автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.01
диссертация на тему: Участь мiських верств населения Украины у нацiонально-визвольному Русi (1905-1907 гг.)

Полный текст автореферата диссертации по теме "Участь мiських верств населения Украины у нацiонально-визвольному Русi (1905-1907 гг.)"

РГЄ од

з

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ Імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

на правах рукпису

НАЗИМКО Сергій Петрович

УЧАСТЬ МІСЬКИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ У НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОМУ РУСІ /1905 - 1907 рр./

Спеціальність: 07.00.02 - Історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата Історичних наук

Київ - 1994

Робота виконана на'кафедрі Історії народів Росії Київського університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник - доктор Історичних наук, професор.

Заслужений працівник народної освіти України Я. М. СЕРІЩЕВ

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор ка-

федри нової і новітньої історії Київського університету їм. Тараса Шевченка В.В.МУСІЄНКО

- кандидат Історичних наук, доцент кафедри Історії України Київського державного університету харчових технологій С.Б.БУРАВЧЕНКОВА

Провідна установа - Інститут історії України АН України

о 10 годині на засіданні спеціалізованої ради Д. 068.18.06 при київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, М.Київ. вул.Володимирська. 64. ауд. 349.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці університету.

Захист відбудеться "23" травня

1994 р.

Автореферат розісланий ”21" квітня

1994 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, кандидат історичних наук

М. 0. Рудь

Структура дисертації обумовлена логікою проблеми, специфікою

мети 1 завдань дослідження. Дисертація складається Із вступу, чо' • І • • ■ тирьох розділів,- заключення, таблиць та списку використаних літератури 1 джерел.

Актуальність теми. Розбудова незслежної державии є найважливішою проблемою сьогодення для України. На цьому шляху об’єктивно виникає складний комплекс проблем політичного. економічного, національного та соціального характеру.- Розбудова української державності значною мірою залежить од політичної орієнтації міського наеелення, ' яке в останні рокивиявило свій великий вплив на розвиток цього процесу, від соціально-ркономічного розвитку українських міст,' від усвідомлення 1 врахування таких проблем національного характеру, як наявність великої кількості неукраїномовного населення, багато-національність його складу та ряд Інших.

Вирішення окресленого вище комплексу проблем безумовно повинно' спиратися й на попередній досвід. Історичні дослідження аналітичного характеру дають можливість чіткіше з’ясувати джерела багатьох вр'чли-вих проблем сьогодення, використати попередній Історичний досвід. Саме з цього виходив автор представленого дисертаційного дослідження. В роботі праналізовано участь міського населення у національно-визвольному русі під час першої російської революції, розвитку політичної свідомості 1 національної самосвідомості населення.

Хронологічні рамки роботи - 1905 - перша половина 1907 років,-^збігаються з загальновизнаною періодизацією першої російської революції. Такий підхід можна визнати доцільним для аналізу проблеми участі міських верств населення України у національно-визвольній боротьбі через специфічність та відмінність загальних умов для економічного, соціального 1 політичного розвитку суспільства в це; період.

Предметом дослідження е міське населення ’дев’яти губерній Росії, які були складовою частиною України*. З аналізу дослідження вилучено українські території, які на той час не входили до складу

1. Волинська. Катеринославська. Київська. Подільська. Полтавська, Таврійська, Харківська. Херсонська та Чернігівська губернії.

Російської Імперії. Дисертант обмежився дослідженням діяльності середніх верств міського населення: державних службовців, міської професійної та творчої Інтелігенції, дрібної та. середньої буржуазії, населення, яке працювало за приватним наймом. Щодо таких груп міського населення , як робітничий клас, учнівська молодь, велика буржуазія та верхівка чиновництва, то в роботі дано лише аналіз їхнього впливу на інші верстви мешканців міст. Подібний підхід пояснюється-такими причинами. По-перше, великою увагою Історичної науки радянського періоду до вивчення проблем революційної боротьби -робітничого* • класу, учнівської молоді /особливо студентства/. Багато питань уже докладно вивчені 1 автор хотів уникнути повторення. По-друге, верхівка міського чиновництва та велика міська буржуазія в цілому виявили свій консерватизм 1 тому розглядаються в роботі лише під кутом їхнього впливу на розвиток національно-визвольного руху.

Об'єктом дослідження є участь населення у розвитку національно-визвольного руху в містах України/ зростання його політичної свідомості 1 національної самосвідомості, вплив законодавчої політики • уряду, різних політичних сил на розвиток цих процесів, а також проблеми різних національних груп міського населення, що виникали у ході революції 1905-1907 рр. • •

Стан наукової розробки. Питання боротьби міського населення за громадянські та політичні свободи в революції 1905-1907 років почали досить грунтовно аналізуватися ір у 1906 році. Тут можна виділити "Спутник избирателя на 1906 год'\ який вийшоз в Петербурзі. В цьому довідково-аналітичному виданні були зроблені перші спроби проа-«

налізувати розвиток ліберально-демократичного, руху, процес утворення профспілкових об'єднань, виступи студентської молоді. ДІЯЛЬНІСТЬ періодичної преси тощо. Найбільш грунтовним до 1917 року можна вважати видання "Общественное движение в России в начале XX века". Це була збірка аналітичних статей, яка вийшла в кількох томах, поділених на окремі частини. Найцікавішими для висвітлення теми даного

- з -

■Т 2 З

дослідження є статті Ф. Дана , Е.Маєвського , Н.ЧереванІна , в яких

проведено досить ретельний'аналіз поведінки різних соціальних груп міського населення, висвітлено політичні позиці! та вплив на розвиток подій міських дум 1 управ, політичних партій, громадсько-політичних об’єднань міського населення в період першої російської революції

Першим етапом дослідження цієї проблеми в радянський період можна вважати наукові роботи 20-х - першої половини 30-х років.

Діяльність міського населення України в 1905-1907 рока.; вивчали Пок-

4 5

ровський М.Н. . Вологодцев І.К. та 1н. Це були грунтовні, відносно

незаідеологізовані праці, в яких зібрано багато фактичного матеріалу про розвиток подій в українських містах, розглянуто соціально-економічні особливості розвитку міст.

