автореферат диссертации по социологии, специальность ВАК РФ 22.00.04
диссертация на тему: Ценности и символы в массовой коммуникации

Полный текст автореферата диссертации по теме "Ценности и символы в массовой коммуникации"

• АКАДІЗДЯ НАУЧ УКРАЇНИ .•

' П!СТ;П'УТ'СОЩ''.ТОГС'ї .

11а праьах рукопису

, ' . КОСТЕНКО ' • .

■ Нчтялія В/ сторона '

цінності і шволії в масовій комунікації

Спеціальні стн 22.00.04 - Соціальна структура, с.оціяльні інститути та. спосіб життя '

• ' ' \BT0FE5SPAT .■ . ' ■ . ‘ ' .

дисертації нч здобуття няучового ступеня •. ■ докторе соці ологгчшх няук'

КііївТ994

Дисертацією є рукопис ..

Робота виконена у відділі соціології масової комунікації Інституту соціології АН України -

Офіційні опоненти: .

Доктор філософських наук, професор Попова І.М.

Доктор філософських наук Паретонський Б.О.

Доктор філософських неук ііршіюк І).Д.

Провідна організація - кафедра історії і теорії соціологів

факультету соціології і психології. .

. Київського університету ім.Т.Г.Йіевченка

Захист відбудеться "25" *•»--&- 1994 р.

о І® годині на засіданні спеціалізованої ради Д ОІ.Ов.ОІ

по захисту дисертацій на здобутті» наукового ступеня доктора нау» при Інституті соціології АН України за адресою: •,

2а202І, Київ-21, вул. Шовковична, 12 .

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці. Інституту соціології Ж України .

Автореферат розісланий ° 1994 року

ЭчениЙ секретер .

Спеціалізованої ради Д ОІ.СО.ОІ

кандидат філософських наук

І.Е.Бекешкіна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В складному контексті суспільних трансформацій засоби масової комунікації /ЗШ/ визнаються обов"язковими учасниками формування соціальної, політичної і культурної ситуацій. Право людей на інформація все тісніше, йов"язувться з діяльністю телебачення, радіо та преси. В той же час артикуляція ними інтересів різних соціальних груп і категорій оцінюється вкрай неоднозначно. Удосконалення державного і громадського контро до за ЗШС - постійна тема гострих дискусій останніх років відносно шляхів подолання економічної кризи, політико! нестабільності або відродження культури.

Досягти успіху в регулюванні комунікативних процесів, в;о здійснюється в масштабах суспільства майже не вдається, якою б радикальною в цьому відношенні не здавалась законотворчість та рішучою практика. Небачене досі розмаїття масових інформаційних джерел лише ускладняв справу* Відомо, що навіть у сприятливих для демократичного розвитку умовах - тоді, коли ЗШ функціонуй вть в систем! взаємної регламентації легітимних повноважень різних інститутів, важливі аспекти масової лоцунікації Залишаються за межами нагляду громадської думки і влади. І насамперед - культура, на мові якої спілкуються комунікатор і аудиторія.

■ гСультурні механізми масової комунікації діють і за умов розповсюдження нових форм і Засобів трансляції повідомлень, розвитку аудіовізуальних каналів, комерціалізації телебачення і преси. Лід їх тиском вони навіть мають шанс зберегтися й зміцніти. Зрозуміло, що тенденції розвитку масової комунікації в сучасному світі помітно коригують той культурний контекст, в якому функціонують вітчизняні ЗМК. Він формується як наслідок передбачуваних і спонтанних проявів низки чинників. Серед них -авторитет та інерція, традицій, проблеми, що породжуються перехідним станом суспільства, зовнішні культурні впливи. Результат їх спільної дії важко визначити. Складність локальної комунікативної ситуації пере8ин{ув можливості засобів спостереження за нею /моніторінгу/ і регулювання її, тоді як суспільна лотребя . в цьому досить актуальна. Науковий аналіз соціокультурних нас- • підків цізї ситуації також виявлязться неефективним.

Не в остання чергу це пов"язано зі станом соціології масо-рої.кркУНікації, яка не мав сьогодні в своєму розпорядженні відповідної теорії. Як відомо, масова комунікація постійно знахо-литься а гюлі вору соціології, але теоретичні і методологічні засади її вивчення не задовольняють сьогодні Дослідників. Їнсїи-іуціональні моделі масової комунікації, які розглядають її в системі соціального контролю; функціональні підходи, що вважать її. потенційно ефективним процесом впливу на активність реципі-внтів; когнітивні парадигми, в яких масова комунікація зведена до трансляції онань і механізмів інформування публікн - всі во-іт пояснюють лише окремі, аспекти. Але за їх допомогою неможливо утримати відповіді на головні питання: що утрицув. аудиторію, в сфері спілкування і комунікації навіть в тих випадках, коли маніпуляції із змістом повідомляй» вже ні для кого не заливаються Т&вмницею? За якими універсальними умовами і правилами масова ко«унікація перманентно відтвйрювгься в суспільстві?

4 • Пошук відповідей передбачав зміну стратегії соціологічного дослідження масової комунікації, В дисертації запропоновано рээ- , глядати її як постійно поновлювану співвідносність соціальних суб”вкті» з системами цінностей^-цо представлені, символічними Проявами в знчках, образах, інтерпретаційних моделях. Цінності і символи взаємодіють в масовій комунікації особливим чином.

. Бід уого, як відкривається ця взаємодія соціальному, суб”екіу, який її інїерпретуе, залежить успіх його з у сій ь утверджувати ціннісну ідентичність себе і інших в глибоко структуро»пному соці-зльному світі. Тому проблеми цінностей і символів в основною для Наукового розуміння пасової комунікації. ‘ '

\ Ступінь рогпхіблоності проблеми. Еив-ійння цінностей і символов в соціології ипе данню традицію, яка досить повно описана у відповідній літературі. Її валко відокремити від досягнень теоретичної думкн-відносно масової комунікації в цілому і практичних результатів,'які були отримані.тут.'Тенденції розвитку соціології масової Кокіунікйції вдало ілюструють загальний рух соціологічного дискурса, в якому, подібно до коливання маятника /а* . •Александер/, концепції, що домінували вчора, відступають перед, ровнми,' але в майбутньому мздть. псі шанси їй повернення інтер-претаційної силч. Артнігульовгшиц інтерес до таких репрезентантів

культури, як цінності та символи, виникає вже в "парадигмі вимірювання ефект і в'' масової комунікації. Вона отримала теоретичне та емпіригне обгрунтування в американській соціології пропаганди 40-50-х p.p. і пов"язана з іменами Х.Лассуела, Е.Катца, А.Каплана, Д.Оллпорта, П.Лазерсфельда, Дк.Клаппера. Відома лінійна Модель масової комунікації дозволила фіксувати результати впливу ЗДО на постанови неоднорідної в соціальному відношенні аудиторії за допомогою знаків. Авторитет моделей зростав мірою звернення соціологічної теорії до соціальної інтеракції, по опосередкована символами / Дї.Г.йіід, Дл .Влумер/, вивчення символів у семіотиці /Ч.Пірс і класична версія символів/, інтерес до яких зберегли сучасні досл ідники /У.Еко і новітня теорія символів/. •

Методичне обслуговування цього інтересу соціології пропаганди покладалось на метод контент-аналіву текстів. Його технологія базувалась на традиційних моделях мови, які виходили з принципу жорсткого зв"язку значень і знаків. Вона дозволяла реєструвати вербальні стереотипи, спостерігаючи за їх кількісними параметрами в інформаційному потоці /Х.Лассуел, Б.Верель-сон, Л.Лоуенталь, І.де Сола Пул, Ч.Осгуд, Ал.Дкордж, Р.Кріппен-дор<у. В цьому випадку цінності фактично зводились до значень вербальних кокструктіо. Зміни в їх системах І ієрархіях, що проводились комунікатором, здійснювались, як міркувалось, оия-хом маніпуляцій над символами. .

Ідея Фіксувати цінності в процесі спостережень за текстами кодифікується в сучасній соціології йідею пошуку культурних індикаторів. Предметна область їх використання, ширше за настанови і наміри творців текстів, розповсіВДдується на широкі і автономні цінності простору культури. Отримані за допомогою кількісних /також і комп'ютерних/ і якісних способів аналізу культурні індикатори описують стан і динаміку культури, по розглядається як зміна циклів суспільного розвитку /К.Вз-' зенгрен, І. Зві Нейменверт, Р.Ф.Вебер, Е.Еяок/. Особливості функціонування і регулятивного потенціалу аксіологінних і символічних проявів сучасної культури досить повно інтерпретується в традиції вивчати такі складні.ціннісно-символічні утвореній, як моделі культури і поведінки, стереотипи І ІМІДЖІ, В •

яких цінності обгруотовувть можливу активність індивідів /Р. Лінтон, А.Клосяовська і польська школа соціології культури/.

