автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.01.02
диссертация на тему: Украинская историческая проза второй половины XIX- начала XX ст. и Орест Левицкий

Полный текст автореферата диссертации по теме "Украинская историческая проза второй половины XIX- начала XX ст. и Орест Левицкий"

Р Г Б ОД

НАЦЮНАЛЬНА АКАДЕМ1Я НАУК УКРА1НИ 1НСТИТУТ ЛГГНРАТУРИ ¡м. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопнсу

БАРАН еВГЕН МИХАЙЛОВИЧ

УКРА1'НСЬКА 1СТОРИЧНА ПРОЗА ДРУГ01 ПОЛОВИНИ XIX - ПОЧАТКУ XX ст. 1 ОРЕСТ ЛЕВИЦЬКИЙ

10.01.02 - Украйюша лггература

Автореферат дисертаци иа-злобуггя иауконого ступени кандидата ф1лалопчпих паук

Ки!в 1994

Дисертац1ею е рукопис.

Робота виконана у в!ддШ ново! yKpaYHCbKoY л1тератури. 1нституту л!тератури 1м.Т.Г.Шевченка Над! ональтл Академ!Y наук Укра'1'ни.

Науковий kepi вник - MI ЩУК P.C^j , кандидат ф!лолог1чних наук.

Оф1ц1йн1 опоненти: 1ЛЬНИЦЬКИЛ М.М., доктор ф!лолог!чних наук.

ГАСВСЬКА Н.М., кандидат ф!лолог!чних наук, доцент.

Пров1дна установа V— Укра1нський державний педагог1чний ун!вероитет 1м.М.П,Драгоманова.

Захкст в!дбудеться "l'v «^ШСлгтгЛ^ 1994 р. на зас1данн1 спец1ал1эовано'1 вченоТ ради Д.. 016.35.01 при 1нститут1 л!торатури 1м.Т.Г.Шевченка HAH УкраУни / 252001, 1Mb - I, ьул.. Грулевського, 4 /.

3 дисертац1ею можна ознайомитис'я в б1бл1отец1 1нотитуту л1терат.ури 1м.Т.Г.и1евченка HAH Укра'1ни.

Автореферат роз!слаио " Й' " "ТУJÜ&r'AHJk*. '1994 р. ■ Учений оокретар опец1ал1зованоУ вчено!" ради,

кандидат ф1лолог1чних наук ША М.М.

Проблема iCTOpimoi св!домост! ухра'/нського народу, у якого 3 умовах тотал!тарнох дерзавя хот!ли витравити почуття самост1й -HocTt, слмоповаги i в1дтак перспектив подалылого вторичного са -морозвитку, кiколи не втрачала obosi злободенностх для надхокалк-hoi !нтел!генц!Y. Сьогодн! да проблема постае перед наг.;и, позна -чена нергдко г!рким дозв!дом попередн!х пбкол1нь. Повол! заповшэ-ються "б!л! плякн" ка oTopi нках icTopiY Укра'1ни, hzh! в!дк^ива -ються прнзабут1 або св!домо спаплккенх ¡мена, с4аль:хован! фахти в!тчизняно¥ ioTopii. Оотання постае не як дхяння окреких ooid, до того ж у ^усл! наперед -заданих 1деологем, а як складний i зви-визтий ¡алях р!зних, нер!дхо дуг.« ц!кавих ! самобутн1х оообизтостей - представнж;!в р!зних совдальнпх веротв, не т!льки лорхзненлх певнимя в!с,ика:ж, а й об'сднуваних рцсачк конкретного вторичного часу, прикалачн!стю до цхлком конкретного етносу, до сп!льно1 !сторлчноУ г::нув^ини; i не ях догматично потрактоъанпй рух класив / перез&хно у "отерильнхй" ¿ормг ооц!алъного антагошзглу /, а як складне вэаемоперепле.вння дол! маси i дол! одпнаць. Одночасно в!дбуваютьоя перехляд i переоомислення багатьох !сторичних подгй 1 д!яльноот1 ц!лого ряду постатей в!тчизняно1 icTO'iii. Але перэ -гляд цей мае В1дбутися не заради кон'юнктури на новяй атиб !нтер-претацП' ¡¿а];т!в, а задля объективного врахування yciei сут.ш чин -нлкхв, вкв!льнешш з-гЛд фальшивого тлумачення стор!нок минулого.

У обхй час правильно пояснквав причину посилено? уваги людей до свого мпнулого у пергод стих!йнкх катакл!з;.11в, на.уагання осми-сл;:ти лого з no3imii сучасного im життя рос!йоький !сторик З.Клго-чевський. В!н вказуваз, цо коли в сусп!льств1 починаються як!сь зм1ни, цо зач!пають усталений риты лого ниття, з.м!н;;, як1 поро -Длують оуперечност! i трудной! у Yx розв'язанн!, тод! умови киття тзорять нов! ланки об'еднання сусп!льства для внормузання стлглй-нкх явпщ, 40 молуть впникнути поза ххнею волею. "Щоби зв1лкнити своз життя в!д такого 'стгссхйпого характеру i дати розумний'напря-мок комб!нац!1- в!дносин", як! творяться, люди, намахаютьея виясии -ти мату, до яко! його / це сусп!льство - 6.Б,/ бажано було б на -правити, а да мета як правило с^ладаеться 1з сукуп^ост! iHTepeciB, панхвних в дану хвилину"1.

^Стючевсклй В.О. Русская историография 186Г—/18/93./гг./ // Нео -публикованные произведения. - .'и.: Каук$, 'IS83. - С. 161..

По<51ч п1экавально-виховного сенсу, д!яння 1сторичних ос1б мають вахлкве Ц1кн1сно-особисг1сне значения, неповторна, непро -минальне у свохй единост!. Справедливою е думка н!мецького ф1ло-оофа К.Ясперса про те, цо 'Чсторичн! дооягненкя т1сно зв'я'зан! з традиц!ею, вони передаються 1 тому моасуть бути втрачеш"^. Назва-ш твердаення дозволяють зрозум!ти причини пооиленого ¿нтересу до творхв Гсторично! тематики на певних в1др!зках сусп1льио-пол1тич-ного життя з боку читач!в, критик!в та л!тературозкавц1в. I я у периих цей штерес мае тенденцию до опаду чи'нового п!днесення, то в останнЛх-в!н, в основному, с постШкы. Читацъкий "бум" на !сторлчну ромашстысу дозволяв -Км повыше каголосити на причинах такого явища 1 формувати читадьк1 смаки на краидос зразках.

