзялнну в!н так хропе. якбя по страху !хав i3 набором в!з /В.Лешай/. Шдрядва часстна фразеолог!ч-нях речень з ащеетно вйД1лгккм сп1вз!дносши сяовом нерйко mío-, тить устелен! виразк на позначен®! еятуагШ, ща усвщзмлшггься ян оталонп взняткошот!, ада вя&охага Ы ехспресизяхсть якнайзразз в!злов!даз ьарг тько-ед!ЕНсиу характеру значения сп!зз!дносного -слова, наприклад: Так обрдд !з своп; зубом, go гоч т!кай у Москву /М.ЗвЕльоаай/; Sysaao тas побить, дэ мгсдя живого кет /М.Раль-ський/; Та в!н ка íx тж Дргазучиз, що сил не буяо тетогеи! /Д.Кос-тенко/. SiiicT п!дрядао! чаахзни у склад! речень дього типу вШ-граз роль допогйвгсго чвншзка у форуувакн 1 модадьно-сЩнь'о! . семантики: в!н служить додаткогиы.аргуьйнтоы на ira^cra се;ьшкШо~ го статусу ся!вв!дносвого слова. Це п!дтвердауе фуг? ícaysaim п мовх недоговорешгг, об1рзшдх висловлдаааь, пхдтмдга чгсглаз. якях е фактично в!дсутнгов, як, напршувд: ¡Погано взйзяо| Tas погзло, иго просто н-ву...'- з!тхяув хтооь /З.Тудгб/. . ..

Вэзультати анад1зу фразеолопчнах речзяь да»ЕЬ с!дстави дан висновку про те, до традщ!йна вид!леява таких Mais еклшшоай-рядного. речения, ян констр;нШ з п!дрядншз способ? Д1! та'коя- ■ струыш з пхдрядаши мхри ! студеня, сотрется ва ялаовё сем&к-тичну ознаву- значения спхзвхдносного слова, к&в 520ргШ sssss»»

ел його сполучуваност! з предикатною лексемою певного се:,'.античного типу та в1даов!дно до зШсту л!дрядно! частини. При дьоку 1г-норусться однотипность Ее синтаксично! орган 1зшШ, передовым характеру п!дрядкого зв"язку та його- засоб!в, а також задано! нею загально! семантики. ОрхентаЩя на власне семантичн} ознаки цри вид!ленн1 тип!в складнол!дадного реченш спрячлняе девну недоелI-довн!сть класЕфпсацхйних описав.

Тип семантики внпцуцчих речень визкачав займенниково-сл1вв1д-носний синтаксичкнй механизм, суттевоа ознаксю яного с шявнхеть у голобн1й частиц ] сп1Ев!дносного олова те^» значения яг.ого прямо сд1вв1дн0ситься 31 з¡.петой пмрядно!. 0со6див1сте схемнох семантики цих речень е те, ио одна з цропозвдИ орган!чно входить до складу друго! як дролозитлвний актант при И' семантнчвоку предикат!. Складну сеыантичну структуру речень цього типу фороде ггре-' дякат того' рангу, що задае мхеця дай пропозлтявних актант ¡в: змёг "п!дрядно! частини вводиться в позначен? сд1вв1дноснпм словом лози-циз актанта щянньощ. Налриклад, у речепнях типу Таке дозв!лгьне життя дрвзвело до того, ио Дглов сил став д&дуцуваги дтю дотребу якось актив тзув'атись /Б. Ант он енко-Давидович/- лог !чний- предикат /у приклад! де слово "дризвело"/ задав два м1сця для лроиозитив-них актантЪ, один з яклх - номхнатпвнпй блок "те+дхдрядна частила", що ;.л до другого, то вй репрезентуеться в головн!С частин1 вм'1щуичого-речения в рхзний способ, здебгльшого за дс ломотою вом1-нал!зац1й /слсвосполученна "таке" дозв!льне життя" в наведеноцу приклада/.

СпецЕйпчшсть семантики вмйуючих речень виявляе себе в сво-ер1дн!й ном1нативн!й фуякШ блока "те+п1дрядна частина". Класи-^¡куЕЧоа с кладовой ц!е! ноШнааивно! одиниц! с компонент, позна-чений сп1вв1дносним словом те, чим зумозвене П сдргйаяття як ек-

- 34 - .

в1валента 1мен1. Перетворення речеяневого змхсту п!дрядно! части-ни в зм!ст ноы1нат0вного (Злока в дсд!6еем до шхаа!зцу утаорення ком1над1зац1Я, ио спричинило викорястгнка на його позначеяня термина няповна ном{иал}зад1я*. Водночас спос!б згортадня реченневого зм!сту яри утворекн 1 неповних ном!нал1зац1й маа ово! особлиао-ст1. Недовна нэм!нал1зац1я не т1пьки зберхгае предикатно-актантну структуру базозого речення, а такса мгстить вцщошекня мхи суб"ек-?см I предикатом лоПчного судхенкя, з яким це речення сд1взхдно- ; ■ саться, - вютошення, шо а формально логШ позначаеться термх--ком "зв"язк£". Через лог!чну звиязку, яка становить вершну проло-ззгавного зм!сту ном1натиЕного блока, його зм!ст так сп1вв{дкосшть-ся з Д1йсн1ств, що моае в!даов1дати 1й, якио в хстинним, або нэ в1дпов1дати, якдо в!н не е' гакам. Отае, нсмшативний блок "те, що..." формуе судасння про оит^1х д!2сност1, набувавчи значення факту. Фактуальн1сть значення ном!нативного блока виходить назов-н! в унхнуачих конструкц!ях, да лексема "факт" уживавться як аналог сп!вв1дносеого слова те, як-от: ракт, що в украхноькШ л{тера-тур! з"явилося нове докод{ння, беззадеречндй г втхшний /з газети/. Особлив¡сть значения ном1нагквного блока як' неповно! ком1нал1заци дозначасться на лазсшсо-семантвчн1й орган1захШ вм1шуючих речень. Сфера лексем, як! коауть сполучатиоя з неповними номхнал1зац1я:.:п, в сеыавтично обмеженов. Це еп1стемолог1чна лексика: лог!чн:, в тому часл! й г^аузативяо-псих1чЕ1, когнхтивн! та 0Ц1НН1 лекспма, на-приклад: Неч1тка дрограма реданЩ щодо укладення словника стала причиной» того, до в ньому трашшугься слова вузькод1алектного характеру /М.Павдюк/; Правдою було тхльки те, що !вадковх, як пас

• I Арутюнова Н.Д. Сокровенная' связка /к проблеме предикативного отношения/ //Изв. АН СССР. - 1980. -Т.39, сер. лит. и яз., » 4. - С.347-358.

