автореферат диссертации по истории, специальность ВАК РФ 07.00.02
диссертация на тему: Влияние античности на историческую мысль английского Просвещения

Полный текст автореферата диссертации по теме "Влияние античности на историческую мысль английского Просвещения"

донецький національний університет

Краснмс Олена Станиславівна

т

УДК 94 (420): 130.1 “16-17”: “652”

ВПЛИВ АНТИЧНОСТІ НА ІСТОРИЧНУ ДУМКУ АНГЛІЙСЬКОГО

ПРОСВІТНИЦТВА

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Донецьк - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат історичних наук, доцент Шепко Лариса Георгіївна, доцент кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Дьомін Олег Борисович, професор кафедри нової та новітньої історії Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова

кандидат історичних наук, доцент

Губарев Віктор Кімович,

доцент кафедри історії і права

Донецького національного технічного університету

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіпа

Міністерства освіти і науки України

(кафедра історії стародавнього світу та середніх віків)

Захист відбудеться “М" 2004 р. о & годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, II корпус, ауд. 32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “//” 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Крапівін

І,

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі розвитку вітчизняної історіографії акіуальним є дослідженій маловивчеігах проблем історії, до числа яких належить і проблема впливу античності на історичну думку англійського Просвітництва. За умов сьогодеіпія в Україні зростає ііггерес до теоретичної спадщини минулих часів як до школи альтернативного мислення, що зосереджує значний творчий потенціал для вирішення проблем сучасності і створює можливість для зіставлення різних теорій історичного процесу з урахуванням багатовікової дискусії. Звертання до цієї тематики обумовлено логікою розвитку вітчизняної історичної науки, яка прагле проаналізувати й узагальниш історичне минуле у зв’язку з розробкою нових підходів до побудови цілісної картини світу.

Історичний досвід накопичений людством, свідчить, що багато історико-філософських ідей, які виникли ще за часів класичної давнини, зберігають своє значення і передаються від покоління до покоління. Тому важливо з'ясувати, яким чином ідеї однієї епохи впливали на теоретичні побудови мислителів наступної доби. Такі дослідження дозволяють вивчити процес ідейної спадкоємності й показують, як загальні тенденції розвитку історичної думки знаходять своє відбиття і вислів в діяльності науковців різних епох і країн. А це обумовлено багатьма причинами соціально-економічного, загальнокультурного і наукового характеру. З цієї точки зору розробка проблеми впливу античності на історичну думку англійського Просвітництва важлива для усвідомлення специфіки і конкретизації концепції едності світового історичного процесу.

Розвиток європейської ісшрико-філософської думки відзначено окремими етапами особливо вагомих досягнень людського розуму. Такими яскраво вираженими періодами є епохи античності і Просвітництва, яким притаманна спільність головних світоглядних позицій, а саме: інтерес до людини, раціоналізм, секуляризм. Класична спадщина справила істотний вплив на теоретичні побудови мислителів доби Просвітництва, які задля вирішення нагальних проблем сучасної їм дійсності звергалися до доробку греко-римських авторів. Це було зумовлене тим, що вони вбачали в античності споріднену епоху, вважали її скарбницею ідей загальнолюдської значущості.

Отже, тема дисертації в її концептуальному аспекті є аюуальною, оскільки охоплює широке коло проблем теоретичного і практичного характеру, які вперше становлять предмет комплексного наукового дослідження. Акіуальтгість роботи полягає в тому, що вона дозволяє, по-перше, висвітлити процес розвитку історичної думки Анпш у зв’язку з античною ідейною спадщиною; подруге, виявити провідні тенденції, іиукові ідеї, творчий досвід англійських просвітителів, що зумовили позитивну трансформацію ціннісних основ англійської історичної науки; по-третє, здійсниш аюуалізацію всього цінного з минулого в соціокультурних реаліях сьогодення. Впровадження у науковий обіг основних положень і результатів дисертації може сприяти розвитку вітчизняної ісшрико-філософської і суспільно-політичної думки на підставі творчого обміркування доробку мислителів минулих сторіч, формуванню гуманістичної просвітницької концепції і реалізації відповідної їй виховної стратегії стосовно молодого покоління.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах наукової теми кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету “Проблеми соціально-культурного розвитку Європи у давнину та середньовіччя” (№ Г - 03/47, номер державної реєстрації- 01031ГО04717).

Мета дослідження полягає у здійсненні об'єктивного і комплексного аналізу впливу античної спадщини на історичну думку англійського Просвітництва.

Реалізація мети досягається шляхом постановки раду конкретних, взаємозумовлених завдань:

■ вивчити, проаналізувати й систематизувати існуючу наукову літературу за темою дисертації та визначити інформаційні можливості використаних джерел;

■ охарактеризувати методологічні основи дисертаційного дослідження;

■ проаналізувати процес формувати просвітницької ідеології в Англії у зв’язку з трансформацією економічних і соціокультурних сфер суспільства;

■ визначити характерні риси просвітницького світогляду і його спільність з античним;

■ дослідити розвиток історичної думки англійського Просвітництва на основі нового світогляду;

■ розглянута становлення англійського ангикознавства і з’ясувати внесок окремих напрямів історичної науки (зокрема, анпікваризму і “філософської” історії) у його розвиток;

■ визначити раль і значення греко-римської ідейної спадщини у формуванні історичної думки англійського Просвітництва;

■ виявити і обірушувати рецепцію античних ідей в історичних побудовах англійських просвітителів.

Об'єкт дослідження - історична думка англійського Просвітництва.

Предметом дисертаційної роботи є конкретно-історичний прояв закономірностей розвитку історичної думки Англії в контексті формування світоглядної парадигми Просвітництва, вплив античної спадщини на цей процес, а також комплекс джерел, що відображують тецценції розвитку історико-філософської думки.

Хронологічні межі дослідження: друга половина XVII - ХУШ століття. Друга половина XVII ст. - становлення просвітницького руху в Англії, ХУШ ст. - утвердження і поширення ідей Просвітництва в англійському суспільстві.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. Відсутність узагальнювальних досліджень з обраної проблематики у вітчизняній і зарубіжній історіографії визначає наукову новизну дисертації, яка полягає в наступному:

■ проаналізовано і узагальнено оригінальні документи з фовдів Британської бібліотеки, значна частина яких недостатньо або ж зовсім не використовувалася у наукових працях;

■ на основі різних методологічних підходів проведено комплексне дослідження впливу античної спадщини на історичну думку англійського Просвітництва;

■ визначено характерні риси англійського Просвітництва в цілому, його суспільно-псшітичні й ідейні засади;

■ з’ясовано роль і місце аіпичної спадщини у формуванні просвітницької ідеології;

■ обірунговано ідейну спільність античності і Просвітництва;

■ показано становлення і розвиток історичних знань у рамках просвітницького світогляду, а також формування історії як самостійної наукової дисципліни в Англії в добу Просвітництва;

■ розкрито внесок антикваризму й історико-філософського напряму англійської історичної науки у становлення антикознавегва;

■ висвітлено діяльність історико-культурі іих організацій Англії (Товариство антикварів, Товариство дилетантів) і їх внесок у формування допоміжних історичних дисциплін;

з

• доведено рецепцію ідей античності в історичних побудовах англійських мислителів доби Просвітництва на підставі їх комплексного аналізу.

Практичне значенім дисертації полягає в тому, що її результати можуть використовуватися в ході подальшого дослідження проблем англійського Просвітництва, при підготовці навчальних посібників, лекційних і спеціальних курсів з всесвітньої історії, історіографії, історії суспільно-політичної думки, культурології, релігієзнавства, історії філософії, а також при створенні узагальнювальних праць з історії Великобританії. Теоретичні узагальнення можна враховувати в спеціальних роботах, присвячених методологічним проблемам історичної науки. Фактичний матеріал і висновки можуть бути реалізовані в освітньо-виховному процесі, а також при розробці й реалізації національних програм з гуманізації і гуманітаризації освіти.