"Когнітивні" парадигми масової комунікації складаються в 60-70-і p.p. з урахуванням досвіду європейських гуманітарних .досліджень і не акцентують увагу на цінностях і символах. В них заклададться, що ЗИК впливають не стільки на формування ціннісних орієнтацій людей, скільки на їх знання /б.Ноель,. А. Моль,. Л.Піетілля, Ди.Бенічер, Дж.Керран, М.І>ревич, Т.Беннет/. Але інформація про цінності суспільства і груп обертається в масовій комунікації і повинна ставати предметом дослідження.ІЬ-ва технологія контент-аналізу типу "аналіз розпорядку дня" преси і телебачення /М.Мак-Комб, Дж.Мак-Леод, Д.Бекер/, або "культиваційного аналізу" / Дж.Гербнер, З.Хединсон, М.Х"юг/ придатна саме для вивчення ціннісного аспекту інформаційних потоків.

У БО—і роки інтерес соціології до масової комунікації зростав тоі<у, що поняття "комунікзція" все активніше інтерпретують в контексті "соціальної взаємодії". Цим йому приписується вирішальна роль в поясненні сутності соціальних ,зв"язків і відношень. Інструментальні аспекти масової комунікації переглядаться з позицій її розуміння як цінності і смислу спілкування між людьми з урахуванням проблем мови і "лінгвістичних поворотів" сучасної соціальної науки / D,Хабермас/. Розвиток цих підходів потребує інтерпретації типів і способів взаємодії цінностей і символів, яка б приймала до уваги інновації у вивченні текстів -аналіз дискурса / Т.ван Дейк/, або деконструктивхетську позицію /Р.Барт, Ж.Еодріяр, Ж.Деррідв/.

Вітчизняна соціологія масової комунікації, що розвивається з кінця 60-х років, сприйняла головним чином пафос вимірювання ефективність ЗМК у локальному і глобальному масштабах. Б.0.Грушин, Б.М.Фірсов,. В.С.Коробейніков, О.М.Алексеев, колектив авторів фундаментального дослідження по проекту "Громадська думка* складають коло відомих спеціалістів цього напрямку. Помітна цутлявість до концептуальних змін у поглядах на комунікацію притаманна естонській школі / П.Вооглайд, ^.Лцуристин, ІІ.Гінхалемм/ { близьким до неї дослідникам / О.Т.Мянаев/. Запропонований ними "парадигматичний" підхід до вивчення в.чяяиодіг пасової комунікації t громадської думки націлге на фіксгіціп особливих оці-.

ночно-пізнавальних схем, якими відрізняються типи групової і масової свідомості.

В Україні соціологічні дослідження масової комунікації не сформували самостійної наукової галузі і залишилися предметом монографічних розробок / Ю.Д.Прилпк/. Разом з тим, досвід вивчення соціума з позицій ціннісної свідомості 1 І.М.Попова, З.Л.Сссовськяй, А.0.Ручка, В.С.Бакіров/ вивчення епістемоло-гічних засад культури / С.Б.Крямський, Б.О.Яарахонський/ розширю можливості розуміння ціннісних феноменів в масовій комунікації.

Отже, проблема цінностей і символів в масовій комунікації досліджувалась соціологізя і культуролог ізю скоріие як супутня ііпйік напрямам культурно-інформац ійних процесів. В той же час критичне осмислення і розвиток уявлень щодо цінностей і . символів дозволяв розглядати масову комунікацію як суперництво ціннісних інтерпретацій світу і суспільства, яке постійно репродукують соціальні суб"вкти. .

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягав в тому, щоб обгрунтовано концептуалізувити масову комунікацію в термінах фундаментального стану суспільства, який відтворюють Соціальні суб”зкти в процесі ціннісної ідентифікації; розробити відповідні поняття; визначити релевантний метод вивчення предмету; здійснити на цій основі інтерпретацію типів взаємодії цінностей і символів в текстах, а Також отримати обгрунтоване знання щодо особливостей публічного дискурсе в засобах масової комунікації.

Досягнення мети передбачаз вирішення наступних дослідницьких завдань:

- здійснити аналіз сучасного стану досліджень масової комунікації в контексті перегляду наукових концепцій комунікативних процесів на протязі XX ст.;

- виявити і змістовно інтерпретувати методолог іоді дилеми соціології масової комунікації; '

- розробити концепцію взазмодії цінностей і символів в масовій ко>/унікйЦгї,-

- відтворити операціснальний контекст і-.завмодії цінностей

і символів в масовій комунікації; - , . ■

- реконструювати особливості ціннісного обгрунтування і символічної культури в засобах масової комунікації шляхом розгляду дискусій в них по різним суспільним проблемам.

Джерела і емпіричний матеріал дослідження. Методологічно і теоретично дисертація грунтується на осмисленні констатацій і висновків, що сформульовані західною соціологією, культурологією, семіотикою, лінгвістикою, а також на досвіді вітчизняних досліджень масової комунікації. Кмпірична база, що знаходиться в розпорядженні автора, сформована низкою досліджень змісту масової комунікації, які проведені за спеціальними програмами в І989-1992 p.p. самостійно, а також в складі дослідницьких колективів. В дисертації використані результати коктент-аналізу цінностей політичної свідомості, репрезентацій етнічного конфлікту і екологічних історій в українській пресі, контент-аналіз фільмів, пропагандистських текстів щодо науки і професійної діяльності. Необхідні Характеристики і методики досліджень наведені в наукових працях, що опубліковані, а також у відповідних розділах дисертації, , .

Наукова новизна. Осмисленню наукового потенціалу різних напрямів і традицій вивчення масової комунікації Дало змогу автору сформулювати розгорнуту концептуалізацію масової комунікації як фундаментального стану суспільства, що відтворюється в процесі перманентної ціннісної ідентифікації соціальних суб'єктів. Структурно вона являв собою сукупність результатів інтелектуальної роботи, кожний етап якої набував самоцінності і відносної завершеності лише в.якості необхідної ланки в формуванні . цілісного підходу. Зазначена ко іщепту а д і з ац і я виявляє себе в то-иу, що: . ,

- сформульовано основні методологічні дилеми сучасної соціології масової комунікації, які найбільш повію розкривають свої -евристичні можливості і обмеження у формуванні інтелектуальної настанови, предметної галузі та об"єкту дослідження. В контексті цих дилем обгрунтована релевантність методологічної позиції, яка полягає в тому, що: І/ пріоритет віддасться "реконструктивній" парадигмі дослідження, яка не передбачав взадмнв виключення "позитивістського" і "розуміючого" еталонів пізнання; £/ як те, цо обумовлює мас.ову комунікацію розглядається "страта-

гічна" дія /спрямована на досягнення мети/, а не "комунікативна" дія суб"вкта /спрямована на розуміння/; З/ айв-іенгео підлягав не дискурс міч комунікатором і реципієнтом, я тексти як знакові цілісності, які створюз комунікатор і інтерпретує аудиторія;

- на цих засадах розроблена концепція взаємодії цінностей і символів в масовій комунікації. Правила такої взаємодії реалізовані взаємними відносинами понять "цінність" і "символ” в гуманітарних науках і в способах їх існування в культурі і

в, таким чином, похідними від онтологічного і гносеологічного статусів цінностей і символів. При цьому особливе значення наїдаться ступени стабільності соціального середовища. Виділено три типи взаємодії цінностей і символів: І/ "гармонійний" тип, що е домінуючим д стабільних суспільних станах. Два інших типи виявляються в умовах обуреного соціального середовища, коли спостерігаються розмежування ціннісного і символічного просторів і пригнічення одного другим так, що: 2/ символічний ряд зводиться до простих знаків, або 3/ ціннісний простір помітно зменшується за рахунок розгортання регламентаційного, демонстративного, ритуального;

- виявлено адекватні способи реконструкції- ціннісного і символічного контекстів масової комунікації за допомогою якісного і формалізованого аналізу текстів на засадах суттєвого уточнення уявлень про інтерпретаційнї можливості останнього;

- емпгрИ'Шо зафіксовано особливості публічних дискурсів в пресі, ціннісна нявантачсеність і символічна культура яких залежить від ступеню соціальної напруги проблем, що обговорюються,

і загальнокультурної спрямованості комунікатора:

а/ гостра політична полеміка в пресі обов"язково супровод-яузться прямими оцінками політичних субпвктів, які виявляють ідеологічну прихильність комунікатора. Політичні оцінки виконують складну символ і-ту функцію, демонструють належність преси до конкретних політичних структур і перетворяться в символи ідентифікації з ними, в той час як у формуванні каталога декларованих цінностей комунікатор більшою мірою заонвз загальнокультурного впливу; .