' Недостатня в;:вчен1сть твор1в укра1нсько! класично? вторично'! роман!стике / п1д термином "класична" ми розуы!емо !сторичну прозу другой половнни Х12-початку XX ст./ зумовила 11 розгляд на ,стор!нках запропонованого досл1д:ленкя. Виокремлення в самост!йний об'скт досл!дкекня худодньо!" прози такого пись;;енн;:ка як Орест Левкцькнй / 184С-1922 /, який поеднав у сво1Й особ! талант вчено-го-1стор.1ка I художника слова, дае мо::'див1 сть робити вионоьки про спещ;^1ку кародж.ення нового типу 1ст о^ лк о-худоккь ого повхстуьання, прооте:-и:ти сп!льне I в1дм1нне в характер! !сторико-наукового 1 худо;кнього миолекня, .влаотиве, напр., П.лулгиу, 1.1.Костомарову. 1.Не.чуев1-Левйцько(.'.у, I.Франку, яла водночас були ! ьченши /чи популяризатора'.;;;/, I пиоькенникаык.

Необхшисть такого осмысления зумовлона потребою розкрити овозр!дн1сть 1сто>пчно1 белетристпки. О.Лезицького в контекст! ук-раХнзысо! исторично'! прози друго"! половп.чи Х1Х-початку XX ст. У такому розгляд1'проблема К полягае актуальн!оть теми даного до -сл!даен;ш.

■■■.ата "цоботи - на основ1 взеб1ЧНого анад1зу ?вор!в вторично! тематика назваього периоду ьпзначпти Iхне (.исцо I роль в украУн -ському л1те^атурно:.:у проиез! г простеиити ыляхл розвитку ц1сУ п^ози, конкре?;:зувавал означен! проблема розгляд ом художньоУ спа-ДУ.Н15 О.Леьицького. / зв'язку 1з ции у робот!, поотае ряд конкретных завдань: в^зиачення погл;;д!в того чи шдого письменника на

■~:.сперс Карл. Смысл и назначение истории. -- ЛЬ?.

и.: Политиздат, 1991.'

завдання 1сторичного роману / через спхвставлення вигадки й ¿акту у ньому /, а зв1дси й под1лу 1стор::чно¥ прози ка яанров1 рхзнов-л-ди; проблемно-злистовнГ' анал!з твор1в; доолгдкення виэначальних рис IX поетики: особлт/.зост1 компоэгаЦЛноУ побудови / схнетотво рення /, способа характеротворення, виявлення азторсько! познцП.

Теоретико-методологччну основу дисертацП становлять пращ з (рлосо^П 1отор11 / ¡.1.Блока, Х.0ртоги-1-Гассета, К.Ясперса, А.Гулите /; 1Стор1ог,ра^11 / Д.Дорошекка, В.ллотевського, А.Лаппо-Да -нилевського /; 1сторН Украгни / М.Максимовича, П.Хумза, 1.1.Кос -томароза, В.Антоновича, '¿.Драгогланова, О.Левщъкого, :.!.Грулевсь -кого /; л1тера?у?ознавч1 дослхдхення з литань яанровог зпецирки вторичного роману / .'й. Серебрянського, Г.Лукача, М.Скротюка, Б.Ре-Узова, Г.Горського, Г.Ленобля, С.Петрова, ¿.Александрово'/, З.Анд-русхв, 1.3ар;:оломееза /; поетики / Л.Пязбург, Ю.Уанна, Г.Гурвпча, Г.Хлочека /. Крш того,- Д0сл1Дкення базузться ка теоретико- та 1о-торпко-лгтературних працях В.Петрова, Б.НеИмана, б.лирилика, К.Ка-ленлченко, Т.Комаринц:., ХЯценка, В. Черкаського, Р*.'.1адха; та на спедхальних доол1й,.еннях, приовяченж проблемам украУнсько!' вторично! белетр1;ст;п<и 1 драматург!!' / 3.Мороза, Г.Паяленко, е.Нах -' Л1ка, В. Гвалт-ива /, в тому ч::слг - працях вчених уяраТнсько! Д1а-спори / П.Голубенка,' 3.2!рського, Р.ЕагрН: /.

. / дисертааП застосозанпй систе.мно-огшровий принцип аналгзу з викорастакпям пор1вняльного, проблемно-типолог1чного метод1в.

Наукова новизна робота пояягае в тому, цо в н1й уперлэ об'ек-том спешалъного доол1д"хокня стала украГкська ¡сторична проза дру-го'1 половкни ПХ-початку XX ст. з виходом на конкретну лерсояал1ю - О.левицъкого, худсш*я проза якого дос! ще не була предг.?етом_ широкого л1тературознавчого анал!зу. 3 щеп кетою у робот! викор;ю-тано арх1ви1, рукописи! матер 1ала, статт!, рецензН, в1дгукп на твори 1сторично1 тематики, як! в1дтворяють 1сторико-л1тературний (¿он худсаньо-естетичяог св1До;:ост1 у названий пер: од.

Пиактачна-и!сть доел!дкекня насамперед пол.1гае в тому, ко •'ого результата моауть бути в:-жор;ютан1 для створення узагалыгою-чех праць з 1стор1i л!тератури, л!д час вивчення курсу новог укра-1нсько1 л!тератури.з навчалышх закладах, у видавга5ч1й д!яльнготх.

Апсобац{я робота. Осногя! тези 1'результата дксертац!Много дослхдаоння викладались у вкступах на м!янародн1Й кон^еретЦI, прк-свячен!й-150-й р1чн:;ц1 з дня народження М.П.Драгоманова "ГЛихайло

Драгоманов 1 проблемы суспЛльно-полхтичного i кац! онально-культу-рного розвитку на Украхн! i в Свроп!" / Kkib, 1991 /, на наукових конференгйях "М.Старицький: творче облпччя i Micue в нац!ональн1й культур!" / К., 1990 /; "Молода ¡Луза" f: л!тературниЁ г^оцес к1кця ПХ-початку XX стол1ття в УкраУн! i европ!" / JUbIb, 1992 /; яУк-раУнська ф1лолог1я: 1стор1я i перспективи / До 145-р1ччя заснува-ння кафедри украшсько! ф1лологП у Дьв1вському ушверситет1" / Льв1в, 1994 /; реопубл!каноьк1й науков!й крнференц!*' "1ван Франко х надхональне вхдродаення" / Кр:1вор1вня, 1291 /. Опубл1кован1 статт1 i тези зистуШв названо в к1нц! автореферату.

Повний тркот дисертацН обговорювався на зас!данн1 в! дгилу hob'oi украхнськох л1тератури ¡Енституту л1тература 1м. Т.Г.Ыевчен-ка HAH -УкраТни."

Структура i зм1от роботи. Дисертац1я окладаеться 1з вотупу, двох роздШв / "Основа аспекти укра1нсько'1 1сторичко1 прози друго'У половини XIX-початку XX ст.", "Полуки шляу.гв розвитку ic -терпчноit худо;кнь о-д окуме нтальноi прози у творч!й практед! Ореста • Лев1щького" /, висновк!в 1 списку л!тератури.