Великий Інтерес викликає мемуаристика 20-х - 30-х років. В цей період, особливо під час святкування 20-тих роковин революції 1905. року, в періодиці та в численних збірниках, присвячених ювілею, з’явилося багато наукових статей, споминів безпосередніх учасників подій, де міститься цікавий матеріал відносно антиурядових вис.упів мешканців українських міст*? Загалом, наукові дослідження 1 мемуарис-

1. Дан Ф. Очерк политической эволюции буржуазных элементов гооодско-го населения //общественное движение в России в начале XX- .'о века. /Под. ред. Л. Мартова, П. Маслова. А.Потресова. - Т. 2, ч. 2. -СПб.. 1910.

2. Маевский Е. Общая картина движения // Там же. - Т. 2, ч. 1. -

СПб, 1909. . .

3. Череванин Н. Движение интеллигенции /от "эпохи доверия" кн. Свя-тополка-Мирского до конца периода подъема/ // Там же. - Т. 2, ч.

2. - СПб.. 1910.

4. Покровський М.Н. Нариси з Історії революційного руху в Росії XIX

та XX віків. Курс лекцій. - X., 1925. - 187 С.; Очерки по истории революционного движения в России XIX и XX вв. - М., 1924. - 232

С.; Про Україну. Збірник статей 1 матеріалів. - К., 1935. - 148 С.: История революции 1905 года в отдельных очерках //Под ред.

М.Н.Покровского. - М. 1927. - 304 С.:

5. Вологодцев И.К. Особенности развития городов Украины. - У . 1930.

- 205 С.

6. 1905 год в Харькове. - Т. 1. -X.. 1925; 1905 год на Украине.

Хроника и материалы //Под ред. И.И.Мебеля. -Т. 1. -X.. 1926;

Материалы по истории профессионального двидения в России. - СО.

1, 2. -М.. 1924. - Сб. 3. 4. - М.. 1925; Революция в Крыму: к

двадцатилетию первой русской революции. - Симферополь. 1525; Святловский В. Профессиональное движение в 1905 году //Красная летопись. - 1922. - II 2-3.: Ткачук'! И. 1905 год в Харькове //Пути революции. - 1925. - н 1; Ткачуков И. О почтсво-тел’їгра:нс;1

тика цього періоду через свои відносно незначну заідеологізованість дають не тільки багато цікавого фактичного матеріалу. ’ але й досить об'єктивні оригінальні оцінки подіям. ,

Роботи кінця 30-х - 40-х років, присвячені першій російській революції, -під Ідеологічним тиском в період культу особи Сталіна, відображали події однобоко, в напрямі піднесення ролі революційної боротьби пролетаріату 1 керівництва нею РСДРП. Тому дослідження цього періоду не привернули увагу автора. '

■Значну увагу аналізові революційних подій 1905-1907 років в Україні історики приділяли у п'ятдесяті-сімдесяті роки. Окремо можна виділити найбільш грунтовні та змістовні для цього періоду роботи Ф.Б. Лося*, кандидатську дисертацію Г.А. Ігнатова /1951 р. / "Национально-освободительное движение на Украине в революции 1905-1907 гг." Але, вони були присвячені переважно аналізові революційної боротьби робітничого класу та селянства. В цей час з’являються також

’ 2 роботи, в яких дається аналіз розвитку буржуазно-ліберального руху .

Виходять цікаві дослідження, де розглядається формування міського населення України3. ■ ■ ■

Ряд наукових праць було присвячено участі в революційній боротьбі окремих професійних груп міського населення. Однак в цих роботах розглядаються проблеми загальноросійського характеру 1 тому вони

4

дали можливість з'ясувати лише загальні риси розвитку подій .

забастовке в Харькове // 1905 год в Харькове. - X., 1925. - С.

195-204; Революционное движение в Луганске. - X./ 192Є. - 80 с. • *

1. Лось Ф.Є. Україна в буржуазно-демократичній революції 1905-1907

pp. Лекція для студентів-заочників педагогічних 1 учительських Інститутів. - К., 1949; Декабрьское вооруженное восстание на Украине //Исторические записки. - 1954. - N 49; Революція 1905-1907 років на україні. - К., 1955; •

2. Лаверычев В.Я. Общая тенденция развития буржуазно-либерального движения в России в конце XIX - начале XX века //История СССР. -1976. - N 3.

3. Разин А.Г. Динамика численности и процесов формирования городского населения России в XIX - начале XX вв. //Исторические записки.

- 1950. - N 36; Доценко А. І. Географічні особливості процесів урбанізації на Україні /ХІХ-ХХ ст./ //Український Історико-геог-рафічний збірник. - Вип. 2-ий. - 1972. ,

4. Лебедев В.И. Участие работников связи в революционном движении в'

России. - М., 1967; Пушкарева И.М. Железнодорожники России в буржуазно-демократических революциях. - М., 1975; Слонимская И.А.

Медицинские работники в революции 1905-1907 гг. - М., 1955.

З досліджень 60-х - 70-х років необхідно виділити найбільш •грунтовну роботу - "История городов и сел Украинской ССР" в 26 томах. В розділах цієї праці, присвячених розгляду соціально-економічного стану українських міст, розвитку міського управління 1 господарства, освіти, науки 1 культури на початку XX століття, міститься багато цікавого статистичного 1 фактичного матеріалу, який дає вичерпне уявлення про умови життя в українських містах в цей період. Однак, перша буржуазно-демократична революція " Росії розглядається лише під кутом розвитку революційного руху та більшовицького керівництва' ним, без серйозного 1 об’єктивного аналізу' національно-визвольного руху 1 участі в ньому середніх верств міського населення.

Серед досліджень 80-х- років можна виділити кандидатську дисертацію Балагури О.В. "Всеобщая Октябрьская политическая стачка 1905 г. на Украине”, де проаналізований багатий цікавий фактичний матеріал... Окремі аспекти ровитку національно-визвольного руху в українських містах, пов’язані з розвитком профспілкового руху серед міського населення, були .розглянуті в кандидатській дисертації С.Н. Дмитрієва*.

Вище відзначалося, що радянські історики у своїй більшості-спрямовували зусилля на Вивчення проблем боротьби робітничого класу та селянства, як головних соціальних сил національно-визвольного руху, тому їхні наукові праці не містили грунтовного аналізу участі в ньому інших верств населення. Загальна оцінка подій лише під кутом їх ставлення до розвитку революційної боротьби, безуі эвний пріоритет принципу "пролетарського інтернаціоналізму" приводили до виключно негативної оцінки будь-яких виступів суто національного характеру.