б/ в репрезентації супере «ливої етнічюї ситуації преса '

орієнтується на різні стратегії оцінки соціальних суб"вктів і створюз принципово різні моделі гостроти конфлікту. При цьому очевидно перебільшена настійність кожного з комунікяторів в проведенні обраної стратегії, залшпз у дослідника враження їх залучення в самодостатню гру, якщо останню розглядати як.творення особливої реальності, що не відповідав правилам раціонального дискурса, спрямованого на розуміння конфлікту і розробку способів Його розв"язання;

в/ масові уявлення щодо відокремлення наукового світу від повсякдення, які продукуються за участю масової комунікації, оформлюються за правилами міфологічного конструювання шляхом застосування звичних комбінацій цінностей і символів;

г/ в екологічних історіях, розповсюджуваних пресою, відтворюються традиційні зразки соціальної взаємодії з домінантою патерналістського типу: опозицією "сильних" і "слабких" соціальних суб"вктів з усіма притаманними їм характеристиками.

Теоретична і практична значущість. Викладені в дисертації полонення і висновки е суттєвим внеском в су іасну теорію масової комунікації, а також в емпіричне вивчення текстів, що проходять по каналам ЗМЛ. Стримані результати використовувались в дослідженнях тенденцій і особливостей розвитку вітчизняних засобів масової комунікації, в процесі підготовки аналітичних доповідей в структури державної влади. Доцільним е їх використання о проектуванні моніторингу інформаційних потоків з метою обгрунтування управлінських рішень, що приймаються. Висновки і положення дисертації склали основу спецкурсу "Аналіз текстів в соціології" на факультеті соціології і психології Київського державного університету ім.Т.Г.Левченко, а також використані в лекціях слухачем, які підвищують кваліфікацію в галузі соціології. . .

Диробація дослідження. Результати дисертаційного дослід- • ження обговорювались на засіданні відділу соціології масової комунікації і методологічно^ семінарі інституту, соціології АН України, докладались на науково-практичних конференціях: "Масова комунікація і розвиток соціалістичного способу виття" Дарту, 1985/; "ї^-рнялістика в 1966 році" / Москва, 196?/; "Радянська журналістика в І?С7 роцт. Проблеми ефе''Тиьиосг} преси, телебч-

чення і радіомовлення в умовах перебудови" ДЬсква, 1966/; "Проблеми профконсультації молоді" / Таллін , 1969/; "Журналістика в 1991 році" /!4осква,І992/; міжнародному семінарі "Су б "акти і стратегії трансформації в Східній ввропі. Концептуальні підходи і методи дослідження" /Вареіава, 1992/; міжнародній конференції "Проблеми розвитку соціології на сучасному етапі" /гСиїв,І993/; міжнародному колоквіумі "Право на комунікація в перехідно^ суспільстві" / Київ, 1993/.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі наведені загальні характеристики дослідження,як і дозволяють йоьу претендувати на статус дисертаційного.

Перший розділ - "Масова комунікація в культурній ти науковій рефлексії" - присвячений аналізу сучасного стану соціології пасової комунікації, який е результатом неодноразового перегляду наукових уявлень відносно інформаційних і комунікативних процесів на протязі XX ст. ІІаукові погляди не формуються ізольовано від реакцій культури на інновації, ячі прагнуть випробувати її стійкість. З моменту свого безпосереднього розповсгщдекня засоби масової комунікації навперемінно і одночасно недвознашо оцінювались творцями культури, їх називали і "чудовиськами", що породжують одномірних людей» і "чарівниками", які створюють реальність на наших очах. Постмодерністськи культурна настанова приймає із досвіду і те,і іняе, не виключаючи і проміжні варіанти. В усякому разі слід констатувати, що масова комунікація під-падаз загальнокультурному впливу, але в свою чергу опосередковує сучасну символічну культуру і надає ій принципи і зразки взаємодії значень і знаків, цінностей’ і символів.

Абстрактне теоретизування з приводу масової комунікації в соціальних і гуманітарних науках відзивалось, логічно підсилювало і концептуалізувг:ло культурну рефлексію в своїх більш менш точних визначеннях. Останні в осново» сучасного знання про масову комунікацію як складний соціокультурний феномен, механізм або процес, вив-іення якого недоцільне в меках окремих дисциплін. В той же час соціологічні концепції масової комунікації ніколи не втрачали своєрідності. їх головний предмет - суспільство. Ось чому цікаво простежити рух соціологічного дискурсу щодо масової

комунікації в зв"язку з тим, як в ньому обговорювались теоретичні подалі цілісного образу соціума. Історично так вийшло, що в перші десятиріччя XX століття, коли теми і сюжети масової комунікації почали приваблювати соціологію, цілком релевантними в їх пояснюванні були теорії масового суспільства* які ще не втратили свою популярність. Концепт "масове суспільство" акущп’ое уявлення щодо аморфної соціальної структури, культурних детермінантах і наслідках такого стану. В соціологічних концепціях масової комунікації (їому або приписувалось фундаментальне значення, або він використовувався із застереженням, або відкидався. Сьогодні він може лише згадуватись як "спогад" про масове суспільство. .

Як правило, саме цей концепт, а такоік похідні від нього поняття залучались до обгрунтування презумпції сили або слабкості інституту масової комунікації в системі соціального контролю.

Розвиток поглядів на комунікацію розглядається в зарубіжній літературі в різних контекстах - історичному, культурологічному /зважаючи, на особливості європейської і американсько? наукових традицій/, враховуючи лідерство окремих теорій і шкіл. Схена-ти-шо цей розвиток можливо подати як зміну наступних парадигм:

1. Парадигма "тотального впливу" на аудиторію сформована на

грунті теорій масового суспільства, які в цілому песимістично оцінюють прогрес 3JW для культури і особи. Масова аудиторія зображується як гомогенний утвір, який складають пасивні, нездатні до самостійного інформаційного вибору, драматично відірвані від традиційних цінностей в умовах урбанізації члени. ' .

2. Парадигма "ефектів масової комунікації" в американській соціології пропаганди 33-60-х p.p. грунтується на ліберал-плюраліст ичнзд уявленнях про суспільство, згідно з якими 3!.!К е одним □ інститутів соціального контролю, здатного впливати на аудиторів і викликати соціальні зміни. Аудиторія складається з різних суспільних груп» які своєрідно реагують на інформацію.•Потенційно масова аудиторія здатна досить активно висловлювати свої неоднорідні ін'ііормчційні потреби і навіть завернути вектор маніпуляцій у зворотному напрямку. Гіпотеза П.Лазарсфельда, яку підтримав і Д-s. Ліаппер. про те, що З ЇМ скоріше підсилають, ніч змі-йооть Нйстйнови аудиторії спиралася на теорію "когнітивкого дис-сонансн1* і "теорію ріановгіги"'. В останніх прагнення індивідів

іосягти гомеостаз іса приймалось за головний чинник формування >ріентацій і зразків поведінки. Сучасна соціологія масової кому-іікації зобов"язшіл "парадигмі ефектів” позитивістською методо-югіею і технікою вивчення аудиторії і змісту пропаганди, яка іе втратила актуальності.

3. "Лзгнітивні" парадигми масової комунікації 60-70-х p.p. формуються на тлі обговорення проектів "інформаційного суспільства", З’И визнаться активними, вирішальними д і По рими особами, жі формупть не стільки готовність індивідів до дії, скільки знпн-ія сучасної людини, масової аудиторії, Когнітивні підходи більш >ідкриті впливу європейської трациції соціальних неук.

З дисертації англізуються наведені концепції, а такоя нз-(реслшться перспективи соціології пасової комунікації в таких гмовах, коли фокус теоретичного усвідомлення комунікативних про-(есів суспільства зміщується: від спостереження за функціями комунікації по обслуговуванню взаємодії соціальних структур - до сомунікації як найбільш релеввнтній формі і сенсу такої взавмо-іії.

В другому розділі - "Методологічні дилеми соціології масо-!0Ї комунікації" - розглядаються основні проблеми пі знання мас о-іої комунікації з метою отримання знань про загальні умови і ірпвила її відтворення.