Апробація та публікація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри всесвітньої історії Донецького національного університету. Основні аспекти роботи знайшли висвітлення в тезах доповідей і виступів на різних конференціях, а саме: конференції Донецького національного університету за підсумками науково-дослідної роботи за період 1999-2000 рр. “Історичні науки, політологія, міжнародні відносини і філософія” (м. Донецьк, 2001 р.), міжнародній науковій конференції “Проблеми історії й археології України” (м. Харків, 2001р.), конференціях молодих учених у Київському національному університеті “Дні науки

- 2001” (м. Київ, 2001 р.) і “Дні науки - 2002” (м. Київ, 2002 р.), міжнародній науковій конференції “Історична наука: проблеми розвитку” (м. Луганськ, 2002 р.). Основні положення дисертації викладено у 13 публікаціях, з них 7-у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи підпорядковані меті та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які мають внутрішній поділ на пі/розділи, висновків, списку використаної літератури та джерел (365 найменувань) і двох додатків. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 240 сторінок, обсяг тексту—180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано акіуальність обраної теми, сформульовано меіу і завдання роботи, визначено об’єкт, предмет, наукову новизну та практичне значення дисертації, подано апробацію одержаних результатів.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база і методологія дослідження”

висвітлюється стан наукової розробки теми, подається характеристика історіографічної й джерельної бази, визначається методологічна основа дисертаційного дослідження.

Історіографія питання Проблема впливу античної спадщини на історичну думку англійського Просвітництва тривалий час не знаходила належного висвітлення в історичній науці й через це до сьогодні залишається маловивченою.

Наявну літературу умовно розподілено за проблемно-хронологічним принципом на дорадянську, радянську, сучасну вітчизняну й зарубіжну. З огляду на інтегративний характер дисертаційної роботи, яка охоплює широке коло проблем, пов’язаних з Просвітництвом і античністю, наукові дослідження, що стосуються обраної теми, розподілено за тематикою - на праці, присвячені англійському Просвітництву й античності. Головна увага при аналізі наукових публікацій зосереджується на розгляді історіографії Просвітництва, оскільки об'єктом дослідження є історична

думка Англії означеної епохи.

Наприкінці XIX - початку XX сг. - дорадянський час - з'являється рад узашльнювальних праць, присвячених дослідженню переважно політичних концепцій нового часу. До них можна віднести роботи Б.М.Чичеріїїа, О.СЛщенко1, в яких відображаються основні стрижневі проблеми політичного розвитку Європи, зокрема й Ангші. При цьому автори побічно наводили деякі дані щодо характерних рис Просвітництва і його генезису, високо оцінювали політичні погляди англійських просвітителів.

Вивчення англійського Просвітництва у радянську добу розпочинається лише з середини 50-х рр. і триває до початку 90-х рр. XX сг. Це було обумовлене тим, що просвітницька ідеологія в Англії з її помірністю й аристократизмом не вписувалася у жорсткі ідеологічні межі радянської історичної науки за часів утвердження командно-адміністративної системи. У радянській історіографії виділено, в свою черту, два періоди, які відрізняються один від одного ж за тривалістю, так і за змістом. Перший із них (50-ті рр. - середина 70-х рр. XX ст.) характеризується тим, що англійське Просвітництво досліджують головно філософи і літературознавці. ББ.Меєровський, І.С.Нарський зробили помітний внесок щодо вивчення філософських попидів англійських просвітителів2. Цінними для розробки проблем англійського Просвітництва були праці літературознавців -

О.ОАнікста і А.О.Єлистратовоі. Автори виділили ряд загальних рис англійського Просвітництва, а саме: раціоналізм, ошимізм і поміркованість. Але праліегаїя дослідників того часу жорстко розділити просвітителів на ідеалістів і матеріалістів значною мірою перешкоджало об'єктивному висвітленню історії просвітницького руху в Англії.

Дослідження проблем Просвітництва значно поширилось за часів другого періоду (кінець 70-х

- початок 90-х рр. XX сг.), який характеризується зростанням інтересу радянських науковців до соціокультурпих питань просвітницького руху4. Проблемами Просвітництва починають займатися власне історики. Найбільш значною подією того часу став вихід фундаментальної роботи М.О.Барга5, який уперше в радянській історіографії звернувся до проблеми розвитку історичної думки у коїггексті единого історичного процесу. Цінність даної праці також полягає й у досліджені ідейних джерел просвітницької ідеології в цілому. Особливо слід відзначити колективну роботу “Просвітницький рух в Англії” (за редакцією проф. Н.М.Мещеряковоі)6, яка є першим комплексним дослідженням англійського Просвітництва і вирізняється аналітичністю та широтою означених проблем. Певну увагу в публікації приділено розгляду соціокультурних засад і теоретичних джерел просвітительського світогладу, а також аналізу суспільно-політичних поглядів окремих просвітителів.

Сучасна вітчизняна історіографія характеризується тим, що в історичних дослідженнях

1 Чичерин Б.М. Политические мыслители древнего и нового мира: В 3-х ч. - М., 1897; Ященко О.С. Политические учения в Англии в XVIII в. и в начале XIX в. - СПб, 1912.

2 Мееровский Б.В. Эстетика Френсиса Хатчесона / Ф.Хагчесон, Д.Юм, А.Смит. Эстетика. - М., 1973. - С. 7-39; Нарский И.С. Философия ДЮма. - М., 1967.

3 Аникст А.А. История английской литературы. - М., 1956; Елистратова А.А. Английский роман эпохи Просвещения. - М., 1966.

4 Биск И. История исторической мысли в новое время. - Иваново, 1983; Доброва ЕА Теория разделения властей в Англии эпохи Просвещения // Вопросы истории. - 1981. - № 4. - С. 173-175; Зверева Г.И. Организация исторической науки Великобритании в новое и новейшее время. - М., 1981.

5 Барг М.А. Эпохи и идеи: Становление историзма. — М., 1978.

6 Просветительское движение в Англии / Под ред. Н.М.Мещеряковой. - М., 1991.

поступово долається марксистська-леггінська догматика, вчсігі-гумшгітарії намаганлься спиратися па досяпгегшя світової наукової думки. Але слід підкреслити, що в Україні історіографія Просвітництва знаходиться лише на стадії становленій. Спеціальні роботи щодо вивчення цього ііггелекгуального руху відсутні. Це, а також брак систематичного накопичення відповідної інформації (наприклад, незначна кількість перекладених джерел), дуже вузьке коло дослідників цієї проблематики й досі залишає її малорозробленою. Існує лише декілька праць, які побічно висвітлюють окремі аспекти англійського Просвітництва, головно суспільно-політичні та історичні погляди просвітителів. Політичні концепції нового часу в цілому й англійського Просвітництва зокрема аналізуються в досліджені київського науковця ФМКирілюка7, який визнає певний вплив античності на формування поглядів просвітителів, але лише на рівні констатування. Вагомий внесок у вивчення історіографії Просвітництва, її характерних рис і особливостей зробив ГЛ.Єрхов8. Вищеназвані автори також надають загальну характеристику епосі Просвітництва, побічно характеризують соціально-економічне, політичне і культурне становище англійського суспільства ХУЛІ сг. Цінний матеріал стосовно культурного розвитку Англії XVTI-XVIII сг. містить робота дослідників

В.Греченко, І.Чорного, В.Кушнерука й В.Режко “Історія світової та української культури”9, в якій обгруїгтовуєгься спадкоємність у розвитку європейської культури.

Більш грунтовно англійське Просвітництво вивчає зарубіжна історіографія, головним чином анпто-американська. Спеціальних праць іноземних авторів, присвячених проблемі впливу античності на історичну думку англійського Просвітггиціва, немає. Але серед численних публікацій з історії Англії означеного періоду зустрічається чимало робіт, що висвітлюють окремі аспекти з досліджуваної теми.

Західні науковці вперше звернулися до історії цього широкого інтелектуального руху в останній третині XIX - на початку XX сг. Дослідження того часу характеризуються пильним інтересом вчених-гуманітаріїв до релігійних і етичних поглядів англійських просвітителів. Деякі питання, наприклад, походження просвітницького світогляду, містяться у працях М.Гюйо, Ф.Руффіїгі10, які, зокрема, визначали велику значущість античної спадщини і ньтотонівської космології для ідеології Просвітництва

Справжнє зростання інтересу зарубіжних дослідників до англійського Просвітігицгва припадає на період, що починається з 60-х pp. XX ст. і триває до сьогодення. І Конгрес з проблем Просвітництва, який відбувся у 1963 р. у Женеві, зробив потужний поштовх до розробок його історії. У зарубіжній історичній науці триває інтенсивне накопичення матеріалу з історії Англії доби Просвітництва: вивчаються соціокультурні засади стаїговлегшя просвітницького світогляду, грунтовно досліджуються такі проблеми, як зміст і сутність Просвітництва, його ідейні кореігі й хроігологічігі рамки. Безсумнівною заслугою західних науковців є створення узагальгповальних досліджень11.

В англо-американській історіографи значне місце посідає вивчення характерних рис англійського Просвітництва і його генезису. На думку Л.Бредволда і Н.Капалді етичні оцінки

7 Кирілюк Ф.М. Політологія Нової доби. - К., 2003.

