автореферат диссертации по филологии, специальность ВАК РФ 10.02.20
диссертация на тему: Воспроизведение этноязычного компонента украинскихнародных сказок в англоязычных переводах

Полный текст автореферата диссертации по теме "Воспроизведение этноязычного компонента украинскихнародных сказок в англоязычных переводах"

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

82.035(802.0:883) УДК

КУШИНА Надія Іванівна

ВІДТВОРЕННЯ ЕТНОМОВНОГО КОМПОНЕНТА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗОК В АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Спеціальність 10.02,’^^- перекладознавство

Автореферат

дисертації па здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

КИЇВ -1998

Дисертацією с рукопис

Роботу виконано в Київському державному лінгвістичному університеті, кафедра теорії і практики перекладу

Науковий керівник кандидат філологічних наук професор

КОРУНЕЦЬ Ілько Вакулович,

Київський державний лінгвістичний університет, завідувач кафедри теорії і практики перекладу

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук професор ЗОРШЧАК Роксоляна Петрівна, Львівський державний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики;

кандидат філологічних наук АЖНЮК Богдан Миколайович,

Інститут української мови НАН України, старший науковий співробітник

Провідна установа

Інститут українознавства Національного університету імені Тараса Шевчешса

Захист відбудеться “16” жовтня 1998 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 при Національному університеті імені Тараса Шевченка (252000, Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету імені Тараса Шевченка (252017, Київ, вул. Воло-димирська, 64).

Автореферат розіслано 15 вересня 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ' А.Д.Бєлова

Необхідність осмислення окремих проблем етнолінгвістики зумовлено пожвавленням інтересу до висвітлення ролі людського чинника в мові, щільно пов’язаної з внутрішнім і зовнішнім світом людини, з етносом, його культурою, менталітетом, світобаченням. У площині етнокультурних систем завжди була і залишається актуальною проблема міжмовних зв’язків, тіш більше, коли йдеться про відтворення комунікативно -прагматичної спрямованості творів такого фольклорного жанру, як казка з її особливим національним колоритом та образною системою.

Казкове народне мовлення передає наступним поколінням факти героїчної історії, картини соціального побуту й найрізноманітніші гами людських почуттів, оцінок, утілених у відшліфованих словесно-виражальних формах, що становлять етномовшш компонент казки. Ці усталені вислови ввібрали в себе багатовіковий досвід цілого народу, але ще й досі мало вивчені, хоча вони надзвичайно важливі для етносемасіо-логії, етнолінгвістики, етнографії, етнопсихології, етнодидактики, прагматики й псрекладознавстпа. Особливо відчувають це перекладачі, перед якими гостро постають не лише проблеми відтворення етномовного компонента української народної казки, а й сприймання тексту перекладу іншомовним читачем - носієм іншої культури, інших звичаїв і традицій. Адже з огляду на зростаючий у світі авторитет України, її літератури й народної творчості необхідність якомога адекватнішого художньо переконливого відтворення етномовного компонента фольклорного твору на іншомовному ґрунті набуває особливого значення. А це висуває на перший план потребу досліджень мови як носія різнобічної інформації про діяльність жодини, її національну самобутність.

Актуальність теми зумовлено загальною тенденцією сучасних лінгвістичних пошуків, спрямованих на розкриття когнітивної семантики художнього тексту, зокрема на виявлення етномовпої специфіки структурно-семантичних та функціонально-прагматичних особливостей казкового жанру та потребою зіставлень українсько-англійських етномовних компонентів. Тема виконується у руслі комплексної наукової теми ‘‘Теоретичні основи вдосконалення практики перекладу і двомовної лексикографії”.

Об’єктом дослідження було обрано українські народні казки та їх англомовні переклади, а предметом аналізу стало їх мовлення.

Дисертаційне дослідження ставить за мету: виявити й описати структурно-семантичні й композицішіо-фуїпеціональні особливості українського казкового жанру, визначити їхню комунікативно-прагматичну спрямованість, встановити умови адекватного/неадекватного відгво-

ренпя національного колориту українських народних казок та способи їх прагматичної адаптації в англомовних перекладах.

Основній меті підпорядковані такі конкретні завдання:

- розробити концепцію етномовного компонента народної казки як етнолінгвальної й перекладозпавчої категорії і визначити його місце в структурі українських народних казок та їхніх англомовних перекладів;

- визначити складові етномовного компонента народної казки, розкрити їхню своєрідність за допомогою компонентного аналізу семантичної структури етномовних мікроодиниць;

- розробити методику лінгвокраїнознавчого прочитання перекладів українських народних казок з позиції цільової мови, зокрема англійської, з метою обґрунтування доцільності прагматичної адаптації їхнього етномовного компонента;

- дійти певних висновків щодо способів відтворення етномовної семантики лексичних та фразеологічних одиниць, назв казкових персонажів, етномовної специфіки словесних образів, а також засобів відтворення англійською мовою структурно-конотативного, емоційно-експресивного й ритмотворчого етномовного компонента українських народних казок та їхніх найважливіших особливостей у зачинах, кінцівках, повторах, співомовках тощо.

Матсріалолі дня дослідження стали понад 3700 етномовних одиниць казкового мовлення, що відображають національну специфіку українського народу, його культуру й історію. їх зібрано методом суцільної вибірки з 315 українсьісих народних казок та їх англійських перекладів (з тексту в 8980 сторінок).

Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий принцип системності та діалектичний метод, що передбачає аналіз явищ, які вивчаються, у взаємозв’язку та розвитку, що відповідає процесуальним аспектам мовленнєвої діяльності.

Лінгвофілософською базою для розробки концепції етнеми автору слугує мовна картина світу.

Концепція етномовного компонента народної казки як етнолінгвальної і перекладозпавчої категорії ґрунтується на необхідності застосування етнолінгвістичного й власне перекладознавчого апарату.

У визначенні методики дослідження автор виходить з лінгвокраїнознавчої теорії слова В.Верещагіна й В.Костомарова, культурно-етнічної характеристики лексики і фразеології Р.Зорівчак, О.Чередниченка, І.Корунця, Б.Ажнюка, контекстуальної культурно-етнічної семантики, розробленої в працях Ж.Мунена, Ю.Найди, М.Новікової й інших, екстраполюючи поняття фонової семантики на

з

суцільний текст як макроодшшціо дослідження та його інтонацішю-синтакснчиі, ритмогворчі, образні й емоційно-експресивні, структурно-конотативні та композиційно-жанрові етномовігі мікрокомпоненти.

У дослідженні знайшли застосування такі методи: перекладознав-чнй, контраетгшшш, компонентний, контекстуальний, культорологічний з урахуваїгням мікро- і макрофону та елементи статистичного аналізу.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вона є пертою спробою комплексного, системного дослідження способів відтворення етномовного компонента української народної казки англійського мовою. У ній вперте з’ясовується мовіга природа й механізм творенім етнем та концепція етномовного компонента народної казки як етнолінг-вальної і перєкладознавчої категорії, визначається егимолого-семантична й структурна класифікація назв казкових персонажів, розробляються моделі циклічного розвитку сюжету української народної казки та пропонується методігка етномовного підходу до перекладу народної казки як макроодшшці дослідження з акцентом на її лінгвостилістичних, структурно-конотативних, композиційно-жанрових, інтонаційно-синтаксичних особливостях.

Теоретична іі практична цінність роботи. Оскільки етномовний компонент української народної казки, особливо з погляду перекладоз-навства, ще не був предметом окремого дослідження, сподіваюся, що висновки дисертації будуть певним внеском у теорію перекладу. Спостереження та наслідки дослідження дадуть можливість зробити ряд практичних рекомендацій стосовно мето/гики художнього перекладу казок. їх можна буде використовувати в лекційних курсах з теорії і практики перекладу, при читанні спецкурсів з стилістичного аналізу й інтерпретації художнього тексту, в практиці навчання англійської мови, при написанні курсових і дипломних робіт; матеріал дослідження становитиме інтерес для практиків-перекладачів та для лексикографів.

Апробація роботи. Результати дослідження доповідались й обговорювалися на щорічних звітних наукових конференціях Дрогобицького педінституту (1988-1998 рр.), на міжнародних наукових конференціях. (Київ, 1993-1996 рр.; Львів, 1995-1996 рр.; Дрогобич 1997 р.), на засіданні кафедри теорії і практики перекладу Київськог о державного лінгвістичного університету (Київ, 1997 р.).

Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено в шести статтях і п’яти тезах. У двох статтях і двох тезах, опублікованих у співавторстві,

О.Медвідь належть ідея про етномовпу специфіку просторіччя та його аналіз. Особистий внесок автора - детальний аггаліз відтворення всіх ін-

іішх складових єтномовного компонента народної казки, що становить приблизно 95% розробленого в публікаціях матеріалу.

На захист виносяться такі положення:

1. Етномовний компонент художнього тексту - це сукупність ет-номовних одиниць чи мікрокомпонентів різних його рівнів, що надають йому яскраво вираженого національного характеру.

'2. Ступінь відтворення єтномовного компонента української народної казки в перекладі встановлюється на найвищому рівні художнього тексту як макроодиниці дослідження застосуванням етнолінгвістичного, контекстуального й власне переісладознавчого аналізу.

3. Етномовний макрокомпонент народної казки, як важливий чинник її прагматики, треба й можна зберегти в перекладі адекватним відтворенням сукупності її етномовних мікрокомпонентів.

4. Способи відтворення та форми компенсації прагматичної адаптації єтномовного компонента народної казки в перекладі залежать від багатьох чинників, зокрема від літературної традиції, релевантності й доступності його естетичному сприйняттю реципієнта, а також від мовного рівня етномікроодиниці й ступеня її семантичної та структурної складності.

5. Експлікацією етномовної семантики можна нейтралізувати лінгвоеггнічні бар’єри й ліквідувати розходження етномовної компетенції різномовних комунікантів, а отже, й етномовних контекстів і компонентів першотвору й перекладу та досягти прагматичної адекватності відтворення.

6. Найбільшої прагматичної адаптації в перекладі зазнає етномовний компонент зачинів, меншої - кінцівок і найменшої - серединних казкових формул, за винятком циклічних повторів, співомовок, відтворення ритмічної організації яких сприяє збереженню загальної архітектоніки казки, її національного колориту.

Структура іі обсяг дисертаційного дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, художніх і лексикографічних джерел (всього 366 найменувань) та двох додатків. Повний обсяг дисертації - 220 сторінок машинописного тексту, а без літератури і додатків - 177 сторінок. У дисертації подано 5 рисунків моделей побудови сюжету української народної казки.