■ Ідей автономізму або самостійництва, які кваліфікувались як прояви "буржуазного націоналізму".

Дуже часто поняття "національно-визвольний рух1* ототожнювалося з революційною боротьбою міського пролетаріату під гаслами повалення

1. Дмитриев С.Н. Союз Союзов в годы первой российской революции: Диссер. на соиск. учен. степ. канд. ист. наук. - м. 1989.

самодержавства 1 перемоги соціалістичної революції, утворення єдиної багатонаціональної держави без реального врахування національних особливостей її територій. Крім того, з аналізу наукових робот виходить. що виступи різних соціальних груп міського населення були підпорядковані революційній боротьбі пролетаріату. На наш погляд такий підхід є некоректним, принаймні, при розгляді діяльності міської Інтелігенції, не кажучи вже п,}о те, що це значною мірою позбавляло об'єктивності наукові дослідження, де аналізувалися місце 1 роль непролетарських за соціальним становищем прошарків міського населення у розвитку національно-визвольного руху, закладало в наукові роботи хибну методологічну основу.

Значну увагу до проблем розвитку національно-визвольного руху в Україні, в тому числі 1 в 1905-1907 роках, приділяли закордонні Історики. Велика кількість наукових досліджень з'явилася в перший половині XX століття. З них можна виділити роботи Бочковського 0.І., Л. Когута, о.Бурнатовича*. Найбільший Інтерес викликає концептуальний підхід авторів до аналізу проблеми розвитку українського національно-визвольного руху, який відображає позитивність Ідеї національного самовизначення українського народу в напрямі утворення української державності. З останніх досліджень закордонних Істориків дисертант відзначає грунтовну роботу Б.Кравченка, де дано цікавий статистичний аналіз щодо економічного становища, національного складу міського населення України на початку XX століття, висвітлені проблеми розвитку національно-визвольної боротьби та ставлення до національного

2

питання мешканців українських міст протягом 1905-1907 років . Можна виділити також дослідження канадського історика П. Магосного, який запропонував цікаву аналітичну структуру вивчення проблем українсь-

1. Бочковський 0.І. Боротьба народів за національне визволення. -

Падєбради, 1932. - 256 С.; Когут Л. Україна 1 московський

імперіалізм. - Львів, 1916. - 216 С.; Українська Ідеологія революційної доби. - Львів - Відень, 1922. - 119 С.

2. Krawchenko В. Social Change and National Consciousness In

Twentieth-Century Ukraine. - Toronto-London, 1987. - 333 P.

кого національно-визвольного1 руху XVIII - початку XX століть*. Нові оригінальні підходи концептуального характеру цього дослідника використані дисертантом для визначення методологічної бази даної роботи.

В попередніх дослідженнях проаналізовано деякі аспекти теми даної роботи, опрацьовано багато статистичного матеріалу. Однак, не було зроблено окремого дослідження, яке б давало цілісне уявлення проблеми, яку досліджує дисертант. Таким чином, проблема участі середніх верств міського населення України у національно-визвольному русі в 1905-1907 роках мало досліджена, потребує нови:. підходів до аналізу фактичного матеріалу 1 відображення подій.

Виходячи з вищенаведеного, дисертант поставив перед собою такі мету 1 завдання дослідження.

Головна мета роботи - дослідити участь середніх прошарків ...ісь-кого населення України 'в національно-визвольній боротьбі в період першої буржуазно-демократичної революції в Росії, з’ясувати специфічні відмінності участі окремих груп населення в цьому процесі, показати взаємозв’язок та вплив різних політичних сил суспільства на розвиток національно-визвольної боротьби, з'ясувати II особливі лиси економічного, політичного 1 національного характеру.

Завдання дослідження - поглибити наукові уявлення щодо соціальної бази національно-визвольного руху в Україні в період першої російської революції;

- розкрити місце і роль різних верств міського населення в його розвитку; дати наукове обгрунтування та окреслити специфічні національні відмінності розвитку національно-визвольної боротьби міського населення України в, 1905 - першій половині 1907 років; ■

- проаналізувати- вплив державної політики і принципових за значенням законодавчих актів уряду на розвиток національно-визвольного руху;

- дати об’єктивну оцінку розвитку 1 наслідкам боротьби промонархічно настроєного населення українських міст, її* впливу на розви-

1. Магосний П. Українське національне відродження. Нова аналітична

структура //Український історичний журнал. - 1991. - Н 3.

- 8 -

ток національно-визвольного руху;

- з'ясувати співвідношення національного 1 Інтернаціонального в характері розвитку національно-визвольного руху міського населення України. 1

Теоретичну та методологічну основу дослідження становили вимоги демократичних гуманістичних концепцій наукової та суспільно-політичної думки, об’єктивний підхід до аналізу конкретних подій, врахування специфічних особливостей та суперечностей розвитку суспільства. В роботі використано проблемно-хронологічний метод дослідження. Це дозволило викласти матеріал в логічно завершеній 1 послідовній формі.

Джерельна база. Важливе місце в дослідженні відводиться аналізу документів. В роботі використано ряд ;зб1рників документів, довідкових видань, в яких є цікавий для аналізу матеріал.- Аналіз цих джерел допомагає чіткіше встановити хронологію 1 динаміку розвитку подій1.

Найбільш важливим джерелом для дослідження характеру загально-російського правотворчого процесу 1 урядової політики щодо України є "Собрание узаконений и распоряжений Правительства, издаваемое при Правительствующем Сенате". В роботі проаналізовано кілька десятків документів з цієї збірки законів за 1905 - першу половину 1907 років.

Статистичні розрахунки відносно кількості, соціального стану та національного складу міського населення України зроблені в- основному на базі матеріалів загального перепису населення Російської імперії, проведеного 28 січня 1897 року2. Хоча ці дані й мали деякі вади, їх використання можна вважати найбільш доцільним через те. що перепис 1897 року був єдиним статистичним джерелом, яке дало вичерпні систематизовані дані щодо міського населення. Для з’ясування умов та ха-

1. История Украинской ССР: Хронол. справ. //В. Ф. Верстак. Е.Н.Дзюба,

В.Ф.Репринцев: Отв. ред. Ю.Ю.Кондуфор. - К., 1990; 1905 год на

Украине: Хроника и материалы // Под ред. М.И.Мебеля. - Т. 1. -

Харьков. 1926; Киев. Энциклопедический справочник //Под ред. А. В. Кудрицкого. 2-е изд. - 1986. -

2. Общий свод по империи результатов разработки данных первой всеобщей переписи населения, произведенной 28 января 1897 года //Под ред. И.А.Тройницкого. - СПб.. 1905. - Т. 1, 2; Приложение к общему своду данных первой переписи населения 1897 г. по империи. Картограммы и диаграммы. - СПб., 1905; Города и поселения в уездах имеющие 2000 и более жителей. - СПб., 1905.