8 ЕрховГ.П. Курс лекций по историографии нового времени.-Донецк, 1996.

9Греченко В, Чорний L, Кушнерук В., Режко В. Історія світовоїта української культури. - ІС, 2002.

10Гюйо М. Мораль Эпикура и ее связь с современными учениями. - СПб., 1898; Руффини Ф. Религиозная свобода. История идеи.-СПб., 1914.

nGay P. The Enlightenment: In 2 vols. — L., 1966; Porter R. The Enlightenment in National Context — Cambridge, 1981.

відігравали чи не найголовнішу роль у світогляді мислителів кінця XVII - XVTII сг.12 Б.Віллей і Н-Хемсон13, характеризуючи англійське вільнодумство, відзначають його безсумнівну наукову основу, а також зв'язок з античною філософією. Проблема ідейних основ англійського Просвітництва розглядається в працях Дж.Бороновські, Б.Мазліша, П.Гея, Дж.Кеньйона, КХіпла4. Значну інформаційну ціннісіь має фуіщамеїпальна монографія американського професора П.Гея “Просвітництво”, де обгрунтовано досліджуються ідейні корені просвітницького світогляду. Головні джерела Просвітництва автор вбачає в античній традиції, культурі Відродження і «ігатуральній філософії» XVII ст. і визначає сутність нової інтелектуальної системи - “класицизм плюс наука”. Звернення до античності П.Гей кваліфікує як одну з головних рис просвітницької ідеології. Дж.Кеньйон і ІСХілл віданачають вплив наукової революції на формування історичної свідомості просвітителів, а Дж.Бороновські і Б.Мазліш істотну роль у цьому процесі відводять античності.

Найбільші дослідницькі зусилля зарубіжних науковців сконцентровано на розробці політичної думки Просвітництва. У роботах ХЛаскі, ДисСпоарга, Д.Форбса15 презегпуєіься цітгний фактичний матеріал щодо розвитку просвітницьких суспільно-політичних концепцій, однією з головних особливостей яких визнається їх злободенність і загостреність уваги на сучасних проблемах державного ладу. Західні науковці також відзначають, що для вирішення політичних проблем свого часу просвітителі зверталися до досвіду минулого, зокрема до античності. Інтерес до розвитку суспільно-політичної думки англійського Просвітництва притаманний також сучасній російській історіографії. Серед робіт із цієї проблематики слід відзначити колективне дослідження вчених Московського держуніверситету ‘‘Суспільно-політична думка європейського просвітництва”16, де теоретичні погляди англійських просвітителів розглядаються в контексті соціокультурних умов епохи. Вагомий внесок у вивчення політичної думки аігптійського просвітництва зробили Т.ОЛабугіна й ОБ.Рубіншгейн17.

Надзвичайно цінним науковим доробком зарубіжної історіографії є дослідження історичної ігауки Англії доби Просвітництва, аналіз якої подаю в монографіях ДасБлека, Л.Броуді, ДясФусснера18. Найбільш ґрунтовною роботою з проблем розвитку історіографи нового часу в російській історичній науці є праця КДАвдеєвої і М.О-Барга19. Ці автори простежують еволюцію наукових досягнень в історичній галузі, а також частково розглядають деякі аспекти історичних концепцій англійського Просвітництва. Проблеми англійського ашикознавства знайшли своє відображегшя в публікаціях Дж.Данісла і М.Кларка20, які віданачають бурхливе зростання інтересу до історії давніх Греції і Риму в англійському суспільстві. Західні історики також звертаються до

12 Bredvold L. The Brave New World of the Enlightenment - Michigan, 1961; Capaldi N. Liberty in Hume’s History of England. -Dordrecht, 1990.

13 Willey B. The XVTII Century Background - Harmondsworth, 1972; Hamson N. The Enlightenment. - L., 1990.

14 Bronowski J., Mazlish B. The Western Intellectual Tradition. - Harmondsworth,1963; Gay P. The Enlightenment: In 2 vols. - L., 1966; Kenyon J. Revolution Principles. - Cambridge, 1977; Hill C. The Century of Revolution. - Waltone-on-Thames, 1980.

15 Laski H. Political Thought in England from Locke to Benthan. — L., 1936; Stewart J. The Moral and Political Philosophy of David Hume. - N-Y., 1963; Forbes D. Hume’s Philosophical Politics. - L., 1975.

16 Общественно-политическая мысль европейского Просвещения / Под ред. Н.М.Мещеряковой. - М., 2002.

17 ЛабутинаТЛ. У истоков современной демократии. Политическая мысль английского Просвещения. — М., 1994; Лабутина ТЛ. Георг Севиль Галифакс // Вопросы истории. -1999. -№4-5. - С. 51-69; Рубинштейн Е.Б. Общественно-политические взгляды Болингброка. - Кустанай, 1995.

18 Black J. The Art of History. - L., 1964; Braudy L. Narrative Form in History and Fiction. Hume. Fielding. Gibbon. - Princeton, 1970; Fussner G. The Historical Revolution. - L., 1962.

19 Авдеева К.Д., Барг MA. Or Макиавелли до Юма: Становление историзма. - М., 1998.

20DanialG. A Hundred Years of Archaeology. -L., 1950; Clark M. Greek Studies in Englamd. 1700-1830.-Cambridge, 1945.

антикваризму, досліджують його внесок у вивчення пам’яток античності21. Великий науковий інтерес в англо-америкштській історіографії становить вивчення Великої Подорожі (Grand Tour), її значення для розвитку англійського ангикозгивства22.

Стосовно історіографії античності необхідно відзначити, що проблема впливу античної спадщини па культуру наступних епох традиційно розглядається науковцями як один з пріоритетних напрямів у вивченні класичної давнини. Хоча, як це не парадоксально, ця проблема поки що не “матеріалізувалася” повного мірою в історичній науці і праць узагальніовального характеру з цієї тематики немає.

Значна кількість досліджень стосовно античності традиційно орієнтована на вивчення аігтичної філософської думки. Наприкінці XIX - на початку XX сг. з’являються праці ОДГуляєва і Й.ПЛопатіна23, в яких головна увага приділяється етичним і релігійним ученням давніх Греції і Риму. Така тенденція збереглася й у радянській історіографії. Серед розробок проблем з античної філософії виділяються роботи В.ФАсмуса й О.С.Богомолова24, у яких всебічно аналізується філософська спадщина греко-римських мислителів. Теоретичні аспекти античної філософської думки активно розробляються в зарубіжній історіографії. Існує значна кількість узагальнювальїшх робіт, присвячених дослідженню класичної філософії (М.Вундта, Т.Гомперца, Б.Рассела, Дж.Рєале, ДАіпісері), в яких відзначається, що для розуміння і і ггслеісіуальї юго буття Європи найбільш важливим є досвід античності25. Вивченням впливу античної спадщини на західноєвропейську культуру (головним чином, епохи Відроджеіпія) займалися РЛІвінгстон і М.І.Росговцев26.1 хоча в їх працях нерідко зустрічаються крайнощі в оцінках та перебільшення, але безперечна користь цих студій вбачається в репрезентації важливих фактів з проблем рецепції і використанні нестандартних підходів. Наприкінці XX сг. в російській історіографії з’являються узагальнювальні праці з аігтичної філософії В.Г.Іванова, А.НЧанишева27. Істотно зростає ііггерес до проблеми рецепції ідей класичної давнини мислителями наступних століть28. На особливу увагу заслуговує стаття МЛ.Гшділіса, у якій автор намагається дати комплексну оцінку античного світогляду як основи західноєвропейської культурної традиції29.

Значний інтерес учених викликає історична та політична думки античності. Характеристика античної історіографії подана в працях радянських істориків В.І.Кузіщина, Т.І.Кузнецової, Т.О.Міллер, О.І.Неміровського30. Політичні концепції давніх Греції і Риму знайшли відображення в

21 Douglas D. English Scholars. - L., 1951; Evans J. A History of the Society of Antiquaries. - L., 1956; Hudson К. Social History of

Museums. - L., 1975; Schnapp A. The Discovery of the Past: the Origin of Archaeology. - L., 1999.

23 Delaforce P. The Grand Tour. -L., 1990; Hilbert С. The Grand Tour.-L., 1987; Moor A. The Grand Tour.-Norfolk, 1998.

23 Гуляев АД. Лекции по истории древней философии. — Казань, 1915; Лопатин ОЛ. История древней философии. - М . 1898.

24 Асмус В.Ф. История античной философии. - М., 1965; Богомолов A.C. Античная философия. - М., 1985.