У Вступі обґрунтовується вибір теми, визначається її актуальність, новизна, предмет і мета, завдання й методика дослідження, теоретичне та практичне значення його, а також формулюються основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі з’ясовується концепція етномовного компонента як етноліигвальиої та перекладознавчої категорії, подається загальна характеристика народних казок та доповнюється історія англомовних перекладів українських народних казок, досліджувана Р.Зорівчак.

У другому розділі аналізуються способи відтворення англійською мовою етпомовного компонента українських народних казок на лексшсо-фразеологічіюму рівні, висвітлюється природа словесних образів (порівнянь, метафор, гіпербол, епітетів, зокрема кольорових) та назв казкових персонажів і можливостей їх відтворення англійською мовою.

У третьому розділі розглядаються способи відтворення інтимізуючих казкових звертань, а також композиційно-жанрових та інтонаційно-синтаксичних особливостей української народної казки н аналізується доцільність/недоцільність прагматичної адаптації в англомовних перекладах етномовного компонента зачинів, кінцівок, співомовок, повторів, зокрема циклічних та римованих.

У загальних висновках робиться підсумок проведеному дослідженню, обґрунтовуються певні рекомендації щодо вдосконалення перекладів казок та адекватності відтворення в них етномовного компонента; накреслюються перспективи подальшого дослідження питань, розглянених у дисертаційному дослідженні.

Список основної використаної літератури включає науково-критичні праці, художні джерела та довідкові матеріали.

У додатках А, Б подасться перелік англомовних перекладів, вміщених у журналах The Ukrainian Canadian (1968-1997), Ukraine та українсько-англійський глосарій назв казкових персонажів.

Оспоіішііі зміст роботи

Сформульоване лінгвістичною філософією й обґрунтоване етноп-сихологамн та етнолінгвістами твердження про існування особливого мовного світогляду висуває на перший план необхідність вивчення специфічної ролі мови в створенні мовної картини світу, у формуванні ет-номовиої семантики. Цьому сприяє й антропоцентризм нової когнітивної парадигми досліджень мови кінця XX століття з переорієнтацією наукових зацікавлень з об’єкта пізнання на суб’єкт, з мікроодиниць, які часом р о'і кидалися ізольовано, на макроодиниці, яким притаманний високий рівень складності. А це, у свою чергу, дозволяє випрацювати методику етномовного підходу до перекладу народної казки з акцентом па її лінгвостилістичних, образних, емоційно-експресивних, структурно-конотативних, інтонаційно-синтаксичних, ритмомелодійних, компози-

Зумовлене специфікою етномовного світобачення моделюванні різними мовами світу по-своєму виразно зринає у фольклорній картин світу, зокрема в міжмовному спілкуванні, створюючи неабиякі труднот перекладачам. Урахування специфіки фольклорних картин світу допома гас виявити етномовиу залежність давньої людини від способу життя особливостей навколишнього середовища, клімату, географії, історії і культури етнічної спільноти. Національна специфіка знайшла яскраві вираження в етномовному компоненті української народної казки. Йоіч встановлено за допомогою етнолінгвістичного й контекстуального аналі зу на найвищому рівні суцільного тексту як макр о одиниці дослідження виділено цілу систему стаєм на різних мовних рівнях.

Етнемл, як семіотична одиниця, характеризується трьома типамі відношень, в які входить мовний знак, а тому виділяються три типи зна чень етиомовних одиниць: 1) когнітивні (денотативпі й конотативні) зна чення етнолексшси й етнофразеології; 2) внугрішньолінгвальт значенш структурно-конотативних етнем, що виявляють специфіку міжзнаковю відношень; 3) етнопрагмеми.

Етномовна семантика забарвлює денотативні, конотативні й кон текстуальні ознаки слова. Вона відображається в його морфологічнії структурі й синтаксичній сполучуваності, реалізується в різновидах сло вовживання та стилістичних “обертонах” і впливає на весь макрокон текст казки, надаючи художньому текстові яскраво вираженого націо нально-казкового колориту.

Поняття етномовного компонента народної казки охоплює за гальну композиційну структуру казки, її ритмомелодику і специфічні тра диційні ініціальні, медіальні та фінальні формули, своєрідні повтори, зо крема пісенні. Це реалії і національно забарвлена просторічна й діалект на лексика та фразеологія, назви казкових персонажів та етноніми, і при казки та прислів’я, і своєрідні порівняння та епітети, і гіперболічність метафоричність та символічність, і фантастика казкових сюжетів, мотивії та художніх образів, і її дидактика та прахматика. Етцолексика й етно фразеологія передає різні поняття матеріального й духовного житп етносу, відображаючи специфіку його життєдіяльності, його генезу, історію, право, адміністративні й громадські форми управління, ланд шафт, побут, звичаї, культуру, міфологію, вірування, менталітет, поведін ку, виховання та інші національно своєрідні явища. Етномовний компо нент включає і структурно-конотативні етнеми із специфічним внутріш ньолінгвальним значенням та етнопрагмеми.

Проблема відтворення етномовного компонента першотвор) постає особливо гостро при перекладі творів фольклору, в яких немас

дрібниць чи чогось несуттєвого, випадкового, а лише те, що відповідає соціальній психології народу. Як частина культури народу, вони виражають його світогляд, менталітет, його філософські, соціальні й моральні концепції, художні смаки. Тому етномовний компонент у цих творах несе особливе навантаження, і перекладач не має права нехтувати ним. Це тим більше стосується народної казки, де спостерігається зіткнення культур, різних світів, реального й фантастичного, різних часових і просторових вимірів, різних мовних картин світу, надзвичайно своєрідних як при первинному, так і вторинному його моделюванні прц відображенні суспільного життя етносу в художніх образах. Тут він стає невід’ємною частиною її змісту, несучи в собі додаткові фонові семи “фольклорне”, “чарівно-фантастичне” , “казкове”, і бере активну участь у формуванні її емоційно-експресивного ореолу, її прагматичного потенціалу, впливової сили на читача.