Наукові парадигми, як відомо, не зникають без сліду, якщо ’рунтуяться на фундаментальній для пізнання соціальних феноменів ідеї. Подібних ідей не так вже Й багато в історії соціології,

^ось схоче тралилось з презумпцією "всесилля" мас медіа по відтерши їх інформаційного, ідеологічного Я культурного впливу на іудиторію. Сучасні погляди на масову комунікацію допускають її розуміння в термінах універсального механізму зв"язку культури ) і штами інституціями, якому соціальний організм підпорядковуйся цілком - так це бачить, наприклад, К.Розенгрен. Масова комунікація розглядується в культурі і як така, - що присутня в «нцепції А.Моля, у прибічників когнітивного підходу, або в критиці Я.Бодріяром "інформаційного суспільства", - в якій збільшіться несході мі:к собою образи колись єдиної реальності, а іс-гичт зникає в різноманітті варіаіггів. Зрозууіло, що «наяогії 'загальності" кгісоної ікн'унїкації небезпідставні. ї до них тям

частіше звертаються дослідники» чим менш привабливим став досвід обгрунтування масово! комунікації за схемами аналізу соціальних процесів, а функціонування ЗМ.Ч - за схемами аналізу соціальних інститутів. 1!е заперечуючи ці ракурси, масову комунікація доцільно розуміти як якісно визначений стан суспільства, що відтворюється в ході перманентної Ціннісно? ідентифікації соціальних суб"ектів. Перебуваючи в такому стані, соціальний суб"вкт співвідносить себе з ціннісними системами груп або суспільства, які уособлені в різних символічних явищах - знаках,

• образах, інтерпретоцііїних моделях.

Вивчаючи і-асову комунікацію, яка розуміється саме так,дослідник примушений робити вибір методологічних орієнтирів. Мож-лив і' альтернативи формують багатоміриий прост ір, який згідно з сучасним стилем мислення описують як Простір дилем. В даному випадку їх декілька. Евристичні можливості і обмеження їх вчрітеи— ня виявляються в форсуванні інтелектуальної настанови дослідження, предметної царини роздумів та їх локалізації у визначених проявах культурної реальності. Розглянуто наступні дилеми:

І. Способи вивчення змісту культури принципово відмінні від способів вивчення природних феноменів. Методологія дослідження визначаться настановою суб'єкту пізнання йа той чи інший предмет пізнання. .

£. Механізми і правила конституювання масової комунікації принципово не співпадають з механізмами і правилами конструювання сенсів інтерсуб"вктивної комунікації. Якщо в останньому випадку функція організації взаємодії виконується комунікативная діяв, якч спрямована на взаємне розуміння суб"ектія, то в масовій комунікації, вона виконується стратегічною дією, яка спрямована на досягнення успіху. ' .

3. Текст і повний дискурс,як Ті локалізації культурної реальності, цо вивчаються, нєзвіднг один до одного, Якцо зміст елементарного комунікативного .акту виявлязться в дискурсі, то зміст масової комунікації - переважно в тексті. Останній'зберігав цінні сну натхненність'імовірного дискурса чи такого, що вже здійсиив-, ся,.яле її репрезентація в умовах багатозначного тлумачення тексту ~ річ досить складна. ■ • • ■ . .

гипчення регламентацій, згідно з якихи здійснюються макроко-

мунікативні рухи, розгорнуте в дисертації як розшифровка цих дилем.

. Перша дилема б кінцевому підсумку зведена до протиставлення "позитивістського" і "розуміючого” еталонів пізнання в соціології, які енергійно обговорюються в сучасній літературі. Прямолінійний рух за одним чи іншим шляхом дає відчуття відповідності професіоналізму. Ллє він веде й до розчарування: умови і правила безупинного відтворення масової комунікації залишаються невідомими. Довгий час домінантним завданням соціологічної науки вважалось виявлення тенденцій і особливостей соціокультурних процесів, яке грунтувалося на "надособовим" спостереженні за традицією і культурою, спробах оцінити їх згідно з незалежними критеріями, в показниках надійності формалізованого аналізу. Внаслідок цього описувались зовнішні /нехай навіть приховані від спостерігача/ для соціального макросвіту структури, похідні від ще непізнаних глибинних основ. Вимірювання ефективності масової комунікації - приклад самий відомий з низки подібних.

Спроби зафіксувати рушійні иружшш комунікативних механізмів з боку суб"екта, який намагається зрозуміти, а не виключно спостерігати, були більш вдалими. Але й редукція до подробиць повсякденності з метою не втратити жодну: не 8 чимось протилежним по кінцевим результатам репрезентативним дослідженням цілого. Різні версії розуміючої соціології, які орієнтуються на феноменологічний опис комунікацій життєвого світу, такод не завжди готові пояснювати правила і фундаментальні основи останніх.

Схильність соціології і до вільної спекулятивною і і до формулювання НОМОТЄТИЧНИХ гіпотез ВИЯВИЛИСЬ М6Й.4Є одночасно і свідчили про її первісний зв"яз'ок з гуманітарними і природничими знаннями, спостереженням і розумінням,' описово» і попснчзваль-ною методологією, історичним і логічним методами, якісними і кількісними .процедурами. Прагнення.подолати цю роздвоєність притаманне ннйвідомішим представникам соціології: Е.Дюркгейму,М.Веберу, 4.Знавецькому, які безпосередньо вивчили соціокультурні явиа\а. Сьогодні ці' прагнення розвинуті такої) мірою, що їх ігнорування здатне лише збільшити недосконалість пізнання соціального світу. .

В результаті аналізу сучасної літератури з методології вивчення комунікативних процесів, перш за все робіт І).Хабермаса, в дисертації обгрунтована релевантность реконструктивної гшрадиг-мч дослідження місової комунікації як онтологічного стану суспільств». Ця пізнавальна пнрадигма не обмежується гсрменевтич-нин розумінням масової комунікації,' яке перєдбиіае " вживання" в традиціє спілкування, але орієнтується на відхід від традиції, вихід в сфери ідеології, політики, влади з їх політичним впливом на мову і культуру. Вона грунтується на ідеї не тільки, описання стану суспільства, але й раціональної реконструкції умов., за якими цей стан досягається, і прапила, згідно з якими-він відтворюється. Соціологія масової свідомості і культури на відміну від соціології, поведінки індивідів і груп могла б з успіхом звертатись до процедури реконструктивного розуміння.

Дгугя дилем,-, характеризує предмет дослідження. Ключовим в його концгіптуаяізації є поняття "комунікація4, з розмаїття характеристик якого найцікавіша сьогодні та, що зближує його з поняттям "ііяяємодія''. Укіішій контекст комунікативної взаємодії,

Я!СЙ здійснюються за допомогою символічних /мовних/ систем, виклю-чиє "самітнього" суб"єкти - індивіда, групу, культуру, - як моноцентричну одинице створюваних в його мехах моделей. Він передбачає діалогічну пару. Артикуляція уваги до діалогісіих станів, суттєво відрізняє сучасну гуманітарну душу, яка подолала довгий шлях до того, як подібна.нонстатація стала можлива, .

_ В.'дійлог-і-шону вербальному зв"язку суб"ект виконує соціальну дія особливого типу - комунікативну, як Називав її В.Хабермас. ІЗона не спрямована на ефективність, .нормативну регуляцію ■ьйо млніпуляці'о поведінкою, але являє собою рух до розуміння двох еуб”єктіа, до домовленості між ними відносно загальних визначень ситуацій і подальших вчинках. Ця комунікативна дія зале-,*кїь.ьіД комунікативної компетентності того, хто мовить, і того, хто слухов, від їх вміння обмінюватись необхідними в даному вигадку зні'.чьнннш і змістом. Комунікативна компетентність перед-І/ .формулювання -речень і що утверджують істинність змісту.

' / для того; щоб.слухач'мав можливість розділити знання того, хто №зиіь/;. й/ цодершшня'визнаних середовищем правил інтердкціг, р'.зом' а правилами мови /для того, щоб слухач мав змогу дійти зго-

ди з тим, хто мовить, відносно норм і ціннісних орієнтацій/;

З/ висловлювання власних інтенцій /слухач маа довіряти тому,хто мовить/. Таким лином, вимога - умова комунікативної дії, це -істинність змісту, його ситність, з точки зору нормативного контексту І ЩИРІСТЬ суб"вКТа, який мовить. Виконуючи їх, індивід співвідносить себе з світом об’єктивних сутностей і реалізуа свою когнітивну настанову; з середовищем - і реалізуа свою інтерактивну настанову; з суб'єктивним світом - і реялізув екс- . пресивну настанову на щирість. Сане тому можливі варіанти саш-знаходження індивіда в часі і просторі об'єднуються в комунікативній дії за рахунок того, що індивід в стані використовувати знання і свої наміри за допомогою знакової системи. В результаті досягається гармонія мови, настанови і дії, що і с умовою розуміння і консенсуса. її синтез доволі проблематичний: мова не завжди додержується настанови, настанова не завжди реалізується в дії. Але ідеальний тип передбачав саме таке узгодження.