хлопцяки в стену череду, привид!вся па гагил! сплячий зм!й полоз /М.Прягара/; Ге, що ви Чй оцту дали, то добре /Б.Лепкий/. Вод-ночас неюяливов для неповшк ном:нал1зац1й е сполучуван!сть 1з гракати кал 1 з ов aiaii.ni лексемами нй зразок "вхдбуватися", "зд{йс1шва-тися", а таксЕ 13 лексемами па позначення сприйпяття д!йсност1 за допомзгою орган 1в чутт!в, тобто ф1зйчного II сприйняття: значення "факт" с орхентовахшм па СВ1Т думок та ¡нформагЦ1', де значушога е 1стенн1сть, а не реальность/!рреалыпсть; врш того, фактя не сдриймаються СезЕосерэдньо органами чутт1в, вони усв1до!.шноться,

ОСМИСЛЕЮТЬСЯ I ОЦГНЕЮТЬСЯ.

Специф1ЧН1стъ значения ком1иатпвних блок1в уы1щушчих речень позначагться на характер! хх ном1нативно1 футош, що В1Др!зняз 1х .в!д Е'-алогхчвих номхнатхв у склад1 1нпшх р!зновид!в займенпиково-сдхввхдяосних речень. 0соблив1сть цхеУ функцй" полягае передовым у то'ду, до, вазивазчи левний факт, номшативяий блок розкриваз сут-. нхоть ситуацп, в!ддзеркаленням яко} вш е, здШснпвана ним ноых-ннцья е прямою. ~

Футщ!онуваНиш у склад1 хюнструкцхй умхщуючого типу ном!на-тиених блок1в - нзповншс номхпал13ацхй - зумовлен! особливост! лексиЕ0-семантично1 органхзацх! цих речень. Характеряим для нет-е те, цо лхдрядна частияа не заззаз обмегень у фордаанвх змхсту 1, - вхдповхдно, у лексико-семантичнсцу оформлеЕН1, адае будь-який про-ЛС2ИТВВЕИЙ зшст може функцховувати як актант лри предикат! вхдпо-вхдвого сеггантичвого типу.' Що н до головнох частини, то'вона обо-в'язково кхстегь ггредикатн! лексеми того рангу, до здатн1 сполуча-тзся зх спхввхдлосшш словом те, яке в позицИ' хтраматично вершинного компонента вомхЕатиБНого блока - неповно! нон!нал!зац11 - фор-цус аботрактно-цредиетие значення факту." Де згадувана елхстемоло-гхчна лексика, да яко!, зокрема, належать лстгчн! лексеми, вгиван-

' - 36 -

на яккс у головн!й чаотинI вшшуючиг речзнь позначавться на !х орган1зац!1. Рхч у Т1М, до кокструщН з логхчними прйдикаткими лексемами формувть семантичн! в!дношенкя, по в орган 1чними для розчленованих речень ¡з пхдрядниыи'уыови, причини, мети та под. Моалив1сть релрезентац-:! вхдношень того типу в межах нерозчле-новано! конструнШ, де семантичний сполучник В1Дсутн1Й, засвечу с хсяузаякя ¿нише мовних механ1змхв формування такох семантики. днал!з умхиухяих речень хз логхчниш предикатами в головн1й частных заов!дчуе,додвц1амехан13м!в належать такх способи репрезен-тадИ пропозитивного зШсту, як утворення повних. I неповних ном1-

налхзацхй, а такоа використання в рол! засобхв лог1чного зв"язку

т

прийменник!в та граматикагпзованис д!есл1в Порхвняно !з семан-тичним сеолучн"ком, шо поеднуе яредакативн! одиниц! - частини складной1дрядного речения, дрийменниж обов"язково передбачае згортаыня реченнавс? структура в субсгантивний компонент, який у поеднанн 1 з цим прийменником утворюв прийменниково-в хдм!нкову форму. У структур! вм!щуитах речень таким компонентом в номхнатлвний блок "ге+п!дрядна частина" , який репрезентув один !з двох пропози-тивних актант!в при ложному предикат!, позначеному црийшнаиком, Що z до другого, то в!н репрезентуетьоя реченневою структурою го-ловнох частини цех.речень, наприклад: Чи то в!д п!он!, 40 вп^ того, що поряд .ххав с ¡роокий знайда, згадалось давн« /М,Пригара/, Характерно, що'зм!ст ном!нативного блока даае пов"язуввтись з! змхетом головно! частини не Т1лъки заздякд його вяиванню в ьвеша прийыенниково-в1да11нковхй форм!, а таяог його офошяеянв ян кйн_ струи»! з! -оп!ве1Дносним -¡ловом Те в орудному тобта ее*.

I Про прийменники'та граматикалхзо'ван! д!еозоаа я« эв"ягквв1 заое*. йи рхзних ранг!в. див.: Биховакещ 1.Р., Городекська К,Г, ? . Руеа= нхвсыай Б.М. Семаитико-синтаксична отрукгур^ Бечёная! Наук, дамка, 1933. - С.89.

¡¿античному в!дмхнку з властивим йому прачиново-каузативним значениям, нацриклад: Зачишинка подюбилася Bipyfflli ще й тим. що тут люди, як 1 в степах, рано встають, ocig сонця не просинаать /о.Гончар/. Оункцхя зв"язковпх д1есл1в як засобу репрезентацП лог1чяих предикат1в i3 двобхчною семантичною валеитн1стю с найбхльп впраз-ною, чому сприяе ix синтаксична функцхя присудка, граматично по-в"язаного з ном!нал1заЦ1ЯШ /повними i недавними/ в позициях помета i додатка, наприклад: Догляд на укра!нсы;у литературу як на визвольну й дешхсратичну веде^до того, ио поле досвхду в Сфремова звужуеться /Ц.Зеров/; Те, до вона була з "духовних". прищепило ifi повагу до людей духовного стану /Ы.Коцюбднський/.