Оскільки відтворення національно-казкового колориту - необхідна умова досягнення прагматичної адекватності перекладу, етномовний макрокомпонент української народної казки, як вагомий чинник її прагматики, треба зберегти в перекладі. Проте ця проблема ускладнюється бідністю народної казки у сучасному англомовному світі, де переважає літературна казка.

Трансплантація етпомовних образів казкового світу з однієї мовної системи в іншу вимагає врахування не тільки специфіки жанру й літературної традиції, а н стномовної комунікативної компетенції реципієнта. Адже необхідність зберегти етномовні образи народної казки в перекладі стикається з загрозою порушити його мовну природу, його доступність естетичному сприйняттю іншомовного реципієнта, особливо дитячої читацької аудиторії з обмеженим обсягом фонових знань про культуру того народу, мовою якої написаний оригінал. Відтворення семантики етномо-вного компонента казки ускладнюють лінів о етнічні бар’єри. Лише нейтралізувавши їх заповненням різної глибини “смислових щілин” і лакун, можна ліквідувати або хоч звести до мінімуму розходження етномовної компетенції різномовних комунікантів, а отже, й етномовних контекстів і компонентів першотвору й перекладу. Звідси необхідність експлікації стномовної семантики в перекладі та фіксації в лексикографії лінгво-етнічної інформації (культурно-історичної, актуально-поняттєвої і конкретно-ситуативної'), дуже важливої для вивчення мови, розуміння й адекватної інтерпретації тексту, для теорії і практики перекладу, стилістики та порівняльної типології. Дослідження перекладознавчого аспекту етно-мовного компонента дає перекладачам певний інструментарій для вияв-

реакцій носіїв вихідної мови й мови-сприймача. їх можна зняти в перекладі за допомогою адекватних замін та прагматичної адаптації менш релевантних чи неперекладних етием.

Аналіз різних англомовних перекладів 315 українських народних казок засвідчує, гцо врахування етномовної семантики й жанрової реле-вантності кожного мікрокомпонента в художній структурі казки забезпечує адекватгге відтворення її етномовного макрокомпонента. Це підтверджує й аналіз німецьких перекладів Дж.Грімма та І.Грубера. Однак ознайомлення англомовного світу з українською казкою через російське посередництво інтерпретаціями І.Желсшової відбилося і на серійних виданнях її 78 перекладів, що рясніють російськими іменами й реаліями, які надають їм іншого національного колориту. Кращими у плані збереження етномовного компонента української народної казки є 50 перекладів А.Біленка, 27 - Р.Бейна, 10 - С.Владова та інтерпретації канадських перекладачів Джона Віра, М.Скрипник, П.Прокопа й інших. Освоєння англомовними перекладами українських народних казок триває і є підстави сподіватися, що перед ними відкриються нові перспективи у зв’язку з дослідженням відтворення етномовного компонента казки.

Збереження в перекладі етномовного компонента народної казки досягається насамперед відтворенням надзвичайно інформативног о лексичного й фразеологічного шару етпомовних одиниць. Адекватна передача виражених ними невід’ємних від місця та епохи понять лексгпсо-фразеологічшми чи синтаксичними засобами мови-сприймача може дати іншомовному читачеві дуже багато для пізнання способу мислення, побуту й історії освоюваного перекладом етносу, його культури та умов суспільного життя. Важливість дослідження цього питання зумовлено відсутністю у носіїв іншої мови позначуваних етнемами референтів, як і понять про ці референти, тобто об’єкти дійсності, характерні дня даного етносу або описані паці опально-специфічним способом.

Основні труднощі відтворення етнем зумовлюються і необхідністю поруч з денотативним значенням етнеми передати колорит, конотації її національного (історичного чи казкового) забарвлення. Перекладачеві доводиться переборювати протиріччя: або показати специфіку етнем і тим самим впасти в екзотику, або знехтувати етномовним компонентом і втратити колоритну специфіку. Цю дилему моясе здолати лігше досвідчений перекладач, що добре знає чужий спосіб життя, побут, відчуває зображувальні можливості вписаного в художігій текст слова і, водночас, тонко відчуває рідну мову. Звідси й постає перед ним і досі актуальна проблема перекладності, при розгляді якої, починаючи від В.Гумбольдга, посилаються звичайно на національну своєрідність оригіналу. Та незва-

жаточи па тру;цгощі, пов’язані з безсквіваяснтніспо етнем, псрекладоз-навці стверджують, що неперекладних творів немає, хоч у будь-якому художньому творі є такі елементи тексту, які сповна передати неможливо. А зняти що суперечність можна належною увагою перекладача до кожного мікрокомпонепта, підпорядкованого загальнії! художній системі, що й забезпечить адекватність відтворення етномовного макрокомпонента художнього твору, тобто його національного колориту.