рактеру проведення перепису населення, ступені достовірності його даних дисертант проаналізував ряд досліджень на цю тему, більшість з яких з’явилися одразу після опублікування матеріалів перепису у 1905 році*. Автор систематизував статистичний матеріал 1 склав п’ять спеціальних таблиць, які представлені окремим додатком до дослідження. Це дозволило, грунтовніше проаналізувати наведені дані та зробити відповідні висновки. '

Автор вивчив документи, що зберігаються в Центральному держав-

2

ному Історичному архіві України в Києві . В роботі використано документи Канцелярії Київського, Подільського та Волинського генерал-гу- ’ бернатора /ф. 442/, тимчасових генерал-губернаторів /ф. 335, 358/.

Велику увагу було зосереджено на аналізі фондів органів пол^діі. жандармерії та охоронних відділень: Київського /ф,- 274/. Одеського

/ф. 385/ 1 Харківського /ф. 336/ жандармських управлінь. Київського

/ф. 275/, Одеського /ф.386/; Харківського /ф. 304/. охоронних

нідділень. В роботі використані також важливі дані з ряду Інших Фондів архіву. Широкий аналіз документів ЦЦІА України /майже"- ЗО Фондів/ можна пояснити тим, що для розкриття теми дослідження, яка має узагальнюючий характер, доцільно, на думку автора, вивчати доку- . менти насамперед центрального архіву, значна частина яких містить в собі підсумкову, узагальнену Інформацію.

В роботі використані також документи з кількох фондів Російського державного військово-історичного архіву3 1 Державного архіву Російської Федерації4. В матеріалах цих архівів міститься важлива, інформація щодо різних аспектів внутрішньої політики царського уряду, які безпосередньо торкались 1 міоького населення України. Переважна

1. Личков Л. Юго-Западный край по данным переписи 1897 года. ОТтиск из журнала "киевская Старина". - К., 1905; Фортунатов К. Национальные области России. /Опыт статистического исследования по данным всеобщей переписи 1897 г./ - СПб.. 1906; Еврейское население России по данным переписи 1897 г. и по новейшим источникам. -Петроград. - 1917; Малороссы по данным переписи 1897 г. Оттиск из журнала "Киевская Старина". - К., 1905.

2. Далі: ЦДІА України.

3. Далі: РДВІА.

4. Далі: ДАРФ.

частина використаних архівних документів вводиться у науковий обіг вперше. ' '

Важливим доповненням до архівних матеріалів стала періодична преса того часу. Її аналіз дозволив з’ясувати насамперед вплив тих чи Інших подій на міські верстви населення, висвітлити ставлення різних його верств до них. В роботі проаналізовано понад сорок найменувань газет та журналів. Це преса практично всіх напрямів - від

видань революційного характеру* до офіційної та чорносотенної

? З

преси . від видань політичних до преси літературно-публіцистичногч

напряму, яка відображала переважно проблеми культурного життя в українських містах. .

Особливу увагу в роботі приділено україномовним періодичним виданням, які почали широко розповсюджуватися в Україні з 1906 року 1 зробили свій вагомий внесок у розвиток національно-визвольного руху міського населення. Слід відзначити серед них такі часописи: "Гро-

мадська Думка", "Громадський Голос", "Слово” /Київ/. "Добра порада" /Катеринослав/. "Вісті" - орган Одеського товариства "Просвіта”, "Рідна справа. Вісті з Думи" - орган Української Думської Громади в .І1-й Державній Думі.

Аналіз матеріалів, які містяться в цих джерелах дав змогу з'ясувати питання розвитку української мови 1 культури, різні аспекти діяльності українських політичних партій та національних культурно-просвітніх установ, їх вплив на міське населення. Тут містяться й безпосередні публічні звернення’ мешканців міст з питань національного розвитку, аналіз яких дозволив глибше зрозуміти настрої міського населення. Такий широкий спектр використаної періодики того часу дав можливість проаналізувати регіональні особливості розвитку національно-визвольного руху в Україні, зіставити точки зору різних соціальних 1 політичних груп населення.

1. "Искра", "Боротьба", "Народное дело", "Харьковский листок", "Харьковский рабочий" тощо.

2. "Киевлянин", '’Право и Порядок”. "Правительственный Вестник".

3. "Право", "Киевский голос", "Киевские отклики", "Одесские новости". "Свобода и право", "Сын Отечества" та 1н.

Наукова новизна роботі полягає в тому, що в ній робиться спроба в рамках окремого дослідження розкрити роль середніх прошарків міського населення у розвитку національно-визвольного руху. Автор намагається заповнити вакуум, який виник через заідеологізованість 1 аналіз переважно проблем революційної боротьби робітничого класу в Історичних дослідженнях радянського періоду. В роботі аналізується ряд документів, вилучених в свій час з наукового обігу. Автор аналізує ряд важливих проблем, яким не надавали достатньої уваги дослідники*. •

Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріал можна використати при підготовці лекцій з Історії України, як додатковий матеріал з проблем розвитку національно-визвольного руху міського населення, впливу законодавчої політики російського самодержавства на становище міського населення, при вивченні національних проблем єврейського населення України та Інших національних меншин, виникнення чорносотенного руху, причин 1 наслідків погромів в українських містах тощо. Дослідження може стати в нагоді при розробці проблем соціально-економічного розвитку українських міст в XX столітті. Крім того, узагальнений характер роботи дозволяє запропонувати ряд. тем

для можливих майбутніх .Історичних досліджень, які мали б вужче спря-

2

мування . • .