В масовій комунікації комунікативна дія якщо і здій.скюеть-ся, то згідно з статично ймовірним випадком. Вона конституюється ікиим актом - стратегічною дівю су5"вктіа, яка спрямована не на досягнення спільної мети, але на успіх лише своєї. Сгряте-гі-ша дія внутрішньо монологічна і цим відрізняється від комунікативної. Вона не передбачав комунікативної компетентності. Вимога істинності висловлювань і щирості намірів майісе цілком припинязться. Стали*' залишається додержання правильності мовлення згідно з цінностями і нормами інтеракцтї суб’Єктів. Масова комунікація відтворюється за рахунок того, що ї.ї суб"ектгі /кому-нікатор і аудиторія/ здійснюють роботу по утвердженню ціннісної ідентичності себе і інших в «ратифікованому соціальному просторі. Стратегічна дія, яку легко пояснити в термінах реалізації інтересів, зябезпечуоться перш за все механізмами ідентифікації суб"ектів. Пошук і підтвердження індивідами спас? ідентичності в ціннісно забарвленому світі здійснюються в двох контекстах. Крім того, що суб"ект співвідноситься з близькими і далекими ііо Ціннісний пріоритетам -грушам, така робота обов'язково включав ' і артикуляцію моноцентризму. Безконфліктно співвіднести ці контексти можливо лиие циконупт правила середовища,, які встановлені для забезпечення йогсг кращої саморегуляції.'.. ... .■

Стратегічна дія існує в касовій комунікації а двох різновидах: маніпуляція і систематично перекручена комунікація. Маніпуляція більш за все вивчена в дослідженнях, в яких масова комунікація ототожнена з пропагандою. В останній легко знайти зразки маніпуляторських операцій суб"екта з символами, які прикушують аудиторі*) вступати р контакт. Систематично перекручена комунікація - більш складна інтеракція комунікаторв і аудиторії: заплут інтересів надто вйгадливий, дія викликає протидію, а перепони діалогічному контакту замасковані. Систематично перекручена комунікація не свідчить про невдалу комунікативної дії, або про те, що суб"екти недостатньо розуміють один одного. Конституйована стратегіянов дією, вона тільки такою і має бути, "Перекрученість” в даному випадку - не наслідок або результат, але особ- . диаа якість взаємодії субиектів, яка з самого податку викдю^ад завдання раціонально опосередкованого розуміння.

В закріпленні цівї якості особливу роль виконує мова, яка в стані бути як медіумом розуміючої дії, так і закодованою програмою систематично перекрученої комунікації. Вербальні і невер-бальні мови формують різні ціннісно-символічні конструкти на зразок образів, іміджів, інгерлрета’ційних моделей міфологічного типу. В процессі їх створення експлуатується не тільки когнітившій рівень використання мови /трансмісія знань/, але .Я інтерактивний рівень: своїми висловлюваннями комунікатор примушує слухача до контакту. Свідомі операції з мовними засобами дослідники слушно пов"гаують з винахідливістю технічної цивілізації і бездоганним механізмом політи шого маніпулювання. Але це не виключав, що культурно автономна мова в систематично- перекрученій комунікації постійно " обмовлювться" відносно традиційних значень і змісту, і корегув результати діяльності нових конструкторів. Таким чином, мьсова комунікація конститу^сиея *и лрпвкгши сні вь; дноскості соці' альти субие«тів з ціннісно-нормативною реальністю за-допомогою стратегічної дії в її мовному /символічному/ вигляді.

Третя дия.ема, Видимий бік комунікації - це обмін значущими посланнями. За умов комунікативної дії подібний обмін здійснюється я цчскурсі. Стратегічна дія репрезентована текстами, які звернуті до аудиторії. Дилема "дискурс або текст” постійно виникав в процесі уточнення правил масової комунікації, хоча відокремле-

ність цих понять вельми умовна. Аналіз робіт з семіотики ! лінгвістики дає змогу стверджувати близкїсть цих знакових форм. Але вони { очевидно відмінні. Текст являє собою відносно завершену знакову конструкцію, дискурс - незамкнсї^у мовну кок^гнікацтп, в якій нарощують аргументи і пояснювання. Слідом за міркуваннями П.Рікера в дисертації досліджується відмінність ніж розмовною і письмовою моешгч . На цьому грунтується визначення дискурса як "лете юГ події, розмовної дії, і текста - як закодованого спогаду за подією. Інтенція тога, хто мовить, і значення розмовного дискурса відповідні один, одному В тексті ця відповідність порушується: між вербальним значенням і ментальною інтенціеп автора утворюється дистанція і тоді ідеальна комунікативна дія ставиться під сумнів. Те, про що повідомляє текст значить більше, ніж сподівався повідати автор. Напевно він передає натхненність можливого дискурса і того, що вже відбувся. Але без явних покажтл-ків єдино вірного розуміння тексту - авторської інтонації, міміки, жестів, які супроводжують мовне спілкування, - текст набуває. багатозначущості і стає подібним до скмзолу. На відміну від мовного дискурса текст адресується аудиторії, яка формується на грунті уміння її членів прочитати послання.

Стратегічна дія, чо. конституї®.масову комунікацію, $іксуа межу дискурса, визначає її регламентованість зовнішніми для розуміння змістів чинникамч, наприклад, часовими /у випадку мовлення/ і просторовими /у випадку преси/ кордонами або діяльністю, яка передув його публічному розгортання. Для члена аудиторії подією в не дискурс сам по собі, але спостереження за дискурсом.

Він мав справу з завершеним текстом або мовним фрагментом, сприйняття якого бляяче до "читання”, ніж до "слухання" з наміром відповісти коли прийде черга. Помилково наполягати на фатальній пасивності. представника йудиторії. його активність.являє себе у співвідношеннях з ціннісною реальністю, яка передбачає перманентність і .'інтенсивність процесів ідентифікації і іктерналізації цінностей,- Звернення до анонімного представника аудиторії звіль-шє комунікаторз від турбот з приводу розрива між намірами і актами вербалізації. Але не такою мірою, щоб цінності, які иадих-іули на створення тексту, не відкрились представнику публіки, ікий прагне розуміти. Ціннісно-нормативна реальність - сане те?,

з чим позитивно співвідносяться тексти масової комунікації, на відміну від текстів Науки, в яких обов"язковогс в настанова дослідника на об'єктивний світ; або творів художньо! літератури,які мають на увазі експресивну відповідність міх суб"ективними світами читача і автора. Тексти масової комунікації також відсилають суб"екта до цих реальностей, але така відсилка присутня, як правило, нерегулярно, чи присутня у вигляді аллгоії. Відповідність і несуперечність ціннісно-нормативному досвіду соціума -необхідна умова конституювання масової комунікації.

Отже, серед трьох основних методологічних дилем соціології масової комунікації перша вирішується на користь "реконетруктив-нога" варіанта, друга і третя припускають однобічну преференцію. Але лише більшим чи меншим ступенем умовності.

В третьому розділі дисертації розроблена концепція взаємодії цінностей і символів в масовій комунікації, яка розгляде-ється в онтологічному, гносеологічному і операціональному контекстах. ' .

Успіх утвердження ціннісної ідентиіності суб"ектів в масовій комунікації визначається їх здатністп до інтерпретації текстів, віддаленість текстів від автора і реципієнта підвишув неоднозначність їх прочитання. Цим неухильно породчсуеться проблема цінностей і символів. Ціннісний компонент культури представлений і досить суверенними одиницями - ідеями і цінностями, і менш автономними, інструментальними культурними зразками, в яких цінності розглядаються, з точки зору соціального порядку і дії. 0 текстах цінності не відокремлені від чуттєво сприйнятливих знаків. Мова масової комунікації" складається з різного роду знаків, між яких особливе місце налиить сичволлм. Сучасна теорія символів /У.Кко/ твердить, що в символі співіснують дві крайності: конвенціаль-ність, стійкі асоціації значень і, напроти, незалежність від умовності, суверенність у підношенні того, п;о ознаідеться. Тону символічний компонент придатний для розповсюдження в пасовій комунікації: він припускає і трансмісію домінантного значення, яке приймай більшість аудиторії, і простір для асоціації того члена аудиторії, ЩО ВІДХИЛЯЄТЬСЯ ВІД середнього. Пезгі-.'К/'ПЧИ на те, що на підношення ЦІННІСНОГО І СИМВОЛІЧНОГО КОХ'ППНПИТІВ культу (Я В соціології різкі погляди /Л.іСязсковськ.ч/, цс ж; зпв.-лле ствердну-

Вііти їх узгодженість. Правомірність ариймати аксіологічну і семіотичну точки відліку в один і той же час сіирааться на факт співіснування феноменів цінностей і символів, кожний з яких отримуз привілейовану концепіуалізацію в окремих парадигмах.