Питання про відтворення безеквівалентиої лексики і фразеології, що несе вагоме смислове і стилістичне навантаження, зокрема таких компонентів національного й історичного колориту, як реалії, неодноразово піднімали перекладозиавці, відзначаючи безперечний вплив жанру вихідної мови на виутрішньотекстові функції реалій і на способи передачі їх у перекладі (С.Влахов, С.Флорін, А.Федоров, Р.Зорівчак, М.Новікова,

О.Швейцер, С.Скороходько н інші). Скрупульозно аналізувалися і способи відтворення стнолекситси. Перевірені практикою перекладу та сконденсовані в навчальному посібнику І.Корунця, вони стали христоматійнтш як для студентів, так і досвідчених перекладачів.

Оскільки мовою образів іншої культури важко передати семантику етнолекенки й етпофразеології, зроблено спробу зосередитися на предметі дослідження не під кутом зору ментальності носіїв оригіналу, а читачів перекладу й оцінити потенційні можливості кожного способу її відтворення з погляду реципієнта іншої ментальності, збагнути яку дуже важко. Не допомагають ні словники, в яких замало етпомовної інформації, ні інформанти, яким часто бракує етномовної компетенції. Щоб обґрунтувати доцільність вибору того чи іншого способу відтворення етнеми, треба вигаснути в творчу лабораторію самого перекладача, надто ж англомовного (канадського, англійського), де наша ментальність уже переломлюється крізь призму іншомовної ментальності.

З цією метою й проводиться порівняння різних варіантів відтворення однієї і тієї ж етнеми, зумовлених лінгвально (її семантичною і структурною складністю) й екстралінгвально (специфікою етнокультурного поняття, його новизною, літературною традицією чи сферою вжитку етнеми в мові-джерелі та її перекладацькими можливостями).

Розширення українсько-англійських культурних зв’язків розкриває перспективу ширшого застосування транскрипції з оригіналу, що зберігає природне звучання етнем. При освоєнні англійською мовою інтернаціональних реалій суспільно-політичного життя ефективна й транслітерація. Канадські перекладачі розширюють сферу її вживання в англо-українському середовищі й на побутові реалії, зокрема в журналі “The Ukrainian Canadian”: вареники - varenyky; кошовий - Koshovyi, вдаючись і

до комбінованої реномінації, адекватнішої, ніж сама транслітерація borshch (beet soup).

Егномовну специфіку реалій, що широко вживаються в народ них казках, найкраще передають такі способи перекладу, як комбіноване реномінація і калькування. Її у меншій мірі збережено транскрипцією і транслітерацією, влучними перифразами, ситуативними відповідниками транспозицією на конотативному рівні, контекстуальним розтлумачен ням реалій. Нехтування цим вагомим етнокомпонентом у перекладі, як : очевидна перевага використання аналогів і гіперонімічного перейменування реалій, не сприяє створенню в англомовного читача чіткого уявлення про культуру та побут українця, зокрема про його одяг, їжу, житле тощо.

Аналіз засвідчує зовсім інший підхід до відтворення власне казкових реалій, зокрема назв казкових предметів, зумовлений їхньою жанровою релевантністю. Тут переважає дескриптивна перифраза та її комбінована модифікація означенням, особливо лексемою magic, відповідного гіпероніма, що, попри втрати фонетичної й морфологічної структури українських реалій, усе ж зберігає казковий колорит. Напр.: меч-самосіч ■ magic sword; яйце-райце - the Magic egg. Tа найкращим способом відтворення назв казкових предметів є калькування: цілюща і живуча вода -healing and life giving water. Транслітерації перекладачі тут не застосовують, бо вона недоречна при відтворенні цих етнем.

Тим часом назви казкових персонажів часто транскрибуються транслітеруються чи перекладаються комбінованою реномінацією: козак Мамарига - Mamariha the Cossack; Ілля Муромець - Iliya Muromets, Iliya oj Murom. Дескриптивна перифраза переважає при відтворенні прізвиськ чи промовистих імен: Колобок - Little Round Bun; Скороход - Fleet-Foot, Слухаііло - Keen-Ear; Стульморда - Snapmuzzle та інші. Іноді вже з самогс заголовка орієнтуючи читача на певне сприйняття художнього мовлення ці власне казкові реалії виявляються найрелевантнішими і найгнучкішимг. засобами відтворення в перекладі етномовного макрокомпонеита української народної казки.

Збереженню казкового й своєрідного національного колорит) сприяє особлива увага кожного перекладача до різноманітних лексико-семантичних, фонетико-морфологічних і синтаксичних типів назв казкових персонажів, при відтворенні яких І.Желєзнова віддає перевагу своєрідним екзоценричним композитам, граматичним і лексико-граматичним трансформаціям, С.Владов - лексико-синтаксичним і лекси-ко-семантичним, а А.Віденко - комбінованим реномінаціям. Варіювання

способів відтворення назв казкових персонажів зумовлено не тільки семантичною місткістю і структурною складністю цих етнем, а й інтонаційно-синтаксичними чинниками, зокрема пропуском при звертанні реле-вантної в номінативі апелятивної прикладки.