У bqtvnt обгрунтовуеться актуальн!оть теми досл!дкення i i'f наукова новизна, визначаються кета i завдання роботи, а також ступ1нь вивченост1 проблеми, окреслюються теоретико-методологхчш засади роботи. Зокрема, простехено розвиток i характер доелtдаонь про жанрову специ.р1ку ¡стор;;чного роману в колишньому радянському л1тёратурознавств1 / на приклад1 рос!йсы«ого 1сторичного роману / 1 проведено паралел! i3 станом вивчення utei' ж проблеми в укра-1н-ськоыу лхтературознавств!. В^дзкачено, цо yKpa'iHCbKi дослхдники на початку 30-х рр, XX ст. / В.Дергав1н, М.Кодацький / поставили ц1лий ряд теоретлчних питань у поглядах на 1сторичну прозу 1 на -, близилнея до певнах ix узагальнень. Але завалили Jm у завершен^ uie'i роботи вульгарно-^-ооц1 олог 1 чний п1дх!д .до "ix трактування i клясова неприм::^енк1сть в од!нц1 попередн1х видань. А тому теоре-тичн1 внетупи украхноьких критшЦв' 20-30-х рр. знайлли свое про -довхення 1 були вперше узагальнен! т!льки в x'iHitf 50-х у працях Ц.С^ротюка. ...

У сучасному лхтературозиавств! / як у рос1йському, так i в украинскому / немае таких оуперечок щодо :канрово! спевддкк 1с -торичного роману як у 30-50-х рр. У цьому питанн1 >ке б певна ва-значен!сть 1 вщиляються два основн! погляди на нього: I/ 1оторич-

нии роман - е самозтгЛнпм жанром / Г.Лонобль, Л.Александрова, I. Варфоломеев /, 2/ хсторичнкй роман - один ¡э р1знозид1в :ханру роману. Таког думки дотримуеться сьогоднх б1лыл1сть д0сл1дних1в. Розд1ляе Iх й автор дано! роботи. Гснують р1зн1 п1д-:оди щодо ос -нозних прпндигЛв класирхкацп ¿сторпчного роману. Одк1 досл!дникл назизаютъ серед них наявн1сть головного героя твору, оооз'язково конкретно! особи / Л.Александрова, ¡.Варфоломеев /, 1нш - в центр! уваги ставлять сп1вв1дяоиення М1к рактом 1 вигадкою / С.Андру-с!в /. Дисертакт зупиняеться на розгляд! останньо! позйцГх, яка, на його думку, е б1льи переконливоя.

Пердш иозд!л. /"Основн! аспекта укра!нсько1 !сто^ичнох прози друго'1 половили Х1Х-початку XX ст."/. Украхнська 1стооична проза, друго'1. полоьинл Х1Х-початку XX ст. е своер1дния I логхчно завершении циклом лудо:.-шьо1 1нтерпретац1? микулого нагого народу, початки яко'1 1дуть в1д усно'х народно!' творчост!, яптхйно" л!тера-тури, лхтописннх хронпс, в1рз1в, .¡оем 1 драм !вторично? тематики.

Процес нац;ональ..ого самоусвгдомлення на Украхнх в кх нцх ХУШ-початку XIX от. був т!сно пов'язанпй 13 зародкенпям нового пол1тпчного 1 суап!льнэ-культурного мислення в Еахтднхй 5вроп! / где!' Гердера / I Бос!! / декабристськп;! рух /, ло знайдло сзоз вхдобралення в становлекн1 нового лхтературного напряму - роман -тиэму. дс1 цх змхни зумовлювалися також певтыи 1сторичнимн под1-ями: лхднаоеш'я:/. нац!окально1 свгдомостх у народхв европн. в К1нщ ХУШ ст., .'ранцузькою резолкц1ею 17с9-1794 рр., Вхтчизняною вхк-ною 1812 року.

!;.езва?.авчп на цхлковкте тшрування владою самобутност! ук -рахнського народу, 2ого дерглзних, культурных традхщхй, в куль -турко-громадських осередках Ухрахни поотупово аираали думки про значу41сть !сторично1 минуваини Украхни, про духовн! потенцй' х'Г народу.

Еолодарем дум I сардець стае "дотлаядський чар!вник" Вальтер Скотт, якого справедливо ввачають батысом 1сторич..ого рг-гану. Впливу цього плсьмоякика в 20-1-30-1 рр. XIX ст. зазнала на соб! вся евролвйська лхтература, в иглу чиол! 11 рос{".с^ча. Цей вплив особливо з!дчувасться в 1сторичких творах на украхкськ1 теми: поветях Василя Нарезного "Бурсак" /1024/, "Гаркуша, малороссийский разбойник" /18 25/; "Гайдамак" /1626/ Пор|ир1я Еайського /л! тора -турник псевдон!м Ореста Сомова/', чб яскрав!ае вплив "Великого Не-

в!домого" проявляемся у творчоот! 1.1иколи Гоголя. .

Говорячи про noBicTb "Тарас Бульба", ми в!дзначаемо у н1й не так залежн!сть в!д схеми, запропонованох Вальтером Скоттом, як ïï новизну у в1дтворенн1 внутр1ишього духовного зм!сту !сторйчного жкття народу. У рос!йському л!тературознавств! з легко-! руки В.Бе-л!нського усталилася думка про жанрове визначення "Тараса Бульби" ' як "repùïiHoï поеми", яку п!дтримують i деяк! укра'х'нсыи доолхд -никн. Проте нам видаеться слуын!шою думка сучасно'1 KaHaflCbKoï до-слХдниц! P.Earpifi, яка визначае жанр "Тараса Бульби" яде "м!ф!чну стил!зовгну романтичну повХсть"^. Треба такоя в!дзначити, до в план! конкретики пров!дних ¡дей нац!окального в!дродаення для ук-ра'!нського читача е варт1он1аою саме пераа редакц1я noBicTi 1835 року. ■

Про вплив Б. Скотта на укра'хнську л1тературу ми можем о гово -• рити, почпкакчи з появи твор1в П.Кулиша / як його раннхх хсторич-. них poManiB "«¡nxaiUio Чарнышенко" i "Алексей Однорог", так i " Чор-hoï ради" /.

Розвиток yKpa'iRObKoï прози XIX-початку XX ст. проходив неоднозначно, тут поступово народжувались ! вдосконаяюаались рХзн! естетично-худонн!.структури. Дляпоглибленого вивчення uieï прози скористакмось под!лом ïï на певк! групи. Ставлячи в основу поп' п-у оп!вв1дношення Mise фактом t вимислом /домислом/, ми наблизимооь-до правильного розв'язанкя ц!лого ряду проблем цодо жанрових в!д-м!нностей в Хоторичкому роман!. Так, проблема визначення головао-' го героя в.!сторичн!й роман! отщ! дозволяе нам окреолити часов! ме;х! твору. Коли ж ïï /цю проблему/.ставити в основу под!лу - як це роблчть деяк! досл1дники - в!дбуваеться змхцення часових дис-танцхй, i тод! до хсторичних творхв в!дносять твори недалекого ыинулого, св!дкаки якого е наш! сучасншси. При' першому ж подход! час дiï !оторичного роману в!дсуваеться на в!дсташ>, ¡до дорлвкюе ллттю одного 1:экол1Н1М, тобто не ыенше 60-70 рок!в.