2<Нун;п М. Греческое мировоззрение. - Петроград, 1916; Гомперц Т. Греческие мыслители: В 2-х тт. - СПб, 1999; Рассел Б. История западной философии. -Новосибирск, 1997; Реале Дж., Антисери Д. Западная философия: В 3-х тт. - М., 1994-1997.

26 Ростовцев М.И. Древний мир и современность // Вестник древней истории. - 1997. - № 2. - С. 199-216; Livingston R. The Greek Genius and its Meaning to us. - Oxford, 1912.

27 Иванов В.Г. История этики древнего мира. - СПб., 1997; Чанышев А.Н. Философия древнего мира. - М., 2001.

28 Античность в современном измерении // Вестник древней истории. - 2002. - № 2. - С. 227-232; Историческое знание и интеллектуальная культура // Новая и новейшая история. - 2002. - № 3. - С. 239-242.

29 ГиндилисНЛ. Человек в истории развития знаний: античность// Философские науки. - 2003. - № 1.-С. 89-99.

30Кузищин В.И. Историография античной истории. - М., 1980; Кузнецова Т.И., Миллер T.A. Античная этическая

историография. - М., 1984; Немировский А.И. Рождение Клио: У истоков исторической мысли. - Воронеж, 1986.

монографіях В.С.Нерсесяниз, С.А.Утчсііко і ЕДФролова31, де, зокрема, консішуегься значущість ідей аіггичносгі для розвитку пояітико-правової думки наступних сторіч. Теоретичні аспекти античної історичної та політичної думки знайшли своє відображення в публікаціях зарубіжних науковців. Основні особливості історіографії класичної давнини, методи греко-римських істориків всебічно розглядаються в публікаціях Х.Батерфілда, М.Гранга, А. Момігліано32. Найбільш грунтовні дослідження з проблем античної політико-правової думки належать Ж.Колман, Дж.Тромпфу і К.фон Фітцу,33які у своїх працях висвітлюють концепції давніх Греції і Риму, розглядають проблеми їх генезису й еволюції, підкреслюють великий творчий потенціал доробку античних авторів для наступних поколінь мислителів.

Отже, аналіз наукової літератури з обраної теми свідчить, що проблема ідейного зв’язку англійської історичної думки доби Просвітництва з античністю ще не була предметом спеціального дослідження, хоча попередниками здійснено вагому роботу в напрямку вивчення англійського Просвітниціва в цілому. Переважна більшість тукових публікацій присвячена висвітленню окремих аспектів філософії, літератури, суспільно-політичної та історичної думки Просвітництва. Можна твердити, що проблеми змісту Просвітництва, його характерних рис певною мірою розв’язані, тоді ж розробка питання рецепції ідей греко-римських авторів просвітителями тіпьки-но окреслена Окремі науковці визнавали важливу роль аігтичної спадщини в розвитку просвіпшцької ідеології взагалі й історичної науки Англії зокрема, але лише на рівні констатування, отже, ця проблема не може вважатися вирішеною з належною глибиною. Маловивченою залишається історична думка Англії доби Просвітництва, зоїфема, проблема її витоків. Тому створення комплексного дослідження, у якому було б визначено місце античності в історичній думці англійського Просвітництва, уявляється цілком назрілим науковим завданням.

Джерельна база дисертації надзвичайно широка і багатопланова, значну її кількість становлять документи з фондів Британської бібліотеки. Оскільки тема дослідження безпосередньо пов'язана з двома історичними епохами - античністю і Просвітництвом, то в огляді джерел подані документи обох періодів. Однією з істотних особливостей матеріалів, які належать до епохи Просвітництва, є велика кількість опублікованих документів, що пояснюється високим рівнем розвитку друкарства в Англії ХУП-ХУШ ст. Проте слід відзначити, що багато з них не у подальшому не перевидавалися. Інша важлива риса джерельної бази полягає в тому, що чимало джерел подано мовою оригіналу, що істотно перешкоджає висвітленню проблем англійського Просвітництва в цілому.

Джерела класифіковано автором за формальними ознаками та, докладніше, за походженням. За формальними ознаками вони поділяються на опубліковані та неопубліковані. На підставі класифікації джерел за походженням їх поділено на відповідні трупи.

Першу групу джерел становлять документи державних органів. У першу чергу це королівські укази і парламентські закони34, аналіз яких дає уявлення про характер політичних процесів

31 Нерсесянд B.C. Политические учения древней Греции. — М., 1979; Утченко СЛ. Политические учения древнего Рима. -М., 1977; Фролов ЭД. Факел Прометея. - Л., 1991.

32Butterfield Н. The Origin of History. - L., 1981; Grant M. The Ancient Historians. - L., 1970; Momigliano A. The Classical Foundation of Modem Historiography. - Berkley, 1990.

33Coleman J. Histoiy of Political Thought From Ancient Greece to Early Christianity. - Oxford, 2000; Fitz von K. The Theory of the Mixed Constitution in Antiquity. - N-Y., 1954; Trompf G. The Idea of Historical Recurrence in Western Thought from Antiquity to the Reformation. - Berkeley, 1979.

34The Statutes of the Realm: In 12 vols.-L., 1810-1828.

досліджуваного періоду.

Друга груш містить документи наукових і громадських організацій, до яких відносяться матеріали Королівського наукового товариства, Товариства антикварів, Товариства дилетантів35. Джерела цієї групи свідчать про те, що в Англії за доби Просвітництва тривав активний процес формування організованої, колективної форми наукової діяльності.

Матеріали філософського характеру репрезентують велику групу джерел, що розподіляються на дві підгрупи: історико-філософські твори епохи Просвітництва й шггичносгі.

Джерела, що належать до епохи Просвітництва, поділяються на документи історико-філософського, етичного і політичного спрямування36. Історико-філософські й етичні джерела характеризують основні світоглядні заснування англійських просвітителів, їх ставлення до Бога, природи і людини. Джерела суспільно-політичної спрямованості свідчать про інтерес просвітителів до проблем державного устрою. Античні джерела цієї групи не можуть бути чітко розподілені за тематичною ознакою, оскільки переважна їх більшість представляє нерозчлшовані дослідження природи, людини і суспільства Твори Платона, Аристотеяя, епікурейців і стоїків37, до яких найчастіше зверталися просвітителі, дозволяють нам виявити основні точки перетину світоглядних парадигм двох досліджуваних епох - Просвітництва й античності.

До іншої групи джерел належать історичні твори. Аналіз документів доби Просвітництва показує, що англійські просвітителі значну увагу приділяли теоретико-методологічним проблемам історичної науки38. Вони намагалися розкрита закономірності історичного процесу, визначити його головні чинники, прагнули усвідомити причшшо-наслідковий зв’язок не тільки подій і явищ історії, але й окремих її періодів. Праці Е.Гіббона, ДжДжілліса, В.Мітфорта, Н.Хука39 пов'язані з вивченням історії Греції і Риму в цілому і свідчать про стійкий інтерес до античної давнини в англійському суспільстві. Аналіз творів греко-римських авторів40 показує, що багато їх ідей знайшли відображення в історичних побудовах англійських мислителів доби Просвітництва.

Твори художньої літератури як джерело дають нам загальне уявлення про “дух” епохи і відбивають погляди, переконання, інтереси, прагнення та сподівання людини античності і Просвітництва41.

Яскравий і різноплановий за характером матеріал містять документи епістолярного жанру (листи, щоденники, автобіографії). Вони розкривають внутрішній світ людини, допомагають усвідомити епоху «зсередини». З документів епохи Просвітництва необхідно передусім відзначиш

’’Hamilton W. Account of the Discoveries at Pompeii communicated to the Society of Antiquaries of London - L., 1777; Heame T.

A Collection of Curious Discourses by Eminent Antiquaries. - Oxford, 1720; SpratT.TheHistoiy of the Royal Society.-L., 1667. ■^Английские материалисты ХУШ в.: Собрание произведений в 3-х тт. - М., 1967; Английское свободомыслие: ДжЛокк, ДЛоланд, А.Коллинз. - М., 1981; Локк Дж. Избранные философские произведения. - М., 1960; Шефтсбери. Эстетические опыты. - М., 1975; Д. Юм. Сочинения: В 2-х тт. - М.,1965; Эгалитаристские памфлеты в Англии середины XVIII в. - М., 1992; Hume D. Essays Moral, Political and Literary. - Indianapolis, 1985.

37Антология кинизма. - М., 1984; Аристотель. Сочинения: В 4-х тт. - М., 1975; Мыслители Греции. От мифа к логике: Сочинения. - М., Харьков, 1998; Древнеримская философия. От Эпиктета до Марка Аврелия: Сочинения. - М., Харьков, 1999.