До ел1стешл0Г1ЧИ01 лексики належать також когн íthbh i преди-KaTHi лексеш. На в дайну вхд речень i3 модусно-диктуиним вхднопен-иям ¡.lis эгретом головно! та пхдрядно! частин, когн1Тивне значения лексеш, вито! в структур: вмвдуючих речень, накладаеться на ло-г1чне вхдносення: логхчнай кошонент семантики вхдображае об"сктив-но лснувчей лопчний звпязок'М1Ж явшами дхйсностх, т0д1 як когнi-тивний - дйхльн1сть суб"екта, спряшвану ва його виявлення. Обидва семантичн1 компонента е складовиш значения предикатних лексем,ужи-тех у речендах типу 1сторсчну mícíb Украшсыюх дераави ми бачимо в тому, що вона перетворюеться з похтран!чнох коззцькоТ територп, яка роздшла народа, на {.йжнародний вузод KOMyHiKanii, котрий сд-аае народи /з гурналу/, пор.: 'Чсторячна Шс1я Украшськоí держави полягаа в тош. по..,".

' Головна частпна вмйцуючих речень м!сгдть також oixíhhí лежсемв. СиЕактЕГД цех рэчень становить суб"бктжыгредикатну структуру : се-манотшям еу<5"аетом е значения факту, rao toro форгдув ношнатлвний блок, tosí as сешнгнчняи предакатам - оцйзве значения, нзлргклад: будо те, то обгравада yote, ваче овеаь страгла

/В.Викшпенко/; Тому е дуде знаменним факт, ио ц1сар турецький ви-р!шив д?литиея овоер вдадоп над морями 1з флотом ВШська Запор1зь-кого /з газети/. Симетричнй репрезентаЩя змгсту цих речень у син-таксячв!й структур! /семантичний с?б"ект ! предикат рзпрезентова-н1 словаш в лозиШ д!дмета 1 присудка/ сдрияе членуванню змгсту рече1шя на окладов!, що сп!ввхднесен1 з компонентами лог1чного судзення, - факт 1 його оц!нку. Це суттево в!др1зняв вмйпуячх речения в!д звясувальних конструкцШ, п!дрядна частина'яхшх значения факту не формуе, а ыха П зШстом 1 знктом головно! частини вааикавтъ додатков! в!дношення модусу 1 диктуму. •

Кр1ы еп1стешдог!чно1 лексики, в головн!й частин! вм1щуючих речень угпвахться такоа слова фазиснох.семантики типу починати/ся/ й к!нчата/от/. хоча!'. значения факту е, неоум!сниы з уявленням про фазу. Фазвона характеристика стосувться не значения ном!нативпого блока, а зм!сту, офоршенсму в головнхй частин! як повна ном!нал!-зад1а або позначеноиу Лексемой з! значениям подП, шо тривае в ча-с1, на зразох "збори", "зас!дашям, "канакули", "свято", наприк-лад: Ус1 гадали, во сходку розпочнуть з того, що приймуть до цеху Карда Шнейдэра /З.£удуб/; Л0££й кднгчаеться тим, що солдат вичитуе мораль чолов1ков! й е1нц1 /М.Зеров/. Що я до зм!сту номШативкого блока, то з!н вйвэбрааав один з - тшшм£ абь ьлёййвйй =

у ПОСЛ1ДОВНССТ1 П0Д{2, твтшпй (ЩШё 81 £ШМг

Залзшо ъЫ 8Н1Й6ЙШ лейбёШ, Шйтб! й Ш6Вй1й

часвщ!, вийзш! рёчййнй $умЩ{бйуюЕ& яй дкрёШ семаамгчнх р1зна= вида. ;"

•. У третьему роздш иЗа&еннйково-сп1вв1Дносн1 речения аШШ^ рично'1 орган1эацН" розгладаяться питания асиметрН схсладаого ре= чеиня як лхнгв1стичного знака, розкривазтьая сутн!б¥в аШб'йёШ® тя у стосунку до зайленщково~сп1ввхДноснЕХ речень, вйэнаЧазй-сй

роль фориальккх 1 влаенэ сеыантачншс озпак у гворенп! эк!сту, аги-

г.зтрпчного пол1прздикат1звв1й форм!,

Вадаосна с«50ст1йн!сть формального та сеиантичпого р!вн!в займеннипово-сл!ЕЗ!диосЕпх речень вкявляо ссбз в фаза?! функц юну-вашга речень, лекскко-семаетична орган 1зац!я якнх не п1дгр;нчус с.те--<~

ееыонтшдг, по зумевязс '¿я аеикетрпчнхсть. Хоча есЕмстрдчк 1 конструюШ й зноходгася на поркферН систем» зайиеншвмво-ся !>• в!дыоснпх речень, еонн стшгавдятъ ясграз! свнтакспчн! констргу-ци, оппс яхшг збагачуз удаленна про структуру та зм!ст сзлаг-гс-Шдраднш: речень.

Поняття аолгатрН ковного знака, запровадееве С.Карцевськш1, гастосовусться не т!яыш в досл1дкенн! лексяки, а токог дан яявчен-.гп зтй Паше мозипх р!гнйз, зокрегла сигеаксЕчзого. Еякорвотглна потття асг!мзтр!1 при анадШ речения сиртллп зм!ни в 1нтерярэтг:д1 граматпчно'!' природа ц1с! одгнвд!, як! характерпзутзтъ сучаспу сга-таксичну пауку. От!дко з пиЛнатагтяз /денотативной/ концепции сгшнтзкл речения, воно вважавться знаком, до позначас "емац!Ёпо-

розумовий зм!ст~Гв!добрзЕуваяу ним лодгв в об"сктивн!й д!йснос-

р _

т! .. Усзйаомтепня того, шэ рэченш, предикативна сдапнця, та слово I слозосасдученги, одиниц! непредпкхтлвн!, 'мозуть бутя корефо-рснтниш I, з!дпов!дно, близьксш за зШстом, сприяло форнузавга помяду на зм!от реченпя як на в!дпоспо самост!йшй його аспект. Могна ввазатв доведении також той факт, по формальне лротистазден-ш лростих речень, структур монохтоедикатявних, та складнлх речень,

1 Карцевский С.О. Об аскг.метричном дуализме лингвистического -знака // Ззегзнпев В.А. История языкознания XIX-XX вв. в очерках и извлечениях. - 4.2. - М.: Просвещение, 1965. - С.85-90.