Вибір способу перекладу складних казкових імен залежить і від типологічних особливостей мови перекладу. Структурними розбіжностями зіставлюваних у перекладі мов та специфікою англійського дитячого мовлення пояснюється більше різноманіття англійських римованих композитів, лексико-граматичних і лексико-ссмантичішх трансформацій, ніж у німецьких перекладах, де переважає словоскладання іменних основ. Англомовні ж перекладачі часто вдаються до римування, що здебільшого базується на якійсь одній семантичній ознаці: коза-дереза - Nibbly-Quibbly the Goat; зайчик-побігайчик Runny-Bunny, Fleet-Feet the Rabbit; жабка-скрекотуїика - Hop-Stop the Frog. Римуванням дснотативно вагомої постпозитивної прикладки назв казкових персонажів частково відтворюється їхній етномовнин компонент. Передається він і за допомогою кальок, контекстуальних відповідників, лексико-граматичних, лексико-семантичних трансформацій і комбінованої реномінації промовистих імен, що несуть вагоме семантико-стилістнчіїе навантаження в образній структурі казки: Вериидуб - Vernidub, Uprooter of Oaks, Ver ni dub Full-an-Oak, Twist-Oak; Верпигора - Vernihora, Mover of Mountains, Vernihora Move-a-Hill, Move-Mountains; lean ГІобивап - Ivan the Dragon Killer; Іван Голик -lvan-Not-A-Stitch-On; Василь Нетирака - Vasyl Ne’er-die. Антропонімії транслітеруються, проте й не без огріхів, особливо в транскрипціях, зроблених не безпосередньо з української мови, а з російської, напр.: Кирило Кожум 'яка - Кігіїо Kozhumyaka; Данило-бурмило - Danilo Burmilo.

Прагматичну адекватність перекладу забезпечують і своєрідні лексико-граматичні трансформації, перифрази та аналогії тропеїчних засобів. Англомовний читач отримає загалом правильне уявлення про образне мислення українського народу з повних і часткових еквівалентів та кальок словесних образів, особливо гіпербол, епітетів, метафор, іноді й порівнянь. Та навряд чи вловить англомовець у стертому метафоричному гіперболічному образі раптового вибуху бурі (terrible gale blew up) своєрідність її бачення українським казкарем, зумовлену конкретнішими дієслівними етносемами, завдяки яким у читача й зринає яскравіший образ: розперезалася страшна буря. Не донесе йому етномовної конотації українських образів, зокрема символічних, і калькування.

При відтворенні етномовної специфіки словесних образів за допомогою калькування треба бути дуже обережним, щоб не допустити

буквалізму й зберегти мовну природу перекладу. Калькою можна забезпечити прагматичну адекватність відтворення порівняння за умови врахування сполучуваності його компонентів та наявності аналогічних асоціацій у мові перекладу. Однак, зважаючи на національну своєрідність образного менталітету українців та англомовців, переважають перифрази й аналоги, що закономірно призводить до втрати етномовної специфіки казкових образів. Часткові еквіваленти виявляють більшу конкретність українських мовних образів, аналоги - інше бачення їх, а перифрази -втрату словесного образу.

Труднощі передачі образних порівнянь зумовлюються великою питомою вагою дієслова при змалюванні динаміки казкових подій і його різною асоціативністю в образному мисленні англійців та українців, про що свідчить, зокрема, не цілком доречна заміна звичайним порівнянням з темною хмарою яскравого фольклорного образу насування грози - небезпеки переслідування персонажів казки “Іван - мужичий син” семитисячною зграєю двоголових собак-гієн. До того ж у перекладі знехтувано його графічним виділенням окремим реченням-абзацом і специфічною семантико-синтаксичною структурою речення та послаблено гіперболічний образ внаслідок заміни дієслівного емоційно-експресивного компонента порівняння менш експресивним - прикметниковим: Собаки біжать

- як хмара синіє - Like a dark cloud the dogs came after them. Перенесенням порівняння в препозицію й заміною яскравих дієслівних форм теперішнього часу минулим, а складного речення - простим, тим більше приєднаним до попереднього абзацу, досягнено лише констатації факту. Зберігшії тут дуже важливу структуру порівняльного речення та його етномовний дієслівний компонент, можна було й формами минулого часу живописніше передати цей гіперболічний образ: The dogs were approaching as if clouds were getting darker and darker.

Проте втрати етномовної семантики словесних образів, надто ж метафоричних римованих порівнянь у дескриптивній перифразі прислів’їв і приказок цілком оправдані, хоча вони призводять до затушування яскравої образної ментальності, мудрості народної чи краси людської праці в англомовних перекладах: Краще голодна еоля, як сита неволя - Freedom, even if it means to go hungry, is better any day than captivity however fed you may be!

Закономірні втрати етномовного компонента українських народних казок в англійських перекладах, зумовлені типологічними й світоглядними розбіжностями, засвідчують, наскільки в процесі перекладу відбувається зіткнення культур і світобачень. Тим-то десктшптиіш інопі

забезпечують більшу адекватність відтворення, ніж буквалізми (as handsome as the sun, as pretty as a star), незвичні для англомовній, для яких сонце і зірка асоціюються передусім з яскравістю, а краса - з малюнком: handsome (pretty) as piant (as a picture).

Незважаючи на структурні й етномовні розбіжності, тропи, зокрема гіперболи й епітети можна адекватно відтворити й компенсувати втрату інших словесних образів. Якщо перекладач володіє енциклопедичною інформацією, тезаурусом читача високого освітнього й культурного статусу і враховує фонові знання та психологію сприйняття своїх читачів, він зводить до мінімуму лінгвоетнічні бар’єри й зменшує не тільки суб’єктивні, а й об’єктивні втрати етномовного компонента в перекладі. Тільки тоді казка може захоплювати англомовця, коли в ній збережено адекватний вплив на почуття читача, що досягається за допомогою повних і часткових еквівалентів чи аналогів гіпербол, епітетів, метафор, порівнянь та інших словесних образів.