Бнходячи Î3 цього сп1вв!днодення,Лсторцчну прозу ми д!лимо на три жанров! р!зновиди: худолшьо-!сторичн!', хсторжо-худо^н!, !сторкчн! художньо-документальн! твори. У творах першох. групи, ро-

■tarpitt.Романа. идях сера Вальтера Скотта на Украпху. /"Тарао Бульба" ^.Гоголя ! "Зорна рада" П.Кул!аа в ов!тл! 1сторично1' рома -н!отики В,Скотта/. - К.: Ред.курн. "Зсесв!тп, 1993. - C.I44.

Слячи наголоо на словг "1сторичн1", зово1м не заперечуеться ви -гадка 1 дсыисел. Документ, письково засвхдчений 1сторичний (¿акт, наукове досшдаення опиоуваного часу вимагають такоя 1 власне авторских поаук1в, не сл!пого перенеоення даних вхдомостей-у роман, а !х певного выбору й осмислення. Це якраз та невидима межа, яка робить роман не глюстращею !отор1'1, а переживаниям П. Само у ньому в!дбуваеться щасливе поеднання таланту митця 1 ерудищ! доел 1дника, без чого ¡сторичний роман е немислимнй. У заидносвро -пейськп! л!тератур1 такай р!зновид 1сторично'1 роман1стйки веде свгй початок вгд твор!в В. Скотта. УкраУнська лхтература те:х дала Д1лий ряд твор1в под!бного типу: "Чорна рада" П.Кул1ша, ".Маруся" • Марка Вовчка, "Марко Проклятий" О.Сторол.енка, "Захар Беркут" I. ■¿ранка, "Богдан Хмельницький" Н.Старицького, "Князь 6рем1я Вишне-вецький" 1 "Гетьман 1ван Виговоький" Г.Нечуя-Левицького, "Яролен-ко" О.Маковея.

У творах другох групи - 1сто^ико-художн1х - акцентусться ува-га саме на худояност1, осмислеши реальних ситуаций, подгй, тут перевале вигадка. Документ у цях творах в!дходкть на другий план. Гсторичш поди змальован! поверхово - або через вхдсутисть дру-козаних згадок про данх часи, або через те, ао виконують у твор1 роль "екзотичног" припади для читача. Самого азтора ц! под1'1 щ -кавлять мато. Головним героем в ^торщео-худоыпх творах, як правило, е вигадана особа, тод1 як вторично конкретн1 особи висунут1 на другий план чи зобс1м В1доутн!. Введения таких ос1б у тв1р служить авторов: мовби загальним фоном розповШ, надае б1льао!'до -стов1рпостх змальованлл под!ям. 1х роль зводиться до певного до -вшшка з 1стор11, до рол! "тШ батька Гамлета" без смислового навантанення.. До Ц1в1 групи мл в!дносимо 1сторичну прозу Д.Мордовия /"Сагайдачний", 1882/, А.Кащенка /цикл ■ 1сторичних опов1дань та повхотег/, А. Чажозського /рапнх хсторичн! опов!дання/ та !н.

. Доповнюють пхдгрупу численн!. переробки ¡сторпхо-худолшхх, не-р1дко росгйськомовних творгв. Не длвлячись на доси.ь.тшчий ху - ■ до;мий р1вень 1 довхльне тр'актування {сторичних факт!в, ц! пере -робки вШграли й певну позитпвку роль. Для широкого загалу укра-хнських читач!в вони були пшд! пердим кроко.м до п!знания над! о -нально! хсторх!. Кайб1льл ппулярними були переробки М.Заг1рньо1: "Гетьман Петро Сага^ачний", 1909 /за пов1стю Д.Мордовця/, пТл.'л1ш Хмельниченко", 1313 /за повести О.Рогово!'/; М.Левицького "За Кол!-

iвпиши", 1907 /за Падалицею/; З.Левидьксп "При дороз1",

1913 /за PaBiToio/ та iH.

В окрему трупу твор!в треба вщЦлитк белетризован! нариои з ' icT'opii /крайни. Враховуючи ix пркзначення, нариск мохна розя1ли-ти ка двд п!дгрупи. Г1.Кул1ш, Г.Нечуй-Левндький, Е.Гр1нченко мали на i.'.cti своши нарисами дати читачам спопуляризован! життсписи 'тих чи i'Huiiix 1сторичнкк oci6, до певно! uipn заступивии в1дсут -• HioTb хсторичних pof.;aKiB. Цим зумовлювалась форт ix написания: проста, дох1длива, з використанням стил1стики народних дуг-/, /у Ку-л1ха/, ол1тературненням образ!в - подаються Д1алоги 1сторичних ■ ос!б, викоркстовуеться емоц!йне забарвлення. Отисе, вони булл переходною формою в!д tcTopi'i до 1сторично! рома^стики. Кариси ж В.Будзиновського, М.Драгоманова мали 1нле завдання. Вони вимагали хоча б незкачно! П1Дготовки у читача 1 були перех1дною ланкою б!д Исторично! ромашстики до хсторичних студ1й. А зв1дси певна лако-н!чн1сть стилю, використання пол1ткчно'1 лексики, своер!дн1сть по-будови.

У rpynt 1сторичних художньо-докумектальних raopiB основним структурном елементом виступас документ, 1сторичний факт, за*;1к-сований в apxiBHiix дхерелах свого часу, сучасних наукових досл1 -даеннях icTopiiKiB i влаоне авторських розауках. Вэтадку в цих творах задйняе домисел /причому обмезкений сюжетом чужого, роалъ-iiopo зшття/. В европейськхй л1тератур! такий погляд утвердився з появою TBopiB Стендаля i Флобера. 1хня вшога об'сктпвност! ху -'дскнього твору, В1Дстороненост1 автора в!д зкальозаних под1й б^ла перенесена на хсторпчний роман. Загальногоуявлення про далек! часи було зачало, для цього noTpi6Ht широк: i точи! знания, I тому не дивнощо' Пер лага до тако! складно-! роботи беруться 1сторк- ' ки. Але потяг до хсторкчно! проблематики був зумовлений прагнен -ням передати художнгм. словом субстакц!кн1 яачала Hauiопально! ic-Topi'i, вплавят .у нього свое бачення uie'i icTopii. 3 укра!н -о£к4й 1сторичнхй прозЬдруго! половики XIX-початку XX ст. пэрлим творцем названого типу TBopiB був М.Костомаров /"ЧернШвка"/.