Ступінь узгодженості цінностей і символів в масовій комунікації залежить від низки соціокультуршх «шпиків, а такок від ступеня стабільності соціального середовища. В дисертації виділено три типи взаємодії між цими культурними репрезентант

1. Тип гармонійних відношень цінностей і символів реалізується в стабільних суспільних станах. їх максимальна узгодженість приймає в текстах форму відповідності між киш: окремий символ -знак сполучається з цінністю. Дореіно припускати, що зближення цінностей і значень дає змогу досліднику, спостерігаючи за гієкс-тами-скмволами, фіксувати цінності. Така позиція ближче до "репрезентативних" моделей мови, в яких репрезентація значень не-вербальної реальності з головною функцією. Цей тил з успіхом сполучається з явкою маніпуляцією аудиторією /або з каніпуляцій-ним тиском громадської думки на комунікатера/, а також з систематично перекру ієноп комунікаціє». Стратегічна дія передбачає відповідність цінностей і символів з метою досягнення пропагандистського задуму, яка і забезпечує Езазмно подібні інтерпретації текстів більшістю аудиторії.

2. Другий тип взаємодії. цінностей і символів характеризує масову комунікацію в збуреному соціальному середовищі. Якщо у відносно стабільних ситуаціях співвіднесеність соціального суб"-екта з ціннісною реальність здійснюється в разі виникнення потреби, коли цього вимагають норми декларацій про цінності, етикет або регламент, то із зростанням збурекості ціннісна реальність тед починає пульсувати. Оскільки умови вимагають визначеності і однозначності, остільки відбувається нівелювання символів, "очищення" від них культурного поля»-Не можна говорити, що складні знаки зникають, але нясичентсть ними текстів вже зовсім, інша. Символи поступаються перед алегоріями з їх очевидним зв“-таком змісту і форми; звичними і буквальними покажчиками ціннос-гчП за допомогою закладів, лозунгів, присягань; прямим називаним ціннісних номіналі*. П мовній практиці актуалізуються веу>— 5яльні конструкції і- слова, які безпосередньо оціндать /в ро.с.ій-

ській мові вони складшоть більшість яексіки/. Той самий факт може бути описаний словами } виразами, які виносять оцінку або е покажчиками цінності. Так, наприклад, для характеристики інновацій можливо використати визначення "новаторство", "сучасність", "актуальність", але не забороняється згадувати і "авангардизм", "иоаомодність", "поспішність". Апеляцію до феномена "старий" в залежності від оціночного значення називають "традицією" або "консерватизмом", "спяпдиною" або "регресом", "класикою" або "епігонством". В гострих ситуаціях ціннісна реидьність обволікав масову комунікацію особливо ретельно. Об"ективний і суб'єктивний світи відступають під натиском ціннісного. Магія і заклинання • екологічними або політичними цінностями на тлі ідеологізації • громадської думки - відмінна риса подібних суспільних станів.Як, зрештою, і інтенсивна раціоналізація з приводу ціннісних приоріте! іа громадянського суспільства, загальнолюдських цінностей і планетарного мислення.

3.Ідеальні умови третього типу взаємодії цінностей і символів передбачають пригнічення соціального середовища, яке внаслідок цього відтворсз дише прості моделі і типові конструкції. Ідеали і прагнення відтісняються "припустимими*, "адекватними ситуації" зразками. Оскільки рухливість соціальної сфери обмежується, потреба в будь яких, серед них і в ціннісних орієнтирах руху,зменшується. Ціннісний простір звертається за рахунок розгортання регдлмеитр.ційііого і нормативного, яким притаманні символічні і ' ритуальні елементи. 0 підсумку, значимості як би "відлущуються" з симаолів, "струшуються" з них.. Значення зтоншуються і зводяться до баніїльного, стереотипного. Експлуатується . їх '{юрма, знаковий вираз. Подібні символи знецінюються - і це доля всіх шаблонів і штампів. Знецінені символи, іцо не претендують на трансляцію очікуваних значень, демонструють щось інше, наприклад,міркування суб"зктів-учасникіь згідно з їх належністю до груп "своїх" або "чужих". Посилання в текстах на "радикалізм" або " консерватизм' опонентів не регламентуються вимогою відповідності буквальним значенням, але символізують належність до соціальної спільносте, що в достатнім для організації систематична ' перекрученої комунікації.

. Утвердження баньльності в знаковому стереотипі - не єдиний

спосіб відхилення символа від сполученої з ним цінності. Теоретично припустиме і Його повне спустошення. Втома від банальності СІГОВув ОбОЛОНКу ПОЛІСОМ} иНОГО ЗНПКу, ПІДШТОВХув символи до звільнення від неї шляхом інтенсивного саморозвитку і зпбування первісних значень. Ячсе Ч.С.Лірс, який залишив послідовникам . точну трактовку знакової сфери, припускав, що символи якоюсь мірою З ) '"тіМИ., ростуть і породжують подібних до себе. Процес такого саморозвитку сьогодні спостерігається у компостерній мультиплікації. '

Зіткнення з символами, що рухаються, стицуяяз аудиторів замислюватись Н;1Д чини і породлув особливу уяву знаків. Як окремі вот» вже не сприймаються, але складаються в ланцюги, що сконструйовані шляхом монтажу окремих рухомих частин. Будь-який знак може бути вилучений з ланцюга і процитований в іншому тексті, кожного разу пород«супчи нові контексти /ХДеррідп/, що вказує на відсутність в знаковій цілісності смислоутворпиіого центру.Змісти розсіяні по фрагментарному полотну, оптування якого нагадуз гру з самодостатніми знаками. Але ця точка зору - похідна від іншого, "некласи шого" типу філософствування і розуміння мови,п якому формулюється завдання деконструкції, або розбирання лого-центризму як очищення культури від ціннісного змісту і "розвінчування" істини. Постеу йена література з успіхом демонструє ідеї монтажу, цитування і стильової розмаїтості. З масовій комунікації подібна техніка і технологія створення тексту з самого початку вважалися характерними для неї правилами, а не виключеннями. Про це казав Дж.Д^ойс, коли описував народження газета за допомогою нокниць і клею, і що ми досить часто знаходимо в пресі, коли діалог конструюється шляхом співставлення цитат опонентів. , ' ' .

Виявлення цінностей і символів потребуе переключення уваги дослідника на операціональний контекст їх взаємодії. Тоді головним завданням стаз вибір релевантного методу соціологічного аналізу. Ціннісна реальність, що відтворюється в текстах масової комунікації, відмінна від суми уявлень індивідів про світ цінностей, подібно до того, як будь який задум відмінний від результя-ту. Цільно насичені багаторазово відфільтрованими ’’колективними" думками і символами різних групових ідентитетів, тексти мясороі

комунікації вітмягають визначених методів аналізу. їх різноманітність зводиться до двох типів: традиційного /якісного/ і формалізованого /кількісного/. Проміжні типи об'єднують особливості першого і другого. Методичні ракурси і критерії звернення до них не співпадають. Проте головна відмінність цих типів аналізу не в способах - якісному чи виклю-іно кількісному - отримання інформації. Рішення про те, на який з них орієнтуватись, залежить від рішення методологі-тої дилеми "слостпренення *ег«ив розуміння". Прийняття крайніх позицій навряд чи плідне. Зціпленість і відчуженість, притягання і відторгнення аналітика від тексту* які співіснують в його пориванні прочитати послання, е тмось незмірно більш вагомим в порівнянні з якісними або кількісними атрибутами.

В такому контексті правомірно говорити про єдиний метод ВИВ4ЄННЯ текстів в соціології, про розмиті кордони між висновками, що грунтуються на враженні і на вимірюванні ознак за допомогою шкал, мяю-т на увазі, що інтерпретація - це результат самостійної процедури, якою користуються обчдва способи. Елиз кість якісних версій контеиг'-аналізу до традиційного дослідження очевидна для тих , хто їх розробляє і Суперечка про тс, чи надійніші цифри від виразів типу "більк-менш", в кінцєвоьу підсумку вирішується на користь приблизних відповідей на слушні питання, а не точних до десятих долей показників, цо аргументують невірно сформульовану гіпотезу. 1 це вне эп межами протиставлення якісного і кількісного аналізу. Перший може бути досить формальним, віддаленим від докладного феноменологічного опису, або підпорядкованим порочному логічному шаблону. Критичні оцінки таких процедур не дивні. Навпаки, ще зовсім недавно обов'язкові претензії до формалізованої техніки соціального дослідження з приводу її позитивістської природи, тези про недоречність квднтіфікупати складні соціальні системи, сьогодні пом”я№утоться і уто пдаоться. Існують, таким чином, вагомі аргументи "за" і "проти" обох типів аКалі-зу. Релеїчінтність їх вибору залежить і під особливостей текстового матеріалу, правил організації в ньому ціннісно-символічної ЄДНОСТІ. ■

Гї дисертації обгрунтовується доцільність вичоуистпння таєного чи кількісного підходів в залежності від налягаюсті текстів

до традиційної "класичної" культури, або до культури "мозаїчної" що породжується і оформлюється засобами масової комунікації /А.Моль/. Зрозуміло, доцільність - це не жорстка рекомендація. Так, в реконструкції рангової і асоціативної структури ціннісно-сииволічної реальності масової комунікації найбільш доре-ший контент-аналіз.