38 Болингброк. Письма об изучении и пользе истории. - М., 1978; Hume D. Of the Study of History / Essays Moral, Political and Literary. - Indianapolis, 1985. - P. 563-568.

39 Gibbon Ed The Decline and Fall of the Roman Empire: In 6 vols.- L., 1994-1995; Gillis J. History of Greece. - L., 1786; Mitford W. History of Greece: In 5 vols.-L., 1784-1818; Hooke A Roman History: In 4 vols. -L., 1738-1771.

^Полибий. Всеобщая история: В 3-х тт. - СПб., 1995; Ливий Тот. История Рима от основания города: В 3-х тт. - М., 2002;

Тацит. Анналы. Малые произведения. История. - М., 2001; Фукидид. История—М., 1999.

41 Лукиан. Избранное. — М., 1978; Смоллет Т. Путешествие Хамфри Клинкера —М., 1972.

“Автобіографію” ЕГіббона42, що інформує про етапи жіптя і творчості видатного англійського історика, еволюцію його суспільно-політичних та історичних поглядів. Значний інтерес становлять щоденники і листа англійських мандрівників, учасників Великої Подорожі, які свідчать про надовичайну популярність усього, що було пов'язане з історією античності43. Важливим джерелом є також неопубліковане листування ВГамильтона з його племінником сером Гревіллем, яке містить багатий фактичний матеріал про стан археологічних розкопок в Англії й Італії44. Античні документи цієї групи становлять листи Сенеки, Саллюстія і твір Марка Аврелія «Наодинці із собою», що передають складний і багатогранний світ інтересів античної людини.

Важливим джерелом дисертації є науково-довідникова література доби Просвітництва: каталоги, путівники, описи ісшричіих пам’яток, енциклопедії45. Дані документи свідчать про становлення наукового підходу до знань, який виявлявся в прагненні класифікувати і систематизувати науковий матеріал, про досягнення англійських просвітителів у галузі вивчення античної історії, про своєрідний “античний бум”, що охопив англійське суспільство того часу.

Отже, огляд і аналіз джерел з означеної проблеми уможливлюють висновок, що рівень документального забезпечеіпія дисертації є достатнім і дає можливість для грунтовного й об’єктивного дослідження обраної теми.

Методологічна основа дослідження враховує багаговекгорнісгь завдань дисертації та її науково-суміжний характер (історичний, філософський, історіографічний, політологічний). Тому в основу роботи покладено комплексний та гуманітарний підходи, що грунтуються на принципах історизму, науковості, об’єктивності й плюралізму, а також основні теоретичні розробки французької школи “Анналів”, спільне використання яких сприяє адекватному пізнанню минулого, розкриттю багатовекгорного поля проблем, пов'язаних із досліджуваною в науковій роботі темою. Методологічній сутності зазначеної у дисертації проблеми відповідають такі методи дослідження: системний, ісгорико-гснстичний, порівняльний (стратегія асинхронного крос-темпорального порівняння), типологічний, культурно-історичний і контеї гг-аі іалізу. Такий методологічний підхід дозволяє об’єктивно розкрити наукове значення й основні тенденції розвитку історичної думки Англії доби Просвітництва, виявити її основоположні ідеї і концепції у зв’язку з ідейною спадщиною античності.

У другому розділі “Умови розвитку і теоретичні основи англійського Просвітництва”

розглядаються соціально-економічш, політичні й ідейно-культурні основи становлення і розвитку просвітницького світогляду, у рамках якого відбувалося формування історичної думки Англії, аналізуються характерні риси й основні ідеї англійського Просвітництва, а також доводиться його спільність з античним світобаченням.

Епоха Просвітництва була важливим періодом в історії Англії, який характеризується трансформацією соціально-економічних, політичних структур і духовно-культурних основ

42 Gibbon Ed. Memoirs of my Life and Writings / The Oxford Anthology of English Literature. Ed FJCeimode. — Oxford, 1973. — P. 2287-2298.

4JSpence J. Letters from the GrandTour.-L., 1975; The Grand Tour. Letters and Diaries. Ed. C. Hilbert. - L., 1987.

44 Hamilton-Greville Correspondence. - The British Library. - HM34460.

45 Chandler R. Travels in Asia Minor. - Dublin, 1775; Chandler R. Travels in Greece. - Oxford, 1776; Chardin J. Travels in Greece and Persia: In 4 vols. - L., 1720; Gruter J. Inscriptions Antique. - Oxford, 1700; Stuart J., Revett N. Antiquities of Athens: In 4 vols. - L., 1762-1815; Show T. Travels. - Oxford, 1767; Teschbain J. Collection of Engravings. - Neapol, 1793; Hie Encyclopedia Britannica: In

18 vols. Ed. C-Macfoiguhar, G.Gleig. - Edinburgh, 1788-1797.

и

англійського суспільства. Англія займала головні позиції серед європейських країн, і в економічному, політичному та соціальному плані значною мірою відрізнялася від коїпиненіальних держав. В економічній сфері відбувався бурхливий розвіпок і зміцнення капіталістичних відносин, що ознаменувалося переходом від традиційного аграрного до промислово розвиненого суспільства з масовим виробництвом і ринковою економікою, у політичній - зміцнювалася конституційна монархія, яка обмежувала королівську владу за рахунок передачі парламенту частини функцій монарха в законодавчій, фінансовій і судовій галузях.

Ці найважливіші зміни викликали до житія наукову і світоглядну революцію, яка кардинально змінила світогляд людини доби Просвітництва. Нова інтелекіуальна система була пов'язана з глибоким проривом у природознавстві, що привело до значного розповсюдження в англійському суспільстві ідей раціоналізму і секуляризму. Просвітницька епоха перебувала під значним впливом філософії Ф.Бекона і космології І.Ньюгона, які величезною мірою сприяли руйнуванню традиційних теологічних уявлень, зміцненню віри в могутність людського розуму. Вагоме значення для становлення просвітницької ідеології мала антична ідейна спадщина з її чітко вираженою раціоналістичною спрямованістю. Англійські мислителі вбачали в античності “золотий вік” людства, епоху процвітання наук, мистецтв і релігійної свободи. Вони спиралися на праці античних авторів, на їх авторитет і знання, вважали за необхідне вивчати “думки, звичаї, релігії і форми правління

.. „ .. ___ . . 46

класичної давнини , що, на їх погляд, сприятиме прогресу просвітництва і розвитку культури .

Просвітництво, народжене в цих умовах, своїми ідеями являло собою максимальне втілення “духу” часу і вимог епохи. Це був широкий ідейно-культурний рух, основними рисами якого можна вважати раціоналізм, секуляризм, антропоцентризм, оптимізм. Раціоналізм становив внутрішній стрижень світогляду Просвітнищва. Просвітителі були переконані, що природа упорядкована розумно, включаючи природу людини, і може бути пізнана раціональними засобами. Англійські мислителі довіряли розуму, а не вірі, раціоналістичному світобаченню, а не божественному одкровенню. Вони закликали викорінювати незнання і фанатизм, прагнули очистити релігію від забобонів. Водночас необхідно відзначити схильність просвітителів до ідей деівму і віротерпимості. Вони з різким неприйняттям ставилися до атеїзму, оскільки не заперечували Бога, і вважали, що не можна переслідувати людину за її прихильність до тієї або іншої релігії. Антропоцентризм був фундаментальним принципом просвітницького світогляду і характеризувався інтересом до людини, її природи, яка вважалася незмінною, розумною і суспільною. Вони були впевнені в силі і могутності людського розуму. Звідси бере свій початок оптимізм просвітителів, їх переконаність у можливості постійного удосконалення людини.

І античному світобаченню були притаманні практично усі вищеназвані риси просвітницького світогляду. Для античності, як і для Просвітниціва, були характерні раціоналізм і секуляризм, хоча розуму греко-римські мислителі і не надавали такого всеосяжного значення, як їх англійські послідовники. Обидві епохи розуміли дійсність як субстанціонально однорідне, але предметно струкіуроване утворення, у якому все перебуває у взаємозв'язку, і де панує розумний початок. Ідея мислителів класичною доби про єдність і сірукіурованість буття була фундаментом уявлень про існування першопричини всього сущого, що оголошувалося чистим розумом, або Богом. Надалі воіи знайшла своє втілення в деїстських поглядах англійських просвітителів. Розглядуваігі епохи

46 Толанд Д. Письма к Серене / Английские материалисты XVIII в.: Собрание произведений а 3-х тт. - М., 1967. - Т. 1. - С. 72.