Роз гляну ejh твори ко.тао! групи, дасертант рооить такх корот-к! висновки по першому роздШ дисертацП:

I.. Розвиваючи патр1отично-п1знавальний 1сторпчний роман, ук-paiHcbKt письмонникп вхдтають перевагу конкретно {сторичнлм по -д1яи i поотатям /:иКул1'и], Г.Ночуй-Левнцьки;'/, схиляються перед

авактюрно-патр!отпчнпми 1стор1ямк Д1арко Зовчок, Ы.СтарицькиГг, О.Ыадове!., А.Кавдкко/, сшввлдносятъ 1сторич!ш:: роман 13 оучасними Iдовели /Д.."ордовець, I.'5ранко/, творять м!фо;:ог1 чпо-1 сторнчнпи роман /О.Сторохснко/. Паралельно з'ясляються твори, як! мояна иа-звати упоЕНо-!сторичними /0.Островський/. Як роакц!я на прпстооо-ван1сть помяну до вкмог чптача зпникають !сторичн! уудо:кньо-доку-ментальн1 твори /„'.Костомаров/.

2. УкраУноьк! ппсьиеннпкл другоУ половили ПХ-початку XX ст. в 1сторичн1й романлстицх впкористовували зальтор-с'котт1вську ма -неру в способах скиетотворвпня, починаючи в1д традицх^ного зачину /"горой зблраеться чи перебувае в дороз1"/ до логхчно завершено? ¿.озпов1д! про долю головних героУв: П.Кулх^, К.Старпцьк::!*, I.Но— чуй-Леьицький та ¡н. Твори них письментмв в!дзначалися активной авторською поз:щ!ся /у сгаетотворешп ! характерэтвореш-:!/, поед-нанням реах1стичних I ромднтичних елемешчв у харахтэротрореннх ~ персоналв: реал!сткчнпми фарбаки эмальовувались поляки, рос!яни - як полтпм противники украУнськнх козак!в; ромлнтнчн! елемен-ти присутпг при змадюванн!.козацтва /П.Кул!л, М.Стархдьк::^/ - у цьому Ух рхзнкьд вхд вторично! прози Г.(Зенкевича /"Вогнем I мечем"/, якии 1деалхзував поляк!в, а козшив змалявав "романтичними лихо/иями". Головни;,: героем у цих автор 1 в була вхдома хсторична постать аоо зкгадаяи!: персонах, особиста доля якого зале::«ть В1Д дол: !сторичного героя. Зибхр головного героя визначав проблематику творхв, яка здебхлыиого окреслювалась подхямп Хмельнхччинп, рхд!де - княаими часами /"Захар Беркут" 1.0ранка/. Потрхбно тако.ж звахати на полемхчну направлен!о.ть тзор!в укра'Унських письменни-к1в про подГУ Хмельниччини, спрямовану пр'оти слотвореного Б1до -бракення цього а пер1оду в хсторпчних творах того я. Г.Сепкевича.

3. Ехе у М.Костомарова спостер!гаеться перех!д в!д традпц!йних елемент!в у сшетотзоренн1 до нових форм: зови!дне дотркмашш 'ро-рми валлтер-скоттхвського зачину /у т.ого яов!домляеться про при-Узд не-головного героя, активна авторська.позпцхя поеднана з де -яков в1дсторонен1стю, використовусться оц!ночна авторська харлк -терпстика героУв/ - "об1рзане" закпгчення твору !з втратою згадок про героя в а^х!вних дкерелах, детал!зац!я у змалюванн! посуту; звичаУв тои;о. У вага в пов!ст1 ..'.Костомарова подхлзна мхж в::зкач -ною !оторичною постаттп /гетьман Дороленко/ I простою лгдияоп, 1о-нування якоУ реально за^хксоаане документом /козачка Гаши Кус1в-

-IO-

на/. Проблематика пов!от! зав'язувалась не навколо сусп!льно-по -л1тичних под1й, а поб1ля !сторико-побутових оботавин життя.

Опов!дайня О.Леввдького знаменують собоп подальлий розвиток loTopii4Hoï художкьо-докукентально! прози.

Другой иозд!л. /"Порука шлях!в розвитку !сторично1 художньо-документально'1 прози у творч1й практищ Ореота Левидького"/. Ок -реслквли у першому розд!л! основы! шляхи розвитку украшсько!' ic-торично! роман!стккк друго! половини XIX-початку ст., робимо перехд до анал!зу творчост! Ореста Левидького, який був яскравшл представнкком !сторично! художньо-документально'1 прози.

В!до;.:ий украКнський !сторик, арх!в1от-арх9олог, Орест Леви -цький свое наукове життя приовятив збиранню i вивченню давн!х ак-тових книг. lia ïx основ! в!н написав ряд каукових моногра.^!й ! статей про рел!г!ин!, правов!," звичаев!, шпобн! в1дносини в Укра-ÏHi ХУ1-ХУ1П ст. /¡ого авторитет як знавця звичаевого права названого переду був наст!льки високим, цо до нього за порадами звер -толися ь1до.',:1 !сторики i письменники О.Лазаревський, ¡...Аркао, Леся УкраУкка та !н. В останн! роки свого життя О.Левицьккй брав ак-TiTBîiy участь у 2 а о н у в а ' : i '. i У кр a ï н с ь к о ï ."осадим! ï Наук /1916/, був и третям президентом /1922/.

Таорча спадцина 0.Левидького невелика: 13 icTopii4Hux опов! дань /за .улнровнм визначенням автора/. Ба тематикою опов1дання 0.Левидького д!ляться на два цикл::: волинський та полтавстжий. Так, у 1914 род! письменник назвав едину прн.таттеву зб!рку cboïx TBopiB "Волинськ! опов!данкя". Сюди ув!2'лли опов!дання "Ганна "онтовт", ISII4, "Пашкв!лъ", 1913, "ПрезелебнкЙ сват", 1913, "бзуУтська про-подобнпдя", 1913; 1918 року у "ЛИВ" /кн.УП-УШ/ надруковано ос-таннс опов!дання 0.Левидького ! п'яте з воликського циклу "Пан Сенюта". До полтавського вв1йшш так! твори як "Нвхвороцанський сотник", 1914, "Орельський пуотельник", 1914, "Лиха свекруха", 1915, "Помета загублених", 1915, "йеопод!ваний ишзб", 1916, "Лакей його преосвященства", 1917, "3 розстриги сотник", 1918. В основу такого подхлу письменник брав територ!альний принцип; полхï твору в!дбувалиоя на Волин! чи Полтавщин! ! були заф!ксован! у документах Лудьких гродоысих книг 1 Полтавських козацьких cyinis. Опов1дання "УкраУнський шляхтич Прок!п Верецака i його пригоди п!д

4 Поряд зназвоа оповхдань подаемо piK nepmoï ïx публ!кац11.