Положення, які виносяться на захист. Дисертант доводить, що:

- В українських містах на початку XX століття були об’єктивні •передумови для розвитку насамперед національно-визвольного руху за-гальноросійського характеру, що було обумовлено національним складом

1. Розвиток українських культурно-просвітніх громад; Розвиток ук-

' раїномовної преси та її вплив на міські верстви населення •. Ук-■ раїни: Діяльність українських депутатів в 1-й та І1-й Дрржавних

Думах: Єврейське національне питання; Єврейські та Інтелігентські погроми в українських містах, тощо.

2. Наприклад: Діяльність органів міського самоврядування та їх вплив на населення в період першої російської революції; Вибори до 1-ї та ІІ-ї Державних Дум в українських містах та діяльність депута-

■ тів в Державних Думах; Становлення та розвиток україномовної періодичної преси в кінці 1905 - першій половині 1907 років; Проблеми розвитку національно-визвольної боротьби єврейського та польского населення українських міс. тощо.

- - 12 -

міського населення, його культурним рівнем 1 там. що економічний, політичний 1 культурний розвиток України, як складової частини міцної, жорстко централізованої Російської, Імперії, залежав од відповідних економічних та політичних змін на загальнодержавному рівні.

- Середні прошарки становили найбільш чисельну групу міського населення України 1 були вагомою соціальною базою національно-визвольного ГУХУ. в розвитку якого провідна роль політичного авангарду руху належала.міській Інтелігенції.

- Участь середніх міських верств населення України у національно-визвольному русі мала форми масових антиурядових маніфестацій, страйків, різних політичних 1 громадсько-політичних союзів 1 угруповань 1 проявилася в боротьбі за встановлення в країні громадянських 1 політичних свобод, за скликання на демократичних засадах Установчих Зборів як органу народного'представництва з законодавчими повноваженнями, за подальший розвиток конституційних змін в країні з урахуванням Інтересів різних національних груп населення.

- Участь міських верств населення у національно-визвольному

русі проходила під загальноросійськими гаслами боротьби, але виявила • специфічні національні особливості через піднесення протягом 1906 -першої половини 1907 років українського національно-визвольного руху, посилення боротьби за нормальний розвиток рідної мови, культури, розповсюдження національних традицій в галузі освіти, за досягнення автономії України; за встановлення рівних прав економічного, ‘культурного 1 політичного розвитку інших національних груп місью населення. •

Апробація дисертації проведена шляхом публікацій, виступів, на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції в Миколаєві /жовтень 1992 р./, на наукових конференціях викладачів та аспірантів Історичного факультету Київського університету їм Тараса Шевченка.

В першому позлілі дисертації "Боротьба міських верств за

політичні та громадянські свободи /січень-серпень 1905 р. /" дається аналіз статистичних даних щодо соціально-економічного 1 правового становища, національного складу, віросповідання 1 рівня освіченості міського населення, розкривається політика національного гноблення російським самодержавством неруських національностей в українських містах.

’ Далі в дисертації відзначається, що розвиток національно-визвольного руху був пов'язаний з погіршенням економічного 1 правового становища міського населення, що було наслідком економічної кризи .1 невдалої російсько-японської війни, із зростанням політичної активності свідомої міської Інтелігенції, поширенням страйкової боротьби. На початку 1905 року на численних зборах представників міської професійної та творчої Інтелігенції йшов процес вироблення ПОЛІТИЧНИХ вимог національно-визвольного руху, які поступово трансформувалися від розпливчастих вимог створення законодавчого органу влади на засадах народного представництва до необхідності скликання Установчих Зборів з законодавчими повноваженнями на засадах встановлення громадянських 1 політичних свобод при прямому, загальному 1 таємному голосуванні без розрізнення статі та віросповідання.

Каталізатором розвитку визвольного руху стали розстріл військами мирної демонстрації в Петербурзі 9 січня 1905 року 1 опублікування 18 лютого 1905 року рескрипту, маніфесту 1 указу Урядовому Сенату. в яких було проголошено про початок роботи на державному рівні над розробкою та впровадженням»законів, що стосувалися створення .в' країні органу народного представ..,а(,.¡а 1 поліпшення правового, економічного 1 політичного станови і. зелення*. _

В лютому-травні 1905 року йшов процес утворення професійних союзів як громадсько-політичних об’єднань насамперед міської Інтелігенції. Він привів до створення загальноросійських професійних

1. 1905 год на Украине... - Харьков., 1926. - Т. 1-С. 290-291; Киевские новости. - 1905. - Н 68. - 23 марта; ЦДІА України, ф. 336, оп. 1. сир. 1210. - арк. 36.

союзів 1 їх об’єднання в травні 1905 року в Союз Союзів. Розвиток профспілкового руху в українських містах не був підпорядкований профспілковому руху в традиційних політичних центрах імперії, а проходив паралельно 1 виявив свої специфічні особливості. Процес за-гальноросійського об’єднання був об’єктивно обумовлений тим, що лише такий рівень організаційного єднання давав реальні можливості досягти політичних цілей боротьби в умовах протидії сильної централізованої Імперської влади при відсутності будь яких демократичних Інститутів 1 свобод.

В результаті аналізу численних документів автор дійшов висновку. що частина міського населення, переважно дрібні службовці та підприємці, через своє важке економічне становище тривалий час лишалися на позиціях суто економічної страйкової боротьби. Але поступова політизація суспільства протягом січня-серпня 1905 року привела до часткового переходу цих груп населення на позиції політичної боротьби за встановлення громадянських 1 політичних свобод. Серед цих груп населення політична боротьба підпорядковувалася поліпшенню економічних умов життя. •

Важливу роль в розвитку національно-визвольного руху в січні-серпні 1905 року відігравали органи міського самоврядування -міські думи та управи. Загальний характер їхніх вимог не виходив за Формулу земського лібералізму - законодавче представництво та участь в діяльності законодавчої влади. На відміну від лівого крила ліберально-демократичного руху, політична позиція міських дум та управ вводилася до довіри державним с^ганам у проведенні політичних • реформ*. Але навіть часткова політизація міських дум 1 управ в ситуації, коли вони були одним Із символів державної влади для міського• Населення, робила ці органи важливими центрами розвитку національно-визвольного руху. Виходячи з того, що органи міського самоврядування- відображали переважно Інтереси 1 політичні прагнення міської буржуазії, середніх 1 крупних власників майна, а також з того, що політична активність цих прошарків міського населення на середину

1. Дан Ф. Указ. соч. - С. 106-111; Право. - 1905. - N 65. - 6 марта.