зближувала і критика релігійних вірувань. Мислителі античності і Просвітнищва намагалися очистити релігію від марновірств і хибних поглядів, а на місце традиційних релігійних вірувань поставши чисту релігію філософів. Обидві епохи відрізняв значний інтерес до людини. Світ людини органічно включався у світ природи. Сама людська природа із притаманними ш споконвічно заданими атрибутами, під якими мали на увазі розумність і соціальність, визнавалася незмінною. Як істота, наділена розумом, людина ототожнювалася з мислячим агентом дійсності, спроможним перетворювати як саму дійсність, так і саму себе. Тому для обох епох характерні оптимізм, віра в можливість удосконалення людини.

Отже, світогляду Просвітництва й античності властива тісна внутрішня близькість в основних змістовних характеристиках. Саме цією спорідненістю і пояснюється великий інтерес англійських просвітителів до ідейної спадщини й історії античності.

Третій розкіл “Англійське шгтикозпавегво в епоху Просвітництва” присвячений розгляду проблем становлення ангикознавегаа та основі нових підходів в історичній науці Англії доби Просвітництва

За часів Просвітництва історію вважали фундаментом всіх наук, що стосуються людини. Просвітителі прагнули розкрити закономірності історичного процесу і на & підставі поясниш історію людства. Вони зробили значний внесок у спростування божественної санкції, яку проповідували теологи при поясненні суспільного розвитку, і твердили, що історичні ПОДІЇ слід пояснювати природними причинами, а не волею Бога

В рамках англійської історичної науки в цей час бурхливо розвивалися два основні напрями: ангикваризм - широкий культурний рух, головною метою якого був пошук, збір та критика історичних джерел, і “філософська” істерія. Кожен із них мав значний вплив на становлення і розвиток англійського ашикознавства Ангикваризм відігравав значну роль в оформленні допоміжних історичних дисциплін, таких, як археологія, нумізматика, джерелознавство, епіграфіка Антиквари інтенсивно накопичували історичний матеріал, збирали і публікували історичні документ. Саме в колекціонуванні і введені до наукового обігу чималої кількості античних джерел полягає одна з головних заслуг ангикваризму. Інша його заслуга - це розширення поняття “історичне джерело” (з'являється поняття “матеріальне джерело”), а також становлення елементів джерелознавчої критики.

У процесі накопичення історичного матеріалу виникали колективні форми антикварних дослідів. У 1707 р. в Лоцдоні організовується Товариство антикварів, а в 1728 р. в Единбурзі -Шотландське товариство аматорів сгарожитносгей, головною метою яких було колекціонування, вивчення й аналіз пам'яток історії. Розквіт англійського ангикваризму пов'язаний із діяльністю Товариства дилетантів, заснованого в 1732 р. Членами Товариства організовувалися експедиції антикварів, архітекторів і художників із метою дослідження пам’яток античності (експедиції Дж.Стюарта і Н.Реветта в Афіни, Р.Вуда і ДжДаукінса в Грецію, Сирію, Палестину, Єгипет, Іонічна експедиція Р.Чегвдлера, Н.Реветта і В.Парса). Коштом Товариства видавалися книги з історії й культури античності. “Золотий вік” англійського ангикваризму пов'язаний із початком розкопок у Геркуланумі (1720 р.) і Помпеях (1748 р.), які викликали справжній “античний бум” в Англії. Сотні англійців вирушили на континент, щоб побачиш руїни античних міст. Подібні подорожі ввійшли в історію з назвою Велика Подорож і сприяли накопиченню знань про античність, поширенню ідеалів

греко-римської культури та мистецтва в англійському суспільстві, створенню великих колекцій пам'яток давніх Греції і Риму, що, у свою чергу, привело до відкриття перших музеїв (Британського музею, Шотландського національного музею старожитностей).

Справжнє наукове вивчення античної історії в Англії розпочинається з поширення і утвердження в просвітницькому науковому середовищі філософської історії. Послідовники цього напряму, до якою можна віднести більшість англійських ісгориків-просвішгелів, ставили собі за мету поєднати історію з філософією задля відкриття загальних закономірностей історичного процесу. Значну увагу історики-філософи приділяли вивченню і ретельному добору використовуваних у їх роботах джерел. Тим самим вони намагалися подати найбільш об’єктивний, на їх погляд, виклад подій минулого.

Дослідження представників історико-філософського напряму характеризуються великою тематичною розмаїтістю. Саме історики-філософи (лорд Болінгброк, К.Макфорпор, Дж.Глейг) почали займатися власне аіпичною історіографією як дисципліною, що вивчає творчий доробок мислителів давніх Греції і Риму. Певну увагу вони приділяли теорегико-методологічним засадам античної історіографії, досліджували принципи і методи античних істориків. За критерій оцінки історичних творів стародавності вони брали вірогідність і неупередженість автора. У добу Просвітництва вперше здійснюються спроби періодизації античної історії. Революційно для свого часу до цього питання підійшли упорядники енциклопедії “Бриташлка” (“Britannica”) В.Макфорпор і Дж.Глейг. В основу своа періодизації енциклопедисти поклали не поділ історії за роками правління того або іншого правителя, а значущі події, які справили найбільш істотний вплив на хід античної історії. Періоди античної історії не були прив'язані до якоїсь окремої держави. Події, що відбувалися в Греції, Римі та інших державах стародавнього світу, розпищалися синхронно і в їх взаємозв'язку.

Історики-просвітигелі вагому увагу приділяли проблемам політичної, соціально-економічної і культурної історії аіггичносгі. Так, В.Мітфорд розробив концепцію вільного громадянства в грецьких полісах і вважав, що юно зіграло позитивну роль в історії давньої Греції. ІГХук переважно займався вивченням політики римських імператорів щодо Сенату. ДЮм цікавився економіко-полпичними аспектами історії давніх Греції і Риму. Граф Шефтсбері значну увагу приділяв проблемам розвитку античної культури. Він вважав, що мистецтва і науки залежать від форми державного устрою і можуть процвітати лише за умов існування вільної системі правління. Е.Гіббон, автор фундаментальної праці ‘Історія занепаду і падіння Римської імперії”, намагався з'ясувати причини падіння могупгьої Римської держави, відкриття яких, на йога погляд, може відвернути в майбутньому повторення долі Риму іншими державами.

Отже, класична давнина викликала всебічний інтерес у англійських мислителів доби Просвітництва. Саме до цього періоду можна віднести початок комплексного вивчення історії античності.

В четвертому розділі “Рецепція ідейної спадщини античності в історичній думці англійського Просвітництва” розпитається місце ідейної спадщини класичної давнини в історичній думці доби Просвітництва, а також доводиться іаявність рецепції ідей греко-римських авторів в історичних побудовах англійських просвітителів.

Аналіз джерел свідчить, що ідейна спадщина давніх Греції і Риму справила значний вплив на теоретичні побудови англійських просвітителів, значна частіша яких була, по суті, переосмисленням

античної історичної і філософської думки. Мислителі Просвітництва приділяли особливу увагу методологічним аспектам істеричної науки, прагнули визначити її основні функції, меіу і завдання, знайти закономірності в історичному процесі. При цьому вони зверталися до досвіду античності.

Уявлення про дидактичну історію як наставницю життя, висунуте греко-римськими авторами, знайшло відображення в просвітницькій історіографії. Для мислителів обох епох історія була шкодою мудрості і моралі, скарбницею повчальних прикладів, кращим засобом дня удосконалювання природи людини, її розуму і моральних якостей. Ідею Фукідіда і Полібія про необхідність вивчення істерії державними діячами поділяли лорди Чесгерфідд і Болінгброк. Вимога Лую'ана, Полібія і Цицерона триматися істини при написанні історичних творів стала обов’язковою у працях Болінгброка, Дж.Глейга, КМакфорпора, ДЮма, які вважали достовірність фундаментом історичної науки.

Англійські просвітителі виявляли значний інтерес до проблеми спрямованості історичного процесу, що своїм корінням також сягає античності. Аристотель, Платон, Полібій висунули ідею про наявність в історії природних циклів, що втілилася в учення про кругообіг форм правління, класичним вираженням якого була історична концепція Полібія. Розвиток суспільства трактувався істориком як нескінчений рух по колу, у ході якого відбувається послідовна зміна правильних і неправильних форм правління. Основною причиною цього вічного кругообігу є, на його думку, нестійкість кожної окремо взятої форми. Розв’язання цієї проблеми вбачалося в створенні змішаного правління як найкращого і найбільш стабільного. Успішне функціонування такого державного устрою досягається шляхом пропорційного поєднання елементів демократії, аристократії, монархії, які є взаємозв’язаними і рівноправними.