2 Локтев-Т.П. Структура означаемого предложения /териянн-предпгя-тн/ // Семиотические проблемы яз!дссв науки, терминологии и информатики. - 4.2. - И., 1971. - С.317.-

структур пол iпредакативних, не означав YX айсолзтно? дротиставле-ноет! в планг зм!стоеоХ елешнтарност!/складяостН прост! реченкя 1нод1 м!стять достатдьо складний, пол!щюпозишшай, зм!ст, склад-Hi х речения в окремих випадках вийористовуються для влраяэвня елзментарного,- монощюпозитивного, зм!сту.' .'

Асиыетр!а форма t зккту складного реченкя - явшз, вiдома дослЦщикш синтакспчно! семантика. Щрдо стуценя аязченост! цього питания, то на сучасповд етап! триваз процес призбнрувшшя факт1в та is осмысления, яеобх!дний для подаяышос теоратачнах узагаль-нень. Нолезшть лередовс1а ввзначити саке поняття■ евдетрi i/асикет-pil стосовно складного речения.

На вхды!ну речёнвя простого, цризначоищш складного рэ- ■ чення е в1доб;-а2ети ыдпопення Mts простима "си«уец1ями дхйкостх. Характер цього вхдношенва вдзначае його семантичну сутгИстъ. Вод-ночас допяття форма складного речения с пов"язаним з уявленням про комплекс формадьних та форкально-семайтичнях ознак, що сдриявть творению девного вхдноаення Mia преда катлвниш часгянаш. При цьо-цу власна семаитичн1 ознаки, яхшм налеяить визначальна роль у тво* реки! семантики ввеловлавашш, гисаухь ado вШовШгя то?.^ зы1сто-вому вхдаошеннв, во s задании сантаксичшш моханхзмом, аСо супере-чити йоцу, трансформуычя де в1дношеши. Самвтрачно оргаяхзеванаш, таким чином, сл!д ВЕааати окладах речения, 'з'м1ст яких в1дясвхдаг ix складн!й синтаксичн{й форм:, T02i яд аевметричною в така орга-Hi3aniH складного роченвя, за якоУ i'x конкретшШ awisT вШодить sis зразка, заданого формадьниы мехаахзшм,

. Спостерекення над да. яатньо широким кодам ядаа ? сфэрх <зядад~ него речения давть'дйставп ствердяувати, що форцуваащ адзметряч- ' них в1дношень mis формальним i семантичним р{вкями ЕЛ^йгвде щэш» перед конструнц!ям з аоемантичнями засовами зв"язку,- зокрсыа «сад* >

ноШдрздшш речениям займехтиково-сп1вв1дносного типу, адае "чим абстрагован хпхим /б £дн шал/ в зм!ст знака, 'там ппршоп е сфера йсго вливания мовцеы"*.

Бияви асиметрП формального й семантичного р!вн!в дростепу- . вться в козшоц7 3 pí3h0bíqíb займеннпково-сп1ев}дп0сш£х речень. Еалзхнхсть до одного струкгурно-семантичного типу зумовлос анало-г!чп1сть процесхв творекня зм1сту, асиметричного форм1.

В асиыетрпчних ототозшдвальних речениях формальна будова не знаходить прялоI в1дпов1Дност1 в семанти^нй оргая1зац1Т, шо вияв-ляе себе у smíhí обсягу семантики порхвняно Í3 сиыетричвики кон-струкц!яма в напрямку його зменшення або зб1ЛьпеЕНЯ. Вдеться про фордуванйя монодропозигивного змхсту, що дор1внае однхй цропозя-Ц11, або ускладнено'1 семантики, яка' твориться за рахунок нагару-зання додаткового зм1сту.

Монопропазитивниш s ототоннювальн1 речення типу Togi вдя пилось , шо той, хто говоритв з нев, начальник ii Мшсайдика /Ы.Хви-льовий/. 1вформазивнвй 3míct"цпх речень моге бути вирагенвм í в структур i простого реченвя, пор.: "Говорить з нев начальник П Нв-хайлика". Обсяг suicsy цих складних речеаь дорхвноз in$op;-eaií, яо lí форчуе одна з предикатив них одинщь, друга 2 лише забезпечус цей sMicT необххднпмп для його репрезентацЛ номйхатами. ¿назпз речень монопрспозннпшо! семантики'ставить за.мету виявити, до саме в оргЕН1зад11 пел 1предикатсвних конструвдй створюз передумови для формуванвя змхсту, що, як правило, вираааетъся в структур! речения простого. Одна . з предпкативних частпн цих рецень побудовала 'за схемою, обов"язковим компонентом яко? g зв"язкаА1сслова "бути" та

I Курилович Е. Лингвистика и теория знака // Звегинцев В.А. История языкознания-XDKDC вв. в.очерках и извлечениях. - 4.2. -И.: Просвещение, 1965.. - С.431.