чао Хмельниччини" /1917/ редактор единого радяноького видання тво-р1в О.Леъ/цького /"Гсторичн! опов!дання". - К., 1930/ ТЛеркаськнй вид¡лив окремо як таке, що "сто!ть на гран! м!ж розвШою й опо -в!данндм". Загалом цей висновок справедливая, проте в!н потробував певного уточнения.

Иишучи ¡сторичн! опов!дання, О.Левицький'не корис; увався за-гальними художн!ми штампами. Х!ба що можемо говорити про ¡снуваиня загальноК схеми композиц!йно! побудови твор!в, 1 то тхльки в одному випадку, коли п!д "схемою" розумХти використання писькенником матер!ал1в судових акт!в: якщо е достатньо згадок про певиу ¡сто-ричну особу - зав'язуеться сюжетна канва опов!дання, зшинчуються згадки - обриваеться розпов1дь письмеюшка. У вс!х !нмих випадках за кожною судовою справою - доля окремо'! людини, не просте меха -Hi4H9 переказування справи, а намагання розкрити весь св1т окре -мого лкщського буття. О.Левлцький п1дходить дуже вимогливо до написания кожного опов!дання: BiH вибирае художшо форму для cBoix творгв, виходячи з наявкого документального матер!алу, opienTyw -чись при цьому на п!дготовленого читача, що i дало п!дстави В.Ко-ряку в!дзначити: "Гсторична патрЮтика Ореста Левицького не мае характеру тарабаншн "кащенковцини", б!лызе естетичного залюблен-ня в ир!дн!й CTapoBHHi", властивого не так проев!тянцин!, як мо -дерн!зму"5.

Свертання 0.Левицького до apxiBHoro матер!алу було не випад-kobIctso, а св!домо сбраним шяхом, яким, на думку письменника, ! мала розвиватися укра'1'нська ¿сторична проза. Звичайно, О.Левидь -кий децо абсолютизував об'ективн!сть арх! внюс материал!в, бо до -кумент "зовс!м не такий безсторонн!й, як !нколи виглядае чи хоче таким виглядати. Bin .теж справа рук люд и на, яка далеко не зааяди байду:ке реагувала на добро i .зло" . Але не на ст!лька, щоби не втоити цей теоретичний.принцип, у CBoitt творч!й практиц!. 1ноа справа, що письменшк пхдходив до кожного арх!вного матер!алу, якиХ слулшв йому.схиетною ооновою твору, використовуючи р!знома -н1тний худо:?.н!й !нструментар!й. I якщо схема в!дтворення матер!а-

Коряк В. Карие iCTopi'f укра'!нсько! л!тератури. Бур.тсуазне г.ись -менство. - X., ДВУ. Г929. - С. 448.

D Янская И., Хардин В. Пределы достоверности: Очерки документальной литературы. - М.: Сов.писателе, Г986. - C.8I.

лу виглядзла невинною: джерело - письменник - чптач /1нколи вона подовжувалася , залежност1 в1д к!лькост! нос!!в хнформацГ!/, а :со-мпозицпша ст; ухтура зали^аалась традшииною /могли видозм1 юовати-ся И елемек ;•;;/, то сам впбIр художньо! форми був строго коккре -тизошший. •

Проблематика художих твор1в О.Левидького зав'язувалась на -вколо одного основного стержня: станов!, эвичаезх, празов!, побу-тов1 вхднооини в /кра!ш в ХУ1-ШП ст. Сам письменник у п!дза -голова х творхв ьизначав !х як хсторичнх опов!даши "з народного жпття" /украхнським "Декамероном" назвав твори письменника сучас-■ний дослш;кк Я.дзира/. Ми мо:кемо встановнт;: з точнхетю до року часов1 мели, охопленого О.Лев:щьким матер!алу: 1547 р. /"Ганна ¡¿оитовт"/ - 1763 р. /"Лаке;; Кого преосвяценства"/. Тобто це пер!-, од, то передував становлению укра!нськоУ дер::'лвкостч, короткочас-ного утверднення 1!, автономного 1снування у склацх Росг ¿'ськоУ I м-перГг /период т.зв. "Гетькан;цкни"/ до поступово! втрати так о г автономности Але особлпв1сть творчого методу О.Яевпцького полягала у тому, цо його шкавила людина як особист оть ! сусглльнпй тип в' конкретш" !еторич;пй ситуацхх, а не сака ситуадхя: людина х побут, а не лвдика I пол1т;:ка. I ьед хЦ сусшлыи по.~11 /як бурхлив1, так х "тихоплиши"/ стазали опосередкованою причиною /пост.^акто.м/ 11 конкретно-часового буття як такого, Але в цьоку якраз I полягала майстер;исть пкськенннка, який через коюсрети<у побуту утвердду вав у народ! потребу "ого над!овально! окрем!а;ност1. Не через ро-мантизац1ю загального, а через детал!зацхю конкретного О.-Товлцьки" у свохх опозхдагшях пробус донести до чг.тача сул:!ать над! опально! хсгоЛ!. зхн впмзгас не затопления тпм, ^о минуло, а оемнеленого знания того, ¡:;о було.

Скгтет х. п: облпмптнкг. тсо.Лн. Визначавчи центральщ:!' стержень проблематики худоянхх твор1в О.Левидького, потрхбно наголосктп такой I на тому, цо Т1 чи 1ни1 хсторнчн! взасмиии п:ют»мениик шальо-вуе не самодостатньо, а.з огляду на лерелсмленгл у них певнпх за-гальнолюдських морально-етичних начал:'добра I зла /"Ганна Мои -товт", "Пааквьчь", "Кех'вороищнський сотник"/; злочину I. кари /"Лиха свекруха", "Полита загублених"/; духовност1 -I виродження /"Орельський пустелькик", "Дрезелебний сват", "3 розстркгл сот -ник", "Лакей його преосвященства"/; патр1отизку I зради /"Укра!н-ський лляхтич Прок!п Верещака...", "3 розстриги сотник"/. По'ряд хз

ними письменником ставиться проблема :."ентальност1 /з о крема, про • селянами i козацьке начала в украУиському характер!: "Пан Сешота", "Неспод!ванай шлюб"/; ваклива на украпгоькому грунт i проблема, да л1зшш була осмислена i оформлена философом Л.шлемковичом у по -няття "загублена укра'шська людина" /"5зу'1тська преподобаиця"/ та !н. Знову таки, вех поставлен! О.Лезицъккм проблем;: не ¡снупть у чистому вигляд1, бо писалися ui твори но задан проблем, а для рекокструтовашш icTopimoï пам'ят! - в центр! яко"! сто'!ть лиудана. А в1дпов!дно до цього: е людина - е ! назван! проблеми, ! якась Î3 них с дсгЛнуючою в кожному скремому TBopi.