Концепція кругообігу державних форм і учення про змішану ферму правління справили помітний вплив на історико-філософську думку епохи Просвітництва Е.Берк і ДЮм, як і їх античні попередники, вважали, що основний закон історії - це закон зміни форм правління. Процес цей безупинний і закономірний, оскільки кожна форма є нестійкою за своєю природою і несе в собі свою потенційну протилежність: демократія - анархію, монархія - тиранію. Англійські просвітителі також вважали, що подолати нестійкість окремих ферм можна шляхом їх поєднання. Отже, учення аіпичних мислителів про змішану форму правління відбилося у ряді положень просвітницької теорії “поділу влади”. При цьому слід зазначиш, що та англійському ірунгі ця теорія набула ферми “рівноваги влади” (лорд Болінгброк, ДЛоланд, ДЮм). їх спільність очевидна і полягає у визнанні необхідності поєднання різноманітних владних почапав, які урівноважували б один одного, що в цілому не тільки стабілізувало би всю систему влади, але й сприяло би процвітанню держави.

Мислителі античності і Просвітництва виявляли великий інтерес до проблеми основних факторів, що впливають на хід історії. Одним з головних чинників вони вважали людину. Улюбленою темою треко-римських авторів і англійських просвітителів були міркування щодо впливу моралі на становище суспільства і держави. Зіпсованість моралі розглядалася ними ж головна причина ослаблення держави і її руйнування. Іншим важливим фактором, що впливає на хід істерії представники обох епох вважали географічний, тобто клімат, розташування і розміри держави. Аристотель, Платон, Полібій відзначали, що клімат і рельєф поверхні можуть впливати не тільки на побут і мораль народу, але і на стабільність держави. Ці ідеї у добу Просвітництва оформилися в натуралістичну теорію ролі географічного чинника в історії (Е.Гіббон, А.Фсрпосон,

ДЮм).

Отже, числеіпгі проблеми, порушені за часів античності, не тільки знайшли висвітлення в теоретичних побудовах англійських просвітителів, але й були творчо перероблені на більш високому туковому рівні.

У висновках підсумовуються результати дослідження, основний зміст яких полягає в наступному:

1. Аналіз наукової літератури дає підстави твердити, що проблема впливу античності на історичну думку англійського Просвітництва дотепер не була предметом спеціального дослідження в історіографії, а тому потребує грунтовної розробки і вивчення. Джерельна база дослідження є достатньо репрезентативного для реалізації поставлених у дисертації завдань.

2. Формування історичної думки в Англії відбувалося у рамках просвітницького світогляду за сприяння нових економічних і соціокультурних умов, які характеризуються соціально-економічною та політичною стабільністю, становленням нових буржуазних відносин, оформленням конституційної монархії у формі парламентаризму, лібералізмом, утвердженням нового світопщцу під впливом наукової революції.

3. Просвітницький світогляд є максимальним втіленням “духу” часу і характеризується раціоналізмом, секуляризмом, антропоцентризмом, оптимізмом. Всесвітньо-історичне значення просвітницької ідеології полягає в прагненні не тільки збагнути реальність, але й змінити її відповідно до основних уявлень свого часу. Просвітителі головну свою мету вбачали у вдосконаленні людського розуму, руйнуванні всіляких забобонів і формуванні нового “освіченого” погляду на світ. Для її розв'язання вони зверталися до історії, яку вважали наукою моральною, покликаною вдосконалювати природу людини.

4. Англійські просвітителі прагнули осмислити досвід пройденого людством шляху, зробити з нього повчальні уроки. У пошуках відповідей на злободенні питання сучасності вони зверталися до спадщини минулого. їх особливий інтерес викликала античність, у якій вони вбачали споріднену добу, невичерпне джерело ідей. Порівняльний аналіз характерних рис світобачення обох епох дозволяє зробити висновок про їх тісну внутрішню близькість в основних змістовних характеристиках. І античності, і Просвітнищву була притаманна спільність основної світоглядної парадигми, яку можна визначити як панування раціоналізму, секуляризму й антропоцентризму.

5. Доба Просвітництва відіграла важливу роль у становленні англійської історичної науки. В історії вбачали ключ до щастя і добробуту всього людства Англійські мислителі праптули до методологічного обірушуваїшя історичної науки, до виявлення пружин людської історії. Спільним для представників англійського Просвітнищва був інтерес до відкриття закономірностей розвитку суспільства, твердження про пізнаваність історії, активну участь людини в історичному процесі. Англійські просвітителі підійшли до ідеї цілісного причшпіо-наслідковош аналізу не тільки подій і чинників, але й окремих періодів історії, на основі якого намагалися вивести вічні “філософські уроки” історії.

6. В епоху Просвітництва надзвичайно зростає інтерес до історії давніх Греції і Риму. Саме у цей час власне і розпочинається комплексне вивчення класичної стародавності. Це було обумовлено захопленням англійських просвітителів античністю, прагненням знайти відповідники сучасному стану країни в минулому Греції і Риму і зробити з цього минулого повчальні уроки. Історична

наука в Англії розвивалася у двох напрямах - антикварному й історико-філософському. Антиквари розширили джерельну базу і заклали підвалини допоміжних історичних дисциплін -археології, джерелознавства, нумізматики, епіграфіки і музеєзнавства. До наукового обігу вводилися різноманітні види пам'яток минулого, здійснювалися спроби їх класифікації і систематизації. Значне розповсюдження ангикваризму сприяло поступовій популяризації античної культури в англійському суспільстві. Це спричинило масове паломництво англійців по еллінських та італійських місцях, яке одд»кало назву Велика Подорож, а також виникнення великої кількості історико-культурних товариств, діяльність яких мала важливе значення для розвитку англійського аіггикознавсгва Представники ісшрико-філософського напряму комплексно підійшли до вивчення античної історії, намагаючись показати у своїх працях не тільки політичну, але й соціально-економічну і культурну історію давніх Греції та Риму.

7. Аіггична спадщина справила вплив ш теоретичні побудови просвітителів, основна частина яких була, по суті, переосмисленням ідей греко-римської ісгорико-філософської думки. В історичних побудовах представників античності і Просвітництва виділяється рад спільних моментів. По-перше, мислителі обох епох сприймали історію як свого роду моральну філософію, яка навчає на прикладах, і вважали, що її головне завдання - просвіщати і морально вдосконалювати людину. По-друге, як античні автори, так і просвітителі пильну увагу приділяли проблемі спрямованості розвитку людства І ті, й інші у своїх розробках дотримувалися ідеї циюгізму, яка стосовно історії втілювалася у теорію кругообігу форм правління. Зміна однієї форми іншою розглядалася ж закономірний процес, оскільки вони вважали, що кожна форма окремо (монархія, олігархія, демократія) є нестійкою за своєю природою і схильною до псування. Розв’язання проблеми нестійкості форм правління вони вбачали в їх поєднанні. Ця ідея знайшла своє теоретичне втілення в ученні античних авторів про змішану форму правління і в просвітительській теорії “рівноваги влади”, внутрішній зміст яких є аналогічним. По-третє, мислителів античності і Просвітництва об’єднувало прагнення збагнути основні чинники, що впливають на хід історичного процесу. Головним фактором як ті, так й інші вважали людину. Базуючись на уявленні про незмінність людської природи, вони робили висновок, що моральні категорії також є незмінними, тобто застосовними до будь-жого період історії, і можуть впливати на хід історичного процесу. Іншим вагомим чинником історії античні автори і просвітителі вважали географічний. Згідно з їх уявленнями, він виявляв себе через вплив клімату, рельєфу і тд. не тільки на побут і ментальність народу, але й на стабільність держави.

Таким чином, автор дійшов висновку про необхідність визнати наявність усебічного впливу античності на історичну думку доби Просвітництва. Англійське Просвітництво розвивалося тцд знаком максимального зближення з античністю, яке виявлялося у захопленні класичною історією і мистецтвом, у становленні антикознавства на основі ангикваризму й ісгорико-філософського напряму історичної науки Англії, а також у рецепції просвітителями історико-філософських і суспільно-політичних ідей греко-римських авторів.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Формирование идеи о человеке как субъекте истории у мыслителей раннего английского

Просвещения // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 1998. - № 2. -

С. 82-86.

2. Эдуард Гиббон и Тацит; античное наследие в английском Просвещении // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. -2000. - № 2. - С. 146-151.

3. Некоторые проблемы английского Просвещения в зарубежной историографии (вторая половина XX в.) //Іспзричні і політологічні дослідження,-2001.-№ 1 (5).-С. 158-163.

4. Англійський антикваризм ХУП-ХУШ ст. // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Вип. 2. Історичні науки. - Миколаів: Вцц-во МФ НаУКМА, 2002. - С. 26-31.