"наззватася"/, a saitos д!вслово "бути" в екзЕстеЕгЦедьноцу скачен-ni. Характер зм!оту meí предикативно! чаотанд суттзво Bi;opi3¡H~ атъсл в!д aaioty Ihooí: eíh становить пов1доияення про в/ бугта хгредшта; б/ зараздваакя peaíift объективно! дШснсст1 до шеисго класу ado iz {донтифхкахШ; в/ хменування qiei peaaií. 3 точки зору творения семантики речезня, bc'í ni повышения вхдоСрагають еташ;, ио передуют* нэбудохл будь-якого впеловдювання, тобто фор-мувть ёого яресупозиШ. Зрозушдо, иО репрезентац!я надлшково- ■ го, пресупогщiíteoro зм!оту в еднхй {з цредакативних частая зай-мгшшково-са1вз1дносн2Х рочень не ускладнюе SMicsy вЕслохшхваншх: В1Н-Д0р!ВВЬС SMlOSy SiabKB TÍCI частини, ко MiCTETb вевну 1нфорш-Hia. Так, легко редукугться это ;стенд1адьивй зм!ст, ао екепдхку-еться в п1дз?ядз1й чаотип: речень тпиу |?стор£я починаеться тод!? кота з"явладться пвзьмов! пач"ятки:] все. во було до того - до loгорсти t часа /з газетк/, пор.: "Вез до того - дохсторачи! часип.1в-свцзимчниЯ ефехст ако екгплхкаць'! твердоння про буття предкз-siB в головнй частиаí ототокнвваших речеаь, як-от: е 8-гак1,ао ющть .отбрита нажабу дотепно, так весело, з rijaicTO /0.Гончар/. Спевдф1чза орген1зац1я речения зумовдвз формуванкя уявлекня яро предает характеризацП як такай, со валеаить до неозначекох частя-ва езого класу, пор.: "J&xto г моге-одбрити нахабу дотепко, так

В?село, з riOTicTB". '

Репрезентац1Я в головнй частая i ототоянззвалыш: речеаь тверда

.¡гения про буття прэдмзта коже ехфячдяити таков формування íbbqí се-, шнтики, коли предмет харакхеризацИ набувае значения тотадьноат|, як,-иацриклад, У речекн!: Him HiKoro, хто Mir би зр{внятная 3i мной /З.Туяуб/, пор.: "Híxto не може -зрхвнятися si мной". Так: речения демоиструшть мовну гру: заиеречення ^нуваниа предмета з певною езкакою е водночас ствердяенакм наяв30ст1 у вой 1снувчдх предмет хв цреталешга! ознаки.

-■43-

Влементарнхсть ототояншальних речень шве бути наслхдком того, шо одна з цредихсативних частин у íx складi, сшэ та, во щс-тить як обов"язковвй компонент д1сслово-зв"язку "бути", репрезен-туе етап таксоном!? /в!днесення гредмета до певнсго класу/ або !денгай!кад!У. налриклад: Я той, хто рвав мости серед стравклх заграв у дн! страшно! мета /П.Воронько/, пор.: "Я рвав мосте серед страпних заграв у дн! страшно? мсти"; Я s з тих, кого tíльке помани куди-небудь у решмний цех на сол!дн!пу зарплату та на слецхарчування /О.Гончар/, пор.: "Пене я т!льки помани куди-небудь у режимний цех на солЮТшу зарплату та на слецхарчування". Орга-н!зацхя ототожшзвального речення, за якох одна з предикативних ■ частин репрезентуе етап таксоном!! / 1дентиф!кЕЯ ii'/, породгус семан-тичний ефект вид^лення преда®та або класу предие^в, до якого предмет вхднесеяо, оскхльки дозволяе винести поыйат на íx лозна-чення в комун1кативний фокус висловлавання. Гачозна частина, до М1стить-зв"язку, ыоке надавати позицию ггризвпязкового компонента спхввхдносному слову все, яке В1др1зняеться вхл те саьюю тотальное? i. 3tím,.значения все, ужитого в такхй синтаксичнШ позшЩ, . сприяе формуваннв семантики обмеженост1, як, налриклад, у реченнх: ¡Пишу коротко свои думку про Вашх поезх; Школ!- Львовичу Нагн!<Н'д! з просьбою лхдтримати Вас.] Де все, що я тим часом югу зробити /М.Рлдьсышй/, лор.: "Т1лыш це я й .могу тим часом зробити".

До форцуванвя: монопропозитнвних ототогнпвальнлх речень моге спричинитпся 'репрезентация в ix лхдряднхй частил змхету, який по~ В1дог,ии:з про ном шалíb предмета, наприклад: Bfa nig впливом того-лхвського "Тараса Бульбл" та Шевченкового "Койзатн" став тим, во звалооя "сзíaDmiij .укра1Нде;,:" /Б.Антоненко-Давпдовпч/. СвецпЗ^ййсзь . повхдошкння про ношнацхю предмета лолнгае в иону, по bíh с пое"я-заниы Í3 ном1зативною д!яльн1сти мовдя. Як пр-шило, речения екелл!-

' - 44 -

куе липе результат» uie'i д1яльноотх - oúpBHi иоицем назви, сама х Д1яльн1ста лпшавться, так би мовити, "за кадром". Судроводаую-чи назву вхдповхдною позначною, швець тин самим експдхкуз cbo'í авторов к! пошуки, завдяки чому отрите шаливicTb допередити слухача про неорданар1псть назви, зокрема, посглатися на те, що bíh користуеться мовням засобом Í3 слововзитку, прийнятого в девному соцхуш, як, палрлклад: Довженко лабив см1лив! мазки, широкий лет, .-^лсравх тони, те, що мл называемо гхдерболхзацхеш i чим нас так, чаоудть великх художника /М.Рильський/; ...Магш те, що прпй-нятс_наривати широкою ладанои /Ы.Хвильовий/. ■ . ■ .

Асииетрячн!сть ототожнввальввх речень може виявляти себе такой у форыуваннх змхсту, що е складайциы, н!ж це властиво симет-ричнзм конструп»яы. Це речения, в яких поряд is двома ситуатив-ними препозициями фор.-О'еться також шпл1цитний змхст логхчно! природа, що встановлюе певне в!дношенет: Mis 3míctom предикатив-них частян, додаткове до iepapxi4Horo. Так, в!дношенвям зумовле-hoctí пов"язая1 пропозицп головно! та п1щрщо'1 частин у рачед-Hi: lio хоче аити в Haai дн1, той обов"язкОБОмусить починати з абетки /М.ХвдльовийЛ Семантична вхдмйпИсК.ЦШсречень Bis симет^ ричних конструкций позначазться на TaKiñ суттзвхй форглальнхй озна^ Д1, як негнучкхсть структури: для них в мозишвою. препозиция д!д-. рядно! частини, як-от: Хто доездить,. torq 'i внуки згададть /0,Гончар/. '