У даному п!дрозд1л! проблематика твор!в О.Левицького розкрп-васться у пор!внянн! з !ншми творами украХ'ксько? лхтератури того ж пер!оду:."Перекотиполе" Г.Кв!тки-Основ'яненка, "Сорок лет" У.Костомарова /проблема злочину ! кари/; "¡/¡икала Дтеря" I.Качуя-Левиць-кого, "Х!ба ревуть волк, язе ясла noBHi?" Панаса Мирного й 1вана Е!лика, "Про що тирса аелест!ла" С.Черкасенка /проблема мекталь -ноет!/ та 1н.

Типология repoïB. Поруки героя ceoïx опоБ1данъ но становилп проблеми для О.Левицького. Тут злнлися воедино дек!лыса чинкшив об'сктивного i суб'ективного харшетеру. Zo первого з них треба в!днести саму постановку проблеми "герой - не-герой" в тогочасмй евр0пейськ!й iсторичн1й науц! /Т.Карлейлъ в Англ!'!', М.Хареов в Ро-ciï/, ф!лосорГ! /5,Шцие/, а в!дтах ! в л!тератур! /В.Теккерей/. Posaiнчуаання геро'гчного в европейськ!й л!тератур!, намагання розг крити "поез!ю будк!в bcîm тш, хто був приречекий на вiчнi будгЛ" /С.Цвейг/ стало одним i3 основных напрям!в и розвитку. Стендаль i Флобер у }раиц1ï, Дшкекс.в Англ!ï, Чехов у Pociï - простороье ! часове вт1лення Ha3Banoï !де"1 ставало необмезонкм, - зиодили ÏÏ до переконливо'! тези:- "перш н!ж мае. утвердитись людина , повинен бути усунений !, як;ао потр!бно,-розв!нчаний герой В укра'!нськ!й л!тератур! XIX ст. названа проблема не шдшма.г:ася до р1вня криткчно-теоретг.чких суперечок i не носила яскраво вира-' жених конфл!ктнкх ситуа 1л!Й, так як'!з самого початку була sopicH-товаяа Fia демократичного позитивного героя Î3 народних мае.

IcTopiH просто! людини в опознаниях О.Левицького s !стор!еп

1 ¿карельский А. От героя к человеку. Два века западноевропейской литературы. - М.: Соз.писатель, 1991. - C.20I. /Розрядка автора/.

не яко1сь абстрактно! особи, створено! письменницькою уявою. Н1, у кожному окремому випадку, це конкретна !сторична постать, !м'я яко! зберегли для нас давн! актов! книги. Але це не значить, що'в творах'О.Левкцъкого ми зовс!м не зустр1чаемо визначних постатей в!тчизняно! icTopli. Вони е, але !хня присутн!сть в оповхданнях визначасться наявшстю ixHtx 1мен i особистою участю у тих спра -вах, як! за;]1кооБанх в арх!вних документах, що послужили сшетною основою для автора.

'¡.лпологхя героя в опов1даннях О.Левкцького П1дпорядковуеться единому завданню: показов! окремо! конкретно! людини /"не-героя" ■ за романтичними (Лрхам;;/, зумовлено! сощалышга й !сторичнпми обставинами певно! епохи. Письменшж зум!в познайомити читача з житткм найр i зноманiткiшх соц!альких проаарк!в украшоького сус -пхльства ХЛ-ХУШ ст.: на сторхнках його TBopiB ми зустр!чаемось !з представничамк казацько! стараини /Фед!р Сухомлин - "Нехворо -канськи;' сотник"/, духовенства /по-сут!, воя iepapxi4Ha структура цього сусального проварку виведена письменником/, рядового козац-тва /Максим - "Кеспод!ваний шлюб"/, шщанства /узагальнений образ волинського ! полтаЕського лйцанства/, селянства /посполитого, себто вхльного, i "п!дданц!в"/. Окремо потребно вщцлнти яйночх образк в опов!дан1Их О.Левицького /Ганна Монтовт i3 однохменного • опов1дапня, Анна-Ало!за Острозька - "бзуУтська преподобниця", Гап-ка Хвостичка - "Кеспод!ваний шлиб" та iH./, тому що вони творять яскраву i колоритну портретну галерею.

Особлив1сть !сторичних пер с о нагл в в опов!даннях О.Левщького полагав в тому, що вони, на в1дм!ку в1д Еизначких постатей, як! мають pi3He пол!тично трактування у pisHi cycnwbHi епохи, зазжда зали.ааиться незм!ннкми у р!зночасовому !х трактуваннх. Щ геро! '_реальн!ш1, бликч! до життя, зрозумШа! сучасному читачев!. :1к в!дзначав А.Гулига, "сила !сторкчних образ!в - у !х слрав^нозтч коли читач знае, що йому розповхдають про справки! поди, пов!сту-ьання набирае додатково! емоцШно! д!евост1 . Геро! О.Левицького якраз 1 силья! цхею спраата!стю. Яри новому звертанн! до таких постатей мохе обхгруватися худ оленя форма змалювання, а не р!зно - • читания характер iE /цо доскть переконливо 'продемоштрувавВал.Ые-вчук у свозку !сторичному триптиху "Три листки за в!кномп. - К.,

ц

Гулыга A.B. ¿стетика истории. - М.: Наука, Г974. - С.67.

1986/.

Поез.-ка оповглакъ. Погаття "поетики" у сучасному л1торатуро-знавствх дуке широка i неоднозначна. Терм i н використовусться'до -сл1д!шкачк у широкому i вузькому смнол{, í визначасться ними то як розд!л л1тературозиавотва, то як творчий 1нотрукентар1й окремого ппсьмекника тоао. Дисертант розглядас.його у цъому другому значс-hhí t сп1Ввхдноспть ta поняттяы "майстернхсть письменникп", вихо-дячи Í3 того твердаекня, ад "niзнати поэтику ппськеннкка - значить осягнути ¿loro p о б 0 ч i принцип«, зрозумхти прийоми, якйми bíh користуеться"®.

1сто^лчн1 опов1дання О.Левицького своею художньо-стильовою манерою пов'язан! 1з традицхями украпюько! проза XIX ст., i в той же час заливались в1дкриткми для теоретичных вхянь ново! я!тера -турно! епохи. УкраУнська класична проза прой^ла радикальней :мях вхд персонхфЛковано! опов!д1 до объективного пов1стування, яке найб1льш виразно за^л ксувалося у творчост1 Г.Кечуя-Левидького й Пакаса Мирного. Початок XX ст. знаменусться теоретичными подуками молодого поколтш укра!нських письменный в, як i бхльиу увагу пра-дхляють розкриттю внутрхднього св1ту cbo'íx горохв. Бизнаними л! -дерами молодо! генерацГх письменник!в стають О.лобилянська, В.Сте-фаник, М.Коцюбинськпй i В.Винниченко. Серед цього розма!ття на -прям1в i сткл1в я находить свое самобутне мхсце О.Левяцький. Як цредставник неонародницького напрячу в укра!нськ1й Л1тератур1, письменник свох'ми творами виступив пром1жною ланкою ихж "старою" та "ноеок," лхтературними иколами.