Така реконструкція здійснюється в контент-аналізі на рівні вивчення цінностей і ідей, а також на рівні асоціації зразків поведінки і інтеріїретаційиих схем соціального світу. П першому випадку результатом 8 інвентаризація цінностей в масиві текстів і укладання ціннісних каталогів. В другому - моделювання пояс-н-опальнях і описових конструкцій, що розповсюджуються ЗМ!{, п яких ціннісні елементи репрезентуються потенціальною чи актуальної) Діями. Проблема взаємозв"язку цінностей і символів модифікується в контент-аналізі п проблему узгодженості категорій змісту і ії референтів в тексті /одиниць аналізу/. Підомо, що від того, за якими одиницями тексту ведеться спостереження в поісуках покажчиків категорії цінності, залежать конкретні результати дослідження. І набори категорій» і набори, одиниць аналізу форку-ються з урахуванням«онання про домінуючий тип взаємодії цінностей і симвйяіа в текстах, що вивіаються. Наявність заГальков*и-ваних тлумачень і стійких вербальних виразів цінностей, що обумовлено їх тривалим перебуванням в культурі, даз змогу створювати невеликі за кількістю елементів змісту, але емких категоріальних і операціональних схем. В умовах інтенсивної корекції ціннісних уявлень.суспільної свідомості це завдання ускладнюється, оскільки ситуація перегляд)' ціннісних ієрархій своєрідно виявляється в мовній культурі, впливав м на взавмозв"гаок знаків і значень політичної .і будь-якої і тої риторики.

В дисертації розглядаються новітні технології контент-аналі-зу, які розраховані На вивчення ціннісно-символічної реальності масової комунікації. Особлива увага приділена-головному інструменту її реконструювання - інтерпретації текстів на різних етапах дослідження.

В четвертою тозділг "Ціннісне обгрунтування і символіка культура в засобах масової комунікації" викладені результати соціологічного аналізу матеріалів преси, що присвячені актуальним

темам і сюжегсьм суспільного дискурсу: політиці, етнічному конфлікту, екології, науці. Емпірична частина дисертації не планувалась по типу цілісної. В ній об'єднана низка самостійних досліджень, а яких використані різні методики і способи інтерпретації структури і вмісту ціннісно-символічного простору текстів.

Але есі вони з'єднані спільним концептуальним підходом до м&зо-юї комунікації. Висновки грунтуються на даних, що значущі в соціологічному дослідженні. Реконструйована і емпірично зафіксована залежність мік особливостями трансляції цінностей і символів ступенем соціальної напруги проблем, що обговорюються в пресі, а також загальнокультурною настановою комун ікатора. •

Співставлення ціннісних каталогів, які сформовані на підставі контент-аналізу різної по політичним орієнтаціям преси, підтверджує тезу про амбівалентність ціннісних переваг комуні-катора в галузі політики, його прихильність в один і той же час до цінностей і ліберальнії і традицій»:: для культури свідомості. Зрозуміло, що в 1991 році ціннісні каталоги двох таких газет,як "Правда України” і "Літературна Україна", не збігаються. Верша майже одааково часто посилається на цінності ліберальні і тради-ціані. Друга помітно частіше артикулює "нові'і зразки. З останніх, лідерів двоє: "відкритість суспільства" і "свобода". При цьому перша газета віддає перевагу "відкритості"'перед "свободою", а друга, навпаки, цінності "свобода" згадує частіше цінностей "відкритості”. Більша частина кількісних характеристик • ціннісних каталогів обох газег майже Не відрізняються. Спільність менталітету і культурної традиції не дає змоги різким ' напрямкам політичної свідомості бути непримиренними ціннісними опонентами. Політична прихильність преси більш відцутча в процесі .трансляції таких складних ціннісно-символічних елементів, як прямі оцінки політичних структур і влади.

. ГЬловниГгкритерій оцінювання парламентської діяльності той. же самий в обох газетах. "Своїх" /тих депутатів, які підгримують галету і кого підтримує вона/ чаістіаіе оцінюють позитивно, "чужих" - негативно. Навряд чи дійсна некритичність преси по від-ноііе»ш» До політичних кумирів е твердим правилом. Призначення оціночних .судаень тут інше. Міркування щодо їх істинності і щирості Відступахггь иеред 'вимогов бути узгодаекиш з домінантною для суб"-

вкта системою цінностей. Численні оцінки в політичних текстах виконують роль знаків, що відірвалися від саого змісту. Ефекти їх впливу на пудиторію валко передбачити. За даними опитування депутати ставляться до них досить байдуже. Частіше оцінки владних структур перетворюються на'символи політико! ідентичності газети.

Оцінки суб"ектіа досить розповсюджені і в репрезентаціях пресою ЄТНІЧНИХ конфліктів. Збурений стьн соціального середори-щп супроводжує рознімання ціннісно-символічного простору культури. В цих умовах цінності і символи здатні функціонувати окремо. Моделі етнічних конфліктів в пресі вивчались на прикладі кримськотатарської проблеми. Контент—аналіз газет "Крымская ' Правда" і "Крымский комсомолец" за І9Б9-І990 p.p. свідчить, що комунікатор орієнтується на різні ціннісні домінанти, описуючи етнічних суб'єктів конфлікту. Один суб"дкт, населення Криму,оцінюється з позицій моралі, інший, кримськотатарське населення,-з позицій права. Сам конфлікт моделюється як протистояння цінностей,

Контент-аналіз, що був виконаний в 1992 році, дав змогу більш докладно інтерпретувати ко\*унікативні стратегії. Вивчались періодичні видання основних владних структур України і Криму: Верховної Ради України, Верховної Ради Криму, Медче-лтсу кримськотатарського народу. Отримані дані свідчать, п;о кожна газета пропонуй власну модель гостроти конфлікту. Кримсьтатарська "Ав-дет" ропрезентув ситуацію як "неприхований" конфлікт, Г поляризуючи двадцять сім у <асників-суб’’ектів на тих, чия діяльність оціниться позитивно, і тих, хто частіте піддається критиці. От-жг, «итачів орієнтують на "життя в конфлікті". "Крымские известия" наслідують модель "латентного конфлікту", п яяій-за критич-тан-підношенням практи іно до всіх суб"єктів, досить легко розпізнати їх, поляризацію. Модель "пазаконфліктна ситуація" характерна для "Голосу України", в якій дотрдауеться баланс позитивних і • негативних суджень по аідноиешго до більшості учасників, немов комунії'atop ке бажав концентрувати увагу на конфліктному, "обур-лігпону" за рислороід Р.Длрендорфа, вигляді суспільства.

Зрозуміло, звернення до різіглх моделей конфлікту - не йяпп-дак для згадчних видань.. Не звертзч-м уваги на ідеологічний і -пі—

літичний аспекти, слід зауважити, що наполегливість, з якою кожний комунікатор тримається однієї моделі конфлікту, нагадує анга-жовяність у самодостатня гру. Різке.бачення кримськотатарської проблеми трьома парламентськими газетами фактично робить неможливим раціональний публічний дискурс, спрямований на розуміння ситуації і розробку шляхів її вирішення. Головна умова такого дискурсу забезпечується лише тоді, коли репрезентуюча різні сторони преса пропонуй громадській думці близькі, несупєречливі визнаїеннл ситуації. Газети не перебувають в ізоляції, Шпроти, роль кожної ефективно реалізузться оа умови існування двох інших. Цей спосіб обговорювати етнічну ситуацію характеризує стан саме ситуації: вона не мав внутрішнього динамізму, майже без змін відтворюється в часі. '

З організації суспільного дискурсу променя гог.трт соціальні проблеми преса енергійно використовує особливий спосіб формування цінйісно-симвояі-шої «дності - міфологізпцію. В репрезентації образу науки'і наукового світу засоби масової комунікації комбінують різні уявлення про гро сферу, які потрапили п культуру з галузей ідеології, саморефяекеії наукового середовища,, літератури й мистецтва. Оскільки наука відокремлена від масової свідомості, газети, часописи, телебачення конструюють її образи по типу міфологізовяних. При цьому культурологічні еталони сут-тзво деформуються під впливом ідеологічного мі-[у, який слабне в разі переходу еід офіціоза до спеціальної періодики. Між тим, його головна ідея розглядати науку в контексті її "служіння" владі залишається досить популярною в масовій кої’уійчнцп. -