5. Британська історична наука у вік Просвітництва // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Вип. 4. Історичні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2002. - С. 7-11.

6. Становление антиковедения в Великобритании в эпоху Просвещения // Історичні і політологічні дослідження. - 2002. - № 2 (10). -С. 74-82.

7. Дидактическая история: идеи античности в английском Просвещении // Історичні і політологічні дослідження. - 2002. - № 3/4 (11/12). - С. 53-60.

8. Мислителі античності про виховальну та етико-дццакгичну функції історії // Гуманізація навчально-виховального процесу: Наук.-метод. зб. Вип. VII / За заг. ред. Г.І. Легенького та В.І. Сипченка - Слов’янськ: Изд-во ШЗМН-СД111,1999.-С. 295-299.

9. Вклад антикваризма в изучение античности в Великобритании в ХУП-ХУІІІ вв. // Проблемы истории и археологии Украины. Материалы международной научной конференции, посвященной 10-летию независимости Украины (16-18 мая 2001 г.). - Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 2001. - С. 64-66.

10. «Философия истории» английского Просвещения // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. Вип. 36. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київськийуніверситет", 2001.-С. 65-66.

11. Философия истории Э.Гиббона // Матеріали доповідей вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за результатами науково-дослідної роботи. Історичні науки, політологія, міжнародні відносини і філософія (18-20 квітня 2001 р.) / Голов, ред. П.В. Добров. -Донецьк ДонНУ, 2001. - С. 46-48.

12. Идеи античности в исторической мысли английского Просвещения // Історична наука: проблеми розвитку: Матеріали Міжнародної наукової конференції (17-18 травня 2002 р.). Всесвітня історія. -Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. - С. 70-74.

13. Историко-философские взгляды Дэвида Юма // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. Вип. 42-45. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2002.-С. 78-79.

АНОТАЦІЇ

Красюк О.С. Вплив античності га історичну думку англійського Просвітництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю

07.00.02 - всесвітня історія. -Донецький національний університет. - Донецьк, 2004.

У дисертації всебічно розглянуто проблему впливу античності на процес становлення і

розвитку історичної думки англійського Просвітництва

Проаналізовано причини зростання зацікавленості античністю в англійському суспільстві XVII-XVIII сг. Визначено роль і місце класичної спадщини у формуванні просвітницької ідеології і обгрунтовано спільність античного і просвітницького світогляду. На основі ґрунтовної джерельної бази розглянуто процес становлення антикознавсіва у межах двох основних напрямів історичної науки Англії - антикваризму і “філософської” історії. Досліджено діяльність історико-кулиурних товариств (Товариства антикварів, Товариства дилетантів), їх внесок у вивчення та популяризацію в Англії історії і культури давніх Греції і Риму. Здійснено всебічний аналіз історичних поглядів англійських мислителів доби Просвітництва і доведено рецепцію ідей греко-римських авторів в історико-філософських побудовах просвітителів.

Ключові слова: вплив, аіггачність, історична думка, англійське Просвітництво, світогляд, ангикознавство, антикваризм, “філософська” історія, історико-культурігі товариства, рецепція.

Красюк Е.С. Влияние античности на историческую мысль английского Просвещения. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кацщщата исторических наук по специальности

07.00.02 - всеобщая история,- Донецкий национальный университет. - Донецк, 2004.

В диссертации всесторонне рассмотрена проблема влияния античности на процесс становления и развития исторической мысли английского Просвещения.

Проанализированы причины роста интереса к античности в английском обществе XVII-XVTII вв. Определены роль и место классического наследия в формировании просветительской идеологии, обоснована общность аіпичного и просветительского мировоззрений. На основе широкой источниковой базы рассмотрен процесс становления антиковедения в рамках двух основных направлений исторической науки Анпши - ангикваризма и «философской» истории. Проанализирована деятельность историко-культурных обществ (Общества антикваров, Общества дилетантов), их вклад в изучение и популяризацию в Англии истории и культуры древних Греции и Рима. Проведен комплексный анализ исторических воззрений английских мыслителей эпохи Просвещения и доказана рецепция идей греко-римских авторов в их историко-философских построениях.

Ключевые слова: влияние, античность, историческая мысль, английское Просвещение, мировоззрение, аіггиковедеіше, антикваризм, «философская» история, историко-культурные общества, рецепция.

Krasyuk O.S. Antiquity influence on historical thought of the English Enlightenment - Manuscript

Thesis for a candidate’s degree of historical science on specialty 07.00.02 - World History. -Donetsk National University. - Donetsk, 2004.

The thesis is devoted to a complex research of antiquity influence on historical thought of the English Enlightenment

The analysis of scientific literature approves that the problem of antiquity influence on historical thought of the English Enlightenment demands working out as it has not been a subject of a special research up to now. The source base of the dissertation is enough representative for solving up tasks set in

it. There are two main sources in the thesis - antiquity and the Enlightenment; many of them (mainly the last) have not been translated and are entered into scientific use for the first time. Taking into account many-sided tasks of the dissertation and its boundary specific character the author has applied special methodology which lies in association of complex and humanitarian approaches and various scientific principles (historicism, objectivity, pluralism) and methods (system, comparative, typological, history-genetic, retrospective) of scientific research within the framework of French school of “Annals”.

Examining terms of the English Enlightenment historical thought forming the author has come to a conclusion that this process was carrying out within the framework of the Enlightenment outlook under influence of new economic and socio-cultural conditions. The Enlightenment world outlook is characterized by rationalism, secularism, anthropocentrism and optimism. The Enlightenment thinkers considered that their main task lay in brightening up the human reason, destroying some prejudices and forming a new "educated" view of the world. To solve it they addressed to history that was believed a moral science calling for improvement of human nature. The representatives of the English Enlightenment tried to comprehend the mankind history experience. Searching answers to burning questions of their modernity they addressed to a heritage of the past Antiquity awoke their special interest as they saw an akin epoch in it Considered the basic features of both epoch world outlooks, the conclusion has been made that there is a close internal affinity in the basic substantial characteristics between the Enlightenment and antiquity.

The processes taking place in an English historical science are examined in details in the thesis. The English thinkers aspired to methodological substantiation of a historical science. They were interested in opening laws of a society development, in affirmation the possibility of knowing the historical process. Thinkers of the Enlightenment came to an idea of a complex causation analysis on the basis of which they tried to deduce “philosophical” lessons useful for all times. During the Enlightenment interest to classic history extremely increased. It is explained by English thinkers’ admiration for antiquity, their aspiration to find out analogies of modem position of the country in the past of ancient Greece and Rome; by the beginning of the excavation in Herculaneum and Pompeii. Exactly at this time complex studying of antiquity actually began on the basis of two directions of an English historical science - antiquarian and “philosophical” history. Antiquarians laid the foundation of auxiliary historical disciplines - an archeology, epigraphy, numismatics, source studies. They entered into scientific use various kinds of monuments to the past, attempted to classify and systematize them. Wide spreading of antiquarism promoted popularization of classical ideals in the English society. It caused mass pilgrimage of Englishmen to some Greek and Italian antiquities (the Grand Tour) as well as an appearance plenty of historical-cultural societies that played an active role in the development of the English classical studies. The representatives of “philosophical” history came to complex studying of antiquity, tried to represent in their publications not only political but also a socio-economic and cultural history of ancient Greece and Rome.

Studying reception of antique authors' ideas in historical thought of the English Enlightenment takes a significant place in the dissertation. It is proved that the classical heritage had an influence on theoretical constructions of some Enlightenment thinkers. There are a number of general moments in historical conceptions of some Enlightenment and antiquity thinkers. First, they both considered history as some kind of a moral philosophy studying on examples the main task of which was to enlighten and improve a

person. Second, thinkers of the Enlightenment and antiquity gave steadfast attention to a problem of a historical process direction. They adhered to a cycling theory that (with reference to a history) was embodied in a state forms’ circulation doctrine. Thirdly, they tried to understand main factors of the historical process and considered a person as a primary factor in history and a geographical factor as the other one that had an important influence on a course of history.

Thus, the author has come to a conclusion about necessity to recognize an all-round influence of the antique heritage on historical thought of the English Enlightenment The Enlightenment passed in an atmosphere of a maximal rapprochement with antiquity that was shown in admiration of the classical history and art, in forming of antique studies on the basis of antiquarism and “philosophical” history and in reception of historical and political ideas of some antique authors by the representatives of the English Enlightenment.

Keywords: an influence, antiquity, historical thought, the English Enlightenment, a world outlook, antiquity studies, antiquarism, “philosophical” history, historical-cultural societies, reception.