Важливу ролі, у збереженні етнокомпонента українських народних казок в англомовних перекладах відіграє адекватне відтворення експресивно-стилістичних конотацій своєрідних займенників, вигуків, часток, морфологічних форм, особливо емоційно забарвлених, інтимізуючих.

Стилістично вагоміші в художній тканині народної казки диміну-тивні вокатнви вимагають більшої уваги перекладача, ніж номінативні димінутиви. Аналіз відтворення 100 номінативних і 50 вокатішних димі-нутивів, зібраних методом суцільного відбору із 20-ти українських народних казок про тварин, яким найбільше властива емоційно забарвлена лексика, виявляє значне збільшення морфологічних засобів для їх відтворення та зменшення приблизно вдвічі нейтральної лексики при майже однаковому відсотку лексико-семантичних (34% і 31%) і лексико-синтаксичних засобів (10% і 11%). Причому завдяки більшому навантаженню в художній структурі казки серед атрибутивних елементів (little, dear, darling, small, old, young etc) релевантніших у перекладі димінутив-них вокативів зростає питома вага епітетів little, dear та darling, а означення small, якому властива лише сема димінутивності, у звертаннях майже не вживається. Для емоційного підсилення інтимних звертань слугує й інтенсифікатор old, а для відтворення зневажливих та лайливих відтінків українських звертань - атрибутивні компоненти, підсилені займенником you: ледащо, нетіпахо - you lazy slouch; сякий-такий - you bad so-and-so, прагматичну адекватність яких забезпечує його більша частотність в англійських лайливих звертаннях.

Дослідження відтворення пестливих звертань також засвідчує і збільшення питомої ваги морфологічних засобів (суф. -у, -іе), поєднаних з лексико-синтаксичішми при емоційному підсиленні та лексико-граматичних трансформацій. Однак вдвічі зростає втрата етномовного компонента вокативів в англомовних перекладах, бо перекладачі недостатньою мірою послуговуються морфологічними засобами, якими не нехтували англійські казкарі, використовуючи, напр., такі форми, як dearie, dovie, sonny, buddy, oldie, kiddy, sweety, dovelet, засвідчені й тлумачними словниками та художньою літературою. Оскільки нейтральною лексикою не можна передати цей важливий структурно-конотативний емоційно-експресивний компонент українських звертань, а лексико-семанггичні й лекшко-синтаксичні засоби забезпечують лише часткову адекватність перекладу, в англомовних перекладах можна і треба розширити сферу використання цих найадекватніших засобів його відтворення.

Перекладознавчий аналіз традиційних формул виявляє і жанрову етномовну розбіжність. В українському фольклорі, порівняно з англійським, жанрові межі стрункіші, й казка має виразніші ознаки, чим відрізняється від переказу, легенди й інших жанрів. В англійському ж межі між казкою та неказковою прозою менш чіткі й заперечну “модальність правдивості” виражено слабше, ніж в українській казці. Тому в фіналі українських казок чітко виступає особистість оповідача: адже він з цього реального світу, і його поява в кіпці казки ніби переносить слухача зі світу казкового в реальний. В українських казках переважають ініціальні формули побутування, що починаються з дієслова жив (був) собі або жили на світі, що відображають етномовну специфіку рематичного введення в українській мові, яка передається англійською мовою за допомогою конструкцій there was (were), there lived. Тому в англійських ініціальних формулах на першому місці виступає здебільшого часова категорія: once upon a time, once. Звідси й інша прагматична заданість і неоднакова релевант-ність відтворення етномовного компонента казкових традиційних формул першотвору в перекладі та зумовлена цим закономірна прагматична адаптація: надмірне вживання національно маркованих елементів, особливо в зачинах, призвело б до порушення їхніх функцій, бо етномовна екзотичність ие змогла б налаштувати читача чи слухача на сприймання казки, перенести його в казковий світ. Тим-то порівняно з іншими традиційними формулами, зокрема з магічними заклинаннями, казкові етномо-вні компоненти у зачинах зазнають якнайбільшої прагматичної адаптації, меншої - у кінцівках та зовсім незначної у серединних казкових формулах, за винятком співомовок, ритмічну організацію яких, як і повторів

(і то не тільки складних циклічних повгорів-колоритмів, а й своєрідних часток, підсилених римованими усталеними висловами), треба зберегти в перекладі. Нехтування ними позначається на загальній архітектоніці казки й призводить до послаблення напруженості зображуваної ситуації та стирання національно-казкового колориту, народної манери казкової оповіді.

Особливої уваги перекладача вимагає відтворення співомовок, які, вплітаючись у мовну канву кажи, цементують її структуру і наближують казку до пісні, що сприяє легшому і скорішому засвоєніпо її сюжету. Адекватність перекладу співомовок досягається збереженням кількості складів у кожному вірші та їх римуванням. При відтворенні ритму важливо зберегти внутрішньотекстове римування, бо, як правило, римуються найважливіші місця в казці. На неї звертають увагу всі перекладачі, хоча не всім це вдасться. Вдалими здебільшого є творчі знахідки І.Железнової.

Збереження своєрідної композиційної структури казки, особливої стилістичної форми її оповіді, обрамленої зачинами й кінцівками та насиченої повторами, зокрема римованими та циклічними, як і адекватне відтворення етнолексики та етнофразеології, особливо назв казкових персонажів та їх інтимізуючої функції сприяє відтворенню в перекладі її ритмічної організації, а отже, й національного колориту казки, її етномовного макрокомпонснта.