1905 року була виражена дуже слабо, робиться висновок, що складний 1 суперечливий процес політичного розшарування серед міських буржуазних елементів у цей час ще тільки починався.

Розвиток національно-визвольного руху в українських містах в цей період виявив свої національні особливості. За вирішення національних проблем розвитку українського народу виступали деякі прогресивно настроєні діячі освіти, частина міських дум, багато просвітницьких організацій, деякі профспілкові об’єднання. Соціальною базою руху була свідома українська інтелігенція, яка намагалася поширити свій вплив на Інші верстви міського населення. Виступи мали форі^у різних петицій 1 заяв, звернень до державних 1 громадських установ, літературно-театральних вечорів тощо. Проте суть цих виступів зводилася тоді до створення нормальних умов для розвитку 1 поширення серед населення української мови, культури, друкованого слова 1 практично не торкалася політичних аспектів розвитку українського народу.

Політичні аспекти українського національно-визвольного руху були лише в центрі уваги українських політичних партій: РУП, УНП.

УДП, УРП. "Спілки". Ці політичні сили перебували під значним впливом дуже популярної на той час Ідеї соціалістичного розвитку суспільства, виступали переважно за ідей української автономії у складі Федерації. Українські політичні партії не мали серйозного впливу на широкі верстви міського населення, яке лише на 32.8% було україномовним*.

У розділі робиться загальний висновок, що протягом січня -серпня 1905 року розвиток національно-визвольної боротьби міського населення України мав яскраві виражений загальноросійський характер і розвивався в напрямі поступової політизації населення 1 його об’єднання під гаслами боротьби за встановлення громадянських 1 ' політичних свобод та скликання законодавчого органу народного представництва - Установчих Зборів. Поступово поширювалася соціальна база руху, до якого дедалі все більше залучалася професійна 1 творча інтелігенція міст, дрібна 1 середня буржуазія.

1. Общий свод по империи результатов...первой всеобщей переписи... -Т. 2. - С. 20, 56.

Другий розділ дисертації "Розвиток політичної боротьби міського 'населення України від Маніфесту 6 серпня до Маніфесту 17 жовтня 1905 р." починається з аналізу закону про вибори до Державної Думи від 6 серпня 1905 року. Обмежений характер закону, який надавав лише зако-нодорадчі повноваження майбутній Думі 1 позбавляв виборчих прав значну частину міського населення, викликав незадоволення радикально настроєної частини суспільства 1 став новим каталізатором посилення національно-визвольного руху.

. Промонархічно настроєна частина суспільства була задоволена обмеженим характером закону, вважала його остаточним кроком в процесі лібералізації політичного устрою. Серед дрібної 1 середньої міської буржуазії, власників майна, в міських думах та управах відчувалося двоїсте ставлення до закону. Так. одна частина міських дум підтримала його у своїх зверненнях до уряду, друга - продовжувала виступати за більш радикальні законодавчі реформи. Це вказувало на посилення процесу політичного розмежування серед дрібних 1 середніх прошарків.

Аналіз свідчить, що думи поступово втрачали роль політичних центрів розвитку руху, але їх місце займали вищі учбові заклади, які отримали автономію. Фактично склалася ситуація, коли без особливих перешкод.з боку поліції в стінах вузів відбувалися численні мітинги

з найрадикальнішими антиурядовими гаслами. Подібні мітинги за участю молоді, робітників, міської Інтелігенції, службовців різних рангів стали звичайним явищем у вересні - першій половині жовтня 1905 року.

* Загальною темою цих'зборів буііа критика закону про вибори до Держав* ноі Думи, необхідність бойкотування самих виборів 1 подальшої боротьби за встановлення справжніх громадянських 1 політичних свобод 1 ’скликання законодавчого парламенту. Подібні настрої панували \І на багаточисленних в цей час зборах різних громадсько-політичних об’єднань, наукових, культурно-просвітніх товариств тощо. Конфлікт між державною владою 1 населенням, коли перша все ще намагалася задовольнити політичні Інтереси суспільства булигінською думою, а

. г 17 -

останнє все реальніше відчувало можливість конкретними діями досягти бажаних конституційних змін, у вересні 1905 року досяг майже критичної позначки.

В кінці вересня - на початку жовтня українські міста охопили масові вуличні антиурядові маніфестації. Дедалі частіше на вулицях міст застосовувалася вогнепальна зброя не тільки з боку армії 1 поліції, а й з боку озброєних груп населення, нерідко причетних до різних революційних партій.

. Розвиток українського національно-визвольного руху продовжував

і - -і

спиратися на провідну українську Інтелігенцій та українські

політичні партії, діяльність яких охоплювала питання культурницького

1 політичного розвитку українського народу. Однак, робиться висновок в розділі, більшість міського населення, захопленого антиурядовою боротьбою під загальноросійськими гаслами, ще лишалася неспринятли-вою до Ідей та проблем розвитку'руху.

Найвищого рівня політична криза в країні досягла під час всеросійського жовтневого страйку, який в середині жовтня 1905 року паралізував життя українських міст. Велику політичну активність під час страйку виявили середні верстви міського населення. Першими роз-. почали страйк залізничні службовці, до яких швидко приєдналися міський пролетаріат, службовці державних установ, студентська молодь, комерційні структури /торговельні підприємства, банки/, газети лівого напряму. Під час найбільших виступів міського населення, які суп-‘ роводжувалися збройними сутич};ами демонстрантів 1 поліції, поміркована частина міської інтелігенції виступила як посередницька сила, якій частково вдалося запобігти безглуздому кроволиттю серед насе-

* лення. втягнутого у збройну боротьбу. _

Страйк привів до повної кризи місцевої державної влади, яка практично втратила контроль над ситуацією в багатьох українських містах, до швидкого погіршення економічного становища міського населення через паралізованість економічного життя, до швидкого політнч-

. . - 18 -ного розмежування населення.

■ В таких умовах 17 жовтня 1905 року було проголошено царський Маніфест, який був найзначнішим політичним кроком уряду в напрямі лібералізації політичного життя в країні в період першої російської революції. В ньому були закладені основи демократичних змін, передбачено встановлення широких виборчих прав, надані законодавчі повноваження майбутній Думі, проголошені засади громадянських свобод.