Асдиетр ¿я йразеолог ¡чних реченьвиникае завдяки нетияюому лексичноиу надовненню головной частшш, як, надриклад, У реченн!; Було й так, ко карета где"око поринала в ями та вибоУ... /Б.Лед-кий/ ; дор.: "Часом карета глибоко дорлнрла в ями та вибо'х". Вико-рястши в голова iS чае тин i: таких рачех® грам&тякад!зоваяих слхв на зразок "трашнадся", "статяся1', "бужи", ио рв&Шяввфа

про реал!звдЬэ neBHOï ситуацп, aie не мохуть бути залучениш до ïï HOMiHaniï, зневиразшк зм!ст nicï частики, внаслхдок чого речения в ц1лому висловлве хгростий 3mîct. 'Лонопропозитивпхсть с ознакоы також фразеолог!чних речень типу Я на такий, ыоб зради-ти лздияу /Г.Тптшнин/, семантична особливЮть якя долягас в тому, шо дхдрядна частина повйюшне про вчинки лядапш, лкх ыоцуть висв1тлювати ïï якосИ як особистоетх. Головна частика цих речень мае особливу синтаксичну будову: вона шстить зв"язку. Б позшШ Л1дмета вшваеться назва суб"екта, шзиц1и я лризвпязкового хюм-доненга - 1менно'х частини складеного присудка - займае сд1ввхд-носне слово такий. яке набувае певного значения завдяки лог!чному

ЗВяЯЗКУ ïiîIS 3mîct0m ГСЛОВНОХ i ПХДряДНОХ" частин. При ЦЬОВД 3mîct п1дрядно'х становить пхд'ствву для сцхнкл суб"екта: оскШки "зра-дити лвдину" е поганим вчвнком, то суб"ект, для якого такий вчи-нок е немоЕлзвим, 0Ц1нгазться позитивно. ВГд симетричних конструк-цй Ш речения в1др1зняв те, ио зм1ст ïx головноï частини вичер-пуеться репрезентацгев суб"екта, процедура а його характеризацП здхйстхться пЩйдноы частиноа, пор.: -"Я не зрадну лвдину". Еле-ментарний 3mîct формуеться таког тодх, коли в позици пхдызта таких речень укавадотъся лексеми тешоргзфН01 семантики, наприклад: Тьдьки z не та нора тепер, щоб гуляти яап1дпитку /П.Кулхд/,пор.: "Немота зараз гуляти напхдпитку". .

Асиметрхя форми i 3MicTy властива такок умхютчим речениям. Лередумовою для форыування зм1сту, асиметричяого форм:, е така ïx ознака, як здатнхсть сп:хвв1дносного слова те? сполучатися з грама-. •тикал13ованими дхесловаш - засобами зирагеннн- логхчного зв"язку -на зразок "по'лягатл", "становЕти" , шо забезпечуе монлйвхсть досить вхлького вартвазня лексики в позщи суб"ектного сопшровача при них. За умохш використанвя в Ц1й позлШ сЛ1В типу "схль", "суть",

- 46 -

_ 6

"головне", "сдушие" та под. головна частина формуз метатекстову

характеристику, ио суяроводзуе зьпет пхдрядно? частини, а речення з ц!лому формув простий зм!ст, налриклад: (Иль справи в тому, до, за Полторадьким, наш "ущШкнеп" ц! дореволюЩйн! метода 1 "куль-узвуе" /М.Хзильовгй/. Влементарнхсть семантики фразеолог!чного речения може бути насл!дком того, що головна частина виражае модаль-нз значения можлзеост!, вигд/шеност!, волевияву та под., яке не ускладшое пропозитивцого зм1сту висловлшання. Сшввхдносне слово тя в гслоен1й частин! цих речень входить як залежна словоформа до слозослолучень типу "п1ти на щось", "вистачити на иось" та под., як: формують модадышй змхег "вирмшти иось зробити", "зум!ти дось зробити", нацриклад: Доведегься л!ти на те, щоб закрити оч1 й заткнута вуха /Н.Рибак/.

Ще один тип асикетр!? вм1щуючих речень поа'язаний хз уживан-ням фазис но? лексики в Ы головой частин!. Бм!п!уич! речения з фаг-зисниш лексемами налегать до тих мовних засобхв, ио дозволяйте упорядковуват? !нформац!в, експл1кувати задуми мовця стосовно ко:.ь-поэиц!? тексту. Монопропозитивн!сть речень типу В!н почав !з того. ио зустр!вся в!н 1з своею дружиною в обложен1м м!ст1, коли воно з тоскою дивилось на п1вн1ч /М.Хвильовий/ зумовлона тем, що ?х головна частина формуе метатйкстове значения, яке не ускладшзе пропози-тивного зм!сту висловлшання. Простим с змхет такоз тих ум!шувчих речень; фазисна лексема у склад! яких набувае додатхового значения першолричини, розв"язки або кульм!нац!1 подхй, налриклад: Щшло з того, що Олекса Гриньков! переорав межу; Скпгсилося тим, що д!став схллд в б1к /з твор1в Б.Лепкого/; •.♦. I дИщло до того, до я вноч!, Л1ДкравшисяД!акспыову хату /Во його Максимом звали, Вдовиного зятя/ Запалив /Т.Шевченко/.

7 висновкгх узагальнюються результата дослхдюзня зайМвнВЯКО"

- 47 -

BQ-cníbeiehocimx речень сучасноу yraü'íStb'EOí i.íobi:.

Лкал1з форг.-ллыюi' оргалзгаш 5айиешгксБо-сп}ввШоо1хпс ре-чет, уоловним 1нстру ментом дкого Оуло пончтм структурно: схе:з: складного речения, звсзщчив, то наязнхсть у годовн1й 4£c?:mi cniEBijatocHoro слова - конструктивно необх1Длого ютлпснекта структура - визначас сутнхсть цих конструка^ як структурно-ссиантЕчно-ro-ismy складнопхдрядного речения. Специф1ка зайкеняиково-сл1ВВ]д-sochoto синтаксичного механизму полягас в тому, шо bíh формуе пхд-ркдавй зв"язок, якай не маг анажячв нх в складному реченн], нх в словосполученнi.