На основі проведеного аналізу зроблено рад практичних рекомендацій щодо доцільності/недоцільності вибору того чи іншого способу відтворення етномовного компонента народної казки та основшш висновок: лише враховуючи зумовлену лінгвально, контекстуально й жанрово релевантність кожного етномовного мікрокомпонента в художній тканині твору, можна адекватно відтворити його макрокомпонент. Оскільки він стосується не лише цього жанру, а й художнього твору загалом, його можна взяти за основу подальших досліджень відтворення етномовного компонента художнього твору в іншомовних перекладах.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Традиційні формули як проблема відтворення англійською мовою етномовного компонента українських народних казок // Теорія і практика перекладу: Укр, наук. зб. / КДУ. - Віш. 20. - Київ, 1994. - С. 74-82.

2. Нові переклади українських народних казок - англомовному читачеві // Теорія і практика перекладу: Респ. міжвід. наук. зб. / КДУ. -Вип. 18. - Київ, 1992. - С. 73-80. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

3. Способы воспроизведения реалий в английских переводах украинских народных сказок. - 34 с. Деп. в ИНИОН № 38988 от 25.07.89.

4. Українські казкові персонажі у німецькій та англійській інтерпретації. - 17 с. Деп. в ИНИОН № 42335 від 06.07.90.

5. Образні порівняння українських народних казок в англійських перекладах // Acta philologica / Дрогоб. держ. пед. ін-т. - Т. III - Дрогобич 1995.-С. 75-78.

6. До питання про типологію розмовної основи казкового епосу її Acta philologica / Дрогоб. держ. пед. ін-т. - Т. III - Дрогобич, 1995. - С. 7275. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

7. Міжмовна кореляція етномовної семантики розмовно-просторічних елементів українського казкового епосу П Проблеми зістав-ної семантики: Матер. Всеукр. наук, конфер. / Ін-т мовознавства ім. О.Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. - Київ, 1995. - С. 212-213. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

8. Розмовна інтонація як естетична універсалія казкового епосу И Мови європейського культурного ареалу: проблеми розвитку і взаємодії: Тези доп. 1-ої Міжнародн. наук, конфер. пам’яті проф. Ю.О.Жлуктенка (1915-1990)/КДУ. - Київ, 1995. - С. 61.

9. Етномовний компонент української народної казки як проблема перекладу // Провідні лінгвістичні концепції кінця XX століття: Тези Всеукр. наук, конфер. / Львів, держ. ун-т. - Львів, 1996. - С. 150.

10. Coding and decoding language world pictures in fiction // English language teaching in Ukraine: IATEFL - Ukraine International Linguistic and Methodological Conl'. / Lviv State University. - Lviv, 1995. - P. 101-102. (У співавторстві з доц. О.С.Медвідь).

11. Ethnolingual component of Ukrainian folktales in English translations // Cultural aspects of language functioning: IATEFL - Ukraine SIG Research International Conf. to the memory of O.M.Morokhovsky / Kyiv State Linguistic University. - Kyiv, 1996. - P. 19-20.

Кушина H.I. Відтворення етномовного компонента українських народних казок в англомовних перекладах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1998.

У дисертації розроблено концепцію етномовного компонента народної казки як етномовної й перекладознавчої категорії, визначено його складові. Встановлено умови його адекватного/неадекватного відтворення та прагматичної адаптації в англомовних перекладах, зокрема в зачинах і кінцівках. Проведено аналіз способів відтворення етносемантики реалій, назв казкових предметів і персонажів, словесних

образів, інтимізуючих звертань та інших структурно-конотативних, емоційно-експресивних і римотворчих етномікрокомпонентів українських народних казок.

Ключові слова: етнема, етномовний компонент, етносемантика, лінгвостнічні бар’ари, лінгвоетнічна компетенція, колоритм.

Кушина Н.И. Воспроизведение этноязычного компонента украинских народных сказок в англоязычных переводах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 1998.

В диссертации разрабатывается концепция этноязычного компонента народной сказки как переводоведческой категории, определяются его составные и условия его адекватного воспроизведения и прагматической адаптации в англоязычных переводах. Проводится анализ способов воспроизведения этносемантики реалий, названий сказочных предметов и персонажей, словесных образов, иптимишрутощих обращений и других структурно-коннотативных, эмоционально-экспрессивньїх и ри'мотворче-ских микрокомпонентов украинских народных сказок.

Ключевые слова: этнема, этноязычный компонент, этноееманти-ка, лингвоэтнические барьеры, лингвоэтническая компетенция, колоритм.

Kushyna N.I. Rendition of Ethnolingual Component of Ukrainian Folktales in English Translations. - Manuscript.

Dissertation for Candidate of Philology Degree. Speciality 10.02.16 -Translation Studies. - Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 1998.

To research rendering ethnolingual characteristics of Ukrainian folktales in Anglophone translations the conception of ethnolingual component has been elaborated, its constituents and rank in Ukrainian folktales as well as conditions of their faithful reprodution and pragmatic adaptation in English translations has been determined. The author also analyses ways of rendering units of national lexicon, verbal images, names of folktale characters, their intimate forms of address as well as other structural and connotative, emotional and expressive as well as rhythmic ethnolingual microcomponents of Ukrainian folktales into English.

Key words: ethneme, ethnolingual component, ethnosemantics, ethnolingual barrier, ethnolingual compctence, cyclic rhythm.

Зам. 679. Наклад 100, папір офсет № 1 Поліграфічні послуги:

Дрогобич, вул. М.Грушевського, 2 тел. 3-54-65