Отже, участь середніх верств міського населення України у . національно-визвоьному русі в другій половині 1905 р., зростання політичної активності 1 організованості, активна участь у страйковій боротьбі цих сил суспільства були вагомим внеском у перемогу радикальних елементів, якою стало проголошення Маніфесту 17 жовтня.

Третій розділ дисертації "Населення українських міст в період піднесення революції /ковтень-грудень 1905 р./м. Спочатку у розділі показана ситуація в українських-містах в перші дні після виходу Маніфесту 17 жовтня, коли масові маніфестації революційно 1 промонархічно настроєного населення міст переросли в єврейські 1 Інтелігентські погроми. Погроми охопили 33 населених пункти в Україні, що становило 64.7Ж від загальної кількості погромів по всій.

Імперії в той час*. Найбільш руйнівні погроми відбулися в Одесі і

Києві. Одеський погром, під час якого загинуло близько 500 чоловік 1

було зруйновано 16?° єврейських приміщення, був нвйбільшим за

2

розмірами . 1 наслідками . Великий відсоток єврейського населення в ук-

• раїнських містах, його активи участь в масових виступах під рево-

люційними гаслами, характер яких викликав роздратованість промонархічно настроєного населення, бездіяльність місцевої влади під час 'погромів або навіть відкрита підтримка нею погромницьких настроїв, прагнення люмпенізованої частини населення нажитися за рахунок пограбування майна - ось основні причини жовтневих погромів в українсь-

1. Підрах. по: Киевские Отклики. - 1905. - N 292. - 31 окт. .

2. Всеподданейший отчет сенатора Кузьминского о причинах беспорядков

происходивших в г. Одессе в октябре 1905 г.. и о порядке действия местных властей //Материалы к истории русской контр-революции. -СПб.. 1908. - Т. 1. - С. CLXVI. .

них містах. Погроми, які мали ознаки не тільки політичної конфронтації, але й громадянського конфлікту, вказували на руйнівний характер розвитку революційної боротьби, на наявність в суспільстві вагомої крайньо-правої опозиції.

Однак, все-таки часткове поліпшення умов для демократичного розвитку суспільства після виходу Маніфесту 17 жовтня призвело до утворення 1 організаційного становлення політичних партій в жовта1-грудні 1905 року. Міське населення України залучалося до цього процесу через створення численних відділень загальноросійських партій в українських містах. Найбільш впливовою політичною силою ліберально-демократичного напряму стала конституційно-демократична партія, яку активно підтримали міська інтелігенція, середні та дрібні службовці, частина середньої 1 дрібної буржуазії. ЦІ сили прагнули до скликання Державної Думи, як законодавчого органу народного представництва 1 забезпечення проголошених демократичних свобод.

Дисертант показує, що в цей період відбувався процес активної політичної консолідації 1 організаційного оформлення правих політичних сил в межах всієї Росії. В українських містах виникають численні відділення "Союзу руського народу", "Російських зборів", місцеві "патріотичні громади". ЦІ організації об'єднали верхівку чиновництва, генералітет 1 офіцерство, які були занепокоєні процесом лібералізації політичного життя. Швидке погіршення економічної ситуації

1 перспектива II поліпшення через поверенеїшя до старих монархічних

• традицій залучали до цих організацій значну частину дрібної Д середньої міської буржуазії.

Часткова лібералізація політичного асиття привела до активізації ' розвитку національних рухів. Розвиток українського національно-визвольного руху проходив через утворення в містах культурно-просвітніх Інтелігентських організацій - "Просвіт". Поліпшення умов друку привело до посилення уваги ліберальної преси до українських національних проблем, до виходу україномовних періодичних видань - "Громадсь-

кої Думки" в Києві, "Рідного краю" в Полтаві, організації української видавничої спілки1. В законодавчому порядку Сули дещо поліпшені умови міграції єврейського населення міст, почали виникати подібні до "Просвіт" польські культурно-просвітні організації. .

Важке економічне становище спонукало малозабезпечені прошарки міського населення до подальшої боротьби. В листопаді-грудні 1905 року продовжувався процес організаційного об’єднання середніх та дрібних службовців. В українських містах виникають організації лікарів, службовців міських громадських управлінь, поштово-телеграфних службовців. Ці групи населення пов'язували покращення економічного становища з подальшими політичними змінами життя в напрямі лібералізації. Тому їхні виступи проходили, як правило, під політичними гаслами боротьби. ' .

Утворення в українських містах численних відділень поштово-телеграфного союзу і організований початок ними страйкової боротьби в середині листопада були поштовхом до нової хвилі страйків в українських містах в грудні 1905 року. Страйк поштово-телеграфних службовців активно підтримали фабрично-заводські робітники, службовці залізниць та Інших державних установ. Але через те, що виступи робітників поступово переростали у збройну боротьбу під вкрай революційними гаслами, місцеві органи охорони порядку разом з військовими підрозділами почали вживати рішучіх заходів проти страйкуючих. Тому грудневий страйк 1 збройна боротьба робітників зазнали поразки.

В цих умовах політичної І економічної кризи вийшов указ Урядовому Сенату .від 11 грудня 1905 року, який значно поширював виборчі права середніх верств міського населення 1 підтверджував наміри уряду скликати Державну Думу з законодавчими повноваженнями. Таким чином, активна участь середніх верств міського населення в національно-визвольному русі стала вагомим внеском у продовження процесу політичної лібералізації життя 1 встановлення дійсних громадянсько-політичних свобод.

1. Громадська Думка. - 1906. - N 10. - 12 січня.

В четвертому розділі дисертації "Розвиток національно-визвольної боротьби населення міст в період спаду російської революції" йдеться про спад національно-визвольного руху, пов'язаний з посиленням 1 масовим характером репресій проти населення, яко брало активну участь в антиурядових виступах. В багатьох українських містах було введено воєнний стан або режим посиленої охорони. Репресії торкнулися великої кількості державках службовців, які . брали активну участь у профспілковому русі і страйковій боротьбі. Арешти торкнулися політично актизної частини міської Інтелігенції і навіть частини високих посадових осіб. Урядові вдалося взяти під контроль діяльність професійно-політичних угруповань міського населення, заборонити участь державних службовців у політичних партіях 1 союзах, було посилено тиск на ліберальну пресу тощо.