Міфологізовдаі зрозки { конструкції проникають і в еколо- " гі-ші епкети. Кпіітеит-анпліл більше десяти українських періодичних нидань зо І5Є9 рік } ЮТІ рік дкв'яі/огу стверджувати нпступ-не, 3 текстах про майбутнє дітеЛ, які постраждали віц-аварії на Чорнобильській АШ, комунікатор зосереджений н» традиційних зразках соціальної взаємодії. Останні грунтуються на двох мгфологе-мах: "про сильних і слабких соціальних суб’єктів1' і "за і проти деркави". Реконструкція пет«іої міфологемч шляхом інтерпретації вербальних референтів в контексті "сили - слабості" показала,

•лр преса постійно підкреслю? необхідність милосердя, доброти і турботи про дітей-, що пдетраздали, я боку дер*>»:и і з успіхом ,

'fc/нкціонуючих груп і організацій як українських, Т-ш і закордонних . Але самі діти t їх батьки в інертними учасниками подій, вони підвладні долі та тим, хто забезпечить їм соціальний захист і матеріальну підтримку. Ідея тотальної опіки слабких соціальних суб"зктін розвивазться пресою без будь якизс посилань нь їх особисту активність і відповідальність. Такий стан спран уявляється Природним /він ’'натуралізується", за висловом Р.Борта/ і здяно прийнятним.- І^ім відтворюється питернал істський зразок соціальної взаємодії, характерний для нового суспільства.

. Друга міфодогемч Ііікоуетьі'я за допомогою опозиції "прови-нп-надія", яка uote бути трансформована в більш а5страктні і звичні для Mi'jy опозиції "профаиний-сякральний", "добро-зло". Інше один з суб"ектіп, які приймають участь у вирішенні проблем дітей, СїіЙко /на рівні статисти «от зале-.кяосі'ї/ аеоціюаться а концептом "прокинь". Це - держава, "ііадія" покладазтьоя на групи і організації» які издть стабільний суспільний і фінансовий статус, Двознп ша ставлення до деркппя, звичне для вітчизняної культури, відтпоровться і з. екологічних історіях, а маЛбутНз іі{ч5ектузться за відомими схемами. Масова комуніклціл постійно,

г.ле не зай*ди очевидно апелює до традиційних зразків, вік яких не сімдесят, двадцять чи п"ять років, але значно більнип. "Нові" культурні зрізки, яких нй' було раніше, а.таксі* тимчлсопо забуті або ті, ідо лртітя з інших культур таксі в -летимо а сп-тету м ісової комунікьції. Бонн знаходяться міч собою' п досить -заплутя-них' відношеннях-вяпвмовіїкігочонни, п/іралпяьного існування, ва^і-вшоро впливу чи комбінується шляхом монтажу, То суті, м,->совп комунікація і з постійним зм.-.гілнлм ціііносіш інтерпретацій с«і-ту і суспільства, яке здійсняють соцікльііі еуб"-зкти. Георгіївн} і ипробоаані в дисертації методики контонт-чналілу, м 'т^кол сле-ccd« інтерпретації його результатів. придатні -для вивчення степу

і цмиміки масової комунікації, тенденцій П розвитку п сус.'іль-

СТІі І . , ■ ■ ■ ■ . ■ • , ' ' . .

У- BncHbr<Ky уроблені підсумки і накреслені перспект^и го-'.ч. u :ії роботи. , ' ■, . 11

Ролойний зкіст дисертації кйклпдіняЯ в ипотушмх публіка-

- зо -

ІЬнности и символы в массовой коммуникации. - Киев: Наукова думка, 1993, - 130 с.

Ценности профессиональной деятельности /опт социологического исследования кино/, - Киев: Наукова думка, 1966, - 150 с.

/у співавторстві э З.Л.Оссовським/. •

Средства массовой коммуникации: автономия на фоне двойной зависимости // Общественное мнение и власть: механизмы взаимодействия. - Киев: Наукова думка, 1994. - С.103-136. ..

Особенности формирования и выражения общественного мнения средствами массовой информации // Массовая информация и общественное мнение молодежи, г Киев: Наукова думка, 1990,- С,84-Юо.. Периодическая печать о проблемах демократизации обществен. ной кивни // Массовая информация и общественное мнение молодежи. - Киев; Наукова думка, 1990. - С. 106- 143, 1

Профориентационная деятельность средств массовой информации // Профессиональное самоопределение и трудовой путь молода-«и. -т Киев: Наукова думка, 1937. - С. 173 - 210. ■

Майбутнє дітей в сюжетах про Чорнобиль /контент-анаяіз українсько! преси/ // Філософська і соціологічна думка. - 1993. -

* 4. - С. 9 - 23. ' ■ ■ '■

Особенности восприятия массовой аудиторией представлений о научном мире // Популяризація наука в Україні: -історія і су-чесність.Київ: Хрещатик, 1992. - С, їоЗ - І63. •

. Засоби масової комунікації і громадська думка: Зміна парадигм дослідження // Проблеми соціології. - Зил. І. - Київ: Либідь, 1992. - С. 35- 44. ' , , ' .

‘ Кримський конфлікт: мораль проти права // Філософська і

соціологічна думка. - 1991. - К* II, - С. 53 - 66 /у співавторстві з С.О.Макеевим/. - ' -

. Молодіжна преса: інтереси і цінності // Філософська і соціологічна думка. - 1990. - її, - С. 77 - 82, '

. Зизуальннез средства информации в формировании, профессий-

нальных ориентаций школьников // Проблеми философии. - Лып, 76,-Киев: &іша школе, ІШВ. - С. 93 - 99, ■ . ' ‘ ’ .

! Цінності професійної діяльності у висвітленні кінематогра-

фа /соціологічний аналіа/ // Філософська думка. - 1987. - » 6,-С. За - 4і. . . ■ „ . Л . ■ '

Использование информационно-гублчцистчческих телепередач для подростков п воспитательных целях // Вопросы психологии. -1967. - В 3. - С. 07 1- 102 / в соавторстве с О.Т.Манйевым, ‘ Л.С.Вжольником, Л .Сааром/,

. Политические ценности в республиканской прессе // %рналис-тика в 1991 году.' - М.: ШУ, 1992. - С. 15 - 20.

Анализ документов. Аудитория, Документ, Контент-анализ. Социология средств массовой информации // Социологический справочник. - Киоя: Поллтзидат Украины, 1990 . г С. 178 - 160; 312- 314; 201 - 205; 212 - 211; 297 - 299.

’"Мир профессий" на киноэкране // Проблемы профконсультиро-вания молодежи. - Таллин, 1989. - С. 36 - 37. '

Молодежная печать- о проблемах демократизации общества // Актуальные проблемы воспитания молодежи в условиях перестройки.-Минск; БГУ, 19ВЬ. - С. 29 - 31. .

Художественное кино о пропаганде профессий // Социологические исследования печати, телевидения и радио. - М.; МГУ,

1988. - С. СО - £1.

Использование частных статистических показателей надежности контент-анализа // Социологические исследования печати, телевидения и радио. - М.: МГУ, 19Е8. - С. 85 - 69.

‘Применение метода контент-анализа в изучении лекционной пропаганды // Социологические исследования в организации общества "Знание". - Москва - Кие», 1988. - С. 96 - 98.

Средства массовой коммуникации в формировании сощалькнх ориентаций молодежи // Дети и молодежь в мире массовой коммуникации. - М.; общей педагогики АШ1 СССР, 1988. - С. 19 - 21.

Особенности взаимодействия молодежной прессы и аудитория // Влияние СМК на интересы детей и молодежи. - М.: НИИ общей педагогики АПН СССР ,■ 1969. - С. 25 - 39.

Качественный анализ мемуарной и биографической литературы // социологические исследования печати, телевидения и радио. -М.; ИГУ, 1990. - С. 16- 20. .

4ункцисжиро0а(ие кинематографа как элемента духовной культуры социалистического общества // Вопросы научного комиуняэхя.-Киев: Зкцч школа, 1984. - С. 130 1Эа. . '

Англиз иконографических документов. Документ // Словарь прикладной социологии. - Мдаск; Университетское, 1Ш4. - С.У; •33 - 36 / в еопвторстве с Н.Н. Дурило ш«/. ,

Осиовн г принцили як1сно-к1льк|сного ецал1эу документальних лдпрап // Фмосо|ськ8 думка, - 19ВО. - » 4. - С. 81 - 91.

Тошны а риЪЦо «Иасоигав о! Сг1*в»д И^аг*' ргоЪ1»а 1п кЬв \ikraiiilaa ргааа // Кигорам» Зоигоа! о! СоажипЛсаНоп / 1п ргааа /. . .