Спецлфхку конного з рхзновидхв за£менниково-сс1ввШ:ссного механхз;®' визначаг таш слодучнох cicpina та, в^дповхдко, слосхб спхЕвЦщесенш! вказ1вного зайленника в головшй частинх зх змх-стш пхдрядно!. Вхдповхдно до вхдохшюстей формально!' oprairisaiíix та особлпвосгей секантаки, но корелзвть is ними, вор1зншгься структурно-сеглнтдчш рхзновада займенниково-спхввхдноских конст-Jsyxmiír: ототоЕнивальнх, фразеологхчнх та Емхщушх реченпя.

Схемяу семантику за&генштково-спхввхдноснпх речень становить зхднопенхи íepapxií Mía дзот сгоадовпии семантики: 3míct п1дряд-ззоi частики викбристсшусться для форуування значения кошгонента змхсту головнох, лсзначенйто з i"f ст]&ктур1 сшввхдносеек словом.

Ловноц1нне эначшя еМвзхднссие слово отркцге у склад! во-ыйшяевного блока, акйй становить виразнзй номхнативнпй засхб малого синтаксЕСу. ШяйвтЫ за доаомогоа блока "сдхввхдноске сло-©Снл1дрядяа частана" здвздн е елементною: bíh назпваs елемент сл-туадГх SIí&hoctí /просто! або складно!'/, яку вхдобрахено в головной частая!. Залегно вхд ссоблдвостей структурно-семантлчно! ор-íáHísaaíi р18аовпд1в за2з.1енниково-сп1вв1Дносних конструкций, homí-ВЗДхя махе бути ххропозигивноа або нелропозитивноа, прямо» або не-

прямое.

3:днозення ¡ерагаизац и по-р!зному реал!зуеться в структур! кохного з р!зновид!в зайленкиково-сп1вв1Дноснпг речень. Да вхдно-аекуя, що спираеться на тотоепсть одного з компонент1в змхету го-ловно! та пвдрядаоУ частин /отогояншвальнI реченш/, асоцгативне вщюиення М12 зм1стом цих частин, що уенладние семантику :ерар-Х1заЦ11 /речення фразеолог^чного типу/, нарешт!, воно мае вигдяд в!дноаення шк предикатом зьпету головно: частинп та його пропози-тлвням актантом - зм!стоы Шдрядно! частини /вм1иу]0Ч1 реченш/.

Особливост! синтаксичного механ1зму позначаються на дексико-семантнчнШ орга-'пзацп одх'конструщхй. Нами зумовленх так! ?! риса, як дзеркальн1с?ъ лексико-семантичного наповнення сянтаксич-них псзздШ гстовно! та пхдрядно! частин ототожнивальнше речень 31 сподучнод скрхдою "те=ао", фориуваяня в пЩряднхй части! ре-ченъ фразеолог!чного типу зм!сту, асоц!ативно . пов"язаного з! зШстом головно!, вкнвання в годовой частин! вм!щувчпх речень предп катких лексем, що формують абстрактно-предметне значения сд!в-вхдносного слова те.

Власне семантичн! ознаш займенниково-сп 1ввхдпослих речень, передовс т лексико-семалтичша орган¿зац1я предикатпвних частин, п!дгримують схемну семантику, що твориться в!дпов!дно до опециф!-ки займенникоЕО-сп1звцшоснсго синтаксичного механ!ззд, конкрети-зуючи зы1ст речення. На вхдшну в!д складнопхдрядгшх речень 1з се-иантичниш сполучниками, де характер вхдношень мгк предикатавними , частинами в жорстко регламентованим, займенниково-спхввхдносн! конструкШ надаить предигативним-частикам певно! свобода а Чх • лексико-семантичному оформленн!, ио спричинязться до утворення ок-ремих семантичних р!зновид1в всередещ структурно-семантлчного типу. Водночас М02ЛИВЕМ для цих речень е вживання нетшово! лексика,

що веде до модиф1кшШ семантики, у творения виоловлпвахЕЬ, змхст яких с асиметричниМ форм!.

Важливим у теоретичному плаш е спостереження над механхзмом формування в межах озипе! I Т1В1 ж складно!" структури р1энсго за типом змхсту. Як показало досл!дження зайг.:еннпково-сп1ВВ1Дносних речень, тип !х семантики визначавть як формалья1, так 1 влас не сеыантичн! ознша. Кр!м особливостей зайыеннпкэво-спхввхдносного механхзцу, значит для семантики висловлгвання е також тши фср>-мальн1 ознаки, як синтаксична структура предккативних частин, IX модально-часове оформления, гнучк!сть/негнучк1сть конструкцп. Власне семантпчниы чинником впявляс себе характер лексико-семан-тичн01 органхзацП предикативних частин та речения в Ц1Лому: беи-вання лексем певного типу вхдповхдно до законошрностей семантич-но'1 сполучуваност1 слхв у реченн1, формування предпкативноп час-тиною змхсту певного типу, ствердцувальний/заперечний тип суд'зн-ня, ио з ним сп1В31дносигься 31.11 ст пхдрядаох частзни.

Результата структурно-сТзмааткчного аналхзу' займеннпково-спхв-В1Дносшк речень~дать П1дстави ведШти !'х серед !нших копструк-цй.у систем! склздноп!дрядного речения ухфахнськох моей: всереде-Н1 нерозчленованих конструщхй вони п^отистоять Ьшшм речениям,що м!стять у головн1Й частинх власне опорн! слова, адае зайленшиюва природа сп!вв!дносного слова б чанником формування специфичного Шдрядного зв"яз!^у; водаочас разом з ¿шипи нерозчленованими кон-струкцхями займенниково-сп1вв!дносн! речения протистоять конотрук-Ц1ям розчленовавого типу, чинникаш спец::ф!чно1 синтаксичнох будо-ви яких е наявнють у. !х структур! семантнчного сполучнска.