Крім того,’говориться у розділі, для поміркованої частини населення велику вагу мали вибори до Державної Думи, які на початку 1906 року стали важливим моментом суспільного життя. З урахуванням тієї ситуації, що протягом 1906 - першої половини 1907 років з боку дер-,жавної влади було створено найсприятливіші умови для діяльності політичних партій правого напряму 1 значно обмежено умови для лівих політичних сил, факт перемоги в українських містах ліберально-демократичних сил під час виборів до першої 1 другої Державних Дум засвідчив, що більшість міського населення прагнула до продовження демократичних'реформ в країні.

1906 - першу половину 1907 років дисертант характеризує, як період піднесення українського національно-визвольного руху. Важливо зазначити, що частина міського населення під час передвиборчої боротьби віддала перевагу особам, які увійшли до української парламентської групи в 1-й Думі 1 Української Думської Громади в 11-й Державній Думі. Ці парламентські групи на загальноросійському рівні, поставили питання про створення нормальних умов для розвитку української культури, мови, освіти, підняли проблеми встановлення ав-

тономїї України, вирішення аграрного питання. Діяльність українських депутатів в Думах привертала увагу частини свідомого українського населення міст 1 мала вплив на зростання національної самосвідо- • мості. Українські парламентарі отримували підтримку й від різних культурно-просвітніх українських товариств 1 організацій, від українських політичних партій 1 преси, діяльність яких 1 вплив на міське населення значно поширилися. ,

В період з 1906 - до сере/1}™ 1907 років на розвиток національної самосвідомості міського населення чи не, найбільший вплив мав Інтенсивний розвиток українського друкованого слова. Значну популярність серед населення мали газети "Громадська Думка, "Рада", "Слово", "Рідний Край", журнали "Україна", "Літературно-науковий вісник". "Нова Громада" та деякі інші видання. Збільшилася кількість українських книжок, що розповсюджувалися серед населення. Значно зросла популярність серед населення "Просвіт", які спрямовували свою діяльність на розповсюдження українських культурних традицій. шляхом влаштування літературно-музикальних вечорів, виданням 1 розповсюдженням української літератури, все частіше ставили питання політичного 1 економічного розвитку України. Дедалі'гучніше заявляла про себе свідома українська Інтелігенція. Так, у 1906 році широкий резонанс мали II виступи за українізацію народної освіти*. Ці проблеми підіймали 1 українські політичні партії.

В цей період дещо активізувалася діяльність громадсько' політичних угруповань єврейського 1 польського населення українських міст, які виступали за встановлення рівних прав для економічного, культурного 1 політичного розвитку.

В цей час відбувалося послаблення революційних настроїв сбред міського населення, що пояснювалося не тільки посиленням карних заходів проти революційних сил з боку держави, але й дискредитацією революційних заходів боротьби через руйнівні наслідки 1 безперспективний характер збройної боротьби в грудні 1905 року.

1. М.Грушевський, І.Франко, М. Коцюбинський. Д.Багалій та 1н.

Вагомим протидіючим фактором лівим політичним силам був процес посилення правих промонархічно настроєних сил суспільства, які були досить агресивно настроєні і готові до радикальних заходів боротьби за збереження старих підвалин політичного устрою. Ці сили стали опорою уряду в реакційній зміні політичного курсу після розгону II Державної Думи в червні 1907 року.

В розділі робиться висновок, цо в період спаду революції за умов часткової лібералізації громадсько-політичного життя відбувалося піднесення українського національно-визвольного руху, псвіднов • силою якого була свідома українська Інтелігенція.

У заключенні підводяться підсумки дослідження та робляться загальні висновки. В українських містах на початку XX століття були об’єктивні передумови для розвитку насамперед національно-визвольного руху загальноросійського характеру. Це було обумовлено національним складом міського населення, його культурним рівнем, залежністю політичного 1 культурного розвитку України від відповідних економічних та політичних змін -в Російській Імперії.

Середні прошарки становили найбільш численну групу міського населення України 1 були вагомо» соціальною базою національно-визвольного руху, в розвитку якого провідна роль належала міській свідомій Інтелігенції, як політичного авангарду руху.

Участь середніх міських верств населення України у національно-визвольному русі набирала різних форм масових антиурядових маніфестацій, страйків. Організаційне оформлення руху відбувалося-в ’ утворенні різних політичних і громадсько-політичних союзів 1 угруповань, які в багатьох випадках входили до загальлноросійських об’єднань. Політичними цілями боротьби були: встановлення в країні

громадянських 1 політичних свобод, скликання на демократичних засадах Установчих Зборів як органу народного представництва з законодавчими • повноваженнями, подальший розвиток конституційних змін в країні з урахуванням інтересів різних національних груп населення.

Участь міських верств населення у національно-визвольному русі

цифічні національні особливості. Це знайшло свій прояв у посиленні, особливо протягом 1906 - першої половини 1907 років, українського національно-визвольного руху за поліпшення умов для нормального розвитку рідної мови, культури, поширення національних традицій в галузі освіти, досягнення автономії України, в боротьбі Інших національних груп міського населення за встановлення рівних прав економічного, національного 1 політичного розвитку. •

Досвід 1 традиції національно-визвольного руху в українських містах під час першої російської революції заслуговують на увагу 1 можуть послужити нині, у 'важкий період розбудови української національної держави. ’

Основні положення дисертації відображені у наступних публікаціях

1. Симон Петлюра про українське національне питання /по сторінках журналу "Україна", 1907 р./" //Проблеми Історії національного руху на Україні /до 1917 р./Тези доповідей на Всеукр. наук.-теоретич. конф., м. Миколаїв. - Київ-Миколаїв. 1992. - Ч. 2. - 0.2 др. арк.

2. Безпорядки в українських містах після Маніфесту 17 жовтня 1905 р.

//Деп. в ДНТБ України. - 1994. - N 590. - 0.8 др. арк. , -

3. Середні верстви міського населення України на початку XX ст.

/Статистичне дослідження/ //Деп. в ДНТБ України. - 1994. - N 591. -

*0.7 др. арк. " .

4. До питання про розвиток національно-визвольного руху в Україні на початку XX ст. //Укр. 1ст. курн. - 1994. - У виробництві.

Підписано до друку 12.04.1994р. Ум.-друк. арк.1.0. Фрмат 60x84 1/16 Друк офс. Тир. 100 пр. Зам.|64. Безплатно.

ДОД УДПУ їм. М.П.Драгоманова, Київ, Пирогова 9.

проходила під загальноросійськими гаслами боротьби, але. виявила спе-