лого творчхсть неможлкво в{днеоти до якох'сь однхе! лхтератур-но! макэри. Оповхдання.О.Левицького - це сткльовий синкретизм: ми знаходпмо у них опов1днх елементи, що в1дчуваються у няявнозтх nocTafi оповхдача, аэторських коментарях, звертаннях до читача, в описах. побуту i народних звичаТв. В ряд i оповхдань в!дбуваеться нерех1Д вхд народно-опов1дно! манери викладу до ел1чко-об*сктизно-го повхстування: спок1з1ний í об'ективний тон розпов1д1 у ппсьмен-ника поед.чуотьзя iз розмовними 1нт0нащяык, мовною спшзаШсю й архаУзатЦею. Портрет геро!в отае бхльа 1ндив1дуалхз0ванаи í пси -

хологхзованим. Саме ця стильова р1знобарвшсть оповхдакь О.Лавлцъ-■д-

Клочок Г.Д. Так шо таке поетика? // Поетяка. - К.: Рлук.думка, IS92. - С.II. /Роэрядка автора/.

кого, чи, ¡авидые, сткльов! попуки у царинх !сторичноУ романхстики 1 дали можлив1сть А.Шковському вгдзначити, цо "опов!дання 0.Левицького дали И- впзначили стиль" майбутнього 1сторичного роману.

Проанал1зувавши твори Ореста Левицького, дисертант у другому розд1л! приходить до таких висновк1в:

1. У своУй творч1й практик О.Левицький вШйшов в!д роман -.тичних коитур!в, не впадаючи водночас у катурал1сткчне письмо. По-р!впяно 1з попоредшми !сторичними роман!стами у 0.Левицького помина -ирла "гра" худодшмп формами. При опор1 на достов1рН1сть, автентичн1оть розпов!д! документам пнсьменкик проявляв посилену

. у ьагу до морально? оутноотх лвдпня, до вираження буттсво-г о через побут. Людина соц1адьна у 0.Левицького, але у тьорах нема тиску саме на соц1алыг1 чинники повод!нки героя. Для 0Левицького важливо показати сачоруй, самоц1нн1сть псих1ки героя, Кого, сказати б, с а м ! о т ь , яка вбирае 1 виховання, х соц!алып ро-лх, а й не чука вродженим психолог!чним дом!нантам. Письменкик вчив розумхти пхдоснову факт!в 1 розум!ти людей, не надутжваючи емоц1йною характеристикою.

2. СвоУми ¡сторпчними творами О.Левицький заперечував Ух як суто яваце масовох лхтератури, вхдкидав авантюр.чо-пригоднпцьку форму вт1лення 1сторичних подхй, не спрп;!мав романтиках:! У в! дом их . хсторичних персоначив. Письменник старався п1дняти !сторичну прозу до р1вкя наукового сприйняття, дати такх худокн! твори, якх змуиували б украУнського читача осмислювати наидональну 1стор!ю через конкретику сощально-побутовкх реал1й, усв!домлшати свою сшобугнхсть- в загальноевролейському Историчному процесх, оборо -пяти УУ вхд национального ивелювання польською й рос1".ською 1С -тор1ографхею й 1сторичкою белотристикою. Б плаш соц1альнэму - !с-торична проза О.Левицькпго була формою пол!тичноУ боротьби за на-Шокальну окрем!лн!сть УкраУни, а в план! мистецькому - перепек -тивним художк1М напряг/, ом, цо вив од ив украхнську 1сторичну прозу

¿3 наУядженох холхУ романтичноУ патр!отш:и на илроку дорогу ф!ло-софського 1 психолог!чного осмислення нац!ональноУ 1стор1У.

3. Поруч з 1ниими' творами белетристхв-!сторик!в' творч!сть

0.Левицького виразила деяк! посути1 момента вторичного буття ук-раУнськоУ нац!У. I хоча О.Левицький - артист слова не мав прям их посл1довник!в1 але певн! риси його творчоУ манери - строгий доку-

ментал!зм, доскокале знания сусп!льно-пол!тичнях й' !сторико-побу-тових реаДй змальованоУ епохи, приск!шгава увага до рядового персонажа 1СторП, конкретно-нац!ональний гуман! стичний пафос, чудове волод!ння л!тературною мовоп, тактовна використання арха¥ки мину-лих стол1ть - не маючн в умовах тотал!тарного оусп!льства роэви -нутись вглибину, глади рефлекси в !сторичн!3 проз! Онколи Горбаня, ЗхкаУди Тулуб, Валер!я иовчука та 1Н.

У вксновках дисертац!! п!доумовано зм!ст ус!х розд!л!в та узагальнено спостереження над особливо о тили роэватку 1сторичного пов!стування в украхнсы^й проз! другоК половини ХГХ-початку XX. ст., !, эокрема, у творчост! Ореста Левицъкого.

Список джерел та основно! вшсористано! наукбво! л!тератури по теш дясертацН м!стдть 252 пэзиц!¥.

Основа! положения дисертацП вшшаден! в публ!кац!ях:

I:"Окивають давн! в!ки..." // Друг чптача. - 1990. - 8 листопада. - С. 4-5.

2."Вони жили ! з ними :шз I я..." // Друг чптача. - 1991. - 15 травня. - С.4-5, 3.

3.Хмелыгаччина: спроби осыислення // Друг чптача. - 1992, - Г5 с!чня. - 0.1, 4-5.

4.Два "Тараса Бульби"? // Друг чптача. - 1992. - 15 лнпня.- С.З.

5."Зорна рада" П.Кул!ша // Перевал. - 1вано-Фран;г.!вськ, 1992. -Ч.3-4. -.С.84-87.

6.Сшльне 1 в1дм!нне в !сторймн!Я проз! Михайла Старицького ! Ореста Левицького //. Старицьккй:.творче обличчя ! м!сцс в над!о -налы^й культур!. - КиТв, Г990. Тези допов!дей. - С.4-1-47.

7. "Захар Беркут" 1вана Оранка й зах!дноукра!ноька 1сторична по -в!стъ початку ХХ-го стол1ття // 1ваа 4ранко ! нсщ!онально ь!д-родкення. - Льв!в, 1991. Тези допов!дей. - С.44-45. -

8.Худо:шс переосмисленгш 1стор;гтного ыинулого в поетнчн1й м!н!а -тер! З.Пачовського "М!й кровавий см!х" //."Молода Муза" 1 л!те-ратурний процес к!ндя ХГХ-початку.XX стол!ття в УкраУн! 1 еьро-п!. - Льв!в, 1992. Този •допов!дей, - С.44-45.

Э.ПовертаЕкооь до наша першодасерел... // Л!тературний Льв1в. -

1994. - Ч.10-П. 10.Левлцький СреотЛванович // стаття до ЕнциклопедН "Каукова ТоЕариство !мен! шовченка" - друкуеться.