Дослхдаеяяя га&.зеишсово-слхввхдяосяпх колструкцй, по сппра-стьат на поняття' структурно-семантичного типу, де^онструе моеппепй спос!б аналхзу скйдооп!драдного реченяя. ПоЗудова несулеречллзох

класиф1хацГх Ц¿61 одаипцх передбаяаг осивеленна його результатов у контекст I синтаксичках тг.'ядЬз х орхентадхй, т складася в ук-раШстицк

Осноэн! положения длсертахШ Едабраяено в. таких пуйдххацизс:

Г, Семянтична органхзги¿я за21®нниково-сп1вв1даосних рвчень у сучаснхй украхнськхй мовх. Препринт. - К.: ШК ВО» 1933, -. 86 с.

2. Займепникозо-спхввхдноснх речения в сучаонхй укра'Шоыий мов!. Депок. у ОНИ ШЭД "Верас-эко" I! ИЗ АН Беларуси, реестр, Ш? ви 22.C9.I993. - 291 с.

3. Займеншк0во-сп1ввхднос-н{ кокструкаН в сцстещ складно-п1драддого речения укра1нськоК мови; - К.; ЩК ВО, 1993* - 60 с.

4. Зайжкшксовй-сп1вв1:даосн1 речения украТнськох моэд'дк' структурно-семаатотнн® тис /¿АоаодШ 1 пов.!доше{да Другого мхк-народного конгресу ув£аШст1а:- 7 3 ч.-ДыЦа, 1993. - Моаозкавст-' во. - С.192-196.

5. Про пенятта давно! форми подо синтаксичшя: одашщ. цод1-предикативнох будзви //Методслог1я паукового гЦзнадпд, серух ф!-. лософи та методолог!I, шз.1. - ТеднохЦль. - С. 173-178.

6. Займенаак'080-ои.!вв.1дносвх канструмШ в синтаксис! ода^ в {дань ь\ Легкого //Богдан Ледхий - видатиий украшсьотй письмец^ нак: 36. статей. * матер*адхв ур.очисто? акадшШ, присвячоно? 120-р!ччю в!д дня народаенш гоежмеднива.- Тернопш,1«93,^С. 166-174.

'7. Формуваавя сешадка зайютао8«ьав||»Шшта речеда; формгдьн! та власко семантичв* чгпта» //Шхезлом м$$нар,яаук, кокф. "Сеьгаятика коак х тексту": 3 3 ч,-, |ван0а3тганх1вськ,1993. - Л. I. - С.181-163.

9. Про особливостх о^ха&кг&Цх одводе йь-.

носнех /ототоншоватсьних/ рече>№ /рогозов/, Дгнан, в ЗННОН АН

СССТ, реестр. А 1С60 т- 22 сь ^ __________

- 51 -

9. Зшс? складно! ном1нативнох одинвд! та секантичняй тш í'í предиката /рос.новою/ //Словообразование и номинативная деривация в славянских языкаг: Тез. докл. респ. конф.: В 2 ч. - Гродно, 1982.

- 4.1. - С.45-47.

10. Предикативн!сть i пропозитпвн!сть у займенпиково-сп i ев1 д-носних ототожнмзалыш речениях /рос.новое/ //Вестник Московского университета, серия 9; филология. - 1983. - Л I. - С.65-70..

11. Про семантику займенниково-сп!вв!дноснпг ототожнпвадьних речень /рос.швог/ //Синтаксис предложеняя. - Калинин, IS83. -

С.12-21.

12. Цро один вяпадок асвметрхТ формп та зм!сту в складному ре-ченн! /рос.ыовок/ //Актуальные проблемы семантических исследований. - Харьков, 1984. Делон, в ИБКОН АН СССР, реестр, й I6S76 в!д 25.05.1984. - 12 с.

13. Про розмезувалня займенниково-спхвв1Дносних ототожняваль-них i з"ясувальних складношдрядкнх речеяь /рос.новою/ //Сложное предложение в конструктивнс-йемалтическои аспекте. - Калинин,1984.

- С. 35-44. " '

. 14. Вираження нсшнативних утруднень иовця /в простому та складному речённ!/ /рос.новою/ //Синтаксические связи, строение, формантов я семантические отношения в слолном предложении. - Калинин, 1985. - С.П9-128. .

15. Семактичва !нтерпретац!я за£меннлково-сл!ввхдносних висло-влшвазь i3 фазисними предикатами в головни частин i як елемект íb тексту /рос.швок/ //Сложное предложение в тексте. - Калинин, 1988.. - С.16-23.

• 16. Семантика сп!ввхдносного слова та структурно-семантичний тип складного речения //JliHrBicTiraHi дослхдження. - Харкхв. 1988. _= С-44-58.________________ . —-----——----

1,7, Сакаятичва !нтерпретац!я висловлювашк як елемента тексту /рос.шзсщ/ //Струхстурно-секантические особенности текста л его единиц. - Харьков, 1988. Депон. в ИЯИОН АБ СССР, реестр. № 36093 вхд 14.II.1930.

18. Оунхд!онування висловлхгаань хз фазисними предикатами в худоянъсму текст! /рос.мовою/ //Структурно-семантический и стилистический анализ худоаествеякогс текста: Сб.научн.трудов. -Харьков, 198Э. - С.112-113.

19. Со.мБНТико-сизтаксичн 1 в1дношення мха предикативними ча-стинами в речеших за2кенннкозо-сп1вв1дносноге типу /рос.мовою/ //Синтаксические отноиерзя в слохном предложении. - 1{алЕнан,

1989. - С.39-46. .

20. 3£йиенниково-сп1вв1дяосн1 реченая вмйдушого типу як кон-

струкШ з ьредикатними актантами /рос.швои/ //Лингвистическая семантика и прагматика: Материалы У научн.конф. по проблема»,: семантических исследований. - Москва-Харьков, 1391. — С.ПЗ-П5.

21. Сегжнтика сп!вв!дкосного слова а займенникозо-спхввхд-носних речениях фразеологхчного типу //Методологй культурного процесу: проблеет мовозназства, л!тературознавства, фольклористики та м!фолог!!. - Тернопхдъ, 1991. - С.4.3-46,

22. Асиметрхя форми та змхсту в стосунку до модалъност! вк-словлввання //Тези доаовхдей зятю!" наук. конф. викладач!в та студентхв ф 1лолог!таого факультету. - Теркопхль, 1992. - С.9-12.